національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

Кальман Олександр Григорович

УДК 343.9(477)

ЗЛОЧИННіСТь у сфері ЕКОНОМІки україни:

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Даньшин Іван Миколайович, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Офіційні опоненти: – доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович,

перший проректор Національної академії внутрішніх справ України; – 

доктор юридичних наук, професор Мельник Микола Іванович, заступник керівника Головного науково-експертного Управління Апарату Верховної Ради України;– 

доктор юридичних наук, професор Туляков В’ячеслав Олексійович,

завідувач кафедри кримінального права Одеської національної

юридичної академії.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В. М. Корецького, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Захист відбудеться 10 червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розісланий 5 травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шепітько В. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Організація ефективної системи попередження злочинності у сфері економіки є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої для багатьох країн світу є надзвичайно важливою і складною справою. Особливо це стосується країн з перехідною трансформаційною економікою, до яких належить і Україна. Як зазначив президент Академії правових наук України В. Я. Тацій на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 26 листопада 2001 р., “злочинність у сфері економічних відносин слід визнати за поліпроблемне явище, що виявляє собою чи не головне випробування для України як самостійної, незалежної та суверенної молодої держави”1 . Проблема ця настільки складна, що величезна кількість різноманітних кримінологічних досліджень і практичних заходів, які були проведені у ХХ сторіччі для її вирішення, дали маловтішні результати. Рівень злочинності у сфері економіки впродовж ХХ сторіччя рік у рік зростав в усіх країнах світу незалежно від ступеню економічного розвитку, а наприкінці його досяг транснаціональних масштабів і став загрожувати національній і міжнародній безпеці багатьох країн світу. Через зміни соціально-економічних умов вона постійно трансформується в нові види і форми, видозмінюються і засоби вчинення цих злочинів. Все це обумовлює постійну необхідність продовження досліджень з цієї проблематики і пошуків найбільш ефективних заходів протидії.

За останні роки в Україні у сфері протидії злочинності у сфері економіки зроблено багато: розроблено і прийнято новий Кримінальний кодекс України та ціла низка інших законодавчих актів, спрямованих на систематичне проведення заходів з питань протидії злочинності у різних галузях економіки країни. Широкомасштабні комплексні заходи передбачені у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р.

Однак здійснювані заходи ще не дали відчутних позитивних результатів у справі протидії злочинності у сфері економіки. Складна криміногенна обстановка в економіці зумовлена низкою політичних, економічних, організаційно-управлінських, правових, ідеологічних, морально-психологічних факторів. Тому проведення комплексних наукових досліджень з метою розробки теоретичних проблем і практичних рекомендацій по підвищенню ефективності попереджувальної діяльності в цілях припинення подальшої криміналізації вітчизняної економіки вкрай необхідне.

Окремим науковим і прикладним проблемам попередження злочинності в економіці України останнім часом приділяється значна увага. Вони розглядаються в дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників і навчальних посібників, наукових статтях. У різні роки вони ставали предметом монографічних і дисертаційних досліджень багатьох відомих вчених колишнього Радянського Союзу і України.

Значний внесок у дослідження цих злочинів і вирішення зазначених питань зробили М. І. Бажанов, О. М. Бандурка, Ю. В. Баулін, В. Т. Білоус, В. І. Борисов, В. В. Голіна, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, А. П. Закалюк, В. С. Зеленецький, М. І. Камлик, М. Й. Коржанський, Я. М. Кураш, О. М. Костенко, О. М. Литвак, В. О. Мандибура, Г. А. Матусовський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, О. І. Перепелиця, В. М. Попович, В. В. Сташис, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В.О.Туляков, І. К. Туркевич, В. П.Філонов, В. І. Шакун, В. Ю. Шепітько та інші дослідники.

З урахуванням міжнародного аспекту співробітництва у сфері протидії економічній злочинності автор досліджував і роботи зарубіжних вчених, які працювали над цими проблемами, зокрема Г. А. Аванесова, Д. Албаніза, Р. Андерсона, А. А. Аслаханова, Ф. Вільямса, Б. В. Волженкіна, Л. Д. Гаухмана, Є. Є. Дементьєва, О. Г. Корчагіна, В. Д. Ларичева, В. В. Лунєєва, Е. Ф. Побігайло, Свенсона Бу, Дж. Пікареллі, Л. Філліпса, Л. Шеллі, Т. Шеллінга, А. М. Яковлева та інших.

В останні роки з проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері підприємництва була захищена докторська дисертація Є. Л. Стрельцовим (1992 р.), кримінально-правовій охороні державних фінансів України присвячена докторська дисертація Н. О. Гуторової (2002 р.), криміналістичний аналіз злочинності у сфері економіки проведено у монографії Г. А. Матусовського (1999 р.), В. М. Попович захистив докторську дисертацію за темою “Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки” (2002 р.), кримінологічні проблеми попередження злочинності у сфері підприємницької діяльності розглядаються у кандидатській дисертації А. А. Смирнова (2002 р.).

Роботи вказаних авторів мають суттєве наукове і практичне значення. Але праці більшості науковців не містять комплексного всеохоплюючого наукового аналізу кримінолого-економічних проблем попередження злочинності у сфері економіки і торкаються переважно кримінально-правових та криміналістичних аспектів проблеми; не вироблено й загального поняття злочинності у сфері економіки. В них були розглянуті лише деякі кримінологічні аспекти вказаної проблеми, які стосуються попередження окремих видів економічних злочинів. Крім того, більшість правників вивчали ці питання лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності і не ставили за мету дослідження багатьох теоретичних і практичних проблем попередження злочинності у сфері економіки в цілому. Це і не дивно. Адже тривалий час вітчизняна кримінально-правова доктрина вбачала по суті єдиний шлях підвищення ефективності боротьби зі злочинністю у сфері економіки – посилення кримінально-правових заходів, розширення кількості складів злочинів і встановлення більш суворих покарань.

Але у сучасних умовах трансформаційних змін в системі економічних відносин, ієрархії соціальних, морально-етичних і власне економічних цінностей, які отримали своє закріплення в Конституції України 1996 р., а потім і в нових Кримінальному та Цивільному кодексах України, суттєво змінюється факторний комплекс детермінації і правових характеристик злочинності у сфері економіки. І це потребує проведення комплексного дослідження широкого кола кримінологічних, кримінально-правових і цивільно-правових проблем попередження злочинності у сфері економіки в цілому.

Таким чином, як свідчить аналіз спеціальної юридичної літератури, на сьогодні теоретично не розробленою взагалі або малодослідженою у науковому плані є низка ключових проблем побудови системи попередження злочинності у сфері економіки в умовах ринкових перетворень з урахуванням нових економічних реалій. Це стосується насамперед соціально-економічної та правової природи злочинності у сфері економіки, визначення її понять, тенденцій і закономірностей розвитку, видів економічних злочинів і їх класифікації, механізмів і факторів, які її обумовлюють, ролі держави в механізмі ринкових відносин, головних кримінолого-економічних напрямків попереджувальної діяльності, її стратегії і тактики, системи і функцій правоохоронних і контролюючих органів, проблем прогнозування, планування і координації заходів боротьби з нею. Ряд питань, які стосуються цієї проблеми, залишаються дискусійними, а окремі з них не висвітлювалися навіть у постановочному плані.

Такий стан теоретичної розробки проблеми в умовах загострення протиріч в усіх сферах суспільного життя, поява нових видів злочинів і технологій їх вчинення, руйнування діючої раніше системи соціального контролю і профілактики відбиваються на формуванні кримінологічної політики, основних напрямків протидії злочинності у сфері економіки, здійсненні правоохоронної діяльності.

При цьому необхідно зазначити, що в роботі розглянуто лише головні напрями попередження злочинності у сфері економіки. Це обумовлено такими міркуваннями. По-перше, злочинність у сфері економіки – це складне системне правове явище, закономірності розвитку якого і заходи протидії якому доцільно розглядати у взаємозв’язку. По-друге, вивчення особливостей проявів і заходів протидії окремим видам економічних злочинів потребує самостійних досліджень. По-третє, головною метою дослідження була розробка концептуально-теоретичних кримінолого-економічних основ попередження і протидії злочинності у сфері економіки, які б могли бути використані при формуванні державної політики, підвищення ефективності правозастосовної діяльності у цій сфері.

Перелічені обставини зумовили актуальність і вибір теми проведення комплексного кримінологічного дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки в Україні, напрями та зміст цієї роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 18 лютого 2000 р. Основні напрями дослідження ґрунтуються на положеннях: Концепції боротьби з корупцією на 1998 – 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № (розділ ); Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № (розділи IV, V); Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. № IV; Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. № IV. Тема дисертаційного дослідження передбачена тематичними планами науково-дослідної роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ .0.0708883), тематикою наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя ХХІ століття, затвердженою Координаційним бюро з проблем кримінології АПрН України.

Дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки виконувалося дисертантом також через його участь у реалізації “Програми спільного українсько-американського наукового партнерства” Академії правових наук України та Національного інституту юстиції Департаменту юстиції США, а також в рамках співробітництва з Харківським центром вивчення організованої злочинності і Центром по вивченню транснаціональної злочинності і корупції при Американському університеті (м. Вашингтон).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексній науковій розробці концептуально-теоретичних та прикладних проблем попередження злочинності у сфері економіки в Україні в умовах трансформаційної економіки, яка включає вироблення цілісної системи наукових поглядів на злочинність у сфері економіки, її детермінацію і визначення на цій основі головних напрямків попередження і боротьби з нею, підвищення ефективності такої діяльності.

Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та вирішення таких основних теоретичних і прикладних завдань: 1) розкрити соціально-економічну та правову природу злочинності у сфері економіки, її історичну еволюцію, сутність і поняття; 2) визначити види системи економічних злочинів і провести їх класифікацію відповідно до потреб попереджувальної діяльності; 3) здійснити кримінологічний аналіз сучасного стану злочинності у сфері економіки, її рівня, структури, динаміки, латентності, тенденцій і закономірностей розвитку, впливу соціально-економічних і правових чинників на динаміку її показників; 4) з’ясувати особливості суб’єктного складу осіб, що скоюють економічні злочини; 5) провести аналіз факторного комплексу у механізмі детермінації злочинності у сфері економіки; 6) визначити головні напрямки попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею в умовах трансформаційної економіки, її стратегії і тактики, системи та функцій правоохоронних і контролюючих органів; 7) провести подальшу розробку проблем вдосконалення діяльності щодо прогнозування, планування і координації заходів попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею; 8) теоретично обґрунтувати науково-практичні передумови виділення в кримінології підгалузі “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки” і використання її методологічного потенціалу у сфері протидії злочинності; 9) розробити програму навчального курсу “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки” з тим, щоб забезпечити науковців і практиків кримінолого-економічним інструментарієм для розробки комплексних заходів протидії злочинності у сфері економіки у різних галузях господарювання і економічної інфраструктури.

Об’єктом дослідження є злочинність у сфері економіки як цілісне системне соціально-правове явище, її прояви, умови функціонування, тенденції розвитку, взаємозв’язки з іншими соціальними явищами і процесами.

Предметом дослідження є поняття злочинності у сфері економіки, кримінологічна характеристика її стану, фактори детермінації, теоретичні та прикладні кримінологічні проблеми попередження, визначені завданнями дослідження.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань дослідження, його об’єкта та предмета.

Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики, сучасної теорії наукового пізнання соціальних та правових явищ, яка охоплює комплекс загальнонаукових теоретичних методів: історико-правовий, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-юридичний, соціологічні, економічні, статистичні та інші методи.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях загальної теорії права, загальної теорії кримінології, галузевих юридичних наук, економічної теорії, теорії економічної безпеки держави, теорії управління.

Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний підхід, який дозволив розглянути еволюцію злочинності у сфері економіки, її соціально-правову сутність, тенденції розвитку і проявів як результат дії соціально-економічних протиріч суспільства. За допомогою застосування діалектичних методів пізнання здійснено якісне відмежування поняття злочинності у сфері економіки від суміжних понять, проведено аналіз кримінологічної детермінації злочинності у сфері економіки.

Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей генезису злочинності у сфері економіки залежно від змін у соціально-економічному бутті суспільства, законодавчих та інших заходів боротьби з нею. Структурно-функціональний метод аналізу злочинності у сфері економіки дозволив визначити її соціальну обумовленість, закономірності та тенденції розвитку, вплив на різні соціальні процеси. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування і класифікацію злочинності у сфері економіки, побудувати систему попереджувальних заходів. Порівняльно-правовий метод надав можливість провести вивчення законодавства інших країн про відповідальність за вчинення злочинів у сфері економіки і заходи протидії, визначити напрямки міжнародного співробітництва у цій сфері. За допомогою логіко-семантичного аналізу встановлено сутність неоднозначних понять. Формально-юридичний аналіз норм чинного законодавства, проектів нормативних актів дозволив виявити властиві їм недоліки та протиріччя і сформулювати пропозиції по вдосконаленню правового регулювання у сфері попередження злочинності у сфері економіки.

При проведенні дослідження автором широко використовувалися соціологічні, статистичні, економічні, математичні методи при вивченні 1839 кримінальних справ про економічні злочини, які вчинили 2373 засуджених, розглянуті судами України за період 1992 – 2002 рр., проведенні опитування громадськості (740 осіб) і працівників правоохоронних органів (370 осіб) про причини злочинності у сфері економіки, оцінки ефективності правоохоронної і правозастосовної практики прогнозних оцінок злочинності, аналізі показників соціальної, економічної, кримінально-правової статистики, контент-аналізі повідомлень засобів масової інформації.

Застосування різних методів дозволило комплексно дослідити зазначену проблему і розробити обґрунтовані висновки та пропозиції.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням основних теоретичних і науково-прикладних кримінологічних проблем, які мають принципове значення для зміни пріоритетів у сфері попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін. В цьому дослідженні закладені основи кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки та кримінологічного її вивчення як цілісного системного економіко-правового явища.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження висунуто і обґрунтовано або додатково аргументовано ряд нових наукових положень та висновків. Зокрема:

1. Проаналізована історична еволюція злочинності у сфері економіки в різних системах соціально-економічних і політичних відносин, в результаті якої сформувалися чотири типи злочинності у сфері економіки: загальнокримінальна, зовні респектабельна, політична, транснаціональна (глобалістська). Зроблено висновок про те, що злочинність у сфері економіки є не тільки правовою, а й загальносоціальною, політичною та економічною проблемою суспільства та держави, вирішення якої в сучасних умовах потребує розробки ефективних економіко-правових заходів протидії.

2. Обґрунтована необхідність уніфікації визначення поняття злочинності у сфері економіки як кримінально-правової категорії, сформульоване авторське розуміння її соціально-правового змісту. Зроблено висновок, що в кримінологічному значенні злочинність у сфері економіки є самостійним різновидом злочинної діяльності, яка проявляється в багатьох видах злочинної поведінки, має свої особливі характерні ознаки.

3. За галузевою ознакою здійснено цілісну класифікацію економічних злочинів, виділені їх види і надана кримінологічна характеристика кожному з них.

4. Дістало подальшого розвитку визначення поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки і її елементів, проведено аналіз стану злочинності у сфері економіки за період 1990 – 2002 рр. (рівень, динаміка, структура) за даними офіційної кримінально-правової статистики злочинності і судимості, тенденцій і закономірностей її розвитку у різних галузях економіки. Обґрунтовано висновок, що дані офіційної статистики не дають чіткого і повного уявлення про її поширеність через недоліки статистичної реєстрації і високий рівень латентності, і тому потребують врахування індексу сприйняття латентності і розробки науково-обґрунтованих методик його визначення.

5. Проведено вивчення кримінологічної характеристики осіб, що вчинили злочини у сфері економіки; визначені особливості соціального статусу таких осіб і їх ролі в обмовленні злочинів, спрямуванні злочинних посягань; охарактеризовано окремі типологічні групи злочинців.

6. Визначені і теоретично обґрунтовані методологічні засади вивчення кримінологічної детермінації злочинів в сфері економіки, факторів, що обумовлюють кримінологічну детермінацію економічних відносин, які відрізняються між собою за змістом, рівнем та силою детермінуючого впливу. Встановлено причинно-наслідкові зв’язки між дією зазначених факторів і завданнями зниження їх криміногенного потенціалу і впливу на деформацію економічних відносин шляхом налагодження ефективної системи попередження.

7. На підставі дослідження факторів детермінації обґрунтовані і визначені головні напрямки попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін економіки, які складають комплексну систему заходів економічного, політико-ідеологічного, організаційно-управлінського, правового, наукового, прогнозного, планового і координаційного характеру.

8. Визначені сутність, мета, основні завдання, принципи і соціальний зміст діяльності по попередженню злочинності у сфері економіки і боротьби з нею, застосування інших заходів соціального контролю і протидії, співвідношення загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження і кримінально-правових заходів. Обґрунтовано, що загальносоціальні заходи попередження злочинності у сфері економіки визначаються головними у забезпеченні економічної безпеки держави. Спеціально-кримінологічні заходи мають розробляться і застосовуватися для попередження криміногенних обставин в окремих галузях економіки.

9. За результатами дослідження доведено, що створена за радянських часів система правоохоронних і контролюючих органів не змогла ефективно протидіяти проявам злочинності у сфері економіки у нових соціально-економічних умовах. За наявності багатьох складових успішна реалізація заходів попередження цій злочинності і системна протидія їй можливі лише за таких основних умов: а) економічно обґрунтованого цивільного, господарського, кримінального законодавства, повного і ефективного його застосування; б) реальної політичної волі керівництва держави системно протидіяти проявам зовні респектабельної (елітної) злочинності у сфері економіки; в) посилення кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких економічних злочинів; г) кардинального реформування системи виконавчих, правоохоронних і контролюючих органів у напрямку забезпечення правової та економічної ефективності їх діяльності; ґ) створення чіткого механізму взаємної правової відповідальності держави, її органів і суб’єктів господарської, підприємницької діяльності.

10. Спираючись на фундаментальні положення кримінологічної теорії попередження злочинності, розглянуто зміст і запропоновано розмежувати поняття “попередження злочинності у сфері економіки”, “боротьба з економічною злочинністю”, “контроль за економічною злочинністю”, “протидія економічній злочинності”, а також охарактеризовано напрямки, масштаби та мета їх застосування, механізми впливу на криміногенні фактори. Визначено комплекс заходів протидії злочинності у сфері економіки на різних рівнях і в різних соціальних сферах.

11. Теоретично обґрунтовано для створення ефективної системи попередження економічної злочинності доцільність прийняття в Україні спеціальних законів “Про державну Концепцію (стратегію) Національної економічної безпеки”, “Про кримінолого-економічну експертизу проектів нормативно-правових актів”, “Про основи державного регулювання ринкової економіки в Україні”, “Про гарантії підприємницької свободи”, “Про боротьбу з економічною злочинністю і економічну безпеку України”. Визнано за необхідне у Конституції держави передбачити попередження злочинності у сфері економіки і боротьбу з нею як одну із головних і постійних функцій держави по забезпеченню її національної і економічної безпеки.

12. Визначені і науково обґрунтовані теоретико-методологічні основи комплексного міждисциплінарного кримінолого-економічного підходу до дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки. Зроблено висновок про те, що пізнання системи злочинності у сфері економіки і заходів щодо її попередження потребує застосування кримінологічних, економічних, організаційно-управлінських знань, розробки спеціального понятійного апарату, аналізу правових і економічних умов її функціонування.

13. Розроблені основи кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки і її структурно утворюючі елементи, які в сукупності складають новий перспективний напрямок кримінологічних теоретико-методологічних знань про засади функціонування і превентивних організаційно-правових механізмів попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею. Запропоновано програму спеціального навчального курсу “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки”.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне дослідження проводилося автором впродовж 1992 – 2003 рр. Викладені в ньому пропозиції були використані у багатьох нормативно-правових актах та інших документах органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зокрема у: Концепції боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки, Законах України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про боротьбу з корупцією””, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Указі Президента України “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”.

Дисертант входив до складу авторського колективу з розробки Концепції по боротьбі з корупцією на 1998 – 2005 роки, брав участь у роботі робочої групи Міністерства юстиції України по суцільному аналізі законодавчих актів з питань запобігання та протидії корупції, організованій злочинності у сфері економіки, розробці проекту Закону України “Про основні засади запобігання та протидії корупції в Україні”.

Результати цього дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність: Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; Фонду державного майна України; відділу по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Харківській області; Харківської обласної прокуратури; тематики навчального процесу та науково-дослідницької роботи студентів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; Інституту підвищення кваліфікації викладачів юридичних вузів; науково-дослідницьку роботу Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.

Всі зазначені факти реалізації висновків та рекомендацій автора підтверджені відповідними документами.

Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає також у тому, що положення дисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальшого проведення прикладних досліджень проблем попередження злочинності у сфері економіки; при вдосконаленні законодавства; узагальненні правозастосовчої практики; при викладанні кримінології, соціології, кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного права, криміналістики, відповідних галузей цивільно-правового циклу; при проведенні науково-дослідної роботи студентів, підготовці курсів лекцій, підручників, навчальних посібників, для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, суддів.

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації носять повністю самостійний характер.

Апробація результатів дисертації. Положення, викладені в дисертації і винесені на захист, були представлені науковій спільноті на 44 міжнародних, республіканських, міжвузовських семінарах, конференціях, “круглих столах”, засіданнях, що відбулися в таких містах: Будапешт (2001 р.), Вашингтон (2002 р.), Донецьк (2001 р.), Запоріжжя (2001 – 2002 рр.), Київ (1997 – 2003 рр.), Луганськ (1997 р.), Москва (1999 – 2001 рр.), Харків (1997 – 2003 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 80 публікаціях, у тому числі у одній одноособовій монографії, двох монографіях, виконаних у співавторстві, двох навчальних посібниках, двох підручниках, двох словниках кримінологічних і статистичних термінів, одному навчально-практичному посібнику, 29 наукових статтях у фахових виданнях України та інших зарубіжних країн, 17 статтях в інших наукових виданнях, а також 24 тезах виступів, доповідей на конференціях, семінарах, засіданнях “круглих столів”.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на 23 підрозділи, висновків, списку використаних джерел (389 найменувань), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 433 сторінки, із яких основного тексту 367 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; вказується на його зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт, предмет, мета та завдання, наукова новизна; визначається практична значимість одержаних результатів дослідження, особистий внесок здобувача в їх отриманні, апробація результатів дисертації та її структура, сформульовані основні положення та висновки, що виносяться на захист.

Розділ 1. “Історична еволюція злочинності у сфері економіки, її поняття та система” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Економічні відносини в суспільстві та злочинність у сфері економіки: історична еволюція” визначено і розкрито соціальну сутність економіки і економічних відносин та їх функціональних зв’язків з економічною злочинністю на різних етапах історичного розвитку суспільства. Відзначається, що економічна життєдіяльність суспільства в історичному процесі завжди супроводжувалася різноманітними формами економічної злочинної поведінки, яка проходить через усі типи економічних відносин на різних етапах розвитку суспільства.

Згідно з цим ретроспективним аналізом, у роботі зроблено висновок про тісний кореляційний зв’язок між економікою і злочинністю у сфері економіки, яка відтворює усю сукупність соціально-економічних протиріч суспільства, на яких ґрунтуються прояви різноманітних економічних правопорушень і злочинів. Соціальна сутність цього зв’язку полягає у тому, що злочинність у сфері економіки, яка постійно мімікрує та видозмінюється, здійснює суттєвий вплив на протікання економічних процесів, корегує усі економічні параметри і показники функціонування суспільства, знижує ефективність застосовуваних державою соціально-економічних заходів впливу на розвиток соціальних процесів.

У науковому і практичному плані цей висновок є особливо актуальним для України, яка робить спробу побудувати в країні соціально-орієнтовану ринкову економіку. З наукової точки зору він обумовлює необхідність з’ясувати: як має регулюватися на державному рівні цей процес, його правове забезпечення, які заходи треба задіяти для позитивного розвитку суспільно-економічних відносин. На підставі цього зроблено висновок, що в науковій літературі відсутня єдність поглядів щодо сутності злочинності у сфері економіки і її головних ознак. Вживаються різноманітні терміни в офіційних документах, нормативно-правових актах, які досить часто використовуються як тотожні. Така підміна понять дезорієнтує правоохоронну практику, утруднює ведення статистичного обліку, робить неможливим правильне порівняння статистичних даних. Доводиться, що на основі суперечливих визначень цього поняття неможливо достатньо чітко визначити зміст і напрямки попередження злочинності у сфері економіки.

Проведений аналіз літературних джерел, нормативно-правових актів дозволив дійти висновку, що цей термін вживається у трьох розуміннях: у широкому, середньому і вузькому. Найбільш розповсюдженим є широке визначення поняття “ злочинності у сфері економіки”, згідно з яким розуміють усі види злочинів, які зазіхають на економіку, права, свободи, потреби учасників економічних відносин, і порушують нормальне функціонування економічного механізму, спричиняють різним соціальним цінностям і благам шкоду. У зв’язку з цим, доводиться, що застосування широкого підходу до визначення поняття і структури злочинності у сфері економіки не дає можливості встановити її реальні обсяги, об’єктивні економічні і правові параметри, розробити ефективну кримінолого-економічну модель превентивного впливу. Водночас такий підхід нерідко має місце в урядових рішеннях з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економіки. Саме через це заходи протидії часто характеризуються непослідовністю, суперечливістю, взаємовиключеннями. У середньому значенні до злочинності у сфері економіки відносять злочини проти власності, господарські та корисливі службові злочини. У вузькому – злочини проти власності і господарські злочини. Таке різноманіття підходів, зазначається в дисертації, обумовлюється неоднозначністю самої субстанції цього явища і відсутністю кримінально-правового його визначення.

У результаті осмислення висловлених попередніми дослідниками теоретичних і прикладних аспектів визначення цього поняття в дисертації обґрунтовується доцільність вузького розуміння сукупності цих злочинів виходячи з їх родового об’єкта. Такий підхід, на думку дисертанта, найбільш продуктивний і відповідає теорії кримінального права, правозастосовчій практиці, кримінологічній теорії і завданням попередження злочинності у сфері економіки.

У дисертації надається таке визначення злочинності у сфері економіки: злочинність у сфері економіки (економічна злочинність) – це соціально-економічне деструктивне для економіки держави явище, яке проявляється у вчиненні особами навмисних корисливих злочинів у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності, основним безпосереднім об’єктом яких виступають відносини власності і відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг з метою отримання доходу. Основні риси злочинності у сфері економіки полягають у тому, що: 1) вони вчинюються у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності; 2) суб’єктами цих злочинів можуть бути як підприємці так і інші особи які сприяють виконанню господарської діяльності; 3) вони завдають економічної, політичної, моральної шкоди суспільству і державі; 4) спрямовані на одержання економічної вигоди; 5) вчинюються тільки навмисно; 6) можуть здійснюватися різноманітними засобами передбаченими чинним кримінальним законодавством.

У підрозділі 1.3. “Система злочинів у сфері економіки і їх класифікація” розглядається система злочинних посягань на економічні інтереси суспільства і їх класифікація. В роботі зазначається, що кримінологічна класифікація злочинів у сфері економіки має важливе значення для розробки конкретних заходів протидії різноманітним їх проявам з урахуванням специфіки соціально-економічної обумовленості і умов функціонування. Наголошується, що головна мета і завдання такої класифікації – це з’ясування головних напрямків попередження злочинності у сфері економіки. А ці напрямки неможливо визначити, використовуючи лише кримінально-правові або криміналістичні класифікації. Тому, пріоритетною визначається кримінологічна класифікація. Лише вона здатна цілеспрямовано визначити, на основі аналізу норм Особливої частини КК України, найбільш перспективні напрямки попередження злочинності у сфері економіки. Що стосується критеріїв такої класифікації, то в кримінологічній літературі запропонована значна їх кількість: галузі господарювання, державного управління, окремі території, заподіяна шкода, мотиви, способи вчинення злочинів, форми вини та інші.

За результатами проведеного аналізу, в роботі зроблено висновок, що головним критерієм такої класифікації, який відповідав би завданням попереджувальної діяльності, має бути сфера економічної діяльності, а додатковим – галузі економіки, в яких вони вчинюються. Виходячи з головного критерію, в роботі запропонована така класифікація злочинів у сфері економіки: 1) злочини в сфері відносин власності, вчинені в процесі економічної діяльності; 2) злочини в сфері фінансових відноси; 3) злочини в сфері виконання бюджету; 4) злочини в сфері підприємницьких відносин; 5) злочини в сфері проявів монополізму і недобросовісної конкуренції; 6) злочини в сфері відносин обслуговування населення; 7) злочини в сфері регулювання переміщення майна через митий кордон України; 8) злочини в сфері приватизації.

Розділ 2. “Кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки” складається із чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки” присвячено з’ясуванню сутності поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки і її складових елементів. Підкреслюється, що з’ясування цього питання має важливе теоретичне і практичне значення для дослідження оскільки в ньому відтворюється кримінологічний склад злочинності у сфері економіки, її соціальний портрет, суспільна небезпека.

Сукупність показників елементів кримінологічної характеристики в залежності від об’єкту дослідження може бути різною. Що ж стосується досліджуваного виду злочинності, то кримінологічно значущими показникам, які дають загальну кримінологічну характеристику стану злочинності у сфері економіки в державі, можуть бути: рівень (злочинності, судимості, латентності) і їх коефіцієнти, структура, динаміка, ціна, характер, географія злочинності, особи злочинця, діяльність правоохоронних органів по виявленню злочинів. Термін “стан злочинності у сфері економіки” у роботі використовується як інтегральний показник для узагальнюючої характеристики її суспільної небезпеки.

У підрозділі 2.2. “Загальна кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки (рівень, структура, динаміка)” надається аналіз даних офіційної кримінально-правової статистики стану злочинності у сфері економіки і окремих видів економічних злочинів впродовж 1992 – 2002 років. На підставі аналізу визначено тенденції розвитку цього різновиду злочинності, а також зроблено ряд важливих для попереджувальної діяльності висновків. Зокрема констатовано.

1. Аналіз стану економічної злочинності, заснований лише на статистичних показниках і даних вибіркових досліджень, не може скільки-небудь вірно відтворювати навіть структурних відносин у ній. В силу такої ненадійності вихідної бази можливості використання статистичного інструментарію для оцінки тенденцій економічної злочинності значно обмежені. Статистична картина економічної злочинності може бути суттєво зміненою без змін у її реальному стані, а лише через зміни у законодавчому визначенні цих злочинів, правил реєстрації і обліку, активності діяльності правоохоронних органів по їх виявленню.

2. Домінуючою кримінологічною тенденцією стало зростання рівня економічної злочинності. Рівень судимості зріс за цей період майже втричі. Усталена тенденція до загального зростання економічних злочинів спостерігається протягом всього часу протікання економічної кризи в Україні у 1991 – 1999 рр. Динаміка окремих видів і груп економічних злочинів значною мірою залежала від змін у кримінальному законодавстві, структурі правоохоронних органів, показників статистичного обліку і політичного замовлення щодо посилення боротьби з окремими видами злочинів.

3. Розвиток цих злочинних проявів йшов не лише в напрямку кількісного зростання, але і зростання їх тяжкості, розмірів заподіяної шкоди, застосування все більш кваліфікованих способів їх вчинення, поглиблення масштабів корумпованості та організованості. Так, якщо у 1996 р. тяжкі злочини склали 28%, то у 2002 р. – 40,3%.

4. Особливістю економічної злочинності в Україні є те, що вона зосереджена не у сфері кримінального бізнесу (наркобізнес, ігорний бізнес, проституція, торгівля людьми, зброєю), як у багатьох західних країнах, а переважно у сфері легальної економіки.

5. Уповільнення темпів зростання злочинності у сфері економіки починаючи з 1997 р. обумовлене, в першу чергу, посиленням заходів по боротьбі з нею, прийняттям відповідних нормативно-правових актів, покращанням економічної ситуації в країні, підвищенням заробітної плати.

6. Стала тенденція до зростання кількості виявлених злочинів проти власності у великих і особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків, шахрайств з фінансовими ресурсами у сфері приватизації, службової діяльності, бюджетній сфері, промисловому комплексі пояснюється активізацією правоохоронної діяльності і значними недоліками правового регулювання цих напрямків економічної діяльності. Так, якщо у 1996 р. у сфері приватизації було зареєстровано 476 злочинів, то у 2002 р. – 4459, у бюджетній сфері у 2000 році зареєстровано – 5138 злочинів, у 2002 р. – 10316.

7. Загальна кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки представлена таблицями, графіками як у тексті роботи, так і в додатках до неї.

У підрозділі 2.3. “Рівень (обсяг) латентної злочинності у сфері економіки: методологічні проблеми вимірювання” розглядаються методологічні питання вимірювання обсягів латентної частки економічних злочинів, напрямків діяльності по виявленню і зменшенню її рівня з метою більш чіткого визначення стратегії і тактики боротьби з нею. Констатується, що до цього часу в кримінології фактично не відпрацьовані надійні та достатньо ефективні методи визначення дійсних обсягів злочинності у сфері економіки. Висновки, які зроблені авторами різних методик, а також наведені ними кількісні параметри її обсягів здебільшого ґрунтуються на довільних або досить приблизних підрахунках. Побудовані вони переважно на суб’єктивному баченні проблеми тим чи іншим аналітиком. На основі аналізу переваг і недоліків різних методів, які застосовуються для визначення рівня латентності злочинів у сфері економіки, зроблено висновок про необхідність застосування комплексних методик для пізнання і оцінки рівня її латентності із застосуванням комп’ютерних технологій. Але навіть із їх застосуванням, в силу багатьох причин, абсолютно точних даних отримати практично не можливо. Проте це і не є головним завданням дослідження рівня (обсягів) латентності, наголошується в даній роботі. Але для правоохоронної практики та державного управління краще мати оцінки із тим чи іншим рівнем репрезентативності, ніж взагалі не мати ніякого уявлення щодо існуючих масштабів такого суспільно небезпечного явища, яким є злочинність у сфері економіки.

Таким чином, результати дослідження дають підстави для висновку, що абсолютно точно визначити кількісний рівень латентності економічних злочинів фактично не можливо. Така оцінка може бути лише вірогідною. Тому пропонується здійснювати розрахунки рівня латентності економічної злочинності за допомогою двох комплексних показників або індикаторів латентності: індексу сприйняття рівня латентності і індексу обсягу збитків від економічної злочинності. Індекс сприйняття латентності економічних злочинів може розраховуватися за допомогою соціологічних методів опитування громадськості, підприємців, експертного опитування, контекст-аналізу преси тощо. Індекс обсягу вірогідних збитків може бути розрахований за допомогою методів економіко-математичного, статистичного аналізу окремих галузей господарювання і сфер економічної діяльності, експертних оцінок страхових компаній, банківських установ тощо.

У підрозділі 2.4. “Кримінологічна характеристика осіб, що вчинили злочини у сфері економіки” висвітлено соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні риси і особливості злочинця. Визначено й охарактеризовано кримінологічно значущі ознаки осіб – суб’єктів злочинів у сфері економіки, пов’язаних з характером вчиненого злочину, їх соціальним статусом та іншими характеристиками.

Проведене вивчення кримінологічної характеристики осіб, що вчинили економічні злочини, дало змогу констатувати наступне.

1. У соціально-демографічної структурі осіб, що вчинили економічні злочини, питома вага осіб жіночої статі складає більше однієї третини, але вона значно диференціюється залежно від видів злочинів і досягає 50%. Починаючи з 1993 р. питома вага жінок у структурі господарських злочинів неухильно зростала. За віковою характеристикою переважають старші вікові категорії порівняно з загальною злочинністю. Особи, які вчинили економічні злочини, мають більш високий рівень освіти. За соціальним станом переважають робітники і службовці. Переважна більшість злочинців на момент вчинення злочинів були одружені, мали дітей, займалися соціально корисною діяльністю. Матеріальне становище було відносно низьким.

2. Мотиви злочинної поведінки мали корисливий характер у різних його модифікаціях і визначалися переважно соціальним статусом особи, для якої притаманно підвищене почуття незалежності від правової системи, правовий нігілізм, орієнтація на задоволення своїх власних потреб за допомогою будь-яких засобів, чітке усвідомлення протиправності своїх діянь.

3. Аналіз багаточисельних типологій (класифікацій) осіб, що вчинили злочини у сфері економіки призвів до висновку, що є найбільш придатною для практичного використання класифікація, яка ґрунтується на соціально-рольовій функції особи. З огляду на це