Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Л а п ч у к

Б о г д а н Ю р і й о в и ч

УДК 339.743

Фактори Вибору валютного режиму

в країнах Центральної та Східної Європи

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного економічного

аналізу і фінансів Львівського національного університету

імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Біленко Юрій Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гриценко Андрій Андрійович,

Національний банк України,

заступник керівника Апарату Ради НБУ –

керівник експертно-аналітичного центру з питань

грошово-кредитної політики

кандидат економічних наук, доцент

Єременко Олексій Касянович,

Київський гуманітарний інститут,

завідувач кафедри фінансів

Провідна установа: Інститут світової економіки

і міжнародних відносин НАН України,

відділ міжнародних валютно-фінансових відносин, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 16 лютого 2004 р. о 14 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 12 січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Поліщук Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема вибору оптимального валютного режиму має надзвичайно важливе значення для кожної країни і набуває особливої актуальності у час економічних криз та при переході від одних типів економічних систем до інших. Економіка України все ще перебуває в процесі трансформації, і валютна система держави є одним із основних об’єктів реформування. Крім того, важка економічна ситуація в Україні на початку 90-их років та валютно-фінансова криза 1998 року особливо підкреслили важливість правильного вибору валютного режиму та інструментів валютної політики.

Доцільним є також аналіз позитивного досвіду перехідних економік Центральної та Східної Європи у сфері валютної політики, оскільки ці країни протягом досить короткого періоду використовували різні типи валютних режимів. Вибір оптимального режиму курсоутворення в країнах Центральної та Східної Європи був важливим елементом економічних реформ, що може бути корисним і для вибору адекватного валютного режиму в Україні. Тому формування ефективної валютної системи та вибір оптимального валютного режиму є надзвичайно актуальним питанням.

В економічній теорії проблеми регулювання грошової та валютної сфери знайшли своє відображення у працях багатьох вчених-економістів, починаючи з класиків. Однак ґрунтовне вивчення проблеми вибору валютних режимів розпочалося у 50-60-х роках ХХ століття працями М.Фрідмена та Р.Манделла. Після краху Бреттон-Вудської валютної системи теорії Фрідмена та Манделла знайшли подальший розвиток у працях багатьох західних авторів. Серед праць, присвячених вивченню факторів впливу на вибір валютних режимів та проблем валютної політики, уваги заслуговують праці Дж.Фрідена, П.Гецці, Е.Штейна, Г.Пуарсон, Г.Джан, П.Мауро, Е.Берга, Е.Боренштейна, Х. де Грегоріо, Д.Уоррелл, Д.Маршалла, Н.Сміт, С.Фішера, Дж.Френкеля, А.Бубули, І.Откер-Роуб, Ж.Богетіча, К.Шулера, Г.Кальво, Дж.Вільямсона, Е.Леві-Єяті, Р.Дорнбуша, В.Клюєва, А.Анікіна, О.Кірєєва, Л.Красавіної та багатьох інших вчених.

В українській економічній науці системам курсоутворення, проблемам валютного регулювання та монетарної політики свої роботи присвячували О.Береславська, Ю.Біленко, С.Боринець, В.Вергун, А.Гальчинський, А.Гриценко, М.Дехтярчук, О.Єременко, А.Кияк, О.Кузнецов, В.Лисанюк, В.Лисицький, З.Луцишин, В.Мазуренко, С.Михайличенко, В.Міщенко, Т.Мусієнко, О.Петрик, О.Плотніков, В.Рокоча, М.Савлук, В.Сікора, О.Сніжко, В.Стельмах, А.Філіпенко, В.Шевчук, О.Шнирков, В.Юрчишин, В.Ющенко, С.Яременко та інші. Однак в економічній науці все ще існує потреба комплексного дослідження факторів впливу на вибір валютних режимів, особливо у перехідних економіках країн Центральної та Східної Європи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі міжнародного економічного аналізу і фінансів факультету міжнародних відносин Львiвського національного унiверситету iмені Iвана Франка, узгоджена з її науковими планами й програмами, пов’язана з науково-дослідною роботою кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка ДЕ–419Б “Вдосконалення механізму зовнішньоекономічної діяль-ності Украї-ни в контексті входження до системи європейської інтеграції” (державний реєстраційний номер 0199V003618, січень 1999 р. – грудень 2001 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та наукове обґрунтування факторів впливу на вибір валютного режиму в перехідних економіках та розробка практичних рекомендацій щодо валютної політики України. Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які слід вирішити:

проаналізувати еволюцію валютних режимів та виокремити їх характерні риси;

виявити позитивні та негативні наслідки застосування різних валютних режимів;

визначити фактори, які впливають на вибір того чи іншого режиму в національній економіці;

з’ясувати особливості вибору валютних режимів у перехідних економіках за допомогою економетричних моделей;

проаналізувати валютну політику України та фактори впливу на її валютні режими;

розробити практичні рекомендації щодо вибору оптимального валютного режиму в Україні.

Визначені завдання дозволяють окреслити предмет і об’єкт дисертаційного дослідження.

Об’єктом дослідження є валютна політика держави, зокрема, валютна політика перехідних економічних систем та валютні режими.

Предметом дослідження є фактори вибору валютного режиму, а саме макроекономічні та політичні чинники, які спонукають державні органи приймати рішення на користь тих чи інших валютних режимів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи узагальнення, аналізу та синтезу, групування та порівняння, емпіричні та статистичні методи – при побудові таблиць та графіків, графічні методи – при дослідженні взаємозв’язку валютних режимів, валютних курсів та різних політичних та макроекономічних факторів в Україні (розділ 3), економетричні методи, зокрема, метод максимальної правдоподібності – при побудові мультиноміальної логіт моделі та біноміальної пробіт моделі економетричного пакету LIMDEP для аналізу вибору оптимального валютного режиму в країнах Центральної та Східної Європи та України (розділи 2 і 3), методи формальної логіки (індуктивний та дедуктивний аналіз), описові та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження отримано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розв’язання даної проблеми та характеризують наукову новизну роботи:

- на основі комплексного аналізу особливостей різних валютних режимів запропоновано авторську, більш детальну, класифікацію валютних режимів, котра уточнює та розширює існуючі класифікації Міжнародного валютного фонду та інших авторів. Було виокремлено 16 валютних режимів, серед яких 3 режими віднесено до категорії плавання валютних курсів, 4 – до категорії режимів фіксації та 9 – до проміжних режимів.

- уточнено особливості, основні переваги та недоліки валютних режимів на основі аналізу їх функціонування у світовій економіці. Обґрунтовано необхідність відокремлення валютних коридорів з різними типами меж від валютних тунелів.

- визначено вплив різних груп факторів (економічних, політичних та психологічних) на вибір валютного режиму держави. Проаналізовано роль у процесі цього вибору таких економічних факторів як розміри та відкритість економіки, структура виробництва та експорту, географічна концентрація зовнішньої торгівлі, рівень інфляції, обсяги валютних резервів, ступінь фінансового розвитку, мобільність капіталу тощо. Серед політичних факторів, пов’язаних із функціонуванням державних органів та загальною стабільністю у державі, визначальними для вибору адекватного валютного режиму є довіра до центрального банку та уряду, незалежність центрального банку, близькість парламентських і президентських виборів, лобіювання інтересів економічних суб’єктів в органах державної влади та ін. Виявлено вплив психологічних факторів, що охоплюють очікування економічних суб’єктів, на вибір валютного режиму.

- розроблено авторську модель вибору валютного режиму для одинадцяти країн Центральної та Східної Європи (Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії, Словаччини, Словенії, Угорщини, України та Чехії) за допомогою мультиноміального логіту економетричного пакету LIMDEP. Дана модель аналізує вплив на вибір валютного режиму двох політичних факторів (виборів та змін урядів) та восьми економічних факторів (обсягів ВВП, темпів зростання реального ВВП, динаміки інфляції, рівня безробіття, валютних резервів, державного бюджету, поточного рахунку платіжного балансу та індексу курсу долара США у місцевій валюті) протягом 1993-2001 рр.

- вперше розроблено модель вибору валютного режиму для України за допомогою біноміального пробіту, що враховує два політичні фактори (вибори та зміни урядів) та вісім економічних факторів (зростання ВВП, відкритість економіки, географічна концентрація зовнішньої торгівлі, рівень інфляції, величина валютних резервів, процентна ставка, баланс бюджету та рахунок поточних операцій) протягом 1994-2001 рр.

- на основі аналізу валютної політики України за 1991-2002 рр. виявлено основні фактори, які обумовили вибір валютних режимів в Україні. Обґрунтовано доцільність застосування певних валютних режимів в Україні та складність вибору оптимального валютного режиму через недосконалість економічної системи.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження полягає в тому, що здійснені узагальнення та рекомендації щодо вибору оптимального валютного режиму можуть використовуватись центральними органами виконавчої влади при розробці заходів валютної політики для досягнення тривалої стабілізації та економічного зростання. Матеріали роботи також можуть бути використані науковими працівниками при подальшому дослідженні даної проблеми, викладачами вищих навчальних закладів – при підготовці лекцій, спецкурсів та навчальних посібників із питань валютної політики.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка при підготовці фахівців із спеціальності “Міжнародні економічні відносини”, зокрема, у лекційних курсах “Міжнародні валютні та фондові ринки”, “Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності”, “Державне регулювання зовнішньої торгівлі” та “Міжнародні валютно-кредитні відносини” (акт № 2158-Н від 9 червня 2003 р.), а також у роботі відділу зовнішньоекономічних відносин ЗАТ Акціонерно-Комерційний Банк “Львів” при дослідженні тенденцій на валютних ринках (акт № 070/01 від 5 червня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Усі наукові результати, викладені у дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на кафедрі міжнародних економічних відносин та кафедрі міжнародного економічного аналізу і фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка.

Результати дослідження доповідалися на таких наукових зібраннях: на Міжнародній науковій конференції “Нова глобальна економіка: тенденції та перспективи” (“New Global Economy: Tendencies and Prospects”) (Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка, 15-16 березня 2001 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи” (Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка, 3-5 травня 2001 р.); Всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка, 23-24 листопада 2001 р.); науковому семінарі кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 22 квітня 2002 р.); Міжнародній конференції “Економіка праці – труднощі, пов’язані з процесом трансформації суспільного устрою” (Варшава, Комерційний університет бізнесу і адміністрації (Prywatnа Wyzszа Szkolа Businessu i Administracji), 24-25 лютого 2003 р.).

Публікації. Результати дослiдження викладено у 6 наукових публiкацiях, із них 3 – у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 2,73 друк.арк.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Роботу викладено на 202 сторінках, з яких основний текст займає 155 сторінок. Дослідження вміщує 26 таблиць (з яких 7 у додатках) та 25 рисунків. Список використаних джерел складається із 232 позицій і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ Дисертації

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь розроблення тематики у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, формулюється основна мета та завдання дослідження, визначається наукова новизна та теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

У першому розділі – “Теоретичні засади вибору валютного режиму” – розглянуто існуючі теоретичні концепції вибору валютних режимів, розроблено класифікацію типів валютних режимів та проаналізовано їхні особливості.

В сучасній економічній науці існує багато класифікацій валютних режимів, запропонованих вченими-економістами та спеціалістами Міжнародного валютного фонду, серед яких уваги заслуговують класифікації С.Коллінз та С.Едвардза, Е.Леві-Єяті та Ф.Штурценегера, Котареллі та Джанінні, Дж.Френкеля, Дж.Фрідена, П.Гецці та Е.Штейна, А.Бубули та І.Откер-Роуб, А.Гоша, А.-М.Гальд, Дж.Остри та Х.Вольфа, К.Шулера та ін. Однак, на думку автора, існуючі класифікації можна доповнити та розширити, деталізувавши певні валютні режими (див. рис.1).

Режим вільного плавання валютних курсів полягає у відсутності втручання держави у функціонування валютного ринку, а валютні куpси визначаються взаємодiєю попиту i пpопозицiї. Натомість для режиму керованого плавання характерна більш активна роль центрального банку у сфері валютного регулювання, хоча втручання центрального банку у функціонування валютного ринку не має систематичного характеру та здійснюється лише з метою згладження значних коливань валютних курсів.

Проміжні валютні режими поєднують у собі риси режимів плавання та фіксації валютних курсів. При валютному коридорі коливання валютного куpсу допускаються лише в певних межах. Коли валютні курси перебувають у межах валютного коридору, ситуація подібна до систем плавання валютних курсів, коли ж куpси наближаються до меж коридору – до фiксації валютного куpсу. Валютні коридори можуть мати горизонтальні або повзучі межі (див. рис. 2-3). Крім того, можуть застосовуватись і валютні коридори з комбінованими межами, у яких одна межа може бути повзучою, а інша – незмінною.

Рис.1. Класифікація валютних режимів

Автор підкреслює, що основна відмінність валютного тунелю (рис. 4) від валютного коридору полягає у тому, що валютний коридор передбачає крайні межі коливань валютного курсу, а валютний тунель – межі коливань (найчастіше від + 2,5 %) навколо спецiально визначеного центpального значення.

Режими прив’язаних валютних курсів допускають коливання валютного курсу навколо певного показника в межах до + 2,5 %, тобто такі режими нагадують валютні тунелі із вужчими межами. При повзучій прив’язці валютний курс прив’язується до певного центрального значення, яке регулярно змінюється на наперед задану величину (рис. 5). Існують також режими прив’язки з менш частими поправками. Пpив’язка може здiйснюватися до стабільної вiльноконвеpтованої валюти, до СПЗ чи до спецiального кошика валют.

Режими фiксованих валютних куpсiв означають зобов’язання постійної підтримки конкретного курсу національної валюти відносно іноземної незалежно від попиту та пропозиції на валютному ринку. При цьому коливання валютного курсу взагалі відсутні або можуть допускатися у межах до + 1%.

вилучено вилучено

Рис. 2. Валютний коpидоp Рис. 3. Валютний коpидоp

з горизонтальними межами з повзучими межами

вилучено вилучено

Рис. 4. Валютний тунель Рис. 5. Повзуча прив’язка

У роботі підкреслено, що режим валютної ради є досить складним і полягає у дотриманні кількох принципів: фіксації на законодавчому рівні курсу національної валюти відносно резервної, покритті 100% національної валюти в обігу резервними активами, повної конвертованості національної валюти всередині країни та відсутності повноважень валютної ради проводити операції з державними цінними паперами.

Монетарний союз та офіційна доларизація передбачають використання іноземної валюти замість національної. Дані режими можуть впроваджуватися двома шляхами – шляхом створення нової валюти для кількох країн (монетарний союз) та шляхом використання валюти певної країни паралельно або й замість національної (офіційна доларизація). Яскравими прикладами використання офіційної доларизації є Панама, Еквадор, Сальвадор.

Отже, для режимів плавання валютних курсів характерним є несистематичне втручання монетарних установ у діяльність валютного ринку. При застосуванні проміжних валютних режимів масштаби цього втручання зростають, а валютна рада та повна доларизація є найбільш радикальними режимами фіксації валютних курсів.

У другому розділі дослідження – “Умови вибору валютного режиму в країнах Центральної та Східної Європи” – проаналізовано переваги та недоліки валютних режимів, визначено фактори, що впливають на вибір валютного режиму, а також розроблено модель вибору валютного режиму на основі аналізу статистичних даних економік країн Центральної та Східної Європи.

Основною перевагою режиму вiльного плавання валютних курсів визначено автоматичне регулювання платіжного балансу, за якого не виникає його дефіцит. Крім того, для цього режиму характерні менші потpеби у валютних pезеpвах держави, незалежна від інших країн монетарна політика, ефективніший розподіл ресурсів, лiбеpалiзацiя валютних та тоpговельних опеpацiй, відсутність чоpних валютних pинкiв. До недолiків вільного плавання віднесено збільшення ступеня невизначеності економіки та можливість скоpочення тоpгiвлi внаслідок зростання ризику несприятливих змін валютних курсів, ймовірність неофіційної доларизації при недостатній довірі до національної грошової одиниці, дестабілізуючий вплив спекуляцій на валютному ринку.

Позитивні та негативні риси режиму керованого плавання валютних куpсів подібні до рис вільного плавання, однак для керованого плавання характерний менший розмах коливань і, відповідно, менший ризик несприятливих змін валютних курсів. Застосування даного режиму ускладнює діяльність спекулянтів, оскільки політика центрального банку може бути для них достатньо непеpедбачуваною. Hедолiками керованого плавання є конфліктні ситуації з іншими країнами (“вiйна девальвацiй”), існування певного лагу між початком зміни курсу та втручанням центрального банку, можливість політичного впливу на діяльність центрального банку.

Валютні коридори і тунелі поєднують в собі риси вільного плавання та фіксації валютного курсу. Коли валютний курс перебуває в межах коридору чи тунелю, то дані режими подібні до режимів плавання валютних курсів, коли ж валютний курс досягає меж коридору, то для них характерні такі ж риси, як і у режимах фіксованих курсів. Головною перевагою валютних коридорів та тунелів є чітко визначені межі коливань валютних курсів, а, отже, і більша прогнозованість для суб’єктів ринку. Однак в умовах фінансових криз ці режими не є достатньо ефективними. Якщо порівнювати валютний коридор і валютний тунель, то, на думку автора, відмінність між ними полягає у більшій складності валютного тунелю та його меншій зрозумілості для широких верств населення, що в деякій мірі впливає на довіру до даного режиму.

Валютні прив’язки ближчі до режимів фіксованого валютного курсу, тому відрізняються від плаваючих валютних курсів більшою довірою до національної валюти, нижчими темпами інфляції та кращими умовами для інвестицій. Недоліком даних валютних режимів є те, що вони представляються суспільству як системи стабільних валютних курсів, і при виникненні потреб перегляду валютного курсу виникатимуть також і політичні ускладнення для уряду.

Пеpевагами режиму фiксації валютного куpсу є зниження рівня інфляції, зменшення ризику економічних операцій та сприяння розвитку міжнародної торгівлі та інвестицій, значно вища довіра до національної валюти. За даного режиму уряди змушені проводити зважену монетаpну полiтику, цей режим може застосовуватись також при недостатньому фiнансовому розвитку. Негативними рисами режимів фiксованого куpсу є потреба значних валютних резервів, функціонування чоpних валютних pинків, нижчі темпи зростання продуктивності, можлива нестабiльнiсть пpоцентних ставок та посилення вpазливості до фiнансових кpиз, ймовірна залежнiсть вiд мiжнаpодних фiнансових оpганiзацiй, а також поpушення системи мiжнаpодної тоpгiвлi внаслідок застосування адміністративних обмежень.

Серед позитивних рис валютної ради виділено гарантування повної конвертованості національної грошової одиниці, виключення полiтичного впливу на монетарну політику та унеможливлення необґрунтованої емісії національної валюти, сприяння розвитку торгівлі, інвестицій та економічному зростанню завдяки високому ступеню довіри, зменшення piвня iнфляцiї. Hедолiками валютної ради є відсутність активної монетарної політики, відсутність кредитора останньої надії, висока вразливість щодо зовнішніх шоків, стартові труднощі, пов’язані з необхідністю формування достатніх резервних активів.

Переваги офіційної доларизації полягають у використанні кращої валюти, ніж національна, зникненні ризику девальвації місцевої валюти, зниженні загального ризику для економіки країни, зменшенні рівня інфляції, зростанні довіри до фінансової системи держави. Повна доларизація означає більшу економічну та фінансову інтеграцію з країною походження валюти, оскільки ліквідуються витрати на обмін валют та непотрібним стає хеджування від валютного ризику, що сприяє зростанню торгівлі та інвестицій. Офіційна доларизація має також негативні риси, серед яких політичний спротив щодо відмови від національної грошової одиниці, втрата сеньйоражу, відмова від монетарної та валютної політики, що означає певну втрату політичного суверенітету, прив’язка ділових циклів доларизованої країни до циклів країни походження валюти. Крім того, відмова від власної валюти та власного центрального банку означає відмову від кредитора останньої надії. Офіційна доларизація передбачає також переваги та недоліки для країни, валюта якої використовується у доларизованій економіці. Серед переваг можна навести зростання престижу її валюти, зростання доходів у вигляді сеньйоражу, зникнення валютного ризику при торгових операціях з доларизованими країнами, серед недоліків – можливе ускладнення проведення монетарної політики, оскільки значна частина її валюти перебуває в обігу за межами країни, а також ризик політичного тиску з боку доларизованих країн, які намагатимуться покласти вирішення своїх власних проблем на уряд даної країни.

Серед факторів впливу на вибір валютного режиму в національній економіці автор виділяє три основні групи – економічні, політичні та психологічні фактори. Насамперед на цей вибір впливають економічні фактори. Зокрема, режими плавання обираються при великих розмірах економіки, диверсифікованій структурі виробництва та експорту, високому рівні економічного розвитку, а також при відсутності достатніх валютних резервів. Високі темпи інфляції, значний ступінь відкритості економіки, значна географічна концентрація зовнішньої торгівлі, обмеження руху капіталу сприяють вибору режимів фіксації валютних курсів. Вибір валютного режиму залежить також і від інших чинників, які можна об’єднати в групу політичних факторів. Залежність центрального банку, недовіра до його політики, слабка політична підтримка уряду та нестабільність в державі ускладнюватимуть функціонування фіксованих валютних режимів. Часто вибір валютного режиму залежить від лобіювання інтересів економічних суб’єктів в органах державної влади, зокрема, експортери, як правило, зацікавленні у девальвації національної грошової одиниці. Група психологічних факторів об’єднує очікування суб’єктів ринку щодо можливих змін валютної політики та ситуації на валютному ринку, тенденції розвитку ринку протягом останнього часу, тимчасові настрої ділерів валютного ринку, оцінки та прогнози провідних експертів-аналітиків. Однак слід зауважити, що деякі з цих факторів мають довгостроковий характер, деякі – короткостроковий.

Залежність вибору валютного режиму від політичних та макроекономічних факторів представлено у такому вигляді:

Reg = F(Elect, Gov, GDP, GDPg, Infl, Unempl, Res, Budg, CA, ERind),

де Reg – валютний режим, згідно з оголошеною політикою центрального банку країни, може приймати значення: 0 – проміжні режими; 1 – режими фіксації; 2 – режими плавання. Валютні режими було згруповано у 3 групи, оскільки аналіз більш детальної класифікації валютних режимів не дав достовірних результатів, що можна пояснити подібністю деяких режимів між собою; Elect – вибори, може приймати значення: 1 – президентські чи парламентські вибори; 0 – їх відсутність; Gov – зміни урядів, може приймати значення: 1 – зміна уряду; 0 – відсутність змін; GDP – ВВП; GDPg – темпи зростання реального ВВП; Infl – темп інфляції; Unempl – рівень безробіття; Res – валютні резерви; Budg – баланс бюджету; CA – баланс поточного рахунку; ERind – індекс курсу долара США у місцевій валюті.

Для залежних змінних, які можуть приймати кілька альтернативних значень, застосовується регресійна модель мультиноміальний логіт (multinomial logit), яка у цьому випадку матиме вигляд:

Prob(Regt=j) = [e(b1Electt + b2Govt +…+ b10ERindt)] / [У2j=0 e(b1Electt + b2Govt +…+ b10ERindt)], j = 0, 1, 2,

де j – варіант валютного режиму, Prob(Regt = j) – ймовірність вибору варіанту j, t – номер спостереження, bi, i = 1,…10 – коефіцієнти.

Для перевірки впливу політичних та економічних факторів на вибір валютного режиму протягом 1993-2001 рр. обрано країни Центральної та Східної Європи, оскільки проблема вибору валютного режиму є для них дуже актуальною, крім того, за порівняно короткий період часу у цих країнах використовувалися практично всі типи валютних режимів. Зокрема, у Болгарії, Естонії, Литві застосовувався режим валютної ради, у Латвії – режим фіксації, у Румунії та Словенії – режими плавання валютних курсів, а у Польщі, Словаччині, Угорщині, Чехії відбувся перехід від режимів фіксації та проміжних режимів до режимів плавання. В Україні також застосовувалися різні типи валютних режимів. Крім того, простежується подібність економічних проблем, пов’язаних з процесом трансформації, у цих країнах та Україні.

Для аналізу вибору валютного режиму в 11 економіках Центральної та Східної Європи застосовано економетричний пакет LIMDEP і отримано такі результати (див. табл. 1).

Таблиця 1

Результати аналізу вибору валютних режимів за допомогою мультиноміального логіту*

Фактори | Валютні режими

Режими фіксації | Режими плавання

коефіцієнт | t-статистика** | коефіцієнт | t-статистика**

Політичні фактори

Вибори (Elect)– | 0,4997– | 0,479– | 0,6370– | 0,696

Зміни урядів (Gov) | 2,3778 | 1,988 | 1,7327 | 1,604

Економічні фактори

ВВП (GDP)– | 0,2234– | 4,243– | 0,0584– | 2,292

Зростання ВВП (GDPg)– | 0,0752– | 0,495– | 0,1669– | 1,173

Інфляція (Infl) | 0,0369 | 1,187 | 0,0350 | 1,130

Безробіття (Unempl) | 0,0097 | 0,074 | 0,1499 | 1,298

Валютні резерви (Res) | 0,0005 | 2,704 | 0,0001 | 1,271

Баланс бюджету (Budg) | 0,3232 | 1,324 | 0,3634 | 1,766

Баланс поточного рахунку (CA)– | 0,1645– | 1,212– | 0,0063– | 0,050

Індекс курсу долара США у місцевій валюті (ERind) | 0,0002 | 0,801– | 0,00004– | 0,220

*проміжні режими обрано як стартові для оцінки вибору валютних режимів.

**критичне значення t-статистики для 10% рівня значимості 1,325, для 5% рівня значимості 1,725.

Отримані результати виявили, що вибір фіксованих валютних курсів у цих країнах залежить від змін урядів, ВВП та обсягів валютних резервів, а вибір режимів плавання залежить від змін урядів, ВВП та балансу бюджету. Решта факторів, аналізованих у моделі, помітного впливу на вибір валютних режимів не справляє. Порівняння прогнозів вибору валютного режиму згідно моделі та реальними застосуваннями режимів у країнах Центральної та Східної Європи у роки спостереження показало, що у більшості випадків (76,53%) модель дала правильний прогноз щодо вибору валютного режиму у цих країнах. Деякі розбіжності між прогнозованим і фактичним вибором валютного режиму у певні періоди пояснюються складністю точного аналізу та недосконалістю перехідних економік.

У третьому розділі роботи – “Валютна політика України та проблеми вибору ефективного валютного режиму” – проаналізовано валютну політику України, фактори впливу на її валютні режими, розглянуто доцільність застосування різних валютних режимів в Україні. У розділі також розроблено модель вибору валютного режиму для України.

Автором на основі аналізу валютної політики в Україні виділено сім етапів її проведення. Перший етап тривав з моменту проголошення незалежності до листопада 1992 р., коли український карбованець отримав статус єдиного засобу платежу на території України. У цей час формувалася грошова система України, відбувся перехід від грошової одиниці колишнього СРСР до купона багаторазового використання.

Другий етап тривав до липня 1993 р. і характеризувався високим рівнем інфляції, знеціненням карбованця і значним спадом виробництва. Національний банк України був змушений запровадити режим плавання валютного курсу у зв’язку з недостатністю валютних резервів. Причинами значної девальвації на цьому етапі були емісійна підтримка економіки урядом, надмірний попит на іноземні валюти, відсутність інтервенцій з метою підтримки курсу карбованця, його нечіткий юридичний статус (купон спочатку вводився як паралельна валюта до рубля), зростання цін на енергоносії та ін.

Із серпня 1993 р. почався третій етап валютної політики – фіксація курсу карбованця до долара США, німецької марки і російського рубля, посилення адміністративних обмежень на валютному ринку. Результатом цих заходів, а також заниженого курсу карбованця стали відплив капіталу за межі країни, скорочення обсягів експорту, різноманітні зловживання та приховування експортерами валютних надходжень, збільшення частки бартерних операцій у зовнішній торгівлі, скорочення валютного ринку, втрата зовнішніх ринків збуту та ін.

На четвертому етапі (з осені 1994 р. до осені 1996 р.) було відновлено плавання валютного курсу і скасовано множинність валютних курсів. З 1994 р. експансійна монетарна політика була замінена рестрикційною. Внаслідок цього було подолано гіперінфляцію, стабілізовано курс карбованця, однак ці досягнення супроводжувалися платіжною кризою, зокрема, значною заборгованістю щодо виплати заробітної плати.

П’ятим етапом валютної політики виділено період з осені 1996 р. до літа 1998 р. Восени 1996 р. замість купона багаторазового використання запроваджена повноцінна грошова одиниця – гривня. НБУ перейшов до застосування валютного коридору, спочатку неофіційного, а з вересня 1997 р. – де-юре. Стабільність цього етапу валютної політики можна пояснити вдалою грошовою реформою, припливом іноземного капіталу на ринку ОВДП, зниженням темпів інфляції.

Шостий етап автор вважає найбільш складним, оскільки влітку 1998 р. розпочалася криза на валютному ринку України. Поштовхом до погіршення ситуації стала валютно-фінансова криза на ринках Азії та Росії, однак головні причини мали внутрішнє походження. Ключовими чинниками кризи були відплив капіталу з ринку ОВДП, а також загальна несприятлива макроекономічна ситуація в державі. Для подолання валютної кризи Національний банк був вимушений застосувати цілий ряд адміністративних заходів. З осені 1998 р. межі валютного коридору декілька разів переглядалися, також були заборонені форвардні операції і операції з валютними деривативами.

Останній, сьомий етап, розпочався у лютому 2000 р., коли було скасовано валютний коридор і введено режим плаваючого курсу. Для цього етапу характерні позитивне сальдо торгового балансу (внаслідок зростання експорту та зменшення імпорту) і економічне зростання. Курс гривні у 2000-2003 рр. практично не змінювався. Однак на валютному ринку все ще зберігаються адміністративні обмеження.

Залежність вибору валютного режиму в Україні від політичних та макроекономічних факторів представлено у такому вигляді:

Reg = F(Elect, Gov, GDPg, Open, Geogr, Infl, Res, IntRate, Budg, CA),

де Reg – валютний режим, згідно з оголошеною політикою НБУ, може приймати значення: 0 – фіксація; 1 – плавання; 2 – валютний коридор; Elect – вибори, може приймати значення: 1 – президентські чи парламентські вибори; 0 – їх відсутність; Gov – зміни урядів, може приймати значення: 1 – зміна уряду; 0 – відсутність змін; GDPg – зростання реального ВВП; Open – відкритість економіки; Geogr – географічна концентрація зовнішньої торгівлі (частка країн колишнього СРСР у зовнішній торгівлі); Infl – інфляція; Res – валютні резерви; IntRate – процентна ставка (ставка рефінансування НБУ); Budg – баланс бюджету; CA – рахунок поточних операцій.

Аналіз впливу обраних факторів на вибір валютного режиму в Україні за допомогою біноміальної пробіт моделі економетричного пакету LIMDEP виявив такі результати (див. табл. 2). В Україні на вибір валютного коридору мають вплив такі фактори як зростання реального ВВП, географічна концентрація зовнішньої торгівлі, рівень інфляції та процентна ставка, а на вибір режимів плавання – зростання реального ВВП, географічна концентрація зовнішньої торгівлі, рівень інфляції та баланс бюджету. Вплив інших факторів виявився незначним, що можна пояснити недосконалістю української економіки.

Дана модель досить точно спрогнозувала вибір валютних режимів в Україні протягом аналізованого періоду, зокрема, вибір режиму плавання – з точністю 87,50 %, валютного коридору – з точністю 92,31 %.

Таблиця 2

Результати аналізу вибору валютного режиму в Україні за допомогою біноміального пробіту*

Фактори | Валютні режими

Валютний коридор | Режими плавання

коефіцієнт | t-статистика** | коефіцієнт | t-статистика***

Політичні фактори

Вибори (Elect) | 1,6029 | 1,047 | ---**** | ---

Зміни урядів (Gov)– | 1,5171– | 0,645– | 0,3354– | 0,173

Економічні фактори

Зростання реального ВВП (GDPg)– | 0,5430– | 1,899 | 0,9581 | 1,718

Відкритість економіки (Open) | 1,5215 | 0,249 | 20,0520 | 1,055

Географічна концентрація зовнішньої торгівлі (Geogr)– | 42,6914– | 1,760 | 106,1031 | 1,720

Інфляція (Infl) – | 0,4690– | 1,606 | 1,3180 | 1,771

Валютні резерви (Res) | 0,0004 | 0,487 | 0,0010 | 0,814

Процентна ставка (IntRate)– | 0,0478– | 1,814 | 0,0089 | 0,256

Баланс бюджету (Budg) | 0,0704 | 0,518 | 0,5637 | 1,397

Рахунок поточних операцій (CA) | 0,0027 | 0,667– | 0,0025– | 0,473

*фіксацію обрано як стартовий режим для оцінки вибору валютних режимів.

** критичне значення t-статистики для 10% рівня значимості 1,372, для 5% рівня значимості 1,812.

***критичне значення t-статистики для 10% рівня значимості 1,383, для 5% рівня значимості 1,833.

**** вилучено у зв’язку з похибками програми.

Що стосується вибору оптимальної валютної стратегії для України, то жоден з валютних режимів не може бути ідеальним вибором. Розгляд всіх режимів валютних курсів показав, що вибір відповідного валютного режиму для України є досить складним завданням. Вільне або кероване плавання вимагає розвинутого фінансового ринку, застосування валютних деривативів з метою хеджування валютних ризиків, відсутності адміністративних обмежень та ін. Проміжні валютні режими, а саме валютні коридори, довели свою неефективність під час валютно-фінансової кризи 1998 року. Для застосування валютної ради в Україні немає відповідних умов. Запровадження офіційної доларизації також малоймовірне, насамперед через можливий політичний спротив. Таку проблематичну ситуацію з вибором валютного режиму для України автор пояснює недосконалістю її економіки, відсутністю структурних реформ. Однак поточні тенденції в економіці обумовлюють вибір нинішнього режиму плавання, який серед всіх інших режимів є на даному етапі найбільш прийнятним.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене, слід підкреслити, що науково обґрунтована валютна політика та правильний вибір валютного режиму є однією з передумов успішного функціонування будь-якої економіки, а особливо економіки перехідного періоду.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми вибору валютного режиму, що дало змогу обґрунтувати такі висновки.

1. У світовій економічній науці питання вибору оптимального валютного режиму розглянуто у працях багатьох вчених. Найбільше зацікавлення цією проблемою виникло після краху Бреттон-Вудської валютної системи та запровадження плаваючих валютних курсів, зараз ведуться численні дискусії щодо їхніх позитивних та негативних рис. Зокрема, значну увагу в сучасній економічній науці приділено гіпотезі “зникнення” проміжних валютних режимів. Однак існує гостра потреба комплексного вивчення процесу вибору валютних режимів у країнах з перехідною економікою та факторів, які впливають на цей вибір. Крім того, в українській економічній науці проблема вибору валютного режиму, незважаючи на існування ряду праць з цієї тематики, на думку автора, вивчена все ще недостатньо.

2. Дослідження існуючих класифікацій валютних режимів Міжнародного валютного фонду та інших авторів виявило потребу визначення нової та більш детальної класифікації, яка б враховувала усі варіанти валютних режимів. Саме тому у роботі запропоновано авторську класифікацію валютних режимів, у якій, зокрема, виділено валютні коридори та валютні тунелі, деталізовано режими плавання, прив’язок та фіксації валютних курсів. Дана класифікація, на думку автора, більш повно враховує особливості валютних режимів.

3. Аналіз переваг та недоліків валютних режимів дав змогу зробити узагальнений висновок, що для режимів плавання характерними є більша невизначеність економіки, проте вища ефективність, натомість для режимів фіксації визначальними є стабільність, нижчі рівні інфляції, однак ефективність таких систем у порівнянні з системами плавання є нижчою через обмежений інструментарій уряду при здійсненні монетарної політики. Проміжні режими поєднують в собі риси вільного плавання та фіксації валютного курсу і є перехідною ланкою між ними.

4. На вибір валютного режиму впливають різні групи факторів, з яких головну роль відіграють економічні, політичні та психологічні. Економічні фактори вибору валютного режиму включають цілий ряд чинників, найважливішими з яких є розміри та відкритість економіки, структура виробництва та експорту, географічна концентрація зовнішньої торгівлі, рівень інфляції, обсяги валютних резервів, ступінь фінансового розвитку, мобільність капіталу, вплив номінальних та реальних шоків і т.д. Серед політичних факторів ключовими є фактори, пов’язані з ефективністю державних органів регулювання економіки та загальною стабільністю у державі (довіра до центрального банку, незалежність центрального банку, політика уряду, близькість виборів, політична стабільність в державі, лобіювання інтересів економічних суб’єктів в органах державної влади і т.п.). Для психологічних факторів (очікування та тимчасові настрої суб’єктів ринку, тенденції розвитку ринку, оцінки та прогнози експертів-аналітиків) характерною рисою є їхня короткостроковість, проте вони також у деякій мірі впливають на рішення державних органів щодо напрямків валютної політики.

5. Економетричний аналіз впливу 10 обраних політичних та економічних факторів (виборів, змін урядів, ВВП, темпів зростання реального ВВП, темпів інфляції, рівнів безробіття, валютних резервів, балансу бюджету, поточного рахунку платіжного балансу та індексу курсу долара США у місцевій валюті) на вибір валютного режиму в 11 країнах Центральної та Східної Європи (Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Румунії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Україні та Чехії) у 1993-2001 рр. виявив, що на вибір режимів фіксації у цих країнах впливають такі фактори як зміни урядів, величина ВВП та обсяги валютних резервів, натомість вибір режимів плавання залежить від змін урядів (хоча у меншій мірі), величини ВВП та балансу бюджету. Модель показала, що вибір валютних режимів у перехідних економіках Центральної та Східної Європи слабо залежить від решти факторів, аналізованих у моделі. Це можна пояснити тим, що для перехідних економік характерні значні відмінності від класичної ринкової економіки, та збереженням деяких рис командної економіки. Часто в перехідних економіках ті чи інші заходи (зокрема,