Кримський державний агротехнологічний університет

Лєвдіков Володимир Сергійович

УДК.016.7+338.33] .242

Оцінка стану і перспективи завершення реформування
економіки агропромислового комплексу Криму

Спеціальність - 08.07.02
економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сімферополь - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному агротехнологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук,

Заслужений працівник освіти України

Зінов’єв Фелікс Володимирович,
професор кафедри організації виробництва, маркетингу та ЗЕД
Кримського державного агротехнологічного університету, м.Сімферополь

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович
зав. кафедрою обліку і аудиту
Харківського державного технічного
університету сільського господарства

кандидат економічних наук

Потєєв Дмитро Артурович
доцент кафедри міжнародної економіки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, м.Сімферополь

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний

університет Міністерства аграрної

політики України, кафедра економіки,

м.Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “27” травня р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .805.01 при Кримському державному агротехнологічному університеті за адресою: 95492, м.Сімферополь, смт.Аграрне, корп. , ауд.501.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного агротехнологічного університету за адресою: 95492, м.Сімферополь, смт.Аграрне, корп. .

Автореферат розісланий “26”квітня р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук С.Я. Дементьєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною рисою нинішнього реформування економіки АПК стало те, що воно проводиться в умовах системної загальноекономічної кризи, що затронула не тільки АПК, але і всю економіку країни.

Однією з основних умов виходу з економічної кризи і підвищення ефективності господарювання в агропромисловому комплексі Криму є реформування його економіки, науковий пошук нових високоефективних механізмів його трансформації, сучасних форм господарювання і стабілізації соціальної ситуації в сільській місцевості.

Проблеми ефективної реалізації реформ в АПК завжди були в полі зору вчених, фахівців і практиків, і знайшли відповідне відображення в наукових працях Амбросова В.Я., Андрійчука В.Г., Лукінова І.І., Макаренко П.М., Мельніка Л.Ю., Мессель-Веселяка В.Я., Новікова Ю.М., Оніщенко О.М., Саблука П.Т., Юрчишина В.В.

Основною умовою подолання кризових явищ в агропромисловому комплексі Криму є обґрунтування його подальшого перетворення з урахуванням особливостей транзитивного типу економіки. Пошук ефективних механізмів трансформації й оцінка ступеня завершення реформування визначає актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з планами наукових досліджень. Тема дослідження входить у план НДР Кримського державного агротехнологічного університету по проблемі “Наукове забезпечення галузей АПК Криму в нових умовах господарювання” (держномер реєстрації 0102 ), виконуваної на завдання Міністерства агропромислового комплексу Криму

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є концептуальне визначення перспективних напрямків подальшого реформування АПК Криму, виявлення механізмів ефективного завершення аграрних реформ.

Відповідно до даної мети в дисертаційній роботі поставлені наступні завдання:

-проаналізувати еволюцію аграрних реформ і виявити механізми трансформації економіки агропромислового комплексу;

-дати оцінку стану процеса реформування і основних його результатів в агропромисловому комплексі Криму;

-обґрунтувати перспективи завершення реформування на основі досягнення більш високої результативності в порівнянні з наявними ресурсами;

-обгрунтувати механізми відновлення ефективного ходу аграрних реформ та завершення їх активного етапу;

-запропонувати підходи до кількісної оцінки ефективності реформ.

Предметом дослідження є організаційно-економічна трансформація агропромислового комплексу Криму. Як об’єкт дослідження обрані механізми реформування АПК Криму.

Методи дослідження. Теоретичною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання, вимоги об’єктивних економічних законів ринкової економіки, теоретичні положення аграрної економічної науки, праці провідних вчених про реформування економіки агропромислового комплексу.

Для оцінки стану економіки агропромислового комплексу Криму були використані розрахунково-конструктивний метод, метод угруповань, метод парних порівнянь на основі багатомірного шкаліювання; для дослідження механізмів функціонування ринку сільгосппродукції і продовольства - маркетингові й експертні методи дослідження; для визначення величини структурних зрушень у ході реформування - структурно-динамічний аналіз; для оцінки соціально-економічних результатів реформи – індексний аналіз; для розробки механізмів ефективного реформування АПК - метод аналогії і контр-фактичні моделі; для інерційного прогнозу розвитку ситуації в економічній сфері АПК Криму – метод експонентного росту; для визначення вагових значень критеріїв і відповідних їм індикаторів ступеня завершеності аграрної реформи - експертний метод; для розробки методики оцінки ступеня завершення аграрної реформи - метод інтегральної оцінки на основі багатосекторної моделі.

У дослідженні використовувалися матеріали Держкомстату Криму, Міністерства економіки Криму і Міністерства агропромислового комплексу Криму, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

-уточнена система механізмів реформування АПК, що включає їхні блоки: трансформації земельних відносин і форм господарювання, перетворення відносин власності, формування ринкової інфраструктури агровиробництва і держпідтримки проведених реформ;

-знайшли подальший розвиток методичні підходи до дослідження реформування економіки агропромислового комплексу на основі використання основних методів кількісної оцінки ефективності аграрного реформування;

-знайшло подальший розвиток виявлення перспективних механізмів відновлення ефективності ходу аграрної реформи і завершення її активного етапу, що включають інерційний прогноз розвитку економічної ситуації в цілому і динаміку рівня продовольчої безпеки на найближчу перспективу;

-вперше запропонована каскадна модель розвитку консалтингових структур в агропромисловому комплексі, та розроблена логіко-структурна схема створення інформаційно-консультаційного центру на базі учбово-дослідних господарств;

-вперше запропоновани критерії і розроблена методика оцінки ступеня завершеності аграрних реформ у регіоні, що включає організаційно-структурну, фінансово-економічну, ресурсну, соціальну і забезпечующу групи.

Практичне значення отриманих результатів складається з визначення структурно-організаційних і соціально-економічних результатів, що склалися в ході реформування економіки агропромислового комплексу Криму; запропонованих механізмах інформаційно-консультаційної підтримки реформованих сільгоспформувань; визначенні ступеня завершеності аграрної реформи в агропромисловому комплексі Криму.

Ряд рекомендацій і розробок автора передані до впровадження: авторська система критеріїв оцінки завершення реформування АПК та запропоновані механізмі відновлення ефективності ходу аграрної реформи і завершення її активного етапу передані для реалізації Міністерством АПК Криму (довідка №03/81 від 17.02.2004р.); методика оцінки ступеня завершення аграрної реформи, а також механізм трансформації учбово-дослідних господарств в інформаційно - консультаційні центри впроваджені в курсах “Аграрний ринок”, “Методика економічних досліджень”, “Управлінське консультування” Кримського державного агротехнологічного університету (довідка № від 17.02.2004р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що визначено напрямки розвитку харчової промисловості [1], оцінені процеси формування корпоративного сектора економіки [3], оцінений ступінь участі товаровиробників у приватизації переробних галузей [4], систематизовані проблеми, що нагромадилися в ході реформування [8].

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, висновки і пропозиції дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання”, (КДАТУ, м.Сімферополь, травень, 2000р.); “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу”, (ХДТУСГ, м.Харків, травень, 2000р.); “Аграрна економіка: історія, проблеми, перспективи”, (БСГА, м. Горки (Бєларусь), червень, 2000р.), “Формування регіонального механізму управління народногосподарським комплексом України” (ТНУ ім. В.І. Вернадського, м.Сімферополь, грудень, 2003р.); на міжвузовських наукових конференціях “Проблеми АПК у роботах вчених Криму”, (КДАТУ, м.Сімферополь, березень, 2000р.); “Проблеми і перспективи транзитивної економіки”, (ТНУ їм.В.І. Вернадського, м.Сімферополь, грудень, 2002р.).

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення в п’ятнадцятьох спеціалізованих наукових виданнях, трьох розділах монографії “Реформування економіки АПК Криму”, загальним обсягом 4,85 умовних друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку і списку використаних джерел (174 найменування). Робота викладена на 160 сторінках машинописного тексту, містить 38 таблиць і 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Основи реформування агропромислового комплексу” проаналізовані сутність, принципи і механізми реформування економіки агропромислового комплексу.

Аграрне реформування як явище не належить кінцю ХХ сторіччя, оскільки носить історичний характер, і знайшло своє відображення в різних епохах розвитку більшості країн, змінюючи мету, методи свого здійснення, характер, але по суті залишаючись протягом тривалого періоду незмінним.

Таким чином, на нашу думку, реформування агропромислового комплексу - це перетворення системи економічних відносин в агропромисловому комплексі, спрямоване на підвищення ефективності його функціонування в економічних умовах, що змінюються, і не знижує досягнутого раніше рівня виробництва.

Процеси реформування економіки АПК спрямовані на перехід до ринкових відносин, зв’язаних з розвитком всієї аграрної сфери, формуванням нових виробничих структур, перетворенням форм власності, трансформацією земельних відносин, зміною виробничої і регіональної структур. Реформуванню також підлягають фінансово – кредитна сфера, механізми державного регулювання, соціальні структури.

Особливістю поточного реформаційного періоду є його збіг із системною економічною кризою у всіх галузях народного господарства. Подолання кризи аграрного виробництва надзвичайно ускладнено системною економічною кризою і різнорівневістью причин і наслідків кризових тенденцій. Ефективний розвиток АПК стає можливим тільки після становлення якісно нової економічної системи держави.

Початок аграрних реформ практично у всіх східноєвропейських країнах збігался - 1990-91рр., що викликано одночасністю радикальних суспільно - економічних трансформацій, викликаних антитоталітарними революціями 1989 року. Крім світового господарського досвіду аграрного реформування надзвичайно актуальними є приклади у вітчизняній історії по проведенню радикальних економічних реформ. При цьому аграрне питання займало, як правило, одне з основних місць у будь-яких вітчизняних історичних суспільних перетвореннях.

У процесі дослідження як основні принципи ефективної трансформації економіки агропромислового комплексу в східноєвропейських країнах виділені:

-пріоритет еволюційних аграрних перетворень і регулюючої функції держави стосовно процесів, що відбуваються;

-відновлення історичної справедливості у відношенні колишніх власників землі і майна;

-впровадження в тому чи іншому обсязі прав приватної власності на земельні сільськогосподарські ресурси;

-розширення експортних можливостей аграрного виробництва;

-сприяння альтернативної зайнятості в несільськогосподарських сферах, що вивільняються в результаті структурного безробіття;

-звільнення сільськогосподарських формувань від невластивих їм функцій по утриманню об’єктів соціальної сфери;

-забезпечення багатоукладності сільського господарства, що вдало сполучить інтереси великих і дрібних господарств;

-орієнтація на інтенсивний характер реформованого аграрного виробництва.

Найважливішим фактором ефективності аграрних перетворень є їх комплексний і радикальний характер. Радикальність виявляється насамперед в ініціативній, поступальній і активній підтримці здійснюваних перетворень органами державної влади. Комплексний характер обґрунтований системним підходом до керування агропромисловим комплексом і як наслідок одночасному перетворенню сільськогосподарського виробництва, переробних галузей, споживчого ринку і галузевої науки.

Немаловажним у перетворенні форм господарювання в сучасних економічних умовах (що склалися здебільшого саме під впливом проведених суспільних перетворень) є поряд з відтворенням приватних господарств і збереження великих сучасних господарств із масштабними виробничими технологіями.

Величезний вплив на хід і ефективність перетворень в агропромисловому комплексі країн Східної Європи зробили суб’єктивні фактори, що визнано багатьма дослідниками. При передачі суспільних земель у приватну власність не завжди дотримувалася послідовність, продуманість і обережність, що сприяло серйозним порушенням відтворювального процесу в агропромисловому комплексі.

Аграрне реформування в кожній із східноєвропейських країн незважаючи на схожість цілей пішло своїм шляхом, обраним відповідно до переконань владних органів, геополітичним баченням своєї країни, досвідом дореформеного аграрного господарювання, загальноекономічним пріоритетом еволюційних чи революційних перетворень, а також ресурсним потенціалом.

Усе це в сукупності і визначило стратегію реформування і послідовність дій по її реалізації. Однак, незважаючи на виявлену, практично, у всіх країнах економічну продуманість реформ уникнути впливу на їхній хід суб’єктивного фактора не вдалося.

Вивчення практичних механізмів трансформації агропромислового комплексу дозволило систематизувати основні механізми реформування (рис. ) відповідно до базових напрямків: перетворення земельних відносин і форм господарювання, трансформація відносин власності, формування ринкової інфраструктури аграрного виробництва, держпідтримка проведених реформ.

Рис.  Сукупність механізмів реформування агропромислового комплексу

В другому розділі “Оцінка практики реформування АПК Криму” оцінений стан реформування економіки агропромислового комплексу Криму, основні тенденції на ринку сільгосппродукції і продовольства, а також досягнуті соціально-економічні результати реформ.

Ряд основних факторів дійсних реформ визначили особливий характер трансформації власності в аграрній сфері: системна економічна криза, відсутність резервів фінансових ресурсів для проведених перетворень, криза реального управління, тому що вибудована владна вертикаль зруйнована, а нова так і не була сформована.

У цілому за підсумками минулого реформування АПК Криму спад виробництва в сільському господарстві склав близько 60%, а по господарствах суспільного сектора – 75,3%. У противагу суспільній формі в індивідуального виробництва в приватному секторі спостерігається інтенсивне зростання показників. В умовах корінної трансформації структури в сфері аграрного виробництва відзначається істотний зріст (з 1993 по 2002р. майже в 3 рази) земельної площі, зайнятої господарствами сільських жителів. Площа сільгоспугідь, зайнятих цими господарствами, у 2002р. досягла 4,5% при внеску у валову продукцію сільського господарства Криму в розмірі 49,6% (рис. ).

Рис.2 Питома вага різних форм господарювання в ресурсах
і результатах діяльності в АПК Криму, 2002р.

Проведений структурно-динамічний аналіз дозволив виявити в проведеній організаційній трансформації АПК істотне протиріччя. Протиріччя, з однієї сторони стимулюєме структурою аграрного виробництва, у якій відповідно до реформаторських реалій будуть переважати дрібні виробники, що часто не вийшли за рамки дрібнотоварного господарства (через відсутність відповідних технологій агровиробництва для малих господарств), і з іншої сторони політикою соціальних заходів і витрат, що припускає, що відіграють ведучу роль великі (і відповідно високотоварні) підприємства.

Одним з аспектів регіональної аграрної економіки є наявність великих галузевих комплексів: племінних господарств, садівничих, виноградарських. Їхнє паювання веде до неминучої деінтенсифікації виробництва. Перевага саме подібних господарств і було характерно для Криму і, отже, застосування просторового принципу в реформуванні - економічно було недоцільно. Необхідний галузевий принцип реформування з розробкою специфічної моделі реформ для кожної з галузей.

В даний час серед каналів реалізації пріоритет віддається наявній формі оплаті, тому що рахунки багатьох сільськогосподарських формувань заблоковані через численні борги і будь-які безготівкові надходження будуть списані в рахунок їхньої оплати. У цілому різниця цін реалізації сільськогосподарської продукції по різних каналах і, відповідно, різним формам оплати (особливо на другому етапі) мала істотний розрив: повернення на одиниці продукції міг розрізнятися майже в три рази.

Неможливість для сільгоспвиробників виробити ефективну реалізаційну політику привела до їх незначної участі в одержанні маржі від ціни кінцевої реалізації. У ході трансформаційних перетворень аграрної економіки були порушені економічні і технологічні взаємозв’язки між сферами АПК. Наслідком цього став перерозподіл чистої продукції, створюваної в сільському господарстві, на користь опинившихся через непродуманість реформи територіальними монополістами галузей III і I сфер (рис.3).

В даний час агропродовольчий ринок усе ще знаходиться в стані тривалої перебудови з постійними реорганізаціями і невизначеним економічним і організаційним майбутнім. Результати аналізу аграрного сектора Криму як сировинної бази переробної промисловості свідчать про те, що стосовно рівня 1991р. у даний час виробництво зернових складає близько 65%, овочів – 40%, винограду не більш 50%. Такого катастрофічно низького збору зерна в Криму не спостерігалося з 1972р. (один із самих посушливих), овочів з 1957р.

Все це також торкнулося і споживчих можливостей населення. Рівень заробітної плати істотно відстав від величини мінімального продуктового споживчого бюджету. Границя малозабезпеченості в даний час установлена на рівні 135,7 грн, що в порівнянні із середньою оплатою в сільському господарстві досягає 65% її обсягу. По розрахунковим даним у 2002р. середньомісячний доход на одну людину склав 164 грн, що в 2 рази нижче прожиткового мінімуму, установленого на 2002 рік.

Рис.  Структура роздрібної ціни деяких видів продукції, %

Купівельна спроможність населення продовжує скорочуватися, співвідношення номінальної і реальної заробітної плати продовжує трансформуватися не на користь останньої. Незважаючи на скорочення темпів, ця тенденція як і раніше не дозволяє стабілізувати життєвий рівень сільського населення, що обтяжується відсутністю заробітної плати. Дві третини родин постійно відмовляли собі в самому необхідному крім харчування, і в тому числі 16,9% родин не вдавалося забезпечити навіть достатнього харчування.

Ситуація збільшується значним розшаруванням населення за рівнем здійснюваних витрат: 10% населення одержують близько 53% усіх доходів, а 20% найменш забезпеченого населення одержують 6%. Це викликано як міграцією частини працездатного населення на заробітки в місто, так і нелегальними доходами визначеної частини сільських жителів, як правило, що є адміністративними працівниками сільгосппідприємств.

Така ситуація негативно вплинула на працівників–фахівців сільського господарства. Загальна чисельність фахівців, зайнятих у галузях агропромислового комплексу в 1991р. складала близько 35 тис.чол., з яких 18,4 тис. чол. були фахівці, зайняті в сільськогосподарському виробництві. Однак за останні роки чисельність фахівців у сільському господарстві скоротилася майже на 30%. Катастрофічне падіння трудового потенціалу торкнулося і наукового потенціалу АПК Криму, що нараховує в даний час майже 2 тис. чоловік. Чисельність наукових кадрів, зайнятих в аграрній науці, за період з 1991р. скоротилося в 2,9 рази. Кількість докторів наук у сфері агропромислового комплексу за аналізований період скоротилося на 21%, кандидатів наук - на 19,8%.

Процес аграрного реформування пройшов уже не один етап у своєму розвитку, однак ситуація в сільському господарстві всі така ж обтяжуюча. Багато в чому це обумовлено постійно мінливим вектором реформ, відсутністю в них концептуальності і відповідно прогностичності подій.

Реформа в силу галузевої специфіки повинна ґрунтуватися на одному з двох протипоставлених один одному принципів: збереження історично домінувало у вітчизняному сільському господарстві общинного землеробства, або його подолання за рахунок приватного ведення господарства. Відповідно, у залежності від обраного напрямку аграрна реформа піде тим чи іншим шляхом. Кожне з відзначених напрямків має як переваги, так і недоліки. Однак гіршим варіантом, на нашу думку, стане спроба обійти ці недоліки за рахунок сполучення цих двох напрямків, оскільки вони відмінні не тільки своїми мірами, але, і своєю ідеологією.

У третьому розділі дисертації “Удосконалювання реформування АПК Криму” викладені основні механізми відновлення ефективного ходу реформування економіки АПК, запропонований механізм інформаційної підтримки реформованих сільгоспформувань, розроблена методика оцінки ефективності аграрних реформ.

Аграрна реформа, задумана спочатку для народу, у результаті непідготовленості самих реформаторів, несформованості еліти в суспільстві і відсутності чітко обґрунтованої концепції стала інструментом тіньового перерозподілу власності. Історично аграрні реформи спиралися на різні групи суспільних лідерів, об’єднаних усередині груп конкретною метою, що мають єдине бачення реформаторського механізму і відповідно готових нести відповідальність перед суспільством за свої діяння.

Сформована ситуація однозначно свідчить про те, що дії реформаторів привели аграрний сектор у тупик. Відзначені позитивні показники в діяльності АПК у 1999-2000рр. на ділі виявилися ні чим іншим, як деяким скороченням темпів падіння в порівнянні з попередніми періодами, забезпеченими відповідними погодними умовами і зовнішньоекономічною кон’юнктурою. Реальне кризове загальносистемне положення аграрної сфери знову проявилося в 2001-03рр.

Значними перспективами володіє коопераційна основа формування сервісних послуг (заготівельна і збутова мережі, що обслуговують кооперативи по обробці земель). Сільськогосподарська кооперація не раз доводила свою ефективність і життєздатність в умовах кризи. Ефективні збутові кооперативи могли б узяти на себе роль координатора в створенні економічно ефективних вертикально-інтегрованих сільгоспвиробників. У них, крім безпосередньо приватно-орендних господарств могли б увійти сервісні кооперативи і життєздатні підрозділи установ галузевої науки. Можливо, що обслуговують кооперативи будуть недостатньо організаційно доцільні в порівнянні зі спеціалізованими приватними компаніями. Однак їхня економічна доцільність в умовах фінансової слабості (якщо не сказати неспроможності) новостворених сільгоспвиробників очевидна.

Пропоновані нами механізми завершення активного етапу реформ спрямовані на подолання тенденції десоціалізації аграрної економіки. Транзитивний характер економіки саме з економічної точки зору містить у собі крім інших характеристик і психологічне звикання економічних суб’єктів до нових реалій, цінностям, цілям діяльності. Процеси еволюційної трансформації свідомості населення відрізняються термінами проведення різних заходів, очікуваними результатами, а також методами державного впливу.

Розглядаючи подальші перспективи, спрямовані на стабілізацію аграрної економіки необхідно говорити про завершення активного етапу реформування аграрної економіки, під яким нами розуміється реформування відносин власності, трансформація організаційної структури АПК, цінових, фінансово-кредитних і податкових взаємин із суб’єктами господарювання, що є необхідними передумовами аграрної стабілізації, і забезпечующими інституціональні основи подальшого розвитку економіки АПК. При цьому не виключається подальші постреформенні трансформації, що включають пошук найбільш прийнятних форм державної присутності і механізмів регулювання в сфері аграрного виробництва, становлення нових організаційно-правових форм господарювання здійснюваних в еволюційному режимі розвитку агропромислового комплексу.

У цілому реформаційні процеси, особливо в аграрній сфері повинні носити довгостроковий характер і здійснюватися поетапно в терміни від декількох років до декількох десятків років. Невиправдане форсування термінів здійснення середньо- і довгострокових заходів вимагає жертвувати якісною стороною цих перетворень, їхній завершеністю і послідовністю. Зовсім осмислені дії, що надали абсолютний пріоритет дрібнотоварному виробництву в противагу розвитому великомасштабному індустріалізованому господарству фактично поставили великі колективні сільгосппідприємства “поза законом”. При цьому не враховувалися ні науково обґрунтовані розміри господарств, ні специфіка окремих галузей, ні тим більше роль інфраструктури.

Глобальна диверсифікованість як постачальників ресурсів, так і споживачів виробленої аграрної продукції привела до актуалізації нового виду стратегічного ресурсу – інформації, що має в сучасних умовах пріоритетне значення і потребуючого відповідної організації і керування. Інформація є ключовим елементом у розвитку будь-яких прогресивних перетворень. Саме підтримка в інформаційній області є в даний час украй необхідної для новостворених сільськогосподарських формувань. Відсталість і нерозвиненість інформаційних систем серйозно ускладнює процеси просування аграрної реформи.

Новостворені сільгоспформування в даний час зіштовхуються не тільки з відсутністю інформації про нову для них сфері – зовнішніх ринках, їхній коротко- і довгостроковій кон’юнктурі, про стратегію поводження на них. Але в розряд “дефіциту” віднесені інформація і про технології виробництва при масштабах, що змінилися, інформація правового характеру, фінансові аспекти діяльності і найбільш гострі питання – питання власності і її захистів.

У Криму за попередні роки накопичений значний науково - технічний потенціал, що займає за різними оцінками 4-7 місце серед регіонів України і представлений різноманітною мережею наукових, науково - дослідницьких, проектних і інших організацій, що включає ряд науково - виробничих об’єднань, що ведуть розробки по різних сферах аграрної науки. Створення економічних і організаційних умов для залучення здебільшого незатребуваного в даний час потенціалу аграрної науки до рішення соціально - економічних проблем агропромислового комплексу Криму дасть могутній імпульс інноваційному процесу в аграрному секторі.

Інформація як деякий ресурс повсюдно сприймається як засіб підвищення потенціалу, збільшення продуктивності й у загальному контексті – поліпшення конкурентноздатності сільгоспформувань. Переваги можуть бути реалізовані різноманітними шляхами: автоматизація значно знижує адміністративні витрати; більш глибоке використання інформації стимулює впровадження нової техніки і застосовуваних агротехнологій; інформація про потенційних покупців і мотивацію купівельного поводження допоможуть знизити ризик, особливо фінансовий.

Основою формування інформаційної політики в АПК є концентрація інформаційних потоків від установ галузевої науки (технологічні новації), досвідчених господарств (підсумки польових досвідів), сільськогосподарських формувань (технічні і технологічні потреби), що переробляють підприємств (вимоги до номенклатури, якості й обсягам сировини). Результатом подібної координації стане реєстр технологій виробництва сільськогосподарської продукції, що представляє собою звід типізованих технологій, що пройшли відповідну апробацію і сертифікацію в досвідчених господарствах. Нами запропонована каскадна модель розвитку консалтингових структур в агропромисловому комплексі (рис.4).

Питання про оцінку ефективності аграрних реформ, що тривають з перемінною інтенсивністю вже більш ніж 10 років, дотепер носить невизначений характер. Багато хто з оцінюючих ефективність помиляються, використовуючи традиційне розуміння ефективності. Реально ж ефективність - суб’єктивне поняття, і ефективність реформ буде різна для різних груп людей. Різні зацікавлені сторони завжди будуть мати свій, відмінний від інших, погляд на оцінку що відбувається.

Якісний характер критеріїв істотно утрудняє кількісну оцінку ступеня завершеності аграрних перетворень. Пропонована нами оцінка ступеня завершеності аграрних реформ будується на принципах багатомірної математичної статистики. Її застосування дає можливість звести велика кількість індикаторів і критеріїв, що характеризують результативність реформ, до деяких інтегральних кількісних оцінок завершеності цього процесу. Власне виміряються не реформа як така, а того явища, що видозмінювалися під її впливом. |

ДЕРЖАВНІ ФУНКЦІЇ | ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ (АГРОМАРКЕТИНГ) | ІНФОРМАЦІЙНІ ФУНКЦІЇ

СТАБІЛІЗАЦІЯ
АГРАРНОГО
ВИРОБНИЦТВА

РОЗВИТОК
АГРАРНОГО
СЕКТОРА

ЗНИЖЕННЯ
РЕСУРСО-
споживанняИЯ

Рис.  Каскадна модель развитку консалтингових структур в АПК

Для забезпечення можливості оцінки ефективності реформ була сформована сукупність критеріїв (табл. ), здатних у найбільшій мірі відбити якісні сторони оцінюваного явища й у той же час бути розкритими системою підібраних індикаторів. Методологічні основи визначення рівня завершеності по визначеній сукупності базуються на розрахунках зміни значень обраних індикаторів у порівнянні з базовою датою (1990р).

Табл.  Система оцінки ступеня завершеності аграрних реформ

КРИТЕРІЇ | ІНДИКАТОРИ

ОРГАНІЗАЦІЙНО – СТРУКТУРНА ГРУПА | РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ РІВНЯ
САМОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ РЕГІОНУ В ОСНОВНИХ
ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ | Сальдо експорту – імпорту

Страновая структура експорту, імпорту
(СНД, ЄС, далеке зарубіжжя)

Частка імпортного продовольства в обсязі споживання

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ | Рівень роздробленості

Ступінь поляризації аграрної структури

ЕФЕКТИВНА СТРУКТУРА
АГРАРНОЇ ВЛАСНОСТІ | Питома вага ЛХ у балансі продовольства

Ступінь роздержавлення сільськогосподарських земель

Питома вага приватних сільськогосподарських підприємств

СТАН РИНКУ ПРАЦІ | Питома вага економічно активного населення,
зайнятого в сільськогосподарському виробництві

Затребуваність фахівців у сільському господарстві

Темп скорочення зайнятих

ФІНАНСОВО–ЕКОНОМІЧНА ГРУПА | ІНВЕСТИЦІЙНА
ПРИВАБЛИВІСТЬ
АГРАРНОГО СЕКТОРА | Рівень кредитування сільськогосподарських формувань

Питома вага державної підтримки в кінцевому продукті аграрного сектора

Рівень процентних ставок по кредитуванню сільського господарства

МОЖЛИВІСТЬ
РОЗШИРЕНОГО
ВІДТВОРЕННЯ | Рівень кредитної заборгованості активів

Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості

Питома вага власних джерел формування оборотних коштів

ЕКОНОМІЧНА
ЕФЕКТИВНІСТЬ
ГОСПОДАРЮВАННЯ | Обсяг виробництва основних видів сільгосппродукції

Рівень бартеризации

Питома вага рентабельних сільськогосподарських формувань

РЕСУРСНА ГРУПА | ЕФЕКТИВНІСТЬ МОТИВАЦІЇ
АГРАРНОЇ ПРАЦІ | Рівень доходів від оплати праці

Питома вага натуроплати

Рівень заборгованості по оплаті праці

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ
МАШИННО–ТРАКТОРНОГО
ПАРКУ | Співвідношення вибуття сільгоспмашин і їхнього введення

Забезпеченість зернозбиральними комбайнами на 1000 га посівів зернових

Ступінь перевищення нормативного навантаження на збиральну техніку

ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ
ПАЛИВНОГО РИНКУ | Рівень централізованих постачань ПММ

Варіаційний розмах річних цін на ПММ

Індекс паритету цін на сільгосппродукцію і споживаємі ресурси

СОЦІАЛЬНА ГРУПА | ВІДПОВІДНІСТЬ ВЕЛИЧИНИ
СПОЖИВЧОГО КОШИКА | Відношення середньої зарплати і споживчого кошика

Співвідношення реальної і номінальної зарплати

Співвідношення середньої зарплати в селі й у місті

СТАБІЛІЗАЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ | Рівень зайнятості

Рівень прихованого безробіття

Темп міграції із сільської місцевості

СТАБІЛІЗАЦІЯ
ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ | Співвідношення смертності і народжуваності на селі на 1000 чіл

Рівень фізичної деградації (хвороби)

Тривалість життя

забезпечующа
ГРУПА | Отвечающее ринковим принципам галузі законодавство

Система соціального захисту в сільському господарстві

Информационно – консультаційний супровід усіх типів сільськогосподарських виробників

Страхування результатів аграрного виробництва

Експертиза розроблюваних регіональних програм розвитку аграрного сектора

ВИСНОВКИ:

1. Особливістю поточного реформаційного періоду є його збіг із системною економічною кризою у всіх галузях народного господарства. Подолання кризи аграрного виробництва надзвичайно ускладнено системною економічною кризою і різнорівневістю причин і наслідків кризових тенденцій. Ефективний розвиток агропромислового комплексу стає можливим тільки після становлення якісно нової економічної системи держави.

2. З використанням методу парних порівнянь на основі багатомірного шкаліювання із залученням незалежних експертів установлено, що основна негативна роль у процесі реформування лежить за межами реформуємих суб’єктів. Негативний вплив на результати реформ зробили: алогічність проведених перетворень (21%), необґрунтовані напрямки аграрної політики (18%), несформована інвестиційна база структурної трансформації (9%), стан цивільного суспільства і тенденції в його розвитку (7%), рівень тінізації економічних процесів (7%).

3. Як бачимо необґрунтована концепція реформування призвела до того, що обсяги виробництва стали різко скорочуватися – падіння в сільському господарстві в цілому склало близько 60%, а по господарствах колективного сектору – 75,3%. У приватному секторі спостерігається визначене зростання показників. В умовах корінної трансформації структури в сфері аграрного виробництва відзначається істотний ріст (з 1993 по 2002р. майже в 3 рази) земельної площі, зайнятої особистими господарствами сільських жителів (4,5% при внеску у валову продукцію сільського господарства Криму в розмірі 49,6%).

4. Показники аграрного виробництва свідчать, що міри аграрного реформування привели до деградації сільського господарства. Під видом “реформ”, практично, знищені основи господарювання, зруйноване сільське господарство, деформований звичний спосіб життя сільських жителів. Різні міри реформ в аграрному секторі Криму привели його в кризовий стан. У 1990р. сукупний рівень рентабельності колгоспного і радгоспного виробництва складав 42,9% при тім, що всі господарства були прибутковими. Підсумки 2002р. характеризуються сукупною збитковістю суспільного сектора (-16,6%).

5. Соціальна ситуація в сільській місцевості в цілому залишається критичної. Заробітна плата в доходах селян складає менш 20%. Сформована система трудової “мотивації” і формування оплати праці виявляється абсолютно індиферентної до виробничого стажу і рівня утворення, і майже не впливає на життєвий рівень. Різко скоротилася роль сільгосппідприємств на ринку праці. У 1990р. у сільгосппідприємствах працювало близько 200 тис. чоловік, а в 2002р. тільки 108,8 тис.чіл, тобто лише 14,4% сільського населення Криму, і ця частка продовжує скорочуватися. Відбувається масовий відтік працездатного населення із села в місто. Розширюється практика забезпечення зайнятості в режимі неповного робочого дня, у якому працюють 26,5% сільгосппрацівників. Одночасно зростає питома вага пенсіонерів серед зайнятих (11%).

6. Держава фактично цілком втратила свій вплив на процеси реформування, що відбуваються, значна частина економіки перейшла в тіньову сферу через невиправдано високе оподатковування. Трохи виправило ситуацію уведення фіксованого сільгоспподатку, однак це як і раніше розглядається не більш ніж тимчасова міра. Тобто фактично так і не було сформоване ефективне економічне середовище господарювання через явний пріоритет у діяльності державних органів фіскальних цілей по наповненню бюджету. У результаті – утрачена легальна мотивація ефективної економічної діяльності в суб’єктів господарювання.

7. Трансформація організаційних форм господарювання неминуче спричиняє за собою в більшості випадків зміну спеціалізації, зниження концентрації сільгоспвиробництва, а також порушення сформованих коопераційних і інтеграційних зв’язків. У цілому з 220 перетворених КСП тільки близько 50% залишилися єдиним підприємством, обравши для себе нову організаційно-правову форму. У 21% КСП поділ відбулося на 2 нових сільгоспформування, у 11,5% підприємствах виділилися 3 нових. А також 15 КСП були роздроблені кожне на 4 нові підприємства, 13 КСП – на 5 нових, і в 11 випадках було створено 5 і більш нових сільськогосподарських формувань на базі старого підприємства.

8. Критерії оцінки ефективності аграрних реформ, що тривають з перемінною інтенсивністю вже більш 10 років, дотепер носять невизначений характер. Для забезпечення можливості оцінки ефективності реформ автором була сформована сукупність критеріїв, здатних у найбільшій мері відбити якісні сторони оцінюваного явища і у той же час бути розкритими системою підібраних індикаторів. Проведений розрахунок ступеня завершеності аграрних реформ показав, що в даний час аграрні реформи в АПК Криму в цілому довершені лише на 37%.

9. З метою відновлення ефективності ходу аграрної реформи пропонується сукупність механізмів, що включає: формування системи державної підтримки (напрямки диференційованої підтримки груп сільгоспформувань, демонополізації сфери агробізнесу, розвитку ринкової інфраструктури в сфері доступу до ринкової інформації), вироблення єдиної концепції структурно-інвестиційного розвитку економіки АПК регіону, подолання технологічної деградації, залучення до проведення реформ створених за минуле десятиліття приватних бізнесів-структур, підтримки структурного укрупнення новостворених дрібних сільгоспформувань до знаходження ними достатньої економічної бази та ін.

10. Для забезпечення інформаційної підтримки реформованих сільгоспформувань запропоновани каскадна модель розвитку консалтингових структур в агропромисловому комплексі, логіко-структурна схема створення інформаційно-консультаційного центру на базі трансформованих учбово-дослідних господарств, а також сформована структура загальноекономічного блоку інформаційної роботи інформаційно-консультаційного центру.

СПИСОК опублікованих робіт ПО темі дисертації

у фахових виданнях:

1. Цвигун Р.Т., Левдиков В.С. Отечественный производитель в состоянии накормить страну //Государственный информационный бюллетень о приватизации. –1998. –№5. –С.42-44. (Личный вклад автора: определены направления развития пищевой промышленности Крыма)

2. Левдиков В.С. Оценка инвестиционной привлекательности предприятий в ходе сертификатных аукционов //Экономика и управление. –1998. –№5. –С.23-25.

3. Сирош Н.В., Левдиков В.С. Формирование корпоративного сектора экономики в Крыму и некоторые проблемы корпоративного управления //Діловий огляд. –1998. –№7. –С.67-72. (Личный вклад автора: оценены процессы формирования корпоративного сектора экономики)

4. Реутов В.Е., Левдиков В.С. Управление корпоративными правами государства в акционерных обществах АПК Крыма //Экономика и управление. –1999. –№2. –С.26-28. (Личный вклад автора: оценена степень участия товаропроизводителей в приватизации перерабатывающих отраслей)

5. Левдиков В.С. Методические подходы к исследованию процессов реформирования экономики отрасли //Экономика и управление. –1999. -№4. –С.28-29.

6. Левдиков В.С. Концептуальные подходы к реформированию экономики агропромышленного комплекса в переходный период //Экономика и управление. –2000. -№2-3. –С.32-33.

7.Левдиков В.С. Методические подходы к оценке завершенности аграрных реформ //Экономика и управление. –2000. -№5. –С.18-19.

8.Зиновьев Ф.В., Левдиков В.С. Аграрная реформа: проблемы эффективной реализации //Экономика и управление. –2001. -№5. –С.25-26. (Личный вклад автора: систематизированы проблемы, накопившиеся в ходе реформирования)

9.Левдиков В.С. Состояние продовольственного рынка – критерий эффективности аграрного реформирования в Крыму //Экономика и управление. –2001. -№6. –С.6-8.

10.Левдиков В.С. Оценка состояния и перспективы реформирования экономики АПК Крыма //Экономика и управление. –2002. -№1. –С.29-30.

в інших виданнях:

11. Левдиков В.С. Особенности формирования инвестиционных ресурсов в период реформирования экономики АПК //Материалы конференции “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу”. –К.: ІАЕ, 2000. –Т.1. –С.296-302.

12. Левдиков В.С. Формирование технологической политики в сфере АПК //Современные рычаги и методы управления повышением эффективности хозяйственной деятельности. -Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. –112с. (в т.ч. доля автора 0,3 п.л.)

13. Зиновьев Ф.В., Додонова М.В., Левдиков В.С. и др. Реформирование экономики АПК Крыма. –Симферополь: Таврида, 2000. –176с. (11 п.ч.) (в т.ч. доля автора 3,9 п.л.)

14. Левдиков В.С. Состояние трансформации аграрного сектора Крыма. /Материалы конференции “Аграрная экономика: история, проблемы, перспективы”. –Горки: БГСХА, 2000. –Ч.1. –С.174-176.

15. Левдиков В.С. Влияние достоверности экономической информации на эффективность аграрной реформы /Материалы межвузовской научно - практической конференции –Симферополь: Таврический национальный университет, 2002. –С.290-294.

16. Левдиков В.С. Обоснование механизмов восстановления эффективного хода аграрной реформы и завершения ее активного этапа /Материалы всеукраинской научно-практической конференции. –Симферополь: ТНУ им.Вернадского, 2004. –С.62-64.

Лєвдіков Володимир Сергійович. Оцінка стану та перспективи завершення реформування економіки агропромислового комплексу Криму. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК, Кримський державний агротехнологічний університет, Сімферополь, 2004.

У дисертаційній роботі викладені існуючі методичні підходи до кількісного дослідження ефективності реформування АПК, а також проаналізовано еволюцію аграрних реформ та визначено систему механізмів реформування сучасного агропромислового комплексу.

Оцінено структурно-організаційні та соціально-економічні результати, що склалися у ході реформування економіки АПК Криму, дана оцінка ступеню продовольчої безпеки в регіоні. Виявлені механізми відновлення ефективного ходу аграрної реформи та запропонована методика оцінки ступеня завершеності реформування економіки АПК. Розроблено механізми інформаційно-консультаційної підтримки реформованих сільгоспформувань щодо трансформації учбово-дослідних господарств в консалтингову структуру.

Ключові слова: реформування, економіка АПК, продовольча безпека, оцінка ефективності, аграрний ринок, ступінь завершеності реформ.

Левдиков Владимир Сергеевич. Оценка состояния и перспективы завершения реформирования экономики агропромышленного комплекса Крыма. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК, Крымский государственный агротехнологический университет, Симферополь, 2004.

В диссертационной работе раскрыты и проанализированы принципы, механизмы реформирования экономики агропромышленного комплекса, их сущность в условиях транзитивной экономики.

Процессы реформирования экономики АПК направлены на переход к рыночным отношениям, связанным с развитием всей аграрной сферы, формированием новых производственных структур, преобразованием форм собственности, трансформацией земельных отношений, изменением производственной и региональной структур. Реформированию также подлежат финансово – кредитная сфера, механизмы государственного регулирования, социальные структуры.

Особенностью текущего реформационного периода является его совпадение с системным экономическим кризисом во всех отраслях народного хозяй ства. Преодоление кризиса аграрного производства чрезвычайно усложнено системным экономическим кризисом и разноуровневостью причин и следствий кризисных тенденций. Эффективное развитие АПК становится возможным только после становления качественно новой экономической системы государства.

Важнейшим фактором эффективности аграрных преобразований является их комплексный и радикальный характер. Радикальность проявляется прежде всего в инициативной, поступательной и активной поддержке осуществляемых преобразований органами государственной власти. Комплексный характер обоснован системным подходом к управлению агропромышленным комплексом и как следствие одновременному преобразованию сельскохозяйственного производства, перерабатывающих отраслей, потребительского рынка и отраслевой науки.

В целом по итогам реформирования агропромышленного комплекса Крыма спад производства в сельском хозяйстве составил около 60%, а по хозяйствам общественного сектора – 75,3%. В противовес общественной форме индивидуального производства в частном секторе наблюдается интенсивный рост показателей. В условиях коренной трансформации структуры в сфере аграрного производства отмечается существенный рост (с 1993 по 2002г. почти в 3 раза) земельной площади, занятой подсобными хозяйствами сельских жителей. Площадь сельхозугодий, занятых подсобными хозяйствами, в 2002г. достигла 4,5% при вкладе в валовую продукцию сельского хозяйства Крыма в размере 49,6%.

Сложившаяся ситуация однозначно свидетельствует о том, что действия реформаторов привели аграрный сектор в тупик. Отмеченные положительные показатели в деятельности АПК в 1999-2000гг. на деле оказались ни чем иным, как некоторым сокращением темпов падения по сравнению с предыдущими периодами, обеспеченными соответствующими погодными условиями и внешнеэкономической конъюнктурой. Реальное кризисное общесистемное положение аграрной сферы вновь проявилось в 2001-03гг.

Рассматривая дальнейшие перспективы, направленные на стабилизацию аграрной экономики необходимо говорить о завершении активного этапа реформирования аграрной экономики, под которым нами понимается реформирование отношений собственности, трансформация организационной структуры АПК, ценовых, финансово-кредитных и налоговых взаимоотношений с субъектами хозяйствования, являющиеся необходимыми предпосылками аграрной стабилизации, и обеспечивающими институциональные основы дальнейшего развития экономики АПК. При этом не исключается дальнейшие постреформенные трансформации, включающие поиск наиболее приемлемых форм государственного присутствия и механизмов регулирования в сфере аграрного производства, становления новых организационно-правовых форм хозяйствования осуществляемых в эволюционном режиме развития агропромышленного комплекса.

Вопрос об оценке эффективности аграрных реформ, длящихся с переменной интенсивностью уже более 10 лет, до сих пор носит неопределенный ха рактер. Многие из оценивающих эффективность заблуждаются, используя традиционное понимание эффективности. Для обеспечения возможности оценки эффективности реформ была сформирована