ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

ПЕРІГ

ЖАННА МИКОЛАЇВНА

УДК 619:615.9:619:615.015

ВИВЧЕННЯ ФАРМАКОДИНАМІКИ ТА ТОКСИЧНОСТІ БРОВАЛЬЗЕНУ І

БРОНТЕЛУ НА ТЛІ ДІЇ НІТРАТНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ЛЬВІВ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Державному науково-дослідному контрольному інституті

ветеринарних препаратів та кормових добавок (ДНДКІ ветпрепаратів та кормових

добавок) Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Малик Остап Григорович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних

препаратів та кормових добавок, головний науковий співробітник

лабораторії фармакології і токсикології, м. Львів

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Гуфрій Дмитро Федорович,

Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького,

завідувач кафедри фармакології та токсикології, м. Львів

кандидат ветеринарних наук, доцент Панько Микола Федорович,

Навчально-науковий інститут ветеринарної медицини якості та безпеки

продукції АПК Національного аграрного університету,

кафедра фармакології та токсикології, м. Київ

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет,

кафедра паразитології та фармакології,

Міністерства аграрної політики України, м. Біла Церква

Захист відбудеться “21” грудня 2004 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 35.826.03 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за

адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50. аудиторія №1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної

медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів – 10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “20” листопада 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент Салата В.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Екологічна ситуація в Україні знаходиться під впливом постійного забруднення навколишнього середовища ксенобіотиками. До цього призводить інтенсивна хімізація сільськогосподарського виробництва, надмірне застосування азотних добрив, науково не регламентоване використання пестицидів (Хмельницький Г.О., 1997; Гуфрій Д.Ф., 1998; Кравців Р.Й., 2001). У численних експериментальних дослідженнях встановлено, що кожен із ксенобіотиків представляє потенційну небезпеку для здоров’я людей і тварин. Власне тому ці питання детально вивчають токсикологи гуманної і ветеринарної медицини (Хоменко В.С., 1997; Коцюмбас І.Я., 2001; Малінін О.О., 2002; Авраменко Н.В., 2002).

В останні роки інвазійні хвороби мають тенденцію до поширення і завдають значних економічних збитків народному господарству України (Коваленко О.І., 1997; Шеховцов В.С та ін., 1999; Поживіл А. та ін., 2002). Особливо небезпечними й поширеними в Україні є гельмінтози жуйних тварин: фасціольоз, парамфістоматоз, диктіокаульоз та стронгілоїдози (Ковальов І.П., 1988; Довгій Ю.Ю. та ін., 2002).

Щорічно арсенал антигельмінтних препаратів поповнюється десятками нових засобів. Вони більш ефективні, проте навіть у терапевтичних дозах уражають печінку (Архипов І.А , 1999; Приходько Ю.О., 2000; Дахно І.С., 2001; Березовський А.В., 2004).

Побічна дія антигельмінтних препаратів, що застосовуються для лікування фасціольозу, особливо часто і в значній мірі проявляється на тлі гепатотропних речовин. Серед них, за об’ємом забруднення навколишнього середовища, визначне місце займають нітрати. У малих дозах вони суттєво не впливають на організм тварин, але можуть змінювати фармакодинаміку антигельмінтних препаратів, зменшувати їх терапевтичну ефективність та підвищувати токсичність (Панько М.Ф., 1987; Хмельницький Г.А., 1985, 1990; Fraser P., 1999).

У вітчизняній і зарубіжній літературі є значна кількість повідомлень із вивчення морфологічних і біохімічних змін в організмі тварин при фасціольозі (Довгій Ю.Ю, 1996, 2002). Достатньо вивчені нітратно-нітритні токсикози (Панько М.Ф., 1987; Гунчак В.М., 1989; Хмельницький Г.О., 1990; Буряков Н. П, 1995; Васів Р.О, 1999). Проте, фармакодинаміка та токсичність антигельмінтних препаратів на тлі нітратного навантаження досі не вивчалась.

Власне ця обставина і стала передумовою для постановки та проведення нами досліджень із вивчення впливу антигельмінтних препаратів на організм тварин при нітратно-нітритному навантаженні, що є надзвичайно важливим і потребує поглибленого та детального вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є окремим самостійним фрагментом наукових програм ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок на період 2000–2003 роки: ”Розробити комплексну систему фармакотоксикологічного контролю ветеринарних лікарських засобів” (номер держреєстрації 0101U006355) та “Розробити методи контролю біопрепаратів, антибіотиків, дезінфекційних засобів та протипаразитарних препаратів для сільськогосподарських тварин, птиці і м’ясоїдних” (номер держреєстрації 0101U006353).

Мета і задачі досліджень. Дослідити токсичність та фармакодинаміку бровальзену і бронтелу на тлі нітратного навантаження у дослідах на лабораторних тваринах та вівцях, хворих на фасціольоз. Встановити мутагенну дію вказаних антигельмінтиків.

Для досягнення поставленої мети було визначено наступні завдання:

- встановити вплив бровальзену та бронтелу у терапевтичних дозах на організм щурів із визначенням коефіцієнтів маси внутрішніх органів, гематологічних та біохімічних показників крові;

- визначити вплив бровальзену та бронтелу в дозі 1/2 ЛД50 на морфологічні та біохімічні показники крові у модельних дослідах на щурах;

- вивчити мутагенну дію бровальзену і бронтелу на тлі нітратного навантаження з використанням цитогенетичних досліджень на кістковому мозку та еритроцитах крові білих щурів;

- провести копроовоскопічні дослідження калу овець для виявлення яєць фасціол до і після дегельмінтизації різними антигельмінтними препаратами;

- визначити гематологічні і біохімічні показники та стан гуморального імунітету в овець після дегельмінтизації бровальзеном та бронтелом та на тлі нітратного навантаження;

- вивчити вплив сірковмісних препаратів на функціональний стан печінки при нітратному навантаженні;

Об’єкт досліджень: параметри токсичності, фармакодинаміка та лікувальна ефективність бровальзену і бронтелу.

Предмет досліджень: бровальзен, бронтел, нітрат натрію, сульфат натрію, щурі, вівці, кров, кістковий мозок, кал, яйця фасціол.

Методи досліджень: фармакологічні, токсикологічні, біохімічні, імунологічні, гематологічні, копроовоскопічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні на тлі нітратного навантаження вивчено фармакодинаміку та токсичність бровальзену і бронтелу, встановлено їх ефективність лікування у овець, хворих на фасціольоз. Проведене комплексне дослідження впливу вказаних антигельмінтиків на морфологічні і біохімічні показники крові та гістологічну структуру внутрішніх органів лабораторних тварин і овець. Встановлено мутагенну дію бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження. Доведено наукове обґрунтування застосування сульфату натрію у практиці ветеринарної медицини для профілактики нітратно-нітритного токсикозу в овець.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень розкривають нові аспекти фармакодинаміки, токсичності та лікувальної ефективності бровальзену і бронтелу на тлі нітратного навантаження на організм тварин. Розроблено практичні рекомендації щодо ефективного проведення дегельмінтизації тварин при наявності в кормах нітратів, які ввійшли у інформаційний листок № 02-2004, випущений Львівським ЦНТЕІ.

Особистий внесок здобувача. Лабораторні та виробничі дослідження виконані дисертантом особисто. Автор самостійно проводив пошук і аналіз літера-

турних джерел, підбір груп лабораторних тварин і овець, статистичну обробку. За участю наукового керівника проведено обґрунтування та інтерпретацію одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідались і отримали загальне схвалення на засіданнях вчених рад ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок (2000-2004 рр.), на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2002, 2003 рр.); “Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (Феодосія, 2004 р.); “Створення, виробництво, стандартизація, фармакоекономіка лікарських засобів та біологічно активних добавок” (Тернопіль, 2004 р); на науково-практичних конференціях: “Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2003 р.); “Актуальні проблеми розвитку тваринництва (діагностика, лікування та профілактика хвороб тварин)” (Львів, 2003 р.); “Досягнення молодих вчених у вирішенні проблем тваринництва” (Львів, 2003 р.).

Публікації матеріалів досліджень. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, із них 8 - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методик досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку джерел літератури та додатків. Робота викладена на 174 сторінках комп’ютерного тексту, ілюстрована 38 таблицями, 22 графіками і рисунками. Список літератури містить 253 джерела, у тому числі - 32 іноземних авторів.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дисертаційна робота виконувалась упродовж 2000-2004 рр. у ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок на 318 нелінійних білих щурах та у спеціалізованому вівчарському господарстві ПОА ”Мрія” Яворівського району Львівської області на 25 вівцях латвійської чорноголової породи. Дослідження здійснювали за поданою схемою (рис.1).

Для дослідження використовували клінічно здорових щурів, та овець, хворих на фасціольоз, яких підбирали за принципом аналогів. Тварини сформованих груп перебували в однакових умовах утримання та годівлі.

Для дегельмінтизації використовували антигельмінтні препарати бровальзен 7,5 % (порошок) та бронтел 10 % (розчин для ін’єкцій) німецько-української науково-виробничої фірми “Бровафарма”. Дослідження токсичності бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження провели на 54 щурах, з яких було сформовано 3 групи по 18 тварин у кожній. Щурі І групи були контрольними. Їм вводили питну воду. Щурам ІІ та ІІІ груп вводили внутрішньошлунково, відповідно, бровальзен 7,5 % та підшкірно бронтел 10 % у дозі 1/2 ЛД50 на тлі нітратного навантаження. Для цього експериментально задавали щурам розчину нітрату натрію

в дозі 0,1 гNO3?/кг маси тіла протягом трьох тижнів. Через 1, 2 та 3 доби після введення препаратів у щурів забирали кров для гематологічних і біохімічних досліджень.

Вивчення фармакодинаміки та токсичності бровальзену і бронтелу

Фармакодинаміка Токсичність Ефективність лікування

Досліди на щурах Досліди на вівцях

інтактні класичний метод

на тлі нітратного навантаження на тлі нітратного навантаження

Рис.1. Схема досліджень

Дослідження фармакодинаміки бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження проводили на 30 щурах, масою 180-200 г, яких розділили на 6 груп, по 5 тварин у кожній. Дослідним тваринам І групи задавали всередину за допомогою зонду бровальзен у дозі 0,1 г/кг маси тіла, тваринам ІІ групи - вводили підшкірно бронтел із розрахунку 0,05 мл/кг. Щурам ІІІ і ІV груп створювали за вище вказаною методикою нітратне навантаження, а потім одноразово вводили, відповідно, бровальзен та бронтел у лікувальних дозах. Тваринам V групи вводили лише нітрат натрію у вищевказаній дозі. VІ група тварин була контрольною, їм вводили питну воду.

Через 1, 3, 7 та 21 добу після введення дослідних препаратів щурів зважували, декапітували (при легкому ефірному наркозі) та забирали кров для гематологічних і біохімічних досліджень. Після розтину від тварин відбирали внутрішні органи, зважували та вираховували коефіцієнти їх маси (Елизарова О.Н и др., 1974).

Від піддослідних овець, перед постановкою досліду та після дегельмінтизації на 14 та 21 доби, відбирали проби калу. Дослідження проводили за методикою послідовного промивання калу для виявлення в них яєць гельмінтів Fasciola hepatica. Визначали екстенсивність фасціольозної інвазії овець (ЕІ), інтенсивність (ІІ) та ефективність дегельмінтизації (ЕЕ та ІЕ).

Вивчення впливу бровальзену і бронтелу на тлі нітратного навантаження проведено на 5 групах овець по 5 голів у кожній. Вівцям І групи всередину задавали бровальзен у дозі 0,1 г/кг маси тіла, ІІ групи - вводили підшкірно бронтел у дозі 0,05 мл/кг, ІІІ та ІV груп – застосовували вказані препарати на тлі нітратного навантаження в дозі 0,1 гNO3I/кг маси тіла. Тварини V групи – були контрольними.

Через 1, 3, 7 та 21 доби після введення препаратів у овець забирали кров із яремної вени для гематологічних, біохімічних та імунологічних досліджень.

У крові визначали: кількість еритроцитів і лейкоцитів шляхом підрахунку в камері Горяєва; диференційний підрахунок лейкоцитів – мікроскопічним дослідженням мазків крові; концентрацію гемоглобіну – гемоглобінціанідним методом (з ацетонгідридом); метгемоглобіну – колометричним методом Г.О. Хмельницького та ін. (2001); величину гематокриту – мікрометодом із використанням мікроцентрифуги (Кондрахин И.П. и др., 1985). На основі гематологічних показників крові вираховували еритроцитарні індекси (Козинець Г.И., Макаров В.А., 1997). У сироватці крові визначали: вміст загального білка – рефрактометричним методом); співвідношення білкових фракцій сироватки крові - методом електрофорезу на плівках із ацетату целюлози (Меньшиков В.В и др., 1987); вміст загального та вільного холестерину - за методом М.А. Станкевіченє (1969). За допомогою відповідних наборів реактивів науково-виробничих фірм “SIMKO Ltd” та “Lachema” (Чехія) визначали: активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) (К.Ф. 2.6.1.1.) і аланінамінотрансферази (АлАТ) (К.Ф.2.6.1.2.) – уніфікованим динітрофенілгідразиновим методом Райтмана-Френкеля; активність лужної фосфатази (К.Ф. 3.1.3.1.) – методом гідролізу динатрійфенолфосфату; рівень загальних ліпідів – за реакцією з фосфованіліновим реактивом; тригліцеридів – омиленням триацилгліцеролу гідроокисом калію (Меньшиков В.В и др., 1987). Із імунологічних показників визначали: лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) - фотоелектроколометричним методом у модифікації відділу зоогігієни ІЕКВМ та бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) –фотонефелометричним методом О.В. Смирнової та Т.О. Кузьміної (Маслянко Р.П, 2002), рівень нітратів і нітритів – фотоколометричним методом (Г.О. Хмельницький та ін. (2001).

Вивчення частоти та спектру аберацій хромосом у клітинах кісткового мозку та еритроцитах крові провели на 144 білих щурах, яких розділили на 8 груп (1 контрольна та 7 дослідних) по 18 тварин у кожній. Щурам І групи внутрішньошлунково вводили бровальзен 7,5 % у дозі 1/2 ЛД50 - за препаратом 10000 мг/кг маси тіла, за діючою речовиною (альбендазолом) 750 мг/кг маси тіла. Щурам ІІ групи - бровальзен 7,5 % у дозі 1/5 ЛД50, що складає 4000 мг/кг за препаратом та 300 мг/кг за діючою речовиною. Щурам ІІІ групи – вводили бровальзен 7,5 % в терапевтичній дозі (100 мг/кг). Тваринам ІV групи - бронтел 10% в дозі 1/2 ЛД50 - 1500 мг/кг маси тіла за препаратом, та 150 мг/кг за діючою речовиною. Щурам V групи - 1/5 ЛД50 бронтелу, 600 мг/кг за препаратом, 60 мг/кг за

діючою речовиною. Щурам VІ групи - бронтел (у терапевтичній дозі) - 0,05 мл/кг, VІІ групи впродовж 21 доби задавали нітрат натрію в дозі 0,1 гNO3?/кг маси тіла. Щурі VІІІ групи були контрольними. Їм у шлунок вводили питну воду. Щурам І, ІІ, ІV, V, VІІ груп, для створення нітратного навантаження, протягом трьох тижнів перед введенням антигельмінтних препаратів вводили внутрішньошлунково розчин нітрату натрію в дозі 0,1 гNO3?/кг маси тварини.

Оцінку мутагенної дії бровальзену і бронтелу проводили шляхом порівняння частоти клітин із структурними порушеннями хромосом у дослідах і контролі (Маланин Л.П. и др., 1988; Косенко М.В. та ін., 1977). Облік аберацій хромосом проводили згідно з рекомендаціями ВООЗ (Бактон К., Эванс Г., 1975). Мікроядерний тест, за оцінкою мутагенної активності на еритроцитах, проводили за методикою W. Schmid (1973).

Статистичну обробку результатів досліджень та оцінку вірогідності різниць у порівняльних показниках, проводили за параметричним критерієм Фішера-Стьюдента з використанням ІВМ-сумісного комп’ютера.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Вивчення токсичності бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження у щурів

У дослідах на щурах встановлено, що після введення бровальзену у дозі 1/2 ЛД50 на тлі нітратного навантаження через 1, 2, 3 доби кількість еритроцитів зменшилась, відповідно, на 31,7; 20 та 32,8 %, а рівень гемоглобіну - на 25; 24 та 23 %. Після введення бронтелу в дозі 1/2 ЛД50 кількість еритроцитів зменшилась за вказані періоди, відповідно, на 39,1; 33,5; 31,1 %, та рівень гемоглобіну - на 25,6; 23,6 і 8,5 % (табл.1). Еритроцити мали малий об’єм та знижений вміст гемоглобіну, що вказує на пригнічення кровотворної функції кісткового мозку та розвиток гіпохромної мікроцитарної анемії.

Таблиця 1

Морфологічні та біохімічні показники крові щурів після введення бронтелу

в дозі 1/2 ЛД50 на тлі нітратного навантаження (М±m, n=6)

Показники | Час досліджень (доба)

1 | 2 | 3

Контроль | Бронтел | Контроль | Бронтел | Контроль | Бронтел

Гемоглобін, г/л | 185,3±

2,6 | 137,8±

7,2** | 155,7

1,8 | 119,0

10,9** | 144,3

3,48 | 132,0

2,08*

Метгемоглобін, г/л | 0,31±

0,05 | 1,1±

0,10*** | 0,30±

0,05 | 0,80±

0,11*** | 0,34

0,07 | 0,63

0,08***

Еритроцити, Т/л | 9,24±

0,26 | 5,63±

0,16*** | 8,61

0,16 | 5,73

0,31*** | 8,37

0,29 | 5,77

0,21***

Лейкоцити, Г/л | 6,43±

0,12 | 3,62±

0,65*** | 6,43

0,15 | 8,47

0,95** | 7,07

0,15 | 8,15

0,20*

Білок загальний, г/л | 67,9

1,76 | 54,5

1,25** | 71,3

2,47 | 57,7

1,60** | 73,76

1,62 | 48,15

1,45***

Альбуміни, г/л | 27,25

0,29 | 17,37

1,06** | 28,15

0,67 | 19,12

0,32** | 29,69

0,58 | 19,39

0,37

Глобуліни, г/л | 40,65

0,34 | 37,13

0,65* | 43,15

0,45 | 38,58

0,87* | 44,07

0,76 | 28,76

0,54***

АcАТ, мккат/л | 0,59

0,03 | 0,70

0,05** | 0,58

0,08 | 0,54

0,01* | 0,59

0,08 | 0,33

0,03***

АлАТ, мккат/л | 0,36

0,03 | 0,39

0,06* | 0,38

0,08 | 0,34

0,01* | 0,37

0,02 | 0,28

0,06**

Холестерол загальний, ммоль/л | 3,07

0,08 | 3,04

0,06 | 3,12

0,12 | 3,75

0,11** | 3,34

0,09 | 3,08

0,04

Нітрати, мкмоль/л | 3,5±

0,05 | 4,2±

0,04** | 3,4

0,03 | 4,2

0,01*** | 3,6

0,01 | 4,0

0,06**

Нітрити, мкмоль/л | 0,00±

0,0 | 0,07±

0,003*** | 0,00

0,0 | 0,06

0,002*** | 0,00

0,0 | 0,03

0,001**

Примітка: у цій і наступних таблицях ступінь вірогідності до контролю Р<0,05- *,

Р<0,01- **, Р<0,001- ***.

Проведеними дослідженнями білої крові виявлено вірогідне зменшення кількості лейкоцитів через 1 добу у тварин І та ІІ груп відповідно на 17 і 43,7 %, а через 2 і 3 доби їх кількість збільшилась, відповідно, на 56 і 31,7 % та на 10,2 і 15,3 %.

У тварин І та ІІ груп через 1 добу вміст загального білка знизився, відповідно, на 14 та 19,7 %, через 2 доби - на 15,0 та 19,1 %, через 3 доби - на 32,2 і 34,7 %, порівняно з контролем. Вміст альбумінів через 1 і 2 доби був нижчий, відповідно, на 9,2 та 20,6 %, та 5 та 16,1 %, а на 3 добу вміст альбумінів у сироватці крові щурів обох дослідних груп був таким, як у контролі. За цих умов рівень - глобулінів був нижчим за нормальні величини протягом трьох діб. Виявлено збільшення рівня - глобулінів на 26,5 та 34,1 % (І доба), на 24,3 і 33,5 % (2 доба) та на 19,1 та 33,5 % (3 доба), відповідно, порівняно з тваринами контрольної групи.

Розвиток гіпопротеїнемії, та зміни кількісного співвідношення білкових фракцій (зменшення рівня альбумінів і -глобулінів та збільшення рівня -глобулінів) свідчать про ураження печінки, внаслідок токсичної дії бровальзену і бронтелу.

Через 2 доби після введення бровальзену та бронтелу встановлено вірогідне підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові щурів І і ІІ груп. Зокрема,

активність АсАТ підвищилась на 20,3 та 18,6 % (1 доба) та на 58 та 6,9 % (2 доба) відповідно та активність АлАТ – на 8,3 % в обох дослідних групах (1 доба) та 22 і 10,5 % (2 доба). Через 3 доби після введення бровальзену та бронтелу встановлено вірогідне зниження у сироватці крові активності АлАТ відповідно на 21,7 і 24,3 %, та АсАТ – на 7,2 і 44,1 %. Активність лужної фосфатази була знижена через 1 і 2 доби у тварин І і ІІ груп, відповідно, на 21,9 і 4,7 % та 27,5 і 11,3 %, а через 3 доби відзначено підвищення активності ЛФ на 56,4 та 29,3 % (табл.1).

Встановлено, що рівень загального та вільного холестеролу в сироватці крові щурів обох дослідних груп був у межах величин фізіологічної норми. Натомість, рівень зв’язаного холестеролу вірогідно підвищився. Крім того, виявлено високий рівень тригліцеролів у сироватці крові щурів обох дослідних груп протягом досліду.

Встановлено, що у щурів І і ІІ груп рівень нітратів у сироватці крові на 1-3 доби підвищився на 8,3-23,5 %. Відповідно цьому рівень метгемоглобіну у крові щурів за вказані періоди підвищився у 1,8-3,2 рази, що і призвело до зміни досліджуваних нами морфо-біохімічних показників крові.

Отже, після введення бровальзену і бронтелу у дозі 1/2 ЛД50 на тлі нітратного навантаження у щурів настають розлади обміну білків й ліпідів. Підвищений рівень - глобулінів у сироватці крові свідчить про високу реактивність мононуклеарної системи організму на дію чужорідних подразників. Нормалізація біохімічних показників у крові дослідних щурів через 3 доби після введення бровальзену і бронтелу свідчить про включення адаптативно-компенсаторних механізмів та активізацію дезінтоксикаційної функції печінки.

Вивчення мутагенної дії бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження

У дослідах на щурах не встановлено геномних порушень клітин кісткового мозку на рівні хромосом при дії бровальзену і бронтелу в лікувальних дозах.

На тлі нітратного навантаження бровальзен і бронтел в дозах 1/5 ЛД50 через 24 і 48 годин викликали збільшення кількості хроматидних та хромосомних аберацій. Після введення бронтелу і бровальзену в дозах 1/2 ЛД50, геномні зміни у клітинах кісткового мозку були виявлені і на 72 годину.

Еритроцитарним тестом встановлено, що кількість тілець Жолі в еритроцитах периферичної крові, після одноразового введення бровальзену на тлі нітратного навантаження у дозі 1/5 ЛД50 була збільшена через 24 та 48 години у 3 рази, а через 72 години - була такою, як в контрольній групі тварин. При введенні бровальзену у дозі 1/2 ЛД50 їх кількість збільшилася - відповідно у 4,8; 3,3 та в 5,2 разів (табл. 2).

Таблиця 2

Кількість еритроцитів з мікроядрами у крові щурів після введення

антигельмінтних препаратів на тлі нітратного навантаження, ‰ (М±m, п=18)

Групи | Кількість еритроцитів з мікроядрами через:

24 год. | 48 год. | 72 год.

Контроль | 2,3±0,3 | 1,8±0,3 | 2,3±0,9

Бровальзен, 1/2 ЛД50 | 10,3±1,9*** | 6,0±0,7*** | 12,0±0,9***

Бровальзен, 1/5 ЛД50 | 6,7±0,9*** | 5,0±0,2*** | 2,0±0,7

Бронтел, 1/2 ЛД50 | 7,3±0,3*** | 4,5±0,9*** | 7,7±0,9***

Бронтел, 1/5 ЛД50 | 6,6±0,7*** | 4,7±0,3*** | 4,3±0,9**

Нітрат натрію, 0,1г/кг | 6,0±0,6*** | 4,0±0,8*** | 2,7±0,3

Після одноразового введення бронтелу у дозі 1/2 ЛД50 на тлі нітратного навантаження виявлено, що кількість тілець Жолі збільшилася, порівняно з контролем, через 24, 48 і 72 години, відповідно, у 3,2; 2,5 і 3,3 рази. Після введення бронтелу у дозі 1/5 ЛД50 кількість клітин з мікроядрами через 24 та 48 годин збільшилась у 2,9 та 2,7 рази, а на 72 годину вірогідного збільшення кількості тілець Жолі не встановлено (табл. 2).

Отже, дані цитогенетичних досліджень, за мікроядерним тестом, свідчать про мутагенну дію бровальзену та бронтелу у дозах 1/2 ЛД50 та 1/5 ЛД50 при нітратному навантаженні. Самі ж препарати у лікувальних дозах не викликали змін у клітинах кісткового мозку на рівні хромосом.

Фармакодинаміка бровальзену та бронтелу в терапевтичних дозах на тлі

нітратного навантаження

Встановлено, що бровальзен після одноразового перорального введення у лікувальній дозі не викликає змін ваги внутрішніх органів щурів. Після підшкірного введення бронтелу у перші три доби виявлено збільшення маси легень, печінки та нирок, а на 7 добу маса вказаних органів була такою, як в контролі.

При тривалому згодовуванні щурам нітрату натрію встановлено, що маса легень, печінки і нирок збільшується. За цих умов, після введення бровальзену та бронтелу, маса внутрішніх органів збільшується у більшій мірі, ніж після задавання кожного препарату окремо.

Встановлені зміни ваги внутрішніх органів дослідних щурів зумовлені посиленням дезінтоксикаційної функції печінки та видільної функції нирок. На тлі нітратного навантаження ці процеси ускладнюються судинорозширюючою дією нітритів. За цих умов, внаслідок збільшення загального об’єму циркулюючої крові, підвищується функціональне навантаження на серце і легені, що призводить до збільшення їхньої маси.

Після перорального введення бровальзену у лікувальній дозі (0,1 г/кг м.т.), кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну крові впродовж 21 доби були у межах нормальних величин. Проте, на першу добу встановлено збільшення середнього об’єму одного еритроцита на13,7 % та підвищення середнього еритроцита на 9,3%, внаслідок чого збільшилась величина кольорового показника. На вказаний період встановлено підвищену кількість лейкоцитів.

Після підшкірного введення бронтелу у дослідних щурів, у перші 3 доби збільшилась кількість еритроцитів та підвищився рівень гемоглобіну крові. Еритроцити були малої величини з пониженим вмістом гемоглобіну. Через 3 і 7 доби у тварин встановлено лейкоцитоз, що вказує на наявність запального процесу.

При щоденному введенні щурам нітрату натрію в дозі 0,1 гNO3?/кг через 1 і 3 доби кількість еритроцитів збільшилася, відповідно, на 16,6 та 13,9 %. Рівень гемоглобіну крові у вказані періоди підвищився, відповідно, на 14,4 і 11,9 %. Величини цих показників досягли максимального рівня через 7 діб, відтак стабілізувалися і залишалися на високому рівні на 21 добу досліду. Величини індексів червоної крові були меншими, порівняно з контролем. У щурів упродовж досліду встановлено вірогідне збільшення кількості лейкоцитів.

Отже, нітрати діють подразнююче на кровотворну систему, що супроводжується збільшенням кількості еритроцитів та підвищенням рівня гемоглобіну крові.

Після введення бровальзену на тлі нітратного навантаження, у щурів у перші 3 доби зменшилась кількість еритроцитів та упродовж 21 доби низьким був рівень гемоглобіну. Встановлені зміни морфологічного складу крові зумовлені впливом нітритів, сукупно з бровальзеном, на еритропоез. У крові були молоді форми еритроцитів великого об’єму з низьким вмістом гемоглобіну, що вказує на наявність макроцитарної гіпохромної анемії.

Після підшкірного введення щурам бронтелу у лікувальній дозі, на тлі нітратного навантаження, через 1 і 3 доби досліду встановлено зменшення кількості еритроцитів відповідно на 8,3 і 9,8 %. Рівень гемоглобіну крові був пониженим через 1 добу на 26 %, 3-и – 13 % і 7 діб - на 7,4 %. Величина індексів червоної крові були менші, ніж у контролі. Кількість лейкоцитів у щурів, яким задавали бронтел, упродовж досліду була більшою, ніж у щурів, яким задавали лише нітрат натрію.

Отже, на тлі нітратного навантаження, після підшкірного введення бронтелу розвивається мікроцитарна гіпохромна анемія та лейкоцитоз.

Після перорального введення щурам бровальзену упродовж 21 доби досліду вірогідних змін рівня загального білка у сироватці крові не встановлено. Проте, виявлено диспропорцію у кількісному співвідношенні між альбумінами і глобулінами, про що свідчить зменшення величини коефіцієнта альбуміно-глобулінового співвідношення (А/Г) через 1 і 3 доби. Встановлені зміни рівня фракцій білка через 7 діб після введення бровальзену нормалізувалися.

Суттєвіші зміни рівня білка встановлені після підшкірного введення щурам бронтелу. Через 3 доби досліду на 5 % знизився рівень загального білка у сироватці крові та на 6-8 % - альбумінів упродовж 1 і 3 доби досліду. Вміст глобулінів був підвищений. Через 1, 3, і 7 доби досліду високою була величина ?-глобулінової фракції білка. Величина коефіцієнта А/Г була вірогідно зменшена через 1 і 3 доби досліду.

Після введення щурам нітрату натрію через 7 і 21 доби встановлено незначне зниження у сироватці крові вмісту загального білка, вірогідне зниження рівня ?-глобулінів на 33,9 і 51 % та збільшення ?-глобулінів на 39,5 та 54,6 %. Рівень альбумінів упродовж досліду прогресивно знижувався.

Встановлено, що на тлі нітратного навантаження, бровальзен у лікувальній дозі на короткий час знижує рівень загального білка, альбумінів та ?-глобулінів.

Після підшкірного введення щурам бронтелу на тлі нітратного навантаження упродовж досліду вміст загального білка був нижчим, порівняно з контролем, на 5-7%, а рівень альбумінів - на 8-12 %. Встановлено також зниження вмісту ?- і ?-глобулінів та підвищення рівня ?-глобулінів у сироватці крові.

Отже, при нітратному навантаженні як окремо, так і на тлі введення бровальзену та бронтелу у щурів пригнічується білоксинтезуюча функція печінки та посилюється реакція захисних сил організму на дію екзогенних подразників і розвивається запальна реакція, на що вказує високий рівень ?-глобулінів, знижений вміст загального білка і альбумінів у сироватці крові та лейкоцитоз.

Після введення щурам бровальзену та бронтелу рівень загальних ліпідів та холестеролу у сироватці крові підвищився, порівняно з контролем, у перші 3 доби, а рівень зв’язаного холестеролу був таким, як у щурів контрольної групи.

Після введення щурам нітрату натрію у першу добу досліду вірогідних змін рівня ліпідів та холестеролу у сироватці крові не встановлено. Через 3 і 7 діб рівень загальних ліпідів і загального та вільного холестеролу був вищим, ніж у щурів контрольної групи, а зв’язаного холестеролу - знизився на 48,7 %. Досліджувані показники стабілізувалися через 21 добу.

Отже, при високому рівні нітратів уражається печінка та настає деструкція мембран гепатоцитів, на що вказує високий рівень вільного холестеролу та зниження рівня зв’язаного холестеролу.

На тлі нітратного навантаження після задавання бровальзену через 1, 3 і 7 доби досліду встановлено підвищення у сироватці крові рівня загальних ліпідів на 46,5; 52,3 і 30,4 % та загального холестеролу на 45,6; 30,6 і 27,9 % та незначне підвищення рівня зв’язаного холестеролу і зниження рівня вільного холестеролу (рис.2). Через 21 добу показники, що досліджувались, були на такому ж рівні, як у тварин, яким задавали лише нітрат натрію. Аналогічні результати досліджень отримані при дослідженні дії бронтелу на тлі нітратного навантаження.

Рис. 2. Показники рівня ліпідів у сироватці крові щурів після введення

бровальзену на тлі нітратного навантаження

Отже, на тлі нітратного навантаження після введення бровальзену та бронтелу у лікувальних дозах настають розлади обміну ліпідів.

Після введення щурам бровальзену через 3 і 7 діб досліду активність ЛФ у сироватці крові підвищилась, відповідно, на 10,9 і 6,1 %. Активність АлАТ і АсАТ була такою, як у щурів контрольної групи.

Після підшкірного введення щурам бронтелу на першу добу досліду на 22,8 та 28,3% підвищилась, відповідно, активність ЛФ і АлАТ у сироватці крові. Активність АсАТ була такою ж, як у щурів контрольної групи. Через 7 і 21 доби досліду активність фосфатаз і амінотрансфераз нормалізувалася.

При щоденному задаванні щурам нітрату натрію у дозі 0,1 гNO3I/кг на 7 добу встановлено вірогідне підвищення активності лужної фосфатази на 38,2 %, АсАТ на 34,2 % та АлАТ на 82,7 %. Внаслідок цього, величина коефіцієнта де Рітіса складала 0,88±0,05 проти 1,17±0,02 у щурів контрольної групи. На високому рівні залишалася активність амінотрансфераз і фосфатаз через 21 добу досліду.

Після введення щурам бровальзену на тлі нітратного навантаження, через 3 доби у сироватці крові встановлено підвищення активності ЛФ на 25,4 % та на 38,4% - АлАТ. Натомість, активність АсАТ залишалась у межах фізіологічних параметрів. Власне тому, на 40,4 % зменшилася величина коефіцієнта де Рітіса. Через 7 і 21 доби досліду активність амінотрансфераз залишалась високою, що може вказувати на деструкцію мембран гепатоцитів і вивільнення внутрішньоклітинних ферментів у сироватку крові.

Підвищену активність ферментів встановлено в щурів після ін’єкції бронтелу на тлі нітратного навантаження. Зокрема, активність ЛФ через 3 доби досліду підвищилася на 81 % і залишалася високою через 7 і 21 доби досліду. Активність АсАТ через одну добу досліду підвищилась на 34,1 %, а АлАТ на 47,2 %, порівняно зі щурами контрольної групи і залишалася на високому рівні впродовж усього періоду досліджень (рис. 3).

Рис. 3. Активність ферментів сироватки крові щурів після введення

бронтелу на тлі нітратного навантаження

Отже, бровальзен і бронтел у лікувальних дозах активізують метаболічні процеси у печінці, внаслідок чого у сироватці крові підвищується активність амінотрансфераз і фосфатаз. При введенні вказаних препаратів на тлі нітратного навантаження, знижується дезінтоксикаційна функція печінки.

При гістологічних дослідженнях печінки щурів, яким вводили бровальзен і бронтел у токсичних дозах на тлі нітратного навантаження, виявлено деструкцію печінкових балок, жирову дистрофію і вакуолізацію гепатоцитів та розлади гемодинаміки. Встановлені морфологічні зміни структури печінки підтверджують пригнічення її білоксинтезуючої функції.

Фармакодинаміка та лікувальна ефективність бровальзену і бронтелу у овець,

хворих на фасціольоз

До початку експерименту встановлено, що екстенсивність фасціольозної інвазії складала 100 %, а інтенсивність - 8,5 яєць у 1 г калу. У хворих овець, порівняно з контролем, кількість еритроцитів, лейкоцитів та рівень гемоглобіну в крові були нижчими, відповідно, на 32,4; 11,8 і 14,4 %. У сироватці крові був низький рівень білка, альбумінів і глобулінів. Встановлено високу активність амінотрансфераз і низьку активність ЛФ та вищий рівень загального холестеролу (на 10,9 %) і тригліцеролів (на 27,6 %).

При аналізі лейкоцитарного профілю через одну добу після дегельмінтизації встановлено, що у всіх дослідних групах овець на 32 % зменшилась кількість еозинофілів, на 9-11 % збільшилась кількість сегментоядерних нейтрофілів та в 2 рази - кількість базофілів. Це вказує на зменшення запальних процесів в організмі.

Через 3 доби в овець, яких дегельмінтизували бровальзеном і бронтелом на тлі нітратного навантаження, встановлено збільшення кількості еритроцитів на 18,3 та 28,5 %, відповідно. Виявлено зниження рівня гемоглобіну в овець, яким вводили бронтел та збільшення величин індексів червоної крові у овець, яким задавали бровальзен, порівняно з контролем. З аналізу лейкоцитарного профілю встановлено, що в овець, яким вводили бронтел із нітратом натрію, суттєво зменшилась кількість еозинофілів і базофілів та встановлено зменшення активності АсАТ та АлАТ відповідно на 19,4 та 29,7 %.

При дегельмінтизації овець без нітратного навантаження через 3 доби відзначено нормалізацію морфологічного та біохімічного складу крові, проте рівень глобулінів в сироватці крові залишився високим.

Через 7 діб після дегельмінтизації встановлено, що показники морфологічного складу крові, рівень загального білка і його фракцій та активність амінотрансфераз у сироватці крові тварин дослідних груп були в межах величин фізіологічної норми. Однак, за цих умов в овець, яким вводили бронтел із нітратом натрію, виявлено збільшення кількості базофілів, що вказує на видужування організму після хронічної фасціольозної інвазії. У даній групі тварин встановлений високий рівень тригліцеролів та загального холестеролу.

Через 21 добу після дегельмінтизації у овець усіх дослідних груп морфологічні і біохімічні показники крові нормалізувались і інтенсивність інвазії складала 0,4±0,01 яєць у 1 г калу.

Отже, у тварин, яких дегельмінтизували бровальзеном і бронтелом на тлі нітратного навантаження, антигельмінтна дія препаратів проявлялася у достатній мірі. Проте відновлення функціонального стану печінки настає повільніше. За цих умов не повністю забезпечується кровотворна функція кісткового мозку та повільно стабілізується активність амінотрансфераз і фосфатаз у сироватці крові.

Вплив бровальзену та бронтелу на тлі нітратного навантаження на показники гуморального імунітету овець

У овець, хворих на фасціольоз, встановлено пригнічення гуморального імунітету. Внаслідок фасціольозної інвазії БАСК була нижчою на 34-65 %, а ЛАСК - на 33-71 %.

Через 3 доби після дегельмінтизації овець бровальзеном і бронтелом встановлено нормалізацію бактерицидної та лізоцимної активності сироватки крові.

Як видно з даних рис. 4 у тварин, яких дегельмінтизували на тлі нітратного навантаження показники гуморального імунітету через 3 і 7 діб залишалися на низькому рівні. Лише через 21 добу БАСК і ЛАСК нормалізувалися.

Рис. 4. Бактерицидна та лізоцимна активність сироватки крові овець

після введення бровальзену на тлі нітратного навантаження (%)

Отже, у лікувальних дозах бровальзен і бронтел не проявляють імунодепресивної дії на організм овець, але на тлі нітратного навантаження та фасціольозної інвазії знижують показники гуморального імунітету.

Вплив натрію сульфату при дегельмінтизації овець бровальзеном на тлі

нітратно-нітритного токсикозу

В наших дослідах встановлено, що при наявності в кормі нітратів ускладнюється перебіг фасціольозної інвазії та пригнічується функціональний стан печінки.

Прискорити відновлення функціонального стану печінки після дегельмінтизації овець бровальзеном можна додаванням до корму сірковмісних сполук. Після додавання до корму вівцям нітрату натрію (ІІ група) та нітрату натрію і сульфату натрію (ІІІ група) в дозі 20 г на дорослу тварину встановлено, що у тварин ІІІ групи у меншій мірі проявлялась токсична дія нітратів, кількість яких була співрозмірна з здоровими (К) та вівцями, хворими на фасціольоз (І група), без задавання нітратів (табл. 3).

Таблиця 3

Морфологічні і біохімічні показники крові овець через 10 діб після

дегельмінтизації, (М ± m, n=5)

Показники | Група

К | І | ІІ | ІІІ

Нітрати, мкмоль/л | 3,11±0,08 | 3,10±0,05 | 3,16±0,07 | 3,10±0,04

Нітрити, мкмоль/л | 0,00±0,0 | 0,02±0,001 | 0,05±0,003** | 0,04±0,001**

Метгемоглобін, г/л | 0,32±0,08 | 0,32±0,16 | 0,37±0,18 | 0,34±0,12

Гемоглобін, г/л | 92,4±2,8 | 90,2±2,5 | 90,4±2,8 | 90,8±2,4

Еритроцити, Т/л | 9,14±0,6 | 9,12±0,4 | 9,46±0,5 | 9,16±0,8

Лейкоцити, Г/л | 5,42±0,13 | 5,32±0,25 | 5,12±0,14 | 5,50±0,19

Білок загальний, г/л | 86,2±2,4 | 80,8±2,4* | 70,4±3,8** | 85,8±2,8

Альбуміни, г/л | 55,6±2,4 | 43,6±2,8** | 36,3±1,9*** | 50,0±2,2

Глобуліни, г/л | 30,6±1,8 | 37,2±2,5 | 34,1±2,9 | 35,8±1,9

АсАТ, мккат/л | 0,28±0,04 | 0,30±0,03 | 0,24±0,01 | 0,28±0,02

АлАТ, мккат/л | 0,18±0,02 | 0,14±0,02 | 0,30±0,02*** | 0,32±0,03*

ЛФ, мккат/л | 0,71±0,05 | 0,73±0,03 | 0,80±0,02 | 0,87±0,03**

Холестерол загальний, ммоль/л | 4,12±0,24 | 4,10±0,25 | 4,21±0,20 | 4,15±0,19

Тригліцероли, ммоль/л | 0,12±0,04 | 0,14±0,09 | 0,23±0,08*** | 0,16±0,05**

Виявлено, що при високому рівні нітратів та дії токсинів фасціол пригнічується еритропоез та знижується білоксинтезуюча функція печінки (ІІ група). Продукти метгемоглобінутворення, спричиняють деструкцію мембран гепатоцитів, внаслідок чого збільшується