ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ІМ. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

ПАНЬКО ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

УДК 617.713-001.17-085.32

ОБГРУНТУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ

НОВОГО АНТИОКСИДАНТНОГО ПРЕПАРАТУ “ЕРБІСОЛ”

ПРИ ВАЖКИХ ОПІКАХ ОЧЕЙ

14.01.18 - Очні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України.

Наукові керівники: | Доктор медичних наук, професор Якименко Станіслав Андрійович, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, головний науковий співробітник відділення травм ока (опіки, контузії та проникаючі поранення)

Доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Метеліцина Ірина Платонівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, старший науковий співробітник лабораторії біохімії

Офіційні опоненти: | доктор медичних наук, професор Боброва Надія Федорівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, керівник відділу дитячої офтальмології

доктор медичних наук, професор Петруня Андрій Михайлович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри очних хвороб

Провідна установа: | Дніпропетровська державна медична академія, кафедра очних хвороб, МОЗ України, м.Дніпропетровськ

Захист відбудеться “ 23 ” квітня 2004 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Одеса-61, Французький бульвар, 49/51).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Одеса-61, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “ 23 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Опiки очей вiдносять до важких видiв пошкодження органу зору як по характеру змiн в тканинах ока так i тому, що в 40-50 % випадкiв опiкова травма приводить до iнвалiдностi (Балюк О. i спiвавт., 1998; Кремкова Е.В., 1998; Пучковская Н.А. i спiвавт., 2001; Michael M. et аl., 1997). В тканинах ока порушуються ферментативні процеси, процеси бiлкового, жирового, вуглеводного обмiнiв, нервово-рефлекторнi зв’язки, знижується вмiст глiкогену, виникають змiни кровоносних судин, імунної системи (Войно-Ясенецкий В.В. i спiвавт., 1970; Чернова А.А., 1973; Ваничкин А.А. i спiвавт., 1987; Дмитриев С.К., 1990).

В нормі інтенсивнiсть процесiв вiльнорадикального окислення в організмі знаходиться пiд контролем фiзiологiчної антиоксидантної системи (АО) (Рябинин В.Е. i спiвавт., 1990; Fulbert J.C. et аl., 1992; Papas, 1996). Некомпенсоване посилення процесів пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) при різних патологічних станах веде до порушення трансмембранних процесів, відбувається вихiд з клiтини iонiв, ферментiв, антигенiв, пошкоджується її генетичний апарат, розвиваються дистрофiчні змiни (Колесова О.Е. i спiвавт., 1984; Сейланов А.С. i спiвавт., 1990; Зелінський Б.О. і співав., 1995; Jaeschke H., 1995, Buffinton G.D. et аl., 1995).

Встановлено, що активація процесів ПОЛ при опiковій хворобі тіла є результатом порушення функціонування ферментативних механiзмів антирадикального захисту з участю супероксиддисмутази, глутатiонпероксидази, глутатiонредуктази i каталази, зменшенням вмiсту церулоплазмiну (Рябинин В.Е. i спiвавт., 1990; Вallmer Р.Е, еt al.,1994).

Дослідження змін проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ в крові без і під впливом лікування опікової хвороби очей емоксипіном і ехінохромом виявило зниження ТБК-активних продуктів і шиффових основ в першій стадії - гострого запалення і в третій стадії - деструктивних змін; дієнових кон’югатів в другій стадії - гострої опікової токсемії (Шульгина Н.А., 1995). Визначення вмісту загальних ліпідів крові хворих з опіками очей виявило можливість корекції дисбалансу загальних ліпідів (зниження рівня в мембранах еритроцитів і збільшення в плазмі крові) при використанні в лікуванні препарату “Мірамістин” (Расин О.Г., 1998).

Стан ПОЛ і АО захисту при важких опіках очей вивчено недостатньо, так як дослідження змін цих процесів проводилося, в основному, в крові і сльозі. Тому проблема вивчення цих ланок патогенезу залишається важливою і актуальною для офтальмологів, як і пошук нових препаратів для корекції їх порушень.

Нашу увагу привернув препарат “Ербісол”, який являється комплексом природніх органічних сполук ембріональної тканини. Фармакологічна активність препарату визначається вмістом в ньому біологічно активних пептидів. Ін’єкційна форма для внутрішньом’язевого введення дозволена Фармакологічним комітетом МЗ України від 24.04. 1994р., реєстраційне посвідчення Р.06.01- 03285.

Доклінічними дослідженнями встановлено, що препарат стимулює неспецифічний і активує специфічний імунітет, активує процеси регенерації тканин, має протизапальну і антидистрофічну дію, індукує синтез інтерферону, сприяє більш швидкій нормалізації біохімічних і імунологічних процесів. Отримано дані про позитивний вплив препарату на тканинну мікроциркуляцію, відновлення активності мембранозв’язаних ферментів (Na+-, K+-, АТР-ази), що сприяє нормалізації іонної рівноваги K/Na (Николаенко А.Н.,1994). Конкретних даних про антиоксидантні властивості препарату нами не знайдено.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження були фрагментами НДР Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України: “Вивчення ефективності нових засобів невідкладної допомоги та лікування важких опіків очей”, 1996-1998 рр., (шифр теми №76-А/98, № держ. реєстрації 0196U2789 і “Розробити методи інтенсивної терапії (медикаментозно-хірургічного лікування) важких опіків очей та систему спеціалізованої допомоги”, 1999-2000 рр., (шифр теми 107-А/01, № держ. реєстрації 0199U001093), де дисертантка була співвиконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою цієї роботи було обґрунтувати і вивчити ефективність застосування препарату “Ербісол” в лікуванні важких опіків очей шляхом вивчення стану пероксидного окислення ліпідів і системи антиоксидантного захисту.

Для її реалізації вирішені наступні задачі:

1. Вивчити антиоксидантні властивості препарату “Ербісол”.

2. Вивчити токсичну та алергічну дію препарату “Ербісол” на тканини ока інтактних тварин. Визначити оптимальну частоту інстиляцій ампульного розчину Ербісолу при лікуванні важких опіків очей.

3. Провести комплексні експериментальні дослідження по вивченню стану пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантної активності, як в крові, так і тканинах ока при важких опіках очей.

4. Вивчити в експерименті вплив препарату “Ербісол” на стан пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантний захист в тканинах ока і крові в динаміці опікового процесу при місцевому та комбінованому застосуванні (інстиляції та інстиляції і внутрішньом’язеве введення).

5. Вивчити вплив препарату “Ербісол” на стан пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантну активність у хворих з важкими опіками очей.

6. Вивчити ефективність застосування препарату “Ербісол” в комплексному лікуванні хворих з важкими опіками очей.

Об’єкт дослідження: процеси пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантного захисту при важких опіках очей, препарат “Ербісол”.

Предмет дослідження: показники пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантної активності в експериментальних тварин і хворих з важкими опіками очей, антиоксидантні властивості Ербісолу, корекція порушень пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантної системи Ербісолом і його вплив на перебіг опікового процесу в очах.

Методи дослідження: клінічні - огляд в фокальному і прохідному світлі, біомікроскопія, флюоресцеїнова проба, візометрія (у пацієнтів), фотореєстрація очей; гістологічні; біохімічні - рівень малонового диальдегіду (МДА), дієнових кон’югатів (ДК), антиоксидантна активність (АОА) водорозчинних антиоксидантів (АО), активність каталази, вміст церулоплазміну і пероксидна резистентність еритроцитів (ПРЕ) у кролів і пацієнтів; статистичні - з використанням t- критерія Ст’юдента.

Наукова новизна отриманих результатів. Проведеними вперше комплексними дослідженнями процесів пероксидного окислення ліпідів і активності системи антиоксидантного захисту як в крові, так і в тканинах ока (рогівці, волозі передньої камери, кришталику) в динаміці важких опіків очей виявлено факт посилення інтенсивності процесів пероксидного окислення ліпідів (підвищення рівня дієнових кон’югатів і малонового диальдегіду). Зміна параметрів системи антиоксидантного захисту (зниження рівня церулоплазміну і активності каталази) має різну направленість і ступінь вираженості в залежності від перебігу опікового процесу як в ураженій опіком рогівці, так і в інших структурах ока (в волозі передньої камери, в кришталику) і крові.

Вперше доказано наявність антиоксидантної активності препарату “Ербісол”.

Виявлено відсутність токсичної і алергічної дії ампульного нерозведеного розчину препарату на тканини ока інтактних кролів при трьох і шестиразових інстиляціях.

Вперше в експерименті і клініці встановлена можливість зниження інтенсивності пероксидного окислення ліпідів (зниження рівня ДК, відсутність підвищення рівня МДА) і підвищення активності антиоксидантної системи організму (підвищення рівня церулоплазміну і активності каталази) препаратом “Ербісол” при його використанні як місцево (очні краплі), так і при комбінованому (очні краплі та внутрішньом’язеві ін’єкції) застосуванні в при важких опіках очей.

Експериментально і клінічно обґрунтовано новий патогенетично направлений метод лікування хворих з важкими опіками очей, при якому нормалізація процесів пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантної системи досягається антиоксидантними властивостями препарату “Ербісол”.

Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано та розроблено новий спосіб лікування хворих з важкими опіками очей з використанням вітчизняного препарату “Ербісол” (оформлені матеріали і подана заявка на винахід "Спосіб консервативного лікування хімічних опіків очей"). Препарат покращує ефективність терапії опіків шляхом нормалізації процесів пероксидного окислення ліпідів і антиоксидантної системи, в результаті чого полегшується перебіг опікової хвороби, прискорюється епітелізація дефектів рогівки та швидше стихають запальні процеси в оці, утворюються більш ніжні помутніння рогівки та покращується гострота зору.

Впровадження в практику. Результати досліджень впроваджені в офтальмологічну практику та використовуються в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, в очному відділенні Ужгородської обласної лікарні, в очному відділенні Львівської лікарні швидкої допомоги, в очному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні.

Основні положення роботи включені до програми лекцій та практичних циклів кафедри офтальмології із радіаційною медициною факультету післядипломної підготовки лікарів Одеського державного медичного університету ім. М.І. Пирогова МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконані експериментальні дослідження, проаналізовані результати біохімічних і клінічних досліджень у тварин та хворих з важкими опіками очей, у яких застосовувався препарат “Ербісол”. Клінічні дослідження проведені у відділенні травм ока (опіки, контузії та проникаючі поранення) під керівництвом д.м.н., проф. С.А. Якименко. Біохімічні дослідження та інтерпретація результатів виконані спільно і під керівництвом д.б.н. І.П. Метеліциною, с.н.с. лабораторії біохімії Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Гістоморфологічні дослідження та їх аналіз проведені за участю д.м.н., проф. В.В. Віта та за допомогою к.м.н. О.В. Артьомова в лабораторії патоморфології Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи докладені і обговорені на науковій конференції офтальмологів, присвяченій 90-річчю акад. Н.О. Пучковської (Одеса, 1998), IV міжнародній конференції з офтальмології (Київ, 1998), II Українсько-Польській конференції з офтальмології (Трускавець, 1999), міжобласній конференції (Яремча, 2000), науково-практичній конференції “Актуальні питання тканинної терапії та перспективи застосування природних біологічно активних речовин у сучасній медицині” (Одеса, 2003), засіданні Одеського наукового товариства офтальмологів (Одеса, 1998), засіданні вченої ради Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, 2000, 2003 рік.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей в журналах, ліцензованих ВАК України (3 - в “Офтальмологічному журналі”, 2 - в журналі “Фармакологічний вісник”) та 4 роботи в тезах науково-практичних конференцій.

Структура та об’єм роботи. Дисертація написана українською мовою і складається з вступу, 4 розділів, заключення, висновків. Робота викладена на 185 друкованих сторінках, з них таблиці займають 34 сторінки, фотографії 11 сторінок, рисунки 14 сторінок. Список літератури містить 269 джерел, розміщується на 28 сторінках.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Методологічною основою дослідження був системний підхід, який дозволив комплексно вивчити стан ПОЛ і систему АО захисту як в крові, так і в тканинах ока в експерименті та в крові хворих при важких опіках очей.

Для виконання мети і вирішення поставлених задач в експерименті проведено 6 серій досліджень. В першій вивчали АО властивості Ербісолу в системі in vitro і проводили порівняння його АО властивостей з такими відомими антиоксидантами як плазма крові, емоксипін, етамзилат. В другій проведено вивчення можливої токсичної і алергічної дії Ербісолу на тканини ока інтактних кролів (8 кролів - 16 очей). В третій вивчали ефективність інстиляцій і внутрішньом’язевих введень Ербісолу при модельованих хімічних опіках очей (6 кролів - 12 очей). В четвертій вивчали процеси ПОЛ і АО захисту в тканинах ока і крові інтактних тварин (2 кролі - 4 ока). В п’ятій вивчали закономірність змін процесів ПОЛ і АО захисту в тканинах ока і в крові тварин при модельованих опіках очей без і під впливом лікування препаратом “Ербісол” (24 кролі - 48 очей). В шостій серії вивчали клінічний перебіг хімічного опіку під впливом лікування Ербісолом (40 кролів, 80 очей).

Модель важкого хiмiчного опiку рогiвки виконувалася за методикою Чечина - Легези (Чечин П.П., 1984). У всіх тварин отримали опіки IIIa ступеня.

Для спостереження за динамікою опікової хвороби застосовували наступні дослідження: огляд в фокальному і прохідному світлі, біомікроскопію, флюоресцеїнову пробу, фотореєстрацію стану очей, візометрію (у хворих).

Критеріями ефективності лікування були вираженість і тривалість запальних явищ переднього відрізку ока, стан рогівки, терміни первинної епітелізації і завершення епітелізації, васкуляризація рогівки, наявність ускладнень.

Завершення опікового процесу в експерименті і клініці оцінювали по інтенсивності помутніння рогівки за шкалою Войно-Ясенецького В.В. (1965) і гостроті зору у хворих.

В клініці проведені дослідження 49 хворих (71 око) з опіками очей (кон’юнктиви і рогівки) IIIa і IIIb-IV ступеня, які були госпіталізовані у відділення травм ока (опіки, контузії та проникаючі поранення) в різні терміни після опіку.

Особливості перебігу, ступінь вираженості наслідків важких хімічних опіків очей проведено в чотирьох групах хворих. Пацієнти 1 і 2 контрольних груп (опіки IIIa і IIIb-IV ступеня) отримували протизапальну, десенсибілізуючу, гіпотензивну, дезінтоксикаційну терапію, стимулюючі та інші середники. Пацієнти обидвох основних груп (опіки IIIa і IIIb-IV ступеня) в такому ж комплексному лікуванні отримували щоденно внутрішньом’язеві ін’єкції Ербісолу по 2,0 мл, 1 раз на день, протягом 14 днів.

В експериментальних і клінічних дослідженнях визначали параметри, які характеризують рівень процесів ПОЛ і АО системи.

Метод визначення ПРЕ оснований на зміні чутливості еритроцитів до стандартної лабілізуючої дії пероксиду водню (Горячковский А.М., 1994). Коефіцієнт варіації 3,9%.

Визначення АОА водорозчинних АО основане на окисленні відновної форми 2,6-дихлорфеноліндофенолу киснем повітря в присутності і в відсутності біологічного матеріалу і розрахунку величини константи інгібування біологічним матеріалом окислення 2,6-дихлорфеноліндофенолу, як показника AOA біологічного матеріалу (Семенова В.Л., 1985). Коефіцієнт варіації 5,7%.

Визначення церулоплазміну (КФ 1.16.3.1.) основане на окисленні р-фенілендіаміну при участі церулоплазміну. По оптичній щільності продуктів, що утворюються, судять про концентрацію церулоплазміну (Бестужев С.В., 1976). Коефіцієнт варіації 4,3%.

Визначення ДК ненасичених вищих жирних кислот основане на визначенні споріднених подвійних зв’язків, які появляються в молекулах поліненасичених вищих кислот на стадії утворення вільних радикалів в процесі пероксидного окислення і супроводжується появою нового максимуму в спектрі поглинання з максимумом 233 нм (Стальная И.Д., 1972). Коефіцієнт варіації 5,1%.

Визначення активності каталази (КФ 1.11.1.6.) основане на здатності пероксиду водню утворювати з солями молібдену стійкий зафарбований комплекс (Королюк М.А., 1998). Коефіцієнт варіації 5,7%.

Визначення МДА за допомогою тіобарбітурової кислоти основане на утворенні зафарбованого триметилового комплексу з максимальним поглинанням при 532 нм в результаті взаємодії МДА з 2-тіобарбітуровою кислотою в кислому середовищі при високій температурі (Стальная И.Д., 1972). Коефіцієнт варіації 4,3%.

Дослідження сумарної АОА основане на визначенні ступеня гальмування процесів накопичення ТБК-активних продуктів в модельній системі, в якій субстратом окислення являється ліноленова кислота, яка добавляється в цю систему біологічного матеріалу (Промислов М.Ш., 1990). Коефіцієнт варіації 3,6%.

Основні результаті та їх обговорення.

Експериментальні дослідження стану перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної активності тканин ока при хімічних опіках очей без на фоні застосування препарату “Ербісол”.

Досліджено АОА плазми крові, з якою в подальшому порівнювали АОА досліджуваних препаратів. В результатi визначення сумарної АОА плазми кровi показано, що сумарна АОА 100 мкл плазми крові складає 77,30±1,65%. Визначення сумарної АОА препарату “Ербісол” показало, що в об’ємi 100 мкл вона складає 64,40±1,80%, що відповідає 83,3% АОА плазми крові. Не було виявлено інгібування процесів ПОЛ препаратами емоксипіном і етамзилатом в цьому об’ємі. Збільшення аліквоти досліджуваних речовин до 300 мкл в умовах модельної системи показало зниження рівня пероксидації, що свідчить про наявність АО властивостей у цих препаратів.

При вивченні токсичної чи алергічної дії Ербісолу на тканини ока при інстиляційному введенні препарату по 2 краплі 3 і 6 разів на добу протягом 30 днів у всіх тварин не було помічено змін зі сторони загального стану і не виявлено ознак токсичної та алергічної дії препарату на рогівку, кришталик, сітківку, що підтвердилося клінічно і гістоморфологічно.

Порівняльний аналіз ефективності комбінованого застосування препарату у кролів з хімічними опіками очей показав, що на фоні внутрішньом’язевого введення Ербісолу по 2,0 мл 1 раз на добу при 3 і 6-разових інстиляціях препарату отримано позитивну динаміку перебігу опікової хвороби очей, але достовірних відмінностей між групами в термінах стихання ознак запалення, термінах епітелізації і наслідках опікової хвороби (інтенсивність помутніння рогівки) не було відмічено, тому трьохразові інстиляції було запропоновано як такі, які забезпечують лікувальний ефект порівнянно з більш частими інстиляціями.

Клінічні спостереження показали, що в 1 добу стан очей у всіх групах тварин практично не відрізнявся один від одного і інтенсивність помутніння рогівки в ділянці контакту з хімічним агентом в цей період відповідала 9-10 балам по шкалі В.В. Войно-Ясенецького. До 3 доби ерозія епітелізувалася або зменшувалася до точкових розмірів з поверхневим профарбовуванням, на 4-6 добу ерозія рогівки в місці опіку відновлювалася майже до початкових розмірів (8-10 мм). Подальша епітелізація рогівки і терміни стихання основних ознак запалення в 1-2 групах тварин носила хвилеподібний характер з піком загострення на 13-14 добу. Найбільш важкий перебіг і наслідки експериментального опіку відмічено у тварин, які не отримували лікування. У тварин, які отримували протизапальну терапію і мідріатики, ознаки запалення переднього відрізку по тривалості практично ідентичні такому ж показнику в групі без лікування. Епітелізація первинного опікового дефекту починалася дещо раніше і носила хвилеподібний характер з піком загострення на 14 добу.

У тварин, яким інстилювався Ербісол, антибактеріальні препарати і мідріатики, тривалість і інтенсивність запалення переднього відрізку ока були менше виражені, ніж у тварин контрольних груп.

У кролів, яким Ербісол вводили у вигляді очних крапель і внутрішньом'язево, а також інстилювали антибактеріальні препарати і мідріатики інтенсивність запалення кон'юнктиви зменшувалася до 4,08±0,36 доби, перифокальний набряк зникав на 8,25±0,75 добу, епітелізація рогівки завершувалася на 8,25±0,75 добу. Відмічався більш ранній початок васкуляризації (з 6,38±0,18 доби), швидше проходило запустівання судин (на 36,25±1,03 добу). В цій групі епітелізація рогівки перебігала плавно, без загострень ерозивного процесу, явища запалення стихали значно швидше, не виникало ускладнень і помутніння рогівки на момент завершення експерименту було ніжнішим, ніж у тварин контрольних груп.

Інтенсивність помутніння рогівки в 7-8 балів відмічена в 33,3% випадків (введення Ербісолу інстиляційно) і не зафіксована в групі кроликів, яким Ербісол застосовувався у вигляді інстиляцій і внутрішньом’язево. Помутніння рогівки в 5-6 балів відмічено в 50% (введення Ербісолу інстиляційно) і в 58,3% - у тварин, яким застосовували Ербісол у вигляді очних крапель і внутрішньом’язево. Майже прозоре заживлення - 3-4 ступеня відмічено в 16,7% у тварин, яким Ербісол інстилювався і в 41,6% випадків у тварин, які отримували Ербісол комбіновано.

У тварин 1 контрольної групи зафіксовано інфільтрацію рогівки в 50% випадків, випіт ексудату - в 16,7%. Розвиток запального процесу у тварин 2 групи супроводжувався ексудацією в передню камеру в 8,3% випадків, а інфільтрація рогівки спостерігалася в 50% випадків. У тварин 3 і 4 груп інфільтрація рогівки та ексудація в передню камеру не спостерігалися.

Таким чином, застосування препарату “Ербісол” дало можливість значно скоротити терміни стихання запальних явищ, які супроводжують опіковий процес, послабити їх інтенсивність, значно зменшити частоту і ступінь, інтенсивність сформованого помутніння рогівки порівнянно з такими показниками в контрольній групі. Кращі показники відмічені в групі тварин, які отримували Ербісол у вигляді інстиляцій і внутрішньом’язево.

Визначення початкових і кінцевих продуктів ПОЛ в крові і тканинах ока кролів в динаміці опікового процесу показало слідуюче. Вміст ДК значно зростає в крові кролів усіх експериментальних груп вже через добу після моделювання опіку, на 3 добу рівень ДК понижується до 118% в контролі і до 100-109% в основних групах порівнянно з відповідними вихідними величинами. В послідуючі терміни спостереження коливання вмісту ДК незначні. Порівнюючи рівень ДК в досліджуваних групах відмічено, що у тварин, які отримували протизапальну терапію і комбіноване лікування з Ербісолом вміст ДК нижче, ніж в контролі на всіх термінах спостереження. В рогівці рівень ДК значно підвищується на 3 добу після опіку у всіх досліджуваних групах як в ділянці опіку, так і в ділянках, що до неї прилягають, з послідуючим зниженням до рівня норми або навіть дещо нижче вже до закінчення 1 тижня. Найбільш значне збільшення цього параметру відмічено безпосередньо в ураженій ділянці рогівки, а також у тварин контрольних груп (1 і 2 групи) і кролів, які отримували Ербісол тільки місцево. В кришталику рівень ДК значно підвищується на ранніх термінах після моделювання опіку (на 3 добу). В подальшому рівень початкових продуктів ПОЛ знижується до 28% (p<0,001) в групі тварин, які отримували Ербісол інстиляційно і внутрішньом’язево та до 49% (p<0,01) в контрольній групі.

Рівень МДА - одного з найбільш важливих кінцевих продуктів ПОЛ, в крові поступово наростає на протязі всього терміну спостереження. Медикаментозне лікування попереджувало значне підвищення концентрації МДА. Максимальне значення цього параметра зафіксовано через тиждень після лікування і відповідало 231-246% по відношенню до вихідних величин (p<0,01-0,001). В послідуючі терміни відмічено зниження рівня МДА до 200% в групі порівняння (p<0,02) і особливо виражене у тварин, де використовувався Ербісол в комплексному лікуванні - до 154-139% порівнянно з такими показниками в крові інтактних кролів. В рогівці в ділянці опіку максимальне значення рівня МДА відмічено також на 7 добу після моделювання опіку. В послідуючі терміни у тварин, яким проводилася протизапальна терапія і в групі, де Ербісол тільки інстилювався, рівень МДА знижувався до 14 доби, залишаючись на тому самому рівні до завершення експерименту і складав відповідно - 189 і 216% в 2 групі і 206-202% (p<0,05-0,01) в 3 групі. У кролів, які отримували лікування з комбінованим використанням Ербісолу, змін рівня МДА не було виявлено на протязі всього терміну спостереження (рівень МДА перевищив відповідні значення до експерименту на 6-11%, p>0,05). Направленість змін рівня МДА в рогівці поза ділянкою опіку була аналогічною, але збільшення МДА було не так виражено. В кришталику МДА був виявлений також на 7 добу після моделювання опіку. Зміни цього параметру в наступні 3 тижні спостереження не були значними і коливалися через місяць після опіку в межах 80,3-108,7% по відношенню до відповідних значень через тиждень після опікової травми. Однак рівень МДА в усіх дослідних групах до закінчення експерименту був достовірно нижчим від такого ж значення у кролів, які не отримували лікування (на 35,5-32,9%, p<0,05). В волозі передньої камери інтенсивність наростання рівня МДА була відповідною до таких в тканині рогівки безпосередньо в ділянці опіку, однак значно вище, особливо в контролі і групі порівняння. На 7 добу після опіку зміни були значно менше виражені при використанні в комплексному лікуванні Ербісолу і складали 1033,3% відносно відповідних вихідних значень в 3 і 538,8% - в 4 групі (p<0,01 в обидвох випадках). В послідуючі терміни спостереження було відмічено подальше зростання рівня МДА з максимальними значеннями через місяць після опіку. Застосування Ербісолу попереджує неконтрольовану інтенсифікацію ПОЛ.

Аналіз біохімічних параметрів, які характеризують стан АО системи в динаміці опікового процесу виявив наступне. Відмічено значне підвищення пероксидного гемолізу еритроцитів на 1 добу після опіку з послідуючим зниженням до 28 доби після опіку. Найбільше виражене пошкодження еритроцитів має місце в контрольних групах. У кролів, які отримували Ербісол, інтенсивність гемолізу еритроцитів в 1 добу після опіку була менше виражена і складала 326% і 268% (р<0,001) відповідно при місцевому і комбінованому введенні препарату порівнянно з інтактними кролями. До завершення експерименту (28 доба після опіку) значення ПРЕ у всіх досліджуваних групах було на рівні норми або близьким до такої (95-158%).

Зміни АОА водорозчинних АО плазми крові носять протилежний характер: компенсаторне збільшення на 1-3 добу після моделювання опіку і послідуюче зниження до закінчення спостереження до значень, близьких до таких в групі інтактних тварин. В рогівці активність водорозчинних АО знижується до третьої доби спостереження. Використання в комплексному лікуванні Ербісолу в інстиляціях і внутрішньом’язевих введеннях перешкоджає зниженню АОА в рогівці на 14-26% поза ділянкою опіку і на 29-37% в ділянці опіку відносно таких показників в 1-3 групах, а в послідуючі терміни експерименту - сприяє більш значимому збільшенню АОА, ніж в контрольній групі тварин. В кришталику направленість змін АОА водорозчинних АО аналогічна до таких в рогівці: зниження до мінімальних значень на 3-7 добу після моделювання опіку (44,8-60,3% відносно норми, p<0,02-0,001 в усіх випадках) з подальшим поступовим підвищенням в усіх групах до завершення експерименту (p>0,05 відносно відповідних вихідних величин). В волозі передньої камери рівень АОА водорозчинних АО знижений достовірно значимо уже через добу після моделювання опіку (до 12,6-37,4% відносно вихідних даних в усіх досліджуваних групах, p<0,001). До завершення експерименту - один місяць після моделювання опіку, значення АОА в контрольній групі практично не змінюється, залишаючись на рівні 14,4% відносно вихідної величини (p<0,001), або підвищується - до 28,7% в групі порівняння та зростає в 2,45 і 2,9 рази (p<0,001 і 0,05) у тварин, які додатково отримували Ербісол в інстиляціях і в поєднанні з внутрішньом’язевими ін’єкціями. В крові рівень церулоплазміну знижувався на 3 добу у всіх групах з послідуючим підвищенням до закінчення спостереження більш виражено у тварин, яким застосовувався Ербісол - на 61% і більше, ніж в 2 рази при інстиляційному і комбінованому лікуванні Ербісолом (р<0,01 і 0,001). В рогівці, незначно змінюючись в першу добу після опіку, церулоплазмін збільшується в 2 і більше разів до закінчення першого тижня. В ділянці опіку рогівки ступінь вираженості підвищення ферменту на цьому терміні спостереження була в 2-2,5 рази більше в перших двох групах і в 3 рази - в групах з Ербісолом. Активність каталази крові поступово знижується до мінімальних значень (44-56% відносно таких до початку експерименту) на 7 добу після моделювання опіку, з послідуючим збільшенням до 73-80% до закінчення спостереження. Значимих відмінностей в ступені вираженості змін, що спостерігали між контрольними і експериментальними групами, виявлено не було (р>0,05 в усіх випадках). Відмічено підвищення активності каталази в ураженій ділянці рогівки через добу після моделювання на 4, 17, 21 і 41% в 1, 2, 3 і 4 групах порівнянно з такими показниками в інтактній рогівці (в останньому випадку відмінності достовірні). Через 3 доби спостерігається зниження активності ферменту (р<0,001) і тільки у тварин з комбінованим застосуванням Ербісолу ці зміни незначно виражені. В послідуючі терміни і до закінчення спостереження відмічається тенденція до деякого підвищення активності ферменту. Поза ділянкою опіку рогівки зміни каталазної активності зберігають аналогічну направленість, але значно менше виражені. Активність каталази в кришталику аналогічна до направленості змін в рогівці, а саме, підвищується до максимальних величин в першу добу експерименту з подальшим зниженням до третього дня після опікової травми. В наступні два тижні ферментативна активність знову підвищується з найбільшими значеннями в контролі і групі порівняння на 7 добу (231 і 224% відносно відповідних вихідних величин, p<0,01 і 0,001), а в дослідних групах - при двохтижневому терміні спостереження (281 і 251% в 3 і 4 групах відповідно порівнянно з нормою, p<0,001 в обидвох випадках). Характер і ступінь вираженості змін сумарної АОА крові однакові в контрольних і основних групах - зниження до мінімальних значень відмічено уже на 3 добу (до 36-39% порівняно з нормою, р<0,001 в обидвох випадках) і наступне підвищення через 2 тижні (до 49-55% від вихідних величин, р<0,01 в кожній групі). Сумарна АОА в рогівці також збільшується, досягаючи максимальних величин через 3 доби після моделювання опіку, а потім поступово знижується. В ділянці опіку відмічений факт підвищення сумарної АОА у тварин, які в комплексному лікуванні отримували Ербісол, протягом всього часу спостереження: через добу на 38%, через 3 дні на 27,8% (р<0,01), на 28 добу майже в 5 разів (р<0,002) відносно такого параметру в інтактній рогівці. Зміна сумарної АОА в кришталику кролів в динаміці опікового процесу має протилежний характер відносно такої в рогівці: її рівень знижується до 3 доби до 44-56% в усіх експериментальних групах (p<0,05 відповідно до вихідних величин) при відсутності достовірно значимих відмінностей між показниками у тварин без і на фоні будь якого лікування. В послідуючі терміни сумарна АОА поступово підвищується, досягаючи до завершення експерименту вихідних або близьких до відповідних значень величин. Сумарна АОА в волозі передньої камери підвищується (до 145-175% по відношенню до вихідних даних в усіх досліджуваних групах) через 3 доби після опіку, що відповідає направленості змін в рогівці - тканині, яка безпосередньо підлягала опіку, поступово знижуючись в послідуючі терміни до рівня вихідних значень через місяць після початку експерименту (77-110%, p>0,05).

Застосування Ербісолу в комплексному лікуванні хворих з важкими опіками очей. Клінічні дослідження проведені на 49 хворих (71 око) з опіками очей IIIa ступеня і IIIb-IV ступеня. Особливості перебігу і ступінь вираженості наслідків важких опіків очей досліджено у пацієнтів, які отримували комплексну терапію (протизапальну, десенсибілізуючу, гіпотензивну, дезінтоксикаційну, стимулюючі середники) без і на фоні щоденних внутрішньом’язевих ін’єкцій Ербісолу (2,0 мл, 1 раз на день, протягом 10-14 днів). Зміни в тактиці лікування проводилися в залежності від конкретної клінічної ситуації.

Клінічна картина при госпіталізації пацієнтів з важкими опіками очей була практично однотипною, але у групі хворих з опіками IIIb-IV ступеня клінічні ознаки були більш виражені і перебіг більш важчим, ніж у хворих з опіками IIIа ступеня. Відразу після госпіталізації пацієнтам призначали стандартне консервативне лікування. Динаміка основних ознак опікового процесу у хворих без і з застосуванням Ербісолу показана в таблиці 1. Рогівка заепітелізувалася у хворих основної групи з опіками IIIa ступеня на 4,2±0,47 добу, повна епітелізація рогівки завершилася на 3,3 доби швидше, ніж в контрольній групі хворих з опіками такого самого ступеня важкості - на 13,2±1,04 добу, в контрольній групі хворих (опіки IIIa ступеня) епітелізація почалася на 1,7 доби пізніше (на 5,9±0,35 добу, р<0,05) і завершилася на 16,5±2,67 добу у 92,8% хворих. Епітелізація рогівки в основній групі хворих з опіками IIIb-IV ступеня почалася на 8,2±1,64 добу і завершилася на 21,6±1,17 добу в 37,2%, в решти хворих на момент виписки з стаціонару повної епітелізації не спостерігалося. В контрольній групі хворих з опіками такого самого ступеня початок епітелізації відповідав 12,5±3,30 добі, завершення 29,3±1,17 добі в 37,5% випадків. Нами відмічено, що застосування Ербісолу в комплексному лікуванні хімічних опіків очей приводить до скорочення тривалості запалення переднього відрізку ока і складає 18,0±1,82 доби у хворих першої основної групи і 33,5±3,02 доби у хворих другої основної групи (р<0,001). В обидвох контрольних групах - 26,7±2,0 і 47,6±2,94 доби відповідно (р<0,001).

Васкуляризація рогівки зафіксована з 13,4±0,97 доби у хворих з опіками IIIa ступеня і з 27,1±2,21 доби в хворих з опіками IIIb-IV ступеня в основних групах (застосування Ербісолу). В контрольних групах хворих з опіками IIIa ступеня початок васкуляризації з 19,3±1,06 доби, з опіками IIIb-IV ступеня - з 25,5±1,19 доби. Ніжне помутніння рогівки у хворих з опіками IIIa ступеня після завершення лікування було у 25,0% (комплексна терапія і Ербісол) і в 21,4% хворих, які Ербісол не отримували (рис.). Помутніння рогівки інтенсивністю

Таблиця 1

Динаміка основних ознак опікового процесу у хворих без і з застосуванням Ербісолу (доби)

Групи хворих | Кіль-кість очей | Первинна епітелізація | Початок васкуляри-зації | Запалення переднього відрізку ока

початок | Завершення

Ербісол, IIIa | 24 | 4,2±0,47 | 13,2±1,04 | 13,4±0,97 | 18,0±1,82

Ербісол, IIIb-IV | 17 | 8,2±1,64 | 21,6±1,17 | 27,1±2,21 | 33,5±3,02

Без Ербісолу, IIIa | 14 | 5,9±0,35 | 16,5±2,67 | 19,3±1,06 | 26,7±2,00

Без Ербісолу, IIIb-IV | 16 | 12,5±3,30 | 29,3±1,17 | 25,5±1,19 | 47,6±2,94

p1 | <0,05 | <0,05 | <0,001 | <0,001

p2 | >0,05 | <0,01 | <0,01 | <0,001

p3 | <0,05 | >0,05 | <0,01 | <0,001

p4 | >0,05 | <0,01 | >0,05 | <0,01

Примітка: p1- між основними групами з комбінованим методом лікування;

p2 –між обидвома контрольними групами;

p3 – між контрольною і основною групою з опіками IIIa ступеня;

p4 – між контрольною і основною групою з опіками IIIb-IV ступеня.

Рис. Ступінь помутніння рогівки в порівнювальних групах на момент завершення лікування.

1-2 бали залишилося в 12,5% хворих з опіками IIIa ступеня (комплексна терапія і Ербісол) і не спостерігалось у хворих з опіками IIIb-IV ступеня в другій основній групі і у хворих обидвох контрольних груп. В групах хворих які не отримували Ербісол з опіками очей IIIb-IV ступеня інтенсивне помутніння рогівки (9-10 балів) було у 81,3% хворих; у хворих, яким призначали Ербісол - у 35,3%. Інтенсивність помутніння рогівки в 7-8 балів залишилася у 12,5% хворих, не лікованих Ербісолом і в 29,4% осіб, які отримали в комплексній терапії Ербісол.

Необхідність в оперативному лікуванні хворих з хімічними опіками IIIb - IV ступеня в групі, де не призначався Ербісол, виникала в 2-2,5 рази частіше, ніж у пацієнтів, лікованих Ербісолом з опіками такого самого ступеня.

Результати наших спостережень свідчать про те, що у хворих основних груп, які в комплексному лікуванні отримували Ербісол, відмічено менш інтенсивне помутніння рогівки і кращі показники гостроти зору, особливо при опіках IIIa ступеня (табл. 2).

Таблиця 2

Гострота зору хворих контрольних і основних груп при виписці з стаціонару

Гострота зору | Контрольна група, опіки

IIIа ступеня | Основна група, опіки

IIIа ступеня | Контрольна група, опіки

IIIb-IV ступеня | Основна група, опіки

IIIb-IV ступеня

кількість очей | % | кількість очей | % | кількість очей | % | кількість очей | %

Pr. certa | 1 | 7,1 | 2 | 8,3 | 13 | 81,2 | 10 | 58,8

0,01-0,09 | 6 | 42,9 | 5 | 20,8 | 2 | 12,5 | 4 | 23,5

0,1-0,4 | 4 | 28,6 | 8 | 33,4 | 1 | 6,3 | 1 | 5,9

0,5-0,7 | 3 | 21,4 | 6 | 25,0 | - | - | 2 | 11,8

0,8-1,0 | - | - | 3 | 12,5 | - | - | - | -

Всього | 14 | 100 | 24 | 100 | 16 | 100 | 17 | 100

Окрім клінічних спостережень в динаміці лікування хворих всіх груп в крові визначали ряд біохімічних параметрів, які характеризують рівень ПОЛ і активність АО системи.

Рівень ДК в крові хворих був вищим в групах, які не отримували Ербісол на протязі всіх термінів спостереження. До закінчення лікування цей показник знижувався у хворих з опіками IIIa і IIIb-IV ступеня, які в комплексному лікуванні додатково отримували Ербісол, до 73,5 і 65,2% (p>0,05). Ініціація ПОЛ іонами двохвалентного заліза показала підвищення концентрації МДА в перший тиждень після опіку і виявила зниження цього показника в динаміці лікування по загальноприйнятій методиці у хворих з опіками IIIa ступеня на 12,1%. У хворих з опіками IIIb-IVступеня відмічається тенденція до деякого підвищення рівня МДА через 3 і 4-5 тижнів лікування на 17,3 і 15,3% відповідно. В групі хворих з опіками IIIa ступеня, котрі в комплексному