Львівський національний університет імені Івана Франка

Романишин Юрій Олександрович

УДК 947.04(Укр.)

ВИДАВНИЧА ТА ПУБЛІЦИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ОУН і УПА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
(40 - 50 –і роки ХХ ст.)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Крупський Іван Васильович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри

радіомовлення і телебачення

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Плисюк Василь Пилипович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри українознавства

кандидат історичних наук, старший науковий-співробітник

Шкраб’юк Петро Васильович,

Інститут українознавства

ім. І.Крип’якевича НАН України,

старший науковий співробітник

відділу нової історії

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра новітньої історії України

Захист відбудеться “ 5 ” липня 2004 р. о “ 15 ” год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000 м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 337.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “ 4 ” червня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Сухий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія ОУН і УПА належить до проблем, котрі були за межами об’єктивного вивчення у вітчизняній історіографії, незважаючи на те, що їх розробка дає змогу ввести нові характеристики у вивчення суспільно-політичної ситуації в Україні щодо національно - визвольного руху як у роки Другої світової війни, так і після її закінчення.

Не був об’єктом спеціального дослідження й масив періодики, що її видавали ОУН і УПА. Вивчення ж видавничої та публіцистичної діяльності ОУН і УПА не лише допоможе глибше розкрити прагнення і діяльність цих інституцій, а й відкриє ще один бік української культури, оскільки друковані видання є критерієм духовності й культури будь-якого народу, допоможе з’ясувати роль, значення й місце друкованого слова в національно-визвольних змаганнях українського народу.

Окрім суто наукового інтересу, важливість піднятої у дисертації проблеми зумовлена також вимогами сьогодення, коли настала потреба помирити воїнів, які по-різному розуміли незалежність України, згуртувати їх для спільної мети – зміцнення молодої незалежної України. Отже, актуальність теми зумовлюється ступенем її наукового дослідження, визначається необхідністю розв’язати важливу наукову проблему, що має загальнотеоретичне і практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках науково-дослідної теми кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка “Суспільно – політичні партії і рухи в Україні у ХІХ – ХХ століттях”, а також збігається з тематикою наукових досліджень, які проводять історики преси на факультеті журналістики.

Об’єктом дослідження є різнотипові форми друкованих видань ОУН і УПА – газети, журнали, брошури, листівки, звернення, відозви воєнного і повоєнного періоду, що видавалися й розповсюджувалися на західноукраїнських землях.

Предмет дослідження - умови зародження й діяльність ОУН і УПА та їхня видавнича й публіцистична діяльність, її тематичний спектр, жанрова особливість, ефективність, форми вираження змісту, особливості виготовлення та розповсюдження, місце в ідеологічно - пропагандивній діяльності.

Мета і основні завдання дослідження полягають у вивченні і узагальненні видавничої та публіцистичної діяльності ОУН і УПА; з’ясуванні за допомогою газетно-публіцистичних публікацій історичного досвіду національно-визвольних змагань у воєнний та післявоєнний періоди. Для реалізації поставленої мети визначено такі головні завдання:

- проаналізувати ступінь і рівень історичного дослідження проблеми;

- розширити джерелознавчу базу за рахунок введення в історичний обіг матеріалів преси ОУН і УПА;

- вивчити форми ідеологічної діяльності ОУН й УПА та висвітлити у ній місце видавничої та публіцистичної сфери, дослідити особливості виготовлення та поширення друкованої продукції, виокремити її найголовніші типи та види;

- розкрити вплив друкованої продукції ОУН і УПА на воїнів УПА, на українське цивільне населення та на противників націоналістичної ідеології;

- проаналізувати основні тематичні напрямки друкованої продукції ОУН і УПА;

- на основі видань ОУН і УПА окреслити взаємини з німецько-фашистськими окупантами, з польським та російським населенням.

Хронологічно робота охоплює 40 – 50-ті роки ХХ ст., тобто від часу виникнення УПА, до періоду, коли радянська тоталітарна система придушила збройний опір українського націоналістичного підпілля.

Географічні рамки - терени західноукраїнських земель, де найактивніше діяли об’єднання УПА. За нинішнім адміністративно-територіальним поділом це Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська та Рівненська області.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму та об’єктивності, що базуються на пріоритеті документованих фактів. Для розгляду об’єкта дослідження в конкретному історичному середовищі, в розвитку і взаємозв’язках використовувалися різні пізнавальні засоби й такі наукові методи, як хронологічний та порівняльно-історичний, метод класифікації, періодизації, комплексно-аналітичний.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що дисертант уперше в українській історичній науці провів комплексне дослідження видавничої та публіцистичної діяльності ОУН і УПА. На основі широкого кола джерел проаналізовано суспільно-політичні умови становлення і функціонування друкованої пропаганди ОУН і УПА, наголошено на способах її виготовлення і розповсюдження, з’ясовано вплив друкованого слова як на прихильників націоналістичної ідеології, так і на їх супротивників. Таким чином, у дисертаційному дослідженні здійснено вирішення таких конкретних науково-дослідницьких проблем:

- до наукового обігу введено значний масив матеріалів преси та інших друкованих видань й архівних матеріалів, що ілюструють умови виготовлення, розповсюдження, форми (типи) друкованих видань ОУН і УПА;

- визначено за матеріалами друкованих видань ОУН і УПА мету, завдання та охарактеризовано боротьбу ОУН і УПА за творення незалежної Української держави;

- охарактеризовано основні тематичні аспекти друкованих видань ОУН і УПА, й на основі цього, зокрема, висвітлено негативну роль більшовицької системи (політичну, економічну) щодо українського визвольного руху та побудови незалежної Української держави;

- розкрито сутність політики ОУН і УПА щодо представників інших націй – росіян, поляків, які не перешкоджали національним устремлінням українського народу, й водночас підкреслено не сприйняття ідеології російського більшовизму, німецького нацизму, польського шовінізму.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що вивчення, аналіз та узагальнення результатів дослідження можуть бути використані для підготовки праць з історії України і для уточнення окремих положень наукової концепції новітньої історії України; для розробки загальних і спеціальних курсів лекцій у вищих навчальних закладах держави тощо.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історичного краєзнавства Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення дослідження викладені у доповідях, виголошених на VІ, VІІ і VШ Всеукраїнських науково-теоретичних конференціях “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 11-13 травня 2000 р.; Львів, 17-18 травня 2002 р.; Львів, 24-26 жовтня 2003 р.); на ХХVІ українознавчій конференції в Університеті Іллінойс (14-15 травня 2000 р., Урбана - Шампень, США); науково-теоретичній конференції “Українська Повстанська Армія: історія і сучасність” (Державний університет “Львівська політехніка”, Львів, 17 жовтня 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Перемишль і перемишльська земля протягом віків” (Перемишль, 11-13 квітня 2002 р., Польща.).

Структура дисертації розроблена за проблемно-хронологічним принципом. Складається дисертація зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Обсяг дисертації – 199 с., перелік джерел та літератури складає 448 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт та предмет дослідження, методологічну основу, мету та завдання роботи, сформульовано наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі - “Історіографія та джерела” - розкрито ступінь наукової розробки теми, проаналізовано джерельну базу, доведено, що хоча, лише за повоєнний час в Україні та за її межами було видано близько двох тисяч праць, присвячених вивченню тих чи інших аспектів діяльності ОУН та УПА, тема ця й досі залишається одним з найменш досліджених напрямків новітньої історії України.

Видання, що складають історіографію досліджуваної проблеми, можна поділити на декілька груп. До першої групи необхідно віднести праці, присвячені ОУН і УПА, які написані вітчизняними науковцями у радянський період. Для таких праць характерною ознакою є яскраво виражена антинаціоналістична позиція авторів, які подавали український національний рух та діяльність УПА у спотвореному світлі, зображаючи його як породження західних спецслужб, фальсифікуючи наміри і цілі цього руху. Цю історіографічну групу складають праці С. Даниленка, В. Масловського, Ю. Римаренка, В. Цуркана та ін. Радянська пропаганда зображувала вояків Української Повстанської Армії як кримінальних елементів або бандитське формування, створене німецькою розвідкою, описувала “злочини українських буржуазних націоналістів” і розповідала про “жахливі вбивства бандерівцями мирних радянських людей”. До таких належать праці В. Беляєва та М. Рудницького, О. Давиденка, К. Дмитрука та ін. Було видано й цілу низку робіт, у яких на догоду комуністичній пропаганді історики змушені були викривати “реакційну роль українсько-німецьких націоналістів”. Це книги М. Терлиці, М. Тороповського, В. Чередниченка та інших істориків і публіцистів.

Така тенденція перешкоджала об’єктивному аналізові ролі ОУН і УПА, з’ясуванні їх впливу на соціально-політичні процеси, що відбувалися на західноукраїнських землях. Деякі питання з діяльності УПА вважалися такими, що про них радянським історикам навіть не можна було згадувати. Це, зокрема, ідеологічно - пропагандивна, видавнича, публіцистична діяльність ОУН і УПА.

Другу історіографічну групу складають роботи, які починають з’являтися на Заході вже з 1945 р. Це окремі повідомлення про український національно-визвольний рух, а на початку 1946 р. статті на подібну тему почали друкуватися і в іноземній пресі.

Першими помітними працями, які узагальнювали історію ОУН у роки Другої світової війни, стали брошури О. Шуляка (О. Штуля) та Г. Полікарпенка (П. Герасименка). Близькою до цих праць була й робота М.Лебедя Шуляк О. В ім’я правди. – Роттердам, 1947; Полікарпенко Г. ОУН у війні. – Б.м.: ОУН на чужині, 1946; Лебедь М. Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії. – Ч. І. – Репринтне видання. – Дрогобич, 1993., однак її автор відстоював ідею ОУН(б), часто необґрунтовано “нападаючи” на членів ОУНм). Серед інших видань зарубіжних науковців – дослідження В. Мартинця, Ю. Петровського, Л. Ребета Мартинець В. Ідеологія організованого й т.зв. волевого націоналізму: аналітично - порівняльна студія. – Вінніпег, 1954; Петровський Ю. Вічні дороговкази. – Б.м.: ОУН на чужині, 1948; Ребет Л. Світла і тіні ОУН. – Мюнхен, 1964. та ін., які були написані переважно з погляду ідеології мельниківців. Особливо чітко ця ідеологія відображена у працях З. Городиського, З. Книша, В. Вериги Городиський З. Вклад ОУН в об’єднання політичних сил // Самостійна Україна. – 1979. - № 1 – 2.; Книш З. Розбрат. – Торонто, 1964; Верига В. Втрати ОУН в часі Другої світової війни. – Торонто, 1991..

Велику підгрупу творів українських закордонних науковців складають дослідження оунівської історії та історії УПА, написані учасниками бандерівського табору. Найвідомішим серед них є П. Мірчук – автор десяти монографій та брошур з історії ОУН та УПА. Позитивною думкою творів П. Мірчука є прагнення створити власну концепцію історії ОУН і УПА. Особливо цінною є його праця “Українська Повстанська Армія” Мірчук П. Українська Повстанська Армія, 1942 – 1952. – Мюнхен, 1953;, у якій автор для аргументації власної позиції використовує й деяку друковану продукцію УПА, хоча видавнича та публіцистична діяльність УПА не були стрижневими об’єктами його дослідження. З подібних позицій написані праці П. Добрівлянського, А. Бедрія, М. Юркевича, П.Потічного, Р.Ільниць-кого, які наголошують на головній ролі в цьому саме ОУН під керівництвом С.Бандери Добрівлянський П. Україна у Другій світовій війні у світлі фактів. – Філадельфія, 1963; Бедрій А. ОУН і УПА. – Нью-Йорк, 1983; Юркевич М. Галицька Україна в планах фашистської Німеччини. – Філадельфія, 1979; Потічний Р. Україна в другій світовій війні. – Альберта, 1980; Ільницький Р. Німеччина і Україна, 1934 – 1945 рр. – Мюнхен, 1953..

Певним підсумком у вивченні історії ОУН та УПА вченими української діаспори стало монографічне дослідження В. Косика “Україна і Німеччина у другій світовій війні” Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Львів, 1993.. Книга виділяється тим, що автор увів у науковий обіг значну кількість документів із державних архівів Німеччини. Звертаючись до видавничої й публіцистичної діяльності ОУН й УПА, автор відтворює широку панораму бойових дій та ідеологічних операцій, що проводилися відділами УПА.

Окремо слід виділити працю еміграційного дослідника В.Поліщука “Гірка правда” Поліщук В. Гірка правда: Злочинність ОУН – УПА (Сповідь українця). – Донецьк, 1996., у якій домінує стиль комуністичних ідеологів: бездоказові твердження, неприхована ненависть до тих, хто боровся за незалежність України.

Певна інформація, подекуди не об’єктивна і тому потребує перевірки, міститься й у працях закордонних вчених, здебільшого польських істориків Prus E. Herosi spod znaku tryzuba. – Warszawa, 1989., німецьких дослідників Brockdorf W. Geheimkomandos des Zweiten Welktrieg. – Mnchen, 1967. тощо.

Сучасний етап дослідження історії українського національно – визвольного руху визначають праці В. Бородача, І. Ільюшина, І. Цепенди Бородач В. Польські джерела про дії УПА на Засянні і в Ярославщині // Ярославщина і Засяння: Історико-мемуарний збірник. – Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1986; Ільюшин І. Антипольський фронт у бойовій діяльності ОУН і УПА (1939-1945 рр.) // Укр. іст. журнал. – К., 2002. - № 3; Цепенда І. Операція “Вісла” в польській історіографії // Укр. іст. журнал. – 2002. - № 3. та ін. Вони дали загальну оцінку діяльності ОУН та УПА, звернули особливу увагу на проблеми міжнаціональних відносин.

Одним з перших істориків, який почав висвітлювати діяльність ОУН і УПА з використанням раніше недоступних матеріалів спецфондів архівів і спецфондів бібліотек, був львівський історик Ю. Киричук Киричук Ю. Історія Української Повстанської Армії. – Тернопіль, 1992; Киричук Ю. УПА в боротьбі за незалежність // Незалежність. – 1991. - № 1 – 5; Киричук Ю. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40-50-х років ХХ століття. – Львів: ЛДУ імені Івана Франка, 2000.. Певний вплив на стан розробки проблеми мали перевидання в Україні в кінці 80 – х років творів українських істориків, що працювали у західних інституціях. Це роботи О. Субтельного “Україна. Історія”, спільна праця А. Жуковського і О. Субтельного “Нарис історії України”, та наукова розвідка Т. Гунчака “Україна: Перша половина ХХ століття” Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1991; Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1992; Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ століття. – К., 1993. тощо.

Серед важливих узагальнюючих праць з історії ОУН і УПА, які з’явилися в останні роки, слід виокремити наукові дослідження П. Брицького, А. Кентія, С. Кульчицького, В. Кучера, Г. Стародубця Брицький П. Україна в Другій світовій війні (1939-1945). – Чернівці, 1995.; Кентій А. Українська Повстанська Армія 1942-1943. – Київ, 1999; Кульчицький С. Українські націоналісти в червоно-коричневій Європі // Сучасність.–1999.-№ 4; Кучер В. ОУН - УПА в боротьбі за незалежну Україну. – К.: Б-ка українця, 1997; Стародубець Г. ОУН(б) в українському національно-визвольному русі на Волині в роки Другої світової війни (1941-1943 рр.). – Тернопіль: Підручники & Посібники, 2002.. Автори цих робіт певним чином торкалися й проблем друкованої пропаганди ОУН і УПА.

Про науковий інтерес до цієї тематики свідчить і поява дисертаційних робіт, присвячених діяльності ОУН і УПА. Так, доволі цілісну картину діяльності ОУН подає у своїй дисертації К. Бондаренко; військово-політичний аспект ОУН і УПА став об’єктом дослідження В. Деревінського; питання антифашистської боротьби на Волині з’ясовує О. Озимчук; І. Патриляк вивчає діяльність ОУН(б), акцентуючи увагу на військовому аспекті; дещо наближеним до теми нашого дослідження є дисертація В. Ухача Бондареко К. Діяльність Організації Українських Націоналістів напередодні та під час Другої світової війни (1938-1945): Політичний та військовий аспекти. – Дис. ... канд. іст. наук. – Львів, 1997; Деревінський В. Діяльність ОУН та УПА в 1940–1953 рр. – Автореф. дис.... канд. іст. наук.-К., 2003; Озимчук О. Антифашистська боротьба ОУН - УПА в роки Другої світової війни (період 1941-1945 рр.). На матеріалах Волині. – Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 1995; Патриляк І. Діяльність організації українських націоналістів (бандерівців) у 1940-1942 роках. Військовий аспект. – Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 2001; Ухач В. Культурно-освітня діяльність Організації Українських Націоналістів (1929-1944 рр.). – Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 1998., у якій розглянуто культурно-освітню діяльність оунівців.

Цінними для розкриття теми нашого дисертаційного дослідження стали праці Я. Грицака, В. Сергійчука. Дотичними до теми дисертаційного дослідження стали праці, видані колективом Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича за редакцією Ю. Сливки Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996; Сергійчук В. ОУН - УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – К., 1996; Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. / Документи, матеріали, спогади: У 3-х т. / За ред. Ю.Сливки. – Львів, 1996; Культурне життя в Україні. Західні землі. Документи і матеріали/ Відп. ред. Ю.Сливка – Т. І. (1939 – 1953).. Для дослідження теми важливими були дослідження Я. Дашкевича, Л. Зашкільняка, В. Кондратюка, К. Кондратюка, М. Литвина, В. Плисюка, С. Макарчука, Я. Малика, В.Трофимовича та інших українських істориків.

У дисертації використано й ті дослідження, у яких йшлося про публіцистичну чи видавничу діяльність ОУН і УПА. Це, зокрема, праці Г. Бухала, В. Мороза, О. Стасюк Бухала Г. Видання УПА (1941-50-ті рр.) // Укр. періодика: іст. і сучасн. – Тези... – Львів, 1993; Мороз В. Підпільна преса ОУН і УПА на території Львівської області // Зб. праць НДЦП. – Львів, 2001, № 9; Стасюк О. Видавнича діяльність ОУН на українських землях у 1944 – 1950-х роках // Вісн. Львів. ун-ту: Серія істор. – Львів, 2002. – Вип. 37/2. та ін. Цінність становить й двотомний довідник П. Содоля “Українська Повстанська Армія”, покажчик В. Макара “Пропагандивна діяльність УПА і її доповнення до пропаганди ОУН” Содоль П. Українська Повстанча Армія. 1943 – 1949 /Довідник. – Нью-Йорк, 1994.; Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943 – 1949 /Довідник другий. – Нью-Йорк, 1995. тощо.

Історіографічний огляд показує, що видавнича та публіцистична діяльність ОУН і УПА ще не стали предметом окремого наукового дослідження.

Джерельна база праці. Значний пласт документів, що стосуються теми дослідження, знаходиться в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). Зокрема, документи з діяльності ОУН і УПА за 1941-1947 рр. містяться у фонді “Краєвий провід ОУН на західноукраїнських землях” (ф.3833). Тут зберігаються “Відозви та звернення ОУН - УПА за 1941-1946 рр” (спр.62); “Інструкції крайового осередку пропаганди Чернігівського про розповсюдження літератури, виданої УПА - ОУН, УГВР, звіт з діяльності технічної ланки” (спр. 94); “Відозви та звернення ОУН за 1943-1945 рр.” (спр. 111) тощо.

У фонді 3836, є важливі матеріали, зосереджені у справі 7 – “Пропагандистські матеріали референта пропаганди округа “Маківка”, “Тустань”, “Аркадія” й фонду 4328 – “Штаб командування начальника поліції безпеки окупованих східних областей”. У фондах Центрального державного архіву громадських організацій України (ЦДАГО України) привертають увагу й документи фонду 1 “ЦК Компартії України”, особливо опису 23 – “Особливий сектор – секретна частина”, де містяться здебільшого копії агітаційно – пропагандиських матеріалів ОУН і УПА та матеріали радянської влади щодо виявлення та дискримінації повстанського руху. Частина цих матеріалів у скопійованому вигляді знаходиться і в обласних архівах. Так, у Державному архіві Львівської області (ДАЛО) більшість таких матеріалів зосереджена у фонді 3 – “Львівський обком КП(б)У” та у фонді 5001 – “Дрогобицький обком КП(б)У”. Дотичними до матеріалів цих фондів є документи з фонду 57 (ЦДАГО України) – “Колекція документів з історії Комуністичної партії України”, до якої входить більше 380 справ, що також містять документи з історії ОУН і УПА, причому 40 з цих справ сформовано на матеріалах, захоплених у самих оунівців під час боротьби НКВС проти націоналістичного підпілля.

В обласних архівах, за винятком Державного архіву Рівненської області, де створено фонд “Колекція документів ОУН - УПА” (ф. Р-30), документи УПА практично не відкладалися. Однак у відомчих архівах Служби Безпеки України, причому як в обласних, так і в центральному, зберігається чимало документів оунівців, зокрема оригінальних агітаційно-пропагандистських матеріалів, перекладених російською мовою. Однак ці матеріали належним чином ще не систематизовані.

Деякі листівки ОУН і УПА зберігаються у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, де нині, зокрема, завершується формування фонду 262 (“Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія”).

Цінними для розкриття теми дисертаційної праці стали багатотомні збірники документальних матеріалів “Літопис Української Повстанської Армії” Літопис Української Повстанської Армії. – Торонто, 1983. та “Українська суспільно-політична думка ХХ ст.” Українська суспільно-політична думка в ХХ ст.: Збірник документів. / За ред. Т.Гунчака та Р.Сольчаника. – Нью-Йорк; Торонто; Париж, 1983., на сторінках яких зібрано й деякі передруки з повстанських часописів. Суттєвим кроком на шляху відновлення об’єктивності щодо проблеми Української Повстанської Армії – її ідеї й чину – стала нова серія “Літопису УПА” Літопис УПА: Нова серія. – Київ; Торонто, 1995..

Ще одне джерело, яке має відношення до розкриття дисертаційної теми, однак не позбавлене суб’єктивізму, це мемуаристика. Спочатку мемуари з’явилися за межами України, а з 1990 р. почали видаватися й у нашій державі. Серед них варто відзначити спогади Я. Гайваса, С. Касіяна Гайвас Я. Коли кінчалася епоха. – Чикаго, 1964; Касіян С. Спогад про тих хто зі смертю став на прю // Самостійна Україна. – 1993. - № 1., а серед мемуарів, які побачили світ в Україні – твори С. Стахіва, С. Мечника, М. Скорупського Стахів С. Крізь тюрми, підпілля й кордони: Повість мого життя. – К.: Рада, 1995; Мечник С. Шляхами підпілля революційної ОУН: Причини до історії. – Львів, 1997; Скорупський М. Туди, де бій за волю. – К., 1992. та ін.

Таким чином можемо констатувати, що наявна джерельна база є достатньою для написання дисертаційної праці.

У другому розділі – “Передумови зародження й розвиток ОУН і УПА та місце в їх діяльності ідеологічно-пропагандистської роботи”, що складається із трьох підрозділів, з'ясовуються суспільно-політичні умови виникнення та досліджується розвиток ОУН і УПА, доводиться, що поява ОУН й УПА була історичною необхідністю, розкриваються основні форми і напрями ідеологічно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА та окреслюється місце й роль друкованих видань, зокрема преси, в ідеологічній діяльності цих інституцій; досліджено способи виготовлення й розповсюдження газет, журналів, листівок.

Дисертант простежив ідеологічно - пропагандистську діяльність ОУН і УПА, акцентувавши при цьому увагу на значенні друкованого слова, яке завжди супроводжувало національно-визвольні змагання народу. Розглянуто в дисертації й передумови, що сприяли виникненню ОУН та УПА, і встановлено, що як ОУН, так й УПА мали не регіональний, а всеукраїнський характер, і це випливало з політичної програми ОУН – боротьби за створення самостійної соборної Української Держави. Саме ця мета поєднала в лавах УПА, окрім членів ОУН, й колишніх бійців Червоної армії, а за національним складом до неї входили не лише українці, причому усіх верств населення, але й представники інших національностей радянської держави.

Від самого початку свого існування УПА, крім збройної боротьби, приділяла увагу ідеологічно – пропагандистській та виховній діяльності, яка була спрямована передовсім на найширші кола як українського, так і інших народів.

Уся ідеологічно - пропагандистська робота велася головно двома способами: усно та за допомогою друкованих засобів – листівок, газет, журналів, брошур, книг. У дисертації розкрито особливості цих форм ідеологічно-пропагандистської роботи, проаналізовано її ефективність.

Чільне місце в системі ідеологічно-пропагандистської діяльності ОУН і УПА належало друкованій пропаганді. До видавничої діяльності тим чи іншим чином були залучені майже всі керівні діячі ОУН та УПА. Не маючи можливості налагодити випуск друкарської продукції на західноукраїнських землях легально, УВО, а відтак й ОУН, частину її видає за межами краю – зокрема часописи “Сурма”, “Розбудова нації”, “Український націоналіст”, а іншу частину друкує на теренах Польщі підпільно (“Юнак”, “Бюлетень Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ” та ін.). Детально проаналізовано в дисертації способи доставки літератури з-за кордону, розкрито значення видавничої діяльності в системі похідних груп УПА, з’ясовано, чому у перші дні окупації України німецькі загарбники дозволили видання українських часописів націоналістичного напряму. Водночас зазначено, що маючи непогано розгалужену систему розповсюдження періодичних друкованих видань і деяку можливість вести відповідну пропагандистську діяльність, Провід УПА намагався розпочати й видання своєї преси. У дисертації розкрито спроби налагодження системи розповсюдження, показано її еволюцію. Зокрема, з’ясовано структуру, авторський актив, проаналізовано рубрикацію, форми й методи редакційної діяльності таких часописів, як “Ідея і чин”, “Чорний ліс”, “Український перець”, розкрито специфіку діяльності журналістів підпільних видань, встановлено, що уся друкована продукція УПА відзначалася чіткістю ідейно-політичних засад, високим професіоналізмом її творців, синкретизмом жанрової палітри тощо.

Третій розділ – “Друковані органи УПА про бойові дії українських повстанців” складається із трьох підрозділів. У першому з них – “Від співробітництва з німецькими військами – до конфронтації і бойових дій” - за матеріалами націоналістичної преси доведено, що з початком німецької окупації України українські націоналісти співпрацювали з фашистським режимом, вбачаючи у ньому силу, що звільнила Україну від більшовицького режиму й могла допомогти при створенні незалежної держави. Однак усе ж повної довіри до загарбників, як встановив дисертант на основі матеріалів преси й архівних документів, не було.

Преса УПА бере свій початок ще з видань, започаткованих у формуваннях “Поліської Січі”, збройних загонів А.Мельника та військових формувань С. Бандери (газети “Гайдамаки”, що почала видаватися з літа 1941 р. в загонах Т. Бульби-Боровця, газети “Сурма”, призначеної для вояків “Поліської Січі”, яка виходила у Сарнах з 1941 р., часопису “Бойові вісті”, що репрезентував мельниківську ідеологію тощо). Серед періодичних видань, які відстоювали ідеологію ОУН(б) – такі часописи, як “Вільна Україна”, “До зброї”, “За самостійну Україну”, неперіодичний бюлетень “До зброї” та ін. Навіть приблизно не можна назвати точну назву періодичних видань, яку випускали повстанці. Свідченням цього є декілька видань, які ми виявили в архівах, і які досі не були відомі історикам – сатиричне видання “Гоп-гоп”, журнали “Легенда”, “Легінь”, “Бойовик”.

Для мобілізації нації на боротьбу проти німецьких загарбників, ОУН вважала за необхідне провести широку, всеохоплюючу масову агітаційно-роз’яснювальну роботу, у центр якої ставила видавничу та публіцистичну діяльність. Гітлерівський терор, який викликав хвилю обурення серед населення, висвітлювався на сторінках підпільної преси ОУН й УПА. Саме тому із публікацій преси ОУН й УПА можна зрозуміти причини переорієнтації українських націоналістів-бандерівців від підтримки Німеччини до відвертого протистояння. Однією із магістральних тем підпільної преси було намагання довести, що війна між Німеччиною і Радянським Союзом є спробою з’ясувати стосунки між двома державами і їм байдужа доля інших народів і держав. На сторінках преси розкривалися злочини німецьких загарбників. Причому підпільні видання ОУН та УПА, які видавалися на західноукраїнських землях, оприлюднювали факти, що відбувалися на Півдні чи на Сході України, і навпаки. Найчастіше про це йшлося в добірках заміток, але нерідко такі факти публіцистично загострювалися, щоб вплинути на емоції читачів. Господарювання німців в окупованій ними Україні висміювалося і в гумористично-сатиричних жанрах. При цьому такі публікації виконували не стільки інформаційні функції, як пропагандистської.

У залежності від зростання і масовості збройних дій повстанців, спрямованих проти військ фашистської Німеччини, змінювалася й тематика друкованих видань. Публіцисти намагалися інформувати і відтворювати хід боротьби, показуючи, що повстанці можуть перемагати і таку могутню військову потугу, якою є збройні сили Німеччини, щоб прославити і увіковічнити в пам’яті нащадків бойові подвиги воїнів УПА.

Інший напрям ідеологічно - пропагандистської боротьби повстанців був спрямований проти політики Радянського Союзу, про що йдеться у другому підрозділі – “Публіцистика УПА проти московських поневолювачів”. Уже під час окупації України німецькими військами траплялися у пресі й дописи, присвячені боротьбі українських самостійників проти військ НКВД та регулярних частин Червоної армії. Однак, за проведеними нами підрахунками, до кінця 1941 р. кількість матеріалів цієї тематики не перевищувала 7% від загальної кількості усіх матеріалів, хоча вже у 1942 р. зросла до 12 – 15%.

Спочатку тема боротьби проти радянських військ і проти радянської системи висвітлювалася у матеріалах – як в окремих листівках, так і в газетних публікаціях, – присвячених темі радянських партизанів. Провід УПА намагався передовсім, і цим визначалася одна з тематичних ліній друкованої пропаганди УПА, вплинути на радянських партизан, апелюючи до їхнього патріотизму. Тому однією з форм цієї ідеологічної боротьби стали заклики-звернення до радянських партизанів, що поширювалися найчастіше у формі листівок, переходити на бік українських повстанців. Зокрема, уже в жовтні 1943 р. командування УПА звернулося до радянських партизанів з листівкою, у якій Провід УПА схвалював їхню боротьбу проти німецьких окупантів, наголошуючи, що це священний обов’язок кожної чесної людини, однак вказував при цьому на потребі “боротися не за зміну одного окупанта іншим”, а воювати спільно з УПА “за незалежну Україну, за щасливе майбутнє, за новий лад вільних народів”.

Інший тематичний напрям матеріалів друкованих органів УПА полягав у розкритті справжньої суті діяльності радянських партизанів, намаганні довести, що вони є лише розмінною монетою у брудній грі більшовицьких проводирів.

Із початком бойових дій УПА проти радянських партизанів змінювався й тон газетних публікацій, на чільне місце поступово ставала тема опису боїв, друкувалися нариси про легендарні дії повстанців тощо.

У міру того як на терени України входили радянські війська, пропаганда УПА спрямовувалася на червоноармійців з метою “зблизитися з ними, завоювати довір’я”, щоб червоноармійці зрозуміли антинародну сутність сталінської політики, перейнялися ідеологією УПА. Причому робота ця велася диференційовано. Випускалися друковані матеріали не лише українською, й російською, білоруською, грузинською та іншими мовами народів СРСР.

Розвінчуючи сутність більшовицької політики, показуючи до чого вона уже привела (голодомор, катівні, терор), преса УПА й ОУН проводили чіткий поділ між російським народом і керівництвом СРСР, оголошуючи війну правителям і співчуваючи російському народові, визнаючи його право на свою державу.

Підпільна преса УПА оперативно протидіяла більшовицькій пропаганді. Для піднесення серед народу почуття патріотизму публіцисти нерідко зверталися до героїчних постатей української історії, в історичному зрізі показували збройну боротьбу багатьох поколінь українців за свою державу, теоретично обґрунтовували потреби боротьби проти більшовицького панування в Україні, навчали підпільників ефективних засобів боротьби, застерігаючи водночас від можливих провокацій з боку НКВД чи органів більшовицької влади.

Одним з напрямів друкованої пропаганди ОУН і УПА була проблема польсько-українських відносин, яка розглядається у третьому підрозділі – „Польсько-українські взаємини у світлі повстанської друкованої пропаганди”. Преса УПА закликала українців полишити ті проблеми що, роз’єднують слов’янські народи й не сприймати заклики тих сил, які розпалювали між поляками й українцями братовбивчий вогонь. Особливо такі мотиви домінували на сторінках преси ОУН і УПА у 1942 – 1943 рр., коли ще жевріла надія на національне порозуміння і віра українців у добру волю польських керманичів. Однак життєва правда виявилася іншою, й друковані видання УПА й ОУН мусили на неї реагувати. На їхніх сторінках знаходимо численні приклади не лише польської, але й польсько-німецької та польсько-радянської антиукраїнської співпраці, а також матеріали, у яких викривалася співпраця поляків з радянськими партизанами та Червоною армією.

В кінці 40-х рр. преса УПА висвітлювала тему переселення українського народу з його споконвічних земель, які входили до складу Польщі, пояснювала причини акції “Вісла”, намагаючись донести світові правду про життя українського народу і тиск на нього польських шовіністів.

У четвертому розділі дисертації – “Внутрішні проблеми суспільно-політичного і культурного життя післявоєнної України в оцінці друкованих органів ОУН і УПА”, в основі якого три підрозділи, з'ясовується роль друкованої пропаганди у критичному висвітленні основних засад більшовицької політики, економіки, культури.

Після закінчення Другої світової війни радянський уряд прагнув ліквідувати національно – визвольний рух в республіках, що входили до складу СРСР. З цією метою він розширював проведення збройних акцій, намагався ідеологічно протистояти націоналістичній ідеології. У свою чергу Провід УПА також готувався до ідеологічного протиборства з більшовицькою пропагандою. Адже теоретичне розвінчування радянської системи, радянського способу життя повинно було сприяти притоку нових сил в ряди прихильників, а згодом й активних діячів УПА. Таким чином перед друкованою пропагандою УПА, постало завдання – викрити сутність більшовицької держави як формування ворожого для народів СРСР, у якому задекларовані принципи добровільності входження до складу СРСР підмінювалися утримуванням силою цих народів у радянській імперії. У радянській державі відсутні будь-які вияви демократії – свобода слова, виборів, рівноправність, націй, наголошували творці змісту преси ОУН і УПА тощо. Такий висновок дисертант зробив на основі аналізу багатьох публікацій О. Горнового, П. Полтави, П. Федуна та ін.

Серед провідних тем, які докладно висвітлені в дисертації, висвітлювання пресою УПА русифікаційної політики більшовиків в Україні, невідповідність проголошуваних ними принципів з реальністю, розповіді про виборчу систему, що була далекою від демократичних норм, висміювання комуністичних теорій класовості і безнаціональної теорії тощо.

Важливого значення у висвітленні пресою УПА приділялося суті колгоспного ладу як засобу тиску на селянство. Часописи УПА у центр своєї діяльності поставили проблеми виховання української молоді. Актуальність цього диктувалася і тим, що проти молоді радянська влада розпочала масовану ідеологічну кампанію, переплітаючи, зокрема, навчальний процес з виховним, розгортаючи мережу різних молодіжних політичних організацій. Своєю друкованою пропагандою УПА закликала молодь здобувати правдиві знання, зверталася до вчителів з вимогою вчити учнів справжньої історії, а не більшовицьких вигадок, закликала бойкотувати піонерські та комсомольські організації. Водночас матеріали преси ОУН й УПА спростовують й нинішні твердження деяких ідеологів про те, що упівці знищували вчителів, які були послані на Західну Україну з інших областей республіки.

Ще однією сюжетною лінією публіцистики ОУН і УПА був захист греко-католицької церкви, висвітлення її місії у справі виховання нації, розвінчування намірів більшовиків ліквідувати її.

У результаті проведеного дослідження дисертант зробив такі висновки:

- поява УПА була підготовлена усім ходом національно-визвольної боротьби українського народу і вона мала не регіональний, а всеукраїнський характер;

- реалії суспільно-політичного життя, розстановка сил на політичній арені Європи змусило УПА не лише взятися за збройну боротьбу, але й активно вести ідеологічно - пропагандистську діяльність; в ряді випадків цій роботі діячі УПА надавали пріоритетного значення; агітаційно – пропагандистська робота не була хаотичною, а велася постійно і цілеспрямовано, на основі фахово розроблених програм та різноманітних наказів й інструкцій Проводу ОУН і УПА;

- друковані пропагандистські матеріали УПА засвідчують, що як ОУН, так й УПА не йшли у фарватері німецької політики, а хотіли бачити в особі Німеччини лише свого спільника для боротьби проти більшовицького ладу. Однак коли німецькі окупанти почали переслідувати ОУН й виступили проти національно – державницьких українських засад, це викликало опір з боку українських сил: боротьбу ОУН вела у двох площинах – ідеологічній та збройній;

- чільне місце посідала на сторінках друкованої пропаганди ОУН і УПА тема українсько-російських відносин. При цьому підпільні публіцисти відмежовували поняття „російський народ” і „російський більшовизм”. Заклики до збройної боротьби спрямовувалась лише проти більшовицьких сил;

- друковані органи ОУН і УПА оперативно реагували на політичні кампанії ініційовані радянською владою. За допомогою друкованих видань УПА були провалені радянські урядові кампанії про “явку з повинною” для членів націоналістичного підпілля, що оголошувалися декілька, разів; провалилася й гучно розрекламована та військово забезпечена виборча кампанія до виборів кандидатів у Верховну Раду УРСР;

- преса ОУН і УПА толерувала прихильне ставлення до поляків. Однак польські шовіністи, підбурювані емігрантським урядом в Англії, постійно йшли на конфронтацію відносин з українцями. Новим етапом конфронтації у післявоєнний час стала акція виселення українського населення, відома, як операція “Вісла”. У друкованих виданнях УПА послідовно відтворено її перебіг, з’ясовані причини. Зі сторінок преси ОУН і УПА читачі отримували відповідні настанови, як вести себе в ході цієї акції;

- у повоєнний час друковані видання ОУН розкривали справжню сутність більшовицької “демократії”, розвінчували розходження між задекларованою свободою в СРСР і реаліями життя в УРСР;

- важливим пропагандистським