НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

СЕМЕНОГОВ ВЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.98

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ,

ПРИХОВАНИХ ІНСЦЕНУВАННЯМ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2004

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки України, доктор юридичних наук, професор Коновалова Віолетта Омелянівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Клименко Ніна Іванівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри криміналістики.

доктор юридичних наук, доцент Тіщенко Валерій Володимирович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри криміналістики.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ МВС України, кафедра криміналістики, м. Київ.

Захист відбудеться 25 червня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 18 травня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шепітько В. Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан криміногенної обстановки в Україні характеризується зростанням чисельності тяжких злочинів, що вирізняються старанністю підготовки, витонченістю вибору способів учинення і приховування, зухвалістю й жорстокістю. Особливої уваги заслуговують насильницькі й корисливо-насильницькі злочини, оскільки саме вони спрямовані проти найважливішого для людини – її життя і здоров'я та являють собою політичну й соціальну загрозу суспільству й державі. Вбивства взагалі завжди вносять у суспільство особливий резонанс. Низький духовний і матеріальний рівень розвитку суспільства, правовий нігілізм залишають свій негативний відбиток на розвитку держави й кожного її громадянина окремо. Бажання легкої наживи, озлобленість, байдужість до всього – далеко не вичерпний перелік причин, які визначають посягання на життя людини.

Зміни, що відбуваються в даний час у суспільстві, перерозподіл сфер впливу, реформування економіки породили загострення криміногенної обстановки, виникнення нових видів злочинної діяльності. До числа злочинів, які є особливо небезпечними сьогодні, належать убивства, приховані інсценуванням.

Конституція України визначає життя і здоров'я людини як найвищу соціальну цінність. Саме тому вбивство – це тяжкий злочин проти особи, що становить загрозу людині і суспільству в цілому.

При загальному зростанні чисельності вбивств, учинених як окремими особами, так і організованими групами, мають місце й убивства, приховані інсценуванням, розслідування яких становить особливу складність. У цьому зв'язку вбачається важливим і необхідним формування окремої, специфічної методики розслідування, що має метою розробку положень криміналістичної характеристики, планування й організацію розслідування цього виду злочину.

У теорії криміналістики ще й дотепер залишаються нерозробленими важливі положення, що стосуються методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. До останнього належать способи інсценування і виявлення негативних обставин як результатів дослідження причинних зв'язків у процесі огляду місця події, а також способи встановлення інсценування.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних проблем, пов'язаних з розслідуванням убивств, зокрема, тих, що приховуються інсценуванням, внесли вчені-криміналісти України та інших держав. Проблемні питання розслідування вбивств розглядаються в дослідженнях Т. В. Авер'янової, Ю. П. Аленіна, О. Я. Баєва, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. І. Боярова, О. Ю. Булулукова, І. В. Борисенка, О. М. Васильєва, Л. Г. Видонова, В. К. Гавла, В. Г. Гончаренка, А. В. Дулова, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, В. П. Колмакова, О. Н. Колесниченка, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмичова, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, Г. М. Мудьюгіна, М. В. Салтевського, В. В. Тіщенка, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін.

Разом із тим важливо відзначити, що в теорії криміналістики немає детальних розробок, щодо розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. У цьому зв'язку вкрай необхідне формування й удосконалення методик розслідування вбивств досліджуваної категорії і рекомендацій, спрямованих на його оптимізацію.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається нагальною потребою аналізу особливостей розслідування названої категорії вбивств, розробки її криміналістичної характеристики й провадження початкових слідчих дій, а також специфіки планування й організації всього процесу розслідування.

Перелічені обставини дозволяють віднести досліджувані проблеми до актуальних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого й кафедри криміналістики. Воно виконано відповідно до цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави" (державний реєстраційний номер 186.0.099031) за напрямком "Актуальні проблеми судової влади, зміцнення законності, забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю".

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формування основних положень методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. Відповідно до зазначеної мети в дисертації були поставлені наступні завдання:

1. Дослідити поняття "інсценування", що мається в криміналістичній літературі, й адаптувати його до методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.

2. Узагальнити і проаналізувати способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, що раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, наркотичних засобів).

3. Визначити й детально розглянути види негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування.

4. Дати рекомендації щодо методів огляду місця події і трупа, де виявлення останнього викликає припущення про інсценування смерті.

5. Виявити й вивчити слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа.

6. Визначити різні види судових експертиз (судово-медичну, пожежотехнічну, авторознавчу, почеркознавчу, судово-балістичну, експертизу вузлів і петель, мікрооб'єктів тощо), які слід проводити з метою виявлення інсценування.

7. Обґрунтувати й запропонувати рекомендації по проведенню слідчих експериментів і перевірці показань на місці з метою викриття інсценування.

Об'єктом наукового дослідження виступає розробка методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.

Предметом дисертаційного дослідження є планування й організація розслідування зазначеної категорії вбивств, а також специфіка провадження початкових слідчих дій.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації послужили положення теорії пізнання й загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження були використані наступні методи наукового пізнання: формально-логічний – при класифікації видів інсценувань, використовуваних для приховування вбивств; функціональний – для дослідження окремих елементів криміналістичної характеристики вбивств, прихованих інсценуванням; історико-правовий – при розгляді етапів розвитку теоретичних уявлень про поняття "інсценування" та його ролі у приховуванні вбивств; статистичний метод – для аналізу й узагальнення кримінальних справ про вбивства, приховані інсценуванням, а також для опрацювання результатів висновків експертів при розслідуванні злочинів розглядуваної категорії.

Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають дані вивчення й узагальнення матеріалів слідчої практики за спеціально розробленою анкетою (250 кримінальних справ про вбивства за 1998-2003 рр., серед яких виявлено 75 справ про вбивства, приховані інсценуванням).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, що ґрунтується на теоретичних концепціях криміналістики й узагальненнях слідчої практики. У роботі пропонуються нові теоретичні положення і практичні рекомендації щодо проведеного дослідження, у тому числі:

1) уперше в криміналістичній літературі сформульована в узагальненому виді криміналістична характеристика вбивств, прихованих інсценуванням;

2) досліджено поняття "інсценування", адаптоване до методики розслідування вбивств;

3) уперше в криміналістичній літературі аналізуються і класифікуються способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, які раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, здатних викликати смерть, наркотичних засобів);

4) по-новому розглянуті негативні обставини, які є підставою для виявлення інсценування як логічного методу дослідження наявної інформації;

5) уперше в криміналістичній літературі досліджені слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа;

6) позначені різні види експертиз, слідчих експериментів, які сприяють встановленню інсценування щодо наявної слідчої ситуації;

7) визначені питання планування й організації розслідування вбивств при малому обсязі й перекрученому змісті доказової інформації.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підвищення ефективності:–

практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації щодо вдосконалення слідчої діяльності при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, зокрема, в тактиці огляду місця події і трупа, при припущенні інсценування смерті, а також у з’ясуванні негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування;–

науково-дослідницької роботи – як матеріал для подальших наукових досліджень в галузі криміналістичних методик;–

навчального процесу – як фундаментальний матеріал для підготовки відповідних методичних посібників і розділів підручників з курсу "Криміналістика", а також при читанні лекцій і проведенні практичних занять по криміналістиці.

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена на її засіданнях, схвалена й рекомендована Вченою радою до захисту. Основні положення цього наукового дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Методологічні проблеми правової науки" (м. Харків, 2002 р.); "Актуальні проблеми криміналістики" (м. Харків, 2003 р.), що проводилися Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого.

За результатами дисертаційного дослідження підготовлені й надіслані на адресу Генеральної прокуратури України доповідні записки з метою впровадження рекомендацій по розслідуванню вбивств, прихованих інсценуванням, у практичну діяльність слідчих.

Пропозиції, сформульовані в цій науковій роботі, знайшли своє впровадження в навчальному процесі Національної юридичної академії України при читанні лекцій і проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових досліджень дисертації.

Публікації. Основні положення викладені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, й у двох тезах наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 182 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дванадцять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (198 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, предмет і завдання дослідження, методологічна основа, наукова новизна, розкривається теоретичне і практичне значення роботи, наведені дані про апробацію роботи.

Розділ перший "Криміналістична характеристика вбивств, прихованих інсценуванням" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Способи вчинення злочину" на підставі вивчення існуючих теоретичних досліджень у даній галузі і практики розслідування вбивств запропоновано загальне поняття криміналістичної характеристики вбивств, прихованих інсценуванням, розглядаються дискусійні положення щодо елементів цієї характеристики, їхнього взаємозв'язку, теоретичного значення для формування окремих методик розслідування злочинів.

Відзначається теоретична значимість дослідження криміналістичної характеристики; при цьому розділяються теоретичні концепції, сформульовані Т. В. Авер’яновою, В. П. Бахіным, Р. С. Бєлкіним, О. Н. Колесниченком, В. О. Коноваловою, В. С. Кузьмичовим, В. К. Лисиченком, В. Ю. Шепітьком та ін.

Особливу увагу приділено дослідженню способів учинення злочину як одного з важливих елементів криміналістичної характеристики. Наголошується на тому, що належний аналіз способу вчинення злочину дає можливість правильно встановити об'єктивну сторону злочину, наявність чи відсутність суспільно-небезпечного діяння, його рамки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, а також місце, час та обстановку вчинення злочинного діяння, якими спосіб детерміновано.

Стосовно розглянутої категорії вбивств, прихованих інсценуванням, спосіб вчинення і спосіб приховування мають нетрадиційний характер, оскільки злочинець із самого початку має за мету вбити і приховати вчинене діяння, використовуючи при цьому будь-яке інсценування, яке він і обирає у ситуації, що виникла.

У підрозділі 1.2. "Спосіб приховування злочину" головна увага приділяється розгляду способів приховування злочину та їх класифікації. Зазначається, що способи приховування окремих видів убивств у криміналістичній літературі розглядаються як дії злочинця, спрямовані на маскування факту насильницького, протиправного позбавлення життя людини й ліквідацію слідів цього злочинного діяння. Теоретичні дослідження способів приховування злочину знайшли своє відбиття в роботах Є. В. Баранова, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, І. М. Лузгіна, І. Х. Максутова, С. І. Медвєдєва, І. О. Николайчука, В. А. Овєчкіна, М. О. Селиванова, М. П. Яблокова та інших учених-криміналістів.

Аналіз теоретичних положень, узагальнення практики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, дозволили сформулювати поняття "інсценування", а також запропонувати класифікацію інсценувань як способів приховування вбивств.

Інсценування класифікувалися за наступними підставами: за характером події, яка інсценується (зокрема, інсценування самогубства, нещасного випадку, природної смерті, вчинення вбивства іншою особою, інсценування інсценування); за обсягом події; за ступенем її складності. У наведеній класифікації детально досліджені конкретні способи інсценування. Так, при інсценуванні самогубства виділяються такі способи, як інсценування: а) повішення; б) із застосуванням вогнепальної зброї; в) із використанням холодної зброї; г) утоплення; ґ) спалення; д) отруєння; е) падіння з висоти (вистрибування).

Такі ж детальні класифікації даються й щодо інших способів інсценування.

У підрозділі 1.3. "Типова слідова картина" досліджуються комплекс слідів, місце, час і обстановка події, як елементи криміналістичної характеристики вбивства, прихованого інсценуванням. Слідова картина є відправною точкою розслідування вбивств, і в багатьох випадках саме вона визначає успіх розкриття цих злочинів.

Поведінка людини завжди знаходить своє відбиття в навколишньому середовищі у вигляді комплексного особистісно-регуляційного сліду. Останній завжди присутній на місці події і зберігає в собі досить великий обсяг криміналістично значущої інформації про подію злочину й особу злочинця. Однак при інсценованому вбивстві звичайна картина вчиненого постає в перекрученому вигляді, що порушує природний розвиток події, інакше кажучи, ті причинно-наслідкові зв'язки, що встановлюються під час аналізу виявлених слідів і дозволяють дійти висновків про причину їх появи в даному місці чи опинитись в цій обстановці.

Аналіз комплексу слідів викликає необхідність звернутися до таких категорій діалектики, як сутність і явище, що відбиває поняття про можливе протиріччя сутності події злочину тому явищу, що ми спостерігаємо в процесі його виявлення.

Сутність тієї чи іншої події за звичайних умов – це адекватне відбиття певних слідів чи обставин. У випадку інсценування явище не відбиває сутності події, а, навпаки, суперечить йому, порушує природні причинні зв'язки і тому випадає із загальної схеми слідів, викликаючи сумніви щодо справжності їх утворення й відбиття.

Окремі криміналісти (М. В. Даньшин, С. І. Медвєдєв, В. А. Овечкін), які досліджують питання виявлення інсценувань, переконують: як би мистецьки й витончено злочинець не намагався вжити заходів по приховуванню злочину чи його окремих обставин, як би правдоподібно не поводився при цьому, завжди існують об'єктивні й суб'єктивні чинники, що перешкоджають цьому. Адже злочинець, як правило, має лише фрагментарне уявлення про подію, яку він інсценує, крім того, у зв'язку з учиненням злочину, він може знаходитися в особливому емоційному стані і тому не в змозі всього передбачити при створенні інсценування.

Ознаки інсценування – це фактичні дані, які виявляються в процесі розслідування і свідчать про штучність уяваної події. У криміналістичній теорії і практиці такі ознаки традиційно позначаються як негативні обставини.

При розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, дослідження проблеми негативних обставин має важливе значення, тому що останні, як правило, є ключем до розкриття злочину. До з’ясування поняття "негативні обставини" зверталися науковці, які досліджують види і форми приховування злочинів (Р. С. Бєлкін, М. В. Даньшин, В. К. Лисиченко, С. І. Медвєдєв, І. О. Николайчук та ін.). Визначення негативних обставин, незважаючи на їх чисельність, містили, власне кажучи, головне – наявність чи відсутність матеріально-фіксованих слідів і поведінки, які у відповідних умовах місця й часу суперечать об'єктивному розвитку події, причинним зв'язкам між явищами та їх наслідками.

Проаналізувавши наявні у криміналістичній літературі визначення негативних обставин, автор вважає за потребу вирізнити їхні основні ознаки: а) це фактичні дані, певна інформація, яку одержує слідчий у процесі розслідування; б) негативний характер цих фактичних даних виявляється при їх співвідношенні з певним можливим поясненням події; в) негативні обставини суперечать припущенням про природний розвиток події.

Дисертант зазначає, що негативні обставини можуть містити в собі не тільки деталі обстановки місця події, а й елементи поведінки осіб і відомості, які вони несуть собою. Такі дані розглядаються як докази поведінки, що нерідко свідчать про винну поінформованість особи, яка вчинила злочин.

Дослідження проблеми негативних обставин дозволило класифікувати останні за різними підставами, як-то: а) за зовнішнім вираженням – матеріально-фіксовані сліди, предмети, поведінка злочинця; б) за способом виявлення – явні сліди, виявлення яких не вимагає спеціальних знань чи прийомів, і приховані, для з’ясування яких вимагаються спеціальні знання чи прийоми; в) за характером протиріч, що можуть знаходити свій прояв у відсутності чого-небудь, що суперечить можливому поясненню події, наприклад, слідів, які повинні були залишитися, у наявності чого-небудь, що суперечить припущенню про природний розвитку події, у невідповідності припущенню слідчого яких-небудь обставин події.

Криміналістична література не містить докладного переліку негативних обставин, що можуть мати місце при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням. Тому в завдання дослідження входила розробка такого роду переліку на підставі узагальнення теорії і практики розслідування розглядуваного виду злочинів і сформулювання рекомендацій, які орієнтували б слідчого на висунення слідчих версій при розслідуванні злочинів, прихованих інсценуванням.

В основу таких рекомендацій покладені види типових негативних обставин, які маються в наявності залежно від відповідних способів убивств.

У підрозділі 1.4. "Особа злочинця" досконало вивчається соціально-психологічна характеристика особи, яка вчинила злочин. Специфічні риси, притаманні особі злочинця, знаходять свій прояв у його поведінці, яка передує вчиненню злочину, а згодом супроводжує його. У досліджуваній категорії злочинів особа злочинця виступає свого роду носієм інтелектуальних задач: злочинець моделює подію в її, нібито, природному прояві і тому, інсценуючи останню не завжди може передбачити чи простежити свою помилку, що в результаті порушує всю схему події).

У практиці розслідування зустрічаються інсценування, які бувають настільки складними й продуманими, що призводять до випадків, коли вбивства не розкриваються. Саме тому надзвичайно важливим є ретельний, досконалий аналіз обстановки події злочину, комплексу слідів, показань свідків та іншої інформації, що дозволяє відшукати допущені злочинцем прорахунки.

Характерними рисами особи злочинця за названою категорією вбивств, є жорстокість і витонченість у способах вчинення злочину, лицемірство при створенні обстановки гіркоти втрати, холоднокровність, спокійність, байдужість, добре продуманий механізм вчинення й інсценування злочину, яскраво виражений цинізм як імітація поведінки особи, яка не має відношення до злочинної події.

При інсценуванні вбивства типовою виступає версія про причетність до цього злочину близьких осіб, родичів, знайомих, друзів, чия заінтересованість повинна бути прихованою. Інсценування виступає одним з найзручніших способів приховування злочину, особливо для осіб, підозрюваних у вчиненому. У цих випадках розумова діяльність злочинця, заснована на рефлексивному мисленні, впроваджує процес інсценування в три етапи: 1) уявне інсценування – формування у свідомості суб'єкта злочину тієї обстановки, яку він бажав створити, щоб замаскувати вчинений злочин; 2) реалізація задуму, втілення його в життя; 3) підготовка аргументації, що пояснює встановлені слідчим факти.

У підрозділі 1.5. "Особа потерпілого" зазнає аналізу характеристика особи потерпілого при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням. Аналіз способу вчинення злочину, часу, місця, обстановки, відомостей про психічний стан жертви, конфліктні відносини з близькими чи іншими особами дозволяють висунути версію про причинні залежності між такими елементами криміналістичної характеристики, як особа потерпілого і особа злочинця. При розслідуванні розглядуваної категорії злочинів залежно від способу позбавлення життя потерпілого необхідно встановлювати такі факти: фізичний і психічний стан жертви, її матеріальне становище, сфера діяльності, вольові якості (при самогубстві), професійні навички (при нещасному випадку, дорожньо-транспортній події) та ін.

У даний час досить поширеною є ситуація, коли інсценуванням приховуються вбивства осіб похилого віку, пенсіонерів, малолітніх, інвалідів, а також тих, які зловживають спиртними напоями, наркотиками. У подібних випадках створення інсценування полегшується тим, що названі особи в силу своїх вікових особливостей, хворого становища, психічних відхилень як ніхто інший піддані нещасним випадкам (падінню, утопленню), природній смерті, самогубству.

Нерідко причиною вбивства (а за ним і його інсценування), є поведінка самої жертви (віктимна поведінка). Віктимна поведінка полягає в образах на адресу іншої особи, у створенні конфліктної ситуації з малозначних причин, у погрозах чи шантажі, з чого можна підсумувати, що характеристика жертви дозволяє будувати версії про її зв'язки зі злочинцем.

Зв'язки між елементами криміналістичної характеристики дозволяють не тільки висувати версії, а й дійти висновків про наявність таких залежностей між ними, що визначають особу злочинця, спосіб учинення злочину і спосіб інсценування й таким чином формують модель розслідування, що забезпечує його планування й організацію.

Другий розділ "Початкові слідчі дії" присвячено дослідженню та специфіці провадження таких слідчих дій, як огляд місця події, допит, тактика обшуку, призначення і провадження судових експертиз.

У підрозділі 2.1 "Огляд місця події" розглядається специфіка цієї слідчої дії стосовно розслідуваної категорії злочинів. Відповідно до прийнятих в теорії криміналістики ситуацій огляду й залежно від характеру відбиття події злочину в роботі детально вивчається ситуація, що йменується як "помилкове відбиття". Останнє виникає при знищенні речових доказів і слідів на місці злочину і при формуванні такої обстановки, яка суперечить дійсності, що мала місце раніше.

Система тактичних прийомів огляду при помилковому відбитті подій спрямована на вичленування негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про дійсну подію, а про відомості, які порушують природне співвідношення причини й наслідку – про інсценування.

При огляді місця події можуть бути виокремлені типові негативні обставини, що свідчать про інсценування. До них можна віднести: 1) трупні плямі, що суперечать позі трупа; 2) наявність двох чи більше странгуляційних борозен при одинарній петлі; 3) наявність замкнутої странгуляційної борозни; 4) патьоки крові з рота, носа чи ушкодження, що розташовані не типово стосовно пози трупа; 5) відсутність на руці трупа бризів крові, що зазвичай попадають на неї при пострілі в голову в упор чи з близької відстані при самогубстві; 6) відсутність слідів пострілу при самогубстві в упор чи з близької відстані; 7) наявність слідів боротьби й ушкоджень на трупі при нібито природній смерті та ін. Типові негативні обставини існують також і при інсценуванні смерті при падінні з висоти або природної смерті у випадках отруєння.

У підрозділі 2.2. "Тактика допиту" основна увага приділяється питанням підготовки й тактики проведення допиту свідків і підозрюваних при розслідуванні названої категорії вбивств. Підготовка до допиту включає: а) докладне вивчення матеріалів справи; б) аналіз обставин (негативних), що свідчать про інсценування; в) розробку програми (плану) допиту з використанням схем рефлексивного мислення й управління; г) визначення тактики допиту залежно від ситуації, що склалася при цьому; ґ) перевірка отриманих у процесі допиту свідчень шляхом постановки контрольних запитань, зіставлення їх з доказами, що маються у справі. При визначенні тактики допиту слідчий, обираючи найбільш ефективні його прийоми, акцентує свою увагу на характері і складності інсценування. В усіх випадках при допиті підозрюваного у вчиненні вбивства повинні використовуватися тактичні прийоми, спрямовані на виявлення неправди і протиріч у його показаннях; і обираються вони слідчим в тій послідовності й сполученні, яка здається йому найбільш доцільною. До системи таких прийомів входять: а) постановка доповнюючих запитань; б) постановка уточнюючих запитань; в) постановка деталізуючих запитань; г) постановка контрольних запитань; ґ) демонстрація речових доказів; д) оголошення висновку експерта; е) ознайомлення з результатами слідчих експериментів.

У підрозділі 2.3 "Тактика обшуку" аналізується така слідча дія, як обшук при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням. Висуваючи версії про вид інсценування, слідчий визначає об'єкти пошуку. Так, при інсценуванні самогубства через повішення він повинен акцентувати увагу на таких об'єктах пошуку, як-то: особисте листування загиблого; передсмертний лист (записка); матеріал, з якого виготовлена петля; документи про спадкування майна; боргові розписки та ін. При інсценуванні природної смерті, де виявлені сліди отруйних речовин (лікарських або наркотичних речовин), предметом пошуку є: посуд, на якому можуть залишитися сліди названих речовин; упаковки чи обгортки препаратів; шприци; ємності, де зберігалися отруйні речовини; рецепти на їх одержання та ін.

Інсценування нещасного випадку (падіння з висоти, утоплення, нещасний випадок на виробництві) вимагає від слідчого пошуку предметів і речей, з якими міг контактувати загиблий незадовго до події, що сталася. У перебігу обшуку в підозрюваного можуть бути виявлені знаряддя вбивства, одяг, у який був одягнений убивця в момент злочину і на якому можуть залишитися сліди, що вказують на контакт із жертвою. Як правило, це сліди крові, слини, інші біологічні виділення, різні мікрочастинки, сліди боротьби. Може мати місце і зворотне – на речах убитого залишаються частки (кров, волокна одягу), що належать підозрюваному.

Автор дослідження відзначає також існування типових груп предметів, що можуть служити речовими чи письмовими доказами при різних видах інсценування.

У підрозділі 2.4 "Призначення і проведення судових експертиз" розглядаються положення, що стосуються різного роду судових експертиз при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням. Призначення і проведення таких експертиз має надзвичайно важливе значення для викриття інсценування. Висновки експертизи нерідко містять чіткі відповіді на спірні питання щодо істинності події, що відбулася, обставин, у тому числі й негативних, предметів, що стосуються злочину, та ін.

При розслідуванні злочинів досліджуваної категорії знаходять своє застосування майже всі існуючі види судово-медичної, судово-хімічної, криміналістичної експертиз. Найпоширенішою є судово-медична експертиза, яка дозволяє вирішити питання часу і причини настання смерті, характер тілесних ушкоджень на трупі, послідовність їх заподіяння, знаряддя вбивства та ін. Висновок експерта може як сприяти висуненню версії про інсценування як спосіб приховування злочину, так і підтверджувати версію, що виникла раніше, про його існування.

Поряд із традиційними експертизами в процесі розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, можуть бути призначені й інші експертизи, серед яких: судово-психологічна – при перевірці версії про стан особи, який передував самогубству; судово-почеркознавча й авторознавча – ідентифікація особи за почерком й установлення можливого авторства листів чи записок; судово-балістична – придатність зброї до пострілу, можливість випадкового пострілу при падінні чи ударі, відстань, з якої зроблено постріл, та ін.); судово-хімічна – частки металу, ґрунту тощо; пожежно-технічна; експертиза вузлів і петель при інсценуванні самоповішення та ін.

Нерідко для викриття інсценування при розслідуванні вбивств виникає необхідність у призначенні комплексних експертиз, у процесі проведення яких експерти вирішують питання на підставі кооперації знань.

Третій розділ "Планування й організація розслідування" складається з трьох підрозділів, присвячених висуненню слідчих версій, взаємодії слідчих та оперативно-розшукових органів, а також організації наступних слідчих дій.

У підрозділі 3.1. "Висунення слідчих версій" відзначається, що висунення версій при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, має свою специфіку. Остання полягає у виявленні у процесі розслідування протиріч, що "не вписуються" в логічну схему дій злочинця, викликаючи тим самим підозри про інсценування події. Висунуті слідчим версії залежать від обрання злочинцем виду інсценування. Вивчення криміналістичної літератури й узагальнення практики вбивств, прихованих інсценуванням, дозволяють назвати типові версії: а) про вбивство з інсценуванням самогубства (шляхом самоповішення, самоспалення, падіння з висоти, утоплення, з використанням вогнепальної або холодної зброї, отруйних речовин); б) про вбивство з інсценуванням нещасного випадку (на воді, на виробництві, при дорожньо-транспортній події, при необережному поводженні з вогнепальною зброєю, з електрикою, з вогнем, з вибухонебезпечними, радіоактивними чи отруйними речовинами, при роботі з хижими й небезпечним тваринами та ін.); в) про інсценування необхідної оборони, природної смерті, вбивства іншою особою, інсценування власної смерті.

Паралельно з версіями про вбивство, приховане інсценуванням, повинна перевірятися версія про реальне самогубство, нещасний випадок, природну смерть тощо. Усі висунуті версії мають ґрунтуватися на таких обставинах, як-от: характер насильницької смерті; спосіб убивства; положення трупа; характер і локалізація ушкоджень на трупі; число передбачуваних злочинців; предмети, викрадені чи забуті злочинцем; особа потерпілого, його зв'язки; шляхи проникнення й відходу підозрюваних.

При висуненні слідчих версій варто уникати логічних помилок, що спотворюють перспективу розслідування.

У підрозділі 3.2 "Взаємодія слідчого й оперативно-розшукових органів" підкреслюється, що тісна взаємодія слідчого з працівниками оперативно-розшукових органів, спеціалістами, експертами визначає успіх розслідування злочинів розслідуваної категорії. Коректування роботи учасників розслідування зумовлено зміною слідчої ситуації, одержанням відповідних доказів, що може призвести до зміни завдань і напрямку розслідування. Найефективнішою формою такої взаємодії є участь оперативно-розшукових органів і спеціалістів (експертів) в огляді місця події і трупа, результати якого дозволяють не тільки висунути версію про інсценування вбивства, а й організувати оперативно-розшукові дії, спрямовані на з'ясування даних про особу потерпілого й підозрюваного. Подальша взаємодія знаходить своє відбиття в складанні планів розслідування й проведенні оперативних нарад. Особливе значення має взаємодія слідчого зі спеціалістами, а також з експертами, діяльність яких дає підставу для підтвердження версії про вбивство, приховане інсценуванням.

Підрозділі 3.3. "Організація наступних слідчих дій" присвячений тим слідчім діям, використання яких може послужити для отримання позитивного результату у викритті інсценування. Питання про необхідність проведення таких дій вирішує слідчий залежно від слідчої ситуації. До них належать слідчий експеримент і перевірка показань на місці.

Слідчий експеримент, як окрема слідча дія, може бути проведено з метою перевірки інсценування події злочину. Залежно від форми інсценування обирається той чи інший вид експерименту. Так, останній може мати на меті не тільки перевірку можливості існування окремих обставин події, а й події злочину в цілому. Найчастіше слідчий експеримент провадиться в тих випадках, якщо необхідно встановити можливість учинення певних дій тією чи іншою особою, а також тим чи іншим способом.

Важлива роль для розслідування вбивства, прихованого інсценуванням, належить проведенню такої слідчої дії, як перевірка показань на місці. Підставою для проведення цієї дії можуть бути відомості огляду місця події (виявлення негативних обставин, таке розташування знарядь злочину, яке викликає сумнів у можливості їх використання), дані судово-медичної експертизи, яка знайшла сліди опору на трупі, при заяві обвинуваченого, що він з потерпілим не контактував. При перевірці показань на місці може бути застосовано такий тактичний прийом, як макетування, що дозволяє більш наочно відшукати протиріччя в показаннях і тим самим викрити інсценування.

У висновках, що завершують дослідження, сформульовані загальні підсумки, отримані автором дисертації у процесі аналізу й узагальнення методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. До них належать наступні:

1. Вбивства, приховані інсценуванням, відрізняються від інших видів убивств нетрадиційним механізмом учинення злочину, в підґрунті якого лежить вирішення розумових завдань, що визначають вид інсценування вчиненого злочину. Складність розслідування цих злочинів визначається тим, що доказова інформація подається в перекрученому вигляді, що перешкоджає її правильній оцінці й побудові слідчих версій.

2. У дослідженні методів розкриття вбивств, прихованих інсценуванням, важливе значення має встановлення способу злочину, зумовленого обранням виду інсценування. Тому в дисертації аналізуються і класифікуються способи інсценувань убивств, у тому числі й нетрадиційні. Відзначається, що інсценування – найвитонченіший спосіб приховування злочину, який вимагає особливої уваги до таких способів його розпізнання, як аналіз причинно-наслідкових зв'язків і моделювання події злочину.

3. Надзвичайно важливу роль в теорії і практиці розслідування вбивств розглядуваної категорії відіграє дослідження криміналістичної характеристики і таких її елементів, як спосіб приховування злочину, типова слідова картина, особа злочинця. Дослідження способу вчинення вбивства і слідової картини в їх взаємозв'язку, дозволяє конструювати версії про особу злочинця.

4. Види негативних обставин, що зазнали аналізу, – підстава для вирішення розумових завдань, пов'язаних з виявленням інсценування й побудовою слідчих версій. Особливе практичне значення приділяється таким обставинам у зв'язку з тим, що вони порушують логіку розвитку злочинної події і тим самим дозволяють відшукати дані, що вказують на інсценування.

5. Теоретичне і практичне значення при розслідуванні цього виду злочинів має проведення початкових слідчих дій, й такої найінформативнішої з них, як огляд місця події, що містить комплекс найважливішої доказової інформації, дозволяє побудувати модель події і виявити в ній прогалини, які свідчать про інсценування.

6. Для практики розслідування важливе значення мають пропозиції й рекомендації щодо планування й організації розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, що зумовлено надзвичайно малим обсягом наявної доказової інформації й перекрученим її змістом, а також можливістю використання тактичних операцій, що забезпечують ефективність і швидкість розслідування.

Основні положення дисертації викладені в таких роботах автора:

1. Семеногов В.В. Криминалистическая характеристика убийств, скрытых инсценировками // Пробл. законности: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С. 211-215.

2. Семеногов В.В. Судові експертизи при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуваннями // Правничій часопис Донецького ун-ту / Голов. ред. В.Д. Волков. – Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2001. – № 1. – С. 83-87.

3. Семеногов В.В. Инсценировка как способ сокрытия убийств // Пробл. законности: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 47. – С. 175-181.

4. Семеногов В.В. Разоблачение инсценировок при расследовании убийств // Актуал. пробл. держави та права: Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Одеська нац. юрид. акад., 2001. – Вип. 10. – С. 193-201.

5. Семеногов В.В. Методологические аспекты исследования инсценировок при расследовании преступлений / Методол. пробл. прав. науки: Матер. міжнар. наук. конф, Харків, 13-14 груд. 2002 р. / Упоряд. М.І. Панов, Ю.М. Грошевой. – Харків: Право, 2003. – С.413-416.

6. Семеногов В.В. Способы выявления инсценировок при расследовании убийств // Актуал. пробл. криміналістики: Матер. міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 25-26 вер. 2003 р. / Ред. кол.: М.І. Панов (голов. ред.), В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – Харків: Гриф, 2003. – С. 184-187.

АНОТАЦІЇ

Семеногов В.В. Методика розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. Особлива увага приділяється криміналістичній характеристиці цього виду злочинів, аналізуються такі основні елементи, як спосіб вчинення і приховування скоєного злочину, слідова картина, особа злочинця. Останнє зумовлено тим, що вбивства, приховані інсценуванням, відрізняються від інших видів убивств нетрадиційним механізмом їх учинення, в основі чого лежать вирішення розумових завдань, що визначають вид інсценування.

У дисертації особливу увагу приділено встановленню способу злочину, зумовленого обранням виду інсценування. У цьому зв'язку класифіковані способи інсценування вбивств, у тому числі нетрадиційні.

У дослідженні представлена специфіка провадження початкових слідчих дій, тактика яких сприяє виявленню негативних обставин, що є підставою для вирішення завдань по виявленню інсценування й побудові слідчих версій.

Стосовно досліджуваної проблеми в дисертації розглядаються особливості планування й організації розслідування зазначеної категорії злочинів.

Ключові слова: методика розслідування убивств, інсценування вбивства, викриття інсценування.

Семеногов В.В. Методика расследований убийств, скрытых инсценировками. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная юридическая академия Украины імені Ярослава Мудрого. – Харьков, 2004.

Диссертация посвящена исследованию методики расследования убийств, скрытых инсценировками. Особое внимание уделяется криминалистической характеристике этого вида преступлений, в которой подвергнуты анализу такие основные элементы, как способ совершения и сокрытия данного вида преступления, следовая картина, личность преступника. Последнее, обусловлено тем, что убийства, скрытые инсценировками, отличаются от других видов убийств нетрадиционным механизмом совершения преступления, в основе которого лежит решение сложных мыслительных задач, определяющих вид инсценирования.

В диссертации уделено внимание установлению способа преступления, определяемого избранием вида инсценировки. В этой связи классифицированы способы инсценирования убийств, в том числе нетрадиционные, обнаруженные в ходе анализа современной следственной практики.

В исследовании представлена специфика производства первоначальных следственных действий, тактика которых способствует обнаружению негативных обстоятельств, являющихся основанием для решения задач, связанных с выявлением инсценировки и построением следственных версий.

Важное значение при осмотре места происшествия принадлежит исследованию следовой картины, как комплекса следов, типичных для убийств, скрытых инсценировками. Анализ последней позволяет выделить нарушения логики развития преступного события и причинных связей, способствуя тем самым обнаружению данных, указывающих на инсценировку.

К числу следственных действий, наиболее широко используемых для обнаружения инсценировок убийства, относится назначение и производство судебных экспертиз. При расследовании этих преступлений находят свое применение почти все существующие виды экспертиз, в частности – судебно-медицинская, судебно-химическая, криминалистическая.

Наряду с традиционными экспертизами, при расследовании убийств, скрытых инсценировками, могут быть назначены и другие виды экспертиз. Среди них: судебно-психологическая экспертиза (при проверке версии о состоянии лица, предшествовавшему самоубийству); судебно-почерковедческая и автороведческая экспертиза (идентификация личности по почерку и установление возможного авторства писем, записок); судебно-баллистическая экспертиза (пригодность оружия к стрельбе, возможность случайного выстрела при падении, ударе, расстояние с которого произведен выстрел и др.); судебно-химическая экспертиза (частицы металла, почвы и др.); пожарно-техническая экспертиза; экспертиза