національна академія наук україни

інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Волощук Лідія Олександрівна

УДК 338.45+330.341.1

Активізація інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості україни

Спеціальність 08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат економічних наук, доцент,

Філиппова Світлана Валеріївна,

Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри обліку, аналізу і аудиту

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу економічних проблем розвитку промисловості регіону

доктор економічних наук, доцент

Захарченко Віталій Іванович,

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економіки та управління

Провідна установа | Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва, м. Львів

Захист відбудеться “19” лютого 2004 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “16” січня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У 1999-2002 роках в Україні вперше за період її незалежності були встановлені позитивні тенденції економічного розвитку, в тому числі й у секторі промислового виробництва, які водночас спричинили стрімке зростання конкуренції, скорочення життєвих циклів продукції, зміни потреб користувачів. Замість проблеми виживання суб’єктів промислового виробництва на перший план постала проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що обумовило необхідність оновлення та удосконалення виробничих технологій, розробки та виробництва нової конкурентоспроможної продукції, використання нових підходів до управління та організації виробництва. За умов обмеженості інвестиційних ресурсів актуальною стає проблема вибору пріоритетних напрямів інвестування, що сприяють підвищенню ефективності промислового виробництва. Сучасні умови висококонкурентних ринків зумовлюють необхідність розглядання інноваційної діяльності як найбільш дійового способу підвищення конкурентоспроможності і забезпечення його подальшого розвитку. Однак, незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційних та інноваційних процесів у промисловості України, вони все ще протікають вкрай в'яло. Назріла гостра потреба в активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості з метою збереження встановлених позитивних тенденцій та забезпечення подальшого стійкого зростання. І це є проблема національна, так як розвиток промислового виробництва є визначальним для зростання потенціалу національної економіки в цілому.

Дослідженню теоретичних і практичних питань різних аспектів організації та управління інвестиційними та інноваційними процесами присвячено значну кількість досліджень вітчизняних та закордонних вчених, таких як: Александрова В., Бланк І., Бойко Є., Буркинський Б., Бутко Н., Геєць В., Гриньова В., Захарченко В., Крупка М., Кузьмін О., Лапко О., Мертенс А., Пересада О., Продіус І., Савчук В., Чухрай Н., Харічков С., Ансофф І., Балабанов І., Бендиков М., Віленський П., Дойль П., Ільєнкова С., Ковальов В., Коробейников О., Коссов В., Трифілова А., Фатхутдинов Р., Шапіро В., Шеремет В., Шумпетер Й. та ін.

Разом з тим, огляд економічної літератури показав, що низка питань щодо забезпечення активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості вимагає додаткових досліджень. Досі не існує єдиної точки зору щодо таких ключових положень як реальні інвестиції та їх об'єкти, інновації та їх класифікації, досить слабко висвітлено їх взаємозалежність. Методичне забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень, особливо на ранніх його етапах, розроблено недостатньо і не враховує специфіки інвестиційних рішень, що мають інноваційну спрямованість. Майже відсутні інструменти оцінки тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування, не приділено належної уваги питанням його активізації на державному та регіональному рівнях.

Наявність означених проблем обумовила актуальність та послужила основою вибору теми, мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у Одеському національному політехнічному університеті відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку, аналізу і аудиту, а також кафедри менеджменту за темами “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Одеському регіоні” (номер реєстрації 530-82), де автором досліджено світовий досвід активізації інноваційних процесів на державному і регіональному рівнях та можливості його впровадження в Україні, та "Дослідження процесів організації і розвитку малого бізнесу в Україні" (номер реєстрації231–71), де автором визначена роль малого підприємництва в інноваційних процесах у промисловості.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку теоретико-методологічних положень та розробці практичних рекомендацій щодо активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України як соціально-економічного завдання, що забезпечує розвиток промислового виробництва. Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішуються такі задачі:

-

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є інвестиційні та інноваційні процеси у промисловості України.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні положення активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладені основні положення економічної теорії, дослідження вітчизняних та закордонних вчених та фахівців, у яких висвітлено методологічні положення підприємництва, економіки промисловості, управління інвестиційними та інноваційними процесами.

У процесі дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи: класифікації, аналізу і синтезу – при визначенні сучасних підходів до управління інвестиційними та інноваційними процесами у промисловості; економіко-статистичного аналізу – при дослідженні тенденцій економічного розвитку, інвестиційних та інноваційних процесів у промисловості України та Одеського регіону; економіко-математичного моделювання – при розробці методу імовірнісної оцінки доцільності реалізації інноваційних ідей та системи оцінки тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Держкомстату України та Облстатуправління м.Одеси, офіційні публікації Європейської Комісії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання запропонованих теоретико-методологічних та практичних положень щодо активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості при формуванні інвестиційної та інноваційної політики розвитку суб'єктів промислового виробництва на всіх ієрархічних рівнях управління. Реалізація пропозицій щодо формування напрямів активізації інноваційно-спрямованого інвестування сприятиме підвищенню інноваційно-інвестиційної активності та розвитку промислового виробництва. Запропонована система оцінки тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування надасть можливість комплексно оцінювати інвестиційні та інноваційні процеси у промисловості на мікро- та мезорівні. Застосування методу імовірнісної оцінки доцільності реалізації інноваційних ідей на ранніх етапах процесу прийняття інвестиційних рішень сприятиме більш раціональному використанню інвестиційних ресурсів у промисловості.

Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на промислових підприємствах м. Одеси: ВАТ "Одессільмаш" (довідка №33-97 від 09.10.2003), ВАТ "Мікрон" (акт впровадження № 23 від 20.06.2002), ТОВ “ІЦ Трансзвук” (довідка № 12 від 05.03.2003), а також у Консультаційно-навчальному Центрі з питань організації та здійснення підприємницької та інноваційної діяльності "Політех-Консалт", (довідка від 21.01.2003), ТОВ "Софтсервіс" (акт впровадження № 17/11-03 від 11.05.2003).

Одержані результати використовуються у навчальному процесі Одеського національного політехнічного університету при викладанні курсів "Товарна інноваційна політика", "Управлінській аналіз" та у дипломному проектуванні (довідка від 12.03.2003), а також у навчальному процесі Південноукраїнського відділення Міжрегіональної академії управління персоналом при викладанні курсу “Інвестування” (довідка від 23.05.2003).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України. Усі наукові результати, які викладено в дисертації, отримані автором особисто. З наукових публікацій, що видані у співавторстві, в роботі використано лише ті положення, що становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались і були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м.Львів, 2000р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону" (м.Дніпропетровськ, 2001р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття" (м.Полтава, 2001р.); всеукраїнській конференції студентів і аспірантів "Сучасні технології ведення бізнесу в Україні" (м.Київ, 2002р.); міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика перебудови економіки" (м.Черкаси, 2002р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 10 наукових праць, в тому числі 5 статей у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 3,6 д.а., з яких 2,8 д.а. належать особисто авторові.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків; викладена на 272 стор. комп’ютерного тексту, містить 23 рис. на 14 стор., 30 табл. на 26 стор., 6 додатків на 39 стор. Список використаних джерел включає 182 найменування на 15 стор. Обсяг основного тексту дисертації складає 197 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і задачі, визначено основні елементи наукової новизни, їх практичне значення, апробацію результатів роботи та її структуру.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості" проведено аналіз існуючих підходів до визначення основних понять та категорій, що використовуються при дослідженні інноваційно-спрямованого інвестування, та їх взаємозв’язків, а також узагальнення теоретичних положень та практичних методів інформаційно-аналітичного забезпечення передінвестиційних досліджень.

Виявлено, що питання управління інвестиційною та інноваційною діяльністю у більшості випадків розглядаються практично незалежно, тоді як розв’язання задач активізації інноваційно-спрямованого інвестування потребує їх комплексного розгляду. Більшість існуючих тлумачень категорій “інвестиції” та “реальні інвестиції” не враховують специфіки сучасного промислового виробництва, так як не визначають через що має бути досягнена головна мета інвестування у промисловості – отримання та зростання прибутку. В роботі реальні інвестиції розглядаються як вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів в інвестиційні об’єкти (активи в матеріальній та нематеріальній формах), з метою зміни їх властивостей та досягнення сукупної якості, необхідної для створення умов, що забезпечують отримання та збільшення прибутку. Реальні інвестиції не забезпечують, а лише сприяють отриманню прибутку, створюючи необхідні для цього умови у вигляді матеріально-речового результату інвестування. Фінансовий результат залежить від якості та ефективності використання матеріально-речового результату в операційній діяльності суб’єкта промислового виробництва.

В умовах обмеженості інвестиційних ресурсів актуальною є проблема вибору пріоритетних напрямків інвестування, що мають сприяти забезпеченню сталого розвитку промисловості. В сучасних умовах функціонування промислового виробництва таким пріоритетним напрямом стають інновації. В результаті дослідження визначень даної категорії стосовно діяльності окремого суб’єкта промислового виробництва інновації запропоновано розглядати як технічні, організаційні, економічні та управлінські зміни, відмінні від існуючої практики, спрямовані на удосконалення виробничого процесу з метою забезпечення конкурентоспроможності. Це дозволило виявити взаємозв’язок між ефективністю інвестування та інноваційною спрямованістю інвестицій у промисловості та зробити висновок, що реальні інвестиції сприяють розвитку промислового виробництва коли є інноваційно-спрямованими.

В результаті дослідження існуючих класифікацій інновацій виявлено найбільш значні класифікаційні ознаки, а саме: сфера застосування інновацій, об’єкт інноваційних змін, масштаб та рівень новизни, а також взаємозв'язок між різними видами інновацій за цими ознаками, що дозволяє виявити структуру та пріоритетні напрями інноваційних змін при оцінці тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування.

Прийняття інвестиційних рішень і вибір пріоритетних напрямів інвестування базується на результатах передінвестиційних досліджень як початкового етапу життєвого циклу інвестицій. В роботі запропоновано авторське бачення процесу прийняття інвестиційних рішень, що являє собою низку таких етапів:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Здійснення реальних інвестицій потребує врахування та аналізу цілої низки чинників та обмежень. В роботі досліджено сутність інвестиційного аналізу, як елементу забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень, визначено його місце серед інструментів управління інвестиційною діяльністю на мікрорівні. Виявлено, що інвестиційний аналіз в найбільш поширеному його розумінні, який ототожнюється з аналізом фінансової ефективності інвестиційних проектів, не охоплює всіх етапів передінвестиційної фази, що обумовлює необхідність розширення сфери його дії у процесі прийняття інвестиційних рішень (рис.1). Проведені дослідження існуючого інформаційно-аналітичного забезпечення передінвестиційних досліджень по визначених етапах процесу прийняття інвестиційних рішень свідчать про його недостатність для цілей аналізу можливостей інноваційно-спрямованого інвестування, особливо на ранніх етапах процесу прийняття інвестиційних рішень, що обумовлює необхідність удосконалення методів оцінки інноваційних ідей.

У другому розділі “Аналіз та оцінка передумов активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України” проведено дослідження загальних тенденцій економічного розвитку, інвестиційних та інноваційних процесів у промисловості України та Одеського регіону, що дозволило зробити наступні висновки.

Після затяжної кризи 1990-1998 років за останні роки в Україні установилась позитивна тенденція економічного розвитку, що знайшла відображення у зростанні ВВП, значному піднесенні промислового виробництва, пожвавленні інвестиційних процесів у всіх сферах народного господарства, зростанні сектора малого підприємництва (рис.2). Але, водночас, спостерігалося погіршення показників ефективності промислового виробництва: зростання відношення збитків до прибутків у промисловості, що у 1999-2001 роках склало 0,94, 1,11 та 1,23 відповідно (порівняно з 0,24 у 1996); падіння рентабельності, що у 1999-2002 роках склала 9,1%, 4,8%, 3,7%, 2,6% відповідно; зростання частки збиткових підприємств, що у 2002 році в обробній промисловості склала 49,3%. Знос основних виробничих фондів у обробній промисловості у 2002 році досяг критичного рівня - 52%.

Все це може свідчити про низький рівень конкурентоспроможності та ефективності інвестування у промисловості. Приріст обсягів інвестицій за останні роки все ще не перекрив того різкого падіння, що спостерігалось починаючи з 1990 року. Навіть за таких темпів зростання, фактичні обсяги інвестицій все ще не в змозі задовільнити загальну потребу в інвестиційних ресурсах та забезпечити розширене відтворення промислового виробництва. Означені тенденції спостерігалися і в промисловості Одеського регіону.

Рис.2. Динаміка основних показників економічного розвитку України у 1996—2002 роках (у відсотках до 1995 року).

На думку експертів, зростанню економіки у 1999-2001 роках більш за все сприяло використання наявних ресурсів, але уповільнення зростання у 2002 році свідчить про те, що екстенсивні чинники, які забезпечували цей процес, значною мірою вичерпано. Серед чинників, що стримують розвиток промислового виробництва, найбільш впливовими є нестача обігових коштів, недостатній попит та конкуренція імпорту внаслідок відсталості технологій та нестачі кваліфікованих кадрів. Подальший розвиток промисловості потребує впровадження нових досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення існуючих та впровадження нових технологій, розробки та виробництва нової конкурентоспроможної продукції, використання нових підходів в управлінні та організації виробництва, тобто активізації інноваційних процесів.

Проте, проведений аналіз статистичних даних показав, що, незважаючи на незначне підвищення, порівняно з 1999 роком, кількості інноваційно активних підприємств, впроваджених нових технологічних процесів, найменувань нових видів продукції та обсягів інноваційних витрат у промисловості (табл.1), ці показники все ще знаходяться на низькому рівні порівняно з початком 90-х років та показниками промислово-розвинених країн. У 2002 році кількість впроваджених нових технологічних процесів у промисловості України становила лише 15,6% від рівня 1991 року, заходи з впровадження інновацій здійснювалися лише на 14,6% підприємств, тоді як у промислово-розвинених країнах цей показник складає 30-70%, питома вага відвантаженої інноваційної продукції становила лише 7,0% (6,8% у 2001 р., 9,4% у 2000 р.). Незважаючи на деяке зростання обсягів інноваційних витрат, частка інноваційно-спрямованого інвестування знаходилась на досить низькому рівні - 17,8%, 18,3% ,14,5% та 19,9% у 1999-2002 рр. відповідно.

Таблиця 1

Основні показники інноваційної діяльності у промисловості України

Показники | Значення по роках

1995 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації, % | 22,9 | 13,5 | 14,8 | 14,3 | 14,6

Впроваджено нових технологічних процесів, одиниць | 2936 | 1203 | 1403 | 1421 | 1142

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань | 11472 | 12645 | 15323 | 19484 | 22847

Обсяги інноваційних витрат, млн.грн– | 1175,7 | 1760,1 | 1979,4 | 3017,2

У промисловості Одеського регіону спостерігалась аналогічна тенденція. Незважаючи на різке зростання обсягів інноваційних витрат, що у 2002 році склали 62,5 млн.грн. (порівняно з 32,5 млн.грн. у 2001 р., 3,1 млн.грн. у 2000 р.), частка інноваційно активних підприємств склала 13,3% (5,2% у 2001 р., 4,8% у 2000 р., 2,8% у 1999р), було освоєно лише 19 нових прогресивних технологій, а роботи по впровадженню нових технологічних процесів здійснювало лише 13 підприємств (3% обстежених). В цілому вищенаведені дані свідчать про низький рівень інноваційної активності у промисловості.

В роботі виявлено, що пожвавлення інноваційних процесів у промисловому виробництві гальмується такими чинниками, як нестача власних коштів та можливостей залучення додаткових фінансових ресурсів, висока вартість та рівень ризику інновацій, нестача кваліфікованих кадрів, нестача інформації щодо нових технологій та ринків збуту, недостатні можливості кооперування з іншими підприємствами та науковими організаціями. Але головна причина інноваційної пасивності бачиться у якості інноваційного менеджменту на самих підприємствах.

Ще більш гостро означені проблеми постають у секторі малого підприємництва у промисловості, внаслідок чого його інноваційна активність знаходиться на дуже низькому рівні. Формування інноваційного потенціалу, активізація інвестиційних та інноваційних процесів у секторі потребує стимулювання інноваційної діяльності на законодавчому рівні, ефективної інфраструктури, плідної взаємодії з великими промисловими підприємствами, академічними та науково-дослідними організаціями. Проте, досвід промислово-розвинених країн свідчить, що саме сектор малого підприємництва має грати вагому роль у забезпеченні інноваційного розвитку промисловості.

Протягом останнього десятиріччя активізація інноваційного розвитку і, відповідно, інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості, трансферу знань та технологій, підвищення інноваційності сфери промислового виробництва є одними з пріоритетів державної політики всіх провідних країн світу. Їх досвід пропонує розмаїття механізмів та засобів переходу до інноваційної економіки, які у сукупності забезпечують стало високий рівень розвитку цих держав.

В ході дослідження виявлено, що комплексне впровадження цих підходів до активізації інноваційно-спрямованого інвестування в Україні зустрічає низку значних перепон, що зумовлені специфікою вітчизняної економіки, недосконалістю законодавчої бази, неспроможністю держави сприяти фінансовому забезпеченню активізації інноваційно-спрямованого інвестування у необхідних обсягах, розрізненістю та недосконалістю елементів інфраструктури. Проте, незважаючи на неможливість одноразового переносу нагромадженого світового досвіду, деякі елементи мають і можуть бути впроваджені вже найближчим часом, принаймні на рівні регіонів.

У третьому розділі "Напрями активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості" зазначено, що забезпечення довгострокового та сталого розвитку вітчизняної економіки можливе лише за умови її інноваційного розвитку і, перед усім, активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості, як засобу досягнення цієї мети.

Задача активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості полягає у створенні умов, що стимулюють та підтримують інвестиційні та інноваційні процеси у промисловому виробництві, забезпечуючи масштабний приплив капіталу в його удосконалення та оновлення. Тому вона має вирішуватись у напрямах, представлених блоками заходів щодо нормативно-правового, фінансового, організаційного, інформаційного та кадрового забезпечення, зміст яких залежить від рівня управління інвестиційними та інноваційними процесами: загальнодержавного, регіонального чи мікрорівня.

Значний обсяг заходів пропонується перенести на регіональний рівень, де основні зусилля мають бути спрямовані на формування регіональної інфраструктури підтримки інноваційно-інвестиційної активності у промисловості, особливо в пріоритетних напрямах регіонального розвитку. Враховуючи світовий досвід обґрунтовано перелік її обов'язкових функціональних елементів. Визначено, що структуроутворюючими елементами мають стати структури з підтримки інноваційних процесів на базі провідних вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій НАНУ. Вони, являючись організаційною формою трансферу знань та технологій, будуть забезпечувати взаємодію підприємств з науково-академічним середовищем та іншими постачальниками інноваційних ресурсів, з одного боку, та сферою реального промислового виробництва у вигляді замовників та користувачів інноваційної продукції, з іншого, і, тим самим, сприяти активізації інноваційних процесів і розвитку промислового виробництва.

Реалізація передумов активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості потребує розробки методичного забезпечення аналізу, що відображує взаємозв’язок інвестиційних та інноваційних процесів і дозволяє здійснювати їх комплексну оцінку. Для розв’язання цієї задачі в роботі пропонується дворівнева система оцінки тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування об'єктів мікро- та мезорівня, де об’єкт мезорівня становить сукупність однорідних, обраних за визначеною класифікаційною ознакою, об’єктів мікрорівня – суб’єктів промислового виробництва.

Група показників першого рівня дозволяє оцінити загальний стан та тенденції інноваційно-спрямованого інвестування об'єктів аналізу. До цієї групи доцільно віднести коефіцієнти:

-

-

-

-

-

Для виявлення основних напрямів інноваційної діяльності, пріоритетних потреб у інноваційних перетвореннях об'єктів мікро- та мезорівня пропонується група показників другого рівня, де аналізуються об'єкти та обсяги інноваційно-спрямованих інвестицій у розрізі основних класифікаційних ознак інновацій, яка включає такі коефіцієнти:

-

-

-

Запропонована система показників в цілому дозволяє оцінити об'єкти, напрями та масштаби інноваційно-спрямованого інвестування, актуальні потреби в інноваційних перетвореннях, тенденції інноваційного процесу на мікро- та мезорівні, що робить її дійовим інструментом при проведенні передінвестиційних досліджень, а також при регулюванні інвестиційних та інноваційних процесів у промисловому виробництві.

З метою удосконалення методичного забезпечення процесу прийняття інвестиційних рішень на його ранніх етапах в роботі запропоновано метод імовірнісної оцінки доцільності реалізації інноваційних ідей, що полягає у визначенні та оцінці чинників, що найбільшим чином впливають на імовірність успіху розробки, освоєння, виробництва та ринкового просування інновацій і, відповідно, доцільність реалізації можливостей інноваційно-спрямованого інвестування. На основі дослідження літературних джерел та узагальнення практики функціонування суб’єктів промислового виробництва визначено такі групи чинників: психологічної готовності, ринкового успіху, інноваційного потенціалу, технологічної готовності.

Для кожного чиннику запропоновано перелік основних можливих станів та шкалу оцінок, що їм відповідає. Формування шкали оцінок базується на принципах виявлення погодженості думки групи експертів і здійснюється шляхом залучення власних експертів для формування шкали оцінок з урахуванням специфіки суб’єкта промислового виробництва або застосування рекомендованої шкали оцінок, що була отримана в результаті апробації методу у діяльності Консультаційно-навчального Центру “Політех-Консалт”, фрагмент якої подано у табл.2. Значення кінцевих оцінок l-го стану j-го чиннику i-ої групи знаходяться в діапазоні 0 fijl 1. Обґрунтованість рекомендованих значень оцінок підтверджується показниками коефіцієнта конкордації (W=0,84) та критерія Пірсона (= 80,64 при нормі 56).

Таблиця 2

Рекомендована шкала оцінок чинників психологічної готовності підприємства до реалізації ідеї

Характеристика чинників та їх стану | Оцінка

1. Готовність керівництва –

інновація (результат реалізації ідеї) розцінюється як головний чинник успіху підприємства у майбутньому | 1,0–

один з множини важливих чинників | 0,5–

існують і інші, набагато важливіші чинники | 0,1

2. Готовність структурних підрозділів–

всі задіяні структурні підрозділи усвідомлюють необхідність змін та зацікавлені у реалізації ідеї | 1,0–

значна частка персоналу настроєна проти змін | 0,5–

ключові структурні підрозділи настроєні проти змін та не готові до реалізації ідеї | 0,1

Загальна оцінка кожної групи являє собою середню оцінку всіх чинників, що її складають. Процедура оцінки полягає у визначенні та виборі із запропонованого переліку відповідного стану кожного чинника і розрахунку на підставі шкали оцінок загальної оцінки імовірності успіху за кожною групою чинників, а потім – інтегральної оцінки за всіма групами (PS), що визначається на основі моделі:

або або , (1)

де i – оцінка і-ої групи чинників; t – кількість груп чинників; ij – оцінка j-го чиннику і-ої групи; m – кількість чинників і-ої групи; rk – ранг k-го експерта; u – кількість експертів.

Запропонований в роботі перелік чинників може в подальшому бути модифікований з урахуванням специфічних характеристик суб’єкту промислового виробництва та можливості інноваційного інвестування, що розглядається.

Результати апробації методу на ТОВ “ІЦ Трансзвук” наведено у табл.3, де ідея №1 полягає у впровадженні автоматизованої системи розрахунку параметрів сопла струминних насосів-підігрівачів, ідея №2 – у виробництві гомогенізатору для використання у харчовій промисловості при виробництві майонезу, кремів і т.ін., ідея №3 – у виробництві пароструминних розріджувальників для зливу мазуту, бітуму і т.ін. з залізничних цистерн.

Таблиця 3

Результати оцінки інноваційних ідей на ТОВ “ІЦ Трансзвук”

Групи чинників успішної реалізації

інноваційної ідеї | Оцінка

Ідея №1 | Ідея №2 | Ідея №3

Чинники психологічної готовності | 1,0 | 1,0 | 1,0

Чинники ринкового успіху– | 0,82 | 0,78

Чинники інноваційного потенціалу | 1,0 | 0,8 | 1,0

Чинники технологічної готовності | 0,83 | 0,83 | 0,83

Підсумкова оцінка імовірності успішної реалізації | 0,83 | 0,55 | 0,65

Як видно, отримана оцінка дозволяє визначити загальний рівень успішної реалізації інноваційної ідеї. Наприклад, з двох аналізованих ідей щодо виробництва інноваційної продукції більш перспективною є ідея №3, отримана висока оцінка також обумовлює доцільність реалізації ідеї №1.Але конкретні граничні значення оцінки, які однозначно визначають позитивне чи негативне рішення щодо доцільності реалізації ідей, визначаються керівництвом відповідного суб’єкта виробництва з урахуванням сфери та специфіки його діяльності.

Враховуючи комплексність та простоту практичного використання запропонованого методу вже на ранніх етапах передінвестиційних досліджень можна стверджувати, що він є дійовим засобом активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження набули подальшого розвитку основні теоретико-методологічні положення та розроблені практичні рекомендації щодо активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України як соціально-економічного завдання, що забезпечує розвиток промислового виробництва. Основні висновки та результати, одержані в ході досліджень, полягають у такому:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Отримані в роботі наукові та практичні результати сприятимуть активізації інноваційно-спрямованого інвестування на мікро- і мезорівні, підвищенню конкурентоспроможності та ефективності виробництва, і, відповідно, забезпеченню подальшого розвитку промисловості.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Волощук Л.О. Активізація інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02. – Економіка та управління науково-технічним прогресом. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена розвитку теоретико-методологічних положень та розробці практичних рекомендацій щодо активізації інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості України. Уточнено зміст основних категорій, що використовуються при дослідженні інноваційно-спрямованого інвестування у промисловості. Виявлено передумови активізації інноваційно-спрямованого інвестування з метою забезпечення подальшого розвитку промислового виробництва. Наведено рекомендації щодо формування основних напрямків активізації інноваційно-спрямованого інвестування на державному та регіональному рівнях. Розроблено систему оцінки тенденцій інноваційно-спрямованого інвестування та метод імовірнісної оцінки доцільності реалізації інноваційних ідей. Надано рекомендації до їх практичного використання.

Ключові слова: реальні інвестиції, інновації, інноваційно-спрямоване інвестування, промисловість, передінвестиційні дослідження.

Волощук Л.А. Активизация инновационно-направленного инвестирования в промышленности Украины. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02. – Экономика и управление научно-техническим прогрессом. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2004.

Диссертация посвящена развитию теоретико-методологических положений и разработке практических рекомендаций по активизации инновационно-направленного инвестирования в промышленности Украины.

В работе проведен анализ существующих подходов к определению основных понятий и категорий, используемых при исследовании инновационно-направленного инвестирования в промышленности. Выявлено, что вопросы управления инвестиционной и инновационной деятельностью зачастую рассматриваются практически независимо друг от друга, тогда как решение задач активизации инновационно-направленного инвестирования требует их комплексного рассмотрения. С этой целью в работе уточнено содержание категорий “реальные инвестиции” и “инновации” применительно к деятельности субъектов промышленного производства, что позволило выявить взаимосвязь между развитием производства, инвестиционной активностью и инновационной направленностью инвестиций в промышленности. В результате проведенного обобщения теоретических положений и практических методов проведения прединвестиционных