ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВАЙНОВСЬКА МАРІЯ КИРИЛІВНА

УДК 37.032 + 053.6

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

13.00.07 - теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - | доктор педагогічних наук, професор
СУЩЕНКО Тетяна Іванівна,
Запорізький інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогічної майстерності

Офіційні опоненти - | доктор педагогічних наук, професор
АЛФІМОВ Валентин Миколайович,
Донецький Національний університет, декан факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації педагогічних працівників ДНУ, директор ліцею;

кандидат педагогічних наук, доцент
НУСІНОВА Жанна Наумівна,
Херсонський державний університет,

доцент загальноуніверситетської кафедри педагогіки та психології

Провідна установа - | Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист відбудеться 23.04.2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.67.053.01 при Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м.Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розіслано 22.03.2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.В.Коршун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, швидка зміна техніки і технології в усьому світі, інтелектуалізація праці, гуманізація та демократизація суспільства зумовлюють зростання соціальної ролі творчої особистості з високим рівнем духовності й загальної культури, творця нових цінностей, нових моральних якостей в складному сучасному соціумі. У зв’язку з цим змінюється підхід до неперервної освіти, який передбачає суттєві новації у царині загальноосвітньої школи.

Тенденції розвитку сучасної школи ініціюють формування таких якостей, як: самоактуалізація, активне творче самовиявлення, максимальна творча самореалізація, що становлять основу сучасної гуманістичної парадигми, яка є “засобом відтворення й нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені”, підкреслюється у Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Вирішення цих складних завдань об’єктивно необхідне для розв’язання реально існуючих суперечностей, що накопичились за останні роки в освітній практиці та суспільстві в цілому між: об’єктивною і суб’єктивною необхідністю створення оптимальних педагогічних умов для найбільш повного розкриття творчих якостей і можливостей учнів та відсутністю відповідної науково обґрунтованої технології педагогічного процесу в навчально-виховних закладах; потребою держави у високоосвічених творчих особистостях, здатних працювати й діяти в нестандартних ситуаціях, та падінням престижу позакласної й позашкільної виховної діяльності, небажанням молоді самостійно залучатись до серйозних творчих пошуків, що зумовлює нагальну потребу виховання духовно зрілої, високоморальної, соціально активної творчої особистості.

Усунення зазначених суперечностей значною мірою залежить від наукового обґрунтування педагогічних умов формування творчої особистості, що базуються на врахуванні сучасних вітчизняних і світових педагогічних концепцій і теорій, духовній взаємодії суб’єктів педагогічного процесу в освітніх закладах, пріоритеті виховання духовного компонента в процесі становлення майбутнього громадянина України.

Проблемі формування творчої особистості присвячено значну кількість досліджень. Більшість науковців визначають творчість як системне явище, певну сукупність взаємопов’язаних елементів: творчі здібності, творчий процес, ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей, якостей особистості, що забезпечують творчу діяльність, яку можна стимулювати і спрямовувати у певну систему. М.Бахтін, І.Бех, Л.Виготський, Я.Пономарьов, С.Рубінштейн, Б.Тєплов уважають найважливішими у формуванні творчої особистості психологічні аспекти творчості, внутрішні процеси, а механізм уяви, сприйняття, фантазії, волі – основою творчої діяльності. Наукові праці Г.Альтшуллера, В.Клименка, В.Моляко, Ю.Кулюткіна, Д.Пойа торкаються проблеми управління процесом творчості, створення умов, які б забезпечували інтуїтивне осягнення ідей розв’язання проблеми; створення творчого клімату в науковому, інженерному, педагогічному та учнівському колективах; пропонують особливі евристичні прийоми вирішення творчих завдань, форми стимулювання творчої активності людини.

Проблема розробки шляхів розвитку творчої особистості знаходиться у центрі уваги багатьох сучасних педагогів і психологів (В.Алфімов, В.Андрєєв, Д.Богоявленська, В.Бутенко, В.Загвязинський, В.Кан-Калик, Н.Кичук, П.Кравчук, О.Кульчицька, В.Моляко, А.Лук, М.Поташник, В.Рибалка, С.Сисоєва, Т.Сущенко, Н.Тализіна та ін.).

Актуальність порушеної проблеми, об’єктивна потреба у постійному розвиткові та оновленні шляхів формування творчої особистості учня в сучасній школі зумовили вибір теми дослідження “Формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, що входить до складу комплексної теми “Педагогіка і психологія формування творчої особистості”, затверджена рішенням ученої ради інституту (протокол №3 від 18 лютого 2002 р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №8 від 28 жовтня 2003 р.).

Об’єктом дослідження є процес формування творчої особистості учнів підліткового віку, а предметом дослідження – педагогічні умови формування творчої особистості підлітка в навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність виховання творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі підвищиться за таких педагогічних умов:

-

-

-

-

-

До поставленої мети та гіпотези сформульовано такі завдання дослідження:

1) обґрунтувати теоретичні засади формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи;

2) проаналізувати сучасну практику формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі;

3) теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування творчої особистості підлітка;

4) укласти методичні рекомендації щодо формування творчої особистості учнів підліткового віку в навчально-виховному процесі.

Методологічною й теоретичною основою дослідження є теорія пізнання, наукові положення про провідну роль діяльності у формуванні творчої особистості, діалектичний принцип взаємозв’язку та взаємообумовленості закономірностей і явищ соціальної дійсності; загально-філософські ідеї розуміння духовності як найвищої цінності, особистісно орієнтований підхід до формування творчої особистості, Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, концепції цілісності педагогічного процесу, спрямованого на розвиток творчої особистості (Ш.Амонашвілі, В.Бутенко, Ю.Мальований, С.Сисоєва, В.Рибалка, Т.Сущенко), концептуальні положення щодо процесу професійної підготовки вчителя (Н.Кузьміна, О.Мороз), концепції гуманізації та гуманітаризації педагогічної освіти (Г.Балл, С.Гончаренко, І.Зязюн, Є.Шилов та ін.).

Методи дослідження:

· теоретичні - аналіз і узагальнення філософської, психологічної, педагогічної літератури для порівняння, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; вивчення та теоретичне осмислення досвіду роботи шкіл, що дало змогу визначити педагогічні умови для формування творчої особистості підлітка;

· емпіричні методи (спостереження за навчальною діяльністю, аналіз результатів навчання, бесіди, анкетування учнів, учителів, керівників шкіл, інтерв’ю, самооцінювання для встановлення рівнів сформованості творчої особистості) використовувалися для проведення констатуючого та контрольного зрізів; констатуючий і формуючий експерименти дозволили окреслити педагогічні умови формування творчої особистості підлітка та перевірити їх ефективність;

· статистичні методи (вимір, табулювання даних, підрахунки середнього, порівняльний аналіз, побудова схем, таблиць, діаграм) застосовувалися для якісної та кількісної обробки результатів дослідження.

Дослідження здійснювалося протягом 1998-2003 років і охоплювало такі етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчався стан розробки проблеми в психологічній, педагогічній, філософській літературі, формулювалися вихідні положення дослідження.

На другому етапі (1999-2001 рр.) науково обґрунтовувалась система поетапного формування творчої особистості й проводився педагогічний експеримент.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) узагальнювались результати теоретичного аналізу та експериментально-дослідної роботи, здійснювалась апробація результатів дослідження шляхом публікації матеріалів у фахових виданнях, упровадження в практику розроблених науково-методичних рекомендацій.

Експериментальною базою дослідження були загальноосвітній навчально-виховний комплекс “Світоч” м.Вільнянськ Запорізької області, Михайлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Вільнянського району Запорізької області, загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа №75 м.Запоріжжя, загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа №3 м.Алушти, республіка Крим, Червонодонецька загальноосвітня І-ІІІ ступенів школа Балаклійського району Харківської області.

Експериментальним навчанням було охоплено 790 учнів, 110 вчителів та керівників освітніх закладів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше з позицій цілісного підходу до навчально-виховного процесу, побудованого на духовній взаємодії його суб’єктів, теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування творчої особистості підлітка, спонукальні засоби активізації мотивів проблемно-пошукової діяльності. Дістали подальшого розвитку оновлені підходи до формування творчої особистості підлітка, уточнено визначення сутності понять „духовна взаємодія” та „творче самосприяння”.

Теоретична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні процесу формування творчої особистості учнів підліткового віку, використанні серії авторських людиноформувальних уроків, складанні програм індивідуального розвитку творчої особистості підлітка.

Практичне значення полягає в тому, що розроблено та експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють ефективному формуванню творчої особистості, серію людиноформувальних уроків, прийоми „накопичення вражень”, просемінарські (підготовчі) та семінарські форми роботи з учнями (колективні, групові й індивідуальні міні-дослідження); програми індивідуального розвитку творчої особистості підлітка; підготовлено посібник „Сучасна школа – майстерня творчості”.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних об’єкту, предмету та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних результатів та позитивними наслідками їх упровадження.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації доповідались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток творчого потенціалу гуманітарно-творчої еліти” (Другі Кримські педагогічні читання 6-10 вересня, 2002 р.), “Філософія освіти і гуманітарно-технічна еліта” (Треті Кримські педагогічні читання 7-11 вересня, 2003 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя” (м.Полтава, 4-6 березня, 2002 р.), “Гуманізація освіти” (м.Запоріжжя, 8-10 квітня, 2003 р.), “Інтерпретація як метод розвитку інтелектуальних здібностей школярів” (м.Київ, 24-26 жовтня, 2001 р.), на розширеному засіданні методичних об’єднань учителів Вільнянського району Запорізької області (15 жовтня 2002 р.), на розширеній колегії Вільнянського районного відділу освіти Запорізької області та служб райдержадміністрації з питань боротьби з дитячою бездоглядністю, попередження наркоманії та алкоголізму серед неповнолітніх (24 жовтня 2002 р.), обговорювались на засіданнях кафедри педагогічної майстерності Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітнього навчально-виховного комплексу “Світоч” м.Вільнянська Запорізької області (довідка №88 від 24 лютого 2004 р.), загальноосвітніх І-ІІІ ступенів школах №75 (довідка №20 від 4 березня 2004 р.), №109 (довідка №19 від 16 лютого 2004 р.), м.Запоріжжя, №3 м.Алушти, Республіка Крим, Михайлівської загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи Вільнянського району Запорізької області (довідка № 30 від 24 лютого 2004 р.), Червонодонецької загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи Балаклійського району Харківської області.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 одноосібних праць, із них 10 - у фахових виданнях; методичний посібник “Сучасна школа - майстерня творчості”.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 206 сторінок машинописного тексту, з них 179 основного тексту. Робота містить 15 таблиць, 10 рисунків, що знаходяться на 10 сторінках основного тексту. У списку використаних та опрацьованих літературних джерел 336 найменувань, поданих на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, концептуальні положення, мету і завдання; методологічні та теоретичні засади, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, доведено вірогідність та обґрунтованість результатів, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теорія і практичні засади формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі” на підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури окреслено наукові підходи до проблеми формування творчої особистості; уточнено сутність понять “творча особистість” та “духовна взаємодія” як джерело формування творчої особистості, а також досліджено динаміку розвитку цих універсальних категорій; виділено особливості їх становлення і розвитку в інтерпретації відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників.

В основу дослідження покладено такі поняття як “духовна взаємодія”, “творче самосприяння”, які розглядаються як унікальні педагогічні явища, зокрема, у духовній взаємодії поєднується прагнення, потреби учасників навчально-виховного процесу, які виражаються в діалозі міжособистісних стосунків, у ставлення один до одного з подальшим самовираженням неповторності й самобутності кожного учасника педагогічного процесу як суб’єкта, партнера, співтворця.

Висвітлено сутність поняття “творче самосприяння” як внутрішня спонукальна система особистості, здатна до стимулювання “руху до найкращого в собі”, усвідомлення сприйняття особистістю самої себе у мотивах та діях, у набутті певного рівня емоційних, пізнавальних, духовних спрямувань, як особливого виду творчості через світопізнання, самопізнання, саморегуляцію, самовираження, самотворення.

Огляд і аналіз наукової літератури засвідчив, що переважна більшість учених (К.Альбуханова-Славська, Г.Альтшуллер, В.Андрєєв, Г.Буш, В.Дружинін, В.Моляко, О.Матюшкін, Л.Пономарьов, В.Семиченко) визначають творчість як системне явище, як певну сукупність взаємопов’язаних компонентів: творчі здібності, творчий процес, ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей, якостей особистості, що забезпечують творчу діяльність, уважаючи, що розвитком творчості можна керувати, регулювати, контролювати, спрямовуючи в певну систему; їх праці стосуються проблеми управління процесом розвитку творчості, створення умов, які б забезпечували інтуїтивне розв’язання проблеми творчості, виховання творчого клімату в колективі; пропонують особливі евристичні прийоми вирішення творчих завдань, форми стимулювання творчої активності людини.

Проблема розробки шляхів розвитку творчої особистості знаходиться у центрі уваги багатьох сучасних педагогів і психологів (Г.Балл, І.Бех, Д.Богоявленська, В.Зягвязинський, В.Кан-Калик, Н.Кичук, О.Кульчицька, А.Лук, Я.Пономарьов, М.Поташник, В.Рибалка, С.Сисоєва, Т.Сущенко, Н.Тализіна та інші).

Конкретні пропозиції щодо створення моделі творчої особистості та технології її розвитку розроблено деякими вченими, зокрема І.Якиманська вказує на необхідність орієнтації сучасного освітнього процесу на учня як активного творця власного розвитку з урахуванням його індивідуальності; Г.Балл надає перевагу процесам самовизначення та самотворення особистості; С.Сисоєва спрямовує до пошуків конкретних шляхів розвитку творчої особистості у відповідній творчій діяльності, у педагогічному процесі за умови педагогічного керівництва; І.Бех пропонує наповнити педагогічний процес високими морально-духовними переживаннями, підкреслює, що структура образу “Я” дитини - переважно емоційно-чуттєва, тому вплив на неї через сильні емоційні почуття здатний духовно вдосконалювати особистість; Т.Сущенко процес творчості називає спонукальною силою, “внутрішнім двигуном”, здатним вести людину до пізнання, до духовного самостановлення, до самореалізації у різних видах діяльності.

Останнім часом спостерігається все відчутніша і пильніша увага вчених до проблеми взаємозв’язку духовності й розвитку творчої особистості (І.Бех, А.Донцов, І.Зязюн, Е.Помиткін), забезпечення сприятливої духовної атмосфери, високої духовності та моральності, атмосфери навчального закладу, накопичення духовної культури як надбання творчої особистості, як джерела добротворчості, що спонукає до наслідування й бажання творити.

Таким чином, аналіз суті поняття “творча особистість” за результатами вивчення наукових джерел дав змогу встановити, що поняття “творча особистість” доцільно розглядати як внутрішній вияв людської неповторності, індивідуальності, унікальності, таланту, непересічності, здатності до створення самої себе, до самосприяння як найголовнішої ознаки у ланцюгу “самостей”, до самореалізації, самоздійснення, готовності до самоуправління як власного перетворювача зовнішніх вимог у контрольовану рівновагу внутрішнього світу, до накопичення досвіду індивідуальної поведінки та вміння усувати протиріччя між внутрішнім і зовнішнім світом суб’єкта.

У розділі наведено результати аналізу сучасної практики формування творчої особистості підлітка в загальноосвітній школі з урахуванням зазначених підходів, обґрунтовано причини відсутності в більшості випадків духовного взаємозв’язку в стосунках педагогів і підлітків, виявлено розбіжність у розумінні керівниками шкіл, учителями та учнями місця та значущості цих зв’язків для формування творчої особистості суб’єктів педагогічного процесу.

Встановлено, що творчістю рухає не якась абстрактна ідея, не гола свідомість обов’язку, а живі почуття, найглибші й найтонші переживання, співпереживання, подив, радість, постійне звернення до власних кращих духовних сил, нестримне прагнення підлітка до самореалізації, самовираження, що вимагає нового погляду на організацію навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі.

Результати педагогічного аналізу усталеної практики шкільної життєдіяльності засвідчили відсутність різнорівневих програм підтримки творчих особистостей, нового педагогічного інструментарію, спеціальних педагогічних умов для пробудження і розвитку творчого мислення підлітків, задоволення їх творчих намірів на уроках та в позакласній роботі.

У другому розділі “Педагогічні умови формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі” подано обґрунтування педагогічних умов формування творчої особистості підлітка на уроці та у позакласній роботі, висвітлено зміст та результати формуючого експерименту.

Основою формуючого експерименту стала перевірка ефективності педагогічних умов виховання творчої особистості підлітка, зокрема таких, як: спеціальна підготовка вчителів та вихователів до організації і проведення навчально-виховної роботи, спрямованої на розвиток творчої особистості підлітка; педагогічно доцільного поєднання традиційних та інтерактивних освітніх технологій, спрямованих на забезпечення духовної взаємодії у процесі суб’єкт-суб’єктних відносин; урахування індивідуальних особливостей підлітків у процесі організації проблемно-пошукової діяльності; активізація в учнів підліткового віку спонукальних мотивів до творчого самовираження; забезпечення спеціальної підготовки вчителів та вихователів до формування творчої особистості підлітка.

Найважливішою умовою, перевіреною в експерименті, виявилась поетапна підготовка педагогів до формування творчої особистості підлітка, що складалася з п’яти етапів, кожний з яких передбачав своє завдання.

І-й етап мав на меті: розширення уявлень учителів, класних керівників про творчу особистість, духовну взаємодію, розвиток творчої особистості, теоретичні засади цього процесу;

ІІ-й етап: оновлення знань педагогів про вікові особливості підлітка та вивчення якостей творчої особистості, які найбільше її характеризують;

ІІІ-й етап: формування технологічних знань із виховання творчої особистості в навчально-виховному процесі;

IV-й етап: створення та захист авторських методик формування творчої особистості;

V-й етап: розвиток професійно-педагогічних умінь і навичок учителів, вихователів, класних керівників.

Програма експериментальної роботи з учителями передбачала також оновлення структури навчального процесу (зміну дозування часу під час вивчення нового матеріалу, його осмислення, закріплення та відведення спеціального часу на творчі роботи); аналіз найефективніших форм, методів та засобів роботи, надання переваги проблемно-пошуковим методам навчання творчого характеру; створення аналітико-прогностичної творчої групи (із числа адміністрації, вчителів, учнів), яка працювала колегіально та зробила колективне узагальнення щодо організації такого педагогічного процесу, який задовольняв його учасників, налаштовував на спільні пошуки, відкриття, творчість, співробітництво.

Заняття з учителями проводились на базі “Школи педагогічної творчості та майстерності” у вигляді постійно діючих теоретичних семінарів, колоквіумів, професійних дискусій, клубних засідань, захисту серії авторських людиноформувальних уроків, творчих проектів, авторських методик тощо.

У результаті реалізації дослідно-експериментальної програми внутрішкільної підготовки вчителів до формування творчої особистості підлітків майже у 98% педагогів-експериментаторів були сформовані чіткі уявлення про специфіку функції особистісно-орієнтованого підходу, навички “сократівського” спілкування та встановлення духовної взаємодії у перетворювально-творчій діяльності.

У розділі висвітлено процес поглибленої індивідуалізації навчально-виховного процесу, спрямований на формування творчої особистості учня, розкрито виявлені під час експерименту закономірності цього процесу, пов’язані з передумовами успішного творчого самовираження підлітків, застосуванням інноваційних форм і методів виховання.

Результативними виявились звернення до життєвого та почуттєвого досвіду підлітків, установлення взаємозв’язків та залежностей між життєвими явищами, ставленням до навколишнього світу, до людини, до самих себе.

Найбільш інтенсивний розвиток підлітка як творчої особистості відбувався в процесі позакласної роботи, яка, як показало дослідження, суттєво впливає на здійснення ефективного формування творчої особистості. Особливого значення набувають гнучкість і мобільність, урізноманітнення цілей, методів і форм роботи, доцільність їх добору, які, залежно від педагогічних ситуацій та настрою дітей, можуть змінюватися і перероблятися. Це означає, що педагог у позакласній роботі теж має право, можливість змінювати свої професійні наміри та дії, що передбачають підтримку і допомогу підліткові в інтенсивному розвитку, зокрема, такі: творчий, інноваційний підхід до розв’язання педагогічних проблем, свідома відмова від шаблонів, стереотипів; допитливість у ставленні до світу в усіх його виявах; саногенний тип мислення і педагогічного впливу; сміливість у прийнятті ризикованих творчих рішень, готовність відповідати за їх наслідки; оперативність і здатність до передбачення та моделювання, розробка оптимальної для кожного підлітка методики.

Результатом реалізації окреслених професійних функцій запровадження нових підходів стало самостійне створення підлітками (під керівництвом педагогів як добрих порадників) власних творчих проектів та задумів; високий рівень результатів творчої діяльності, перетворення духовно-творчих ідей та планів у реальну діяльність, утілення задумів у життя.

У процесі формуючого експерименту обґрунтовано найважливіші педагогічні умови поетапної організації педагогічного процесу, запропоновано педагогічну модель формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі (рис. 1).

Рис. 1 Педагогічні умови формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі

У нашому експерименті було започатковано “Карту-програму індивідуального розвитку підлітка як творчої особистості”.

Для проведення якісного аналізу результатів формуючого експерименту обґрунтовано необхідні для цього показники і критерії оцінки результатів.

З цією метою виділено дві групи критеріїв. Суб’єктивно-продуктивні критерії результативності духовного розвитку особистості підлітка свідчать про сформованість таких його якостей, як: позитивна духовна взаємодія з людьми, відчуття задоволення від співтворчості з ними, потреба в цілепокладанні теперішнього й майбутнього свого життя, пов’язаного з предметом творчості, прагнення допомогти іншим у виборі творчої діяльності.

Об’єктивно-продуктивні критерії результативності формування творчої особистості підлітка, що, як правило, пов’язані з властивостями вищого рівня творчості, на якому індивідуальні досягнення набувають соціально-значущого аспекту, фахової спрямованості. Це ті показники, котрі характеризують самостійність наукових прогнозів та дослідних пошуків підлітків, результативність певних авторських ідей, що успішно прелюдно презентуються на олімпіадах, змаганнях різного рангу, конференціях, конкурсах, виставках, творчих звітах, концертах, акціях тощо.

Про ефективність запропонованої моделі та методики формування творчої особистості свідчать дані, наведені в таблиці 1 та рис. 2, що відображають рівні розвитку творчої особистості підлітків на початковому та на завершальному етапах експериментальної роботи.

Таблиця 1

Динаміка розвитку творчої особистості підлітка

Назва рівнів | Початок формуючого експерименту | Кінець формуючого

експерименту | Коефіцієнт якісних змін у процесі формування творчої особистості

Високий | 12 | 13,33% | 41 | 45,55% | 29 | 32,2%

Середній | 32 | 35,55% | 37 | 41,12% | 5 | 5,57%

Низький | 46 | 51,12% | 12 | 13,33% | 34 | -37,79%

Динаміка цих зрушень доводить, що урізноманітнення творчої, особистісної та суспільно-значущої діяльності як на уроці, так і в позакласній роботі, вправляння у стимулюванні розвитку природніх задатків, творчих можливостей учнів, послідовне нарощування досвіду творчого самовираження, спонукання підлітка до самоутвердження сприяє підвищенню розвитку якостей творчих особистостей.

Таблиця 1 засвідчує: 12 учнів з високим рівнем творчого самовираження (із 90 учнів на початку експерименту) і 41 учень на заключному етапі; 32 учня середнього рівня (із 90 учнів на початку експерименту) і 37 учнів – у кінці; низький рівень (46 учнів на початку експерименту) зменшився до 12.

Таким чином, за узагальнювальними результатами вивчення рівнів творчого самовираження ми склали зведену таблицю, що дає змогу конкретніше окреслити результати кожного класу та кожного учня окремо. Результати зведеної таблиці динаміки особистісних якостей учнів 9-х класів (таблиця 1), відображені на рис.2, дозволяють провести паралель і визначити коефіцієнт якісних змін у процесі формування творчої особистості, що дає змогу в спеціально організованих педагогічних умовах озброїти вчителя новими підходами та засобами впливу на особистість.

Одержані результати свідчать про високий рівень розвитку якостей творчої особистості, який відповідно збільшився на 32,2%, середній – на 5,57%, низький – зменшився на 37,79% (рис. 2).

Рис. 2 Динаміка рівнів розвитку творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі

На позитивний результат найефективніше вплинули: наявність морального зразка; усвідомлення важливості життєвих цілей; співвіднесення головних людських цінностей з власною поведінкою; якісні зміни у поведінці підлітка в соціумі; самооцінка і стійкість моральних цінностей тощо.

Отже, духовно-практична спрямованість навчальної та позакласної роботи підсилює внутрішню єдність “я” підлітка, сприяє духовній взаємодії, реалізації та корегуванню програм інтенсивного індивідуального розвитку творчої особистості за рахунок поглибленої індивідуалізації цього процесу. У ході дослідження було складено близько тридцяти таких програм, що допомогли підлітку усвідомити та перевірити свої можливості й творчі здібності.

Таким чином, якісний і кількісний аналізи результатів підсумкового зрізу засвідчили, що відбулися значні зміни в динаміці розвитку творчої особистості підлітків, у осмисленні ними таких основних понять, як життєві цілі, духовна єдність, вольове зусилля, планування власної і регулювання творчої поведінки, стійке і тривале прагнення до саморозвитку і самовиховання, комунікативно-творчі вміння тощо.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:

Глибокі перетворення, що відбуваються в нових соціально-економічних умовах, зумовлюють зростання соціальної ролі творчої особистості, актуалізують наукове обґрунтування педагогічних умов, які забезпечують успішне її формування.

1. Відповідно до мети і завдань дослідження проаналізовано сутність поняття “творча особистість”, що дозволило інтерпретувати це явище як внутрішній вияв людської неповторності, індивідуальності, унікальності, таланту, добропорядності, непересічності, здатності до самореалізації та самотворення особистістю самої себе. 

2. Ефективне формування творчої особистості підлітка в навчально-виховному процесі передбачає створення оптимальних педагогічних умов, найважливіші з яких: спеціальна підготовка вчителів та вихователів; реалізація особистісно орієнтованого підходу; забезпечення поглибленої індивідуалізації навчально-виховного процесу; духовна взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу, стимулювання проблемно-пошукової діяльності; педагогічне керівництво процесом саморозвитку творчої особистості.

3. Результати формуючого експерименту дозволили зробити висновки про ефективність запровадженої п’ятиетапної програми підготовки вчителів, класних керівників, керівників гуртків до формування творчої особистості підлітка, яка була реалізована на база постійнодіючої “Школи педагогічної майстерності”; доведено, що оптимальними виявилися: розширення уявлень учителів, класних керівників про творчу особистість, духовну взаємодію, теоретичні засади цього процесу; оновлення знань педагогів про вікові особливості підлітка та вивчення якостей творчої особистості, які найбільше її характеризують; формування технологічних знань із виховання творчої особистості в навчально-виховному процесі; створення та захист авторських методик формування творчої особистості; розвиток професійно-педагогічних умінь і навичок педагогів.

4. Теоретично і експериментально обґрунтовано поетапне формування творчої особистості підлітка, основні методичні підходи забезпечення особистісно-творчої діяльності, яка реалізується як два взаємопов’язані блоки: організаційно-педагогічний і методичний. Перший блок охоплює професійну підготовку педагогів до організації творчої діяльності підлітків, оновлення засобів занурення в реальний процес творення (задоволення від навчання, радість творчості) як важливі педагогічні умови формування творчої особистості підлітка. Методичний блок передбачає забезпечення повноцінного функціонування всіх структурних компонентів спільної творчої діяльності вчителів і учнів (від мотиваційної до результативної), стимулювання проблемно-пошукової діяльності, реалізацію способів духовної взаємодії педагога з підлітком.

5. Практичне впровадження розробленої педагогічної моделі формування творчої особистості підлітка довело, що духовна взаємодія суб’єктів навчально-виховного процесу підвищує авторитет учителя, сприяє вдосконаленню його викладацької і виховної діяльності, здійсненню особистісного підходу до кожного учня та співтворчості з ним. Установлено, щоб пришвидчити процес формування творчої особистості, необхідно залучити такі способи духовної взаємодії з підлітком, які “зачіпають” його внутрішній духовний світ, безпосередньо стосуються життєво важливих і тільки йому властивих потреб і цінностей, обережно і ненав’язливо залучають підлітка до активного їх забезпечення доти, доки він сам не стане свідомо організовувати своє власне творче життя, свій розвиток і саморозвиток. Доведено, що на розвиток творчої особистості підлітка найбільш ефективно впливає розширення і збагачення його соціального досвіду.

Педагогічно доцільними при цьому виявились: людиноформувальні уроки, уроки духовності, вивчення духовних скарбниць рідного краю аж до написання доступних підліткові наукових праць; зустрічі з тими, хто зберігає культурну національну спадщину, примножує її; створення підлітками своїх власних творчих моделей у вигляді картин, прикрас, подарунків іншим людям, школі, малечі тощо.

6. Кожен етап розвитку творчої особистості підлітка, поряд із загальними закономірностями, характеризується специфічними особливостями, властивими тільки тій чи іншій конкретній дитині, відображає зростання позитивних якостей творчої особистості підлітка.

7. Наше дослідження в цілому підтвердило припущення щодо вирішального значення педагогічного керівництва процесом індивідуального розвитку творчих можливостей підлітків, важливості ґрунтовної теоретичної підготовки вчителя до методичного забезпечення цього процесу, спланованої ним координації індивідуальних і колективних творчих пошуків; прийняття таких рішень, які реально і постійно забезпечують пробудження більш сильних і привабливих творчих захоплень, спрямовують їх на соціально значущі цілі.

8. Найвагомішою педагогічною умовою формування творчої особистості підлітка виявилась поглиблена індивідуалізація навчально-виховного процесу, звернення до життєвого та почуттєвого досвіду підлітків, установлення зв’язків та залежностей між життєвими явищами соціуму.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів поставленої проблеми. До подальших напрямків наукових пошуків можна віднести: розвиток педагогічної майстерності вчителя як організатора процесу формування творчої особистості учня; визначення інших шляхів поглиблення органічного поєднання розвитку творчих можливостей учнів з їх духовним розвитком і саморозвитком; розробка та теоретичне обґрунтування науково-методичного комплексу підготовки вчителів до формування творчої особистості.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вайновська М.К. Сучасна школа – майстерня творчості. Методичний посібник – Запоріжжя: ОІППО, 2001. – 64с.

2. Вайновська М.К. Виховати творчу людину – головне завдання гімназії // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип.21. – Запоріжжя, 2001. – С.7-9.

3. Вайновська М.К. Самосприяння як фактор реалізації творчої особистості // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип.23. – Запоріжжя, 2002. – С.26-30.

4. Вайновська М.К. Теоретико-методологічні підходи до формування творчої особистості // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип.22. – Запоріжжя, 2002. – С.7-11.

5. Вайновська М.К. Шляхи розвитку розумових здібностей учнів гімназії // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип.19. – Запоріжжя, 2001. – С.45-51.

6. Вайновська М.К. Духовна взаємодія на уроці // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип. 24. – Запоріжжя, 2002. – С.64-69.

7. Вайновська М.К. Духовність – фундамент творчості // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип. 25. – Запоріжжя, 2002. – С.3-7.

8. Вайновська М.К. Концептуальні підходи до оновлення цілей, форм і методів педагогічної діяльності вчителя з формування творчої особистості підлітка // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип. 26. – Запоріжжя, 2002.– С.44-47.

9. Вайновська М.К. Дослідження місця і ролі емоційно-почуттєвої сфери у формуванні творчої особистості підлітка // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип. 28. – Запоріжжя, 2003. – С.175-187.

10. Вайновська М.К. Виховання творчої особистості підлітка засобами позакласної роботи // Збірник наукових праць. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Вип. 29. – Запоріжжя, – 2003. – С.108-120.

11. Вайновська М.К. Школа, яка сприяє розвитку майбутньої творчої еліти України // Збірник наукових праць. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. Вип.4. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. – С.18-23.

12. Вайновська М.К. Педагогічна творчість – найвища ознака педагогічної майстерності // Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-6 березня 2002р. – Полтава: АСМІ, 2002. – 336с. – С.66-72.

АнотаціЇ

Вайновська М.К. Формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.07 - теорія та методика виховання. – Херсонський державний університет, Херсон, 2004.

Дисертацію присвячено питанням формування творчої особистості підлітка у навчально-виховному процесі. Робота містить результати теоретичного та практичного аналізу ролі духовного компонента як педагогічної умови розвитку творчої особистості підлітка. У дисертації сформульовано вихідну науково-педагогічну концепцію, яка визначила теоретичні й методичні засади дослідження. Освітлені психолого-педагогічні умови, які забезпечують реалізацію і розвиток творчих потреб та можливостей учнів на уроці та у позакласній роботі. Розкрито дійові форми та методи, які всіляко сприяють активному творчому самоствердженню та самореалізації особистості школяра. Показано, як переорієнтувати педагогічний колектив і педагогічний процес на цілі духовного розвитку та саморозвитку творчої особистості дитини в підлітковий період.

Ключові слова: виховання, творча особистість, духовна взаємодія, навчально-виховний процес, підлітки.

Вайновская М.К. Формирование творческой личности подростка в учебно-воспитательном процессе. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Херсонский государственный университет, Херсон, 2004.

Диссертация посвящена вопросам формирования творческой личности подростка в учебно-воспитательном процессе. В ней описаны результаты теоретического и практического анализа тенденций развития основной школы, новой гуманистической парадигмы, которая является действенным педагогическим условием влияния на формирование творческой личности с высоким уровнем духовности и общей культуры, способной творить новые нравственные качества жизни в сложном современном социуме.

Концептуальные идеи исследования строятся на таких положениях: приоритетным для учебно-воспитательного процесса, направленного на развитие творческой личности подростка на уроках разных дисциплин и во внеурочной деятельности, является стимулирование духовного взаимообогащения субъектов педагогического процесса, заинтересованное отношение к подростку и предмету его творчества, поддержка и подкрепление духовных, эмоциональных переживаний, сбалансированное влияние на когнитивную, аффективную сферу жизнедеятельности; вовлечение детей в активное творческое самоутверждение, проявление определенной авторской позиции.

Теоретически обоснована и нашла свое отражение в соответствующей технологии педагогического процесса особая роль в формировании творческой личности подростка духовного взаимодействия, которое является системообразующей основой этого процесса, вызывает закономерные последовательные изменения в наращивании опыта сотворчества педагогов и детей во всех сферах школьной жизнедеятельности.

Духовность способствует подростку в поиске смысла жизни, идеала, в стремлении к самосовершенству, гуманному отношению к окружающим людям, проявлению к ним внимания и интереса.

Без духовного взаимодействия субъектов педагогического процесса, как бы оптимально ни подбирались средства, вызывающие интерес к творчеству, каким бы из них ни отдавалось предпочтение, нельзя помочь подростку в его полноценном жизненном определении, укрепить его жизнеспособность.

Личностная организация технологии предполагает ее адаптацию к индивидуальным особенностям как педагогов, так и подростков, что позволяет заложить фундамент сотворчества.

Проведенное исследование дало возможность обозначить основные направления и технологии внутришкольной подготовки педагогов к формированию творческой личности ребенка на базе созданной в этих целях постоянно действующей “Школы педагогического мастерства”, включающей такие важнейшие разделы, как:

· выявление потенциальных возможностей учебных дисциплин в формировании творческой личности ученика;

· приспособление школы к ученику;

· модель творческой личности подростка как ориентир его развития и саморазвития;

· психолого-педагогические условия создания привлекательного для ученика педагогического процесса;

· организация научно-поисковой деятельности школьников;

· конструирование уроков духовности на основе личностно ориентированного обучения и воспитания и др.

В диссертации обоснованы, модернизированы и проверены на эффективность инновационные технологии пробуждения, развития и закрепления у подростков интереса к творчеству, разработаны требования к организации внеклассной работы, выявлены оптимальные методы углубленной индивидуализации учебно-воспитательного процесса, направленного на развитие творческой личности подростка, который рассматривается в нашей работе как “процесс взаимного духовного обогащения педагогов и детей в условиях психологически комфортного климата взаимоотношений, высокой диалоговой культуры, интеллектуального сотворчества” (Т.И.Сущенко).

Результаты сравнительного анализа позволили сделать вывод о том, что именно такой педагогический процесс наиболее оптимален и перспективен в формировании творческой личности не только подростков, но и старшеклассников.

Ключевые слова: воспитание, формирование, творческая личность, духовное взаимодействие, учебно-воспитательный процесс, подростки.

Vainovska M.K. Formation of teenager’s creative personality in the teaching and educational process. – Manuscript.

Dissertation for receiving the higher degree of candidate of pedagogical science of subject 13.00.07. – theory and methods of education. – Kherson state university, Kherson, 2004.

The dissertation is devoted to the problems of formation of teenager’s creative personality in the teaching and educational process. The work contains results of theoretical and practical analysis of the place of spiritual component as a factor of development of teenager’s creative personality. The particular scientific-pedagogical conception, which defined theoretical and methodical principles of the research, has been formulated. The psychologic-pedagogical conditions of realization and development of pupils’ creative needs and possibilities at a lesson and during out-of-school hours have been observed. The effective forms and methods which completely conduce to the active creative self-affirmation and self-realization of schoolchild’s personality have 36 been discovered.

It has been shown, how to reorientate pedagogical group and pedagogical process to the aims of spiritual development and self-development of a child’s creative personality at the age of teens.

Key words: formation of creative personality, spiritual interaction, teaching and educational process, teenagers.