ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
ВАСИЛЬЧИШИН ОЛЕКСАНДРА БОГДАНІВНА
УДК 336.71
КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ТА ЛІЗИНГОВИЙ БІЗНЕС В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Тернопіль – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі банківської справи Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент
Тиркало Роман Іванович,
Тернопільська академія народного господарства
професор кафедри банківської справи
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Кириленко Ольга Павлівна,
Тернопільська академія народного господарства
завідувач кафедри казначейської справи;
кандидат економічних наук, доцент
Грудзевич Ярослав Васильович,
Львівський банківський інститут Національного банку України
проректор з наукової роботи.
Провідна установа: Київський національний економічний університет,
кафедра банківської справи,
Міністерство освіти і науки України, м. Київ.
Захист відбудеться 4 травня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.082.03 Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46000, м.Тернопіль, бульв. Т.Шевченка 9, ауд. 32.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.
Автореферат розісланий 2 квітня 2004 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент М.П. Шаварина
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Однією з ключових макроекономічних характеристик економіки будь-якої країни є економічний стан фінансово-кредитного сектора, стан розвитку фінансових ринків і національної банківської системи.
Останнім часом у фінансово-кредитному секторі України відбулися певні зміни. Зокрема, при перегляді кредитної політики банками відзначені певні негативні явища у сфері кредитування, у першу чергу ті, що виникли у зв'язку з невчасним поверненням великої кількості кредитів і накопиченням у кредитних портфелях банків проблемних і майже безнадійних боргів. Тому сьогодні значно зросли вимоги до фінансової експертизи кредитних проектів, до гарантій ліквідності майнових застав, а також до юридичного оформлення кредитних відносин із клієнтами. Для вирішення цих завдань банківським установам необхідно розширити спектр надання послуг та розглянути на новому рівні можливості надання кредитів та можливості фінансування суб'єктів господарської діяльності в цілому. В даній ситуації для банківських установ лізинг як альтернативна форма кредитування може і повинен стати перспективним засобом виходу з несприятливих умов, що склалися. Адже проведення лізингових операцій є достатньо безпечним для банків, оскільки при їх здійсненні дотримуються принципи цільового використання кредиту й забезпеченості його ліквідною заставою.
Потрібно зазначити, що лізинг в багатьох зарубіжних країнах вже давно завоював визнання у банківських установах. Доказом цього є значна частка участі банків у здійсненні лізингових операцій (50%). А самі лізингові операції останніх 50 років є невід’ємною частиною економіки розвинутих країн, де на сьогодні близько 30% інвестицій припадає саме на операції лізингового характеру. Для економіки України розвиток лізингового бізнесу є вкрай необхідним, оскільки він сприяє прискоренню темпів оновлення й модернізації основних засобів, забезпеченню взаємної вигоди партнерів, підвищенню економіки держави в цілому.
Ефективне застосування лізингу в діяльності комерційних банків України, розвиток лізингового бізнесу в сучасних ринкових умовах нашої держави та взаємозв'язок цих явищ ставить перед економічною наукою низку складних проблем, що потребують поглибленого наукового дослідження і практичного вирішення.
Питання становлення, розвитку, організації та функціонування лізингу були предметом досліджень у наукових працях таких вітчизняних вчених, як О.Д. Василика, Н.М. Внукової, С.В.Дідура, А.Г. Загороднього, Г.А. Іванникової, В.М. Кочеткова, Б.Л. Луціва, О.О. Ляхової, О.В.Манойленка, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, В.П. Ніколаєва, О.В.Ольховикова, А.А. Пересади, Н.Є. Селюченко, О.Г. Слав`янської, Ю.В. Сосюрка, В.П. Трача, Г.О. Холодного, Н.П. Шульги та ін. Вихід національної економіки на шлях ринкових перетворень визначив її розвиток відповідно до світових тенденцій, а тому, при формуванні сучасних лізингових відносин, необхідно спиратись на знання й досвід зарубіжних країн. Зокрема автор у дисертаційному дослідженні керувався працями зарубіжними учених Р. Брілі, В. Горемикіна, В. Джухи, М.Лещенка, О.Кабатової, Р. Капроні, Н. Коршунова, Д. Лелецького, М. Міллера, Л. Прилуцького, С. Силинга, А. Смирнова, Ю. Харитонової, Р. Хігінса, В. Хойєра, О. Чекмаревої, Х. Шпіттлера.
Переважна більшість робіт науковців зорієнтована на дослідження загальних тенденцій розвитку лізингових операцій і їх особливостей порівняно з іншими формами фінансування діяльності суб’єктів господарювання. Значно менше уваги приділяється вивченню проблем, що їх вирішують комерційні банки у процесі впровадження у свою діяльність лізингових операцій, зокрема тих, що пов`язані з вибором форми участі у лізинговому бізнесі та розглядом лізингових проектів.
Вирішення проблем ефективного застосування лізингу в діяльності комерційних банків, повного і чіткого розгляду лізингових проектів комерційним банком, а також проблем активізації участі у лізингових відносинах та розвитку лізингового бізнесу в Україні в цілому визначили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова комплексної науково-дослідної роботи "Грошово-кредитна система України в умовах ринкових перетворень в економіці" (державний реєстраційний №0101U005698), що розробляється колективом кафедри банківської справи Тернопільської академії народного господарства. Зокрема, автором досліджувався розділ V "Ринок банківських послуг та його розвиток в Україні".
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних і методологічних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо активізації лізингової діяльності комерційних банків та визначення напрямків розвитку лізингового бізнесу в Україні. Для досягнення мети в роботі поставлено такі завдання:
Ё
уточнити сутність та особливості лізингу як перспективної форми діяльності суб’єктів ринку;
Ё
дослідити формування і регулювання лізингових відносин зарубіжних країн з розвинутими лізинговими відносинами з метою визначення перспективних напрямків для ефективного розвитку лізингового бізнесу в Україні;
Ё
проаналізувати організацію, сучасний стан та роль банків у розвитку лізингових відносин в Україні;
Ё
систематизувати форми участі комерційних банків у лізингових відносинах;
Ё
дослідити етапи організації та оцінки лізингових проектів;
Ё
розглянути фінансування лізингових проектів комерційними банками;
Ё
визначити проблеми розвитку лізингового бізнесу в Україні;
Ё
обґрунтувати пропозиції щодо активізації лізингової діяльності в комерційних банках.
Об'єктом дослідження є економічні відносини, пов’язані з організацією лізингового бізнесу.
Предметом дослідження є діяльність комерційних банків, спрямована на лізингове обслуговування суб’єктів ринку.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використані різні наукові методи. Теоретичні основи лізингу досліджувались із застосуванням методів індукції та дедукції. Зокрема, за допомогою методу дедукції визначено етапи розвитку та регулювання лізингової діяльності в країнах з розвинутими лізинговими відносинами. Використання методів порівняння та історичної оцінки дозволило оцінити роль банків у лізинговому бізнесі. Методи порівняння та аналізу застосовувалися при визначенні відмінностей форм участі банків у лізинговому бізнесі. Використання зазначених методів дозволило розробити порядок організації дій при розробці лізингового проекту. На основі діалектичного методу пізнання визначено напрямки розвитку лізингової діяльності комерційних банків в Україні.
Інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні публікації, дослідження з питань теорії й практики, організації та розвитку лізингових процесів, чинне законодавство України, інших держав світу з досліджуваних питань. Для аналізу конкретних економічних явищ на лізинговому ринку України використано матеріали Національного банку України, АППБ “Аваль”, Всеукраїнської асоціації лізингу "Укрлізинг", Асоціації українських банків, СП "Української фінансової лізингової компанії", ТОВ “Виробниче товариство “КТД”.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну й одержані автором особисто, полягають у наступному:
Ё
уточнено розмежування понять “лізинговий бізнес” та “лізингова індустрія”, відмінність яких полягає в тому, що лізинговий бізнес є сукупністю практичних дій, спрямованих на отримання прибутку від реалізації лізингу, а лізингова індустрія характеризує процес розвитку лізингового бізнесу у розрізі будь-якої галузі чи країни;
Ё
на основі аналізу зарубіжного досвіду визначено особливості діяльності комерційних банків у процесі організації лізингових відносин та обгрунтовано, що саме комерційні банки є одними з основних суб'єктів лізингових відносин. Для ефективного ж розвитку лізингового бізнесу в Україні доцільно розвивати банківські холдингові компанії й створювати спеціалізовані філіали банківських установ, які спостерігатимуть за станом міжнародного лізингу;
Ё
з нових позицій досліджено сучасну ситуацію лізингового ринку в Україні, яка характерна наявністю великого потенційного попиту на лізингові операції й послуги та потребує активного залучення банківських установ для фінансового забезпечення лізингових операцій;
Ё
уперше розроблено схеми форм участі банків у лізинговому бізнесі та доведено, що найприйнятнішою формою участі у лізинговому бізнесі для банківських установ є створення дочірньої лізингової компанії, через яку вони можуть ефективніше реалізувати фінансування програми власного розвитку та здійснювати реструктуризацію проблемних активів шляхом реалізації лізингових схем;
Ё
запропоновано комерційним банкам для активізації їхньої діяльності у лізинговому бізнесі використовувати розроблений Кодекс лізингової політики комерційного банку, що має будуватись за наступною структурою: загальні положення; форми участі банку в лізинговому бізнесі; фінансові умови укладання контрактів, пов'язаних із лізингом; кредитні комітети, які приймають рішення щодо доцільності фінансування лізингового проекту; моніторинг лізингової діяльності;
Ё
доведено доцільність використання комерційними банками для покращення стану кредитного портфеля схеми реструктуризації кредитної заборгованості шляхом переоформлення проблемної заборгованості на лізингову угоду, а для активізації участі комерційних банків у лізинговому бізнесі – схеми проведення лізингових операцій у холдинговій структурі через власні лізингові компанії.
Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що запропоновані в дисертації підходи, методи та отримані результати мають практичне значення для активізації лізингової діяльності комерційних банків та розвитку лізингового бізнесу в Україні в цілому. Практичне значення окремих результатів полягає у впровадженні у навчальний процес кафедри банківської справи Тернопільської академії народного господарства (довідка №126-02/22 від 15.01.2004 р.) лізингових операцій при викладанні навчальних дисциплін “Банківські операції”, “Кредитування і контроль”. Стратегію лізингової політики в комерційних банках апробовано в діяльності Центрального офісу АППБ “Аваль” у м.Києві (довідка №01/2634 від 08.07.2003 р.). Пропозиції щодо застосування схеми переоформлення кредитної заборгованості на лізингову угоду апробовано в Тернопільській філії ТОВ “Укрпромбанк” (довідка №52 від 26.01.2004 р.). Рекомендації стосовно розвитку лізингового бізнесу в Україні, а саме – приєднання до Конвенції УНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг”, та підвищення кваліфікації банківських працівників стосовно лізингу впроваджено в діяльність Всеукраїнської асоціації лізингу “Укрлізинг” (довідка №53-01 від 02.09.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати, що виносяться на захист, одержані дисертантом самостійно та знайшли відображення в опублікованих працях. Усі роботи опубліковано без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення та результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри банківської справи Тернопільської академії народного господарства. Матеріали дослідження з питань розвитку українського лізингового бізнесу та можливості участі комерційних банків у ньому доповідалися:
-
на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Трансформація державного регулювання економіки на завершенні ХХ століття" (Тернопіль, 2001 р.);
-
на Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону" (Чернівці 2001 р.);
-
на науковому семінарі Інституту банківськоuj бізнесу ТАНГ "Сучасні тенденції розвитку кредитних систем провідних країн світу" (Тернопіль, 2002 р.);
-
на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта" (Дніпропетровськ, 2002 р.);
-
на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економічні проблеми ринкової трансформації України" (Львів, 2002);
-
на ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (Дніпропетровськ, 2003 р.).
Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 12 робіт загальним обсягом 4,22 друк. арк., з них 2 роботи тези загальним обсягом 0,25 друк. арк.. Усі праці, окрім тез, опубліковано у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, що включає 14 таблиць на 9 сторінках, 26 рисунків на 14 сторінках, 12 додатків на 34 сторінках. Список використаних джерел налічує 198 найменувань на 15 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначені мета та основні завдання, об'єкт дослідження, наукова новизна і практичне значення розроблених рекомендацій.
Перший розділ “Теоретичні основи організації лізингового бізнесу, його розвиток та сучасний стан” складається з трьох підрозділів, в яких розкривається економічна сутність, формування, регулювання й особливості лізингу як перспективної форми діяльності суб’єктів ринку, сучасний стан та роль банків у розвитку лізингового бізнесу.
Протягом тривалого часу економічна сутність лізингу залишається нечітко визначеною. Аналіз основних теоретичних поглядів сутності лізингу показав, що походить він від оренди, проте має більш широку основу і містить у собі одночасно істотні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, що тісно суміщаються і взаємно проникають один в одного, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. Дисертант відстоює позицію, що лізинг – це сукупність економіко-правових відносин, які виникають із придбанням у власність майна та передачею його у тимчасове володіння і користування на визначений термін і за визначену плату.
Сучасний лізинговий ринок характерний різноманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, які регулюють лізингові операції. Визначення видів лізингу ускладнюється низкою причин таких, як: термінологічна невизначеність, котра обтяжується протиріччями законодавчих актів; прямим запозиченням досвіду зарубіжних країн; природною гнучкістю лізингового договору, що може містити різного роду винятки і тим самим відрізняти оперативний лізинг від фінансового тощо.
У дисертаційній роботі доведено, що диференціація лізингових операцій за окремими ознаками, що виділяються різними авторами в економічній літературі, веде до неоднозначного тлумачення та потребує уточнення. На думку автора, слід розмежовувати два види лізингу – фінансовий та оперативний, а також певну кількість лізингових форм, що виправдали себе на практиці.
Для лізингового бізнесу характерні різноманітні ризики. Однією з особливостей лізингових ризиків є можливість розподілу їх між суб’єктами лізингових відносин. На сьогоднішній день найчастіше зустрічаються наступні види ризиків при проведенні лізингових операцій: 1) ризик неплатежу, який має місце при здійсненні усіх видів фінансування, особливо в умовах дефіциту обігових коштів; 2) ризик загибелі або неможливості подальшої експлуатації предмета лізингу; 3) ризик прискореного морального старіння предмета лізингу; 4) юридичний ризик, який полягає в зміні на поточний момент нормативно-правової бази.
Саме можливість зменшення рівня різноманітних видів ризиків шляхом розподілу їх між суб’єктами лізингових відносин, робить лізинг привабливою формою фінансування для комерційних банків.
У дисертації виокремлюються поняття “лізинговий ринок”, “ринок лізингових послуг”, “інфраструктура лізингового ринку”, “лізинговий бізнес” та “лізингова індустрія”. У ході дослідження широко роглядається “лізингова індустрія” за відокремленими етапами. Автором виділено шість етапів її формування: оренда, простий фінансовий лізинг, складний фінансовий лізинг, оперативний лізинг, нові продукти та зрілий ринок. На основі дослідження цих етапів у країнах з розвинутими лізинговими відносинами з’ясовано, що тривалість еволюції лізингової індустрії (від простого фінансового лізингу до зрілості) залежить від стану розвитку ринкової економіки тієї чи іншої країни, зокрема від швидкості поширення інформації та передачі технологій між ринками.
В роботі на основі дослідження сучасної ситуації функціонування лізингу в зарубіжних країнах автором встановлено:
1)
комерційні банки є одними з основних суб'єктів лізингових відносин (50% серед лізингодавців Європи становлять банки або банківські лізингові компанії (див. рис.1));
2)
розвиток банківських холдингових компаній збільшує обсяг лізингових операцій на національному рівні;
3)
доцільність створення банками спеціалізованих філіалів як спостерігачів за станом міжнародного лізингу;
4)
у процесі лізингової діяльності переважають довготермінові лізингові угоди;
5)
значний вплив на ефективний розвиток лізингового бізнесу має продумана нормативно-правова база країни;
6)
основними причинами вибору лізингового механізму для організації проекту є: ефективне управління оборотними засобами; повний сервіс обслуговування предмета лізингу, доступні ставки, доступ до нових технологій, зручність, гнучкість, оперативність, а також податкові переваги.
Рис. 1. Види та процентне співвідношення лізингодавців у Європі в 2001 р.
У дисертаційній роботі обґрунтовано низку переваг розвитку лізингового бізнесу для країн з нерозвинутою ринковою економікою, тобто тих, рівень економіки яких подібний до економічної ситуації в Україні. До цих переваг зокрема можна віднести: лізинг породжує джерело нового капіталу для інвестицій; дає доступ до фінансування більшій кількості суб’єктів комерційної діяльності, особливо малих та середніх підприємств; розширює базу внутрішнього капіталу; заохочує до створення нових фінансових операцій та послуг; сприяє розвитку вторинних ринків.
Оскільки понад 80% лізингових компаній активно використовують залучені кошти для фінансового забезпечення, то кредитування лізингових операцій зайняло гідне місце в інвестиційних портфелях більшості комерційних банків країн з нерозвинутою ринковою економікою. Зокрема, в Україні фундаторами лізингових відносин були не лізингові компанії, а комерційні банки.
Сучасна ситуація лізингового бізнесу в Україні характерна великим потенційним попитом на лізингові операції та послуги, при цьому найреальнішими господарюючими суб'єктами, котрі мають тимчасово вільні кошти й доступ до них, є банківські установи. Зокрема, фінансовий лізинг здійснюють приблизно 38 вітчизнягих комерційних банків з 180 (див. табл. 1).
Таблиця 1.
Фінансовий лізинг у банках України (дані станом на 01.07.2003), у тис. грн.
№ | Назва банку | Сума фінансо-вого лізингу | % до загальної суми | У тому числі
Фін. лізинг, що наданий іншим банкам | Фін. лізинг, що наданий іншим суб'єктам
1. | БРОКБІЗНЕСБАНК | 25698 | 47,2 | 0 | 25698
2. | КРИМУНІВЕРСАЛБАНК | 4735 | 8,7 | 0 | 4735
3. | ЕНЕРГОБАНК | 4061 | 7,5 | 0 | 4061
4. | “ПОРТО-ФРАНКО” | 3028 | 5,6 | 0 | 3028
5. | ЗАХІДБУДГАЗБАНК | 2617 | 4,8 | 0 | 2617
6. | ПРИВАТБАНК | 1568 | 2,9 | 12 | 1556
7. | “ДЕМАРК” | 1317 | 2,4 | 0 | 1317
8. | КИЇВ | 1131 | 2,1 | 0 | 1131
9. | УКРГАЗПРОМБАНК | 1030 | 1,9 | 0 | 1030
10. | УКР. КРЕДИТНО-ТОРГОВИЙ | 993 | 1,8 | 0 | 993
11. | МЕГАБАНК | 873 | 1,6 | 0 | 873
12. | “МРІЯ” | 846 | 1,6 | 0 | 846
13. | “КАПІТАЛ” | 661 | 1,2 | 0 | 661
14. | ІНВЕСТ-КРИВБАС БАНК | 657 | 1,2 | 0 | 657
15. | УКРГАЗБАНК | 645 | 1,2 | 0 | 645
16. | ІКАР-БАНК | 597 | 1,1 | 0 | 597
17. | УКРСОЦБАНК | 564 | 1,0 | 0 | 564
18. | РЕАЛ БАНК | 528 | 1,0 | 0 | 528
19. | ТРАНСБАНК | 493 | 0,9 | 0 | 493
20. | ПРОМІНВЕСТБАНК | 441 | 0,8 | 433 | 8
21. | “ФОРУМ” | 298 | 0,5 | 0 | 298
22. | ОЩАДБАНК | 219 | 0,4 | 0 | 219
23. | “УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ” | 197 | 0,4 | 0 | 197
24. | УКРІНБАНК | 183 | 0,3 | 0 | 183
25. | ВАБАНК | 159 | 0,3 | 0 | 159
26. | “АВАЛЬ” | 152 | 0,3 | 0 | 152
27. | КООПІНВЕСТБАНК | 149 | 0,3 | 0 | 149
28. | ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК | 122 | 0,2 | 122 | 0
29. | “ПІВДЕННИЙ” | 118 | 0,2 | 0 | 118
30. | УКРЕКСІМБАНК | 99 | 0,2 | 0 | 99
31. | МІЖН. КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК | 76 | 0,1 | 0 | 76
32. | “ЄВРОПЕЙСЬКИЙ” | 63 | 0,1 | 0 | 63
33. | ПРАВЕКС-БАНК | 44 | 0,1 | 0 | 44
34. | УНІВЕРСАЛЬНИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА ПАРТНЕРСТВА | 24 | 0,0 | 0 | 24
35. | “ПІВДЕНКОМБАНК” | 20 | 0,0 | 0 | 20
36. | ”СТОІК” | 12 | 0,0 | 0 | 12
37. | УКРАЇНСЬКИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК | 9 | 0.0 | 0 | 9
38. | КРЕДИТ БАНК (УКРАЇНА) | 2 | 0,0 | 0 | 2
ВСЬОГО ПО БАНКАХ | 54428 | 100,0 | 567 | 53861
Зібрано автором на основі даних ВАЛ “Укрлізинг”.
Крім позитивних явищ розвитку лізингового бізнесу в Україні, існують і негативні явиша, які залежать від певних чинників. Підтвердженням цього можуть бути об'єктивні макроекономічні показники розвитку України. Так, згідно зі статистичними даними, отриманими у Всеукраїнській Асоціації “Укрлізинг”, обсяг лізингових операцій з 1999 р, коли він становив1812 млн. грн., скоротився у 2002 р. на 464 млн. грн., і, як видно з табл. 2 у І кварталі 2003 р. продовжував скорочуватись (див. табл. 2).
Таблиця 2
Динаміка обсягу лізингових операцій за період з 1998 р.
по І квартал 2003 року в Україні
Показники | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. І квартал
Номінальний ВВП, млн. грн. | 102593 | 130442 | 170070 | 204190 | 220932 | 48346
Обсяг лізингових операцій, млн. грн. | 380,00 | 1812,00 | 1750,00 | 1500,00 | 1348,00 | 20,00
Частка лізингових операцій у номінальному ВВП, % | 0,37 | 1,38 | 1,02 | 0,74 | 0,61 | 0,41
За даними Всеукраїнської асоціації лізингу “Укрлізинг”.
До чинників, які негативно впливають на розвиток лізингових відносин, слід віднести: недосконалу законодавчу базу, яка регламентує лізингову діяльність; відсутність уніфікованих правил здійснення операцій фінансового лізингу у відносинах вітчизняних контрагентів з іноземними; незначна кількість суб’єктів ринку, котра має кошти для фінансування лізингових проектів; малопроінформованість потенційних суб’єктів лізингових відносин тощо.
Узагальнюючи привабливість лізингу для українських лізингоодержувачів та лізингодавців, якими можуть і повинні бути комерційні банки як потенційні суб'єкти лізингових відносин в Україні завдяки наявним у них вільним коштам, в дисертації виділено низку переваг, що є доказом доцільності та необхідності їх вивчення, впровадження та використання. До них належать: гнучка форма фінансування лізингу, адже він менше регулюється, ніж банківський кредит; можливість краще використовувати податкові вигоди (наприклад, прискорена амортизація); лізинг розширює джерела кредитування, тобто лізинг є додатком до традиційного банківського фінансування, а не його заміною; лізинг страхує суб’єктів лізингових відносин від технічної відсталості предмета лізингу тощо.
Розділ 2. “Організація і реалізація лізингових проектів за участю комерційних банків” має три підрозділи. У підрозділі 2.1 “Форми участі банків у лізинговому бізнесі” проведений аналіз форм участі комерційних банків у лізингових відносинах. Для цього виокремлено п'ять форм (лізингодавець, кредитор, лізингоодержувач, гарант, засновник лізингової компанії), які можуть поєднуватися. Даний аналіз дозволив зробити висновок, що найбільш прийнятною формою участі банків України в лізинговому бізнесі є створення дочірньої лізингової компанії, через яку банк може реалізувати фінансування програми власного розвитку та здійснювати реструктуризацію проблемних активів шляхом реалізації лізингових схем. При цьому запропоновано ряд схем організації та реалізації лізингових проектів:
Ё
загальну схему діяльності лізингового підрозділу банку;
Ё
схему здійснення лізингу за допомогою організації банківського консорціуму;
Ё
схему лізингу з використанням кредитних ресурсів банку, де банк є засновником дочірньої лізингової компанії;
Ё
схему фінансування лізингової угоди шляхом надання гарантій або авалю векселів;
Ё
схему укладання лізингової угоди, коли банк є лізингоодержувачем.
У роботі відзначено переваги та недоліки заснування банком лізингової компанії разом з іншим банком, з виробником обладнання, з лізингоодержувачем та створення лізингової компанії банком за участю іноземного інвестора.
У підрозділах 2.2 “Організація та оцінка лізингових проектів” та 2.3 “Проектне фінансування лізингу комерційними банками” досліджено теоретичні та практичні аспекти організації та реалізації лізингового проекту, що фінансується комерційним банком.
У загальній системі управління лізинговим процесом найважливішим етапом є оцінка ефективності фінансування лізингових проектів, від якої залежить успішність даного процесу. Повнота аналізу ефективності лізингових проектів значною мірою залежить від використання сучасних принципів та методів його проведення.
Слід зазначити, що сучасна методика оцінки ефективності лізингових проектів ґрунтується на наступних принципах: обов’язкове проведення оцінки лізингових проектів на основі показника чистих грошових потоків; приведення всіх розрахункових показників до показника теперішньої вартості; застосування диференційованої відсоткової ставки в процесі дисконтування грошових потоків; зміна дисконтних ставок залежно від мети аналізу лізингових проектів; оцінка ефективності лізингових проектів на основі порівняння обсягів лізингових витрат та строків і сум повернення інвестованих коштів; оцінка обсягу лізингових витрат усієї сукупності використаних ресурсів, пов’язаних із реалізацією проекту.
Розгляд лізингових проектів банком здійснюється у наступній послідовності: оцінка партнерів; оцінка сфери реалізації проекту; аналіз проекту; виявлення проектних ризиків; розробка заходів для розподілу й зниження ризиків; вибір форми та умов фінансування. Значну роль у розгляді банком лізингових проектів щодо їх фінансування відіграє розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), що дозволяє прогнозувати ефективність фінансування з погляду на очікуваний прибуток і, якщо передбачається фінансування із зовнішніх джерел, визначити забезпеченість своєчасного погашення кредитів за рахунок виручки підприємства (лізингового проекту), що кредитується. Техніко-економічне обґрунтування, як правило, містить загальний опис проекту і розкриває такі моменти: мета, основний ринок продукції, технологічні процеси, сировинна база, робоча сила, інфраструктура, плани збуту й ряд інших.
При розробці техніко-економічного обґрунтування доцільно використовувати міжнародний досвід, залучати кваліфікованих вітчизняних та іноземних фахівців, у тому числі банки зарубіжних країн, консультаційні фірми, незалежних експертів. Враховуючи вирішальну роль ТЕО у прийнятті рішення щодо фінансування лізингових проектів та існуючі недоліки методик, що застосовуються банками, автором обгрунтовано й доведено використовувати методику ТЕО, розроблену ЮНІДО (Організація, що займається питаннями промислового розвитку при ООН). Ця методика є стандартом у країнах з розвинутими лізинговими відносинами і є інструментом для підвищення якості лізингових пропозицій та сприяння стандартизації техніко-економічних досліджень, які часто є не тільки неповними, а й погано підготовленими. На основі запропонованої орієнтовної структури ТЕО (див. табл. 3) у дисертаційній роботі розроблено та оцінено лізинговий проект впровадження нових технологічних процесів і технічних засобів ТОВ “Виробниче підприємство КТД” для проведення комерційним банком його фінансування.
Таблиця 3
Орієнтовна структура ТЕО лізингового проекту
№ п/п | Структура
ТЕО | Елементи
складових частин
1. | Резюме - короткий огляд всіх основних елементів ТЕО
2. | Передумови і історія лізинго-вого проекту | 1.
Історія проекту
2.
Характеристика проектоукладачів
3.
Вартість вже проведених досліджень
3. | Характеристика предмета лізингу | 1.
Основні вимоги до предмета лізингу
2.
Вивчення ринку обладнання та аналіз альтернатив
3.
Технологія і процес експлуатації предмета лізингу
4.
Основні технологічні характеристики
4. | Аналіз ринку і концепція маркетингу | 1.
Визначення основної ідеї, цілей і стратегії проекту
2.
Характеристика та структура ринку (розмір і потенціал галузі, оцінка майбутнього росту, територіальне розміщення, існуючий розмір попиту тощо)
3.
Концепція маркетингу, прогноз продаж (основні цілі і стратегія маркетингу, очікувана конкуренція, програма продаж, заплановані витрати).
5. | Матеріальні ресурси | 1.
Сировина
2.
Оброблювані промислові товари
3.
Допоміжні виробничі товари
6. | Організація і накладні витрати | 1.
Застосовувана організаційна схема
2.
Очікувані накладні витрати (загальнозаводські, адміністративні, фінансові)
7. | Трудові ресурси | 1.
Очікувана потреба в трудових ресурсах
2.
Очікувані витрати на трудові ресурси
8. | Календарне здій-снення проекту | 1.
Очікуваний приблизний календарний план здійснення проекту
2.
Очікувані витрати на здійснення проекту
9. | Фінансовий аналіз | 1.
Повні лізингові витрати
2.
Очікувана структура фінансування проекту
3.
Виробничі витрати
4.
Фінансова оцінка (підготовка оціночного висновку)
Дане дослідження, дозволяє зробити висновок, що запропонований проект є економічно реальним і доцільним, а вкладені комерційним банком кошти повернуться з прибутком. Така розробка є зразком для вивчення ТЕО при вирішенні комерційним банком фінансувати чи ні запропонований клієнтом лізинговий проект.
На основі проведеного дослідження автор наголошує на тому, що комерційним банкам при фінансуванні лізингових проектів особливу увагу необхідно звертати на ТЕО у бізнес-плані, оскільки саме він дає змогу: визначити шляхи та засоби для досягнення поставлених цілей; максимально використати конкурентні переваги; запобігти помилковим діям; відстежити основні тенденції в економіці, техніці, технології і використовувати їх у своїй діяльності; своєчасно прийняти захисні засоби від різноманітних ризиків; використати іновації у своїй діяльності; об’єктивніше оцінити результати виробничої та комерційної діяльності суб’єктів ринку.
Розділ 3. “Напрямки розвитку лізингового бізнесу в Україні” включає два підрозділи.
У роботі автором виділено п’ять основних напрямків розвитку лізингового бізнесу в Україні. Перш за все, це визначення та вирішення низки питань у комерційній сфері інфраструктури лізингу тобто, в юридичній, податковій, регуляторній, та окремий напрямок – активізація лізингової діяльності в комерційних банках.
Враховуючи низку проблем, що виникають у банківських установах у сфері кредитування, передусім з накопиченням у кредитних портфелях банків великої кількості проблемних і майже безнадійних боргів, автором запропоновано здійснювати переоформлення проблемної кредитної заборгованості на лізингову угоду за допомогою зворотного лізингу за наведеною у роботі схемою. Цю схему можна також використовувати з метою поліпшення стану інших взаємовідносин клієнта і банку в процесі їх співпраці, а саме: пролонгації кредиту; винесення кредитного зобов’язання на протермінування; у випадку надання банком поручительства чи гарантії за третіх осіб і пред’явлення їх банку до сплати з метою запобігання переведенню позабалансового зобов’язання у протерміноване балансове; практики видачі клієнту короткострокових кредитів з подальшою їх пролонгацією при потребі в довготерміновому кредиті; звернення стягнення на заставу, що супроводжується додатковими витратами (оформлення юридичних документів, судові витрати тощо).
Для ефективного проведення лізингових операцій банкам необхідно питання лізингової політики висвітлювати в складі меморандуму кредитної політики, якщо ці операції мають одиничний характер, а якщо банк у своїй кредитній політиці буде орієнтуватися на розвиток лізингу і лізингової діяльності, які матимуть багатогранний характер, банку доцільно скласти Кодекс лізингової політики. Автором розроблену орієнтовну структуру Кодексу лізингової політики комерційного банку (див. рис. 2);
Перспективним напрямком активізації лізингової діяльності банків також є проведення лізингових операцій у холдинговій структурі через власні лізингові компанії.
Вивчення усіх можливостей щодо отримання прибутку чи розв'язання фінансових проблем за допомогою лізингових механізмів є терміновою необхідністю для комерційних банків. Адже, впроваджуючи лізинг у свою діяльність, банки зможуть розширити спектр надання послуг для своїх клієнтів, що сприятиме збільшенню кількості нових потенційних клієнтів, і, як наслідок, отриманню додаткового прибутку, а відтак – сприяти розвитку лізингового бізнесу в Україні.
Враховуючи великий попит на нові технології і обладнання, недостатній обсяг грошових коштів у потенційних лізингоодержувачів на їх придбання, а також багатий досвід лізингового бізнесу розвинених країн зазначемо, що лізинговий бізнес в Україні має великий потенціал для розвитку.
ВИСНОВКИ
Результатами дисертаційного дослідження є теоретичні узагальнення та вирішення практичних проблем, пов'язаних з активізацією лізингової діяльності комерційних банків та розвитку лізингового бізнесу в Україні. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, такі:
1.
Узагальнюючи досвід зарубіжних країн і враховуючи вітчизняну практику здійснення лізингових операцій, необхідно чітко розмежовувати два види лізингу – фінансовий і оперативний та значну кількість лізингових форм, що виправдали себе на практиці. При цьому під фінансовим лізингом слід розуміти сукупність лізингових відносин, що здійснюються зі спеціально придбаним майном у власність, котре потім передається у тимчасове користування на термін, що майже дорівнює терміну експлуатації усієї або більшої частини вартості майна. Відповідно, під оперативним лізингом належить розуміти сукупність лізингових відносин, при яких витрати лізингодавця, що стосуються купівлі й утримання лізингового майна, не покриваються лізинговими платежами протягом терміну дії лізингового договору.
2.
На основі аналізу розвитку лізингових індустрій зарубіжних країн з’ясовано, що лізингова індустрія кожної країни проходить через певні етапи, при цьому відмінна риса між ними полягає тільки у терміні проходження через той чи інший етап. Дослідження кожного етапу з детальним аналізом положення країни в рамках циклу зарубіжних країн дає підстави на виділення комерційного банку як одного з основних суб`єктів лізингу.
3.
Доцільність активного розвитку лізингового бізнесу в Україні викликана тим, що: 1) лізинг дозволяє краще управляти оборотним капіталом, що пояснюється невеликою першою виплатою або її відсутністю; 2) може забезпечити до 100% фінансування, а це зберігає оборотний капітал лізингоодержувача; 3) забезпечує фіксовані виплати, що базуються на фіксованому відсотку, тобто ризик в отриманні відсотків покладається не на лізингоодержувача, а на лізингодавця (лізингодавці звичайно знаходяться у набагато кращому становищі, оскільки мають доступ до інструментів, які дають змогу управляти такими ризиками); 4) є гнучкою формою фінансування, адже зазвичай він набагато менше регулюється; 5) лізинг забезпечує страхування від інфляції, тому що лізингові платежі переважно фіксовані на характерний для лізингу термін (від трьох до п’яти років), а це є гарантією проти впливу інфляції протягом цього періоду; 6) розширює джерела кредитування, тобто лізинг є альтернативою банківського фінансування, а не його заміною; 7) за допомогою лізингового механізму зазвичай швидше можна отримати потрібні кошти, ніж отримати їх як кредит у банку; 8) може надавати нефінансові послуги (наприклад, технічне обслуговування обладнання), які не можна отримати з інших джерел кредитування; 9) страхує від технічної відсталості; 10) лізинг може сприяти лізингоодержувачеві заощаджувати кошти завдяки великому масштабу операцій лізингодавця; 11) сприяє розвитку вторинних ринків.
4.
Аналіз стану лізингових відносин в Україні показує, що: попит на лізингові операції та послуги в Україні зумовлений, насамперед, несприятливим станом парку устаткування; в Україні нині панує сприятливе середовище для здійснення лізингових операцій та надання лізингових послуг; найбільш реальними господарюючими суб’єктами, які мають тимчасово вільні кошти чи мають доступ до них, є банківські установи; частка лізингових операцій у діяльності українських банків незначна; активізація лізингової діяльності комерційних банків необхідна для фінансового забезпечення лізингового бізнесу; потрібно переглянути нормативні та законодавчі акти, які регулюють лізингові відносини, а також діяльність комерційних банків у цій сфері.
5.
Проведений аналіз участі комерційних банків у лізингових відносинах переконливо показав, що банки, виступаючи лізингодавцем чи кредитором лізингодавця, лізингоодержувачем чи гарантом, мають більше переваг і пільг, якщо вони проводять лізингові операції через власну дочірню лізингову компанію. Звідси найприйнятнішою формою участі у лізинговому бізнесі для банків є створення дочірньої лізингової компанії, через яку банк зможе ефективніше реалізувати фінансування програми власного розвитку та здійснювати реструктуризацію проблемних активів через лізингові схеми.
6.
При дослідженні питання вибору й обґрунтування схем та організаційно-економічних механізмів здійснення лізингових угод за участю комерційних банків в роботі обгрунтовано доцільність поділу процесу організації лізингового проекту на п'ять етапів, а саме: підготовчий, етап розгляду лізингового проекту, укладання лізингової угоди, етап реалізації та завершальний етап лізингової угоди). Особливу увагу для комерційних банків становить етап розгляду лізингового проекту.
7.
Важливим моментом при розробці чи розгляді лізингового проекту є вивчення та оцінювання його за техніко-економічним обґрунтуванням (ТЕО). На основі теоретичних і практичних результатів проведеного дослідження ТЕО автором запропоновано банківським установам застосовувати методику ТЕО, розроблену ЮНІДО, яка забезпечить збір необхідної інформації для прогнозування руху грошових коштів. Ця методика є стандартом у країнах з розвинутими лізинговими відносинами та інструментом для підвищення якості лізингових пропозицій та сприяння стандартизації техніко-економічних досліджень, які часто є не тільки неповними, а й погано підготовленими.
8.
Комерційним банкам для активізації їхньої діяльності у лізинговому бізнесі доцільно використовувати розроблений Кодекс лізингової політики комерційного банку, який має будуватись за наступною структурою: загальні положення; форми участі банку в лізинговому бізнесі; фінансові умови укладання контрактів, пов'язаних із лізингом; кредитні комітети, які приймають рішення щодо доцільності фінансування лізингового проекту; моніторинг лізингової діяльності.
9.
Для усунення низки негативних явищ, що виникають у банківських установах у сфері кредитування, передусім проблем, пов’язаних із несвоєчасним поверненням значної кількості кредитів і накопиченням у кредитних портфелях банків доволі великої кількості проблемних і майже безнадійних боргів, банкам доцільно здійснювати переоформлення проблемної кредитної заборгованості на лізингову угоду за допомогою зворотного лізингу за схемою, запропонованою автором. Цю схему можна також використовувати з метою поліпшення стану інших взаємовідносин клієнта і банку в процесі їх співпраці, а саме: пролонгації кредиту; винесення кредитного зобов’язання на протермінування; у випадку надання банком поручительства чи гарантії за третіх осіб і пред’явлення їх банку до сплати з метою запобігання переведенню позабалансового зобов’язання у протерміноване балансове; практики видачі клієнтам короткострокових кредитів з подальшою їх пролонгацією при потребі в довготерміновому кредиті; звернення стягнення на заставу, що супроводжується додатковими витратами (оформлення юридичних документів, судові витрати, сплата зборів, державного мита, оплата послуг нотаріуса та ін.).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У фахових виданнях:
1.
Васильчишин О.Б. Комерційні банки у формуванні лізингових відносин в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. – 2002.– №11. С.110– 117. – 0,56 д.а.
2.
Васильчишин О.Б. Лізинг як вид підприємницької діяльності // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. –2002. – №12. С. 172–175. – 0,28 д.а.
3.
Васильчишин О.Б. Трансформація державного регулювання лізингового бізнесу в Україні // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. Випуск 11. - Тернопіль: Видавництво "Економічна думка", 2002 р. С. 195–199.– 0,38 д.а.
4.
Васильчишин О.Б. Впровадження лізингових відносин в структуру холдингу //
