НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АНОХІНА Інесcа Олександрівна

УДК 346.242+347.4

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

СУБ’ЄКТІВ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛІЙ

Спеціальність: 12.00.04 - Господарське право;

господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії МОН України (м. Одеса).

Науковий керівник - | доктор юридичних наук, професор Саніахметова Ніна Олексіївна, Одеська національна юридична академія МОН України, завідуюча кафедрою підприємницького та комерційного права (м. Одеса)

Офіційні опоненти: | доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права,

професор кафедри державно-правових дисциплін (м. Донецьк)

кандидат юридичних наук

Шелухін Микола Леонідович,

Донецький юридичний інститут МВС

при Донецькому національному університеті,

доцент кафедри господарського права і

економічних дисциплін (м. Донецьк)

Провідна установа – | Київський національний університет

імені Тараса Шевченка (м. Київ).

Захист відбудеться “7” квітня 2005 року о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “7” березня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямків сучасної економічної політики в Україні є розвиток і підтримка конкуренції. Згідно зі ст. Конституції України держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності. Види і межі монополії визначаються законом.

Останнім часом в Україні були здійснені значні кроки у формуванні правової й інституціональної бази державного регулювання природних монополій. У 2000 р. вступив у дію Закон України “Про природні монополії”, розпочата робота із створення органів державного регулювання на загальнодержавному рівні. Зараз в Україні простежується тенденція посилення регулюючої функції держави в сфері природних монополій.

Хоча у створенні законодавчої бази регулювання природних монополій були вжиті деякі важливі і необхідні заходи, але низка заходів ще має бути вжита для формування якісного механізму і системи державного регулювання діяльності природно-монопольних утворень.

Для надійного функціонування суб'єктів природних монополій необхідна стабільна правова база, що підтримує їхній розвиток і створює стимули для підвищення ефективності. Оскільки законодавча база регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є неповною і суперечливою, немає чіткої концепції правового регулювання, відсутня дійова система контролю за цією діяльністю, необхідне удосконалювання нормативно-правової бази регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

Таким чином, у сучасних умовах реформування природних монополій у контексті їхньої ринкової адаптації з позиції необхідності створення фундаментальної бази державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій питання істотного вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює відносини у сфері природних монополій, набувають зростаючого значення.

Вищесказане і визначає актуальність дослідження правового регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

Проблеми природних монополій та регулювання діяльності у цих сферах досліджувалися переважно з економічної точки зору у працях вчених-економістів, зокрема Н.І. Бєлоусова, Є.М. Васильєва, В.Н. Лівшица, В.О. Паламарчука, Г.М. Филюка.

Вчені–юристи В.І. Єрьоменко, С.Е. Жилінський, Н.Н. Клейн, Н.М. Корчак, С.Б. Мельник та інші аналізували окремі правові аспекти регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Однак у літературі не досліджено багато аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема правовий статус цих суб’єктів, механізм регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, правовий статус органів регулювання цієї діяльності, а також порушення законодавства про природні монополії та юридична відповідальність за їх вчинення.

Актуальність обраної теми дисертаційного дослідження також обумовлюється відсутністю монографічних досліджень з правових проблем регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії за темою “Правові проблеми розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 01010001195), де дисертантка брала участь як співвиконавець. Внеском авторки в розробку теми в якості співвиконавця є самостійний аналіз поняття природних монополій, їх сфер та правового статусу суб’єктів; виявлення поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; визначення правового статусу органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій; надання поняття юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії та її підстави.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні задачі:

аналіз поняття природної монополії та її наукове визначення;

виявлення сфер природних монополій та дослідження правового статусу їх суб'єктів;

дослідження поняття, принципів, методів та предмету регулювання діяльності суб'єктів природних монополій і їх доопрацювання;

виявлення специфіки правового статусу органів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

здійснення класифікації порушень законодавства про природні монополії та виявлення видів юридичної відповідальності за їх вчинення;

обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.

Об’єктом дослідження є діяльність суб’єктів природних монополій та її регулювання з точки зору правових аспектів.

Предметом дослідження є правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

Методи дослідження. Дослідження грунтується на комплексі загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. При написанні роботи застосовувались такі методи наукового дослідження: порівняльно-правовий (з метою врахування світового досвіду регулювання діяльності суб'єктів природних монополій проведено порівняльний аналіз законодавства про природні монополії Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки тощо та ЄС); абстрагування (визначення та уточнення основних понять у сфері природних монополій); формально-логічний (аналіз сучасного стану законодавства про природні монополії, розробка пропозицій щодо шляхів удосконалення цього законодавства та практики його застосування); системно-функціональний (дослідження основних аспектів правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, зокрема уточнення правового статусу цих суб’єктів).

Теоретичну основу дослідження складають труди вчених в галузі економіки та господарського права, а саме А.Г. Бобкової, О.М. Вінник, В.М. Гайворонського, І.І. Дахна, Д.В. Задихайла, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, Г.В. Пронської, Р.І. Кузьміна, С.А.Кузьміної, Б.Г. Розовського, Н.О. Саніахметової, К.Ю. Тотьєва, О.О. Чувпила, М.Л. Шелухіна, В.С. Щербини та ін.

Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, практика органів Антимонопольного комітету України, спеціальна вітчизняна та зарубіжна наукова література, в якій досліджуються проблеми правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства та практики його застосування щодо регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, на основі якого обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері діяльності.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

Уперше обгрунтовано доцільність:

визначення природної монополії як специфічного різновиду монопольного ринку, на якому виключне право суб'єкта господарювання здійснювати діяльність виникає не в результаті його конкурентної боротьби, а внаслідок визнання державою неефективності конкуренції, тобто її усунення і недопущення на визначеному ринку;

врахування, що природні монополії через їхню специфіку вимагають особливих форм державного регулювання, особливого правового режиму регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів, що функціонують на таких ринках;

для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії передбачити в розділі IV Закону “Про природні монополії”: вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії; види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії; відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

врахування, що спеціальне цілеспрямоване державне регулювання діяльності у сфері природних монополій поширюється виключно на визначену в Законі „Про природні монополії” категорію спеціальних суб'єктів природних монополій;

розробки Положень про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);

прийняття спеціальних законів, що передбачають особливості державного регулювання в окремих сферах природних монополій (наприклад, законів України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій).

Удосконалено механізм регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і поглиблення правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків з обгрунтуванням доповнень Закону України “Про природні монополії” наступними положеннями:

вказати в ст. Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;

передбачити в ст. Закону не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій;

доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування.

Дістали подальший розвиток:

погодження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб’єктів природних монополій або органів її регулювання, прийнятих до введення в дію Закону „Про природні монополії”, з цим Законом як стрижневим у системі законодавства про природні монополії;

доцільність усунення суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

обгрунтування необхідності диференційованого, зваженого підходу до оцінки різних видів діяльності на природно-монопольних ринках з урахуванням чіткого і всебічного розмежування регульованих і нерегульованих видів діяльності на ринках природних монополій;

аргументування висновку, що правові норми, які визначають загальні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі функції і повноваження органів регулювання, повинні міститися в одному законі, а не бути розосереджені в значному масиві нормативно-правових актів, в тому числі відомчих.

Практичне значення результатів роботи. Практична цінність дисертації полягає в тому, що здійснений у роботі аналіз, викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі, для удосконалення чинного законодавства у сфері природних монополій.

Положення дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсом “Господарське право”.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в Одеській національній юридичній академії у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Підприємницьке право” та „Комерційне право” (довідка № 3-1864 від 15.10.04 р.). Окремі положення дисертаційної роботи використовувались у практичній діяльності ЗАТ „Іллічівськзовніштранс”, зокрема, при розробці механізму правової охорони у договірних відносинах з контрагентами (довідка № ф-006/120 від 03.11.04 р.). Положення дисертаційної роботи, що стосуються предмету регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та правових засобів захисту від порушень законодавства про природні монополії, використовувались у процесі реалізації фінансово-господарської діяльності ПФ „Южновація” (довідка № 25/001 від 25.10.04 р.).

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто авторкою під час науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства про природні монополії та практики його застосування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації, що отримані в процесі дослідження, доповідалися і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (Чернівці, 2003), міжнародній науково-практичній конференції „Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку у контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004), а також на 6 (58) та 7 (59) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії МОН України (Одеса, 2003, 2004).

Публікації. Результати проведеного дослідження опубліковано в 6 наукових працях загальним обсягом 2,5 д.а., у тому числі 5 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, які належать здобувачці особисто.

Структура дисертації обумовлена метою та задачами дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, і висновків. Загальний обсяг роботи становить 186 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить також список використаних джерел із 221 найменування та 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Природна монополія та її суб’єкти містить три підрозділи, в яких надається поняття природної монополії, визначаються сфери природних монополій та правовий статус їх суб’єктів, а також надається загальна характеристика законодавства про природні монополії.

У підрозділі 1.1 „Поняття природної монополії” досліджується та визначається природна монополія. Обгрунтовується, що природна монополія – один з видів монополій, що суттєво відрізняється від штучної монополії. З юридичної точки зору важливо те, що для придбання певним ринком статусу природної монополії необхідне визнання його державою в якості такої монополії.

На основі такого дослідження надано наукове визначення природної монополії як специфічного різновиду структурного монопольного типу ринку, на якому виключне право суб'єкта господарювання здійснювати діяльність виникає не в результаті його конкурентної боротьби, а унаслідок визнання державою неефективності конкуренції, тобто її усунення і недопущення на визначеному ринку.

Аргументується висновок, що необхідність спеціального державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій обумовлена виключним характером режиму природних монополій. Держава оголошує певні ринки природними монополіями і встановлює для них спеціальний правовий режим з метою ефективного функціонування суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на цих ринках, і одержання ними економічно обґрунтованого прибутку, а також досягнення балансу суспільних і приватних інтересів, зокрема інтересів споживачів і суб’єктів господарювання. На відміну від інших видів монополій, діяльність яких регулюється законодавством про захист економічної конкуренції, сфери природних монополій вимагають не антимонопольних засобів впливу, а спеціального державного регулювання.

У підрозділі 1.2 „Сфери природних монополій та правовий статус їх суб’єктів” досліджено визначені законодавством сфери, у яких регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, а також права та обов’язки цих суб’єктів.

Обґрунтовується, що суб'єкти природних монополій - це специфічний різновид суб'єктів господарювання і вид монопольних утворень. Особливості правового статусу суб'єктів природних монополій обумовлені їхнім виключним станом на ринку.

З’ясовується, що віднесення певного суб'єкта господарювання до сфери дії законодавства про природні монополії і наділення його спеціальним правовим статусом визначається визнанням його суб'єктом природної монополії, що конституюється у вигляді включення у перелік суб’єктів природних монополій.

Обґрунтовується необхідність розробки положень про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо), у яких варто передбачити: принципи їх формування; критерії, відповідно до яких конкретний суб'єкт господарювання повинен бути включений у перелік суб'єктів природних монополій. Для захисту прав суб'єктів господарювання від необґрунтованого включення їх у зазначені переліки варто передбачити в Законі „Про природні монополії” можливість оскарження в судовому порядку такого включення.

Аргументується те, що не можна визнати правильним, що правовий статус суб'єктів природних монополій імперативно визначений у Законі за допомогою зобов'язувальних і заборонних норм, з мінімальним використанням потенціалу уповноважуючих норм і відсутності вказівки на права цих суб'єктів.

Обґрунтовується доцільність закріплення в Законі України “Про природні монополії” заборони відмови суб'єкта природної монополії від укладання договору з окремими споживачами на виробництво (реалізацію) товарів, щодо яких застосовується регулювання відповідно до цього Закону, при наявності у суб'єкта природної монополії можливості виробляти (реалізовувати) такі товари.

У підрозділі 1.3 „Загальна характеристика законодавства про природні монополії” розглянуто нормативно-правові акти України, що регулюють діяльність суб’єктів природних монополій.

Вказується, що у законодавстві про природні монополії можна виділити чотири блоки законів: закони, предметом регулювання яких є виключно природні монополії та діяльність їх суб’єктів (Закон “Про природні монополії”); закони, що складають конкурентне законодавство, однак окремі положення яких також застосовні до природних монополій (Закони “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”); закони, що регулюють певні сфери природних монополій (Закони “Про транспорт”, “Про електроенергетику” тощо); закони, що регулюють окремі аспекти господарської діяльності суб'єктів природних монополій або відповідальності за порушення законодавства (Господарський кодекс України (ст. , ст.ст. , ст. тощо), Цивільний кодекс (ст.ст. , 714), Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. ) тощо).

Зазначається, що хоча в ст. Закону „Про природні монополії” серед нормативно-правових актів, з яких складається законодавство про природні монополії, зазначені тільки закони, однак фактично досить великий масив цього законодавства складає значна кількість підзаконних нормативно-правових актів, багато з яких є відомчими, а деякі – суперечать Закону. Для забезпечення верховенства закону варто підняти рівень законодавства про природні монополії, виключивши їх непогодженість та протиріччя.

Аргументується висновок, що законодавство про природні монополії не можна віднести до конкурентного законодавства, зокрема, законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки воно спрямовано не на захист і підтримку конкуренції, а, навпаки, на визнання монополій, недопущення й усунення конкуренції на визначених ринках.

Розділ 2. Механізм регулювання діяльності суб’єктів природних монополій містить три підрозділи, в яких досліджуються поняття, принципи, методи та предмет регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, а також правовий статус органів регулювання діяльності цих суб’єктів.

У підрозділі 2.1 „Поняття, принципи та методи регулювання діяльності суб’єктів природних монополій” проведено аналіз основних принципів та методів регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які функціонують на ринках природних монополій.

Аргументується, що оскільки обмеження й усунення монополізму на ринках природних монополій неможливе, необхідне державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій за допомогою встановлення спеціальних законодавчих правил їхньої поведінки на ринку. Таке регулювання включає ліцензування діяльності на ринках, установлення механізму реалізації тарифної політики, порядку формування цін і тарифів на послуги суб'єктів природних монополій, контролю за їх дотриманням, а також відповідальності за порушення законодавства про природні монополії.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій має двояку спрямованість: з одного боку, захист прав споживачів товарів і послуг, недопущення зловживань суб'єктами природних монополій монопольним (домінуючим) становищем на ринку, з іншого боку - ефективне функціонування суб'єктів природних монополій, стимулювання їхнього розвитку і підвищення ефективності, раціональне використання виробничого потенціалу, зниження витрат і посилення інвестування, а також захист від неправомірної діяльності органів державного регулювання, необґрунтованого обмеження їх діяльності. Ця цілеспрямована діяльність державних органів повинна забезпечувати баланс інтересів суб'єктів природних монополій (забезпечення їхнього ефективного функціонування і розвитку) і споживачів (доступність товарів за доступними цінами та на інших прийнятних умовах).

Обгрунтовується, що природні монополії через їхню специфіку вимагають особливих форм державного регулювання, особливого правового режиму регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів, що функціонують на таких ринках.

Наділення певних ринків статусом природних монополій і відповідне спеціальне цілеспрямоване державне регулювання діяльності на них поширюється виключно на визначену в Законі „Про природні монополії” категорію спеціальних суб'єктів природних монополій. Отже, специфіка правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій є відображенням диференційованого підходу до природно-монопольних ринків як одного з найважливіших принципів державної політики.

Аргументується необхідність диференційованого, зваженого підходу до оцінки різних видів діяльності на природно-монопольних ринках, чіткого і всебічного розмежування регульованих і нерегульованих видів діяльності на ринках природних монополій. При цьому потенційно конкурентні сегменти природно-монопольних ринків повинні бути виділені і реорганізовані з метою формування конкурентного середовища.

Якщо в цілому для економіки характерним є використання конкурентного механізму, а в якості додаткового - механізму державного регулювання, то для природних монополій, навпаки, визначальною є система державного регулювання, що не виключає можливості використання системи конкурентних відносин для тих видів діяльності (сегментів ринку), де конкуренція можлива й ефективна.

З’ясовується, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій - це сукупність організаційних структур і державно-керуючих впливів на діяльність на цих ринках з метою захисту суспільних інтересів. У систему такого державного регулювання включаються як інституціональна структура державного регулювання, так і сукупність організаційно-правових засобів державного впливу на ці сфери.

Визначається, що необхідними структурними елементами інституціональної структури державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є:

установлення сфер (меж) дії режиму природних монополій, а також правового статусу суб'єктів господарювання, що функціонують у сферах природних монополій;

визначення правового статусу державних органів, які регулюють діяльність суб’єктів природних монополій, порядок здійснення їхніх правомочностей, а також процедури і правових форм взаємодії цих органів між собою та з іншими державними органами;

установлення переліку і правових форм реалізації методів впливу на діяльність суб'єктів природних монополій;

контроль за дотриманням законодавства про природні монополії;

встановлення і реалізація засобів юридичної відповідальності й інших правоохоронних засобів за порушення законодавства про природні монополії.

На ринках природних монополій на імперативних началах застосовуються різні методи державного регулювання, включаючи ліцензування, поточне і перспективне планування виробництва й інвестицій, контроль за цінами, якістю продукції тощо.

У підрозділі 2.2 „Предмет регулювання діяльності суб’єктів природних монополій” проаналізовано ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Обгрунтовано, що варто передбачити в якості предмету державного регулювання і контролю великі угоди за участю суб'єктів природних монополій, пов'язані з: придбанням основних фондів і капітального устаткування, не призначеного для основного виробництва; проведенням інвестиційної діяльності; придбанням права власності на частину основних засобів природного монополіста. При цьому варто установити рівень зазначених угод (наприклад, вартість товарів (засобів) складає більше 10% вартості власного капіталу суб'єкта природної монополії), перевищення якого означає включення такої угоди в предмет регулювання і контролю, тобто необхідність одержання попередньої згоди органа регулювання діяльності такого суб'єкта на реалізацію угоди. Така пропозиція про доповнення державного регулювання зазначеним предметом спрямована на запобігання порушень прав споживачів або перешкоджання переходу відповідного ринку, що працює в умовах природної монополії, у стан конкурентного ринку.

Підрозділ 2.3 „Правовий статус органів регулювання діяльності суб’єктів природних монополій” містить аналіз функцій, повноважень, гарантій діяльності національних комісій регулювання природних монополій.

Аргументується, що усі функції національних комісій регулювання природних монополій можуть бути класифіковані на три групи: організаційні (формування і ведення реєстру суб'єктів природних монополій, розробка пропозицій щодо удосконалювання законодавства, встановлення методів регулювання); контрольні (контроль за дотриманням вимог закону); превентивно-репресивні (припинення порушень законодавства про природні монополії).

Обгрунтовується доцільність погодження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів природних монополій або органів регулювання, прийнятих до введення в дію Закону “Про природні монополії”, з цим Законом як стрижневим у системі законодавства про природні монополії.

Аргументується висновок, що правові норми, які визначають державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі функції і повноваження органів регулювання, повинні міститися в одному Законі, а не бути розосереджені в значному масиві нормативно-правових актів, у тому числі відомчих.

Розділ 3. Юридична відповідальність за порушення законодавства про природні монополії складається з двох підрозділів, в яких досліджується ряд важливих питань відповідальності – порушення законодавства про природні монополії і види юридичної відповідальності суб’єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність.

У підрозділі 3.1 „Порушення законодавства про природні монополії” на основі норм законодавства, що встановлює обов’язки суб’єктів природних монополій і практики його застосування, проведено аналіз порушень, що вчиняються ними в процесі господарської діяльності.

З’ясовується, що хоча перелік таких порушень не встановлений у Законі “Про природні монополії”, однак, виходячи з зазначених у ньому обов'язків суб’єктів природних монополій, можна вважати, що порушеннями законодавства про природні монополії є: недотримання встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках; невиконання обов'язку ведення окремого бухгалтерського обліку за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню; незабезпечування на недискримінаційних умовах реалізації вироблених ними товарів споживачам; чинення перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами; ненадання органам, які регулюють їх діяльність, документів та інформації, необхідних для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами; незабезпечування посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступу до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об'єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.

Порушеннями законодавства про природні монополії є також порушення заборони, що міститься в ч. ст. Закону, тобто вчинення дій, які призводять або можуть призвести до неможливості виробництва (реалізації) товарів, щодо яких здійснюється регулювання відповідно до цього Закону, або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками.

Аргументується необхідність передбачити вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії в розділі IV Закону “Про природні монополії”, котрий повинен передувати перерахуванню мір юридичної відповідальності.

У підрозділі 3.2 „Відповідальність суб’єктів природних монополій та органів, які регулюють їх діяльність” виявляються види та особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії.

На основі аналізу обгрунтовано, зокрема, доцільність для посилення попереджувального і карального впливу передбачити стягнення штрафів за повторні і систематичні порушення в подвійному розмірі.

З’ясовано, що положення про адміністративну відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій у ст. Закону “Про природні монополії” не конкретизоване в Кодексі України про адміністративні правопорушення, де не передбачена адміністративна відповідальність посадових осіб суб'єктів природних монополій. Тому аргументовано доцільність в цьому Кодексі передбачити конкретні міри адміністративної відповідальності посадових осіб суб'єктів природних монополій.

Обгрунтовано доцільність передбачити в Законі “Про природні монополії” відповідальність за порушення законодавства про природні монополії не тільки суб'єктів таких монополій або органів, які регулюють їх діяльність, а й органів влади і місцевого самоврядування, що не є органами такого регулювання. Зокрема, було б доцільно передбачити адміністративну відповідальність посадових осіб органів влади і місцевого самоврядування за невиконання або неналежне виконання рішення органа регулювання природної монополії або за неподання, порушення термінів подання або подання ними завідомо недостовірної інформації.

Визначено, що правоохоронними засобами захисту (санкціями), що застосовуються за порушення законодавства про природні монополії, є: анулювання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності; спонукання суб'єкта природної монополії в судовому порядку до укладення відповідного договору із споживачем; визнання акту державного органу регулювання діяльності суб’єктів природних монополій недійсним у судовому порядку.

Для належного захисту прав як споживачів, так і суб'єктів природних монополій обгрунтовується необхідність передбачити їх не тільки у Законах „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та „Про електроенергетику”, а й у Законі „Про природні монополії”. Це дозволить зосередити в цьому Законі усі правоохоронні засоби захисту, що застосовуються в сфері природних монополій.

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає в обгрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Для вирішення наукової задачі обґрунтовані нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про природні монополії з метою підвищення ефективності господарської діяльності у сферах природних монополій. Запропоноване вирішення наукової задачі має істотне значення для розвитку науки господарського права.

У роботі одержані наступні основні наукові та практичні результати:

1. Обгрунтовано, що удосконалення механізму державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій має оптимально сполучатися з дерегулюванням і розвитком ринкових механізмів саморегулювання на ринках природних монополій стосовно тих видів діяльності, де можуть ефективно розвиватися конкурентні відносини. Тому для підвищення інвестиційної привабливості й ефективності діяльності суб'єктів природних монополій необхідне створення законодавства, що стимулює появу, становлення і розвиток конкурентних відносин, формування реального конкурентного середовища в окремих сегментах ринків природних монополій, де конкуренція можлива й економічно доцільна.

2. Аргументовано необхідність для удосконалювання нормативно-правових актів, що складають законодавство про природні монополії, усунути його внутрішню неузгодженість та колізії:

включити в ст. Закону „Про природні монополії”, що містить перелік законів, що складають законодавство про природні монополії, Господарський кодекс України, Закон України “Про концесії” тощо;

усунути суперечності норм законів, що визначають загальний порядок ліцензування окремих видів господарської діяльності, та Закону України „Про природні монополії” у частині ліцензування діяльності суб'єктів природних монополій та діяльності суб'єктів господарювання на суміжних ринках;

прийняти спеціальні закони, наприклад, закони України про державне регулювання в паливно-енергетичному комплексі України, про державне регулювання на транспорті, про державне регулювання в сфері телекомунікацій;

розробити Положення про переліки суб'єктів природних монополій в окремих сферах природних монополій (наприклад, у паливно-енергетичному комплексі, на транспорті тощо);

прийняти Порядок формування тарифів на послуги суб'єктів, що діють на ринках природних монополій і суміжних ринках.

3. Обгрунтовано необхідність з метою удосконалювання механізму регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, їх правового статусу і розвитку правового регулювання відносин учасників природно-монопольних ринків доповнити Закон України “Про природні монополії” наступними положеннями:

у ст. Закону передбачити не тільки обов'язки, а й права суб'єктів природних монополій, з відповідною зміною її найменування;

доповнити ст. Закону частиною третьою наступного змісту: не допускається відмова суб'єкта природної монополії від укладання договору з окремими споживачами на виробництво (реалізацію) товарів, щодо яких застосовується регулювання відповідно до цього Закону, при наявності у суб'єкта природної монополії можливості виробити (реалізувати) такі товари;

вказати в ст. Закону в якості принципів регулювання діяльності суб'єктів природних монополій: принцип взаємної відповідальності суб'єктів природної монополії, їхніх посадових осіб і органів регулювання їхньої діяльності; принцип судового контролю за регулюванням у сфері природних монополій; принцип публічності;

доповнити розділ II Закону статтею, у якій передбачити методи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, у тому числі ліцензування; а також указати, що рішення про застосування методів регулювання приймається органом регулювання природної монополії стосовно конкретного суб'єкта такої монополії;

передбачити у ст. Закону в якості предмету контролю великі угоди за участю суб'єктів природних монополій, пов'язані з: придбанням основних фондів і капітального устаткування, не призначеного для основного виробництва; проведенням інвестиційної діяльності; придбанням права власності на частину основних засобів природного монополіста.

4. Аргументовано доцільність для підвищення рівня законодавчого забезпечення незалежного правового статусу національних комісій регулювання природних монополій та зростання ефективності державного регулювання доповнити розділ III Закону наступними положеннями:

для забезпечення незалежності й ефективності дії комісій доповнити ст. Закону „Про природні монополії” частиною восьмою, де передбачити пряму законодавчу заборону заняття керівниками комісій посад в органах управління підконтрольних суб'єктів господарювання;

до переліку функцій, передбачених у ст. Закону, включити визначення методів регулювання стосовно конкретного суб'єкта природної монополії, а також контроль у межах своєї компетенції за дотриманням вимог Закону;

доповнити зазначений у ст. Закону перелік повноважень комісій наступними: прийняття рішень про включення в перелік суб'єктів природних монополій або виключення з нього; прийняття обов'язкових для виконання рішень про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю, що суперечать Закону, та (або) про припинення порушень Закону “Про природні монополії”;

доповнити ст. Закону частиною другою, де в якості однієї з гарантій діяльності національних комісій регулювання природних монополій передбачити наступне правило: для виконання функцій, покладених на національні комісії регулювання природних монополій, їхні працівники мають право безперешкодного доступу до інформації про діяльність суб'єктів природних монополій, що мається в цих суб'єктів, а також в органів державної влади і місцевого самоврядування;

доповнити ст. Закону частиною третьою, у якій чітко розмежувати повноваження національних комісій регулювання природних монополій і органів Антимонопольного комітету України.

5. Обґрунтовано, що для підвищення ефективності юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії варто передбачити в розділі IV Закону “Про природні монополії”:

вичерпний перелік порушень законодавства про природні монополії;

види юридичної відповідальності за порушення законодавства про природні монополії;

відповідальність за порушення законодавства про природні монополії органів державної влади і місцевого самоврядування, що не є органами державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Анохіна І. Предмет регулювання діяльності суб’єктів природних монополій // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С. 52-55.

2. Анохіна І. Поняття та правовий статус органів державного регулювання суб’єктів природних монополій // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 32-35.

3. Анохіна І.О. Види порушень законодавства суб’єктами природних монополій // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2004. - № 3. - C. 107-112.

4. Анохіна І.О. Характерні ознаки природних монополій та їх правового режиму // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса: Одеська національна юридична академія, Юридична література. - 2003. - Вип. 18. - С. 629-633.

5. Анохіна І.О. Поняття, принципи та методи регулювання діяльності суб’єктів природних монополій // Актуальні проблеми держави і права. - Одеса: Одеська національна юридична академія, Юридична література. - 2003. - Вип. 21. - С. 293-298.

6. Анохіна І.О. Специфіка правового статусу суб’єктів підприємництва у сферах природних монополій // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту. - Чернівці: Підприємець Яворська І.Т. - 2003. - Вип. 4. - С. 250-252.

АНОТАЦІЯ

Анохіна І.О. Правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 „Господарське право; господарсько-процесуальне право”. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2005.

Дисертація присвячена розробці теоретичних і практичних питань правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, обґрунтуванню нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері. Надано поняття природної монополії та її наукове визначення як специфічного різновиду структурного монопольного типу ринку, на якому виключне право суб'єкта господарювання здійснювати діяльність виникає не в результаті його конкурентної боротьби, а внаслідок визнання державою неефективності конкуренції, тобто її усунення і недопущення на визначеному ринку. Визначено сфери природних монополій та правовий статус їх суб'єктів. Обгрунтовано, що суб'єкти природних монополій - це специфічний різновид суб'єктів господарювання і вид монопольних утворень, особливості правового статусу яких обумовлений їхнім виключним станом на ринку. З’ясовано поняття, принципи, методи і предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Визначено правовий статус органів державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. Визначено види порушень законодавства про природні монополії та види юридичної відповідальності за їх вчинення. Обгрунтовано пропозиції з удосконалення правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій в Україні.

Ключові слова: природні монополії, суб’єкти, правовий статус, діяльність, державне регулювання, принципи, методи, юридична відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Анохина И.А. Правовое регулирование деятельности субъектов естественных монополий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 “Хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право”. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2005.

Диссертация посвящена разработке теоретических и практических вопросов правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий, обоснованию новых научных положений и предложений по совершенствованию законодательства Украины в этой сфере.

В первом разделе работы исследовано понятие естественных монополий, сферы их деятельности, правовой статус субъектов, а также дана общая характеристика законодательства о естественных монополиях.

Дано определение естественной монополии как специфической разновидности структурного монопольного типа рынка, на котором исключительное право субъекта хозяйствования осуществлять деятельность возникает не в результате его конкурентной борьбы, а вследствие признания государством неэффективности конкуренции, то есть ее устранения и недопущения на определенном рынке.

Обосновано, что субъекты естественной монополии – это специфическая разновидность субъектов хозяйствования и вид монопольных образований, особенности правового статуса которых обусловлены их исключительным положением на рынке.

Аргументировано, что правовой статус субъектов естественных монополий императивно определен в Законе с помощью обязывающих и запрещающих норм, с минимальным использованием потенциала управомочивающих норм и отсутствия указания на права этих субъектов, что нельзя признать правильным.

Установлено, что законодательство о естественных монополиях нельзя отнести к конкурентному законодательству, в частности, законодательству о защите экономической конкуренции, поскольку оно направлено не на защиту и поддержку конкуренции, а напротив, на признание монополий, недопущение и устранение конкуренции на определенных рынках.

Во втором разделе диссертации проанализирован механизм регулирования деятельности субъектов естественных монополий, в том числе принципы, методы и предмет регулирования, а также правовой статус органов, регулирующих деятельность этих субъектов.

Обосновано, что естественные монополии ввиду их специфики требуют особых форм государственного регулирования, особого правового режима регулирования и контроля за деятельностью субъектов, функционирующих на этих рынках.

Показано, что наделение определенных рынков статусом естественных монополий и соответствующее специальное целенаправленное государственное регулирование деятельности на этих рынках распространяется исключительно на определенную в Законе “О естественных монополиях” категорию специальных субъектов естественных монополий. Специфика правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий является отражением дифференцированного подхода к естественно-монопольным рынкам как одного из важнейших принципов государственной политики.

Аргументирована необходимость дифференцированного, взвешенного подхода к оценке разных видов деятельности на естественно-монопольных рынках, четкого и всестороннего разграничения регулируемых и нерегулируемых видов деятельности на этих рынках. При этом потенциально конкурентные сегменты естественных монополий должны быть выделены и реорганизованы с целью формирования конкурентной среды.

Установлено, что на рынках естественных монополий на императивных началах применяются разные методы государственного регулирования, включая лицензирование,