ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. Докучаєва

БОНДАР СВІТЛАНА ІВАНІВНА

УДК 631.15:333.38

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СЕЛА

В РИНКОВИХ УМОВАХ

Спеціальність 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка, завідувач кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора з навчальної роботи

кандидат економічних наук, доцент

Грищенко Оксана Володимирівна,

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка,

доцент кафедри організації виробництва та менеджменту

Провідна установа: Об’єднаний інститут економіки НАН України, відділ соціально-економічних аспектів розвитку АПК, м. Київ

Захист відбудеться “11_травня_2005 р. о _10.30_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, к. 213, , п/в “Комуніст-1”, м. Харків, 62483.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, к. 213, п/в “Комуніст-1”, м. Харків.

Автореферат розісланий “_7_” _квітня__ 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток соціальної сфери села є важливою умовою для сталого економічного розвитку агропромислового комплексу. Все більшого значення набуває реалізація на практиці тих організаційно-економічних заходів мотиваційного механізму, які пов’язані з соціальними перетвореннями на селі. Аграрна політика має перспективу й загальне визнання, а також підтримку лише тоді, коли вона стосується глибокої суті соціально-економічних інтересів не тільки селянства в цілому, а й кожного селянина зокрема.

Сьогодні на шляху формування ринкової економіки в нашій країні основним напрямом повинен стати курс на підвищення її соціальної орієнтації та послідовну переорієнтацію економіки на задоволення потреб працюючих громадян і членів їх сімей. Тобто необхідні якісні зміни у продуктивних силах і виробничих відносинах, без яких неможливо забезпечити належний рівень життя і, як наслідок, духовне збагачення та гармонійний розвиток сільського населення.

Ці та інші чинники спонукають до пошуків шляхів збереження діючих об’єктів соціальної інфраструктури й більш ефективних моделей їх функціонування, а також джерел фінансування в умовах реформування аграрного сектора економіки України.

В зв’язку з вищевикладеним, можна зробити висновок, що забезпечення функціонування та розвитку соціальної сфери села є одним з головних напрямів реформування аграрного сектора країни і розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

В економічній літературі вивчення та дослідження питань підвищення ефективності функціонування та реорганізації соціальної сфери села привертає увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, теоретичні основи соціальної сфери закладені в роботах А. Маршалла, К. Маконелла, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, М. Тодаро, проблеми розвитку досліджувались і висвітлені у роботах вітчизняних вчених: В. Амбросова, О. Бугуцького, М. Вдовиченка, М. Долішнього, В. Куценко, Г Купалової, М. Орлатого, І. Прокопи, К. Прокопишак, В. Рябоконя, П. Саблука, Р. Тринько, Л. Шепотько, В. Юрчишина, інших відомих українських вчених і практиків. Серед відомих вчених країн СНД слід відмітити Л. Абалкіна, С. Важеніна, В. Жаміна, Ж. Тощенко та інших.

Працями цих та багатьох інших вчених створений належний методологічний фундамент для пошуку обґрунтованих відповідей на багато питань, які породжені сучасним станом. Однак по багатьох з них, в тому числі і таких, які мають виключно важливе значення для розвитку соціальної інфраструктури, продовжують існувати великі розбіжності між поглядами як наукових працівників, так і практиків. Крім того, значна більшість вітчизняних вчених розглядала ці проблеми стосовно умов командно-адміністративної економіки, а зарубіжні вчені – розвиненої ринкової економіки. Проте сьогодні, в умовах трансформаційних змін та переходу на ринкові умови господарювання необхідно по-новому розглядати ці проблеми, які вимагають подальшого вивчення та опрацювання. Таким чином, і в теперішній час велике коло питань, які відносяться до даного розділу наукових знань, не отримали остаточного вирішення.

Все вищевикладене і зумовило актуальність вибраної теми, її наукову і практичну цінність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний нами напрямок є частиною науково-дослідної теми факультету менеджменту Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка „Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов” (номер державної реєстрації 0103U008436).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка обґрунтованих організаційно-економічних пропозицій, практичних рекомендацій щодо регулювання розвитку соціальної інфраструктури села та підвищення ефективності її функціонування в ринкових умовах.

Вказана мета обумовила наступні завдання:

- висвітлити економічну суть, роль і особливості функціонування соціальної інфраструктури села в умовах трансформації сільськогосподарських підприємств та утвердження приватної власності;

- систематизувати теоретичні розробки з питань класифікації соціальної інфраструктури села в умовах ринкових відносин;

- проаналізувати рівень розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості та встановити його основні вимоги на перспективу;

- визначити необхідність державного регулювання розвитку соціальної інфраструктури села;

- дати оцінку формам організації соціальної інфраструктури села і обгрунтувати найбільш доцільні на перспективу;

- визначити пріоритетні напрями розвитку (та знайти резерви підвищення економічної ефективності ) системи управління об’єктами соціальної інфраструктури в інтересах товаровиробників різних форм власності та господарювання.

Предметом дослідження є процес формування організаційно-економічних напрямків розвитку соціальної інфраструктури села.

Об’єктом дослідження є соціальна інфраструктура сільської місцевості Харківської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних провідних вчених економістів-аграрників з проблем соціального розвитку сільських територій та формування сталого розвитку. Вибір методів дослідження визначався потребами практичного характеру, оскільки соціальний розвиток села є предметом вивчення різноманітних наук – економіки, права, соціології, географії та інших.

У процесі дослідження використано: абстрактно-логічний, аналізу і синтезу (для дослідження та виявлення закономірностей, тенденцій та особливостей розвитку соціальної інфраструктури області), статистико-економічний (для вивчення суті та реальних наслідків реформувальних процесів, що мали місце в сільській місцевості), монографічний (для детального вивчення рівня соціально-економічного розвитку районів області), економіко-математичний, порівнянь, співставлень (при вивченні зарубіжного досвіду та можливостей його використання в умовах області), та інші методи проведення економічних досліджень.

Інформаційною основою є статистичні збірники і бюлетені Харківського обласного управління статистики і Державного Комітету статистики України, матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань, результати соціологічного опитування, авторські спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано пропозиції по пріоритетності розвитку окремих видів соціальної інфраструктури на основі запропонованої класифікації, яка розглядається як цілісна система в умовах ринку, впливає на підвищення продуктивності праці та сприяє гармонійному розвитку людини.

удосконалено:

класифікацію об’єктів соціальної інфраструктури регіону, а саме: соціальної інфраструктури, що підвищує комунікації та інформаційну свідомість, соціальної інфраструктури, що сприяє стабілізації та підвищенню якості життя та соціальної інфраструктури, що сприяє фізичному та духовному розвитку людини.

дістали подальший розвиток:

- узагальнення вимог до економічних форм організації об’єктів соціальної інфраструктури;

- механізм державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості, який містить нові підходи щодо фінансової підтримки державою реалізації стратегії розвитку соціальної сфери села;

- розвиток форм співробітництва держави і приватного сектору, що переслідує загальні довгострокові цілі на взаємовигідних умовах місцевої влади та підприємницьких структур;

- організаційна структура управління та її функції при реалізації соціальних завдань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що рекомендації автора щодо перспективного розвитку соціальної інфраструктури села та удосконаленню організаційної структури управління були використані Валківською районною радою Харківської області при розробці Програми соціально-економічного розвитку Валківського району до 2010 року (дов. № 43 від 14.04.2004 р.).

Одержані результати щодо механізму державного фінансування соціальної інфраструктури села враховані в практичній діяльності відділення Державного казначейства у Валківському районі Харківської області (дов. № 01-06/124 від 14.04.2004 р.).

Пропозиції, одержані в результаті використання методики ранжування сільських населених пунктів за рівнем розвитку їх соціальної інфраструктури були враховані Головним управлінням сільського господарства і продовольства при коригуванні перспектив розвитку галузі у відповідності з прийнятою “Стратегією соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року” (дов. № 11/1-82 від 12.07.2004 р.).

Результати дисертаційних досліджень використані в навчальному процесі Харківського державного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка при викладанні курсів “Економіка підприємств”, для студентів економічних спеціальностей (довідка № 173 від 12.08.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації та виносяться на захист, отримано автором особисто. Їх значення полягає в подальшому розвитку наукової теоретико-методологічної бази функціонування соціальної інфраструктури села в ринкових умовах.

Апробація результатів дисертації. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харків, 2001); “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001); Всеукраїнська наукова конференція студентів, магістрів та аспірантів “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (Харків, 2003); “Бюджет та фінансовий контроль у державному управлінні” (Харків, 2003), ХХХІІ науково-теїхнічна конференція викладачів, аспірантів та співробітників Харківської національної академії міського господарства, присвячена 350-річчю м. Харкова (Харків, 2004).

Публікації. Основні результати досліджень викладено в 14 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 11 статей - у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 2,5 обл..-вид. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Робота викладена на 175 сторінках комп’ютерного тексту; містить 26 таблиць,

14 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел нараховує 201 найменування на 17 сторінках. Додатки займають 6 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується актуальність теми, формулюється мета та завдання дослідження, визначаються його предмет, об’єкти, методологічна основа та методи дослідження, відображається наукова новизна та практична цінність дослідження, апробація та реалізація його результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи формування соціальної сфери села в умовах трансформації сільськогосподарських підприємств та утвердження приватної власності” висвітлено сутність, теоретичні та методологічні аспекти розвитку соціальної інфраструктури села.

Аналізуючи соціально-економічні процеси розвитку суспільства, приходимо до висновку, що соціальні теорії трансформуються в окрему сферу, яка визначає процеси відтворення людини, – соціальну. В науковій літературі зустрічається різне трактування терміну „соціальна інфраструктура села”. Під соціальною інфраструктурою села розуміємо економічну категорію, що включає в себе сукупність об’єктів, які опосередковано впливають на ефективність виробництва в залежності від типу ролі, яку вони відіграють в задоволенні потреб населення.

Аналіз категорії „соціальна інфраструктура села” дав можливість диференціювати її за видами та запропонувати класифікацію в залежності від типу ролі, яку вона виконує, шляхом виділення її структурних підвидів, а саме: соціальна інфраструктура, що підвищує комунікації та інформаційну свідомість, соціальна інфраструктура, що сприяє стабілізації та підвищенню якості життя, соціальна інфраструктура, що сприяє фізичному та духовному розвитку людини (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація соціальної інфраструктури села по типу ролі, яку вона виконує

Сучасні умови господарювання вимагають розробки та впровадження в практику нових наукових підходів до визначення рівня та напрямків розвитку соціальної інфраструктури села. У процесі дослідження з’ясовано, що необхідно визначити пріоритети розвитку соціальної інфраструктури. Для цього вважаємо за доцільне рівень розвитку соціальної інфраструктури села розглядати як цілісну систему рівнів розвитку окремих її структурних підвидів на основі запропонованої класифікації. Визначення величини загального рівня розвитку соціальної інфраструктури і виявлення ступеня використання його структурних підвидів дозволяє знайти найбільш ефективні шляхи розвитку.

На наш погляд, у загальному вигляді рівень розвитку соціальної інфраструктури села може бути визначений як сума його окремих складових, за наступною формулою:

П = і х Пі ; (1)

де П – загальний рівень розвитку соціальної інфраструктури;

Пі – окремі види соціальної інфраструктури;

N – число окремих видів соціальної інфраструктури;

kі – ваговий коефіцієнт для кожного виду соціальної інфраструктури.

Поряд з відбором показників, необхідних для розрахунку складових окремих видів соціальної інфраструктури, виникає проблема їхнього виміру та співвіднесення між окремими сільськими поселеннями. Для кількісної оцінки окремих рівнів розвитку може бути використаний індексний метод. Окремі індекси показників-стимуляторів, тобто показників, що характеризують позитивні соціально-економічні явища в сільській місцевості, розраховуються за формулою:

ІК = ; (2)

де Ri – значення показника і-го району;

Rmin - мінімальне значення показника;

Rmax – максимальне значення показника.

Згідно проведених досліджень, нами були виділені на території Харківської області три групи районів за рівнем розвитку об’єктів соціальної інфраструктури села. На основі цього обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку соціальної інфраструктури Харківської області, зокрема: розвиток об’єктів соціальної інфраструктури, які сприяють стабілізації та підвищенню якості життя є першочерговим завданням для Близнюківського, Коломацького, Куп’янського, Лозівського, Первомайського районів, розвиток об’єктів соціальної інфраструктури, які підвищують комунікації та інформаційну свідомість – найбільш важливо для Валківського, Великобурлуцького, Вовчанського, Зачепилівського, Краснокутського, Харківського районів та розвиток об’єктів соціальної інфраструктури, які сприяють фізичному та духовному розвитку людини – актуальний для Великобурлуцького, Дергачівського, Зміївського, Куп’янського, Первомайського і Харківського районів.

В другому розділі „Передумови виділення соціальної інфраcтруктури села в соціальну сферу території” проведено аналіз сучасного стану соціальної інфраструктури сіл Харківської області та обґрунтовано доцільність передачі об’єктів соціальної інфраструктури села на баланс місцевих рад в умовах реформування сільськогосподарських підприємств.

Результати проведеного дослідження стану соціальної інфраструктури села дають підстави стверджувати про її недостатній розвиток. За досліджуваний період погіршилися основні показники розвитку та діяльності соціальної інфраструктури, за виключенням телефонного зв’язку та забезпечення житлом.

Загальна житлова площа збільшилася на 5,7 %, за рахунок розвитку приватного сектора. Залишається низьким рівень благоустрою житлового фонду, особливо приватного сектора, який не відповідає не лише міжнародним стандартам, але й сучасним вітчизняним вимогам: менше 25% поселень у сільській місцевості мають каналізацію та водопровід.

До важливих показників забезпечення сільських жителів соціальними послугами відноситься наявність об’єктів освіти. У області одна дитяча установа припадає в середньому на 2,8 населених пункти. Причому лише в Балаклійському районі на 100 місць припадає 100,7 дітей, а в решті районів дитячі дошкільні установи не завантажені, найнижчий цей показник у Двурічанському районі (кількість дітей у розрахунку на 100 місць складає лише 36,6 дитини). Головною причиною незавантаженості дитячих дошкільних установ є висока плата за один дітодень, яка не відповідає теперішнім сімейним доходам, а також незадовільний технічний стан установ.

Рівень забезпеченості сіл Харківської області школами – 32,4 %. Причому в розвитку сільських шкіл спостерігається тенденція до зменшення кількості шкіл І та І-ІІ ступенів, а збільшення шкіл І-ІІІ ступенів, з одночасним скороченням кількості вчителів та учнів, що пов’язано з кризовою демографічною ситуацією, міграцією сільського населення в більш розвинені великі села та занепадом малих сіл. В першу зміну навчаються практично всі школярі. У більшості шкіл недостатня матеріально-технічна база, третина їх вимагає капітального ремонту.

Спостерігається стійка тенденція до зниження кількості дільничних лікарень та ФАПів як в цілому по області, так і в сільській місцевості зокрема (на 75 і 15 % відповідно). Поряд з цим, дещо збільшилася кількість амбулаторно-поліклінічних закладів. Але, на жаль, це пов’язано з реорганізацією системи охорони здоров’я, а не з введенням в експлуатацію нових закладів.

За період з 1990 по 2003 р. зменшилася кількість бібліотек на 8,9 %; закладів культури клубного типу на 21,7 %; кіноустановок на 93,9 %.

Результати свідчать про недостатній рівень розвитку складових соціальної інфраструктури, насамперед гуманітарної сфери.

Протягом 1990 – 2003 рр. у сільській місцевості Харківської області кількість підприємств роздрібної торгівлі зменшилася на 62,97 %, причому кількість магазинів зменшилася на 65,26 %, а торгівельних палаток – на 41,03 %. Поряд з цим значно зменшилася і торгівельна площа. Так, якщо в 1990 році торгівельна площа на 1000 сільських жителів складала 225 м2, що лише на 25 м2 менше нормативного показника, то вже у 2000 році вона знизилася майже вдвічі - до 118 м2 на 1000 жителів.

Значно зменшилася і кількість об’єктів ресторанного господарства – на 32,6 %.

Припинення з 1999 року відшкодування суб’єктам господарювання витрат власних коштів, затрачених на будівництво об’єктів соціальної сфери села, привело до небажання сільськогосподарських товаровиробників вкладати кошти у розвиток сільських територій, зокрема обсяг інвестицій сільськогосподарських підприємств у розвиток соціальної сфери села в 2001 р. становив 12,9 % порівняно з 1990 роком.

В умовах реформування сільськогосподарських підприємств необхідно визначити доцільність передачі об’єктів соціальної інфраструктури села на баланс місцевих рад. Виключення складають нові сільськогосподарські формування, що мають бажання і змогу їх утримувати.

В зв’язку з реорганізацією більшість сільськогосподарських підприємств прагнуть передати свої заклади соціального призначення місцевим органам влади. Так, за даними анкетування 72,6 % керівників господарств Харківської області висловились за передачу об’єктів соціального призначення на баланс місцевих органів влади. Однак слід зауважити, що загалом позиція сільськогосподарських підприємств щодо належних їм закладів соціально-культурного призначення значною мірою залежить від їх економічного стану. Так, керівники 42 сільськогосподарських підприємств з 200 опитаних, не дивлячись на фінансові труднощі, вважають за доцільне не лише утримувати на своїх балансах соціальну інфраструктуру, а й здійснювати капіталовкладення в дану сферу. Такий підхід керівників підприємств до соціальної сфери зумовлений ставленням працівників до свого підприємства як до місця, де вони працюють і отримують заробітну плату, з одного боку, а з другого – отримують і соціальні блага, джерело надходження яких їм в більшості випадків невідоме.

Доцільно буде заохочувати сільськогосподарські підприємства до якомога ширшої соціальної діяльності, адже блага і послуги соціального характеру, які надають сільськогосподарські підприємства, є додатковою гарантією соціально-культурного забезпечення і залишатимуться нею до того часу, доки державне обслуговування не досягне необхідного рівня.

Третій розділ „Організаційно-правові форми та економічні взаємовідносини соціальної сфери та сільськогосподарських підприємств регіону” акумулює рекомендаційну частину дослідження і присвячений обґрунтуванню перспектив регуляторів розвитку соціальної інфраструктури села.

У роботі проведений розрахунок чисельності сільського населення на перспективу, на основі якого визначена майбутня чисельність людських ресурсів та обґрунтована необхідна кількість об’єктів соціальної інфраструктури. Прогноз проведено методом зсуву віку (за десятирічними інтервалами), який враховує зміни статево-вікової структури населення і тенденцій народжуваності й смертності (табл.1).

Таблиця 1

Розрахунок перспективної чисельності населення Харківської області

по вікових групах, чол.

Вік | Коефіцієнт доживання | Роки | 2000 | 2010 | 2020 | 0-9 | 0,99778 | 59918 | 65909 | 75795 | 10-19 | 0,98905 | 86051 | 59785 | 65763 | 20-29 | 0,98375 | 79163 | 85108 | 59130 | 30-39 | 0,96568 | 80242 | 77877 | 83725 | 40-49 | 0,93407 | 86103 | 77488 | 75204 | 50-59 | 0,89086 | 64105 | 80426 | 72379 | 60-69 | 0,80806 | 84358 | 57108 | 71648 | 70 і старше | 0,74421 | 88968 | 68166 | 46147 | Разом | - | 628908 | 571867 | 549791 |

Проведені розрахунки показують, що у 2020 році на території Харківської області в сільській місцевості буде проживати 549791 чол., тобто на 12,6 % менше проти 2000 року. Чисельність сільських жителів безпосередньо залежить від рівня розвитку охорони здоров’я та матеріального добробуту сім’ї. Застосування методу зсуву віку дає чисельність населення за віком, що дозволило розрахувати чисельність школярів, працездатних, пенсіонерів та чисельність людських ресурсів на перспективу.

На основі результатів проведеного дослідження розвитку соціальної інфраструктури села, а саме, виходячи з кількості наявних об’єктів соціальної інфраструктури, діючих нормативів забезпечення населення об’єктами соціальної інфраструктури, а також враховуючи проведений розрахунок чисельності сільського населення на перспективу та встановлення перспективного попиту населення в послугах нами зпрогнозовано розвиток соціальної сфери в сільській місцевості Харківської області. Виходячи з проведених розрахунків, можна зробити висновки, що в сільській місцевості Харківської області необхідно відновити (або відкрити) 91 дитячий дошкільний заклад, 30 шкіл, 42 лікарняних заклади, 131 об’єкт торгівлі, 32 заклади громадського харчування, 39 відділень зв’язку.

Аналіз сучасних структур та проведені розробки щодо організаційно-правових форм окремих видів соціальної інфраструктури показали, що вони можуть функціонувати в наступному сполученні:

- для галузей соціальної інфраструктури, які не фінансуються державою і можуть виступати в ролі приватних (комерційних) організацій, найбільш прийнятними формами організації є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, сервісний кооператив та приватне підприємство;

- відповідне місце мають займати неприбуткові організації, такі як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи по наданню соціальних послуг населенню, діяльність яких буде направлена не тільки на обслуговування членів кооперативу, але й надання послуг іншим членам суспільства. Вона буде нести в собі соціальні наслідки, так як сприятиме підвищенню рівня життя селян, що є важливим моментом в даний період розвитку;

- необхідно створити нову організаційно-правову форму, яка б мала характеристики громадсько-контролюючої некомерційної організації для забезпечення ефективного функціонування основної частини державних організацій соціальної сфери.

Умови успішного розвитку соціальної інфраструктури села визначаються також і зовнішніми факторами, насамперед, залежать від сучасного механізму державної підтримки. Основним завданням державного регіонального регулювання розвитку соціальної інфраструктури села є створення рівних можливостей для її розвитку на основі диференційованого підходу до окремих територіальних утворень з урахуванням загальної соціально-економічної ситуації, ступеня бюджетної забезпеченості, та інших факторів з метою недопущення значної диференціації рівнів їхнього розвитку.

При проведенні дослідження обґрунтована необхідність державного регулювання соціальної інфраструктури села. Реалізація соціально-економічних програм ведеться через бюджетне фінансування. З практичної точки зору це означає, що частина плану має бути директивною, і це стосується в першу чергу тих заходів, які потребують бюджетного фінансування. Розрахунковий обсяг видатків місцевого бюджету обчислюється відповідно до розмежування витрат бюджетів між державними і місцевими бюджетами.

Розрахунковий обсяг видатків загального фонду бюджету адміністративно-територіальної одиниці (Vi), що враховується при визначенні трансфертів визначається, як сума розрахункових показників по основних функціях цих бюджетів за наступною формулою:

Vi = Vyi + Vzi + Voi + Vsi + Vki + Vpri + Vfi + Vbi + Vwi + Vpi + Vkvi +

+ Vrvi + Vdi + Vzabi + Vhi; (3)

де Vyi – розрахунковий обсяг видатків на утримання органів управління;

Vzi - розрахунковий обсяг видатків на охорону здоров’я;

Voi - розрахунковий обсяг видатків на освіту;

Vsi - розрахунковий обсяг видатків на соціальний захист;

Vki - розрахунковий обсяг видатків на культуру і мистецтво;

Vpri - розрахунковий обсяг видатків на утримання засобів масової інформації;

Vfi - розрахунковий обсяг видатків на фізичну культуру і спорт;

Vbi - розрахунковий обсяг видатків на капітальний ремонт житлового фонду;

Vwi - розрахунковий обсяг видатків на утримання соціальної сфери підприємств, які передаються у комунальну власність;

Vpi - розрахунковий обсяг видатків на правоохоронну діяльність;

Vkvi – розрахунковий обсяг видатків на капітальні вкладення;

Vrvi - розрахунковий обсяг видатків на організацію порятунку на воді;

Vdi - розрахунковий обсяг видатків на інші заходи;

Vzabi - розрахунковий обсяг видатків на погашення заборгованості по з/п і іншим соціальних виплатах;

Vhi - розрахунковий обсяг видатків на нерозподілений резерв коштів місцевих бюджетів.

На наш погляд, у представленому розрахунку необхідно врахувати видатки на реалізацію пріоритетних завдань розвитку соціальної інфраструктури села. З огляду на обмеженість державних бюджетних коштів у даному розрахунку щорічно будуть враховуватись видатки на здійснення пріоритетних напрямків, виходячи із стратегічного плану розвитку. Таким чином, формула розрахунку обсягу видатків загального фонду бюджету адміністративно-територіальної одиниці матиме вигляд:

Vi = Vyi + Vzi + Voi + Vsi + Vki + Vpri + Vfi + Vbi + Vwi + Vpi + Vkvi +

+ Vrvi + Vdi + Vzabi + Vhi + ?Vі; (4)

де ?Vі – видатки на реалізацію пріоритетних напрямків розвитку об’єктів соціальної інфраструктури.

Вважаємо, що економічної стабілізації на селі можна досягнути шляхом формування підприємств соціальної інфраструктури на кооперативній основі. Соціальні інтереси, які реалізуються шляхом кооперації, різноманітні, тобто від особистих до регіональних, і саме ця еластичність кооперації в розвитку соціальної інфраструктури села відкриває їй широке поле діяльності.

Сучасні тенденції розвитку сільських поселень вимагають змін в організаційних структурах управління. Основна тенденція розвитку організаційних структур полягає у зменшенні числа рівнів управління, послабленні ієрархії, одержанні найнижчими ланками (сільськими радами) більшої автономності. Проведені дослідження по підвищенню ефективності управління вказують на доцільність виділення наступних блоків: департамент стратегічного забезпечення господарської діяльності населеного пункту, департамент оперативного забезпечення життєдіяльності та департамент забезпечення діяльності соціальної інфраструктури (рис. 2).

Рис.2. Пропозиції щодо реформування організаційних структур управління

Якість життя населення тих територій, які мають однобічну спеціалізацію, багато в чому залежить від господарської активності підприємств, які на них розташовані. Реалізація приватно-суспільного партнерства означає організаційне об’єднання ресурсів органів влади і сільськогосподарських підприємств з метою одночасного вирішення соціальних (зайнятості, доходи громадян) і економічних завдань (задоволення суспільних потреб, одержання прибутків, підвищення доходів місцевих бюджетів). Використання таких методів управління є одним із шляхів розвитку соціальної інфраструктури села.

Нові умови розвитку суспільства (інтернаціоналізація економічних зв’язків, нова роль нематеріальних чинників тощо) сприяють тому, що багато методів і прийомів менеджменту, які довели свою ефективність у комерційному секторі, поступово переходять у практику управління державних органів влади. Застосування технологій сучасного менеджменту сприяє істотному підвищенню ефективності управління соціально-економічним розвитком.

ВИСНОВКИ

1. В умовах послідовних трансформаційних змін в аграрному секторі України особливого значення набуває розвиток соціальної інфраструктури села, яка виступає в ролі чинника задоволення різноманітних потреб сільського населення. Соціальна інфраструктура села – це сукупність об’єктів, які опосередковано впливають на ефективність виробництва в залежності від типу ролі, яку вони відіграють в забезпеченні потреб населення.

2. Категорію „соціальна інфраструктура села” доцільно диференціювати за видами та класифікувати в залежності від визначальної ролі шляхом виділення її структурних підвидів. При цьому необхідно визначити її пріоритети. Рівень розвитку соціальної інфраструктури села пропонується розглядати як цілісну систему рівнів розвитку окремих її структурних підвидів, а саме: рівня розвитку соціальної інфраструктури, що підвищує комунікації та інформаційну свідомість, рівня розвитку соціальної інфраструктури, що сприяє стабілізації та підвищенню якості життя та рівня розвитку соціальної інфраструктури, що сприяє фізичному та духовному розвитку людини.

3. У відповідності до цього, на території Харківської області були виділені три групи районів за рівнем розвитку об’єктів соціальної інфраструктури села. Обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку соціальної інфраструктури районів Харківської області по вищезгаданих блоках: , розвиток об’єктів соціальної інфраструктури першого блоку - Валківського, Великобурлуцького, Вовчанського, Зачепилівського, Краснокутського, Харківського районів, розвиток об’єктів соціальної інфраструктури другого блоку - Близнюківського, Коломацького, Куп’янського, Лозівського Первомайського районів та розвиток об’єктів соціальної інфраструктури третього блоку – Великобурлуцького, Дергачівського, Зміївського, Куп’янського, Первомайського і Харківського районів.

4. В умовах організаційної трансформації сільськогосподарських підприємств доцільність передачі об’єктів соціальної інфраструктури села на баланс місцевих рад повинна визначатись новими господарськими формуваннями, які мають бажання і змогу їх утримувати. Дослідження показали, що доцільно буде заохочувати сільськогосподарські підприємства до якомога ширшої соціальної діяльності, адже блага і послуги соціального характеру, які надають сільськогосподарські підприємства, слід розглядати як додаткову гарантію соціально-культурного забезпечення, яка залишатиметься до того часу, доки державне обслуговування не досягне необхідного рівня.

5. Основними формами організації соціальної інфраструктури мають бути:

- для галузей соціальної інфраструктури, які не фінансуються державою і можуть виступати в ролі приватних (комерційних) організацій, найбільш прийнятними формами організації є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, сервісний кооператив та приватне підприємство;

- в майбутньому, при побудові соціальної ринкової економіки, провідне місце мають займати неприбуткові організації, такі як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи по наданню соціальних послуг населенню, діяльність яких буде направлена не тільки на обслуговування членів кооперативу, але й надання послуг іншим членам суспільства. Вона буде нести в собі соціальні наслідки, так як сприятиме підвищенню рівня життя селян, що є важливим моментом в даний період розвитку.

- необхідно створити нову організаційно-правову форму, яка б мала характеристики громадсько-контролюючої некомерційної організації для забезпечення ефективного функціонування основної частини державних організацій соціальної сфери.

6. Успішний розвиток соціальної інфраструктури села залежить, насамперед, від сучасного механізму державної підтримки. Основним завданням державного регіонального регулювання розвитку соціальної інфраструктури села є створення рівних можливостей для її розвитку на основі диференційованого підходу до окремих територіальних утворень з урахуванням загальної соціально-економічної ситуації, ступеня бюджетної забезпеченості, та інших факторів з метою недопущення значної диференціації рівнів їхнього розвитку. Це дозволить більш раціонально розподіляти обмежені бюджетні ресурси, відповідно до програм розвитку територіальних утворень, а також забезпечить цільове і контрольоване використання коштів.

7. Якість життя населення тих територій, які мають однобічну спеціалізацію, багато в чому залежить від господарської активності підприємств, які на них розташовані. Реалізація приватно-суспільного партнерства означає організаційне об’єднання ресурсів органів влади і сільськогосподарських підприємств з метою одночасного вирішення соціальних (зайнятості, доходи громадян) і економічних завдань (задоволення суспільних потреб, одержання прибутків, підвищення доходів місцевих бюджетів). Використання таких методів управління є одним із шляхів розвитку соціальної інфраструктури села.

8. Нові умови розвитку суспільства (інтернаціоналізація економічних зв’язків, нова роль нематеріальних чинників тощо) сприяють тому, що багато методів і прийомів менеджменту, які довели свою ефективність у комерційному секторі, поступово переходять у практику управління державних органів влади. Застосування технологій сучасного менеджменту буде сприяти істотному підвищенню ефективності управління соціально-економічним розвитком.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

АНОТАЦІЇ

Бондар С.І. Розвиток соціальної інфраструктури села в ринкових умовах (на прикладі Харківської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2005.

В дисертаційній роботі уточнено суть економічної категорії „соціальна інфраструктура села” та її класифікацію. Проведено аналіз сучасного стану соціальної інфраструктури сільських територій Харківської області та визначені пріоритетні напрямки розвитку. Проаналізовано форми організації соціальної інфраструктури та визначена доцільність створення нової організаційно-правової форми. Обґрунтовано методи державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури села. Сформульовано пропозиції по реформуванню організаційних структур управління сільськими поселеннями. Запропоновані нові форми взаємодії місцевої влади з сільськогосподарськими підприємствами в управлінні об’єктами соціальної інфраструктури.

Ключові слова: соціальна інфраструктура села, трансформація, державна підтримка, організаційно-правові форми.

Бондарь С.И. Развитие социальной инфраструктуры села в рыночных условиях (на примере Харьковской области). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – Экономика сельского хозяйства и АПК. – Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена разработке организационно-экономического механизма развития социальной инфраструктуры села.

В работе на основе проведенного исследования дано уточненное понятие экономической категории “социальная инфраструктура села”, предложена классификация в зависимости от типа выполняемой роли в удовлетворении потребностей населения. Автором предложено определять социальную инфрастуктуру села как совокупность объектов, которые опосредованно влияют на эффективность деятельности предприятий в зависимости от типа выполняемой роли. Под типом выполняемой роли мы подразумеваем удовлетворение определенных потребностей населения, а именно: І - потребностей, удовлетворение которых влияет на повышение коммуникаций и информационной сознательности, (что особенно важно для отдаленных районов области), ІІ - способствует стабилизации и повышению качества жизни, ІІІ – способствует физическому и духовному развитию.

Определен как общий уровень развития социальной инфраструктуры сел исследуемого региона, так и отдельных ее составляющих. В результате проведенных исследований нами на территории Харьковской области были выделены три группы районов по уровню развития объектов социальной инфраструктуры сел и определены приоритетные направления их развития.

Обоснована целесообразность передачи объектов социальной инфраструктуры в условиях трансформации сельскохозяйственных предприятий на баланс местных органов власти. Целесообразно будет заинтересовывать сельскохозяйственные предприятия к наиболее широкой социальной деятельности, так как блага и услуги социального характера, которые предоставляют сельскохозяйственные предприятия, являются дополнительной гарантией социально-культурного обеспечения и будут оставаться таковой до того времени, пока государственное регулирование не достигнет необходимого уровня.

На основании результатов проведенного исследования развития социальной инфраструктуры села, а также учитывая проведенный расчет численности сельского населения на перспективу и установления перспективного спроса населения на услуги спрогнозировано развитие социальной инфраструктуры в сельской местности Харьковской области.

Проанализировано формы организации социальной инфраструктуры и обоснованы требования к организационно-правовым формам отдельных видов социальной инфраструктуры. Выдвинута идея целесообразности создания новой организационно-правовой формы, которая бы имела характеристики общественно-контролируемой некоммерческой организации.

Соотношение между рыночными и государственными механизмами регулирования должно учитывать региональные особенности, а сама сущность взаимосвязи этих механизмов состоит в том, что государство должно регулировать те сферы и процессы, на которые рынок влияет недостаточно или малоэффективно. Поэтому в условиях становления рыночных отношений государство должно принимать непосредственное участие в регулировании развития социальной инфраструктуры села. Определены основные направления государственного регулирования развития социальной инфраструктуры села, а именно: усовершенствование расчета дотации выравнивания и расчетного объема расходов общего фонда бюджета административно-территориальной единицы с учетом уровня развития социальной инфраструктуры села.

Предложена новая форма взаимодействия местных органов власти с сельскохозяйственными предприятиями, находящимися на их территории, а именно – партнерские взаимоотношения в управлении объектами социальной инфраструктуры. Такая форма организации может быть оформлена в виде хозяйственного товарищества, совместного предприятия или предприятия частно-общественного партнерства. Сущность такого взаимодействия