ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ДОМАРАНСЬКИЙ Андрій Олександрович

УДК 911.2: 502.6 (477)

КОНЦЕПЦІЯ ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

ЯК ОСНОВА ОПТИМІЗАЦІЇ МЕРЕЖІ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

(НА ПРИКЛАДІ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі географії та геоекології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Науковий керівник доктор географічних наук, професор Кривульченко Анатолій Іванович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідуючий кафедрою географії та геоекології

Офіційні опоненти доктор географічних наук, професор Пащенко Володимир Михайлович, Інститут географії Національної Академії наук України, головний науковий співробітник відділу ландшафтознавства

кандидат географічних наук, професор Кукурудза Семен Ілліч, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідуючий кафедрою раціонального використання природних ресурсів і охорони природи

Провідна установа Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, географічний факультет, м. Сімферополь.

Захист відбудеться 9 грудня 2005 р. о 15 год на засіданні спеціалізованої Вченої ради
К 35.051.05 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. П. Дорошенка, 41.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

Автореферат розісланий 2 листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук,

доцент П.М. Горішній

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення питань, пов’язаних із ландшафтним різноманіттям є одним із порівняно нових і пріоритетних напрямів у сучасній географічній науці і ландшафтознавстві зокрема.

Актуальність теми дослідження зумовлюється групою чинників теоретико-методологічного та суспільно-господарського змісту.

Постнекласичний етап розвитку ландшафтознавства ознаменувався появою нового різноманітнісного аспекту розгляду геокомплексів планети. Основним стрижнем підходу, що згодом почав набувати рис самостійної концепції, став розгляд множинності геокомп-лексів у контексті закономірно утвореного ними різноманіття. Оскільки процес формування загальних теоретичних засад концепції ландшафтного різноманіття триває, в широкому колі прямих і супутніх наукових проблем актуальними є потреба в узагальненні відомих та формулюванні нових положень про сутність ландшафтного різноманіття (ЛР), методологічні основи його досліджень, вплив ЛР на процеси і явища ландшафтної оболонки, різні аспекти його значення, метризацію ЛР та паспортизацію її результатів. Існує актуальна потреба у дослідженні регіональних особливостей ЛР (зокрема, заповідних об’єктів) тощо.

Суспільно-господарською необхідністю впровадження ландшафтознавчих пошуків різноманітнісного змісту є гостра потреба в оптимізації взаємодії суспільства і природи (загалом та в межах обраного регіону), пошуку шляхів становлення підтримуваного розвитку – екоеволюції, що зокрема стосується галузі природоохоронної діяльності. Важливим засобом реалізації природоохоронних стратегій є загальнодержавна мережа природно-заповідного фонду (ПЗФ). Очевидною є наявність ряду недоліків та загальна невідповідність сьогочасних результатів її багаторічного функціонування первинно декларованим цілям, реаліям природокористування та екостану довкілля. Це потребує пошуку шляхів оптимізації організації роботи ПЗФ, відповідно традиційним та сучасним міжнародним і державним природоохоронним стратегіям. Одним із таких шляхів можуть стати положення географічної концепції ландшафтного різноманіття, реалізовані в конкретних природних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематичне спрямування дисертації відповідає основним напрямам ландшафтознавчих досліджень, декларованих Інститутом географії Національної академії наук України, цілям, означеним Законом України „Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки” (2000), „Програмою формування екологічної мережі на території Кіровоградської області на 2003-2015 роки” (2003). Дисертація також пов’язана з тематикою наукових досліджень кафедри географії та геоекології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка – „Систематика та функціонування ландшафтних комплексів Центральної та Південної України в умовах інтенсивного антропогенного пресингу, геоекологічні та соціально-географічні аспекти проблеми переходу регіону до сталого розвитку.”

Мета і завдання дослідження. Основною метою цього дослідження став пошук шляхів оптимізації мережі природно-заповідного фонду на основі концепції ландшафтного різноманіття (на прикладі Кіровоградської області). Умовою досягнення такої цілі стало послідовне вирішення ряду завдань, головними з яких є:

· з’ясування впливу ЛР на процеси і явища ландшафтної оболонки, виявлення різних аспектів його значення для підтвердження можливості розгляду ЛР як основного об’єкту природоохоронної діяльності;

· з’ясування теоретичних засад методики та системи показників параметричної метризації ЛР як засобу отримання різноаспектних якісних і кількісних метричних характеристик ЛР – основи оптимізації мережі ПЗФ;

· визначення оптимальних способів картографічного відображення структурно-функціональних особливостей ЛР регіону досліджень;

· дослідження регіональних метричних особливостей ЛР Кіровоградської області, виявлення особливостей організації, історії формування, функціонування та метричних показників ЛР мережі ПЗФ Кіровоградської області;

· пошук можливостей оптимізації організації та функціонування мережі ПЗФ, шляхом виявлення різнорідних невідповідностей традиційним та найбільш актуальним сучасним вимогам до природоохоронних об’єктів (на прикладі Кіровоградської області), на основі теоретичних положень концепції ЛР. Означення ресурсів для усунення недоліків, – шляху подальшого виправлення ситуації.

Об’єктами дослідження стали ідеальні за своєю сутністю відомі теоретичні, методологічні і методичні засади концепції ландшафтного різноманіття, а також ландшафтне різноманіття як матеріальна реалія ландшафтно організованої природи, з його регіональними відмінами у межах Кіровоградської області (ключові фонові масиви, складники мережі ПЗФ та суміжні з ними ділянки).

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і методичні аспекти дослідження ЛР, якісні та кількісні показники параметричної метризації ЛР території дослідження.

Методи дослідження. Реалізація поставленої мети потребувала застосування ряду методів ландшафтознавчих досліджень: емпіричних (методи польових спостережень, систематизації геокомплексів регіону досліджень, параметричної метризації ЛР і паспортизації її результатів тощо), теоретичних (методи пошуку, виявлення та узагальнення відомостей про вплив та значення ЛР, складання методики параметричної метризації ЛР тощо), вузько методологічних (методи аналізу літературних, фондових, картографічних матеріалів щодо виявлення наявних теоретичних, методологічних, методичних відомостей з питань дослідження ЛР, засад формування екомережі тощо); польових (методи польових експедиційних ландшафтознавчих досліджень, застосованих на теренах межиріч Інгулу – Березівки, Великої Висі – Оситної, Бешки – Свинарки; річкових долин Аджамки, Синюхи та ін.; геокомплексів заповідних об’єктів „Когутівка”, „Монастирище”, „Миколаївський”, „Чорний ліс”, „Велика Вись” та ін., тощо) і камеральних (методи складання і аналізу картографічних матеріалів, фотознімків тощо); пасивних (методи візуальних спостережень і вимірів під час польових робіт) і активних (методи математичного моделювання просторово-функціонально-часової структури ЛР для виявлення параметрів його метризації); загальних (методи картографування результатів досліджень, геоінформаційного опрацювання результатів тощо) та галузевих (методи геоморфологічного
та ґрунтознавчого аналізу топографічних карт тощо) природничо-географічних, негеографічних (методи аналізу трансформацій ЛР під дією історичних чинників, виявлення залежностей між вивченістю регіону досліджень та історичним розвитком території; математичного моделювання і опису просторових структур тощо).

Наукова новизна одержаних результатів складається з теоретично-методичних новацій та новацій регіонального змісту.

Теоретично-методичні новації:

· узагальнено та доповнено теоретичні положення про вияви різних аспектів значення ЛР для процесів і явищ ландшафтної оболонки;

· доповнено теоретичні засади методики та розроблено оригінальну систему показників параметричної метризації ЛР; обґрунтовано, запроваджено і використано нове поняття – „презентивність”;

· здійснено спробу визначення оптимальних способів картографічного відображення структурно-функціональних особливостей ЛР;

· означено шляхи застосування теоретичних положень концепції ландшафтного різноманіття при формуванні екомережі конкретного регіону;

· розроблено методичні аспекти параметричної метризації та картографування ЛР з урахуванням регіональних особливостей;

Новації регіонального змісту:

· вперше для ряду регіонів Кіровоградської області здійснено аналіз та систематику геокомплексів рангу родів та видів ландшафтних урочищ;

· складено серію крупномасштабних карт ландшафтів масштабу 1 : 100 (фонові масиви), 1 : 10 (деякі заповідні об’єкти та суміжні з ними ділянки) з позначенням структурних та функціональних особливостей ЛР;

· вперше, на основі показників параметричної метризації, здійснено трирівневу регіональну кількісну оцінку ЛР Кіровоградської області (фонових масивів, заповідних об’єктів і суміжних з ними ділянок);

· узагальнено, систематизовано і доповнено відомості про принципи організації, риси історії формування та сучасний стан системи природоохоронних об’єктів і територій Кіровоградської області, метричні особливості їх ландшафтної структури;

· вперше для території дослідження здійснено ландшафтознавчий аналіз, укладено ряд карт, здійснено метризацію геокомплексів деяких об’єктів мережі ПЗФ з метою виявлення шляхів її оптимізації;

· виявлено і кількісно оцінено невідповідність сучасного стану мережі ПЗФ Кіровоградської області, вимогам проекту екомережі, окреслено ресурси для її виправлення.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути застосовані при продовженні опрацювання теоретичних, методологічних і методичних засад концепції ландшафтного різноманіття, шляхом удосконалення, розширення, деталізації, виправлення наведених положень, особливо, у сфері методики параметричної метризації ЛР, оптимальних способів його картографування, практичного застосування результатів тощо.

Наведені матеріали окреслюють можливості застосування теоретичних положень концепції ландшафтного різноманіття при оптимізації організації і функціонування загальнодержавної мережі ПЗФ, зокрема в контексті формування загальнодержавної екомережі.

Результати метризації регіональних особливостей ЛР, що представлені в якісному та кількісному аспектах, окреслені невідповідності сучасного стану об’єктів мережі ПЗФ Кіровоградської області новітнім вимогам і ресурси для їх усунення, є підґрунтям для здійснення оптимізації існуючої системи ПЗФ області.

Наведені в роботі показники регіонального змісту можуть бути корисними при плануванні та здійсненні заходів природоохоронного, рекреаційного, сільськогосподарського спрямування, реформі адміністративно-територіального устрою, будівельних роботах тощо.

Особистий внесок здобувача полягав у формулюванні ряду теоретичних новацій концепції ЛР; аналізі, узагальненні, комбінуванні і розробці нових методичних підходів (до вирішення проблем метризації ЛР, паспортизації його результатів, пошуку способів адекватного картографічного відображення результатів досліджень тощо); випробуванні дієвості пропонованих теоретичних напрацювань на регіональному рівні (для геокомплексів Кіровоградської області, зокрема об’єктів ПЗФ); визначенні можливих шляхів практичного застосування результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дисертації була здійснена шляхом участі автора в роботі ряду наукових конференцій: „Екологічні проблеми Центрально-Українського регіону на рубежі тисячоліть” (Кіровоград, 2001), „Актуальні проблеми і перспективи розвитку вищої освіти в Україні” (Кіровоград, 2002), „Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну Дніпра” (Суми, 2003), „Антропогенні географія й ландшафтознавство в ХХ і ХХІ століттях” (Вінниця, 2003), „Екологічна географія: історія, теорія, методи, практика” (Тернопіль, 2004), „Ландшафтознавство: традиції та тенденції” (Львів, 2004), „Декада ландшафтознавчих, регіональних і краєзнавчих досліджень на зламі тисячоліть” (Канів, 2005), а також, ІХ з’їзду Українського географічного товариства ”Україна: Географічні проблеми сталого розвитку” (Чернівці, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 робіт, загальним обсягом 3.3 д.а., з них 4 статті у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових наукових видань.

Структура, обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (268), додатків. Загальний обсяг дисертації 278 с. Обсяг основного тексту становить 181 с, що включають 15 таблиць, 29 рисунків. Обсяг додатків складає 75 с., що вміщують 9 таблиць та 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Теоретичні засади концепції ландшафтного різноманіття. З найдавніших часів, задовго до усвідомлення ландшафтів як реальних просторово-часових інтегрально-компонентних утворень земної природи, ландшафтне різноманіття (ЛР) планети знаходилося у полі зору дослідників природи. В часи, що безпосередньо передували зародженню ландшафтознавчих ідей, множинність геокомплексів виступала тлом, яке спонукало науковців кінця ХVIII – початку ХІХ століття до теоретичних новацій: пізнання і обґрунтування всезагального взаємозв’язку предметів і явищ, розвитку матеріального світу (І. Кант, Ч. Лайель, Ч. Дарвін, Г. Гегель, М.В. Ломоносов, О. Гумбольдт, К. Ріхтер та ін.), взаємозв’язків і взаємозумовленості в цілісному співіснуванні компонентів природи (крім згаданих, – П.С. Паллас, І.А. Гільденштедт, І.І. Лєпьохін, Е.О. Еверсман, О.Ф. Міддендорф, М.О. Сєвєрцов, Ф.І. Рупрехт, П.П. Сємьонов-Тянь-Шанський та ін.). Наслідком цього стало формування в кінці ХІХ – на початку ХХ століття уявлення про зони природи В.В. Докучаєва (1898), а згодом і вчення про ландшафти Л.С. Берга (1913). Відтоді, ті чи інші особливості ЛР зумовлювали науковий пошук і як наслідок, цілеспрямовано чи опосередковано, знаходили своє відображення в результатах найрізноманітніших напрямків ландшафтознавчих досліджень: працях районувального змісту К.І. Габліца (1785), П.С. Палласа (1795), Р.Е. Траутфеттера (1851), О.І. Воєйкова (1871), А.М. Бекетова (1874), Ф.П. Кеппена (1885), М.О. Сєвєрцова (1877), М.О. Мензбіра (1882), С.М. Нікітіна (1886) та ін.; схемах фізико-географічного районування Г.І. Танфільєва (1897, 1923), П.І. Броунова (1904), О.О. Крубера (1907), П.П. Сємьонова-Тянь-Шанського (1915), Г.М. Висоцького (1904), І.М. Крашеніннікова (1954), Б.Л. Лічкова (1922), П.А. Тутковського (1922), Р.І. Аболіна (1929), К.Г. Воблого (1945), М.А. Солнцева (1958), К.І. Геренчука, П.М. Цися і М.М. Койнова (1964), Г.Д. Ріхтера (1961, 1965, 1974, 1975), О.М. Маринича і П.Г. Шищенка (1968, 1982, 2003) та ін.; схемах зональної диференціації територій В.В. Докучаєва (1900), Л.С. Берга (1913, 1930) та ін.; численних ландшафтознавчих картах; типізаціях та класифікаціях ландшафтів А.Г. Ісаченка (1985, 1989), Н.А. Гвоздецького (1963, 1972, 1982, 1988), Ф.М. Мількова (1973, 1978, 1986), К.І. Геренчука (1964, 1977), А.І. Перельмана (1984), М.А. Глазовської (1964, 1978, 1983), Д.Л. Арманда (1975), А.М. Трофімова (1984), Ю.А. Шрейдера (1986), В.Б. Сочави (1967, 1978), В.А. Ніколаєва (1979), О.М. Маринича (1985), В.М. Пащенка (1999) та ін.; роботах про морфологічні, геохімічні, геофізичні, динамічні, функціональні, топологічні, екологічні, метричні, синергетичні та інші особливості геокомплексів; вченнях про геосистеми, антропогенні ландшафти, палеоландшафти; галузево-спрямованих дослідженнях, підручниках та посібниках з ландшафтознавства тощо.

Початок трансформації різноаспектних знань про ландшафти планети в систему поглядів, що в подальшому набула розвитку та широкої відомості як концепція “ландшафтного різноманіття”, відноситься до другої половини ХХ сторіччя. В цей час, на хвилі загальносвітової стурбованості про екостан навколишнього середовища, скликається ряд форумів, конгресів, нарад, конференцій, спрямованих на пошук оптимальних шляхів подолання кризових явищ в суспільстві та природі, вироблення відповідних стратегічних планів, затвердження нормативних документів тощо. Вперше, як ключові поняття природоохоронної діяльності, терміни „ландшафти”, „ландшафтне різноманіття” були зазначені на ІІІ Міжнародній конференції міністрів “Довкілля для Європи” (Софія, жовтень 1995р.), наслідком роботи якої стало ухвалення “Загальноєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття”, розробленої з ініціативи Ради Європи. На основі цього документа у 1998 році (Флоренція), розроблено “Європейську ландшафтну конвенцію”, схвалену на Міждержавній консультативній конференції представників країн – членів Ради Європи.

Поняття різноманіття (різноманітність, розмаїття та близькі до нього – неоднорідність, варіабельність, мінливість, непостійність, відмінність та ін.), що лежить в основі цілого ряду наукових напрацювань (теорія множин та її похідні – формалізм, інтуїціонізм, логіцизм – в математиці, класифікації та систематики природничих і гуманітарних наук, окремі положення філософії, логіки, кібернетики тощо), витікає із загальнофілософського розуміння єдності і різноманіття світу. Відповідно до нього, внаслідок дії загального закону переходу кількісних змін в якісні, у нескінченному процесі саморозвитку матерії виникло незліченне різноманіття її якісно відмінних станів і структурних рівнів, на кожному з яких виявляються специфічні властивості і форми руху речовини, енергії, інформації. Так формується нескінченне багатоманіття світу, структурні рівні матерії від елементарних частинок до Метагалактики.

Ландшафтне різноманіття є особливим виявом усезагального та земного природного різноманіття і вирізняється з поміж інших їх складників інтегративною сутністю свого змісту, поєднуючи в собі властивості множинностей складових геокомпонентів. За визначенням, запропонованим В.Т. Гриневецьким [2000], ландшафтне різноманіття - реально існуюча на земній поверхні множинність створених природою (а тепер майже скрізь тією чи іншою мірою антропогенізованих) цілісних дискретно-континуальних структур – ландшафтних комплексів будь-якого розміру та ієрархічного рангу – від ландшафтних фацій і урочищ до ландшафтних районів, мезо-, макро- та мегарегіонів і їхньої генеральної структури – ландшафтної сфери Землі. Крім того, ЛР можна розглядати як специфічне (в плані кількості, таксономічного рангу, особливостей топології, функціонального потенціалу складових елементів тощо) просторово-часове поєднання геокомплексів системного змісту. Згідно з цим, ландшафтне різноманіття будь-якої ділянки земної поверхні являє собою дещо більше, ніж простий набір, множину геокомплексів. Будучи в кожному випадку унікальною комбінацією елементів, зі своїми індивідуальними властивостями складу, структури, функціонування та розвитку, усяке нове поєднання ландшафтних комплексів являє собою специфічну систему, яка щоразу особливо впливає на різнорідні процеси та явища, що відбуваються на їх теренах. З огляду на таке розуміння ЛР можна виділити кілька аспектів вияву впливу багатоманіття геокомплексів, його структурно-функціональне (системне), геокомпонентне, еволюційне (геоеволюційне) та суспільно-господарське значення.

Структурно-функціональне (системне) значення ЛР полягає в його здатності, як специфічної системи складових елементів ландшафтної оболонки, значною мірою визначати загальні особливості її структури, функціонування, розвитку, стійкості до дії збурюючих чинників тощо.

Геоокомпонентне значення ЛР полягає в його властивості зумовлювати (перебуваючи в певному топологічному поєднанні різнорідних таксономічних одиниць геокомплексів та їх ареалів поширення) формування певного рівня різноманіття інших компонентів природи – гірських порід, ґрунтів, рослинності, тваринного світу тощо, при цьому знаходячись з ними як в прямому, так і в оберненому зв’язку, оскільки подальша складна варіативна інтеграція множини таких елементів веде до утворення нових геокомплексів.

Геоеволюційне значення ЛР визначається здатністю ландшафтів, у певних структурних і топологічних поєднаннях, спричиняти виникнення та інтенсивне протікання еволюційних процесів у живій та неживій природі.

Суспільно-господарське значення ЛР виявляється у його здатності впливати на процеси та явища соціального характеру – на позиції світогляду і культурно-релігійні традиції, на поширення і густоту населення, на особливості державоустрою і політичних стосунків, на форми людської діяльності та конкретні способи господарювання, на темпи соціально-економічного і культурного розвитку тощо.

Така всезагальна значимість дозволяє розглядати ЛР як основний об’єкт природоохоронної діяльності, а концепцію ландшафтного різноманіття як достатньо продуктивну теоретико-методологічну основу для екоеволюційних досліджень і впроваджень, зокрема у галузі оптимізації організації та функціонування мережі природно-заповідного фонду.

Ключовим методом пізнання властивостей ландшафтного різноманіття може стати його параметрична метризація – процес визначення просторових, часових, субстанційних, енергетичних, продуцентних, інформаційних та інших параметрів ландшафтних систем (С.І. Кукурудза, 1999, 2004).

Різноманіття метризаційних параметрів може бути необмежено великим. Їх зміст, кількість, набір, поєднання тощо залежать від цілей конкретного наукового дослідження і особливо від потреб і специфіки галузевого застосування. У найзагальнішому вигляді показники, які характеризують ландшафтне різноманіття тієї чи іншої території, на наш погляд, можна представити двома блоками – структурно-часового (структурного, структурно-часового) та функціонально-часового (функціонального, структурно-функціонального, структурно-функціонально-часового, функціонально-часового) спрямування (табл. 1). Такі групи параметрів призначені для характеристики ландшафтного різноманіття земної поверхні та його особливостей через підбір різновекторних показників (різноманіття, презентивність, навантаженість тощо) та багаторівневий (загальний, таксономічний, топологічний, індивідуальний) підхід до їх обчислення. Доцільним є розгляд кожного з параметрів у часовому аспекті.

Блок параметрів структурно-часового спрямування. Розглядаючи ландшафтне різноманіття в такому аспекті, в усій складності його горизонтальної територіальної структури, слід вирізняти різноманіття, утворене множинністю таксономічних одиниць геокомплексів (таксономічне різноманіття) і те, що формується внаслідок їх закономірного чергування, складаючи своєрідний просторовий орнамент території (топологічне різноманіття / мозаїчність). При цьому різні геокомплекси по-різному тяжіють до мозаїчного поширення (наприклад, геокомплекси плакорів і ярів).

Таблиця 1.

Параметри метризації ландшафтного різноманіття

№ | Параметри | Індекс

Група параметрів структурно-часового спрямування

1

2

3

4

5

6 | - Таксономічне різноманіття

- Історичне таксономічне різноманіття

- Топологічне різноманіття / мозаїчність /

- Історичне топологічне різноманіття

- Індивідуальне топологічне різноманіття

- Історичне індивідуальне топологічне різноманіття | Р такс.

Р? такс.

Р топ.

Р? топ.

Р топ. інд.

Рґ топ. Інд.

7

8

9

10 | - Таксономічна презентивність

- Історична таксономічна презентивність

- Топологічна презентивність

- Історична топологічна презентивність | П такс.

П? такс.

П топ.

П? топ.

11

12

13

14 | - Таксономічна дисперсність

- Історична таксономічна дисперсність

- Топологічна дисперсність

- Історична топологічна дисперсність | Д такс.

Д? такс.

Д топ.

Д? топ.

15

16

17

18 | - Таксономічна ентропія

- Історична таксономічна ентропія

- Топологічна ентропія

- Історична топологічна ентропія | Е такс.

Е? такс.

Е топ.

Е? топ.

Група параметрів структурно-функціонально-часового спрямування

19

20

21

22

23

24 | - Функціональне різноманіття

- Історичне функціональне різноманіття

- Таксономічне функціональне різноманіття

- Історичне таксономічне функціональне різноманіття

- Індивідуальне функціональне різноманіття

- Історичне індивідуальне функціональне різноманіття | РФ

РФ?

РФ такс.

РФ? такс.

РФ інд.

РФ? інд.

25

26

27

28

29

30 | - Функціональна навантаженість

- Історична функціональна навантаженість

- Таксономічна функціональна навантаженість

- Історична таксономічна функціональна навантаженість

- Індивідуальна функціональна навантаженість

- Історична індивідуальна функціональна навантаженість | НФ

НФ?

НФ такс.

НФ? такс.

НФ інд.

НФ? Інд.

31

32

33

34

35

36 | - Функціональна презентивність

- Історична функціональна презентивність

- Таксономічна функціональна презентивність

- Історична таксономічна функціональна презентивність

- Індивідуальна функціональна презентивність

- Історична індивідуальна функціональна презентивність | ПФ

ПФґ

ПФ такс.

ПФґ такс.

ПФ інд.

ПФґ Інд.

Тому так само важливим є визначення кількісного внеску кожного з таксонів у формування строкатої територіальної структури (індивідуальне топологічне різноманіття).

Блок параметрів функціонально-часового спрямування. Оцінка ландшафтного різноманіття має на меті не лише кількісне відображення структурно-часових особливостей геокомплексів – явища, переважно суто природного, а й властивостей, набутих ландшафтами в умовах прогресуючої антропізації. Застосування показників відповідних параметрів має широкі перспективи для галузевого використання, особливо в сільському господарстві, сфері природоохоронної діяльності, рекреації, туризму тощо. Тому характеристика ландшафтного різноманіття земної поверхні була б неповною без відображення всього спектру соціально-економічних функцій, виконання яких забезпечують усі геокомплекси досліджуваної території / акваторії (функціональне різноманіття), їх окремі види (таксономічне різноманіття) та ареали поширення (індивідуальне різноманіття). На цих же рівнях (загальний, таксономічний, індивідуальний), корисним виглядає і аналіз цифрових показників площ, що в певний момент часу задіяні у виконанні соціально–економічних функцій (функціональна навантаженість) і те, як ці площі розподілені між окремими видами функцій (функціональна презентивність).

У процесі параметричної метризації ландшафтного різноманіття, крім визначення, підбору та обрахування числових значень оцінювальних показників, достатньо важливим моментом виглядає паспортизація – графічне узагальнення отриманих результатів обчислень, шляхом їх компактного зведення в опорні таблиці, що відображали б необхідну повноту, адекватну послідовність, логічні зв’язки між параметрами і сприяли полегшенню наукового аналізу та візуальному сприйняттю поданої інформації. Такого роду паспортизація була б корисною при здійсненні метризаційних робіт в польових умовах, стаціонарному аналізі даних, архівації та інших систематичних дослідженнях ландшафтного різноманіття.

2. Регіональні особливості ландшафтного різноманіття Кіровоградської області як варіант реалізації теоретичних засад концепції ландшафтного різноманіття. Ландшафтне різноманіття території сучасної Кіровоградщини, історично являючи собою достатньо привабливу у господарському відношенні систему геокомплексів, тривалий час лишалося малосприятливим у геополітичному сенсі, зумовлюючи недостатню заселеність, а відтак і малу вивченність природи регіону. ЇЇ дослідження, як правило, відзначалися недостатньою кількістю, зорієнтованих конкретно на означений регіон, глибоких наукових спостережень, часто – їх вузькокомпонентною змістовою сутністю, епізодичністю здійснення, просторово нерівномірним поширенням дослідницьких робіт.

На теперішній час ландшафтна структура Кіровоградської області є найбільш вивченою на рівні найвищих за рангом класифікаційних виділів: класів, типів, родів і видів ландшафтів, – виділах, малопривабливих з точки зору детальної метризації та пошуку шляхів оптимізації мережі ПЗФ.

Метризацію ландшафтного різноманіття області з метою отримання результатів, корисних для вирішення проблем оптимізації мережі природно-заповідного фонду, доцільно здійснювати для геокомплексів рангу урочищ на трьох масштабних рівнях (фоновому, на ділянках, суміжних з існуючими об’єктами мережі ПЗФ, та власне у межах цих об’єктів) за параметрами двох блоків (структурно-часового та функціонально-часового спрямування).

Тестовими полігонами для досліджень фонових особливостей ЛР стали 4 рівновеликі ділянки, загальною площею 3   м2, що складає 15, 04 % території області: межиріччя Ятрань – Синюха – Кагарлик, Мала Вись – Велика Вись – Плетений Ташлик, Аджамка – Кам’янка – Бешка – Верблюжка, Бешка – Інгулець – Верблюжка – Зелена. Два дослідних полігони площею 1 826 050 000 м2, що становить 7,42% території області, репрезентують геокомплекси лісостепового типу (охоплюючи 18,08% їх площі у межах регіону досліджень) та заплавні ландшафти, що перемежовують їх. Два інших дослідних масиви площею 1  200 000 м2 (7,61% території області) репрезентують ландшафти степового типу (13,98% їх площі) та заплавні геокомплекси в їх межах.

Для виявлення особливостей ЛР, характерних для об’єктів мережі природно-заповідного фонду області та суміжних з ними територій, обрано деякі (загальною кількістю 10) місцеві природоохоронні об’єкти найвищих категорій (заказники, пам’ятки природи) у статусі загальнодержавного значення. Як правило, вони репрезентують основні види ландшафтів регіону, характеризуються типовими для області розмірами, об’єктами охорони, характером організації природоохоронної діяльності тощо.

Картографічною основою для метричного аналізу території Кіровоградської області став ряд авторських географічних карт двох типів: із відображенням ландшафтної структури території (рівня родів чи видів ландшафтних урочищ) та типів суспільно-господарського навантаження геокомплексів досліджуваних ділянок.

Картографування ландшафтного різноманіття фонових масивів здійснювалося в масштабі 1:100 000, місцевих особливостей, у межах заповідних об’єктів та суміжних з ними територій, – в масштабі 1:10 000. Матеріалами для визначення та картографування особливостей ландшафтної структури та соціо-функціональних навантажень ландшафтного різноманіття області слугували відомості, одержані в результаті аналізу літературних, картографічних, фондових матеріалів та інформації, отриманої шляхом здійснення ряду польових ландшафтознавчих досліджень.

Ландшафтне різноманіття Кіровоградської області (у межах тестових полігонів) представлене геокомплексами, що належать до 5 родів ландшафтних урочищ і виявляються 1871 ареалом. Найбільші площі охоплюють геокомплекси лесових вододільних рівнин (33,76% регіону). Максимальною мозаїчністю поширення відзначаються урочища ерозійних форм рельєфу (в середньому 261,76 ареалів поширення). Просторова структура ЛР досліджуваного регіону є нерівномірною полідомінантною. Близько 99,12% площ ландшафтів задіяні у забезпеченні виконання 15 видів соціально-економічних функцій. Найбільше функцій виконують геокомплекси річкових долин (11,75 видів), максимально освоєними є терени привододільних схилів (100%). Найпоширенішим видом суспільно-господарського використання геокомплексів регіону є орне землеробство, що представлене в середньому на 63,7% площ геокомплексів.

Результати метризації ландшафтного різноманіття тестових полігонів (табл. 2) достатньо об’єктивно відображають його структурно-функціональні особливості, в значній мірі репрезентуючи особливості ЛР області загалом. Це може бути використано при пошуку шляхів оптимізації мережі ПЗФ Кіровоградщини.

3. Організація, функціонування та шляхи оптимізації мережі природно-заповідного фонду Кіровоградської області на основі положень концепції ландшафтного різноманіття. Природоохоронне заповідання території Кіровоградської області розпочалося достатньо пізно і протягом історичного часу відбувалося нерегулярно, шляхом створення численних, незначних за розмірами низькокатегорійних об’єктів, при створенні яких перевага як правило надавалася збереженню біокомпонентів або комплексам антропогенного походження. Існуюча система природоохоронних об’єктів Кіровоградщини сформувалась на основі концептуальних засад програми формування загальнодержавної мережі природно-заповідного фонду. Від початку ХХІ століття вона трансформується у регіональний сегмент національної екомережі.

Сучасний стан мережі природно-заповідного фонду Кіровоградської області не є оптимальним, що в першу чергу визначається малим і непропорційним ступенем заповідання території регіону і типових ландшафтів, відсутністю висококатегорійних природоохоронних об’єктів, акцентуванням уваги при створенні об’єктів на збереження біокомпонентів.

Ландшафтне різноманіття досліджених природоохоронних об’єктів Кіровоградської області менше суміжних і фонових територій і представлене геокомплексами, що належать до 4 родів і 27 видів ландшафтних урочищ. Площі заповідних масивів на 100% задіяні у забезпеченні виконання соціально-економічних функцій 10 видів (4,6 у межах одного об’єкту). Виключно природоохоронні функції виконують у середньому 37,52% заповіданих територій.

Дані отримані в результаті параметричної метризації ландшафтного різноманіття фонових масивів, заповідних об’єктів та суміжних з ними ділянок можуть бути корисними при вирішенні питань пошуку шляхів оптимізації ПЗФ. Шляхи оптимізації організації та функціонування ПЗФ Кіровоградської області вбачаються у пошуку різнорідних невідповідностей традиційним і найбільш актуальним сучасним вимогам до природоохоронних об’єктів та через означення ресурсів для їх усунення.

Таблиця 2.

Фонові метричні показники ландшафтного різноманіття

Кіровоградської області /рівень родів ландшафтних урочищ/

Параметри оцінювання | Тестові ділянки | Середні

значення

Степові ландшафти | Лісостепові ландшафти

Назва | Індекс | Полігон А | Полігон Б | Середні значення | Полігон В | Полігон Г | Середні значення

Таксономічне різноманіття | Ртакс. | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5 | 5

Топологічне різноманіття | Ртоп. | 438 | 364 | 401 | 342 | 727 | 534,5 | 467,7

Функціональне різноманіття | РФ | 14 | 16 | 15 | 15 | 14 | 14,5 | 14,7

Функціональна навантаженість | НФ | 99,5 | 97,9 | 98,7 | 99,0 | 99,9 | 99,5 | 99,1

Таксономічна дисперсність | Дтакс. | 294,6 | 115,5 | 205,0 | 347,8 | 290,4 | 319,1 | 263,1

Топологічна дисперсність | Дтоп. | 0,3 | 0,7 | 0,54 | 0,7 | 0,2 | 0,5 | 0,52

Таксономічна ентропія | Етакс. | 1,76 | 1,94 | 1,85 | 1,68 | 1,74 | 1,71 | 1,78

Топологічна ентропія | Етоп. | 6,74 | 3,86 | 5,30 | 5,77 | 5,37 | 5,57 | 5,43

Примітка. Полігон А: межиріччя Аджамки – Кам’янки – Бешки – Верблюжки; полігон Б: межиріччя Верблюжки – Бешки – Інгульця - Зеленої; полігон В: межиріччя Малої Висі – Великої Висі – Плетеного Ташлика; полігон Г: межиріччя Ятраню – Синюхи – Кагарлика.

В останні роки, пріоритетом екологічних стратегій України є формування національної екомережі – регіонального сегменту аналогічної всеєвропейської природоохоронної системи. На цьому тлі чи не найактуальнішими виглядають проблеми ефективності організації та функціонування об’єктів сучасної мережі природно-заповідного фонду (ПЗФ) держави, оскільки, згідно відповідним міжнародним та вітчизняним нормативно-правовим документам, саме вони мають скласти каркас майбутньої національної екомережі (переважно у статусі природних ядер чи екокоридорів).

Теоретичні положення всеєвропейських конвенцій, підтримані вітчизняними спеціалістами, визначають ряд принципів та більш конкретних критеріїв, яким мають відповідати об’єкти рангу природних ядер. Такі території, зокрема повинні включати ділянки найбільшого генетичного, видового, екосистемного, ландшафтного різноманіття, з урахуванням ступеню природності території; рідкісності різноманіття і представленості ендемічних, реліктових та рідкісних видів біоти; типовості різноманіття і повноти різноманіття; оптимальності розмірів і природності меж тощо. Для локальних природних ядер їх площа повинна становити не менше 500 га. Поряд з тим, існує реальна мережа об’єктів природно-заповідного фонду, формування якої відбувалося на основі інших теоретичних засад. Такі об’єкти, особливо “низьких” категорій (заказники, заповідні урочища, пам’ятки природи та ін.) за сучасних умов природокористування та у зв’язку з невідповідністю окресленим принципам їх структурно-функціональної організації, почасти не в змозі забезпечити виконання завдань, що зумовлені реаліями сучасності.

Як свідчать результати аналізу, існуюча мережа заповідних об’єктів Кіровоградської області за більшістю параметрів на відповідає вимогам, що визначаються для цих об’єктів, як таких, що згідно з природоохоронними стратегіями держави, в майбутньому мають скласти каркас „екомережі” у статусі природних регіонів чи природних коридорів.

Серед 175 об’єктів природно-заповідного фонду Кіровоградської області, показники площі більше 500 га мають лише 2 з них, тобто, вимогам критерію оптимальних розмірів природних ядер відповідає 1,14% якісного складу ПЗФ Кіровоградської області. Загальна невідповідність такому параметру становить 98,86%.

Для відповідності критеріям „рівень багатства різноманіття” та „повна ландшафтна структура” рівень таксономічного різноманіття заповідних об’єктів, має і теоретично може бути збільшеним на кожній з ділянок в середньому на 40,4% для родів урочищ та на 48,09% для їх видів. В об’єктах степової частини області, відповідно, на 40% та 55,71%, лісостепової – 40,9% та 39,34%. Ресурсом для цього є ЛР суміжних територій.

Важливим параметром природних ядер є „рідкісність різноманіття”. В межах складників природно-заповідного фонду регіону досліджень рідкісні види геокомплексів трапляються у 3 рази рідше, ніж на суміжних з ними ділянках. У природоохоронних об’єктах степової частини області такі види геокомплексів зустрічаються у 4,5 рази рідше, на масивах лісостепової частини – у 9 разів рідше.

При загальній репрезентативності в мережі ПЗФ області ландшафтів основних зональних та інтразональних типів, у більшості випадків, ландшафтна структура заповідних об’єктів не відображає типових особливостей таксономічного складу та просторової представленості складників ЛР регіону. Для відтворення характерних для регіону пропорцій співвідношень площ зональних та інтразональних геокомплексів необхідне збільшення на 24,42% презентивності в ПЗФ степових геокомплексів. Незначне перевищення показників просторової презентивності, що характерне для інтразональних і лісостепових геокомплексів, очевидно, може бути допустимим. Для повної відповідності критеріям репрезентативності й типовості різноманіття в таксономічному відношенні, кількісні показники даного параметру мають бути в середньому збільшеними на 7,15% (у лісостеповій частині області на 28,58%, у степовій – на 35,72%) для геокомплексів річкових долин, на 9,1% (54,55% / 9,1%) – для ерозійних форм рельєфу, на 40% (60% / 40%) – для привододільних схилів, на 75% (100% / 75%) – для антропогенних форм рельєфу та на 100% – для привододільних рівнин і суфозійно-просадкових западин. У морфологічному аспекті ситуація з деяким перевищенням пропорцій співвідношень площ між різнорідними геокомплексами виглядає допустимою. Це стосується урочищ річкових долин (перевищення на 16,04%) та ерозійних форм рельєфу (18,07%), але допустимим це може бути за умови повноцінного і пропорційного включення в мережу ПЗФ геокомплексів вододільних рівнин, суфозійно-просадкових западин тощо, з доведенням рівня їх презентивності, відповідно до 33,76% та 0,02%. На видовому рівні показники презентивності у різних випадках мають збільшуватися чи зменшуватися у межах від 0,01% до 100%.

Згідно відомостям про функціональне навантаження родів та видів урочищ заповідних масивів Кіровоградщини можна констатувати: високий рівень функціонального різноманіття ландшафтів ПЗФ (10 видів суспільно-господарських функцій; в середньому, 4,6 види у межах одного об’єкту) та значна функціональна навантаженість на геокомплекси дозволяють говорити про їх невідповідність критерію „природності території та її різноманіття”. Загальна невідповідність природоохоронних ландшафтів означеній вимозі становить 62,48% (38,85% в об’єктах степової зони, 86,11% – в об’єктах лісостепової зони). На видовому рівні такі показники змінюються в діапазоні від 0 до 100%.

Можливим шляхом подолання наявної ситуації є урахування особливостей ландшафтного різноманіття того чи іншого регіону при плануванні та здійсненні різнорідних заходів природоохоронного змісту.

ВИСНОВКИ

1. Ландшафтне різноманіття є особливим виявом усезагального та земного природного різноманіття і вирізняється з-поміж інших їх складників інтегративною сутністю свого змісту, поєднуючи в собі властивості множинностей складових геокомпонентів. Це реально існуюча на земній поверхні множинність створених природою цілісних дискретно-континуальних структур, які утворюють специфічні просторово-часові поєднання системного змісту і мають структурно-функціональне (системне), геокомпонентне, еволюційне (геоеволюційне) та суспільно-господарське значення. Така всезагальна значимість дозволяє розглядати ЛР як основний об’єкт природоохоронної діяльності, а концепцію ландшафтного різноманіття як достатньо продуктивну теоретично-методологічну основу для екоеволюційних досліджень і впроваджень, зокрема у галузі оптимізації організації та функціонування мережі природно-заповідного фонду.

2. Ключовим методом пізнання властивостей ландшафтного різноманіття є його параметрична метризація, що може бути реалізована через виявлення і підбір різновекторних показників (різноманіття, презентивність, навантаженість тощо) двох блоків – структурно-часового і функціонально-часового спрямування та багаторівневий (загальний, таксономічний, топологічний, індивідуальний) підхід до обчислення параметрів. Методом узагальнення і систематизації результатів метризації може слугувати паспортизація її даних.

3. Аналіз метричних показників ЛР того чи іншого регіону може бути застосованим при пошуку шляхів оптимізації мережі об’єктів ПЗФ. Задовільними виглядають відомості, отримані в результаті метризації геокомплексів Кіровоградської області рангу урочищ на трьох масштабних рівнях: фоновому; на ділянках, суміжних із існуючими об’єктами мережі ПЗФ; власне у межах природоохоронних об’єктів.

4. Застосування методики параметричної метризації ЛР дозволило з’ясувати деякі загальні риси множинності геокомплексів на теренах Кіровоградщини (на ключових репрезентативних ділянках) та деяких об’єктах її ПЗФ. ЛР досліджених природоохоронних об’єктів Кіровоградської області, згідно з даними автора, як правило, є меншим ніж у межах суміжних
і фонових територій за даними більшості показників: таксономічного, топологічного та індивідуального топологічного різноманіття. Таксономічна і топологічна презентивність заповіданих геокомплексів не відображає відповідних пропорцій їх розмірів на фонових масивах. Ландшафти заповідних об’єктів території дослідження відзначаються досить істотним функціональним різноманіттям і навантаженням, що часто мало відрізняється від означених показників на суміжних і фонових ділянках. Виключно природоохоронні функції виконують, у середньому, 37,52% заповіданих територій області.

5. Природоохоронне заповідання території Кіровоградської області розпочалося досить пізно і підтримувалося неналежним чином, шляхом переважно нерегулярного створення численних, незначних за розмірами низькокатегорійних об’єктів, при створенні яких перевага, як правило, надавалася збереженню біокомпонентів або комплексам антропогенного походження. Відтак, сучасний стан мережі природно-заповідного фонду не є оптимальним, що в першу чергу визначається малим і непропорційним ступенем заповідання території області й типових ландшафтів, відсутністю висококатегорійних природоохоронних об’єктів.

6. Шляхи оптимізації організації та функціонування ПЗФ Кіровоградської області вбачаються у пошуку різнорідних невідповідностей традиційним і найбільш актуальним сучасним вимогам до природоохоронних об’єктів та через означення ресурсів для їх усунення.

7. Дані, отримані в результаті параметричної метризації ландшафтного різноманіття фонових масивів, заповідних об’єктів і суміжних із ними ділянок Кіровоградської області, можуть бути корисними при вирішенні питань пошуку шляхів оптимізації ПЗФ. Як свідчать результати аналізу, існуюча мережа заповідних об’єктів Кіровоградської області, що, згідно з природоохоронними стратегіям держави, в майбутньому має скласти каркас „екомережі” у статусі природних регіонів чи природних коридорів, за більшістю параметрів не відповідає вимогам, які визначаються для цих об’єктів. Можливим шляхом подолання наявної ситуації є врахування особливостей ландшафтного різноманіття того чи іншого регіону при плануванні та здійсненні різнорідних заходів природоохоронного змісту.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті

1. Домаранський А. О. Значення ландшафтного різноманіття як глобального об’єкту природоохоронної діяльності // Проблеми збереження ландшафтного, ценотичного та видового різноманіття басейну