КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДАВИДОВИЧ ОКСАНА ІГОРІВНА

УДК 339.564 : 330.341

ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: академік НАН України,

доктор економічних наук, професор

Пахомов Юрій Миколайович

Інститут світової економіки

і міжнародних відносин НАН України,

директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Рокоча Віра Володимирівна

Університет економіки та права „Крок”,

завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

Кальченко Тимур Валерійович

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри міжнародного менеджменту

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Інститут міжнародних відносин,

кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин, м. Київ

Захист відбудеться 3 жовтня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 31 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, доцент Л.Л. Антонюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобалізація світової економіки, яка перетворюється в домінуюче явище світогосподарських процесів, ставить перед урядами країн багато проблем, ефективне розв’язання яких стає можливим за умови врахування сучасних тенденцій розвитку міжнародного конкурентного середовища. Зростання ролі інформатизації, інтелектуалізації, високих технологій об’єктивно визначає необхідність поширення інноваційної складової на всі сфери суспільного життя. Динамізація економічного розвитку, підвищення добробуту та якості життя населення залежать сьогодні від успіху країни у високотехнологічному обміні, що базується на правильному визначенні пріоритетів економічної політики та адекватній концентрації ресурсів.

Складні завдання, які постали перед Україною в контексті реалізації стратегічного курсу на європейську інтеграцію, вимагають невідкладної розробки та втілення в життя ефективної моделі економічного розвитку, яка повинна, з одного боку, орієнтуватись на світові досягнення, враховувати внутрішні особливості та основні тенденції світогосподарських процесів, а з іншого, - забезпечувати якісний випереджаючий розвиток та реалізацію національних інтересів економіки. Перша хвиля економічного зростання в Україні не сформувала достатнього потенціалу стійкого довготривалого росту внаслідок дії переважно екстенсивних факторів розвитку, кількісного нарощування та залучення в обіг первинних ресурсів. Експортоорієнтована економіка на сьогоднішній день все ще не стала позитивним фактором інтегрування України в міжнародний поділ праці через неефективність експорту, його структури та механізмів державного сприяння.

Разом з тим, саме конкуренція на міжнародних товарних ринках створює потребу та умови для переходу країни від використання статичних переваг на сировинній основі до динамічних переваг на основі нових технологій та для прискорення внутрішнього економічного розвитку. За цих обставин експорт повинен розглядатись не як компенсатор недостатнього внутрішнього попиту, а як інструмент забезпечення розширеного ринкового простору для реструктуризованих галузей і виробництв, готових до інтенсивної міжнародної конкуренції. У відкритій економіці можливості економічного зростання підвищуються за рахунок активного обміну з оточуючим господарським середовищем, що є закономірним наслідком реалізації виваженої, збалансованої зовнішньоекономічної стратегії. У цьому зв’язку актуальності набуває підвищення ефективності експортоорієнтованого розвитку України, ключовим фактором якого має стати високотехнологічний експорт - джерело довготривалої конкурентної переваги.

Фундаментальні теоретичні та емпіричні дослідження ролі експорту в економічному зростанні країни, механізмів його державного сприяння та формування ефективної експортної структури, рівнів торговельної відкритості знайшли відображення у працях зарубіжних учених Б. Баласса, Р. Барро, Й. Бхагваті, А. Вамвакідіса, П. Грея, Д. Гріневея, Г. Гроссмана, Д. Доллара, С. Едвардса, Р. Кавуссі, А. Крюгер, М. Мікаеллі, К. Мілнера, К. Міхалопулоса, М. Нішімізу, П. Пребіша, Л. Прітчетта, С. Робінсона, Д. Родріка, П. Ромера, Дж. Сакса, Д. Сальваторе, Х. Сінгера, Т. Сітовскі, В. Тайлера, Е. Уорнера, Й. Франкеля, Е. Хелпмена, Х. Яніккая. Теоретичні засади економічних моделей та моделей економічного розвитку, їх еволюція та основні характеристики тривалий час перебувають у полі наукових інтересів зарубіжних і вітчизняних дослідників: Л. Басовського, В. Вовк, Е. Домара, А. Ельянова, В. Колесова, А. Льюіса, С. Мочерного, А. Погорлецького, У. Ростоу, Є. Савельєва, Р. Солоу, А. Філіпенка, Р. Харрода, Х. Ченері, Л. Яремко. Проблеми зовнішньої торгівлі України, її порівняльних та конкурентних переваг, чинники розвитку експорту та шляхи нарощування конкурентоспроможного експортного потенціалу досліджуються у працях вітчизняних науковців В. Андрійчука, Л. Антонюк, Ю. Бендерського, О. Білоруса, З. Варналія, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, М. Жука, Т. Кальченка, А. Кредісова, С. Кульпінського, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, В. Новицького, В. Онищенка, Ю. Пахомова, А. Поручника, В. Рокочої, М. Рубцової, В. Савчука, В. Сіденка, А. Фліссака, О. Шнипка, Т. Щедріної та ін.

Разом з тим, у науковій літературі відсутня цілісна концепція ефективного експортоорієнтованого розвитку та обґрунтування необхідності його забезпечення в Україні. Малодослідженим залишається питання щодо ролі ефективної експортної структури в економічному зростанні країни, світовий досвід стимулювання експорту. Не знайшли достатнього відображення комплексна оцінка факторів впливу на обсяги і структуру експортних потоків, шляхи та механізми нарощування конкурентоспроможного експортного потенціалу національної економіки.

Таким чином, системне дослідження експортоорієнтованої моделі економічного розвитку, механізмів забезпечення її ефективності з метою досягнення і утримання стійких конкурентних переваг України на міжнародній арені є дуже важливим як в теоретичному, так і у практичному плані, що й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках міжкафедральної науково-дослідної теми „Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету. Особисто автором підготовлено матеріали до розділу „Економічний механізм розвитку конкурентоспроможного експортного потенціалу національної економіки”, де розраховано індекси структурної зміни і диверсифікації експорту, розроблені рекомендації щодо підвищення ефективності його структури.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз сутності експортоорієнтованої моделі економічного розвитку, визначення критеріїв її ефективності та розробка науково обґрунтованого механізму забезпечення ефективного експортоорієнтованого розвитку України в умовах посилення міжнародної конкуренції та становлення нового технологічного укладу.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні завдання:

– дослідити сутнісні характеристики моделей економічного розвитку, які еволюціонували впродовж ХХ - початку ХХІ ст., та здійснити їх систематизацію;

– розкрити причинно-наслідковий зв’язок між експортною експансією та економічним зростанням країни, обґрунтувати переваги експортоорієнтованої моделі та визначити критерії її ефективності;

– проаналізувати зарубіжний досвід експортоорієнтованого розвитку та ідентифікувати основні механізми його стимулювання;

– дослідити особливості експортоорієнтованої моделі розвитку України на сучасному етапі, виходячи з критеріїв її ефективності;

– виявити чинники впливу на обсяги та структуру вітчизняних експортних потоків, дати їх кількісну оцінку;

– розробити механізм забезпечення ефективного експортоорієнтованого розвитку України на основі формування технологічних переваг.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами світового господарства, що виникають у процесі діяльності національних експортерів.

Предметом дослідження є система умов, чинників та інструментів, що забезпечують ефективний експортоорієнтований розвиток України в умовах глобальних структурних змін.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-логічний та системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів, загальнонаукові методи синтезу, порівняння, аналогії, узагальнення, наукової абстракції, групувань і класифікації. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії та практики, статистичного, факторного аналізу, економіко-математичного моделювання впливу чинників на динаміку експорту.

Використано широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали і статистичні дані Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Національного Банку України, Українського Центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Європейського парламенту, Світового Банку, Міжнародного Валютного Фонду, Всесвітнього економічного форуму, ЮНКТАД, Світової організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку, експертні оцінки міжнародних рейтингових агентств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі на основі проведеного теоретичного аналізу та конструктивного осмислення моделей економічного розвитку, узагальнення практичного світового досвіду обґрунтовано методологічні засади ефективної експортоорієнтованої моделі економічного розвитку та розроблено механізм її забезпечення в Україні. Нові наукові положення, які отримані автором особисто і виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

· систематизовано моделі економічного розвитку на основі комплексного аналізу новітніх підходів до визначення їх сутності та критеріїв за основними ознаками (ключовий фактор господарського зростання, рівень торговельної відкритості та значення зовнішнього фактора розвитку, особливості певної країни чи групи країн, рівень промислового розвитку, співвідношення ролі держави і приватного сектора в економіці, ступінь державного втручання в економіку), що дозволило автору дослідити сутнісні характеристики моделей та виявити передумови їх застосування; обґрунтовано доцільність реалізації в Україні експортоорієнтованої моделі розвитку за умови підвищення її ефективності;

· визначено критерії ефективності експортоорієнтованої моделі розвитку національної економіки: торговельна відкритість; макроекономічна стабільність, зокрема, стабільність національної валюти; нарощування частки високотехнологічного і наукомісткого експорту; географічна диверсифікація зовнішньоторговельних потоків; дієвий механізм державного сприяння експорту;

· досліджено ефективність товарної структури українського експорту на основі розрахованих за розділами міжнародної стандартної торговельної класифікації загалом та для групи високотехнологічних товарів зокрема індексів структурної зміни і диверсифікації експорту, які дозволяють поглибити комплексну оцінку його конкурентоспроможності за допомогою визначення ступеня традиційності товарної структури та масштабів її відхилення від світової як на рівні окремих товарних груп, так і на агрегованому рівні.

Одержали подальшого розвитку:

· сучасні дослідження напрямів впливу експорту на економічний розвиток країни, які проявляються у сприянні ефективному перерозподілу ресурсів, інтенсивній конкуренції, послабленні валютних обмежень, використанні переваг від ефекту економії на масштабах, акумуляції валютних надходжень та резервів, що забезпечує, відповідно, підвищення продуктивності факторів виробництва, збільшення високотехнологічного імпорту, розширення власної технологічної бази, покращення міжнародної валютної ліквідності та високий конкурентний статус країни; емпірично доведено тісну і пряму кореляцію між обсягами експорту, у тому числі товарів з високою часткою доданої вартості, та ВВП України; встановлено, що поряд з інвестиціями в основний капітал та кількістю зайнятих з вищою освітою обсяги товарного експорту мають найбільший вплив на економічне зростання України;

· характеристика зарубіжного досвіду експортоорієнтованого економічного зростання, зокрема, специфіка сприяння експорту в азійських країнах, які досягли найбільш показових темпів економічного піднесення; виявлено, що динамізація їх економічного розвитку завдячує нарощуванню промислового, передусім високотехнологічного, експорту, шляхом застосування державою фінансових, податкових, митно-тарифних, інвестиційних, інституційних стимулів, забезпечення ефективної урядової співпраці з приватним бізнесом, сприяння науково-технічному міждержавному співробітництву, а також географічній диверсифікації ринків збуту та стабільному макроекономічному середовищу; ідентифіковано домінуючі важелі державного сприяння експорту з метою адаптації зарубіжного досвіду та його імплементації в Україні;

· оцінка факторів впливу на динаміку експортних потоків України, що дало змогу автору визначити внутрішні (макроекономічні, фінансові, технологічно-інноваційні, цінові, структурні, інституційні, політичні) та зовнішні (кон’юнктурні, протекціоністські, конкурентні, фінансові, цінові, глобалізаційні, інтеграційні) чинники; поглиблено дослідження наслідків розширення ЄС на обсяги і структуру вітчизняного експорту: доведено, що загалом воно матиме позитивний ефект у довгостроковій перспективі завдяки уніфікації митного тарифу і торговельно-адміністративних правил, спільному застосуванні щодо України Генералізованої системи преференцій, пожвавленню економічної кон’юнктури розширеного ринку; емпірично встановлено, що найбільший вплив на зростання обсягів експорту з України мають прямі іноземні інвестиції (пряма залежність);

· розробка механізму забезпечення ефективного експортоорієнтованого розвитку України на основі вдосконалення інституційної інфраструктури шляхом реформування діючих та створення додаткових інституцій, які відповідають сучасним потребам експортерів; орієнтації іноземного інвестування на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку за допомогою забезпечення ключових факторів інвестиційної привабливості (макроекономічна стабільність; лібералізація бізнесу, зовнішньої торгівлі та руху капіталу; стабільне і передбачуване правове середовище; здорове корпоративне і державне управління; дієвий фінансовий сектор; мінімізація корупції та політичних ризиків; сприяння позитивному міжнародному іміджу країни); підвищення інноваційної спроможності через розробку та реалізацію ефективної державної інноваційної політики, безальтернативність якої пояснюється недосконалістю ринку, асиметричністю інформації, необхідністю вирівнювання потенціалу регіонів, створення конкурентних переваг, забезпечення технологічного лідерства.

Удосконалено:

· методику визначення рівня торговельної відкритості України на основі аналізу традиційних і новітніх підходів, яка базується на комплексному оцінюванні обсягів зовнішньої торгівлі та ступеня торговельного захисту за допомогою кількісних і якісних індикаторів: зовнішньоторговельний оборот; експортна та імпортна квоти; середня ставка імпортного тарифу; торговельні податки; частка тарифних доходів у загальній вартості імпорту; експортне мито; кількісні обмеження, ліцензії, технічні бар’єри; ступінь переоцінки офіційного валютного курсу, використання прямого торговельного контролю, регіоналізації імпорту; державна монополія на зовнішню торгівлю; експортні стимули; складність процедур митного контролю та оформлення товарів; рівень корупції на митницях.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть використовуватись при розробці та вдосконаленні механізму зовнішньоторговельної політики, стратегій соціально-економічного розвитку та розвитку експортного потенціалу України, Програм регіонального розвитку, в аналітичній та прогностичній роботі Міністерства економіки, Міністерства закордонних справ, у роботі вітчизняних підприємств при плануванні та організації зовнішньоекономічної діяльності. Узагальнені теоретичні положення та аналітичні матеріали роботи можуть також слугувати основою для подальших наукових досліджень з даної проблематики.

Одержані автором результати знайшли впровадження на загальнодержавному та регіональному рівнях, зокрема, у практичній роботі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції (довідка про впровадження Департаменту державної політики у сфері зовнішньої торгівлі, торговельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю № 38-22/376 від 12.05.2005 р.), при розробці „Програми розвитку зовнішньоекономічної діяльності Тернопільської області на 2005-2008 роки” (довідка про впровадження Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Тернопільської обласної державної адміністрації № 136-1/01-19 від 12.04.2005 р.), а також у навчальному процесі при викладанні та методичному забезпеченні дисциплін „Міжнародна економіка” та „Міжнародна економічна діяльність” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки у Київському національному економічному університеті (довідка від 11.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на 7 науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції “Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та упередження негативних соціальних наслідків” (м. Київ, 19-20 листопада 2003 р.), ІХ Міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу” (м. Лівадія – Ялта – Форос, 15-17 вересня 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (м. Алушта, 1-3 жовтня 2004 р.), науково-практичній конференції „Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 21-22 жовтня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м. Київ, 9 лютого 2005 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта „2005” (м. Дніпропетровськ, 7-21 лютого 2005 р.), Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 17-18 березня 2005 р.) та на трьох докторантських семінарах Університету м. Цюріх, Швейцарія: „Мультинаціональні підприємства у глобалізованому світі” (8 січня 2004 р.), “Міжнародна економіка: глобалізація і зростання” (3 лютого 2004 р.), „Семінар для докторантів з макроекономіки” (5 лютого 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 5 др. арк., у тому числі 6 статей у фахових наукових журналах і 3 публікації у збірниках матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки, у дисертації розміщено 23 таблиці на 9 сторінках, 30 рисунків на 17 сторінках, 16 додатків на 33 сторінках. Список використаних джерел включає 230 найменувань на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Методологічні засади експортоорієнтованої моделі економічного розвитку” розкрито сутнісні характеристики моделей економічного розвитку, причинно-наслідковий зв’язок між експортною експансією та економічним зростанням країни, визначено критерії ефективності експортоорієнтованої моделі та досліджено світовий досвід її реалізації.

Проведений у дисертації теоретичний аналіз моделей, пов’язаних з економічним розвитком країни, передумов їх виникнення і різних підходів до визначення сутності та критеріїв дозволив автору систематизувати моделі економічного розвитку за основними ознаками: ключовий фактор господарського зростання (модель лінійних стадій розвитку Ростоу, економічного зростання Харрода-Домара, структурних трансформацій Льюіса, зовнішньої залежності, вільного ринку, збалансованого/незбалансованого росту, ендогенного зростання, сталого розвитку), рівень торговельної відкритості та значення зовнішнього фактора (експортоорієнтована, імпортозамінна), особливості певної країни чи групи країн (східно-азійська, японська, китайська, найбільш багатих країн сімки та ін.), рівень промислового розвитку (доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна), співвідношення ролі держави і приватного сектора в економіці (класична модель вільної ринкової конкуренції, державно-монополістична, етатистська, неоконсервативна), ступінь державного втручання в економіку (централізовано-планова, ринкова, змішана). Автор вважає, що останні доцільно трактувати як моделі економіки централізованого, ринкового чи змішаного типу, в рамках яких реалізовуються різні моделі розвитку, що сприяють кількісному і якісному зростанню економіки за рахунок певного ключового фактору – заощаджень, інвестицій, робочої сили, експорту, інтелектуального ресурсу, технологій та ін.

Автором з’ясовано, що виникнення, удосконалення та різноманітність моделей економічного розвитку зумовлені еволюцією світового господарства, динамічними змінами міжнародного конкурентного середовища, унікальними соціально-економічними, політичними, історико-культурними особливостями кожної країни, а також необхідністю віднайти механізм, за допомогою якого останні зможуть покращити своє економічне становище та забезпечити високий рівень добробуту населення.

У дисертаційній роботі ґрунтовно проаналізовано шляхи впливу експортної експансії на економічне зростання країни (рис. 1), що дало змогу автору, по-перше, довести існування між ними причинно-наслідкового зв’язку, по-друге, розкрити роль експорту в розвитку національної економіки. Виходячи зі зростаючої ролі зовнішніх факторів у розвитку національних економік, високої експортної залежності та сучасних особливостей внутрішнього ринку України, дисертантом науково обґрунтовано доцільність вибору нею експортоорієнтованої моделі економічного розвитку та необхідність забезпечення її ефективності з метою досягнення прискореного зростання, підвищення добробуту населення, еквівалентної участі країни в міжнародному поділі праці та реалізації національних інтересів суспільства.

Автором визначено основні критерії ефективності експортоорієнтованої моделі економічного розвитку: торговельна відкритість (ліберальний торговельний режим); макроекономічна стабільність, зокрема, стабільність національної валюти; наближення товарної структури експорту до світової (нарощування високотехнологічного і наукомісткого експорту з одночасним скороченням частки первинної продукції, формування технологічної спеціалізації); географічна диверсифікація зовнішньоторговельних потоків; дієвий механізм державного сприяння експорту. У дисертаційній роботі наголошується на тому, що ефективний експорт повинен забезпечувати розширений ринковий простір для реструктуризованих галузей і виробництв, готових до інтенсивної міжнародної конкуренції, стабільні валютні надходження, якісний розвиток економіки та її інтегрування у світове господарство на основі інноваційно-технологічних переваг.

Рис. 1. Взаємозв’язок між експортною експансією та

економічним зростанням країни

Комплексне дослідження та узагальнення зарубіжного досвіду експортоорієнтованого розвитку дало змогу обґрунтувати висновок про досягнення на його основі значного соціально-економічного ефекту, найбільш суттєвого у країнах Південно-Східної Азії, які зуміли ефективно скористатись можливостями динамізації економіки, пов’язаними з перевагами міжнародного поділу праці. Аналіз експортної динаміки у Південній Кореї, Тайвані, Гонконгу, Сінгапурі, Китаї, Японії дозволив автору стверджувати, що ключова роль у досягненні безпрецедентних темпів їх зростання належить промисловому, передусім високотехнологічному, експорту. Дисертантом досліджено механізми його стимулювання та ідентифіковано домінуючі важелі державної підтримки: фінансові, податкові стимули, інструменти митно-тарифної політики, міжнародне науково-технічне співробітництво, кооперація уряду з приватним бізнесом, спільні технічні проекти з урядами інших країн, створення державних агентств сприяння експорту, резервних фондів для розвитку нових ринків і відшкодування експортних збитків, залучення великих обсягів прямих іноземних інвестицій у стратегічні галузі, страхування та моніторинг експорту, технічно-консультаційна підтримка, розробка і реалізація державних програм сприяння розвитку високотехнологічних галузей. При цьому ефективність експортоорієнтованого розвитку досягалась завдяки попередній макроекономічній стабілізації, проявом якої була координація інфляційної та валютної політик. Виходячи з цього, автором аргументовано, що у створенні середовища, де відбувається експортна експансія, макроекономічна політика є не менш важливою, ніж власне торговельна.

У розділі 2 „Передумови та особливості розвитку експортного сектора України” досліджується місце України в міжнародному поділі праці, аналізуються особливості її експортоорієнтованого розвитку, фактори впливу на експортну динаміку та роль останньої в економічному зростанні України.

Проведений аналіз дозволив дисертанту стверджувати, що місце України в міжнародному поділі праці визначається природно-географічними особливостями та соціально-економічними умовами, які на сьогоднішній день вже втратили своє вирішальне значення у світовому господарстві, поступившись науково-технологічним факторам (масштаби науково-дослідних робіт, технологічна диверсифікація, рівень інноваційних розробок і винаходів, інтелектуальні, науково-технічні досягнення та їх ефективне використання). Зазначено, що неефективне інтегрування України у світовий ринок суперечить потенційним можливостям її економіки, стратегічним пріоритетам та ключовим тенденціям світогосподарського розвитку (якісна трансформація структури світового господарства, зростання ролі комп’ютеризації, інтелектуалізації, сфери послуг, перехід до ресурсозберігаючих технологій, глобальне поширення торговельної лібералізації та економічної відкритості, стирання відмінностей між національними моделями виробництва і споживання, збільшення частки високотехнологічної продукції у світовій торгівлі, поява нових галузей промисловості та ін.). Нееквівалентна участь у міжнародному поділі праці, формування іміджу „сировинного придатка” загрожують економічній безпеці країни і зумовлені, як резюмує автор, особливостями і наслідками функціонування адміністративно-командної системи, проблемами трансформаційного періоду у всіх сферах соціально-економічного буття, різкою переорієнтацією зовнішньоекономічного курсу України зі Сходу на Захід, втратою значної кількості часу на неефективну, невиважену політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Позитивні фактори інтеграції України у світове співтовариство, такі як зміна системи економічних відносин, розпочаті структурні реформи, лібералізація господарських зв’язків, участь у міжнародних організаціях, економічне піднесення протягом останніх років, зниження інфляції, стабільність національної валюти, з одного боку, все ще не призвели до суттєвого покращення її конкурентного статусу, але з іншого, - забезпечили базові передумови ефективного експортоорієнтованого розвитку.

Застосування комплексної методики у визначенні рівня торговельної відкритості України на основі індикаторів обсягів зовнішньої торгівлі та торговельного захисту дало змогу дисертанту оцінити його як помірний. Це виражається у високих показниках частки зовнішньої торгівлі, експортної та імпортної квот, досить низькому середньому імпортному тарифі, відсутності державної монополії на зовнішню торгівлю, ринковому обмінному курсі, поступовому спрощенні процедур митного контролю та оформлення товарів і в той же час, - у помітних кількісних обмеженнях та технічних бар’єрах, застосуванні експортних мит, суттєвій корупції на митницях, високому ступені регіоналізації імпорту, що викликано, насамперед, значною залежністю від російських енергоносіїв. Незважаючи на те, що експортоорієнтована модель економічного розвитку може бути ефективною тільки в умовах ліберального торговельного режиму, збалансування національних економічних інтересів об’єктивно виправдовує застосування поміркованих заходів селективного протекціонізму до пріоритетних галузей економіки з метою розвитку нових порівняльних і конкурентних переваг, формування раціональної виробничо-торговельної структури. На думку автора, протекціоністський захист таких галузей, вибраних з урахуванням сучасних тенденцій розвитку світової торгівлі та стратегічних інтересів держави, повинен базуватись на принципах тимчасовості, економічної доцільності та встановлення його тривалості для кожної конкретної галузі, переважно на нетарифній основі.

Досліджуючи ефективність товарної структури вітчизняного експорту, дисертант уперше для України розраховує індекси його структурної зміни та диверсифікації за товарними розділами міжнародної стандартної торговельної класифікації (табл. 1). Виходячи з отриманих значень, автором констатовано високий ступінь традиційності та суттєві відхилення від світової товарної структури українського експорту, що свідчить про неефективність останнього. Частка високотехнологічної продукції в сукупному експорті України становить 4,3%, що у шість разів нижче середньосвітового показника, причому розрив має тенденцію до поглиблення. Водночас найбільшу частку - 40% - займає експорт недорогоцінних металів та виробів з них, на який у світі припадає лише близько 5%.

У роботі наголошується, що неефективна товарна структура, яку утворюють продукція металургійної та хімічної промисловості, сільськогосподарська сировина і будматеріали, в майбутньому не зможе забезпечити зростання валютних надходжень, що зумовлюється притаманністю цій продукції таких негативних особливостей, як висока енергомісткість, залежність від імпорту енергоносіїв, вразливість до зовнішньої кон’юнктури та антидемпінгових заходів. З метою уникнення подальшого нееквівалентного зовнішнього обміну, залежності від

Таблиця 1

Показники ефективності українського експорту

Товарний

розділ1 | Індекс структурної зміни у 2002 р2 |

Індекси диверсифікації | Відхилення від світової структури |

1996

рік |

1997

рік |

1998

рік |

1999

рік |

2000

рік |

2001

рік |

2002

рік | Незначне | Помірне | Значне | 0 | 0,36 | 0,37 | 0,23 | 0,2 | 0,25 | 0,15 | 0,22 | 0,28 | + | І | 0,18 | 0,17 | 0,11 | 0,14 | 0,2 | 0,16 | 0,09 | 0,09 | + | II | 0,18 | 0,27 | 0,34 | 0,37 | 0,33 | 0,36 | 0,25 | 0,23 | + | III | 0,72 | 0,94 | 0,980,9 0,98 | 0,71 | 0,73 | 0,94 | 0,96 | 0,97 | + | IV | 0,24 | 0,4 | 0,25 | 0,32 | 0,31 | 0,41 | 0,34 | 0,48 | + | V | 0,26 | 0,53 | 0,43 | 0,43 | 0,44 | 0,44 | 0,43 | 0,42 | + | VI | 0,36 | 0,66 | 0,79 | 0,79 | 0,77 | 0,79 | 0,73 | 0,7 | + | VII | 0,15 | 0,66 | 0,66 | 0,73 | 0,73 | 0,72 | 0,7 | 0,75 | + | VIII | 0,00 | 0,34 | 0,35 | 0,37 | 0,37 | 0,34 | 0,35 | 0,33 | + | IX | 0,07 | 0,37 | 0,15 | 0,17 | 0,3 | 0,09 | 0,12 | 0,21 | + | Високотехноло-гічні

товари |

0,03 |

0,85 |

0,88 |

0,93 |

0,98 |

0,99 |

1,0 |

1,0 |

+ | Сукупний товарний

експорт |

0,25 |

0,52 |

0,52 |

0,53 |

0,53 |

0,53 |

0,51 |

0,53 |

+ |

Примітки.1 Товарні розділи за міжнародною стандартною торговельною класифікацією (SITC Rev. 3): 0 – Їжа і живі тварини; І – Напої і тютюн; ІІ - Необроблені сировинні матеріали, за виключенням палива; ІІІ – Мінеральне паливо, пально-мастильні матеріали і пов’язана з ними продукція; IV – Тваринні і рослинні масла та жири; V – Продукція хімічної і пов’язаної з нею промисловості; VI – Продукція обробної промисловості; VII – Машини і транспортне обладнання; VIII – Різні промислові товари; IX – Інша продукція, не зазначена ніде більше.

2 – порівняно з базовим, 1996 роком.

Джерело: розраховано автором на основі даних і методології ЮНКТАД за формулами:

n n

Ii = (? |S1ij S0ij|) / n; XD = (?|hij hi|) / n,

i=1 i=1

де Ii, XD – відповідно індекси структурної зміни та диверсифікації експорту; S0ij , S1ij - частки товару (товарної групи) і країни j в загальній структурі експорту відповідно у базовому та розглядуваному роках; hij , hi - частка товару (товарної групи) і відповідно в загальному експорті країни j і в загальному світовому експорті; n – кількість товарів (товарних груп).

країн з розвинутими технологіями та забезпечення виграшу у довгостроковій перспективі необхідно формувати нову, переважно технологічну та наукомістку спеціалізацію поряд з підвищенням нецінової конкурентоспроможності традиційних галузей і виробництв.

Дана обставина набуває більш вагомого значення з огляду на те, що експорт товарів з високою часткою доданої вартості суттєво впливає на валовий внутрішній продукт України та його зростання. Автором емпірично доведено тісний, прямий, статистично значущий взаємозв’язок між ними: зі збільшенням експорту товарів з високим ступенем обробки, який включає високотехнологічні товари, на 1 млн. дол. ВВП України зростає на 0,56 млн. дол., тоді як збільшення інвестицій в основний капітал на 1 млн. дол. призводить до зростання ВВП на 0,43 млн. дол. Водночас зв’язок між кількістю зайнятих та обсягами ВВП є незначущим. Обґрунтовано висновок, що нарощування високотехнологічного та наукомісткого експорту здатне забезпечити економічну могутність та успіх України в глобальній конкуренції.

У дисертаційній роботі наголошено, що поряд з якісним оновленням товарної структури і трансформацією факторних переваг у науково-технологічні необхідною є географічна диверсифікація експорту. Надвисока і нераціональна залежність зовнішньої торгівлі України від російського ринку (18% експорту та 41% імпорту), яка пояснюється його великою місткістю, помітно нижчим рівнем конкуренції в порівнянні з ринками розвинутих країн, відносно низьким рівнем транспортних витрат, подібністю структур споживання, наявністю усталених виробничо-торговельних зв’язків між підприємствами обох країн, створює загрозу для виходу вітчизняних експортерів на нові, перспективніші ринки збуту, нарощування високотехнологічного імпорту з розвинутих країн.

Міжнародна спеціалізація в галузі високотехнологічних товарів визначається адекватною економічною політикою держави, спрямованою на забезпечення технологічного лідерства. Виходячи з цього, автором запропоновано відповідні об’єктивним потребам розвитку національної економіки інструменти державного сприяння експорту (фінансові, митно-тарифні, податкові, інвестиційні, інституційні), які повинні бути спрямовані на пряме зниження стимулів для вивозу сировинних товарів і на ті стадії експортного виробництва, де створюється перспективний, конкурентоспроможний продукт, узгоджуватись з нормами та принципами СОТ. Механізм експортного сприяння, на думку дисертанта, має також базуватись на врахуванні чинників, які визначають динаміку та структуру експортних потоків, що обумовило їх ґрунтовне дослідження в роботі та класифікацію на внутрішні (макроекономічні, фінансові, інноваційні, структурні, цінові, інституційні, політичні) і зовнішні (кон’юнктурні, протекціоністські, конкурентні, фінансові, цінові, глобалізаційні, інтеграційні).

Враховуючи важливість торговельних зв’язків України з ЄС у контексті її євроінтеграційних прагнень, автором дана якісна оцінка наслідків його розширення на динаміку і структуру вітчизняного експорту. Дисертант науково обґрунтовує, що загалом приєднання до ЄС десяти нових членів матиме позитивний ефект на обсяги українського експорту в довгостроковому періоді завдяки уніфікації митного тарифу (зокрема, спільного застосування Генералізованої системи преференцій щодо України), торговельно-адміністративних правил (зокрема, технічних стандартів), пожвавленню економічної кон’юнктури розширеного ринку та сприятиме нарощуванню продукції з високим ступенем обробки.

Автором за допомогою економетричного моделювання здійснена кількісна оцінка впливу прямих іноземних інвестицій, валютного курсу, індексів світових цін на мінеральну продукцію, руди і метали, а також відсоткових ставок за кредити вітчизняним товаровиробникам на обсяги сукупного товарного експорту України та доведено, що найбільший вплив на його зростання мають прямі іноземні інвестиції (пряма залежність), оскільки вони є джерелом не лише додаткового капіталу, а й нових знань, маркетингових навичок, науково-технічного, управлінського і виробничого досвіду, технологічного трансферу, що дає можливість підвищити продуктивність праці і якість виробництва, конкурентоспроможність товарів на світовому ринку, стимулювати технологічні нововведення та інновації і на цій основі забезпечити нарощування ефективного експортного потенціалу. Дещо менший, проте значущий зв’язок спостерігається між обсягами експорту та валютним курсом (обернена залежність), а також між обсягами експорту та індексами світових цін (пряма залежність), що дозволило дисертанту зробити висновок про його превалюючу цінову конкурентоспроможність. Побудована модель має вигляд: У = -1584,92 + 0,86 X1 – 3,53 X2 + 32,74 X3 + 1,45 X4, де Х1 – обсяги прямих іноземних інвестицій, Х2 – валютний курс, Х3 – індекси світових цін, Х4 – відсоткові ставки за кредити товаровиробникам (статистично незначущі).

У розділі 3 ”Механізм забезпечення ефективного експортоорієнтованого розвитку України” розглядаються основні шляхи та інструменти формування дієвого інституційного середовища, досягнення високої інвестиційної привабливості та інноваційної спроможності економіки для забезпечення ефективної експортоорієнтованої моделі розвитку України.

Автором запропоновано три основні складові механізму реалізації ефективного експортоорієнтованого розвитку України: вдосконалення інституційної інфраструктури сприяння експорту, оптимізація прямого іноземного інвестування, підвищення інноваційної спроможності та технологічного рівня виробництва. Зазначено, що цей механізм повинен забезпечити перерозподіл ресурсів із застарілих, безперспективних виробництв на користь нових, переважно високотехнологічних та наукомістких галузей, які мають стати носіями економічного зростання України в масштабах світового ринку.

Проведений аналіз інституційного середовища сприяння експорту, інвестиційної привабливості та інноваційної діяльності України дозволив дисертанту обґрунтувати висновок, що на сучасному етапі не створені достатні позитивні передумови для стимулювання конкурентоспроможного, високотехнологічного експорту. Основними причинами такого становища, як резюмує автор, є недосконала законодавча база, низькі показники реформування банківського сектору та ринку цінних паперів, ускладнений доступ експортерів до інформації, нерозвинута система підтримки малих і середніх підприємств, значний ступінь державного втручання в бізнес, повільні темпи реформування адміністративної системи, незначний рівень лібералізації міжнародного руху капіталів, корупція, політичні ризики, малі обсяги фінансування інноваційної та науково-технічної діяльності, відсутність дієвої інноваційної політики держави.

Досліджуючи роль і значення інституцій (як сукупності законодавчих норм, правил та інструментів, державних та недержавних організацій, установ та інших структурних одиниць) для розвитку конкурентоспроможного експортного потенціалу, автор наголошує, що вони повинні забезпечити формування організованого, збалансованого економічного середовища, упорядкованість та високу результативність діяльності експортерів як на національному, так і на міжнародному рівнях, орієнтувати її на соціально спрямований результат. З цією метою в роботі сформульовано низку рекомендацій щодо поліпшення інституційної складової експортоорієнтованої моделі: розробка ефективної системи загальних правових норм і правил, покликаних захищати права власності; підвищення якості фінансової системи на основі реформування банківського сектора і фондового ринку, заохочення іноземного банківського капіталу, співпраця з міжнародними банками; розвиток венчурного фінансування, лізингу, кредитних схем, надання урядових ресурсів та гарантій через приватні фінансові інститути з метою збільшення можливостей фінансування малих і середніх підприємств-експортерів; розширення функцій страхових компаній, зокрема, страхування витрат, пов’язаних з пошуками зарубiжних ринкiв збуту, надання прямих кредитів iмпортерам на закупiвлю, експортних фiнансових гарантiй банкам та iншим комерцiйним установам; забезпечення системи зовнішньоекономічного моніторингу з залученням банків і страхових компаній, бізнес-груп, інформаційних служб транснаціональних корпорацій, державних органів; інтеграція України в міжнародний інформаційний простір; скорочення неефективно діючих та створення низки нових інституцій з урахуванням найбільш актуальних потреб експортерів та досягнень світового досвіду (інформаційно-консалтинговий центр сприяння експорту, рада міжрегіонального співробітництва, фонд експортних кредитів, центр сприяння високотехнологічному експорту, центри розвитку малого бізнесу).

Виходячи із суттєвого впливу на величину експорту прямих іноземних інвестицій, дисертантом досліджено можливості та передумови збільшення їх обсягів. Обґрунтовано, що орієнтація економічного розвитку України на технологічно-інноваційну основу обумовлює необхідність домінуючого зосередження інвестиційних ресурсів у галузях, які базуються на науково-технічних досягненнях. Автором доведено, що традиційні фактори заохочення зарубіжних інвестицій (наявність природно-сировинних ресурсів, значний інтелектуальний і науково-технічний потенціал, місткий ринок, вигідне географічне положення країни, низька вартість робочої сили) втрачають свою вирішальну роль у країнах з перехідною економікою, все більше поступаючись таким, як макроекономічна стабільність, ступінь лібералізації ділового середовища, зовнішньої торгівлі та руху капіталів, прозорість і передбачуваність правового поля, якість державного управління та реформування адміністративної системи, ефективність фінансового сектора, рівень корупції та політичних ризиків, міжнародний імідж країни. На основі вказаних чинників автором розраховано середній індекс інвестиційної привабливості України (42,9), за яким вона поступається більшості країн Центральної і Східної Європи.

У дисертаційній роботі зазначено, що поліпшення інвестиційного клімату України з метою оптимізації іноземного інвестування, орієнтованого на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку, відбуватиметься за умов цінової і валютної стабільності; передбачуваності податкової системи, надання економічно обґрунтованих податкових та митних пільг для інвесторів; спрощення процедур і зниження витрат ведення бізнесу, зменшення кількості перевірок; вдосконалення законодавчої бази, збільшення фінансування судів для забезпечення їх незалежності; створення рівних умов діяльності для вітчизняних та іноземних компаній; забезпечення легальності та справедливої конкуренції приватизаційного процесу, перегляду списку стратегічно важливих компаній, усунутих від приватизації; надання гарантій приватному сектору щодо недопущення експропріації; скасування існуючих експортних, а також низки імпортних обмежень, спрощення національної системи сертифікації, визнання міжнародних стандартів і сертифікатів якості; подальшої лібералізації руху капіталів; боротьби з корупцією на всіх рівнях адміністративного управління, участі України у міжнародних антикорупційних програмах; активізації зусиль щодо інтеграції в ЄС та створення зон вільної торгівлі; вступу до СОТ; розробки державної програми стимулювання іноземних інвестицій, спрямованих на нагромадження капіталу.

Особливу увагу дисертант звертає на необхідність реалізації ефективної державної інноваційної політики з метою стимулювання науково-технічного розвитку, підвищення технологічного рівня виробництва, покращення можливостей міжнародного технологічного обміну, що сприятимуть якісній зміні експортного профілю України та формуванню її технологічної спеціалізації. Головним завданням інноваційної політики держави, безальтернативність якої пояснюється недосконалістю ринку, асиметричністю інформації, необхідністю вирівнювання потенціалу регіонів, створення конкурентних переваг, забезпечення технологічного лідерства, є створення та