КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Добідовська Яна Олегівна

УДК 341.226

Правові аспекти лібералізації міжнародних

повітряних перевезень

12.00.11 – міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Муравйов Віктор Іванович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри європейського та порівняльного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Баймуратов Михайло Олександрович,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри права Європейського

Союзу та порівняльного правознавства

кандидат юридичних наук , доцент

Рижий Володимир Іванович,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри повітряного та

космічного права

Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,

кафедра міжнародного права та державного права зарубіжних країн (м. Харків)

Захист відбудеться „ 6 ” червня 2005 р. о 12 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий „_19_” ___квітня__ 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.М. Гнатовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Виконання міжнародних повітряних перевезень засновується на повазі національного суверенітету, наслідком якого є надання та регулювання державою прав на перевезення. Проте на сучасному етапі діяльність у сфері міжнародного повітряного транспорту характеризується послабленням урядового контролю за здійсненням міжнародних повітряних перевезень та залученням іноземних авіаперевізників до здійснення перевезень через свою територію. Можна говорити про виникнення нової тенденції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, пов’язаної з лібералізаційним підходом стосовно надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Проявом цього є укладання двосторонніх та регіональних угод про повітряне сполучення, які містять лібералізаційні положення.

У той же час, в українській науці міжнародного права поки що не існує загальноприйнятого терміну „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та його чіткого розуміння. Необхідність введення зазначеної дефініції у правовий обіг українських юристів-науковців та практиків є очевидною, оскільки в сучасних умовах правильне розуміння процесів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту та розробка комплексного правового підходу до вивчення даного питання є необхідними для підвищення конкурентноздатності українських авіаперевізників при здійсненні міжнародних повітряних перевезень.

Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті спрямування зовнішньої політики України на інтеграцію до Євросоюзу, що викликає необхідність гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС, у тому числі, й в сфері повітряного транспорту. Важливим засобом подолання труднощів і перешкод правового характеру на цьому шляху є розробка типової угоди про повітряне сполучення у відповідності із вимогами Європейського Співтовариства з метою укладання нових або зміни вже існуючих двосторонніх договорів про повітряне сполучення з державами-членами Євросоюзу. Це сприятиме входженню України до єдиного європейського простору, правовий режим якого регулюється нормами, спільними для всіх країн-учасниць.

Аналіз питань лібералізації міжнародних повітряних перевезень, яка реалізується, головним чином, через надання державами на основі взаємності повного об’єму комерційних „свобод повітря”, є важливим для України. Насамперед, це стосується визначення оптимальних правових форм та механізмів лібералізації доступу до ринку як міжнародних повітряних перевезень, у цілому, так і до ринку повітряних перевезень Євросоюзу.

Для української доктрини міжнародного права питання лібералізації міжнародних повітряних перевезень є новими й поки що недостатньо вивченими. З-поміж літератури, в якій досліджувалися теоретичні проблеми сучасного розвитку міжнародного права, зокрема, питання державного суверенітету, у тому числі, й у повітряному просторі, слід виділити роботи М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, В.Г.Буткевича, В.А.Василенка, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, В.І.Муравйова, В.Ф.Опришка, Л.Д.Тимченка. Серед літературних джерел, в яких опрацьовувались правові проблеми, присвячені безпеці цивільної авіації, здійсненню польотів та класифікації і кваліфікації злочинів, спрямованих проти безпеки міжнародної цивільної авіації, треба виділити роботи В.І.Рижого та О.М.Григорова. Праці українських авторів, присвячені вищезазначеним питанням, є ґрунтовними дослідженнями, які дають можливість отримати більш чітке уявлення про реалізацію державного суверенітету в повітряному просторі та рівень безпечності польотів і безпеки цивільної авіації.

Із представників радянської школи права можна відзначити роботи таких фахівців у галузі повітряного права, як В.Е.Грабар, І.С.Перетерський, В.Л.Лахтін, А.Н.Верещагін, В.Д.Бордунов, В.Г.Афанасьєв, Ю.М.Малєєв, В.Н.Дежкін та інші.

Проте питання комерційного використання повітряного простору та становлення комерційних прав в українській науці міжнародного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалися як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Практично відсутні й праці, присвячені дослідженню правових механізмів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.

Серед зарубіжних фахівців питаннями становлення та конвенційного закріплення комерційних „свобод повітря”, тією чи іншою мірою, займалися такі вчені, як П.Фошіль, Г.Гудмен, Ч.Бін, С.Купер, К.Шоукрос, К.Бьюмонт, О.Лісіцин, М.Лемуан, М. ле Гофф, Н.Матеєско, Я.Шенкман, Г.Васенберг, П.Демпсі, Р.Авейратн, П.Мендес де Леон, Д.Ліпман, Л.Вебер та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова міжнародних правових, політичних та економічних основ державності України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації є проведення комплексного дослідження правових аспектів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на основі аналізу основних етапів становлення та розвитку комерційних „свобод повітря”. Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені наступні завдання:

розкрити юридичний зміст дефініції „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити основні етапи її становлення;

обґрунтувати існуючу в сучасному міжнародному повітряному праві концепцію лібералізації міжнародних повітряних перевезень;

дослідити процес становлення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві;

розкрити юридичний зміст поняття „доступ до ринку міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити його основні складові;

класифікувати комерційні права;

виявити тенденції лібералізації міжнародних повітряних перевезень на універсальному рівні;

проаналізувати існуючі регіональні механізми регулювання доступу до ринку повітряних перевезень;

висвітлити процес лібералізації міжнародних повітряних перевезень у двосторонніх угодах про повітряне сполучення;

з’ясувати позицію України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень та визначити можливі напрямки двостороннього і багатостороннього механізмів регулювання при наданні та обміні комерційними правами.

Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародні правовідносини при наданні та обміні правами доступу до ринку повітряних перевезень.

Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові акти, які закріплюють та регулюють обмін комерційними правами, головним чином Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Угода про міжнародний повітряний транспорт 1944 року, Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, регіональні та двосторонні угоди про повітряне сполучення, а також національні правові акти України та її двосторонні угоди про повітряне сполучення, які регламентують взаємодію правової системи України із системою міжнародного повітряного права.

Методологічна основа дослідження. З метою досягнення наукової об’єктивності автором використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу дисертаційної роботи покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. У роботі використані історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи дослідження. Так, історико-правовий метод пізнання, суть якого полягає у розгляді правових явищ в динаміці з моменту їх виникнення й до сучасного часу, було застосовано для аналізу виникнення, становлення та конвенційного закріплення комерційних прав, основних етапів створення зони „відкритого неба” в Європейському Союзі. Проведення правового аналізу перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію 1919, 1928 і 1929 років та аналізу існуючих механізмів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на двосторонньому та багатосторонньому рівнях вимагало застосування порівняльно-правового методу дослідження. Цей метод дозволяє виявити загальні тенденції та закономірності розвитку лібералізації доступу до ринку повітряних перевезень на регіональних і субрегіональних рівнях та їх прояв у конкретних умовах окремо взятої держави. У ході застосування зазначеного методу в даному дослідженні було виявлено як схожі, так і відмінні риси в регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень на різних рівнях. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію, Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, Угоди про міжнародний повітряний транспорт та Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, нормативно-правових актів України. Цей метод застосовувався також при визначенні понять „доступ до ринку повітряних перевезень”, „комерційні права” та в процесі дослідження позиції України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Це пояснюється тим, що дослідження внутрішньої структури норм права, аналіз джерел права, систематизація та тлумачення нормативного правового матеріалу – це прояви формально-юридичного методу.

У цілому, дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при проведенні аналізу необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів, а не віддавати виняткову перевагу одному з них.

Наукова новизна дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в українській міжнародно-правовій науці здійснена спроба системного комплексного дослідження та аналізу основних етапів становлення комерційних прав, виявлено особливості та закономірності у сучасному процесі лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Наукова новизна дисертації виражається в основних положеннях, що виносяться на захист . Зокрема:

1. Вперше сформульовано нову дефініцію „лібералізація міжнародних повітряних перевезень”, яка означає надання вільного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Такий доступ складається з трьох видів прав: права на маршрути, яке полягає в погодженому географічному описі маршруту чи маршрутів, по яких можуть здійснюватися повітряні сполучення; права на експлуатацію, яке полягає в тому, яким чином можуть призначатися перевізники та експлуатуватися повітряні судна; права на перевезення (комерційні права), яке полягає в дозволі на здійснення комерційної діяльності у своєму повітряному просторі, яке надається іноземному авіаперевізнику.

2. У результаті детального вивчення сучасної практики держав при наданні комерційних прав встановлено, що багато країн застосовують лібералізацію міжнародних повітряних перевезень на обмеженій та вибірковій основі. Це пояснюється занепокоєнням цих держав щодо можливості їх ефективної та безперервної участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту, отриманні доступу до повітряних сполучень, невизначеності стосовно практичного здійснення перевезень та недостатньої впевненості в перевагах лібералізації.

3. У результаті детального аналізу комерційних прав доопрацьовано поділ цих прав на „свободи повітря”. Це дало змогу запропонувати наступну класифікацію: 1) допоміжні „свободи повітря”, які забезпечують прольоти над територіями держав, що знаходяться на маршруті польоту в треті країни (перша та друга „свободи повітря”); 2) первинні „свободи повітря”, які забезпечують перевезення між країнами-учасницями угоди (третя та четверта „свободи повітря”); 3) похідні свободи повітря, які дозволяють здійснювати перевезення з держав-учасниць угоди в треті країни (п’ята, шоста, сьома „свободи повітря”); 4) додаткові (преференційні) „свободи”, які надають можливість державам-учасницям здійснювати перевезення між двома чи більше пунктами країни, що надала таке право (восьма та девята „свободи”).

4. У результаті проведення детального порівняльного аналізу існуючих регіональних і субрегіональних механізмів надання доступу до ринку повітряних перевезень зроблено висновок, що лібералізація на регіональному та субрегіональному рівнях застосовується, головним чином, як частина загальної конструкції спільних ринків чи економічних інтеграційних процесів, які мають дуже тісну економічну інтеграцію між країнами-членами субрегіону. Розглянуті регіональні механізми передбачають право вибору темпів та шляхів лібералізації, одночасно з правовим закріпленням поступових змін у регулюванні повітряних перевезень, що в майбутньому призведе до повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.

5. Вперше детально здійснено правовий аналіз положень угоди типу „відкрите небо”. Це дало змогу чітко визначити її основні складові, такі як: відкритий доступ авіаперевізників на усі маршрути; необмежена провізна ємність та частота; необмежений обмін комерційними правами; необмежені експлуатаційні права; запровадження політики „ціноутворення з подвійним відхиленням”; лібералізація вантажних перевезень, та довести, що укладання таких угод є основним засобом лібералізації міжнародних повітряних перевезень.

6. Вперше запропоновано розробити угоду в рамках СНД, яка б встановлювала вільний доступ до ринку повітряних перевезень країн-членів угоди, використовуючи в якості прикладу вдалий досвід держав-членів Євросоюзу, а також країн африканського та латиноамериканського регіонів.

7. У результаті детального вивчення законодавства Євросоюзу у сфері повітряних перевезень виявлено невідповідність положень, які містяться у двосторонніх угодах України про повітряне сполучення з державами-членами ЄС, відповідним регламентам та директивам Євросоюзу, та які мають бути змінені українською стороною. З цією метою автором запропоновано два способи, якими можуть бути внесені необхідні зміни до існуючих двосторонніх угод: розробка Європейською Комісією єдиної угоди, коли остання виступатиме від імені Співтовариства та держав-членів у межах „горизонтального мандату”; внесення Україною змін в індивідуальному порядку до чинних двосторонніх угод про повітряне сполучення.

8. У результаті детального аналізу текстів багатьох існуючих угод про повітряне сполучення, встановлено, що існують чотири шляхи здійснення лібералізації міжнародних повітряних перевезень: 1) багатосторонній; 2) регіональний; 3) субрегіональний; 4) двосторонній.

9. Вперше визначені фактори, які мають бути враховані при зміні у регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень, зокрема: збереження існуючих ефективних та економічно вигідних торгівельних зв’язків між державами; подальший зріст широких економічних та соціальних переваг повітряного транспорту; існуючі обмеження інфраструктури аеропортів та міркування щодо пропускної здатності повітряного простору; інтереси осіб та організацій, які приймають безпосередню участь у функціонуванні міжнародного повітряного транспорту, включаючи авіаперевізників, споживачів, аеропорти, посередників розподілу послуг та робочу силу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності державних органів, які займаються питаннями надання доступу до ринку повітряних перевезень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерство закордонних справ України).

Положення, сформульовані за результатами дослідження, можуть бути використані при гармонізації українського законодавства з правом Європейського Союзу у галузі повітряних перевезень, укладанні двосторонніх угод України про повітряне сполучення, а також при розробленні регіональної угоди в рамках СНД щодо надання повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень для держав-учасниць такої угоди.

Теоретичне значення одержаних результатів насамперед полягає в тому, що положення та висновки дисертаційного дослідження можуть сприяти подальшій розробці міжнародного повітряного права у вітчизняній правовій науці з урахуванням останніх тенденцій та змін щодо регулювання міжнародних повітряних перевезень. Дослідження може також бути використане в рамках навчального процесу, що здійснюється у вищих навчальних закладах України юридичного профілю, при викладанні навчальних курсів „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”, „Європейське транспортне право”. Висновки та положення дисертації вже використовуються здобувачем у навчальному процесі з таких дисциплін як „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на наступних наукових конференціях: Науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 24 квітня 2003 р.), Науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених та викладачів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу” (25 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського університету (18 травня 2004 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 9 публікаціях, які містяться в наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Згідно з метою, задачами, предметом та логікою дослідження обрано структуру дисертації, що містить вступ, три розділи, які об’єднують 13 підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 208 сторінок, список використаних джерел викладений на 24 сторінках (обсяг – 402 джерела).

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, висвітлено рівень дослідження теми дисертації у вітчизняній та закордонній літературі, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, доведено теоретичне і практичне значення основних положень роботи, сформульовано наукову новизну, вказано ступінь апробації, характер публікацій, в яких сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, а також його структуру та обсяг.

Перший розділ „Становлення та договірно-правове закріплення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві” присвячено правовому аналізу комерційних прав на використання повітряного простору та їх договірно-правовому закріпленню. Якщо перед Першою світовою війною основним лейтмотивом майже всіх концепцій було встановлення свободи діяльності на повітряних сполученнях за умови дотримання певних вимог, то після неї принцип суверенітету держави над своїм повітряним простором вийшов на перший план. Це пояснювалося тим, що далеко не всі країни мали розвинену авіацію. Отже, принципи свободи повітряних сполучень та відносного урядового контролю, які відстоювалися перед початком війни, були замінені принципом суверенітету держав у своєму повітряному просторі.

Саме на цьому принципі були побудовані Паризька конвенція 1919 року та Іберо-американська 1926 року. Що ж стосується Панамериканської конвенції 1928 року, Бухарестської конвенції 1936 року та Земанської угоди 1937 року, які регламентували свободу комерційної діяльності у повітряному просторі, то вони не набули чинності.

Положення щодо обміну комерційними правами були закріплені у вигляді окремих угод: Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року та Угода про міжнародний повітряний транспорт 1944 року. Отже, саме з 1944 року бере початок конвенційне закріплення перших п’яти „свобод повітря”.

Важливим для закріплення поділу комерційних прав на „свободи повітря” було також укладення угоди Бермуди-1. Згідно з угодою Бермуди-1, вперше на двосторонньому рівні закріплювалися п’ять „свобод повітря”. Кожна держава надавала повітряним перевізникам іншої держави право на транзитні польоти (перша та друга „свободи”) при дотриманні умов Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях, у тому числі, права держави, над територією якої здійснюється політ, визначати маршрут транзитного польоту та аеропорти, які можуть бути використані. Крім того, кожна держава надавала іншій комерційні привілеї на вліт та виліт з метою взяття на борт та вивантаження пасажирів, пошти і вантажу (третя, четверта та п’ята „свободи”). Положення про „свободи повітря” містилися у пп. 6 та 8 Заключного акту Бермудської конференції цивільної авіації 1945 року.

На сучасному етапі усі „свободи повітря” можна поділити на чотири групи: допоміжні „свободи повітря”, які забезпечують прольоти над територіями держав, що знаходяться на маршруті польоту в треті країни (перша та друга „свободи повітря”); первинні „свободи повітря”, які забезпечують перевезення між країнами-учасницями угоди (третя та четверта „свободи повітря”); похідні „свободи повітря”, які дозволяють здійснювати перевезення з держав-учасниць угоди в треті країни (п’ята, шоста, сьома „свободи повітря”); додаткові (преференційні) „свободи повітря”, які дозволяють здійснювати перевезення на території країни, яка надала таке право, іноземним авіапідприємствам (восьма та дев’ята „свободи повітря”). На відміну від первинних, похідні та додаткові комерційні права можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо є угоди (дозвіл) на їх використання з обома країнами, перевезення між якими або всередині яких, передбачають відповідні комерційні права. Це можна вважати їх особливістю.

У дисертації наголошується, що природа комерційних прав визначає їх місце у лібералізації в сфері міжнародного повітряного транспорту. Вони є головним складовим елементом доступу до ринку повітряних перевезень, тому що саме через вільне надання „свобод повітря” розкривається ступінь лібералізації в галузі повітряного транспорту

У другому розділі „Сучасні правові механізми лібералізації міжнародних повітряних перевезень” досліджуються існуючі правові механізми лібералізації міжнародних повітряних перевезень. У роботі наголошується, що лібералізація як напрямок загальної політики до теперішнього часу прийнята цілою низкою держав. Однак багато країн застосовують лібералізацію лише на вибірковій та обмеженій основі. Це пояснюється занепокоєнням цих держав щодо можливості їх ефективної та безперервної участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту, отриманні доступу до повітряних сполучень, невизначеності стосовно практичного здійснення перевезень та недостатньої впевненості в перевагах лібералізації.

У дисертації доводиться, що для більшості держав двосторонні угоди залишаються основним засобом лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Діапазон таких угод зараз варіюється від договорів типу „відкрите небо” до традиційних угод, якими передбачається контроль за доступом до ринку міжнародних повітряних перевезень та провізною ємністю. Тобто, досвід існування двостороннього режиму регулювання міжнародних повітряних перевезень залишається для держав тією життєздатною та гнучкою платформою, яка дозволяє їм рухатися в напрямку лібералізації з урахуванням конкретних потреб, цілей та вимог. Зростання числа угод типу „відкрите небо” та договорів, які містять лібералізаційні положення щодо надання доступу до ринку повітряних перевезень, свідчить про ефективність цього режиму для розширення лібералізації на сучасному етапі.

У роботі здійснено детальний правовий аналіз існуючих регіональних та субрегіональних механізмів регулювання, спрямованих на розвиток співробітництва та лібералізацію у сфері повітряного транспорту серед країн-членів. До зазначених механізмів можна віднести режим „відкритого неба”, який застосовується в межах держав-членів ЄС та серед країн-учасниць Андського Пакту; режим вільного доступу до ринку повітряних перевезень в межах країн-учасниць угоди КЛМВ (угода щодо встановлення субрегіональної співпраці при повітряних перевезеннях між Королівством Камбоджа, Народно-Демократичною Республікою Лао, М’янмою та Соціалістичною Республікою В’єтнам), держав-членів угоди МАЛІАТ (багатостороння угода з лібералізації міжнародних повітряних перевезень за участю Брунею, Чилі, Нової Зеландії, Перу, Самоа, Сінгапуру та США); країн африканського регіону (декларація та міністерське рішення Ямусукро), держав-членів угоди ПІАСА (угода щодо повітряних перевезень серед 14 країн Тихоокеанського форуму), якими передбачається негайна або поступова лібералізація, що має призвести до надання повного доступу до ринку повітряних перевезень. Усі зазначені механізми регулювання доступу до ринку повітряних перевезень, як було з’ясовано в дослідженні, знаходяться на різних етапах їх реалізації, однак більшість з них має на меті лібералізацію ринку міжнародних повітряних перевезень на рівні групи держав. Деякими угодами створюються правові та інституційні механізми для управління груповим ринком повітряних перевезень у цілому. З іншого боку, прийняття регіональних угод стосовно доступу до ринку повітряних перевезень, й особливо у відношенні лібералізації перевезень, в останні роки є альтернативним та реальним варіантом зміни системи регулювання в багатьох державах, що підтверджується суттєвим зростом кількості регіональних та субрегіональних угод такого типу.

З дослідження випливає, що ступінь лібералізації визначається кожною державою самостійно, з урахуванням її національних інтересів. У рамках угод про повітряне сполучення держави здійснюють обмін цілою низкою основних прав доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень, включаючи комерційні права за п’ятою, шостою та сьомою „свободами повітря”. Однак у зв’язку з різницею в розмірах території, місцезнаходженні та рівні розвитку держав, а також конкурентоспроможності її авіаперевізників, ступінь відкриття ринку в державах не є однаковим. Що стосується підходу до лібералізації, то держави зараз використовують усі наявні шляхи лібералізації. Багато держав в односторонньому порядку проводять ліберальну політику в сфері повітряного транспорту. При чому часто роблять це, виходячи з загальних національних інтересів, включаючи інтереси економічного розвитку та торгівлі. Двосторонній підхід також залишається гнучким та життєздатним засобом, який може використовуватися державами для розвитку повітряних перевезень із збереженням контролю над темпами та напрямком лібералізації.

У дисертації наголошується, що цей процес є вільним вибором кожної держави, тому що на даному етапі розвитку міжнародного повітряного транспорту відсутні будь-які глобальні зобов’язання з надання повного доступу до ринку повітряних перевезень. Кожна держава в кожному окремому випадку сама визначає ступінь та темпи лібералізації з урахуванням конкретних потреб та цілей, використовуючи двосторонні, регіональні або універсальні підходи залежно від обставин.

У третьому розділі „Договірно-правова практика України надання комерційних прав у сфері повітряних перевезень” висвітлюється позиція України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень на сучасному етапі. З аналізу робочих документів Всесвітньої авіатранспортної конференції 2003 року випливає, що Україна підтримує, в цілому, процес лібералізації міжнародних повітряних перевезень, який зараз знаходиться на стадії становлення, та вбачає майбутнє за більш вільним обміном комерційними правами. Однак з огляду на різні потенційні можливості здійснення повітряних перевезень країнами, необхідно здійснювати даний процес поступово, з урахуванням інтересів кожної держави. Особливу увагу на даному етапі Україна приділяє зниженню тарифів, збільшенню кількості перевезень, усуненню обмежень щодо володіння авіаперевізниками та контролю за їх діяльністю, а також збалансованому підходу до лібералізації вантажних перевезень.

З двосторонніх угод, підписаних Україною, лише деякі містять лібералізаційні положення щодо призначення авіаперевізників. Що ж до обміну комерційними правами, то в цьому аспекті наша країна дотримується усталеного підходу, який полягає в наданні перших чотирьох „свобод повітря”. З аналізу двосторонніх угод про повітряні сполучення, укладених Україною після отримання незалежності, випливає, що на сьогодні наша країна починає робити перші кроки з внесення лібералізаційних положень до своїх двосторонніх угод. Це означає, що Україна, як більшість країн у світі, обрала двосторонній шлях лібералізації повітряних перевезень. Можливо, цей вибір є вірним, адже занепокоєння України з приводу відкриття доступу до ринку повітряних перевезень, навіть на субрегіональному чи регіональному рівнях, є цілком обґрунтованими: наша авіація ще не готова ефективно функціонувати в умовах вільної конкуренції без підтримки з боку уряду. Однак у дисертації наголошується, що жорсткий урядовий контроль щодо здійснення повітряних перевезень також не є ідеальним варіантом. Через декілька років питання більш вільного доступу до ринку повітряних перевезень України та зміни існуючих двосторонніх угод постане дуже гостро. Тому вже зараз необхідно розробляти певну правову модель управління цими процесами та обрати свій власний шлях лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження, які розкривають особливості правового регулювання міжнародних повітряних перевезень, а також здійснення перевезень між Україною та іншими країнами. Виконане дослідження дало змогу зробити такі висновки.

Ціль реформи в області лібералізації міжнародних повітряних перевезень полягає у створенні умов, у яких повітряний транспорт буде мати змогу розвиватися стабільним чином, не зменшуючи рівня безпечності польотів та авіаційної безпеки. У довгостроковій перспективі основною метою лібералізації є встановлення найбільш сприятливих та ефективних економічних та торгових зв’язків між державами, максимальне сприяння зростанню та розвитку економіки в національному та регіональному масштабі, а також забезпечення при цьому права кожної держави на змістовну участь у діяльності міжнародного повітряного транспорту.

Змінювати підхід до регулювання міжнародних повітряних перевезень слід у такий спосіб, щоб належним чином були враховані наступні фактори: збереження існуючих ефективних та економічно вигідних торгівельних зв’язків між державами; існуючі обмеження інфраструктури аеропортів та міркування щодо пропускної здатності повітряного простору; інтереси осіб та організацій, які приймають безпосередню участь у функціонуванні міжнародного повітряного транспорту.

Лібералізація міжнародних повітряних перевезень – процес, який означає вільне надання доступу до ринку повітряних перевезень, який, в свою чергу, здійснюється шляхом надання трьох видів прав: права на маршрути (погоджений географічний опис маршруту чи маршрутів, якими можуть здійснюватися повітряні перевезення, та порядок, в якому можуть обслуговуватися призначені пункти); права на експлуатацію (погоджене визначення того, яким чином можуть призначатися перевізники та експлуатуватися повітряні судна, а також які типи повітряних суден можуть використовуватися, та які позначення рейсів можуть встановлюватися для узгодженого маршруту); комерційні права (дозвіл на здійснення комерційної діяльності у своєму повітряному просторі, що надається іноземному авіаперевізнику).

Укладання угод типу „відкрите небо” є одним з основних засобів лібералізації міжнародних повітряних перевезень, оскільки основною характеристикою таких угод є надання повного доступу до ринку повітряних перевезень без обмежень у призначенні перевізників, маршрутів, прав, провізної ємності, частоти, тарифів та спільного використання кодів.

Угоди, укладені на субрегіональному та регіональному рівнях, якими передбачається вільний доступ до ринку повітряних перевезень, потенційно можуть стати основою створення більш масштабних багатосторонніх механізмів лібералізації, а досвід функціонування субрегіональних (КЛМВ, КОМЕСА, СЕМАК) та регіональних механізмів (ЄС, МАЛІАТ, ПІАСА, спільний повітряний ринок Африки та ін.) регулювання повітряних перевезень, може виявитися корисним у процесі поступової лібералізації, при узгодженні правил та забезпеченні гарантій, а також при наданні прав третім сторонам.

Україна на сучасному етапі повинна знайти свій власний шлях переходу до лібералізації міжнародних повітряних перевезень у світлі змін, які відбуваються в повітряному секторі, з метою здійснення ефективної участі в діяльності повітряного транспорту. У цих умовах необхідно гармонізувати законодавство України з законодавством Європейського Союзу, адже пріоритетним напрямком української зовнішньої політики є набуття членства в Європейському Союзі. Це означає необхідність внесення змін до існуючих двосторонніх угод України з країнами-членами ЄС стосовно володіння авіаперевізниками та контролю за їх діяльністю, призначення авіаперевізників тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових виданнях

Добідовська Я.О. Правовий аналіз комерційних „свобод повітря” // Український часопис міжнародного права. – 2004. – №2. – С.92-97.

Добідовська Я.О. Вплив всесвітніх авіатранспортних конференцій 1994 та 2003 років у сфері повітряного транспорту на лібералізацію надання комерційних прав // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Правознавство. – 2004. – Вип.212. – С.61-65.

Добідовська Я.О. Правові аспекти лібералізації повітряних перевезень у Європейському Союзі // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Правознавство. – 2004. – Вип.227. – С.55-58.

Добідовська Я.О. Деякі питання становлення комерційного використання повітряного простору у першій половині ХХ-го сторіччя // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип.40, ч.2. – С.99-105.

Добідовська Я.О. Доктрина „відкритого неба” в практиці повітряних сполучень ЄС // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2004. – Вип.11. – С.166-175.

Добідовська Я.О. Юридичний зміст комерційних „свобод повітря” в сучасному міжнародному повітряному праві // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – 2003. – Вип.16. – С.558-566.

Матеріали наукових конференцій

Добідовська Я.О. Правові аспекти лібералізації повітряних перевезень у Європейському Союзі // Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу: Тези доповідей науково-практичної конференції студентів, аспірантів, молодих вчених та викладачів. – 2004. – С.34-40.

Добідовська Я.О. Висновки Всесвітньої авіатранспортної конференції ІКАО 2003 року // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського університету. – 2004. – Вип.2. – С.270-271.

3. Добідовська Я.О. Конкуренція на повітряному ринку: сучасна судова практика ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. – Вип.43, ч.2. – С.110-112.

Добідовська Я.О. Правові аспекти лібералізації міжнародних повітряних перевезень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню правових аспектів лібералізації міжнародних повітряних перевезень. У роботі здійснено комплексний аналіз розвитку правового регулювання надання комерційних прав, змісту та меж застосування лібералізаційного підходу при укладанні двосторонніх та багатосторонніх договорів про повітряне сполучення, правових основ здійснення міжнародних перевезень між Україною та країнами-членами ЄС та перспектив розвитку їх подальшої лібералізації.

Ключові слова: комерційні права, „свободи повітря”, договори типу „відкрите небо”, лібералізація міжнародних повітряних перевезень, доступ до ринку, надання прав.

Dobidovska Yana. Legal aspects of the liberalization of the international air transports. – Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law) on specialty 12.00.11 – International Law. Institute of International Relations of Kyiv National University of Taras Shevchenko. – Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the research of the legal aspects of the liberalization of the international air transports.

The first chapter deals with the legal aspects of the freedoms of the air and their contents. The legal analysis of the Paris Convention of 1919, Ibero-American Convention of 1926, Pan American Convention of 1928, Bucharest Convention of 1936 and Zeman Agreement of 1937 was conducted.

It shall be stressed, that the principle of the state sovereignty in its air space remained as well dominant after the Second World War. The provisions dealing with exchange of commercial rights were envisaged in the following treaties: International air services agreement of 1944 and International air transport agreement of 1944. At this stage all commercial rights are divided into 4 groups: subsidiary freedoms of the air (so-called first and second freedoms of the air); fundamental freedoms of the air (so-called third and fourth freedoms), derivative freedoms of the air (so-called fifth, sixth and seventh freedoms) and additional (eighth and ninth freedoms). The content of these commercial rights determines their place in the liberalization of the international air transport because such rights are the main element of the market access of international air transportation.

The second chapter deals with legal aspects of the liberalization in the field of air transport as well as current legal mechanisms of the liberalization of the international air transport. At this stage the liberalization as a question of general policy was adopted by many countries, but most of these states apply the liberalization on the random or restricted basis.

Bilateral agreements are the main means of the liberalization of the international air transport for most of the countries. The range of such agreements is the following: from open-sky agreements to traditional agreements which envisage the control of the market access and capacity.

The detailed legal analysis of current regional and sub-regional mechanisms of multilateral regulation aimed at the development of cooperation and liberalization of the international air transport among member-states (EU, Andean Pact, CLMV agreement, MALIAT, Yamoussukro decision, PIASA, which envisage complete market access) was provided in the research.

The third chapter is dedicated to the legal analysis of the international air transport between Ukraine and other countries. Only several of the bilateral agreements signed by Ukraine have the liberalization provisions dealing with multiple designations of air carriers. Concerning exchange of the commercial rights Ukrainian position is the following to grant the first four freedoms of the air. Only at this stage Ukraine begins to change its bilateral agreements by means of random liberalization of the current agreements. In several years the issue dealing with more flexible market access of the air transport will be critical. Therefore, it is necessary to develop the certain legal model of the regulation the above-mentioned processes and to choose our own approach to the liberalization of air transport.

In conclusions the results of the dissertation which characterize the current situation in international air transport as well as possible development of the grant of the commercial rights at the multilateral, regional, sub regional and bilateral level are generalized.

Key words: commercial rights, freedoms of the air, so called open sky treaties, liberalisation of the international air transport, market access, grant of the rights.

Добидовская Я.О. Правовые аспекты либерализации международных воздушных перевозок. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченка. – Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию правовых аспектов либерализации международных воздушных перевозок. В работе проведен комплексный анализ развития правового регулирования предоставления коммерческих прав, содержания и границ применения либерализационного подхода при заключении двосторонних и многосторонних договоров про воздушные сообщения, правовых основ осуществления международных перевозок между Украиной и государствами-членами ЄС, а также перспектив развития их дальнейшей либерализации.

Ключевые слова: коммерческие права, „свободы воздуха”, договоры типа „открытое небо”, либерализация международных воздушных перевозок, доступ на рынок, предоставление прав.

КВППУ. Зам. 111. Тир. 120 прим.