імені івана франка

Євтух Любов Богданівна

УДК 336.77.067.22:351] (477)

управління механізмом кредитування

довгострокових програм Розвитку економіки

в Україні

Спеціальність: 08.02.03 –

організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Крупка Михайло Іванович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Тивончук Іван Опанасович,

Національний університет “Львівська політехніка”, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Вовчак Ольга Дмитрівна,

Львівська комерційна академія, завідувач кафедри банківської справи.

Провідна установа: | Ужгородський національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки, менеджменту та маркетингу.

Захист відбудеться 22 листопада 2005 р. о 15.30 год. на засі-данні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, проспект Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 30 жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У третє тисячоліття Україна увійшла як суверенна держава, що стала на шлях побудови ринкової економіки. За відносно короткий проміжок часу сформовано основні елементи ринкового механізму. Подальше стабільне зростання вітчизняної економіки можливе за умови реалізації низки довгострокових програм розвитку економіки, що, у свою чергу, потребує залучення довгострокових фінансових ресурсів, передовсім кредитних. Тому управління кредитуванням на сучасному етапі набуває особливої ваги.

Важливі аспекти зазначеної проблеми досліджували відомі вітчизняні і зарубіжні науковці та практики: О. Барановський, О. Василик, О. Васюренко, А. Гальчинський, Н. Гребеник, А. Єпіфанов, Б. Івасів, Г. Карчева, О. Ковалюк, М. Крупка, В. Лагутін, Б. Луців, В. Майборода, Т. Майорова, Ф. С. Мишкін, В. Міщенко, А. Мороз, В. Опарін, А. Пересада, О. Петрик, В. Пашковський, В. Попович, С. Прасолова, Л. Примостка, М. Пуховкіна, Л. Рябініна, М. Савлук, Т. Смовженко, В. Стельмах, А. Степаненко, І. Тивончук, Р. Тиркало, В. Челно-ков, М. Шаповалова, П. Юхименко та ін. Ними досить детально розглянуто теоретичні та методологічні основи кредитних відносин, банківську діяльність у сфері інвестицій, управління ризиками, що виникають нині при кредитуванні розвитку національної економіки, загальні засади функціонування фінансового та кредитного механізмів. Такі дослідники, як Ю. Баженов, О. Дьомін, А. Мазур, К. Мезенцев, Н. Провотар, А.Чистобаєв, Ю. Шкворець, торкаються, зокрема, питань реалізації програм розвитку економіки на її різних рівнях.

Значний внесок у з’ясуванні особливостей і закономірностей державного управління та регулювання економіки, управління ресурсами суб’єктів господарювання зроблено в наукових та науково-практичних дослідженнях таких учених, як О. Амосов, В. Бакуменко, І. Бланк, Л. Головко, Л. Дідківська, А. Мельник, І. Михасюк, Г. Мостовий, А. Никифоров, Г. Одінцова,
Л. Примостка, Г. Райт, Дж. Сінкі, Д. Стеченко, С. Чистов та ін.

Поряд з цим у вітчизняній економічній науці немає комплексного дослідження теоретичних основ та практичних аспектів управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки як на макро-, так і мікрорівні.

Проблема адекватного управління механізмом кредитування довгострокових програм задля їх виконання зумовлює актуальність дослідження сутності механізму кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки, ефективності управління ним, а також пошук напрямів удосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки України. Це і зумовило вибір теми дисертації, її мету, основні завдання, об’єкт, предмет та методологію.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом “Удосконалення фінансово-кредитного механізму підприємництва” (реєстраційний № 0197V017013), у рамках якої теоретично обґрунтовано рекомендації щодо управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних основ і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в період трансформаційних процесів. Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

- дослідити суть та систематизувати довгострокові програми розвитку економіки;

- розкрити сутність механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки, визначити особливості управління ним у трансформаційній економіці України;

- з’ясувати роль банківських установ в управлінні механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки;

- провести оцінку ефективності кредитної діяльності банківських установ України;

- розглянути світовий досвід кредитування довгострокових програм розвитку економіки та можливості його адаптації до вітчизняних умов;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні.

Об’єктом дослідження є управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні аспекти управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні.

Теоретико-методологічну та інформаційну основу дослідження становлять надбання економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних економістів з питань управління, кредитування, а також програмування розвитку національної економіки; законодавчі та нормативні акти України; статистичні матеріали Національного банку України, Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України.

Методи дослідження. У роботі використано сукупність наукових методів дослідження. Загальний підхід базується на основі системного аналізу. Історичний метод дослідження вжито при розгляді умов розвитку і становлення програмування та механізму кредитування в економіці України. Для розкриття економічної суті явищ застосовано методи аналізу і синтезу, а також метод аналогії. Обґрунтування категоріального апарату було здійснено на основі методу наукового абстрагування та узагальнення. Моделювання вжито для побудови моделі управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки на мікрорівні, моделі формування і використання довгострокових цільових депозитів банками України, а економіко-математичне моделювання – для побудови моделей регресії. При виведенні окремих висновків використано методи індукції та дедукції, логічний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки України, що дало змогу одержати теоретичні і практичні результати, які мають наукову новизну та характеризують особистий внесок автора, зокрема:

уперше:

- запропоновано авторське тлумачення поняття “механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки” як сукупності методів кредитування, форм кредиту, важелів та інструментів, що створюють належні умови здійснення кредитних відносин при кредитуванні довгострокових програм розвитку національної економіки з дотриманням принципів кредитування, за відповідного правового, нормативного та інформаційного їх забезпечення;

- розроблено структуру механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки, головними елементами якої є методи кредитування, важелі (стимули, санкції), інструменти, форми кредиту, правове, нормативне та інформаційне забезпечення; принципи кредитування;

- теоретично обґрунтовано організацію кредитування банківськими установами із застосуванням довгострокових цільових депозитів, що забезпечує зменшення ризику ліквідності та ризику відсоткових ставок;

удосконалено:

- визначення ефективності кредитної діяльності банку через показник відносної ефективності кредитних операцій банку (ВЕКО). Цей показник пропонується визначати як співвідношення частки чистого процентного доходу в операційному доході до частки резервів під заборгованість за кредитами у чистих кредитах;

- дослідження впливу на банківське довгострокове кредитування економіки України на основі кореляційно-регресійного аналізу таких чинників, як облікова ставка НБУ; процентна ставка банків за кредитами у національній валюті; кошти підприємств, організацій та населення в банках; вклади населення в банках; статутний фонд діючих банків у гривневому еквіваленті; середньомісячна номінальна заробітна плата працівників; індекс споживчих цін, що дає змогу спрогнозувати довгострокове кредитування економіки банками та виявляти резерви його збільшення;

набуло подальшого розвитку:

- теоретичне моделювання управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки банківськими установами, що передбачає впорядкування кредитування окремої довгострокової програми;

- формулювання основних принципів державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки: законність, пріоритетність, системний підхід, сприяння розвиткові, забезпечення взаємодії, своєчасність і адекватність;

- проведення класифікації довгострокових програм розвитку економіки за такими ознаками: ступенем обов’язковості; рівнем розроблення і реалізації; змістом (суттю, характером) поставлених проблем; характером робіт, передбачених програмою; джерелами фінансування. Обґрунтовано пропозиції внесення зміни до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” з приводу складання довгострокової комплексної загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку України на десять років для узгодження діяльності міністерств та інших економічних суб’єктів щодо реалізації галузевих програм.

Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає у формуванні нових поглиблених знань стосовно механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки та вдосконалення управління ним в Україні у період ринкових трансформаційних перетворень.

Отримані в ході дослідження результати використовуються в навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при викладанні дисциплін “Фінанси”, “Фінанси підприємств”, “Бюджетна система”, “Аналіз інвестиційних проектів” (довідка № 01-15/1111 від 31.12.2004 р.), а також можуть бути використані при підготовці навчально-методичних посібників.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні моделі управління механізмом кредитування довгострокових програм на рівні банківської установи, а також пропозицій щодо формування відносно недорогих кредитних ресурсів банківською установою через уведення довгострокових цільових депозитів. Практичні рекомендації отримали схвальну оцінку і прийняті до впровадження у Західній регіональній філії АКБ “Трансбанк” (акт № 1261 від 09.12.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень оприлюднено на науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 1999–2005 рр.); щорічних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Львівського банківського інституту Національного банку України (м. Львів, 2003, 2004 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції “Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах” (м. Львів, 24 березня 2000 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку” (м. Львів, 7-8 травня 2003 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (м. Львів, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка України в євроінтеграційних процесах” (м. Львів, 22-23 жовтня 2004 р.); на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, 16 березня 2005 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано в наукових фахових виданнях 8 одноосібних наукових праць загальним обсягом 2,6 друк. арк. та 2 тези доповідей.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел, 15 додатків. Основний текст викладений на 196 сторінках і включає 5 таблиць та 30 ілюстрацій. Крім того, у додатках подано 7 таблиць та 4 ілюстрації. Список використаних джерел налічує 228 найменувань і наводиться на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету і завдання дослідження; визначено об’єкт, предмет та методи дослідження. Розкрито також наукову новизну одержаних результатів, теоретичне та практичне значення роботи, ступінь апробації результатів дисертації і зазначений обсяг публікацій за результатами дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретико-методологічні основи управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки” досліджено методологічні аспекти управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки: розглянуто суть довгострокових програм, проведено їх класифікацію; розкрито зміст та структуру механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки; організацію управління кредитуванням програм банківськими установами України.

Довгострокову програму розвитку економіки визначено як комплекс взаємоузгоджених заходів, спрямованих на поліпшення соціально-економічної ситуації певної виробничої одиниці, регіону, країни загалом у тривалому періоді. В умовах трансформаційної економіки України це, на думку автора, програми з терміном реалізації більше ніж один рік, а в стабільних ринкових економіках – десять і більше років.

Дисертант зазначає, що попри реалізацію в Україні значної кількості галузевих довгострокових програм, ще не відпрацьовано механізму розроблення і впровадження комплексної довгострокової програми розвитку вітчизняної економіки. Тому пропонує внести зміни до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” щодо запровадження складання довгострокової комплексної загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку України на десять років із внесенням щорічних корективів, що сприятиме координації діяльності міністерств та інших державних інституцій стосовно реалізації галузевих програм.

Узагальнивши наявні підходи до класифікації програм різних рівнів, автор запропонувала класифікувати довгострокові програми розвитку економіки за такими ознаками: за ступенем обов’язковості; за рівнем розроблення й реалізації; за змістом (суттю, характером) порушених проблем; за характером робіт, передбачених програмою; за джерелами фінансування. Використання такої класифікації дає змогу згрупувати наявні програми та провести їх детальний аналіз.

Встановлено, що на сьогодні впроваджується низка державних довгострокових програм, спрямованих на підвищення ефективності окремих сфер економіки, але їх реалізація утруднена недостатнім фінансуванням. У такому разі додаткові кошти можуть бути залучені через механізм кредитування.

Дисертант пропонує розглядати механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки як сукупність методів кредитування, форм кредиту, важелів та інструментів, що створюють належні умови здійснення кредитних відносин при кредитуванні довгострокових програм розвитку економіки з дотриманням принципів кредитування, за відповідного правового, нормативного та інформаційного їх забезпечення. На основі урахування сучасної практики кредитування автор розробила структуру механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки (рис. 1), в основі якого лежать принципи кредитування (забезпеченість, поверненість, строковість, платність і цільове використання), що визначають характер правового та нормативного забезпечення.

Рис. 1. Структура механізму кредитування довгострокових програм

розвитку економіки

На механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки помітно впливають управлінські рішення. На підставі наявних підходів до визначення терміна “управління”, автор трактує “управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки” як процес цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкт управління, спрямований на його впорядкування для досягнення визначеної мети. На макрорівні суб’єктом управління механізмом кредитування виступають спеціально утворені органи державної влади, які ухвалюють управлінські рішення, прямо чи опосередковано впливають на окремі елементи цього механізму. На мікрорівні таке управління здійснюють структурні підрозділи банківських та інших фінансово-кредитних установ, що безпосередньо кредитують довгострокові програми розвитку економіки.

Сучасний стан механізму кредитування довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки засвідчує, що він функціонує, в основному, у банківській сфері, оскільки найбільш розвинуте в Україні саме банківське кредитування. Банківські установи можуть фінансувати довгострокові програми через проведення кредитних та інвестиційних операцій і/або обслуговувати виконання програм проведенням розрахункових та депозитних операцій. У роботі засвідчено, що організація управління кредитуванням довгострокових програм розвитку економіки банківськими установами передбачає налагодження і впорядкування процесу кредитування відповідно до чинного законодавства та спрямована на забезпечення належних умов управління механізмом кредитування. Автор приходить до висновку, що процес кредитування в окремому банку доречно розглядати як послідовну зміну таких етапів: формування вихідних ресурсів; відбір позичальників; супроводження кредитів; погашення заборгованості за кредитним договором та підбиття підсумків.

Дисертантом встановлено, що організація управління кредитуванням довгострокових програм розвитку економіки банківськими установами включає формування структурних підрозділів, діяльність яких пов’язана із кредитуванням, а також упорядкування та підтримання зв’язків між ними.

У другому розділі дисертаційної роботи “Ефективність управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки” проаналізовано наявні довгострокові програми розвитку промисловості та їх фінансово-кредитне забезпечення в умовах трансформації вітчизняної економіки, обґрунтовано послідовність управління механізмом кредитування довгострокових програм банківськими установами України, проведено оцінку ефективності кредитної діяльності банківських установ та прогнозування банківського довгострокового кредитування.

Розвиток промисловості є вагомим чинником зростання вітчизняної економіки. Цьому сприяє і державна промислова політика, інструментами якої є низка загальнодержавних програмних документів. Ключовим питанням у процесі виконання програм залишається джерело фінансування заходів.

На основі проведеного дослідження автор зазначає, що кредитування, як джерело фінансування, має низку переваг, проте такі чинники, як низька рентабельність підприємств на фоні високих процентних ставок за кредити; недостатня капіталізованість банківської системи; брак ліквідної застави, збитковість підприємств, відсутність пільгового кредитування, утруднюють промисловим підприємствам доступ до довгострокових кредитів. Також автором на прикладі автомобілебудівних підприємств з’ясовано, що реалізація довгострокових програм можлива за отримання податкових пільг, а кредитування в сучасних умовах виступає, головним чином, додатковою формою фінансового забезпечення.

Однак аналіз структури інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування показав сталу тенденцію до зростання обсягу та частки кредитів банків та інших позик у фінансуванні реальних інвестицій (132 млн грн, або 0,8%, у 1999 р. та 4 196 млн грн, або 8,2%, у 2003 р.), що вказує на поступове зростання ролі кредитування у вітчизняній економіці, розвиток фінансового посередництва на фоні зменшення активності прямих внутрішніх інвесторів – суб’єктів господарювання, населення та держави.

На підставі проведених досліджень дисертантом теоретично обґрунтовано та побудовано модель управління механізмом кредитування довгострокових програм на мікрорівні (банківська установа), яка відображає впорядкування процесу кредитування, що є безперервним та циклічним, так як забезпечує постійний відбір програм для кредитування, укладення і супроводження кредитних угод. При цьому управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки передбачає неперервний процес реалізації і взаємодії таких загальноприйнятих функцій, як прогнозування, планування, організація, координація, регулювання, мотивація, аналіз, облік, контроль, а також “ухвалення рішень”. Зазначені функції більшою чи меншою мірою проявляються на тому чи іншому етапі, а функція “ухвалення рішень” пронизує весь управлінський процес, що зумовлює її особливу важливість, оскільки передбачає прийняття управлінських рішень для досягнення цілей і виконання поставлених завдань.

У процесі аналізу було виявлено, що в монетарному секторі вітчизняної економіки існують певні упущення в управлінні механізмом кредитування банківськими установами. Це, зокрема, збільшення обсягів “негативних” кредитів у банківській системі України, значний розрив між довгостроковими зобов’язаннями банків та наданими довгостроковими кредитами (рис. 2), недосконала процентна політика банківських установ та ін.

Рис. 2. Динаміка довгострокових вимог і зобов’язань банків*,

2000–2004 рр., млн грн

* Побудовано за даними: Бюлетень Національного банку України. – 2005. – № 2 (143) – 144 с. – (с. 68, 89-90, 96-98, 114-115).

У цьому розділі проаналізовано показники діяльності банків України в цілому та в розрізі груп і запропоновано автором для оцінки ефективності кредитної діяльності банку чи групи банків застосовувати показник відносної ефективності кредитних операцій (ВЕКО), який показує співвідношення частки чистого процентного доходу в операційному доході до частки резервів під заборгованість за кредитами у чистих кредитах:

, (1)

де ВЕКО – відносна ефективність кредитних операцій банку;

ЧПД – чистий процентний дохід;

ОД – операційний дохід;

Р – резерв під заборгованість за кредитами;

К – кредитний портфель.

Показник ВЕКО визначає збалансованість ризику та доходу (надходжень) при кредитуванні, а також засвідчує рівень управління механізмом кредитування в банку. Що більше розраховане значення ВЕКО, то оптимальніше банк управляє механізмом кредитування, тобто сформував низькоризиковий кредитний портфель та отримує більше процентних доходів. Розраховані значення показника ВЕКО показали, що на середину 2004 р. ефективніше управляли механізмом кредитування банківські установи ІІ групи.

Автором доведено, що найвагоміший вплив на обсяги довгострокового кредитування банками економіки України мають розміри статутних фондів діючих банків, обсяги вкладів населення в банках та процентна ставка банків за кре-дитами. На це вказують, отримані на підставі аналізу відповідних квартальних показників за період від І кварталу 2001 року по ІV квартал 2004 року такі регресійні моделі:

, (2)

(3)

де – нормативна (теоретична) вартість довгострокових кредитів, наданих банка-ми в економіку України, обчислена за допомогою моделей (2), (3), млрд грн;

– процентна ставка банків за кредитами в національній валюті, %;

– вклади населення в банках, млрд грн;

– статутний фонд діючих банків у гривневому еквіваленті, млрд грн;

– коефіцієнт детермінації;

– множинний коефіцієнт кореляції;

– коефіцієнт кореляції.

Одержані значення коефіцієнтів детермінації моделей (2), (3) дають підстави стверджувати, що відповідні лінійні рівняння регресії мають досить велику достовірність, оскільки пояснюють, відповідно, 99,07% та 97,72% дисперсії чи коливань довгострокових кредитів, наданих банками в економіку України, впливом відповідних факторних ознак, включених у рівняння (2), (3). Значення коефіцієнта кореляції моделі (3) свідчить, що між довгостроковими кредитами, наданими банками в економіку України, та обсягом статутних фондів діючих банків існує досить тісний лінійний зв’язок. Окрім того, перевірка за допомогою F-критерію Фішера та t-критерію Стьюдента показала, що моделі (2), (3) є адекватними, мають значимі коефіцієнти регресії, тому можуть використовуватись для прогнозування середніх значень результуючого показника за даним значенням незалежних факторів.

Загальну тенденцію до зростання довгострокового кредитування банками України відображають лінійна та параболічна моделі основних тенденцій динаміки, побудовані автором з допомогою методу найменших квадратів:

(4)

, (5)

де – нормативне значення обсягу довгострокових кредитів, наданих банками в економіку України, обчислене на основі трендів (4), (5), млрд грн;

– час.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Удосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні” визначено шляхи поліпшення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки; розглянуто можливості активізації страхування кредитів у системі управління механізмом кредитування та запропоновано напрями удосконалення механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні з використанням світового досвіду.

В умовах трансформаційних перетворень механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки потребує державного регулювання, що повинно здійснюватись для забезпечення макроекономічної стабільності проведенням узгодженої грошово-кредитної та податкової політики, забезпечення стимулюючого їх впливу на кредитування вітчизняного виробника зі спрямуванням коштів у пріоритетні галузі промисловості, сільське господарство, розвиток інфраструктури, на наукові дослідження тощо, що сприятиме економічному зростанню.

Дисертант доходить висновку, що державне регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки повинно ґрунтуватись на основі таких принципів, як законність, пріоритетність, системний підхід, сприяння розвиткові, забезпечення взаємодії, своєчасність і адекватність.

Автор зазначає, що заходи державного регулювання механізму кредитування повинні мати інколи рекомендаційний характер і, зокрема, рекомендує вдосконалити чинний порядок організації кредитування через упровадження довгострокових цільових депозитів (ДЦД). Суть функціонування ДЦД полягає в тому, що банк на підставі інформації про можливе довгострокове кредитування певного інвестиційного проекту формує кредитні ресурси за рахунок довгострокових депозитів, залучених банком на строк імовірного кредитування. При цьому вкладники інформуються, за згодою позичальника, про напрями використання їх коштів та мають змогу, після закінчення терміну дії депозиту, інвестувати кошти в підприємство-позичальника на пайових умовах. Страхова компанія при цьому здійснює комплексне страхування депозитного і кредитного ризиків, страхування господарської діяльності позичальника.

Автор висловлює думку про можливе удосконалення управління механізмом кредитування за подальшого впровадження страхування кредитів як форми захисту учасників кредитної угоди.

У дисертаційній роботі акцентовано на тому, що страхування кредитних ризиків може динамічніше розвиватися в умовах співпраці банківських та страхових установ. Створюючи власні страхові компанії і використовуючи їх послуги під час страхування кредитних ризиків, банківські установи тим самим забезпечують собі часткове покриття втрат за непогашеними кредитами. Участь страхової компанії у кредитному механізмі полегшує процес списання проблемних кредитів.

Активізація ринку страхування кредитних ризиків можлива, на думку автора, за вдосконалення чинного страхового законодавства шляхом розроблення нормативних документів з уніфікації страхування кредитів, посилення моніторингу за діяльністю страхових компаній, а також за інтеграції банківських і страхових установ на корпоративній основі та/або при укладенні довгострокових договорів про співпрацю.

На підставі узагальнення досвіду низки країн автор вказує на необхідність функціонування банків розвитку, що повинні виконувати завдання, не властиві ні центральному банку, ні комерційним банкам, а саме – сприяти кредитуванню довгострокових програм розвитку національної економіки на пільгових умовах задля розвитку пріоритетних галузей, підтримання соціально важливих програм, зменшення навантаження на державний бюджет країни. Автор акцентує на досвіді Німеччини, Японії, Мексики зі створення таких банків. В Україні доцільно, щоб якомога швидше запрацювали Український банк реконструкції і розвитку та Український банк сприяння розвиткові. Ці банки можуть бути організовані за принципом “обслуговуючого банку”. Такі банківські установи зможуть через кредитування підвищити рівень конкурентоспроможності виробничо-промислового комплексу України; сприятимуть розвиткові наукомістких галузей.

У дисертації проаналізовано практику фінансування довгострокових проектів розвитку ісламськими банками. Перевага ісламської системи банківництва в тому, що банки володіють безоплатними пасивами (кредитними ресурсами), відповідно мають можливість вкладати їх навіть у дуже низькоприбуткові проекти. Вони виступають фінансовими посередниками, комісійними агентами, оскільки отримують прибутки в разі вдалого розміщення своїх коштів та, відповідно, виплачують певну їх частину вкладникам.

Зважаючи на досвід розвинутих країн світу, які мають стабільне законодавство, автор пропонує прийняти такі закони, як “Про довгострокове кредитування”, “Про кредитування”, “Про інвестиційні операції банків”, “Про спеціалізовані банки” та ін. Опрацьовування світового досвіду дає підстави авторові стверджувати, що для поліпшення механізму кредитування довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки доцільно використовувати такі організаційні форми кредитування, як банківський пул та аукціонний синдикат. Банківські операції потрібно проводити із застосуванням передових технологій банківництва. Удосконалення управлінської діяльності банківських установ можливе за розроблення стратегії розвитку довгострокового кредитування, проведення банківськими установами планування використання довгострокових ресурсів та формування портфеля довгострокових кредитних позик. Для подолання асиметричності інформації в процесі кредитування доречно організувати в Україні кредитне бюро.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає в з’ясуванні суті управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки, а також у виявленні можливості продукувати науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні.

В узагальненому вигляді за результатами проведеного дослідження сформовано низку висновків теоретичного та прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертації відповідно до поставленої мети.

1. Подальший розвиток ринкових взаємовідносин в Україні вимагає впровадження довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки за активної участі як суб’єктів господарювання, так і держави. Це дасть змогу здійснити відповідні структурні зміни, забезпечувати розвиток пріоритетних виробництв.

Групування та науковий аналіз довгострокових програм можливий за їх класифікації за такими ознаками: ступенем обов’язковості; рівнем розроблення і реалізації; змістом (суттю, характером) поставлених проблем; характером робіт, передбачених програмою; джерелами фінансування.

Необхідність узгодження діяльності різних економічних суб’єктів щодо реалізації галузевих програм у довгостроковому періоді потребує внесення змін до Закону України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” про запровадження складання і виконання довгострокової комплексної загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку України на десять років.

2. Ключовою проблемою реалізації довгострокових програм є джерела фінансування заходів. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів та власних коштів підприємств зростає роль механізму кредитування – складової фінансово-кредитного механізму.

Механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки доцільно розглядати як сукупність методів кредитування, форм кредиту, важелів та інструментів, що створюють належні умови здійснення кредитних відносин при кредитуванні довгострокових програм розвитку національної економіки з дотриманням принципів кредитування, за відповідного правового, нормативного та інформаційного їх забезпечення. Управління зазначеним механізмом полягає в цілеспрямованому впливі суб’єкта управління на об’єкт управління для його впорядкування і досягнення визначеної мети.

3. Теорія і практика впровадження довгострокових програм підтверджують винятковість банківських установ серед учасників, виконавців програми того чи іншого рівня. Ця винятковість зумовлена банківськими функціями, зокрема можливістю надавати кредити, інвестувати, проводити розрахунково-касові операції. Кредитуючи, банки здійснюють управління механізмом кредитування на мікрорівні, що проявляється в упорядкування процесу кредитування, а саме таких його етапів: формування вихідних ресурсів; відбір позичальників; супроводження кредитів; погашення заборгованості за кредитним договором та підбиття підсумків. На кожному етапі реалізуються відповідні функції управління, проводиться відбір результативних, життєвих програм та спрямування ділових одиниць до продуктивної реалізації цих програм.

4. Рівень управління механізмом кредитування в банку характеризує ефективність кредитної діяльності банку, визначення якої можливе за допомогою запропонованого показника відносної ефективності кредитних операцій банку (ВЕКО).

5. Проведене прогнозування обсягів довгострокових кредитів, наданих реальному секторові вітчизняної економіки, вказує на його зростання, що, безумовно, сприятиме подальшому кредитуванню прийнятих програм, ухваленню і реалізації нових довгострокових програм розвитку економіки України. Факторний аналіз довгострокового кредитування банками показав, що резерви його зростання найбільш пов’язані, передусім, з такими чинниками, як розмір статутних фондів банків, вклади населення в банках та індекс споживчих цін.

6. В умовах трансформаційних перетворень механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки потребує державного регулювання, що повинно здійснюватись за дотримання таких основних принципів: законність, пріоритетність, системний підхід, сприяння розвиткові, забезпечення взаємодії, своєчасність і адекватність.

Проблемним питанням проведення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку, застосування конкретних його інструментів в Україні є суперечності в діях тих чи інших органів влади та часто декларативний характер прийнятих рішень через відсутність механізмів їх реалізації. Велике значення при цьому має узгодження правових та адміністративних інструментів, що можливе за чітко вибудованої та відлагодженої вертикалі владних органів, які мають вести взаємоузгоджену діяльність. Так, накреслені Президентом України завдання мають знаходити своє відображення в урядових програмах, ухвалених Верховною Радою України законах і вже на рівні нормативних документів органів державного управління містити конкретні кроки щодо досягнення поставлених завдань.

Державне регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки повинно здійснюватись, крім того, наданням рекомендацій щодо роботи банків загалом та їх кредитної діяльності зокрема. Так, кредитування довгострокових програм розвитку підприємств доцільно проводити із застосовуванням довгострокових цільових депозитів, що дозволить сформувати недорогі кредитні ресурси та відповідно розмістити їх з більшою вигодою як для банківської установи, так і для позичальника.

7. Удосконалення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки можливе за:

Ш встановлення Національним банком України диференційованих ставок нормативу обов’язкового резервування, закріпленням нульової ставки на довгострокові пасиви, залучені банками. Для забезпечення стабільності реального і монетарного секторів вітчизняної економіки слід відмовитись від частої зміни порядку визначення і розміру нормативів обов’язкового резервування;

Ш більш активного використання НБУ таких інструментів, як депозитні операції (укладення депозитних договорів, емісія депозитних сертифікатів Національного банку, операції зворотного репо); операції на відкритому ринку з державними цінними паперами; операції довгострокового рефінансування;

Ш використання процентної ставки банків за депозитами, яка за результатами проведеного автором економетричного аналізу має в Україні більший вплив, порівняно з обліковою ставкою НБУ, для корегування динаміки процентної ставки банків за кредитами;

Ш стимулювання формування довгострокових кредитних ресурсів банками, сприяння НБУ інтеграції банківського бізнесу з реальним сектором економіки.

8. Проведені дослідження стану кредитування економіки України показують, що ця діяльність пов’язана із різноманітними ризиками, які необхідно нейтралізувати, в тому числі і шляхом удосконалення управління, задля продуктивного функціонування монетарного і реального секторів вітчизняної економіки. Удосконалення управління механізмом кредитування можливе за подальшого впровадження страхування кредитів як форми захисту учасників кредитних взаємовідносин.

9. Для вдосконалення механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки доцільно використовувати світовий досвід у даній сфері з урахуванням особливостей вітчизняної економіки, що дасть змогу поліпшити як якісні, так і кількісні характеристики кредитування довгострокових програм розвитку. Зокрема, доцільно сприяти створенню в Україні спеціалізованих банків, банків розвитку, банків довгострокового кредитування та кредитних бюро.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Прокопів Л. Б. (Євтух Л. Б.) Особливості кредитування підприємств Львівської області // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. праць. – Луцьк: Ред.-вид. від. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. – 520 с. – С. 371–376. – 0,21 др. арк.

2. Прокопів Л. (Євтух Л. Б.) Особливості фінансування довгострокових регіональних програм в умовах економічного реформування // Трансформація економічної системи в Україні: Наук. збірник / За ред. З.Г.Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2000. – 516 с. – (Формування ринкової економіки в Україні. – Вип. 6). – С. 186–190. – 0,23 др. арк.

3. Євтух Л. Б. Стан і тенденції довгострокового кредитування в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах (Щорічник наукових праць): За матеріалами доповідей міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 24 березня 2000 р. / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: Відп. ред. М.І.Долішній. – Львів, 2000. – Вип. ХVІІ. – 427 с. – С. 376–382. – 0,27 др. арк

4. Євтух Л. Б. Особливості кредитування та інвестування довгострокових програм банками України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми ринкової трансформації України (Збірник наукових праць) / НАН України, Інститут регіональних досліджень; Редкол.: Відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2003. – Вип. 1(ХХХІХ). – 602 с. – С. 446–454. – 0,35 др. арк.

5. Євтух Л. Механізм кредитування та перспективи його розвитку в Україні // Вісник Української академії банківської справи. – 2003. – № 1 (15). – С. 68–70. – 0,42 др. арк.

6. Євтух Л. Зарубіжний досвід кредитування довгострокових програм // Вісник Львівського університету. – 2003. – Вип. 32. – С. 526–531. – (Серія економічна). – 0,17 др. арк.

7. Євтух Л. Б. Тенденції кредитування довгострокових програм в промисловості України // Регіональна економіка. – 2004. – № 3. – С. 223–230. – 0,5 др. арк.

8. Євтух Л. Б. Довгострокові програми в економіці України, їхня суть і класифікація // Фінанси України. – 2005. – № 1. – С. 124–131. – 0,44 др. арк.

Тези доповідей

9. Євтух Л. Б Особливості функціонування механізму кредитування в Україні // Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 7-8 травня 2003 р. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 352 с. – С. 99–100. – 0,1 др. арк.

10. Євтух Л. Б. Проблеми функціонування економіки Львівщини на сучасному етапі // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції, Львів, 23-24 квітня 2004 р. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С. 112–113. – 0,1 др. арк.

АНОТАЦІЯ

Євтух Л. Б. Управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання еконо-мікою / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

Дисертація присвячена розробленню теоретичних основ і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в період трансформаційних процесів.

Досліджено довгострокові програми в економіці України, запропоновано їх класифікацію. З’ясовано суть та структуру механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки, проведено оцінку ефективності управління ним, здійснено прогнозування банківського довгострокового кредитування, виявлено напрями поліпшення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку.

Теоретично обґрунтовано управління банківськими установами механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки. Розроблено пропозиції щодо організації кредитування в банку із застосуванням довгострокових цільових депозитів.

Ключові слова: управління, механізм, кредит, кредитування, довгострокова програма, банк, цільовий депозит, державне регулювання.

АННОТАЦИЯ

Евтух Л. Б. Управление механизмом кредитования долгосрочных программ развития экономики в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой / Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2005.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ и практических рекомендаций, направленных на усовершенствование управления механизмом кредитования долгосрочных программ развития экономики в период трансформационных процессов.

В первом разделе диссертационной работы “Теоретико-методологические основы управления механизмом кредитования долгосрочных программ разви-тия экономики” рассмотрена сущность долгосрочных программ, проведена их классификация за такими признаками: степенью обязательности; уровнем разработки и реализации; сущностью (сутью, характером) поставленных проб-лем; характером работ, предусмотренных программой; источниками финанси-рования. Раскрыты суть и структура механизма кредитования долгосрочных программ развития экономики, организация управления кредитованием долго-срочных программ развития экономики банковскими учреждениями Украины.

Предложено рассматривать механизм кредитования долгосрочных программ развития экономики как совокупность методов кредитования, форм кредита, рычагов и инструментов, которые обеспечивают надлежащие условия осуществления кредитных отношений при кредитовании долгосрочных программ развития экономики с соблюдением принципов кредитования, при соответствующем правовом, нормативном и информационном их обеспечении. В соответствии с этим разработано структуру упомянутого механизма. Управление механизмом кредитования долгосрочных программ развития экономики рассматривается как процесс целеустремленного влияния субъекта управления на объект управления, направленный на его налаживание для достижения определенной цели.

Во втором разделе диссертационной работы “Эффективность управления механизмом кредитования долгосрочных программ развития отечественной экономики” проанализированы функционирующие долгосрочные программы развития промышленности и их финансово-кредитное обеспечение в условиях трансформационной отечественной экономики. Теоретически аргументировано последовательность управления механизмом кредитования долгосрочных программ банковскими учреждениями Украины.

Проведено оценку эффективности кредитной деятельности банковских учреждений. Предложено эффективность кредитной деятельности банка определять