4 УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА ІМ. О.В. КВАСНИЦЬКОГО УААН
ФЕСЕНКО ОКСАНА ГРИГОРІВНА
УДК 636.4.082.43
Вивчення особливостей м’ясних якостей свиней
різного напрямку продуктивності залежно
від методу їх розведення і забійної маси
06.02.01.- розведення та селекція тварин
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Полтава – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі розведення та генетики, дослідному господарстві "Тахтаулово" і лабораторіях Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Рибалко Валентин Павлович, Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, директор.
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Агапова Євгенія Михайлівна, Одеський
державний аграрний університет,
завідувач кафедри спеціальної зоотехнії.
кандидат сільськогосподарських наук,
Слинько Віктор Григорович,
Полтавська державна аграрна академія, в.о. доцента кафедри технології виробництва продукції тваринництва.
Провідна установа - Херсонський державний аграрний університет, Міністерство аграрної політики України, м. Херсон.
Захист дисертації відбудеться „_11__” березня__ 2005 р. о _10 годині на засіданні спеціалізованої вченої Ради К 44.351.01 при Інституті свинарства ім. О.В. Квасницького УААН за адресою:
36006 м. Полтава, вул. Шведська Могила, 1.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН за адресою:
Автореферат розісланий „_9_” _лютого__ 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат біологічних наук О. І. Підтереба
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В сучасних умовах роль свинарства, як найбільш скороспілої галузі тваринництва, у розв’язанні продовольчої проблеми є особливо актуальною. Тому пошук та реалізація будь-яких невикористаних резервів для збільшення виробництва товарної свинини і зниження її собівартості набуває державного значення.
Україна має достатній породно-генетичний потенціал. В господарствах різних за розміром і формою власності розводять більше десяти вітчизняних і зарубіжних порід та спеціалізованих типів і ліній свиней різних напрямків продуктивності. При чистопородному розведенні, промисловому схрещуванні та гібридизації від них можна одержати значну кількість свинини високої якості, що відповідає сучасним вимогам ринку до тваринницької продукції.
Поряд з прогресивними методами розведення і годівлі, важливим резервом збільшення виробництва свинини є підвищення передзабійної живої маси свиней. Але, як відомо, відмінною особливістю росту і розвитку тварин цього виду є інтенсивний перебіг процесів синтезу жиру й відкладання його в організмі. Це призводить до недоодержання значної кількості цінної м’ясної продукції й зниження ефективності галузі. Разом з цим, існують реальні можливості поліпшення м’ясних якостей свиней при одночасному підвищенні їх передзабійної живої маси. Зокрема це використання свиней спеціалізованих м’ясних порід і ліній для виробництва свинини при міжпородному схрещуванні і гібридизації, відгодівля тварин різних генотипів до найбільш оптимальних вагових кондицій.
Саме вивчення питань відгодівлі свиней до різних вагових кондицій в залежності від напрямку продуктивності та методу їх розведення і передбачалося даною роботою, що залишається актуальною проблемою для різних свинарських господарств незалежно від їх розміру та форм власності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН (номер державної реєстрації: 0101U003256).
Мета і задачі досліджень. Метою даної роботи було вивчення м’ясних якостей свиней різного напрямку продуктивності в залежності від методу розведення і відгодівлі до різних вагових кондицій. Здійснення поставленої мети передбачалося шляхом вирішення таких завдань:
- провести оцінку репродуктивних якостей свиноматок при чисто-породному розведенні та у поєднанні з кнурами різного напрямку продуктивності;
- порівняльно вивчити енергію росту та динаміку розвитку чистопородних, помісних і гібридних тварин;
- порівняти відгодівельні, забійні і м’ясні якості вихідних генотипів свиней та різних їх поєднань;
- вивчити формування м’язової тканини, а також якість м’яса у чисто-породних, помісних і породно-лінійних свиней при відгодівлі до різної живої маси;
- дослідити обмінні процеси в організмі чистопородних, помісних і породно-лінійних тварин шляхом проведення фізіологічних балансових дослідів;
- вивчити окремі біологічні особливості свиней різних генотипів і пов’язати їх із м’ясною продуктивністю;
- визначити економічну ефективність відгодівлі чистопородних, помісних та гібридних свиней до різних вагових кондицій;
Об’єкт досліджень: репродуктивні якості свиноматок, відгодівельна, забійна та м’ясна продуктивність молодняку, інтер’єрні особливості тварин, фізико-хімічна та хімічна характеристика якості м’яса, гістологічні показники м’язової тканини, економічна ефективність результатів досліджень.
Предмет досліджень: тварини великої білої, української степової білої, великої чорної, миргородської, полтавської м’ясної порід та червоно-поясної спеціалізованої лінії м’ясних свиней, а також їх помісі і породно-лінійні гібриди.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні у порівняльному аспекті вивчені продуктивні якості і біологічні особливості 6 генотипів свиней із застосуванням різних методів розведення. Отримано нові дані з продуктивності свиноматок, закономірності формування м’язової тканини свиней, перетравності поживних речовин корму, впливу генотипових і фенотипових факторів на показники м’ясної продуктивності, кореляційних зв’язків відгодівельних, забійних, м’ясних та інтер’єрних показників. Визначено доцільність відгодівлі свиней до вищих вагових кондицій, в залежності від генотипу.
Практична цінність одержаних результатів. В результаті вивчення різних генотипів свиней встановлено, що відгодівля поєднань ПМхПМ, ЧПСЛхЧПСЛ, ПМхЧПСЛ та ЧПСЛхПМ сприяє підвищеному вмісту м’яса в тушах при більш високих вагових кондиціях, скороченню періоду відгодівлі, зниженню витрат корму на одиницю приросту, кращому використанню поживних речовин корму.
З метою підвищення виходу м’яса в тушах виробництву запропоновано використовувати зазначені генотипи та відгодовувати їх до живої маси 100...125 кілограм.
Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на ІХ Міжнародній науково-виробничій конференції „Актуальні проблеми розвитку галузі свинарства” (Миколаїв, 2002), 10-ій Міжнародній науково-виробничій конференції „Перспективы развития свиноводства” (Гродно, 2003), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження М.І. Матійця „Актуальні питання розвитку галузі свинарства та шляхи їх реалізації” (Полтава, 2003). Дисертаційна робота розглянута і схвалена на розширеному засіданні відділу розведення та генетики Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН (2004).
Особистий внесок здобувача. Методична схема досліджень, організація експерименту і проведення науково-господарських дослідів були здійснені спільно з науковим керівником. Значна частина лабораторних досліджень, аналіз і статистична обробка експериментальних даних, формування висновків та пропозицій виконані особисто автором. Проведенню досліджень сприяли працівники лабораторії зоохіманалізу, сектору оцінки якості м’яса та експериментальної бази Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.
Публікації. Основні матеріали досліджень опубліковані в чотирьох наукових працях, з яких три у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 174 сторінках комп’ютерного тексту, містить 45 таблиць, 20 рисунків, складається з вступу, огляду літератури (розділ 1); загальної методики і основних методів досліджень (розділ 2); результатів власних досліджень (розділ 3); узагальнення (розділ 4), висновків, пропозицій виробництву та списку використаних літературних джерел, який налічує 368 найменувань, в тому числі 49 на іноземних мовах.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
З метою вивчення м’ясних якостей свиней різних генотипів в залежності від їх передзабійної живої маси в умовах експериментальної бази дослідного господарства Інституту свинарства ім. О.В.Квасницького УААН протягом 2000- 2003 років було проведено ряд науково-господарських дослідів.
Для виконання запланованих досліджень використано 6 генотипів свиней різного напрямку продуктивності: велика біла порода (ВБ), українська степова біла порода (УСБ) – універсальний, велика чорна порода (ВЧ), миргородська порода (М) – сальний, полтавська м’ясна порода (ПМ), червоно-поясна спеціалізована лінія м’ясних свиней (ЧПСЛ) – м’ясний напрямок продуктивності. Передбачалось порівняльно вивчити їх продуктивність при чистопородному розведенні, схрещуванні та породно-лінійній гібридизації. Контролем були тварини великої білої породи.
Науково-господарські експерименти було передбачено провести в двох серіях дослідів за представленою методичною схемою (табл. 1).
Для першої серії дослідів, за принципом аналогів, було сформовано 6 груп по 12 свинок кожного генотипу. При досягненні живої маси 125-130 кг їх парували з чистопородними кнурами відповідних генотипів. Після оцінки репродуктивних властивостей з одержаного приплоду було відібрано для вирощування по 12 свинок та по 10 голів молодняку для контрольної відгодівлі.
У другій серії дослідів проведено вивчення зоотехнічних і біологічних показників тварин від різних поєднань у порівнянні з контролем. Для цього свинок з контрольного вирощування, при досягненні ними живої маси 125 кг, спаровували з кнурами запланованих генотипів. Одержаний молодняк різного походження, відповідно до схеми досліду, також було поставлено на контрольну відгодівлю.
Протягом всього періоду дослідів тварин утримували по 1, 2 і 4 голови в станку в залежності від технологічних вимог та необхідності проведення відповідних досліджень.
Таблиця 1
Науково-методична схема дослідів
Піддослідні
групи | Порода і породність | Кількість, гол. | Відібрано, гол. | Забійна маса тварин, гол.
матки | кнури | ремонтних
свинок | Відгодівля
свино-матки | кнури | 100 кг | 125 кг
І серія
І | ВБ | ВБ | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
ІІ | УСБ | УСБ | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
ІІІ | ВЧ | ВЧ | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
ІV | М | М | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
V | ПМ | ПМ | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
VI | ЧПСЛ | ЧПСЛ | 10 | 2-3 | 12 | 10 | 5 | 5
ІІ серія
І | ВБ | ВБ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
ІІ | ВБ | ВЧ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
ІІІ | ВБ | ПМ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
ІV | ВБ | ЧПСЛ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
V | ПМ | ЧПСЛ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
VI | ЧПСЛ | ПМ | 10 | 2-3 | - | 10 | 5 | 5
Для годівлі в І серії дослідів використовували комбікорм, виготовлений на Миронівському ХПК за рецептом К-55. В ІІ серії піддослідних тварин годували кормами власного виробництва. Годівля в обох серіях експериментів була дворазова. Раціони складали згідно існуючих норм годівлі з урахуванням живої маси, фізіологічного стану та продуктивності тварин.
Продуктивні якості свиноматок в обох серіях дослідів оцінювали за багатоплідністю, великоплідністю, середньою масою гнізда в 45 денному віці та масою кожного поросяти при відлученні. Відтворювальну здатність свиноматок визначали за комплексом ознак (індекс М.Д. Березовського, Д.В. Ломако, 1999).
При досягненні підсвинками живої маси 30 кг було відібрано і поставлено молодняк на контрольну відгодівлю. На протязі відгодівлі тварин щомісячно зважували, визначали середньодобові, абсолютні і відносні прирости живої маси. Для визначення динаміки росту проводили лінійні проміри з метою визначення індексів тілобудови.
Крім того, у піддослідного молодняку за допомогою ультразвукових приладів „Соніктест” KM-3A та ПУДС щомісячно визначали динаміку жировідкладення. У свиней вимірювали товщину шпику у 4 точках: на холці, над 6-7 грудними хребцями, на попереку і на крижах (з обчисленням середнього значення за формулою Н.В. Півняк, 1972).
В другій серії досліджень, для вивчення обмінних процесів в організмі піддослідних тварин були проведені фізіологічно-балансові досліди за методикою М.А. Коваленко (1977) на молодняку таких генотипів: І – велика біла (ВБ); ІІ – полтавська м’ясна (ПМ); ІІІ – червоно-поясна спеціалізована лінія (ЧПСЛ); IV – велика біла х велика чорна (ВБхВЧ); V – велика біла х полтавська м’ясна (ВБхПМ);VІ – велика біла х червоно-поясна спеціалізована лінія (ВБхЧПСЛ); VІІ – полтавська м’ясна х червоно-поясна спеціалізована лінія (ПМхЧПСЛ); VІІІ – червоно-поясна спеціалізована лінія х полтавська м’ясна (ЧПСЛхПМ). Склад комбікорму по набору компонентів був аналогічним з тим, який використовували в науково-господарському досліді.
Після закінчення відгодівлі, з метою визначення м’ясо-сальних якостей тварин, в умовах експериментальної бази інституту був проведений контрольний забій по 5 тварин з кожної піддослідної групи живою масою 100 та 125 кг.
Морфологічний склад туш вивчали шляхом обвалки правої напівтуші. Площу „м’язового вічка” визначали на поперечному розрізі найдовшого м’яза спини, між останнім грудним і першим поперековим хребцями.
Оцінка якості продуктів забою проводилась за методикою А.М.Поливоди, Р.В.Стробикіної, М.Д. Любецького (1956).
Хімічний склад (загальну вологу, протеїн, жир, золу) м’язової тканини визначали за загальноприйнятими методиками
Фізичні властивості м’яса вивчали за допомогою таких методик: вологоутримуючу здатність – методом Р. Грау і Р. Гамм в модифікації В.Воловинської і Б. Кельман (1961); активну кислотність - за допомогою універсального іонометра ЕВ-74, а ніжність м’яса - шляхом розрізання на приладі Уорнера-Брацлера в модифікації В.Я. Максакова (1967).
Для вивчення структури м’язової тканини піддослідних тварин було проведено гістологічні дослідження найдовшого м’яза спини за існуючими методиками.
Для гематологічних досліджень від 4 підсвинків кожної піддослідної групи брали кров з вушної вени (у віці 4 і 6 місяців через 3-4 години після ранкової годівлі). В сироватці крові визначали: загальний білок – за допомогою рефрактометру ІРФ-454 Б; білкові фракції – за методом Слуцького Л.Н. (1977); кальцій і фосфор – використанням стандартних тест-наборів.
Економічну ефективність свиней на відгодівлі при різних методах розведення вираховували шляхом визначення собівартості 1 кг приросту, а також чистого прибутку від реалізації 1 ц свинини і рівня рентабельності.
Матеріал, одержаний в дослідах, оброблений методами варіаційної статистики з використанням комп’ютерної техніки.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Репродуктивні якості піддослідних тварин. Аналіз продуктивних якостей піддослідних свиноматок свідчить, що при чистопородному розведенні (І серія) свиноматки порід універсального напрямку продуктивності (І і ІІ групи) характеризувались вищою багатоплідністю (10,9-11,0 поросят), масою гнізда та кількістю поросят при відлученні (табл. 2).
Таблиця 2
Продуктивність свиноматок при різних методах розведення, М±m.
групи | Кількість маток
в групі, гол | Багатоплідність,
гол | Великоплідність,
кг | Середня маса гнізда в 45 денному віці, кг | Кількість поросят при відлученні в 45 діб, гол | Збереженість поросят до відлучення, % | Середня маса
1 голови в 45 діб, кг | Індекс
відтворювальної здатності
І | 10 | 10,9
±0,31 | 1,12
±0,02 | 117,4
±3,83 | 9,1
±0,28 | 83,5
±1,14 | 12,9
±0,12 | 98,30
±1,01
ІІ | 10 | 11,0
±0,26 | 1,07*
±0,01 | 117,8
±3,73 | 9,2
±0,29 | 83,6
±1,79 | 12,8
±0,08 | 99,57
±0,72
ІІІ | 10 | 9,0***
±0,26 | 1,25***
±0,02 | 110,9
±5,62 | 8,4
±0,34 | 93,3**
±2,48 | 13,2
±0,17 | 98,22
±0,54
ІV | 10 | 10,2
±0,33 | 1,1
±0,02 | 107,4
±4,22 | 8,2*
±0,33 | 80,4
±1,81 | 13,1
±0,07 | 95,25
±0,86
V | 10 | 10,5
±0,01 | 113,9
±3,70 | 8,7
±0,30 | 82,9
±1,87 | 13,1
±0,15 | 96,65
±0,92
VІ | 10 | 9,8*
±0,35 | 1,27***
±0,03 | 114,8
±3,35 | 8,2*
±0,20 | 83,7
±3,32 | 14,0***
±0,21 | 96,47
±0,90
І | 10 | 10,6
±0,37 | 1,13
±0,03 | 111,7
±4,08 | 8,8
±0,33 | 83,0
±1,18 | 12,7
±0,11 | 95,39
±0,96
ІІ | 10 | 10,7
±0,3 | 1,15
±0,02 | 122,2
±3,45 | 9,4
±0,27 | 87,9*
±1,29 | 13,0
±0,11 | 98,04
±0,68
ІІІ | 10 | 10,9
±3,17 | 1,13
±3,17 | 115,2
±3,39 | 9,0
±0,25 | 82,6
±1,56 | 12,8
±0,15 | 96,07
±0,47
ІV | 10 | 10,8
±0,25 | 1,16
±0,02 | 114,8
±3,87 | 8,9
±0,28 | 82,4
±1,58 | 12,9
±0,19 | 96,24
±0,81
V | 10 | 10,2
±2,91 | 1,2
±1,29 | 113,9
±2,80 | 8,5
±3,07 | 83,3
±1,53 | 13,4*±0,23 | 96,15
±0,59
VІ | 10 | 10,0
±0,26 | 1,22*
±0,02 | 115,1
±3,97 | 8,4
±0,27 | 84,0
±2,07 | 13,7***
±0,17 | 96,32
Примітка: *-Р? 0,05, **- Р? 0,01, ***- Р?0,001.
Матки ІІІ і VІ піддослідних груп відзначалися більшою великоплідністю відповідно: 1,25 та 1,27 кг. За середньою масою одного поросяти при відлученні позитивно відрізнялись тварини червоно-поясної спеціалізованої лінії, де середня жива маса одного поросяти дорівнювала 14,0 кг, що на 1,1 кг більше у порівнянні з аналогами великої білої породи. Найкращою збереженістю поросят характеризувались свиноматки великої чорної породи (93,3%).
Результати ІІ серії дослідів показали, що репродуктивні якості свиноматок змінювалися по різному, в залежності від поєднання вихідних генотипів.
Кращий показник багатоплідності спостерігався у маток ІІІ та IV груп і становив 10,9 та 10,8 поросяти, найменший – у поєднань м’ясних генотипів V та VІ піддослідних груп. За масою гнізда поросят при відлученні позитивно відрізнялися свиноматки ІІ групи, де цей показник становив 122,2 кг. Вони ж мали і самий високий відсоток збереженості приплоду.
Однофакторний дисперсійний аналіз показав, що при чистопородному розведенні (І серія) доля впливу генотипу на багатоплідність свиноматок становила 35,4% (Р?0,01). Підбір вихідних генотипів для поєднання (ІІ серія) мав незначний вплив 12,43% (Р?0,05) на цей показник.
Виявлений взаємозв’язок між окремими репродуктивними ознаками свідчить, що показник багатоплідності свиноматок позитивно корелював з масою гнізда при відлученні (І серія r=0,59; ІІ серія r=0,21) та кількістю поросят при відлученні, відповідно: r=0,76 і r=0,80. Висока від’ємна кореляція спостерігалася між показниками багатоплідності та великоплідності r=0,84 (І серія), r=0,90 (ІІ серія).
Прижиттєве визначення товщини шпику як метод вивчення м’ясо-сальних якостей свиней. Результати досліджень І серії експериментів показали, що товщина шпику у підсвинків всіх піддослідних груп зростала із збільшенням їх живої маси. Найбільш інтенсивно проходив процес жировідкладення у молодняку сальних порід (ІІІ та ІV групи). При досягненні живої маси 100 кг товщина шпику по хребту у них склала в середньому 34,7 мм, що на 3,2 мм більше ніж у ровесників універсальних порід (І та ІІ груп) та на 7,9 мм – ніж у м’ясних генотипів (V та VI груп).
Аналіз одержаних даних ІІ серії досліджень свідчив про те, що у різні вікові періоди відгодівлі товщина шпику у свиней окремих генотипів збільшувалася з різною інтенсивністю.
Відгодівельні якості чистопородних, помісних та породно-лінійних свиней. Результати контрольної відгодівлі чистопородного молодняку І серії (табл. 3) показали, що найвищі середньодобові прирости відмічалися у підсвинків І, V та VІ піддослідних груп. Вони досягали запланованої живої маси за найкоротший період. Тварини ІІ та ІV піддослідних груп мали менші прирости відповідно на 30 і 18 г та на 8-12 днів пізніше досягали живої маси 100 кг у порівнянні з І групою.
Збільшення кінцевої живої маси від 100 до 125 кг супроводжувалося подовженням періоду відгодівлі в групах на 32-38 днів. При відгодівлі тварин до живої маси 100 кг найменше витрачали кормів підсвинки VІ групи, а І та V груп дещо поступалися за цим показником відповідно: на 0,04 і 0,06 кормової одиниці. Відгодівля до живої маси 125 кг супроводжувалася збільшенням витрат кормів по групах в середньому на 0,2 кормової одиниці.
Таблиця 3
Відгодівельні якості піддослідного молодняку, М±m.
Піддо-слідні групи | Середньодобовий приріст, г | Вік досягнення
живої маси, дні | Витрати кормів на 1 кг приросту, корм.од.
100 кг | 125 кг | 100 кг | 125 кг | 100 кг | 125 кг
І | 725
±7,5 | 743
±8,3 | 200
±2,2 | 236
±2,7 | 4,28
±0,02 | 4,42
±0,02
ІІ | 712
±8,7 | 727
±3,1 | 205
±1,2 | 242
±1,2 | 4,37***
±0,01 | 4,63***
±0,01
ІІІ | 707*
±1,9 | 717**
±2,3 | 208**
±1,16 | 245**
±1,4 | 4,44***
±0,01 | 4,67***
ІV | 695**
±4,3 | 703***
±4,6 | 212***
±1,6 | 250***
±2,9 | 4,45***
±0,02 | 4,71***
±0,03
V | 720
±3,1 | 747
±3,7 | 202
±1,5 | 234
±2,1 | 4,30
±0,01 | 4,44
±0,015
VІ | 717
±4,0 | 749
±5,5 | 201
±2,1 | 233
±2,2 | 4,24
±0,01 | 4,40
І | 470
±6,9 | 482
±4,1 | 240
±1,4 | 280
±2,0 | 5,60
±0,02 | 5,82
ІІ | 475
±4,6 | 484
±8,4 | 239
±1,8 | 286*
±1,7 | 5,55*
±0,01 | 5,84
ІІІ | 480
±2,7 | 493
±3,7 | 237
±1,1 | 283
±2,1 | 5,52**
±0,02 | 5,83
ІV | 490*
±4,1 | 507**
±5,5 | 233*
±2,1 | 278
±1,7 | 5,50***
±0,01 | 5,80
V | 540***
±5,1 | 551***
±2,8 | 217***
±1,6 | 261***
±2,4 | 5,10
±0,01 | 5,51***
VІ | 495**
±1,9 | 511***
±4,0 | 231**
±2,0 | 275
±2,2 | 5,38***
±0,01 | 5,68***
Помісні і породно-лінійні гібриди в ІІ серії дослідів на 1-23 дні раніше досягали живої маси 100 кг, ніж контрольна група та економили на кожному кілограмі приросту живої маси по 0,05-0,5 кормових одиниць корму. Тварини V піддослідної групи, де материнською основою була полтавська м’ясна порода, швидше від інших досягли живої маси 100 кг (217 днів) і мали найвищі середньодобові прирости (540 г). Піддослідні тварини контрольної групи при відгодівлі від 100 до 125 кг використовували на 1 кг приросту 5,82 кормової одиниці. Їх ровесники з ІV, V та VІ піддослідних груп на отримання цього ж приросту витрачали: 5,80, 5,51 та 5,68 кормової одиниці.
Факторіальний аналіз одержаних даних І серії досліджень показав, що середньодобові прирости на 36,62% (Р?0,01) залежали від генотипу тварин та на 17,81% (Р?0,01) – від забійних кондицій. В ІІ серії частка впливу генотипу становила 67,92% (Р?0,01), забійної маси - 25,33% (Р?0,01).
При чистопородному розведенні середньодобові прирости мали високі корелятивні зв’язки з забійним виходом, довжиною півтуші, масою задньої третини та виходом сала при відгодівлі тварин до живої маси 100 та 125 кг. Взаємозв’язки показників відгодівельних якостей тварин у ІІ серії дослідів показали, що середньодобові прирости мали найвищу ступінь зв’язку з довжиною півтуші (r=0,78, r=0,82) та з масою задньої третини (r=0,75, r=0,80), в порівнянні з іншими досліджуваними показниками.
Забійні якості свиней різних генотипів. Контрольний забій у 100 та 125 кг піддослідних підсвинків першої серії дослідів показав, що тварини м’ясних генотипів (V, VІ групи) за показником забійного виходу переважали тварин універсальних порід (І та ІІ піддослідних груп) у середньому на 1,20 і 1,15 %, а тварин сальних генотипів (ІІІ, ІV груп) на 2,7 і 2,6 відсотки (табл. 4).
Таблиця 4
Забійні якості свиней різних генотипів в 100 і 125 кг, М±m.
Піддо-слідні групи | Забійна маса, кг | Забійний вихід, % | Довжина півтуші, см | Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями, мм | Маса задньої третини півтуші, кг
100 | 125 | 100 | 125 | 100 | 125 | 100 | 125 | 100 | 125
І | 70,87
±2,36 | 88,14
±1,17 | 69,3
±3,94 | 70,5
±3,48 | 92,7
±0,53 | 95,3
±0,54 | 34,2
±0,19 | 35,4
±0,20 | 10,3
±0,53 | 11,6
±0,60
ІІ | 69,93
±1,17 | 89,33
±1,37 | 69,4
±3,94 | 70,6
±4,01 | 92,0
±0,53 | 94,5
±0,54 | 34,7
±0,23 | 35,7
±0,20 | 10,5
±0,54 | 11,4
ІІІ | 68,36
±0,94 | 86,01
±1,09 | 67,7
±3,84 | 68,8
±3,91 | 91,0
±0,52 | 93,1
±0,53 | 37,7***±0,21 | 40,1***±0,23 | 10,5
±0,53 | 11,4
ІV | 67,17
±1,29 | 86,76
±1,52 | 68,0
±3,86 | 69,4
±3,94 | 91,8
±0,52 | 93,6
±0,53 | 35,1
±0,28 | 38,6***±0,21 | 10,4
V | 71,71
±2,06 | 90,76
±2,01 | 71,7
±4,07 | 72,6
±4,13 | 95,3**
±0,54 | 98,1**
±0,56 | 30,0***±0,17 | 32,9***
±0,18 | 11,8
±0,63 | 13,2
±0,69
VІ | 68,71
±1,03 | 88,51
±1,26 | 69,4
±3,94 | 70,8
±4,02 | 95,70**±0,54 | 98,3**
±0,56 | 31,5***±0,18 | 34,1
±0,19 | 11,8
±0,61 | 13,3
±0,70
Продовж. табл.4
І | 67,21
±1,43 | 88,51
±1,51 | 69,1
±3,92 | 70,8
±4,02 | 92,2
±0,53 | 94,3
±0,54 | 33,9
±0,19 | 37,0
±0,21 | 10,1
±0,51 | 11,9
±0,64
ІІ | 68,35
±0,99 | 87,64
±1,19 | 68,5
±3,89 | 70,1
±3,98 | 91,9
±0,53 | 35,9***±0,20 | 38,5***±0,22 | 10,3
±0,53 | 12,0
±0,62
ІІІ | 69,77
±1,10 | 89,51
±1,68 | 70,1
±3,03 | 71,6
±2,80 | 94,1*
±0,27 | 96,0*
±0,50 | 32,1**
±0,34 | 35,3***±0,25 | 10,9
±0,21 | 12,4
±0,29
ІV | 68,93
±1,82 | 89,01
±1,93 | 69,8
±1,58 | 71,2
±2,55 | 94,3**
±0,26 | 96,2*
±0,32 | 32,8**
±0,13 | 35,9**
±0,19 | 11,0
±0,12 | 12,7
±0,15
V | 70,51
±1,27 | 90,10
±1,07 | 70,3
±3,99 | 72,1
±4,10 | 95,6**
±0,55 | 98,1**
±0,56 | 30,7***±0,15 | 33,8***±0,19 | 11,7
±0,61 | 13,4
±0,19
VІ | 71,01
±1,16 | 91,26
±1,33 | 71,9
±1,29 | 73,0
±2,86 | 95,4***±0,36 | 98,0***
±0,29 | 30,1***±0,32 | 33,1***±0,16 | 11,9*±0,16 | 13,7*±0,21
Примітка: *-Р? 0,05, **- Р? 0,01, *** - Р?0,001.
Довжина півтуші виявилася стабільною типовою ознакою. Найбільша товщина шпику відмічалась у молодняку ІІІ піддослідної групи і становила 37,7 мм у 100 кг та 40,1 мм – 125 кг. За масою задньої третини півтуші найкращі показники мали тварини V та VІ піддослідних груп, де вона при забої у 100 кг становила 11,8 кг.
Показники ІІ серії дослідів засвідчили, що схрещування та гібридизація позитивно вплинули на забійні якості свиней. Тварини майже всіх дослідних груп (крім ІІ) переважали своїх чистопородних ровесників за забійним виходом.
Найдовшими були півтуші підсвинків від реципрокних поєднань м’ясних генотипів (V та VІ груп). При забої в 100 кг вони переважали чистопородних аналогів І групи відповідно на 3,4 та 3,2 см. Найбільша маса окосту була у тварин VІ групи, що на 1,8 кг більше ніж у І піддослідній групі.
Динаміка товщини шпику в тушах піддослідного молодняку. Дані І серії дослідів показали, що тварини м’ясних генотипів характеризувалися меншою осаленістю туш, середня товщина шпику по хребту при забої в 100 кг знаходилася у цих групах на рівні 32,1-33,7 мм при коефіцієнті мінливості 10,43%. У тварин сальних генотипів ІІІ та ІV піддослідних груп цей показник був найвищим – 36,35 мм, а коефіцієнт мінливості становив 7,65%.
При відгодівлі до 125 кг відповідно збільшувалася і середня товщина шпику по хребту. Так, у тварин універсальних порід (І та ІІ груп) вона зросла на 2,65 мм, сальних (ІІІ та ІV груп) – на 3,25 мм, а м’ясних (V та VІ груп) – на 2,05 мм. Коефіцієнт мінливості по групах знаходився в межах 3,83-6,29 %.
Помісні і гібридні тварини (ІІ серія дослідів) у порівнянні з чистопородними ровесниками при забої у 100 кг мали в середньому на 0,9 мм меншу товщину шпику. Із збільшенням живої маси тварин від 100 до 125 кг збільшилася і товщина шпику: у контрольній групі – на 2,90 мм, у помісних та гібридних тварин в середньому – на 2,34 мм. Коефіцієнт мінливості ознаки при цьому становив 3,43-5,54 %.
Морфологічний склад туш. Результати обвалки туш свиней І серії дослідів свідчили (табл. 5), що найбільший вихід м’яса мали тварини м’ясних генотипів.
Ттаблиця 5
Морфологічний склад туш піддослідного молодняку в 100 і 125 кг, М±m.
Піддос-лідні групи | Міститься в туші, % | Співвідношення сала до м’яса
м’ясо | сало | кістки
100 кг | 125 кг | 100 кг | 125 кг | 100 кг | 125 кг | 100 кг | 125 кг
І | 58,6
±0,33 | 55,1
±0,31 | 28,7
±0,16 | 32,3
±0,18 | 12,7
±0,67 | 12,6
±0,6 | 0,49
±0,09 | 0,59
±0,12
ІІ | 57,9
±0,33 | 54,3
±0,31 | 29,1
±0,17 | 33,3**
±0,19 | 12,3
±0,64 | 12,4
±0,65 | 0,51
±0,11 | 0,61
±0,16
ІІІ | 53,3***
±0,30 | 50,8***
±0,29 | 35,4***
±0,20 | 37,8***
±0,21 | 11,3
±0,58 | 11,4
±0,59 | 0,66
±0,06 | 0,70
±0,10
ІV | 53,6***
±0,30 | 52,4***
±0,30 | 35,2***
±0,20 | 36,2***
±0,20 | 11,2
±0,13 | 0,69
±0,11
V | 61,5***
±0,35 | 58,1***
±0,33 | 28,2
±0,16 | 30,8***
±0,17 | 10,3*
±0,53 | 11,1
±0,57 | 0,46
±0,10 | 0,53
±0,14
VІ | 61,3
±0,35 | 57,8
±0,33 | 29,2
±0,16 | 32,0
±0,18 | 10,5***
±0,48 | 10,2*
±0,62 | 0,48
±0,18 | 0,55
±0,21
І | 57,5
±0,33 | 55,7
±0,32 | 29,7
±0,17 | 31,4
±0,18 | 12,8
±0,67 | 12,9
±0,68 | 0,52
±0,18 | 0,56
ІІ | 54,6***
±0,31 | 52,6***
±0,30 | 33,3***
±0,19 | 35,1***
±0,20 | 12,1
±0,63 | 12,3
±0,64 | 0,61
±0,23 | 0,67
ІІІ | 59,1**
±0,15 | 57,1**
±0,13 | 29,1*
±0,16 | 30,9
±0,26 | 11,8
±0,29 | 12,0
±0,17 | 0,49
±0,15 | 0,54
±0,20
ІV | 58,7
±0,71 | 56,9
±0,17* | 29,9
±0,25 | 31,2
±0,24 | 11,4
±0,30 | 11,9
±0,91 | 0,51
±0,20 | 0,55
V | 60,1***
±0,34 | 58,9***
±0,33 | 29,4
±0,16 | 30,1***
±0,17 | 10,5*
±0,67 | 11,0
±0,57 | 0,49
±0,17 | 0,51
±0,17
VІ | 60,4***
±0,30 | 58,5***
±0,18 | 28,8*
±0,34 | 30,2**
±0,23 | 10,8*
±0,44 | 11,3*
±0,07 | 0,48
±0,09 | 0,52
Вміст м’яса у них становив у середньому в 100 кг – 61,4%, у 125 кг – 57,95%, що на 3,15 та 3,25% більше ніж у молодняку універсального напрямку продуктивності (І та ІІ групи) та на 7,95 і 6,35% - ніж у тварин сальних порід (ІІІ та ІV груп).
Аналізуючи дані ІІ серії досліджень слід відмітити, що схрещування та породно-лінійна гібридизація сприяли збільшенню м’ясності свиней. Помісний молодняк ІІІ, ІV, V та VІ груп при забої у 100 кг за виходом м’яса переважав контрольну групу на 2,1 відсотка.
М’ясні якості піддослідного молодняку. Площа „м’язового вічка” (І серія) у тварин усіх піддослідних груп значно коливалася : від 26,4 до 36,1 см2 при забої у 100 кг та 27,6-37,7 см2 у 125 кг. Найбільшою площею характеризувалися туші свиней V піддослідної групи (полтавської м’ясної породи). Із збільшенням живої маси від 100 до 125 кг площа „м’язового вічка” збільшувалася по групах в середньому на 1,22 см2. Індекс м’ясності був найбільшим у тварин м’ясних генотипів (V та VІ дослідних груп): 1,11 та 1,02 у 100 кг і 1,09 та 1,00 у 125 кг.
В ІІ серії досліджень спостерігалась перевага помісей та гібридів за площею „м’язового вічка” над чистопородними тваринами.
Вплив генотипових і фенотипових факторів на показники м’ясності. Аналіз даних І серії виявив, що на такі показники, як забійний вихід, довжина півтуші, маса задньої третини, площа „м’язового вічка” та вміст м’яса в туші з високою вірогідністю впливає фактор генотипу. Частка його впливу знаходилася в межах 54,65-77,94%. Вплив забійної маси на ці показники був не високий, його частка знаходилася в межах 2,21-29,59%.
Дані ІІ серії дослідів показали, що вплив генотипу на всі показники, крім товщини сала, був домінуючим з високою ступінню вірогідності. Найбільший вплив батьківських форм – 75,34% і 81,73% був на показники „площі м’язового вічка” та вмісту м’яса в туші.
Корелятивний зв’язок окремих показників м’ясо-сальних якостей свиней. Прояв взаємозв’язків між забійними та м’ясними якостями в І серії досліджень був з високим ступенем кореляції (як позитивної так і негативної). Показник забійного виходу мав високий позитивний взаємозв’язок із забійною масою r=0,85 (100 кг), r=0,65 (125 кг); довжиною півтуші r=0,76 (100 кг), r=0,60 (125 кг); виходом м’яса - r=0,86 і r =0,61 та площею „м’язового вічка” r=0,85 і r =0,42. Разом з цим із збільшенням живої маси до 125 кг цей зв’язок слабшав. Прямий показник м’ясності – вихід м’яса в туші мав найвищий позитивний зв’язок з довжиною півтуші (r=0,90 і r =0,97) та негативний з виходом сала (r=-0,93 і r =-0,95). Показник товщини шпику над 6-7 грудними хребцями з досліджуваними показниками, крім середньої товщини шпику по хребту, мав від’ємну кореляцію.
Аналіз корелятивних зв’язків ІІ серії досліджень показав, що довжина півтуші тісно корелювала з забійною масою, забійним виходом, масою задньої третини, виходом м’яса, та площею „м’язового вічка”. Із збільшенням живої маси до 125 кг зросла і кореляція між цими ознаками.
Фізико-хімічні показники якості м’яса піддослідних тварин. Результати І серії досліджень не виявили значних порушень гліколітичних процесів у м’ясі. Активна кислотність м’яса у тварин всіх піддослідних груп в 100 кг знаходилася в межах 5,57-5,61 одиниць рН. М’ясні генотипи за цим показником переважали інші піддослідні групи в середньому на 0,02 одиниці. При відгодівлі до 125 кг живої маси піддослідний молодняк мав практично однаковий показник рН м’яса. Ніжнішим було м’ясо підсвинків полтавської м’ясної та великої білої порід незалежно від вагових кондицій.
В ІІ серії досліджень активна кислотність м’яса у тварин піддослідних груп знаходилася в межах норми. Із збільшенням живої маси у молодняку І, V та VІ піддослідних груп спостерігалась тенденція до зниження даного показника. При відгодівлі до живої маси 125 кг в усіх групах спостерігалося підвищення тривалості перерізання м’язових волокон. Кращою вологоутримуючою здатністю при відгодівлі до 100 і 125 кг живої маси характеризувалося м’ясо тварин ІІІ та ІV піддослідних груп відповідно: 56,59 і 57,24 та 56,51 і 57,06 відсотки.
Хімічний аналіз м’язової тканини. Результати хімічного складу найдовшого м’яза спини в І серії дослідів підтвердили той факт, що вміст протеїну та жиру в м’ясі детерміновані породним фактором.
Аналіз ІІ серії досліджень показав, що вміст загальної вологи в м’ясі усіх піддослідних групах з віком зменшувався. Найнижчий відсоток вмісту загальної вологи в 100 та 125 кг мало м’ясо підсвинків ВБхВЧ відповідно: 73,10 і 72,05%. За вмістом протеїну в м’ясі в 125 кг кращі показники мали тварини ПМ та ЧПСЛ відповідно: 23,26 та 23,79%, що на 0,35 і 0,88% більше в порівнянні з контрольною групою. При відгодівлі свиней до живої маси 125 кг вміст білка в м’ясі збільшився переважно в усіх піддослідних групах. Виділялися лише підсвинки ВБхВЧ, які мали порівняно вищий вміст внутрім’язового жиру. Очевидно це результат впливу спадковості батьківської породи.
Гістологічні дослідження найдовшого м’яза спини. Результати І серії досліджень виявили, що середній діаметр м’язових волокон у тварин м’ясних генотипів був найбільшим і склав 50,09-47,29 мкм, в універсальних – відповідно: 47,13-45,63 мкм, а найменшим був у сальних порід. М’язових волокон діаметром до 35 мкм відмічалось найбільше в найдовшому м’язі спини свиней ІV піддослідної групи (14,7%), тоді як середній показник по групах становив 11,28%.
Результати гістологічних досліджень у ІІ серії засвідчили, що схрещування та гібридизація сприяли зміні структури м’язових волокон в напрямку збільшення їх діаметру. Найтовщі м’язові волокна були у помісей ІІІ та VІ піддослідних груп (42,19 та 42,89 мкм). Чистопородні та помісні тварини, де в якості материнської основи використовувалась велика біла порода мали найбільшу кількість (від 67,5 до 71,4%) м’язових волокон діаметром від 35 до 50 мкм. У помісей м’ясних генотипів в складі м’язової тканини спостерігалось значно більше волокон діаметром від 50 мкм і більше в порівнянні з ровесниками інших груп.
Аналіз кореляційних досліджень І та ІІ серії показав наявність стійких зв’язків між діаметром м’язових волокон та середньодобовими приростами (r=0,82 і r=0,31), забійною масою(r=0,85); забійним виходом (r=0,88 і r=0,81); довжиною півтуші (r=0,74 і r=0,76); масою задньої третини (r=0,72 і r=0,78); виходом м’яса (r=0,82 і r=0,79); площею „м’язового вічка” (r=0,78 і r=0,99) та вмістом білка в крові (r=0,82 і r=0,64).
Гематологічні дослідження. Під час дослідження в 4 і 6 місяців вміст загального білку був порівняно вищий в крові свиней м’ясних генотипів. Він становив у ПМ відповідно – 7,79, ЧПСЛ – 7,76 г/л. Одержані результати виявили високу кореляційну залежність між рівнем загального білку в крові та інтенсивністю росту свиней відповідно r=0,76 та r=0,82. Проведений двохфакторний дисперсійний аналіз свідчить, що рівень загального білка крові залежав на 67,61%–– від віку (р?0,001) і лише на 3,08% – генотипу тварин.
За рівнем загального білка (ІІ серія) у 6 місяців виділялися помісі VІ піддослідної групи. Вони мали вищий показник на 0,41 г/л у порівнянні з тваринами контрольної групи. Проведений корелятивний зв’язок між середньодобовими приростами у 100 та 125 кг та рівнем загального білку в крові у 6 місяців (відповідно r=0,58 та r=0,60).
Перетравність поживних речовин в організмі свиней. Результати фізіологічних досліджень, показали, що тварини червоно-поясної спеціалізованої лінії та поєднання ПМхЧПСЛ і ЧПСЛхПМ краще за інших перетравлювали суху речовину корму. Різниця між ЧПСЛ та контрольною групою по цьому показнику становила 1,95 %. По перетравності органічної та екстрактивних речовин серед усіх груп відрізнялись чистопородні підсвинки червоно-поясної спеціалізованої лінії, які на 2,69% – по органічній речовині та на 4,0% по БЕР переважали тварин поєднання ВБхВЧ, де цей показник був найменшим. Породно-лінійні гібриди ПМхЧПСЛ краще засвоювали протеїн корму. В порівнянні з чистопородними батьківськими формами коефіцієнт перетравності протеїну у них був вищим на 2,66-2,29%.
При проведенні кореляційного аналізу було встановлено, що рівень перетравності протеїну позитивно корелював з середньодобовими приростами (r=0,48), довжиною півтуші (r=0,59), масою задньої третини (r=0,42) та виходом м’яса (r=0,58).
Баланс азоту в організмі свиней. Дані балансових дослідів засвідчили, що тварини поєднання ПМхЧПСЛ краще засвоювали азот корму і менше ніж інші виділяли його з калом та сечею. Найменше азоту відкладалося в тілі тварин поєднання ВБхВЧ. Вони ж найбільше виділяли його з калом (12,59 г) та сечею (11,8 г), що
