Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

ФУРСА Оксана Олександрівна

УДК 371.2:377.52:7

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У

МИСТЕЦЬКОМУ КОЛЕДЖІ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ –2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий керівниккандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент АПН України Радкевич Валентина Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу дидактики професійної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Гребенюк Георгій Євгенович, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри спеціальних дисциплін, м. Харків;

кандидат педагогічних наук, доцент Щербина Володимир Григорович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри графіки та прикладного мистецтва, м. Кривий Ріг.

Провідна установаЖитомирський державний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться „18” травня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий „16” квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний стан соціально-культурного розвитку суспільства, нові вимоги виробництва до професійної компетентності фахівців художнього профілю зумовлюють необхідність інноваційних підходів до дизайн-освіти, оновлення її змісту з урахуванням художніх традицій минулого, досвіду декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва, естетичного і культурного розвитку особистості, її гуманістичної сутності.

В Україні здійснюється пошук шляхів якісної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в навчальних закладах нового типу, реалізація дизайн-освіти на засадах синтезу мистецтва, науки і техніки, наступності змісту професійного навчання, його індивідуалізації та диференціації.

Як показало вивчення, дизайн-освіта в нашій державі мала фрагментарний характер, зазнавала досить значного ідеологічного впливу, що негативно позначалося на розвитку дизайнерської творчості, створенні якісних естетично оформлених виробів.

Концептуальні засади щодо змісту та організації підготовки дизайнерів ґрунтуються на положеннях Законів України “Про освіту”, ”Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, а також Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні. У Постанові Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 37 “Про першочергові заходи щодо розвитку національної системи дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у промисловому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і соціально-культурної сфер” зазначено, що суспільство має значний попит на фахівців з дизайну. Актуальність цієї професії стала очевидною в умовах насичення ринку товарів і послуг вітчизняними товарами, на які знизився попит, не зважаючи на їх ужиткову значущість, тобто, настав час готувати таких фахівців з дизайну, які здатні виготовляти не тільки функціонально корисні речі, але й високоякісні, зручні, естетично привабливі.

Розв’язання означених завдань гальмується суперечностями:

- між рівнем розвитку сучасного дизайн-виробництва та низькою кваліфікацією фахівців, яких пропонує ринок праці;

- між вимогами до організації навчально-виховного процесу в закладах нового типу і невідповідністю науково-методичного забезпечення їх діяльності;

- між зрослими потребами суспільства в культурних, освічених фахівцях та низьким рівнем забезпечення умов формування їх художнього творчого розвитку в процесі навчання;

- між посиленням уваги до фундаментальної (мистецтвознавчої) складової змісту дизайн-освіти та недостатньою кількістю годин, передбачених на оволодіння нею в освітньо-професійних програмах.

Розв’язання означених суперечностей потребує теоретичного обґрунтування та розробки організаційно-педагогічних засад підготовки фахівців з дизайну, конкурентоспроможних на ринку праці не лише в Україні, а й за її межами.

У ході дослідження ми звернулися до праць вчених, в яких розглядається розвиток дизайну як особливий вид творчої художньої діяльності (Р.Б’юканан, В.Я.Даниленко, Дж.Джонс, М.С.Каган, Є.М.Лазарєв, Ю.Г.Легенький, C.Г.Лужецький, Т.Мальдонадо, А.Моль, В.Ф.Рунге, Г.Саймон, В.В.Сеньковський). Нами вивчалися праці О.Г.Асмолова, В.Р.Аронова, Ю.С.Асеєва, В.Л.Глазичева, М.П.Лещенко, В.В.Лубенка, О.Я.Пономарьова, О.П.Рудницької, в яких розкривається роль мистецтва в художньому розвитку особистості майбутнього фахівця.

Важливе значення мають положення, викладені в працях українських та зарубіжних учених з проблем філософії освіти (В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.С.Лутай), дидактики (Ю.К.Бабанський, В.П.Беспалько, І.Я.Лернер, М.М.Скаткін), професійного навчання фахівців (С.Я.Батишев, А.П.Беляєва, Б.С.Гершунський, Р.С.Гуревич, В.І.Загв’язинський, В.С.Ледньов, Н.Г.Ничкало, О.М.Новиков, С.О.Сисоєва), професійного навчання майбутніх дизайнерів (Є.А.Антонович, О.Я.Боднар, О.В.Бойчук, Г.Є.Гребенюк, В.М.Косів, А.П.Павлів, В.О.Радкевич, С.В.Рибін, А.В.Чебикін, О.С.Чебоненко, Р.Т.Шмагало, В.Г.Щербина, В.О.Яблонський).

Проблему індивідуалізації та диференціації навчання майбутніх фахівців досліджували І.П.Волков, С.У.Гончаренко, В.В.Давидов, О.С.Дубинчук, Д.Б.Ельконін, В.С.Ільїн, Дж.Найсбіт, І.П.Підласий, П.І.Сікорський та інші.

Проблеми розвитку дизайну та дизайн-освіти досліджували О.І.Генесаретський (методологічні та гуманітарно-художні проблеми дизайну), Є.М.Лазарєв (дизайн як техноестетична система), О.В.Вишневська (дизайн як засіб розвитку творчих здібностей особистості), В.Ф.Сидоренко (проектна культура та естетика дизайнерської творчості), П.М.Татіївський (теорія та історія дизайну), В.М.Косів (проблеми графічного дизайну та глобалізаційні процеси сучасності), І.Я.Герасименко (технології виробництва художньо-конструкторського формотворення). Окремі аспекти становлення і розвитку дизайн-освіти в Україні та за кордоном досліджували С.І.Нікуленко, А.П.Павлів, С.О.Чебоненко.

Аналіз результатів досліджень з підготовки фахівців дизайнерського профілю свідчить про недостатню дослідженість цієї проблеми у вітчизняній педагогічній науці. Сучасні потреби у формуванні конкурентоспроможних фахівців з дизайну на основі інноваційних підходів з урахуванням вимог ринкової економіки зумовили вибір теми дослідження – “Організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу у мистецькому коледжі”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з теми “Дидактичні засади професійного навчання в умовах неперервної освіти” (РК №0102 U 000398).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 22 лютого 2001 року (протокол № 2) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 25 травня 2004 року (протокол № 5 ).

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес у мистецькому коледжі.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі з урахуванням інноваційних підходів у дизайн-освіті, розробити комплект навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну та методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

Концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що організація навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі потребує врахування історико-педагогічних аспектів розвитку дизайнерської освіти, аналізу дизайну як виду художньої творчої діяльності майбутніх дизайнерів. Сучасна дизайн-освіта має ґрунтуватися на філософських, культурологічних, мистецтвознавчих засадах, забезпечувати особистісно орієнтовану та професійно спрямовану освітньо-виховну діяльність, сприяти художньому розвитку особистості майбутнього фахівця з дизайну, забезпечувати дизайн-виробництво, модельний бізнес конкурентоспроможними фахівцями. Теоретичне обґрунтування моделі професійного навчального закладу нового типу – мистецький коледж, а також моделі професійної підготовки майбутніх дизайнерів у системі “учень дизайн-студії– студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну” здійснюється на основі врахування їх цільового, процесуального, науково-методичного та результативного компонентів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що навчально-виховний процес у мистецькому коледжі набуває ефективності за таких умов: врахування вимог суспільства і ринку праці до підготовки фахівців дизайнерського профілю; спрямованості навчально-виховного процесу на забезпечення неперервного художнього і творчого розвитку майбутніх дизайнерів в системі “учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”; забезпечення гнучкості змісту дизайн-освіти; професійного навчання на основі використання варіативних (авторських) курсів; впровадження інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх дизайнерів; постійного оновлення навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх дизайнерів; розвитку дослідницької та конкурсної діяльності студентів мистецького коледжу.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження визначено його основні завдання:

1. Вивчити стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та на практиці.

2. Розкрити вплив мистецтва на художній розвиток фахівців з дизайну.

3. Теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель мистецького коледжу та модель професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну.

4. Обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

5. Розробити та впровадити комплект навчально-методичного забезпечення професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну та підготувати методичні рекомендації для педагогічних працівників щодо організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

Методологічну основу дослідження становлять: найважливіші положення теорії пізнання, вчення про сутність особистості, про системність організації педагогічного процесу; провідні положення теорії професійного навчання на основі синтезу мистецтв, загальнонаукові принципи цілевизначення, наступності змісту дизайн-освіти, основні положення теорії управління й теорії моделювання, неперервності професійно-художнього розвитку особистості фахівця з дизайну.

Теоретичну основу дослідження становлять положення: про національну культуру як соціальне явище, формування особистості в процесі активної творчої діяльності (Б.Г.Ананьєв, О.Г.Асмолов, Г.О.Балл, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.О.Моляко, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, О.П.Рудницька, Ю.А.Самарін, С.О.Сисоєва, Н.Ф.Тализіна та інші); роль мистецтва в художньому розвитку майбутнього фахівця з дизайну (О.В.Бойчук, І.М.Голод, В.Я.Даниленко, Ю.Г.Легенький, С.В.Рибін, А.В.Чебикін та інші); дидактики професійної школи (С.Я.Батишев, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, Г.Є.Гребенюк, М.І.Махмутов та інші). В основу дослідження були покладені ключові положення концепції професійної освіти (Н.Г.Ничкало, Б.С.Гершунський), професійно-художньої освіти (В.О.Радкевич); концепції виховної діяльності (О.А.Дубасенюк); дослідження з естетики (Ю.Б.Борєв, Г.П.Васянович, І.А.Зязюн, Л.Т.Левчук, М.П.Лещенко, С.Х.Раппопорт та інші), з психології художньої творчості та художнього пізнання (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, Я.О.Пономарьов, Б.М.Теплов та інші), з особистісно орієнтованого професійного навчання (Б.Г.Ананьєв, І.А.Зимня, В.В.Рибалка, І.С.Якиманська та інші), з систематизації та інтеграції знань (Ю.С.Тюнников, М.М.Шкодін, А.Є.Шильнікова та інші).

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися взаємодоповнюючі методи, а саме: теоретичні – аналіз філософської, історичної, психологічної, педагогічної, методичної літератури; вивчення нормативно-правових та навчально-методичних документів і матеріалів; порівняння, синтез, узагальнення, систематизація теоретичних та експериментальних даних; емпіричні – бесіди з керівниками навчальних закладів художнього профілю; спостереження, аналіз навчальних занять, анкетування, інтерв’ювання, аналіз розвитку художнього мислення в динаміці, рівня оволодіння знаннями і вміннями з професії; експеримент; перевірка моделі навчального плану для мистецького коледжу тощо.

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи впродовж 2000–2005 років.

На першому етапі (2000–2001 рр.) формулювалися об’єкт, предмет, мета, завдання, гіпотеза дослідження, вивчалася філософська, педагогічна, психологічна, навчально-методична література з обраної теми; розроблялася програма і методика дослідно-експериментальної роботи.

На другому етапі (2001–2002 рр.) теоретично обґрунтовувалися та розроблялися: модель професійного навчального закладу нового типу – мистецький коледж, модель професійної підготовки фахівців з дизайну в системі “учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”, організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі, методика експерименту, здійснювалася підготовка експериментальних матеріалів.

На третьому етапі (2002–2005 рр.) здійснювалася експериментальна перевірка створеної моделі професійного навчального закладу нового типу – мистецький коледж та моделі професійної підготовки майбутніх дизайнерів в системі “учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів –фахівець з дизайну”, здійснювався аналіз проміжних і кінцевих результатів педагогічного експерименту, формулювалися висновки, узагальнювалися результати наукового пошуку.

Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилася на базі Мистецького коледжу художнього моделювання та дизайну м. Києва, Черкаського художньо-технічного коледжу. Вибір експериментальної бази був зумовлений особливостями професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну. У дослідженні брали участь 450 чоловік (студенти, викладачі, випускники коледжу, провідні фахівці в галузі вітчизняного дизайну).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження: вперше розроблено й теоретично обґрунтовано модель мистецького коледжу як професійного навчального закладу нового типу, а також модель професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі “учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”; вдосконалено навчально-виховний процес підготовки дизайнерів на основі впровадження варіативного компонента дизайн-освіти, інноваційних форм і методів навчання, навчально-методичного забезпечення; подальшого розвитку набули положення щодо врахування в організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі потреб сучасного дизайн-виробництва, модельного бізнесу в творчих конкурентоспроможних фахівцях, участі соціальних партнерів у розвитку конкурсної діяльності майбутніх дизайнерів, історичних аспектів розвитку дизайну і дизайн-шкіл в Україні, світових тенденцій підготовки фахівців дизайнерського профілю, ролі мистецтва в художньому розвитку особистості майбутнього фахівця з дизайну, інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх дизайнерів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено програми авторських курсів “Історія світових Будинків мод”, “Нейл-дизайн”, “Косметологія. Пірсинг”, “Дизайн аксесуарів”, “Фурнітурний дизайн”, наскрізну програму практик, методику викладання предмета “Рисунок”, методичні рекомендації з курсового та дипломного проектування із спеціалізації “Дизайн одягу та аксесуарів”, Положення про Центр конкурсної діяльності мистецького коледжу, комплект творчих завдань для вступного випробування, а також методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

Впровадження результатів дослідження. Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі та авторські курси варіативної складової змісту підготовки майбутніх дизайнерів: “Історія світових Будинків мод”, “Нейл-дизайн”, “Косметологія. Пірсинг”, “Дизайн аксесуарів”, “Фурнітурний дизайн” впроваджено у професійних навчальних закладах системи ПТО України (довідка НМЦ ПТО МОН України №14/18.3-472.1 від 25.11.2004 р.), у Хмельницькому вищому професійному училищі № 25 (довідка №01-024-313 від 10.09.2004 р.), у Черкаському бізнес-коледжі (довідка № 252 від 24.12.2004 р.), у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури м. Києва (довідка № 21/08 від 20.01.2005р.).

Особистий внесок автора полягає в узагальненні теоретичних положень та основних підходів до підготовки майбутніх фахівців дизайнерського профілю; обґрунтуванні та створенні моделі мистецького коледжу як професійного навчального закладу нового типу, моделі професійної підготовки фахівців з дизайну в системі “учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”, обґрунтуванні принципів відбору та структурування змісту професійного навчання майбутніх дизайнерів, підготовці комплекта навчально-методичного забезпечення професійного навчання майбутніх фахівців з дизайну, розробці та впровадженні методик викладання спеціальних предметів і практик, організації конкурсної діяльності студентів коледжу.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його меті та завданням, кількісним і якісним аналізом емпіричного матеріалу, результатами експериментальної перевірки висунутої гіпотези.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені модель професійного навчального закладу нового типу – мистецький коледж і модель професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі “учень дизайн-студії– студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”.

2. Організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі: оновлення змісту дизайн-освіти, посилення її варіативної складової; проведення комплексного вступного іспиту; використання інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх фахівців з дизайну; створення сучасного навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти, добір висококваліфікованих педагогів на конкурсних засадах із числа провідних фахівців з архітектури, мистецтвознавства, художників, дизайнерів, науковців; організація творчих педагогічних майстерень, експериментальних лабораторій; розвиток соціального партнерства з дизайн-виробництвом та установами модельного бізнесу України, творчими спілками художників, майстрів народного мистецтва, Конфедерацією дизайнерів і стилістів України, науковими установами АПН України, вищими навчальними закладами художнього профілю; організація дослідницької та конкурсної діяльності студентів коледжу; модернізація матеріально-технічної бази навчального закладу тощо.

3. Положення щодо розвитку партнерської взаємодії з представниками дизайн-виробництва та модельного бізнесу в організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися, обговорювалися і схвалені вченими, педагогами-практиками на міжнародних конференціях: “Сучасні інформаційні технології та інноваційні моделі навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (м.Вінниця, 2002); “Неперервна професійно-художня освіта: теорія і практика” (м.Черкаси,2002); “Теоретичні і методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” (Київ, 2003); “Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців у професійних навчальних закладах технічного і художнього профілю” (м. Львів, 2004); всеукраїнських наукових конференціях: “Проблеми професійного навчання і виховання у закладах профтехосвіти” (Київ, 2002); “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ,2003) та методологічних семінарах: “Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти” (Київ, 2001), “Психолого-педагогічні проблеми формування виробничого персоналу” (Київ, 2002).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 публікаціях, всі праці написано без співавторів, у тому числі: 5 статей опубліковано у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 – стаття у збірнику матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, 4 брошури з методичними рекомендаціями. Загальний обсяг публікацій – 9,80 авторських аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків; списку використаних джерел 363 назви, з них 7– іноземними мовами, 19 додатків на 219 сторінках (окремим томом). Загальний обсяг дисертації 235 сторінок, основний текст – 202 сторінки. Робота містить 6 таблиць на 2 сторінках, 8 структурних схем на 5,5 сторінках, 6 графіків на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, концептуальну ідею дослідження, загальну гіпотезу, завдання дослідження, схарактеризовано теоретичні засади організації дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора, викладено основні етапи й методику експериментальної роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Професійне навчання дизайнерів як проблема професійної педагогіки” – розглянуто дизайн як вид творчої художньої діяльності, проаналізовано стан дослідженості проблеми розвитку дизайну і дизайн-освіти в педагогічній теорії, розкрито роль мистецтва в художньому розвитку особистості майбутнього фахівця з дизайну, викладено особливості підготовки фахівців з дизайну на різних історичних етапах.

В основу теоретичного аналізу проблеми покладено наукові праці Є.А.Антоновича, В.Р.Аронова, О.Г.Асмолова, В.Л.Глазичева, І.А.Зязюна, В.В.Лубенка, А.П.Могильного, О.Я.Пономарьова, І.Пригожина, І.Стенгерс та інших.

У розділі обґрунтовано положення про те, що художній розвиток особистості майбутнього фахівця з дизайну визначається змістом образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, який ґрунтується на досвіді, традиціях минулого, сучасних ідеях естетичного вираження просторових форм, необхідних для успішної еволюції дизайнерської творчості, а також динамічними змінами вимог дизайн-виробництва до професійної компетентності фахівців. Доведено, що вивчення комплексу образотворчих дисциплін, зокрема таких, як: рисунок, живопис, графіка, скульптура, композиція, кольорознавство, історія мистецтв тощо забезпечує високий рівень розвитку образного мислення, творчих якостей особистості майбутнього фахівця з дизайну.

До основних видів сучасної дизайнерської творчості віднесено: індустріальний дизайн, дизайн меблів та інтер’єру, графічний дизайн, комп’ютерний дизайн, дизайн середовища, дизайн одягу та аксесуарів, арт-дизайн тощо. Провідними теоретичними концепціями дизайну є: системний, функціональний, корпоративний дизайн, ар-нуво, арт-дизайн, фірмовий стиль, індастріал-дизайн.

У розділі наголошується, що у дизайні сфокусовано комплекс явищ, пов’язаних з господарсько-економічним життям суспільства, явищами культури в цілому та мистецтва зокрема, діяльністю, яка передує виготовленню речей і створенню середовищних об’єктів. Саме тому ми розглядаємо дизайнера як художника, архітектора, оформлювача, верстальника, аналітика тощо.

Вивчення праць О.Я.Боднаря, О.В.Бойчука, І.М.Голода, В.Я.Даниленка, Ю.Г.Легенького, С.П.Мигаля, С.І.Нікуленко, А.П.Павліва, С.В.Рибіна, М.Р.Селівачова, С.О.Чебоненко, Р.Т.Шмагала, М.І.Яковлєва дало змогу з’ясувати особливості розвитку дизайн-освіти на різних історичних етапах.

Виявлено, що дизайн-освітні системи розвинених країн світу мають багато спільного та, водночас, відмінного: впровадження корпоративного навчання (кожний третій семестр студенти мають працювати в фірмах, корпораціях) (США); підвищення ефективності навчального процесу, на основі зв’язків з виробництвом (Німеччина); підготовка дизайнерів з одночасним оволодінням інженерною спеціальністю (Велика Британія); посилення гуманітарної складової змісту дизайн-освіти, діалогічних форм навчання, конкретності і вузькості постановки проектних завдань у процесі навчання (Італія).

Популяризація українського художньо-промислового мистецтва, створення промислових підприємств, які здійснювали випуск декоративно-прикладних виробів, зумовили необхідність розвитку вітчизняної дизайн-освіти. Провідними школами вітчизняного дизайну стали Львівська національна академія мистецтв, Київська національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва ім. М.Бойчука та інші. Зростання вимог до якості професійної підготовки фахівців з дизайну, наповнення цієї професії іншим змістом зумовлюють необхідність створення навчальних закладів нового типу, організації навчально-виховного процесу на інноваційних засадах.

У другому розділі „Організаційно-педагогічні засади професійного навчання дизайнерів”– викладено організаційно-педагогічні засади функціонування мистецького навчального закладу; обґрунтовано принципи відбору та структурування змісту професійного навчання майбутніх дизайнерів; розкрито інноваційні форми і методи професійного навчання в мистецькому коледжі, їх навчально-методичне забезпечення, роль індивідуалізації та диференціації у професійній підготовці фахівців з дизайну.У розділі теоретично обґрунтовано положення, що характеризують модель професійного навчального закладу нового типу – „мистецький коледж” (рис.1), а також модель професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі

Рис. 1. Модель мистецького коледжу

„учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну” (рис. 2), яка ґрунтується на засадах наступності змісту дизайн-освіти,

Рис. 2. Модель професійної підготовки майбутніх дизайнерів у системі „учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”

посиленні її фундаментальної (образотворчої) та варіативної (авторської) складової, індивідуалізації процесу професійного навчання, самореалізації в конкурсній і творчій художній діяльності, на врахуванні динамічних вимог дизайн-виробництва та установ модельного бізнесу до рівня професійної компетентності випускників мистецького коледжу.

До організаційно-педагогічних засад функціонування мистецького коледжу віднесено: нетрадиційний підхід до відбору художньо обдарованої молоді на навчання, який ґрунтується на запровадженні комплексного вступного іспиту, спрямованого на виявлення в абітурієнтів художніх здібностей, необхідного рівня фантазії, відчуття кольору, форми тощо; наявність висококваліфікованих педагогів, які добираються на конкурсних засадах із числа провідних фахівців архітектури, мистецтвознавства, художників, дизайнерів, науковців тощо; оновлення змісту дизайн-освіти, впровадження варіативних (авторських курсів), інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх фахівців з дизайну; спрямування методичної діяльності педагогів коледжу на розробку навчально-методичного забезпечення підготовки майбутніх дизайнерів, організацію роботи циклових комісій, впровадження сучасних форм методичної роботи (творча педагогічна майстерня, майстер-класи та професійні семінари з участю відомих вітчизняних і зарубіжних дизайнерів), організацію внутрішнього контролю на принципах об’єктивності, систематичності, демократичності; спрямування виховної діяльності в коледжі на формування всебічно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної особистості майбутнього фахівця з дизайну, здатної до самовдосконалення та самореалізації; розвиток соціального партнерства з роботодавцями, студіями відомих українських та зарубіжних дизайнерів, який передбачає спільне проведення олімпіад, конкурсів, фестивалів, що дають змогу виявити молоді таланти в галузі моделювання одягу, перукарського мистецтва, візажу, реклами в моді тощо; матеріально-технічне забезпечення процесу професійного навчання на сучасному рівні дизайнерських творчих майстерень, модельно-макетних лабораторій, художніх студій тощо.

Обґрунтовано положення щодо відбору та структурування змісту професійної підготовки майбутніх дизайнерів на основі принципів: гуманізації, гуманітаризації, фундаменталізації, неперервності, відкритості дизайн-освіти, наступності змісту, випереджувального підходу, єдності теорії та практики в художньому розвитку особистості, індивідуалізації та диференціації процесу художньої діяльності, інтеграції науки, мистецтва і виробництва, екологізації, естетизації освіти, єдності навчання і виховання тощо.

Це дало змогу здійснити такий відбір знань і вмінь, які є професійно значущими в дизайнерській діяльності, зокрема: вільно володіти рисунком і живописом у створенні проектів та ескізів, основами кольорознавства та пластичної анатомії, екології та безпеки життєдіяльності, сучасними технологіями проектування та виготовлення дизайн-виробів.

У розділі обґрунтовано форми інноваційної діяльності у професійному навчанні майбутніх дизайнерів. До них віднесено: професійні семінари, студентські конференції, професійні конкурси, майстер-класи, експериментальні секції, ділові ігри, міні-лекції, виїзні лекції, відео-лекції, практики в дизайн-студіях відомих дизайнерів, етнографічну діяльність в музеях, дослідницьку роботу тощо. Розкрито особливості професійного навчання в мистецькому коледжі на основі інноваційних методів: метод-проектів; портфель-студента, кейс-метод; метод педагогічної підтримки. Розроблено і впроваджено авторську методику навчання основ рисунка – метод зображення на сферичній поверхні. Ефективність цього методу полягає у розвитку у майбутніх дизайнерів високого рівня фантазії, творчої уяви, відчуття надзвичайності об’єкта, інтуїції сприйняття головного, конкретного, умінь передавати невизначені, хаотичні та інші складні предмети, здатності ідентифікувати, ототожнювати себе як з живими істотами, так і з неживим предметним світом.

Значну увагу приділено обґрунтуванню методики індивідуального підходу до професійної підготовки майбутніх дизайнерів. Доведено, що індивідуальний характер завдань забезпечує відпрацювання необхідних фахівцю з дизайну професійних знань, умінь, навичок. Показано, що етнографічна, пленерна та технологічна практики ґрунтуються на засадах індивідуалізації та диференціації.

Визначено сукупність вимог до розробки навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти. Виявлено, що комплексний підхід до навчально-методичного забезпечення сприяє ефективній спільній діяльності педагогів і студентів мистецького коледжу.

На цьому етапі наукового пошуку розкрито залежність рівня якості знань і вмінь студентів мистецького коледжу від рівня навчально-методичного забезпечення теоретичних дисциплін і практик, а також від професійної спрямованості їх змісту.

У третьому розділі – „Організація і результати дослідно-експериментальної роботи” – викладено цілі, завдання, етапи проведення експериментальної перевірки організаційно-педагогічних засад навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі, моделі цього навчального закладу, моделі професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі „учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”.

У ході експериментального дослідження ми виходили з того, що рівень підготовки фахівців у закладі нового типу – мистецький коледж, залежить від узгодженості компонентів навчального плану, зокрема: а) співвідношення між циклами дисциплін; б) розподілу годин на аудиторне і самостійне вивчення; в) розподілу годин, передбачених на проведення різних видів практик; г) обґрунтування питомої ваги традиційних дисциплін і таких, що були впроваджені вперше для підготовки дизайнерів (авторські курси).

Для встановлення співвідношення складових навчального плану майбутніх дизайнерів одягу та аксесуарів, складових циклу практичної підготовки та визначення часу, необхідного на самостійну підготовку, використовувалося правило „золотого перетину”. Результати експериментальної перевірки показали, що навчальний план для підготовки фахівців з дизайну в мистецькому коледжі достатньо наближений до ідеального, а наявні відхилення не є суттєвими. Згідно з таким підходом обґрунтовано, що на фундаментальну підготовку доцільно використовувати 62% загальної кількості годин, загальноосвітню – 24 % годин і практичну – 14%.

Експериментальна перевірка навчального плану дала змогу встановити, що студенти – майбутні дизайнери віддають перевагу тим знанням і навичкам, які належать до фундаментального блоку.

Сукупність усіх видів практик складається з трьох основних блоків: фундаментального – він об’єднує пленерну (162 год.), проектну (162 год.), переддипломну (162 год.) і педагогічну практики (108 год.); етнографічного (162 год.) і технологічного (108 год.). Відповідно здійснений розподіл годин на проведення усіх видів практик за співвідношенням „золотого перетину” має становити – 62%, 24% і 14%. Аналіз розподілу годин на самостійну та аудиторну роботу показав, що в чинному навчальному плані питома вага самостійної роботи достатньо наближена до оптимальної і співвідноситься як 5:3 (5122 аудиторних та 3215 годин, передбачених на самостійну роботу).

Під час експериментальної роботи здійснювалася перевірка ефективності авторських курсів, які входять до варіативної складової навчального плану, зокрема „Історія світових Будинків мод”, „Нейл-дизайн”, „Косметологія. Пірсинг”, „Дизайн аксесуарів”, „Фурнітурний дизайн”.

Важливою складовою навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі є майстер-класи, професійні семінари, які проводяться всесвітньо відомим знавцем історії моди Олександром Васильєвим (Франція), модельєром В’ячеславом Зайцевим (Російська Федерація). До викладацької і консультативної роботи запрошуються провідні українські дизайнери, модельєри, стилісти: Олександр Гапчук, Діана Дорожкіна, Алла Чуря та інші.

Про ефективну організацію навчального процесу свідчать результати конкурсів професійної майстерності, в яких беруть участь студенти коледжу. У 1999– 2005 рр. студенти коледжу постійно брали участь у різноманітних всеукраїнських і міжнародних конкурсах, чемпіонатах, сезонних показах моделей одягу та аксесуарів. Серед них найбільш вагомими були конкурси: „Чарівна голка”, „Феєрія краси”, „Кришталевий силует”, „Кришталева надія”, „Перлини сезону”, „Адмиралтейская игла” (Санкт-Петербург); сезонні покази мод „Погляд у майбутнє”. Загальна кількість студентів, які брали участь у конкурсах і чемпіонатах щороку зростає на 10– 20 чоловік (рис.3).

Рис.3.Участь студентів коледжу в конкурсній діяльності

У ході дослідження виявлено залежність рівня якості знань студентів Мистецького коледжу художнього моделювання та дизайну з кожної навчальної дисципліни від рівня їх навчально-методичного забезпечення, а також рівня професійної спрямованості їх змісту. Експериментальні дані свідчать, що високий рівень навчально-методичного забезпечення таких дисциплін, як рисунок (73%), живопис (78%), композиція (82%), конструювання та моделювання одягу (95%), дизайн одягу та аксесуарів (98%), технологія виготовлення одягу (97%), декоративний дизайн (85%), зміст яких має загальнохудожній характер і впливає на зростання рівня якості знань студентів.

Експертне оцінювання анкет з відповідями викладачів, їхні методичні розробки, зміст лекцій та практичних занять дали змогу виявити: 58% викладачів використовують інноваційні підходи фрагментарно, але роблять це систематично, 17% – фрагментарно і лише на окремих заняттях, 25% викладачів систематично і достатньо ґрунтовно використовують інноваційні педагогічні підходи на лекційних і практичних заняттях.

Використання методу експертних оцінок дало змогу виявити вплив запропонованої моделі професійної підготовки майбутніх дизайнерів в системі „учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну” на якість знань студентів (рис.4).

Рис. 4. Діаграма рівня успішності студентів, що навчаються у коледжі

після закінчення дизайн - студії та на основі вступного комплексного іспиту

Аналіз статистичних даних здійснювався в групах, які навчаються в коледжі після закінчення дизайн-студії та на основі вступного комплексного іспиту. Умовно позначимо їх як А-група і Б-група. Узагальнені показники успішності студентів, які навчалися на „відмінно” і „добре” в А-групі є вищими порівняно з Б-групою. Показники підраховувалися на кінець навчального року, таку тенденцію можна визначити як стійку і приблизно сталу. У 2000 – 2001 навчальному році різниця становила 21%; у 2001 – 2002 –18%; у 2002 – 2003 – 20 %; у 2003 – 2004 становила 17%. Показник успішності визначався нами як важливий і такий, що стимулює студентів до систематичної навчальної роботи протягом року.

Ефективність запропонованої методики професійної підготовки дизайнерів підтверджено також зростанням попиту на випускників мистецького коледжу. Якщо на перших порах студенти-випускники мистецького коледжу були мало відомі на ринку праці, то нині попит на них зростає . Це є свідченням досить високого рівня їх професійної компетентності. Зростання попиту на фахівців з дизайну вдалося досягти завдяки грутновній роботі відповідних служб мистецького коледжу (координаційна рада, центр конкурсної діяльності, заступник директора з питань працевлаштування). Випускники коледжу працюють у провідних установах модельного бізнесу України: Будинок побуту “Столичний”, Будинок моди “Ріто”, дизайн-студія О.Гапчука, дизайн-студія Д.Дорожкіної, дизайн-студія “Батерфляй”, дизайн-студія Айне Гассе та інші.

Таким чином, комплексний аналіз результатів дослідження дає змогу стверджувати, що загальна стратегія запропонованої системи підготовки майбутніх фахівців з дизайну є інноваційною, доцільною і такою, що заслуговує впровадження в освітній процес підготовки майбутніх дизайнерів.

ВИСНОВКИ

1. Результати теоретичного аналізу проблеми дослідження показують, що в науці і практиці значна увага приділялася вивченню філософсько-естетичних, культурологічних, мистецтвознавчих, ергономічних аспектів дизайну. Водночас питання підготовки фахівців з дизайну не дістали систематичного й обґрунтованого висвітлення.

Проблеми професійного навчання дизайнерів у педагогіці починають досліджуватися вітчизняними та зарубіжними вченими на початку ХХ століття. Популяризація українського художньо-промислового мистецтва, створення промислових підприємств, які здійснювали випуск продукції декоративно-прикладного характеру, зумовило розвиток вітчизняної дизайн-освіти. Провідними школами вітчизняного дизайну стали Львівська національна академія мистецтв, Київська національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва ім. М.Бойчука та інші.

Характерними ознаками діяльності дизайнерських навчальних закладів зарубіжних країн є: впровадження корпоративного навчання (кожний третій семестр студенти мають працювати в фірмах, корпораціях) (США); підвищення ефективності навчального процесу на основі зв’язків з виробництвом (Німеччина); підготовка дизайнерів з одночасним оволодінням інженерною спеціальністю (Велика Британія); посилення гуманітарної складової змісту дизайн-освіти, діалогічних форм навчання, конкретності і вузькості постановки проектних завдань у процесі навчання (Італія).

Аналіз практичної діяльності навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців з дизайну в Україні, дав змогу виявити типові труднощі в організації навчально-виховного процесу: невідповідність змісту дизайн-освіти вимогам сучасного дизайн-виробництва (переважає теоретична підготовка, слабка фундаментальна (образотворча) складова змісту); недостатня увага до розвитку інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх дизайнерів, навчально-методичного забезпечення та інші.

2. Дизайн-освіту розглянуто як соціально-педагогічну систему, в якій здійснюється художній розвиток особистості через залучення її до творчої діяльності, спрямованої на формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби суспільства.

Виявлено, що на художній розвиток особистості майбутнього фахівця з дизайну впливають образотворче та декоративно-прикладне мистецтво, представлені в освітньо-професійній програмі такими дисциплінами, як рисунок, живопис, композиція, кольорознавство, історія мистецтв, що спрямовані на освоєння майбутніми дизайнерами світового та національного художнього мистецтва і на цій основі – формування художньо-образного мислення, уяви, художнього смаку, розширення емоційної сфери та творчого потенціалу студентів коледжу.

Дизайн-освіта спрямована на підготовку майбутніх дизайнерів до виконання творчих, виробничо-технічних, проектно-художніх, організаційно-творчих, управлінських і науково-методичних функцій відповідно до обраної спеціалізації. З урахуванням цього дизайн-освіта має спрямовуватися на формування в студентів таких важливих професійних якостей, які розкривають їхні креативні можливості (сприйнятливість; зацікавленість світом речей, його багатоманітністю та єдністю; здатність до узагальнення; автономність, незалежність характеру мислення; здатність до спілкування за допомогою рисунків, схем, креслень, інформаційних засобів; схильність до дослідницької та конкурсної діяльності; здатність критично оцінювати власні та виконані іншими дизайн-проекти; здатність до самоствердження; відповідальність за результати власної роботи тощо).

3. Теоретично обґрунтовано і розроблено модель мистецького коледжу, як професійного навчального закладу нового типу. В його структурі – дизайн-студія, коледж і професійні курси, а також модель професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі „учень дизайн-студії – студент коледжу – слухач професійних курсів – фахівець з дизайну”.

Експериментально доведено доцільність функціонування в структурі мистецького коледжу: центру конкурсної діяльності, майстер-класів, професійних семінарів, до керівництва якими запрошуються відомі вітчизняні та зарубіжні дизайнери (О.Васильєв, В.Зайцев, О.Гапчук та інші).

Експериментально підтверджено ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців з дизайну в системі „учень – студент – слухач – фахівець” на засадах відкритості, наступності, індивідуалізації та диференціації: учні загальноосвітніх і спеціалізованих художніх навчальних закладів спочатку навчаються в дизайн-студії, а за результатами вступного комплексного іспиту – у мистецькому коледжі. Водночас на навчання до мистецького коледжу вступають випускники загальноосвітніх шкіл, безробітні громадяни, а також фахівці з виробництва. Випускники коледжу працевлаштовуються в провідних установах модельного бізнесу України, а окремі з них мають можливість продовжувати удосконалення майстерності на професійних курсах.

Експериментально доведено, що запропонована модель є перспективною і достатньо гнучкою системою підготовки майбутніх дизайнерів.

4. Обґрунтовано організаційно-педагогічні засади навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі: оновлення змісту дизайн-освіти, посилення її варіативної складової; проведення комплексного вступного іспиту; використання інноваційних форм і методів професійного навчання майбутніх фахівців з дизайну; створення сучасного навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти, добір висококваліфікованих педагогів на конкурсних засадах із числа провідних фахівців з архітектури, мистецтвознавства, художників, дизайнерів, науковців; організація творчих педагогічних майстерень, експериментальних лабораторій; розвиток соціального партнерства з дизайн-виробництвом та установами модельного бізнесу України, творчими спілками художників, майстрів народного мистецтва, Конфедерацією дизайнерів і стилістів України, науковими установами АПН України, вищими навчальними закладами художнього профілю; організація дослідницької та конкурсної діяльності студентів коледжу; модернізація матеріально-технічної бази навчального закладу тощо.

5. Узагальнення результатів експериментальної роботи, спрямованої на визначення ефективності організаційно-педагогічних засад навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі як закладі нового типу, дало змогу довести, що навчальний план для підготовки майбутніх дизайнерів одягу та аксесуарів достатньо наближений до ідеального. Відповідно до “золотого перетину” на фундаментальну підготовку використовується 62% загальної кількості годин, загальноосвітню – 24 % годин і практичну підготовку – 14 % годин. Інноваційні підходи до організації навчально-виховного процесу впливають на кількісне і якісне зростання контингенту, зокрема збільшується кількість студентів-випускників дизайн-студії. Важливим показником результативності інноваційної діяльності є впровадження у підготовку майбутніх дизайнерів нових спеціальностей з урахуванням сучасних потреб дизайн-виробництва та модельного бізнесу, участь студентів у вітчизняних і міжнародних фестивалях моди, конкурсах професійної майстерності (чемпіонати України з перукарського мистецтва та декоративної косметики; конкурси „Чарівна голка”, „Феєрія краси”, „Кришталевий силует”, „Кришталева надія”, „Яскрава палітра”, „Адмиралтейская игла” (Санкт-Петербург), сезонні покази мод „Погляд у майбутнє”,“Перлини сезону” тощо).

6. Розроблено і впроваджено в професійну підготовку майбутніх фахівців з дизайну комплект навчально-методичного забезпечення, який включає програми авторських курсів, етнографічної, пленерної та технологічної практик, комплект творчих завдань для проведення вступного випробування абітурієнтів, комплексні контрольні завдання зі спеціальних дисциплін, методичні рекомендації щодо викладання предмета “Рисунок”, курсового і дипломного проектування зі спеціалізації “Дизайн одягу та аксесуарів”. Запропоновано методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в мистецькому коледжі.

7. Здійснення комплексного аналізу результатів дослідження дає змогу стверджувати, що загальна стратегія запропонованої системи підготовки майбутніх фахівців з дизайну є інноваційною, доцільною і такою, що заслуговує впровадження в навчально-виховний процес професійних навчальних закладів дизайнерського профілю України. Результати педагогічного експерименту щодо оцінки ефективності моделі навчального закладу – мистецький коледж дає підстави віднести його до інноваційних навчальних закладів, діяльність яких ґрунтується на відкритих, динамічних та інноваційних технологіях. Експериментально підтверджено