НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.24:364:622.33

Гадецький Василь Геннадійович

СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація

і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Кузьменко Лариса Михайлівна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем управління виробництвом.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Батченко Людмила Вікторівна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідуюча кафедрою менеджменту зовнішньо-
економічної діяльності;

кандидат економічних наук Новак Ірина Миколаївна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України (м. Київ), провідний науковий співробітник відділу соціальної політики.

Провідна установа – Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України

(м. Дніпропетровськ), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться 22 грудня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .151.01 в Інституті економіки про-мисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Універ-ситетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "19" листопада 2005 р.

Заступник голови

спеціалізованої вченої ради О.І. Амоша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні проходить складно. Значні труднощі у пристосуванні до ринкового середовища зазнав і паливно-енергетичний комплекс України, основу якого складає вугільна промисловість.

З початку 90-х років XX ст. вугільний комплекс України знаходиться у важкому стані, який обумовлений старінням шахтного фонду, різким погіршенням гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, а також збільшенням плинності кваліфікованих кадрів через низький рівень оплати праці та важкі її умови. Розроблені й запропоновані урядом України, галузевими відомствами та інститутами програми щодо виведення вугільної промисловості із кризи поки що не принесли позитивного результату. За період 1991-2004 рр. видобуток вугілля знизився більше ніж на 40%, а проведення підземних шахтних виробок – майже на 64%. Кількість збиткових вуглевидобувних підприємств складала у 2004 р. 76,7% (у 1991р. – 25,6%).

Процес реструктуризації вугільної галузі є необхідним і природним. У різні періоди для поліпшення роботи цієї галузі через здійснення реструктуризації пройшли практично всі вуглевидобувні країни світу. Однак результати перших років реструктуризації вугільної промисловості України були неефективними. Масове закриття збиткових шахт без фактичного фінансового забезпечення необхідних заходів, пов'язаних із ліквідацією вуглевидобувних підприємств (особливо в малих шахтарських містах, для яких шахти є містоутворюючими підприємствами), призвело до погіршення соціально-економічного становища і глибокої депресії багатьох шахтарських міст України.

У дисертаційній роботі основну увагу приділено аспектам реструктуризації, що пов'язані з вирішенням соціальних і економічних проблем як вугільної промисловості, так і територій, на яких зосереджені вуглевидобувні підприємства.

Необхідність більш глибоких теоретичних досліджень і практичних розробок щодо питань виявлення соціальних наслідків, пов'язаних із реструктуризацією вугільної промисловості, обумовили вибір теми дослідження, визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Донецького національного технічного університету за темою “Розробка наукових основ моделювання вугільної промисловості як безліч економіко-технологічних об'єктів (шахт) із метою оптимального розподілу інвестицій” (номер держреєстрації 0102U001152, 1999-2004 рр.), у рамках якої автором проаналізовано вплив реструктуризації вугільної промисловості на соціально-економічне становище шахтарських міст України і розроблено методичний підхід до прогнозування мобільності працівників шахти.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо пом'якшення негативних соціальних наслідків реструктуризації підприємств вугільної промисловості.

Виходячи з поставленої мети у роботі вирішено такі задачі:

розроблено показник структурної мобільності, необхідний для прогнозування плинності кадрів;

проаналізовано характер впливу діяльності вугільних шахт на рівень безробіття шахтарських населених пунктів;

розроблено метод прогнозування соціальної мобільності працівників шахти для прогнозу показників плинності кадрів вуглевидобувного підприємства;

обґрунтовано механізм прийняття рішень про доцільність і черговість закриття вугільних шахт з урахуванням соціальних факторів;

доведено необхідність додаткового інформаційного забезпечення для прийняття рішень про закриття вуглевидобувних підприємств;

здійснено аналіз щодо досягнення цілей процесу реструктуризації вугільних шахт у монопромислових шахтарських містах;

проаналізовано характер впливу окремих факторів на зміни соціального стану працівників вугільної промисловості;

доведено економічну доцільність черговості закриття вуглевидобувних підприємств з урахуванням показників соціальної мобільності працівників окремих шахт.

Об'єкт дослідження – соціальні наслідки процесу реструктуризації шахт вугільної промисловості України.

Предметом дослідження є механізм пом`якшення негативних наслідків реструктуризації, що пов`язані із соціальною мобільністю працівників вугільних шахт.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів із питань реструктуризації та розвитку підприємств вугільної промисловості. Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні акти України, що регламентують роботу паливно-енергетичного комплексу; офіційні документи органів державної влади з питань реструктуризації вугільної промисловості; матеріали статистичної та бухгалтерської звітності вуглевидобувних підприємств і територій шахтарських міст, Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості.

У процесі дослідження використовувалися методи регресійно-кореляційного аналізу і математичної статистики (для аналізу впливу внутрішніх і зовнішніх факторів діяльності вугільних шахт на показники мобільності працівників вугільної промисловості), техніко-економічного аналізу (для визначення стану роботи вугільної промисловості України й оцінки ходу здійснення процесу закриття збиткових шахт), математичного прогнозування (для визначення сили впливу факторів діяльності вуглевидобувних підприємств на показник вибуття персоналу вугільних шахт).

Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом дисертаційної роботи є рекомендації щодо оцінки соціальних наслідків реструктуризації та пов'язаних із цим процесом доцільності та черговості закриття вуглевидобувних підприємств.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у такому:

визначено вплив показників частки виробництва вугільної шахти у промисловому виробництві населеного пункту (до якого територіально відноситься вуглевидобувне підприємство) і рівня безробіття населеного пункту (в якому знаходиться шахта) на показник вибуття працівників нерентабельних вугільних шахт;

запропоновано коефіцієнт структурної мобільності, який дозволяє визначати напрями руху персоналу шахти, а також прогнозувати його кількісний склад на вуглевидобувних підприємствах;

розроблено методичний підхід до прогнозування соціальної мобільності працівників шахти, заснований на використанні коефіцієнта вибуття і коефіцієнта структурної мобільності для зниження витрат на вирішення соціальних питань при ліквідації вугільної шахти;

удосконалено:

організаційний механізм прийняття рішень про закриття вуглевидобувного підприємства, що полягає в наданні органам місцевої влади на території, де знаходиться шахта, рівних повноважень із цього питання з Кабінетом Міністрів України та Міністерством палива та енергетики;

методичний підхід до визначення необхідності закриття шахт із використанням додаткової інформації про їх місце у зовнішньому середовищі, що є необхідним для проектних організацій і органів державної влади при вирішенні питань щодо закриття вуглевидобувного підприємства, особливо, якщо воно є містоутворюючим;

механізм прийняття рішень про черговість закриття вугільних шахт з урахуванням соціальних факторів, що дозволяє диференційовано визначати необхідність і термін ліквідації збиткової шахти;

дістали подальшого розвитку:

сутність і цілі процесу реструктуризації вуглевидобувних підприємств у монопромислових шахтарських містах, що дозволить визначати необхідність подальшого функціонування і розвитку таких підприємств у сучасних умовах;

методи аналізу факторів, які висвітлюють соціальні зміни життєдіяльності працівників вугільної промисловості та сприяють визначенню рівня життєзабезпеченості у середовищі населення малих монопромислових міст України;

способи і методи оцінки ефективності процесу реструктуризації підприємств вугільної промисловості, що дозволяють обґрунтовано прогнозувати конкурентоспроможність економіки шахтарських міст і складати стратегічні плани їх довгострокового розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані у роботі методики із визначення впливу показників активно і пасивно діючих на плинність штату вугільних шахт; прогнозування соціальної мобільності працівників вуглевидобувних підприємств; визначення необхідності закриття шахти з використанням додаткової інформації про їх роль у зовнішньому середовищі; прийняття рішень про доцільність і черговість закриття вуглевидобувних підприємств з урахуванням соціальних факторів дають можливість оцінити соціальні наслідки реструктуризації підприємств вугільної промисловості у сучасних умовах, що підтверджується такими документами: Центральний комітет профспілки працівників вугільної промисловості України (довідка №347/5 від 21.10.2004 р.); Макіївський міський центр зайнятості (довідка №01/2871 від 25.10.2004 р.); Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних і вуглеперереробних підприємств ДП “Донвуглереструктуризація” (довідка №02-12/2902 від 26.10.2004 р.); Донецький науково-дослідний, проектний і впроваджувальний центр організації праці при Міністерстві палива і енергетики України (довідка №1/40 від 28.10.2004 р.). Результати досліджень використовуються також у навчальному процесі Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України при викладанні дисциплін “Кадровий менеджмент”, “Кошторисна справа”, “Організація планування шахтного будівництва. Управління будівельним підприємством” (довідка №25-10/54 від 19.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, були одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано тільки ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатами особистої праці здобувача. У цих роботах дисертант розкрив принципи реструктуризації вугільної галузі, соціальний аспект реструктуризації та аналіз комплексного плану соціального захисту працівників, що звільняються; проаналізував види реструктуризації та надав характеристику етапам процесу реструктуризації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати доповідалися і схвалені на: II міжнародній конференції молодих вчених-економістів “Проблемы теории и практики управления в современной экономике” (28-30 січня 1999 р., м. Донецьк), Міжнародній науково-практичній конференції “Університет та регіон” (29-30 листопада 1999 р., м. Луганськ), Регіональній конференції “Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень” (6-7 жовтня 2000 р., м. Донецьк), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період” (4-6 жовтня 2001 р., м. Донецьк), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” (травень 2004 р., м. Донецьк).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць (у тому числі 7 статей і 3 тези матеріалів конференції). Загальний обсяг публікацій – 4,53 д.а., з яких 3,78 д.а. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Зміст дисертації викладено на 161 сторінці комп'ютерного тексту, містить 22 рисунки, 47 таблиць, список використаних джерел із 154 найменувань на 13 сторінках і 4 додатки на 39 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Необхідність реструктуризація вугільної промисловості України в умовах становлення ринкових відносин. Програма реструктуризації вугільної промисловості, прийнята українським урядом, передбачає як основну ланку оздоровлення галузі закриття неперспективних і збиткових шахт. Проте процес реструктуризації вугільної промисловості, який здійснюється, потребує не механічного закриття шахт, а забезпечення соціального захисту населення, визначення пріоритетів щодо створення нових робочих місць і перспектив розвитку шахтарських міст і селищ.

Основною метою реструктуризації підприємств вугільної промисловості є здійснення комплексу заходів по забезпеченню необхідною кількістю вугільної продукції та підвищенню її конкурентоспроможності на світовому ринку. Такий комплекс заходів включає:

реконструкцію і збільшення перспективних вуглевидобувних підприємств;

закриття шахт, які відпрацювали свої запаси, а також нерентабельних шахт і розрізів, неефективних підприємств допоміжного виробництва;

удосконалення економічного механізму вугільної галузі;

перехід до системи об'єктивних рентних платежів;

перетворення організаційно-господарської структури вуглевидобувних підприємств;

передачу об'єктів соціальної сфери у відання муніципальних органів при обов'язковому здійсненні комплексу заходів щодо соціального захисту працівників, які звільняються у процесі перебудови галузі;

зміну форм власності та методів управління.

Незважаючи на суто галузевий характер, реструктуризація окремо взятої вугільної шахти тактично і стратегічно залежить від:

внутрішнього стану шахти, тобто: промислових запасів вугілля, що залишилися, середньої глибини розробки пластів, середньої потужності пластів, що виймаються, рівня зносу основних виробничих фондів, фінансового стану підприємства, рентабельності виробництва, якісних характеристик вугільної продукції;

економічного стану населеного пункту, в якому розташована шахта;

стану вугільної галузі;

стану економіки держави;

наявності та кількості у державі інших енергоносіїв і стану розвитку галузей, робота яких пов`язана з їх виробництвом;

наявності та стану вугільної галузі у країнах, що є сусідами держави, в якій знаходиться вуглевидобувне підприємство, і ціни на вугілля в них;

витрат на транспортування вугілля з інших країн.

Процес реструктуризації в Україні включає вирішення питань ліквідації нерентабельних шахт. Українська державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” (УДКР), створена за наказом Міністра вугільної промисловості у 1996 р., за 8 років (1996-2003 рр.) здійснила фізичну ліквідацію 60 шахт. Усього до 2004 р. ліквідації підлягало 117 вуглевидобувних підприємств, з яких 105 уже перебувають на балансі УДКР. Проте через низький рівень фінансування (35,1%) заходів, пов'язаних із ліквідацією шахти (витрати на фізичне закриття, витрати на екологію, витрати на подолання наслідків ліквідації шахти, утримання ліквідаційних комісій, витрати на проектні роботи, витрати на пом'якшення соціально-економічних наслідків ліквідації шахти), у даний час повністю ще не була закрита жодна шахта в Україні.

У структурі проектних витрат на ліквідацію вуглевидобувних підприємств витрати, пов`язані з пом’якшенням соціально-економічних наслідків закриття шахт, складають більше половини від загальних витрат (рис. 1). Тому саме соціальний аспект повинен стати одним із головних при вирішенні питань про закриття вуглевидобувного підприємства.

Рис. 1. Структура витрат на закриття шахт

Таким чином, виходячи з важливості соціального аспекту реструктуризації підприємств вугільної промисловості, процедура прийняття рішення про доцільність закриття вугільних шахт потребує удосконалення, яке стосується організаційних і економічних питань.

Розділ 2. Вплив реструктуризації вугільної промисловості на соціальний стан її працівників. Масове закриття шахт, без належного фінансування соціальних витрат на рівні проектної необхідності реструктуризації як найвагомішої та важливої в загальній структурі витрат на закриття вуглевидобувних підприємств, призвело до депресивного стану малих шахтарських міст Донбасу. Основною причиною, яка призвела до цього, був низький рівень забезпечення працевлаштування звільнених шахтарів із шахт, що закриваються. Так, у середньому відсоток фактично працевлаштованих звільнених шахтарів складає 9,33%, а по деяких дирекціях УДКР – усього 0,77% (Горлівська дирекція) або 4,56% (Олександрійська дирекція). По Краснодонській, Єнакіївській, Кіровській та Селідовській дирекціях відсоток працевлаштованих не перевищував 6,5%, а по Торезькій дирекції взагалі практично не було працевлаштування державними закладами.

Реструктуризація підприємств вугільної промисловості призвела до значних соціальних змін у середовищі працівників галузі та тих населених пунктів, в яких вуглевидобувні підприємства є містоутворюючими. До факторів, які визначають ці зміни, відносяться: класова структура; соціальна й економічна стратифікація; соціальна мобільність. У сучасних динамічних умовах світової ринкової економіки із цих факторів найбільш важливим є соціальна й економічна стратифікація і соціальна мобільність. Соціальна стратифікація – це сукупність розташованих у вертикальному порядку соціальних прошарків: бідних, заможних, багатих. Кожний соціальний прошарок людей має об'єктивні схожі показники за чотирма шкалами стратифікації (влада, дохід, власність, освіта), а формування соціальних прошарків (іноді соціальний прошарок називають соціальною стратою, як у західних країнах) у суспільстві розуміється під соціальною стратифікацією. На рис. 2 показано схематичне становище, в яке вимушено потрапила значна частина звільнених шахтарів із шахт, що закриваються.

Індивіди

Більш високий прошарок

L F

Більш низький прошарок

Умовні позначення:

F – сила протидії індивіда проникненню у групу з низьким статусом;

L – соціальна дистанція між двома статусними прошарками, або групами.

Рис. 2. Схема протидії фільтрації індивіда у прошарок
із більш низьким статусом

Окремий індивід (у даному випадку безробітний шахтар) знаходиться у проміжному прошарку – між двома сусідніми статусними прошарками. Цей індивід володіє певною силою, яка протидіє потоку сил, спрямованих і сприяючих потраплянню людей на більш низькі статусні прошарки. Ці сили об'єктивно завжди існували, і вони схожі на силу природного відбору, яка не допускає попадання у більш високі статусні прошарки людей, не готових там знаходитися. Такі сили інакше ще можна назвати бар'єрами, які протидіють тому, щоб індивід (працездатного віку) залишився у своєму статусному прошарку, в якому він звик знаходитися через різні причини (соціального, професійного або економічного характеру).

Соціальна мобільність означає переміщення індивіда або групи у більш високий або низький соціальний прошарок (вертикальна мобільність), чи зміну свого місця роботи (горизонтальна мобільність). Інакше її ще можливо трактувати як перехід по вертикалі або по горизонталі в інші соціальні групи, які знаходяться на різних рівнях. Соціальна мобільність характеризується напрямом, різновидом і дистанцією соціальних переміщень людей у суспільстві (індивідуально і групами). Таке явище серед працівників підприємств вугільної галузі протягом 1993-2004 рр. було значним (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка руху працівників, зайнятих у вугільній

промисловості Донецької області

Рік | Середня чисельність персоналу галузі,
тис. чол. | Прийнято, чол. | Вибуло | усього, чол. | у тому числі з причин | плинність кадрів | скорочення штатів | інші
причини | 1993 | 422,2 | 86698 | 95323 | 64367 | 954 | 30002 | 1994 | 400,5 | 60106 | 90453 | 64412 | 1692 | 24349 | 1995 | 356,5 | 77980 | 102729 | 72166 | 3596 | 26967 | 1996 | 331,3 | 70345 | 104633 | 64945 | 6583 | 33105 | 1997 | 307,1 | 61213 | 81642 | 53037 | 8229 | 20376 | 1998 | 292,6 | 64125 | 71336 | 47771 | 3933 | 19632 | 1999 | 255,6 | 42475 | 55110 | 38036 | 3182 | 13892 | 2000 | 239,1 | 41543 | 61740 | 43538 | 3358 | 14844 | 2001 | 211,6 | 47754 | 58289 | 38088 | 2992 | 17209 | 2002 | 194,6 | 42467 | 54998 | 38477 | 2130 | 14391 | 2003 | 185,6 | 47134 | 54623 | 37139 | 2354 | 15130 | 2004 | 178,1 | 46595 | 54639 | 37284 | 869 | 16486 |

Різке скорочення середньої чисельності персоналу галузі за часи незалежності України обумовлено насамперед великою кількістю закритих шахт (неможливою без звільнення великої кількості робітників) та падінням престижності шахтарської праці (у Радянському Союзі проводилася потужна агітаційна пропаганда на користь роботи на шахтах, причому підкріплена вона була високим рівнем оплати праці – зараз вугільна промисловість займає 10 місце, а у 1991 р. вона була першою за рівнем оплати праці).

Таким чином, завдяки різкому коливанню чисельності робітників вугільних шахт Донбасу виникли об`єктивні причини для того, щоб посилились соціальні зміни у становищі працівників вуглевидобувних підприємств. Ці зміни найкраще характеризує горизонтальна соціальна мобільність. У табл. 2 представлено аналіз соціальної мобільності по Донецькому регіону за 12 років роботи галузі.

Таблиця 2

Аналіз соціальної мобільності у вугільній галузі Донецької області
за 1993-2004 рр.

Рік | Загальний коефіцієнт мобільності, % | Різниця між прибулими і вибулими працівниками галузі, чол. | Частка вибулих через плинність працівників від загальної кількості вибулих, % | 1993 | 43,11 | -8625 | 67,53 | 1994 | 37,59 | -30347 | 71,21 | 1995 | 49,44 | -24749 | 70,25 | Період реструктуризації вугільної промисловості України | 1996 | 52,82 | -34288 | 62,07 | 1997 | 46,52 | -20429 | 64,96 | 1998 | 46,3 | -7211 | 66,97 | 1999 | 38,18 | -12635 | 69,02 | 2000 | 43,19 | -20197 | 70,52 | 2001 | 50,11 | -10535 | 65,34 | 2002 | 50,08 | -12531 | 69,96 | 2003 | 54,83 | -7489 | 67,99 | 2004 | 56,84 | -8044 | 68,24 |

Визначено, що за ці роки загальний коефіцієнт мобільності в середньому складає 47,4а за період реструктуризації вугільної промисловості – 48,7Спостерігається постійне негативне сальдо між прибулими і вибулими працівниками галузі, особливо у 1994-1997 рр. і у 2000 р. За період реструктуризації ця різниця в середньому складає 14818 чол. Така негативна динаміка пов'язана з безліччю труднощів функціонування вугільних шахт в умовах нестабільної ринкової економіки України (постійно змінний рівень інфляції; недосконалість законодавчої бази, що регламентує діяльність підприємств вугільної промисловості; постійне зростання цін на сировину і послуги, у тому числі на транспортування вугільної продукції для шахт, причому для різних вуглевидобувних підприємств ці витрати різні внаслідок неоднакової віддаленості від споживачів вугілля).

Високий рівень частки вибулих через плинність кадрів (протягом усього періоду вище 60%) не сприяє стабілізації роботи вугільного комплексу Донецької області.

Таким чином, реструктуризація вугільної промисловості, яка першою з галузей випробувала перехід до більш сучасної, визначеної ринком форми функціонування, виявила найважливіші, раніше приховані проблеми, що заважають нормальному становленню ринкової економіки у шахтарських регіонах, серед яких важливе місце займає один із напрямів соціальної мобільності – плинність кадрів, однією з основних форм якої є звільнення за власним бажанням. Важливість плинності обумовлена, перш за все, її негативним впливом на стабільність роботи штату вуглевидобувного підприємства та необхідністю додаткового фінансування навчання нових робітників. Можливість прогнозу процесу звільнення дозволяє контролювати і планувати необхідний склад працівників шахти як у бік збільшення, так і зменшення штату на користь самого підприємства і населеного пункту, до якого територіально відноситься вуглевидобувне підприємство.

До основних факторів, які впливають на зміну кількості звільнених за власним бажанням із шахти (що визначають плинність), є: частка промислового виробництва шахти у промисловому виробництві міста; заробітна плата; рівень безробіття шахтарського населеного пункту; рентабельність; продуктивність праці.

Ці фактори слід розділити за ступенем впливу на:

активні (легко піддаються регулюванню) – заробітна плата, рентабельність, продуктивність праці;

пасивні (для зміни потрібні рішення на рівні населеного пункту в цілому) – частка промислового виробництва шахти у промисловому виробництві міста і рівень безробіття шахтарського населеного пункту.

Облік і аналіз факторів дозволяє здійснити прогнозування рівня безробіття і встановити стратегічні напрями управління рівнем безробіття у конкретному населеному пункті.

Розділ 3. Удосконалення оцінки соціальних наслідків реструктуризації вугільних шахт. Дослідження підтвердили, що рівень витрат на вирішення соціальних проблем для окремих шахт є неоднаковим і залежить від багатьох факторів, до яких відносяться: віддаленість шахти і населеного пункту, в якому знаходиться вуглевидобувне підприємство, від крупних економічно розвинених міст; наявність вільних вакансій для працевлаштування у своєму місті на інших підприємствах (у тому числі тих, що не відносяться до вугільної промисловості) і рівня оплати праці на них; віддаленість сусідніх шахт, кількість вільних робочих місць і розмір середньої заробітної плати й умов праці (глибина гірничих робіт, потужність пластів, що розробляються, шкідливість умов праці – запиленість, загазованість, температурний режим тощо) на них. Тому урахування цих факторів під час прийняття рішення про закриття вуглевидобувного підприємства дозволить прогнозувати рівень витрат на розв`язання соціальних проблем.

Аналіз свідчить, що закриття шахт у Донецькій і Луганській областях за принципом їх збитковості призвело до значного погіршення демографічного і соціально-економічного стану у монопромислових містах Донбасу. Зменшення кількості виробничих підприємств (в основному шахт) погіршило наповнення місцевих бюджетів населених пунктів. Моногалузеві шахтарські міста стали аутсайдерами серед усіх міст обласного значення. Через таку ситуацію у вуглевидобувних регіонах Донбасу в середовищі незайнятого працездатного населення виявляється процес міграції (одного з різновидів горизонтальної мобільності). Отже виникає необхідність у методичному підході до прогнозування мобільності працівників вугільної промисловості, особливо для територій, де шахти є містоутворюючими підприємствами, а таких населених пунктів у Донецькій області залишилось на цей період більше 60% від загальної кількості міст.

Методичний підхід полягає у групуванні шахт, що підлягають закриттю, за рівнем середнього коефіцієнта вибуття (Qpj) за певні роки і коефіцієнтом структурної мобільності (Qстр). Він розраховуються як різниця між коефіцієнтом поповнення (Qwi) і коефіцієнтом вибуття (Qpj):

Qстр = Qpj – Qwi. (1)

Даний коефіцієнт характеризує інтенсивність рівня збільшення (зменшення) змінюваності штату на підприємстві. Економічна доцільність використання такого коефіцієнта при ухваленні рішення про закриття збиткових вуглевидобувних підприємств полягає в можливості отримання економії (економічного ефекту), яку можна розраховувати при визначені вартості проектів закриття шахт за методикою

; (2)

; (3)

; (4)

, (5)

де Зпрогн - прогнозна вартість проекту закриття шахти при обліку коефіцієнта структурної мобільності, млн. грн.;

Ззакр - базова вартість проекту закриття шахти, млн. грн.;

Зфi - елементи проектних витрат, млн. грн.;

З1 - одноразова допомога, млн. грн.;

З2 - компенсації на період працевлаштування, млн.грн.;

З3 - компенсації пенсіонерам, млн. грн.;

З4 - ліміт коштів на виплату грошової допомоги по безробіттю, млн.грн.;

З5 - ліміт коштів на створення нових робочих місць для підземних працівників, що звільняються, млн. грн.;

З6 - ліміт коштів на створення нових робочих місць для працівників поверхні, що звільняються, млн. грн.;

Дсоц - частка соціальних витрат, пов'язаних із впливом коефіцієнта структурної мобільності у загальній структурі витрат на ліквідацію шахти, %;

Qстр - коефіцієнт структурної мобільності, частка од.;

Е - економічний ефект від скорочення виплат соціального характеру при закритті шахти, млн. грн.

Такий підхід, по-перше, дозволяє оцінити ефективність впливу мобільності працюючих у вугільній промисловості на закриття вуглевидобувних підприємств і, по-друге, дає можливість розробити напрями підвищення ефективності реструктуризації вугільної промисловості. Це свідчить про комплексність запропонованої методики.

Оцінка впливу мобільності робітників вугільної промисловості на ефективне закриття вуглевидобувних підприємств проводилася на основі комплексного плану соціального захисту (соціальний захист працівників шахти при її ліквідації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. №623 “Про заходи соціального захисту працівників, що звільняються у зв'язку із закриттям (ліквідацією) неперспективних вуглевидобувних підприємств Міністерства вугільної промисловості”, а також з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1164 “Про внесення змін у порядок ліквідації збиткових вуглевидобувних і вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості”. Для розрахунку використовувались такі види витрат: виплата одноразової допомоги, виплата вихідної допомоги і витрати на створення нових робочих місць. Вони залежать від кількості звільнених шахтарів і можуть зменшуватися залежно від значення коефіцієнта структурної мобільності. Їх частка від загальної проектної вартості в середньому становить 26,9(Дсоц). Суть пропонованої оцінки впливу мобільності робітників вугільної промисловості на ефективне закриття вуглевидобувних підприємств полягає в тому, що сума коштів по всіх напрямах витрат (пов`язаних із чисельністю) помножується на середній (за останні роки роботи шахти до розгляду питання про подальшу експлуатацію шахти – 5-8 років) коефіцієнт структурної мобільності (Qстр). У випадку, якщо значення (Qстр) негативне, то при ліквідації шахти через рік після ухвалення рішення про її закриття прогнозна чисельність працівників шахти скоротиться на відсоток, відповідний середньому значенню коефіцієнта структурної мобільності, і, отже, зменшиться сума коштів (одноразова допомога, вихідні допомоги і компенсації, кошти на створення нових робочих місць) для цієї категорії працівників, яку можна вважати економічним ефектом відповідно до рекомендацій щодо подальшого проведення реструктуризації вугільної промисловості України.

Напрями підвищення ефективності реструктуризації вугільної промисловості базуються на можливості прогнозування чисельності працівників шахти з урахуванням природної плинності персоналу. Для шахт, які підлягають закриттю, слід використовувати принцип черговості їх закриття – у першу чергу повинні закриватися шахти, для яких показник структурної мобільності протягом декількох років буде мінімальним (від -0,15 до -0,05).

На рис. 3 представлено алгоритм процедури запропонованого в роботі методичного підходу до прогнозування мобільності працівників шахт.

Крім прогнозування мобільності працівників шахт, важливим є питання про процес прийняття рішень щодо доцільності закриття збиткових шахт, з одночасним вирішенням соціальних проблем.

Процес удосконалення прийняття таких рішень потрібно починати з обґрунтування інформаційного забезпечення процесів ухвалення рішення про доцільність закриття шахти, яке полягає в доповненні (до базової документації з даного питання) матеріалами, які відображають не тільки технологічну роботу й економічний стан вуглевидобувного підприємства, але і показують взаємозв'язок шахти з населеним пунктом, в якому вона знаходиться. І щоб у список шахт, що закриваються, не потрапило підприємство, закриття якого принесе більший збиток як державі, так і місцевим органам влади, ніж його подальша виробнича діяльність, при визначенні рішення про закриття вуглевидобувної шахти необхідно враховувати інформацію, що характеризує: 1) рівень безробіття по населеному пункту, в якому розташовано вуглевидобувне підприємство, що потенційно закривається, на момент розгляду питання про закриття – для прогнозу можливостей працевлаштування звільнених із шахти робітників; 2) частку промислового ви-

Рис. 3. Алгоритм процедури методичного підходу до прогнозування

мобільності працівників шахти

робництва шахти в матеріальному виробництві населеного пункту – для оцінки рівня по фактору “містоутворююче підприємство”; 3) соціальну мобільність працівників шахти мінімум за останні п'ять років роботи до моменту розгляду питання про закриття.

Виходячи з важливості урахування такої інформації при прийнятті рішення про подальшу доцільність закриття шахт, необхідно, щоб місцеві органи влади мали право на заборону закриття або відстрочення закриття шахт, які розташовані на їх території та є містоутворюючими.

На рис. 4 представлено блок-схему прийняття рішення про закриття вуглевидобувного підприємства, в якій ураховано недоліки базової державної процедури прийняття рішення про доцільність закриття шахт.

8

7

7

7 3 1

4

5 6

2

Примітка: 1-8 – послідовні етапи вирішення подальшого функціонування вуглевидобувного підприємства

Рис. 4. Блок-схема прийняття рішення про закриття
вуглевидобувного підприємства

До основних недоліків відносяться:

відсутність детальної оцінки ефективності заходів щодо ліквідації шахт і індивідуального підходу у вирішенні питання про закриття вуглевидобувних підприємств;

поверхнева (формальна) взаємодія територіальних і галузевих органів управління у процесі реструктуризації;

відсутність урахування інформації, що характеризує вплив шахти на соціально-економічне становище населеного пункту, до якого територіально відноситься вуглевидобувне підприємство.

Отже, основними критеріями, за якими держава повинна приймати рішення про закриття вуглевидобувного підприємства, є:

рівень збитковості шахти;

високий негативний рівень показника структурної мобільності протягом тривалого періоду часу (5-8 і більше років);

величина вартості проекту і розмір економії з урахуванням коефіцієнта структурної мобільності;

частка промислового виробництва вуглевидобувного підприємства у виробництві населеного пункту, до якого територіально відноситься шахта;

рівень безробіття в населеному пункті;

рівень міграції по населеному пункту;

структура доходів мешканців шахтарського міста;

вікова структура населення міста, в якому знаходиться збиткова шахта.

Так, розрахунки за оцінкою ефективності планів закриття шахт з урахуванням впливу мобільності працівників свідчать, що у разі закриття, наприклад, містоутворюючого підприємства міста Новогродівка шахти “Росія”, економічний ефект при використанні у розрахунку коефіцієнта структурної мобільності у 8,7 раза нижче, ніж при ліквідації шахти “Бутовка-Донецька” міста Донецьк, а проектна вартість у 3,36 раза вище, ніж при ліквідації шахти “Бутовка-Донецька” (з 2004 р. почалася ліквідація (суха консервація) цієї шахти). Такі ж співвідношення можна спостерігати і по решті шахт, що підтверджено результатами дослідження.

Отже, існує певна ефективність урахування впливу соціальної мобільності (а саме коефіцієнта структурної мобільності) працівників вугільної промисловості при прийнятті рішення про закриття вуглевидобувних підприємств та при визначенні черговості закриття збиткових вугільних шахт.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі було вирішено науково-прикладну задачу – розроблено рекомендації щодо оцінки соціальних наслідків реструктуризації, а саме доцільності та черговості закриття вугільних шахт на підставі розробки і реалізації методичних підходів щодо урахування факторів, які визначають зміни стану працівників вуглевидобувних підприємств унаслідок закриття збиткових підприємств галузі.

Основні результати роботи зводяться до такого:

1. При становленні ринкових відносин в Україні одним із важливих напрямів реформування економіки є процес реструктуризації вугільної промисловості. Такий процес викликав значні соціальні проблеми, витрати на вирішення яких складають 53% від загальних витрат на ліквідацію шахти, тому ефективність рішень про закриття вуглевидобувних підприємств потребує нових підходів.

2. За роки реструктуризації (1996-2004 рр.) державі не вдалося поліпшити техніко-економічні показники роботи вугільного комплексу країни, а масове закриття нерентабельних шахт, особливо в малих вугледобувних містах, лише погіршило соціально-економічний стан шахтарських міст. Це свідчить про необхідність пошуку нових шляхів і напрямів подальшого проведення реструктуризації вугільної галузі, щоб уникнути ще більшого погіршення стану вуглевидобувних регіонів країни.

3. Низький рівень працевлаштування шахтарів, звільнених унаслідок закриття збиткових вугільних шахт (близько 10% від запланованої кількості), сприяв збільшенню безробіття, особливо в населених пунктах, де шахти були містоутворюючими підприємствами, і вплинув на зростання міграції працездатного населення з цих міст. Окрім цього відбулися соціальні зміни у становищі населення вугільних регіонів, які пов`язані з переходом до більш низького соціального прошарку за стратифікаційною шкалою, що викликало депресію у їх соціально-економічному розвитку.

4. Визначено особливості та причини виникнення соціальних змін у становищі населення шахтарських міст; обґрунтовано важливість урахування соціальної мобільності як одного з основних факторів, що визначає стан мешканців вугільних регіонів у період соціально-економічних катаклізмів, які з'явилися через незадовільне здійснення заходів щодо реструктуризації вугільної промисловості.

У рамках по вивченню соціальної мобільності у вуглевидобувних містах Донбасу було визначено фактори, які активно і пасивно впливають на плинність персоналу шахт, і оцінено характер їх дії на зміну цього явища. До активних, які легко піддаються регулюванню, відносяться: заробітна плата, рентабельність, продуктивність праці. До пасивних (для зміни яких потрібні рішення або зрушення на рівні населеного пункту в цілому) відносяться: частка промислового виробництва шахти у промисловому виробництві міста і рівень безробіття шахтарського населеного пункту.

5. Виявлено і враховано новий показник, що характеризує соціальну мобільність працівників вуглевидобувних підприємств – коефіцієнт структурної мобільності. Такий показник дозволяє при його урахуванні у проектах закриття збиткових шахт економити значні грошові ресурси при реалізації цих проектів, які можна направити на розвиток економіки малих шахтарських міст. Особливо ця економія виявляється у статті витрат проекту закриття шахти “Витрати на створення нових робочих місць”. Це сприяє зниженню вартості проектів закриття, а заощадження держава може направити у вигляді пільгових кредитів на створення нових виробничих підприємств у вуглевидобувних містах, що знизить рівень безробіття, міграцію і забезпечить вихід з економічної кризи монопромислових шахтарських регіонів.

6. Удосконалено блок-схему прийняття рішення про закриття вуглевидобувного підприємства. Обґрунтовано і доповнено перелік інформації, яка необхідна органам державної влади при управлінні реструктуризацією вугільної промисловості країни і прийнятті рішення про закриття нерентабельних вугільних шахт. Запропоновано підходи щодо черговості закриття підприємств вугільного комплексу.

7. Розроблений методичний підхід до прогнозування мобільності працівників шахти і методика оцінки впливу мобільності працівників вугільної промисловості на ефективне закриття вуглевидобувних підприємств можуть використовуватися не тільки для вуглевидобувних підприємств, але й сприяти плануванню трудового потенціалу обласних населених пунктів, без якого неможливе прогнозування розвитку економіки малих міст України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гадецкий В.Г. Влияние договорных условий на объемы реализации продукции // Труды Донецкого государственного технического университета. Сер. Экономическая. – Донецк: ДонГТУ. – 1999. – Вып. 9. – С. 325-334.

2. Шевченко В.В., Гадецкий В.Г. Анализ стратегий уменьшения социальной напряженности, возникающей вследствие реструктуризации угольной промышленности // Вісник Технологічного університету Поділля. Економічні науки. – 2000. – №4, ч.3. – С.35-39.

Особистий внесок: розвиток принципів реструктуризації вугільної галузі, соціальний аспект реструктуризації та аналіз комплексного плану соціального захисту працівників, що звільняються.

3. Гадецкий В.Г. Анализ работы угольной промышленности стран, наращивающих угледобычу // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – С. 289-296.

4. Качан И.В., Шевченко В.В., Гадецкий В.Г. Реструктуризация предприятий: теория, практика, проблемы // Наук. пр. Донецького державного технічного університету. Сер. Економічна. – Донецьк: ДонДТУ. – 2002. – Вип. 49. – С. 59-68.

Особистий внесок: аналіз видів реструктуризації та характеристика етапів процесу реструктуризації.

5. Гадецкий В.Г. Социальный аспект реструктуризации угольной промышленности Украины // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 344-349.

6. Качан И.В., Шевченко В.В., Гадецкий В.Г. Модификация метода иерархии потребностей Маслоу // Наук. пр. Донецького національного технічного університету. Сер. Економічна. – Донецьк: ДонНТУ. – 2003. – Вип. 65. – С. 50-55.

Особистий внесок: аналіз особливостей теорій мотивації та сучасний погляд на існуючу теорію.

7. Гадецкий В.Г. Мобильность как один из важнейших социальных аспектов реструктуризации угольной промышленности // Наук. пр. Донецького національного технічного університету. Сер. Економічна. – Донецьк: ДонНТУ. – 2004. – Вип. 75. – С.182-189.

8. Гадецкий В.Г. Факторы, влияющие на объем реализации товаров в условиях договорных отношений // Материалы ІІ междунар. конф. молодых ученых-экономистов (Донецк, 28-30 янв. 1999 г.). – Т.1. Управление экономическими процессами на микроуровне. – Донецк: ДонГТУ, ИЭП НАН Украины. – 1999. – С.180-185.

9. Гадецкий В.Г. Возможные пути разрешения проблем, возникающих в ходе реструктуризации угольной промышленности // Зб. наук. пр. Східноукраїнського державного університету: За матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. “Університет та регіон” (Луганськ, 29-30 листоп.
1999 р.). – Луганськ: СУДУ. – 2000. – С.107-109.

10. Гадецкий В.Г. Анализ экономических проблем реструктуризации угольных шахт Украины на современном этапе // Тези доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф. “Теорія та практика управління у трансформаційний період (Донецьк, 4-6 жовт. 2001 р.). –