ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Жиленко Катерина Миколаївна

УДК 338.43

ОРГАНІЗАЦІЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЛІ

В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНУ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Благодатний Володимир Іванович,

Європейський університет (м, Херсон),

завідувач кафедри економіки та менеджменту.

кандидат економічних наук, Корецька Світлана Олександрівна,

Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління", доцент кафедри фінансів та банківської справи.

Провідна установа - Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, кафедра організації виробництва та агробізнесу.

Захист відбудеться „30" червня 2005 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд.342.

3 дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий „30" травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна має майже третину запасів чорнозему та 27 % орної землі в Європі. В країні на душу населення припадає 0,66 га орної землі, тоді як в Європі цей показник становить 0,25 га, а у світі - 0,23 га. Такий земельний потенціал при раціональному використанні здатний забезпечити сталий конкурентоспроможний розвиток економіки держави в контексті світового господарювання. Тобто ми маємо значні можливості для формування високопродуктивного та інтенсивного агропромислового виробництва, перетворення його в високоефективний експортоспроможний сектор економіки та забезпечення продовольчої безпеки держави.

На сьогодні в Україні більшість земель сільськогосподарського призначення передана у приватну власність селян. Пайові сертифікати замінюються державними актами на землю з виділенням її в натурі. З позиції сучасних технологій агропромислового виробництва, що утворюється в результаті приватного землеволодіння, це не сприяє її ефективному використанню та збереженню родючості. Тому завершення земельної реформи потребує докорінно перебудувати економічні відносини на селі з метою утвердження повноцінного ринку землі, формування сучасного земельно – орендного та іпотечного механізму використання сільгоспугідь, регулювання земельних відносин з боку держави, впровадження економічних стимулів раціонального використання та охорони земель.

Вітчизняна і зарубіжна економічна наука має класичне теоретичне надбання щодо форм земельної власності і відповідних їй господарських форм використання. Розвиток землеволодіння і землекористування досліджувався в різних аспектах і напрямах, що знайшли відображення у наукових працях А.Г. Бабенка, М.І. Буздалова, В.О. Білика, О. Гоша, Г.Д. Гуцуляка, Д.С. Добряка, М. В. Комова, М.Д. Кодратьєва, О.В. Крисального, О.Б. Лєппке, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, К. Маркса, Л.Ю. Мельника, В. Я. Месель- Веселяка, І.Р. Михасюка, О. М. Онищенка, В.В. Радченка, І.А. Розумного, Л. Романової, П.Т. Саблука, П. А. Столипіна, А. М. Третяка, М. І. Туган – Барановського, М. М. Федорова, О.В. Чаянова, В.В. Черноіванова, Г. Шмельова, А.В. Чупіса, А.Д. Юрченка та інших.

Однак слід зазначити, що багатовекторність проблеми, динамічність розвитку земельних відносин зумовлюють подальше поглиблення досліджень. Зокрема, потребують подальшого узагальнення питання земельної власності, ренти і рентних відносин в ринковому господарюванні на землі, формування функцій і задач земельного ринку, оцінки соціально – економічних форм підприємництва на землі, що склались, вирішення проблем ефективної організації раціонального землеволодіння і землекористування та формування нової системи земельного кадастру, становлення регульованого землеробства, вибору оптимальної структури використання землі в регіоні, прогнозування доходів і удосконалення оцінки землі для встановлення орендних платежів.

Недостатнє теоретичне і практичне дослідження наведених проблем зумовили актуальність обраної теми, її значимість і напрямок дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково – дослідних робіт на кафедрі менеджменту організації Дніпропетровського державного аграрного університету за темою : “Організація, розвиток і державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” ( номер державної реєстрації 0102U005022)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка науково – практичних рекомендацій підвищення ефективності аграрного використання землі, що базується на засадах розвитку ринкової економіки в державі, зміни форм землеволодіння і землекористування, впровадження систематизованих достовірних відомостей про землю і земельні відносини, формування землеробства, заснованого на оренді і ринковій орендній платі, оперативних прогнозних оцінках врожаю сільськогосподарських культур та вибору раціональної технології їх вирощування, вдосконалення механізму оцінки землі.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення завдань щодо:

- здійснення теоретичного аналізу і узагальнення сутності земельної власності та відповідних відносин в ринковій економіці;

- визначення завдань і функцій ринку землі в умовах завершення аграрної реформи в Україні;

- розкриття природи земельної ренти, рентних відносин та орендної плати за землю в сільському господарстві;

- проведення аналізу сучасного стану землекористування та удосконалення нових організаційно – правових форм господарювання на селі;

- обґрунтування змісту орендних відносин на сільськогосподарські землі у приватній власності селян та забезпечення механізму земельного кадастру на нову систему землеволодіння і землекористування на селі;

- розробки пропозицій становлення регульованого землеробства і раціональної структури виробництва в сільському господарстві регіону;

- прогнозування ефективного землекористування в різних за формами господарствах та удосконалення оцінки їх земель.

Предмет, об’єкт та методологія дослідження. Предметом дослідження є організаційно–економічні засади активізації ефективного землекористування в аграрному секторі економіки. Об’єктом дослідження є процеси становлення суб’єктів ринкового землеволодіння і землекористування на селі та земельних відносин між ними.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні положення економічної теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, закони Верховної Ради і Постанови Уряду України з питань земельної власності і земельних відносин в сільському господарстві.

У процесі дослідження було застосовано методи: монографічний – вивчення теоретичних основ земельних відносин власності в ринковій економіці, ренти і рентних платежів; статистичного аналізу – порівняння, групування, оцінки та індексації фактичних даних про взаємозалежність ступеню використання землі на селі різними організаційно–правовими формами господарств і результатів підприємницької діяльності; метод порівняльного аналізу – для обґрунтування вибору форм і напрямів землевикористання в сільському господарстві; метод експертної оцінки – для здійснення попередньої оцінки впливу різних форм і напрямів землевикористання господарств на економічну ефективність їх діяльності; метод аналізу і синтезу – для деталізації об’єкта дослідження через його поділ його на окремі складові частини; системний підхід – для визначення складових загального процесу формування ефективного землеволодіння і землекористування в регіоні та виявлення внутрішніх зв’язків між ними; кореляційно – регресивний та економіко – математичного моделювання – для розробки оптимальної моделі урожайності сільськогосподарських культур, прогнозування доходів сільгосппідприємств, визначення оптимальної структури аграрного виробництва в регіоні

Інформаційною основою послужили відповідні нормативно – правові документи, офіційні матеріали Державного комітету статистики Україні, Державного комітету по земельних ресурсах, дані річної звітності сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, вибіркові монографічні обстеження, спеціальні літературні джерела тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну становить розробка і вдосконалення теоретичних і методологічних положень, які пов’язані з оптимізацією процесів формування більш ефективного землеволодіння і землекористування в сільському господарстві різними формами підприємств.

Найважливіші результати проведених досліджень полягають в наступному:

- вперше визначено, що ставки орендної плати за землю повинні враховувати здійснення поліпшення на землі та власне землі, які включатимуть відсоток вкладення у землю чи інші засоби на землі, що орендується за цільовим призначенням;

- вперше запропонована і обґрунтована авторська кореляційно–регресивна модель розмірів урожаю з врахуванням динаміки урожайності, родючості по типах і підтипах ґрунтів, кліматичних умов, внесення мінеральних та органічних добрив, що виступають одним із чинників оцінки застосування екстенсивних та інтенсивних технологій в рослинництві;

Доповнено:

- кількісні і якісні характеристики облікової складової земельного кадастру даними про ступінь цінності продуктивних і земель нераціонального використання, антропогенної і природної забрудненості сільгоспугідь, їх деградації.

Набули подальшого розвитку:

- узагальнення сутності земельної власності в тому, що привабливою її робить здатність при поєднанні з людською працею створювати нові цінності, тобто право приєднання спонукає людей до власності на земельні ресурси. Подано положення, що не власність на землю, а форма господарювання є вирішальною в ефективності сільськогосподарського виробництва, коли господар – підприємець може вільно розпоряджатись результатами виробництва;

- зміст земельних відносин, що складаються між суб'єктами господарської діяльності в результаті управління земельним фондом, користування, розпорядження і володіння землею як об'єктом і суб'єктом сільськогосподарської діяльності, що знаходяться під впливом організаційно - економічних механізмів регулювання;

- положення щодо існування абсолютної ренти через встановлення відставання органічної будови капіталу сільського господарства від промислового, низький рівень капіталізації земельних ресурсів, трудомісткість виробництва, стан економіки, коли відтворювальні процеси не сприяють поєднанню в одній особі землевласника і землекористувача;

- напрями формування цілісного, завершеного і ефективного ринку землі, через законодавче врегулювання купівлі – продажу, встановлення жорстких заходів державного контролю за угодами та цінами на землю, створення реального іпотечного механізму кредитування сільгосптоваровиробників;

- структура землевикористання, що забезпечує потреби регіону в окремих продуктах харчування та кормову базу для галузі тваринництва, яка сформована по всіх категоріях господарств. В Дніпропетровській області доцільно збільшити площу під посіви зернових на 5,7 %, овоче - баштанних – на 25,3%. В той час як технічна група сільськогосподарських культур має бути зменшена.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що їх застосування дозволить різним за формами господарювання підприємствам в аграрному секторі обґрунтовано мобілізувати та активізувати землекористування і підвищити його ефективність. Методичні положення та практичні рекомендації, які містяться у дисертації, створюють науково обґрунтовану основу для здійснення конкретних управлінських дій щодо поліпшення процесів становлення і розвитку суб’єктів господарювання на землі.

Основні положення, висновки і пропозиції роботи використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Дніпропетровської облдержадміністрації (довідка № 15-1124 від 16.03.05); Дніпропетровським обласним головним управлінням земельних ресурсів (довідка № 15/13-1082 від 10.03.05). Результати дисертаційного дослідження впроваджені у навчальний процес Дніпропетровського державного аграрного університету, зокрема, при викладанні таких дисциплін як “Економіка сільського господарства”, “Організація сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання” (довідка № 9-11-59 від 09.03.05).

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукова робота виконана одноособово.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень, висновки і рекомендації, що надані в дисертації оприлюднені на міжнародних і міжвузівських науково – практичних конференціях: “Економічні та соціальні аспекти реформування та постреформованого розвитку сільського господарства в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2000), “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2001), “Проблеми формування підприємництва та використання виробничих ресурсів в аграрному секторі економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2003, 2004), “Науковий потенціал світу ‘2004” (м. Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 12 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково - практичних конференціях, з них 9 статей у наукових фахових виданнях; загальний обсяг публікацій становить 2,85 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг роботи – 229 сторінок, з яких: 5 рисунків займають 5 сторінок, 29 таблиць - 29, список використаних джерел (181 найменування) – 17, 17 додатків – 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, розглянуто загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів

У першому розділі „Теоретичні засади ефективного використання землі в аграрному секторі економіки” узагальнено земельні відносини власності в ринковій економіці, вивчено методологічні засади оренди і ренти землі як факторів нормалізації відтворювальних процесів при її використанні в умовах приватної власності; визначено завдання і функції ринку землі у транзитивному економічному середовищі.

Земельна власність завжди находилась в колі зору економістів – аграріїв. Особливу увагу це питання набуло в умовах ринкової реформи сільського господарства, коли земля приватизується. Дискусійним положенням цієї складної проблеми є соціальні та економічні аспекти оцінки приватної власності на землю з вихідною умовою чіткого розмежування двох видів монополій: як об’єкта власності і як об’єкта господарювання. Приватна власність на землю тих, хто здійснює на ній господарювання, забезпечує її власнику становище реального господаря виробництва, а це за нормальних макроекономічних умов зумовлює внутрішні стимули до активної творчої праці власника – робітника і господаря в одній особі. Саме це спонукає його сумлінно працювати, творчо і повною мірою використовувати у виробництві професійний потенціал.

Оборот земельних ділянок на ринку повинен бути регульований через пріоритети: підтримки особистих селянських господарств, що по капіталоємкості поступаються іншим формам господарювання; організації раціонального землекористування (законодавче виведення ділянок на край полів) за місцем розташування господарств; збереження раціонального розміру землекористування в господарствах будь – якої організаційно – правової форми. Крім того ефективно працюючому господарству доцільно надавати першочергове право на одержання в оренду земельних ділянок, стимулюючи та підтримуючи його кредитами зі зниженою ставкою нарахування відсотків або податковими пільгами держави. В недалекому майбутньому на земельному ринку може з’явитися ще одна категорія власників земельних ділянок – ліквідованих через банкрутство підприємств.

Вони спочатку зобов’язані або сплатити борг, яким обтяжена приналежна їм земельна ділянка, або перевести його на нове господарство і таким чином залишити її за собою. У разі неможливості жодного з перерахованих варіантів, власник повинен мати право продати свою ділянку з дотриманням вимог, що діють у відношенні до продажу земель сільськогосподарського призначення. Якщо покупця не знаходиться, то можна рекомендувати одну із наступних дій: а) ділянку викуповує місцевий уповноважений на те орган, а у випадку неможливості цього, всі обмеження на продаж знімаються; б) ділянка надається кредиторам у рахунок погашення боргу. Аналогічна процедура може бути рекомендована і при боргових зобов’язаннях у випадку невиконання їх по іпотечному кредиту.

Для земельного ринку досить важливо обслуговувати обіг земель, що переходять в індивідуальну власність громадян у випадках дарування, спадкування і т.п. Тут може застосовуватися державне регулювання або ж він може реалізовуватись без будь-яких обмежень. На нашу думку, зазначений обіг земель повинен мати деякі обмеження щодо цільового використання земель, дотримання граничних норм землекористування, вимоги до вікового і професійного цензу потенційного нового власника. Якщо громадянин одержав у дарунок або за заповітом земельну ділянку сільськогосподарського призначення та він не в змозі використовувати її сам, земля повинна бути передана в оренду або продана на аукціоні чи конкурсі.

Віддаючи належне трудовій приватній власності на землю, зазначимо що її позитивні сторони не слід абсолютизувати. Зокрема, із викладеного вище не випливає однозначний висновок про те, що без приватної власності на землю неможливо створити високу мотивацію до ефективної і продуктивної праці.

В роботі встановлено, що мотивація працівників до активної і творчої діяльності детермінується багатьма умовами і чинниками, які безпосередньо не залежать від форми власності на виробничі ресурси. Вони можуть бути задіяні в позитивному плані за будь-якої форми власності на землю й інші ресурси.

Жодна із форм власності на землю не є ідеальною, не має певних переваг порівняно з іншими відносно раціональності та ефективності використання сільськогосподарських угідь. Ефективність аграрного виробництва визначається багатьма чинниками і визначальними з них є не форма власності на землю, а форми господарювання на ній.

Найбільш ефективні з них є ті, які забезпечують землевласникові становище господаря виробництва. Не власник землі визначає ефективність використання, збереження та підвищення родючості, а господар землі, її користувач. Якщо земля йому передається на досить тривалий час, а тим більше довічно з правом успадкування, то підприємець буде раціонально її використовувати, забезпечувати збереження родючості ґрунту. Інакше він не зможе підтримувати належний рівень рентабельності виробництва і зазнає економічного банкрутства. Форма власності на землю як і будь-які форми землеволодіння та землекористування повинні, на наш погляд, відповідати наступним правилам. Перше: вони не повинні бути джерелом політичної напруги у суспільстві. Друге: вони повинні створювати більш сприятливі умови для проведення єдиної природоохоронної політики, розробки і реалізації програм екологічного захисту, у складі яких земля займає особливе місце, що користується винятковою підтримкою всіх громадян. Третє: повинні повною мірою відповідати інтересам українського селянства. Четверте: давати в умовах демократії реальне право господарського володіння землею, з метою забезпечення гармонізованого соціально–економічного устрою країни. Монополія на землеволодіння не повинна забезпечувати права на зловживання нею. Земля за різними формами власності, як засіб виробництва, виділяє земельні відносини в особливу область знань.

В дисертації обґрунтовано, що земельні відносини власності – це суспільні відносини, що складаються між суб’єктами господарської діяльності в результаті управління земельним фондом, через користування, розпорядження і володіння землею як об’єктом і суб’єктом сільськогосподарської діяльності, що знаходиться під впливом регулюючих організаційно – економічних механізмів. Постановка питання, що основу земельних відносин складає тільки ринок землі, як воля її купівлі та продажу, на наш погляд, помилкова.

Повноцінний ринок землі повинен включати: наявність землі як об’єкта купівлі – продажу; наявність платоспроможного покупця землі, що виставлена на продаж; державне регулювання ринку землі на регіональному і місцевому рівнях; чіткий організаційно–правовий механізм оформлення договорів; установлення диференційованої цінової політики на різні категорії земель; створення необхідної ринкової структури земельного ринку.

Організація і функціонування ринку землі повинні бути зорієнтовані на вирішення завдань: 1) забезпечення ефективного використання земельного фонду через оцінку не тільки зібраного урожаю, але і його збуту, обліку грошей на інший товар, необхідний для відтворювального розвитку ринку; 2) формування раціонального землекористування, коли у власника чи колективу знаходиться більше землі, чим вони в змозі обробити, оскільки саме тут може бути спекуляція, утворення ренти, прихована суборенда, доходи від якої привласнюються не власником і не колективом, а керівником – менеджером; 3) створення ринку земельних ділянок за двома вертикалями: дотримання принципу волі вибору власника ділянки та стимулювання власників земельних ділянок на обмінні операції. Передаючи землю в оренду її власник одержує плату за користування у вигляді земельної ренти. Величина останньої визначається рівнем попиту та іншими факторами. Рентні платежі товаровиробників виступають як витрати орендарів.

Досліджуючи теорію рентних відносин, а саме диференціальну І, ІІ, монопольну та абсолютну ренти, ми вважаємо, що існування останньої в сучасних умовах об’єктивно обумовлено наступними чинниками: 1) органічна будова земельного аграрного капіталу значно відстає від промислового; 2) інвестиції в сільське господарство більш повільні, оскільки оборотність коштів в аграрному секторі досить низька, а природний ризик одержання врожаю дуже високий; 3) дуже висока трудомісткість галузі тваринництва і значний період її відтворення; 4) заборона купівлі – продажу земель сільськогосподарського призначення і розвиток оренди землі дозволяє реалізувати економіко – правову суть приватної власності на землю у вигляді орендної плати; 5) у більшості випадків на селі виключається можливість поєднання землевласника і землекористувача в одній особі.

У другому розділі „Рівень і проблеми аграрного господарювання на землі в період трансформаційних перетворень в економіці” вивчено сучасний стан землеволодіння і землекористування в аграрному виробництві регіону, аналізується оренда землі і орендні відносини в сільському господарстві. Оцінюється інтенсивність та ефективність використання землі господарствами різних організаційно - правових форм. Формування нових земельних відносин в умовах транзитивної економіки є об’єктивно обумовленим глибинним наслідком перетворення відносин власності. В основі теперішніх організаційно – правових форм аграрного землекористування і землеволодіння є приватна власність і оренда землі. Із загальної кількості сільськогосподарських підприємств питома вага державної власності за період з 1994 по 2003 рр. скоротилася з 9,68 до 4,08 %, у той час як недержавний сектор, куди входять сільськогосподарські товариства і кооперативи, збільшився за цей період з 13,2 до 19,6 % 9 (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка змін структури юридичних осіб, що користуються і володіють сільськогосподарськими угіддями в Дніпропетровській області

Роки | Кількість землекористувачів - всього | В тому числі

державні підприємства | недержавні підприємства | фермерські господарства

шт. | % | шт. | % | шт. | % | шт. | %

1994 | 2664 | 100 | 258 | 9,68 | 351 | 13,18 | 2055 | 77,14

1995 | 3010 | 100 | 257 | 8,54 | 364 | 12,09 | 2389 | 79,37

1996 | 3297 | 100 | 254 | 7,70 | 399 | 12,10 | 2644 | 80,19

1997 | 3375 | 100 | 226 | 6,70 | 454 | 13,45 | 2695 | 79,85

1998 | 3611 | 100 | 215 | 5,95 | 498 | 13,79 | 2898 | 80,25

1999 | 3663 | 100 | 190 | 5,19 | 573 | 15,64 | 2900 | 79,17

2000 | 3759 | 100 | 182 | 4,84 | 620 | 16,49 | 2957 | 78,66

2001 | 4214 | 100 | 179 | 4,25 | 813 | 19,29 | 3222 | 76,46

2002 | 4468 | 100 | 178 | 3,98 | 865 | 19,36 | 3425 | 76,66

2003 | 4627 | 100 | 189 | 4,08 | 907 | 19,60 | 3531 | 76,31

Вага сільськогосподарських товариств, кооперативів та фермерських господарств за розмірами землеволодіння і землекористування дещо зменшилась. Якщо загальна площа сільгоспугідь КСП з 1993 р. по 1999 р. збільшилась на 26,1 %, то після реформування кооперативних сільськогосподарських підприємств з приватною формою власності на землю їх частка склала в регіоні 1618,2 тис. га або 78 % до 1999 року. З 1993 р. по 2003 р. сільгосппідприємства державного сектора скоротили площі угідь з 560 тис. га до 116,3 тис. га.

Потрібно відмітити, що більше 470 тис. га землі в області перейшло, за вищенаведений період від юридичних до фізичних осіб у дрібнотоварне виробництво. Основна маса товаровиробників в сільському господарстві мають у землекористуванні від 1001 до 3000 га. При цьому підприємства з площею більше 5000 га, які раніше функціонували у значній кількості, нині не створюються. Розукрупнене землекористування погіршило результативність господарств, забезпечило, поряд з іншими чинниками, менш ефективний механізм, за допомогою якого ринкова економіка одержує прибутки.

Формування системи раціонального використання земельних ресурсів в умовах різноманіття форм власності на них і розвиток нових форм господарювання обумовлюють необхідність: завершення юридичного оформлення прав власності на земельні ділянки; створення регульованого державою ринку землі; формування діючої системи фінансової підтримки українського селянства; відповідальність землекористувачів за згубне для родючості ведення землеробства; формування раціональних параметрів виробничих типів господарств. Однією із складових розвитку землекористування є оренда землі (табл. 2).

Таблиця 2

Оренда землі в Дніпропетровській області

Показники | 2001 | 2002 | 2003 | 2003 у % до 2001

Кількість орендаторів | 27600 | 28532 | 29115 | 105,5

Площа орендованої землі на 1 орендатора, га | 38 | 40 | 41 | 107,9

Кількість орендодавців на 1 орендаря, чол. | 6 | 7 | 9 | 150,0

Площа земельної ділянки на 1 орендодавця, га | 6,5 | 6,7 | 6,7 | 103,1

Орендна плата за 1 га, грн. | 102,3 | 104,5 | 115,7 | 113,1

Середня плата на одного орендодавця, грн. | 665 | 700 | 775 | 116,5

Середній строк оренди, років | 5,4 | 5,9 | 6,0 | 111,1

В цілому по регіону оренда землі носить середньостроковий характер. Рівень орендної плати за 1 га залишається досить низьким і не відповідає реальній оцінці земельного ресурсу та отриманій урожайності зернових. Земля як об’єкт приватної власності є капіталом подібно до грошей та інших майнових ресурсів. Капітал повинен приносити доход, що ж до його трудового чи нетрудового походження, то для ринкової економіки це не має значення. Порівняльний аналіз ефективності використання сільськогосподарських угідь у сільськогосподарських підприємствах з державною і недержавною формами власності (крім фермерських господарств) свідчить, з погляду загальної динаміки розвитку, на користь підприємств, що функціонують на основі приватної власності на землю й інші засоби виробництва. Але більш детальний і глибокий аналіз обумовлює той факт, що значної переваги тієї чи іншої форми господарювання немає (табл. 3).

Таблиця 3

Ефективність використання землі агроформуваннями Дніпропетровської області (в розрахунку на 100 га сільгоспугідь)

Показники | 2002 | 2003 | 2003 в % до 2002 | Індекс впливу розміру валової продукції, інвестицій, податків, собівартості на чистий доход, тис. грн.

Державні підприємтсва

Валова продукція, тис. грн. | 73,1 | 64,7 | 89 | 0,18

Сума інвестицій, тис. грн. | 1,22 | 1,32 | 108 | 0,13

Сума податків, тис. грн. | 1,33 | 1,41 | 106 | 0,10

Витрати, тис. грн. | 42,2 | 49,9 | 118 | 0,29

Чистий доход, тис. грн. | 15,9 | 11,5 | 76 | -0,44

Господарські товариства, кооперативи

Валова продукція, тис. грн. | 104,0 | 110,4 | 106 | 0,07

Сума інвестицій, тис. грн. | 20,4 | 18,9 | 93 | 0,08

Сума податків, тис. грн. | 3,71 | 3,36 | 91 | 0,11

Витрати, тис. грн. | 50,3 | 49,7 | 99 | 0,01

Чистий доход, тис. грн. | 11,4 | 12,5 | 110 | 0,11

Фермерські господарства

Валова продукція, тис. грн. | 68,0 | 88,1 | 130 | 0,19

Сума інвестицій, тис. грн. | 15,9 | 16,7 | 105 | 0,03

Сума податків, тис. грн. | 3,31 | 3,79 | 115 | 0,10

Витрати, тис. грн. | 51,1 | 47,7 | 93 | 0,04

Чистий доход, тис. грн. | 6,40 | 8,10 | 127 | 0,17

Так, на підприємствах з приватною формою власності, крім фермерських господарств, за період 2002-2003 рр. на відміну від підприємств із державною власністю, рівень доходу на 100 гектар сільськогосподарських угідь зріс на 10 % (або 0,11 тис. грн.), у тому числі за рахунок збільшення виходу валової продукції на 6 % (або 0,07 тис. грн.), скорочення показника собівартості на 0,01(або на 0,01 тис. грн.), виплати суми податків – на 9(або 0,11 тис. грн.) та суми інвестування – на 7 % (або 0,08 тис. грн.).

У фермерських господарствах рівень ефективності використання земель має позитивну динаміку. У підсумку сума доходу, отримана на 100 га сільськогосподарських угідь в цих господарствах збільшилася на 27 % (або 0,17 тис. грн.) і в 2003 році розмір доходу склав 0,81 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь.

Встановлено, що державні сільгосппідприємства потребують реанімації та подальшого розвитку в тих масштабах, що на сьогодні склались, проте як подальше нівелювання цього сектора економіки в перспективі не буде сприяти повноцінному розвитку аграрного сектора в цілому.

Сільськогосподарські товариства, кооперативи, фермерські господарства та інші підприємства з недержавною формою власності на землю і засоби виробництва виступають з позитивною динамікою рівня ефективності використання сільськогосподарських земель. Але процес становлення і розвитку даних видів підприємств не досконалий і їхня соціально-економічна інтеграція з державним сектором сільськогосподарських виробників не тільки необхідна, але і дозолить створити конкурентоспроможну структуру сільськогосподарських товаровиробників в аграрному секторі економіки.

У третьому розділі „Формування раціональної структури та підвищення ефективності використання землі в аграрному виробництві регіону” запропоновано організаційні напрями аграрного землекористування, обґрунтовано і реалізовано моделі урожаю сільськогосподарських культур та вибору раціональної структури виробництва в регіоні, розроблено методичні рекомендації прогнозування рівнів доходів та оцінки земель сільськогосподарських підприємств.

Формування раціонального землевикористання в значній мірі, поряд із іншими факторами, пов’язано з орендою землі. Умови договорів, за якими орендодавець отримає свою землю тільки після 31 грудня, зачіпають його інтереси, бо він не встигне провести підготовчі польові роботи для наступного сезону. Отже більш доцільно, щоб у випадку закінчення дії договору оренди він надавав землевласникові можливість отримати земельну ділянку відразу ж після закінчення збиральних робіт орендарем.

За умов розвитку ринку оренди землі і, передусім, вторинного ринку, на якому орендодавцями виступають фізичні та юридичні особи, що мають у власності земельні ділянки, розмір орендної плати має визначатися на ринкових засадах з урахуванням співвідношення між попитом та пропозицією на земельні ділянки певною функціональністю використання і місця розташування; реальної, а не нормативної доходності землі; рівня платоспроможності орендарів. При визначенні ставок орендної плати в більшості випадків не враховується здійснення зрошення, осушення, хімічна меліорація землі, а також будівлі, споруди, водойми та інші об’єкти, які забезпечують використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням. В цьому випадку потрібно враховувати орендну плату за облаштовану ділянку і відсотки на капітал, вкладений у землю.

Одне з найважливіших питань найбільш ефективного використання земель і встановлення за них плати це реєстрація власності на землю через ведення державного земельного кадастру. Цим питанням займаються землевпорядні органи і об’єктом реєстрації повинні бути ділянки землі (власності чи володіння). Що мають унікальний порядковий номер. Тому облікова складова земельного кадастру повинна розвиватися таким чином. Щоб кількісні і якісні характеристики були доповнені даними про: ступінь цінності продуктивних земель; землі нераціонального використання; деградацію сільськогосподарських угідь; антропогенну і природну забрудненість земель різними речовинами, у тому числі і радіоактивними.

При проведенні адміністративно –територіальної реформи для управління земельними ресурсами пропонується створити кадастрові бюро з більш широкими функціями і повноваженнями, чим наявні спеціальні органи в системі Держкомзему. Кадастрове бюро повинне забезпечити: реєстрацію земельних ділянок і об’єктів нерухомості на них, видачу відповідних документів, облік земель, створення об’єктивної основи при встановленні ціни землі, стійкості земельного обороту, визначення земельного податку і орендної плати, рішення екологічних проблем, природоохоронної і соціально – культурної діяльності та інш.

Як і сільськогосподарські угіддя, земельні ділянки загального використання повинні бути включені до системи державної реєстрації земель.

Підвищення ефективності використання земель землі через одержання високих урожаїв культур є однією з основних передумов зростання національного виробництва. Вирішення цього складного завдання здійснюється шляхом впровадження регульованого землеробства, що засноване на оперативних прогнозних оцінках врожаю і забезпечення найбільш раціонального використання ресурсів: клімату, ґрунтів, добрив і т.д.

Основним засобом програмного забезпечення був використаний пакет статистичних програм STATGRAPHICS. В основу зазначеного програмного статистичного пакету STATGRAPHICS опції FORECASTING експоненціального згладжування BROWN покладений метод знаходження значень експоненціальної середньої за допомогою рекурентної формули Брауна - Мейєра. При цьому, безпосередньо, передбачається дві можливих варіації даного методу із застосуванням лінійної та квадратичної моделей для згладжувальних значень динамічного ряду. Це дозволяє нівелювати різного роду флуктуації за допомогою уявного фільтра, на вхід якого надходять числові величини часового ряду, а на виході формуються поточні значення експоненціальної середньої.

Лінійна модель, що описує середню врожайність озимої пшениці має вигляд:

(1)

При розробці моделі врожаю були обрані: t9,10 середня температура повітря у вересні-жовтні; t3,4 середня температура повітря в березні-квітні; t5-8 середня температура повітря в травні-серпні; 9,10 сума опадів у вересні, жовтні, мм; 3,4 сума опадів у березні, квітні, мм; 5-8 сума опадів у травні-серпні, мм; 11-2 сума опадів у листопаді-лютому, мм; ум кількість мінеральних добрив на 1га, кг; у0 - кількість органічних добрив на 1га.

Крім перерахованих вище факторів, при розробці моделі врожайності повинна бути врахована наявність сильного взаємозв'язку між вмістом продуктивної вологи в ґрунті і режимом підживлення рослин, обумовленим кількістю внесених добрив. Це здійснюється введенням у модель факторів, що враховують: 3,4у0 опади в березні, квітні і кількість внесених органічних добрив; 9,10у0 опади у вересні, жовтні і кількість внесених органічних добрив; 5-8у0 опади в травні-серпні і обсяг внесених органічних добрив; 9,10 ум опади у вересні-жовтні і кількість внесених мінеральних добрив; 3,4 ум опади в березні-квітні і кількість внесених мінеральних добрив; 5-8 ум опади в травні-серпні і кількість внесених мінеральних добрив.

Коефіцієнт множинної кореляції R2, що характеризує якість моделі. складає 0,82. Це є задовільною оцінкою, і залежить від якості вихідних даних і обраних незалежних змінних. Модель є значимою (F-критерій дорівнює 2,5).

В роботі розроблена оптимальна модель раціонального землекористування в регіоні, яка забезпечує його потреби в окремих продуктах харчування та кормову базу для галузі тваринництва, яка сформована по всіх категоріях господарств. Доцільно в регіоні збільшити площу під посіви зернових на 5,7 %, овоче – баштанних – на 25,3%. Технічна група сільськогосподарських культур знаходиться в перспективі має бути зменшена. Така структура посівних площ земель сільськогосподарського призначення дозволить утримувати галузь тваринництва на власні корми та одержати при запланованих собівартості і цінах чистий прибуток від господарської діяльності на 100 га землі 13,2 тис. грн.

Застосування методичного підходу зміни прогнозованого показника доходу з одиниці площі земель сільськогосподарського призначення за встановленими моделями:

- по державних підприємствах:

У = - 0,0009 - 0,3588х + 2,9912 (2)

де х – кількість років;

- по недержавних підприємствах (крім фермерських господарств):

У = 0,1279 - 1,1464х + 3,7465 (3)

- по фермерських господарствах Дніпропетровської області:

У = 0,0049 + 0,0248х + 0,5355 (4)

Як показано рисунку 1, з погляду ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, структура сільськогосподарських виробників буде в 2006 році така: — державний сектор буде займати 26% (1);— підприємства з приватною формою власності — 38% (2);— фермерські господарства — 36% (3).

Рис. 1 Структура доходу сільськогосподарських товаровиробників на 2006 р.

У грошову оцінку землі входить ціна реалізації сільськогосподарських культур і термін капіталізації диференціального рентного доходу, але ці показники безпосередньо не зв'язані з рівнем попиту та пропозиції на землю.

Пропозиція землі обмежена не тільки на макро -, але і на мікрорівні. Факторами, що впливають на пропозицію землі, є її родючість і розташування. Тобто, говорячи про обмеженість землі, ми маємо на увазі землю визначеної якості, розташовану у визначеному місці.

В Україні в цілому, і в Дніпропетровській області зокрема, ринок землі не сформований повною мірою, що не сприяє активізації його функціонування як повноцінної системи. Переважаючими залишаються орендні відносини, що одержали широке застосування в контексті проведення аграрної реформи.

Взаємодію попиту та пропозиції формує коефіцієнт, що відбиває вплив ринкового фактора на коливання рівня ціни на землю. Він може бути представлений формулою:

(5)

де - коефіцієнт взаємодії попиту та пропозиції;

- рівень попиту, кількість зареєстрованих заявок, га.;

- рівень пропозиції, кількість зареєстрованих заявок, га.

Отже, з огляду на вищенаведений фактор ринкової економіки, формула розрахунку грошової оцінки землі буде мати вид:

(6)

де - грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

- грошова оцінка гектара агрогрупи ґрунтів, грн.;

- коефіцієнт взаємодії попиту та пропозиції.

Даний механізм розрахунку має свою затребуваність і при відсутності ринку земель сільськогосподарського призначення. У цьому випадку попит може відбивати кількість заявок на оренду визначених земельних ділянок.

За допомогою регулювання ціни на орендовану ділянку, буде здійснюватися координація рівня орендної плати. Таким чином, механізм оцінки землі буде досить мобільним і адаптованої до умов ринкових відносин в АПК.

ВИСНОВКИ

1. Жодна із форм власності на землю не є ідеальною та не має якихось явних переваг і раціонального і ефективного використання землі. Ефективність сільськогосподарського виробництва визначається поєднанням багатьох умов і чинників і вирішальними з них є форми господарювання на землі. Найвищій економічний потенціал тих форм господарювання, в яких створюються умови, коли господар – підприємець може вільно розпоряджатися доходами за вирахуванням обов’язкових податків.

2. Форми господарювання на землі повинні забезпечити створення спеціальних умов для проведення єдиної природоохоронної політики, розробки і реалізації програм екологічного захисту, відповідати інтересам українського селянства, надавати реальне право господарського володіння землею.

3. Маса зібраного врожаю недостатня для підтримання відповідного рівня господарювання на землі. Отримуючи врожай, потрібно його ще реалізувати безпосередньо або через товариства. Якщо вироблена продукція не знаходить збуту, то такий варіант використання землі можна визнати недоцільним.

4. Основним регулятором обороту земельних ділянок є оцінка пріоритету господарювання особистих селянських господарств, формування раціонального організованого землекористування, місця розташування земельної ділянки при продажі прав оренди чи прав користування земельними ділянками.

5. Земельна рента за умов розвитку ринкової економіки виступає у формі орендної плати землевласнику за тимчасове використання земельною ділянкою. Але