ДЕРЖАВНА УСТАНОВА“

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН України”

КУЗНЄЦОВА анжела ярославівна

УДК 330.322:330.341.1]:336

ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ТА СИСТЕМА ЇЇ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий консультант академік НАН України,

доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Геєць Валерій Михайлович,

Державна установа “Інститут економіки
та прогнозування НАН України”, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Васюренко Олег Володимирович,

Харківський банківський інститут

Української академії банківської справи

Національного банку України, директор;

доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Корнєєв Володимир Вікторович,

Державна установа “Інститут економіки
та прогнозування НАН України”,
заступник завідувача відділу досліджень розвитку

та регулювання фінансових ринків;

доктор економічних наук, професор

Лондар Сергій Леонідович,

Український державний університет

економіки і фінансів, ректор.

Провідна установа Київський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра фінансів, м. Київ.

Захист відбудеться 10 листопада 2005 р. о 14 годині 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011,
Київ - 11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “05” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Протягом останніх років в Україні відбулися помітні трансформаційні зрушення, однак національна економіка, незважаючи на успіхи в економічному зростанні упродовж останніх п’яти років, зазнає надзвичайно великих збитків через відсутність сприятливих умов для інноваційного розвитку. Утвердження інноваційної стратегії не може здійснюватися без належ-ного вивчення та обґрунтування не тільки ролі та значення інвестиційно-іннова-ційної діяльності у тео-рії економічного зростання, а й вирішення проблеми її фінан-сового забез-пе-чення. Саме тому питанням формування ефек-тив--ної іннова-ційної політики має бути приділено значно більше уваги, оскільки стрімкий розвиток на майбутнє буде визначатися рівнем інноваційної активності та її фінансового забезпечення.

Актуальність теми. Найважливішим завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження. Протягом останніх років вче-ними зроблено перші спроби вивчити причинно-наслідкові зв’язки між фі-нан-сами та іннова-ці-ями, досліджено структур-ні власти-вості та особливості інноваційного розвитку, обґрунтовано стратегію ендогенного науково-технічного прогресу через динаміку технологічних змін, однак і сьогодні низка важливих проб-лем щодо активізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення потребують не лише деталь-ного аналізу та виявлення недоліків, а й фундаментальних досліджень у цій сфері, без яких буде важко забезпечити ефек-тив-ність і високі темпи розвитку націо-нальної економіки.

Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо формування системи її фінансового забезпечення розроблялися у науко-вих працях: Й. Шумпетера, В. Зомбарта, В. Мічерліха, М. Туган-Барановського, А. Шпідгоффа, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, Г. Менша, М. Калецкі,
В. Хартмана, Б. Твісса, Х. Хауштайна, П. Друкера, Х. Барнета, Є. Вітте,
Р. Солоу, Е. Денісона, Р. Менселла, Ф. Махлупа, Х. Фрімена, Л. Соті,
С. Глазьєва, Ю. Яковця, Р. Фатхутдинова.

Провідними вітчизняними дослідниками у вирішенні згаданої проблеми є:
І. Алексєєв, В. Александрова, О. Алимов, Ю. Бажал, О. Барановський,
П. Бєлєнький, Є. Бойко, О. Василик, В. Васюренко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гойко, М. Долішній, Б. Кваснюк, О. Кириленко, О. Ковалюк, М. Козоріз,
В. Корнєєв, Н. Костіна, М. Крупка, О. Кузьмін, О. Лапко, С. Лондар,
С. Льовочкін, І. Луніна, І. Лютий, Л. Нейкова, Л. Омелянович, С. Онишко,
В. Опарін, А. Пересада, А. Поддєрьогін, В. Точилін, В. Федосов, Л. Федулова, Д. Черваньов, А. Чухно, Н. Чухрай, Л. Шаблиста, С. Юрій.

Незважаючи на підвищення актуальності проблеми фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, в теорії і практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів його інструментарію. Внаслідок цього особливої актуальності набувають питання побудови цілісної системи фінансового забезпечення інно-ваційного розвитку, включаючи ефективність використання методів регулятор-ної політики, вибору оптимальних варіантів фінансування інвестиційно-іннова-ційної діяльності необхідними ресурсами із різноманітними джерелами походження.

Зростаючі теоретичні та практичні потреби у формуванні та розвитку цілісної системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також недостатність їх висвітлення у наукових публікаціях стали визначальними при виборі та обґрунтуванні актуальності теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економічного прогнозування НАН України в рамках теми “Фінансова політика держави як інструмент сталого економічного зростання” (№ державної реєстрації 0103V006571), зокрема у розділі “Фінансові механізми державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності” – проведено аналіз сучасного стану та тенденцій державного фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, визначено роль амортизаційної та податкової політики в системі непрямого фінансування та сформовано пропозиції щодо поліпшення чинного нормативно-правового регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад інвестиційно-інноваційної діяльності, формування на цій основі системи її фінансового забезпечення, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів її реалізації.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

· розкрити процес еволюції теорії інноваційного розвитку та узагальнити методологічні підходи щодо визначення сутності інновацій як основи інвестиційно-інноваційної діяльності із виокремленням їх основних класифікаційних ознак і урахуванням притаманних цим ознакам специфічних характеристик;

· поглибити сутність та уточнити причинно-наслідкові зв’язки між базо-вими категоріями, які забезпечують формування інструментарію об’єкта дослідження, а саме: “фінанси”, “фінансовий механізм”, “фінансове за-безпечення”, “інвестиційно-інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”;

· розвинути форми і методи державного регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності,

· оцінити вплив амортизаційної та податкової політики на формування інвестиційної привабливості інноваційних проектів, розробити нормативно-правову базу для ефективного функціонування інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення;

· оцінити рівень розвитку вітчизняних інноваційних структур та систему їх фінансового забезпечення;

· розробити концептуальні підходи щодо удосконалення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних і залучених джерел;

· розкрити місце і роль міжнародних фінансово-кредитних інститутів, коштів фізичних осіб і фондових механізмів у системі фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності;

· сформувати принципи побудови національної інноваційної системи;

· розробити систему фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України.

Об’єктом дослідження є інструментарій фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних проблем формування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи для всебічного пізнання об’єкта дослідження використано методологію системного аналізу, що дозволило поєднати прогресивні здобутки класиків і сучасних дослідників теорії інноваційної діяльності та системи її фінансування з особливостями економічного розвитку національної економіки. Для досягнення поставленої у роботі мети використано такі методи: аналізу і синтезу, наукової абстракції, історичний та логічний підходи, структурно-функціонального порівняння (для аналізу етапів теорії інноваційного розвитку, уточнення базових категорій і понять та представлення еволюції технологічних укладів суспільства); аналогій (для оцінки ступеня державної участі у фінансуванні інвестиційних та інноваційних проектів і програм в Україні порівняно з розвинутими країнами); експертних оцінок, економічного моделювання, математичної статистики та графічної інтерпретації (для розробки моделі механізму фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності та визначення динаміки грошових потоків інноваційного проекту, який фінансується за рахунок прибутку від основної діяльності); статичних і дисконтних оцінок (для прийняття рішення про оптимальне використання джерел фінансування інноваційних проектів).

Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національного банку України і Світового банку, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють інвестиційно-інноваційну діяльність та її фінансування в Україні, звітні дані науково-дослідних центрів та установ, а також монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нової для України наукової проблеми формування системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності та досягнення на цій основі стабільного економічного зростання.

Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що містять наукову новизну, такі:

уперше:

· визначено сутність інвестиційно-інноваційної діяльності як економічної категорії, яка органічно поєднує процеси створення інновацій, їх фінансового забезпечення і реалізації в реальній економіці;

· запропоновано і теоретично обґрунтовано концептуальні підходи щодо побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності національної економіки, які базуються на розробці моделі фінансування інноваційного розвитку України;

· розроблено інноваційну модель проведення інвестування через використання механізмів фондового ринку для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності;

удосконалено:

· класифікацію інновацій за рахунок уведення нових класифікаційних ознак (за сферою, глибиною та масштабністю впливу), які дозволяють поглибити методологію дослідження економічної категорії “інновація”;

· поняття фінансового механізму інвестиційно-інноваційної діяльності, який, на відміну від існуючих тлумачень, вимагає обов’язкового враху-вання специфічних характеристик і ознак досліджуваного об’єкта та сучасної динаміки інноваційних перетворень, що дозволить забезпечити успішну реалізацію основних форм фінансування інноваційного розвит-ку (державного фінансування, фінан-сування за рахунок позикових коштів і самофінансування за рахунок власних фінан-сових ресурсів);

· технологію побудови та реалізації державної регуляторної політики стосовно фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, що підвищує ефективність застосування прямих і непрямих методів державної підтримки інноваційного розвитку;

· принципи розвитку національної інноваційної системи із визначенням її функціонально-організаційної структури (бізнес-інкубаторів, техно-парків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів) на різних ієрархічних рівнях вітчизняної економіки;

· механізм оцінки фінансової спроможності суб’єктів господарювання до здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності на базі розрахунку критеріїв інноваційності підприємств із урахуванням параметрів: науковості і конкурентоспроможності виробництва, експортних властивостей, техніко-економічного рівня та якості продукції, а також її здатності до оновлення;

отримало подальший розвиток:

· методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, що дає можливість на основі розрахованих динамічних показників (економічної ефективності впровадження інновації g, тривалості упровадження інноваційного проекту АР, періоду окупності проекту РВР, чистого приведеного доходу інноваційного проекту NPV та внутрішньої норми рентабельності IRR) оцінити ефективність фінансування інноваційного проекту на підпри-ємстві за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняти рішення про доцільність чи недоцільність його фінансування;

· обґрунтування необхідності реформування чинної податково-амортизаційної системи у напрямі лібералізації, що сприятиме підви-щенню самостійності підприємців при виборі амортизаційного режиму в межах держав-ного регламенту, необхідного для збалансування підпри-ємницьких та державних інтересів в інвестиційній та бюджетній сферах;

· методика оцінки доцільності залучення позикових коштів для фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності, яка дає можливість проаналізувати існуючі можливості мобілізації капіталу та прийняти рішення про оптимальний вибір джерел такого фінансування;

· обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення нормативно-законо-давчої бази у напрямі розширення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб, включаючи механізми розмежу-вання та закріплення повноважень між органами виконавчої влади.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні теоретичних і методологічних узагальнень та висновків дисертаційної роботи для побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в діяльності таких вітчизняних установ, як:

Національний банк України – пропозиції щодо активізації банківського і небанківського секторів економіки в кредитуванні інвестиційно-інноваційної діяльності; обґрунтування ролі і функцій банків (у т. ч. інноваційних) у створенні та розвитку інституційної структури механізму фінансового забезпе-чення інвестиційно-інноваційної діяльності (бізнес-інкубаторів, технопарків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів тощо) та руху фінансових потоків із різноманітними джерелами походження; методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок залучених коштів, яка дає змогу оцінити існуючі можливості мобілізації капіталу та прийняти рішення про оптимальний вибір джерел такого фінансування, виходячи з критеріїв найбільшої економічної доцільності (довідка № 05-002 від 08.07.05);

Міністерство фінансів України – пропозиції щодо удосконалення механізмів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності через розширен-ня способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб, методика щодо вироблення інвестиційних рішень на основі розрахунку динамічних показників через оцінку ефективності фінансування інноваційного проекту на підпри-ємстві за рахунок прибутку від основної діяльності, пропозиції щодо розвитку інституційної структури національної інноваційної системи, а також пропозиції щодо удосконалення прямих і непрямих методів державного стимулювання інноваційного розвитку України (довідка № 31-07000-01-10/18420 від 30.08.05);

Львівська обласна державна адміністрація – у Проекті DFID “Економічний та соціальний розвиток Львівської області” (“Стратегія розвитку Львівщини до 2015 року”) – номер державної реєстрації CNTR 02 4459. Зокрема, у Звіті про стан соціально-економічного розвитку Львівщини у розділі 2 “Економіка Львівської області” використано такі авторські розробки: критерії інвес-тиційно-інноваційної діяльності та класифікація інновацій за переліком запропонованих і розглянутих автором ознак; пропозиції щодо побудови регіональної інноваційної системи як сукупності інноваційних структур (бізнес-інкубаторів, технопарків, промислово-фінансових груп і венчурних фондів) та руху фінансових потоків із різноманітними джерелами походження (підрозділ 2.2 “Розвиток промисловості та її інноваційність”, пункти: 2.2.3 “Інноваційна діяльність підприємств”, 2.2.4 “Спеціальні дослідження інноваційних процесів та взаємозв’язків науки і промисловості Львівської області” 2.2.4.2 “Рівень інноваційності”); обґрунтування системи фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності через прямі та непрямі методи державного стимулювання та механізми фондового ринку, банківського і небанківського секторів економіки (підрозділ 2.8 “Наука”, пункт 2.8.4 “Фінансування наукових та науково-технічних робіт”); пропозиції щодо розширення способів фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок прямих і портфельних іноземних інвестицій, корпоративних облігацій, коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів і фізичних осіб (підрозділ 2.9 “Інвестиційна привабливість Львівської області”, пункти: 2.9.1 “Діяльність іноземного капіталу, міжнародна привабливість регіону”, 2.9.1.4 “Галузева структура прямих іноземних інвестицій”; підрозділ 2.10 “Фінансові ресурси Львівської області та основні напрямки їх використання”, пункт 2.10.4 “Фінансові ресурси суб’єктів підприємництва”) (довідка № 21-1/1-1766 від 11.07.2004 р.);

Львівська філія ВАТ “Укртелеком” Центр інформаційних технологій і технічного забезпечення – методика фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів використовується підприємством для оцінки ефективності фінансування інноваційних проектів за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняття рішень про доцільність чи недоцільність фінансування таких проектів на основі розрахованих динамічних показників (довідка № 319 від 12.07.05).

Положення та результати наукових розробок автора використовуються у навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при викладанні дисциплін “Фінанси”, “Податкова система”, “Бюджетна система”, “Податковий менеджмент”, “Інноваційне інвестування”, “Міжнародні фінанси” (довідка № 01-15/686 від 28.07.05).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на дванадцятьох міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, науково-методичних семінарах і круглих столах. Зокрема, на Міжнародних науково-практичних конференціях: “Дистанційне навчання у ХХІ столітті” (2000 р., м. Львів); “Проблеми побудови і реалізації політики сприяння розвитку підприємництва в Україні” (2001 р., м. Тернопіль); “Проблеми удосконалення фінансово-кредитного механізму в умовах переходу України до ринку” (2001 р., м. Феодосія); “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (2003 р., м. Львів); “Регіональна політика: досвід Європейського союзу та його адаптація до умов України” (2003 р., м. Львів); “Проблеми економічної інтеграції України у Європейський Союз” (2004 р., Ялта – Форос – Лівадія); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Обслуговування клієнтів банку” (2001 р., м. Київ); “Проблеми інвестиційно-інноваційного забезпечення розвитку економіки регіонів” (2002 р., м. Одеса); “Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України” (2003 р., Київ); на засіданнях круглого столу “Перспективи розвитку банківської системи області до 2015 року” за участю представників фінансових та підприємницьких структур регіону, Львівської облдержадміністрації (2003 р., м. Львів); на спільних засіданнях науково-методичного семінару Львівського банківського інституту НБУ та Інституту регіональних досліджень НАН України “Традиційні та новітні джерела фінансової підтримки малого та середнього бізнесу в Україні: стан та перспективи розвитку” (2004 р., м. Львів).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано
38 наукових праць, з яких: 2 одноосібні (загальним обсягом 37,66 д. а.),
2 колективні монографії (особисто авторові належить 3,9 д. а.), 32 статті у наукових фахових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей науково-практичних конференцій загальним обсягом авторського матеріалу понад 50 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Її повний обсяг становить 451 сторінку, що містить 55 таблиць і
30 рисунків (з них 6 таблиць і 1 рисунок займають 7 окремих сторінок),
14 додатків на 43 сторінках і список використаних джерел із 401 найменування – на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення” викладено методо-логію дослідження інструментарію фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності, розкрито сутність і визначено місце та роль інновацій у теорії економічного зростання. Обґрунтовано концептуальні засади побудови системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

Визначення сутності інновації як основи інвестиційно-інноваційної діяльності дозволило розглядати її як комплексний процес, що має характер широкомасштабного нововведення, яке спричинює якіс-ні зміни у виробництві з метою отриман-ня соціально-економічної вигоди. На відміну від усіх попередніх визначень, такий підхід до обґрунтування її економічної сутності є системним, оскільки враховує всі стадії проходження інновації: від моменту зародження й оформлення ідеї, через її вдосконалення та практичне втілення в конкретному продукті, до кардинального якісного оновлення виробничого процесу з реально розрахованими показ-никами соціально-економічної ефективності від її впровадження. Визначення інновації як комплексного процесу розглядає її як сукупність наукових та освітніх, техніко-економічних знань, соціо-гуманітарних чинників і специфічних прийомів управління, які найповніше реалізуються під-приємствами малого і середнього бізнесу, а також спеціальними інновацій-ними структурами.

На основі проведеного аналізу становлення і розвитку теорії інновацій виокремлено ключові детермінанти та обмежувальні фактори її основних положень та етапів. У частині загальнометодологічних основ дослідження встановлено, що упродовж розглянутих у дисертаційній роботі етапів теорії інновацій вчені по-різному підходили до трактування основних економічних категорій і понять, що спричинило неодно-значність їх тлумачення. Відтак ототож-нювалися поняття інвестиційної та інноваційної діяльності, методики розрахунку ефективності інвестиційних та інноваційних проектів.

Дослідження дозволило встановити, що інвестиційна діяльність ? це сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій, спрямованих на забезпечення ефектив-ного здійснення інвестиційної стратегії на окремих етапах розвитку економіки шляхом прискорення реалізації інвестиційних програм, мінімізації інвестиційних ризиків, підвищення фінансової стійкості та платоспроможності, що в кінцевому підсумку сприятиме забезпеченню високих темпів економічного розвитку. В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення інвестицій (кругообіг інвестицій), що постійно повторюються за схемою: формування нагромаджень ? вкладення ресурсів (інвестування) ? одержання прибутку.

Під інноваційною діяльні-стю слід розглядати діяльність із створення та доведення науково-технічних ідей, винаходів і розробок до практичного засто-сування. Завершеність розуміння інноваційної діяльності випливає не тільки з визначення інновації, що об’єднує науку, техніку, економіку, підприємництво, освіту та управління, а й з позицій теорії життєвих циклів і стадій їхнього роз-витку, серед яких виокремлюють цикли створення та цикли реалізації інновацій.

Порівнюючи різноманітні визначення щодо економічної сутності категорій інноваційної та інвестиційної діяльності та беручи за основу комплексний підхід взаємодії інновацій, які більшою мірою пов’язані з оновленням, із інвестиціями, які пов’язані з вкладеннями, інвес-тиційно-інноваційну діяльність розглянуто як складну динаміч-ну систему, що ґрунтується на комп-лексі фінансово-економічних важелів і стимулів, яка поєднує технологіч-ні процеси та форми організації виробництва на основі найновіших досягнень науки і техніки із формами їх багатостороннього фінансування. Основним завданням інвестиційно-інноваційної діяльності є пошук та ефективне використання фінансових ресурсів для доведення наукових, технічних ідей і розробок до конкретної продукції та техно-логії, що мають попит на ринку.

У контексті розгляду проблеми уточнено поняття “інноваційний процес”, який не закін-чується першою появою на ринку нового продукту, послуги чи доведенням до проектної потужності нової технології, не переривається після впровадження, бо в міру поширення новинка удосконалюється і набуває нових споживчих властивостей. Це відкриває для неї нові сфери застосу-вання, нові ринки, а отже, і нових споживачів. Інноваційний процес здійснюється в тісному взаємозв’язку із ринковим середо-вищем. Його напрям, темпи, цілі залежать від соціально-економічних умов, в яких він функціонує і розвивається.

Уточнення поняття інвестиційно-інноваційної діяльності дозволить на мікрорівні обрати правильну страте-гію розвитку підприємства-інноватора, яка залежить від домінуючого типу інновацій; побудувати еконо-мічні механізми та організаційні форми управління, змоделювати поведінку підприємства щодо реалі-зації своєї інноваційної продукції на ринку. На макрорівні – сформувати ефективну соціально-економічну політику держави стосовно оптимального використання традиційних і пошуку нових, альтернативних джерел створення і фінансування інноваційних проектів, розробки стратегії інноваційного розвитку України, прискорення науково-технічного прогресу й забезпечення високих темпів економічного зростання.

Із цих позицій суттєвим стало поглиблення сутності та уточнення при-чинно-наслідкових зв’язків між базовими категоріями, які забезпечують формування інструментарію об’єкта дослідження, а саме: “фінанси”, “фінансo-вий механізм”, “фінансове забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності”.

Важливим напрямом наукового аналізу інвестиційно-інновацій-ної діяльності в роботі виділено дослідження механізму її фінансового забезпечення як цілісної системи з огляду на:

· структуру фінансової системи національної економіки, яка включає дер-жавні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання (зокрема підприєм-ниць-кого сектора), фінансовий ринок, міжнародні фінанси та страху-вання;

· взаємозв’язки між окремими елементами та методами фінан-сового забезпечення в межах перерахованих вище ланок фінансової системи;

· обґрунтування необхідності фінансування інвестиційно-інновацій-ної діяльності як фундаменталь-ного напряму забезпечення розвитку інноваційної моделі української економіки.

Беручи такий підхід за основу, сут-тєвим стало виокремлення передумов, що зумовлюють як сам процес інвестиційно-інноваційної діяльності, так і його результати, врахування яких при виборі джерела та форми фінансування інвестиційно-інноваційної діяль-ності дозволило визначити основні завдання системи фінансування, а саме: створення необхідних умов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок у всіх ланках національної економіки, забезпечення її структурно-технічної перебудови; збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потен---ціалу у пріоритетних напрямах економіки; створення необхідних матеріальних умов для збереження кадро-вого потенціалу науки і техніки.

Встановлено, що вибір способів фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності слід проводити з урахуванням притаманних інноваціям класифіка-ційних ознак, а саме: типу інновацій, сфер впливу, глибини і масштабності впровадження в економіці країни, ступеня новизни, джерела ідеї, виду новинки та способу заміщення існуючих аналогів.

Результатом проведеного дослідження стала розроблена та представлена на рис. 1 схема системи фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності.

Рис. 1.4. Система фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності

Джерело: Власна розробка

Особливу увагу приділено дослідженню основних форм фінансового забезпечення: 1) державному фінансуванню; 2) фінан-суванню за рахунок позикових коштів; 3) фінансуванню за рахунок власних фінан-сових ресурсів суб’єк-тів господарю-вання.

Проведені теоретико-методологічні дослідження щодо реалізації інвестиційно-інноваційної діяльності та побудови системи її фінансового забезпечення сформу-вали основні напрями розв’язання виявлених у цій сфері проблемних питань.

У другому розділі “Державне регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності” розглянуто сучасний стан та тенденції державного фінансування інвестиційних та інноваційних проектів і програм, визначено місце амортизаційних відрахувань у системі непрямого фінансування та основні напрями податкового стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності. Значну увагу приділено питанням законодавчого регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.

Встановлено, що основними ком-понентами щодо участі держави у форму-ванні сприятливого інноваційного середовища реалізації є:

· створення спеціальних фінансових механізмів державної підтримки інноваційної діяльності у напрямі фінансування через систе-му державних науково-технічних програм різного рі-вня та фінансування через спеціально створені фонди;

· формування інноваційної інфраструктури;

· використання непрямих методів регулювання.

Аналіз стану інвестиційно-інноваційної діяльності, а також обсягів і загаль-них тенденцій її фінансування (табл. 1) дозволив зробити висновок про його нера-ціональну структуру за сучасних умов формування ринкових від-носин у країні.

Таблиця 1

Структура джерел та обсягів фінансування інноваційної діяльності

Джерела фінансування | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р.

грн | % до під-сумку | грн | % до під-сумку | грн | % до під-сумку | грн | % до під-сумку

Інноваційна діяльність – усього | 1757149,2 | 100 | 1917000 | 100 | 3013846,2 | 100 | 3059849 | 100

у тому числі власні кошти | 1399343,1 | 79,6 | 1534000 | 81,5 | 2141818,5 | 71,1 | 2148413,6 | 70,3

держбюджет | 7720,2 | 0,5 | 9585 | 0,5 | 45455,6 | 1,5 | 92967,6 | 3,0

держіннофонд (по-забюджетний фонд) | 33377,5 | 8,4 | 46008 | 2,5 | 6329,9 | 0,2 | 534,8 | 0,0

Кредит | 109993,1 | 6,1 | 116437 | 6,0 | 380192,9 | 12,7 | 551136,4 | 18,0

вітчизняні інвестори | 49406,8 | 2,8 | 53676 | 3,0 | 58675,1 | 1,9 | 111961,2 | 3,7

іноземні інвестори | 133055,0 | 7,5 | 143775 | 6,5 | 264119,2 | 8,8 | 130019,1 | 4,2

Інші | 22475,1 | 1,5 | 19170 | 1,0 | 114671,8 | 3,8 | 21748,7 | 0,7

Джерело: розраховано за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. – К.: Держкомстат України, 2004. – С. 84– 207.

Зокрема, 2004 року найбільша питома вага (понад 70%) припадала на фінансування інноваційної діяльності за рахунок власних коштів, і хоча їхня частка щодо попередніх років скорочується, власні фінансові ресурси підприємницьких структур і надалі залишаються основним джерелом інноваційного розвитку.

У порівнянні з 2001–2003 рр., у 2004 р. зросло забезпечення інноваційної діяльності за рахунок банківського кредитування (із 6,1% у 2001 р. до 18% у 2004 р.) та коштів вітчизняних інвесторів (з 2,8% у 2001 р. до 3,7% у 2004 р.). Проте таке незначне зростання спостерігалося на фоні суттєвого скорочення іноземного фінансування, що дозволило зробити висновок про недовіру вітчизняних і міжнародних інвесторів до сформованого в Україні інвестиційного середовища.

У процесі дослідження доведено, що стабільність і ефективність державної підтримки інноваційної активності у країні в довгостроковому періоді можна забезпечити лише за виконання низки умов, основними з яких є: а) забез-печення зростання ВВП, обсягу виробництва, прибутку та рентабельності його галузей; б) зміц-нення самостійності підприємств щодо вирішення проблеми іннова-ційного розвитку, зростання частки їх власних коштів, спрямованих на впро-вадження інновацій у виробництво; в) зниження частки бюджет-них коштів у фінансуванні інновацій-ної діяльності за загальної тенден-ції збільшення бюджетних асигнувань на науку та інноваційну діяль-ність; г) збільшення обсягу банківського та небан-ківського кре-ди-ту-вання інноваційної діяльності та одночасного зни-ження ставки кре-дитного рефінансування; д) розширення масштабів упровадження інноваційних досягнень шляхом зменшенням податкового тиску на під-при-ємства тощо.

Серед інструментів непрямого державного регулювання іннова-цій-ної діяльності найбільшого поширення повинні набути податкові пільги, пільгове кредитування інноваційних проектів та амортизаційні відрахування.

Обґрунтовано, що чинна модель нарахування амортизації уповільнює технічне оновлення матеріальної бази економіки, веде до зниження бази нарахування амортизації, за-кладає передумови до скорочення обсягів аморти-заційно-інвестиційних ресурсів економіки в наступні роки, що призводить до збіль-шення бази оподаткування та обсягів податкових надходжень до бю-джету. Автор звертає увагу, що відсутність стимулювання інвестиційного використання амортиза-ційних коштів призводить до невиправданих видатків із бюджету. Окрім того, національна амортизаційна модель не стимулює до інвестування підприємств, оскільки належно не враховує їхні фінан-сово-матеріальні можливості та потреби, а нарахування амор-тизації за примусово прискореною схемою викривлює оцінки еконо-мічної діяльності підприємств.

Запропоновано засади проведення амортизаційної реформи у напрямі стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, які передбачають: а) об-меження державного впливу на процеси нарахування та використання амортизаційних відрахувань підприємств; б) розширення методів нарахування амортизації; в) запровадження єдиних методик розрахунку економічної і податкової амортизації та встановлення відповідних систем звітності;
г) законодавче затвердження права на зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизації, нарахованої за прискореною схемою тільки для тих підприємств, котрі займаються інвестиційно-інноваційною діяльністю.

На підставі аналізу встановлено, що запроваджена чинним законодавством методологія нара-хування податків не стимулює інвестиційно-інноваційної діяльності в національній економіці. Низький рівень доходів основної частини населення змушують уряд приймати політику підвищеного податко-вого навантаження на підприємницькі структури, що призводить у кінцевій формі не тільки до зниження ефективності господарювання, а й до використання різних шляхів уникнення податків. Незадовільним сьогодні є той факт, що всі зміни в податко-вому законодавстві мають не економічне, а політичне під-ґрунтя. Держава не є послідовною у своїй податковій політиці. Кожен наступний Держбюджет, усупереч Закону “Про систему опо-датку-вання” та інших базових законів про податки, вносить зміни в порядок їх нарахування і сплати. У такому нестабільному середовищі високо-ризиковий інвестиційно-інноваційний бізнес не може нор-мально розвиватися.

Щоб стимулювати створення та реалізацію інновацій, у роботі рекомен-довано провести низку змін та доповнень до чинного законодавства, яким сьогодні регулюється порядок нарахування і сплати основних видів податків. Крім цього, запропоновано вживати додаткових заходів щодо ліквідації невідповідностей у механізмі податкового стимулювання інноваційної діяльності, якими є: а) застосування пільг в оподаткуванні прибутку інноваційних підприємств згідно з чинним законодавством; б) звільнення від податків наукових установ, діяльність яких здійснюється за рахунок державного бюджету; в) звільнення від оподаткування коштів підприємств, які спрямо-вуються на фінансування наукових досліджень, із прирівню-ванням їх до інвестицій в інтелектуальний капітал; г) звільнення від оподаткування коштів банків, страхо-вих компаній, пенсійних фондів та інших фінансових установ, які інвестуються в інноваційні підприємства, та встановлення пільг з оподаткування коштів, отриманих уна-слідок цих інвестицій, зокрема, диференціювання ставки податку на прибуток для банків залежно від напрямів використання ресурсів; д) надання пільг в оподаткуванні банкам, які здій-снюють довгострокове кредитування інноваційних підприємств.

Для створення сприятливих умов розвитку системи фінансового забезпе-чення інвестиційно-інноваційної діяльності необхідно забезпечити реалізацію пропозицій щодо удоскона-лення чинного нормативно-правового середовища через бюджетний процес, в якому беруть участь Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство освіти і науки, Національний банк України, міністерства і відом-ства – розпорядники бюджетних коштів у науко-во-технічній сфері, Державне казначейство. З цією метою доцільно: визначити граничний обсяг коштів для фінансування державної підтримки інноваційної діяльності та пріоритетних напрямів розвитку економіки; зосередити бюджетні кошти на реалізації інноваційних і науково-технічних про-грам з високою соціально-економічною та науково-технічною значущістю; створити у системі видатків державного бюджету України спеціальні фонди фінансування інноваційних програм з метою покриття інноваційних ризиків; уточнити нормативно-законодавчу базу країни з метою розширення кола і масштабів позабюджетної підтримки інноваційної діяльності; розширити масштаби фінансування інвестиційно-інноваційних проектів шляхом випуску державою акцій або цінних паперів; розробити систему стимулювання залучення до інноваційної діяльності коштів населення; розробити механізм довгострокового кредитування підприємств, що займають-ся інвестиційно-інноваційною діяльністю; розширити масштаби державного фінансування пріоритетних напрямів інвестиційно-інноваційної діяльності; посилити державну підтримку інфраструктурних інноваційних утворень.

У третьому розділі “Підприємництво в розвитку і фінансуванні інвестиційно-інноваційної діяльності” запропоновано методику фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, досліджено ступінь розвитку вітчизняних інноваційних структур, дано характеристику небанківським формам фінансування інвести-ційних та інноваційних програм і проектів, у тому числі промислово-фінансо-вому та венчурному капіталу, а також оцінено вплив міжнародних фінансово-кредитних інститутів на фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності.

Капіталовкладення в інвестиційно-інноваційні проекти сприяють реалізації досягнень науково-технічного прогресу та підвищують ефективність виробництва. Зважаючи на це, проведене в дисертаційному дослідженні порівняння економічного ефекту від упровадження інвестиційно-інноваційних проектів, кінце-вою метою яких є підвищення ефективності виробництва (інтенсивна стратегія розвитку) з економічним ефектом від упровадження інвести-ційних проектів, спрямованих на збільшення обсягів випуску продукції (екстенсивна стратегія розвитку), дозволило запропонували нову коротко-термінову схему фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок отриманого підприємством прибутку, яка дозволяє, поєднуючи інтенсивну та екстенсивну стратегії розвитку, отримати в майбутньому максимальний дохід.

Такий підхід щодо вироблення інвестиційних рішень дає можливість на основі розрахованих динамічних показників загальної вартості проекту Р, тривалості життя проекту PD, дисконтної ставки k оцінити ефективність фінансування інноваційного проекту на підпри-ємстві за рахунок прибутку від основної діяльності і прийняти рішення про доцільність чи недоцільність фінансування проекту.

У дисертаційному дослідженні економічну ефективність впровадження інновації описано за допомогою показника g, який характеризує збільшення прибутку підприємства Dd після впровадження інновації вартістю d у розрахунку на одиницю продукції, тобто:

. | (1) | Показником g зручно оцінювати ефективність комплексних інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих як на зменшення витрат, так і на зростання доходів підприємства, оскільки оцінюється сукупний економічний ефект від упровадження інновації і може бути враховане як зменшення собівартості продукції, так і зростання відпускної ціни на продукцію за рахунок її нових властивостей. Запропонований показник дозволяє оцінювати ефективність інвестиційно-інноваційного проекту незалежно від роз-міру капіталовкладень, необхідних для його реалізації, а вартість проекту впливає тільки на термін його реалізації. Експериментальним способом встановлено, що:

а) якщо показник ефективності інвестиційно-інноваційного проекту g менший від значення:

| (3) | де r – рентабельність продукції,

то економічно доцільно весь отриманий прибуток вкласти в інвестиційний проект для збільшення обсягів виробництва, а фінансування інноваційного проекту є недоцільним;

б) якщо показник ефективності інвестиційно-інноваційного проекту g більший від значення: |

(4) | то економічно доцільно весь отриманий прибуток вкласти в інноваційний проект, а фінансування інвестиційних проектів щодо збільшення обсягів виробництва є недоцільним;

в) якщо ефективність інвестиційно-інноваційного проекту g перебуває в межах: |

(5) | тоді доцільно використати частку прибутку в розмірі: |

(4) | на фінансування інвестиційного проекту для розширення обсягів виробництва, а решту прибутку – на фінансування інноваційного проекту.

Запропонована методика забезпечує оцінку ефективності тільки таких інноваційних проектів, які передбачають поступове, поетапне підвищення технологічного рівня підприємства протягом багатьох звітних періодів, пропорційно до суми інвестованих коштів і дає змогу розрахувати показники тривалості впровадження інноваційного проекту АР, періоду окупності проекту РВР, чистого приведеного доходу інноваційного проекту NPV, внутрішньої норми рентабельності IRR, уникаючи складних табличних розрахунків і попереднього плану-вання грошових потоків проекту в розрізі звітних періодів. Отримані вирази можуть використовуватися на попередньому етапі аналізу інноваційних проектів.

Проведене дослідження сприяло виокремленню критеріїв інноваційності підприємницьких структур (табл. 2), що дало змогу оцінити фінансову спроможність суб’єктів господарювання до здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності, а також розробити пропозиції щодо створення належних умов для розвитку інно-ваційних підприємств в Україні.

На основі аналізу міжнародного досвіду в роботі виокремлено фактори, що сприяють функціонуванню таких структур, а саме: а) наявність науково-дослідних закладів вищого класу; б) стабільний колектив висококваліфікованих спеціалістів; в) наявність розвинутої технологічної інфраструк-тури;
г) можливість придбання або оренди на пільгових умовах земельної ділянки і виробничих приміщень; д) доступ до джерел фінансування; е) технічне обслуговування і управлінське консультування.

Таблиця 2

Характеристика критеріїв інноваційності підприємтсв

Критерії інноваційності | Показники, що характеризують критерії інноваційності

Параметри наукомісткості виробництва | -

-

-

-

Параметри конкуренто-спроможності виробництва | -

-

-

-

Параметри експортної здатності продукції | -

-

-

-

Параметри оновлення продукції | -

-

Параметри техніко-економічного рівня продукції | -

· перевищує світовий рівень;

· відповідає світовому рівню;

· нижчий за світовий рівень або не визначений

Параметри якості продукції | -

Сучасний стан використання інноваційних та науково-технічних розробок у вироб-ництві, у тому числі і пріоритетних, засвідчив, що вони відіграють не дуже помітну або майже непомітну роль у вирішенні проблеми безкризового розвитку економіки. Питома вага підприємств, які займалися інноваційною діяльністю, 2004 року серед українських підприємств становила 15,1%, що на 2,9% менше за відповідний показник 2003-го (табл. 3). У США, Японії, Німеччині, Франції іннова-ційно-активні підприємства становлять від 70 до 82% загальної кількості підприємств.

Таблиця 3

Характеристика підприємств різних організаційно-правових форм власності, які займалися інноваційною діяльністю

Типи підприємств | Роки

2003 | 2004

один. | у % до їх кількості | один. | у % до їх кількості

Усього, у тому числі; | 1808 | 64,5 | 1496 | 55,7

Підприємства колективної форми власності | 1506 | 18,8 | 1267 | 16,4

Підприємства державної форми власності | 235 | 22,7 | 156 | 15,1

Підприємства з власністю міжнародних організацій | 4