ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНЬКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ

УДК: 618.11/.12.-002-036-092-085.361

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОСТРОГО САЛЬПІНГООФОРИТУ І ЙОГО КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ З ЗАСТОСУВАННЯМ ГЕМОКОРДУ

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: - академік НАН України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1.

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Щербакова Валентина Василівна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1;

- доктор медичних наук, професор Сольський Яків

Порфирійович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ), головний науковий працівник відділення гінекології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології №1, м. Київ.

Захист відбудеться 28квітня 2005 р. о 13.30.годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету за адресою: 61022, м. Харків, проспект Леніна, 4.

Автореферат розісланий “25” березня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор В.В. Лазуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запальні захворювання жіночих статевих органів, як і раніше, займають одне з перших місць в структурі гінекологічних захворювань і являють собою серйозну медичну, соціальну й демографічну проблему (Я.П. Сольський, 1975; В.І. Грищенко, 2000; А.Н. Стрижаков, 2000; В.И. Краснопольский, 2003). Частота цієї патології складає 60-65% серед усіх гінекологічних захворювань і не має тенденції до зниження (В.Н. Серов, 2000).

На сучасному етапі в структурі запальних захворювань внутрішніх статевих органів у жінок відбулися істотні зміни - майже в 75% хворих процес локалізується в придатках матки з превалюванням підгострих форм внаслідок погіршення екологічного середовища, особливостей сучасного способу життя, зростання ролі умовно-патогенних мікроорганізмів, зниження загальної й імунологічної реактивності в популяції, і у хворих зокрема (В.Н. Серов, 2000).

У жінок хворих на сальпінгоофорит посиленню явищ імунного дисбалансу, який виникає при запаленні придатків матки, можуть сприяти виражені імуносупресивні властивості сучасних антибактеріальних засобів, які призначаються емпіричним шляхом, часто необґрунтовано й нераціонально, на використанні яких зазвичай базується традиційне лікування сальпінгоофориту (Н.К. Никифоровский, 2003; Н.В. Белобородова, 2003). Крім того, проведена антибактеріальна терапія сприяє поширенню антибіотикорезистентних штамів (Г.М. Савельева, 1997; А.У. Хамадьянова, 1999).

З вищенаведеного стає очевидною необхідність застосування імунних засобів у складі комплексної протизапальної терапії, але слід зазначити, що ефективність багатьох імунотропних препаратів, які сьогодні використовуються в лікуванні хворих на запалення придатків матки, є недостатньою. З іншого боку, їх неконтрольоване застосування доволі часто негативно впливає на імунологічну реактивність організму хворих (В.В. Щербакова, 2001).

Крім того, у кожної п’ятої-шостої хворої виявляється анемічний синдром, який підвищує ризик виникнення та загострення сальпінгоофориту в 2-6 разів (М.А. Репина, 2002).

Усе це приводить до того, що, незважаючи на зусилля в напрямку вдосконалювання методів діагностики та лікування запальних процесів жіночих статевих органів, їхня ефективність залишається недостатньо високою, що призводить до хронізації захворювання та його рецидивування (В.Н. Запорожан, 2001; Б.М. Венцківський, 2002).

Тому пошук нових методів імунологічної та гематологічної корекції як складової частини патогенетичного лікування хворих на запальні захворювання придатків матки, є досить актуальним. Перспективним у цьому відношенні може стати новий препарат пуповинної крові гемокорд - високоефективний біокоректор широкого спектра дії, багатий біологічно-активними речовинами: монокінами, інтерлейкінами, інтерфероном, ферментами, гормонами, мікроелементами, амінокислотами й вітамінами (А.О. Цуцаєва,
2002; О.В. Овчиннікова, 2003).

Гемокорд виробляється за міжнародними стандартами якості, сертифікований відповідно до рекомендацій EUROCORD, дозволений до клінічного застосування МОЗ України 16.02.2000 р. (зареєстрований під назвою „Кріоцелл-Гемокорд”, № сертифіката державної реєстрації 371/03-300200000 від 29.05.2003 р.). На даний час уже є досвід успішного застосування препарату у хворих з різною патологією: при анеміях різного генезу, захворюваннях печінки, запальних захворюваннях в офтальмології, в онкологічних хворих, хірургічних хворих на гнійно-септичні ускладнення та ін. (В.І. Грищенко, 2000; А.М. Солдатова, 2003; І.Ю. Венгер, 2003).

Вищевикладене визначає перспективність використання препарату гемокорд у складі комплексної протизапальної терапії хворих на підгострий сальпінгоофорит, що й обумовило вибір теми даної роботи.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Харківського державного медичного університету в межах комплексної науково-дослідної державної програми “Розробка методів діагностики, лікування і профілактики в перинатальній охороні плоду і при порушеннях репродуктивної функції” – (№ державної реєстрації 0198U002629). Автор самостійно виконував фрагменти роботи з вивчення динаміки клінічних, імунологічних та гематологічних показників хворих на підгострий сальпінгоофорит під впливом комплексного лікування з використанням препарату гемокорд.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи було уточнення клініко-імунологічних та гематологічних особливостей підгострого сальпінгоофориту (ПСО) на сучасному етапі та визначення ефективності застосування препарату гемокорд у комплексній терапії запальних процесів придатків матки.

Для досягнення цієї мети вважали за необхідне вирішити такі задачі:

1. Вивчити клініко-імунологічні й гематологічні особливості підгострого сальпінгоофориту та визначити їхнє значення в патогенезі запальних захворювань придатків матки.

2. Провести порівняльний аналіз імунологічного та гематологічного статусу жінок, що лікувалися традиційними способами, і жінок, у комплексній терапії яких був використаний гемокорд.

3. Вивчити катамнез хворих на підгострий сальпінгоофорит, що одержали традиційне лікування, і жінок, яким було проведено комплексне протизапальне лікування з використанням препарату гемокорд.

4. Визначити клінічну ефективність застосування гемокорду в комплексній терапії жінок з підгострим запаленням придатків матки.

5. Розробити показання, протипоказання, схему застосування препарату гемокорд у комплексній терапії підгострого сальпінгоофориту.

Об'єкт дослідження – підгострі запальні захворювання придатків матки.

Предмет дослідження - клінічні, імунологічні, гематологічні й мікробіологічні показники в жінок хворих на підгострий сальпінгоофорит, особливості перебігу захворювання, визначення ефективності препарату гемокорд для лікування даної патології.

Методи дослідження – у роботі використані клініко-лабораторні, бактеріоскопічні й бактеріологічні, ультразвукові, імунологічні й статистичні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі досліджень, які проведено, виявлені особливості клінічного перебігу, етіологічної структури, характер, роль і ступінь імунних та гематологічних порушень при запальних захворюваннях придатків матки на сучасному етапі, що дозволило оптимізувати тактику лікування даного контингенту хворих.

Уперше теоретично обґрунтовано доцільність застосування та використано препарат гемокорд для корекції імунних та гематологічних порушень і профілактики рецидивів у жінок хворих на запальні захворювання придатків матки.

Уперше доведено клінічну, гематологічну та імунологічну ефективність включення препарату гемокорд до комплексної протизапальної терапії хворих на підгострий сальпінгоофорит.

Практичне значення отриманих результатів. Доведено, що застосований метод імунологічної та гематологічної корекції з використанням препарату гемокорд, поліпшує імунний і гематологічний статус, сприяє підвищенню ефективності консервативного протизапального лікування, зменшенню його тривалості, попереджає виникнення ускладнень і рецидивів у хворих на підгострий сальпінгоофорит. Отримані клініко-лабораторні дані розширили й поглибили відомості про біологічні властивості та механізм клінічної дії препарату гемокорд.

Розроблений комплексний метод лікування запальних захворювань придатків матки із застосуванням препарату гемокорд впроваджений у практику гінекологічних відділень пологових будинків № 1, 5, 7, лікарні № 3 м. Харкова, обласного центру планування сім’ї та репродукції людини м. Харкова. Теоретичні положення й практичні рекомендації дисертаційної роботи використовуються в педагогічному процесі кафедр акушерства та гінекології Харківського державного медичного університету та Харківської медичної академії післядипломної освіти.

За результатами дослідження одержано патент на винахід (патент України № 63740A „Спосіб лікування підгострого сальпінгоофориту”).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізована наукова та патентно-інформаційна література з проблеми підгострого запалення придатків матки. Автору належить вибір теми, визначення адекватної мети й задач дослідження. Проведено формування груп, які обстежувались, первинна обробка та статистичний аналіз клініко-лабораторних, бактеріоскопічних, бактеріологічних, імунологічних досліджень. Велика частина лабораторних досліджень виконана автором безпосередньо чи за його участю. Дисертантом написані всі розділи роботи, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження в практичну охорону здоров’я та відображено в опублікованих роботах за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації було докладено й обговорено на засіданні Харківського наукового медичного товариства акушерів-гінекологів м. Харкова (2003, 2004); на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції „Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія” (Харків, 2003); на науково-практичній конференції „Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології” (Харків, 2003); на міжвузівській конференції молодих учених і фахівців „Медицина третього тисячоліття” (Харків, 2004); на науково-практичній конференції з міжнародною участю „Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики шкірних, венеричних, ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів В, С, TORCH-інфекцій та проблем косметології” (Харків, 2004); на науково-практичній конференції „Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2004). Обговорення матеріалів роботи відбулося на сумісному засіданні співробітників кафедр акушерства та гінекології №1 і №2 Харківського державного медичного університету (2004).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 праць, 4 з яких у журналах, зареєстрованих ВАК України. Серед інших публікацій – 1 патент, 2 роботи – у збірниках наукових праць, 2 – у збірниках тез доповідей науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках друкованого тексту й складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, що включає 165 вітчизняних і 76 закордонних авторів. Робота ілюстрована 43 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети обстежено 120 жінок, які було розділено на клінічні групи. Контрольну групу становили 30 жінок, які не мали гінекологічної патології. 90 пацієнток з підгострим сальпінгоофоритом були поділені на дві клінічні групи: 45 хворих жінок, які отримали традиційне протизапальне лікування (I група) та 45 пацієнток, яким проводили комплексну протизапальну терапію з використанням трансфузії препарату гемокорд (II група).

При цьому обидві групи хворих на підгострий сальпінгоофорит були однорідними за віком, скаргами, даними анамнезу, вихідними даними клінічного та лабораторного обстежень.

Традиційна терапія включала антибактеріальні засоби, анальгетики, седативні, антигістамінні та вітамінні препарати, симптоматичні засоби, біостимулятори, фізіотерапевтичні процедури, імуностимулюючі препарати.

Крім того, у лікуванні жінок II групи застосовували трансфузію препарату гемокорд внутрішньовенно крапельно в сумарному об’ємі 50-60 мл.

Діагноз підгострого сальпінгоофориту встановлювали на підставі клініко-анамнестичних даних, результатів гінекологічного, ультразвукового, бактеріоскопічного, бактеріологічного, гематологічного та імунологічного досліджень.

Для мікробіологічного дослідження використовували бактеріоскопічний й бактеріологічний методи. Визначення мікрофлори піхви, цервікального каналу й уретри здійснювали шляхом мікроскопії зскрібків, отриманих із цих відділів і пофарбованих за Грамом. Ідентифікацію виділених мікроорганізмів проводили за допомогою аеробних та анаеробних тест-систем фірми „Lachema” (Чехія). Визначали чутливість усіх виділених культур до антибіотиків диско-дифузним методом.

Діагностику TORCH–інфекцій здійснювали за допомогою визначення специфічних антитіл у сироватці крові методом імуноферментного аналізу (ІФА), використовуючи тест-систему „Биосервис” (м. Москва).

Наявність збудників, що передаються статевим шляхом, визначали також у біопробах цервікального каналу методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням наборів „Полімін” (фірма „Літех”). Результати ПЛР-діагностики зіставляли з результатами виявлення антитіл класів IgG і IgM до ВПГ-II, ЦМВ, хламідій, мікоплазм, уреаплазм.

Імунологічний статус оцінювали за основними популяціями й субпопуляціями лімфоцитів Т- і В-систем імунітету шляхом фарбування клітин в імунофлюоресцентному тесті, використовуючи моноклональні антитіла до структур мембран CD3 (загальні Т-лімфоцити), CD4 (Т-хелпери), CD8 (Т-супресори), CD16 (ПK-клітини), CD19 (В-клітини), що були отримані в імунологічній компанії ТОВ „Сорбент” (м. Москва).

Імунорегуляторний індекс (ІРІ) розраховували як відношення відносної кількості Т-хелперів до відносного вмісту Т-супресорів; лейкоцито-Т-клітинний індекс (ЛТІ) – як співвідношення абсолютного числа лейкоцитів і Т-лімфоцитів.

Відносну кількість 0-лімфоцитів визначали при обчисленні різниці суми загальних Т-лімфоцитів і В-лімфоцитів від 100%.

Концентрацію IgA, IgG, IgM у периферійній крові досліджували методом радіальної імунодифузії за Mancini (1965). Рівень ЦІК у сироватці крові визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколю.

Фагоцитарна активність встановлювалася за допомогою показників фагоцитарного індексу (відсоток фагоцитуючих нейтрофілів на 100 нейтрофілів) і фагоцитарного числа (середня кількість коків у клітині), ІЗФ розраховували як відношення коків, які були перетравлені, до коків, які були поглинені.

Статистичну обробку матеріалу здійснювали методом варіаційної статистики з обчисленням середніх величин і помилок (M±m), критерію Стьюдента й показника вірогідності (p), виконаних за допомогою програми Microsoft-Excel 2000 для Windows XP.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз анамнестичних даних, який проводився, показав, що 49 (54,4%) пацієнток почали раннє статеве життя, при цьому майже половина хворих не були в шлюбі, 46 (51,1%) жінок на ПСО піддавалися різним внутрішньоматковим втручанням, 90% хворих на ПСО раніше вже неодноразово проходили курс протизапальної терапії, яка виявилася недостатньо ефективною.

Аналіз ведучих симптомів захворювання виявив, що всі 90 жінок на ПСО скаржилися на біль у нижніх відділах живота, 63 (70%) пацієнток - на посилення виділень зі статевих шляхів, 39 (43,3%) – на різноманітні порушення менструального циклу, 14 (15,5%) – на неплідність. Субфебрильна температура тіла була відзначена у 24 (26,7%) жінок від загальної кількості хворих. При об’єктивному обстежені було встановлено, що живіт при пальпації був болісним у 23 (25,6%) хворих.

При гінекологічному обстеженні було встановлено, що придатки матки були болісними при пальпації у всіх жінок на ПСО. Збільшення та пастозність маткових труб і яєчників виявлені в 71 (78,9%) хворої на підгостре запалення придатків матки.

Дані ультразвукового дослідження відповідали клінічному діагнозу в 65 (72,2%) випадках.

За даними бактеріоскопічного дослідження виділень з піхви у хворих на підгострий сальпінгоофорит II ступінь чистоти піхви був виявлений у 27 (30%) спостереженнях, III ступінь чистоти – у 55 (61,1%) пацієнток з ПСО, IV – у 8 (8,9%) випадках.

При бактеріологічному дослідженні найбільш часто виділялися різноманітні форми патогенного стафілокока – в 51 (56,7%) спостереженні, трохи рідше (у 26,7% хворих) - стрептокока. У 56 (62,2%) пацієнток виявлені різні асоціації мікроорганізмів. Виділені мікроорганізми були високочутливими до цефтріаксону (90% спостережень), зинацефу (85,6%), метрогілу (91,1%).

При аналізі гематологічного статусу хворих на ПСО було виявлено достовірне (р<0,05), порівняно з жінками контрольної групи, зниження рівня гемоглобіну (110,3±2,2 г/л) і кількості еритроцитів (3,68±0,19х1012/л), абсолютного вмісту нейтрофілів (2,68±0,05х109/л) і відносної кількості моноцитів (3,02±0,48%), підвищення ШОЕ (10,80±0,42 мм/г), відносної й абсолютної кількості еозинофілів (4,03±0,18% і 0,16±0,02 х109/л відповідно).

За даними імунологічного дослідження у хворих на ПСО були встановлені виражені зміни в клітинній ланці імунітету. Мало місце достовірне (р<0,05), порівняно з контролем, зниження відносної кількості загальних лімфоцитів (26,01±1,55%), Т-лімфоцитів (52,8±1,9%), Т-хелперів (27,4±1,9%), абсолютного вмісту загальних лімфоцитів (1,04±0,09х109/л) і їх субпопуляцій, а також значне підвищення відносного вмісту недиференційованих лімфоцитів (22,31±1,45%). Це привело до достовірного (р<0,05) щодо контролю зниження ІРІ (1,27±0,09 ум. од.) і підвищення ЛТІ (7,28±0,48 ум. од.).

Дисбаланс у гуморальній ланці імунітету у хворих на ПСО знайшов відображення в достовірному (р<0,05), порівняно зі здоровими жінками, підвищенні рівня ЦІК (130,5±11,6 ум. од.) і ІgG (14,45±0,78 г/л), а також істотному (р<0,05) зниженні вмісту ІgA (2,36±0,17 г/л).

Відзначалося значне (р<0,05) зниження бактерицидної активності (27,51±0,68%) і перетравлювальної здатності нейтрофілів периферійної крові (ІЗФ - 0,76±0,03 ум. од.).

Порівняльний аналіз результатів лікування хворих I і II груп показав наступне. У I групі після закінчення лікування неістотно виражені періодичні болі внизу живота турбували 21 (46,7%) хвору, посилені виділення зі статевих шляхів відзначали 14 (31,1%) пацієнток, у той час як серед хворих, що одержали трансфузію гемокорду, було тільки 3 (6,7%) пацієнтки на такі скарги (р<0,05). Періодичне підвищення температури до субфебрильних цифр аж до моменту виписки, а також незначну болючість при пальпації живота в нижніх відділах до моменту виписки відзначали 4 (8,9%) пацієнтки I групи; у II групі таких жінок не виявлено.

При гінекологічному дослідженні, відразу після закінчення лікування, деяка болючість при пальпації придатків матки була виявлена в 21 (46,7%) жінки I групи й у 3 (6,7%) - після комплексного лікування з трансфузією гемокорду, а анатомічні зміни, характерні для сальпінгоофориту, - у 19 (42,2%) і 2 (4,4%) пацієнток відповідно (р<0,05).

Ехографічні ознаки запального процесу придатків матки збереглись у 21 (46,7%) хворої I групи й тільки в 3 (6,7%) пацієнток після трансфузії гемокорду (р<0,05).

Аналіз результатів бактеріоскопічного дослідження піхвового вмісту при виписці зі стаціонару показав ІІ ступінь чистоти в 31 (68,9%) і 42 (93,3%) хворих, а ІІІ ступінь чистоти - у 14 (31,1%) і 3 (6,7%) жінок у I і II групах відповідно (р<0,05).

При бактеріологічному дослідженні після закінчення лікування патогенна флора була виділена в 14 (31,1%) хворих після традиційного протизапального лікування й у 3 (6,7%) хворих після комплексного лікування із застосуванням трансфузії гемокорду (р<0,05).

При виписці з клініки видужання було констатовано у 24 (53,3%) пацієнток I групи й у 42 (93,3%) жінок II групи (р<0,05). Жодного випадку реакцій та ускладнень, пов’язаних із застосуванням препарату гемокорд, не виявлено.

Тривалість перебування в стаціонарі хворих I і II груп склала 19,8±0,7 і 13,9±1,1 ліжко-днів відповідно (р<0,05).

Комплексне лікування з використанням гемокорду привело до нормалізації рівня гемоглобіну (136,2±2,6 г/л) й еритроцитів (4,7±0,15х1012/л), відносної кількості моноцитів (5,33±0,46%), а також до достовірного (р<0,05), порівняно з результатами обстеження при госпіталізації, зниження ШОЕ (3,87±0,32 мм/г), кількості еозинофілів (2,11±0,12%), підвищення абсолютного вмісту лейкоцитів (5,99±0,43х109/л), нейтрофілів (3,71±0,07х109/л) і моноцитів (0,32±0,03х109/л) (табл. 1).

Після курсу традиційної терапії показники гемоглобіну (104,3±2,1 г/л) й еритроцитів (3,44±0,18х1012/л) залишилися більш низькими (р<0,05), ніж у контролі. Крім того, відбулося, порівняно з даними до лікування, подальше зниження (р<0,05) абсолютної кількості лейкоцитів (3,52±0,25х109/л), нейтрофілів (2,35±0,05х109/л) і підвищення вмісту еозинофілів (4,81±0,23% і 0,17±0,02х109/л). При цьому величина ШОЕ була вірогідно (р<0,05) вище (6,31±0,38 мм/г), ніж у жінок після трансфузії гемокорду.

Таблиця 1

Показники гематологічного статусу хворих на ПСО

відразу після лікування

Показники гемограми | Контрольна група

(n=30) | Хворі на ПСО, які отримали традиційне лікування (n=45) | Хворі на ПСО, які отримали комплексне лікування з трансфузією гемокорду (n=45)

До лікування | Відразу після лікування | До лікування | Відразу після лікування

Hb, г/л | 135,1±2,8 | 110,5±2,21 | 104,3±2,11,2 | 109,9±2,11 | 136,2±2,62,3

Еритроцити, х1012/л | 4,61±0,17 | 3,80±0,221 | 3,44±0,181 | 3,56±0,161 | 4,7±0,152,3

Лейкоцити, х109/л | 4,70±0,32 | 4,12±0,34 | 3,52±0,251 | 3,87±0,31 | 5,99±0,431,2,3

ШОЕ, мм/г | 3,01±0,22 | 10,51±0,381 | 6,31±0,381,2 | 11,09±0,461 | 3,87±0,321,2,3

Еозино-

філи | % | 1,28±0,09 | 3,98±0,161 | 4,81±0,231,2 | 4,02±0,221 | 2,11±0,121,2,3

х109/л | 0,06±0,01 | 0,16±0,021 | 0,17±0,021 | 0,16±0,021 | 0,12±0,011,3

Нейтро-

філи | % | 61,72±2,11 | 66,81±2,58 | 66,70±2,54 | 67,19±2,68 | 61,91±2,23

х109/л | 2,92±0,06 | 2,75±0,05 | 2,35±0,051,2 | 2,61±0,051 | 3,71±0,071,2,3

Моно-

цити | % | 5,09±0,47 | 2,91±0,451 | 6,52±0,541,2 | 3,09±0,511 | 5,33±0,462,3

х109/л | 0,23±0,04 | 0,12±0,05 | 0,23±0,022 | 0,12±0,05 | 0,32±0,032,3

Примітки:

1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;

2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;

3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та

комплексного лікування із застосуванням гемокорду.

Серед особливостей імунологічної реактивності хворих із сальпінгоофоритом відразу після лікування традиційними методами (табл. 2) необхідно відзначити наявність вираженої депресії клітинної ланки імунітету. Усі показники клітинного імунітету, крім відносної кількості Т-супресорів, В-лімфоцитів і ПК-клітин не тільки вірогідно (р<0,05) відрізнялися від контрольних, але при цьому мала місце тенденція до їх погіршення, порівняно з даними обстеження до початку лікування.

Таблиця 2

Результати імунологічного обстеження хворих на ПСО

відразу після лікування

Показники імунітету | Контрольна група

(n = 30) | Хворі на ПСО, які отримали традиційне лікування (n=45) | Хворі на ПСО, які отримали комплексне лікування з трансфузією гемокорду (n=45)

До лікування | Відразу після лікування | До лікування | Відразу після лікування

Лейкоцити,х109/л | 4,70±0,32 | 4,12±0,34 | 3,52±0,251 | 3,87±0,31 | 5,99±0,431,2,3

Лімфо-

цити | % | 32,01±0,79 | 26,24±1,511 | 22,13±0,801 | 25,76±1,591 | 30,81±2,033

х109/л | 1,52±0,11 | 1,08±0,081 | 0,77±0,071,2 | 0,99±0,111 | 1,85±0,141,2,3

CD3+ | % | 66,1±2,2 | 53,0±1,91 | 48,8±1,91 | 52,6±1,81 | 69,7±3,72,3

х109/л | 0,99±0,07 | 0,57±0,041 | 0,37±0,021,2 | 0,52±0,021 | 1,28±0,091,2,3

CD4+ | % | 36,01±2,4 | 27,7±1,91 | 24,9±1,61 | 27,1±1,81 | 36,6±2,92,3

х109/л | 0,55±0,03 | 0,29±0,031 | 0,19±0,011,2 | 0,27±0,011 | 0,67±0,031,2,3

CD8+ | % | 22,0±1,4 | 21,9±1,5 | 22,5±1,7 | 21,3±1,4 | 22,1±2,2

х109/л | 0,33±0,02 | 0,23±0,021 | 0,17±0,021,2 | 0,21±0,011 | 0,41±0,021,2,3

CD19+ | % | 10,20±0,96 | 12,01±1,09 | 13,26±1,29 | 11,61±1,17 | 10,92±0,88

х109/л | 0,15±0,01 | 0,13±0,011 | 0,10±0,011 | 0,11±0,011 | 0,20±0,021,2,3

CD16+ | % | 11,8±1,15 | 13,30±1,25 | 13,57±1,16 | 12,9±1,19 | 11,0±1,08

х109/л | 0,18±0,01 | 0,14±0,011 | 0,10±0,011,2 | 0,13±0,011 | 0,2±0,022,3

ІРІ, ум. од. | 1,65±0,12 | 1,26±0,091 | 1,10±0,081 | 1,27±0,101 | 1,65±0,132,3

ЛТІ, ум. од. | 4,73±0,31 | 7,19±0,451 | 9,32±0,611,2 | 7,38±0,511 | 5,44±0,352,3

0-лімфоцити, % | 12,01±0,94 | 22,11±1,411 | 24,33±1,661 | 22,49±1,491 | 8,40±0,591,2,3

Ig M, г/л | 1,12±0,12 | 1,34±0,06 | 1,26±0,10 | 1,35±0,09 | 1,19±0,073

Ig G, г/л | 10,22±0,51 | 14,37±0,721 | 12,78±0,671 | 14,54±0,841 | 11,05±1,012

Ig A, г/л | 3,61±0,28 | 2,51±0,191 | 2,40±0,231 | 2,22±0,151 | 3,14±0,282,3

ЦІК, ум. од. | 52,0±4,5 | 128,1±11,51 | 113,5±11,01 | 132,9±11,61 | 80,7±4,51,2,3

ФН, % | 74,8±2,2 | 86,3±7,3 | 98,0±2,61 | 89,6±7,4 | 86,5±2,11,3

ФЧ, ум. од. | 3,33±0,32 | 3,76±0,35 | 4,21±0,33 | 3,84±0,41 | 4,01±0,24

БАН, % | 42,02±1,04 | 28,75±0,721 | 32,63±0,801,2 | 26,25±0,641 | 39,80±0,982,3

ІЗФ, ум. од. | 1,20±0,08 | 0,81±0,031 | 0,84±0,061 | 0,71±0,031 | 1,12±0,022,3

Примітки:

1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;

2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після

лікування;

3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та

комплексного лікування із застосуванням гемокорду.

Комплексне протизапальне лікування із застосуванням трансфузії препарату гемокорд привело до нормалізації відносної кількості лімфоцитів (30,81±2,03%), Т-лімфоцитів (69,7±3,7%), Т-хелперів (36,6±2,9%), абсолютного вмісту ПК-клітин (0,2±0,02х109/л), а також до достовірного (р<0,05) підвищення, порівняно з даними, при госпіталізації абсолютної кількості лейкоцитів, лімфоцитів (1,85±0,14) і їх субпопуляцій, вираженого (р<0,05) зниження числа 0-лімфоцитів (8,40±0,59%). Це привело до повної нормалізації імунорегуляторного індексу (1,65±0,13 ум. од.) і ЛТІ (5,44±0,35 ум. од.) на відміну від пацієнток I групи.

Крім того, у жінок, що одержували гемокорд, нормалізувалися рівні ІgG (11,05±1,01 г/л) і ІgA (3,14±0,28 г/л), бактерицидна активність нейтрофілів (39,80±0,98%) й індекс завершеності фагоцитозу (1,12±0,02 ум. од.), відбулося достовірне (р<0,05), порівняно з вихідними даними, зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів (80,7±4,5 ум. од.). У пацієнток після традиційного лікування була відзначена лише тенденція до поліпшення перечислених показників.

При аналізі показників гемограми через 2 місяці після проведення комплексної терапії із застосуванням трансфузії препарату гемокорд (табл. 3) була відзначена нормалізація майже всіх показників на відміну від пацієнток, які отримували традиційне лікування.

Так через 2 місяці після виписки з клініки в пацієнток II клінічної групи рівень гемоглобіну (134,2±2,15 г/л), ШОЕ (3,53±0,26 мм/г), кількість еритроцитів (4,51±0,18х1012/л), відносний та абсолютний уміст еозинофілів (1,32±0,11% та 0,07±0,01х109/л відповідно) та моноцитів (5,21±0,42% та 0,30±0,05х109/л відповідно) вірогідно не відрізнялись (р>0,05) від вказаних показників у жінок контрольної групи. У хворих, які отримали традиційне лікування, серед названих показників лише відносна кількість нейтрофілів (65,52±2,41%) наближалася до рівня в контрольній групі (р>0,05).

При імунологічному обстеженні через 2 місяці після виписки з клініки жінок, що одержували трансфузію препарату гемокорд, на відміну від пацієнток I клінічної групи (табл. 4), було встановлено, що відносна кількість лімфоцитів (33,01±2,08х109/л) і їх субпопуляцій, величина імунорегуляторного індексу (1,61±0,12 ум. од.) і ЛТІ (4,49±0,29 ум.од.) не відрізнялися від відповідних контрольних показників. Відбулася повна нормалізація всіх показників гуморального імунітету (Ig G - 10,43±0,95г/л, Ig A - 3,43±0,31 г/л, ЦІК - 60,3±3,7 ум. од.) і критеріїв, за якими проводилася кількісна і якісна оцінка системи фагоцитуючих нейтрофілів периферійної крові (фагоцитуючі нейтрофіли - 79,3±2,1%, фагоцитарне число – 3,63±0,22 ум. од., бактерицидна активність нейтрофілів - 40,18±0,99%, індекс завершеності фагоцитозу – 1,18±0,02 ум. од.).

Протягом наступних 6 місяців спостереження після закінчення лікування нормалізація менструальної функції була відзначена в 19 (90,5%) з 21 пацієнтки II групи, у яких були відзначені подібні порушення до початку лікування, порівняно з 8 (44,4%) із 18 жінок відповідно у I групі (р<0,05).

Вагітність через 6 місяців після традиційного лікування наступила в 3 (42,9%)

Таблиця 3

Показники гематологічного статусу хворих на ПСО

через 2 місяці після лікування

Показники гемограми | Контрольна група

(n=30) | Хворі на ПСО, які отримали традиційне лікування (n=45) | Хворі на ПСО, які отримали комплексне лікування з трансфузією гемокорду (n=45)

До лікування | Через 2 місяці після лікування | До лікування | Через 2 місяці після лікування

Hb, г/л | 135,1±2,8 | 110,5±2,21 | 109,3±2,151 | 109,9±2,11 | 134,2±2,152,3

Еритроцити, х1012/л | 4,61±0,17 | 3,80±0,221 | 3,58±0,161 | 3,56±0,161 | 4,51±0,182,3

Лейкоцити, х109/л | 4,70±0,32 | 4,12±0,34 | 3,68±0,271 | 3,87±0,31 | 5,37±0,411,2,3

ШОЕ, мм/г | 3,01±0,22 | 10,51±0,381 | 6,22±0,391,2 | 11,09±0,461 | 3,53±0,262,3

Еозино-

філи | % | 1,28±0,09 | 3,98±0,161 | 3,98±0,231 | 4,02±0,221 | 1,32±0,112,3

х109/л | 0,06±0,01 | 0,16±0,021 | 0,14±0,011 | 0,16±0,021 | 0,07±0,012,3

Нейтро-

філи | % | 61,72±2,11 | 66,81±2,58 | 65,52±2,41 | 67,19±2,68 | 60,53±2,01

х109/л | 2,92±0,06 | 2,75±0,05 | 2,41±0,051,2 | 2,61±0,051 | 3,46±0,071,2,3

Моно-цити | % | 5,09±0,47 | 2,91±0,451 | 3,42±0,411 | 3,09±0,511 | 5,21±0,422,3

х109/л | 0,23±0,04 | 0,12±0,05 | 0,12±0,041 | 0,12±0,05 | 0,30±0,052,3

Примітки:

1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;

2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після лікування;

3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та

комплексного лікування із застосуванням гемокорду.

із 7 жінок, що страждали неплідністю, після комплексного лікування із застосуванням трансфузії препарату гемокорд - у 5 (71,4%) пацієнток з 7 відповідно.

Протягом півроку після виписки зі стаціонару в 5 (11,1%) пацієнток, що одержали курс традиційної протизапальної терапії, мав місце рецидив захворювання. У групі пацієнток, комплексне лікування яких проводилося з використанням препарату гемокорд, таких жінок не виявлено.

Таблиця 4

Результати імунологічного обстеження хворих на ПСО

через 2 місяці після лікування

Показники імунітету | Контрольна група

(n = 30) | Хворі на ПСО, які отримали традиційне лікування (n=45) | Хворі на ПСО, які отримали комплексне лікування з трансфузією гемокорду (n=45)

До лікування | Через 2 місяці після лікування | До лікування | Через 2 місяці після лікування

Лейкоцити,х109/л | 4,70±0,32 | 4,12±0,34 | 3,68±0,271 | 3,87±0,31 | 5,37±0,411,2,3

Лімфо-

цити | % | 32,01±0,79 | 26,24±1,511 | 27,03±2,111 | 25,76±1,591 | 33,01±2,082,3

х109/л | 1,52±0,11 | 1,08±0,081 | 0,99±0,081 | 0,99±0,111 | 1,89±0,141,2,3

CD3+ | % | 66,1±2,2 | 53,0±1,91 | 53,2±2,11 | 52,6±1,81 | 68,1±3,62,3

х109/л | 0,99±0,07 | 0,57±0,041 | 0,52±0,031 | 0,52±0,021 | 1,29±0,091,2,3

CD4+ | % | 36,01±2,4 | 27,7±1,91 | 26,4±1,71 | 27,1±1,81 | 35,9±2,92,3

х109/л | 0,55±0,03 | 0,29±0,031 | 0,26±0,011 | 0,27±0,011 | 0,68±0,041,2,3

CD8+ | % | 22,0±1,4 | 21,9±1,5 | 21,8±1,6 | 21,3±1,4 | 22,2±2,2

х109/л | 0,33±0,02 | 0,23±0,021 | 0,21±0,021 | 0,21±0,011 | 0,42±0,021,2,3

CD19+ | % | 10,20±0,96 | 12,01±1,09 | 12,08±1,08 | 11,61±1,17 | 11,0±0,89

х109/л | 0,15±0,01 | 0,13±0,011 | 0,12±0,011 | 0,11±0,011 | 0,21±0,021,2,3

CD16+ | % | 11,8±1,15 | 13,30±1,25 | 12,94±1,11 | 12,9±1,19 | 11,24±1,10

х109/л | 0,18±0,01 | 0,14±0,011 | 0,13±0,011 | 0,13±0,011 | 0,21±0,021,2,3

ІРІ, ум. од. | 1,65±0,12 | 1,26±0,091 | 1,21±0,091 | 1,27±0,101 | 1,61±0,122,3

ЛТІ, ум. од. | 4,73±0,31 | 7,19±0,451 | 6,97±0,461 | 7,38±0,511 | 4,49±0,292,3

0-лімфоцити, % | 12,01±0,94 | 22,11±1,411 | 21,96±1,51 | 22,49±1,491 | 9,64±0,681,2,3

Ig M, г/л | 1,12±0,12 | 1,34±0,06 | 1,20±0,10 | 1,35±0,09 | 1,14±0,06

Ig G, г/л | 10,22±0,51 | 14,37±0,721 | 12,21±0,641,2 | 14,54±0,841 | 10,43±0,952

Ig A, г/л | 3,61±0,28 | 2,51±0,191 | 2,68±0,251 | 2,22±0,151 | 3,43±0,312,3

ЦІК, ум. од. | 52,0±4,5 | 128,1±11,51 | 87,3±8,41,2 | 132,9±11,61 | 60,3±3,72,3

ФН, % | 74,8±2,2 | 86,3±7,3 | 92,3±2,481 | 89,6±7,4 | 79,3±2,13

ФЧ, ум. од. | 3,33±0,32 | 3,76±0,35 | 3,93±0,31 | 3,84±0,41 | 3,63±0,22

БАН, % | 42,02±1,04 | 28,75±0,721 | 34,5±0,851,2 | 26,25±0,641 | 40,18±0,992,3

ІЗФ, ум. од. | 1,20±0,08 | 0,81±0,031 | 0,89±0,061 | 0,71±0,031 | 1,18±0,022,3

Примітки:

1 - достовірна різниця (р<0,05) щодо здорових;

2 - достовірна різниця (р<0,05) між показниками в групах до й після

лікування;

3 – достовірна різниця (р<0,05) між результатами традиційної терапії та

комплексного лікування із застосуванням гемокорду.

Таким чином, дані, які отримали, вказують на те, що запропонований комплексний метод лікування хворих на ПСО з використанням трансфузії препарату гемокорд, забезпечує істотно більш високу клінічну ефективність консервативної терапії. Крім того, включення препарату гемокорд до комплексного лікування є оптимальним з погляду корекції гематологічних й імунологічних порушень, які супроводжують дану патологію. Усе це дозволяє рекомендувати препарат гемокорд до широкого застосування в лікуванні хворих з підгострим сальпінгоофоритом.

ВИСНОВКИ

У структурі гінекологічних захворювань провідне місце займає часто рецидивуючий підгострий сальпінгоофорит, що обумовлено як зниженням імунологічної реактивності організму й гематологічними розладами у хворих, так і недостатньою ефективністю антибактеріальних та імуностимулюючих препаратів, які застосовуються.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Трансфузія препарату гемокорд може бути рекомендована до застосування в складі комплексної протизапальної терапії хворих на підгострі запальні захворювання придатків матки.

2. Препарат гемокорд відповідної групи крові та Rh-належності доставляється в клініку в контейнерах по 15-20 мл при температурі – 196?С у рідкому азоті в судині Дьюара. Безпосередньо перед застосуванням контейнер витягають з рідкого азоту й опускають на водяну баню з температурою + 40?С на 1-2 хвилини.

3. Препарат гемокорд з контейнера набирають у стерильний шприц, розводять 50-60 мл 0,9% фізіологічного розчину в стерильних флаконах об’ємом 100 мл. Вводять гемокорд внутрішньовенно крапельно. Перед введенням препарату проводять пробу на біологічну сумісність. Після закінчення трансфузії через систему додатково вводять 30-50 мл фізіологічного розчину з метою найбільш повного використання препарату.

Список НАУКОВИХ ПРАЦЬ, опублікованих за темою дисертації

1. Грищенко В.И., Лазуренко В.В., Мерцалова О.В., Конько Д.И. Иммунотерапия сопровождения с использованием криоконсервированных гемопоэтических клеток кордовой крови в лечении больных подострым сальпингоофоритом // Проблемы криобиологии.- 2004.- №1.- С.75-82. (Автор провів узагальнення результатів, обґрунтував висновки).

2. Грищенко В.И., Щербина Н.А., Лазуренко В.В., Мерцалова О.В., Конько Д.И. Клинико-иммунологические особенности подострого сальпингоофорита // Експериментальна і клінічна медицина.- 2004.- №2.- С.147-150. (Автором зібрано фактичний матеріал, проведено статистичний аналіз, обґрунтовано висновки).

3. Конько Д.И. Влияние кордовой крови на состояние иммунитета у женщин с воспалительными заболеваниями придатков матки // Медицина сегодня и завтра.- 2004.- №2.- С.160-163.

4. Конько Д.І. Корекція імунологічних показників препаратом гемокорд у комплексному лікуванні хворих на запальні захворювання придатків матки // Вісник наукових досліджень.- 2004.- Том 35, №2.- С.290.

5. Патент № 2003065301 UA, 63740A, 7 A61K35/14. Спосіб лікування підгострого сальпінгоофориту / В.І. Грищенко, В.В. Лазуренко, А.О. Цуцаєва, Д.І. Конько.- Заявл. 9.06.2003; Опубл. 15.01.2004.- Бюл. №1.- С.4.55. (Автору належать огляд лiтератури, пошук прототипів, збір та аналіз матеріалу, підготовка заявки).

6. Грищенко В.И., Конько Д.И. Результаты применения препарата гемокорд в комплексном лечении подострых сальпингоофоритов // „Наука і соціальні проблеми суспільства: медицина, фармація, біотехнологія”: Тези доповідей III Міжнар. наук.-практ. конф. Ч. II.– Х.: Вид-во НФаУ, 2003.- С.57. (Автор провів аналіз літературних джерел, аналіз даних, обґрунтував висновки).

7. Конько Д.И. Использование криоконсервированных гемопоэтических клеток пуповинной крови в лечении больных с подострым сальпингоофоритом // Збірник наукових робіт „Сучасні аспекти репродуктології, перинатальної медицини та кріобіології” до 75-річчя з дня народження академіка НАН України, професора В.І. Грищенко.- Харків, 2003.- С.89-91.

8. Конько Д.И. Опыт применения криоконсервированных гемопоэтических клеток пуповинной крови в лечении больных с подострым сальпингоофоритом // Збірник тез міжвузівської конференції молодих вчених „Медицина третього тисячоліття”.- Харків.- 2004.- С.130.

9. Грищенко В.И., Щербина Н.А., Лазуренко В.В., Мерцалова О.В., Конько Д.И. Современные подходы к лечению подострых сальпингоофоритов // Збірник наукових праць „Сучасні проблеми дерматовенерології, косметології та управління охороною здоров’я”.- Вип.3.- Х.: Вид-во „Фоліо”, 2004.- С.116-118. (Автор провів аналіз даних, здійснив статистичну обробку матеріалу, обґрунтував висновки).

АНОТАЦІЯ

Конько Д.І. Клініко-імунологічні особливості підгострого сальпінгоофориту і його комплексне лікування з застосуванням гемокорду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2005.

Дисертація присвячена питанню лікування жінок хворих на підгострі запальні захворювання придатків матки. У роботі представлена характеристика особливостей етіологічного чинника, клінічного перебігу, ролі та ступеня гематологічних й імунних порушень у розвитку підгострого запалення придатків матки. Уперше обґрунтована можливість і доцільність застосування трансфузії нового біокоректора широкого спектра дії гемокорду, який містить велику кількість біологічно-активних речовин, у терапії хворих з підгострими запальними захворюваннями придатків матки. Проведена клінічна апробація. З’ясовано вплив комплексної протизапальної терапії з використанням гемокорду на клінічний перебіг запального процесу, на гематологічні показники, клітинний, гуморальний імунітет та систему фагоцитуючих нейтрофілів периферійної крові хворих жінок. Розроблено й впроваджено в практику новий метод комплексного лікування підгострого сальпінгоофориту, визначений найбільш оптимальний час трансфузії препарату
при проведенні терапії. Отримано позитивні результати комплексного консервативного лікування.

Ключові слова: підгострий сальпінгоофорит, гемокорд, гематологічний статус, клітинний імунітет, гуморальний імунітет.

АННОТАЦИЯ

Конько Д.И. Клинико-иммунологические особенности подострого сальпингоофорита и его комплексное лечение с применением гемокорда. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология. Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2005.

Актуальность изучаемой проблемы обусловлена тем, что воспалительные заболевания придатков матки по-прежнему занимают одно из первых мест в структуре гинекологической заболеваемости и приводят к нарушению репродуктивной функции женского организма, что приобретает особое значение в условиях неблагоприятной демографической ситуации на Украине.

Целью настоящего исследования было определение клинико-иммунологических и гематологических особенностей подострого сальпингоофорита в современных условиях и изучение эффективности нового препарата гемокорд в комплексной терапии больных с данной патологией.

Под наблюдением находились 120 женщин. Контрольную группу составили 30 здоровых женщин. 90 больных с подострым сальпингоофоритом были разделены на 2 клинические группы: I составили 45 больных, лечение которых проводилось традиционным способом, II группу – 45 женщин, получивших комплексную противовоспалительную терапию с применением трансфузии препарата