НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

КУРТА Євген Олександрович

УДК 343.98 .12.3

КОМПРОМІС НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ:
ПОНЯТТЯ, ВИДИ, КРИМІНАЛІСТИЧНІ
ПРИЙОМИ ДОСЯГНЕННЯ

Спеціальність 12.00.09 — кримінальний процес і криміналістика;
судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією
є рукопис.

Робота виконана

в Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України,

лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки

Кузьмічов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ України, вчений секретар Секретаріату вченої ради

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Лукашевич Віталій Григорович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, перший проректор

кандидат юридичних наук, доцент
Шарай Людмила Григорівна, Національна академія внутрішніх справ України, заступник начальника кафедри криміналістики

Провідна
установа Одеська національна юридична академія, кафедра криміналістики, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса

Захист відбудеться “25”листопада 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 в Національній академії внутрішніх справ України (03035, м.Київ, Солом’янська пл., 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1).

Автореферат розісланий “21” жовтня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Успіх подальшої розбудови правової держави неможливий без суттєвого поліпшення діяльності правоохоронних органів, зокрема слідчих підрозділів, на які покладено завдання охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке й повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Одним із шляхів удосконалення діяльності органів досудового слідства щодо протидії злочинності є розширення можливості застосування компромісу при розслідуванні злочинів.

Необхідність застосування компромісу на досудовому слідстві обумовлена тим, що відмова від застосування системи взаємних поступок може призвести до виникнення під час розслідування злочинів безвихідних ситуацій. Водночас укладання компромісу сприятиме уникненню розвитку конфліктних ситуацій, дозволить вирішувати низку тактичних завдань, спрямованих на подолання конфліктів та дотримання етичних норм спілкування.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали праці провідних науковців: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Т. Варфоломеєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, А.Я. Дубинського, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, І.П. Козаченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Міхеєнка, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.

Дослідження окремих аспектів укладання компромісу на досудовому слідстві проводилися Х.Д. Алікперовим, В.М. Верещак, Ю.П. Гармаєвим, К.Б. Калиновським, О.А. Парфилом, С.К. Побережним, В.М. Тертишником, С.М. Туркотою, Г.О. Усатим, В.Я. Чорним та іншими. При цьому увага приділялася питанням укладання кримінально-правового компромісу, пов’язаного із закриттям кримінальних справ за нереабілітуючими обставинами та вдосконаленню норм, які регулюють порядок укладання такого компромісу. Розглядалися також питання укладання кримінально-процесуального компромісу, пов’язаного із закриттям кримінальних справ, або винесенням рішення про відмову в її порушенні.

Водночас залишилися недослідженими принципові питання зазначеної проблеми: поняття, сутність, історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві; його місце і роль у системі засобів розслідування злочинів; не розроблена класифікація видів компромісу на досудовому слідстві; не дослідженні та не систематизовані криміналістичні прийоми його укладання.

Сукупність наведених питань потребує подальшої наукової розробки, що дозволяє вважати тему дисертаційного дослідження актуальною, такою, що відповідає запитам сучасної слідчої практики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України №367/98 від 24 квітня 1998 року і відповідає головним напрямкам наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2005 роки. Тема дисертації затверджена Вченою радою Запорізького юридичного інституту МВС України, протокол №1 від 30 січня 2002 року.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка теоретичних положень сутності компромісу на досудовому слідстві та обґрунтування його практичного значення й формулювання на цій основі пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і криміналістичних прийомів для його укладання.

Для досягнення мети автором поставлені такі основні завдання:

– визначити місце компромісу на досудовому слідстві для вирішення завдань кримінального судочинства;

– дослідити історію розвитку компромісу на досудовому слідстві;

– визначити поняття компромісу на досудовому слідстві;

– встановити відповідність компромісу завданням і принципам кримінального процесу та потребам слідчої практики;

– розробити класифікацію можливих компромісів на досудовому слідстві;

– визначити умови, за наявності яких стає можливим укладання компромісу на досудовому слідстві;

– встановити критерії укладання компромісу на досудовому слідстві;

– розробити і класифікувати криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві.

Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини органів досудового слідства під час застосування компромісу при розслідуванні злочинів.

Предметом дослідження є види, зміст, умови і межі компромісу на досудовому слідстві, а також криміналістичні прийоми його укладання.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система методів, призначених для отримання об’єктивних і достовірних результатів.

Методами дослідження, що використовувалися при підготовці дисертації, є: метод системного аналізу, який використовувався, зокрема, у процесі вивчення законодавчих норм, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві; історико-правовий метод, використання якого дало можливість показати розвиток регулювання укладання компромісу на досудовому слідстві на різних етапах розвитку суспільства і держави; статистичний метод забезпечив обґрунтування теоретичних положень роботи статистичною інформацією; соціологічний метод застосовувався при вивченні архівних кримінальних справ, проведенні анкетування серед працівників правоохоронних органів та обробці отриманих даних.

Нормативну базу дисертації становлять положення Конституції України, національного і зарубіжного законодавства, що регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві.

Емпіричну базу дослідження склали опубліковані статистичні звіти МВС України за 2000-2004 рр.; результати опитування 194 оперативних уповноважених карного розшуку, 202 слідчих ОВС України, 102 співробітників прокуратури (помічники прокурора, слідчі прокуратури), 50 суддів, 76 адвокатів. Було вивчено й узагальнено 153 кримінальні справи, закриті слідчими ОВС у Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській, Одеській і Луганській областей на підставах і у порядку, передбаченому п.п. , 2 ст.6 та ст.7-2 КПК України у 1999-2004 рр., а також 178 кримінальні справи, розглянуті судами Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської і Луганської областей за 1999-2004 рр.

Інформація, подана у дослідженні, є достовірною, оскільки, по-перше, емпірична база формувалася та аналізувалася тривалий час, по-друге, заснована на вивченні великої кількості джерел. Це дозволило простежити за досліджуваними процесами, забезпечити репрезентативність одержаних результатів та сформулювати на їх основі висновки і рекомендації.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розглянуті історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві, узагальнені законодавчі норми, що передбачають компроміс на досудовому слідстві, визначені умови і межі досягнення компромісу, а також розроблені криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві. Уперше на монографічному рівні проведено дослідження криміналістичного аспекту укладання компромісу на досудовому слідстві. При цьому особливо значущими видаються такі положення роботи:

вперше:

– сформульовано визначення компромісу на досудовому слідстві;

– визначено (уточнено) місце і роль компромісу на досудовому слідстві через обґрунтування його відповідності завданням і принципам кримінального судочинства;

– наведено класифікацію можливих для укладання на досудовому слідстві компромісів;

– систематизовано умови укладання компромісу на досудовому слідстві й визначено основні критерії, що встановлюють межі прийняття компромісного рішення;

– сформульовано поняття криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві;

– класифіковано криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві та розроблено тактичні рекомендації щодо їх застосування;

набуло подальшого розвитку:

– основні історичні періоди укладання компромісу на досудовому слідстві.

– місце компромісу для вирішення завдань кримінального судочинства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наведені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і рекомендації можуть бути реалізовані: у правотворчій діяльності — для подальшого вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України та відомчих нормативних актів правоохоронних органів; у науково-дослідній сфері — як підґрунтя для подальшого дослідження питань застосування компромісу на досудовому слідстві; у навчальному процесі — при вивченні дисциплін кримінального процесу, криміналістики, юридичної психології у вищих юридичних навчальних закладах, а також для підготовки відповідних навчально-методичних посібників і підручників.

Матеріали дисертації використовуються при викладанні дисциплін “Кримінальний процес України”, “Криміналістика”, “Організація розкриття та розслідування злочинів”, “Юридична психологія”, “Криміналістична профілактика злочинів” у Запорізькому юридичному інституті МВС України (акт впровадження у навчальний процес ЗЮІ МВС України від 21.10.2004), а також у професійній підготовці та підвищенні кваліфікації слідчих МВС України (акт впровадження від 03.03.2005).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднювались у виступах дисертанта на засіданнях кафедри криміналістики Запорізького юридичного інституту і кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, результати дисертаційної роботи доповідалися на 7 міжнародних науково-практичних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Запорізькі правові читання” (м.Запоріжжя, 3-5 липня 2002 року); “Пріоритетні напрямки діяльності ОВС у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м.Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002 року); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (м.Запоріжжя, 14-15 травня 2002 року); “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників ОВС та забезпечення прав і свобод людини” (м.Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 року); “Актуальні проблеми кримінального судочинства України” (м.Донецьк, 21 листопада 2003 року); “Актуальні проблеми взаємодії судових та право-охоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м.Запоріжжя, 28-29 травня 2004 року); “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м.Запоріжжя, 20-21 травня 2005 року).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження опубліковані у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою, предметом і завданням дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 218 сторінок, з них основний текст дисертації — 168 сторінок. Список літературних джерел — 20 сторінок (219 найменувань); додатки — 30 сторінок (узагальнені результати опитування та вивчення архівних кримінальних справ, три схеми).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами та планами, визначаються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, вказуються конкретні форми їх апробації і впровадження в законотворчу діяльність, навчальний процес і практику досудового слідства.

Розділ 1 “Природа компромісу на досудовому слідстві” складається з трьох підрозділів, які присвячені історичному аналізові розвитку норм законодавства, що передбачають укладання компромісу на досудовому слідстві, характеристиці його поняття, а також встановленню мети і ролі компромісу для виконання завдань досудового слідства.

У підрозділі 1.1. “Історичний аналіз розвитку законодавчих норм, які регулюють укладання компромісу на досудовому слідстві” розглянуто історичні етапи закріплення у законодавчому порядку можливості укладання компромісу на досудовому слідстві. Проведений аналіз історії розвитку зарубіжного і національного законодавства, яке регулювало питання кримінального судочинства у різні часи його становлення, надав можливість зазначити, що існування та застосування компромісу на досудовому слідстві є об’єктивною необхідністю, спрямованою на вирішення основних завдань кримінального судочинства. Аналіз законодавчих норм, що регулювали порядок прийняття компромісних рішень на досудовому слідстві у різні історичні періоди, дозволив виділити декілька основних етапів їхнього розвитку, зокрема:

– початковий етап розвитку кримінального судочинства — з давніх часів до початку XIX ст. (до відокремлення, відповідно до зводів законів Російської Імперії 1832 р., з кримінального судочинства стадії досудового слідства), компромісні рішення застосовувались як альтернативна форма погашення вини, зокрема з метою обмеження кровної помсти. Найчастіше поступки з боку особи, котра вчинила злочин, полягали у добровільному відшкодуванні збитків та виплаті штрафу. Компромісні рішення, що приймалися на цьому етапі, є по суті прототипом сучасних форм кримінально-процесуального та кримінально-правового компромісів у вигляді закриття кримінальних справ у зв’язку з примиренням сторін та дійовим каяттям;

– другий етап (30-ті роки ХІХ ст. — середина ХХ ст.) пов’язаний з відокремленням досудового слідства як самостійної стадії кримінального процесу. Цей етап характеризувався тим, що поруч із кримінально-правовими та кримінально-процесуальними компромісами було законодавчо закріплено компроміси, пов’язані з проведенням окремих слідчих дій (обшук, допит тощо) та застосуванням заходів процесуального примусу (обрання запобіжного заходу);

– третій етап починається наприкінці 50_х — початку 60-х років ХХ ст., коли законодавчого закріплення набув порядок укладання компромісу на досудовому слідстві. У цей час значно більше уваги, порівняно з минулим періодом, приділялося можливості застосування компромісу при вирішенні питання про застосування примусових заходів, а також під час провадження окремих слідчих дій;

– четвертий етап пов’язується із прийняттям нового Кримінального кодексу України 2001 року та внесенням відповідних змін до Кримінально-процесуального законодавства України, завдяки яким розширюється коло можливостей для прийняття компромісних рішень на досудовому слідства (наприклад, у ст.174 Кримінально-процесуального кодексу України законодавчо закріплено можливість укладання компромісу у межах провадження слідчої дії — впізнання особи. На цьому етапі виникла потреба у розробці криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві.

У підрозділі 1.2. “Аналіз поняття компромісу на досудовому слідстві” вивчаються наукові роботи, присвячені питанням застосування компромісу у розслідуванні злочинів. Зосереджено увагу на тому, що досить часто використовується термін “компроміс” без роз’яснення його сутності. З огляду на це з метою вивчення наявних понять “компроміс”, які наводяться авторами, дисертант звертається до знань інших соціальних наук. Особливу увагу приділено поняттю “компроміс” у галузі кримінального права і кримінального процесу.

Проведеним опитуванням з питання визначення поняття “компроміс на досудовому слідстві” встановлено, що більшість респондентів (оперативних уповноважених, слідчих ОВС, слідчих прокуратури і помічників прокурора, суддів, адвокатів) вважають, що це система правових, процесуальних і моральних норм, які встановлюють правила надання поступок та гарантують їх виконання (35,1%), або визначають компроміс як систему взаємних поступок, що застосовуються для досягнення результату, який задовольняє всі сторони (33,9%).

Дисертантом запропоновано власне визначення компромісу як угоди між учасниками досудового слідства (а саме між слідчим та потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, свідками) на підставі взаємних поступок, укладання якої відбувається у порядку, врегульованому нормами кримінального і кримінально-процесуального законодавства, морально-етичними правилами, із використанням криміналістичних прийомів з метою вирішення завдань кримінального судочинства.

У підрозділі 1.3. “Обґрунтування місця і ролі компромісу на досудовому слідстві” визначено, що відмова від застосування системи взаємних поступок під час розслідування злочинів може призвести до виникнення на досудовому слідстві безвихідних ситуацій при збиранні доказової інформації.

Про необхідність застосування компромісу на стадії досудового розслідування свідчать дані проведеного опитування: більшість респондентів (87,1%) зазначили, що існування у законодавстві компромісних норм необхідно і обґрунтували прийняте рішення таким чином: наявність компромісних норм полегшує виявлення й розкриття злочинів та сприяє більш швидкому й повному його розслідуванню (64,4%); застосування компромісу сприяє більш ефективному відшкодуванню збитків потерпілим (40,3%); можливість застосування компромісу сприяє отриманню правдивих свідчень (36,0%); протидія злочинності не може бути заснована лише на силовому та безкомпромісному методі,6%).

Для визначення місця компромісу на досудовому слідстві доведено, що його укладання сприяє дотриманню таких принципів кримінального судочинства: рівність всіх учасників досудового слідства, повага до гідності особи, невтручання в її особисте та сімейне життя, а також право на свободу та особисту недоторканність, недоторканність житла. З’ясовано значення компромісних угод для вирішення таких завдань кримінального судочинства як охорона прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, та забезпечення швидкого й повного розкриття злочинів, викриття винних у їх скоєнні.

Дисертантом на підставі проведеного опитування зроблено висновок про необхідність застосування компромісу на стадії досудового слідства. Так, більшість респондентів (87,1%) зазначили, що існування у законодавстві компромісних норм необхідно. Вони пов’язали своє рішення насамперед з тим, що наявність компромісних норм полегшує виявлення злочинів та сприяє більш швидкому й повному його розслідуванню (64,4%). Крім цього, застосування компромісу сприяє більш ефективному відшкодуванню збитків потерпілим (40,3%). Дехто з респондентів визначили, що можливість застосування компромісу сприяє отриманню правдивих свідчень (36,0%), а також звернули увагу на те, що на сьогодні протидія злочинності не може бути заснована тільки на силовому та безкомпромісному методі (34,6%).

Автор доводить, що укладання компромісу на досудовому слідстві сприяє забезпеченню конституційних прав і свобод громадян. Крім того, зазначається, що прийняття компромісних рішень на досудовому слідстві сприяє охороні прав та законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, і забезпеченню швидкого й повного розкриття злочинів, викриття винних у їх вчиненні.

Розділ 2 “Криміналістичні прийоми укладення компромісу на досудовому слідстві” складається з трьох підрозділів, у яких досліджено питання класифікації видів, умов і меж компромісу на досудовому слідстві, а також криміналістичних прийомів, що використовуються для його досягнення.

У підрозділі 2.1. “Класифікація компромісу на досудовому слідстві” дисертантом проводиться аналіз усіх можливих компромісів і визначається, що у розслідуванні злочинів допустимо укладання тільки компромісу, який не суперечить встановленим завданням і принципам кримінального судочинства. Автором відокремлюються основні види компромісів, які можуть бути укладені на досудовому слідстві, і пропонується їх класифікація:

а) кримінально-правові компроміси, які передбачені законодавчими нормами, що встановлюють загальний і спеціальний порядок їх укладання;

б) кримінально-процесуальні компроміси, пов’язані з відмовою у порушенні або закриттям кримінальної справи, а також засновані на повній або частковій відмові від застосування процесуального примусупорядок укладання такого компромісу міститься у ст.148 Кримінально-процесуального кодексу України, яка регламентує порядок обрання запобіжного заходу);

в) тактико-криміналістичні компроміси передбачають у ситуації, що склалася, найбільш доцільну лінію поведінки слідчого з окремими учасниками досудового слідства (включають в себе компроміси, що передбачені кримінально-процесуальним законодавством, а також порядок укладання яких прямо не встановлюється кримінально-процесуальним законодавством);

г) морально-етичні компроміси спрямовані на збереження найбільш значущої цінності, приймаються на підставі діючих у суспільстві морально-етичних норм з метою забезпечення основних прав людини під час вирішення завдань кримінального судочинства.

Дисертант акцентує увагу на тому, що всі види компромісів, що укладаються на досудовому слідстві, пов’язані між собою, а в деяких випадках взаємодоповнюють один одного.

У підрозділі 2.2. “Умови та межі компромісу на досудовому слідстві” розглянуті необхідні умови для укладання компромісу на досудовому слідстві, що визначаються як сукупність обставин, за наявності яких уможливлюється процес укладання компромісу між учасниками досудового слідства.

Запропоновано умови укладання компромісу на досудовому слідстві поділити на дві основні групи:

1) загальні або універсальні умови компромісу, за наявності яких уможливлюється прийняття будь-якого компромісного рішення на досудовому слідстві:

а) доцільність і необхідність, яка у більшості випадків регулюється законом (наприклад, вибір слідчим з усіх можливих рішень такого, яке б забезпечувало максимально повне й точне досягнення мети закону за конкретних умов місця та часу);

б) наявність у слідчого інформації, що дозволяє сприяти рішенню щодо укладання компромісу (відомості про особу, до якої будуть застосовуватися криміналістичні прийоми та засоби; дані, що впливають на прийняття тактичного рішення щодо застосування криміналістичних прийомів і засобів);

в) дані про правовий режим застосування криміналістичних прийомів і засобів; добровільність укладання (на користь необхідності дотримання зазначеної умови свідчать отримані дані опитування — 92,69% респондентів зазначили, що укладання компромісу можливе лише за умови добровільності прийняття цього рішення);

г) виправданість та рівність поступок — негативні наслідки компромісу для однієї сторони не повинні перевищувати отримані позитивні результати (встановлено, що 84,02% респондентів вважають, що укладання будь-якого компромісу на досудовому слідстві має відбуватися лише за умови виправданості та приблизної рівності взаємних поступок і лише 2,74% опитаних вважають, що необов’язково дотримуватися цієї умови);

2) спеціальні умови компромісу, під якими розуміється сукупність обставин, вказаних у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, в разі існування яких слідчий має право погодитися на компроміс з особою, котра вчинила злочин (умови поділити на дві підгрупи: умови укладання кримінально-правового компромісу та умови укладання кримінально-процесуального компромісу).

Визначено критерії, за допомогою котрих встановлюються межі, в яких повинен діяти слідчий, укладаючи будь-який компроміс у кримінальному судочинстві, зокрема на досудовому слідстві (законність, етичність, спрямованість на повне, всебічне й об’єктивне розслідування злочину). Визначено, що межі укладання компромісу на досудовому слідстві встановлюються лише за умов відповідно всім переліченим критеріям, що підтверджується результатами анкетування — 83,11% респондентів схилилися до такої думки.

Доведено, що зазначені критерії визначають межі укладання компромісу на досудовому слідстві тільки у своїй сукупності. Цей висновок повною мірою підтверджується даними проведеного опитування: 79,0% респондентів зазначили, що для укладання компромісу на досудовому слідстві необхідна наявність усього комплексу умов (наявність у слідчого необхідної інформації, доцільність прийняття рішення, виправданість і рівність поступок, добровільність його укладання).

У підрозділі 2.3. “Система та зміст криміналістичних прийомів досягнення компромісу на досудовому слідстві” обґрунтована думка про те, що розробка криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві повинна здійснюватись у розділі науки криміналістики — криміналістична тактика. Дисертантом визначено криміналістичний прийом укладання компромісу на досудовому слідстві як найбільш доцільні дії щодо пропозиції та надання поступок з боку слідчого в обмін на обов’язкове виконання учасниками досудового слідства окремих зобов’язань, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства.

У роботі на основі проведеного опитування узагальнено типові цілі укладання компромісу на досудовому слідстві: забезпечення всебічного та повного розслідування кримінальної справи (83,11%); отримання правдивих свідчень та схилення до сприяння у розслідуванні справи (75,34%); встановлення психологічного контакту з учасниками досудового слідства (52,05%); попередження або усунення конфліктів, що виникають під час розслідування (88,58%); попередження та припинення протидії розслідуванню (38,81%); отримання додаткової інформації, що ставить інтерес для правоохоронних органів (32,42%).

Запропоновано систему криміналістичних прийомів компромісу.

1. Прийоми компромісу, побудовані на можливості надання законодавчо передбачених поступок:

а) прийоми укладання компромісу, пов’язаного із закриттям кримінальної справи або звільненням від кримінальної відповідальності;

б) прийоми укладання компромісу, пов’язаного з повною або частковою відмовою від застосування заходів процесуального примусу, спрямованих на подолання негативної поведінки учасників досудового слідства (застосування або зміна запобіжного заходу, відсторонення обвинуваченого від посади, накладення арешту на майно);

в) прийоми компромісу, пов’язаного з слідчими діями: прийоми, що використовуються при виборі слідчих дій (проведеним опитуванням встановлено, що майже всім слідчим доводилося відмовлятися від проведення якоїсь слідчої дії як поступки з метою укладання компромісу і найчастіше доводилося виключати з кола слідчих дій такі: обшук 45 (20,55%), впізнання 57 (26,03%); очна ставка 81 (26,99%); відтворення обстановки та обставин події 26 (16,44%); прийоми, які застосовуються при проведенні окремих слідчих дій (обшук, пред’явлення особи для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, освідування, одержання зразків для порівняльного дослідження тощо); прийоми, які можуть бути використані при виборі й проведенні декількох слідчих дій (наприклад, добір місця, часу, кола учасників слідчих дії, запрошення осіб як понятих, можливість відмови від застосування примусових заходів під час слідчих дій або підготовки до їх проведення.

2. Прийоми компромісу побудовані на можливості надання законодавчо непередбачених поступок, до яких належать:

а) поступки, надання яких допустимо під час проведення допиту особи (наприклад, дозвіл особі палити під час спілкування);

б) поступки, надання яких пов’язано з окремими матеріальними витратами з боку слідчого (наприклад, передача окремих елементів одягу, продуктів харчування, цигарок, засобів особистої гігієни, книг, газет тощо особі, стосовно якої обрано запобіжний захід — тримання під вартою та зберігання яких не заборонено цій особі. Наявність зазначених предметів у особи, яка утримується у слідчому ізоляторі, становить для неї певну цінність, а іноді й гостру необхідність). Застосування передачі наведених предметів як поступки може бути корисною для укладання компромісу з особами певних категорій (особи без постійного місця проживання, самотні особи, особи з малозабезпечених сімей);

в) поступки, що пов’язані з наданням особі, стосовно котрої обрано запобіжний захід — утримання під вартою, можливості спілкування з родичами (дозвіл у присутності слідчого зателефонувати або надання додаткового побачення з близькими у кабінеті слідчого).

З метою вдосконалення порядку укладання компромісу під час проведення впізнання особи ч.ч. , 5 ст.174 КПК України викласти у такій редакції:

“В окремих випадках з метою гарантування безпеки особи, а також для укладання компромісу, впізнання проводиться позавізуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією статтею. Про результати впізнання обов’язково повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

За необхідності, зокрема з метою укладання компромісу, впізнання може проводитися за фотознімками, фонограмою або відеозаписом відповідно до умов, викладених у цій статті”.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення, і полягають у наступному.

Компроміс на досудовому слідстві є об’єктивною необхідністю у вирішенні завдань кримінального судочинства.

Застосування компромісу на досудовому слідстві розглядається стосовно до періодів його законодавчого закріплення. Відокремлено чотири історичні етапи застосування компромісу на досудовому слідстві, кожний з яких характеризує особливості розвитку законодавства і практики його застосування.

Компроміс на досудовому слідстві — це угода між слідчим та потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, свідками тощо на підставі взаємних поступок, укладання якої відбувається у порядку, передбаченому кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством, відповідно до етичних норм, з використанням криміналістичних прийомів з метою вирішення завдань кримінального судочинства.

Місце і роль компромісу на досудовому слідстві визначено на підставі його відповідності до завдань кримінального судочинства та його основних принципів.

Компроміси на досудовому слідстві класифіковані на кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, тактико-криміналістичний і морально-етичний.

Компроміс на досудовому слідстві досягається за рахунок різноманітних умов. Умовами укладання компромісу вважається сукупність обставин, за наявності яких відбувається доцільне і раціональне укладання компромісу між учасниками досудового слідства. Умови укладання компромісу на досудовому слідстві поділено на загальні і спеціальні.

Основними критеріями досягнення компромісу на досудовому слідстві є законність, етичність, спрямованість на повне, всебічне й об’єктивне розслідування кримінальних справ. Невідповідність рішення про укладання компромісу хоч одному критерію, унеможливлює його прийняття.

Криміналістичний прийом укладання компромісу на досудовому слідстві — це найбільш доцільні дії щодо пропозиції та надання поступок з боку слідчого в обмін на обов’язкове виконання іншими учасниками досудового слідства окремих зобов’язань, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства.

Класифіковані прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві. В основу цієї класифікації покладено законодавче врегулювання можливості надання різноманітних поступок на досудовому слідстві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соціально-економічне та правове обґрунтування компромісу на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2002.— №3.— С.240–245.

2. Кримінально-правові, кримінально-процесуальні й морально-етичні умови та межі компромісу на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2003.— №2.— С.74–81.

3. Поняття компромісу на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2003.— №4.— С.311–317.

4. Історичний аналіз розвитку норм, які передбачають компроміс на досудовому слідстві // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2004.— №2.— С.277–282.

5. Вплив компромісу у кримінальному судочинстві на забезпечення прав і свобод людини // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини”. 11_ грудня 2003 року. м.Запоріжжя: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003.— Ч.1.— С.213–217.

6. Класифікація компромісу на досудовому слідстві // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми кримінального судочинства”. Донецьк, 21 листопада 2003 року.— Донецьк: ДЮІ, 2004.— С.43-53

7. Значення інформаційного забезпечення як умови застосування компромісу для розкриття та розслідування злочинів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства”. 28-29 травня 2004 року м.Запоржжя: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2004.— Ч.ІІ.— С.65–68.

8. Особливості пред’явлення особи для впізнання із застосуванням прийомів компромісу // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства”. 20_ травня 2005 року. м.Запоріжжя: У 2 ч.— Запоріжжя: Юридичний ін_т МВС України, 2005.— Ч.1.— С.71-74.

АНОТАЦІЯ

Курта Є.О. Компроміс на досудовому слідстві: поняття, види, криміналістичні прийоми досягнення.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза.— Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню сучасних проблем укладання компромісу на досудовому слідстві. Проведено історичний аналіз розвитку законодавчих норм, які встановлюють порядок надання поступок з метою укладання компромісу на досудовому слідстві. Сформульовано визначення поняття “компроміс на досудовому слідстві”. Розкрито сутність та встановлено місце і роль компромісу на досудовому слідстві. Проведено аналіз усієї сукупності можливих для укладання на досудовому слідстві компромісів. Види компромісів класифіковані на кримінально-правові, кримінально-процесуальні, тактико-криміналістичні і морально-етичні.

Визначено основні умови укладання компромісу та встановлено межі можливостей прийняття компромісного рішення.

Обґрунтовано думку про те, що розробка криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві повинна відбуватися у розділі науки криміналістики — криміналістична тактика. Криміналістичні прийоми укладання компромісу на досудовому слідстві визначено як найбільш доцільні дії щодо пропозиції та надання поступок з боку слідчого в обмін на обов’язкове виконання іншими учасниками досудового слідства окремих зобов’язань, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства.

Запропоновано класифікацію криміналістичних прийомів укладання компромісу на досудовому слідстві.

Ключові слова: досудове слідство, конфлікт, компроміс, слідчі дії, криміналістичні прийоми.

АННОТАЦИЯ

Курта Е.А. Компромисс на досудебном следствии: понятия, виды, криминалистические приемы достижения.— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза.— Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена комплексному исследованию современных проблем достижения компромисса на досудебном следствии. Проведен исторический анализ законодательных норм, которые регламентируют порядок достижения компромисса на досудебном следствии. Определено четыре основные этапа развития законодательных норм, которые регулируют достижение компромисса на досудебном следствии: начальный этап — с древних времен до начала ХІХ века (а именно до выделения, согласно сводов законов Российской Империи 1832 года, из уголовного судопроизводства такой стадии, как досудебное следствие), во время которого в основном компромисс выступал альтернативной формой искупления вины; во время второго этапа (30-е годы ХІХ века — середина ХХ века) получили законодательное закрепление компромиссы, связанные с проведением следственных действий; третий этап начинается в 50-60-е годы ХХ века, в ходе которого получили дальнейшее закрепление уголовно-правовые и уголовно-процессуальные нормы, которые регулировали достижение компромисса на досудебном следствии; четвертый этап связан с принятием Уголовного кодекса Украины 2001 года и внесением соответствующих изменений в Уголовно-процессуальный кодекс Украины и расширением возможностей компромисса на досудебном следствии.

На основе всестороннего анализа понятия “компромисс” автор определяет компромисс на досудебном следствии как соглашение между участниками досудебного следствия между следователем и подозреваемым, обвиняемым, потерпевшим, свидетелем на основании взаимных уступок, в соответствии с нормами уголовного и уголовно-процессуального законодательства, морально-этическими правилами, путем применения криминалистических приемов.

Автором обосновывается, что отказ от принятия компромиссных решений на досудебном следствии может привести к возникновению конфликтных ситуаций и трудностей в получении доказательственной информации. В работе определяется место и роль компромисса на досудебном следствии.

Проводиться анализ совокупности возможных для достижения на досудебном следствии компромиссов. Компромисс на досудебном следствии классифицирован на уголовно-правовой, уголовно-процессуальный, морально-этический, тактико-криминалистический.

В работе определяются цели, достижение которых ставит перед собой следователь, принимая компромиссное решение: обеспечение всестороннего и полного расследования уголовного дела, получение правдивых показаний, установление психологического контакта, предупреждение или устранение возможных конфликтов, обеспечение возмещения ущерба, предупреждение противодействия в расследовании уголовного дела, получение дополнительной информации, которая представляет интерес для следователя.

Особое внимание уделяется определению условий и пределов достижения компромисса на досудебном следствии. Условия достижения компромисса на досудебном следствии делятся на две группы: а) общие условия компромисса, при наличии которых становится возможным принятие любого компромиссного решения; б) специальные условия достижения компромисса, к которым относятся совокупность обстоятельств, указанных в уголовном и уголовно-процессуальном законодательстве, наличие которых позволяет следователю достичь компромисса с лицом, совершившим преступление.

Криминалистические приемы достижения компромисса на досудебном следствии определены как наиболее целесообразная линия поведения следователя относительно предложения и предоставления уступок в обмен на обязательное выполнение участниками досудебного следствия отдельных обязательств, благодаря чему достигается решение задач уголовного судопроизводства.

Предложено классифицировать криминалистические приемы достижения компромисса на досудебном следствии таким образом:

– приемы компромисса, построенные на возможности предоставления законодательно предусмотренных уступок;

– приемы компромисса, построенные на возможности предоставления законодательно не предусмотренных уступок.

Ключевые слова: досудебное следствие, конфликт, компромисс, следственные действия, криминалистические приемы.

SUMMARY

KurtaThe compromise at the pretrial proceedings: notions, types, criminalistics methods of achievement.— Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Law (Speciality 12.00.09 – Criminal Procedure and Criminalistics; Judicial Expertise).— National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2005.

Dissertation is devoted to the complex research of contemporary problems of making compromise at the pretrial proceedings. The historical analysis of the development of legislative regulation which establishes the order of giving concessions with the purpose of making compromise at the pretrial proceedings is carried out. The definition of the notion “the compromise at the pretrial proceedings” is formulated. The essence of the compromise is revealed and its place and role at the pretrial proceedings are fixed. The whole totality of the compromises possible at the pretrial proceedings is analyzed. The types of compromises are classified as criminal and legal, criminal and procedural, tactical and criminalistics, moral and ethic.

The general conditions of making compromise are determined and the

possible limits of taking a compromise decision are established.

The thought that the elaboration of the criminalistics methods of making compromise at the pretrial proceedings should be carried out at the part of the science of criminalistics (criminalistics tactics) is grounded. Criminalistics methods of making compromise at the pretrial proceedings are defined as the most expedient actions, concerning propositions and giving concessions from the side of the investigator, in exchange to the compulsory fulfillment of individual duties directed to the resolving issues of the criminal procedure by other participants of the pretrial proceedings.

The classification of the criminalistics methods of making compromise at the pretrial proceedings is proposed.

Key-words: pretrial proceedings, conflict, compromise, investigative actions, criminalistics methods.