Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

КОМАР Галина Ярославівна

УДК 94.009.17(430+480)”1933-1939”

НІМЕЦЬКО - ФІНСЬКІ ВІДНОСИНИ В 1933 - 1939 РР.

07.00.02 – Всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці – 2005

Дисертацією

є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології та соціології Рівненського державного гуманітарного університету Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович,

завідувач кафедри міжнародних відносин,

Рівненський інститут словянознавства

Київського славістичного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Алексієвець Микола Миронович,

Тернопільський національний університет

імені В.Гнатюка, декан історичного

факультету;

доктор історичних наук, професор

Газін Володимир Прокопович,

Камянець-Подільський державний

університет, професор кафедри

всесвітньої історії.

Провідна установа: Відділ всесвітньої історії і міжнародних

відносин Інституту історії України НАН

України (м. Київ).

Захист відбудеться 26.08.2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Л. Українки, 23).

Автореферат розісланий 30.06. 2005 р.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради Лупул Т.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.У 30-х рр. ХХ століття малим державам потрібно було вибирати собі союзників, військових партнерів із стану впливових держав або створювати свої власні коаліції, покладатись на власні сили. Саме така дилема постала перед Суомі в період, який має неоднозначний і суперечливий характер, насичений політичними інтригами та лицемірством. Фінляндія була втягнута в суперечки і конфлікти найсильніших держав того часу. Фінським політикам доводилось маневрувати в руслах зовнішніх інтересів Німеччини, Англії, Швеції та СРСР. У такій обстановці особливого значення набули німецько-фінські відносини. Вони не лише впливали на політику обидвох держав, але й на характер і особливості міжнародних відносин у Європі в 30-х рр. ХХ ст.

Загалом актуальність роботи визначається необхідністю всебічного та глибокого аналізу проблем всесвітньої історії, особливо тих її аспектів, які тривалий час у тій чи іншій мірі перебували поза дослідницьким полем. Це стосується нового прочитання сторінок зовнішньополітичної діяльності Німеччини та Фінляндії в довоєнний період на основі використання сучасних наукових підходів. Об’єктивна оцінка цілісності історичного процесу вимагає включення німецько-фінських стосунків у загальну систему міжнародних відносин 30-х рр. ХХ століття та дослідження їх впливу на механізми й особливості її функціонування.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційної роботи “Німецько-фінські відносини у 1933-1939 рр.” входить до перспективної тематики досліджень кафедри всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету.

Мета дослідження. Метою є аналіз комплексу німецько – фінських відносин періоду 30-х рр. ХХ ст. і з’ясування їх впливу і ролі в еволюції тогочасної європейської та міжнародної політики.

Для досягнення цієї мети автор ставить такі завдання:

- з’ясувати основи, принципи, характер політичних відносин між Німеччиною та Фінляндією у 30-х рр. ХХ ст.;

- розглянути зв’язки даних країн у політичній, економічній, військовій і культурній сферах;

- дослідити ставлення органів влади, громадськості, засобів масової інформації Суомі до зовнішньої політики Фінляндії та її зближення з Німеччиною;

Об’єкт дослідження – історія міжнародних відносин і зовнішньої політики європейських держав у 30-х рр. ХХ століття.

Предметом дослідженнявиступає фінський вектор у зовнішньополітичній діяльності Німеччини у 1930-х рр.

Методи дослідження. У концептуальному ключі методологія дослідження грунтується на засадах політичного реалізму як чільного теоретичного підходу до розуміння та аналізу діяльності на міжнародній арені держав у якості головних акторів і суб’єктів.

Дисертаційна праця виконана на основі принципів історизму, об’єктивності, науковості та багатофакторності, які вимагають незаангажованого висвітлення минулих подій у їх історичному контексті та з врахуванням різних факторів, які впливали на характер і розвиток німецько-фінських відносин у 1933 – 1939 рр. Під час роботи використані загальнонаукові та конкретно-історичні методи:

- аналізу документів (при вивченні історичних джерел, у тому числі архівних);

- порівняльно-історичний і синхронний (під час дослідження та порівняння процесів, які відбувались у німецько-фінських відносинах і на міжнародній арені у 30-х рр. минулого століття);

- проблемно-хронологічний (для поділу досліджуваної теми на окремі аспекти та викладу в їх рамках історичного матеріалу в хронологічній послідовності);

- статистичний (у ході опрацювання, узагальнення та систематизації кількісних даних, які ілюструють німецько-фінські відносини досліджуваного періоду).

Територіальні рамки дослідження охоплюють насамперед межі Німеччини та Фінляндії, де відбувались основні події, пов’язані із розвитком співробітництва між цими країнами, а також в окремих випадках регіон Північної Європи.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідженняохоплюють 1933-1939 рр. Нижня межа – 1933 рік – прихід до влади у Німеччині ультрареакційних сил на чолі з А. Гітлером і початок активного дипломатичного діалогу між Гельсінкі та Берліном з питань врегулювання відносин між обома країнами. Верхня межа – 1939 рік - початок Другої світової війни. Фінляндія перетворилася в другорядну країну в зовнішньополітичних планах Німеччини.

Наукова новизна одержаних результатів.На основі поглибленого вивчення важливої наукової історичної тематики вперше в українській історіографії досліджено:

- внутрішні та зовнішньополітичні причини і мотиви зближення Німеччини та Фінляндії у 30-х рр. минулого століття;

- основи, принципи, характер німецько – фінського політичного та військового партнерства;

- економічні взаємовідносини і культурні зв’язки між Суомі та Німеччиною;

- вплив німецько – фінських відносин досліджуваного періоду на характер і особливості еволюції міжнародної, зокрема європейської політики.

У цьому сенсі новизна підходу до дослідження проблеми полягає в тому, що в роботі вперше у вітчизняній історіографії робиться спроба розглянути німецько-фінські взаємовідносини на фоні загальної міжнародної обстановки напередодні Другої світової війни, включити їх аналіз у загальний контекст політики не лише Німеччини, але й Англії та Франції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання як первинного матеріалу при написанні узагальнюючих праць і навчальних посібників із всесвітньої історії, конкретних досліджень з історії міжнародних відносин, історії Німеччини та Фінляндії, а також під час навчального процесу у вищих і середніх навчальних закладах (читання лекцій, проведення семінарів, підготовка спецкурсів).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та її результати обговорювалися на спільному засіданні кафедр політології та соціології і всесвітньої історії Рівненського державного гуманітарного університету; вони доповідалися на наукових конференціях та семінарах у Луганську, Києві, Рівному, Москві та Петрозаводську (Республіка Карелія, РФ).

Публікації.За темою дослідження автором опубліковано 10 наукових статтей і матеріалів у тому числі 4 у фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України.

Структура дисертаціївизначається постановкою проблеми, мети і завдань наукового дослідження. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, кожен з яких має підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури (всього - 349 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 163 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і хронологічні рамки, сформульовано мету та завдання дослідження, розкрито методологічну основу та використані методи, з’ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження і його структуру.

У першому розділі - „Джерельна база та історіографія проблеми” дано характеристику джерел і проаналізовано стан вивчення теми у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Зазначено, що джерельна база стосунків між Німеччиною та Фінляндією в 30-х рр. минулого століття досить обширна. Це перш за все оригінальні архівні матеріали, збірки документів, преса та мемуари.

Безперечну важливість мають документи, які знаходяться у фондах Російського державного архіву Військово-Морського Флоту РФ. Вони дозволяють виявити окремі сторони та напрямки відносин Суомі з великими європейськими державами.

Вагоме значення серед неопублікованих матеріалів має інформаційне зведення по фінській пресі, що знаходиться в Державному архіві Російської Федерації. Серед відібраних для дослідження теми матеріалів були документи, які стосувались і Фінляндії.

Оригінальні та опубліковані документи по темі дослідження доповнюються фінською та закордонною мемуарною літератури.

Заслуговують на увагу мемуари К. Г. Маннергейма, як особи “першого рангу” в Фінляндії. Погляди Маннергейма в даному випадку становлять значний інтерес насамперед тому, що він розглядав події в широких хронологічних рамках, включаючи повністю 30-ті рр. ХХ століття. У викладі подій цього періоду Маннергейм звертав найбільшу увагу на проблеми, які стосувались посилення обороноздатності країни. На жаль, згадуючи події 30-х рр., Маннергейм досить скупо пише про свої закордонні місії, зокрема, про неодноразові перебування в Німеччині.

У 1950-60 х рр. були видані три книги колишнього прем’єр-міністра Фінляндії В.Таннера, у яких політик подав аналіз основних засад державного устрою та зовнішньої політики Фінляндії, виклав частково або повністю зміст листів, якими він обмінювався з рядом політичних діячів.

Серед мемуарів заслуговують також уваги спогади У. Черчіля, І.М. Майського, О. Коллонтай.

Історіографія тематики дисертаційного дослідження включає значний за науковим спектром і обсягом масив літератури, в тому числі монографії, колективні роботи, наукові статті.

З праць німецьких авторів на особливу увагу заслуговують доробки професора М. Менгера. Найгрунтовнішим дослідженням є праця “Німеччина та Фінляндія у другій світовій війні”, де в окремому розділі розглянутий період, що охоплює 1933-1939 рр. Аналізуючи відносини між обома країнами, автор, чітко показуючи воєнно-стратегічні інтереси керівництва Німеччини, разом з тим характеризує особливу позицію фінського уряду.

У працях істориків Г. Грамля та М.Л. Реккера та І. Фляшгауера на широкому фактологічному матеріалі висвітлюються основні події міжвоєнного періоду, аналізуються зміст та значення найважливіших міжнародних, дипломатичних угод і договорів .

Із праць фінських істориків варто виділити біографічний твір С. Ягершельда “Маршал Фінляндії”, який є найбільш детальним і повним біографічним твором про Маннергейма. Життя та діяльність президентів П.Е. Свінгувуда та Р. Рюті вивчав С. Вірккунен. Постать К. Калліо, четвертого президента Фінляндії, була об’єктом дослідження фінського історика К. Хокканена.

Проблеми зовнішньої політики розглянуті в праці професора Ю. Паасівірта “Фінляндія і Європа. Ранні роки незалежності. 1917-1939.”, а також воєнного історика Х. Сеппяля у монографії “Фінляндія як окупант у 1941-1944 рр.”.

Окремі аспекти німецько-фінських відносин знайшли часткове відображення у трьохтомній роботі „Нація у війні”, написаній колективом авторів під керівництвом професора О. Вехвіляйнена, працях М. Клінге, А. Корхонена.

Вагомим доробком у вивчення різних аспектів зовнішньої політики Фінляндії, в тому числі окремих сторін німецько-фінських відносин у міжвоєнний період стали праці радянських та російських істориків, а саме А.С. Кана, В.Я. Сіполса та інших.

Серед сучасних російських дослідників найбільшої уваги заслуговують праці професорів М.І. Баришнікова та В.М. Баришнікова, зокрема монографія “Фінляндія в другій світовій війні.” Вона написана на основі використання документальних даних авторитетних керівників Фінляндії, численних офіційних дипломатичних публікацій СРСР, США, Англії, Німеччини, Фінляндії, преса різних країн, мемуарів державних діячів СРСР, Фінляндії, США, Англії. У першому розділі монографії здійснено аналіз східної політики Фінляндії в 30-х рр., а в її контексті можна прослідкувати і розвиток німецького напрямку зовнішніх відносин країни. Щоправда даний аспект розкрито побіжно, без спеціального заглиблення в проблему.

Принагідно потрібно відзначити, що предмет дисертаційної праці майже не досліджувався в українській історіографії. Окремі аспекти проблеми заторкувались істориками Н. Беліцер і А.М. Носковим.

Отже, аналіз результатів вивчення істориками зовнішньої політики Фінляндії в 30-ті рр. минулого століття дає можливість зробити висновки, що в дослідників різних країн немає особливих відмінностей щодо того, як оцінювати дії фінського уряду в складний передвоєнний період.

У другому розділі - „Основи, принципи та характер політичних взаємовідносин” розглянуто основні аспекти внутрішньополітичних процесів Фінляндії стосовно питань зовнішньої політики та партнерства з Німеччиною, ставлення до цього громадської думки Суомі.

У розділі зроблено акценти на три основні моменти: 1) зміна політичних лідерів, урядів і складів парламентів у Німеччині та Фінляндії і їх вплив на відносини між державами; 2) поширення лапуаського руху; 3) проблема ”північного нейтралітету”.

На момент призначення Гітлера 30 січня 1933 р. канцлером німецька зовнішня політика переживала фазу форсованої ревізії наслідків Першої світової війни. У цих умовах Фінляндія стала об'єктом підвищеної уваги Берліна перш за все тому, що володіла багатими запасами сировини, необхідної для розвитку військової промисловості. Далі, з позицій німецької геополітики, Фінляндія розглядалась як трамплін для проникнення на Схід, витіснення звідти СРСР і створення сприятливих умов у боротьбі за домінування в Балтійському морі. Нарешті, в світлі підготовки та реалізації далекосяжних глобальних планів нацистської верхівки, Фінляндії відводилась роль північного стратегічного плацдарму в розв'язанні агресії проти СРСР. Всі ці фактори і стали причиною перетворення країни Суомі в арену для ведення таємної війни німецьких спецслужб.

Не можна заперечувати, що зовнішня політика Фінляндії була тісно пов’язана із внутрішньополітичною розстановкою сил, насамперед лінією уряду, президента та парламенту. Автором чітко розкрита змінюваність урядів, президентів і парламентської бази у Фінляндії, а, відповідно, і їх вплив на зовнішню політику Суомі.

Також вагомим фактором впливу на зовнішню політику Фінляндії мав крайньонаціоналістичний лапуаський рух фашистського типу. Очевидно, що вагомий чинник , який сприяв швидкому поширенню лапуаського руху, полягав у його підтримці з боку вищих урядових кіл. До нього з явною симпатією ставився тодішній президент Л.К. Реландер. Але рух не набрав значної популярності серед населення про що свідчить його заборона. Сформувавшись у партію фашистського типу – „Патріотичний народний рух”, він остаточно увійшов у рамки політичної системи Суомі. Вже не маючи значної підтримки серед населення і керівництва країни, ПНР поряд з іншими політичними силами продовжував справляти вплив на різні сторони німецько-фінських відносин.

Автор прийшов до висновку, що політичний розвиток Фінляндії у 1930-х рр. відрізнявся від багатьох країн Центральної та Східної Європи. У Фінляндії парламентська система зберегла свою дієздатність і демократія навіть зміцніла. Національне згуртування сталося через визнання за соціал-демократичним рухом права на існування.

Крім того у розділі проаналізовано ще один досить актуальний аспект зовнішньої політики Фінляндії у контексті її відносин з Німеччиною – проблему „північного нейтралітету”.

Однією з альтернатив зовнішньої політики Суомі в умовах загострення ситуації у Європі була скандинавська орієнтація і політика “північного нейтралітету”. Першочерговим фактором слугувало намагання тодішніх керівників Фінляндії запобігти втягненню країни у війну, що наближалася. Примкнувши до політики нейтралітету, вони залишили собі відкритим шлях для кінцевого рішення і намагались зберегти найкращі відносини зі всіма великими державами Заходу. Однак життя показало, що проголошений Фінляндією нейтралітет багато в чому носив ілюзорний характер і його реальні практичні політичні результати виявились незначними.

Зовнішня політика Фінляндії даного періоду характеризувалася суперечливими тенденціями. Її стан залежав від політики європейських країн, а особливо Німеччини та СРСР. Спочатку Фінляндія проводила таку ж політику як і Скандинавські країни. Однак, зрозумівши, що з приходом Гітлера до влади у Німеччині ситуація у Балтійському регіоні змінилась, вона почала маневрування між СРСР та Німеччиною.

Водночас треба мати на увазі, що переважна більшість парламенту залишалась осторонь при вирішенні зовнішньополітичних проблем, а генеральна лінія зовнішньої політики Фінляндії вироблялась обмеженим колом людей. Саме цим, окрім міжнародних факторів і впливів, пояснювалась її неоднозначність і суперечливість при помітній тенденції до зближення із нацистською Німеччиною.

У третьому розділі - „Військове партнерство Німеччини та Фінляндії” дослідковується стан збройних сил Німеччини та Фінляндії. Автор здійснив детальний аналіз мілітаризації Німеччини та проблему оборони Фінляндії для того, щоб показати передумови та тло німецько-фінського військового співробітництва.

Проблеми зміцнення обороноздатності Фінляндії особливо актуалізувалися в умовах загострення міжнародної обстановки, що потенційно могло сприяти розвитку німецько-фінського партнерства у військовій сфері.

Певною мірою ключовим питанням з точки зору забезпечення належного рівня обороноздатності Фінляндії вважалось укріплення Аландських островів. До цього питання досить неоднозначно ставилась світова спільнота, а особливо найближчі сусіди, зокрема Швеція.

Найбільш плідним було німецько-фінське військове партнерство, що диктувалося вимогами тогочасної міжнародної обстановки. Активним це співробітництво було у всіх сферах. Зокрема взаємодія ВПС обох країн полягала у створенні спільних повітряних шляхів, транзитних аеродромів та обміні досвідом, у тому числі у формі спортивно-військових змагань. Сприяли німецько-фінському військовому співробітництву і часті обміни візитами К. Маннергейма та Г.Герінга.

Автор робить висновки, що співробітництво Німеччини та Фінляндії у військово-політичній і військово-технічній сферах було досить активними. Очевидно, це було викликано потребами часу. Зміни на міжнародній арені та напруження у відносинах між великими державами вимагали створення обороноздатної армії у Фінляндії, яка на той час мала незначний, у порівнянні з ними, військовий потенціал. Створити сильну армію можна було лише завдяки співробітництву з країнами, які володіли або створювали потужну армію. Найбільш результативною виявилась співпраця з Німеччиною, яка саме нарощувала міць вермахту і розглядала Суомі як вигідного та надійного партнера.

У четвертому розділі - „Економічні та культурні зв’язки Німеччини та Фінляндії” розглянуто реформування економічної сфери у Німеччині та Суомі, рівень життя населення країн у 1930-ті рр., стосунки в культурно-історичній сфері.

В економічному відношенні Німеччина розглядала Фінляндію, Норвегію і Швецію перш за все як найважливіші джерела стратегічної сировини. До Другої світової війни фашистська Німеччина була головним споживачем фінської руди – мідної, молібденової, нікелевої.

Більш детально автором розглянута торговельна угода між Берліном і Гельсінкі 1934-го року, оскільки вона знаменувала собою тимчасове зближення країн в економічній сфері. Дана угода відрізнялась досить суперечливим характером і була невигідною Фінляндії, тому фактично призвела до її скасування. Автор підсумовує, що Німеччині також не вдалось досягнути за короткий час економічної переваги в Фінляндії через наявність там досить міцних позицій Англії. Зокрема, в Берліна не було достатніх можливостей, щоб за допомогою зовнішньої торгівлі намагатись впливати на Фінляндію політично. Зовнішньоторговельна діяльність Суомі в 30-х рр. ХХ ст. стала відбиттям зовнішньополітичної. Маленька скандинавська країна потребувала надійного економічного партнера. Німеччина добре підходила на цю роль, але в неї були сильні конкуренти, а також занадто великі претензії, які лякали фінський уряд.

Також не досить вдалим було намагання німців штучно залучити фінів до нордичної раси, чим займалось Нордичне товариство під керівництвом А. Розенберга. Але, не дивлячись на це, культурні контакти Німеччини та Суомі відзначалися активністю.

Загалом фінське суспільство можна вважати вповні самодостатнім з точки зору розвитку на грунті власної культурної традиції та самобутності. Однак різнопланова німецько-фінська культурна взаємодія існувала. З одного боку це збагачувало фінську демократичну традицію, а з іншого – створювало грунт для проникнення у фінське суспільство ідеології націонал – соціалізму.

У висновках узагальнено результати дослідження.

Дослідивши комплекс німецько-фінських відносин у 30-х рр. ХХ століття, можна зробити висновок, що роль і вплив цих стосунків на європейську та міжнародну політику мали вагоме, а подекуди й вирішальне значення. 1933 рік знаменував собою, як це очевидно сьогодні, перетворення післявоєнного періоду, який характеризувався численними та різноманітними зусиллями по утвердженню політики миру, в новий передвоєнний період.

Зовнішня політика нацистської Німеччини в передвоєнний період свідчить про спроби Гітлера втілити в життя свою ідеологічну програму. Разом з тим, вимоги територіально-політичного, військового та економічного характеру примушували його завойовувати й ті країни, які в ідеологічному відношенні не відігравали особливої ролі. Основним змістом зовнішньої політики гітлерівської Німеччини стосовно них стали пропаганда, переозброєння та дипломатія. У цьому сенсі яскравим прикладом виступають відносини з Фінляндією.

Фінська зовнішньополітична діяльність, на відміну від німецької, не мала настільки чітко визначених цілей. Ця політика навіть коливалася деякою мірою в різні сторони, що пояснюється відсутністю сталих зовнішньополітичних традицій. Єдиною традицією фінської зовнішньої політики була ворожа позиція відносно Радянського Союзу.

Невизначеність зовнішньополітичних орієнтирів знайшла своє відображення на внутрішньополітичній арені. На початку досліджуваного періоду спостерігається високий рівень прихильності владних і політичних кіл Суомі до Німеччини. Таких поглядів дотримувався маршал К.Г. Маннергейм, президент П.Е. Свінгувуд, премўєр-міністр Т.М. Ківімўякі та ін.; в парламенті діяла профашистська партія – Патріотичний народний рух; значного поширення набув рух фінських фашистів – лапуаський рух.

Спробою Фінляндії відмежуватись від впливу нацистської Німеччини стало проголошення політики нейтралітету. Не зумівши втілити в життя політику “північного нейтралітету” Фінляндія виявила прагнення до покращення стосунків з Радянським Союзом.

Отже, зовнішня політика Суомі в 30-х рр. ХХ століття відзначалась досить суперечливим характером. Потрібно відзначити, що орієнтація Фінляндії на зовнішньополітичній арені змінювалася залежно від поглядів керівників країни. Дипломатична діяльність знаходилась у віданні урядів і безпосередньо міністра закордонних справ. Урядові перетурбації співпадають із змінами зовнішньополітичної орієнтації країни.

Загалом взаємодія між нацистською Німеччиною та Фінляндією, грунтуючись на політичній осі, носила різноплановий і системний характер. Найбільш результативним і змістовним у контексті німецько-фінських відносин було партнерство Німеччини та Фінляндії у військовій сфері, незважаючи на нерівномірність мілітаризації цих країн. Це насамперед стосувалося зміцнення обороноздатності Суомі, покращення якісного складу військової техніки (особливо в авіації та артилерії), підвищення рівня виучки офіцерських кадрів і особового складу армійських підрозділів.

Фінські збройні сили на початку 1930-х рр. також стояли перед проблемою реформування. Фельдмаршал К.Г. Маннергейм, зважаючи на зміни на міжнародній арені, першочерговим завданням бачив створення оборонної армії. Тобто, головна відмінність воєнної політики обох держав полягала в тому, що німецька армія своїм реформуванням впливала на настрої у міжнародній сфері, а фінська армія змушена була підлаштовуватись під ці настрої.

Військове співробітництво Німеччини та Фінляндії було активним у всіх сферах. Перш за все німецька пропаганда наголошувала на подіях 1918 р. та спільних діях фінів і німецької армії під час громадянської війни в Росії. Стосовно цього проводились різні зустрічі ветеранів, святкувались річниці та памўятні дати. Німці тут обрали тактику, яка мала неабиякий успіх у фінської громадськості та засобах масової інформації. Сферою взаємодії ВПС обох країн стало створення спільних повітряних шляхів, транзитних аеродромів та обмін досвідом. Частими були візити на найвищому рівні. Особливо активно обмінювалися візитами К. Маннергейм і Г. Герінга. Але було б помилкою вважати, що фінський уряд у виборі військового партнера однозначно зробив головну ставку на Німеччину. Швидше це, так як і загалом поведінка у сфері зовнішньої політики, було маневрування в умовах можливого спалаху війни. Підсумовуючи, можна зазначити, що співробітництво у військовій сфері, на відміну від політичного, було більш стабільним і перспективним у плані зближення та поглиблення партнерства.

Економічна взаємодія, навпаки, характеризувалася нестабільністю та суперечливістю. Німеччина прагнула використати вигідне геополітичне становище Фінляндії. Водночас колосальні лісові масиви та потреба в імпортному продовольстві, сировині для переробної промисловості сприяли активній зовнішньоторговельній діяльності фінського керівництва. Найбільшим конкурентом у цій сфері для Німеччини в сенсі співпраці з Суомі була Англія. З 1931 р. Англія займала перше місце у фінському товарообороті, у 1933 р. її змінила Німеччина, але на дуже короткий термін.

Економіка Фінляндії в 30-ті рр. минулого століття зводилась перш за все до самозабезпечення країни зерном і придбання військового спорядження, а економіка Німеччини характеризувалась прискореним розвитком важкої та військової галузі промисловості. Нерівномірність розвитку цих країн пояснює відсутність активних економічних стосунків. Крім того німецький уряд занадто активно почав тиснути на фінів і повертати важелі економіки на німецький бік.

У культурному відношенні Німеччина намагалася штучно апріорі підтримати тезу про спорідненість німецького та фінського народів. Але, не отримавши підтримки, німці відмовились від пропаганди “північної ідеї”. Особливо сильним був ідеологічний тиск з боку Німеччини у 1935-1936 рр. Саме в цей час розпочалась кампанія по поширенню в Суомі нордичної ідеї А. Розенберга. Однак німці не досягли тут великого успіху, оскільки населення Фінляндії в етнокультурному відношенні було більш близьким до скандинавських країн.

З цієї точки зору треба відзначити, що всі події тогочасного періоду сприймаються через діяльність органів влади, реакції на них сусідніх країн, мас-медіа.

Коливання в закордонній політиці Фінляндії справляли негативний вплив на ставлення до Суомі сусідніх країн. У скандинавських колах її навіть вважали ненадійним політичним партнером, який не має чітко визначених позицій. Зближення з Німеччиною насторожувало скандинавські країни, що привело до спроби створення блоку північних держав. Але вона виявилась невдалою. Активний вплив на зовнішню політику Суомі, а отже і на її стосунки з Німеччиною, мала Англія. Англійський вектор у зовнішній політиці Фінляндії, поряд з німецьким та скандинавським, був визначальним. Англія активно підтримувала всі поступки Фінляндії в бік Німеччини, оскільки для неї самої балтійський регіон мав лише економічний інтерес. Для СРСР Фінляндія була настільки ж стратегічно важливою територією, як і для Німеччини. Тому в 1930-ті рр. в трикутнику Москва – Гельсінкі – Берлін відчувалась постійна напруга.

Непостійність зовнішньої політики вносила сумўяття у внутрішнє життя країни. Громадськість Суомі активно реагувала на всі зміни на міжнародній арені, а також у зв’язку з цим на перебіг подій у зовнішньополітичній сфері своєї країни через засоби масової інформації, причому різні за ідеологічним спрямуванням. Ті ж газети містили відгуки на різні події у сфері науки та культури, візити громадських діячів, з яких можна було судити про ставлення фінської громадськості до відносин із Берліном взагалі. Впродовж досліджуваного періоду відчувається прихильне ставлення до Німеччини з боку фінів. Але поступово, з посиленням агресивної політики гітлерівської Німеччини симпатії фінів зменшувалися.

Загалом німецько-фінські відносини розглядались у Берліні та Гельсінкі в різних площинах. Німецький напрямок у зовнішній політиці Суомі був одним із основних, поряд із скандинавським та англійським. Німеччина розглядалась як противага Радянському Союзу і сильний військовий партнер. Разом з _тим у зовнішньополітичній сфері Суомі не було проблем, які б вимагали негайного вирішення. Це дозволяло фінському уряду більш-менш спокійно маневрувати між потенційними партнерами і, по можливості, не втрачати доброзичливих стосунків.

Основні положення та висновки дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Комар Г.Я. Людина з легенди та історична особа: штрихи до політичного портрету Карла Маннергейма // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник статей. Вип. 2. – Рівне: РДГУ, 2001. – С. 160-168.

2. Комар Г.Я. Аландські острови у контексті політики “північного нейтралітету” Фінляндії другої половини 1930-х рр. // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Т.9. – Чернівці: „Рута”, 2002. – С. 269-274.

3. Комар Г.Я. Фінляндія в європейській стратегії А.Розенберга // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський, КПДПУ, 2003. – С. 343-348.

4. Комар Г.Я. Фінляндія у політиці великих держав другої половини 30-х рр. ХХ століття // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. – Луганськ, СНУ, 2001. – С. 233-235.

5. Комар Г.Я. Значення лапуаського руху у фінсько-німецькому зближенні в 30-х рр. ХХ століття // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали конференції. – Луганськ, СНУ, 2002. – С.61-67.

6. Комар Г.Я. Німецько-фінська торгівельна угода 1934 р.: її суперечливий характер // Науковий збірник “Матеріали науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2003”. Т.3. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 44-46.

7. Комар Г.Я. Джерельна база німецько-фінських відносин у 1933-1939 рр. // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне, РДГУ, 2004. – С. 58-59.

8. Комар Г.Я. Маннергейм проти Сталіна: радянсько-фінська кампанія 1939-1940 і 1941-1944 рр. // Слов’янський вісник. Вип. 3. Серія “Історичні науки”. – Рівне, РІС, РДГУ, 2004. – С. 112-120.

9. Комар Г.Я. Военно-воздушные силы Финляндии накануне Зимней войны // XV конференция по изучению истории, экономики, литературы и языка Скандинавских стран и Финляндии. Ч.1. – Москва, МГУ, 2004 - С. 33-36.

10. Комар Г.Я. Співробітництво Німеччини та Фінляндії у військовій сфері у 30-х рр. ХХ століття // Вопросы германской истории. Зб. Наукових праць. – Дніпропетровськ, РВВ ДНУ, 2004. – С. 198-206.

Анотація

Комар Г.Я. Німецько-фінські відносини у 1933-1939 рр. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2005.

На основі аналізу архівних документів, мемуарів, матеріалів періодичних видань, зарубіжної та вітчизняної історіографії досліджено та висвітлено взаємовідносини Німеччини та Фінляндії у 1933-1939 рр. Розділи дисертації охоплюють весь діапазон контактів, а саме зовнішньополітичні відносини, військове партнерство, економічний та культурний взаємовплив.

Основна увага у дослідженні політичного партнерства приділена вивченню складів урядів, парламентів країн, політичних лідерів і їх вплив на зміну зовнішньополітичних орієнтирів країн. У контексті розвитку відносин між Берліном та Гельсінкі вивчено також проблему „північного нейтралітету” як доповнення німецько-фінських відносин. Найбільш детально вивчено військові контакти даних країн, оскільки вони у цій сфері були найактивнішими. Як передумови військового зближення Суомі та Німеччини автор розглядає проблеми мілітаризації Німеччини й оборони Фінляндії. Особливо акцентовано увагу на ролі К.Г. Маннергейма у військовому партнерстві.

Менш активними та плідними були контакти у економічній і культурній сферах. У економічному відношенні Німеччина залишалась для Фінляндії одним з головних торговельних партнерів, а Суомі розглядалась Німеччиною в якості сировинної бази, оскільки мала родовища стратегічно важливих корисних копалин. У культурній сфері основним завданням для Берліна було залучення фінів до нордичної ідеї. Дана спроба німецького уряду не мала значних наслідків, оскільки була очевидною наявність глибоких фінських самобутніх традицій. Однак різнопланова німецько-фінська культурна взаємодія існувала.

Відносини між Німеччиною та Фінляндією розглядались автором загалом у комплексі вивчення загалом становища на міжнародній арені у 1930-х рр.. і загострення міждержавних стосунків. У цьому відношенні також проаналізовано ставлення різних країн до німецько-фінського зближення.

Ключові слова: міжнародні відносини, зовнішня політика, лапуаський рух, „північний нейтралітет”, дипломатія, Нордичне товариство, Скандинавські країни, Аландські острова, лінія Маннергейма, Суомі.

Аннотация

Комар Г.Я. Немецко-финские отношения в 1933-1939 гг. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.02 – всемирная история. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2005.

На основе анализа архивных документов, мемуаров, материалов периодических изданий, зарубежной и отечественной историографии исследованы и показаны взаимоотношения между Германией и Финляндией в 1933-1939 гг. Актуальность работы определяется необходимостью всестороннего и глубокого анализа проблем всемирной истории, в особенности, тех её аспектов, которые длительное время, в той или иной степени, находились вне исследовательского поля.

Автором проанализирована изученность темы в отечественной и зарубежной историографии. Отмечено, что очень много было предпосылок для изучения взаимоотношений между Германией и Суоми в 1930-е гг. В первую очередь – это оригинальные архивные материалы, сборники документов, пресса, мемуары.

В разделы диссертации входит весь диапазон контактов, а именно: внешнеполитические отношения, военное партнёрство, экономическое и культурное взаимовлияние.

Основное внимание в исследовании политического партнёрства уделено изучению состава правительств, парламентов стран, политических лидеров и их влияния на изменение внешнеполитических ориентиров страны. В контексте развития отношений между Берлином и Гельсинки изучена проблема “северного нейтралитета”. В общем, взаимосвязь между нацистской Германией и Финляндией, опираясь на политическую основу, носила разноплановый и системный характер.

Наиболее результативным в контексте немецко-финских отношений было партнёрство Германии и Суоми в военной сфере, несмотря на разный уровень милитаризации этих стран. Это, прежде всего, касалось укрепления обороноспособности Финляндии, улучшения качественного состава военной техники, повышения уровня выучки офицерских кадров и личного состава армейских подразделений. Сотрудничество в военной сфере было стабильным и перспективным в плане сближения и углубления партнёрства.

Мене активными и результативными были контакты в экономической и культурной сферах. В экономическом отношении Германия оставалась для Финляндии одним из главных торговых партнёров, а Суоми рассматривалось Германией в качестве сырьевой базы, на территории которой были месторождения стратегически важных полезных ископаемых. В тоже время, колоссальные лесные массивы и потребность в импортном продовольствии в сырье для обрабатывающей промышленности благоприятствовали активной внешнеторговой деятельности финского руководства.

В культурной сфере Германия старалась априори утвердить тезис про родственность немецкого и финского народов, но, не получив поддержки, немцы отказались от пропаганды “северной идеи”. Эта попытка немецкого правительства не имела значительного успеха поскольку было очевидным присутствие глубоких финских самобытных традиций, хотя разноплановая немецко-финская культурная связь существовала.

Вообще немецко-финские отношения рассматривались в Берлине и Гельсинки в разных разрезах. Немецкая направленность во внешней политики Суоми была одной из основных в сравнении со скандинавской и английской. Германия рассматривалась как противовес Советскому Союзу и сильный военный партнёр.

Ключевые слова:международные отношения, внешняя политика, лапуаское движение, “северный нейтралитет”, дипломатия, Нордическое общество, Скандинавские страны, Аландские острова, линия Маннергейма, Суоми.

Annotation

Komar G.Y. German-Finnish Relations in 1933-1939. Manuscript.

Thesis for the Candidate of Historical Science Degree in the speciality 07.00.02 – World History. – Yuriy Fedkovych National University. – Chernivtsi, 2005.

On the basis of analysis of archival documents, memoirs, materials of periodicals, foreign and domestic historiography, mutual relations of Germany and Finland in 1933-1939 have been researched and analyzed. The articles of the Thesis cover the wide range of contacts, namely, foreign policy relations, military partnership, economical and cultural interference.

Much attention in research of political partnership was paid to study of staff of governments and parliaments of the countries, political leaders and their influence on the change of foreign policy guiding lines of the countries. In the context of development of relations between Berlin and Helsinki the problem of “Northern Neutrality” as addition to German-Finnish Relations has also been researched. The most detailed attention was paid to research of military contacts of the countries, as in this sphere the contacts were the most active. As initial condition of military approach of Suomi and Germany, the author considers the problems of militarization of Germany and defense of Finland. A special emphasis has been given to the role of K.G. Mannerheim in the military partnership.

Less active and fruitful were contacts in economical and cultural spheres. In economical respect Germany was for Finland one of the main trade partners, and Suomi was considered by Germany as a source of raw materials, as it had strategically important deposits of minerals. In a cultural sphere the main task for Berlin was to interest Finish people in Nordic idea. This attempt of German government had no essential results due to evident presence of deep distinctive Finnish traditions. Though, a diversified German-Finnish cultural interaction existed.

Relations between Germany and Finland were considered by the author in general complex study of the situation on the international arena in 1930-ies and aggravation of interstate relations. In this relation the attitude of different countries to German-Finnish approach has been analyzed.

Key words:international relations, foreign policy, Lapua Movement, “Northern Neutrality”, diplomacy, Nordic Fellowship, Scandinavian countries, Aland Islands, Mannerheim Line, Suomi.