НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

КОЖЕЛЬ Наталія Олександрівна

УДК 336.713 (477)

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕПОЗИТНОЇ ПОЛІТИКИ
В БАНКАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг та кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському банківському інституті НБУ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Смовженко Тамара Степанівна,

Львівський банківський інститут НБУ,

ректор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Науменкова Світлана Валентинівна,

Українська академія банківської справи,

завідувач кафедри (м. Суми);

кандидат економічних наук, доцент

Хміль Лариса Миколаївна,

Львівський банківський інститут НБУ,

(м. Львів).

Провідна установа: Київський національний економічний університет,

кафедра банківської справи (м. Київ).

Захист відбудеться 05.10.2005 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 02.09.2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічний наук І.З. Сторонянська

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Однією з основних функцій банківської системи є раціональний розподіл фінансових ресурсів шляхом акумулювання тимчасово вільних коштів суб’єктів господарювання і населення та спрямування їх у кредитно-інвестиційний процес. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. Необхідною умовою досягнення зазначених цілей є залучення значних ресурсів, зокрема депозитних.

Забезпечення банківської діяльності необхідними обсягами депозитних коштів є одним з пріоритетних напрямів, що визначають стратегічні напрями розвитку як їхньої діяльності, так і економіки України загалом. У банківській сфері проблема формування оптимальних за обсягами і термінами депозитних ресурсів стоїть, як правило, на першому місці, що дає можливість стверджувати про важливість депозитної політики. У цьому контексті удосконалення депозитної політики банків України має теоретичне і практичне значення.

Теоретичні і практичні аспекти цієї проблеми, зокрема формування банками депозитних ресурсів, методи управління ними, активізація депозитної діяльності банків, досліджувалися в працях вітчизняних і зарубіжних учених-фахівців і спеціалістів: Г. Асхауера, І. Бланка, О. Васюренка, В. Геєця,
А. Герасимовича, О. Гриценка, О. Заруби, А. Кириченка, В. Колеснікова,
Т. Коха, Л. Кроливецької, А. Мороза, С. Науменкової, Л. Примостки, П. Роуза, М. Савлука, Дж. Сінкі, Т. Смовженко, В. Усоскіна, Л. Хміль та інших.

Однак значна кількість питань з удосконалення депозитної політики банків досі залишаються невисвітленими і потребують більш глибокого теоретичного та методичного дослідження. Нинішній механізм розроблення та втілення депозитної політики на рівні банків поки що не повною мірою відповідає сучасними вимогам банківської діяльності і не має необхідної методологічної основи. Потребують подальшого доопрацювання та удосконалення такі концептуальні питання, як формування банками депозитних ресурсів та управління ними, реалізація депозитної політики банків в умовах перехідної економіки, оцінка дієвості депозитної політики банків. Дискусійними залишаються питання оптимального співвідношення депозитних інструментів та особливості формування депозитної політики в умовах зростаючої конкуренції.

В умовах вітчизняної економіки потреба вивчення та дослідження умов ефективного розвитку депозитної політики банків, які дозволять поліпшити роботу банків, зумовлює вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність і науково-практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із науковими темами, які виконувалися у Львівському банківському інституті НБУ (“Роль малих та середніх банків у розвитку підприємництва регіону і держави в цілому”,
№ державної реєстрації 0103U000693, “Історія становлення та розвитку ощадної справи в Україні”, № державної реєстрації 0103U000694).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення та обґрунтування концептуальних засад удосконалення депозитної політики в банках та розроблення практичних рекомендацій щодо забезпечення її ефективності.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці цього дисертаційного дослідження:

· з’ясувати сутність і роль банківського депозитного механізму в трансформаційний період економіки України та обґрунтувати основні теоретичні положення щодо складу, структури та порядку взаємодії складових компонентів цього механізму;

· проаналізувати тенденції змін у структурі депозитів на ринку банківських послуг, можливості формування банками ресурсної бази за рахунок розширення можливостей залучення депозитів та шляхи їх ефективного використання;

· обґрунтувати напрями підвищення ефективності формування депозитного портфеля банками;

· дослідити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на процеси формування та реалізації депозитної політики банку і розробити методичний підхід щодо оцінки конкурентної позиції депозитної політики банку на основі SWOT-аналізу;

· розробити комплекс заходів з удосконалення депозитної політики банку, оцінки її дієвості та управління депозитними ресурсами банків.

Об’єктом дослідження є депозитна діяльність банків у період ринкової трансформації економіки України та розвитку банківської системи.

Предметом дослідження є процеси удосконалення депозитної політики в банках України.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися такі методи дослідження: структурно-логічний аналіз (при побудові логіки та структури дисертації); метод економічного аналізу (при дослідженні факторів впливу на процеси формування та реалізації механізму депозитної діяльності, оцінці динаміки та структури депозитної бази банків); метод групувань (при розробці класифікації депозитів); різноманітні прийоми статистичних методів, зокрема порівняння – при зіставленні фактичних даних за відповідні періоди; методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Методологічною основою дослідження послужили теоретичні положення економічної науки, численні праці українських та зарубіжних учених із питань депозитної діяльності банків, закони України та інші нормативно-правові акти. Основні положення роботи, висновки та пропозиції базуються на використанні та узагальненні даних Державного комітету статистики України, матеріалів Національного банку України та інших банків, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, даних періодичних видань, Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних і науково-методичних положень формування та реалізації механізму депозитної політики банків і розробленні відповідних методичних підходів щодо його удосконалення з метою підвищення ефективності банківської депозитної діяльності. Найбільш істотними результатами, що визначають наукову новизну виконаного дослідження і виносяться на захист, є такі:

· запропоновано авторський підхід до визначення терміна “банківські депозити” з позицій сукупності економічних відносин, що виникають між економічними суб’єктами з приводу усіх можливих видів та форм внесення грошових коштів суб’єктами економіки на банківські рахунки незалежно від суми, терміну та виду валюти для зберігання на відповідних умовах – повернення в кінці терміну зберігання і, як правило, з виплатою процентів. На відміну від існуючих визначень формулювання, автор більш глибоко розкриває сутність змісту бан-ківських депозитів як економічної категорії, на базі якої формуються і регламентуються фінансові відносини між банківськими установами та клієнтами;

· сформульовано визначення “механізм депозитної політики банку” як комплексу форм, інструментів, організаційно-економічних методів управління процесом формування депозитної бази банків, за допомогою яких реалізується депозитна політика, яка виходить із загальних напрямів діяльності банків;

· визначено принципи функціонування механізму депозитної політики банку, виходячи із характеру взаємовідносин банків із вкладниками, організації депозитної діяльності в банках, формування банківських депозитних ресурсів, методів управління процесом залучення депозитів, моніторингу і контролю за реалізацією депозитної політики банку;

· уперше запропоновано класифікацію зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на характер депозитної політики політики банків, яка, на відміну від чинних класифікацій, дає змогу врахувати вплив чинників мікро- і макросередовища банку;

· удосконалено методику оцінки конкурентної позиції депозитної політики банку на базі застосування методів SWOT-аналізу, що дає змогу більш повно оцінювати рівень її конкурентоспроможності щодо інших установ банків;

· запропоновано систему показників для оцінки та аналізу депозитного портфеля банку, яка дає можливість оцінити рівень його стабільності та визначити напрями його оптимізації на перспективу;

· удосконалено заходи щодо активізації діяльності банківських інститутів на депозитному ринку через використання нових депозитних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики;

· дістав подальшого розвитку підхід до удосконалення системи управління депозитною діяльністю банку, який базується на створенні відповідних підрозділів та визначенні їх функцій та обов’язків.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та обґрунтуванні заходів депозитної політики в банках України та її ефективного використання в умовах вітчизняної економіки. Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані в роботі банківських установ при здійсненні ними депозитних операцій, Національним банком України в ході розроблення програм розвитку банківської системи, Міністерством фінансів України при розробленні відповідних документів та нормативних актів стосовно удосконалення депозитної діяльності банками України, а також під час читання курсів лекцій і проведення практичних занять у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження прийняті до впровадження Міністерством фінансів України (акт впровадження № 31-15000-11-17/9284 від 17.05.2005 р.), Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (довідка впровадження № 03-1925 від 14.06.2005 р.).

Основні положення та висновки дисертації використано у практиці діяльності Селянського комерційного банку “Дністер” (акт впровадження
№ 12370/1 від 25.03.2005 р.) та ВАТ “Електрон Банк” (акт впровадження
№ 01/1370 від 25.03.2005 р.).

Розроблені науково-методичні положення дисертації використовуються
в навчальному процесі Львівського банківського інституту Національного банку України при викладанні дисциплін “Банківські операції”, “Страхування депозитів”, (довідка про впровадження № 01-15/156-1 від 17.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до розв’язання важливої теоретико-методологічної проблеми – удосконалення механізму формування та

реалізації депозитної політики в банківських установах. Наукові положення, висновки й пропозиції, які виносяться на захист, одержані самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті положення, які одержані в результаті індивідуального дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації було обговорено і схвалено на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з фінансового аналізу (20-21 квітня 2004 р., м. Львів); п’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку малих і середніх банків у контексті глобалізаційних та євроінтеграційних процесів” (26 жовтня 2004 р., м. Львів).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 6 статей обсягом 2.42 д.а. у фахових виданнях; один навчальний посібник у співавторстві загальним обсягом 10 д.а. (особистий внесок – 2 д.а.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота, викладена на 195 сто-рінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів і висновку, списку використаних джерел зі 154 найменування на 11 сторінках, містить
18 рисунків, 14 таблиць, 21 формулу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні засади формування депозитних ресурсів банківськими установами” розглядається зміст депозитів як економічної категорії, їхнє соціально-економічне значення, теоретичні основи механізму формування та реалізації депозитної політики банків, узагальнюється класифікація депозитів.

В економічній науці, а відповідно й у практиці фінансової діяльності досі не вироблено єдиних методичних підходів до визначення суті банківських депозитів як окремої економічної категорії. Багато вчених пропонують власні підходи щодо визначення сутності депозитів та їх ролі у вирішенні фінансово-економічних та соціальних проблем, розвитку банківської системи та обґрунтовують різноманітні класифікаційні ознаки і видові відмінності. Проаналізувавши усі наявні підходи вітчизняних та зарубіжних учених до визначення депозитів як економічно категорії, а також сучасну практику банківської діяльності, даємо власне визначення терміна “банківський депозит” з метою повністю розкрити його суть та економічний зміст.

У дисертації запропоновано визначення банківських депозитів як сукупності усіх можливих видів та форм внесення грошових коштів суб’єктами економіки на банківські рахунки незалежно від суми, терміну та виду валюти для зберігання на відповідних умовах – повернення в кінці терміну зберігання і,

як правило, з виплатою процентів. Відповідно до цього твердження, до депозитних операцій банків слід віднести всі їхні операції щодо залучення заощаджень громадян, вільних коштів юридичних осіб, зокрема вкладення тимчасово вільних ресурсів одних банків в інші банки та в центральний банк.

Автором проведено класифікацію банківських депозитів. На основі аналітичного огляду депозитів, що використовуються в різних країнах світу, пропонуються методичні підходи до їх класифікації (табл. 1).

Таблиця 1

Пропонована класифікація банківських депозитів

№ пор. | Класифікаційна ознака | Види депозитів

1. | Тип клієнта | депозити фізичних осіб; депозити юридичних осіб; міжбанківські депозити

2. | Вид валюти | депозити в національній валюті; депозити в іноземній валюті; мультивалютні депозити

3. | Форма користування | депозити до запитання; строкові депозити; депозитні (ощадні) сертифікати

4. | Строк депозиту | депозити “овернайт”; короткострокові; довгострокові

5. | Рівень стабільності | найбільш стабільні; стабільні; нестабільні

6. | Форма оформлення | депозити, оформлені вкладною книжкою; депозити, оформлені платіжною карткою; депозити, оформлені договором; депозити, оформлені сертифікатом

7. | Метод нарахування процентів | депозити із фіксованою процентною ставкою; депозити із плаваючою процентною ставкою; депозити, за якими нараховуються “прості” проценти; депозити, за якими нараховуються “складні” проценти

8. | Терміни нарахування процентів | депозити із щомісячним нарахуванням процентів; депозити із щоквартальним нарахуванням процентів; депозити із щорічним нарахуванням процентів; “авансові депозити”

9. | Режим функціонування | з правом поповнення; без права поповнення.

10. | Регіональна ознака | депозити у вітчизняних банках; депозити у зарубіжних банках

11. | Економічна сутність | активні; пасивні

12. | Величина депозиту | великі; середні; малі

13. | Порядок розпорядження депозитом | депозит, яким розпорядник користується особисто; депозит, яким за дорученням розпорядника користуються інші особи.

14. | Форма депозиту | грошові; металеві

15. | Вид депозиту | будівельні депозити; інвестиційні депозити; депозити за трастовими операціями; різдвяні депозити; відпускні депозити; пенсійне депозити; депозити, присвячені життєвим подіям; депозити на дітей; інші депозити

Теоретичні дослідження змісту та економічної суті депозитної діяльності банків і механізмів її організації в умовах ринкової трансформації економіки дозволяють підійти до аналізу тих процесів, які відбуваються в установах банків, та за його допомогою спробувати сформувати шляхи удосконалення механізму формування та реалізації депозитної політики банку.

Важливим аспектом є понятійне визначення механізму депозитної політики банку як комплексу форм, інструментів, організаційно-економічних методів управління процесом формування депозитної бази банків, за допомогою яких реалізується депозитна політика, що виходить із загальних напрямів діяльності банків.

Автор виділяє такі ланки даного механізму: 1) взаємовідносини між банками та вкладниками; 2) організація депозитної діяльності банку; 3) фор-мування депозитних ресурсів банку; 4) методи управління процесом залучення депозитів; 5) моніторинг і контроль.

Визначення основних складових депозитної політики може слугувати основою для формування методологічних засад її розроблення в кожному банку, оскільки ці компоненти відображають усі головні аспекти організації депозитної діяльності, які мають бути врахованими при здійсненні відповідних операцій. На практиці в кожному банку така політика повинна охоплювати два напрями: по-перше – це формування змісту самої депозитної політики, а по-друге, вона повинна містити конкретні організаційно-управлінські заходи, спрямовані на її реалізацію. Вихідними моментами для реалізації обидвох напрямів є цілі і завдання депозитної політики, а також її елементи, визначені відповідно до загальної мети діяльності банку як ринкової фірми, що отримує відображення в належному рівні прибутковості та ліквідності як основних критеріїв функціонування банківської установи.

На підставі проведених досліджень можна стверджувати, що механізм депозитної політики банків України не є сформованим та діючим на сучасному етапі. Одним із першочергових завдань економічної науки і практики є необхідність його оновлення та вдосконалення, розроблення загальної концепції та відповідних важелів, що відповідали б сучасним потребам як на рівні окремого банку, так і банківської системи України в цілому.

У другому розділі дисертації “Aналіз та оцінка процесу залучення депозитів у забезпеченні банківської діяльності” проводиться аналіз діяльності банків на депозитному ринку, аналізуються зміни у формуванні банками України депозитного портфеля, розглядаються питання класифікації та оцінки факторів впливу на процес формування банками депозитної бази.

Проведене в роботі дослідження свідчить, що за останні роки в результаті поліпшення фінансово-економічного стану підприємств та підвищення рівня доходів населення в депозитній діяльності банків спостерігаються позитивні тенденції. Аналіз депозитної діяльності банків показує суттєві зрушення в напрямах збільшення частки коштів домашніх господарств (табл. 2).

Таблиця 2

Структура коштів на рахунках клієнтів банків України
впродовж 2001–2003 рр.

млн гривень

Показники | 01.01.2001 | 01.01.2002 | 01.01.2003 | 01.01.2004

Сума | % | Сума | % | Сума | % | Сума | %

Усього коштів
на рахунках | 18738 | 100 | 25674 | 100 | 37715 | 100 | 61365 | 100

Небанківські фінансові установи | 332 | 1,8 | 481 | 1,9 | 729 | 1,9 | 3694 | 6,0

Підприємства реального сектора | 11131 | 59,4 | 13223 | 51,5 | 16779 | 44,5 | 23901 | 38,9

Домашні господарства | 6940 | 37,0 | 11563 | 45,0 | 19699 | 52,2 | 33115 | 54,0

Некомерційні організації | 335 | 1,8 | 407 | 1,6 | 508 | 1,4 | 655 | 1,1

За даними табл. 2 простежується тенденція щодо збільшення частки коштів домашніх господарств у структурі коштів клієнтів по банківській системі України. Так, з 2001 року ця частка зросла з 37% до 54%, проте питома вага коштів клієнтів – підприємств реального сектора знизилася 59,4% до 38,9%.

Незначними залишаються частки коштів небанківських фінансових установ та некомерційних організацій, які станом на 01.01.2004 р. становлять 6% та 1,1% відповідно.

Наведені дані свідчать, що такі зміни у структурі залучених коштів у банківській системі наближають Україну до рівня, притаманного банківській практиці розвинутих країн, однак особлива увага з боку банків повинна приділятися розвиткові вкладних операцій з населенням, що являє собою чинник забезпечення належної фінансової стійкості банківських установ на ринку.

Важливим завданням депозитної діяльності банків на сучасному етапі є активізація зусиль щодо залучення коштів на строкові депозити як найбільш стійку частину акумульованих банками ресурсів, що дозволяє підтримувати належний рівень фінансової стійкості та провадити активну кредитно-інвестиційну діяльність.

І хоча на сьогодні строкові депозити населення в банках за обсягом більш як утричі перевищують вклади до запитання (табл. 3), очевидно, що можливості для задоволення потреб клієнтів у різноманітних послугах задля додаткового залучення коштів далеко не вичерпані.

Дослідження показали, що на депозитну діяльність банківських установ впливає в цілому складна економічна ситуація у країні, у той же час характерним є зростання обсягів депозитних вкладень у банківську систему України.

Таблиця 3

Зобов’язання банків за коштами, залученими на рахунки клієнтів банків України впродовж 2001–2003 рр.

млн гривень

Показники | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

Усього депозитні зобов’язання банків перед суб’єктами господарювання | 7837 | 11958 | 14336 | 18413 | 29056

Депозити до запитання | 6302 | 9258 | 10285 | 12912 | 18279

Строкові депозити | 1535 | 2700 | 4051 | 5501 | 10777

Усього депозитні зобов’язання банків перед фізичними особами | 4319 | 6780 | 11338 | 19302 | 32309

Депозити до запитання | 1287 | 2119 | 3162 | 5001 | 7188

Строкові депозити | 3032 | 4661 | 8176 | 14301 | 25121

Усього | 12256 | 18738 | 25674 | 37715 | 61365

Аналіз вкладів в розрізі валют свідчить, що за 2003 рік темпи приросту гривневих вкладів склали 74,4%, а вкладів в іноземній валюті – 76,1%, що спричинило зменшення питомої ваги гривневих вкладів на 0,2%, від 54,5% станом на 01.01.2003 до 54,3% станом на 01.01.2004 та відповідне збільшення питомої ваги вкладів в іноземній валюті від 45,5% до 45,7%. У структурі депозитів за категорією вкладників переважали депозити фізичних осіб, частка яких на 01.01.2004 р. становила 52,6%, а обсяг депозитних вкладень суб’єктів господарювання на той період складав 47,4%. У структурі депозитів за строками, як і раніше, найбільша питома вага припадала на строкові депозитні зобов’язання банків (58,5%).

Можливості банків щодо залучення грошових коштів населення та підприємницьких структур є обмеженими, оскільки це пов’язано із низьким рівнем довіри до банківської системи. Розвиток депозитної діяльності банківських установ потребує створення належного середовища за рахунок здійснення низки змін у механізмах депозитної діяльності банків. На мікрорівні зміни повинні проходити у напрямку спрощення та зростання доступності операцій для фізичних осіб, а також використання залучених коштів із максимально можливою ефективністю за мінімального рівня ризикованості цих операцій.

Проведений аналіз структури депозитів за діапазонами сум свідчить про те, що найбільша кількість вкладників – 60,1% мають депозити, які не перевищують 2 грн; 25,7% вкладників мають суми, менше ніж 1 грн, тобто не підпадають згідно із Законом відшкодуванню; 8,1% вкладників мають вклади понад 5 грн, що становить 88,7% по сумі і є свідченням того, що саме ця група вкладників є основним джерелом формування ресурсної бази банків. Середній розмір вкладу за даною групою становить 30 грн. Таким чином, повністю захищеними на 1 січня 2004 року є 61,4% вкладників, у яких розмір вкладу становить від 1 до 2 грн (85,8% – включаючи вкладників за

вкладами до 1 грн). Питома вага цієї групи вкладників у гарантованому діапазоні, виключаючи вкладників з вкладами до 1 грн, становить 80,8%.

Середній розмір вкладу по найбільших банках, де чисельність вкладників перевищує 100 , такий, як це показано в табл. 4.

Таблиця 4

Середній розмір по вкладу по банках, кількість вкладників у яких перевищує 100 тисяч, станом на 01.01.2004 року

№ пор. | Назва банку | Вклади фізичних осіб

кількість | сума, грн | середній вклад, грн

1 | ПриватБанк | 3292232 | 4330091819 | 1315

2 | Промінвестбанк | 2707040 | 2789331338 | 1030

3“ | Аваль” | 755285 | 4351285949 | 5761

4 | Укрсоцбанк | 458266 | 1692623631 | 3694

5“ | Надра” | 397372 | 948783875 | 2388

6 | ПУМБ | 320740 | 417435326 | 1301

7 | Правекс-банк | 301923 | 815120344 | 2700

8 | Експрес-банк | 201363 | 127848483 | 635

9 | УкрСиббанк | 148887 | 891337455 | 5987

Усього | 8583068 | 16363858220 | 1907

Відношення до всього фонду | 82,0% | 56,1% | 68,4%

Згідно з результатами аналізу по 9 банках, де зосереджено 82,0% вкладників та 56,1% суми вкладів, середній розмір вкладу менший на 31,6%, ніж у цілому по банках – учасниках Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і становить 1 гривень.

Найбільша кількість вкладників зосереджена у Промінвестбанку та ПриватБанку – 61,8% від загальної кількості вкладів по банках – учасниках Фонду. Найбільший приріст суми вкладів спостерігався в АППБ “Аваль” – 331,4 млн грн, або 25,7% від загального приросту по банках – учасниках фонду, та Приватбанку – 297,1 млн грн, або 23,0%.

За результатами аналізу автор приходить до висновку, що для залучення потенційних джерел депозитних ресурсів потрібно створити умови для їх трансформації в реальні депозити. Банкам доцільно розробляти та впроваджувати нові форми і види депозитних рахунків (ощадні сертифікати, спільні, накопичувальні, пенсійні та інвестиційні рахунки), за якими необхідно в законодавчому порядку чітко встановити правовий режим цих депозитів та форму гарантування в разі банкрутства банків. Вирішення цих питань повинно забезпечуватись у міру появи нових видів депозитів на українському ринку фінансових послуг, щоб діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була б якомога більш ефективною.

Основними джерелами фінансування активних операцій, які становлять найбільшу питому вагу у структурі банківських пасивів, виступають строкові

депозити та кошти на поточних рахунках. Останнє джерело ресурсів, на відміну від строкових депозитів, є більш дешевим, але разом з цим становить групу зобов’язань, яка характеризується підвищеним рівнем ризику. Як свідчить аналіз, значна частка залучених банками коштів має безстроковий чи короткостроковий характер та характеризується значними темпами росту, і ця обставина лежить в основі негативної оцінки ресурсного потенціалу банків. Переважно короткострокова структура депозитів диктує банкам необхідність орієнтуватися на короткострокові активні операції. Це зумовлено значною мірою тим, що значну частку зобов’язань банків становлять кошти юридичних осіб (43,7%), що є негативним, оскільки кошти на рахунках підприємств формуються в основному із коштів до запитання (63%). Основну частину банківських ресурсів повинні становити депозити населення, які є більш стабільним джерелом формування ресурсного потенціалу банку. Близько 40% населення України отримує офіційно не зареєстровані доходи. Слід хоча б частково залучити ці кошти, оскільки, за різними розрахунками, вони становлять понад 20 млрд доларів США, так як за рахунок цих коштів можна суттєво розширити ресурсну базу банків.

У процесі дослідження визначено, що основними факторами впливу на процес формування та реалізації депозитної політики банку є: зовнішні фактори (державна політика щодо розвитку банківської сфери; рівень інфляції та процентних ставок за депозитами; рівень розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів; ступінь довіри вкладників до банківських установ; демографічні фактори) та внутрішні фактори (асортимент депозитних продуктів; наявність філійної мережі; спеціалізація банку і склад його клієнтів; рівень кваліфікації персоналу).

Автором запропоновано методику оцінки конкурентної позиції банків на основі методів SWOT-аналізу, що передбачає дослідження сильних і слабких сторін банку (сукупності банків), можливостей та небезпек, характерних для конкретних умов діяльності у відповідний період, який дає можливість виявити як тактичні, так і стратегічні проблеми, подальший аналіз яких лежатиме в основі розроблення депозитної політики. Якісну та кількісну оцінку показників, які найсуттєвіше впливають на конкурентну позицію депозитної політики банку та їх ранг, рекомендується визначати методом експертних оцінок
(табл. 5). Кожен із цих показників оцінюється експертним методом шляхом призначення його важливості для депозитної політики банку. При цьому використовується така шкала оцінки значення будь-якого показника: “добре” – 3 бали; “посереднє” – 2 бали; “погане” – 1 бал.

Після цього проводиться ранжування показників і їх бальних оцінок за ступенем їх значимості та присвоєння їм відповідних рангів.

Таблиця 5

Оцінка конкурентної позиції депозитної політики банку

№ пор. | Назва показника | Кількість балів

1 | 2 | 3

1. | Надійність
та імідж банку | Банк надійний, має бездоганну репутацію | Банк має непогану репутацію | Виникають сумніви щодо надійності банку

2. | Обсяги діяльності

2.1. | Частка банку на ринку | Від 20% і вище | 10-20% | Менше ніж 10%

2.2. | Наявність мережі філій | Банк має розгалужену мережу філій | Банк має відділення в кожному регіональному центрі | Банк має незначну кількість філій і відділень

3. | Зростання обсягу депозитів | Приріст понад 20% | Приріст від 5 до 20% | Приріст менше ніж 5%

4. | Структура депозитного портфеля | Питома вага строкових депозитів понад 80% | Питома вага строкових депозитів 60-80% | Питома вага строкових депозитів менше ніж 60%

5. | Середній розмір депозиту | Понад 3 тис. грн | Від 1 до 3 тис. грн | Менше ніж 1 тис. грн

6. | Продуктова політика банку

6.1. | Спектр депозитних послуг | Широкий спектр депозитних продуктів, який постійно оновлюється | Банк пропонує клієнтам повний спектр “класич-них” депозитних продуктів | Портфель пропонованих банком депозитних продуктів неповний

6.2. | Унікальні характеристики депозитів | Клієнти банку мають значні переваги порівняно з клієнтами банків-конкурентів | Клієнти банку мають незначні переваги порівняно з клієнтами банків-конкурентів | Клієнти банку не мають жодних переваг порівняно з клієнтами банків-конкурентів

6.3. | Наявність інновацій, інформаційна складова, нові технології | Банк швидко впроваджує нові продукти (у т.ч. власні розробки), наявність технологичних новинок | Банк впроваджує нові продукти, що пропонуються конкурентами, недостатне технологічне забезпечення | Банк повільно впроваджує інновації або не впроваджує взагалі, відсутність відповідного технічного забезпечення

7. | Швидкість реагу-вання банку на зміну процентних ставок за депозитами (про-центна політика) | Банк регулярно переглядає процентні ставки та оперативно реагує на зміну ринкових умов | Банк дотримується середнього рівня процентних ставок за депозитами | Банк не узгоджує свої процентні ставки з ринковими умовами

8. | Технологічне супроводження | Високий рівень технологічного супроводження депозитних операцій | Середній рівень технологічного супроводження депозитних операцій | Низький рівень технологічного супроводження депозитних операцій

9. | Сервісні умови

9.1. | Якість обслуговування | Високий рівень обслуговування (індивідуальний підхід до клієнтів) | Задовільний рівень обслуговування клієнтів | Незадовільний рівень обслуговування клієнтів

9.2. | Додаткові послуги | Банк активно розробляє та впроваджує додаткові послуги | Банк розробляє та планує впроваджувати додаткові послуги | Банк не надає додаткових послуг

10. | Рекламна кампанія | Банк активно рекламує на ринку депозитні продукти | Реклама депозитних продуктів ведеться в межах загальної реклами банку | Банк не рекламує депозитні продукти

11. | Рівень кваліфікації персоналу | Позитивний імідж керівництва банку, високий рівень професіоналізму працівників | Працівники підвищують свій професійний рівень | Недостатній рівень професіоналізму працівників

Третій розділ “Шляхи удосконалення механізму формування та реалізації депозитної політики в банках України” присвячено розробленню методичних підходів та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму формування та реалізації депозитної політики банками України з метою активізації його дієвості.

У дисертації подано методичний підхід щодо розроблення послідовності формування та реалізації депозитної політики банку. До процесу формування депозитної політики банку автор відносить такі етапи:

•

•

•

•

•

•

•

•

У процесі дослідження автор приходить до висновку, що формування чіткої та гнучкої депозитної політики банку є необхідною умовою раціональної організації діяльності банку у сфері залучення депозитів та відповідних відносин між банком та його вкладниками, що визначається перш за все правильною постановкою мети і стратегічних цілей депозитної політики банку, пріоритетів в обслуговуванні перспективних груп вкладників та використанні адекватних видів депозитних послуг як кінцевого банківського продукту, а також розробкою всіх необхідних технологічних процедур у формі спеціального алгоритму дій і заходів банківського персоналу та їх професійних обов’язків і повноважень у прийнятті рішень, що стосуються проведення депозитних операцій. В остаточному варіанті депозитна політика банку як цілісна концепція його діяльності у сфері залучення депозитів є одним із внутрішніх факторів ефективної діяльності банку, підтримки його ліквідності. Як детальний план дій (програма) депозитна політика банку виступає вихідним моментом організації практичної депозитної діяльності банку.

У дисертації пропонується створити в банках колегіальний орган – депозитний комітет, до складу якого, окрім вищого керівництва банку, увійшли б працівники управління депозитних операцій, кредитного управління, валютного управління, юридичного управління, управління маркетингом, управління аналізу і статистики, а також фахівців тих інших підрозділів банку, які є найбільш дотичними і компетентними в питаннях організації депозитної діяльності банку. Саме ця структура повинна займатися заходами з розроблення та реалізації депозитної політики банку та контролювати хід їх виконання: інформувати власників і керівництво банку про нові можливості та переваги тих чи інших депозитних продуктів; надавати допомогу в організації депозитної діяльності банків; розробляти принципово нові механізми депозитної діяльності банків, які б ґрунтувалися на нормативно-законодавчій базі, спрямовані на збільшення обсягів залучення депозитних ресурсів, зменшення рівня впливу ризиків на депозитну діяльність банків та поліпшення фінансового стану банку в цілому.

Загальний розподіл функціональних обов’язків у ході роботи цього комітету, який займатиметься розробленням проекту депозитної політики банку, можна представити таким чином, щоб вони працювали над визначенням стратегічних напрямів депозитної політики банку на основі представлених фахівцями експертних оцінок. Розроблення змісту депозитної політики із деталізацією всіх конкретних операцій та процедур слід покласти на керівників управлінь та практичних працівників банку, які виконуватимуть у депозитному комітеті функції експертів.

У дисертації пропонується послідовність розроблення меморандуму депозитної політики банку на основі визначення можливостей банку щодо

залучення депозитів, розробки моделі поведінки банку на депозитному ринку регіону та визначення потреб у матеріальних, технічних, кадрових, інформаційних та інвестиційних ресурсах, необхідних для реалізації меморандуму у депозитної політики банку.

З метою активізації процесів залучення коштів населення та юридичних осіб до активного банківського обороту автором пропонується впроваджувати нові види банківських депозитів, зручних для клієнтів: now-рахунки, super now – рахунки, вклади, дохід на які нараховується за складними процентами, депозитні рахунки грошового ринку та різні (святкові, відпускні, інвестиційні) депозити; активніше залучати кошти громадян України в іноземній валюті, залучаючи активніше при цьому до обслуговування й іноземних громадян; прискорити реалізацію державної програми цілісної автоматизованої системи безготівкових розрахунків.

Наявність розгалуженої мережі філій є фактором, що визначає можливості банку залучати депозитні ресурси у різних регіонах країни та просувати ці послуги до вкладника (кінцевого споживача). Картина регіонального розміщення банківських установ (банків і їх філіалів) на території країни в цілому повторює значну нерівномірність розподілу розміщення капіталів і активів банків, відповідно, можливостей щодо залучення депозитних ресурсів. Так, станом на 01.01.2004 року вітчизняний банківський сектор налічував 158 банків, сконцентрованих в 16 областях України, у 9 областях банків-юридичних осіб не зареєстровано. Відсутність банків-юридичних осіб у більш як третині областей свідчить про недостатній розвиток банківської системи в територіальному аспекті. Таким чином, у великих промислово-торгових центрах зосереджений основний фінансово-банківський капітал. Такі регіони як м. Київ, Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Одеська області знаходяться на перших місцях за кількістю банківських установ у регіоні. Відповідно, такі області як Рівненська, Волинська, Вінницька, Закарпатська, Кіровоградська та ряд інших областей, демонструють низький рівень банківської активності. Найбільша концентрація банків та філій спостерігається у Києві, що пов'язано зі сприятливими умовами кон'юнктури столичного ринку для банків, із зосередженістю у фінансовому центрі основної маси грошей – коштів бюджету, заощаджень населення, коштів юридичних осіб.

У процесі дослідження зроблено висновок, що з метою обслуговування клієнта, з максимально можливим комфортом, традиційними заходами банків є розширення мережі філій та продовження часу обслуговування. Однак із розвитком сучасних технологій нині в банківській практиці більш доцільно користуватися віддаленим (дистанційним) банківським обслуговуванням фізичних і юридичних осіб через банкомати, управління рахунком (банкінг) через телефон, Інтернет тощо. Технологія дистанційного управління передбачає надання клієнтом розпоряджень банку щодо його власного рахунку. За

допомогою цього виду обслуговування клієнт матиме змогу здійснювати практично всі операції, пов’язані з банківським обслуговуванням. Основним напрямом розвитку банківського дистанційного обслуговування клієнтів у майбутньому стануть такі канали просування банківських послуг, як маркетинг через Інтернет, інтерактивні філії, всесвітня телевізійна мережа (Web-TV).

Використовуючи ключові поняття депозитного ринку, в інтересах диверсифікації депозитного портфеля банку, у дисертації запропоновано розрахунок системи показників для оцінки його якості і оптимізації та ефективної комбінації ресурсів (табл. 6).

Таблиця 6

Показники аналізу ефективності формування і використання
депозитних ресурсів банку

№ пп | Назва показника | Спосіб розрахунку | Характеристика показника

1. | Частка стійких депозитів
у депозитному портфелі банку | qсд = Дс/Д,

де qсд – частка сталих депозитів у депозитному портфелі банку;

Дс – сума стійких депозитів банку;

Д – сукупний обсяг депозитів банку | Вимірює квоту стабільних депозитних ресурсів у сукупних депозитах банку

2. | Співвідношення стійких депозитів до активів банку | асд = Дс/А,

де асд – співвідношення стійких депозитів до активів банку;

А – сукупний обсяг банківських активів | Відображає ступінь фінан-сування активів за рахунок стійких депозитів. Високе його значення свідчить про стабільність депозитної бази, яка використовується при проведенні активних операцій

3. | Співвідношення стійких депозитів до кредитів та інвестицій банку | акі = Дс/(К+Вцп),

де акі – співвідношення стійких депозитів до кредитів та інвестицій банку;

К – загальний обсяг кредитних вкладень банку станом на відповідну дату;

Вцп – загальний обсяг вкладень банку в цінні папери | Характеризує можливості здійснення банком кредит-них операцій та активних операцій банку з цінними паперами за рахунок стійких депозитів, а зрос-тання його значення є для банку бажаною тенденцією

4. | Співвідношення нестабільних депозитів до активів банку | ансд = Днс/А,

де ансд – співвідношення неста-більних депозитів до активів банку;

А – сукупний обсяг банківських активів;

Днс – сума нестабільних депозитів банку | Відображає рівень фінансування активів банку за рахунок нестабільних депозитів. Що вищим є значення цього показника, то більше банк є залежним від нестабільних джерел депозитних ресурсів

№ пп |