ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Макух-Федоркова Іванна Іванівна

УДК 323:36 (71) “193/196”

СТАНОВЛЕННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В КАНАДІ (30-ті – 60-ті рр. XX ст.)

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Чернівці – 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Макар Юрій Іванович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри

міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор,

Картунов Олексій Васильович,

Університет економіки та права „КРОК”,

завідувач кафедри міжнародної інформації

кандидат політичних наук, доцент

Співак Віктор Миколайович,

Національна академія внутрішніх

справ України, начальник навчально-

наукового Інституту управління

Провідна установа: Інститут політичних і етнонаціональних

досліджень НАН України, відділ національних

меншин

Захист відбудеться “18” березня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2 (корпус 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий “16” лютого 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради П.М. Катеринчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження сутності та ролі соціальної держави Канади, зокрема соціально-економічних процесів у 30-60-х рр. XX ст., продовжує залишатись однією з актуальних проблем сучасної політичної науки. Необхідність наукової розробки даної теми видається важливою з ряду причин. З огляду на проблеми, котрі вирішує сьогодні українське суспільство, досвід формування соціальної політики в Канаді і вивчення труднощів, що виникали в економічній та політичній історії цього суспільства мають неабияку цінність, з другого боку, наукове осмислення сутності соціальних процесів і їх місце у політичній науці ні в концептуальному, ні в фактологічному плані не можна вважати завершеними.

Важливий складник пізнання основних закономірностей соціальних процесів та їх вплив на сучасне становище Канади, потребує комплексно підійти до вивчення тих особливостей політичної, економічної, соціальної історії канадської держави, які були визначальними як на початковому етапі, так і в період інституціалізації.

В даній ситуації надзвичайно важливо звернутись до досвіду Канади в царині соціальної політики, держави, яка протягом своєї історії теж переживала значні економічні і політичні негаразди, проте знайшла власний шлях до процвітання. На наш погляд, має серйозне пізнавальне значення дослідження процесу становлення та утвердження соціальної держави в Канаді 30-60-х рр. XX ст. Формування соціальної держави не можливе без розвитку інститутів, покликаних втручатись в соціальне і економічне життя з метою забезпечення повної зайнятості, високої заробітної плати і стабільних цін. Складовою її частиною є широкий комплекс програм соціальної допомоги безробітним, людям похилого віку, медичне обслуговування, соціальне страхування.

Канадська модель соціальної організації суспільства, яка сформувалась в останній третині XX ст. й сьогодні зорієнтована на сталий поступальний розвиток. Вона продовжує забезпечувати досить високий рівень соціальних гарантій для всього населення. І відбувається це, перш за все, за допомогою загальнонаціональної системи медичного страхування і активній участі держави у фінансуванні вищої освіти. Україні також необхідно визначитись із власною моделлю соціальної політики і створити, з одного боку сильну державу, яка здатна нести відповідальність за розвиток людських ресурсів, а з іншого – наявність розвинених інститутів громадянського суспільства, що здатні контролювати державні рішення. З огляду на сказане вище, неабиякий пізнавальний інтерес викликає вивчення досвіду канадського суспільства у сфері соціальної політики. Тема набуває в сучасних умовах все більшої політичної актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана для дисертаційного дослідження тема пов’язана з планом теоретичної розробки проблем соціально-економічної, політичної історії та міжнародних відносин країн Європи і Північної Америки, який здійснюється кафедрою міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (номер державної реєстрації 0102U005308).

Мета і завдання дослідження. Автором поставлено за мету всебічно вивчити процес становлення та розвитку соціальної держави в Канаді у 30-60-х рр. XX ст.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

–

–

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження дисертації виступає соціально-економічна політика канадської федерації.

Предметом дослідження є процес становлення і утвердження соціальної держави в Канаді у 30-60-х рр. XX ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1930-1960-х років. Нижня хронологічна межа зумовлена початком світової економічної кризи 1929-1933 рр. та періодом Другої світової війни, які стали початковим рубежем у процесі посилення державного втручання в економіку і в формуванні соціальної політики країни. На нашу думку, зазначений проміжок часу можна вважати першою сходинкою у закладенні основ соціальної політики в Канаді. За верхню межу прийнятий період 50-60-х років, оскільки на даній стадії соціальна держава набула остаточного оформлення.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження було поєднання декількох підходів і принципів. Насамперед, використовувались загальні принципи наукового пізнання – об’єктивність, історизм, взаємозв’язок загального і конкретного, комплексне вивчення проблеми.

Характер дисертаційного дослідження спонукав дисертанта звернутися до міждисциплінарного підходу, використовуючи методи, характерні для таких наук, як історія, соціологія, філософія, політична економія. Це визначило загальний напрям дослідження, обсяг і види використаних джерел, науково-дослідницький апарат, сутність концептуальних положень і висновків. В основу дисертації покладено структурно-функціональний аналіз, метою якого стала кількісна оцінка змін соціально-економічної і політичної ситуації та визначення її ролі в системі соціального забезпечення канадського суспільства. Сутність системного підходу полягає в тому, що він дав можливість комплексно розглянути процес становлення та утвердження соціальної держави в Канаді, зосереджуючись на поглибленому аналізі найбільш показових проблемних питань. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу, автор використовував інституційний метод, орієнтований на вивчення інститутів, через які реалізується діяльність соціальної держави, а саме: політичних партій, федерального та провінційного урядів, робітничого руху, профспілок. Широко використовувався компаративістський метод, необхідний для визначення взаємозв’язку між факторами активізації соціальних проектів і реальним втіленням їх у життя. Водночас застосовано низку таких спеціальних методів, як статистичний, ретроспективний та прогностичний.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У дисертаційному дослідженні здійснено системний політологічний аналіз процесу становлення та утвердження соціальної держави в Канаді у 30-60-х рр. XX ст. Створено цілісну концепцію формування системи соціального забезпечення, що спостерігалось у поетапному зростанні активності канадського уряду на шляху до оформлення основ соціальної держави. Вперше комплексно досліджено особливості розвитку соціально-економічної ситуації у контексті взаємодії політичних партій, уряду, робітничого руху в умовах утвердження складової соціальної держави канадського суспільства. В межах здійсненого автором дослідження одержано низку результатів, які окреслюють наукову новизну:

–

аргументовано положення про взаємну зумовленість соціально-економічної ситуації, ідеологічних засад, суспільно-політичних чинників на процес оформлення канадської системи соціального забезпечення;

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки та положення безпосередньо стосуються соціальної політики Канади на федеральному і провінційному рівнях – однієї з територіально найбільших і високорозвинених країн світу. Досвід поетапного формування основ соціальної держави та долання значних економічних і політичних труднощів в Канаді є надзвичайно важливим для України. Зважаючи на непросте соціальне становище в країні, що зумовлене скороченням державної підтримки охорони здоров’я, науки, культури, освіти, досвід канадського суспільства може бути використаний вітчизняними політиками, управлінцями, працівниками соціальних служб та науковцями. Результати дослідження можуть використовуватись при аналізі соціально-економічної ситуації в Україні, а також в навчальному процесі у вищій школі при розробці програм нормативних лекційних та спеціальних курсів з політології, соціології, всесвітньої історії. Крім того, одержані результати можуть застосовуватись при підготовці навчально-методичних посібників.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри міжнародних відносин історичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні ідеї та окремі положення дисертації викладені у доповідях автора на міжнародних конґресах „V міжнародному науковому конгресі МАУ” (Чернівці, серпень 2002 р.), „II міжнародному науковому конгресі українських істориків (Кам’янець-Подільський, вересень 2003 р.) та на IV Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції (Чернівці, жовтень 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у семи статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових збірниках наукових праць.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків (170 стор.), списку використаних джерел (309 найменувань) та додатків (чотирьох таблиць). Загальний обсяг дисертаційної роботи – 211 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі автор обґрунтовує актуальність дисертаційної теми, показує ступінь її наукової розробки, визначає мету, завдання, предмет та об’єкт, а також методологічну основу дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, розкриває зв’язок дисертації з науковими програмами та темами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні аспекти проблематики дослідження” здійснюється огляд наукової літератури з проблематики дисертаційного дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених. У першому підрозділі „Класифікація моделей соціальної держави” висвітлюється як сутність та походження, так і наукові класифікації моделей соціальної держави. Автор характеризуючи моделі соціальної держави намагався визначити місце системи соціального забезпечення Канади в кожній з них.

Поняття соціальна держава було запроваджено до наукового обігу німецьким вченим Лоренцом фон Штейном у 1850 році, проте активна теоретична розробка розпочалася в першій половині XX ст. Ідеологічною основою соціальної держави стали погляди англійського економіста Дж.Кейнса, який обґрунтував необхідність державного втручання в соціально-економічну сферу.

У сучасній американській літературі існують дві основні точки зору на роль соціального добробуту в суспільстві. Відповідно до першої, роль соціального добробуту визначається як „залишкова”, тобто швидка допомога в екстреній ситуації. У відповідності з іншою точкою зору виділяється інституціональна модель соціального добробуту. Згідно з нею реалізація програм соціального добробуту повинна розглядатись як природна, удосконалена функція сучасного індустріального суспільства, спрямована на надання людині можливості самореалізуватися. Авторами вказаної класифікації є американські дослідники Г.Віленський та Ч.Лебо. Вони зазначають, що залишковий підхід реалізовувався з ранньої історії до Великої депресії 1930-х років. Після світової економічної кризи два підходи застосовувалися в соціальній практиці одночасно. Деякі програми більшою мірою були залишковими, у той самий час як інші були більш інституціональними в плануванні і здійсненні.

І хоча авторами такої точки зору були американські дослідники, канадські науковці у своїх працях також наголошують на відмінностях державного втручання в соціальну політику Канади до світової економічної кризи і Другої світової війни та післявоєнного періоду. Саме ця думка простежується у працях таких провідних канадських дослідників, як Л.Паніч, А.Фінкель, Д.Гест, А.Джонсон.

У висвітленні другого підрозділу „Стан наукової розробки теми” автор керувався проблемним підходом. У політичній та соціальній літературі існує щонайменше п’ять теоретичних напрямків походження і розвитку соціальної держави. Найбільш поширеним є підхід, що тісно пов’язаний з розвитком школи індустріалізму. Його прихильники, аналізуючи розвиток соціальної держави протягом певного часу дійшли висновку, що утворення даного феномену є неминучою і логічною відповіддю процесів індустріалізації та урбанізації. Позицію запропонованого підходу займають канадські дослідники Д.Гест, Д.Тейлор. Другим напрямом обґрунтування причин виникнення соціальної держави є соціал-демократичний. Основна його ідея полягає в тому, що рівень розвитку соціальної політики залежить від активності робітничого класу. Прихильником вказаного напряму є канадський вчений А.Фінкель, який у своїй статті серед причин, що викликали посилення ролі держави в соціальному забезпеченні, називає вплив середніх класів і діяльність соціалістичної партії – Федерації кооперативної співдружності. На відміну від теоретиків соціал-демократичного напряму, багато марксистів і нео-марксистів зазначили, що соціальна держава це не тільки інструмент капіталістичного контролю, але й потенційна галузь для соціального повстання. До марксистського напряму належать такі вчені, як Л.Паніч, Р.Вітакер, Д.Вулф, Д.Шварц. Четвертим підходом, що вносить нові важливі корективи у вивчення соціальної політики, є державний. До вказаного теоретичного напряму належить робота канадського професора історії Г.Гранатстейна „Чоловіки Оттави: чиновники державної служби”. Автор у своїй праці безпосередньо не розкриває історію розвитку системи соціального забезпечення в Канаді, однак детально описує розвиток бюрократичної інфраструктури в 1935-1957 рр., яка підтримувала соціальні заходи та посилювала в межах державної служби авторитет самої держави. Найбільш оригінальним і цікавим виступає аналіз соціальної політики за статевою ознакою. Слід зазначити, що політика соціальної держави в перші десятиліття XX ст. була створена для підтримки заробітку сім’ї, оскільки жінка та діти знаходились у залежності від прибутків чоловіка. Дослідники, що представляють даний напрям, вважають, що стать не може бути соціальною домінантою або ознакою нерівності. У той же час це може сприяти досягненню жінками соціальних прав та побудові соціальної держави. Виразниками ідей даного напряму є канадські дослідниці Н.Крісті та М.Літел.

Значну увагу питанням зайнятості і спробам подолати кризові явища в канадському суспільстві приділено у працях канадських вчених Д.Стразера, К.Куньйо. Значення провінційних урядів щодо здійснення радикальних соціальних перетворень в Канаді подається у роботах А.Ірвінга, Ф.Хіпворса, А.Острі. Зокрема останній наголошує на активності провінції Саскачеван у справі введення ще у 1944 р. безплатної медичної допомоги. Слід відзначити низку серйозних і з фактологічної, і з концептуальної сторони робіт М.Тейлора, П.Окоїна, Д.Грундінга, Д.Нейлора, Ю.Вейди, Р.Дебера, Г.Веллера, П.Манга, присвячених аспектам походження і розвитку системи медичного обслуговування. Ще одну групу складають дослідження канадських науковців з питань пенсійного забезпечення. Однією з найбільш цікавих є робота К.Брейдена „Пенсії людям похилого віку і політика їх втілення в Канаді”. Значний інтерес з цієї проблеми також викликають праці Т.Кента, К.Крамера, Л.Ятонга.

Попри першочергову значимість канадських досліджень у галузі формування системи соціального забезпечення в Канаді, для дисертаційної роботи значну роль відіграв також доробок російських вчених. Особливої уваги заслуговують праці О.С.Сороко-Цюпи, Л.В.Поздеєвої, В.С.Ажаєвої, Л.А. Немової, Н.А. Шведової. Необхідно наголосити на тому, що окремі аспекти теоретико-методологічних підходів щодо визначення сутності поняття соціальна держава та перспективи її становлення в Україні вивчені авторитетними українськими дослідниками В.Співаком, А.Сіленко, Д.Гордієнком, О.Скрипнюком, П.Рабіновичем, О.Панкевичем, В.Куценком, І.Яковюком.

У третьому підрозділі „Джерельна база дослідження” здійснюється огляд джерел, використаних дисертантом в ході проведення дослідження. Джерельну базу дисертації автором поділено на кілька груп. Серед опублікованих документів особливий інтерес викликають доповіді Королівських комісій та парламентські дебати 30-40-х рр. XX ст. Вони дозволили зрозуміти підходи уряду та політичних партій до багатьох аспектів економічного і соціального розвитку канадського суспільства.

Іншу групу джерел склали довідкові видання та офіційні публікації канадських державних установ, котрі містять докладну інформацію про розподіл фінансових повноважень між провінціями і федеральним урядом у сфері соціального забезпечення. Велике значення для роботи над проблематикою дисертаційного дослідження мали дані статистики. Вони й становлять третю групу джерел. Їх аналіз дав можливість зрозуміти як проблеми в економічній політиці Канади, так і виявити суспільні настрої та динаміку змін політичних уподобань громадян напередодні прийняття соціальних законопроектів. Широке коло питань соціальної політики Канади висвітлено у виданнях федеральних партій і організацій – ліберальної, консервативної, Нової демократичної, а також Ліги соціальної реконструкції.

Важливу п’яту групу використаних джерел складають спомини, листи, щоденники. Заслуговують на увагу політичні спомини провідного державного діяча Дж.Пікерсгелла про роки правління прем’єр-міністра Канади Луї Сент-Лорана. Власне бачення перспектив покращання соціального забезпечення у канадському суспільстві знаходимо у мемуарах прем’єр-міністра Канади у 1963-1968 рр. Л.Пірсона. Цінними виявились в процесі написання роботи щоденники М.Кінга, систематизовані канадськими істориками Н.Нітбі, Б.Хотчісоном, Н.Роджерсом. Цікавий фактичний матеріал міститься у виданні Л.Грейсона і М.Бліса, в якому зібрані листи канадців до прем’єр-міністра Р.Беннета у 1930-1935 рр. з проханням покращити їхнє матеріальне становище.

Таким чином, аналіз стану наукової розробки теми свідчить, що в українській політичній науці вивчення даної проблеми є далеко незавершеним і вимагає нових наукових пошуків. Водночас опрацьована література та опора на джерела дали змогу авторові об’єктивно і комплексно дослідити процес становлення та утвердження соціальної держави в Канаді.

У другому розділі „Причини та початок формування соціальної держави в Канаді у 30-х рр. XX ст.” розглядаються особливості соціальної політики в роки світової економічної кризи 1929-1933 рр. як одного із найважливіших рубежів у процесі посилення державного втручання в економіку та у формуванні соціальної політики країни. У цьому контексті вагомим етапом дослідження став аналіз причин, ідейно-концептуальних засад та особливостей соціальних програм Канади вказаного періоду.

Дисертант підкреслює, що суттєві зміни соціального добробуту викликала саме економічна депресія 30-х років. Якщо до світової економічної кризи пріоритет індивідуалізму вважався непорушним, і кожна людина була власником своєї долі, то криза зруйнувала цей міф. Поява мільйонів безробітних продемонструвала, що економіка, яка знаходиться поза контролем суспільства, веде до злиднів і бідності. Крім того, стало очевидно, що приватні агентства, які до цього часу розподіляли велику частку грошової допомоги бідним і безробітним, вичерпали свої ресурси для задоволення потреб більшості. Отже, цю функцію повинен був взяти на себе федеральний уряд Канади. Під впливом кризи та пасивної політики уряду консерваторів активізувала свою роботу Комуністична партія Канади та Ліга робітничої єдності, які першими взялися за організацію розпорошених виступів робітників. Більше того, виникли нові політичні партії протесту: у 1932 р. робітничо-фермерська Федерація кооперативної співдружності, Альбертська партія соціального кредиту, а також Національна партія Квебеку. Таким чином, політичні і економічні умови кризи, добре організована боротьба робітників та виникнення нових політичних партій лівого та центристського спрямування змусили консервативний уряд Р.Беннета вживати рішучих заходів в сфері соціальної політики.

Кризова ситуація підштовхнула провідних діячів Канади, особливо економістів того часу до пошуку нової концепції, яка б послужила основою для обґрунтування необхідності державного втручання в економіку та забезпечила би соціальний спокій в державі. У розробці теорії виникнення і розвитку соціальної держави провідну роль відіграли англійські ідеологічні напрями, до яких, перш за все, необхідно віднести реформізм, або „демократичний соціалізм” (особливу роль в Канаді відіграв його різновид у вигляді ідей фабіанського товариства), а також соціальний лібералізм, економічною основою якого стала теорія Кейнса. Фабіанське товариство з’явилось в Англії у 1884 р. під керівництвом Сіднея і Беатріси Веббів. Згідно з принципами товариства, робітничий клас повинен відмовитись від боротьби за владу і перейти виключно до поступових методів боротьби за покращання свого економічного становища. Також дане товариство доводило необхідність соціальної реформи, котра закладе основу прогресивної політики соціальної держави та скасує існування будь-яких форм бідності. Активними втілювачами фабіанської теорії в Канаді стали члени Ліги Соціальної реконструкції (виникла у 1931 р.) Г.Кассіді та Л.Марш. Протягом 30-40-х рр. члени цієї організації розгорнули широку соціальну роботу, визначили проблеми канадського суспільства і окреслили теорію розвитку системи соціального забезпечення. Економічна теорія англійського економіста Д.М.Кейнса також займає особливе місце серед ідеологічних джерел концепції соціальної держави. В основі запропонованої ним теорії є прагнення врятувати капіталістичну систему від кризи перевиробництва і обумовлена цим необхідність втручання держави для забезпечення „повної зайнятості”. Перехід до кейнсіанства в Канаді справив істотний вплив на робітничий клас. По-перше, кейнсіанство сприяло розширенню можливостей для діяльності профспілок і реформістських партій; по-друге, посилювалися їхні позиції в конфліктах і переговорах з менеджментом. Свідченням того, що кейнсіанська теорія швидко поширювалась, був той факт, що провідні канадські економісти, серед яких Г.Інніс, В.Бладен, Р.Макквін, Брітнелл та ін., у 1934 р. створили групу вивчення економіки при Інституті міжнародних справ, де і почали втілювати дану теорію у практику. Більше того, Велика депресія стала основним чинником у посиленні інтересу канадської громадськості до вивчення соціальних і економічних питань, а особливо політичної економії.

Ситуація, що склалася, змусила консервативний уряд Р.Беннета, а згодом ліберальний на чолі з М.Кінгом прийняти перші соціальні програми в Канаді. У 1935 р. парламент запровадив „Акт зайнятості і соціального страхування”. В цьому документі йшлося про введення системи страхування з безробіття, надання допомоги людям похилого віку, а також передбачалося ввести страхування по хворобі і в разі нещасного випадку. Заслуговує на схвалення прийняття програми допомоги ветеранам Першої світової війни (1936 р.), „Національного акту молоді”(1937 р.), Закону про будівництво дешевих будинків і ремонту старих (1938 р.). І хоча більшість з цих проектів носили обмежений характер, їх прийняття на той час мало велике значення.

Автор наголошує на тому, що саме економічна криза 30-х років, стала переломною у поглядах на роль соціального фактора у підтримці політичної стабільності, заклала основи сучасної соціальної держави в Канаді.

У третьому розділі „Розвиток соціальної політики у 40-х рр. XX ст.)” дисертант зосереджує увагу на розвитку соціальної політики Канади в роки Другої світової війни, факторах, що сприяли розширенню системи соціального забезпечення в цей період, документальному оформленні як на міжнародному, так і на національному рівнях низки соціальних проектів (повідомлення У.Беверіджа, Л.Марша, Г.Кассіді, Ш.Віттон), характеристиці основних соціальних програм.

В роки Другої світової війни уряд лібералів на чолі з М.Кінгом почав розробляти і почасти здійснювати програму реформ в галузі соціального забезпечення. Поворот державного курсу Канади в бік реформізму пояснювався наступними обставинами: основна частина робітничого класу і значна кількість фермерів включались у сферу капіталістичного виробництва, поява військової промисловості примусила багатьох канадців отримати спеціальну освіту, що породило надію у спеціалістів на підвищений рівень заробітної плати після війни, масштабне розширення індустріального виробництва призвело до збільшення населення у міських центрах та посилення процесу урбанізації, військова і цивільна галузі промисловості поповнилась жінками, помітні зміни відбулись у робітничому русі, зросли канадські профспілки. Важливою подією політичного життя з середини війни стало швидке зростання соціал-демократичної партії Федерації кооперативної співдружності, оновленої консервативної партії, а також лівих політичних сил. Ще однією політичною обставиною стало посилення впливу федерального, а особливо провінційного урядів. Останні набули більш самостійного статусу у порівнянні з 30-ми роками. Адже, масштабність індустріалізації та відсутність допомоги з безробіття привели до незначних витрат і збільшення прибутків обох урядів. Автор наголошує, що усі перелічені фактори вплинули на прийняття федеральним урядом Канади соціального законодавства у другій половині 40-х рр. XX cт.

В роки Другої світової війни зацікавленість питаннями соціальної політики зростає з новою силою. Свідченням цього стала публікація на міжнародному і національному рівнях низки документів соціального значення. У березні 1941 р. за наказом федерального уряду було утворено Комітет післявоєнної реконструкції, якому доручалось інформувати уряд з економічних і соціальних проблем воєнного періоду. Поштовхом до початку комплексного планування соціальної політики в Канаді в цей час стала поява у 1942 р. відомої доповіді „Повна зайнятість у вільному суспільстві” одного із фундаторів ідеї „держави соціального добробуту” англійського економіста і соціолога У.Беверіджа. В ній вперше було висловлено ідею гарантованого національного мінімального прибутку, підкреслювався тісний зв’язок соціальної політики з економікою і державою, спрямованої на забезпечення повної зайнятості. Рішення про розробку канадського плану соціального забезпечення було доручено досвідченому члену Комітету реконструкції Л.Маршу. Вже у березні 1943 р. ним був оприлюднений проект, який передбачав ввести в країні універсальну систему соціального забезпечення. Дисертант наголошує, що в згаданому документі, окрім питання повної зайнятості і мінімального прибутку, велика увага приділялась охороні здоров’я, освіті, допомозі дітям, службі безпеки прибутку. Публікація проекту реформ Марша відобразила, без сумніву, позитивне зрушення у політичному розвитку Канади. Більше того, в цьому ж році канадська громадськість познайомилась з пропозиціями соціального планування таких провідних діячів, як Ш.Віттон та Г.Кассіді. Поява і широке висвітлення змісту їх доповідей в засобах масової інформації мали великий резонанс у канадському суспільстві.

Незважаючи на те, що на початку 40-х рр. керівництво ліберальної партії на чолі з М.Кінгом не проводило масштабної соціальної політики, 7 серпня 1940 р. було прийнято федеральний закон про страхування на випадок безробіття. В ньому зазначалось, що основною метою уряду є захист нормального рівня життя робітників, який досягатиметься за допомогою надання 50% допомоги в залежності від розміру заробітної плати. Згідно статті 17-ої Акту 1940 р. страховий фонд складався за рахунок коштів, які виділяв парламент, підприємці і безпосередньо самі робітники. Напередодні виборів ліберали інтенсивніше почали працювати над втіленням соціальних реформ в життя. Заслуговує на увагу рішення М.Кінга щодо впровадження вперше в канадській історії універсальної програми допомоги дітям до 16 років (1944 р.). Дана допомога орієнтувалась на компенсацію частини додаткових сімейних витрат. Характерною рисою ліберальної політики став також її акцент на досягнення повної зайнятості у післявоєнний період. Свідченням цього стало прийняття Білої книги (1945 р.), в якій проголошувалась підтримка високого рівня зайнятості і прибутків. Поряд з цим уряд підтверджував курс оголошених заходів у соціальній сфері (допомогу багатодітним, ветеранам та ін.). Хоча з труднощами, але активно впроваджувався курс на пенсійне забезпечення людям похилого віку та ветеранам Першої світової війни. Максимальний розмір щомісячної пенсії для осіб віком від 70 років і більше складав 30 дол. на місяць незалежно від розміру прибутку. Вдовам ветеранів війни 1914-1918 рр. виплачувалась незначна сума – 20 дол. на місяць. Виникли проблеми і у вирішенні наболілих питань в системі охорони здоров’я. І хоча у 1942 р. Дорадчий комітет страхування на випадок хвороби підготував план федеральної допомоги провінціям в організації охорони здоров’я, фінансову підтримку уряду у будівництві лікарень, забезпечення послуг стоматолога, хірурга, консультанта, помітних зрушень в медицині в цей час канадці не відчули. Проте незважаючи на певні недоліки в системі реформ того часу, курс на створення системи соціального забезпечення в Канаді поступово прокладав собі дорогу.

Четвертий розділ „Оформлення інститутів соціальної держави в Канаді у 50-60-х рр. XX ст.” присвячений з одного боку, причинам активізації соціальної політики Канади у післявоєнні роки, а з другого, практичній реалізації ідей та програм соціальної держави на національному рівні.

Період 50-60-х рр. XX ст. знаменував як перехід канадської соціальної політики від теорії до практичної реалізації, так і зміну соціальних дій держави від пасивних до більш активних форм. Саме на цьому етапі держава взяла на себе функцію виконання соціальних послуг, гарантуючи високий рівень життя та більші соціальні можливості для всіх прошарків населення.

У повоєнні роки Канада утвердилась серед високорозвинених країн світу. Адже обсяг ВВП, продуктивність праці, розмір національного доходу, обсяг промислової продукції на душу населення, а також реальні прибутки населення і надходження в державний бюджет зростали високими темпами. Спостерігалось різке посилення впливу держави на економіку, і особливо соціальну сферу. Крім того, домінуючою стала й інша тенденція, яка підштовхнула до посилення соціального забезпечення. Модернізація виробництва у зв’язку з початком НТР привела до появи нових спеціальностей і навіть нових форм організації праці. Звідси випливала об’єктивна необхідність у розширенні мережі медичного обслуговування, соціального страхування, житлового забезпечення, відпочинку тощо. Слід зазначити, що в даний період суттєво збільшився і коефіцієнт народжуваності. Автор дисертаційного дослідження наголошує на тому, що розвиток соціального забезпечення у зазначений період – це не результат діяльності соціальної держави, спрямований на задоволення потреб оновленого робітничого класу, а вимоги сучасного капіталізму. Поряд із сприятливими економічними умовами важливу роль в період прискореного розвитку соціальної сфери Канади відіграли і фактори політичного порядку. У зазначений проміжок часу при владі перебувала як Ліберальна партія (з 1948 р. по 1957 р. – уряд Л. Сент-Лорана, 1963-1968 рр. – Л.Пірсона), так і партія Прогресивних консерваторів на чолі з Д.Діфенбейкером (1957-1963). Обидві партії боролись за лідерство та бажання продемонструвати перед громадянами свою зацікавленість проблемами соціального життя. Найбільше це проявилось у реформуванні пенсійного забезпечення та безплатної медичної допомоги. Наприкінці 50-х рр. відбулись серйозні зрушення і у канадському робітничому русі. Чисельність робітничого класу перевищила 5 млн. чол., в той час як в 1931 р. вона становила 2 млн. Зросли та зміцніли профспілки, котрі у 1956р. об’єднались в єдину організацію – Канадський робітничий конгрес. Рішенням конгресу у 1958 р. ФКС, що втратила свій вплив, була замінена Новою демократичною партією (1961 р.). Це була єдина в Північній Америці партія соціал-демократичного спрямування, яка у своїй діяльності спиралась на підтримку профспілок. Значення новоствореної НДП полягало в тому, що вона відобразила прагнення робітничих мас до самостійних політичних дій і її діяльність мала прямий вплив на покращання соціальної політики.

Саме після Другої світової війни в Канаді почала формуватись і з тих пір постійно трансформується складна система взаємовідносин між федеральним урядом і провінціями („ера кооперативного федералізму”) з приводу розподілу повноважень у сфері фінансування та здійснення різноманітних соціально-економічних програм. Завдяки існуванню такої системи в канадському суспільстві активно впроваджувались соціальні перетворення, адже провінційні уряди постійно підштовхували Оттаву до радикальних змін. В 50-60-х рр. декілька провінцій розвинулись до таких масштабів, що вони були цілком спроможні самостійно планувати свою економіку протягом тривалого часу. Зокрема найактивнішою щодо впровадження медичної допомоги стала провінція Саскачеван, яка ще у 1947 р. прийняла Закон про безплатну медичну допомогу. Також в цей період чітко відстоювали свої інтереси Квебек і Онтаріо. Усе це змусило уряд радикально діяти у сфері соціальних перетворень, оскільки на часі були нові підходи у вирішенні болючих проблем канадського суспільства.

Низка реформ була проведена в сфері охорони здоров’я. У 1958 р. почала діяти програма безплатного обслуговування в лікарнях усіх громадян незалежно від віку. До 1963 р. цією програмою було охоплено 98,8% населення. Даний законопроект спочатку поширювався не на всі провінції. Крім того, обмеженість коштів, що виділялися, а також нестача лікарень і медичного персоналу викликали необхідність подальшого реформування. В 1966 р. було прийнято Закон про безплатну медичну допомогу, що поширився на всі провінції до 1 квітня 1972 р. Соціальне законодавство у 50-х рр. поповнилось двома проектами: Актом допомоги сліпим людям (1951 р.) та інвалідам (1954 р.). На початку 1956 р. федеральний уряд разом із провінціями запровадив Акт допомоги з безробіття. Починаючи з 1952 р. кожен канадець віком 70 років ( з 1970 р. у віці 65 р.) отримав право на пенсію. Даний проект фінансував федеральний уряд, виділяючи при цьому на кожну особу 40 дол. на місяць. Досконалішою стала пенсійна реформа в 60-х рр., оскільки 1966 р. ознаменував одночасне впровадження двох програм – Канадський і Квебекський пенсійні плани. Вони охопили 92% робочої сили. У відповідності з цими програмами усі працюючі віком від 18 до 70 років відраховували у пенсійний фонд 3,6% свого заробітку, якщо останній відповідав певним розмірам (в 1966 р 600 дол. на рік для державних працівників і 800 для приватних осіб). Половину цієї суми вносили підприємці. Максимальний розмір пенсії за цими планами складав на середину 70-х років 218 дол. на місяць. Заключним акордом кампанії виплат було прийняття у 1966 р. „Канадського плану допомоги”, який мав за мету покращити і розширити систему соціальної політики в Канаді в цілому. Даний законопроект мав консолідувати усі соціальні програми, що стосувались допомоги для різних категорій населення в єдину універсальну програму фінансової допомоги.

Таким чином, період 50-60-х рр. став визначальним в галузі соціальної політики, оскільки з одного боку, були створені постійні державні інститути, відповідальні за сферу життя суспільства, а з іншого, прийняття серйозних законопроектів суттєво покращило систему соціального забезпечення Канади.

У висновках узагальнюються основні положення і результати дослідження.

Створення моделі соціальної держави в Канаді та втілення її в практику було пов’язане із впливом багатьох чинників, котрі діяли в умовах міжвоєнного і повоєнного розвитку. До таких автор дисертаційного дослідження відносить світову економічну кризу 1929-1933 рр., яка не обійшла і Канаду, ставши одним із важливих факторів, що обумовив посилення державного втручання в економіку й регулювання соціальних відносин. Саме державна соціальна політика створила найбільш оптимальні умови для реалізації подвійного завдання: політичного, яке повинно було пом’якшити гостроту суспільної напруги, та економічного, спрямованого на створення максимально сприятливих умов для підвищення рентабельності бізнесу та запобігання в майбутньому кризових явищ в економіці.

В результаті проведеного дослідження доведено, що перші паростки в галузі соціальної політики проявились на початку 30-х рр. Саме тоді активізувалась робота як консервативного, так і ліберального урядів, посилилась зацікавленість до вивчення соціальних і економічних наук, відбувся пошук та утвердження нової концепції, яка передбачала необхідність державного втручання і перехід до активної соціальної політики. Вирішальну роль в цьому русі вперед відігравала боротьба робітників, піднесення страйкового руху та посилення впливу нових політичних партій. Як результат в Канаді у 30-х рр. виникла державна соціальна політика, зокрема, національна система соціального страхування, допомога по безробіттю, бідності тощо. Акт зайнятості і соціального страхування, прийнятий у 1935 р., відкрив новий етап у розвитку соціальної держави в Канаді. Значення даного закону підтверджує той факт, що багато його положень є основою більшості діючих у даний час соціальних програм в канадському суспільстві.

Подальшого розвитку сфера соціального забезпечення набула під час Другої світової війни. В дисертації наголошено на об’єктивних чинниках розширення соціальної політики в даний період. До них належать обставини як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Автор дисертаційного дослідження додає, що страх перед післявоєнним безробіттям, застоєм і можливим безладдям привів у 40-х рр. до започаткування нової серії соціальних реформ, яка передбачала надання матеріальної допомоги багатодітним сім’ям, забезпечення високого рівня зайнятості і прибутків, запровадження елементів соціального страхування, а також дотації особам, котрі страждають від сезонного та довготривалого безробіття.

Таким чином, в результаті двох масштабних подій XX століття – Великої депресії і Другої світової війни, канадський уряд перейшов до конкретної реформістської діяльності, що і спричинило закладення підвалин соціальної держави в Канаді.

Тенденція, що розвивалась у післявоєнні роки, спричинила розширення системи соціального забезпечення та наполегливо вимагала створення нової моделі соціальної політики. Незалежно від того, яка партія перебувала при владі, розвиток соціальних програм йшов по висхідній лінії. Автор дисертації наголошує на тому, що цьому сприяло високе економічне зростання, чинники політичні та демографічні, зміни у відносинах між федеральним урядом і провінціями, які відобразились у здобутті останніми більш самостійницького статусу. Саме у 50-60-х рр. соціальні програми набули універсального характеру. Так, було введено національне страхування по хворобі, збільшені пенсії для людей похилого віку, інвалідів, сліпих, а федеральний уряд вперше почав фінансувати в провінціях програми соціальної допомоги для безробітних. Дисертант відзначає, що універсальна модель соціального забезпечення виникла як альтернатива ліберальній моделі, яка продемонструвала свою неспроможність у забезпеченні соціальних прав і гідного рівня життя всім громадянам. Соціальна держава в цей період найкращим чином реалізувала основні соціальні принципи та згуртованість суспільства, оскільки взяла на себе нову в порівнянні з попередніми роками функцію забезпечення високого рівня життя усім верствам населення Канади.

На сьогодні канадський уряд прагне зберегти основи соціальної держави, закладені у 50-60-х рр. XX ст., незважаючи на те, що останніми роками суспільство зіткнулось з певними проблемами в царині соціальної політики. Соціальна захищеність населення Канади стала