ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ніколаєва Лариса Бориславівна
УДК 81’44 : 81’373.233
ТИПОЛОГІЯ ТЕРМІНІВ СПОРІДНЕНОСТІ
Спеціальність: 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Донецьк 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі англійської філології Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: | доктор філологічних наук, професор
Каліущенко Володимир Дмитрович,
завідувач кафедри германської філології,
декан факультету іноземних мов Донецького національного університету
Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор
Манакін Володимир Миколайович,
професор, декан факультету журналістики
Запорізького національного університету
кандидат філологічних наук, доцент
Басиров Шаміль Рафаїлович,
доцент кафедри германської філології Донецького національного університету
Провідна установа: | Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича кафедра германського, порівняль-ного та загального мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці
Захист відбудеться “ 17 березня 2005 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).
Автореферат розіслано “ 17 ” лютого 2005 р.
Учений секретар канд.філол.наук,
спеціалізованої вченої ради доцент Н.В.Пирлік
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Питання функціонування морфологічної та лексичної підсистем певних тематичних груп слів є актуальною проблемою сучасного мовознавства. Антро-поцентрична спрямованість лінгвістики зумовлює звернення до вивчення саме тих її галузей, які найбільше пов’язані з людиною та сприйняттям нею навко-лишньої дійсності. Одним із яскравих прикладів поєднання лінгвістичного та антропоцентричного у мові можна вважати лексичні одиниці на позначення людей за спорідненістю, що за усталеною традицією (див. А.Н.Баскаков, 1981; Н.В.Бикбулатов, 1981; Е.А.Крейнович, 1968; Ю.М.Лихтенберг, 1960; А.А.Мас-лов, 2001; Д.А.Ольдерогге, 1960; N.A.Chadwick, 1965; I. H. Hogbin, 1963) називаються термінами спорідненості (ТС). У мові будь-якого народу є група слів, які служать для позначення родинних стосунків між людьми. Як частина лексичного складу мови, вони є лінгвістичним явищем, а їх особливості визначаються внутрішніми законами мови. Однак угрупування ТС не можна пояснити суто лінгвістичними факторами, бо вони є відображенням певних соціальних інститутів (М.В.Крюков, 1972).
Наукове вивчення систем термінів спорідненості було започатковане у другій половині XIX століття, коли стало ясно, що, з одного боку, схожі систе-ми спорідненості існують у різних народів, які живуть у різних частинах світу та розмовляють різними мовами. З іншого боку, лінгвістичні, а переважно етно-графічні студії виявили наявність у мовах багатьох народів систем ТС, відмін-них від систем ТС у мовах індоєвропейського ареалу. Цей напрямок в цілому можна охарактеризувати як етносемантичний, хоча для його позначення часто використовують й інші терміни – антрополінгвістика, когнітивна антропологія, етнолінгвістика, етнопсихологія (О.Э.Ластовкина 1995; Г.Хойер 1999; С.Уль-ман, 1970). Він (напрямок) започаткований в американській антропологічній школі (див. F.Boas, 1911; A.L.Kroeber, 1909), яка займалася інтенсивним дослід-женням культури споконвічних жителів Американського континенту – індійців – і яка часто залучала (з метою етнографічних досліджень) мовні дані багатьох індійських племен. Але для дослідження родового устрою недостатньо тільки історичного знання, тут слід враховувати і напрацювання філології (М.В.Крю-ков, 1962). Цінність подібного твердження для лінгвістичного дослідження по-лягає у тому, що у галузі пошуків типологічно релевантних (тотожних або від-мінних у різних мовах) змістових одиниць-параметрів доводиться рано чи пізно звертатися до їх відповідних прототипів у позамовній дійсності. Таким чином, під час дослідження ТС неможливо обійтися без етнографічних та антрополо-гічних даних (А.Е.Кибрик, 1990). Вивчення ТС з погляду лінгвістичної типології є суміжною галуззю лінгвістики та етнографії, що дозволяє розгля-ну-ти відображення особливостей світогляду певних етносів на мовному матеріалі.
Об’єктом дослідження роботи є ТС 40 мов, які належать до десяти різних мовних сімей.
Предметом дослідження є типологічне зіставлення структури та семанти-ки ТС. Структурні типи ТС виділялися залежно від морфемного складу мовних одиниць, що розглядаються. За одиницю дослідження було взято морфему.
Значення ТС розглядаються виходячи з наявності у їх семантичній струк-турі певного набору диференційних семантичних ознак, виділених на основі методики компонентного аналізу.
За одиницю дослідження багатозначності ТС взято лексико-семантичний варіант (ЛСВ).
Актуальність роботи обумовлена необхідністю системного дослідження парадигми спорідненості з погляду її структури та семантики, яка визначається відсутністю досліджень із лінгвістичної типології щодо лексико-семантичної групи спорідненості, які б ґрунтувалися на типологічно значущій кількості мов.
Ефективність розв’язання поставлених у роботі завдань зростає завдяки обсягу матеріалу, залученого до дослідження, а саме 40 мов, які належать до різних сімей.
Зв’язок з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного універси-тету “Розвиток і взаємодія східно-слов’янських, германських і романських мов (лексика і словотвір)”, №04-1вв/74.
Метою дослідження є типологічне зіставлення ТС різноструктурних мов з пог-ляду їх структури та семантики. Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
1) виявити і проаналізувати всі можливі структурні типи ТС;
2) установити ступінь продуктивності певних структурних типів ТС у типологічному аспекті;
3) проаналізувати семантичну структуру ТС за диференційними семантич-ними ознаками;
4) провести типологічну класифікацію семантичних наборів ТС;
5) виявити ступінь схожості та відмінності ТС мов, що досліджуються на рівні структури та семантики;
6) провести зіставний аналіз семантичного наповнення ТС-полісемантів; встановити коефіцієнт полісемічності ТС всіх мов набору;
7) описати семантичні особливості реципрокних ТС;
8) установити зв’язок між морфологічними елементами та семантикою ТС.
Для вирішення поставлених у роботі завдань використані такі методи та методики лінгвістичного аналізу: 1) типологічний метод, який дозволяє в різних мовах виявити явища та факти ряду мов, які мають тотожні функції незалежно від того, чи є мови, що зіставляються, генетично спорідненими, чи ні; 2) методика дистрибутивного аналізу, за допомогою якої була досліджена структура ТС; 3) методика компонентного аналізу, за допомогою якої проводиться опис семантики ТС; 4) кількісний аналіз, використаний під час опису морфологічної структури ТС, для підрахунку семантичних ознак, які входять у їх значення, а також для обчислення коефіцієнту полісемічності ТС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці методики дослідження термінів спорідненості, виявленні семантичних ознак, що форму-ють цю систему у мовах набору, у структурній і семантичній класифікації дос-ліджуваних одиниць та формулюванні міжмовних узагальнень (універсалій).
Теоретична значущість роботи полягає у створенні типологічної класифі-кації термінів спорідненості на підставі результатів дослідження їх морфологіч-ної та семантичної структури, проведеного на матеріалі 40 мов, у розробці методики опису такого своєрідного явища, як реципрокна термінологія та формулюванні міжмовних узагальнень (універсалій), які притаманні системі термінів спорідненості.
Практична значущість дослідження визначається можливістю викорис-тання отриманих у роботі результатів у курсах загального мовознавства (розділ “Лінгвістична типологія”), у спецкурсах із лексичної типології та лексичної семантики, словотвору, у науковій роботі студентів.
Особистий внесок дисертанта полягає у проведенні комплексного типоло-гічного аналізу структурно-семантичних особливостей термінології спорідне-ності та їх типологічної класифікації, створенні семантичної класифікації реци-прокних ТС, у формулюванні типологічних узагальнень імовірнісного характеру.
Матеріалом дослідження слугували дані 40 мов:
I. Індоєвропейські. 1) слов’янські: російська, українська; 2) германські: німець-ка, англійська; 3) романські: французька, іспанська; 4) іранські: осетинська; 5) індоарійські: хінді.
II. Алтайські. 1) тюркські: турецька, башкирська, гагаузька; 2) монгольські: монгольська, калмицька; 3) тунгусо-манчжурські: евенська, евенкійська.
III. Семіто-хамітські: арабська.
IV. Ізольовані: японська, корейська.
V. Сино-тибетські: 1) ханські: китайська.
VI. Австронезійські: 1) індонезійські: малагасійська, тагальська; 2) океанійські: рапануйська, гавайська, маорі, таїтянська.
VII. Австралійські: аліварра, ваалюбал, джингілі, яральде.
VIII. Американо-індійські: чипевіан, оджибва, війот, крі, йурок.
IX. Нігеро-конголезькі: 1) гвінейські: ашанті, фанті; 2) манден: бамана, тура.
X. Палеоазіатські: нівхська, юкагірська.
Дані з вищезазначених мов були отримані шляхом суцільної вибірки із перекладних та тлумачних словників, етнографічних джерел (Н.В.Бикбу-латов, 1981; Д.И.Идиатов, 2000; Ю.М.Лихтенберг, 1969; А.А.Маслов, 2001; Д.А.Ольдерогге, 1960; И.К.Федорова, 1995; R.N.Bellah, 1952; B.Blake, 1987; I.H.Hogbin, 1963; R.S.Rattray, 1912 та ін.), граматик (Л.А.Карташова, 1993; В.С.Коршунов, 1986; В.Крупа, 1967, 1975, 1979; В.З.Панфилов, 1968; Г.Е.Рачков, 1981; Л.И.Шкарабан, 1995; Y.Colin, 1977; S.H.Ebert, M.K.Pukui, 1979; E.Gruzdewa, 2000), спеціальних робіт (Ф.Боас, 1960; А.А.Бурыкин, 1998, 1999, 2001; В.Г.Гак, Н.З.Донадзе, 1998; Н.В.Джавахадзе, 1989; М.В.Крюков, 1972; С.Д.Павидис, 1988; О.Н.Трубачев, 1959; В.И.Цинциус, 1965; Л.Я.Штернберг, 1933; E.Brandewie, 1981; A.Dench, 1987; R.M.W.Dixon, 1988; D.M.Schneider, G.C.Homans, 1955; R.Scollon, 1979), від спеціалістів із окремих мов (А.А.Бурыкин, В.Ф.Выдрин,), від носіїв мови (китайська, арабська). Загальний обсяг вибірки склав 1008 лексичних одиниць.
Науковий матеріал добирався з метою охоплення різних мовних сімей, що дозволило розглянути структурні та семантичні особливості ТС, дослідити вплив позамовних чинників на явища лінгвістичного характеру та зробити типологічні узагальнення (див. A.Bell, 1978).
Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилася протягом 2001-2004 років на семінарах аспірантів та пошукачів факультету іноземних мов Донецького національного університету, на Міжнародній науковій конференції “Форма, значення і функції одиниць мови та мовлення” (м. Мінськ, МДЛУ, 2002), II та ІІІ Міжнародних лінгвістичних семінарах “Компаративіс-тика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (с. Мелєкіно, ДонНУ, 2003, 2004), на ХХ Міжнародній конференції “Проблеми зіставної семантики” (м. Київ, КДЛУ, 2003), II Міжвузівській конференції молодих вчених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (м. Донецьк, ДонНУ, 2004), на V Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (м. Суми, СДУ, НУВСУ, 2004).
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних наукових джерел, списку лексикографічних джерел та додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі визначаються об’єкт, предмет дослідження, використані методи і методики, а також мета та завдання роботи, її актуальність, теоретична та практична значущість.
1. Перший розділ “Термінологія спорідненості у типологічних дослід-женнях” присвячений розгляду теоретичних питань, пов’язаних з проблемою типологічної класифікації мов світу. У ньому проводиться огляд результатів по-передніх досліджень у галузі морфологічної та лексичної типології, аналізують-ся принципи опису морфологічної структури та методи семантичного аналізу слова взагалі та термінів спорідненості зокрема.
1.1. Морфологічна структура ТС як основа типологічної класифікації мов набору.
Морфологічна структура слова стала основним критерієм, на основі якого відбувалася типологічна класифікація мов набору. З погляду морфологічної структури ТС не було приділено належної уваги. Дослідження, які мають етнолінгвістичний характер, здебільшого присвячені одній-двом спорідненим мовам (А.А.Бурыкин, 1998, 1999, 2001; А.А.Маслов, 2001; М.О.Олікова, 1983; Л.А.Покровская, 1961, 1995 та ін.). Незбіг термінологічного апарату лінгвіс-тики та етнографії, а також необхідність урахування всіх існуючих способів утворення ТС не дає можливості повноцінного аналізу структурних особли-востей ТС і, тим більше, їхньої морфологічної класифікації. У дисертації ро-биться спроба заповнити цей недолік завдяки обсягу використаного матеріалу та застосуванню певних методів і методик лінгвістичного аналізу.
Особливістю ТС є можливість вираження певних рівнів спорідненості двома способами: безпосередньо терміном та описовим словосполученням, що деталізує значення ТС, пор., наприклад, англійське nephew ‘а) син брата, б) син сестри’ та brother’s son ‘син брата’, sister’s son ‘син сестри’. Наведені словоспо-лучення є лише заміною ТС та відповідно не можуть бути урахованими під час аналізу структурних особливостей ТС англійської мови. Такі варіанти норма-тивних ТС у спеціальній літературі називають кумулятивними (Г.В.Дзибель, 2001, 213). Вони поділяються на два види: дескриптивні та дефінітивні. Особливість дескриптивних ТС полягає в тому, що вони виступають як службові по відношенню до нормативного способу опису родичів і характери-зуються тим, що передають одну категорію спорідненості через дві чи декілька інших категорій. Дефінітивні терміни є єдиним можливим способом оформлення окремих рівнів спорідненості, в яких одна категорія спорідненості визначається через іншу, наприклад, російське двоюродный брат ‘a) син брата батька, б) син сестри батька, в) син брата матері, г) син сестри матері’; арабське ibn ‘син’ + a:mu ‘брат батька’ – ibn a:mu ‘син брата батька’. Таким чином, дослідженню підлягатимуть нормативні ТС та кумулятивні дефінітивні ТС, що є єдиним можливим способом передачі родинних стосунків у певній мові.
1.2. Семантичні особливості ТС. Лексичне значення слова традиційно тлумачать як певні набори ієрархічно пов’язаних змістових ознак, сем (Ш.Баллі; Е.Бенвеніст, 1974; Є.Курилович, 1962). Ієрархія таких ознак складає структуру лексичного значення, пор. визначення, яке стало класичним: “Під лексичним значенням слова зазвичай розуміють його предметно-речовинний зміст” (В.В.Виноградов, 1972, с.169; див. також Ю.Д.Апресян, 1974, с.69; В.А.Звегинцев, 1957, с.167; Т.Schippan, 1984, с.25-26; Н. Schmidt, 1986, с.16; та ін.). Що стосується найменування змістових ознак слова, то для їх називання вживаються різні терміни: компоненти значення, ноеми, семантичні множники, семи, семантичні диференційні ознаки. У пропонованій роботі обраний термін семантичні диференційні ознаки як найпоширеніший та семантично умотивова-ний (А.Гудавичус, 1973, с.27).
Диференційна семантична ознака виступає основною одиницею плану змісту ТС. Вона є відносно елементарною, має диференційні та інтегральні властивості (Е.Курилович, 1962; Ф.Растье, 2001; О.Н.Трубачов, 1988; та ін.).
У процесі аналізу семантики ТС різних етносів важливо не випускати із уваги особливості культурного життя відповідних народів, їх соціальну організацію, традиції та звички, які формувалися протягом тривалого часу. Саме ці компоненти є тим екстралінгвістичним фактором, що безпосередньо впливає на формування змістової сторони мовних одиниць.
1.3. Виходячи із кількості термінів, що входять до лексико-семантичної групи (ЛСГ) спорідненості кожної мови, було виділено 5 ступенів наповненості групи: І ступінь (10 – 19 ТС), ІІ ступінь (20 – 29 ТС), ІІІ ступінь (30 – 39 ТС), ІV ступінь (40 – 49 ТС) та V ступінь (50 – 60 ТС). За основу відліку було взято мінімальну кількість ТС, виявлену у гвінейській мові фанті (10 одиниць).
До І ступеня належать 14 мов набору, серед яких японська, рапануйська, гавайська, маорі, таїтянська, алівара, ваалюбал, джингілі, яральде, ашанті, фанті, тура, нівхська та юкагірська.
До ІІ ступеня належать 15 мов, а саме: англійська, німецька, французька, іспанська, башкирська, гагаузька, евенська, евенкійська, тагальська, чипевіан, оджибва, війот, крі, йурок, бамана.
До ІІІ ступеня належать 9 мов, серед яких російська, українська, осетинська, хінді, турецька, монгольська, калмицька, арабська та малагасійська.
До ІV та V ступенів належить по одній мові до кожного: відповідно корейська, до ЛСГ спорідненості якої входить 41 ТС, та китайська – 60 ТС.
2. У другому розділі “Структурні типи термінів спорідненості” розглядається морфологічна структура ТС, виділяються усі можливі структурні типи, на підставі яких проводиться типологічна класифікація ТС та формулюються типологічні узагальнення імовірнісного характеру.
У мовах набору реально існують 6 типів ТС (див. табл. 1).
2.1. Кореневі ТС можуть бути 2 типів: семантично непохідні та семан-тично похідні (див. п.п. 2.1.1 та 2.1.2).
2.1.1. Кореневі семантично непохідні ТС є iсторично сформованими самостiйними лексичними одиницями, що не можуть бути розкладенi на окремi значущi компоненти. Такі терміни відзначені у всіх мовах набору, наприклад, російське отец ‘батько’, німецьке Vater ‘батько’, турецьке baba ‘батько’.
2.1.2. ТС утворені шляхом семантичної деривації зустрічаються у 16 мовах набору (у російській, українській, німецькій, французькій, іспанській, осетинсь-кій, турецькій, башкирській, гагаузькій, калмицькій, евенській, евенкійській, гавайській, маорі, таїтянській, бамана). Такі ТС позначають кровних родичів першого низхідного покоління (гагаузьке оол ‘а) хлопчик, юнак, б) син’; кыз ‘а) дівчинка, дівчина, б) дочка’) або родичів за шлюбом нульового покоління (гагаузьке ир ‘а) чоловік (доросла людина чоловічої статі); б) чоловік (подружжя чоловічої статі)’, кары ‘а) жінка, б) дружина’).
2.2. Афіксні ТС. В утворенні ТС можуть брати участь конкретні види афіксів чи їх комбінації: а) суфікс (моно- та бісуфіксні ТС: німецьке Schwager ‘а) чоловік сестри, б) брат дружини, с) брат чоловіка’ – Schwдgerin ‘а) дружина брата, б) сестра чоловіка, в) сестра дружини’ (-in – суфікс жіночого роду); ваалюбал mudumdar ‘син’ – mudumdargan ‘дочка’ (-dar – суфікс чоловічого роду, -gan – суфікс жіночого роду)), б) префікс (моно- та біпрефіксні ТС: ко-рейське мо ‘мати’ – симо ‘мати чоловіка’ (си-, префікс, що позначає родичів за чоловіком). Усього в мовах, що розглядаються, було зафіксовано п’ять типів утворення афіксних ТС (див. табл. 1, п. 2). Найпродуктивнішим є утворення за допомогою моносуфіксації, яке зустрічається у 16 мовах набору із 24, у яких відзначені афіксні ТС.
2.3. ТС-композити. Виходячи із типу основ, що складають слово, було виділено 4 типи ТС-композитів (див. табл. 1, п. 3). Найпродуктивнішим є утво-рення ТС-композитів шляхом поєднання двох іменнників, яке зустрічається у 18 мовах набору з 19, де відзначені ТС-композити: башкирське кайн ‘узагаль-нений термін спорідненості через шлюб’ + атай ‘батько’ – кайнатай ‘а) батько чоловіка, б) батько дружини’. У деяких мовах можливе формування ТС кількома способами (німецька, деякі тюркські, корейська, китайська, бамана).
2.4. Афіксні композити зустрічаються у двох мовах набору: корейській (ве- префікс, що утворює ТС, для позначення родичів по лінії матері або дочки + сук ‘брат або сестра одного із батьків’ + пу ‘батько’ – весукпу ‘брат матері’) та німецькій (ur- префікс, що позначає віддаленість на одне покоління + gross ‘великий’ + Vater ‘батько’ – Urgrossvater ‘прадід’).
2.5. Редупліковані ТС зустрічаються у шести мовах набору: осетинській, хінді, калмицькій, японській, ашанті та фанті (ашанті na ‘мати’ – nana ‘a) дід, б) бабка, в) онук, г) онука’).
2.6. ТС, виражені словосполученнями, є комбінацією двох або більше кореневих ТС, пов’язаних атрибутивними відношеннями, наприклад, арабське ibn akhi ‘син брата’.
ТС-словосполучення зустрічаються у 12 мовах набору: слов’янських, іспанській, осетинській, хінді, монгольських, тунгусо-манчжурських, арабській, китайській та ашанті (див. табл. 1).
Таблиця 1
Структурні типи термінів спорідненості
№
п.п. | Структурний тип терміна спорідненості | №
п.п. | Морфемний склад ТС | Кількість мов
(із 40), в яких зустрічається цей тип
1 | 2 | 3 | 4 | 5
1. | Кореневі ТС | 1. | Семантично непохідні | 40
2. | Семантично похідні | 16
2. | Афіксні ТС | 3. | Іменник + суфікс | 16
4. | Префікс + іменник | 11
5. | Іменник + суфікс + суфікс | 4
6. | Префікс + префікс + іменник | 1
7. | Префікс + іменник + суфікс | 1
3. | ТС-композити | 8. | Іменник + іменник | 17
9. | Прикметник + іменник | 10
10. | Іменник + іменник+ іменник | 1
11. | Прикметник + іменник + іменник | 1
4. | Афіксні композити | 12. | Префікс + іменник + іменник | 1
13. | Префікс + прикметник + іменник | 1
Продовження таблиці 1
1 | 2 | 3 | 4 | 5
5. | Редупліковані ТС | 14. | ТС + ТС | 6
6. | Словосполучення | 15. | ТС 1+ ТС 2; прикметник + ТС | 12
Стосовно продуктивності певних структурних типів ТС у типологічному аспекті можна зробити висновок, що найменш пов’язаними з типом мови є кореневі ТС, які зустрічаються у флективних, аглютинативних та ізолюючих мовах. Другими за ступенем продуктивності є композити та суфіксні ТС, що існують у флективних та аглютинативних мовах різної будови. Інші способи залежать від типу мови, тому відзначені в одній чи двох мовах.
Типологічний аналіз ТС показав, що у формуванні систем ТС переважає дія генетичних та ареальних факторів, що виявляється у способах утворення ТС, складі наборів їх диференційних семантичних ознак, наявності специфіч-них семантичних ознак, характері розвитку багатозначності.
Під час дослідження було сформульовано типологічні узагальнення імовір-нісного характеру (див. табл. 5, с. 16), які значною мірою збігаються із типоло-гічними узагальненнями, отриманими на матеріалі словотвору відіменникових дієслів (див. V.D.Kaliuљиenko, 2000), що підтверджує універсальний характер основних структурних принципів словотвору дієслова та іменника.
3. У третьому розділі “Семантична класифікація термінів спорідне-ності” за допомогою методики компонентного аналізу описується семантика ТС за їх диференційними семантичними ознаками, проводиться типологічна класифікація семантичних наборів термінів спорідненості.
Опис семантичної структури ТС дозволив виявити 8 диференційних семан-тичних ознак:
1) ознака кровної спорідненості, яка припускає наявність у деякої кількості людей загальних предків: батько, мати, син, дочка і т.д.
2) ознака спорідненості через шлюб. Свояками називають родичів чоловіка та родичів дружини (рос. свекровь, теща, зять, невестка).
Ці ознаки було взято за інтегральні, що дозволило розділити матеріал дослідження на 2 групи. У кожній групі виявлені такі ознаки (див. також табл. 2):
3) ознака лінії спорідненості, дозволяє розрізняти пряму та бічну лінії спорідненості. Кровна спорідненість по прямій лінії виявляє відносини між двома особами, з яких одна походить від іншої (евенське аман ‘батько’, японське musuko ‘син’). Кровні родичі по бічній лінїї, це особи, які походять від загальних предків, а не прямо одне від одного (арабське a:h ‘брат’). До групи свояків по прямій лінії належать терміни, що називають подружжя (українське чоловік, дружина) та їхніх батьків (нівхське атак ‘батько чоловіка’); по бічній лінії – братів і сестер чоловіка та жінки (бамана buran-ke ‘а) старший брат чоловіка, б) старший брат жінки’).
4) Ознака напрямку спорідненості визначає характер родинних зв’язків по одному з родичів, порівн., з одного боку, в українській мові дядько ‘брат батька або матері’ та, з іншого, у гагаузькій дайыка ‘брат матері’ та амужа ‘брат батька’. Наведений приклад показує, що в українській мові ознака напрямку спорідненості по батькові чи матері відсутня на відміну від гагаузької, де вона (ознака) чітко простежується.
5) Ознака віку зустрічається у наборах як ТС кровної спорідненості, так і ТС через шлюб: нівхське акан ‘старший брат’, нанк ‘старша сестра’, ёх ‘дружина молодшого брата’, аньг”и ‘дружина старшого брата’.
6) Ознака покоління, показує, чи характерний для певної мови розподіл або поєднання поколінь, тобто чи є можливим опис за допомогою однієї лексеми родичів, що належать до різних поколінь, та які саме покоління поєднані, наприклад, алівара aringiya ‘а) батько батька, б) онук’. Ознака поєднання поколінь може зумовлювати наявність так званих реципрокних ТС.
7) Ознака статі показує, чи характерний у тій чи іншій мові розподіл за статтю: порівн., з одного боку юкагірське атк ытьх ‘дід’, атьмам ‘бабка’ та, з іншого боку, рапануйське tupuna ‘а) дід, б) бабка’.
8) Ознака статі Ego показує, чи характерна для цієї мови наявність двох різних ТС на позначення одного й того ж рівня спорідненості залежно від статі Ego (того, хто говорить): крі ni-tchвs ‘a) cин сестри батька, б) cин брата матері (Ego чоловік)’ та ni-timus ‘a) cин сестри батька, б) cин брата матері (Ego жінка)’.
Таблиця 2
Кількісний аналіз мов за вираженням диференційних семантичних ознак в ТС мов набору
№ | Диференційна семантична ознака | Кількість мов (із 40), в яких виражена дана ознака
Терміни кровної спорідненості | Терміни спорідненості через шлюб
1. | Ознака лінії спорідненості | 36 | 38
2. | Ознака напрямку спорідненості | 25 | 31
3. | Ознака віку | 26 | 13
4. | Ознака покоління | 39 | 40
5. | Ознака статі | 39 | 37
6. | Ознака статі Ego | 9 | 6
Кількісна характеристика диференційних семантичних ознак у семантичному наборі ТС мов, що досліджуються, показала, що всі ознаки (крім ознаки статі Ego) зустрічаються у більш ніж 50% випадків (винятком є ознака віку у семантичних наборах термінів спорідненості через шлюб (див. табл. 2, п. 3)), що дозволяє твердити про їх універсальність (див. табл. 2).
4. Четвертий розділ “Полісемія термінів спорідненості” присвячено ана-лізу багатозначності ТС, особливостям семантичного наповнення ТС-полісе-мантів та їх квантитативній характеристиці.
Матеріалом дослідження полісемії ТС стали 5 мов: українська, німецька, іспанська, литовська та новогрецька. Звуження обсягу матеріалу, на якому вивчалась полісемія ТС, пояснюється недостатнім ступенем розробленості цієї проблеми у більшості мов набору. Цей факт зумовив можливість використання лише матеріалу індоєвропейських мов, кожна група яких представлена однією мовою. Залучення новогрецької та литовської мов, які не входять до загального набору мов дослідження, обумовлене метою детальнішого вивчення явища багатозначності в сфері ТС індоєвропейського мовного ареалу.
Дослідження спирається переважно на словникові тлумачення семантики, які є специфічним системним відображенням реально існуючої мовної дійсності. Словник є фактором, який впливає на отримання даних про середню величину багатозначності (О.С.Крюкова, А.А.Поликарпов, 1989, 142) та розмежування значень полісеманта. Саме тому, дані цього дослідження є узагальненими опи-сами значень ТС, отриманими шляхом поєднання інформації з декількох джерел.
Набір ТС, що підлягає вивченню з погляду полісемії, був поділений на 2 групи: лексико-семантична група іменників, що позначають родичів чоловічої статі (ЛСГ І), та лексико-семантична група іменників, що позначають родичів жіночої статі (ЛСГ ІІ). Кожну із цих груп було поділено на 2 підгрупи, залежно від наявності у семантичному наборі ТС ознаки кровної спорідненості (ТКС) або спорідненості через шлюб (ТШС).
За Ю.Тулдавою (Ю.Тулдава, 1987, с. 135) ТС мов набору було віднесено до певних зон полісемічності, був обчислений коефіцієнт полісемічності. Зіставлення середніх коефіцієнтів полісемічності (Кр) іменників чоловічого та жіночого роду із інтегральною семантичною ознакою спорідненості, які були обчислені за формулою: Кр = V/P, де (V) – загальна кількість ЛСВ термінів певної мови, (P) – загальна кількість ТС – полісемантів (див. табл. 3), дозволяє зробити висновок про те, що явище багатозначності більш розвинене в групі чоловічих найменувань, оскільки загальний Кр іменників, що позначає чоловіка за спорідненням, вищий (див. табл. 3, Кр(6)), ніж у іменників, що позначають жінку за родинними стосунками (див. табл. 3, Кр(3)).
ТС групи “Кровна спорідненість” виявилися більш полісемічними (див. табл.3, Кр(1) та Кр(4)) ніж ті, що позначають родичів через шлюб (див. табл.3, Кр(2) та Кр(5)), про що свідчить зіставлення чисельних даних, отриманих шляхом підрахунку кількості ЛСВ та коефіцієнтів полісемічності термінів спорідненості.
Таблиця 3
Коефіцієнти полісемічності термінів спорідненості
№ | Мова | Кр(1) -
коефіцієнт полісемічності
ТКС чоловічого роду | Кр(2) -
коефіцієнт полісемічності
ТШС чоловічого роду | Кр(3) -
загальний Кр іменників, що позначають чоловіка
за родинними стосунками | Кр(4) -
коефіцієнт полісемічності
ТКС жіночого роду | Кр(5) -
коефіцієнт полісемічності
ТШС жіночого роду | Кр(6) -
загальний Кр іменників, що позначають жінку
за родинними стосунками
1. | Укр. | 5,25 | 3 |
19,7 |
4,75 | 2,5 |
17,05
2. | Нім. | 5,75 | 2,6 | 6,25 | 2,3
3. | Ісп. | 6,1 | 2,5 | 5,1 | 2,5
4. | Новогр. | 4 | 3 | 4,1 | 2,6
5. | Литов. | 5,25 | 2 | 4 | --
Разом: | 26,35 | 13,1 | 24,2 | 9,9
У групі термінів спорідненості через шлюб виявлені моносеманти. У цьому випадку, на відміну від термінів кровної спорідненості, не спостерігається єдності у відображенні певних категорій спорідненості мовами набору. Такий стан пояснюється різним ступенем розподілу одного відрізка екстралінгвістичної дійсності. Так, у випадку опису різних рівнів спорідненості через шлюб у нульовому поколінні в німецькій та іспанській мовах існує один полісемічний термін: Schwager та cuсado відповідно, у новогрецькій мові – два, причому обидва є полісемічними (гбмрспs ‘a) чоловік дочки, б) чоловік сестри’, цпт ‘a) брат дружини, б) брат чоловіка’), у литовській – три моносеманти (svбinis ‘чоловік сестри’, dieverмs ‘брат чоловіка’, laigхnas ‘брат дружини’), а в українській – чотири терміни, один з яких є полісемічним, а три – моносеміч-ними (зять ‘a) чоловік дочки, б) чоловік сестри, в) чоловік сестри чоловіка’, шуряк ‘брат дружини’, дівер ‘брат чоловіка’, свояк ‘чоловік сестри дружини’).
Високий ступінь схожості семантики ТС мов, що розглядаються, можна пояснити їх історичною приналежністю до індоєвропейської групи.
Різниця у семантиці мовних одиниць, що досліджуються, пояснюється впливом особливостей культури кожного народу як носія певної мови, а також ходом історичного процесу формування мовної картини світу.
5. У п’ятому розділі “Терміни кровної спорідненості, що позначають реципрокні стосунки” розглядаються реципрокні терміни кровної спорідне-ності, проводиться їх типологічна класифікація.
Група термінів, що позначає реципрокні стосунки, є своєрідним явищем. У цю групу входять терміни, що відрізняються за своєю семантичною структурою від решти ТС. В їх основі лежить симетрія або еквівалентність, при якій можна говорити про “нульову спорідненість”, тобто не про відсутність спорідненості, а про відсутність генеалогічної відстані між родичами (Г.В.Дзибель, 2001, 185). Це означає, що одна і та ж сама лексична одиниця, термін спорідненості, використовується для називання двох або декількох родичів.
Основними диференційними семантичними ознаками реципрокних ТС є 1) ознака покоління та 2) ознака статі. Для деяких із них також є релевантною ознака напрямку спорідненості. Відповідно до поєднання наведених вище ознак у семантиці термінів, що розглядаються, можна виділити такі типи (див. табл. 4): I – реципрокні ТС, суміжні за поколінням (аліварра aringiya ‘a) батько батька, б) син сина, в) син дочки’); II – реципрокні ТС, суміжні за поколінням та статтю (чипевіан setsun ‘a) мати батька, б) мати матері, в) син сина, г) син дочки, д) дочка сина, е) дочка дочки’); III – реципрокні ТС, несуміжні за поколінням (тагальське kapatid ‘a) брат, б) сестра’); IV – реципрокні ТС, несуміжні за поколінням та статтю (малаг. rahalahy ‘брат’); V – реципрокні групові ТС (нівхське тувн ‘брати і сестри’).
Таблиця 4
Семантичні типи реципрокних термінів кровної спорідненості
№ | Тип реципрокного ТС | Кількість мов
(із 40), де зустрічається цей тип | Кількість ТС цього типу у мовах набору | 1. | І – ТС суміжні за поколінням | 5 | 12 | 2. | ІІ – ТС суміжні за поколінням та статтю | 5 | 6 | 3. | ІІІ – ТС несуміжні за поколінням | 9 | 13 | 4. | ІV – ТС несуміжні за поколінням та статтю | 19 | 48 | 5. | V – Групові ТС | 5 | 5
Терміни спорідненості, що позначають реципрокні стосунки, зустрічаються у 30 мовах набору. Найпродуктивнішим є IV тип, який включає реципрокні ТС, несуміжні за поколінням та статтю, зафіксовані в 19 мовах набору. Найменш продуктивним виявився V тип, до якого належать реципрокні групові ТС.
6. У Висновках узагальнено результати якісного і кількісного аналізу структурних та семантичних типів ТС в 40 мовах:
6.1. У матеріалі дослідження виявлено 6 структурних типів ТС: кореневі, афіксні, композити, афіксні композити, подвоєння та словосполучення. У всіх мовах набору ТС можуть бути виражені кореневими лексемами. Найпродук-тивнішими серед афіксних ТС є суфіксні. Серед ТС-композитів найчастіше зустрічаються ті, які утворені шляхом поєднання двох іменників. У всіх мовах набору ТС можуть бути виражені словосполученням, власне термінами з яких є тільки кумулятивні дефінітивні (див. п. 2, табл. 1).
6.2. Опис семантики ТС, проведений за допомогою методики компонент-ного аналізу, дозволив виявити 8 диференційних семантичних ознак, поєднання яких в набори залежить від таких позамовних чинників, як традиційна форма шлюбу певного етносу, особливості регулювання родинних стосунків, родинні табу (див. п. 3).
Ознаки лінії та напрямку спорідненості, віку, покоління та статі можна вважати універсальними, виходячи із їх наявності у семантиці ТС мов, що розглядаються (див. табл. 2).
6.3. За кількістю термінів, які входять до ЛСГ спорідненості мов набору було виділено 5 ступенів (див. п. 1.3). Найбільша кількість ТС зареєстрована у китайській мові, де існують терміни для розрізнення найдрібніших категорій спорідненості (60 ТС). Найменш диференційованою є ЛСГ спорідненості гвінейської мови фанті, яка нараховує 10 одиниць, що охоплюють усі категорії спорідненості. Найпоширенішим є ІІ ступінь наповненості ЛСГ спорідненості, до якого належать 15 мов набору. У розподілі мов за ступенями наповненості переважає дієвість генетичних та ареальних факторів (див. п.1.3.).
6.4. Кількість ТС у певній мові пов’язана з кількістю ознак, що входять до їх семантичного набору. Це означає, що, чим більше ознак виявлено в семантичній структурі окремого терміна, тим більш сегментованою є парадигма спорідненості мови, до якої він належить.
6.5. Для ТС мов, розглянутих у роботі, характерним є явище полісемії. Розширення значення ТС пов’язане з прагненням мовної економії. Наявність у лексем на позначення спорідненості та мовних одиниць інших тематичних груп загальних сем обумовлює розвиток багатозначності у системі ТС. Високий ступінь подібності семантики ТС розглянутих мов пояснюється їх історичною приналежністю до індоєвропейської групи. Причина розбіжності наборів ЛСВ мовних одиниць, що досліджувалися, пояснюється впливом етнокультурних особливостей кожного народу як носія певної мови, а також різницею історичного процесу формування мовної картини світу (див. п. 4).
6.6. Морфологічна структура ТС та ступінь їх полісемічності перебувають у тісному зв’язку: кореневі ТС є багатозначнішими у порівнянні з іншими структурними типами, якими виражені лексеми цієї парадигми (див. п. 4).
6.7. Аналіз семантики ТС показав, що для 75% мов набору характерна наявність реципрокних ТС, тобто тих, що використовуються для називання двох або декількох родичів (див. п. 5).
6.8. Найбільш продуктивними серед реципрокних є ТС несуміжні за поко-лінням та статтю. Найменш продуктивними є реципрокні групові ТС (див. п.5).
6.9. Типологічний аналіз ТС показав, що у формуванні систем ТС переважає дія генетичних та ареальних факторів, що виявляється у способах утворення ТС, складі наборів їх диференційних семантичних ознак, наявності специфічних семантичних ознак, характері розвитку багатозначності (див. п.2, 3, 4, 5).
6.10. У таблиці 5 представлені типологічні узагальнення імовірнісного ха-рактеру у сфері морфології та семантики ТС, де квантор () позначає узагаль-нення, вірні для усіх мов, квантор (d) указує на статистичний характер узагаль-нення. Форма запису запозичена із праці Б.А.Успенського (Б.А.Успенский, 1965).
Таблиця 5
Типологічні узагальнення у сфері морфології та семантики термінів спорідненості
№ | Кван-тор | Умови дії узагальнення | Лінгвістичні явища | Примітки
1 | 2 | 3 | 4 | 5
1. | ТС | Кореневі ТС
2. | d | ТС | ТС-композити
3. | dАфіксні ТС | Суфіксні ТС
4. | dТС, що утворюються за участю більш ніж одного афікса | Низька типологічна продуктивність ТС цього типу | 5. | dТС-композити | Іменник + іменник | 6. | dТС, що утворюються за участю більше двох основНизька типологічна продуктивність ТС цього типуВиняток: китайська
7. | dТС-словосполучення | Дескриптивні та дефінітивні ТС | Виняток: монгольська, калмицька, арабська
8. | dТС-афіксні композити | Низька типологічна продуктивність ТС цього типу | 9. | dТС із інтегральною семантичною ознакою кровної спорідненості | Висока типологічна продуктивність семантичних наборів із ознаками лінії та напрямку спорідненості, віку, покоління та статі | 10. | d | ТС із інтегральною семантичною ознакою спорідненості через шлюб | Висока типологічна продуктивність семантичних наборів із ознаками лінії та напрямку спорідненості, покоління та статі | 11. | dОзнака статі Ego | Низька типологічна продуктивність семантичних наборів ТС цього типу | Виняток: аліварра, джингілі, яральде, американо-індійські, нігеро-кон-голезькі
Продовження таблиці 5 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 12. | dСемантичні набори з великою кількістю семантичних ознак | ТС із складною морфологічною структурою | 13. | d | Полісеманти третього ступеня | Лексеми зі значенням батько та мати
14. | d | Полісеманти другого ступеня | Лексеми зі значенням брат, ‘дядько, ‘тітка
15. | d | Полісеманти першого ступеня | Лексеми зі значенням ‘дід’, ‘бабка’, ‘сестра’, ‘кузен’, ‘кузина’, ‘онук’ та ‘онука’
16. | d | ТС | Реципрокні ТС | Виняток: башкирсь-ка, гагаузь-ка, кал-мицька, китайська, рапануйсь-ка, оджиб-ва, крі, йурок, ба-мана, тура
17. | d | Реципрокні ТС | ТС несуміжні за поколінням та статтю
18. | d | Реципрокні ТС | Низька типологічна продуктивність групових реципрокних ТС
У Додатках містяться: а) логічно можливі варіанти термінів спорідненості; б) таблиці семантичної наповненості лексичних одиниць, що були проаналізовані, але не увійшли в основний текст; в) типологічна анкета термінів спорідненості.
Основні положення дисертації знайшли відображення в наступних публікаціях:
1. Семантика слова “батько” у деяких германських та слов’янських мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Донецьк: ДонНУ, 2002. – Вип.5. – С.89-100.
2. Типологическая анкета для описания терминов родства // Вісник Донець-кого університету. Серія Б, гуманітарні науки. 2002. – №1 – С.113-118.
3. Семантика и структура слова с общим значением “дядя” в разнострук-турных языках (на материале немецкого, русского, украинского, башкирского и китайского языков) // Форма, значение и функции единиц языка и речи: матери-алы Международной научной конференции. – Минск: МГЛУ, 2002. – С.64-66.
4. Структура и семантика взаимных терминов родства
