НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

НОВІКОВА Наталя Леонідівна

УДК 631.15 + (316.342.4:316.4)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ СОЦІАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ СЕЛА

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік Української академії аграрних наук

Саблук Петро Трохимович,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

директор

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, член-кореспондент Української академії аграрних наук

Прокопа Ігор Васильович,

Об’єднаний інститут економіки

Національної академії наук України,

завідувач відділу соціально-економічних аспектів розвитку АПК

кандидат економічних наук, доцент

Махсма Марія Борисівна,

Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа: Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України,

м. Суми

Захист дисертації відбудеться “ 14 ” червня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, МСП, м. Київ-680, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх конференц-зал, кімн.317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, МСП, м. Київ-680, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий “ 13 ” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема соціального відродження села переросла у національне завдання з огляду на постійне скорочення ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки та загрозу продовольчій безпеці країни.

У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України "Назустріч людям" зазначено, що позитивні зрушення в сільському господарстві, які розпочалися в 2000 p., поки що не забезпечили належного поліпшення умов життєдіяльності сільського населення, майже не зростають реальні доходи селян, а основним джерелом їх сукупного доходу залишаються надходження від низькопродуктивної праці в особистих господарствах. Практично не відновлюється діяльність підприємств і закладів сфери обслуговування, припинилось оновлення матеріальної бази соціальної інфраструктури. Село перебуває у складних соціально-економічних умовах. Незадовільні умови праці та побуту створюють соціальну напруженість, негативно впливають на демографічну ситуацію, внаслідок чого спостерігається високий рівень депопуляції, село катастрофічно старіє. Це зумовлює актуальність дослідження сучасного стану соціально-економічного розвитку сільських територій з метою пошуку напрямів розв'язання проблем відродження села.

Дослідженню різнопланових проблем соціально-економічного розвитку села присвячені наукові праці багатьох вчених економістів: Д.П. Богині, О.А. Бугуцького, О.Г. Булавки, М.Х.Вдовиченка, П.І. Гайдуцького, Й.С. Завадського, Т.І.Заславської, Д.Ф.Крисанова, Г.І Купалової, І.І. Лотоцького, І.І. Лукінова, М.Й. Маліка, М.Б.Махсми, М.К.Орлатого, І.В.Прокопи, В.П.Рябоконя, П.Т. Саблука, М.Г. Саєнка, Р.І. Тринька, Л.О. Шепотько, В.В.Юрчишина, К.І. Якуби та інших дослідників. Разом з тим, незважаючи на їх значущість, напрями розв'язання проблем щодо відродження села досліджені ще не повною мірою, особливо в частині визначення механізмів відтворення населення на селі й управління соціальним відродженням села.

У сукупності це зумовило вибір теми, визначення мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт відділу аграрної та соціальної політики Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН по виконанню теми “Розробка теоретико-методологічних основ розвитку аграрної та соціальної політики на етапі відродження сільського господарства.”, номер державної реєстрації 0102U000260.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обгрунтованих пропозицій щодо соціально-економічного відродження села на основі комплексного аналізу сучасного стану розвитку сільських територій України та опрацювання напрямів вирішення соціальних проблем на селі.

Відповідно до поставленої мети передбачено вирішити такі основні

завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є соціально-економічні взаємозв'язки та відносини в сільській місцевості України.

Предметом дослідження обрані теоретично-методичні та прикладні аспекти соціального розвитку українського села в умовах багатоукладності в аграрному секторі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні теорії ринкової економіки, діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних і соціальних процесів. Аналіз сучасного стану, принципів і закономірностей соціального відродження села проводився з використанням економіко-статистичних методів, зокрема монографічного, статистичного узагальнення, порівняння, аналізу і синтезу. Використання інтегрального методу оцінки факторних впливів на досліджуваний показник розвитку соціальної інфраструктури дозволив побудувати просторові моделі взаємозв’язку, за допомогою яких виявлено стратегічний напрям вирішення соціальних проблем на селі. Розробка економічного механізму управління соціальним відродженням села здійснювалась за допомогою абстрактно-логічного методу та порівняння.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, Департаменту розвитку сільської місцевості та підприємництва Міністерства аграрної політики України, дані річних звітів і матеріали первинного обліку окремих сільськогосподарських підприємств, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі комплексного дослідження системи розвитку сільських територій обґрунтовані напрями вирішення соціальних проблем на селі. Сутність наукової новизни полягає в наступному:

вперше обгрунтовано:

- стадії прояву і функціонування економічного механізму відтворення українського селянства через ефективне виробництво-------- оплату праці грошові доходи сукупні доходи матеріальний добробут та соціальну захищеність поліпшення демографічної ситуації;

- складові економічного механізму управління соціальним відродженням села, який повинен базуватися на збереженні сільської поселенської мережі, ефективному функціонуванні об'єктів соціальної інфраструктури, зростанні матеріального добробуту селян через підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та раціональне використання прибутків підприємств;

удосконалено сутність категорій:

- соціального відродження села – як системи взаємодії національної, економічної, соціальної та духовної сфер, функціонування яких здійснюється відповідно до стратегічних інтересів селян, галузі та суспільства;

- сільської поселенської мережі – як територіальної сукупності населених пунктів й окремо взятих місць постійного проживання селян, облаштованих необхідними виробничою і соціальною інфраструктурами для забезпечення належних умов життя;

- соціальної інфраструктури – як блоку об'єднаних у підгалузі підприємств, організацій та установ невиробничої сфери, управління якими повинно грунтуватися на програмно-цільовому принципі фінансування, а також наданні дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів для активізації розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць;

дістали подальший розвиток:

- напрями підвищення продуктивності праці в умовах багатоукладності за рахунок впровадження новітніх технологій, фондооснащеності, фондоозброєності, модернізації вітчизняного сільськогосподарського машинобудування;

- механізм соціальної розбудови поселенської мережі на кооперативних засадах виробничих підприємств різних укладів;

- визначення умов забезпечення купівельної спроможності сільського населення за рахунок врегулювання ціни робочої сили і зростання валового внутрішнього продукту.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані у процесі дослідження результати щодо розв'язання проблем відродження села мають сприяти поліпшенню соціально-економічного становища сільських територій, зростанню ефективності функціонування об'єктів соціальної інфраструктури села і на цій основі створення умов подолання соціально-демографічної кризи на селі.

Запропоновані в дисертаційній роботі основні наукові положення і пропозиції використані Департаментом розвитку сільської місцевості та підприємництва Міністерства аграрної політики України при опрацюванні Державної програми соціального розвитку на 2003-2005 рр. та проекту Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період 2006-2011 рр. (довідка № 17-1-4 / 106 від 30.12.2004 р.), районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (довідки: № 11/11-2220 та № 11/11-2221 від 22.03.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем. Наукові положення, висновки, пропозиції, викладені в дисертації і винесені на захист, одержані автором самостійно.

У дисертаційній роботі обгрунтовано теоретичні та практичні засади соціально-економічного відродження села на основі комплексного аналізу сучасного стану розвитку сільських територій України та опрацьовано пропозиції щодо вирішення соціальних проблем на селі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), на VIII Міжнародний науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 1,06 д.а., з них 3 у фахових виданнях обсягом 0,9 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 170 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 167 найменувань. Робота містить 47 таблиць, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, відображено її наукову новизну і практичну цінність, апробацію одержаних результатів, визначено особистий внесок автора.

У першому розділі – “Теоретичні основи соціального відродження села" – розкрито багатогранність сутності відродження, поселенської мережі, соціальної інфраструктури. Виявлена об’єктивна необхідність соціального відродження села, обґрунтовано вплив власності в АПК на соціальні процеси як економічної основи формування відносин на селі. Здійснена економічна оцінка здатності українського селянства до відтворення.

Опрацювання різних літературних джерел засвідчує, що категорія відродження за своєю науково-прикладною суттю є багатогранною, тому її дослідження ґрунтуються на теоретичній систематизації об'єктивних знань і визначень.

У дисертаційній роботі обгрунтовано, що соціальне відродження села – це система взаємодії економічної, соціальної та духовної сфер, функціонування яких здійснюється відповідно до стратегічних інтересів селян, галузі та суспільства. Відродження українського села створить базу для розвитку суспільства – від українського селянина до нації в цілому, оскільки вони є елементами єдиної соціальної системи.

До категорій, що нині також потребують уточнення, належить поняття сільської поселенської мережі та соціальної інфраструктури. Визначення сільської поселенської мережі трактується як територіальна сукупність населених пунктів й окремо взятих місць постійного проживання селян, облаштованих необхідними виробничою і соціальною інфраструктурами для забезпечення належних умов життя.

Під соціальною інфраструктурою пропонується розуміти блок об'єднаних у підгалузі підприємств, організацій та установ невиробничої сфери, управління якими повинно грунтуватися на програмно-цільовому принципі фінансування, а також наданні дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів для активізації розвитку підприємницької діяльності та створення нових робочих місць.

Досвід розвинених країн світу досить переконливо свідчить, що темпи і розвиток агропромислового виробництва, соціальна розбудова сільських територій визначаються, передусім, ставленням їх урядів до потреб і запитів сільських жителів. Дослідженням встановлено, що в Україні для соціального облаштування і розвитку села на рівні держави слід здійснити комплекс першочергових соціально-економічних заходів. Насамперед необхідно припинити тут руйнівні соціальні процеси та створити інститут власника соціального довкілля. У подальшому, враховуючи бажання територіальної громади, а саме – працюючого населення, сформувати організаційно-правові форми господарювання різних типів. І лише після цього повинна розпочатися розбудова виробничих і соціальних взаємовідносин.

Для забезпечення ефективності економіки вирішальне значення має не тільки форма власності, а й підвищення матеріального добробуту сільського населення та належного споживання соціальних послуг. З цією метою необхідно наблизити рівень життєзабезпечення сільських жителів до відповідних соціально-економічних вітчизняних і розвинених країн світу стандартів.

Дослідженням встановлено, що основною причиною невирішеності виробничих, соціально-культурних і побутових проблем, низької престижності праці на селі, посилення негативних явищ в поселенській мережі взагалі є різке зменшення всіх видів фінансування на утримання та розбудову об'єктів соціальної інфраструктури. Поглиблення кризових явищ в економіці країни, негативні міжгалузеві структурні зрушення в галузях економіки, незахищений на всіх ієрархічних рівнях паритет села, формування та перерозподіл Державного бюджету України, самоусунення держави від підтримки сільськогосподарських товаровиробників, перетворення аграрної галузі в малоприбутковий сектор народногосподарського комплексу, скорочення обсягів сільськогосподарського виробництва, особливо трудомісткої сільськогосподарської продукції, створили вкрай несприятливу ситуацію щодо розвитку об'єктів соціальної інфраструктури. Вона невпинно скорочується, занепадає і руйнується. При цьому в половині від загальної кількості сіл відсутній обов'язковий для життєзабезпечення їх набір – дитячий садок, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин.

Потребує докорінного поліпшення житловий фонд на селі. Рівень комунального благоустрою сільських помешкань залишається на низькому рівні: лише 58% вулиць мають тверде покриття, 36% – освітлення, 22,5% загальної кількості сіл облаштовані водогоном, 22% – природним газом, 3,1% – каналізацією. Кожне третє село не має облаштованої зупинки громадського транспорту.

Перехід до ринкових відносин з переорієнтацією на приватні засади функціонування мають передусім спрямовуватися на поліпшення добробуту селян, формування соціального оптимуму, забезпечення їх не лише найважливішими, а й найкращими умовами життєдіяльності. Світовий досвід переконує, що збільшення виробництва матеріальних благ і підвищення ефективності аграрної галузі повинно максимально опосередковуватися належним добробутом і соціальним довкіллям.

Подолання руйнівних тенденцій у сільській поселенській мережі потребує врахування на всіх ієрархічних рівнях наслідків демографічно-розселенських процесів. На державному рівні слід опрацювати законодавчо-нормативні акти, в яких чітко визначити, насамперед, правовий статус адміністративно-територіальних одиниць та повноваження органів місцевого самоврядування щодо удосконалення територіальної організації й розміщення виробництва. Визначальним має бути не тільки максимальне збільшення виробництва валової продукції, а й поліпшення демографічної ситуації, призупинення деградації населених пунктів, примноження трудового потенціалу, забезпечення добробуту кожного сільського жителя і на цій основі – вирішення розселенської та продовольчої проблем у країні.

Провідну роль при цьому повинні відігравати сільські та селищні ради як суб'єкти реального самоврядування в безпосередній співпраці із сільськогосподарськими підприємствами, розташованими на даній території. Саме вони повинні ініціювати пріоритетність розбудови підвідомчих їм територій об'єктами виробничого й соціального призначення.

Пропонується розроблений дисертантом економічний механізм відтворення населення на селі, який забезпечить, по-перше, призупинення руйнівних процесів у виробничій сфері та створення належного підгрунтя для подальшого її розвитку. По-друге, дасть змогу забезпечити селянам оптимальний рівень оплати праці, що, в свою чергу, дозволить підвищити грошові та сукупні доходи населення і сприятиме соціальній захищеності селян (рис. 1).

Реалізація розроблених автором заходів дасть змогу створити єдину систему правових, економічних і соціальних передумов формування та функціонування сільських поселень, органічно поєднавши економічну та соціальну політику на селі, створити цілісну систему інтегрування трудового потенціалу, праці сільських жителів з економічними та соціальними умовами.

Рис. 1. Основні стадії прояву і функціонування економічного механізму відтворення українського селянства

У другому розділі – “Сучасний стан та проблеми соціального розвитку села” – досліджено демографічну ситуацію в сільській місцевості та її вплив на підвищення економічної активності селян, проаналізовано економічні й організаційні фактори відродження села, розкрито особливості розвитку різноукладності на селі та її наслідки.

Дослідженням встановлено, що кризовий стан економіки в Україні посилює демографічну напруженість. Як наслідок, значна частина населення відкинута за межі бідності і не може бути активним суб'єктом побудови ринкової економіки. Тобто причини зниження народжуваності на селі криються саме у виробничій сфері. Невиправдане і непомірне скорочення виробництва – одна із основних передумов руйнації основи відтворення життєвого потенціалу (рис.2).

Рис. 2. Динаміка активності сільського населення за 1995-2003 роки

Труднощі з відтворенням сільського населення не обмежуються лише демографічними проблемами. Існує не менш небезпечна загроза для нього – зростання захворювань, погіршення здоров'я населення та, як наслідок, – зниження тривалості життя. Скорочення тривалості життя на селі набуло сталої тенденції і загрозливого характеру. За тривалістю життя Україна посідає вже останні місця в Європі.

Дослідження показує, що означені проблеми зумовлені, по-перше, відсутністю в більшості населених пунктів закладів охорони здоров'я; по-друге, неукомплектованістю функціонуючих закладів цього спрямування фахівцями відповідного профілю безпосередньо за місцем проживання селян; по-третє, слабкою доступністю до необхідних медичних послуг внаслідок занадто високої вартості лікування; по-четверте, відсутністю належного профілактичного та лікувального обладнання в медичних установах тощо.

Сталий вплив на відтворення сільського населення мають також міграційні процеси. З причини зниження престижу праці в аграрному секторі та відпливу із села молоді віком 18-36 років, тобто демографічно найактивнішої вікової категорії населення, відбувається обезлюднення і відмирання сільських населених пунктів та наростання депресивних процесів у поселенській мережі. Особливою ознакою міграційного руху є різке, розпочинаючи з дев'яностих років, збільшення мігрантів, що вибувають за межі України. Поглиблений аналіз показує, що найбільшою мірою означені процеси проявляються в західних областях України.

Серед мігрантів переважають особи із середньою спеціальною та вищою освітою. Тобто українське село втрачає крім того й інтелектуальну основу відтворення людського капіталу. Таким чином, демовідтворювальну ситуацію, яка склалася на селі, не слід розглядати лише із соціальних, а й інтелектуальних позицій. Диверсифікація виробництва в аграрному секторі і на цій основі відродження кожного, незалежно від розміру поселення, є чи не одним із найважливіших пріоритетів відродження українського села. При цьому збалансований розвиток кожного з них залежить, насамперед, від економічної самодостатності розвитку поселенської мережі саме на мікрорівні.

Загальновідомо, що основою розвитку будь-якого виробництва є його матеріально-технічне оснащення. Проведене реформування в аграрному секторі, приватизаційні процеси включно з орендними відносинами внесли докорінні зміни в технологічний рівень і матеріально-технічну базу виробництва. Аналіз матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств показує, що фондооснащеність одиниці сільськогосподарських угідь за період з 1990-2003 рр. знизилась у 8,5 раза, а фондоозброєність одного працюючого – в 5,1 раза. Забезпеченість сільського господарства основними видами сільськогосподарської техніки становить 40-60%. Слід вказати на високий рівень її зношеності в сільськогосподарських підприємствах. Майже 90% наявної її кількості вже давно відпрацювала свої нормативні строки експлуатації. Результат такої руйнації – різке зменшення валової продукції рослинництва і тваринництва. У рослинництві зникають такі високорентабельні галузі як льонарство, хмелярство, знижується економічна ефективність цукробурякового підкомплексу, виноградарства і виноробства, садівництва та кормовиробництва.

Спостерігаються високі темпи зниження виробництва продукції тваринництва внаслідок скорочення поголів'я худоби і птиці в сільському секторі, низької ефективності виробництва кормів в особистому секторі, катастрофічне зниження і збитковість виробництва продукції тваринництва. Через низьку прибутковість нею практично не займаються сільськогосподарські підприємства. Як наслідок, за 1990-2003 рр. обсяги виробництва валової продукції в усіх категоріях господарств зменшилися в 1,9 раза, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – у чотири рази. Зокрема, якщо в 2003 р., порівняно з 1990р., обсяги виробництва в рослинництві знизились в 1,6 раза, то у тваринництві вони зменшились у 2,2 раза, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – відповідно у 3,4 та 5,5 раза (табл. 1).

Таблиця 1

Індекси виробництва валової продукції по категоріях

господарств, % (100% - 1990 р.)

Роки |

Продукція сіль-

ського госпо-

дарства | Усі категорії господарств | Сільськогосподарські підприємства | Господарства населення

Продукція рослинництва | Продукція тваринництва | Продукція рослинництва | Продукція тваринництва | Продукція рослинництва | Продукція тваринництва

1990

1995

2000

2001

2002

2003 | 100

65

53,3

58,8

59,5

52,9 | 100

73,3

64,2

72,1

71,1

61,1 | 100

56,5

42,4

45,3

48,6

45,1 | 100

56,1

37,2

45,8

42,4

29,8 | 100

41,4

17,1

18,8

21,0

18,8 | 100

136,9

163,4

169,2

174,3

175,4 | 100

86,1

92,3

97,3

100,4

95,9

Джерело: Розрахунки автора на основі даних Державного комітету статистики України.

У господарствах населення в рослинництві за цей період відбувався приріст виробництва в 1,8 раза. У тваринництві рівень виробництва практично не змінився. Проте ефективно впливати на загальне виробництво продукції тваринництва в Україні вони ще не спроможні.

Для підвищення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції слід, по-перше, призупинити скорочення чисельності сільського населення, стабілізувати і поступово нарощувати трудовий потенціал; по-друге, кожному сільськогосподарському підприємству необхідно якнайшвидше забезпечити високу зайнятість працездатного населення і стати на шлях диверсифікації виробництва; по-третє, створити багатогалузеве виробниче середовище з максимальним використанням природно-ресурсного потенціалу, збільшити виробництво в регіонах, що мають найсприятливіші для цього природно-кліматичні умови; по-четверте, орієнтуватися на індустріальний шлях розвитку аграрної сфери з широким використанням інноваційних процесів та інтеграції вітчизняного продовольчого комплексу в світову економіку.

Соціально-економічна розбудова кожної окремо взятої території набуває визначальної ролі у прискоренні соціально-економічної результативності становлення в українському селі багатоукладної економіки, фундаментом якої має стати ефективний розвиток усіх господарюючих суб'єктів.

Розвиток різноукладності можна вважати ефективним лише за умови, якщо процес формування укладів та його соціально-економічні результати матимуть чітку стратегічну спрямованість і відповідатимуть індивідуальним інтересам усіх жителів. У ширшому й більш узагальненому відношенні це означає, що соціально-економічне становлення й утвердження кожного укладу (державного, приватного) та субукладів (приватно-орендного, індивідуально-орендного, господарсько-товаристського тощо) має підпорядковуватися необхідності ефективного розвитку не лише охоплюваних ним господарюючих суб'єктів, а й всієї території. Критерієм при цьому слід вважати фінансове зміцнення як кожного суб'єкта укладу й субукладів так і всієї територіальної системи життєзабезпечення. Створення такої принципово нової схеми соціальної розбудови кожного населеного пункту, заснованої на приватній власності, можливе лише з використанням соціально-економічного кооперування. Кооперація у виробничій та соціальній інфраструктурі села сприятиме розв'язанню низки важливих для села соціально-економічних проблем.

Соціальні інтереси, які реалізуються шляхом кооперації, різноманітні й можуть включати такі сфери послуг як роздрібну торгівлю, будівництво, ремонт і благоустрій житла, господарських приміщень тощо. Їх наближеність до споживача сприятиме створенню й успішному функціонуванню на селі малих і середніх підприємств, буде досить оперативно задовольняти зростаючі потреби населення, що безпосередньо впливатиме на підвищення життєвого рівня на селі.

Для ефективного функціонування кооперативів необхідно на державному рівні врегулювати відносини власності та захисту прав власника кооперативного утворення; удосконалити їх фінансово-кредитне забезпечення, особливо підтримку новостворених кооперативних агроформувань; широкого залучення інвестицій, включаючи іноземні, на розвиток, оновлення й модернізацію основних засобів спільних кооперативних формувань виробництва, послуг різного спрямування.

У третьому розділі – “Основні напрями вирішення соціальних проблем на селі” обгрунтовується для впровадження в практику програмно-цільовий механізм регулювання соціально-економічного розвитку територій. При цьому пропонується розробка державних комплексних програм, які повинні базуватися на високоефективному виробництві кожного, незалежно від форм господарювання, підприємства. Визначені основні складові економічного механізму управлінням соціальним відродженням села.

Програмно-цільовий метод регулювання соціально-економічного розвитку сільської території широко застосовується у практиці всіх держав і надзвичайно актуальний нині для України. За допомогою програм, переважно соціально-економічного спрямування забезпечується взаємозв'язок розвитку галузей агропромислового комплексу із соціальним відродженням села через бюджетне фінансування, кредитування розбудови соціальної інфраструктури,

житлового будівництва, створення нових робочих місць, підтримку фермерства, стимулювання підприємницької активності тощо.

Програма відродження кожного села повинна мати таку структуру: цілі і завдання; поліпшення демографічної ситуації; розвиток продуктивних сил, поселенської мережі і територій; реформування економічних відносин і створення засад ринкової економіки; формування повноцінного життєвого середовища; механізм їх реалізації. Цілі і завдання програми узгоджуються з основними параметрами розвитку всіх сільськогосподарських підприємств, розміщених на тій чи іншій території, в межах територіально-адміністративного утворення.

Програми соціально-адміністративного розвитку адміністративно-територіальних утворень мають бути складовою комплексних програм соціально-економічного розвитку сільських територій, району, області, які, в свою чергу, повинні бути складовою Національної програми соціальної політики держави і мають забезпечити консолідацію суспільства навколо ідеї створення соціальних цінностей у суспільстві (рис. 3).

Рис. 3. Структура формування Національної програми соціальної політики

Соціальна політика повинна спрямовуватися передусім на мотивацію та відтворення діяльності працездатного населення. Саме продуктивна праця цієї категорії населення допоможе реально забезпечити створення належного соціуму як у місті, так і на селі, перетворити кожного його жителя з пасивного спостерігача в самостійного суб'єкта суспільних дій.

Дисертантом опрацьовані складові економічного механізму управлінням соціальним відродженням села, який дозволяє за рахунок раціонального використання фінансових можливостей всіх підприємств на території кожного поселення концентрувати кошти на пріоритетних напрямах соціальної розбудови поселенської мережі з подальшим переходом від локальних до територіально-цільових принципів регулювання її розвитку (рис 4).

Сільськогосподарське підприємство в умовах товарно-грошових відносин не може бути замкнутою системою. У процесі сільськогосподарського виробництва воно повинно функціонувати на основі територіальної інтеграції в межах адміністративно самоврядного формування. Економічні інтереси колективів сільськогосподарських підприємств, що базуються на підвищенні економічної ефективності виробництва та максимальному задоволені матеріальних й інших потреб кожного працюючого, наповнюються конкретним змістом лише тоді, коли воно поєднується із створенням оптимальних можливостей щодо належної організації побуту, відпочинку і проживання працюючих та їх сімей. У цьому контексті адміністративно-територіальна одиниця з її виконавчим органом – сільською радою – повинна являти собою злагоджений соціально-економічний комплекс, в якому всі виробничі і соціальні підрозділи підпорядковані загальним раціонально узгодженим територіальним інтересам. З цією метою на рівні сільської ради насамперед слід створити спеціальний фонд, у функціональне підпорядкування якого повинно входити формування необхідних потужностей територіального соціального комплексу для надання кожному жителю села не тільки гарантованого Конституцією України мінімального набору послуг охорони здоров'я та освіти, а й суттєвого доповнення їх якісними, різноманітними послугами житлово-комунального та побутового спрямування, культури, торгівлі, транспорту, зв'язку.

Реформованим сільськогосподарським підприємствам різних форм власності, які користуються послугами соціального спрямування (вода, дороги, електромережа тощо), при обмеженні коштів у місцевих фондах самоврядування доцільно здійснювати обов’язкові щорічні відрахування з фонду соціального розвитку до територіального фонду соціальної розбудови. Планування витрат ведеться на основі прогнозних розрахунків одержання прибутків за рік, основою яких мають бути бізнес-плани. Слід зазначити, що використання фонду на соціальну розбудову можливе за обов'язкової ухвали рішенням зборів пайовиків.

В умовах фінансової стабілізації організаційні принципи самоврядної політики щодо соціальної розбудови сільських територій на оглядовий та більш віддалений періоди мають бути спрямовані, насамперед, на селективне фінансування, яке передбачає концентрацію коштів на пріоритетних напрямах соціальної розбудови з подальшим переходом від локальних до територіально-цільових принципів регулювання розвитку територій різного ієрархічного рівня.

Рис.4. Складові економічного механізму соціального відродження села

Поряд із викладеним, необхідно забезпечити чітку адресність використання фінансових ресурсів за пріоритетними напрямами. В умовах різкого їх обмеження як на самоврядному так і господарському рівнях, тільки пріоритетність може забезпечити оптимальний варіант вирішення проблем збереження та подальшого розвитку соціального підкомплексу на селі. Всі, навіть мінімальні ресурси, влада повинна концентрувати на головних соціальних напрямах, передбачаючи обов'язкову поетапність розбудови та формування соціального блоку сільських поселень.

У подальшому, з поліпшенням фінансового стану сільських рад, з метою оптимізації комплексної дії сукупності факторів економічного та соціального розвитку сільських територій, буде доцільно зосередити повністю функцію соціальної розбудови на селі у правовій та фінансовій компетенціях місцевого самоврядування.

Функціонування запропонованого механізму забезпечить концентрацію всіх суб'єктів як самоврядного, так і господарського рівнів на соціальній розбудові села, що сприятиме збереженню сільської поселенської мережі, ефективному зростанню матеріального добробуту селян та поліпшенню демографічної ситуації.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено обґрунтування теоретичних і практичних засад соціально-економічного відродження села на основі комплексного аналізу сучасного стану розвитку сільських територій України та опрацювання пропозицій щодо вирішення соціальних проблем на селі.

Впровадження їх у практику дасть змогу суттєво поліпшити соціально-економічне становище сільських територій, сприятиме зростанню ефективності функціонування об'єктів соціальної інфраструктури села і на цій основі створенню умов виходу села із соціально-демографічної кризи.

Проведені дослідження дають змогу зробити такі висновки і пропозиції:

1. Складна соціально-економічна ситуація останніх років у аграрному секторі економіки України, незахищений на всіх ієрархічних рівнях паритет села, самоусунення держави від підтримки сільськогосподарського товаровиробника, скорочення обсягів сільськогосподарського виробництва, перетворення агропромислового комплексу в малоприбутковий сектор економіки створили вкрай несприятливу ситуацію щодо соціальної розбудови сільських територій. Невирішеність виробничих, соціально-культурних і побутових проблем є основною причиною різкого зменшення всіх видів фінансування розбудови об'єктів соціальної інфраструктури, низької престижності праці на селі, посилення негативних явищ в існуючій поселенській мережі взагалі.

2. Економічна криза в Україні посилює демографічну напругу. Як наслідок, село вимирає, зростає бідність сільського населення, значна частина якого сьогодні не може бути активним суб'єктом розбудови ринкової економіки. Дослідження засвідчують, що причини зниження народжуваності на селі криються саме у виробничій сфері. Невиправдане і непомірне скорочення виробництва – одна з основних передумов руйнації основи відтворення життєвого потенціалу. Крім того, внаслідок посилення міграційних процесів українське село втрачає інтелектуальну основу відтворення людського капіталу.

3. Обгрунтовані дисертантом основні стадії прояву і функціонування економічного механізму відтворення населення на селі забезпечать, насамперед, призупинення руйнівних процесів у виробничій сфері, що дасть можливість стабілізувати і поступово збільшити трудовий потенціал, створити належне підгрунтя для впорядкування оплати праці, підвищення грошових і сукупних доходів селян, зростання їх матеріального добробуту і соціальної захищеності.

4. Дослідження матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств виявило низький рівень фондооснащеності та фондоозброєності. Поряд з цим існуюча база характеризується високим рівнем зношеності. Наслідок такої руйнації – різке зменшення валової продукції рослинництва і тваринництва. Для підвищення ефективності виробництва, призупинення скорочення рівня його технічної оснащеності необхідно поступово нарощувати технічні потужності, забезпечити високу зайнятість сільського населення, створити багатогалузеве в кожному сільськогосподарському підприємстві середовище з максимальним використанням природно-ресурсного потенціалу.

5. Результатом аграрної реформи в Україні є глибокі соціальні зміни у селянському середовищі. Одним із таких процесів виступає формування сільської різноукладності, найбільш очевидним вираженням якого є трансформація історично сформованих укладів (державного, приватного) у напрямі появи нових субукладів (приватно-орендного, господарсько-товаристського, фермерського тощо) з їх специфічною сутністю та особливостями виробничих відносин в кожному з них. Становлення в українському селі багатоукладної економіки, ефективний розвиток в ній укладів саме на кооперативних засадах сприятимуть економічній та соціальній самодостатності поселенської мережі як системи життєзабезпечення кожного селянина.

6. Розвиток будь-якої локальної території повинен здійснюватися з урахуванням інтересів прилеглих територій. Таке узгодження забезпечуватиметься програмами різного ієрархічного рівня. Програма відродження кожного села повинна враховувати необхідну самодостатність, включати: цілі та завдання; поліпшення демографічної ситуації; відродження територій і поселень; розвиток продуктивних сил як основи його відродження; реформування економічних відносин і створення засад ринкової економіки; формування повноцінного життєвого середовища; механізм їх реалізації.

7. Соціальні програми адміністративно-територіальних утворень мають бути складовою комплексних програм соціально-економічного розвитку регіону, району, області, які, у свою чергу, повинні бути складовою Національної програми соціальної політики держави і мають забезпечити консолідацію суспільства навколо ідеї створення соціальних цінностей як на окремих територіях, так і в суспільстві загалом. У центрі їх має бути людина як основна продуктивна сила і мета особистого і суспільного збагачення.

8. Основні складові економічного механізму управлінням соціальним відродженням села, запропоновані в дисертаційній роботі, дозволять за рахунок підвищення ефективного сільськогосподарського виробництва та раціонального використання прибутків підприємств на території кожного поселення концентрувати кошти на пріоритетних напрямах соціальної розбудови поселенської мережі з подальшим переходом від локальних до територіально-цільових принципів регулювання її розвитку. Це сприятиме задоволенню зростаючих потреб селян, підвищенню рівня їх матеріального добробуту й поліпшенню демографічної ситуації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Новікова Н.Л. Державна підтримка розвитку соціальної інфраструктури села // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 185: В 4 т. Т. 2. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 295-298.

2. Новікова Н.Л. Сучасний стан та тенденції розвитку соціальної сфери села

// Економіка: Проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 186: В 4 т. Т. 2. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 534-538.

3. Новікова Н.Л. Мотивація праці та її теорії. // Економіка: Проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 187: В 4 т. Т. 2. Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 446-449.

4. Новікова Н.Л. Оцінка ролі та значення доходів сільського населення у відроджу вальних процесах // Матеріали 5-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України”. – Т. 1. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 107-108.

5. Новікова Н.Л. Напрями вирішення проблем соціального відродження села// Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”. – Т. 92. Економіка АПК. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 49-50.

АНОТАЦІЯ

Новікова Н.Л. Організаційно-економічні умови соціального відродження села. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено питанням обґрунтування теоретичних і практичних засад соціально-економічного відродження села й опрацюванню пропозицій щодо вирішення соціальних проблем сільських територій.

У дисертаційній роботі уточнено сутність понять соціально-економічного відродження села, сільської поселенської мережі, соціальної інфраструктури, досліджено вплив власності як економічної основи формування соціальних відносин на селі, дана економічна оцінка здатності до відтворення українського селянства. Проаналізована демографічна ситуація в сільській місцевості та визначений її вплив на підвищення економічної активності селян. Виявлені економічні й організаційні фактори відродження села, особливості розвитку різноукладності на селі та її наслідки. Запропоновані основні напрями вирішення соціальних проблем на селі, розроблений економічний механізм відтворення українського селянства та економічний механізм управління соціальним відродженням села, обґрунтована розробка державних комплексних програм розвитку сільських територій, виявлені напрями ефективної розбудови соціальної інфраструктури села.

Ключові слова: соціальне відродження села, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, сільська територія, різноукладність, виробнича сфера, сільська поселенська мережа.

АНнотацИя

Новикова Н.Л. Организационно-экономические условия социального возрождения села. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2005.

Диссертация посвящена вопросам обоснования теоретических и практических основ социально-экономического возрождения украинского села и разработке предложений по решению социальных проблем развития сельских территорий.

Кризис в экономике Украины обуславливает усиление демографической напряженности. Как следствие, большинство населения находится за пределами бедности и не может быть активным субъектом рыночной экономики. Таким образом, причины снижения рождаемости на селе кроются именно в производственной сфере. Экономически необоснованное сокращение производства является одной из основных предпосылок негативного влияния на воспроизводство жизненного потенциала.

На воспроизводство сельского населения существенно влияют также миграционные процессы. Украинское село теряет интеллектуальную основу воспроизводства. Таким образом, демовоспроизводственную ситуацию следует рассматривать не только из социальных, но и экономических и интеллектуальных позиций. Диверсификация производства в аграрном секторе и на этой основе возрождение каждого, независимо от размера населенного пункта является одним из важнейших приоритетов возрождения украинского села. При этом сбалансированное развитие каждого из них зависит, в первую очередь, от экономической самодостаточности развития поселенческой сети именно на микроуровне.

В работе предложен экономический механизм воспроизводства сельских жителей, который обеспечит приостановление разрушительных процессов в производственной сфере и образует прочный фундамент для дальнейшего ее развития, а также позволит обеспечить сельское население оптимальным уровнем оплаты труда, что, в свою очередь, повысит их доходы и будет способствовать социальной защищенности.

Социально-экономические преобразования каждой отдельно взятой территории играют определяющую роль в ускорении социально-экономической результативности становления в украинском селе многоукладной экономики, фундаментом которой должно стать эффективное развитие всех хозяйствующих субъектов. Развитие многоукладности можно считать эффективным только при условии, если процесс образования укладов и его социально-экономические результаты будут стратегически направлены на необходимость эффективного развития всей территории как системы жизнеобеспечения каждого сельского жителя. Образование такой принципиально новой структуры в каждом населенном пункте возможно с использованием социально-экономической кооперации.

Устранение незащищенного на всех иерархических уровнях паритета села, самоустранение власти от поддержки сельскохозяйственного товаропроизводителя, преобразование аграрной отрасли в малоприбыльный сектор экономики, сокращение объемов сельскохозяйственного производства, особенно трудоемких его отраслей необходимо учитывать при разработке социальных программ административно-территориальных образований, которые должны быть составной частью комплексных программ социально-экономического развития сельских территорий, района, области, которые в свою очередь, должны быть составной Национальной программы социальной политики государства и обеспечить консолидацию общества вокруг идеи образования социальных ценностей в обществе.

В диссертации разработан экономический механизм управления социальным возрождением села, который позволяет за счет повышения производства и рационального использования финансовых возможностей всех действующих на территории предприятий концентрировать средства на приоритетных направлениях развития поселенческой сети с дальнейшим переходом от локальных к территориально-целевым принципам регулирования и развития. Функционирование предложенного механизма обеспечит концентрацию всех субъектов как управленческого, так и хозяйствующего уровней на социальном развитии села, что будет способствовать сохранению сельской поселенческой сети, эффективному росту материального благосостояния сельских жителей и оздоровлению демографической ситуации.

Реализация разработанных в диссертационной работе мероприятий даст возможность образовать единую систему правовых, экономических, социальных предпосылок формирования и функционирования сельских населенных пунктов, органически объединив экономическую и социальную политику в селе, образовать целостную систему интегрирования трудового потенциала с экономическими и социальными условиями. Их внедрение будет способствовать более рациональному использованию существующей социально-культурной базы, сохранению исторически сложившихся и формированию новых традиций и обычаев, и на этой основе образованию полноценной жизненной среды в сельской местности.

Ключевые слова: социально-экономическое возрождение села, демографическая политика, производство, социальная инфраструктура, производственная инфраструктура, социальная сфера, сельская территория, многоукладность, экономическая политика.

ANNOTATION

Novikova N.L. Organizational and economic conditions for socialimprovement of rural areas. – Manuscript.

The thesis is to receive the degree of the candidate of economic sciences in specialty 08.07.02 – economic of agriculture and the agri-industrial complex. –