СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ОТПУЩЄННІКОВА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 658.155

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06. 01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРЕТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, доцент

Костирко Лідія Андріївна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою фінансів.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Єгоров Петро Володимирович, Донецький національний університет Мiнiстерства освiти i науки України, завідувач кафедри фінансів та банківської справи (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент Вожжов Анатолій Павлович, Севастопольський національний технічний університет Мiнiстерства освiти i науки України, завідувач кафедри фінансів та кредиту (м. Севастополь).

Провідна установа – Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу (м. Харків).

Захист відбудеться 9 червня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, Луганськ-34, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, Луганськ-34, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 29 квітня 2005 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради |

Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економіка України поступово трансформується в ринкову, визначальними рисами якої є функціонування різних форм власності, вільне підприємництво, конкуренція в усіх її формах, ринкове ціноутворення, прибуток та інші категорії, властиві товарно-ринковому господарству. В системі категорій ринкової економіки велике значення має прибуток, який має складну структуру та є ще не достатньо вивченим економічною наукою.

У період трансформаційної економіки мають місце значні зміни щодо показника прибутку – його роль у господарському механізмі зростає. В умовах сучасного економічного розвитку країни та формування реальної самостійності підприємств прибуток одержав новий зміст, оскільки в ринкових умовах він виступає не тільки основним джерелом розвитку господарської діяльності будь-якого підприємства, але й стимулом його діяльності. Прибуток забезпечує інтереси держави, власників, персоналу підприємства і є головною рушійною силою ринкової економіки.

Прибуток підприємства є об’єктом управління. В сучасних умовах відбуваються зміни, що впливають на підходи до управління підприємством. Ці зміни відображають нову роль прибутку для діяльності підприємства. Для ефективного управління підприємством у цілому й таким важливим показником, як прибуток, зокрема, необхідне вдосконалення існуючих інструментів управління, а також розробка нових, що відповідають сучасним економічним умовам діяльності українських підприємств. Ступінь адекватності системи управління прибутком реальній дійсності значною мірою залежить від того, наскільки ефективними є інструменти управління прибутком підприємства.

Необхідність теоретичного обґрунтування такого комплексного інструменту, як механізм управління прибутком підприємства й розробки практичних рекомендацій щодо організації його функціонування визначили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету та задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри фінансів Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дослідження використано при виконанні теми ДН – 39-03 "Дослідження і формування механізму забезпечення стійкості фінансових і промислових компаній регіону" (№ державної реєстрації 01034000419). Внесок автора полягає в уточненні функцій прибутку промислових підприємств, дослідженні методів управління прибутком підприємства, визначенні принципових підходів щодо формування механізму управління прибутком промислових підприємств.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка механізму управління прибутком підприємства та рекомендацій щодо його впровадження.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішено такі наукові та практичні завдання:

дослідити економічну природу прибутку, його роль і значення в діяльності підприємства; проаналізувати функції прибутку підприємства;

розглянути правомірність та доцільність розгляду прибутку як об’єкта управління; проаналізувати інструментарій управління прибутком;

розглянути інвестиційні потреби підприємства;

дослідити передумови та розробити принципові основи формування механізму управління прибутком підприємства;

розробити аналітичні й організаційні процедури механізму управління прибутком підприємства;

розробити науково-методичні рекомендації щодо застосування механізму управління прибутком підприємства.

Об'єктом дослідження є управління прибутком підприємства. Предметом дослідження є теоретичні питання, принципи, логіка, способи та практичні аспекти формування механізму управління прибутком підприємства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження, та загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретичною основою дослідження послугували фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управління прибутком. Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють формування та розподіл прибутку підприємств в Україні. Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, дані первинного обліку та звітності промислових підприємств, результати власних досліджень та спостережень.

У роботі використано методи логічного аналізу (при дослідженні функцій прибутку), прогнозування (при розробці аналітичних процедур механізму управління прибутком), пірамідального аналізу (при визначенні інвестиційних потреб підприємства), портфельного аналізу (при формуванні портфеля інвестиційних потреб підприємства), експертних оцінок (при формуванні та ранжируванні портфеля інвестиційних потреб підприємства); метод сценаріїв (при розробці альтернативних варіантів управлінських рішень щодо прибутку підприємства); економіко-математичні методи (при формуванні інтегрованого переліку ранжированих потреб підприємства).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці механізму управління прибутком підприємства на основі портфельного аналізу та розроблених аналітичних і організаційних процедур.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

уперше:

розроблено механізм управління прибутком підприємства, дію котрого спрямовано на одержання прибутку заданої величини, яка дозволить фінансово забезпечити реалізацію вибраної стратегії діяльності підприємства, його поточні потреби та завдяки цьому відновити основну функцію прибутку підприємства – стимулюючу;

застосовано метод портфельного аналізу щодо структурування інвестиційних потреб підприємства, що дозволяє сформувати портфель інвестиційних потреб, який є головним елементом механізму управління прибутком підприємства;

розроблено аналітичні процедури щодо формування, ранжирування та структурування інвестиційних потреб підприємства, формування портфеля інвестиційних потреб, визначення його параметрів і порядку перегляду, виконання яких забезпечує дію механізму управління прибутком підприємства;

уточнено:

поняття інвестиційних потреб підприємства, які розглядаються як вартість завдань, вирішення котрих дозволяє реалізувати стратегію підприємства або вирішити поточні завдання його діяльності, що дозволило провести класифікацію таких потреб;

характер взаємозв'язку прийнятої підприємством стратегії та її фінансового забезпечення шляхом декомпозиції стратегії, що дозволяє сформулювати завдання, котрі її реалізують, визначити вартість їх реалізації та вартість портфеля інвестиційних потреб підприємства;

одержало подальший розвиток:

використання методу багатокритеріальної оптимізації щодо ранжирування інвестиційних потреб підприємства, результатом чого є створення інтегрованого переліку можливих інвестиційних потреб на основі результатів їх ранжирування за якісними та кількісними критеріями.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертації результати та розроблені рекомендації являють собою комплекс методичних матеріалів для формування механізму управління прибутком на підприємстві.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

аналітичних процедур щодо формування та перегляду портфеля інвестиційних потреб підприємства;

програми “Ранг” для ранжирування інвестиційних потреб підприємства;

організаційного супроводу дії механізму управління прибутком підприємства.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності промислових підприємств м. Луганськ, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатках: ЗАТ “Луганський ливарно-механічний завод” (довідка № 6/1001 від 20.01.2005 р.), ВАТ “Холдингова компанія “Луганськтепловоз” (акт упровадження № 4/1-214 від 14.02.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо формування механізму управління прибутком підприємства.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися та схвалені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур у сучасних умовах” (м. Донецьк, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі” (м. Львів, 2004 р.), IV Міжнародній науково-методичній конференції “Менеджмент малого і середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи” (м. Севастополь, 2004 р.),
V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективні методи управління промисловим підприємством” (м. Донецьк, 2005 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 11 наукових працях, серед яких 4 статті – у наукових журналах, 3 статті – у збірниках наукових праць, 4 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 2,74 д.а, з яких всі належать авторові.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 186 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертаційної роботи містять 22 таблиці та 24 рисунки, які подано на 23 сторінках. Список використаних джерел із 205 найменувань уміщено на 16 сторінках, 4 додатки – на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Теоретичні основи управління прибутком на промисловому підприємстві. В сучасних умовах економічного розвитку України та формування реальної самостійності суб’єктів господарювання відбуваються значні зміни у ставленні до прибутку на користь зростання його ролі в господарському механізмі підприємства, тому що прибуток є не тільки стимулом його діяльності, а й основним джерелом розвитку. Управління прибутком є дуже важливим та актуальним питанням для підприємства, що зумовило актуальність дослідження в роботі низки питань щодо управління прибутком підприємства, а саме економічної природи прибутку; його ролі та значення в діяльності підприємства; правомірності та доцільності розгляду прибутку як об’єкта управління; інструментарію управління прибутком. За результатами дослідження цих питань у роботі зроблено такі висновки.

Концепція прибутку як економічної категорії зазнавала значних змін і розвитку, але до нашого часу в економічній літературі існують різні точки зору щодо прибутку як економічної категорії.

Прибуток є основним інвестиційним джерелом підприємства. Напрямами інвестиційних вкладень за рахунок прибутку є мотивація персоналу, захист підприємства від банкрутства, розширене відтворювання капіталу підприємства. Достатність прибутку для фінансової підтримки цих напрямів забезпечує стабільну діяльність підприємства та його стратегічний розвиток.

Ураховуючи значення прибутку для діяльності підприємства, було досліджено функції прибутку – облікову, розподільчу, стимулюючу. За результатом аналізу статистичних даних про показники діяльності підприємств Луганської області встановлено, що функції прибутку виконуються не повною мірою, особливо стимулююча. Це веде до зниження інвестицій у капітал підприємств, а отже, до регресивних тенденцій у його діяльності. Таким чином, відтворення стимулюючої функції прибутку підприємства, яку необхідно вважати найголовнішою, потребує зосередити управлінські зусилля саме на цьому аспекті управління прибутком.

На основі дослідження підпорядкування прибутку підприємства управлінським діям у класичному їх розумінні – аналізу, плануванню, обліку, мотивації та контролю –встановлено, що прибуток відповідає всім ознакам об’єкта, на який доцільно спрямовувати дію відповідних управлінських інструментів. Це зумовило необхідність аналізу інструментарію управління прибутком підприємства.

За результатами аналізу інструментарію управління прибутком зроблено висновок, що найбільшого розвитку та використання набули методи управління прибутком підприємства, дослідження яких виявило їх розмаїття та, крім того, велику кількість думок науковців і практиків щодо методів управління та їх класифікації. Це переконую в тому, що для дієвого управління прибутком підприємства необхідне комплексне та системне використання сукупності методів, що дозволить спрямувати методичний апарат управління прибутком саме на ті аспекти управління, які є найбільш важливими для підприємства як сьогодні, так і у стратегічному плані. Використання методів управління прибутком підприємства в такому аспекті потребує розробки комплексного інструменту управління прибутком.

Дослідження контролінгу, як комплексного інструменту управління прибутком підприємства, показало, що певні вади контролінгу – розсіювання управлінських дій і зусиль щодо багатьох аспектів діяльності підприємства – не дозволяють уважати його прийнятним інструментом управління прибутком підприємства, основним призначенням якого є відновлення стимулюючої функції прибутку та фінансове забезпечення стратегічного розвитку підприємства. Тому в роботі зроблено висновок, що таким комплексним інструментом є організаційно-економічний механізм управління прибутком підприємства.

Розділ 2. Дослідження передумов формування механізму управління прибутком підприємства. Механізм управління прибутком підприємства розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів, кожен з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих за певних умов забезпечує досягнення мети механізму – отримання підприємством прибутку заданої величини.

З метою виявлення об’єкта дії механізму управління прибутком підприємства – виду прибутку – досліджено його види. Розмаїття видів прибутку підприємства, наявність багатьох точок зору на його класифікацію в економічній літературі зумовило необхідність удосконалення класифікації прибутку підприємства. Класифікацію прибутку виконано на основі вивченої сутності прибутку, огляду й аналізу існуючих класифікацій, виведення класифікаційних ознак прибутку та їх характеристик.

Класифікація прибутку підприємства дозволяє вибрати той його вид, на який буде спрямовано дію відповідного механізму управлення. Найбільш доцільно використовувати як об’єкт, на який спрямовано дію механізму управління прибутком, економічний і маржинальний прибуток. Вони найбільш повно відповідають концепції механізму управління прибутком підприємства, яка розглядає прибуток, перш за все, як інвестиційний ресурс підприємства, що використовується для фінансового забезпечення стратегії підприємства.

Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства в роботі проаналізовано чинники впливу на прибуток підприємства. Проведений аналіз дозволив виявити найбільш важливі чинники, згрупувати та класифікувати їх для подальшого використання у прийнятті управлінських рішень, що спрямовані на досягнення необхідної величини прибутку. Дослідження чинників впливу на прибуток підприємства показало, що всю сукупність чинників впливу на прибуток у дії механізму використовувати недоцільно. Тому в роботі запропоновано алгоритм урахування й оцінки чинників впливу на прибуток підприємства. Такий алгоритм дозволяє з усього розмаїття чинників впливу на прибуток підприємства відібрати ті, які значно впливають на величину прибутку конкретного підприємства, що має бути враховано при формуванні механізму управління прибутком.

Дослідження принципових основ механізму управління прибутком підприємства дозволило сформувати концепцію механізму, що розробляється, визначити його призначення, задачі, принципи формування, часовий інтервал дії, завдання та результат діяльності кожного із структурних елементів механізму – блоків.

Дія механізму управління прибутком має забезпечити отримання прибутку, величина якого дозволить фінансово забезпечити реалізацію вибраної підприємством стратегії діяльності та його поточні потреби. Запропонований механізм має реверсивний характер, який проявляється в тому, що вихідною процедурою управління прибутком підприємства є його розподіл у відповідності з величиною коштів, що необхідні для вирішення завдань стратегії підприємства. Саме реверсивний характер пропонованого механізму управління прибутком підприємства є базою для відновлення основної функції прибутку підприємства – стимулюючої. Механізм управління прибутком підприємства базується на принципах динамізму, послідовності, керованості, адаптивності, зворотного зв’язку, узгодженості та моделювання.

Структуру механізму управління прибутком підприємства показано на рис. 1.

Механізм управління прибутком має блочну структуру, а кожен з блоків – різний характер діяльності. Блоки 1 та 2 діють одноразово при підготовці механізму до дії, тобто є підготовчими. Блок 3 запускає механізм у дію й тому має вагоме значення для роботи механізму як пусковий елемент. Дія блоків 4, 5, 6, 7 має циклічний характер, інтервал циклу залежить від конкретних умов діяльності підприємства та самого механізму. Блок 8 діє постійно. Контрольний блок спрацьовує останнім у роботі повного циклу механізму і є блоком, що випереджає роботу наступного циклу, тобто механізм має циклічно-безперервний характер дії.

Дія першого блоку передбачає перетворення стратегічних установок у конкретні завдання, завдяки вирішенню яких буде здійснено прийняту підприємством стратегію. Конкретними завданнями, що реалізують цільові установки, можуть бути: збільшення фізичного обсягу продажів; раціональне використання ресурсів; зниження витрат; поліпшення асортименту шляхом продажу більш вигідних виробів; збільшення виторгу від продажу одиниці виробу та ін. Кожне з таких завдань потребує інвестиційної підтримки, тому до процедур першого блоку механізму управління прибутком підприємства входить визначення величини коштів, які потрібні для вирішення завдань, що реалізують стратегію підприємства.

Основне призначення другого блоку механізму управління прибутком підприємства полягає у виборі виду прибутку, на який спрямовано дію механізму. Цей вибір робиться на основі проведеної класифікації видів прибутку згідно з рішенням управлінців підприємства, які уповноважені приймати таке рішення.

Третій блок механізму є одним з центральних. Його цільовою функцією є підготовка необхідної для прийняття управлінських рішень щодо прибутку аналітичної та прогнозної інформації. В межах цього блоку виконуються такі процедури: аналіз інвестиційного портфеля, який являє собою набір інвестиційних рішень, котрі підприємство має намір реалізувати в поточному році; аналіз поточних інвестиційних потреб підприємства; формування реєстру потреб на плановий період; ранжирування потреб за визначеними критеріями. Результатом роботи третього блоку є формування ранжированого реєстру інвестиційних потреб підприємства з визначеною їх вартістю.

Задачею п’ятого блоку – блоку прийняття рішень – є забезпечення рівності сумарної величини інвестиційних потреб підприємства та величини прибутку, що має бути отриманий.

Прийняття рішень щодо управління прибутком припускає застосування різних інструментів – методів впливу, що спрямовані на досягнення цілей механізму. В цьому блоці на основі сформованих інвестиційних потреб та отриманої аналітичної інформації здійснюються процедури, які спрямовані на досягнення заданого рівня прибутку. У випадку досягнення рівності величини прибутку та величини інвестиційних потреб підприємства цей блок припиняє свою дію. Якщо відповідність цих величин не досягнута, то в блоці відбувається формування управлінських рішень і дій, які спрямовані або на зменшення величини інвестиційних потреб підприємства (за кількістю або масштабом), або на збільшення прибутку, або на поєднання одного й другого в різних пропорціях.

Дія організаційно-рольового блоку має забезпечити розробку структури управління, яка є адекватною цілям функціонування механізму управління прибутком, організацію та координацію діяльності персоналу щодо формування прибутку, розподіл, закріплення функцій управління прибутком і контроль за їхнім виконанням, організацію робіт для ресурсного забезпечення заходів, пов'язаних з формуванням прибутку.

Призначення контрольного блоку полягає в перевірці відповідності досягнутого результату щодо цілей і завдань, які сформульовані в блоці 1, величини прибутку та величини інвестиційних потреб підприємства (блок 3), а також у виявленні причин такої невідповідності. Дані контрольного блоку надходять в аналітичний блок, як інформація для ретроспективного аналізу, та блок формування інвестиційних потреб, які за необхідністю корегуються.

Дієва робота механізму формування прибутку підприємства базується на аналізу інформації, що стосується зовнішнього середовища функціонування підприємства. Надання такої інформації – основне призначення восьмого блоку, тобто блоку моніторингу зовнішнього середовища. З урахуванням значного впливу зовнішніх чинників та обмежень на результати діяльності підприємства й процеси досягнення цього результату, завданнями блоку є забезпечення динамічної інформації про стан і кон’юнктуру різних видів ринку, які значно впливають на формування прибутку підприємства; збереження інформаційних даних; побудова на основі інформаційних масивів моделей, призначенням яких є часткове або повне структурування проблемних ситуацій і їхнє подальше вирішення.

Розділ 3. Розробка аналітичних та організаційних процедур механізму управління прибутком підприємства. Дія механізму управління прибутком підприємства забезпечується шляхом виконання аналітичних та організаційних процедур. Найбільш важливі аналітичні процедури виконуються при виявленні та ранжируванні інвестиційних потреб підприємства (блок 3), в аналітичному блоці (блок 4) та блоці прийняття рішень (блок 5).

Виконання аналітичних процедур починається з блоку 3. Аналітичні процедури щодо формування переліку ранжированих інвестиційних потреб підприємства представлено на рис. 2. Інвестиційні потреби підприємства є основним поняттям аналітичних процедур третього блоку механізму управління підприємством, тому поняттю інвестиційних потреб підприємства приділено значну увагу: розглянуто та розвинене їх поняття, проведено їх класифікацію.

Інвестиційні потреби підприємства розглядаються як визначена вартість завдань (блок 1), вирішення яких дозволяє реалізувати стратегію підприємства або вирішити поточні завдання його діяльності. Інвестиційні потреби підприємства визначаються внаслідок декомпозиції прийнятої стратегії, яка дозволяє виділити її завдання та підзавдання, для реалізації кожного з яких потрібне відповідне фінансування.

Класифікація інвестиційних потреб підприємства дозволила виділити їх типи (фінансування поточних або стратегічних задач) і категорії (обов'язкові та можливі). Віднесення інвестиційних потреб до будь-якої з категорій залежить від їх типу, наявності альтернатив у вирішенні стратегічних підзавдань і здійснюється експертними методами.

Сукупність інвестиційних потреб підприємства, що належать до одного періоду часу, пропонується розглядати як портфель інвестиційних потреб підприємства. Портфель інвестиційних потреб – це сукупність вартості завдань стратегії підприємства та його поточної діяльності, що будуть реалізовані в планованому періоді. Формування й упорядкування портфеля інвестиційних потреб підприємства базується на принципах портфельного аналізу.

Формування портфеля інвестиційних потреб, як процедури, спирається на компетенцію, кваліфікацію й управлінський менталітет керівників та осіб, що приймають відповідні управлінські рішення. Головною особливістю процедури формування портфеля інвестиційних потреб підприємства є безперервний характер, тому що необхідно постійно повертатися до перегляду інвестиційних потреб унаслідок зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства та його внутрішніх умов. Періодичність аналізу портфеля інвестиційних потреб і визначення відповідності структури портфеля реальним умовам діяльності підприємства залежать від умов та специфіки діяльності конкретного підприємства.

Найбільш важливими параметрами портфеля інвестиційних потреб є його вартість і структура. Вартість портфеля визначається сумою вартості його елементів – інвестиційних потреб. Структурувати портфель інвестиційних потреб можна за періодом часу, сферою інвестиційних потреб (основне, допоміжне виробництво, розширене відтворення капіталу), типом інвестиційних потреб (для підтримки поточної діяльності підприємства та фінансування завдань, які визначено шляхом декомпозиції стратегії). За результатами структурування портфеля інвестиційних потреб підприємства за визначеними ознаками формується тимчасова, функціональна та видова структури портфеля.

Ранжируванню піддаються можливі інвестиційні потреби, які спрямовані на розвиток підприємства, реалізацію його стратегічних установок. Ранжирування здійснюється за якісними та кількісними критеріями. Якісний критерій віддзеркалює важливість можливої інвестиційної потреби для підприємства та відображає першочерговість її задоволення. Ранжирування інвестиційних потреб за якісним критерієм здійснюється за допомогою методів експертних оцінок. За допомогою кількісного критерію забезпечується вибір з усіх альтернатив найбільш оптимальних шляхів інвестиційного забезпечення завдань, що реалізують стратегію підприємства, та впорядкування сукупності інвестиційних потреб за цією ознакою.

За результатами ранжирування можливих інвестиційних потреб за якісним (першочерговості реалізації) та кількісним (вартість реалізації) критеріями формуються два переліки ранжированих інвестиційних потреб підприємства, ранг можливих інвестиційних потреб у яких може не збігатися. Тому пропонується скласти інтегрований ранжирований перелік можливих інвестиційних потреб, що забезпечить достатній рівень вірогідності їх ранжирування. Для формування інтегрованого ранжированого переліку можливих інвестиційних потреб застосовано метод багатокритеріальної оптимізації.

Оскільки вирішуване завдання формування інтегрованого ранжированого переліку можливих інвестиційних потреб є двокритеріальним, то зручніше вибирати оптимальне рішення безпосередньо на основі розгляду графіка оцінок, які відповідають усім виділеним підзавданням реалізації стратегії, з подальшим виділенням з нього тих підзавдань, з числа котрих має бути вибрано таке, що має оптимальну вартість (оптимальна інвестиційна потреба). Після вибору “кращої” інвестиційної потреби вона більш не розглядається. Вибір нової “кращої” інвестиційної потреби повторюється з числа тих, що залишилися. Процес триває доти, поки не залишиться остання інвестиційна потреба. Остаточний вибір оптимальної інвестиційної потреби здійснюється евристично (на основі досвіду, інтуїції, розумінь, що є неформалізованими) особою, що приймає рішення за результатами аналізу побудованого графіка. Цей графік наочно показує, якою ціною (збільшенням вартості) досягається підвищення ефективності при переході від одного недомінуючого зразка до іншого. Ранжирування інвестиційних потреб за якісним і кількісним критеріями, порівняння та приведення у відповідність результатів ранжирування за допомогою математичних методів забезпечить достатній рівень вірогідності сформованого інтегрованого переліку інвестиційних потреб підприємства, що сприятиме ефективній роботі механізму прибутку підприємства. Інтегроване ранжирування можливих інвестиційних потреб здійснюється в автоматизованому режимі за допомогою авторської програми “Ранг”.

Однією з важливих аналітичних процедур механізму формування прибутку підприємства є порівняння вартості портфеля інвестиційних потреб і величини прибутку, який має бути одержаний та дозволить реалізувати ці потреби. Для виконання такої аналітичної процедури необхідно сформувати базу порівняння – величину прибутку. Базою порівняння може бути прибуток минулого періоду, прогнозний та проектний прибуток підприємства. Результатом аналітичної процедури формування бази порівняння є обґрунтований розрахунок сум прибутку, що пропонуються як база порівняння з вартістю портфеля інвестиційних потреб підприємства.

За результатами порівняння базової величини прибутку та вартості портфеля, який містить ранжировані інвестиційні потреби, віконуються процедури, що спрямовані на досягнення заданої величини прибутку.

Організаційні процедури механізму формування прибутку підприємства базуються на результатах аналітичних процедур і припускають прийняття відповідних управлінських рішень щодо вибору бази порівняння вартості портфеля інвестиційних потреб, можливості реалізації цього портфеля, прийняття заходів щодо збільшення прибутку або перегляду портфеля.

Перегляд портфеля інвестиційних потреб може мати примусовий або періодичний характер і реалізується кількома шляхами: перегляд вартостей завдань і підзавдань, що реалізують стратегію підприємства; перегляд складу завдань і підзавдань, що реалізують стратегію; відсікання можливих інвестиційних потреб до досягнення відповідності вартості портфеля інвестиційних потреб розміру прибутку, який обрано за базу порівняння. В останньому випадку відсікаються інвестиційні потреби, які мають найменший ранг в інтегрованому ранжированому списку інвестиційних потреб.

Оскільки управлінські рішення приймають фахівці підприємства, то в дисертації розглянуто розподіл функцій, виконання різноманітних робіт у межах дії механізму, тобто його організаційні процедури. Для того, щоб виконання пропонованих аналітичних та організаційних процедур не перетворилося на додаткові види робіт, що може стати причиною неякісного, несвоєчасного їх виконання, і отже, знизити ефективність та дієвість механізму управління прибутком, необхідно внести зміни до структури управління підприємством. Ці зміни дозволять зосередити виконання аналітичних та організаційних процедур в одному підрозділі, для якого ці процедури будуть не додатковим, а основним видом роботи. Тому пропонуються такі зміни у структурі управління підприємством:

створити відділ стратегічного управління підприємством, і наділивши його функціями як от: формування стратегії підприємства та її декомпозиція на конкретні завдання та підзавдання; визначення інвестиційних потреб, що забезпечують вирішення підзадач стратегії; формування портфеля інвестиційних потреб підприємства; формування ранжированого переліку інвестиційних потреб; оцінка можливості реалізації портфеля інвестиційних потреб; перегляд портфеля інвестиційних потреб; підготовка альтернативних варіантів забезпечення збалансованості вартості портфеля інвестиційних потреб і передбачуваного прибутку; контроль за виконанням прийнятих рішень;

сформувати консультативний орган як постійно діючу нараду з питань стратегічного управління, до компетенції якого увійдуть: прийняття рішень щодо оцінки необхідності інвестиційних потреб на вирішення поточних завдань; розподіл інвестиційних потреб за категоріями “обов'язкові” та “можливі”; ранжирування можливих інвестиційних потреб підприємства за черговістю; перегляд портфеля інвестиційних потреб підприємства; прийняття рішень про способи формування необхідного рівня прибутку тощо.

У відповідності із сформованими принциповими основами механізму управління прибутком на підприємстві апробація розроблених аналітичних та організаційних процедур здійснювалася в ЗАТ “Луганський ливарно-механічний завод” (ЗАТ “ЛЛМЗ”). Зроблені висновки зводяться до такого. Декомпозиція стратегії підприємства дійсно дозволяє встановити конкретні інвестиційні потреби, що фінансово забезпечують вирішення завдань стратегії. Виконання аналітичних процедур і формування портфеля інвестиційних потреб не вимагає революційних перетворень у документопотоках і не вступає у протиріччя з існуючими потоками інформації, оскільки інформація, що використовується, формується у структурних підрозділах підприємства. Аналітичні процедури органічно вписуються в сучасну систему планування, доповнюючи та розвиваючи її. Одночасно при виконанні аналітичних процедур виникли й певні труднощі, а саме: інформація про поточні інвестиційні потреби надходить несвоєчасно, іноді в перекрученому вигляді, що знижує оперативність механізму управління прибутком; посадові особи неохоче приймають рішення, що носять альтернативний характер. Подолати це можливо шляхом створення колективного органу, що розробляє рішення у сфері управління прибутком.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження здійснено вирішення актуального науково-практичного завдання щодо формування механізму управління прибутком підприємства із застосуванням методу портфельного аналізу й розроблених аналітичних та організаційних процедур, виконання яких забезпечує дію механізму.

Основні висновки та результати, отримані в ході дослідження, зводяться до такого.

1. Зростання ролі прибутку в господарському механізмі підприємства, його значення для інвестиційної підтримки розвитку підприємства зумовило актуальність дослідження економічної природи прибутку, правомірності та доцільності розгляду прибутку як об’єкта управління; інструментарію управління прибутком. Інструментарій управління прибутком підприємства складають переважно методи управління. Дієве управління прибутком потребує системного об’єднання та використання цих методів у межах комплексного інструменту управління прибутком – відповідного механізму.

2. Механізм управління прибутком підприємства розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів, кожен з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих за певних умов забезпечує досягнення мети механізму – отримання підприємством прибутку заданої величини. Дослідження принципових основ механізму управління прибутком підприємства дозволило сформувати концепцію механізму, що розробляється, визначити його призначення, задачі, принципи формування, часовий інтервал дії, завдання та результат діяльності кожного із структурних елементів механізму – блоків.

3. З метою забезпечення дійовості механізму управління прибутком підприємства за результатами вдосконалення класифікації видів прибутку вибрано ті його види, на які спрямовано дію механізму управління прибутком, тобто економічний і маржинальний, а також проаналізовано чинники впливу на прибуток підприємства. Оскільки всю сукупність чинників впливу на прибуток у дії механізму використовувати недоцільно, у роботі запропоновано алгоритм врахування й оцінки чинників впливу на прибуток підприємства.

4. Дія механізму управління прибутком має забезпечити отримання прибутку, величина якого дозволить фінансово забезпечити реалізацію вибраної підприємством стратегії діяльності та його поточні потреби. Запропонований механізм має реверсивний характер, який проявляється в тому, що вихідною процедурою управління прибутком підприємства є його розподіл у відповідності з величиною коштів, необхідних для вирішення завдань стратегії підприємства та поточної діяльності. Саме реверсивний характер пропонованого механізму управління прибутком підприємства є основою для відновлення основної функції прибутку підприємства – стимулюючої.

5. Функціонування механізму управління прибутком підприємства забезпечується шляхом виконання аналітичних та організаційних процедур, які розглядаються як науково-обґрунтована послідовність дій, що спрямована на досягнення заданого результату того чи іншого блоку механізму.

6. Основним поняттям аналітичних процедур є інвестиційні потреби підприємства, тому їм приділено значну увагу: розглянуто та розвинене поняття інвестиційних потреб, проведено їх класифікацію, що дозволило виділити їх типи та категорії. Аналітичні процедури передбачають формування інвестиційних потреб на основі декомпозиції стратегії підприємства, їх ранжирування за якісними та кількісними критеріями, створення інтегрованого ранжированого переліку можливих інвестиційних потреб з використанням методу багатокритеріальної оптимізації, що забезпечить достатній рівень його вірогідності. Завдання формування інтегрованого ранжированого переліку можливих інвестиційних потреб є двокритеріальним, тому оптимальне рішення пропонується вибирати на основі розгляду графіка оцінок.

7. Для упорядкування інвестиційних потреб підприємства застосовано метод портфельного аналізу, що дозволило структурувати інвестиційні потреби шляхом формування портфеля інвестиційних потреб. Аналітичні процедури створюють можливість визначити параметри портфеля інвестиційних потреб – вартість і структуру, порядок і періодичність перегляду, забезпечити збалансованість вартості портфеля інвестиційних потреб і величини прибутку, що має бути отриманий.

8. Оскільки управлінські рішення приймають фахівці підприємства, то в роботі запропоновано організаційні процедури, що виконуються в механізмі управління прибутком. Ці процедури передбачають зміни у структурі управління підприємством, метою яких якісне та своєчасне виконання пропонованих аналітичних та організаційних процедур – створення відділу стратегічного управління та консультативного органу як постійно діючої наради з питань стратегічного управління. Їх функції та компетенція докладно описано в роботі.

9. Апробація розроблених аналітичних та організаційних процедур у ЗАТ “Луганський ливарно-механічний завод” показала, що декомпозиція стратегії підприємства дійсно дозволяє встановити конкретні інвестиційні потреби, а виконання аналітичних процедур і формування портфеля інвестиційних потреб не вимагає революційних перетворень у документопотоках і не вступає у протиріччя з існуючими потоками інформації. Але одночасно така апробація висвітлила й певні труднощі, які пов’язані із несвоечасним надходженням та перекручуванням інформації про поточні інвестиційні потреби, небажанням посадових осіб приймати рішення, що носять альтернативний характер.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Отпущенникова О.Н. Выбор методов управления прибылью // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 9. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 37-43.

2. Отпущенникова О.Н. Механизм формирования прибыли предприятия // Зб. наук.праць Донецької державної академії управління. Серія “Економіка”. Т.4. Вип. 29. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С. 235 -241.

3. Отпущєннікова О.М. Розробка моделі управління прибутком // Регіональні перспективи. – 2004. – № 3-5 (40-42). – С. 211-213.

4. Отпущенникова О.Н. Экономические показатели предприятий региона в условиях перехода Украины к рыночной экономике // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – №. 4(74). – С. 193-198.

5. Отпущенникова О.Н. Принципиальные основы построения системы управления прибылью на предприятии // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип.12. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2004. – С. 102-107.

6. Отпущенникова О.Н. Исследование функций прибыли предприятия в экономике Украины // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Т.3 Вип.196. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.702-707.

Друковані праці в інших видання та матеріали наукових конференцій

7. Отпущенникова О.Н. Управление формированием прибыли предприятия
// Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Університет та регіон”. – Луганськ: СУДУ, 1999. – С. 64-68

8. Отпущєннікова О.М. Формування механізму управління прибутком на основі самоорганізації // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Облік, аналіз і аудит у сучасному бізнесі”. – Львів: Компакт-ЛВ, 2004. – С. 262-265.

9. Отпущенникова О.Н. Предпосылки создания механизма формирования и распределения прибыли предприятия // Тезисы докладов и сообщений Всеукраинской научно-практической конференции “Проблемы развития предприятий и новых экономических структур в современных условиях”. – Донецк: ДНУ, 2004. – С.104-106.

10. Отпущенникова О.Н. Моделирование процесса управления прибылью предприятия // Тезисы докладов IV научно-методической конференции “Менеджмент малого и среднего бизнеса: проблемы, обучение, перспективы”. – Севастополь: СевНТУ, 2004. – С.26.

11. Отпущенникова О.Н. Структура механизма формирования прибыли предприятия // Материалы международной научно-практической конференции “Эффективные методы управления промышленным предприятием”. – Донецк: НОРД КОМПЬЮТЕР, 2005. – С.105-108.

АНОТАЦІЯ

Отпущєннікова О.М. Формування механізму управління прибутком підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2005.

У дисертаційній роботі досліджено сутність категорії прибутку, його значення в розвитку підприємства. Проаналізовано функції прибутку підприємства та встановлено втрату прибутком основної функції – стимулюючої. Досліджено прибуток як об’єкт управління, на який спрямовано дію механізму управління прибутком підприємства. Проаналізовано інструментарій управління прибутком. Виконано класифікацію видів прибутку підприємства. Проаналізовано чинники, що впливають на прибуток підприємства й розроблено алгоритм оцінки та врахування цих чинників у механізмі управління прибутком підприємства. Сформовано принципові основи формування механізму управління прибутком підприємства. Розроблено аналітичні та організаційні процедури механізму управління прибутком підприємства. Запропоновано програмне забезпечення формування та ранжирування портфеля інвестиційних потреб підприємства за допомогою методу багатокритеріальної оптимізації.

Ключові слова: прибуток, підприємство, організаційно-економічний механізм, процедури дослідження, інвестиційні потреби, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Отпущенникова О.Н. Формирование механизма управления прибылью предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2005.

В диссертационной работе осуществлено теоретическое обобщение и практическое решение актуальной задачи по разработке теоретических основ и реализации прикладных аспектов формирования механизма управления прибылью предприятия. Показано, что прибыль, являясь главным критерием успешной деятельности предприятия и основным ресурсом его развития, призвана выполнять функцию стимулирования деятельности предприятия, но, в настоящее время эта функция прибылью предприятия практически утрачена. Восстановление стимулирующей функции прибыли является основным назначением механизма управления прибылью предприятия. Проведен анализ понимания сущности прибыли предприятия, рассмотрена эволюция концепций прибыли. Прибыль предприятия предложено рассматривать как объект, на который направлено действие организационно-экономического механизма управления прибылью предприятия реверсивного типа. По результатам исследования инструментария управления прибылью предприятия установлено, что наиболее действенным и комплексным инструментом управления прибылью предприятия выступает механизм управления, в котором рассматривается влияние на прибыль внешней, внутренней среды предприятия и учитываются все аспекты формирования и распределения прибыли предприятия.

Проведена классификация видов прибыли предприятия, что обеспечивает выбор вида прибыли, на который направлено действие предложенного механизма управления прибылью предприятия. Проанализированы факторы, которые влияют на прибыль предприятия, проведена их систематизация. Показана нецелесообразность учета всей совокупности факторов в предложном механизме управления прибылью предприятия и разработан алгоритм оценки и учета факторов, влияющих на прибыль, в действии механизма управления прибылью предприятия. Разработаны принципиальные основы механизма управления прибылью предприятия, что позволило сформировать концепцию механизма, его цели, задачи, временной интервал, назначение и результат деятельности каждого из элементов механизма. Определена структура механизма управления прибылью предприятия, включающая блоки целеполагания, формирования и ранжирования инвестиционных потребностей предприятия, аналитический, контрольный блоки, блок принятия решений, блок мониторинга внешней среды.

Впервые разработаны процедуры механизма управления прибылью предприятия реверсивного типа. Реверсивный характер механизма управления прибылью проявляется в распределении заданной величины прибыли предприятия в соответствии со стратегией предприятия. Прибыль рассматривается в