Академії педагогічних наук України

Скульська Віолета Євгенівна

УДК 377.1. – 057.19

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОГО

НАВЧАННЯ БЕЗРОБІТНИХ У ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент АПН України Радкевич Валентина Олександрівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, завідувач відділу дидактики професійної освіти, м. Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор Лігоцький Анатолій Олексійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри педагогіки і кадрової роботи, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Сігаєва Лариса Євгенівна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу педагогічних технологій неперервної професійної освіти, м. Київ.

Провідна установа: |

Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, кафедра освітніх технологій, Міністерство освіти і науки України, м. Миколаїв.

Захист відбудеться „29” червня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий „27” травня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради |

Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах розвитку ринкової економіки в Україні безробіття є важливою соціально-економічною проблемою, розв’язання якої зумовлює необхідність реалізації системи заходів, спрямованих на подолання його негативних наслідків.

Незважаючи на зростання зайнятості економічно активного населення, рівень безробіття лишається високим: на кінець 2004 р. він складав 8,6 %, водночас як за рекомендаціями Міжнародної організації праці він має становити не більше 4%.

Державна політика щодо відтворення наявних трудових ресурсів, відновлення їх професійного розвитку відображена в Законах України “Про зайнятість населення” (1991 р.), “Про професійно-технічну освіту” (1998 р.), Концепції професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення (1996 р.), Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні (2004 р.), а також у програмі дій Уряду “Назустріч людям” (2005 р.). Положення, викладені в цих документах зумовлюють формування нової за своєю сутністю системи взаємовідносин “ринок праці - ринок освітніх послуг”, класичним прикладом якої є професійне навчання безробітних.

Аналіз статистичних даних свідчить, що більшість безробітних здобуває робітничу кваліфікацію у професійно-технічних навчальних закладах державної форми власності (далі – ПТНЗ). Останнім часом ця тенденція набуває поширення. Якщо у 2001 р. на замовлення державної служби зайнятості у ПТНЗ навчалося 46429 безробітних, то у 2004 р. – вже 55469 осіб. Відповідно у 2001 р. було використано навчально-матеріальну базу 518 навчальних закладів, у 2004 р. – 601.

Починаючи з 1991 р. набуто певний позитивний досвід щодо розвитку професійного навчання безробітних у ПТНЗ, водночас існують проблеми, пов’язані з його недостатньою ефективністю. Так, після завершення навчання не може знайти роботу кожний третій безробітний, що призводить не тільки до нецільового використання коштів, але й до збільшення кількості „довготривалих безробітних”, переживання ними психологічних труднощів, пов’язаних з „вторинним безробіттям”.

На основі вивчення сучасного стану професійного навчання безробітних виявлено низку суперечностей, зокрема:

- між об’єктивною потребою розвитку професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах та відсутністю належного нормативно-правового, організаційного і науково-методичного забезпечення;

- між необхідністю врахування потреб ринку праці, вимог роботодавців, а також мотивів і стимулів безробітних громадян щодо працевлаштування та відсутністю сучасної технології їх професійної орієнтації як кандидатів на навчання;

- між постійно зростаючими вимогами роботодавців до рівня професійної компетентності працівників та відсутністю науково обґрунтованої системи організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Розв’язання цих суперечностей потребує визначення організаційно-педагогічних умов, спрямованих на підвищення ефективності професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

У процесі дослідження ми звернулися до праць вчених, присвячених соціально-економічним та психолого-педагогічним проблемам професійного навчання безробітних в умовах сучасного ринку праці (К.Г.Кязимов, Ю.М.Маршавін, П.М.Новиков, О.А.Рикова, В.А.Савченко, І.М.Терюханова, В.В.Шеметов та ін.), в яких розкриваються сучасні підходи до формування системи професійного навчання безробітних як складової неперервної професійної освіти, її особливості як інструменту ринку праці, цілісної педагогічної системи, чинника, що упереджує безробіття.

Дослідження різних аспектів професійного навчання безробітних ґрунтується на положеннях, викладених у працях вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем філософії освіти (В.П.Андрущенко, Б.С.Гершунський, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.С.Лутай), неперервної професійної освіти (С.Я.Батишев, А.П.Біляєва, В.П.Беспалько, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, А.О.Лігоцький, В.Т.Лозовецька, Н.Г.Ничкало, В.О.Радкевич, М.М.Скаткін, С.О.Сисоєва та ін.), теорії особистості, психології професійної освіти на засадах особистісно-розвивального навчання, соціально-психологічної характеристики безробітних (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, Л.С.Виготський, І.О.Зимня, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, Є.О.Климов, В.В.Рибалка та ін.), на ідеях неперервної освіти дорослих (С.Г.Вершловський, С.І.Змєйов, М.Ш.Ноулз, Н.Г.Протасова, Л.Є.Сігаєва та ін.); профорієнтації населення та психологічної підтримки безробітних (Л.Є.Ляміна, Н.А.Побірченко, В.В.Синявський, Б.О.Федоришин та ін.).

Професійне навчання безробітних, як проблема педагогічної науки і практики, знайшло своє відображення у дисертаційних дослідженнях А.І.Давидочева “Організаційно-педагогічні основи професійного навчання безробітних і незайнятого населення” (1999 р.); Ю.Л.Деражне “Педагогічні основи відкритого навчання в службі зайнятості” (1998 р.); О.М.Конюхова “Оцінювання ефективності професійного навчання безробітних громадян в системі середньої професійної освіти” (2002 р.).

В той же час теоретичний аналіз і вивчення сучасного стану професійного навчання безробітних у ПТНЗ свідчать про відсутність ґрунтовних вітчизняних досліджень його як психолого-педагогічної проблеми, що зумовило вибір теми дослідження: “Організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з теми: „Дидактичні засади професійного навчання в умовах неперервної освіти” (РК № 0102U000398), а також є складовою науково-дослідної роботи Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України “Дослідження ефективності професійної орієнтації і професійного навчання безробітних в Україні: організаційно-правовий та психолого-педагогічний аспекти” (РК № 0104U000765).

Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 27 вересня 2001р. (протокол № 8) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 24 лютого 2004 р. (протокол № 2).

Об’єкт дослідження: професійне навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити модель організації професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

Концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що організація професійного навчання безробітних у ПТНЗ потребує врахування мети навчання та особливостей безробітних як суб’єктів навчання, а також позитивних ідей зарубіжного досвіду навчання дорослого населення для потреб ринку праці.

Професійне навчання безробітних у ПТНЗ має ґрунтуватися на філософських, соціально-економічних, психолого-педагогічних засадах, спрямованих на забезпечення суспільно-державних та індивідуальних потреб безробітних громадян. Відтак, визначення організаційно-педагогічних умов професійного навчання безробітних у ПТНЗ має здійснюватися на основі особистісно-розвивального та випереджувального підходів до професійного навчання дорослих.

Теоретичне обґрунтування та розробка моделі організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ передбачає врахування взаємозв’язку організаційно-педагогічних умов та безпосередніх учасників цього процесу (безробітних, державної служби зайнятості, навчальних закладів, роботодавців), а також створення умов для реалізації цієї моделі на основі врахування віку, соціального досвіду, специфіки професійного спрямування слухачів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність професійного навчання безробітних у ПТНЗ підвищиться за умов: удосконалення технології надання профорієнтаційних послуг кандидатам на навчання; методики відбору безробітних на навчання; розробки та впровадження системи критеріїв, за якими має здійснюватися визначення навчальних закладів для професійного навчання безробітних; реалізації дидактичних принципів з урахуванням особливостей безробітних як суб’єктів навчання, підвищення кваліфікації педагогічних працівників; посилення відповідальності соціальних партнерів за результати професійного навчання безробітних; запровадження моніторингу результативності професійного навчання безробітних.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в сучасній психолого-педагогічній, економічній, соціологічній літературі та на практиці.

2. Обґрунтувати критерії відбору безробітних на професійне навчання у ПТНЗ.

3. Визначити організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

4. Теоретично обґрунтувати, розробити й експериментально перевірити модель організації професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах та навчально-методичний комплекс для її реалізації.

5. Підготувати науково-методичні рекомендації для працівників центрів зайнятості та педагогічних працівників щодо організації професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

Методологічною основою дослідження є: філософські положення теорії пізнання; методологія системного аналізу; теорія соціального управління; принципи неперервності, цілепокладання, наступності, поєднання навчання і продуктивної праці, випереджувального підходу у професійному навчанні безробітних, індивідуалізації навчання; загальнометодологічний, андрогогічний, особистісно-розвивальний та діяльнісний підходи у навчальному процесі, що дозволяють враховувати особливості безробітних як суб’єктів навчання.

Теоретичною основою дослідження є наукові підходи вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі неперервної професійної освіти (С.Я.Батишев, А.П.Біляєва, Б.С.Гершунський, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, В.І.Загвязинський, І.А.Зязюн, А.О.Лігоцький, В.Т.Лозовецька, Н.Г.Ничкало, В.О.Радкевич, О.М.Пєхота, М.М.Скаткін, С.О.Сисоєва, І.М.Старіков та ін.); соціально-педагогічного осмислення неперервної освіти дорослих (С.Г.Вершловський, С.І.Змєйов, В.І.Луговий, Н.Г.Протасова, М.Ш.Ноулз та ін.); психології професійної освіти (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, І.О.Зимня, О.В.Киричук, Є.О.Климов, Г.С.Костюк та ін.); професійної орієнтації та готовності особистості до свідомого вибору професії (В.В.Синявський, Н.А.Побірченко, Б.О.Федоришин та ін.); соціально-економічних проблем професійного навчання безробітних та економічного підходу до розвитку ринку освітніх послуг в Україні (О.А.Грішнова, Ю.М.Маршавін, В.А.Савченко, І.М.Терюханова, М.В.Туленков та ін.); організації навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах (Б.Т.Камінський, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, М.О.Сибірська, І.П.Смірнов, Л.Я.Старовойт, В.О.Якунін та ін.); професійного навчання безробітних в умовах ринкової економіки (А.І.Давидочев, Ю.Л.Деражне, В.О.Єрмоленко, О.М.Конюхов, К.Г.Кязимов, П.М.Новиков, О.А.Рикова, В.В.Шеметов та ін.)

Вивчалися нормативно-правові документи в галузі професійного навчання безробітних. У процесі дослідження використовувалися також офіційні дані щодо зайнятості населення в Україні.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, зокрема: теоретичні - аналіз педагогічної, психологічної, економічної, соціологічної літератури, нормативно-правових документів з питань професійного навчання безробітних; порівняльний аналіз світового досвіду професійного навчання дорослого населення для потреб ринку праці; системний аналіз, класифікація і синтез теоретичних та експериментальних даних з метою вивчення стану і перспектив розвитку професійного навчання безробітних в Україні як педагогічної проблеми; емпіричні – опитування, спостереження, зіставлення, узагальнення отриманих результатів; педагогічний експеримент; моделювання; метод експертних оцінок та узагальнених характеристик; екстраполяція експертних оцінок з метою перевірки практичної придатності моделі, а також статистичні методи для кількісної та якісної обробки отриманих даних.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у чотири етапи, впродовж 1997 - 2005 рр.

На І етапі (1997 – 2000 рр.) вивчалися літературні і документальні джерела професійного навчання дорослого населення для виробничих галузей.

На ІІ етапі (2000 - 2002 рр.) – вивчався досвід практичної діяльності центрів зайнятості з організації професійного навчання безробітних; здійснювався аналіз чинної нормативно-правової бази та наукової педагогічної, психологічної, економічної, соціологічної літератури з питань професійного навчання безробітних; формувався науковий апарат дослідження.

На ІІІ етапі (2002-2004 рр.) – визначалися особливості безробітних як суб’єктів навчання, обґрунтовувалися дидактичні принципи професійного навчання безробітних та сучасні підходи до надання профорієнтаційних послуг безробітним як кандидатам на навчання; визначалися критерії відбору безробітних на професійне навчання та визначення ПТНЗ; формулювалися і обґрунтовувалися вимоги до рівня професійної компетентності педагогічних працівників, які здійснюють професійне навчання безробітних; обґрунтовувалася доцільність психологічної підтримки безробітних; визначалися і теоретично обґрунтовувалися організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у ПТНЗ;.

На ІV етапі (2004-2005 рр.) – здійснювалася експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов та моделі організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ; формулювалися і уточнювалися висновки; узагальнювалися результати наукового пошуку; були розроблені та видані методичні рекомендації щодо організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі центрів зайнятості Волинської, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької областей; у ВПУ № 2, ВПУ № 6, ПТУ № 12 м. Луцька; ПТУ № 11, ПТУ № 7 м. Вінниці, ВПУ № 42 м. Погребище Вінницької області; професійному ліцеї побутового обслуговування, ПТУ № 27, ВПУ № 17 м. Дніпропетровська; ВПТУ № 67 м. Донецька, ПТУ № 37 м. Горлівки Донецької області; ВПУ № 27 м. Запоріжжя, ВПУ № 9 м. Бердянська Запорізької області; професійному ліцеї побутового обслуговування, ВПУ № 9, ВПУ № 4 м. Кіровограда; професійному торгово-кулінарному ліцеї, ВПУ № 47, ВПУ автосервісу м. Луганська; ВПУ № 14 м. Ромни, ПТУ № 13 м. Шостки Сумської області; ВПУ № 1 м.Тернополя; ПТУ №40, ВПУ № 6 м. Харкова; професійному будівельному ліцеї, професійному торговельно-кулінарному ліцеї, ВПУ № 11 м. Хмельницького. Всього дисертаційним дослідженням було охоплено 14 обласних центрів зайнятості та 27 ПТНЗ у 14 областях України.

В експериментальному дослідженні брало участь 222 безробітних, як потенційних кандидатів на навчання, 392 безробітних, які проходили навчання у ПТНЗ та 347 педагогічних працівників.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- вперше теоретично обґрунтовано та розроблено модель організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ як цілісної педагогічної системи, компонентами якої є безпосередні учасники процесу (безробітні, державна служба зайнятості, навчальні заклади, роботодавці), організаційно-педагогічні умови та сукупність зовнішніх і внутрішніх зв’язків між ними;

- вдосконалено організаційні засади професійного навчання безробітних у ПТНЗ на основі визначення організаційно-педагогічних умов, що враховують цілі навчання і особливості безробітних як суб’єктів навчання, а також опрацьовано навчально-методичний комплекс, який запроваджено у навчальний процес професійного навчання безробітних у ПТНЗ;

- подальшого розвитку набули положення щодо удосконалення методики відбору безробітних на професійне навчання на основі залучення до його проведення роботодавців та навчальних закладів, визначення ПТНЗ на основі розробленої системи критеріїв, що дозволяють об’єктивно оцінити їх готовність до здійснення професійного навчання безробітних, забезпечення психологічної підтримки безробітних у процесі навчання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методики організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, організації стажування як різновиду підвищення кваліфікації безробітних, здійснення контролю за організацією професійного навчання безробітних, методичний посібник для професійного навчання безробітних основам підприємницької діяльності, тематичні плани і програми для професійного навчання безробітних, укладені збірники нормативно-правових актів, інструктивних, методичних та довідково-інформаційних матеріалів з професійного навчання безробітних, а також вимоги до розробки навчальних планів і програм для професійно-технічного навчання робітників використовуються працівниками служби зайнятості в організації навчання безробітних та педагогічними працівниками ПТНЗ у розробці навчально-методичних комплексів.

Впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення та рекомендації щодо організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ впроваджено у практику роботи центрів зайнятості України (довідки Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України ДЦ-05-1890/0/6-05; ДЦ-05-1891/0/6-05; ДЦ-05-1892/0/6-05; ДЦ-05-1893/0/6-05; ДЦ-05-1894/0/6-05; ДЦ-05-1895/0/6-05 від 15.04.2005р.) та професійно-технічних навчальних закладів Міністерства освіти і науки України (довідки Науково-методичного центру професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України № 14/18.3 – 109; № 14/18.3 – 110; № 14/18.3 – 111 від 15.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні теоретичних положень та основних підходів до організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, організаційно-педагогічних умов професійного навчання безробітних, розробці моделі організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ; опрацюванні методичного посібника „Як заснувати власну справу” для навчання безробітних основам підприємницької діяльності, розробці методичних рекомендацій щодо організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, організації стажування безробітних як різновиду підвищення кваліфікації, здійснення контролю за організацією професійного навчання безробітних; вимог до розробки навчальних планів і програм; розробці тематичних планів і програм з курсів: „Основи знань щодо надання послуг з організованого відпочинку в агрооселях”, „Основи соціального захисту”, „Основи знань щодо здорового способу життя”, „Основи ринкової економіки та правового регулювання підприємництва”, „Основи законодавства”, спрямованих на адаптацію безробітних до умов ринку праці; укладанні нормативно-правових, інструктивних та довідково-інформаційних матеріалів з професійного навчання безробітних.

В опублікованих у співавторстві з Баришніковим В.М., Вакуленко О.О., Ворніком В.Г., Десненко М.І., Хрустальовою О.І., Чорною Н.В., Шелковським В.М., Яневич Л.О. наукових працях автору належить провідна ідея щодо організації та науково-методичного забезпечення професійного навчання безробітних.

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням комплексу взаємопов’язаних загальнонаукових і педагогічних методів, що відповідають об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження, поєднанням якісного і кількісного аналізу одержаних результатів, позитивними результатами експериментально перевіреної авторської моделі.

На захист виносяться:

1. Визначені організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у ПТНЗ: впровадження технології надання профорієнтаційних послуг безробітним як кандидатам на навчання; визначення навчальних закладів на основі відповідних критеріїв; удосконалення методики відбору безробітних на професійне навчання та комплектування навчальних груп; оновлення змісту професійного навчання безробітних; інтеграція інноваційних та традиційних форм і методів навчання; удосконалення навчального процесу на основі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; забезпечення психологічної підтримки безробітних; розробка навчально-методичного комплексу; реалізація механізму соціального партнерства в організації професійного навчання безробітних; модернізація матеріально-технічної бази; запровадження моніторингу результативності професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

2. Теоретично обґрунтована, розроблена та експериментально перевірена модель організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, реалізація якої здійснюється у три етапи, відповідно до визначених організаційно-педагогічних умов.

3. Положення щодо розвитку соціального партнерства в організації професійного навчання безробітних на основі творчої взаємодії та посилення їх відповідальності за результати навчання.

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації доповідалися на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, методологічних семінарах: “Актуальні проблеми профорієнтації та професійного навчання безробітних в сучасних умовах ринку праці” (м.Київ, 2000); “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання” (м.Київ, 2001); “Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти” (м.Київ, 2001); “Професійна педагогіка і психологія: результати досліджень, проблеми, перспективи” (Київ - Львів, 2002); “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ - Вінниця, 2002); “Психолого-педагогічні проблеми формування виробничого персоналу” (м.Київ, 2002); “Науково-методичне й інформаційне забезпечення безперервної системи підготовки кадрів України” (м.Ізмаїл, 2002); “Професійне навчання безробітних як засіб відтворення трудових ресурсів”, (м.Київ, 2002); “Удосконалення професійного навчання безробітних в Україні: досвід, проблеми, перспективи” (м.Київ, 2002); “Проблеми та перспективи науково-методичного забезпечення професійного навчання безробітних” (м.Київ, 2002); “Професійне навчання безробітних як засіб відтворення трудових ресурсів” (м.Київ, 2003); “Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні” (м.Київ, 2003); “Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців у професійно-технічних навчальних закладах технічного і художнього профілю” (м.Львів, 2004); “Інноваційні підходи у професійному навчанні сучасного виробничого персоналу” (м.Ромни, 2004); “Якість національної робочої сили: проблеми та шляхи їх вирішення” (м.Київ, 2004); “Освіта дорослих для демократії” (м.Київ, 2004); „Інноваційні технології професійного навчання і підвищення кваліфікації фахівців” (м. Ізмаїл, 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 25 публікаціях, з них 12 написано одноосібно, у тому числі 3 статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 5 статей у збірниках наукових праць; 2 статті – у збірниках матеріалів Всеукраїнських науково-практичних конференцій; 2 брошури з методичними рекомендаціями. Загальний обсяг публікацій складає 57,3 авт. арк., з них одноосібних – 25,3 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (224 назви, з них 15 – іноземними мовами), 6 додатків на 27 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 227 сторінок, основний текст – 180 сторінок. Робота містить 3 таблиці на 2 сторінках, 5 рисунків на 4 сторінках (з них – 4 структурних схеми на 3 сторінках), 7 діаграм на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету, концептуальну ідею, загальну гіпотезу, викладено завдання дослідження, схарактеризовано теоретичні засади організації дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, висновки про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Професійне навчання безробітних як соціально-педагогічна проблема” – розглянуто соціально-економічні аспекти зайнятості населення в Україні, здійснено аналіз та уточнення поняттєво-термінологічного апарату, виявлено особливості становлення і розвитку системи професійного навчання безробітних, теоретично обґрунтовано концептуальні засади професійного навчання безробітних, виявлено чинники та визначено критерії, що впливають на ефективність професійного навчання безробітних у ПТНЗ. Проаналізовано зарубіжний досвід професійного навчання дорослого населення для потреб ринку праці. Розкрито сучасний стан нормативно-правового забезпечення професійного навчання безробітних.

Результати теоретичного аналізу проблеми показали, що перехід до ринкової економіки сприяв створенню умов для отримання громадянами певних свобод, позитивних змін у виробничій і обслуговуючій сферах. Водночас, запровадження різних форм господарювання, ліквідація та реструктуризація підприємств спричинили безробіття. Безробітні в Україні є не тільки суб’єктами ринку праці, але й дорослими людьми, які в умовах соціально-економічних трансформацій виключені з процесу матеріального та культурного виробництва, а відтак – соціально і економічно не захищені, переживають психологічні труднощі, пов’язані зі своїм теперішнім соціальним статусом і потребують допомоги суспільства та держави у вирішенні проблеми працевлаштування. Виявлено, що в Україні наявні усі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, регіональне, добровільне. Професійне навчання є найбільш результативним для безробітних, які втратили роботу через структурне або фрикційне безробіття.

Проведений теоретичний аналіз досліджень, присвячених обґрунтуванню проблем зайнятості і професійного навчання безробітних (А.І.Давидочев, В.О.Єрмоленко, О.В.Киричук, О.М.Конюхов, К.Г.Кязимов, Ю.М.Маршавін, П.М.Новиков, О.А.Рикова, В.А.Савченко, І.М.Терюханова, В.В.Шеметов та ін.), дозволив виявити специфіку професійного навчання безробітних як цілісної педагогічної системи, що реалізує одночасно сукупність економічних та освітніх цілей. З одного боку, професійне навчання безробітних - один з чинників ринку праці, а з іншого – самостійна складова неперервної професійної освіти, метою якої є: відновлення професійного розвитку безробітних, сприяння корекції системи моральних цінностей на основі оволодіння ними необхідними знаннями, уміннями, через надбання професійно-важливих і особистісних якостей, що мають допомогти їм активізувати власні зусилля з пошуку роботи та працевлаштування. Виявлена специфіка професійного навчання безробітних у ПТНЗ зумовлює об’єктивну потребу налагодження дієвих взаємовідносин між ринком праці і ринком освітніх послуг, здійснення наукового обґрунтування шляхів підвищення ефективності навчання.

Аналіз зарубіжного досвіду професійного навчання дорослого населення для потреб ринку праці у Франції, Данії, Швеції, Росії, Литві, Японії показав, що даний напрям є одним із пріоритетних у державній політиці зайнятості цих країн. Держава сприяє розширенню спектру освітніх послуг, що надаються навчальними закладами дорослому населенню, несе відповідальність за постійне оновлення змісту освіти, розробляє і впроваджує критерії і показники оцінювання якості навчання, сприяє залученню роботодавців до управління професійним навчанням.

Виявлено, що нормативно-правова база професійного навчання безробітних в Україні потребує оновлення з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, суспільно-державних вимог та індивідуальних потреб безробітних. На думку автора доцільною є розробка у найближчий час нової редакції Концепції професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних громадян.

У другому розділі - “Науково-теоретичне обґрунтування умов професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах” – визначено організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних, розроблено і теоретично обґрунтовано модель організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

До організаційно-педагогічних умов віднесено: впровадження технології надання профорієнтаційних послуг безробітним як кандидатам на навчання; визначення ПТНЗ на основі відповідних критеріїв; удосконалення методики відбору безробітних на професійне навчання та комплектування навчальних груп; оновлення змісту професійного навчання безробітних; інтеграція інноваційних та традиційних форм і методів навчання; удосконалення навчального процесу на основі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; забезпечення психологічної підтримки безробітних; розробка навчально-методичного комплексу; реалізація механізму соціального партнерства в організації професійного навчання безробітних; модернізація матеріально-технічної бази; запровадження моніторингу результативності професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Доведено, що в умовах ринку праці зміна професії або спеціальності є однією з найпоширеніших і актуальних проблем дорослого населення, тому професійна орієнтація безробітних громадян є об’єктивною потребою.

Виявлено, що існуюча методика відбору безробітних на навчання потребує удосконалення, а саме: запровадження діагностування базового рівня знань і умінь кандидатів на навчання, залучення до його проведення роботодавців та ПТНЗ.

Доведено, що неоднорідність контингенту слухачів зумовлює низьку успішність, а також та зростання кількості безробітних, які припинили навчання без поважних причин. У зв’язку з цим у комплектуванні навчальних груп має максимально забезпечуватися гомогенність складу слухачів за базовим рівнем знань і умінь, освітою, віком, попереднім характером професійної діяльності.

Потребують удосконалення підходи до визначення ПТНЗ для професійного навчання безробітних: наявність результатів маркетингових досліджень потреб ринку праці в освітніх послугах; відповідність організаційно-педагогічних умов цілям навчання та особливостям безробітних як суб’єктів навчання; наявність стабільних зв’язків з роботодавцями та результатів моніторингу щодо якості професійної підготовки випускників.

Виявлено, що для подолання психологічних труднощів безробітних доцільно забезпечити їх психологічну підтримку під час навчання у ПТНЗ, в період пошуку роботи та закріплення на робочих місцях.

Реалізація дидактичних принципів професійного навчання безробітних потребує врахування вікових, психологічних, освітніх, соціальних та професійних особливостей безробітних. Відтак, провідними стають випереджувальний та модульний підходи в організації навчального процесу, індивідуалізація , а також диференціація змісту, форм і методів навчання.

Виявлені особливості безробітних як суб’єктів навчання, а також обґрунтовані цілі навчання, зумовлюють необхідність постійного підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які здійснюють професійне навчання безробітних. Автором розроблено перелік спеціальних знань, умінь і якостей, якими мають володіти ці педагогічні працівники. Його творче впровадження сприятиме піднесенню рівня їх професійної компетентності.

Доведено, що врахування результатів моніторингу ефективності професійного навчання безробітних у ПТНЗ дозволить своєчасно виявити негативні чинники у працевлаштуванні безробітних, а також визначити потреби учасників процесу та рівень відповідальності кожного з них за результати навчання.

Виявлені проблеми зумовили необхідність теоретично обґрунтувати та розробити модель організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ. Концептуальною ідеєю щодо її побудови було уявлення організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ як цілісної педагогічної системи, компонентами якої є учасники процесу (безробітні, державна служба зайнятості, навчальні заклади, роботодавці), організаційно-педагогічні умови, сукупність зовнішніх і внутрішніх зв’язків між ними. До моделі були висунуті вимоги: по-перше, вона мала бути інваріантним базисом організації професійного навчання безробітних у будь-якому ПТНЗ; по-друге, враховувати конкретні цілі навчання та специфіку навчальної групи; по-третє, організаційно-педагогічні умови відібрані для її побудови мали відображати особливості професійного навчання безробітних та враховувати творчі взаємозв’язки соціальних партнерів щодо їх реалізації.

У третьому розділі – „Організація і результати дослідно-експериментальної роботи” - викладено цілі, завдання та етапи проведення експериментальної перевірки організаційно-педагогічних умов та моделі організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Об’єктивність проведеного емпіричного дослідження була забезпечена тим, що: а) опитування проводилося у центрах зайнятості 14 областей та у 27 ПТНЗ; б) сукупна вибірка представлена 614 безробітними та 347 педагогічними працівниками, які здійснювали професійне навчання безробітних громадян; в) усі опитані знаходилися в однакових умовах; г) емпіричне дослідження здійснювалося відповідно до розробленої програми. Розрахунок репрезентативності дослідження здійснювався за формулою, запропонованою Цибою В.Т.

;

де: - середня помилка вибірки;– дисперсія; N – розмір генеральної сукупності; n – розмір вибіркової сукупності.

За результатами першого етапу було виявлено, що серед кандидатів на навчання, а також безробітних, які проходили навчання, переважна більшість – жінки (63,3 %). Понад 2/3 безробітних - це особи віком від 18 до 40 років. Майже половина опитаних має базову або повну середню освіту. Кожний четвертий безробітний, який навчався у ПТНЗ, мав базову або повну вищу освіту (23,4 %). Немає стажу роботи у кожного третього слухача (35,2 %). Перебували на обліку в центрі зайнятості більше ніж півроку 22,7 % слухачів.

Усі педагогічні працівники, які навчають безробітних мають вищу освіту. Стаж педагогічної роботи понад 20 років у 55,9% опитаних. Кожний другий навчає дорослих 5 і більше років. Підвищували кваліфікацію протягом останніх п’яти років 2/3 опитаних.

Серед безробітних втратили роботу у зв’язку з: низькою заробітною платою – 30,2 %; скороченням штатів або ліквідацією підприємства – 24,8 %; невигідними умовами праці –12,6 %; відсутністю професії – 11,7 %, роботи за професією отриманою в навчальному закладі – 8,5 %; невідповідністю професійної підготовки вимогам роботодавців – 2,7 %.

Виявлено, що серед безробітних готові навчатися за умови працевлаштування 2/3 опитаних. Усі вони мають потребу в додаткових знаннях і погоджуються пройти навчання на цільових курсах. Понад 2/3 педагогічних працівників вважають, що передумовою направлення безробітних на навчання, окрім поглибленої професійної консультації, має бути обов’язкове вхідне діагностування їх базового рівня загальноосвітньої підготовки.

На думку слухачів в основі комплектування навчальних груп має бути професійний досвід (27,5 %); результати тестування знань і умінь (25,3 %); вік (25 %); рівень освіти (16,8 %); характер попередньої професійної діяльності (6,4 %). Педагогічні працівники вважають, що це рівень загальноосвітньої підготовки (45,1 %); освіта (25,9 %); вік слухачів (11,8 %), професійний досвід (9,2 %), характер попередньої діяльності (8 %).

На другому етапі було здійснено перевірку ефективності авторської моделі. З урахуванням одержаних результатів виявлено можливість її реалізації в практичній діяльності державної служби зайнятості та ПТНЗ. Усього в експертній оцінці моделі взяли участь 81 експерт.

Серед експертів 2/3 підтвердили її практичну придатність. Частина з них (11%) бачить впровадження моделі у перспективі, пов’язуючи це з необхідністю обґрунтування підходів до професійного навчання безробітних на основі залучення до його організації соціальних партнерів; створення умов для постійного підвищення кваліфікації педагогічних працівників ПТНЗ; розробки інноваційного навчально-методичного забезпечення навчального процесу та апробацією технологій навчання дорослого безробітного населення з урахуванням динамічних змін на ринку праці.

Таким чином, комплексний аналіз результатів експериментальної роботи, впровадження авторської моделі дозволяють стверджувати, що вона сприяє цілеспрямованому системному підходу до організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, підвищенню ефективності навчання в цілому.

У загальних висновках викладено узагальнюючий аналіз теоретичних і практичних положень щодо організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

ВИСНОВКИ

1. Теоретично обґрунтовано, що професійне навчання безробітних є цілісною педагогічною системою, основною функцією якої є забезпечення ефективності відтворення трудових ресурсів держави, створення умов для відновлення професійного розвитку особистості, в якому суттєву роль відіграють ПТНЗ державної форми власності. Виявлено, що професійне навчання безробітних потребує оновлення нормативно-правової бази, наукового супроводу та комплексного навчально-методичного забезпечення.

Вивчення зарубіжного досвіду професійного навчання дорослого населення для потреб ринку праці дозволило виявити такі позитивні тенденції: провідна роль в управлінні розвитком системи професійного навчання безробітних належить державі, зокрема з таких питань як визначення напрямів і обсягів навчання, сприяння розширенню спектру освітніх послуг, контроль за оновленням змісту навчання, залучення роботодавців до організації професійного навчання (Данія, Франція, Швеція); професійна орієнтація є складовою загальнонаціонального прогнозування розвитку трудових ресурсів (Франція); комплектування навчальних груп здійснюється на основі гомогенного складу слухачів (Японія); зміст навчання формується з урахуванням причин безробіття громадян (Російська Федерація) та враховує індивідуальні освітні потреби слухачів (Данія, Франція, Швеція, Литва).

Аналіз практики професійного навчання безробітних у ПТНЗ дозволив також виявити суперечності та визначити напрями їх подолання, зокрема між об’єктивною потребою розвитку професійного навчання безробітних у ПТНЗ та відсутністю належного нормативно-правового, організаційного і науково-методичного забезпечення; між необхідністю урахування потреб ринку праці, вимог роботодавців, мотивів і стимулів безробітних громадян та відсутністю сучасної технології їх профорієнтації як кандидатів на навчання; між постійно зростаючими вимогами роботодавців до рівня професійної компетентності працівників і відсутністю науково-обґрунтованої системи організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Виявлено також, що обсяги та якість професійного навчання безробітних не задовольняють існуючі суспільно-державні вимоги до конкурентоспроможності робочої сили та потреби самих безробітних у професійному розвитку.

2. Обґрунтовано критерії відбору безробітних на професійне навчання у ПТНЗ, зокрема готовність безробітних до навчальної діяльності, їх вік, базовий рівень знань і умінь, наявний соціальний та професійний досвід. Водночас визначено, що необхідним є удосконалення відбору безробітних на професійне навчання на основі залучення до його проведення роботодавців та навчальних закладів.

3. Визначено організаційно-педагогічні умови професійного навчання безробітних у ПТНЗ: впровадження технології надання профорієнтаційних послуг безробітним як кандидатам на навчання; визначення навчальних закладів на основі їх готовності здійснювати навчання безробітних; удосконалення методики відбору безробітних на професійне навчання та комплектування навчальних груп; оновлення змісту професійного навчання безробітних; інтеграція інноваційних та традиційних форм і методів навчання; удосконалення навчального процесу на основі підвищення кваліфікації педагогічних працівників; забезпечення психологічної підтримки безробітних; розробка навчально-методичного комплексу; модернізація матеріально-технічної бази; реалізація механізму соціального партнерства в організації професійного навчання безробітних; запровадження моніторингу результативності професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Виявлено, що результати професійної орієнтації кандидатів на навчання є одним з чинників, що впливає на ефективність професійного навчання безробітних. Обґрунтовано також вимоги до рівня професійної компетентності педагогічних працівників ПТНЗ, які здійснюють професійне навчання безробітних. Доведено необхідність постійного підвищення їх кваліфікації з урахуванням специфіки навчання дорослого безробітного населення.

4. Теоретично обґрунтовано і розроблено модель організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ, яка структурно складається з трьох етапів: підготовчого, основного та заключного. Кожний з етапів має свої цілі та завдання.

На підготовчому етапі забезпечується профорієнтація безробітних, визначення навчального закладу, відбір безробітних на професійне навчання та комплектування навчальних груп.

Основний етап передбачає організацію та реалізацію навчального процесу: оновлення змісту навчання, інтеграцію традиційних та інноваційних форм і методів навчання, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, психологічну підтримку безробітних, модернізацію матеріально-технічної бази.

Заключний етап пов’язується з проведенням моніторингу результативності професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Реалізація кожного з етапів передбачає взаємодію роботодавців, державної служби зайнятості, навчальних закладів.

Експериментальна перевірка розробленої моделі підтвердила її практичну придатність і можливість впровадження в центрах зайнятості та професійно-технічних навчальних закладах, що здійснюють професійне навчання безробітних. Авторська модель може бути використана як інваріантна основа організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Розроблено і впроваджено навчально-методичний комплекс професійного навчання безробітних у ПТНЗ: навчальні плани і програми, спрямовані на адаптацію безробітних до умов ринку праці, методичний посібник щодо залучення безробітних до підприємницької діяльності, науково-методичні рекомендації з організації професійного навчання безробітних у професійно-технічних навчальних закладах.

5. Розвиток соціального партнерства в організації професійного навчання безробітних передбачає: постійну взаємодію навчальних закладів, центрів зайнятості, органів місцевого самоврядування та роботодавців у послідовній реалізації державної політики зайнятості; врахування загальнодержавних, регіональних та галузевих потреб у конкурентоспроможних працівниках на основі прогнозування розвитку ринку праці у професійно-кваліфікаційній структурі робочої сили; взаємну відповідальність за ефективність професійного навчання безробітних громадян.

6. Здійснення комплексного аналізу дослідження дає змогу стверджувати, що запропонований системний підхід до організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ є інноваційним і таким, що заслуговує впровадження у практичну діяльність державної служби зайнятості та професійно-технічних навчальних закладів, які здійснюють професійне навчання безробітних.

Актуальним питанням є створення багатофункціональних Центрів неперервної професійної освіти дорослого населення. Результати експертної оцінки щодо практичної придатності розробленої моделі дають підстави стверджувати можливість її ефективного використання. Отже, проведене дослідження підтвердило висунуту нами гіпотезу.

Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати науково-методичним центрам професійно-технічної освіти Міністерства освіти і науки України, відповідним структурним підрозділам державній службі зайнятості, професійно-технічним навчальним закладам з метою розробки системи заходів, спрямованих на удосконалення організації професійного навчання безробітних у ПТНЗ.

Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми розвитку професійного навчання безробітних у ПТНЗ. Подальших досліджень потребують: теоретико-методологічне обґрунтування професійного навчання безробітних як цілісної педагогічної системи; теорія управління професійним навчанням безробітних як освітньою системою; науково-методичне та дидактичне забезпечення професійного навчання безробітних; світові тенденції щодо професійного навчання дорослого населення; педагогічні засади відкритого навчання в системі професійної підготовки безробітних, оцінювання ефективності професійного навчання безробітних у ПТНЗ тощо.

Основний зміст дисертації відображено у публікаціях

1. Скульська В.Є., Яневич Л.О. Збірник законодавчо-правових актів з питань організації та зайняття безробітних підприємницькою діяльністю. – К.: РІМП Софія, 2000. – Ч. 1. – 267 с. – 12,14 авт. арк. – (8 ,0 авт.арк.).

2. Скульська В.Є., Десненко М.І., Баришніков В.М. Збірник законодавчих та нормативно-правових актів з питань організації та зайняття підприємницькою діяльністю / За ред. В.М. Баришнікова. – К.: Видавництво ТОВ “Кадри”, 2001. – Ч. 2. – 265 с. – 12,0 авт.арк. – (5,0 авт. арк.).

3. Скульська В.Є.,