Шляхетко Віталій Васильович

УДК 330.356:330.163.14

Підприємницька культура в системі
факторів підвищення конкурентоспроможності
поліграфічних підприємств

Спеціальність 08.06.01 –
економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії друкарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Точилін Віктор Олександрович,
Інститут економічного прогнозування НАН України, завідувач відділу

кандидат економічних наук, доцент
Пащенко Іван Никифорович,
Національний університет “Львівська політехніка”, доцент кафедри

Провідна установа: Ужгородський національний університет, кафедра економіки, менеджменту та маркетингу, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород.

Захист відбудеться 24 березня 2005 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.154.01 Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розіслано 23 лютого 2005 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації світової економіки, зростання рівня інформатизованості суспільства висуваються підвищені вимоги до людини – головної рушійної сили суспільного розвитку. У зв’язку з тим особливо-го значення сьогодні набувають інтелектуальні, професійно-кваліфікаційні, психофізіологічні, морально-етичні та інші характеристики людини. Адже вона є суб’єктом будь-якої господарської системи, яка, у свою чергу, визначається не тільки жорсткими економічними відносинами, а й розвивається під впливом бага-тьох соціальних сил. А це означає, що соціально-економічний механізм тим ефек-тивніший, чим повніше враховує сутність людини. Встановлено, що на однаково технічно оснащених підприємствах з ідентичними економічними умовами вироб-ничі результати можуть коливатися в пропорції 1:3, тобто продуктивність праці може бути збільшена втричі винятково за рахунок кращої організованості колекти-ву, й використання його соціально-психологічних резервів. Ось чому при дос-лідженні психологічних проблем виробничих колективів в умовах перехідного періоду неможливо абстрагуватись і від їх ширшого соціального та соціально-психологічного контексту – підприємницької культури підприємств.

Так, відомі українські вчені і філософи Т. Степанов, І. Вернадський, І. Франко, М. Туган-Барановський, М. Гоголь, Г. Сковорода та ін. віддавна надава-ли великого значення моральним цінностям, національним культурним традиціям. Негативним відхиленням у цьому контексті було ХХ ст., коли в державі не усвідомлювали визначальної ролі окремої людини в соціально-економічних перетвореннях. Розуміння вирішального значення людського чинника відбулося лише у другій половині 80-х років, що дало змогу створити певний доробок у цій сфері. Тут заявили про себе такі вчені, як Є. Бойко, П. Бєлєнький, С. Вовканич, М. Долішній, С. Злупко, М. Козоріз, О. Кузьмін, В. Куценко, В. Мікловда, Ю. Палеха, Є. Палига, С. Покропивний, У. Садова, Л. Семів, В. Сизоненко, А. Суряк, В. Точилін, Г. Хаєт, Ф. Хміль та ін. Але більшість авторів, наголошуючи на важливості морально-психологічного клімату для ефективної діяльності підприємств, не приділяє уваги проблемам його виміру та аналізу. У зв’язку з тим кожне з досліджень, які спрямовані на вияснення сутності економічної культури, її форм, типів, систем взаємозв’язків, допомагає пошуку факторів, котрі прискорюють ринкові перетворення та економічне зростання.

Підприємницька культура – це міждисциплінарний напрям досліджень, який знаходиться на межі таких областей знань, як менеджмент, організаційна поведінка, соціологія, психологія, культурологія. Саме багатодисциплінарність та унікальне інтеграційне єство даної концепції, з одного боку, створюють при її розгляді певні труднощі пізнавального плану, а з другого, дають можливість грамотно й ефективно управляти підприємством. Як підтверджує досвід багатьох країн, вагоміших економічних і соціальних результатів досягають ті суспільства, які повніше враховують в організації управління особливості господарських традицій, соціальної психології населення, що, у свою чергу, представляють певну націю, культуру, перебувають у тісному зв'язку з власним природним середовищем національної господарської культури й трудової поведінки. І взагалі, саме на традиційні основи господарської культури, властиві українській нації, треба спиратися сьогодні при формуванні та використанні трудового потенціалу в нових умовах.

Актуальність і необхідність розв’язання проблем з виміру та аналізу стану підприємницької культури в контексті підвищення конкурентоспроможності поліграфічних підприємств визначили й зумовили вибір теми дисертаційної роботи, завдання та структуру наукових досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з тематикою робіт Української академії друкарства відповідно до “Державної програми розвитку національного книговидання і преси до 2000 року”, затвердженої Указом Президента України № 158/95 від 28 лютого 1995 р. (номер державної реєстрації 0195U020942), та держбюджетною темою “Організаційно-економічний механізм адаптації структур видавничо-поліграфічного комплексу України в умовах ринку” (номер державної реєстрації 0195U020634).

Метою дослідження є поглиблення теоретико-методологічних і методичних положень щодо вивчення впливу підприємницької культури на механізм регулювання конкурентоспроможності підприємств видавничо-поліграфічного комплексу (ВПК) різних форм власності.

Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:

§ конкретизація понятійно-термінологічних засад вивчення взаємозв’язків між підприємництвом і культурою;

§ розгляд методичного забезпечення щодо оцінки підприємницької культури і регулювання її розвитку;

§ формування шкали оцінок культури підприємства за встановленим переліком характеристик;

§ дослідження впливу лідера на розвиток підприємницької культури як напряму підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання;

§ ретроспективний аналіз стану підприємницької культури в соціологічній оцінці підвищення конкурентоспроможності поліграфічних підприємств Львівської області;

§ удосконалення методики порівняльного аналізу підприємницької культури працюючих на підприємствах ВПК;

§ розроблення напрямів розвитку підприємницької культури в системі критеріїв росту конкурентоспроможності поліграфічних підприємств регіону;

§ створення універсального підходу для здійснення трансформацій підприємницької культури на державних і недержавних підприємствах ВПК.

Предметом дослідження є підприємницька культура в господарській діяльності поліграфічних підприємств регіону та механізми її діагностики.

Об’єктом дослідження виступають державні та недержавні підприємства видавничо-поліграфічного комплексу Львівської області.

Методологічну і методичну основи досліджень становлять сучасні теорії вивчення підприємницької культури, публікації вітчизняних і зарубіжних учених з проблем взаємозв’язків між станом культури й ефективністю діяльності під-приємств. У роботі знайшли застосування сучасні загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, системного підходу, експертних оцінок, соціологічних опитувань тощо.

Інформаційною основою дисертаційної роботи є праці українських і зарубіжних учених, матеріали наукових конференцій, укази Президента України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України й Кабінету Міністрів, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, а також статистичні і практичні матеріали, опубліковані в науковій літературі й періодичній пресі, первинні документи поліграфічних підприємств і органів влади, результати соціологічних опитувань.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. На підставі аналізу вітчизняної практики та досвіду зарубіжних країн поглиблено трактування соціально-економічного змісту поняття “підприємницька культура”, запропоновано шляхи діагностики й розроблено рекомендації щодо її бажаних змін. До основних наукових результатів дослідження належать такі положення, висновки і рекомендації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Практичне значення одержаних результатів. Основні методологічні положення, висновки та теоретичні узагальнення вносять суттєвий вклад у дослідження взаємозв’язків між конкурентоспроможністю, станом підприємниць-кої культури й стилем лідерства керівників підприємств. Запропонована методика дасть змогу об’єктивно визначати стан підприємницької культури на всіх етапах життєвого циклу підприємств і розробляти план заходів, спрямованих на поліпшення морально-психологічного клімату в колективі та підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Запропонована методика схвалена й застосовується в практичній діяльності ТзОВ “Леопрінт” (Львівська обл.) (довідка №1/6 від 01.06.2004 р.).

Матеріали дисертації використано в навчальному процесі Української академії друкарства при викладанні курсів “Стратегічний аналіз”, “Психологічний менеджмент”, “Корпоративне управління”, “Управління потенціалом підприєм-ства” при підготовці фахівців і магістрів спеціальностей “Облік і аудит” та “Економіка підприємства” (акт про використання результатів дисертації здобувача від 01.12.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що виносяться на захист, отримані здобувачем особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом самостійної роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в цій праці вказаний в авторефераті і переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати роботи апробовані на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових працівників і аспірантів Української академії друкарства (Львів, 1999–2002), на міжнародній конференції “Соціально-економічні проблеми видавничо-поліграфічного комплексу та його інфраструктур” (Львів, 2001).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 9 наукових працях загальним обсягом 3,07 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,78 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 183 сторінки, що складається з вступу, трьох розділів, висновків, 20 таблиць, 40 рисунків, додатків (обсягом 62 сторінки) та списку використаних джерел (195 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сутність стану наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету й завдання дослідження, його предмет і об’єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано форми їх апробації й оприлюднення, наведено кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі дисертації – “Теоретико-методологічні засади вивчення підприємницької культури” – встановлено, що в умовах ринкової трансформації особливої актуальності набуває проблема дослідження організаційної культури підприємницьких структур, оскільки вона суттєво впливає на їх конкурентоспроможність. При визначенні мети діяльності кожного підприємства основна увага керівництва повинна акцентуватись на задоволенні потреб як споживачів, так і працівників підприємства.

Важливою проблемою у постприватизаційному періоді є формування мотиваційного механізму активізації розвитку підприємництва. Мотивація праці – це процес спонукання окремого працівника або групи людей до продуктивної праці. Основними елементами мотиваційного механізму управління підприємницькими структурами є: мотивація праці; мотивації розвитку виробництва; мотивації підприємництва; мотивації господарювання.

Дослідження існуючої на підприємстві мотивації й економічної поведінки персоналу певною мірою впливають на існуючу культуру підприємства. Високий рівень конкурентоспроможності спостерігається на тих підприємствах, які володіють сильною культурою й особливим стилем, чітко виробленим іміджем і корпоративним духом.

Ретроспективний аналіз еволюційного розвитку терміну “підприємець” свідчить про значне різноманіття уявлень про підприємництво. Спроби визначити його сутність здійснювалися протягом декількох століть, і кожен дослідник розглядав це складне, динамічне і багатопланове явище під різними кутами зору, відкриваючи нові особливості даного феномена. Підприємці, як найбільш активний прошарок суспільства, що прагне визнання й досягнення успіхів у виробничо-господарській діяльності, чи не найбільше порівняно з іншими категоріями населення потребують формування етики та культури підприємницьких відносин. Здійснивши дослідження генезису культури, можна стверджувати, що підприємницька культура – це певна сукупність базових, формальних і неформальних припущень (цінностей, переконань, підходів до діяльності, звичок і традицій, стилю керівництва, рівня взаємного співробітництва в організації та ін.), які роблять підприємство винятковим у своєму роді та зумовлюють індивідуальність компанії певною мірою більше, ніж вироблена нею продукція (рис.1).

Рис.1. Склад підприємницької культури

Акцентування особливої уваги на проблемах діагностики та виміру підприємницької культури дасть змогу в умовах становлення ринкових відносин в Україні значно підвищити конкурентоспроможність підприємств. Адже необхідною і важливою передумовою функціонування ринкового механізму є саме конкуренція. Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати як відносну характеристику його роботи, що визначає можливості функціонування в ринковому середовищі, як багатовимірну концепцію, для визначення якої використовують змінні адаптивності (тобто здатність реагувати на зміни зовнішнього середовища), конкурентних переваг і результатів економічної підприємства відносно основних конкурентів. Тоді як конкурентоспроможність товару включає три наступні складові: одна з них пов'язана з виробом як таким і зводиться значною мірою до якості; друга пов'язана як з економікою створення, збуту й сервісу товару, так і з економічними можливостями покупця; третя відображає усе те, що може бути приємним чи неприємним споживачеві, покупцеві, людині, члену тієї чи іншої соціальної групи, тощо. Тобто підприємницька культура відіграє важливу роль у забезпеченні як конкурентоспроможності підприємства (поліпшення взаємовідносин з постачальниками й споживачами), так і конкурентоспроможності товару (усе те, що може бути приємним чи неприємним споживачеві, покупцеві, людині, члену тієї чи іншої соціальної групи, тощо).

Зовнішні та внутрішні фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства наведено на рис. . Тут внутрішній структурний фактор – це підприємницька культура, виробнича структура й місія підприємства, організацій-на структура, персонал, інформаційна та нормативно-методична база управління.

Для наближення до сутності (змісту) культури – кожного досліджуваного підприємства дисертантом використано ряд методів. Одним із кваліметричних методів опису культури є підхід, що полягає у виділенні та класифікації властивостей оцінюваного об’єкта (значимість високих цінностей; ефективність роботи та якість товарів і послуг; вдоволення співробітників від праці; колективізм і повага до особистості; якість зовнішніх проявів підприємницької культури; здоровий спосіб життя) та встановленні взаємозв’язків між ними.

Іншим методом вивчення суті культури є її опис відповідно до наступних характеристик: 1) типи культури підприємства відносно головних детермінантів, які впливають на її формування; 2) типи культур щодо їх спрямування; 3) типи культур щодо змін; 4) типи культури відносно змісту діяльності підприємства; 5) типи культури щодо превалюючих прагнень; 6) типи культури, що характеризують несприятливі психологічні стани підприємства стосовно особи; 7) типи культури щодо життєвого циклу підприємства; 8) типи культури відносно рівня контексту на підприємстві.

У дисертаційному дослідженні використано два незалежних кількісних методи для визначення підприємницької культури. Перший з них – інтегральний підхід, розроблений Г. Хофштеде і Д. Болінже, які в основу методики заклали чотири основні характеристики підприємницької культури: дистанцію до влади; прагнення до уникнення невизначеності; індивідуалізм–колективізм; мужність–жіночність. Другий метод (“інструмент оцінки організаційної культури” – (OCAI) полягає в побудові профілів домінантної сьогодні та бажаної в майбутньому культури підприємств у перерізі кланової, адхократичної, ринкової та ієрархічної її складових.

Процес формування будь-якої підприємницької культури невідривний від діяльності лідерів підприємства. Адже лідер відіграє свою незамінну і багатофункціональну роль в еволюції будь-якої підприємницької культури. Він передусім сам по собі – творець культури, засновник її традицій і символів, приклад до наслідування, транслятор і охоронець культурних цінностей. Головна риса лідера – це вміння кинути виклик обставинам і мобілізувати своїх прихильників на вирішення певних завдань на підприємстві. Основними якостями лідерів у формуванні і впровадженні стратегії є:

§ чітке і глибоке розуміння ситуації в середовищі;

§ накопичення достатньої кількості суперечливої інформації для мотивування підприємства до зміни без зайвого занепокоєння;

§ створення психологічної безпеки за рахунок бачення напрямку й способу зміни або процесу, що сприяє виявленню і знаходженню самим підприємством свого шляху;

§ визнання існуючих невизначеностей;

§ ставлення до помилок у процесі навчання як до необхідних і неуникнених факторів;

§ управління всіма фазами процесу змін.

У другому розділі дисертаційного дослідження – “Аналіз розвитку підприємницької культури у видавничо-поліграфічному комплексі Львівської області” – встановлено, що при розгляді проблематики підприємницької культури як конкурентної ознаки виробничої структури необхідним стає проведення діагностики й аналізу культури поліграфічних підприємств. Залежно від специфіки досліджуваних об’єктів і конкретних завдань було обрано певну типологію збору й діагностики інформації. Використання такої моделі дало можливість вивчити підприємницьку культуру друкарень під різними кутами, оцінити її сильні і слабкі сторони, детально дослідити вплив поведінки лідера на підприємницьку культуру й запропонувати рекомендації для її зміни. Діагностика проводилася згідно з наступними параметрами:

1.

2.

3.

4.

5.

Зіставлення графічних даних вивчення стану підприємницької культури на чотирьох поліграфічних підприємствах – адаптованого до умов становлення ринку в Україні інтегрального методу Г. Хофштеде та І. Болінже й “інструмента оцінки організаційної культури” (OCAI) К. Камерона дало змогу дійти висновку про суттєву тотожність отриманих результатів. Тобто використання на практиці будь-якого методу дослідження стану культури дозволить достатньо точно проаналізувати це складне й багатостороннє явище. Однак метод оцінки підприємницької культури К. Камерона дає можливість, крім визначення сучасного стану культури, дослідити й інші не менш важливі та цікаві її критерії:

§ розбіжності між теперішньою культурою підприємств і тією, якою хочуть бачити в майбутньому, що зумовлює накреслення шляхів до необхідних її трансформацій;

§ порівняти підприємства відповідно до сили домінуючої нині культури;

§ зіставити узгодженість профілів різних атрибутів культури і різних індивідуальних оцінок цих атрибутів на підприємстві;

§ порівняти профілі підприємницьких культур із середнім значенням культури більше ніж 1000 успішних підприємницьких структур світу;

§ сумісність тенденцій досліджуваних підприємств з рядом загальних, виявлених у процесі більш ніж десятирічного застосування розглянутого методу.

Для поглибленого вивчення соціально-економічних аспектів підприєм-ницької діяльності в серпні–вересні 2002 р. дисертантом проведено експертне обстеження на ряді поліграфічних підприємств Львівської області. Головною метою дослідження було вивчення думки керівників та інженерно-технічних працівників про стан розвитку підприємницької культури, виявлення та оцінка ними факторів, які перешкоджають успішній роботі підприємств. У процесі соціологічного опитування вивчалися погляди стосовно проблематики трансформації підприємницької культури.

У результаті аналізу оцінки респондентів методом “інструмента оцінювання професійних навичок менеджменту” (MSAI) зроблено наступні висновки:

Лідери ТзОВ “Леопрінт” і “Укрпол” належать до типу керівників, які володіють високою компетенцією в ринковому квадранті. Критерії ефективності керівників цих поліграфічних підприємств – це збільшення частки на ринку, досягнення мети за будь-яких умов і перемога над конкурентами.

Лідери книжкової фабрики “Атлас” і Стрийської міської друкарні мають схильність проявляти свої здібності в ієрархічному квадранті. Їхні критерії ефективності проявляються в досягненні високого рівня рентабельності, своєчасності й точності.

При аналізі факторів впливу на рівень підприємницької культури поліграфічних підприємств важливе місце повинні займати розрахунок і оцінка економічних результатів діяльності. Сьогодні суб’єкти підприємницької діяльності поліграфічної галузі здебільшого ставлять перед собою стратегічні цілі короткотермінового характеру – досягнення найвищих обсягів продажу товарів і, відповідно, одержання максимального прибутку за якомога коротший період часу – тоді як основна стратегія виробничо-господарської діяльності повинна бути спрямована передусім на задоволення потреб споживачів і персоналу підприємства. Тобто в підприємницькому середовищі повинен домінувати людський фактор, що сприятиме досягненню високої ефективності діяльності підприємства.

Застосування методу кваліметричної оцінки якості культури дало змогу побудувати математичну модель впливу внутрішніх факторів на рівень конкурентоспроможності досліджуваних поліграфічних підприємств.

КП= П21В21+П22В22+П23В23+П24В24+П25В25 ,

де П23В23 – оцінка підприємницької культури як основної складової структурних факторів, що мають вплив на конкурентоспроможність підприємств.

КПЛеопрінт=0,26П21+0,16П22+0,14*0,819+0,28П24+0,16П25=0,26П21+0,16П22+0,114+0,28П24+0,16П25;

КПУкрпол =0,26П21+0,16П22+0,14*0,804+0,28П24+0,16П25=0,26П21+0,16П22+0,113+0,28П24+0,16П25;

КПАтлас =0,26П21+0,16П22+0,14*0,565+0,28П24+0,16П25=0,26П21+0,16П22+0,079+0,28П24+0,16П25;

КПСтрий =0,26П21+0,16П22+0,14*0,515+0,28П24+0,16П25=0,26П21+0,16П22+0,072+0,28П24+0,16П25;

Проведений аналіз дозволив визначити вплив цього фактора на конкурентоспроможність кожного досліджуваного підприємства:

П23В23 (Леопрінт) = 0,114; П23В23 (Укрпол) = 0,113;

П23В23 (Атлас ) = 0,079; П23В23 (Стрий) = 0,072.

Матеріальна зацікавленість і матеріальна відповідальність за результати виробничо-господарської діяльності відіграють вирішальну роль у формуванні сприятливого морально-психологічного клімату в колективі і, відповідно, здорової підприємницької культури. Посилення матеріальної зацікавленості й економічного стимулювання повинне базуватись на всебічному зіставленні інтересів кожного працівника з інтересами підприємства, а інтересів підприємства з інтересами споживачів. Матеріальне стимулювання працівників промислово-виробничого персоналу здійснюється на поліграфічних підприємствах за допомогою різноманітних форм і систем заробітної плати, фондів матеріального заохочення, соціально-культурних заходів та ін. Система стимулювання трудових колективів найбільш ефективна при вмілому порівнянні матеріального заохочення з методами морального стимулювання.

У третьому розділі – “Шляхи удосконалення підприємницької культури на поліграфічних підприємствах різних форм власності в умовах трансформації економіки Львівської області” – розроблено етапи розвитку підприємницької культури як складової механізму регулювання конкурентоспроможності підприємств й дано рекомендації щодо підвищення компетентності керівників у контексті розвитку підприємницької культури.

Зміни в культурі підприємства можуть відбуватися і насправді відбуваються залежно від стадії, на якій воно знаходиться. Аби зрозуміти динаміку розвитку і зміни культури, потрібно збагнути, що відбувається з будь-яким підрозділом чи підприємством у процесі росту й розвитку. Культурна динаміка, по суті, є відображенням стану розвитку підрозділу. Процес дорослішання при розгляді проблем керівництва і культурної динаміки може бути поділений на три стадії: 1) заснування і початкового розвитку; 2) середньовікова; 3) зрілості й занепаду підприємства. Вік має значення в тому випадку, коли необхідно змінити культуру підприємства. Якщо роботу підприємства тривалий час супроводжує успіх, його структури, процеси, ритуали і норми починають сприйматися як таке, що саме собою розуміється. У подібній ситуації вибір невеликий: швидко трансформувати окремі частини культури і знову зробити підприємство адаптивним (для цього потрібні деякі перетворення) або зруйнувати підприємство та його культуру шляхом проведення повної реорганізації за допомогою злиття, придбання чи банкрутства. У будь-якому випадку для розморожування підприємства і запуску програми змін будуть потрібні сильні менеджери чи “лідери реорганізації.

Як показали дослідження, проведені на поліграфічних підприємствах різних форм власності Львівської області, при зміні підприємницької культури перехід від початкового до цільового стану повинен обовязково пройти наступні пять етапів:

§ Розморожування початкового стану культури: піддання критиці та сумніву цінностей, уявлень і підходів, що не відповідають прагненням підприємства;

§ Оцінка існуючих інтересів і ставлення, усвідомлення взаємозалежностей і звязків, шансів і небезпеки, а також сил, які підтримають зміни, і тих, що будуть проти них;

§ Вплив – така цілеспрямована дія на початковий стан культури, щоб відкинути все непотрібне і зберегти й посилити всі необхідні елементи;

§ Узгодження – виокремлення з новонародженої культури найбільшої кількості стратегічно корисних ознак і їх взаємне посилення, зміцнення звязків, що підкріплюють бажані підходи, переконання, цінності.

§ Розвиток – спостереження за процесом гармонізації між цінностями, переко-наннями та підходами, що сприйняті працівниками й необхідні для життєдіяльності підприємства, здійснення змін та їх коригування відповідно до впливу обставин.

Виходячи з вищесказаного та використовуючи сучасні закордонні й вітчизняні дослідження, дисертант пропонує підхід до здійснення трансформацій підприємницької культури на підприємстві, який включає в себе сім взаємоповязаних етапів, котрі повинні відбуватися один за одним (рис.4). Неповне виконання або упущення одного чи декількох з них спричинять у майбутньому неможливість досягнення бажаних змін.

Необхідно ще раз наголосити, що організаційна зміна не означає тільки створення нової формальної організаційної структури, переспрямування шляхів комунікації, нові робочі підходи та організацію праці. Потрібно створювати і закріплювати нові суспільні цінності та їх ієрархію, соціальні норми й правила, що коригують поведінку працівників в середині підприємства та при контакті із зовнішнім оточенням. І саме підприємницька культура комплексно характеризує соціально-психологічний стан підприємницької реальності й одночасно підтримує або забороняє реалізацію нової підприємницької стратегії. Ця виняткова складність зміни підприємницької культури спричиняє складність здійснення трансформаційного процесу, який вимагає значних затрат часу і підтримки майже всіх працівників.

У цьому контексті важливо дослідити взаємозв’язок між фінансово-еконо-мічними результатами господарювання, стилем лідерства та станом підприємниць-кої культури в системі факторів підвищення конкурентоспроможності досліджу-ваних підприємств. Як свідчить зіставлення профілю підприємницької культури ТзОВ “Леопрінт” із середнім значенням профілю понад 1000 успішних під-приємств світу, дане підприємство дуже близьке до цього усередненого профілю, і можна запропонувати збільшення акценту тільки на клановому квадранті. Профіль бажаної в прийдешньому (для досягнення конкурентного успіху) підприємницької культури свідчить про неоднозначне сприйняття прове-дених реінжинірингових змін працівниками, котрі хотіли б мати гарантоване місце роботи і в майбутньому, що не завжди можливо в ринковому середовищі. Ось чому опитувані працівники висловили бажання зменшити і ринкову (з 34,4 до 20,6), і ієрархічну (з 31,7 до 18,7), і навіть адхократичну (з 19,9 до 18,7) складові культури, а натомість збільшити акцент (з 14,0 до 42,9) на клановому квадранті. Така тенденція повинна насторожити керівника “Леопрінту”, тому що відхід від ринкової культури може негативно позначитись на конкурентоспроможності підприємства.

З порівняння профілю підприємницької культури ТзОВ “Укрпол” із середнім значенням профілю понад 1000 успішних підприємств світу випливає, що на цьому підприємстві акцент на ринковому квадранті (45,4) суттєво перевищує середнє значення (33), тоді як ієрархічний і кланові квадранти мають нижче значення порівняно із середніми: ієрархічний 22,7 при середньому 27 і клановий 12 при середньому 22. Такий стан можна пояснити стадією “юності” на якій перебуває друкарня. Це час надмірних зусиль для досягнення мети, що зазвичай полягає в швидкому зростанні. Підприємство характеризується відносною фінансовою стабільністю і ростом обсягу продаж; воно ще недостатньо структуроване, а відносини із зовнішнім середовищем, як правило, не досконалі. В основному реагує на запропоновані ринком можливості, а не передбачає і не планує їх. Таким чином, культурі підприємства притаманні зовнішнє позиціювання і диференціація, а основними принципами, якими керується підприємство, є контроль і стабільність. Мало уваги приділяється внутрішньому контролю, гнучкості та індивідуальності.

Профіль бажаної через п’ять років підприємницької культури свідчить, що, незважаючи на молодість працівників друкарні (60% це випускники Української академії друкарства та поліграфічного технікуму віком до 30 років) та бажання збільшити адхократичну складову культури (з 19,8 до 24,6), працівники прагнуть зменшити тиск ринкового квадранта шляхом посилення (з 12,0 до 33,4) кланової складової культури.

Аналізуючи ділову активність книжкової фабрики “Атлас”, потрібно передусім зазначити, що тут за період 1997–2001 рр. можна виділити два етапи: перший – 1997–1999 рр., коли спостерігається тенденція до зменшення ділової активності за всіма показниками, і другий – 2000–2001 рр., коли помітне зростання кількості обертів усіх активів підприємства. Проте ці позитивні зміни відбулися на фоні зменшення чисельності працівників. На фабриці відсутнє як тактичне, так і стратегічне планування. За весь термін трансформації економіки не розроблено бізнес-плану розвитку підприємства навіть для внутрішнього користування і координування дій підрозділів. Тут тяжіють до ієрархічного типу культури (45,0), особливо в останні роки, коли під загрозою опинилось існування підприємства, акцент зсунувся в бік ринкового квадранта (32,9). Порівняння профілів підприємницької культури із середнім значенням профілю понад 1000 успішних підприємств світу показує, що для зростання конкурентоспроможності фабрики важливим є посилення як адхократичної складової, необхідної для управління розвитком і новаторством, так і кланової (управління бригадами, міжособистісними взаєминами та удосконалюванням інших).

Як свідчить проведене дослідження, Стрийська міська друкарня тяжіє до ієрархічного та кланового типів культури (відповідно 37,6 і 28,7), тоді як для її життєздатності необхідне посилення ринкового та адхократичного квадрантів. Підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі. Низька продуктивність праці на фоні зменшення чисельності працівників спричинила збиткове виготовлення продукції. Тут не витримують агресивної конкурентної політики, яку пропонує основний конкурент – ТзОВ “Укрпол”. Так, у 2003 р. оборотні кошти були в 11,7 раза менші проти коштів “Укрполу”. Для утримання на ринку необхідністю стає проведення суттєвих реінжинірингових змін, спрямованих на скерування підприємства в бік ринкових відносин.

Висновки

Проведені дослідження дали змогу зробити такі узагальнення та висновки:

1.

2.

3.

а) перший – полягає у виділенні та класифікації властивостей оцінюваного об’єкта та встановленні взаємозв’язків між ними. Властивості об'єкта та їх характеристики відображають ступінь відповідності об'єкта своєму призначенню, тобто цілям його створення і функціонування. Кваліметрична оцінка якості культури як фактора підвищення конкурентоспроможності поліграфічних підприємств проводилася за шістьома ознаками: значимість високих цінностей; ефективність роботи та якість товарів і послуг; удоволення співробітників від праці; колективізм і повага до особистості; якість зовнішніх проявів підприємницької культури; здоровий спосіб життя. Застосування методу кваліметричної оцінки якості культури дозволило побудувати математичну модель впливу внутрішніх факторів на рівень конкурентоспроможності поліграфічних підприємств та визначити їх дію на конкурентоспроможність кожного досліджуваного підприємства (ТзОВ “Леопрінт” – 0,114; ТзОВ “Укрпол” – 0,113; ВАТ “ЛДКФ “Атлас” – 0,079; Стрийська міська друкарня – 0,072).

б) другий – кваліметричний багатокритеріальний, котрий передбачає застосування спеціальної шкали оцінок, суть якої полягає в поєднанні наступних критеріїв: 1) типи культури підприємства відносно головних детермінантів, які впливають на її формування; 2) типи культур щодо їх спрямування; 3) типи культур щодо змін; 4) типи культури відносно змісту діяльності підприємства; 5) типи культури щодо превалюючих прагнень; 6) типи культури, що характеризують несприятливі психологічні стани підприємства стосовно особи; 7) типи культури щодо життєвого циклу підприємства; 8) типи культури відносно рівня контексту на підприємстві.

в) третій – кількісний, для діагностики культури досліджуваних організацій за “інструментом оцінки організаційної культури” (OCAI)). Призначений для оцінки ключових вимірів організаційної культури (домінантних характеристик організації й стилю лідерства; пріоритетів керівництва організації; об‘єднуючої сутності організації; стратегічних акцентів підприємства та критеріїв успіху підприємства). Крім того, дає змогу не лише визначити сучасний стан культури, а й дослідити такі критерії, як: 1) розбіжність між нинішньою культурою підприємств і тією, яку хоче бачити її персонал підприємства у майбутньому, 2) порівняння організації відповідно до сили домінуючої сьогодні культури; 3) зіставлення узгодженості профілів різних атрибутів культури і різних індивідуальних оцінок цих атрибутів членами організації; 4) порівняння профілів підприємницьких культур із середнім значенням культури більше ніж 1000 успішних підприємницьких структур світу.

г) четвертий – адаптований до умов становлення ринку в Україні інтегральний метод Г. Хофштеде та І. Болінже. В основу даного підходу закладено чотири основні характеристики підприємницької культури: дистанція до влади; прагнення до уникнення невизначеності; індивідуалізм–колективізм; мужність–жіночність. У дисертаційному дослідженні методику Г. Хофштеде було вдосконалено й адаптовано до умов становлення ринкової економіки в Україні:

§ частково змінено запитання методики;

§ шкалу відповідей приведено до можливості застосування бальних оцінок (від 1 до 5), що сприяло більш точному вивченню стану кожного з чотирьох досліджуваних критеріїв;

§ завдяки запропонованому новому підходу результати опитування вдалося зобразити в рамковій конструкції конкуруючих цінностей, що забезпечило порівняння отриманих результатів із результатами діагностики культури за “інструментом оцінки організаційної культури” досліджуваних поліграфічних підприємств.

4.

§ висока ефективність виробничо-господарської діяльності притаманна підприємствам, де переважає ринковий тип підприємницької культури. Зокрема, стрімким ростом рентабельності в останні роки характеризуються ТзОВ “Леопрінт” і “Укрпол”. Так, у ТзОВ “Леопрінт” рентабельність виробництва продукції зросла за сім років на 5,07 відсотка, а разом з тим поліпшилися всі економічні показники господарювання. Це можна пояснити недавнім переходом підприємства з державної власності у приватну і жорстким насадженням керівництвом ринкових тенденцій, тобто відбувся зсув підприємницької культури з ієрархічного квадранта в ринковий;

§ у ТзОВ “Укрпол” домінує ринкова культура і, відповідно, показники економічної ефективності протягом чотирьох років функціонування підприємства стрімко зростають. Проте, як свідчать дослідження, жорсткий дух конкуренції між працівниками, що насаджується керівництвом, багатьом не подобається, і тому в майбутньому працівники хотіли б зміщення акцентів підприємницької культури в бік кланового квадранта;

§ зниження рентабельності виробництва поліграфічної продукції упродовж досліджуваного періоду спостерігається також у ВАТ “ЛКФ “Атлас”, де поширений ієрархічний тип підприємницької культури. Для поліпшення наявної ситуації необхідно провести ряд змін, які б могли суттєво вплинути або ж повністю змінити профіль культури. ВАТ “ЛКФ “Атлас” це відносно велике підприємство порівняно з іншими об’єктами дослідження, і тому тут немає відчуття однієї сім’ї на противагу Стрийській міській друкарні. Саме цим можна пояснити прагнення працівників змістити акцент у бік кланового квадранта. Крім того, незадоволеність рівнем оплати праці змушує працівників робити наголос на стратегічному управлінні безупинним розвитком та управлінні новаторством, що означає посилення в підприємницькій культурі адхократичної складової;

§ схильність Стрийської міської друкарні до ієрархічного та кланового типів культури призвела за останні роки до збиткового виробництва продукції. Для поліпшення господарсько-фінансового стану підприємства варто наголосити на посиленні творчої ініціативи працівників і повнішому задоволенні потреб споживачів.

5.

6.

Правомірність використання даного підходу при здійсненні трансформацій підтверджують результати експертного обстеження на ряді поліграфічних підприємств Львівської області, проведеного дисертантом у серпні–вересні 2002 р. з метою поглибленого вивчення соціально-економічних аспектів підприємницької культури. Головною метою дослідження було вивчення думки керівників та інженерно-технічних працівників стосовно розвитку підприємницької культури, оцінки ними виявлених факторів, які перешкоджають успішній роботі. У ході соціологічного опитування було отримано інформацію відносно проблематики трансформації підприємницької культури.

7.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.