Тема: Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я (
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Войтюк Богдан Юрійович
УДК [581.526.52:581.524](477.72/74)
Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я
(синтаксономія, сучасний стан, напрямки трансформації,
охорона та використання)
03.00.05 – ботаніка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата біологічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі ботаніки в Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор
Соломаха Володимир Андрійович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри ботаніки
Офіційні опоненти доктор біологічних наук, професор
Гревцова Ганна Терентіївна,
Ботанічний сад імені акад. О.В. Фоміна,
провідний науковий співробітник сектору дендрології
доктор біологічних наук, професор
Дубина Дмитро Васильович,
Інститут ботаніки НАН України ім. М.Г. Холодного,
провідний науковий співробітник відділу геоботаніки
Провідна установа: Національний ботанічний сад
ім. М.М. Гришка НАН України, м. Київ
Захист дисертації відбудеться „23” червня 2005 р. о 12_00 год.
на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.001.14 Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:
03127, Київ, просп.. Глушкова 2 корпус 12, конференцзал
Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка:
01033, Київ-33, вул. Володимирська, 62
Автореферат розісланий 18 травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Д 26.001.14 Молчанець О.В.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми
Збереження існуючого біорізноманіття є невід'ємною складовою частиною і важливою умовою досягнення збалансованого розвитку людської спільноти. Одним з основних етапів на цьому шляху є вивчення та інвентаризація біорізноманіття природних та агроландшафтів України.
Галофільні рослинні угруповання характеризуються інтразональним поширенням і відрізняються тим, що формуються, в першу чергу, видами рослин, походження яких пов’я-зане із морськими літоралями та пустелями. Виявлення їх різноманіття, вивчення їх структури, екології та флористичних особливостей мають важливе значення для з’ясу-ван-ня біорізноманіття природних комплексів Північно-Західного Причорномор’я. В той же час, галофітні рослинні угруповання є чутливими індикаторами зміни гідро-ло-гічних умов та концентрації солей в грунті. Деградація сільськогосподарських угідь під впливом засолення грунтів також обумовлює необхідність і важливість вивчення галофільних угруповань з прогностичною метою.
Згідно з конвенцією про біорізноманіття, прийнятою на конференції ООН в 1992 р. і підписаною 179 державами світу, в тому числі й Україною, держави зобов’язані розробляти національні стратегії, плани і програми збереження і раціонального використання біорізноманіття і ввести його збереження як елемент державного планування і політики. Останнім часом фітоценологи європейських країн докладають значних зусиль для уніфікації підходів до вивчення природної різноманітності, в тому числі і класифікації рослинності (Pignatti et al., 1995; Rodwell et al., 1995, 1998; Mucina, 1997; Weber, et al., 2000; Bohn, et al., 2000; Chytry, Tichy, 2004, Дубина та ін., 2004). Територія цього регіону охоплює унікальні ландшафти, що утворилися в результаті взаємовпливу річкових і морських структур. Сукупність представлених тут геокомплексів обумовлює багатство та специфічність природних екосистем, основним компонентом яких виступають рослинні угруповання. В останні роки, внаслідок посилення антропогенного впливу, все гостріше на півдні України постає проблема збереження біорізноманіття, у зв’язку з цим синфітосозологічний аспект дослідження та класифікації рослинності набуває особливої ваги. Саме інвентаризація рослинних угруповань Північно-Західного Причорномор’я надасть можливість подальшого опрацювання синтаксономії, динаміки та охорони фіторізноманіття зазначених територій (Дубина та ін., 2004).
Актуальність вивчення структури галофільних угруповань Північно-Західного Причорномор’я підсилюється у зв’язку з формуванням Азово-Чорноморського екологічного коридору (Мовчан, 1997), який повністю включає ландшафти досліджуваної території, в тому числі і екотопи із сформованими в них угрупованнями галофільної рослинності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової тематики кафедри ботаніки в межах державної програми “Вивчити структурно-типологічні особливості формування фітобіорізноманіття природних та урбанізованих територій України”.
Основні положення дисертаційної роботи планується долучити у том „Рослинності України”, присвячений галофільній рослинності, “Літопис Чорноморського біосферного заповідника”. Матеріали роботи використані при написанні третього тому багатотомного видання „Екофлора України”.
Мета і завдання дослідження
Мета роботи – розробити синтаксономічну схему за методом Браун-Бланке, дати детальну еколого-флористичну характеристику рослинних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, та обгрунтувати важливість їхньої охорони та раціонального використання. У зв’язку із цим необхідно вирішити такі завдання:
проаналізувати флористичний склад рослинних угруповань;
представити різноманітність рослинних угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я у вигляді синтаксономічної схеми за принципами еколого-флористичної класифікації, з наведенням характеристик виділених синтаксонів;
з’ясувати флористичну спорідненість синтаксонів галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я;
визначити спрямованість найважливіших сукцесій галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я;
дати созологічну оцінку галофільної рослинності досліджуваного регіону та обгрунтувати необхідність охорони її біорізноманіття в складі національної екомережі.
Об’єкт дослідження: угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я.
Предмет дослідження: еколого-флористичні особливості та класифікація галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я.
Методи дослідження: традиційні геоботанічні методи збору матеріалу, метод класифікації рослинності Ж. Браун-Бланке, еколого-фітоценотичний метод для харак-те-рис-тики синтаксонів. Математична обробка проводилась за допомогою ЕОМ (програма FICEN2 (Косман та ін., 1991) пакету прикладних програм FoxPro). Назви рослин наведено у відповідності з “Определителем ...” (1987) та уточнені за “Vascular plants of Ukraine. A nomenclaturial checklist” (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999). Методи статистичної обробки для з’ясування та уточнення діагностичних видів за M. Chytry (Chytry et al., 2002).
Матеріали дослідження: Робота базується на результатах власних польових досліджень (911 геоботанічних описів зібраних протягом вегетаційних сезонів 1999-2004 р.р.) та критичного опрацювання фітоценотичних матеріалів інших авторів (1097 геоботанічних описів).
Наукова новизна отриманих результатів
Проведено інвентаризацію галофільної рослинності на території Північно-Захід-но-го Причорномор’я. Згідно принципів еколого-флористичної класифікації складена синтаксономічна схема та описані еколого-фіто-це-но-тич-ні особ-ливості виділених синтаксонів галофільної рослинності Північно-Західного Причор-но-мор’я.. Встановлено, що гало-філь-на рослинність дослідженої території складається з 95 асоціацій, які об’єднуються в 11 класів. Вперше в Україні наводяться числові значення діагностичності видів синтак-со-нам рос-лин-ності, що дозволить уніфікувати та спростити класифікаційну процедуру на синтак-со-номічному етапі обробки описів. Відображено флористичну спорідненість син-так-сонів га-ло-фільної рослинності. По всіх синтаксонах галофільної рослинності Північно-Західного При-чор-но-мор’я встановлено фітоценотичні та екологічні особливості рідкісних і ен-де-міч-них видів, та досліджено ценопопуляційні особливості деяких з них. Описано за-галь-ні зако-но-мір-ності поширення галофільної рослинності в межах Північно-Західного Причорномор’я.
Практичне значення отриманих результатів
Отримані дані можуть бути використані при вирішенні питань екології, продуктивності і динаміки рослинних угруповань, у практиці природоохоронної справи, при проектуванні та розробці Азово-Чорноморського екокоридору, у землеустрої природно-заповідних територій і територій з інтенсивною господарською діяльністю у межах Північно-Західного Причорномор’я. Матеріали досліджень використані при характеристиці таксонів (11 видів) родини Caryophyllaceae у ІІІ томі багатотомного видання “Екофлора України” та можуть бути використані для характеристики інших видів вищих рослин при написанні наступних томів даного видання. Отримані дані використовуються при написанні тому „Галофільна рослинність України” багатотомного видання „Рослинність України”. Також ці матеріали використовуються у навчальному процесі кафедри ботаніки біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та медико-біологічного факультету Університету Розвитку Людини „Україна”.
Особистий внесок здобувача
З метою виконання поставлених завдань нами було опрацьовано близько 2000 геоботанічних описів. З них 911 – власних, виконаних в 1999-2004 роках по всій території Північно-Західного Причорномор’я, та 1097 описів інших дослідників.
В роботі для отримання основних результатів дисертації використано понад 2000 геоботанічних описів, з яких 911 власних (польові дослідження протягом 1999-2004 років) виконаних в самостійних або сумісних експедиційних виїздах разом з М.Ф. Бойком, П.М., Бойком, І.І. Мойсеєнком, С.М. Подорожнім, В.А. Соломахою, І.В. Соломахою Т.Д. Соломахою, О.Ю. Уманець; з метою з’ясування екологічних параметрів синтаксонів, класифікаційних побудов, розрахунку коефіцієнта Ф тощо, також було використаноі 1097 геоботанічних описів з опублікованих робіт (виконаних з початку 60-х років до 2004 р. Г.І. Біликом (близько 700 описів), В.А. Соломахою, І.В. Соломахою, О.Ю. Уманець, Д.В. Дубиною та іншими ботаніками).
Відповідно до програми досліджень галофільної рослинності, проведено 12 експедиційних виїздів у Херсонську, Миколаївську та Одеську області, а також проведено лабораторні дослідження, які включали обробку зібраного фактичного матеріалу, його подальшу камеральну та комп’ютерну обробку. Складено повну синтаксономічну схему та проведено порівняння виділених синтаксонів з даними вітчизняних та зарубіжних геоботаніків. Сформовано фітоценотеку галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я. Охарактеризовано стан популяцій та ценотичну приуроченість деяких рідкісних видів. Описано основні напрямки трансформації рослинних угруповань синтаксонів вищого рангу галофільної рослинності України. Розраховано коефіцієнти флористичної подібності між синтаксонами рангу асоціації.
Апробація результатів дисертації
Результати досліджень за темою дисертації обговорювались на наукових семінарах кафедри ботаніки та оприлюднено на наступних конференціях:
Наукові читання, присвячені 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Святого Володимира С.Г. Навашиним, Канів, 1998 р.
Всеукраїнська конференція молодих вчених “Актуальные вопросы современного естествоиспытания”, Сімферополь, 2001 р.
Конференція молодих вчених “Молодь і досягнення науки у вирішенні проблем сучасності”, Чернівці 2003 р.
Публікації
Результати досліджень за темою дисертації викладено у п’ятнадцяти статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, включених до переліку ВАК України (одна - в “Українському фітоценологічному збірнику”, одна – у “Віснику Київського університету”, одна – у “Вестнике Таврического университета”, одна – у “Науковому віснику Чернівецького університету”, співавтор 11 статей у “Екофлорі України” т. ІІІ) та 3 публікацій у фахових наукових виданнях, не включених до переліку ВАК України (дві депоновано у УКРІНТЕІ редакцією “Українського ботанічного журналу”, одна надрукована в “Українському фітоценологічному збірнику”).
Структура і обсяг роботи
Матеріал роботи викладено на 330 сторінках комп’ютерного тексту та ілюстративного матеріалу, з яких власне основний основний зміст роботи складає 161 сторінку. Дисертаційна робота складається з вступу, семи розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та дев’яти додатків. Робота містить та 53 таблиці та 4 рисунки. Додатки складають 169 с.
Загалом у роботі цитується 172 літературних джерела, у тому числі: 47 російською та 96 українською мовами та 29 – іншими мовами (22 – англійською, 1 – німецькою, 5 – чеською, 1 – румунською).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Розділ 1. ІСТОРІЯ ГЕОБОТАНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї
В розділі розглядається історія досліджень галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї та в Україні загалом.
Історії вивчення галофільної рослинності України присвячена спеціальна публікація Г.І. Білика (1960), яка узагальнює довоєнний етап дослідження галофільної рослинності по домінантній системі класифікації. Перші літературні відомості про дослідження угрупувань рослин-галофітів, як вказує автор.І. Білик можна знайти ще в роботі “Ботанико-географические исследования в степной полосе” Г.І. Танфільєва (1898), що була присвячена дослідженню лісової рослинності на півдні Російської імперії та ботаніко-географічним дослідженням в степовій зоні. В цій роботі поряд з іншими типами рослинності подаються відомості і про галофільну рослинність. Г.І. Танфільєв вказує, що на досліджуваній території є типові солонці, представлені невеличкими, спорадично розміщеними подами (до кількох метрів в діаметрі), на яких представлені типово галофільні види (Limonium gmelini, Silaus besseri тощо). Деякі дані про галофільну рослинність можна знайти в роботах Й.К. Пачоського (1910, 1917).
В довоєнні роки вивченню галофільної рослинності України приділяли увагу багато дослідників (О.А. Еліашевич,1927; Є.М. Лавренко, Н. Десятова-Шостенко,1928; Г.І. Білик, 1936, 1937; Бухинник, 1929; Є. Лавренко, Г. Дохман, 1933; О.А. Еліашевич, 1936; Є.І. Пестушко, 1937 та ін.), базуючись на роботах яких та власних матеріалах Г.І. Білик в 1963 р. опублікував монографію “Рослинність засолених грунтів України, її розвиток, використання і поліпшення”, що є узагальнюючою працею по галофільній рослинності України. У ній наведено характеристику засолених грунтів як середовища росту рослин, аналіз флори та історії її розвитку, детальну геоботанічну характеристику рослинних угруповань, пов’язаних із засоленими грунтами, та розглядаються питання раціонального використання угідь. Ця робота являє собою узагальнення знань про стан галофільної рослинності України першої половини ХХ ст.
У 80-90 р.р. змінюється підхід до проблеми класифікації рослинності. Вітчизняна геоботаніка переходить на позиції флористичної класифікації і виникає нагальна проблема узагальнення значного масиву інформації з цього питання. Починається новий етап вивчення рослинності засолених грунтів, в тому числі за новою для українських дослідників системою Браун-Бланке. Однією з перших робіт, що відображають стан галофільної рослинності за флористичною класифікацією є робота В.А. Соломахи і Ю.Р. Шеляга-Сосонко “Флористическая классификация галофильной растительности Украины” (1984). Однак, ця грунтовна робота, викладена на двадцяти дев’яти сторінках, була не надрукована, а лише депонована у ВІНІТІ (м. Москва) і сьогодні практично не доступна широкому загалу дослідників цього питання. Автори цієї роботи, використавши матеріали Г.І. Білика і опрацювавши їх за методом Браун-Бланке, вперше розробили флористичну класифікацію галофільної рослинності України.
В роботі Д.В. Дубини та Ю.Р. Шеляга-Сосонка (1991) розглядаются питання структури, формування і розвитку плавневої рослинності Причорномор’я. В монографії наведена загальна характеристика та закономірності просторового розміщення рослинних угруповань, дається їх геоботанічна характеристика, продуктивність, фітомаса, виділяються рідкісні та зникаючі угруповання. Автори аналізують стан охорони плавневих ландшафтів з точки зору їх наукової цінності.
В.А. Соломаха (1996) в “Синтаксономії рослинності України” приводить 55 класів рослинності, на долю галофільної рослинності припадає 11 класів (Festuco-Limonietea, Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Salicornietea fruticosae, Bulboschoenetea maritimae, Thero-Suaedetea maritimae, Thero-Salicornietea, Juncetea maritimi, Cakiletea maritimae, Crypsietea aculeatae, Crithmo-Staticetea).
Серед останніх робіт, особливо цікавою є монографія Д.В. Дубини із співавторами “Дунайський біосферний заповідник. Рослинний світ” яка вийшла у 2003 р. В ній наведено результати аналізу та детальну характеристику флористичного і ценотичного різноманіття Дунайського біосферного заповідника. Розглядаються питання динаміки рослинності, зокрема сезонних, різнорічних і багаторічних змін. Значна увага приділяється прогнозу ймовірних змін рослинності, що відбуваються під впливом природних та антропогенних факторів. Висвітлюються сучасний стан та розглядаються основні питання охорони рослинного світу заповідника. Розкриваються питання стратегії охорони фіторізноманіття всього Дунайського річково-долинного ландшафтного комплексу як складової частини Азово-Чорноморського природного коридору національної екомережі України.
Д.В. Дубиною з співавторами (2004) проаналізовано стан синтаксономічного вивчення водойм, перезволожених територій та арен Північного Причорномор’я. Представлений продромус рослинності, який включає 24 класи, 37 порядків, 59 союзів і 274 асоціації. Наведено синонімічні назви, діагностичні види, коротка характеристика синекології та синхорології синтаксонів в межах регіону та фітоценотичні таблиці угруповань до кожного класу. В даній роботі автори розуміють синтаксони досить широко. З представлених (за нашими даними) 11 класів галофільної рослинності наводяться лише 7. Взагалі виключаються найбільш рідкісні та специфічні угруповання галофільно-степової рослинності класу Festuco-Limonietea Karpov et Mirk 1988, які зрідка трапляються у Північно-Західному Причорномор’ї (Соломаха, Войтюк, Уманець, 2004).
Вивчення галофільної рослинності України має певні особливості. Насамперед воно пов’язане з розвитком ботанічних досліджень у нашій країні. Напрямок досліджень у цій сфері визначається екологічними проблемами, які виникли в зв’язку з створенням штучних водосховищ, нераціональним використанням сільськогосподарських угідь та іншими проявами негативного антропогенного тиску на природу. Розробка флористичної класифікації галофільної рослинності сприятиме поглибленому вивченню її особливостей, сучасного стану, охорони, напрямків розвитку та раціонального використання.
Огляд літератури показав, що в розробці наукових проблем при дослідженні галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я досягнуті значні успіхи, проте ці дослідження переважно грунтувались на методології домінантної класифікації рослинності, при цьому недостатньо приділялось уваги повному флористичному складу угруповань та динамічним особливостям. Наведені вище дослідження стали передумовою для розробки синтаксономії галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, аналізу особливостей формування та динамічних тенденцій галофільної рослинності.
Розділ 2. КОРОТКИЙ НАРИС ПРИРОДНИХ УМОВ
Площа ґрунтів з підвищеною концентрацією солей в Україні становить близько 2,8 млн. га (Вернандер, 1953; Білик, 1963), з них близько 1/3 – у Північно-Західному Причорномор’ї. Такі ґрунти широко використовуються в якості полів, пасовищ тощо.
Згідно фізико-географічного районування (1968) досліджена територія знаходиться в південній частині Причорноморської низовини. Загальна її довжина (від дельтової зони Дунаю до адміністративного кордону Кримської автономної республіки) складає понад 600 км. За геоботанічним районуванням вона знаходиться в зоні кострицево-полинових степів Приазовсько-Причорноморської підпровінції Євразійської степової зони і характеризується сухим та жарким літом з від’ємним коефіцієнтом зволоження. Відповідно до фізико-географічного районування ця територія відноситься до Причорноморської південно-степової зони (Ткаченко, Костильов, 1985; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1991).
Згідно адміністративно-територіального поділу територія Північно-Західного Причорномор’я розглядається в роботі в межах Херсонської, Миколаївської та Одеської областей.
Загалом територію Північно-Західного Причорномор’я розділяють на чотири частини: Дунайсько-Дністровська степова область, Дністровсько-Бугська степова область, Бугсько-Дніпровська степова область і область Дніпровської терасово-дельтової рівнини (Фізико-географічне районування Української РСР, 1968; Дубина, Шеляг-Сосонко, 1989).
Характеристика геоморфології, клімату та грунтів виявляє загальні умови фор-му-вання та розподілу галофільної рослинності в межах Північно-Західного Причорномор’я.
Розділ 3. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
У розділі відображено обсяг та характер використання геоботанічного матеріалу, покладеного в основу роботи.
Опис пробних ділянок проводився за загальноприйнятою методикою (Александрова, 1969) з дотриманням таких параметрів: порядковий номер ділянки, дата опису, географічне розташування, оточення, рельєф, наявність та вираженість мікрорельєфу, умови зволоження, грунт, аспектування видів (для деяких ценозів), господарське використання, висота едифікаторів (для деяких ценозів).
При проведенні досліджень використовувались традиційні геоботанічні методи: детально-маршрутний, напівстаціонарний та метод окомірного еколого-ценотичного профілювання (Міркін, 1974; Юнатов, 1964). Для описів рослинності закладались пробні ділянки згідно загальноприйнятих підходів – до 100 м2. З урахуванням фрагментарності та розчленованості багатьох угруповань, площа деяких описів не перевищує 10 м2.
Закладання еколого-ценотичних профілів проводилось методом екологічних рядів з врахуванням впливу на рослинність певних типологічних умов та екологічних факторів. Еколого-ценотичні профілі закладали з метою вивчення змін рослинності. При цьому використовувались підходи та методики описані А.А. Юнатовим, Я.П. Дідухом, Л.Г. Раменським (Юнатов, 1964; Дідух, 1994; Раменський, 1971).
Для з’ясування динаміки рослинних угруповань використовувася, в основному, метод порівняння флористичного складу та екологічних параметрів фітоценозів розміщених по градієнту дії лімітуючих факторів, що дозволило у відносно короткий термін намітити тенденції динамічних процесів і описати найбільш ймовірні напрямки трансформації рослинних угруповань (Дубына Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р., 1989).
Схожість флористичного складу синтаксонів розраховувалась згідно формули (Макаревич, 1963; Макаревич, 1967; Макаревич, 1970):
,
де аm – 1/2 суми частот трапляння спільних видів в синтаксонах b і c; bn, cn – частота трапляння виду в синтаксонах b і c.
Екологічні параметри угруповань розраховувались за допомогою методу синфітоіндикації (Дідух, 1994), розробленого у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.
Розробка класифікаційної схеми рослинності Північно-Західного Причорномор’я з використанням флористичної класифікації за методом Ж. Браун-Бланке. Набір описів, формування та перетворення фітоценотичних таблиць здійснювалися з використанням програми Ficen2 (Косман, Сіренко, 1991). Крім власних даних автора, до фітоценотичної обробки були залучені також описи, виконані в регіоні досліджень та опубліковані іншими авторами.
Для ідентифікації одержаних фітоценозів використано вітчизняні (Соломаха, 1996; Дубина, 2004 та ін.) та іноземні (Chytry, 2003; Matuszkiewicz, 2001, Moravec et al., 1995 та ін.) геоботанічні зведення.
Коефіцієнт Ф діагностичності видів для синтаксонів різного рангу розраховувався згідно формули (Chytry, et al., 2002; Chytry, Tichy, 2003):
,
де N – загальна кількість описів в узагальненій таблиці, n – загальна кількість траплянь даного виду загалом по узагальненій таблиці, np – загальна кількість траплянь даного виду у певному синтаксоні, Np – загальна кількість описів у певному синтаксоні. Порогове значення діагностичності коефіцієнта Ф прийняте за 0,18.
Розділ 4.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
У розділі подається синтаксономічна схема галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я та наводяться еколого-фітоценотичні особливості виділених синтаксонів. Розглядаються питання структури та рангу деяких синтаксонів (класи Festuco-Limonietea, Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Bolboschoenetea maritimi, Juncetea maritimi).
4.1. Синтаксономічна схема галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я
Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор’я відрізняється досить високою різноманітністю угруповань– 11 класів, 17 порядків, 22 союзи, 96 асоціацій рослинності, з яких 2 класи (Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea) охоплюють угруповання справжньосолончакової рослинності, 4 класи – засолено-лучної (Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Juncetea maritimi, Molinio-Juncetea), 3 класи (Cakiletea maritimi, Crithmo-Staticetea, Crypsetea aculeatae) –засоленої літоралі, 1 клас (Festuco-Limonietea) –засолених степів, 1 клас (Bolboschoenetea maritimi) – галофітизованої повітряно-водної болотної рослинності. Флора угруповань галофільної рослинності дослідженої території налічує 417 видів вищих судинних рослин, що становить 23% та 29% відповідно від загальної та природної флори регіону (Тихомиров, Демченко, 1975). Найбільш значну роль у формуванні галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, за нашими спостереженнями, відіграють види родин Chenopodiaceae, Poaceae, Asteraceae, які формують більшу частину біомаси та видового різноманіття практично всіх фітоценозів.
Синтаксономічна схема галофільної рослинності
Північно-Західного Причорномор’я
Salicornietea fruticosae (Br.-Bl. et R. Tx. 1943) R. Tx. et Oberd. 1958
Halostachyetalia Topa 1939 em V.Golub et Chorbadze 1987
Artemisio santonicae-Puccinellion fominii Shelyag, V.Golub et V. Solomakha 1989
Bassietum hirsutae Serbanescu 1965
Halimionetum pedunculatae Serbanescu 1965
Halimionetum verruciferae (Keller 1923) Topa 1939, Prodan 1939
Petrosimonio oppositifoliae-Bassietum sedoides Shelyag, V.Golub et V. Solomakha 1989
Puccinellio fominii–Aeluropetum littoralis Shelyag, V.Golub et V. Solomakha 1989
Puccinellio fominii-Halimionetum verruciferae Shelyag, V.Golub et V. Solomakha 1989
Puccinellio fominii–Halocnemetum Shelyag, V.Golub et V. Solomakha 1989
Halocnemion Korzh. et Kljukin 1990
Halocnemo-Limonietum caspici Korzh. et Kljukin 1990
Salicornio-Halocnemetum Korzh. et Kljukin 1990
Climacoptero-Suaedion V.Golub et Chorbadze 1987
Limonietum suffruticosi V.Golub et Chorbadze 1987
Suaedo salsae-Halocnemetum V.Golub et Chorbadze 1987
Suaedo-Frankenietum V.Golub et Chorbadze 1986
Suaedo-Petrosimonietum V.Golub et Chorbadze 1986
Thero-Salicornietea R.Tx. 1954 ap. R.Tx. Et Oberd. 1958
Thero-Salicornietalia R.Tx. 1954 ap. R.Tx. Et Oberd. 1959
Thero-Salicornion (Br.Bl. 1933) R.Tx. 1954 ap. R.Tx. Et Oberd. 1958
Salicornietum prostratae Soo 1927
Petrosimonio oppositifoliae-Salicornietum Korzh. et Kljukin 1990
Limonio caspici–Salicornietum Korzh. et Kljukin 1990
Aeluropo-Salicornietum Krausch 1987
Suaedion salsae V.Golub et Czorbadze 1987
Offaisto manandri-Salicornietum Dibyna et al. 2004
Suaedo maritimae-Salicornietum prostratae V. Solomakha Et Shelyag 1984
Suaedetum maritimae Soo 1927
Suaedo salsae-Salicornietum prostratae V.Golub et Czorbadze 1988
Suaedetum confusae V.Golub et Tchorbadze in V.Golub 1995
Crithmo-Staticetea Br.-Bl. 1947
Crithmo-Staticetalia Moliner 1934
Kochio-Limonion Korzh. 1987
Puccinellio distantis-Limonietum meyeri Korzh. 1987
Lactuco tatarici-Elytrigion bessarabicae Korzh. Et Kljukin 1990
Lactuco tataricae-Elytrigietum bessarabicae Korzh. Et Kljukin 1990
Cakiletea maritimi R.Tx. et Prsg. In R.Tx. 1950
Euphorbitalia peplidis R.Tx. 1950
Euphorbion peplidis R.Tx. 1950
Cakilo euxinae–Euphorbietum peplidis Dubyna, Neuhauslova et Shelyag 1994
Cakilo euxinae-Salsoletum ruthenicae Vicherek 1971
Lactuco tataricae-Cakiletum euxinae Korzh. et Kljukin 1990
Crypsetea aculeatae Vicherek 1973
Crypsetalia aculeatae Vicherek 1973
Polygono salsuginei-Crypsion aculeatae Korzh. Et Kljukin 1990
Polygono salsuginei-Crypsietum aculeatae Korzh. Et Kljukin 1991
Lepidietalia latifolii V.Golub et V. Solomakha 1988
Lepidion latifolii V.Golub et V. Solomakha 1988
Cynancho acuti–Lepidietum latifolii Dubyna, Neuhauslova et Shelyag 1994
Bolboschoenotea maritimi Vicherek et R.Tx. 1969 ex R.Tx. et Hulb.
Bolboschoenetalia Hejny in Holub et al. 1967
Scirpion maritimi Danel et Hadac 1941
Bolboschoeneto-Crypsidetum V.Golub 1983
Bolboschoeneto-Eleocharidetum V.Golub 1983
Bolboschoenetum maritimi (Warm. 1906) R.Tx. 1937
Bolboschoeno-Phragmitetum Boridi et Balogh 1970
Schoenoplectetum tabernaemontani Rapaics 1927
Suaedo-Bolboschoenetum maritimae Sorbu et al. 1995
Tripolio vulgare-Bolboschoenetum maritimi Shelyag et V.Sl 1987
Typhetum laxmannii (Ubriszi 1961) Nedelcu 1968
Typho-Schoenoplectetum tabernaemontani Br.-Bl. et O.Bolos 1958
Juncetea maritimi Br.Bl. Et al 1952 em Beeffink 1965
Juncetea maritimi Br.Bl. Et al 1931 em Beeffink 1965
Limonio gmelini-Juncion maritimae V.Golub et V. Solomakha 1988
Artemisio santonicae-Juncetum maritimi Dubyna et Neuhauslova 2000
Caricetum extensae Br.-Bl. et De L. 1936
Juncetum acuti-maritimi Popescu et Sanda 1972
Juncetum maritimi (Soo 1930) Borchidi 1958
Junco maritimi-Caricetum extensae (Gorill. 1953) Parriand 1975
Limonio gmelini-Aeluropetum littoralis Krausch 1965
Phragmito-Juncetum maritimi Korzh. et Kljukin 1990
Plantagini salsae-Juncetum maritimi Shelyag et V. Solomakha 1987
Plantagini-Limonietum Westh. et Segal 1961
Tripolio pannonici-Caricetum extensae Dubyna et Neuhauslova 2000
Asteretea tripolium Westhoff et Beeftink 1962 ex Beeftink 1962
Scorzonero-Juncetalia gerardii Vicherek 1973
Scorzonero-Juncion gerardii (Wenbg. 1943) Vicherek 1973
Agrostietum stoloniferae Soo 1957 em V. Solomakha et Shelyag 1984
Festucetum regeliane V. Solomakha et Shelyag 1984
Scorzonero parviflorae-Taraxacetum bessarabici Dubyna et Neuhauslova 2000
Juncetum gerardii Wenzl. 1934 em V. Solomakha et Shelyag 1984
Junco gerardii-Triglochinetum maritimi Br.Bl. 1931
Limonio gmelini-Juncetum gerardii Warm. 1906 em. Gehu et J.Franck 1982
Plantagini salsae-Juncetum gerardii Dubyna, Neuhauslova, Shelyag. 1995
Junco gerardii-Scorzoneretum parviflorae (Wenzl 1934) Wendelberg. 1943
Triglochino-Glaucetum maritimae Wilk-Mich 1963
Artemisio santonicae-Limonietalia gmelini V.Golub et V. Solomakha 1988 (=Puccinellietalia Soo 1940)
Artemision santonicae Shelyag et V. Solomakha 1987
Aeluropetum littoralis Krausch 1965
Aeluropo-Tripolietum vulgaris Dubina, Neuhauslova, Shelyag 1996
Agropyretum elongati Serbanescu 1965
Agropyro elongati-Inuletum salicinae Serbanescu 1965
Artemisio santonicae-Elytrigietum elongatae Dubina, Neuhauslova, Shelyag 1996
Astero tripolii-Phragmitetum Krisch (1972) 1974
Camphorosmo–Puccinellietum distantis Shelyag et V. Solomakha 1987
Limonio meyeri-Artemisietum santonicae Shelyag et V. Solomakha 1987
Limonio meyeri-Elytrigietum elongati Tyschenko 1996
Puccinellion fominii Shelyag et V. Solomakha 1984
Artemisio santonicae–Puccinellietum fominii Shelyag et V. Solomakha 1987
Puccinellietum fominii Shelyag et V. Solomakha 1984
Puccinellietum syvaschicae Schelyag et V. Solomakha 1987
Tripolio-Puccinellietum distantis V.Golub ert V. Solomakha 1988
Glauco-Puccinellietalia Beeftink et Westhoff in Befftink 1962
Eleocharion uniglomis Siira 1970 em. Reb. 1987
Eleocharietum uniglomis Nordh. 1923 em. Reb. 1975
Armerion maritimae Br.–Bl. et De Leeuw 1936
Elytrigietum repentis Nordh. 1940 em. Reb. 1975
Festuco-Puccinellietea Soo 1968
Festuco-Puccinellietealia Soo 1968 em Vicherek 1973
Puccinellion limosae Soo 1933 em. Vicherek 1973 (=Puccenellion giganteae V.Golub et V. Solomakha 1988)
Artemisio santonicae-Puccinellietum giganteae Shelyag et V. Solomakha 1987)
Lepidio-Puccinellietum limosae (Topa 1939) Soo 1957
Puccinellietum bilykianae Umanetz et I.Solomakha 1998
Puccinellietum giganteae V. Solomakha et Shrlyag 1984
Salicornio-Puccinelion Mirk. In V.Golub et V.Solomakha 1987
Agrosti-Caricetum distantis (Rapaics 1927) Soo 1930
Camphorosmetum monspeliaceae (Topa 1939) Serbanescu 1965
Caricetum distantis Rapaics 1927
Salicornio-Puccinellietum fominii Shelyag et V.Solomakha 1987
Salicornio-Puccinellietum giganteae Shelyag et V.Solomakha 1987
Spergularietum salinae Tx. et Volk. 1937
Spergulario-Tripolietum Korzh. et Kljukin 1990
Tripolietum vulgaris Korzh. et Kljukin 1990
Molinio-Juncetea Br.-Bl. (1931) 1947
Holoschoenetalia Br.-Bl. (1931) 1947
Molіnio-Holoschoenion Br.-Bl. (1931) 1941
Schoenetum nigricantis (All. 1922) W.Koch 1926
Schoeno-Plantaginetum salsae Soo 1957
Orchido-Schoenetum nigricantis Oberd. 1957
Festuco-Limonietea Karpov et Mirk. 1986
Festuco-Limonitalia Mirk. In Golub et V. Solomakha 1988
Limonio-Festucion V. Solomakha et Shelyag 1984
Limonio–Festucetum pseudodalmaticae V. Solomakha et Shelyag 1984
Artemisietum tauricae Dubyna et al., 2004
Diantho-Milietalia vernale Umanetz et I.Solomakha 1998
Diantho-Milion vernale Umanetz et I.Solomakha 1998
Diantho–Milietum vernale Umanetz et I.Solomakha 1998
Cardario–Stipetum capillatae Umanetz et I.Solomakha 1998
Festuco–Calamagrostetum epigeios Umanetz et I.Solomakha 1998
Halimiono-Aperietalia maritimae Umanetz et I.Solomakha 1998
Halimiono-Aperion maritimae Umanetz et I.Solomakha 1998
Halimiono–Aperietum maritimaе Umanetz et I.Solomakha 1998
Kochio-Artemision austriacae Umanetz et I.Solomakha 1998
Limonio–Festucetum valesiacaе Umanetz et I.Solomakha 1998
Carduo–Koelerietum cristatae Umanetz et I.Solomakha 1998
4.2. Еколого-фітоценотична характеристика синтаксонів галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я
Еколого-ценотичні та флористичні особливості фітоценозів дозволяють з’ясувати різноманітність зв’язків рослинності з середовищем існування, взаємодії між видами, характер структури, природну обумовленість динаміки фітоценозів, закономірності геогра-фічного поширення та особливості їх локальної структури. Розкриття еколого-цено-тичних особливостей пов’язане з розкриттям специфіки властивостей, ознак, функціональних зв’язків рослинних угруповань даного типу рослинності (Голубев, 1972; Зимбалевская, 1984)
Урезультаті критичного огляду вітчизняних та зарубіжних продромусів (Голуб, Лысенко и др., 2001; Дубина, Нойгойзлова, 2004; Карпов, Міркін, 1985; Соломаха, 1996; Chytry, Tichy, 2003; Rodwell J.S. et al., 2002; Vicherek J., 1993) була виявлена неоднозначність та суперечливість трактування рангу ряду синтаксонів (класи Festuco-Limonietea, Asteretea tripolium, Festuco-Puccinellietea, Bolboschoenetea maritimi, Juncetea maritimi). У зв’язку з вищезазначеним, в роботі зроблена спроба не лише відобразити синтаксономічну структуру галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я, але, можливо, і відповісти на питання синтаксономічної належності та існування деяких синтаксонів вищого рангу.
При обробці фітоценотичних таблиць нами на початку роботи встановлювались межі найбільш чітко відмінних між собою за екологією, фізіономією, флористичним складом угруповань, а згодом, методом синтаксономічної корекції, кожен опис співвідносився з типовим набором флористичного ядра (діагностичних видів) того чи іншого класу, порядку, союзу, асоціації. Їх межі додатково уточнювались, при цьому виділялись більш подібні та близькі за екологією групи видів, які найбільш чітко діагностують той чи інший синтаксон в регіоні досліджень.
Для кожного синтаксону рангу асоціації наведено фітоценотичні таблиці з повним видовим складом угруповань, екологічні умови кожного опису, діагностичні види та ступінь їх діагностичності для синтаксонів розраховану за допомогою коефіцієнта Ф (Chytry, et al., 2002; Chytry, Tichy, 2003).
Розділ 5.
ПОРІВНЯЛЬНО-ФЛОРИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ СИНТАКСОНІВ ГАЛО-ФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Виходячи із методичних засад класифікації рослинності за еколого-флористичним методом, флористичний склад асоціацій одного союзу має бути більш подібним між собою, ніж з асоціаціями іншого союзу цього ж класу, а синтаксони різних класів (навіть в межах одного типу рослинності) мають значно відрізнятись за флористичним складом між собою.
Використання математичних методів для з’ясування ієрархічної структури синтаксонів рослинності та їх діагностичних видів лише починає набувати поширення в сучасній геоботаніці (Brisse et al., 1995; Botta-Dukat, Borhidi, 1999; Chytry et al., 2002; Chytry, Tuchy, 2004).
Порівняння флористичного складу синтаксонів галофільної рослинності зумовлене пошуком чітких критеріїв які б показували спорідненість синтаксонів і їх місце в структурі рослинності.
Для з’ясування флористичної подібності ми користувались коефіцієнтом Жакара (1):
, (1)
де X – коефіцієнт флористичної подібності угруповань; a – кількість спільних видів у складі порівнюваних угрупованнь; b, c – кількість видів у порівнюваних синтаксонах.
Оскільки, порівнювались не описи, де є лише два параметра виду – наявний/відсутній, а фітоценони, де наводиться частота трапляння даного виду в даному угрупованні було використано дещо модифіковану формулу (1) за Макаревич В.Н. (Макаревич, 1970):
, (2)
де аm – 1/2 суми частоти трапляння спільних видів в синтаксонах b і c; bn, cn – частота трапляння виду в синтаксонах b і c.
Графи спорідненості синтаксонів з метою більшої наочності будувались не за коефіцієнтом подібності, а за коефіцієнтом відмінності Y (3):
Y=1-X (3)
Виходячи з вищесказаного були розраховані показники флористичної подібності між синтаксонами класів галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я.
Показано, що більшість асоціацій галофільної рослинності в межах класів Asteretea tripolium, Thero-Salicornietea, Salicornietea fruticosae, Juncetea maritimi дійсно мають високу флористичну спорідненість в межах союзів (коефіцієнт спорідненості 0,85-0,65), за деякими виключеннями. Наприклад –угруповання Aeluropetum littoralis, з класу Asteretea tripolium (найближчим з класу Asteretea tripolium є угруповання асоціації Limonio meyeri-Artemisietum santonicae, кофіцієнт спорідненості – 0,669) та угруповання асоціації Juncetum maritimi з класу Juncetea maritimi (коефіцієнт спорідненості 0,675 – найближчим угрупованням з класу Juncetea maritimi є угруповання Artemisio santonicae-Juncetum maritimi – коефіцієнт спорідненості 0,656) ближчі до угруповань класів Thero-Salicornietea (Suaedo maritimae-Salicornietum prostratae) та Salicornietea fruticosae (Salicornietum prostratae) відповідно, ніж до будь яких угруповань власних класів.
Така висока спорідненість вищеназваних синтаксонів до угруповань інших класів зумовлена перш за все низькою флористичною насиченістю угруповань класів Thero-Salicornietea та Salicornietea fruticosae, більшість видів, які формують ці угруповання практично в повному складі трапляються в межах інших синтаксонів (в даному випадку класи Juncetea maritimi та Asteretea tripolium).
Особливо треба відмітити високу флористичну відмінність від інших наступних класів: Festuco-Limonietea, Festuco-Puccinellietea, Crithmo-Staticetea, Cakiletea maritimi, Crypsetea aculeatae. Досить схожими між собою є угруповання класів Salicornietea fruticosae, Thero-Salicornietea, Astetetea tripolim (союз Puccinellion fominii).
Одним із важливих завдань було показати флористичну відмінність класу Festuco-Limonietea, оскільки його включають до складу угруповань класу Festuco-Puccinellietea (Голуб та ін., 2001; Дубина та ін. 2003, 2004).
Найтісніші зв’язки в межах цього класу є між асоціаціями Diantho-Мilietum vernale та Halimiono-Aperietum maritimae (Х=0,612), що свідчить, про високу флористичну подібність даних угруповань. Загалом, угруповання класу мають високий рівень флористичної відмінності від інших угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я. Флористично угруповання класу (а саме, асоціація Diantho–Milietum vernale) найближче знаходяться до угруповань класу Asteretea tripolium (а саме, до асоціації Camphorosmo–Puccinellietum distantis – коефіцієнт спорідненості (Х) для цих угруповань низький, і складає 0,328). Спорідненість угруповань класу Festuco-Limonietea з іншими угрупованнями інших класів галофільної рослинності дуже низька і не перевищує 0,32.
Високий рівень флористичної відмінності угруповань класу Festuco-Limonietea підтверджує нашу думку (Войтюк, Уманець, Соломаха, 2004) про необхідність збереження рангу класу для угруповань степової рослинності на засолених грунтах.
Ймовірно, угруповання класу Festuco-Limonietea досить споріднені із угрупованнями степової рослинності Festuco-Brometea, Festucetea vaginatae (коефіцієнт флористичної спорідненості має бути в межах 0,3-0,5), але порівняння з угрупованнями цих класів не проводилось.
Загалом, аналізуючи значення коефіцієнтів спорідненості синтаксонів необхідно відмітити, що спорідненість між більшістю асоціацій в межах синтаксону більш високого рангу (союзів, порядків, класів) є вища між собою, ніж з асоціаціями інших синтаксонів високого рангу (союзів, порядків, класів). Високі коефіцієнти спорідненості деяких асоціціацій до асоціацій “чужих” союзів, порядків, класів, зумовлені, перш за все, низьким флористичним багатством даних синтаксонів і високими частотами трапляння видів цих синтаксонів в угрупованнях інших класів, порядків, союзів, тобто відбувається практично повне перекриття списку видів маловидових угруповань, багатовидовими.
Розділ 6. НАПРЯМКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИН-НОС-ТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Головним завданням геоботанічного прогнозування є з’ясування можливих напрямків зміни рослинного покриву, які, в основному, визначаються екзогенними факторами екстремальної напруженості. Порядок зміни рослинного покриву по градієнту впливаючого фактора визначається на основі екології видів, які входять в те чи інше угруповання. Прогностичні висновки мають відтворювати діапазон найбільш ймовірних станів рослинного покриву (Ткаченко, Костильов, 1985).
Аналіз просторових закономірностей розміщення фітоценозів з урахуванням певних тенденцій сучасного розвитку дає можливість виявити явища та процеси, які проходять у часовому (а не просторовому) масштабі (Ткаченко, Костильов, 1985). Непрямий метод порівняльного вивчення угруповань розміщених в просторі по градієнту дії фактора (при відносно незмінних інших умовах) дозволяє за короткий термін з’ясувати тенденції динамічних процесів та побудувати динамічні ряди трансформації рослинних угруповань (Александрова, 1964; Жмуд, 1999)
У розділі аналізуються напрямки автогенних, алогенних сукцесій, сезонних та флуктуаційних змін угруповань галофільної рослинності. Особлива увага приділяється антропогенного фактора та напрямкам розвитку фітоценозів під впливом їхньої дії.
У результаті спостережень над просторовим розміщенням фітоценозів в просторі по градієнту дії основних факторів (засолення, водний режим) флористичного та екологічного аналізів були побудовані найбільш ймовірні, на нашу думку, схеми напрямків змін угруповань галофільної рослинності синтаксонів рівня союзу.
Аналіз напрямків трансформації угруповань галофільної рослинності проводився по факторах, які є основними (лімітуючими) для формування та існування угруповань галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я - водний баланс (Hd); концентрація солей (Tr) (Дідух, Плюта, 1994).
Напрямки трансформації рослинних угруповань рівня союзу розраховувались на основі спорідненості їх екотопів та флористичного складу.
У роботі аналізуються та описуються зміни лише тих рослинних угруповань, які мають найбільш близькі характеристики основних екологічних факторів (Hd, Tr) та найбільш схожий флористичний склад.
Характеризуючи загалом напрямки розвитку галофільної рослинності у Північно-Західному Причорномор’ї необхідно відмітити, що природні ландшафти з непорушеними угрупованнями практично (а може навіть і зовсім) не збереглись. З одного боку йде залучення територій із природною рослинністю під сільськогосподарські угіддя, з іншого –формування угруповань з участю галофітних видів, як бур’янових (на полях, рисових чеках), пасовищах, (у вихідному стані лучних незасолених або слабозасолених) у результаті розвитку процесів вторинного засолення. Основним фактором, який спричиняє зміни рослинності Північно-Західного Причорномор’я є антропогенний, пов’язаний із будівництвом каналів, осушенням долин річок та надмірним пасквальним навантаженням, що опосередковано впливає на зміну водного та сольового режиму екотопів.
Розділ 7. ОХОРОНА ГАЛОФІЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Вирішення питання охорони біорізноманіття неможливе без попередньої оцінки сучасного стану рослинного та тваринного світу. Проблема охорони біорізноманіття виникла в зв’язку з тим, що людство своєю діяльністю значно впливає та змінює природні об’єкти. Такий тиск на природу призводить до зменшення чисельності і зникнення багатьох вузькоареальних видів рослин та видів із вузькою екологічною амплітудою. Щоб зберегти їх від зникнення потрібно охороняти не окрему рослину, а ценоз в якому вона зростає. Саме тому і виникає необхідність вивчення рослинності для кращого збереження існуючого біорізноманіття.
7.1. Рідкісні види галофільних угруповань Північно-Західного Причорномор’я
Угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я за нашими даними нараховують 417 видів вищих рослин. В силу специфічності екологічних умов, в яких формується даний тип рослинності відсоток рідкісних видів у формуванні ценозів відносно низький, таких видів, які включені до Червоної книги України, ЄвропейськогоЧервоного списку та списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї лише п’ять – Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, Orchis palustris, Stipa lessengiana, S. capillata.
У роботі наводиться фітоценотична характеристика видів, які поширені лише в засолених екотопах - Allium regellianum, Puccinellia syvaschyka, які занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та до списку видів, які охороняються згідно Бернської конвенціїї.
Деякі з них (Puccinellia syvaschyka – Європейський червоний список), на нашу думку, необхідно занести до Червоної Книги України та до Списку видів, які підлягають охороні згідно Бернської конвенції.
7.2. Рідкісні угруповання галофільної рослинності Північно-Західного Причорномор’я
На нашу думку, найбільш рідкісними угрупованнями галофільної рослинності в межах Північно-Західного Причорномор’я, є угруповання класу Festuco-Limonietea, синтаксономічне різноманіття яких найбільш повно представлено у Чорноморському біосферному заповіднику– всі союзи та асоціації класу (Уманець, Войтюк, Соломаха 1999; Уманець, Соломаха,
