НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВЕРБИЦЬКА ГАЛИНА ЛЮБОМИРІВНА

УДК 330.320.656.13

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному транспортному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Козак Людмила Степанівна,

Національний транспортний університет,

декан факультету управління на транспорті

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Кулаєв Юрій Федорович,

Київський університет економіки і технологій транспорту,

завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук, доцент,

Омельянович Олексій Романович,

Національний транспортний університет,

доцент кафедри менеджменту та підприємництва

Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем реформування відносин власності, антимонопольної політики і розвитку підприємництва (м. Київ).

Захист відбудеться “25” лютого 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.059.04 при Національному транспортному університеті за адресою: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 1, ауд. 333.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного транспортного університету за адресою: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 42.

Автореферат розісланий “24” січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левківський О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасному етапу розвитку економіки характерні динамічність і суперечливість ринкових перетворень. Для ринкового господарства характерними є зміни економічної ситуації, посилення чи послаблення конкурентної боротьби або спади ділової активності та низка інших факторів невизначеності. В цих умовах без врахування чиннику ризику в підприємницькій діяльності обійтися просто неможливо. Успіх підприємств залежить від того, наскільки правильно вони будуть орієнтуватися у цій складній обстановці, як точно зможуть передбачити і врахувати появу негативних факторів, що ведуть до втрат. При цьому завдання підприємства полягає не в уникненні ризику взагалі, а в передбаченні, оцінці і зведенні його негативних наслідків до мінімального рівня.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем ризик-менеджменту, зокрема оцінки економічного ризику, зробили українські та іноземні науковці: А.П. Альгін, І.Т. Балабанов, І.А. Брижань, І.Р. Бузько, В.П. Буянов, П.І. Верченко, В.В. Вітлінський, О.А. Война, Л.В. Временко, В.В. Глущенко, І.В. Гончаров, П.Г. Грабовий, В.М. Гранатуров, В.Б. Живетін, С.З. Жизнін, І.В. Зайцева, А.Б. Камінський, Р.М. Качалов, М.М. Клименюк, М.Г. Лапуста, О. Моргенштерн, С.І. Наконечний, Дж. Нейман, С.І. Полтавцев, Б.А. Райзберг, О.Л. Устенко, Е.А. Уткін, В.В. Черкасов, Г.В. Чернова, Л.Г. Шаршукова, О.Б. Шевчук, Д.А. Штефанич, О.І. Ястремський та інші.

Водночас існуюча сьогодні наукова література по питаннях економічного ризику не дає достатньо повного уявлення про сутність і природу ризику, потребує удосконалення методика оцінки ризику, до сьогоднішнього часу не вирішена проблема формування комплексного підходу до дослідження можливості управління економічним ризиком. Що ж стосується підприємств транспортної галузі, то таких праць взагалі нема.

Отже, об’єктивна необхідність наукової розробки окресленої проблеми з врахуванням специфіки української економіки зумовила актуальність теми дисертації та її прикладне значення для діяльності вітчизняних підприємств.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт Національного транспортного університету за темою “Теоретичні основи використання інформаційних ресурсів в системі менеджменту підприємницькою діяльністю” (держбюджетний договір № 29, РК 0104U004032). Особисто автором в контексті даної програми розроблено методику оцінки економічного ризику на автотранспортних підприємствах України і комп’ютерну програму для її реалізації.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо оцінки економічного ризику для підвищення соціально-економічної ефективності діяльності підприємства.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких основних завдань:

· уточнити сутність поняття “ризик”;

· визначити основні види ризиків та причини їх виникнення;

· проаналізувати методики якісного та кількісного аналізу ризику та розробити новий метод оцінки економічного ризику;

· удосконалити механізм управління економічним ризиком;

· розробити методичні та прикладні основи оцінки економічного ризику методами теоретико-ігрового моделювання.

Об’єкт дослідження – процеси управління автотранспортним підприємством.

Предмет дослідження –оцінка економічного ризику в діяльності підприємств.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить сукупність принципів, прийомів і методів наукового дослідження. Основним теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи є наукові положення та сучасні здобутки теорії ризик-менеджменту. Для досягнення поставленої мети застосовувалися такі методи: економіко-статистичний (при аналізі стану сучасної економіки в Україні в цілому та в галузі зокрема); аналітичний та логічний (при удосконаленні механізму управління економічним ризиком); моделювання (при розробці методичних основ оцінки економічного ризику методами теоретико-ігрового моделювання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

розроблено комбінований метод якісно-кількісної оцінки економічного ризику, сутність якого полягає у ідентифікації можливих видів ризику шляхом відбору найбільш значимих, розрахунку його ступеню та області, а також величини максимальних втрат, проведенні по-факторного аналізу параметрів, які впливають на ризик, та виявленні можливих шляхів зниження його ступеню на основі експертних оцінок та математичних залежностей. Застосування даного методу дозволяє підвищити достовірність одержаних результатів та своєчасно відмовитися від реалізації надто ризикованого проекту;

запропоновано модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій для прийняття рішення із множини альтернативних рішень при багатокритеріальному виборі на основі оперування різного роду вербальними (лінгвістичними) даними, який на відміну від існуючого дозволяє вибрати підмножину, що має оптимальний ступінь ризику в залежності від того, які міркування покладено в основу інтерпретації розглянутих принципів оптимальності (мінімальний, оптимальний чи максимальний ризик), а також розроблено методичний апарат і програмне забезпечення для його практичного застосування;

удосконалено:

механізм управління ризиком, що полягає в застосуванні детального розкриття етапів в межах яких обґрунтовано вибір заходів зниження економічного ризику в залежності від фінансової стійкості підприємства, а також комплексне використання таких внутрішніх способів обмеження ризику, як забезпечення якості виготовленої продукції, перевірка партнерів по бізнесу, бізнес-планування, правильний підбір кадрів, організація захисту комерційної таємниці підприємства. Так як кожен із методів зниження ризику має свою ціну, то використання запропонованого алгоритму дасть змогу підприємствам зіставити здобуті результати з метою і ступенем їх досягнення, зробивши висновок щодо економічної доцільності заходів, які розглядаються;

класифікацію критеріїв прийняття рішення за новою ознакою – схильність підприємства до ризику, що дає змогу ранжувати його на мінімальний, оптимальний та максимальний. Якщо раніше для того, щоб вибрати найменш ризиковане рішення, потрібно було обчислювати рівень ризику за всіма показниками, які характерні для тієї чи іншої інформаційної ситуації, то запропонована класифікація значно обмежує цей перелік. При цьому, підприємство має можливість саме встановити для себе відповідний рівень ризику в залежності від бажання ризикувати та рівня втрат, які воно готове понести в разі невдачі;

отримали подальший розвиток:

визначення сутності “ризик” як категорії, що розкриває його зміст не тільки як імовірність небезпеки або невдачі, зняття суб’єктом господарювання невизначеності за конкретних обставин, подолання непевності і конфлікту в ситуації неминучого вибору, але й поєднання можливості досягнення як небажаних, так і особливо сприятливих відхилень від запланованих результатів. Такий підхід дає змогу більш всесторонньо розкрити сутність цього складного явища;

побудова статичних теоретико-ігрових моделей для оцінки ризику при прийнятті управлінських рішень в умовах конфлікту у випадку однозначності цілей. Обґрунтовано певну схему, що встановлює найбільш доцільну послідовність і зміст дій під час вирішення завдань. Відсутність такої схеми призводила до безладного нагромадження фактів, засобів логічного аналізу і різних методів, а отже, до надмірних витрат часу на вирішення завдань і до неправильних висновків.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена методика оцінки економічного ризику, яка дозволяє підприємству прийняти рішення, яке б забезпечувало найбільшу ймовірність найкращого результату при найменших витратах і втратах, у відповідності з задачами мінімізації і програмування ризику, завдяки впровадженню програм статичного теоретико-ігрового моделювання адаптованих для специфіки транспортної галузі. Введення вхідної інформації універсальне, тому розроблена методика може бути використана і в інших галузях економіки незалежно від форм власності підприємств.

Розроблено методичні підходи до мінімізації економічного ризику в діяльності підприємств, які передбачають необхідність управління економічним ризиком на підприємстві, в межах якого здійснюється комплексне застосування способів обмеження економічного ризику та методів його оцінки.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно [2, 3, 4, 5, 6].

У науковій праці, опублікованій у співавторстві, особисто автору належить запропонована класифікація критеріїв прийняття рішення [1].

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та прикладні положення дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на наукових конференціях професорсько-викладацького Національного транспортного університету (2003-2004 рр.), на Третій Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (м. Дніпропетровськ).

Публікації. За результатами дослідження по темі дисертаційної роботи опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях ВАК України, із них п’ять одноосібних.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (250 найменувань), додатків. Основний зміст роботи викладений на 189 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 22 таблиці, 20 рисунків, 8 графіків. Додаткова інформація приведена в 4 додатках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й основні завдання роботи, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Ризик в економічній діяльності” на підставі аналізу фундаментальних праць вітчизняних та зарубіжних вчених розглянуто різні підходи до тлумачення терміну “ризик”, виявлено причини та джерела виникнення економічного ризику, визначено основні види ризиків та методи його оцінки.

Аналіз стану національної економіки дає змогу зробити висновок, що підприємницька діяльність в Україні має ризикований характер. Згідно статистичних даних, від 35 до 80% підприємств не змогли адаптуватися до ринкового середовища і знайти своє місце на ринку. Найбільше збитків припадає на підприємства промисловості та сільськогосподарський сектор економіки. Питома вага збиткових підприємств в такій галузі економіки, як транспорт і зв’язок, в 2002 році склала 58,2%.

Нестабільна економіка, ще недостатньо розроблена правова база підприємництва, практична відсутність етичних його основ, вплив потужного тіньового сектору, корупція серйозно заважають прогресу підприємництва. Чим складнішим і невизначенішим є навколишнє середовище, тим складнішими є і методи управління, тим актуальнішим є врахування ризику, його оцінка та управління ним.

Проведені дослідження показали, що в сучасній науково-практичній літературі зустрічаються цілком різні розуміння терміну “ризик” і в його визначенні використовуються досить розрізнені підходи. Відсутність чітко обґрунтованого поняття цієї категорії стримує практику оцінки ризику. В зв’язку цим, було узагальнено існуючі визначення сутності “ризик” як категорії та розкрито її зміст не тільки як імовірність небезпеки або невдачі, зняття суб’єктом господарювання невизначеності за конкретних обставин, подолання непевності і конфлікту в ситуації неминучого вибору, але й поєднання можливості досягнення як небажаних, так і особливо сприятливих відхилень від запланованих результатів. Такий підхід дає змогу більш всесторонньо розкрити сутність цього складного явища.

Ризик є невід’ємною частиною ділової активності на любому ринку. З ним доводиться зустрічатися у повсякденній практичній діяльності. Існують певні види ризиків, дії яких підвладні всі без винятку підприємства, але поряд із загальними є і специфічні види ризику, характерні для певних видів діяльності. На сьогоднішній день питання класифікації ризику являє собою досить складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів. Проте в літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні. Проведені дослідження дозволили виявити більше п’ятдесяти класифікаційних ознак і більше двохсот видів ризику. Автором запропонована класифікація ризиків, яка включає основні з них.

При прийнятті любого рішення підприємство може понести втрати в результаті дії непередбачених факторів або в тих випадках, якщо вплив факторів, які посилюють економічний ризик, оцінено неправильно. Тому оцінка ризику є дуже важливою, так як без знання можливих масштабів ризику неможливо приймати адекватні рішення.

Оцінка ризику може проводитися кількісним або якісним способом. Завдання якісної оцінки ризику – виділити фактори ризику, ідентифікувати можливі види ризику та етапи на яких вони можуть виникнути, оцінити їх небезпеку, тобто визначити потенційні області ризику.

Проте у більшості випадків для повної оцінки ризику, а отже і прийняття рішення про можливість реалізації проекту, одного лише якісного аналізу недостатньо, так як потрібно кількісно визначити розміри окремих ризиків Тому у дисертації проаналізовані різні підходи до кількісного аналізу ризику, зокрема найбільш розповсюджені в теперішній час: статистичний метод, аналіз доцільності витрат, метод експертних оцінок, метод використання аналогій, аналітичний метод.

Однак їх ретельний аналіз показав, що жоден із них не є універсальним і потребує здобуття великої кількості інформації, а ринок інформаційних послуг в Україні поки що недостатньо розвинутий. Отже, ні один із вище наведених методів не придатний для автономного використання, та й існуюча на сьогоднішній день економічна література не дає конкретних рекомендацій, який із них краще застосовувати при оцінці того чи іншого проекту. Тому існує об’єктивна необхідність в удосконаленні методики оцінки економічного ризику.

У розділі 2 “Управління економічними ризиками в діяльності підприємств” запропоновано комбінований метод оцінки економічного ризику та удосконалено механізм управління ризиком, який ґрунтується на комплексному підході до вибору способів його обмеження.

В результаті проведених досліджень доведено, що одержати найбільш точні результати при оцінці ризику можливо лише при синтезі методів кількісного та якісного аналізу ризику. З цією метою в дисертаційній роботі запропоновано новий метод оцінки ризику, який дістав назву – комбінований метод, сутність якого полягає у ідентифікації можливих видів ризику шляхом відбору найбільш значимих, розрахунку його ступеню та області, а також величини максимальних втрат, проведенні по-факторного аналізу параметрів, які впливають на ризик, та виявленні можливих шляхів зниження його ступеню на основі експертних оцінок та математичних залежностей. Застосування даного методу дозволяє підвищити достовірність одержаних результатів та своєчасно відмовитися від реалізації надто ризикованого проекту.

Запропонований метод був апробований на ЗАТ “Компанія “Катран”, яке займається вантажними перевезеннями для оцінки ризику впровадження інноваційного напрямку діяльності (приміські пасажирські перевезення).

Ключовим параметром, відносно якого проводиться оцінка конкретного проекту, виступає прибуток. На ключовий параметр впливають перш за все основні економічні показники поточної діяльності підприємства, які є незадовільними (підприємство є збитковим). Основними причинами, що призвели до низьких економічних показників діяльності підприємства, діагностовано обмеженість фінансових ресурсів, низька продуктивність праці, напружений соціально-психологічний клімат в колективі, спад попиту на перевезення нафтопродуктів та поява на ринку приватних підприємств, у яких тарифи на такі перевезення значно нижчі. Одержані розрахункові дані представлені в табл. 1.

Середньоквадратичне відхилення ?(Х) в цілому по проекту становить 1,47. Коефіцієнт варіації становить 37%. Отже, при реалізації даного напрямку діяльності підприємство знаходиться в області підвищеного ризику, тобто підприємство ризикує одержати прибуток, величина якого буде меншою його розрахункового рівня, але при цьому буде можливість виконати покриття всіх своїх витрат. Тому було сформовано рішення про прийняття ризику.

Таблиця 1

Зведена таблиця результатів оцінки економічного ризику інноваційної діяльності

Види ризиків | Ймовірність виникнення небажаної події, Р | Рівень

ризику | Матема-тичне споді-вання, М(Х) | Дисперсія D(Х) | 1. Ринковий | 0,5 | високий | 0,5 | 0,25 | 2. Форсмажорних обставин | 0,2 | малий | 0,2 | 0,16 | 3. Виробничий

3.1. В процесі виробництва

3.2. Зміни кон’юктури ринку

3.3. Виникнення непередбачених витрат |

0,2

0,6

0,3 |

малий

високий

середній |

0,2

0,6

0,3 |

0,16

0,24

0,21 |

4. Діловий | 0,5 | високий | 0,5 | 0,25 | 5. Комерційний | 0,4 | середній | 0,4 | 0,24 | 6. Інноваційний | 0,6 | високий | 0,6 | 0,24 | 7. Інвестиційний

7.1. Пов’язаний з першою стадією проекту

7.2. Пов’язаний з другою стадією проекту |

0,2

0,5 |

малий

високий |

0,2

0,5 |

0,16

0,25 |

Сума величин | 4,0 | 2,16 |

Проведені дослідження показали, що в економічній літературі немає єдиного визначення поняття управління ризиком. Проте загальним у всіх цих уявленнях є те, що мета управління ризиком полягає в пошуку можливих шляхів його зниження.

На сьогоднішній день є невирішеною проблема формування комплексного підходу до дослідження можливостей управління економічним ризиком, існуюча наукова література не дає конкретних рекомендацій до застосування тих чи інших шляхів обмеження ризику в певній ситуації.

У світовій практиці існує безліч різних і досить оригінальних способів зниження ризику. Аналіз цих методів підводить до висновку, що кожен з них має свою ціну. В результаті проведених досліджень було доведено, що досягти оптимального співвідношення між рівнем досягнутого зниження ризику і необхідними для цього додатковими витратами можливо лише при комплексному використанні різних методів обмеження ризику. В зв’язку з цим, був запропонований алгоритм управління ризиком, який ґрунтується на виборі методів мінімізації ризику в залежності від області фінансової стійкості підприємства та зони ризику (рис. 1).

Запропонований алгоритм ґрунтується також на постійному використанні підприємствами в їхній повсякденній діяльності таких внутрішніх способів обмеження ризику як: забезпечення якості виготовленої продукції, перевірка партнерів по бізнесу, бізнес-планування, підбір персоналу підприємницької діяльності, організація захисту комерційної таємниці підприємства.

Рис. 1. Блок-схема алгоритму управління ризиком з застосуванням комплексного підходу до вибору способів його обмеження

Таким чином, використання даного алгоритму дозволить підприємствам істотно знизити економічний ризик при реалізації проекту та в разі можливості великих втрат в результаті невдачі своєчасно відмовитися від його прийняття. А так як, методи обмеження ризику різняться мірою впливу на зниження ризику в конкретній ситуації, а також необхідними витратами на їх реалізацію, то ця обставина була врахована при оцінці раціональності і ефективності конкретних заходів із зниження ризику.

Ефективність програми управління ризиком при реалізації інноваційного напрямку діяльності ЗАТ “Компанією “Катран” була оцінена на основі співставлення значень максимально можливого, найбільш ймовірного і очікуваного збитків до і після впровадження програми управління ризиком.

Порівняння проводилось на основі аналізу коефіцієнтів зміни максимально можливого, найбільш ймовірного і очікуваного збитків, розрахованих за формулами:

(1)

(2)

(3)

де ММоз, НЙмЗ, ОЗ – відповідно максимально можливий, найбільш ймовірний і очікуваний збитки до впровадження програми управління ризиком; МмозПУР, НЙмЗПУР, ОЗПУР – відповідно максимально можливий, найбільш ймовірний і очікуваний збитки після впровадження програми управління ризиком.

В результаті були одержані такі значення: Дані коефіцієнти показують, яка питома вага зниження відповідного виду ризику обумовлена впровадженням програми управління ризиком. Тому чим вона вища, тим ефективніша програма управління ризиком, так як вона в цьому випадку забезпечує більшу економію по збитках.

У розділі 3 “Моделювання і оцінка ризику з застосуванням теорії гри” запропоновано модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій для прийняття рішення із множини альтернативних рішень при багатокритеріальному виборі на основі оперування різного роду вербальними (лінгвістичними) даними, удосконалена класифікація критеріїв прийняття рішення, обґрунтовано певну схему, що встановлює найбільш доцільну послідовність і зміст дій під час вирішення завдань методами статичного теоретико-ігрового моделювання.

У роботі аргументовано, що в умовах перехідної економіки особливе місце серед умов, в яких приходиться приймати рішення, займають умови конфлікту. При прийнятті рішення в умовах конфлікту суб’єкту керування приходиться рахуватися не тільки із своїми власними цілями, але також і з тими цілями, які ставлять перед собою його партнери. Також, він повинен враховувати, крім об’єктивних, відомих йому обставин конфлікту, ще й ті рішення, які приймають його супротивники і які йому самому невідомі. Тому для оцінки ризику шляхом вибору найбільш оптимальної альтернативи із множини наявних альтернатив побудовано статичну теоретико-ігрову модель, а також обґрунтовано певну схему, що встановлює найбільш доцільну послідовність і зміст дій під час вирішення завдань. Відсутність такої схеми призводила до безладного нагромадження фактів, засобів логічного аналізу і різних методів, а отже, до надмірних витрат часу на вирішення завдань і до неправильних висновків.

Вибір конкретного рішення із множини рішень, залежить від інформаційної ситуації на множині станів середовища та обраного критерію прийняття рішень. Проте кожна інформаційна ситуація характеризується низкою критеріїв, кожен з яких дає різні результати. В зв’язку з цим, підприємству важко зорієнтуватися яким із критеріїв краще скористатися при оцінці того чи іншого проекту.

В результаті проведених досліджень, була удосконалено класифікацію критеріїв прийняття рішення за новою ознакою – схильність підприємства до ризику, що дає змогу ранжувати його на мінімальний, оптимальний та максимальний (рис. 2).

Якщо раніше для того, щоб вибрати найменш ризиковане рішення, потрібно було обчислювати рівень ризику за всіма показниками, які характерні для тієї чи іншої інформаційної ситуації, то запропонована класифікація значно обмежує цей перелік. При цьому, підприємство має можливість саме встановити для себе відповідний рівень ризику в залежності від бажання ризикувати та рівня втрат, які воно готове понести в разі невдачі.

Критерії прийняття рішень ризику третього рівня орієнтують особу, яка приймає рішення на дуже обережну лінію поведінки. Ці критерії забезпечують максимізацію мінімального виграшу або, що є тим самим, мінімізацію максимальних втрат, які можуть бути при реалізації даної стратегії. Проте вибравши найменший ризик збитку в разі невдачі, підприємство наражається на можливість зазнати істотний ризик втраченого зиску.

Ризик другого рівня забезпечить мінімальний рівень збитків, пов’язаних з невикористанням своїх можливостей, а також стратегію, що його гарантує. Головною метою вибору оптимального рішення при обранні критеріїв цієї групи є співвідношення як оптимальної величини ризику, так і сподіваного прибутку

Рис. 2. Класифікація критеріїв прийняття рішення в залежності від

схильності підприємства до ризику

Ризик першого рівня можна ще назвати середньозваженим ризиком. Вибравши оптимальне рішення за критеріями цієї групи, підприємство значно мінімізує ризик невикористаних можливостей, проте в разі невдачі, воно ризикує зазнати набагато більше втрат, ніж при прийнятті ризику третього і другого рівнів.

В залежності від того за критеріями якої групи підприємство буде оцінювати ризик і прийматиме рішення, залежить величина сподіваного прибутку в разі сприятливого результату або ж величина втрат в разі невдачі. Тому суб’єкт керування повинен обирати рівень ризику в залежності від суб’єктивної схильності до нього та інформації, якою він володіє.

Будь-яка більш-менш складна економічна задача прийняття рішення в умовах ризику, як індивідуального, так і колективного є задачею прийняття рішень за наявності багатьох критеріїв. Для підтримки прийняття рішень при багатокритеріальному виборі одного з множини об’єктів в літературі пропонується метод аналізу ієрархій (МАІ) Т.Л. Сааті та різні його модифікації, зокрема розпливчастий метод аналізу ієрархій (РМАІ) В.В. Вітлінського, який полягає в застосуванні понятійного та математичного апарату теорії нечітких (розпливчастих) множин. Завдяки цьому стає можливим безпосереднє оперування різного роду вербальними (лінгвістичними) даними. Якщо скористатися методом РМАІ, то можна одержати відповідні оцінки функції належності для кожного об’єкту (варіанту), тобто побудувати функціонал оцінювання. Проте даний метод не дає достатньо повного уявлення як вибирати підмножину, що має оптимальний (раціональний) ступінь ризику. В зв’язку з цим, в дисертаційній роботі був запропонований дещо інший підхід – модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій (МРМАІ), алгоритм якого складається із десяти основних кроків (рис. 3).

Рис. 3. Блок-схема алгоритму модифікованого розпливчастого методу аналізу

ієрархій

Головна перевага даного методу полягає в тому, що він дає можливість враховуючи брак кількісних даних та невизначеність цілей, кількісно оцінити ризик об’єктів з погляду інтегрованого критерію та вибрати оптимальний об’єкт в залежності від того, які міркування покладені в основу інтерпретації розглянутих принципів оптимальності, що дає змогу зробити процес прийняття рішення в умовах ризику більш обґрунтованим.

Для реалізації МРМАІ на автотранспортних підприємствах були запропоновані методичні розробки. Дана методика була застосована в якості математичного інструменту для підтримки прийняття рішень при багатокритеріальному виборі одного з множини об’єктів. Зважаючи на високу трудомісткість розрахунків, було створено комп’ютерну програму “Вибору оптимального рішення” на мові Borland Pascal v7.0. Використання комп’ютерної техніки дозволило прискорити термін обробки інформації та підвищити достовірність розрахунків.

Програма розроблялася для застосування її на автотранспортних підприємствах, але незначні вдосконалення дозволяють використовувати її і в інших галузях економіки.

Ефективне управління підприємством в сучасних умовах неможливе без застосування спеціальних методів аналізу і управління ризиком. В Україні в її перехідний період соціально-економічного розвитку кількість і розмаїття факторів ризику зростає, тому функція управління ризиком набуває все більшого значення і є однією з найважливіших умов забезпечення стабільної роботи підприємств. Однак проведений аналіз організаційної структури автотранспортних підприємств показав, що на них немає спеціальної підсистеми в системі управління підприємством, на яку можна було б покласти обов’язки по виконанню цієї функції.

Для реалізації функції управління ризиком на підприємствах варто створити спеціалізований підрозділ в організаційній структурі, в обов’язки якого входили б збір наявної статистичної інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище, формування цілей і пріоритетів, оцінка ризику, розробка заходів для зниження рівня ризику або утримання його в допустимих межах, побудова моделей управління та прийняття рішень, виявлення тенденцій небажаного розвитку подій з метою наступної нейтралізації негативних наслідків до яких може вони можуть призвести в результаті вже прийнятих рішень або неконтрольованих змін у зовнішньому економічному середовищі підприємства. Ключовою концепцією управління ризиком є прогнозування виникнення ризикованої ситуації. Прогнозування можливостей ризикованої ситуації ґрунтується на аналізі минулого досвіду діяльності з врахуванням тенденцій майбутніх змін внутрішнього середовища підприємства і його зовнішнього оточення.

Розмір штату співробітників підрозділу по управлінню ризиком визначається керівником, від якого залежить досягнення кінцевого результату роботи даного підрозділу. Критерієм впровадження ризик-менеджменту є результати співставлення розрахункових втрат від відсутності управління ризиком на даному підприємстві і витрат на функціонування служби по управлінню ризиком підприємства.

На нашу думку, економічно доцільним на автотранспортних об’єднаннях, консорціумах є створення цілого відділу по управлінню ризиком, тоді як у випадку, якщо автотранспортне підприємство невелике за розмірами краще обмежитися сектором управління ризиком, який буде підпорядковуватися планово-економічному відділу. Працівниками цього відділу (сектору) можуть бути тільки досвідчені фахівці-експерти.

Апробація виконаних досліджень підтвердила актуальність, наукову новизну і практичну значимість роботи.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо оцінки та управління економічним ризиком на автотранспортних підприємствах України. Одержані результати дають змогу зробити такі висновки і пропозиції:

1. Результати теоретичного дослідження показали, що в сучасній економічній літературі існує безліч підходів до розуміння категорії “ризик”, деколи навіть несумісних між собою. В зв’язку цим, було узагальнено існуючі підходи до визначення терміну “ризик”, що дасть змогу більш всесторонньо розкрити сутність цього поняття та допоможе при формуванні політики управління економічним ризиком.

2. На сьогоднішній день питання класифікації ризику являє собою досить складну проблему, яку намагалися вирішити багато авторів, проте так і не знайшли єдиного розуміння. Проведений аналіз літературних джерел дозволив виявити більше п’ятдесяти видів класифікаційних ознак та більше двохсот видів ризику. Класифікація ризику, яка запропонована в дисертаційній роботі побудована на використанні основних з них.

3. Обгрунтовано значимість якісного аналізу ризику, який на думку автора є найскладнішим і вимагає грунтовних знань, досвіду й інтуїції. Його завдання – виділити фактори ризику, ідентифікувати можливі види ризику та етапи на яких вони можуть виникнути, оцінити їх небезпеку, тобто визначити потенційні області ризику. Однак у більшості випадків для оцінки ризику одного лише якісного аналізу недостатньо.

4. Визначено практичну важливість кількісного аналізу ризику, який полягає в числовому визначенні розмірів окремих ризиків. Однак існуюча на сьогоднішній день у вітчизняній науці теорія оцінки економічного ризику потребує удосконалення, так як вона обмежена лише поверховим розглядом існуючих методів кількісного аналізу ризику і не дає жодних конкретних рекомендацій, який із них краще застосовувати при оцінці того чи іншого проекту.

5. Як показали проведені дослідження, ні один з існуючих методів аналізу ризику не є придатним для автономного використання. В дисертаційній роботі запропоновано комбінований метод оцінки ризику, який ґрунтується на застосуванні як якісного аналізу, так і найбільш поширених методів кількісного аналізу. Даний метод дає змогу ідентифікувати можливі види ризику, розрахувати ступінь ризику, незважаючи на нестачу статистичної інформації на підприємствах, визначити область ризику та величину максимальних втрат, провести пофакторний аналіз параметрів, які впливають на ризик, та виявити можливі шляхи зниження його ступеню шляхом впливу на них.

6. Методи обмеження ризику різняться мірою впливу на зниження ризику в конкретній ситуації, а також необхідними витратами на їх реалізацію В роботі запропоновано алгоритм управління ризиком, який оснований на використанні комплексного підходу до вибору способів його обмеження. Застосування даного алгоритму в практичній діяльності дасть змогу підприємствам дослідити динаміку ризику, зіставити здобуті результати з метою і ступенем їх досягнення, зробивши висновок щодо економічної доцільності заходів, які розглядаються, істотно знизити економічний ризик при реалізації проекту та в разі можливості великих втрат в результаті невдачі своєчасно відмовитися від його прийняття. Характерними особливостями цього підходу є залежність способів обмеження ризику від зони ризику в якій знаходиться підприємство, а також ранжування його на прийнятний, частково прийнятний, неприйнятний взагалі.

7. Приймаючи рішення обтяжені ризиком, зумовленим невизначеністю, конфліктністю, відсутністю вичерпної інформації неможливо уникнути певного суб’єктивізму. Аналіз, оцінювання та моделювання ризику збільшують можливість отримання оптимального чи раціонального рішення при вдало побудованих і використовуваних економіко-математичних методах і моделях.

Для отримання оптимального рішення, яке полягає у виборі найпріоритетнішої альтернативи з множини допустимих альтернатив, в дисертаційній роботі побудовано теоретико-ігрову модель. Вибір конкретного рішення із множини рішень, залежить від інформаційної ситуації на множині станів середовища та обраного критерію прийняття рішень.

8. В результаті проведеного аналізу всіх критеріїв прийняття рішення, була запропонована їх класифікація відносно схильності підприємства до ризику. Якщо раніше для того, щоб вибрати найменш ризиковане рішення потрібно було обчислювати ступінь ризику за всіма показниками, які характерні для тієї чи іншої інформаційної ситуації, то наведена класифікація значно обмежує цей перелік. Причому, підприємство має можливість саме встановити відповідний рівень ризику в залежності від бажання ризикувати та рівня втрат, які воно готове понести в разі невдачі.

9. Одним із основних результатів дослідження є розроблений автором модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій (МРМАІ). Запропонований алгоритм дає можливість, враховуючи брак кількісних даних та невизначеність цілей, кількісно оцінити ризик об’єктів з погляду інтегрованого критерію та вибрати оптимальний об’єкт в залежності від бажаного рівня ризику, що дає змогу зробити процес прийняття рішення в умовах ризику більш обґрунтованим.

10. Проведений аналіз організаційної структури автотранспортних підприємств показав, що на них немає спеціальної підсистеми в системі управління підприємством, на яку можна було б покласти обов’язки по виконанню функції управління ризиком. З цією метою доведено необхідність створення на АТП ще одного структурного підрозділу, який би займався побудовою моделей управління та прийняття рішень в умовах ризику, за наявності нескінченної множини варіантів та майже повної відсутності статистичної інформації. Пропонується на автотранспортних об’єднаннях, консорціумах створити відділ управління ризиком, а на невеликих АТП, з точки зору економічної доцільності, варто обмежитися створенням сектору управління ризиком, який підпорядковуватиметься планово-економічному відділу. Працівниками цього відділу (сектору) можуть бути тільки досвідчені фахівці-експерти.

11. Запропоновані методичні розробки для впровадження модифікованого розпливчастого методу аналізу ієрархій на АТП та програма його реалізації на ЕОМ дають змогу використовувати сучасну комп’ютерну техніку для прискорення оброблення інформації і забезпечення її достовірності. Апробація методичних положень на автотранспортних підприємствах України засвідчила їх універсальність, а також можливість практичного використання в інших галузях економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козак Л.С., Вербицька Г.Л. Критерії прийняття рішення // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004.– Вип. 187: Т. 2. – С. 279-287.

2. Вербицька Г.Л. Вибір заходів обмеження економічного ризику // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2004.– Вип. 189: Т. 2. – С. 607-615.

3. Вербицька Г.Л. Моделювання прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2004. – №3. – С. 116-128.

4. Вербицька Г.Л. Оцінка економічного ризику // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №4. – С. 129-136.

5. Вербицька Г.Л. До визначення поняття “ризик” // Економіка України. – 2004. – №4. – С. 83-87.

6. Вербицька Г.Л. Управління економічним ризиком // Фінанси України. – 2004. – №4. – С. 34-41.

АНОТАЦІЯ

Вербицька Г.Л. Методичні основи оцінки економічного ризику в діяльності підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка, організація і управління підприємствами”. – Національний транспортний університет. Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена методичним основам оцінки економічного ризику в діяльності підприємств. Аналіз стану сучасної економіки дозволив визначити загальнотеоретичні, організаційно-економічні та правові умови, що впливають на ефективність функціонування автотранспортних підприємств.

Визначено сутність категорії “ризик”, джерела його виникнення та запропонована класифікація ризиків, яка включає основні їх види.

Запропоновано комбінований метод оцінки економічного ризику, удосконалено механізм управління ризиком та класифікацію критеріїв прийняття рішення.

Запропоновано модифікований розпливчастий метод аналізу ієрархій, який дозволяє при моделюванні ризику прийняти рішення, яке забезпечує бажаний рівень оптимальності. Доведено необхідність створення на автотранспортних підприємствах ще одного структурного підрозділу – відділу (сектору) управління ризиком.

Теоретичні наукові розробки підкріплено розробленим методичним апаратом щодо їх практичного впровадження на вітчизняних підприємствах та програмним забезпеченням до нього.

Ключові слова: ризик, оцінка, методичні основи, управління, метод, модель, алгоритм.

АННОТАЦИЯ

Вербицкая Г.Л. Методические основы оценки экономического риска в деятельности предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика, организация и управление предприятиями. – Национальный транспортный университет, Киев, 2004.

В диссертации разработаны методические основы оценки экономического риска в деятельности предприятий. Анализ состояния экономики Украины на данный момент позволил определить общетеоретические, организационно-экономические и правовые условия функционирования автотранспортных предприятий.

Раскрыто сущность категории “риск” на основе обобщения различных подходов к определению этого термина. Выявлены факторы которые негативно влияют на деятельность предприятий. Предложена классификация риска, которая включает основные его виды.

Результаты диссертационной работы показывают, что для успешной работы предприятия в условиях жесткой внутренней и международной конкуренции необходима объективная оценка экономического риска. Предложенный в диссертации комбинированный метод оценки экономического риска, который основан на синтезе качественного и количественного анализа риска, дает возможность получить наиболее точные результаты и сократить издержки на получение статистической информации, а в случаи возможности больших потерь своевременно отказаться от реализации проекта.

Доказана необходимость комплексного использования разных методов ограничения риска и предложен алгоритм управления риском, который позволяет получить оптимальное соотношение между уровнем достигнутого снижения риска и необходимыми для этого дополнительными издержками. Алгоритм основан на выборе методов ограничения риска в зависимости от финансового состояния предприятия, а также на комплексном использовании внутренних методов снижения риска (обеспечение качества продукции, проверка партнеров по бизнесу, бизнес-планирование, правильный подбор кадров, организация защиты коммерческой тайны предприятия).

Предложен алгоритм оценки риска при статичном теоретико-игровом моделировании, сущность которого состоит в выборе оптимального решения из множества возможных решений в условиях конфликта. Усовершенствована классификация критериев принятия решения за новым признаком – склонность предприятия к риску.

Предложен модифицированный расплывчатый метод анализа иерархий, который позволяет при моделировании риска принять решение обеспечивающее желанный уровень оптимальности. Данный метод можно использовать в условиях неполноты, неоднозначности входящей информации, так как с помощью лингвистических переменных информацию поданную на вербальном уровне можно формализировать.

Доказана необходимость создания на автотранспортных предприятиях отдела (сектора) управления риском и предложена его структура, в обязанности которого входило б сбор статистической информации про внутреннюю и внешнюю среду, формирование целей и приоритетов, оценка риска, разработка мероприятий для снижения его уровня или удержания в допустимых пределах, построение моделей управления и принятия решений, выявления тенденций нежелательного развития событий с целью последующей нейтрализации негативных последствий к которым они могут привести