НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВЕДЕРНІКОВ Михайло Данилович

УДК 331.2)

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ

РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ РОБІТНИКІВ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність 08.09.01  Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк ? 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Хмельницькому національному університеті МОН України на кафедрі економіки та менеджменту промислових підприємств (м. Хмельницький).

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Богиня Дем’ян Петрович,

Інститут економічного прогнозування

НАН України, головний науковий співробітник

відділу економічної теорії (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Лагутін Василь Дмитрович,

Київський національний торговельно-економічний

університет МОН України,

завідувач кафедри економічної теорії (м. Київ)

доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

головний науковий співробітник відділу

проблем економіки підприємств (м. Донецьк)

доктор економічних наук, професор

Турецький Олег Андрійович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова МОН України,

професор кафедри економіки і моделювання

ринкових відносин (м. Одеса)

Провідна установа ? Науково-дослідний економічний інститут Міністерства

економіки та з питань європейської інтеграції України (м. Київ).

Захист відбудеться "17" березня 2005 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою:83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "16" лютого 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси за останні роки якісно змінили характер економічних відносин в Україні. Стійкого змісту набули ринкові перетворення в усіх сферах економічного життя. Не стала виключенням із цього переліку і оплата праці. Домінуючою тенденцією поступово стає договірний характер відносин між роботодавцями та найманими працівниками. Але за зовнішньою атрибутикою ринкових відносин у сфері оплати праці все ще недосконалою залишається власне організація оплати праці та матеріального стимулювання її результатів, тобто вимір витрат праці і вимір їх оплати залишаються на тих же позиціях, що і десять, і двадцять років потому. З погляду на це нагальною проблемою стає необхідність регулювання (тобто, приведення до більш сучасного стану) основних складових елементів як власне організації, так і оплати праці: нормування праці, тарифної системи, системи оплати.

Проте, незважаючи на значні зрушення у сфері оплати праці, особливо на макрорівні, безпосередньо на підприємствах суттєвих змін не спостерігається. Головна причина полягає в тому, що дотепер регулювання оплати праці робітників здійснюється за принципом частки оплати їх праці у доході власника-роботодавця, що є рудиментом директивно-планової моделі економіки. Закономірним наслідком цього є зрівнялівка та вкрай низький рівень оплати праці. Так, фактична номінальна заробітна плата одного штатного працівника за 2003 рік у середньому по Україні склала тільки 462,33 грн., що забезпечує лише просте відтворення робочої сили. У цих умовах заробітна плата не виконує жодної своєї функції. Вона перетворилась у деякий різновид соціальних виплат, не пов’язаних ні з ціною робочої сили, ні з результатами праці робітників. При цьому спостерігається скорочення її долі у загальному обсязі доходів населення країни. Досить низьким також залишається рівень реальної заробітної плати. Знецінення робочої сили зумовило суттєве зниження мотивації праці, що вкрай негативно впливає на використання ресурсу робочої сили робітників, продуктивність праці, ефективність виробництва та інші техніко-економічні й соціальні показники діяльності підприємств.

Велике значення оплати праці в організації виробництва та її безпрецедентний вплив на результати підприємства і соціально-економічний розвиток країни зумовлюють необхідність її постійного дослідження, подальшого розвитку та удосконалення відповідно до змінюваних умов господарювання і потреб суспільного прогресу. У різний час різноманітні аспекти оплати праці досліджувало багато вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед українських науковців можна відмітити таких, як В.Ф. Андрієнко, А.І. Акмаєва, І.К. Бондар, Д.П. Богиню, Н.Ю. Брюховецьку, Н.П. Борецьку, В.М. Василенка, Г.А. Дмитренко, М.І. Долішнього, Б.Т. Кліяненка, І.Д. Крижка, М.І. Карліна, Т.М. Кир’ян, Ю.М. Краснова, А.М. Колота, А.В. Калину, Т.А. Костишину, В.Д. Лагутіна, Н.Д. Лук’янченко, В.К. Мамутова, В.О. Мандибуру, О.Ф. Новікову, В.М. Нижника, В.М. Новікова, Н.О. Павловську, М.Д. Прокопенка, І.Л. Петрову, О.А. Турецького, О.М. Уманського, Л.М. Фільштейна, А.А. Чухна, І.Б. Швець та інших.

Серед вчених країн СНД заслуговують уваги праці Л.І. Абалкіна, Є.І. Арона, Н.Н. Абакумової, М.І. Бухалкова, Б.М. Генкіна, А.С. Головачова, М.А. Горелова, К.Т. Джурабаєва, А.Л. Жукова, В.Л. Інозємцева, В.М. Іоффе, Д.М. Карпухіна, Ю.П. Кокіна, Е.М.Капустіна, Р.П. Колосової, В.І. Матусевича, М.Г. Мошенського, Ю.Л. Маневича, В.В. Новожилова, Ю.Г. Одегова, П.Ф. Петроченка, В.Д. Ракоті, А.І. Рофе, Є.Р. Саруханова, Г.Є. Слезінгера, А.А. Татарнікова, Р.А. Яковлева та інших.

Вагомий внесок у вирішення багатьох проблем оплати праці здійснили вчені далекого зарубіжжя. Серед них: М. Альберт, С.Л. Брю, В. Лєонт’єв, К.Р. Макконелл, Дж. С. Міль, А. Маршал, М.Х. Мескон, У. Петті, А. Пігу, Д. Рікардо, П. Самуельсон, Р.С. Сміт, Ф. Хедоуорі, Л. Ерхард, Р. Дж. Еренберг та інші.

Творчістю цих та багатьох інших вчених напрацьовано величезний науково-теоретичний та методичний матеріал, запропоновано безліч різноманітних практичних рекомендацій щодо розв’язання тих чи інших питань, вирішення конкретних прикладних завдань. Разом із тим, у період ринкової трансформації національної економіки країни виникло багато нових, раніше не досліджуваних проблем. Зокрема, вкрай актуальною постає проблема відмови від регулювання оплати праці робітників за принципом її частки у доході роботодавця та формування механізму її регулювання за принципом ціни робочої сили. Цього вимагає стратегічний економічний курс України, спрямований на створення в країні ринкової моделі економіки з властивими їй економічними законами та необхідність розв’язання цілої низки найважливіших задач: ліквідування зрівнялівки в оплаті праці робітників; забезпечення належної мотивації праці; підвищення рівня номінальної заробітної плати та інших задач, що створюють передумови найбільш повного та ефективного використання ресурсу робочої сили робітників і успішного вирішення на цій основі різноманітних виробничих, економічних та соціальних завдань.

У зв’язку з вищезазначеним, формування механізму регулювання оплати праці робітників за принципом ціни робочої сили в сучасних умовах господарювання є нагальною необхідністю. Причому для самих різних підприємств незалежно від особливостей організації їх виробничого процесу, форм власності та господарювання. В цьому аспекті великого наукового інтересу та практичного значення розв’язання цієї проблеми набуває для підприємств з потоково-конвеєрним виробництвом, що відіграють найважливішу роль у життєзабезпеченні населення країни. Вони є виробниками різноманітної масової продукції як першої життєвої необхідності, так і багатьма іншими товарами культурно-побутового і соціального призначення. Наукова сторона цієї проблеми тут полягає у знаходженні науково-методичних та практичних підходів до її рішення, що враховують специфічні особливості даного виду виробництва. Практична сторона проблеми полягає у створенні високої мотивації праці, що сприяє найбільш повному використанню ресурсу робочої сили робітників та підвищення на цій основі ефективності виробництва.

Отже, наявність суспільної потреби у розробці механізму регулювання оплати праці робітників, що відповідає умовам та вимогам ринкової моделі економіки та відсутність відповідних науково-теоретичних і методичних підходів щодо його формування та застосування в економічній практиці промислових підприємств, визначає актуальність обраної теми і зумовлює необхідність проведення спеціальних наукових досліджень з цієї проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно тематичного плану науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету МОН України відповідно до Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”, Закону України “Про оплату праці”, Господарського кодексу України, Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні. Проведене дослідження тісно пов’язане з науково-дослідними роботами, що проводились і проводяться за участю автора у 1994-2004 роках у Хмельницькому національному університеті МОН України за темами:

“Удосконалення регулювання оплати праці управлінського персоналу в умовах ринкової економіки” (ДР № 0103U007110), у межах якої під керівництвом здобувача досліджено досвід оцінки ділових та професійних якостей працівників та проведено роботу щодо створення єдиної методики інтегральної оцінки робочої сили персоналу підприємства;

“Регулювання оплати праці в сучасних умовах господарювання” (ДР № U007450), в межах якої в якості керівника роботи розроблено науково-теоретичні та методичні основи формування механізму регулювання оплати праці робітників за принципами ринкової економіки.

Окрім цього, розроблені здобувачем організаційно-економічні заходи щодо підвищення мотивації праці робітників, знайшли своє відображення у результатах наукових досліджень Інституту економіки НАН України за темою “Мотивація праці в системі формування ринкових відносин в Україні” (ДР № 0194U010476).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково-теоретичних засад, методичних і практичних рекомендацій формування механізму регулювання оплати праці робітників на промислових підприємствах у сучасних умовах господарювання.

Згідно з цією метою в роботі поставлено та вирішено наступні задачі:

визначено науково-теоретичні підходи створення механізму регулювання оплати праці робітників у сучасних умовах господарювання;

поглиблено розуміння сутності заробітної плати як економічної категорії у системі ринкових економічних відносин, уточнено зміст властивих їй функцій;

досліджено стан інституційного та організаційно-економічного регулювання оплати праці в Україні, надано йому критичну оцінку;

узагальнено зарубіжний досвід регулювання оплати праці робітників, встановлено можливість і доцільність його застосування на промислових підприємствах України;

визначено проблемні питання та встановлено основні концептуальні підходи щодо реформування оплати праці робітників у контексті системних ринкових перетворень, що проводяться в економіці України;

проаналізовано стан нормування праці на промислових підприємствах та визначено його роль у механізмі регулювання оплати праці робітників;

розроблено науково-теоретичні та методичні основи виміру здібностей робітників до праці та їх врахування в механізмі регулювання оплати праці робітників;

визначено критерії аналітичної оцінки професійних та особистих якостей робітників та встановлено ознаки їх визначення;

розроблено основи нової системи оплати праці робітників, що встановлює пряму залежність між результатами та оплатою праці робітників і враховує фактор ціни робочої сили;

обґрунтовано гнучку модель тарифної системи оплати праці, що базується на врахуванні професійних та особистих якостей робітників і забезпечує визначення персоніфікованого тарифу;

сформовано систему заходів щодо забезпечення високої мотивації праці робітників в умовах запропонованого механізму регулювання оплати праці робітників;

запропоновано науково-методичні рекомендації та практичні пропозиції щодо впровадження у виробництво механізму регулювання оплати праці робітників і визначено ефективність його застосування.

Об’єктом дослідження є процеси організації оплати праці робітників на промислових підприємствах Хмельницького регіону.

Предметом дослідження є інструментарій регулювання оплати праці робітників у виробництві в умовах ринкової трансформації національної економіки.

Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічну основу проведеного дослідження складає система економічних законів, понять і категорій, фундаментальні положення сучасної економічної теорії та прикладної економіки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем теорії та практики регулювання оплати праці. Загальною методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання на основі системного підходу до розв’язання поставлених задач. Для досягнення поставленої мети в роботі використано низку загальнонаукових та спеціальних методів: абстрактно-логічний – при дослідженні сутності різноманітних понять, визначень і категорій сфери оплати праці; історико-логічний – при дослідженні розвитку та удосконалення складових елементів механізму регулювання оплати праці робітників; комплексний підхід – при аналізі діючого та формуванні нового механізму регулювання оплати праці робітників; економіко-статистичний – для оцінки стану та дослідження динаміки зміни оплати праці за певні періоди часу; порівняльно-економічний – при порівняльному аналізі різноманітних процесів, залежностей, тенденцій тощо, пов’язаних з регулюванням оплати праці робітників; графоаналітичний – при дослідженні закономірностей зміни різних показників та елементів механізму регулювання оплати праці робітників; наукового узагальнення – при здійсненні різноманітних висновків, підведенні підсумків тощо; аналізу та синтезу – при дослідженні окремо кожного елемента механізму регулювання оплати праці, а також в їх єдності, взаємозалежності та взаємозв’язку; класифікаційно-аналітичний – при аналізі методів оцінки якості праці; при дослідженні структури і функцій заробітної плати, застосовувалися такі методи, як індукція, дедукція, абстрагування, системного аналізу тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі системного наукового дослідження в дисертації розроблено науково-теоретичні й методичні засади та прикладні рекомендації формування механізму регулювання оплати праці робітників у сучасних умовах господарювання. Основні результати проведеного наукового дослідження, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

сформульовано поняття “механізму регулювання оплати праці” як деякої інтегрованої сукупності складових елементів в їх логічному зв’язку і залежності, яка ґрунтуючись на відповідній правовій основі та обпираючись на об’єктивні економічні закони, наукові принципи, встановлює порядок управління оплатою праці з урахуванням специфіки економічної системи господарювання, організації праці та виробництва. Доведено, що його застосування у понятійному апараті економіки праці збагачує економічну науку і практику та створює необхідну теоретико-методологічну базу формування механізму регулювання оплати праці робітників у сучасних умовах господарювання;

розроблено концепцію формування механізму регулювання оплати праці робітників, квінтесенцією якої є відмова від регулювання оплати праці робітників за принципом частки в доході власника-роботодавця та впровадження принципу ціни робочої сили. З цією метою в роботі запропоновано гнучку модель тарифної системи оплати праці, розроблено рекомендації квантитативної та вартісної оцінок здібностей робітників до праці, обґрунтовано нову систему оплати праці, що забезпечує врахування ціни робочої сили робітника в оплаті його праці. Доведено, що регулювання оплати праці за принципом ціни робочої сили сприяє встановленню партнерських відносин між найманими робітниками та власниками-роботодавцями та створює необхідні умови найбільш повної реалізації їх економічних інтересів;

доведено, що формування механізму регулювання оплати праці робітників за принципом ціни робочої сили вимагає виміру здібностей робітників до праці як необхідної підстави здійснення купівлі-продажу робочої сили між найманим робітником та власником-роботодавцем. З цією метою в роботі розроблено відповідні рекомендації, які ґрунтуються на інтеграції різноманітних способів встановлення витрат праці та аналітичних методів нормування праці, що забезпечують як надання квантитативної оцінки робочої сили робітників, так і встановлення кожному з них певного обсягу особистого нормативного трудового навантаження. Це слугує основою визначення ціни робочої сили робітників та встановлення кожному з них відповідного розміру оплати праці;

запропоновано та обґрунтовано поняття “індивідуальної ціни робочої сили” як необхідної економічної категорії у механізмі регулювання оплати праці робітників безпосередньо на підприємстві. Доведено, що вона є вартісним виразом квантитативної оцінки робочої сили та основою купівлі-продажу робочої сили між кожним найманим робітникам (власником та продавцем визначеної робочої сили) та конкретним власником-роботодавцем (покупцем та споживачем цієї самої робочої сили). Впровадження в економічну практику підприємств індивідуальної ціни робочої сили забезпечує регулювання оплати праці робітників за принципом ціни робочої сили;

обґрунтовано створення інтегральної системи оплати праці робітників, що синтезує в собі певні елементи різних форм і систем оплати праці на основі їх доповнення та взаємозбагачення. Система забезпечує пряму залежність між встановленими робітнику особистим нормативним трудовим навантаженням, персоніфікованою тарифною ставкою та обсягом виконаної роботи, з одного боку, і розміром належної йому заробітної плати, з іншого. Реалізація цієї залежності зумовлює прагнення робітників на досягнення максимально можливих результатів праці у даних організаційно-технічних умовах виробництва, а отже, і отримання більш високої оплати праці;

удосконалено:

методи тарифікації робітників шляхом застосування гнучкої моделі тарифної системи оплати праці, парадигмою якої є її вертикально-горизонтальна версія, що забезпечує врахування професійних і особистих якостей робітників та визначення кожному з них персоніфікованої тарифної ставки. Застосування у виробництві такої моделі тарифної системи забезпечує регулювання основної заробітної плати за принципом персоніфікації, що усуває зрівнялівку в оплаті праці робітників та забезпечує прагнення кожного з них до найбільш повної реалізації своїх професійних та особистих якостей, безпосередньо пов’язаних з виконанням дорученої роботи;

методи організації впровадження у виробництво науково-методичних та практичних рекомендацій, на основі послідовно-поетапного методу виконання всього обсягу робіт з відзначенням необхідних етапів і встановленням їх змісту, цільового призначення та послідовності виконання, що забезпечують регулювання оплати праці робітників за принципом ціни робочої сили. Впровадженням передбачається виконання комплексу різноманітних планових, економічних, організаційних та соціально-психологічних робіт в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечує успішне застосування всіх складових елементів механізму регулювання оплати праці робітників та його подальшого ефективного функціонування;

отримало подальший розвиток:

аналітична оцінка професійних та особистих якостей робітників за рахунок визначення системи ключових критеріїв їх оцінки та розробки ознак їх визначення. Застосування такої системи в економічній практиці підприємств дозволяє встановити як сильні, так і слабкі сторони робітників, їх потенційні можливості, відповідність виконуваній операції тощо. Окрім цього, в роботі обґрунтовано необхідність та розроблено відповідні рекомендації по застосуванню оцінки професійних та особистих якостей робітників в регулюванні оплати їх праці. Це створює передумови щодо найбільш повного та ефективного використання робочої сили робітників і успішного вирішення на цій основі різноманітних виробничих, організаційних, економічних та інших задач;

заходи соціального захисту робітників безпосередньо зайнятих на підприємстві шляхом встановлення кожному з них визначеного обсягу особистого нормативного трудового навантаження, що відповідає їх здібностям до праці та який вони можуть виконати за певний час у даних організаційно-технічних умовах виробництва. Водночас кожному робітнику встановлюється відповідний розмір оплати праці, що адекватно відображає рівень реалізації їх здібностей до праці та реальний трудовий внесок до загальних результатів колективної праці. Таким чином, кожному робітнику надається можливість найбільш повно використати ресурс своєї робочої сили та отримати за це належний розмір оплати праці;

концептуальні підходи щодо посилення мотивації праці робітників та її подальшого підтримання на високому рівні за рахунок застосування персональних надбавок і доплат робітникам залежно від рівня реалізації їх здібностей до праці; проведення періодичної оцінки професійних та особистих якостей робітників і коригування встановлених їм персоніфікованих тарифних ставок; періодичної оцінки здібностей робітників до праці та встановлення кожному з них відповідного обсягу особистого нормативного трудового навантаження тощо. Застосування цих заходів слугує важливим мотиваційним фактором, що зумовлює прагнення робітників до найповнішого розкриття свого потенціалу та досягнення більш високих результатів праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій, які реально можуть застосовуватись на підприємствах різної форми власності та господарювання, що використовують у процесі виробництва продукції ресурс робочої сили робітників. Їх впровадження у виробництво дозволяє забезпечити: для роботодавців – найбільш повне та ефективне використання ресурсу робочої сили кожного робітника, а отже і покращення при інших рівних умовах і результатів діяльності підприємства, а для робітників – можливість якомога повної реалізації своїх здібностей до праці та досягнення на цій основі максимально можливого розміру заробітної плати, а отже і підвищення свого життєвого рівня.

Успішне впровадження науково-методичних рекомендацій та прикладних розробок автора у практичну діяльність підприємств підтверджується відповідними довідками: ВАТ “Катіон” (№ 171 від 27.02.2002 р.), ВАТ ХЗКПУ “Пригма-Прес” (№ від 16.04.2002 р.), ЗАТ “Аніспром” (№ 14 від 25.01.2002 р.), виробничого підприємства “СОТА” (№ 78 від 20.05.2002 р.), державного підприємства “Новатор” (№ 145 від 27.04.2003 р.).

Проведене дослідження також тісно пов’язано з розробкою і впровадженням відповідних програм розвитку Хмельницької області: Програма соціально-економічного, науково-технічного та національно-культурного розвитку Хмельницької області “Хмельниччина-2010”, розділ 1.3 “Оплата та охорона праці” ? в аспекті створення та подальшого розвитку ринкових механізмів регулювання оплати праці (довідка Головного управління економіки Хмельницької облдержадміністрації № 01-03/723 від 25.11.2002 р.); Програма подолання бідності на 2002-2004 роки в розділі ІІ “Збільшення доходів від трудової діяльності” ? в аспекті науково-теоретичного та методичного забезпечення розв’язання проблеми збільшення рівня заробітної плати за умов зростання фондів оплати праці (довідка Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації № 01-3428 від 20.12.2002 р.).

Робота має тісний зв’язок з обласним постійно діючим моніторингом з питань нормування та оплати праці, в межах якого безпосередньо автором досліджувалась динаміка основних техніко-економічних показників на підприємствах Хмельницької області, виявлялись причини деформації в регулюванні оплати праці та вироблялись відповідні рекомендації щодо їх усунення тощо (довідка Головного управління праці та соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації № 02-2764 від 17.07.2003 р.).

Науково-теоретичні положення, методичні рекомендації та висновки дисертації використовуються у Хмельницькому національному університеті МОН України при викладанні наступних навчальних дисциплін: “Нормування праці”, “Управління трудовими ресурсами”, “Стимулювання та оплата праці” (довідка № /25 від 25.09.2003 р.), а також можуть бути методологічною основою подальшого дослідження даної проблеми.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною та одноосібно написаною науковою працею, в якій викладено та обґрунтовано авторський підхід щодо вирішення актуальної наукової проблеми – формування механізму регулювання оплати праці робітників у сучасних умовах господарювання. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї, положення та рекомендації, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-теоретичні, методичні та практичні положення дисертаційної роботи доповідалися на розширеному засіданні кафедри економіки та менеджменту промислових підприємств Хмельницького національного університету МОН України.

Про результати дослідження з теми дисертації повідомлялось на наступних міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми економіки, оплати і нормування праці в умовах формування ринкових механізмів” (м. Хмельницький, 1995 р.); “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 1997 р.); “Управління трудовими ресурсами на етапі ринкової трансформації економіки” (м. Хмельницький, 1998 р.); “Инвестиционный менеджмент в переходной экономике” (м. Новополоцьк, 1999 р.); “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (м. Луцьк, 2000 р.); “Предприятие в системе региональной экономики” (м. Гомель, 2000 р.); “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2001 р.); “Мотивація ефективної праці в ринковій економіці” (м. Полтава, 2002 р.); “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002 р.); “Проблемы управления экономическим потенциалом экологодестабилизированного региона” (м. Гомель, 2002 р.); “З нагоди 30-річчя інженерно-економічного факультету Технологічного університету Поділля” (м. Хмельницький, 2003 р.); “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); міжрегіональному науково-практичному семінарі “Проблеми сучасної економіки, нормування витрат і результатів праці” (м. Хмельницький, 1996 р.); міжнародній науковій конференції “Особенности рыночного механизма управления субъектами хозяйствования в экологодестабилизированном регионе” (м. Гомель, 1999 р.).

Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано: 40 наукових праць, у тому числі дві монографії (одна з них – особиста), 25 статей у наукових фахових виданнях, 10 публікацій у матеріалах конференцій та семінарів, 2 статті в інших наукових виданнях. Загальний обсяг друкованих робіт складає 39,3 друк. арк., з яких 35,68 друк. арк. належить особисто авторові.

Структура і обсяг роботи. Дисертація за структурою складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Роботу викладено на 390 сторінках комп’ютерного набору, що містить 18 таблиць, 32 рисунки, список використаних джерел із 314 найменувань, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь дослідження проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх наукове і практичне значення, доведено обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження та їх впровадження в економічну практику, виділено особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи регулювання оплати праці робітників. У розділі досліджено: сутність заробітної плати як економічної категорії у системі ринкових економічних відносин; теоретико-методологічні аспекти оплати праці робітників в умовах ринкової моделі економіки; генезис, основні етапи розвитку теорії і практики оплати праці в Україні.

У роботі проаналізовано принципи розподілу суспільного багатства та встановлено, що в умовах ринкової економіки панівне становище займають три основних принципи, а саме: за працею, за власністю, за потребами. Крім цього, зазначено, що нині великого наукового інтересу та практичного значення набуває принцип розподілу за здібностями людини до праці, що зумовлено, по-перше, цінністю та важливістю цього виду ресурсу, який здійснює безпрецедентний вплив на результати виробництва, а по-друге, вкрай низьким рівнем його використання. Результати аналізу також свідчать, що провідна роль серед них належить принципу розподілу за працею. У зв’язку з цим, у дисертації проведено дослідження сутності заробітної плати як економічної категорії в системі ринкових економічних відносин. За його результатами встановлено, що існує безліч різноманітних визначень заробітної плати. Загальним їх недоліком є те, що вони акцентують увагу лише на певних її особливостях та розкривають лише деякі її ознаки і властивості. При цьому, відображаючи точку зору різних вчених, позицію окремих економічних шкіл та їх напрямків, вони нерідко не тільки суперечать, а взагалі взаємовиключають один іншого. Така суперечлива “суміш” суттєво заважає виробленню науково-методичних підходів щодо формування механізму регулювання оплати праці робітників та його теоретичного обґрунтування в сучасних умовах господарювання.

У зв’язку з вищезазначеним, автором обґрунтовано необхідність та доцільність системного підходу щодо визначення суті заробітної плати з позиції різних суб’єктів господарського механізму, відносини між якими вона виражає, а також сфер та рівнів її прояву. Виходячи з цього в роботі відзначено, що для найманого робітника заробітна плата водночас є і винагородою, яку він одержує за виконану роботу, і трудовим доходом, який він одержує за реалізацію своїх здібностей до праці, і ціною, за яку він продає свою робочу силу певному роботодавцю. Для роботодавця заробітна плата водночас являє собою і частину його витрат, що спрямовуються на утримання найманих робітників відповідно до умов їх наймання і результатів виконаної роботи, і ціною купівлі робочої сили конкретних робітників. Безпосередньо для підприємства заробітна плата – це одна зі статей витрат, що пов’язана з використанням у виробництві ресурсу робочої сили та необхідністю її відтворення. У сфері зайнятості, розподілу та перерозподілу робочої сили заробітна плата виступає як ринкова ціна товару “робоча сила”, що сформувалась на ринку праці під впливом попиту та пропозиції на цей специфічний товар. Для суспільства в цілому заробітна плата являє собою частину національного доходу, виражену в грошовій формі, що надходить в особисте розпорядження трудящих та йде на задоволення їх матеріальних і культурних потреб.

Інтеграція різноманітних підходів щодо розуміння істинної природи заробітної плати на основі їх взаємодоповнення та взаємозбагачення забезпечує найбільш повно і точно відображення суті цієї найважливішої економічної категорії, та створює необхідну теоретико-методологічну базу формування механізму регулювання оплати праці робітників. З метою створення та обґрунтування останнього у роботі виконано дослідження базових економічних понять і категорій, що лежать в основі визначення та регулювання оплати праці в ринковій економіці. Зокрема, розглянуто такі поняття, як “праця”, “робоча сила”, “вартість робочої сили”, “ціна робочої сили” тощо. Для з’ясування їх суті проаналізовано погляди різних вчених, починаючи від В. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо та К. Маркса до відомих вчених сучасності. За результатами узагальнення еволюції наукових поглядів у роботі зроблено висновок про необхідність та доцільність регулювання оплати праці робітників за принципом ціни робочої сили. При цьому доведено, що купівля-продаж робочої сили безпосередньо на підприємстві між певними найманими робітниками (власниками та продавцями визначеної робочої сили) та конкретним власником-роботодавцем (покупцем і споживачем цієї самої робочої сили) вимагає визначення ціни робочої сили за кожним робітником окремо.

Досліджуючи величезний досвід регулювання оплати праці у західних країнах з розвинутою ринковою економікою відзначено, що він вкрай різноманітний, суперечливий, а іноді й просто взаємовиключний. При цьому він також має деякі загальні риси та характерні особливості, що успішно можуть застосовуватися Україні. Однак пряме копіювання західного досвіду не припустимо з наступних причин.  По-перше, Україна на відміну від цих країн перебуває на стадії перехідної економіки, де елементи ринкових відносин ще тільки формуються, проходячи складний процес становлення. По-друге, підходи до оплати праці робітників, що застосовуються в цих країнах, обпираються на специфіку безпосередньо їх історичного, економічного, політичного, науково-технічного, національно-культурного та соціального розвитку. По-третє, високий рівень оплати праці і життя народу в цих країнах у своїй основі має розвинену соціально орієнтовану ринкову економіку, яка за своєю ефективністю перевищує ефективність економіки України. По-четверте, форми і системи оплати праці, що застосовуються в цих країнах, припускають цілком інші системи організації праці і виробництва, інфраструктуру, соціальні відносини тощо.

Щодо досвіду регулювання оплати праці в Україні, то він неоднозначний. Розглядаючи його в історичній ретроспективі, починаючи з початку ХХ століття до теперішнього часу, в роботі відзначено, що протягом всього періоду директивно-планової економіки для оплати праці була характерна надмірна ідеологізація та необмежена влада держави у виробленні та реалізації політики у сфері оплати праці. Основою цього було невизнання робочої сили товаром та ігнорування дії у сфері оплати праці об’єктивного економічного закону вартості. Ці причини були головними, що перешкоджали створенню (незважаючи на численні реформи у сфері оплати праці) ефективного механізму регулювання оплати праці робітників. Заробітна плата не виконувала жодної своєї функції. Для неї були характерними вкрай низький рівень та зрівнялівка.

Після проголошення в Україні державної незалежності підходи до регулювання оплати праці кілька разів кардинально змінювалися. Пройдено шлях від жорсткої централізованої державної системи регулювання оплати праці, що панувала за часів Радянської влади, через централізовану систему, впроваджену в народне господарство 1 квітня 1991 року (Закон України “Про підприємства України”) до деякої змішаної системи регулювання (Закон України “Про оплату праці” від 1 травня 1995 року). Однак істотних змін у механізмі регулювання оплати праці на рівні підприємства не відбулось. Через систему договірних угод держава продовжує контролювати всі елементи механізму регулювання оплати праці. Як і раніше, заробітна плата розглядається лише як форма розподілу за працею з відповідними методичними підходами щодо її визначення та регулювання. Незмінними також лишаються зрівнялівка та низький рівень оплати праці.

Розділ 2. Дослідження практики регулювання оплати праці робітників в Україні. У даному розділі розглянуто особливості діючої практики регулювання оплати праці робітників, досліджено специфіку організаційно-економічних умов регулювання оплати праці у потоково-конвеєрному виробництві та визначено проблематику й основні підходи щодо формування механізму регулювання оплати праці робітників у сучасних умовах господарювання.

Регулювання оплати праці робітників водночас відбувається як на макро-, так і мікроекономічному рівнях (рис.1). І хоча ці два рівні є взаємопов’язаними та взаємозалежними, вони є відносно незалежними та самостійними. На макрорівні визначаються певні умови, нормативи, вимоги, гарантії, процедури оплати праці та встановлюються загальні “правила гри”. На мікрорівні, безпосередньо на рівні підприємства, на основі цих “правил гри” встановлюється порядок управління оплатою праці з урахуванням специфіки економічної системи господарювання, організації праці та виробництва. Головною метою макро- та мікроекономічного регулювання оплати праці є забезпечення виконання заробітною платою усіх властивих їй функцій та успішного вирішення на цій основі різноманітних виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Рис. 1. Рівні регулювання оплати праці та їх компоненти в ринковій економіці

За результатами дослідження теорії та практики оплати праці встановлено, що специфіка діючого регулювання оплати праці робітників в Україні полягає в тому, що його формування відбулось в умовах ринкової трансформації національної економіки країни під впливом найглибшої економічної кризи, що охопила всі сторони життя суспільства. Це наклало своє відображення на всі його елементи. Насамперед, відбулось руйнування нормування праці, що виражається у катастрофічному скороченні показника охоплення нормуванням праці, різким падінням питомої ваги технічно обґрунтованих норм праці та вкрай низькою якістю норм праці, що наочно спостерігається на прикладі ряду підприємств різної форми власності та господарювання Хмельницької області (табл.1). По суті, в теперішній час не розробляються і не застосовуються міжгалузеві та галузеві нормативи праці. Зараз у промисловості застосовується так зване тарифне нормування, при якому норми праці повністю втратили свою основну функцію міри праці та перетворилися на деякі “платіжні” норми, які в змозі виконувати лише функцію адміністративного регулювання оплати праці. За цих умов нормування праці повністю втратило своє значення, а підприємства ? будь-який інтерес до нього.

Таблиця 1

Стан з нормування праці на підприємствах Хмельницької області за 2003 рік

№

п/п |

Назва підприємства | Показники

Охоплення нормуванням праці, % | Середній

відсоток

виконання норм виробітку, % | Питома вага робітників-відрядників, які виконують норми виробітку,

%

До 100 | 100 - 120 | 120 - 150 | Вище 150

1 | Державне підприємство „Новатор” |

98,9 |

110,6 |

84,0 |

16,0 |

- |

-

2 | ВАТ „Взутекс” | 49,0 | 120,0 | - | 93,8 | 6,2 | -

3 | Завод „Маяк” | 76,3 | 101,5 | 65,5 | 34,5 | - | -

4 | ВАТ „Хмельницький цукровий завод” |

19,5 |

157,0 |

- |

33,0 |

50,0 |

17,0

5 | ВАТ Старокостян-тинівський завод КПУ |

65,8 |

143,1 |

- |

21,0 |

43,0 |

36,0

6 | ВАТ „Красилівський машинобудівний завод” |

62,9 |

128,1 |

7,0 |

32,1 |

21,4 |

39,5

7 | МУ „Хмельницьк-електроавтотранс” | 62,2 | 155,6 | 8,3 | 9,7 | 29,2 | 52,8

8 | Дослідне підприємство „Зоря” | 95,1 | 86,9 | 80,2 | 10,3 | 9,5 | -

Щодо тарифної системи оплати праці, то вона є вкрай анахронічною. Дослідження свідчать, що в основі побудови діючих заводських тарифних систем, як правило, лежать підходи, що застосовувалися у тарифній системі зразка 1986 р. (останньої тарифної системи часів директивно-планової економіки). І тому для них притаманні всі її недоліки, а саме: низький рівень тарифних ставок, досить вузький діапазон тарифних сіток та зовсім незначна диференціація тарифних коефіцієнтів, а отже й тарифних ставок. Окрім цього, великим недоліком є те, що вони побудовані за принципом “згасаючої кривої”, що виражається у заниженому зростанні розміру тарифних ставок вищих розрядів у порівнянні з нижчими. Нарешті, вони не передбачають диференціації тарифних ставок з урахуванням професійних та особистих якостей робітників, тобто в них не застосовується “гнучкий тариф”.

В умовах глибокої кризи нормування праці, його фактичного занепаду, та вкрай недосконалої тарифної системи, системи оплати праці не забезпечують необхідної мотивації праці. Вони перетворилися лише на деякий розрахунковий механізм визначення розмірів заробітків робітників. Окрім цього, в роботі доведено, що існуючі системи оплати праці здебільшого не відповідають умовам та вимогам сучасної економіки. Спрямовані на регулювання оплати праці за принципом частки в доході власника-роботодавця, вони при визначенні заробітків робітників враховують лише кількість та якість виконаної ними праці, залишаючи поза увагою фактор ціни робочої сили. У цілому, за результатами дослідження зроблено висновок про кризовий стан у сфері оплати праці робітників. Результатом цього є те, що незважаючи на позитивну динаміку зростання заробітної плати, для неї все ще залишаються притаманними низький рівень, що наочно спостерігається на прикладі економіки Хмельницької області (табл. 2).

Таблиця 

Рівень та динаміка середньої заробітної плати працівників,

зайнятих в економіці Хмельницької області, грн.

Період часу | У гривнях | У відсотках

1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2000 р.

до

1999 р. | 2001 р. до 2000 р. | 2002 р.

до

2001 р. | 2003 р.

до

2002 р.

Січень | 110,6 | 117,6 | 160,1 | 215,4 | 269,7 | 106,3 | 136,2 | 134,5 | 125,2

Лютий | 108,0 | 126,6 | 167,7 | 224,6 | 273,5 | 117,2 | 132,5 | 133,9 | 121,8

Березень | 119,6 | 139,0 | 187,2 | 244,4 | 289,3 | 116,2 | 134,7 | 130,5 | 118,4

Квітень | 116,2 | 131,6 | 190,2 | 236,5 | 287,4 | 113,2 | 144,6 | 124,3 | 121,5

Травень | 118,6 | 139,4 | 200,2 | 245,8 | 301,7 | 117,5 | 143,6 | 122,8 | 122,7

Червень | 129,0 | 152,5 | 215,4 | 256,2 | 333,3 | 118,2 | 141,2 | 118,9 | 130,1

Липень | 132,5 | 159,0 | 221,6 | 274,0 | 338,1 | 120,0 | 139,3 | 123,6 | 123,4

Серпень | 128,8 | 168,1 | 225,1 | 269,0 | 353,2 | 130,5 | 133,9 | 119,5 | 131,3

Вересень | 132,0 | 169,6 | 223,5 | 266,8 | 347,2 | 128,5 | 131,8 | 119,4 | 130,1

Жовтень | 134,4 | 178,7 | 239,9 | 274,8 | 350,5 | 133,0 | 134,2 | 114,5 | 127,5

Листопад | 134,4 | 186,6 | 237,8 | 270,6 | 380,4 | 138,9 | 127,4 | 113,8 | 140,6

Грудень | 163,8 | 204,1 | 264,8 | 302,4 | 400,1 | 124,6 | 129,8 | 114,2 | 132,3

За рік | 127,3 | 155,8 | 210,9 | 257,9 | 327,0 | 122,4 | 135,4 | 122,5 | 126,8

У цих умовах заробітна плата не виконує жодної з властивих їй функцій та перетворилась у дійсне гальмо економічного та соціального розвитку суспільства. Особливо рельєфно це спостерігається в умовах потоково-конвеєрного виробництва. Це