КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Вишнивецька Марина Олексіївна
УДК 811.133.1’367.322
АЛЬТЕРНАТИВНІ ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі романської філології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник | доктор філологічних наук, професор Мінкін Лев Михайлович,
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди,
кафедра романської філології, завідувач кафедри |
Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, доцент
Смущинська Ірина Вікторівна,
Інститут філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка,
кафедра французької філології, професор кафедри |
кандидат філологічних наук, доцент
Круковський Василь Іванович,
Київський національний економічний університет,
кафедра іноземних мов, доцент кафедри |
Провідна установа | Львівський національний університет
імені Івана Франка,
кафедра французької філології,
Міністерство освіти і науки України
Захист відбудеться 29 вересня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).
Автореферат розіслано 26 серпня 2005 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
професор О.М.Кагановська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Реферована дисертація присвячена аналізу структури, семантики і прагматики французьких альтернативних питань в аспекті їх мовних і мовленнєвих особливостей, вивченню їх інваріантних моделей та мовленнєвих реалізацій зазначенного типу речень.
Дослідження питальних речень належать до актуальних галузей лінгвістичної науки. Крім великої кількості праць на матеріалі різних мов (М.Я.Блох, С.Ф.Гедз, П.С.Дудик, В.Є.Кучереносов, Г.Я.Панкрац, С.І.Шабат, R.A.Jacobs та ін.), є наукові розвідки, які розкривають окремі аспекти цього комунікативного типу речень й у французькій мові. Питальні речення французької мови розглядалися лінгвістами з погляду семантики (В.І.Луєв, З.П.Янош), синтаксису (В.П.Засипкін, Н.В.Іванова, S.Remi-Giraud, H.Renchon), стилістичних особливостей (Ю.С.Комова) та інтонаційної організації речення (Н.І.Голубєва-Монаткіна, P.Attal). Питальні речення французької мови також вивчалися як різновид мовленнєвого акту, де взаємодіють синтаксис, семантика та прагматика (Р.Конрад, Л.М.Мінкін, A.-M.Diller, O.Ducrot, G.Fauconnier, F.Jacques, J.Moeschler).
У французьких граматиках альтернативні питальні речення досі залишаються поза увагою дослідників: їх або не виділяють як окремий комунікативний тип речень (M.Grevisse, R.Tomassone), або розглядають в контексті розділового (диз'юнктивного) зв'язку (A.Borillo, B. de Cornulier). Потреба осмислення суті таких речень з погляду взаємодії синтаксису, семантики та прагматики в аспекті мови і мовлення зумовила звернення до альтернативних питальних речень і проведення їх комплексного аналізу.
Актуальність теми дисертації визначається тенденціями сучасних лінгвістичних досліджень до єдності системного та функціонального вивчення мов. Термінологічна невизначеність понять, пов'язаних з альтернативними питальними реченнями, відсутність комплексного підходу до вивчення альтернативних питань у французькій мові визначили необхідність їх детального аналізу з виявленням структурних, семантичних і прагматичних особливостей, що відрізняють їх від загальних і часткових питальних речень, а також із використанням новітніх методик, орієнтованих на виявлення глибинних механізмів формування висловлень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наукової теми „Єдність системного та функціонального вивчення романських мов в аспекті інтегративної прагматики (синтаксис, семантика, прагматика)”, що розробляється кафедрою романської філології Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (тема затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, протокол №11 від 30.10.98).
Основною метою дисертаційної роботи є вивчення системних і функціональних особливостей альтернативних питань у французькій мові.
Для досягнення цієї мети було намічено такі завдання:
· визначити структуру альтернативних питальних речень французької мови як складних мовних знаків;
· побудувати інваріантні моделі альтернативних питальних речень французької мови;
· з'ясувати семантичні й прагматичні особливості мовленнєвих реалізацій інваріантних моделей альтернативних питань;
· розкрити специфіку рольової організації, внутрішньої й зовнішньої аргументації альтернативних питань у французькій мові;
· розробити класифікацію альтернативних питальних речень французької мови за структурними параметрами;
· описати мовленнєві реалізації альтернативних питальних речень, що не відповідають їхнім моделям в мовній системі.
Об'єктом дисертаційного дослідження є альтернативні питальні речення в сучасній французькій мові.
Предметом дослідження слугують особливості структури, семантики та прагматики альтернативних питань у французькій мові як самостійного комунікативного типу речень.
Матеріалом дослідження є 4500 прикладів, відібраних методом суцільної вибірки з 195 художніх творів (ХІХ-ХХ вв.), загальним обсягом 115175 сторінок.
Методи аналізу: мета дослідження і завдання, спрямовані на її досягнення, ґрунтуються на загальних засадах лінгвістичного спостереження з урахуванням взаємодії синтаксису, семантики і прагматики. Для виявлення інваріантних і варіантних конструкцій був використаний дистрибутивний аналіз на підставі узагальнення відповідних мовленнєвих реалізацій альтернативних питань. Методи комплексного семантичного і прагматичного аналізу було застосовано для виявлення особливостей аргументативої спрямованості альтернативних питальних речень у французькій мові, особливостей їх рольової поліфонії та контекстуального аналізу – для розкриття особливостей семантики зазначеного типу висловлень.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше альтернативні питальні речення французької мови розглянуто з позицій теорії інтегративної прагматики в аспекті мови і мовлення. Новим є комплексний підхід, який поєднує ситуативний, контекстуальний і прагматичний, що дозволив виявити особливості аргументації та рольової поліфонії, характерні тільки для аналізованих конструкцій. Уперше досліджено структурні, семантичні та прагматичні особливості альтернативних питань у французькій мові, побудовано інваріантні мовні моделі та описано конкретні мовленнєві реалізації зазначеного типу речень.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлене тим, що вивчення альтернативного питання в аспекті мови та мовлення розширює уявлення про потенційні властивості інваріантних моделей пропозиції в системі мови, іллокутивну однозначність / багатозначність відповідних мовленнєвих реалізацій, конвенціональні імплікатури, внутрішню та зовнішню аргументацію й особливості їх рольової поліфонії. Це, зокрема, проявляється в аналізі іллокутивної спрямованості альтернативних питальних речень французької мови з урахуванням позицій усіх суб'єктів комунікативного акту. Отримані результати поглиблюють знання про функціональну класифікацію альтернативних питань, специфіку розділового (диз'юнктивного) зв'язку в межах зазначених комунікативних типів речень, а також про симетрію й асиметрію структури альтернативного питання в мовленні та загальні питання інтегрування мови та мовлення.
Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні положення і висновки проведеного дослідження можуть знайти застосування в курсах теоретичної і практичної граматики сучасної французької мови (розділи „Синтаксис речення”, „Комунікативні типи речень у французькій мові”), а також на семінарах і спецкурсах „Основи теорії мовленнєвої комунікації”, „Аналіз надфразової єдності”, „Аксіологічні аспекти мови і мовлення”, „Основи теорії інтегративної прагматики”. Отримані результати можуть бути використані в науково-дослідній роботі студентів, магістрів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної праці були представлені в доповідях на чотирьох міжнародних конференціях: „Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2001, 2003), „Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2001), „Ювілейні Четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відбито в п'яти статтях (2,11 др. арк.), опублікованих у фахових виданнях ВАК України, і чотирьох тезах виступів на наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій – 2,58 др. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, довідкової літератури і джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання роботи, розкрито наукову новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, теоретичне і практичне значення дослідження, охарактеризовані методи та матеріал дослідження.
В першому розділі міститься огляд літератури з досліджуваного питання, аналіз стану його вивчення в сучасній французькій мові, викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат, проаналізовано деякі аспекти інтеграції мови та мовлення, розглянуто альтернативні питальні речення французької мови в аспекті мови й мовлення, побудовано інваріантні моделі альтернативних питань. Окремий параграф присвячено функціям сполучника ou та розділовим (диз'юнктивним) відносинам у логіці.
Другий розділ присвячений вивченню функціонування альтернативних питальних речень у мовленні. Тут здійснено аналіз семантичних і прагматичних особливостей конкретних реалізацій інваріантних моделей загальних і часткових альтернативних питальних речень із прямим і зворотним порядком слів, досліджено розповідно-питальні складносурядні конструкції зі сполучником ou, конструкції з анафоричним протичленом ou non, у яких сполучаються конкретна похідна системної моделі та її мовленнєві реалізації, а також альтернативні питання зі сполученням ouі ou non, що виконують трансдискурсивну функцію.
У висновках відображено основні результати комплексного дослідження й окреслено його подальші перспективи.
Загальний обсяг дисертації – 159 сторінок основного тексту. У списку використаної літератури налічується 167 позицій, з них іноземними мовами 52 праці, список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 70 позицій.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. „Альтернативні питальні речення в аспекті мови і мовлення”. Поглиблюючи ідеї Ч.Пірса, Ч.У.Морріс запропонував розділяти семіотику на три розділи: синтактику, семантику та прагматику, та дотримуватися певної послідовності при аналізі висловлення: спочатку синтаксис, потім семантика, а після цього прагматика.
На думку О.Дюкро і Ж.-Кл.Анскомбра, в більшості випадків саме прагматичне значення виявляється визначальним для висловлення, незалежно від його інформативного змісту, тому прагматика не залежить від семантики висловлення; семантика зумовлена прагматикою. Прагматика взаємодіє безпосередньо зі структурою висловлення. Інакше кажучи, прагматика, по суті, інтегрує і синтаксис, і семантику.
Таким чином, прагматика являє собою найвищий рівень планування й конструювання висловлення; вектор конструювання задається прагматичним плануванням, а семантичне планування відповідає за вирішення окремих тактичних завдань мовлення (О.О.Худяков). Саме з цієї позиції в реферованому дисертаційному дослідженні аналізуються альтернативні питальні речення французької мови.
У французькій граматичній літературі вивченню альтернативних питань не завжди приділялася належна увага. Так, у ряді праць відсутній аналіз альтернативних питальних речень (J.Pіnchon, R.Tomassone, R.L.Wagner), деякі дослідники розглядають альтернативні питання лише побіжно, зокрема стосовно вираження в них імпліцитного диз'юнктивного зв'язку.
В цьому випадку йдеться про те, що альтернативні питання являють собою розгорнуту трансформацію звичайного загального питання, де імпліцитна альтернатива стає експліцитною (B. de Cornulіer, A.-M.Dіller). Наприклад, можлива трансформація загального питання в альтернативне і навпаки: Il y va, а la fin?? Il y va а la fin, ou il n’y va pas? У наукових дослідженнях (А.Borillo) також вказується, що загальне питання типу Іl pleut? є еліптичною конструкцією речення на кшталт Іl pleut ou non?
Подібна пряма і зворотна трансформація загального питання й експліцитно-альтернативного питання можлива тільки за умови лексичної рівнозначності групи підмет-присудок (в обох предикативних частинах), проте вона неможлива за наявності в них різних дієслів-присудків, наприклад:
Qu’est-ce vous faites Dimanche dernier? Etes-vous restйe couchйe ou кtes-vous allйe au concert? (Maurois)
Неможливість трансформації загального питання в альтернативне відзначається також у своєрідних конструкціях, що завершуються подвійною контрастною альтернативною анафорою oui ou non (A.Borіllo), наприклад: Il pleut, oui ou non? Разом із тим, часткове альтернативне питання на зразок Tu pars au ski ou а la mer? припускає два тлумачення: загальне Tu pars au ski ou tu pars а la mer? і часткове Oщ pars-tu, au skі ou а la mer?
В загальному питанні зберігається розгорнуте альтернативне сполучення двох протилежних за змістом (стверджувальних / заперечних) предикативних частин складносурядного речення, а в частковому питанні – відокремлені альтернативні сполучення конкретизують імпліцитний питальний прислівник oщ (oщ pars-tu) і одночасно обмежують значеннєві рамки можливої відповіді.
Таким чином, загальне й часткове питання розрізняються також за варіантами можливих відповідей. Можливість реалізацій наведених трансформацій питальних речень обмежується лексично. Передбачувана відповідь на альтернативне питання в загальному вигляді відрізняє його від звичайного загального питання. Так, на часткове альтернативне питання Voulez-vous du cafй ou du thй? можливі дві відповіді:
1. Ou c'est l'un ou c'est l'autre.
2. Autre chose ou rіen du tout.
Такі часткові питання тяжіють до загального питання з пресуппозицією (C.Kerbrat-Orecchіonі). Природно, що можлива подвійність відповідей виключається у контексті. Крім обмеження в трансформації загальне > альтернативне питання, загальні й альтернативні питальні речення французької мови розрізняються за характером відповіді, тобто своєю комунікативною перспективою.
Особливу цікавість для визначення статусу альтернативних питальних речень становить характеристика їх базової структури, що передбачає наявність певних інваріантних моделей альтернативних питань в системі мови.
Інтеграція в мовленнєвій діяльності мовних і мовленнєвих властивостей речення припускає їх взаємодоповнення, взаємодію в утворенні цієї синтаксичної конструкції. При цьому кожне висловлення являє собою єдність стійкого та змінюваного – статичного й динамічного (Л.М.Мінкін). Інваріантна модель речення в системі мови відноситься до параметра „стійке”, до параметра ж „змінюване” належить лексичне і граматичне наповнення конкретного висловлення і зміна його організації порівняно з відповідною моделлю.
Інваріантна модель пропозиції в системі мови – це синтаксична конструкція, що виявляється на основі постійних елементів (Т.П.Ломтєв), з одного боку, містить сигніфікативне значення, а з другого, – загальне уявлення про організацію речення. Модель є результатом узагальнення істотних і типових рис значної кількості речень, що спостерігаються у вживанні (Г.А.Золотова).
Звичайно, мовленнєві реалізації певної моделі не відповідають їй цілковито. В протилежному випадку, було б необхідно створити надзвичайно багато моделей, але ж і тоді можливо досягнути не абсолютної, а відносної відповідності. Повна відповідність моделі її мовленнєвій реалізації привела би до симетрії моделі та структури її реалізації, і модель втратила би своє значення.
Основною розрізнювальною ознакою інваріантних моделей питальних речень у французькій мові є зворотний порядок розташування підмета і присудка. Однак, відомо, що у переважній кількості випадків у мовленнєвих реалізаціях інверсія нейтралізується (R.L.Wagner, J.Pinchon). У мовленні поряд із висловленнями Es-tu prкt? Vien-tu? як стилістичні варіанти уживаються Tu es prкt? Alors, tu viens?, що в сучасній французькій мові розцінюється як один з варіантів мовленнєвої норми. Тому доцільно розмежовувати мовні та мовленнєві засоби реалізації питання. Відповідно розрізняють внутрішні та зовнішні засоби реалізації питальної іллокуції: внутрішні – це інверсія підмета й присудка, а зовнішні – лексичні засоби, що дозволяють зберегти прямий порядок слів, як, наприклад, n’est-ce pas, hein, pas vrai, non, oui, au moins, si donc і т.п. Розмежування мовних і мовленнєвих засобів вираження питальної ціленастанови важливо для встановлення характеру відповідності зовнішньої структури питального висловлення і її комунікативного змісту.
Загальна тенденція зберігання прямого порядку слів у питальних реченнях французької мови призводить до того, що іноді важко визначити інваріантну модель певної мовленнєвої реалізації. Так, можна виділити:
1. Реалізації, що відтворюють структуру інваріантних моделей системи мови, наприклад:
(1) On va te dйtacher, lui dit-il, et tu iras oщ tu veux. Dans ce cas, rejoindras-tu l’est, ou iras-tu chez les mahomйtans? (Mauge)
(2) – M.Fйlicien, le pиre, йtait-il du cфtй de sa fille ou du cфtй de son fils?
– Du cфtй de personne… (Simenon).
2. Структури, в яких використовуються різноманітні засоби реалізації питальних ціленастанов, на зразок звороту est-ce que, що дозволяє не застосовувати інверсію компонентів речення, наприклад:
Le concierge nota sous la dictйe, et pendant qu’il йcrivait elle se dit „Est-ce que je le fais ou est-ce que je laisse aller?…” (Boileau-Narcejac).
3. Конструкції, що є риторичними питаннями, на кшталт конструкцій, що містять заперечний анафоричний член ou non, наприклад:–
Je suis le maоtre, ou non? (Mauron)
До подібних структур можна віднести модифікації альтернативних питальних речень у мовленні. Наприклад, використання альтернативного питання для уточнення питання попереднього: –
Que puis-je vous offrir? Du wisky ou notre vin cuit? (Cars)
Інваріантна модель загального альтернативного питання являє собою об'єднання двох формально організованих конструкцій загальних питань в одне складносурядне речення, друга предикативна частина якого приєднується за допомогою сполучника ou.
Таке складносурядне речення являє собою фактичне об'єднання двох експліцитних і однієї імпліцитної частини, що розташовується між альтернативними компонентами після сполучника ou (ou sіnon prefйrez-vous/prйfиres-tu). Ця імплікатура містить негативний анафоричний елемент non.
У цілому, створюється синтаксична конструкція, що складається з трьох частин. Перший альтернативний компонент відповідає звичайному загальному питанню, а другий являє собою складну питальну конструкцію з умовно-наслідковими відношеннями, що, крім експліцитної частини, містить імпліцитний компонент.
Негативна анафоризація першої позитивної частини Р1 в імпліцитній умовній конструкції репрезентує аргументацію самого акта запиту. В альтернативному питальному реченні внутрішнє аргументативне значення передбачає вибір одного з компонентів альтернативи з елементами порівняння й оцінки.
Подібна аргументація стає своєрідним регулятором мовленнєвих відношень (A.Auchlin, J.Mњschler). Інваріантну модель загального альтернативного питального речення французької мови, що включає експліцитні й імпліцитні компоненти, можна представити в такий спосіб (див. рис. 1), де Р1, Р3 – компоненти альтернативи, Р2 – імплікатура ou (ou sіnon prefйrez-vous):
Рис. 1. Модель загального альтернативного питального речення з імплікатурою
Наприклад: Alors je peux revenir. Est-ce que vous voulez me poser des questions, ou bien (si vous ne voulez pas) je vous dise ce que je vois? Je prйfйrai m’abandonner а sa voyance (Colette).
У цій моделі внутрішній аргументативний зв'язок предикативних частин є постійним для альтернативного питального речення і мотивується взаємодією семантики та прагматики, властивою мовленнєвим реалізаціям інваріантних моделей речень.
У часткових альтернативних питаннях усі компоненти альтернативного сполучення (із сурядним зв'язком) підлягають одному узагальнюючому члену речення. На відміну від загальних альтернативних питань імплікатура ou (ou sіnon prefйrez-vous), що розташована між двома (або декількома) залежними компонентами альтернативи, знаходиться після сполучника ou. Інваріантна конструкція часткового альтернативного питання може бути представлена в такий спосіб (див. рис. 2), де РАР – часткове альтернативне питання, MG – узагальнюючий член, якому підлягають обидва члени альтернативного сполучення (A1, A2):
Рис. 2. Модель часткового альтернативного питального речення
Наприклад: Зa part mal, dйcidйment! Est-elle folle ou (si elle n’est pas folle) supйrieurement intelligente? Depuis l’вge de sept ans, Stйphane avait pris l’habitude de l’emporter sur ses interlocuteurs (Castillo).
Відзначимо, що часткові альтернативні питальні речення, на відміну від загальних альтернативних, є монопредикативними структурами. В часткових альтернативних питаннях загальна тенденція побудови сурядних конструкцій щодо синтаксичної рівноваги їх компонентів (G.Antoіne) може бути порушена, наприклад, за рахунок компонентів різного лексичного наповнення й синтаксичного оформлення, наприклад:
(1) Plus Jeanne l'observaіt, plus elle eprouvaіt de sympathіe pour luі, sans toutefoіs pаrvenіr а dйcіder sі l'homme tenaіt plus du condolіero que de l'hіdalgo, ou vіce versa? (Deschamps);
(2) „Іl ne vіendra pas, murmura-t-elle, se tordant les maіns dans un geste d'atroce іnquійtude, ou alors?...” Soudaіn elle s'ecrіa (Sauvestre).
Однак у всіх випадках спостерігається функціональне уподібнення сурядних компонентів, тобто зберігається зовнішня симетрія компонентів часткового альтернативного питання (G.Schlocker). Щодо внутрішньої симетрії, то вона виникає за умов наявності еквівалентних членів в двох частинах альтернативного питання або повного набору та порядку розташування альтернативних компонентів.
У всіх випадках реалізацій альтернативних питальних речень їх постійними елементами є експліцитна альтернативна рема, а також сполучник ou, що містить певну імплікатуру.
Цей сполучник об’єднує компоненти альтернативного речення, але не входить до їх складу. Сполучник – допоміжний синтаксичний елемент подвійної орієнтації: по відношенню до першого речення – за смислом, а до другого – за специфікою синтаксичної ситуації. Це зумовлено тим, що сурядний сполучник, з одного боку, виконує власне синтаксичну функцію сурядності, а з іншого, завдяки своєму значенню, називає відповідні зв’язки між предикативними (елементарними реченнями) і непредикативними компонентами.
У мові значення сполучника ou уточнюється у певному контексті, залежно від прагматичних настанов висловлення (J.Mњschler, A.Auchlin). Наприклад, якщо у меню пропонується „fromage ou dessert” (сир або десерт), клієнт може інтерпретувати це неоднозначно: як можливість вибрати одну зі страв чи обидві. В першому випадку клієнтові пропонується на десерт або сир, або солодощі, а у другому два варіанта: обидві страви чи одна з них.
Лексичне значення сполучника тісно пов’язане з його граматичним значенням, воно є своєрідною похідною граматичного значення (О.О.Шахматов). Вище зазначалося, що сполучник ou в реченнях із суто розділовими відношеннями передбачає конвенціональну імплікатуру P sinon prйfйrez-vous Q. Можна погодитися з думкою Н.Д.Арутюнової та О.В.Падучевої про те, що імплікатури випливають із загальних постулатів комунікації, а також про те, що імплікатура є стабільним семантичним компонентом висловлення.
Однак, беручи до уваги визначення речення як мовної одиниці у вигляді узагальненої інваріантної моделі зі своїм сигніфікативним значенням, а також як її конкретну мовленнєву реалізацію, необхідно зазначити, що імплікатури на кшталт sinon в альтернативному питанні завжди конвенціональні, а в мовленні вони підпорядковуються ситуативним завданням комунікації та можуть набувати форми неконвенціональних імплікатур (Н.Д.Арутюнова, О.В.Падучева). Таким чином, значення сполучника не обмежується тільки називанням синтаксичного зв’язку, він одночасно виконує роль функціонального релятиву, який може бути розглянутий з погляду лексичної, синтаксичної та логічної семантики (А.М.Приходько). Подібно до суто розділової функції, сполучник ou в з'єднувально-розділовій функції також передбачає наявність конвенціональної імплікатури типу si vous voulez, наприклад: –
Veux-tu des fruits, ou quelque autre nourriture pour emporter sur le bateau? demanda-t-il avec solicitude (Montlaur).
Саме наявність конвенціональних імплікатур для сполучника ou дозволяє відносити його до слів-фільтрів (O.Ducrot, J.-M.Schaeffer). Їхня функція полягає в тому, що перший компонент альтернативного питання за відповідних умов передбачає наявність другого компонента.
Розділ 2. „Семантико-прагматичні особливості мовленнєвих реалізацій альтернативних питальних речень”. Зовнішнім компонентом висловлення як складного мовного знака виступає прагматика, що є наслідком взаємодії адресант – знак – адресат. У мовленні в ситуації питання в адресанта виникає когнітивний дефіцит (J.Moeschler), якого він намагається позбутися. Загальну прагматичну ситуацію питання, релевантну для усіх типів питальних речень, можливо представити у такий спосіб (О.В.Падучева):
Попередні умови:–
Г не знає необхідної відповіді.–
Ні Г ні С не знають, чи надасть С необхідну інформацію, якщо його спитають.–
Г вважає, що С знає відповідь.
Умови щирості: Г намагається отримати інформацію.
Призначення: Даний акт розглядається як намір Г отримати інформацію від С.
Ці умови формулюються як умови успішності мовленнєвих актів в ситуації „питання > відповідь”. Для адресанта й адресата очевидним є зміст імплікованої інформації, але важливим є також спосіб та інтенціонально-мовленнєва форма висловлення. Однак реакція адресата не завжди відповідає намірам та побажанням адресанта. Розбіжність прагматики суб'єктів комунікації породжує ситуацію питання. Однак позиції відправника й отримувача повідомлення в інформативному плані збігаються у виборі відповідного знака.
Специфіка ситуації, в котрій реалізується альтернативне питання, полягає в тому, що мовець не знає відповіді й намагається її отримати, вибираючи один з двох або більше альтернативних компонентів. Порушення цього загального принципу вибору відповідних варіантів відповіді розглядається як аномалія. Наведемо приклад подібної аномалії: –
Eh bien, je vais voir. Je reprends la voiture ou je prends le mйtro? –
Laissez-moi la bagnole (Malet).
Окрім змісту можливої відповіді альтернативне питання задає також можливі елементи цієї відповіді, наприклад:
(1) – Tu penses а chanter, ou йcrire? demandai-je.–
A йcrire (Beauvoir);
(2) Alors il dйcrocha le tйlйphone et commanda deux petits dйjeuners complets.–
Thй ou cafй, signore? demanda une voix fraоche et jeune.–
Chocolat (Castillo);
(3) Bien franchement… Est-ce que tu nous soupзonnes, Fernand ou moi?–
Ah! Laissez-moi tranquille (Boileau-Narcejac).
Порівнюючи відповіді на наведені альтернативні питання, треба звернути увагу на існування певних комунікативних умов можливих відповідей, що передбачають вибір одного з альтернативних компонентів. Більш того, якщо мовець не вибирає жодний з запропонованих компонентів, в дійсності він не порушує іллокутивну спрямованість питання та не зменшує ступінь інформативності й успішності комунікації.
Зі змістом висловлення пов'язані також певні особливості організації рольової поліфонії альтернативного питального речення. В мовленнєвих реалізаціях альтернативних питань, навіть у випадку прямої іллокуції, не завжди передбачається пряма реакція співрозмовника, наприклад, в ситуації невласне-прямої мови, коли немає реального отримувача повідомлення або він мислиться узагальнено, а також, коли адресат і адресант – це та сама особа.
Так, коли альтернативне питання залишається без відповіді, адресат найчастіше не позначений, а мовець поєднує в собі функції одночасно адресанта й адресата (у деяких випадках і спостерігача, що оцінює повідомлення):
Que vont-ils faire? Le fils va-t-il tuer son pиre, ou le pиre tuer son fils? Minute palpitante (Leblanc).
Адресант може ставити запитання співрозмовнику у таких випадках:
1. З метою підкреслити своє ставлення до одного з компонентів альтернативи, коли сама відповідь для нього очевидна, наприклад:–
Ecoute-moi, Mathieu: ta Berthe, tu l’aimes ou tu l’aimes pas?–
Sыr, que je l’aime? (Exbrayat)
2. У ситуаціях невласне-прямої мови, коли немає реального адресата, позначеного займенником другої особи, або адресат мислиться узагальнено, наприклад:
Quelque chose de pйnible et d’agaзant pour Ingeborg. Si jamais elle la retrouvait, allait-elle кtre, parce qu’йprouvйe, gentille avec le blanc-bec ou au contraire le prendrait-elle en grippe? Quel вge avait-elle? (Arnothy)
3. У випадках, коли мовець і слухач збігаються, наприклад:
Oui, plutфt tordu, ce Laumier. Craignait-il vraiment sa femme ou s’en contrefichait-il? Il semblait changer d’opinion chaque jour, lа-dessus (Malet).
Певний прагматичний контекст спілкування зумовлюється не тільки наміром (інтенцією), а також і конвенцією (Дж.Р.Серль).
Розмежування конвенціональної та неконвенціональної імплікатур (H.P.Grice) фактично співвідноситься з дихотомією „мова й мовлення”. При цьому конвенціональні імплікатури притаманні як інваріантним, так і варіантним конструкціям, а неконвенціональні виникають тільки в мовленні.
Крім конвенціональної внутрішньої імплікатури, що виконує аргументативну функцію, у мовленні альтернативні питання самі можуть бути аргументативними стосовно висловлень у контексті: зовнішні аргументативні висловлення передують (пряма аргументація) альтернативному питанню або йдуть за ним (зворотна аргументація).
У мовленні часто варіює значення внутрішньої аргументації (O.Ducrot), яке містить конвенціональна імплікатура, що виражається за допомогою використання модальних слів, слів зі значенням обмеження і т. ін., наприклад:
S’intйressait-il vraiment au sort d’autrui, ou seulement а la paix de sa concience? Et la littйrature: qu’est-ce que c’йtait devenu pour lui? (Beauvoir)
Мовець обмежує внутрішню аргументацію другої частини альтернативного питання та підкреслює своє відношення до неї за допомогою прислівника seulement. Крім того, використовуючи прислівник vraiment у першій частині альтернативного питання, автор підкреслює сумніви мовця, а в другій – аргументує більш передбачуваний варіант.
Таким чином, прагматична перспектива альтернативних компонентів є нерівнозначною. У сполученні мовної та мовленнєвої аргументації виявляється, зокрема, механізм інтеграції мови і мовлення.
Для речень, що містять зовнішню аргументацію, характерна автономна іллокуція. Дві іллокуції можуть з'являтися в межах однієї інтенції мовця, яка втілюється в конструкціях часткових альтернативних питальних речень і завжди виражається структурно, наприклад:
Pauvre Ourson. Dit-elle, qui pourra t’aimer assez pour te dйlivrer de ces affreux poils? Ah! que ne puis-je faire l’йchange que permet la fйe а celui ou а celle qui t’aimera? (Sйgur)
У таких контамінованих структурах зі сполученням власне часткового й альтернативного питань реалізується мовленнєва іллокутивна економія. У полііллокутивних часткових альтернативних питальних реченнях основний іллокутивний компонент – початкове питальне слово, другий іллокутивний напрямок питання, виражений альтернативними компонентами, не перетинається з напрямком основної іллокуції.
Оскільки питання є одним із важливих різновидів ініціативних мовленнєвих актів, що потребують вербальної реакції, для діалогічного мовлення особливо важливо простежити, яким чином розподіляється семантична та прагматична інформація поміж суб'єктом, який передає інформацію, і тим, хто її приймає, іншими словами – поміж суб'єктами.
Взаємодія комунікантів у діалогічному мовленні може залишатися в рамках послідовності „питання > відповідь”, наприклад: –
Il n’y a pas moyen de le savoir, dit-il.–
Est-il rйel ou bien c’est une simple illusion? –
Il est rйel, naturellement (Castaneda).
У даному разі з двох альтернативних компонентів співрозмовник надає перевагу першому та підтверджує його правдивість прислівником naturellement. Характерно, що альтернативне питання формулюється у вигляді асиметричної конструкції. Можливо припустити, що інверсія першої частини свідчить про „дійсне незнання” розповідача про предмет мовлення, у той час як друга частина представляє собою тільки можливу антонімічну альтернативу (rйel ? illusion).
Реакція співрозмовника на питання може не відповідати жодному з альтернативних компонентів, але знаходитися в комунікативному полі ситуації в цілому (C.Kerbrat-Orecchioni), наприклад:–
A peine, comme j’ai eu l’honneur de vous le dire.–
Est-il grand ou petit?–
De taille moyenne: а peu prиs comme son Exellence, dit l’hфte en montrant Albert (Dumas).
Характерно, що у відповіді співрозмовник уточнює думку оповідача, пропонуючи інше, правдиве, з його точки зору, тлумачення теми – вихідного висловлення; у розповідній відповіді реформулює питальну тему запропонованої альтернативи.
У діалогічному мовленні подекуди важко визначити, яка саме інваріантна модель реалізується в альтернативному питанні. У діалозі це пов'язано зі збільшенням вагомості імпліцитності, доступності інформації як адресанту, так і адресату, які в процесі спілкування реалізують свої індивідуальні або спільні інтенції.
Зазначені особливості аналізованих конструкцій альтернативних питальних речень французької мови знаходять висвітлення й у структурному плані. Так, у ряді випадків спостерігається сумісна побудова комунікантами альтернативного питального висловлення, але при цьому кожна частина діалогу підкреслює певні мовленнєві ходи в розвитку загальної теми спілкування і збереження предикативності (З.О.Гетьман), наприклад:
Tu vйrifieras toi-mкme. Tu trouveras dix bons au Trйsor de mille francs chacun. Essaie de comprendre que c’est une assurance contre l’accident.–
Ou contre l’йchec? (Bazin)
Серед мовленнєвих конструкцій зустрічаються такі, що не є цілком похідними від інваріантних моделей. Це, насамперед, конструкції зі сполученням ou non, яке виконує функцію анафоричного протичлена першої (повної) предикативної частини питальної альтернативи. У таких висловленнях сполучаються похідне інваріантної моделі і власне вживання слова non. Останнє є стилістичним засобом для посилення значення першої частини, наприклад:–
Alors, qu’est-ce que je fais? cria Mustapha. Je continue ou non?–
Tu continues et tu essaies de ne pas tirer trop fort (Etcherelli).
Конструкції зі сполученням ouі ou non не можна відносити до власне загальних чи до загальних альтернативних питальних речень французької мови. Сполучення оuі ou non, експлікуючи внутрішню альтернативу загального питання, передає бажання мовця одержати категоричну позитивну чи негативну відповідь. Сполучення ouі ou non у відокремленій кінцевій позиції альтернативного питання стимулює продовження мовленнєвого контакту, тобто виконує трансдискурсивну функцію, наприклад:–
Ecoute, Guillaume…–
C’est dit, oui ou non? Est-ce que je suis venu de Bruxelles exprиs pour voir mon neveu? (Simenon)
У середині такого питання це сполучення робить попередній компонент альтернативного питання більш вагомим і, будучи структурно автономним, функціонує як „питання в питанні”, наприклад:
Monsieur le Ministre de l’Education Nationale, faut-il, oui ou non, laisser des jeunes musulmanes porter le foulard dans les collиges et les lycйes? (M.Mouillaud)
Таким чином, oui ou non, з одного боку, служить для підтримки мовленнєвого контакту, а з іншого, – підкреслює наполегливе бажання мовця отримати відповідь.
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження підтверджує висловлене припущення про наявність у сучасній французькій мові альтернативних питальних конструкцій як самостійного комунікативного типу питальних речень. Альтернативне питання є складним мовним знаком, представленим у системі мови інваріантною моделлю з певним сигніфікативним значенням. Характерною рисою загальних і часткових альтернативних питань є наявність конвенціональної імплікатури сполучника ou (ou sіnon prefйrez-vous/prйfиres-tu), що поєднує альтернативні компоненти висловлення.
При розгляді мовленнєвих реалізацій альтернативних питань у французькій мові в сурядних конструкціях зазначеного типу речень спостерігається синтаксичне й функціональне уподібнення компонентів. Разом із тим необхідно зауважити, що така ж тенденція характерна і для структури інваріантних моделей, зокрема складносурядних речень – загальних альтернативних питань і простих речень – часткових альтернативних питальних речень. При збереженні в мові зовнішньої симетрії можливі різні варіанти внутрішньої симетрії/асиметрії компонентів альтернативного питання.
У діалогічному мовленні альтернативні питальні речення французької мови можуть не відповідати інваріантним моделям. У більшості випадків альтернативні питання представлені тільки рематичними компонентами, та автором подібного висловлення може бути як безпосередньо суб'єкт мовлення, так і обидва комуніканти.
Залежно від структури і семантичного й прагматичного значення розмежовуються моноіллокутивні та полііллокутивні часткові альтернативні питальні речення: у моноіллокутивних реченнях альтернативне сполучення міститься безпосередньо після питального слова і конкретизує його, у полііллокутивних конструкціях альтернативні компоненти розташовані дистантно від питального слова.
Серед власне мовленнєвих конструкцій французької мови, що не є похідними від інваріантних моделей загальних альтернативних питань, виділяються конструкції з ou non/ou pas – анафоричними протичленами першої частини альтернативного питання. Це сполучення підсилює прагматичне значення першого компонента альтернативного питання. У мовленнєвій конструкції альтернативного питання сполучення ouі ou non, будучи анафоричним протичленом попереднього питання, виражає його внутрішню альтернативу, одночасно стимулюючи продовження мовленнєвого контакту.
Виконаний аналіз дозволяє використати отримані результати для подальшого вивчення часткових конструкцій зі сполучником ou, альтернативних питальних речень в дискурсі та їх уживання в рамках надфразових єдностей. Використана в роботі методика комплексного семантико-прагматичного аналізу може буди застосована у процесі дослідження речень інших комунікативних типів.
Основні положення дисертації відображено в публікаціях автора:
1. Вишнивецкая М.А. Общевопросительные альтернативные предложения в современном французском языке: коммуникативные и структурные аспекты // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2002. – №567. – С. 108-113.
2. Вишнивецкая М.А. Вопросы с эксплицитной альтернативой в современном французском языке // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – №586. – С. 64-67.
3. Вишнивецкая М.А. Союз ou как оператор импликации в альтернативных вопросительных предложениях французского языка // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – №609. – С. 133-136.
4. Вишнивецкая М.А. Аспекты субъективизации высказывания: альтернативные вопросы французского языка // Вісник СумДУ. – 2004. – №3(62). – С. 91-96.
5. Вишнивецкая М.А. Прототипическая модель и речевые реализации частных альтернативных вопросительных предложений во французском языке // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – №636. – С. 55-57.
6. Вишнивецкая М.А. Семантическая и прагматическая характеристика альтернативных вопросительных предложений в современном французском языке // Матеріали VII Міжнародної конференції „Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. – Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. держ. ун-т, 2001. – С. 3-5.
7. Вишнивецкая М.А. Симметрия/асимметрия предикативных частей общих альтернативных вопросов французского языка // Науково-методичні матеріали V Ювiлейної Мiжнародної конференції „Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей”. – К.: КНУ, 2001. – С. 20-21.
8. Вишнивецкая М.А. О взаимодополнительности языка и речи (на материале французских альтернативных вопросительных предложений) // Матеріали IX Мiжнародної конференції „Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. – Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. держ. ун-т, 2003. – С. 108-109.
9. Вишнивецкая М.А. Вопросительные предложения с сочетаниями ou non (pas) и oui ou non в современном французском языке // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції „Ювілейні Четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: Людина. Мова. Комунікація”. – Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна, 2004. – С. 47-49.
АНОТАЦІЯ
Вишнивецька М.О. Альтернативні питальні речення у французькій мові: структура, семантика, прагматика. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 – романські мови. – Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2005.
Дисертація присвячена вивченню структурних, семантичних і прагматичних особливостей альтернативних питальних речень у французькій мові як самостійного комунікативного типу речень в аспекті мови й мовлення. Конвенціональна імплікатура, що мотивує вибір одного з компонентів альтернативи, є характерною особливістю загальних та часткових альтернативних питальних речень. Загальні альтернативні й часткові альтернативні питальні речення у системі мови представлені відповідними однозначними інваріантними моделями, які, при їх актуалізації в мовленні, можуть бути потенційно однозначними чи багатозначними.
У мовленнєвих реалізаціях альтернативних питань можливе сполучення внутрішньої та зовнішньої (власне мовленнєвої) аргументації. Залежно від структурних, семантичних і прагматичних характеристик розрізняють моноіллокутивні й полііллокутивні (контаміновані) конструкції часткових альтернативних питань. Окрім власне мовленнєвих структур, які не є дериватами системних (інваріантних) моделей загальних альтернативних питань, виділяються конструкції зі сполученням ou non/ou pas, а також зі сполученням oui ou non. Ці сполучення виконують трансдискурсивну функцію.
Ключові слова: альтернативне питання, інваріантна модель, конвенціональна імплікатура, моноіллокутивне / полііллокутивне речення, контамінована конструкція, диз’юнкція, функціональне уподібнення, внутрішня / зовнішня аргументація, рольова поліфонія, суб’єктивізація висловлення.
АННОТАЦИЯ
Вишнивецкая М.А. Альтернативные вопросительные предложения во французском языке: структура, семантика, прагматика. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 – романские языки. – Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2005.
Как самостоятельный коммуникативный тип альтернативные вопросительные предложения французского языка структурно, семантически и прагматически отличаются от обычных общих и частных вопросов. Характерной особенностью общих и частных альтернативных предложений является наличие конвенциональной
