У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЯРОШИНСЬКИЙ Віктор Миронович

УДК 33: 631.256

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ

ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ В АПК

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор Мосіюк Пилип Омелянович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри економіки аграрного сервісу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Калінчик Микола Володимирович, Інститут землеробства УААН, завідувач відділом економіки

кандидат економічних наук, доцент Вергун Микола Григорович, Державний агроекологічний університет (м. Житомир), доцент кафедри менеджменту організацій

Провідна установа – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, відділ цін на матеріальні ресурси, відділення ціноутворення та інфраструктури ринку

Захист відбудеться 15 березня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .083.02 у Державному агроекологічному університеті за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного агроекологічного університету за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 

Автореферат розісланий 14лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент Якобчук В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Негативні тенденції, що мають місце в аграрному секторі України на сучасному етапі, які призвели до економічного спаду в аграрному секторі економіки при його реформуванні, зумовлюють необхідність розробки комплексу виважених, науково-обгрунтованих організаційно-економічних заходів, спрямованих на подолання негативних явищ у формуванні матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва.

У зв’язку з цим набувають актуальності такі питання як формування економічних взаємовідносин при виробництві, реалізації і використанні технічних засобів в нових умовах, удосконалення при цьому цінового механізму, ринкової кон’юнктури, вивчення їх впливу на кількісні і якісні параметри технічних засобів, які постачаються сільськогосподарському товаровиробникові, цін та маркетингових тарифів на послуги тощо.

Вимагає також поглибленого дослідження проблема фінансово-кредитної системи та її впливу на формування темпів і пропорцій розвитку матеріально-технічної бази аграрного виробництва, розкриття причин і основних чинників надзвичайно високого рівня банківського позичкового проценту і невиконання банківсько-кредитною системою стимулюючої функції в розвитку вітчизняного машинобудування тощо.

На функціонування ринку матеріально-технічних засобів впливає також організаційний чинник, який формує його організаційну структуру. Тому, не зважаючи на те, що проблемі формування матеріально-технічної бази присвячена велика кількість робіт В.Г. Більського, Я.К. Білоусько, М.Г. Вергуна, П.Т. Саблука, П.О. Мосіюка, І.П. Масло, Г.М. Підлісецького, Л.В. Погорілого, М.І. Кисіля, І.С. Деревця, В.М. Баутіна та ін., багато питань її економіки і організації не досліджено і не висвітлено в науковій літературі, хоч вони являють значний інтерес для аграрної економічної науки і виробничої практики.

Актуальність даної роботи визначає велике теоретичне і практичне значення недосліджених і недостатньо вивчених питань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертації проводились відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економіки аграрного сервісу Національного аграрного університету щодо виконання комплексної бюджетної теми “Розробка наукової концепції адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки” (Номер державної реєстрації 198 U 004093)

Мета і задачі дослідження. Метою виконаного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка науково виважених пропозицій, спрямованих на розв’язання проблем формування, розвитку і функціонування ринку технічних засобів для аграрних структур різних форм власності і господарювання та удосконалення їх економічних взаємовідносин з сільськогосподарськими товаровиробниками. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

-

узагальнити теоретичні та практичні положення про економічну сутність і місце ринку технічних засобів у функціонуванні аграрного сектору економіки України;

-

визначити об’єктивні передумови формування ринку технічних засобів аграрного спрямування;

-

вивчити ретроспективу форм виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників у нашій країні та за рубежем;

-

виявити чинники стримування розвитку нових форм організації аграрного технічного сервісу в Україні;

-

провести аналіз існуючих форм та методів державного і ринкового регулювання ринку технічних засобів у сільському господарстві;

-

дослідити організацію та ефективність функціонування вітчизняного ринку товарів і послуг в сучасних умовах;

-

дослідити організаційно-економічні чинники процесу формування маркетингових тарифів на послуги та їх вплив на економічні взаємовідносини в сфері агротехсервісу;

-

визначити основні напрями удосконалення ринку технічних засобів і взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження – різні організаційні ринкові структури агротехсервісу України з багатоукладними формами власності і господарювання, а для поглиблених розробок – Державний лізинговий фонд, машинно-технологічні станції державного підприємства “Украгротех”, структури закритого акціонерного товариства “Украгротехніка” та науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер”.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних та практичних питань, пов’язаних з формуванням ринку технічних засобів і економічних відносин, що при цьому виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками та підприємствами аграрного технічного сервісу, а також економічний механізм господарювання переробних і торгових формувань інфраструктури АПК.

Інформаційною базою дослідження слугували: матеріали Держкомстату України, опубліковані дані вітчизняних науково-дослідних установ, звіти та аналітична й оперативна інформація Міністерства аграрної політики України, а також власні спостереження.

Методи дослідження. Методологічною основою виконаного дослідження є діалектичний метод пізнання, об’єктивні економічні закони, теоретичні положення аграрної економічної науки, загальнонаукові методи економічних досліджень: абстрактно-логічний, метод статистичних групувань, розрахунково-конструктивний, порівняння, аналізу і синтезу, монографічний, графічний, економіко-математичні методи дослідження економічних явищ тощо.

Наукова новизна результатів проведених досліджень полягає в системному вивченні ринку технічних засобів, ефективності діяльності агротехсервісних структур різних форм власності і господарювання та розробці науково-обгрунтованих економічних взаємовідносин цих структур з аграрними товаровиробниками на взаємовигідній основі.

Найважливіші результати досліджень, що характеризують новизну та закономірності формування економічних взаємовідносин між аграрними товаровиробниками і підприємствами сфери технічного обслуговування різних форм власності та господарювання, такі: 

доповнено теоретичні положення економічної сутності виробничих ресурсів та їх класифікації; 

визначені основні напрямки державного та ринкового формування та використання технічного потенціалу в сільському господарстві; 

розроблено методику формування і розподілу прибутку в сфері виробництва і постачання технічних засобів; 

розраховані прогнозні оптові ціни на різні види технічних засобів у вітчизняній промисловості на 2010 рік; 

обґрунтовані пропозиції розподілу прибутку між виробничою і посередницькою сферами від реалізації техніки в прогнозному періоді;-–

розроблено проект інфраструктури ринку технічних засобів в АПК; 

визначені організаційно-економічні чинники процесу формування маркетингових тарифів на послуги в сфері агротехсервісу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій виробництву щодо подальшого удосконалення організаційних формувань технічного сервісу та їх економічних взаємовідносин з аграрними виробничими структурами різних форм власності і господарювання. Наукові розробки та рекомендації автора, які спрямовані на вдосконалення економічного механізму функціонування і розвитку ринку технічних засобів в АПК, прийняті до впровадження Згурівською районною державною адміністрацією Київської області (довідка № 6-19-925 від 15 жовтня 2004 р.), Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації (довідка № 02-22-21-1291 від 20 жовтня 2004 р.).

Результати наукових досліджень використовуються також у навчальному процесі на економічному факультеті та факультеті аграрного менеджменту Інституту бізнесу (довідка № 510 від 07.02.2005 р.) та Інституту післядипломної освіти Національного аграрного університету (довідка № 137-1/93 від 30.11.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором поставлені і розв’язані теоретичні і практичні питання формування і розвитку ринку технічних засобів в АПК в умовах ринкової економіки. Наукові результати, що містяться в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто. В роботі використані особисті ідеї, розробки та підходи автора, що є науково обґрунтованими і відображені в опублікованих наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднювались на науково-практичних конференціях: професорсько-викладацького складу наукових співробітників та аспірантів Національного аграрного університету “Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації” (29-31 березня 2000 року, м. Київ, Національний аграрний університет) та “Роль і місце державних МТС у реформуванні АПК України” (5 серпня 1999 року, м. Обухів та 23.03-24.03 2000 року, м. Вінниця, Державне підприємство “Агротех”); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Аграрна політика України в період вступу в СОТ: ефективність, якість і безпека (м. Київ, Національний аграрний університет, 23-24 квітня 2003 р.).

Дисертаційна робота, як завершена наукова праця, доповідалась та розглядалась на розширеному засіданні кафедри економіки аграрного сервісу Національного аграрного університету (Протокол № 2 від 29 вересня 2003 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,4 др. арк., в тому числі 4 статті у збірниках наукових праць, 1 тези у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 167 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 186 найменувань, містить 33 таблиці, 6 рисунків і схем та додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Особливості формування ринку технічних засобів в аграрній сфері АПК” – проведено аналіз проблем формування раціонального ресурсного потенціалу та принципів формування й удосконалення ресурсного потенціалу АПК.

Особливістю розвитку АПК України є те, що агропромислове виробництво в нашій країні є ресурсомісткою сферою народного господарства, де сконцентровано понад третину всіх виробничих ресурсів суспільства. Доведено, щоб вивести АПК України із кризового стану необхідно надати пріоритет розвитку основній його галузі – сільському господарству. Це основна сфера АПК, в якій зосереджена майже п’ята частина основних виробничих фондів держави і зайнято понад 20% працездатного населення. Зниження продуктивності землі, значні втрати сільськогосподарської продукції, збільшення площ необроблюваних земель, високі енергетичні затрати та затрати праці, інші негативні явища є результатом суттєвих недоліків у розвитку матеріально-технічної бази аграрного виробництва.

Для вирішення цих проблем необхідним є вдосконалення, перш за все, економічного механізму формування ринку технічних засобів АПК, який у ринкових умовах господарювання формується на основі дії ринкових механізмів і механізмів державного регулювання. Необхідними складовими цього механізму виступають організаційні структури, які відображають рівень, внутрішню організацію та структуру продуктивних сил суспільства, конкретний ступінь і конкретні форми суспільного розподілу праці. Основними напрямками його вдосконалення є:– 

розвиток ринкової інфраструктури (функціонування товарних бірж, брокерських контор, лізингових компаній, аукціонів, обслуговуючих кооперативів, оптових ринків);– 

вдосконалення державного регулювання через цінову, кредитну, бюджетну, податкову та зовнішньоекономічну політику);–

розвиток інноваційно-інвестиційної діяльності;–

розвиток вільної конкуренції.

Ринок аграрних технічних засобів відповідним чином повністю узгоджується з ринком інших виробничих ресурсів. Він має свої закони і закономірності, які полягають в тому, що попит на технічні засоби зростає при зниженні ціни, а пропозиція, навпаки збільшується при зростанні ціни. Виробник технічних засобів завжди прагне продати свою продукцію найдорожче, а споживач, тобто аграрний товаровиробник, ставить собі за мету купити технічний засіб найдешевше. Це діалектичне протиріччя є сутністю ринкових виробничих відносин, ринкової кон’юнктури і становить їх рушійну силу.

Ринок аграрних технічних засобів має ряд специфічних рис, які полягають в організаційно-технологічних особливостях аграрної сфери як галузі народного господарства.

У сучасних умовах виробничий процес розпочинається з накопичення основного і оборотного капіталу. Далі відбувається виробничий процес за відомою схемою – гроші-товар-гроші. Наведена формула передбачає наявність стартових фінансових ресурсів для придбання засобів виробництва, послідовного введення їх у господарський оборот з метою забезпечення функціонування аграрного сектору економіки.

Особливості обертання технічних засобів в процесі аграрного виробництва об’єктивно зумовлює специфіку державного регулювання їх використання в сільському господарстві.

Враховуючи суспільно-необхідний характер товарів аграрного походження, держава змушена для гарантування своєї продовольчої безпеки брати на себе ті втрати бізнесових структур, які вони несуть в аграрній сфері через низьку оборотність авансового капіталу внаслідок неспівпадання в ньому періоду виробництва і робочого періоду, тобто сезонності. Розміром дотацій на паливо і мастила в цьому випадку теоретично може бути різниця між фактичною банківською процентною ставкою за певний період і середньою в народному господарстві за цей же час.

У другому розділі – “Ретроспектива і сучасний стан формування ринку технічних засобів в АПК” – проведено економіко-статистичний аналіз основних показників ефективності формування ринкової кон’юнктури в цілому і попиту на технічні засоби в АПК зокрема, розглянуто три основні чинники, які впливають на формування ринку технічних засобів, це – специфіка аграрної сфери як галузі народного господарства, особливості становлення похідного ринку на виробничі ресурси, а також монопольний характер формування ринкових відносин в АПК України.

Наявність достатньої кількості тракторів – головна, але не єдина умова одержання сільськогосподарської продукції. Потрібні ще й інші сільськогосподарські машини.

Аналіз динаміки наявної кількості тракторів та сільськогосподарських машин як однієї з передумов попиту на них був би неповним без порівняння його з технологічним попитом за парками машин.

Матеріали досліджень переконливо свідчать, що темпи зменшення кількості основних сільськогосподарських машин у 2002 р. порівняно з 1991 р. були помітно вищі, ніж аналогічні показники для тракторів (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка забезпечення технологічного попиту аграрного виробництва України на різні види засобів механізації (на 1000 га ріллі)

Технічні засоби | Рік | Технологіч-ний попит, шт. | Фактично, шт. | Рівень задоволення технологічного попиту, % | Силові тракторні агрегати, всього | 1991 | 15,6 | 13,1 | 84,0 | 2002 | 15,6 | 12,1 | 77,6 | Плуги тракторні | 1991 | 7,3 | 5,0 | 68,5 | 2002 | 7,3 | 3,7 | 50,7 | Лущильники | 1991 | 1,4 | 0,7 | 50,0 | 2002 | 1,4 | 0,2 | 14,3 | Сівалки зернові | 1991 | 11,4 | 9,2 | 80,7 | 2002 | 11,4 | 5,6 | 49,1 | Отже, дані табл. 1 дають підстави зробити висновок, що проблема недостатнього забезпечення тракторами доповнюється і загострюється більшим дефіцитом “шлейфу” сільськогосподарських машин. Це створює значні труднощі в комплектуванні тракторних механізованих агрегатів раціонального складу та забезпеченні виконання сільськогосподарських робіт в оптимальні агротехнічні строки і формує структуру попиту на сільськогосподарську техніку та машини, в тому числі і попит через оренду або агролізингові послуги.

Технологічний попит на різні види засобів механізації є науково обґрунтованою потребою в них для забезпечення виконання всіх технологічних операцій з вирощування сільськогосподарських культур у кращі агротехнічні строки.

Дослідженнями встановлено, що на сучасному етапі мають місце прискорені темпи скорочення матеріально-технічної бази сільсько-господарського виробництва як за абсолютними показниками, так і за структурою.

Наведені дані свідчать про динамічне зменшення та значну варіацію задоволення технологічного попиту аграрного виробництва на різні види технічних засобів. Так, на силові тракторні агрегати, сільськогосподарські машини і знаряддя технологічна забезпеченість в 1991 р. змінювалась в межах 47-84%, а в 2002 р. – 25-78%. Отже, становище у 2002 р. порівняно з 1991 р. різко погіршилось. Це, з одного боку, пояснюється відсутністю належної державної політики в галузі механізації сільського господарства, а з іншого – монопольно високими цінами на технічні засоби.

Наші дослідження, а також дослідження інших авторів дають підстави стверджувати, що ринковий і технологічний попит на засоби механізації формує переважно два чинники – монопольні ціни на них заводів виробників технічних засобів і дистриб’юторів-монополістів на постачання іноземної техніки, а також монополізм посередницьких структур на ринку аграрної продукції. За роками індекси росту цін на аграрну продукцію відстають від індексів росту цін на технічні засоби майже у 5 разів. Характерно, що за всіма видами технічних засобів спостерігалася тенденція зростання розриву між індексами цін на сільськогосподарську і промислову продукцію для села.

За даними досліджень вітчизняні заводи-виробники різних технічних засобів переважно не забезпечують покриття своїх виробничих витрат і, як правило, мають збиткове виробництво (табл. 2).

Наведені в табл. 2 дані характеризують стан ефективності виробництва в Україні технічних засобів для села. Якщо в 1991 р. виробництво засобів механізації було переважно рентабельним, оскільки регулювалось державою, то на початок 2002 р. воно стало в основному збитковим. Це пояснюється появою на ринку збуту сільськогосподарської техніки великої кількості посередників, які роблять бізнес на різниці в оптових і роздрібних цінах. Монографічне обстеження сільськогосподарських підприємств Київської, Вінницької, Черкаської і Житомирської областей свідчить про те, що абсолютна величина роздрібної ринкової ціни на технічні засоби залежно відрізняється від оптової і коливається в межах 25-60%.

Таблиця 2

Економічна ефективність виробництва окремих видів технічних засобів в Україні (стан на початок 2002 р.)

Технічні засоби | Рік | Собівартість виробництва, тис. грн. | Оптова ціна, тис. грн. | Рівень рентабельності, % | Силові тракторні агрегати загального призначення | 1991 | 20,2 | 24,1 | 19,3 | 2002 | 96,0 | 90,8– | 3,5 | Силові тракторні агрегати просапні | 1991 | 8,5 | 9,8 | 15,3 | 2002 | 56,1 | 51,9– | 7,5 | Сівалки тракторні | 1991 | 2,6 | 3,4 | 30,8 | 2002 | 12,7 | 14,4 | 13,8 | Культиватори тракторні | 1991 | 4,3 | 5,1 | 18,6 | 2002 | 6,4 | 6,6 | 3,1 | Жатки рядкові | 1991 | 2,3 | 2,7 | 17,4 | 2002 | 15,3 | 12,6– | 17,7 | Комбайни кукурудзозбиральні | 1991 | 25,0 | 27,2 | 8,8 | 2002 | 117,9 | 133,7 | 13,4 | Комбайни бурякозбиральні | 1991 | 37,7 | 48,3 | 28,1 | 2002 | 152,2 | 117,0– | 23,1 | Комбайни кормозбиральні | 1991 | 10,6 | 11,7 | 10,4 | 2002 | 33,3 | 34,7 | 4,2 |

На жаль офіційної звітної інформації про розміри роздрібних цін на сільськогосподарську техніку нині немає. Вважається, що цей вид інформації є предметом комерційної таємниці, бо характеризує рівень дохідності посередників з торгівлі сільськогосподарською технікою. Тому на сучасному етапі єдиним джерелом інформації для досліджень є метод опитування та збір цінових пропозицій.

Встановлено, що монополісти-посередники з торгівлі сільсько-господарською технікою забезпечують собі беззбиткову діяльність. Додаткові витрати на транспортування і складську переробку технічних засобів не перевищує розміру роздрібної ціни на 4-5%. Дослідження показали, що на різниці в оптових і роздрібних цінах дистриб’ютори одержували значну окупність додаткових витрат, пов’язаних з придбанням, транспортуванням, зберіганням і реалізацією засобів механізації сільськогосподарського виробництва. Рівень рентабельності витрат з посередницької діяльності досягає 280-800%. Таких показників рівня рентабельності не досягає в сучасних умовах жодна сфера бізнесу.

Це, з одного боку, свідчить про вплив на них монопольного фактору, а з іншого – про об’єктивну необхідність удосконалення економічних взаємовідносин між агросервісними формуваннями та сільськогосподарськими товаровиробниками.

Пропозиція аграрних технічних засобів є другою, але не менш важливою складовою формування їх ринку. Пропозиція засобів механізації – складне економічне явище, на яке впливає багато різних економічних, організаційних, технологічних і політичних чинників.

Пропозицію на ринку технічних засобів нині формують вітчизняні виробники засобів механізації та іноземні їх надходження для реалізації в Україні.

Розрахунки показують, що в 2002 р. пропозиція силових тракторних агрегатів вітчизняними заводами-виробниками задовольняла попит на 3,1%, а в 2003 р. – лише на 3%, плугах тракторних – 4,4, сівалках – 1,3 та культиваторах – 3,1%. Аналогічне становище мало місце щодо інших видів технічних засобів.

Природно, що такий дефіцит сільськогосподарської техніки створив сприятливі умови для зростання цін на неї та збільшення обсягу імпорту. За ринковими законами зменшення пропозиції об’єктивно повинне було спричинити зростання оптових цін на різні технічні засоби заводів-виробників. Проте дослідженнями встановлено, що зростання розмірів оптових цін не відбулося. Виробництво засобів механізації залишилось збитковим для їх виробників. Така економічна ситуація не може бути стимулятором виробництва технічних засобів для села. Навпаки, вона дискримінує їх виробництво.

Причин ситуації, яка склалась, декілька. Першою, і основною, є те, що посередники-олігархи блокують дію ринкових механізмів у встановленні оптових цін на технічні засоби. Засобами впливу у них є протекціонізм у державних і господарських структурах, а також блокування виходу на ринок безпосередніх товаровиробників і, зокрема, виробників засобів механізації для села.

На ринок технічних засобів олігархи-посередники просувають в основному дорогу імпортну техніку, мотивуючи це тим, що ця техніка є більш продуктивною і економічно вигідною. Проте альтернативою висновку про доцільність застосування вітчизняних і зарубіжних технічних засобів на виробництві є обсяг ефекту на одиницю виконаної роботи імпортною і вітчизняною технікою. Отже, єдиною причиною діяльності посередницьких бізнесових структур є одержання олігархічних монопольно високих прибутків.

Аналіз формування розподілу прибутку в двох сферах – виробничій і посередницькій свідчить про те, що основна його маса залишається у посередницькій сфері. У 2002 р. з повної собівартості на кожну гривню витрат припадало прибутку: на групу силових тракторних агрегатів – 0,29 грн., культиваторів – 39,4, жаток рядових – 17,6, комбайнів кукурудзозбиральних – 13,2, бурякозбиральних – 35,4, кормозбиральних – 48 грн. З жодного виду технічних засобів торгівля технікою не була збитковою.

Якщо вважати, що джерелом формування вартості товару є розмір витрат у процесі виробництва живої і уречевленої праці, то відповідно до трудової теорії вартості близько 92-95% її витрат мало місце саме на заводах-виробниках технічних засобів і лише 5,4-8,3% - в сфері торгівлі нею.

Становище, яке склалось, не є нормальним, бо воно не забезпечує ні розширеного відтворення, ні мотивації виробника засобів механізації до ефективної діяльності.

Природно, що при ситуації, яка склалась, не може бути мови про розширення і нарощування обсягів вітчизняного виробництва засобів механізації для сільського господарства. Цим переважно і пояснюється скорочення темпів їх продукування. Проте для задоволення технологічного попиту аграрного виробництва в технічних засобах необхідно забезпечувати виконання суворо визначеного обсягу механізованих робіт.

Дослідженнями встановлено, що імпортних комбайнів в Україну надходить 1051 штук (з них 55,9% – нових і 44,1% – таких, що вже використовувалися), і вони знаходяться у агротехнічних комерційних структурах. Це становить близько 1,2% технологічного попиту і суттєво не впливає на ринок зернозбиральної техніки.

Аналіз існуючої системи державного регулювання ринку технічних засобів в АПК свідчить про її недосконалість. Це, природно, об’єктивно зумовлює необхідність подальшого регулювання податкової системи, в рівній мірі як і інших важелів державного впливу на функціонування ринку технічних засобів в аграрній сфері економіки народногосподарського комплексу.

У третьому розділі “Удосконалення ринку технічних засобів АПК в Україні” обґрунтовано організаційно-економічні аспекти регулювання попиту і оптимізації пропозиції на ринку технічних засобів, запропоновано науково виважені пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму та розкрито напрями подальшого розвитку аграрного технічного сервісу в країні.

На основі проведених досліджень, виходячи із специфіки аграрного виробництва, дії в ньому об’єктивних економічних законів та закономірностей формування натурального аграрного продукту, в роботі зазначається, що технологічний попит у галузі формується не на окрему машину чи знаряддя, а на їх комплекс, відповідно до біологічної специфіки об’єктів прикладання праці (рослин і тварин), а економічний – формується виходячи з фінансового стану підприємств, їх купівельної спроможності.

У результаті досліджень підтверджено дискретний характер залежностей, існуючих у системі “нематеріальні виробничі ресурси – кінцевий натуральний результат”, а тому визначення оптимального технологічного попиту на технічні засоби підкоряється лінійним залежностям і відповідає плановому обсягу робіт або обсягу виробництва продукції, передбачених технологіями. При цьому розрахунки здійснюються за окремими технологічними операціями. В роботі наводиться методика таких розрахунків.

На основі цієї методики автором визначений перспективний технологічний попит аграрного виробництва України в сільськогосподарських машинах і знаряддях (табл. 3).

Порівняно з наявною сільськогосподарською технікою цей попит до 2010 р. зросте на трактори на 36,9%, комбайни зернозбиральні – 49,6, плуги – 58,5, сівалки – на 61,7%.

Для запровадження в дію ринкових механізмів формування попиту на технічні засоби в АПК необхідно, насамперед, забезпечити дотримання чіткої узгодженості між бюджетними можливостями аграрних підприємств, що формує їх платоспроможність, із задоволенням їх потреб стосовно продуктивності технічних засобів, їх якості, безпеки в експлуатації, виконання всіх вимог, передбачених екологією тощо.

Таблиця 3

Перспективний технологічний попит аграрного виробництва України в сільськогосподарських машинах і знаряддях на 2010 р., тис. шт.

Сільськогосподарські машини і знаряддя | Технологічний попит | Тракторні агрегати, всього | 520,0 | Плуги тракторні | 180,0 | Сівалки | 185,0 | Культиватори | 220,0 | Комбайни зернозбиральні | 98,0 | Комбайни кормозбиральні | 48,0 | Комбайни бурякозбиральні | 20,0 |

Бюджетні можливості аграрних товаровиробників визначаються, перш за все, станом їх економічних взаємовідносин із сферою матеріально-технічного забезпечення та виробничого обслуговування. Останні ж є похідною від цінового паритету на аграрну продукцію і товари промислового виробництва.

У сучасних умовах у країні економічні відносини між цими сферами спотворені. Існує значний диспаритет цін на аграрну і промислову продукцію, який призводить до вимивання фінансових ресурсів з аграрної сфери в обслуговуючу. Дослідженнями встановлено, що залежно від видів промислової продукції перевищення індексів зростання цін, порівняно з аграрною продукцією, коливається в межах 5,3-33,2 раза.

Поглиблений аналіз чинників, які призвели до такого загального негативного стану показав, що про них неодноразово робився наголос у багатьох дослідженнях та опублікованих працях – неврегульованість макроекономічних ринкових механізмів: цінової, фінансово-кредитної, податкової систем.

Для подолання цих диспропорцій, на нашу думку, необхідно відмовитись від монетаристсько-посередницької і перейти до інтеграційної моделі розвитку економіки, посилити дію антимонопольного законодавства, забезпечити об’єктивне ринкове ціноутворення на товари і послуги, що базується на дотриманні вимог закону вартості тощо.

Попит, пропозиція, суспільно-необхідний розмір витрат на виробництво товарів і послуг, врахування затрат живої і уречевленої праці на їх виробництво – це та об’єктивна економічна основа, на якій повинна будуватись система ціноутворення, податкова, кредитно-фінансова та інші економічні системи. Кінцева вартість товару або послуги визначається попитом, пропозицією та розміром суспільно необхідних витрат (рис. 1).

Рис. 1. Схема формування вартості товару (послуги) на ринку товарів і послуг

Відповідно до наведеної схеми, алгоритм формування абсолютного розміру ціни на товар (послугу) набуде такої послідовності розрахунку:

Ц = Ср + Рр + Ср ,

де Ср – обсяг суспільно-необхідних витрат виробництва в розрахунку на одиницю товару (послуги) при р-му стані рівноважної ціни між попитом і пропозицією;

Рр – показник рівня рентабельності витрат виробництва у народному господарстві в цілому;

Ц – економічно обґрунтована ціна на ринку технічних засобів.

Наведені методологічні і методичні передумови формування цін на різні види технічних засобів для села дають підстави визначити їх прогнозні абсолютні розміри, які наводяться в роботі.

Порівняння прогнозних і оптових цін з існуючими роздрібними цінами на сільськогосподарську техніку свідчать про можливість і доцільність їх запровадження у виробничу практику. Це, з одного боку, дозволить перетворити вітчизняне сільськогосподарське машинобудування із збиткової в рентабельну галузь АПК, а з іншого, зумовить науково обґрунтований перерозподіл прибутку між виробничою і посередницькими сферами. Орієнтовні запропоновані нами пропозиції перерозподілу наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Прогнозні пропозиції розподілу прибутку між виробничою та посередницькою сферами продукування техніки АПК України, 2010 р.

Технічні засоби | Прибуток на одиницю, тис. грн. | Розподіл прибутку | Виробнича сфера | Обслуговуюча сфера | тис. грн. | % | тис. грн. | % | Силові тракторні агрегати загального призначення |

21,6 |

7,1 |

32,9 |

14,5 |

67,1 | Культиватори тракторні | 3,0 | 1,1 | 36,7 | 1,9 | 63,3 | Жатки рядкові | 1,0 | 0,4 | 40,0 | 0,6 | 60,0 | Комбайни зернові | 8,7 | 2,8 | 32,2 | 5,9 | 67,8

Комбайни кукурудзозбиральні |

34,8 |

33,8 |

97,1 |

1,0 |

2,9 | Комбайни кормозбиральні | 19,4 | 6,1 | 31,4 | 13,3 | 68,6 |

Дані показують, що близько 45% прибутку в перспективі повинно залишатися у виробників технічних засобів, а 55% – у посередників. Такі пропозиції розподілу прибутку будуть характерними для транзитивної економіки. У більш віддаленій перспективі буде раціональним доведення частки посередників в одержанні прибутків до рівня 50%, а в умовах інтеграційної економічної моделі – відповідно не більше 20-30%.

Такі структурні зрушення в формуванні та перерозподілі прибутку дозволять стимулювати вітчизняне виробництво технічних засобів, забезпечити необхідні темпи розширеного відтворення в підприємствах з їх виробництва, сприятиме економічній незалежності країни від іноземних технічних сфер.

Проведений аналіз ринку фінансово-кредитних послуг показав, що сучасні умови придбання технічних засобів за позичкові кошти є вкрай несприятливими. В зв’язку з цим необхідне державне регулювання цього процесу і розвиток системи аграрного сервісу, щоб поєднувати задоволення попиту сільськогосподарського виробництва в технічних засобах на системній основі. В роботі наводяться науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення системи фінансово-кредитного і виробничого обслуговування аграрного виробництва, що сприятиме підвищенню його економічної ефективності і покращанню технічної оснащеності.

В цілому розвиток і функціонування ринку технічних засобів повинен відбуватися не за рахунок аграрного виробництва та його дискримінації, а забезпечення взаємовигідного співробітництва і стимулювання як виробників техніки, так і її споживачів. Це вимагає в свою чергу комплексного підходу і державної підтримки.

Висновки

1.

Аграрна сфера виробництва є специфічною як за засобами виробництва, так і за формами та інтенсивністю обертання в ній товарної і грошової мас. В аграрній сфері період виробництва не збігається з робочим періодом, а період обертання грошової маси подовжений в часі. Це накладає свій відбиток на характер їх руху у просторі і часі та має свої характерні риси.

2.

Обертання технічних засобів як своєрідних товарів у сільському господарстві зумовлює значною мірою поведінку аграрного товаровиробника, а також учасників похідного ринку (ринку товарів і послуг). Технічні засоби аграрної сфери відносяться до виробництва товарів, які мають реальну вартість (опосередковано). Тому все, що пов’язане з їх виробництвом мусить бути віднесене до суспільно-необхідних витрат. Це, в свою чергу, спричиняє об’єктивну необхідність оцінки їх не за законами ринкового “зважування”, а за умовою виробництва в гірших умовах.

3.

При відсутності можливості оцінки технічних засобів за гіршими умовами, різницю між суспільно-необхідними витратами і гіршими умовами слід покривати за рахунок державного бюджету.

4.

Ринкова трансформація зумовила докорінну зміну виробничих відносин в усіх галузях народногосподарського комплексу. Відбулась приватизація засобів виробництва, праця перетворилась у товар, Україна обрала монетаристсько-посередницьку модель розвитку економіки. В результаті утворилась монополістична, олігархічна посередницька бізнесова сфера, яка узурпувала ринок України. Її кінцевою метою було і зараз є одержання “швидких” грошей не через виробництво товарів, а завдяки обертання грошової маси. В результаті з суспільства вимиваються товари, які мають реальну вартість, суспільство бідніє. Таке ж явище має місце і на ринку технічних засобів.

5.

Монопольно-олігархічний характер ринку технічних засобів спричинив небачений ціновий диспаритет на засоби механізації і аграрну продукцію. Індекс цінового диспаритету досягає нині майже п’ятикратного розміру. Це поглиблює економічну неспроможність сільгосп-товаровиробників у придбанні засобів механізації, знижує їх реальний попит.

6.

Пропозиція технічних засобів формується тепер вітчизняними виробниками, а також імпортом. Вітчизняне виробництво технічних засобів економічно не стимулюється, є збитковим і скорочується. За період 1991-2001 рр. обсяги виробництва тракторів скоротились в 33,3 раза, сільськогосподарських машин і знарядь – в 42 рази, комбайнів кормо- і бурякозбиральних – майже припинились зовсім через те, що оптові ціни на засоби механізації переважно не відшкодовують витрат і формують збитки, що призводить до ненасиченості ринку. Імпортні надходження суттєво не впливають на формування обсягів технологічного попиту на технічні засоби.

7.

Посередницькі комерційні структури формують попит і пропозицію таким чином, що орієнтують їх лише на платоспроможні ситуації. Ціни на техніку є монополістично високими і забезпечують прибутковий бізнес. Встановлено, що в усіх випадках відношення роздрібних цін до оптових на технічні засоби в 1,22–1,59 раза вищі одиниці, а до собівартості їх виробництва – в 1,3–1,6 раза. Високі показники рентабельності являються економічною основою для посередницьких комерційних структур.

8.

Для підвищення ефективності функціонування ринку технічних засобів необхідно поєднувати ринкові чинники формування попиту і пропозиції з державним регулюванням сфери аграрного сервісу та сільсько-господарського виробництва, а саме: попиту та пропозиції. Першою необхідною умовою цього є створення конкурентного середовища не лише для аграрної продукції, але й банківського капіталу. Становище, коли ціни на аграрну продукцію стримують різного роду комерційні структури, а відсотки на кредитні ресурси – вільні, не сприяє нормалізації банківської процентної ставки. Для фінансового бізнесу основним клієнтом повинні стати товаровиробники, а не комерційні банки. Держава не повинна підтримувати банкірів-банкрутів.

9.

Система ціноутворення на технічні засоби повинна базуватись на дії ринкових чинників, з урахуванням розміру суспільно-необхідних витрат на виробництво технічних засобів.

10.

Організаційними структурами аграрного технічного сервісу повинні бути державні формування, які відповідатимуть за забезпечення технічної і екологічної політики в галузі виробництва і використання технічних засобів, а виконавську функцію повинні виконувати комерційні формування, які працюють в конкурентному середовищі. При цьому необхідно посилити контроль за виконанням антимонопольного законодавства.

Список опублікованих праць

1.

Ярошинський В.М. Аграрний технічний сервіс становлення і розвитокНауковий вісник НАУ. – 2001. – № 44. – С. 64-65.

2.

Наукова концепція адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки / Мосіюк П.О., Мосіюк І.П., Семків І.І., Рибак Л.Х., Микицей Т.Д., Ярошинський В.М., Берека І.О. та ін. – К., НАУ. – 2002. – 26 с. (особисто автором розроблено питання формування ринку технічних засобів в АПК).

3.

Ярошинський В.М. Принципи обґрунтування маркетингових тарифів на агросервісні послуги // Науковий вісник НАУ. – 2003. – № 62. –С. -120.

4.

Ярошинський В.М. Принципи формування ринку технічних засобів в АПК // Науковий вісник НАУ. – 2003. – № 66. – С. .

5.

Вербило О.Ф., Ярошинський В.М. Удосконалення обліку витрат та методика визначення собівартості продукції (робіт, послуг) у сільськогосподарських підприємствах // Науковий вісник НАУ. – 2003. – № 66. – С. (автором опрацьовані передумови створення ринку товарів і послуг).

6.

Ярошинський В.М. Формування ринку технічних засобів в АПК // Науковий вісник НАУ. – 2003. – № 64 . – С. 263-268.

Ярошинський В.М. “Економічний механізм функціонування і розвитку ринку технічних засобів в АПК”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук з спеціальності 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет, Житомир, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню сучасного стану та розвитку напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму функціонування і розвитку аграрного технічного сервісу в Україні.

У дисертації узагальнені теоретичні та практичні положення про економічну сутність і місце ринку технічних засобів у системі забезпечення виробничими ресурсами та їх впливу на розвиток аграрного сектору економіки, розроблені наукові принципи і система організаційно-економічних чинників функціонування та розвитку організаційно-економічного механізму аграрного технічного сервісу. Досліджені питання формування попиту і пропозиції аграрних технічних засобів та ринкової кон’юнктури на них. Основна увага приділена пошуку найбільш ефективних організаційних формувань у сфері агротехсервісу та подальшому вдосконаленню економічних взаємовідносин між ними та сільськогосподарськими товаровиробниками на основі дотримання вимог закону вартості при ціноутворенні на послуги технічного сервісу, банківсько-кредитної системи, запровадження в системі конкурентного середовища тощо.

Розроблена методика формування і розподілу прибутку в сфері виробництва і постачання технічних засобів, визначені організаційно-економічні показники процесу формування маркетингових тарифів на послуги в сфері агротехсервісу.

Ключові слова: ринок технічних засобів, ефективність, технічний сервіс, економічний механізм, ринкова кон’юнктура, інфраструктура ринку, маркетинг.

Ярошинский В.М. “Экономический механизм функционирования и развития рынка технических средств в АПК”. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Государственный агроэкологический университет, Житомир, 2005.

В работе рассмотрены научные основы формирования и развития рынка технических средств в аграрном секторе Украины, обобщены теоретические и практические положения об экономической сущности и месте рынка технических средств в системе обеспечения производственными ресурсами и их влияния на развитие аграрного сектора экономики. Проанализировано современное состояние рынка различных средств механизации сельскохозяйственного производства, выявлены слабые звенья в системе: “спрос – предложение”, установлены особенности формирования стоимости товаров и услуг в сфере аграрного технического сервиса; исследованы условия и факторы ценообразования на технические средства, используемые в аграрной сфере Украины; установлены причины существующего ценового диспаритета на средства механизации и сельскохозяйственную продукцию и внесены предложения по его преодолению; намечена система организационно-экономических мероприятий по дальнейшему совершенствованию организационного и экономического механизмов в условиях перехода аграрного сектора экономики Украины от монетарно-посреднической к интеграционной экономической модели функционирования аграрного сектора экономики. Исследованы вопросы формирования спроса и предложения аграрных технических средств и рыночной на них конъюнктуры.

В диссертационной работе уделяется особое внимание совершенствованию системы ценообразования на промышленные товары, используемые в


Сторінки: 1 2