НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СХОДОЗНАСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО

Арслан Мустафа

УДК 81’1.512.1’373

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТУРЕЦЬКОЇ ТА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ

10.02.13 – мови народів Азії, Африки,

аборигенних народів Америки та Австралії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ, 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі східної філології Таврійського національного університету ім. В.I. Вернадського.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Меметов Айдер Меметович,

Таврійський національний університет

імені В.I. Вернадського,

декан факультету кримськотатарської

та східної філології (м. Сімферополь)

Офіційні опоненти:

академік АН Казахстану,

доктор філологічних наук, професор

Мусаєв Кенесбай Мусайович,

головний науковий співробітник

Інституту мовознавства РАН (м. Москва)

кандидат філологічних наук, доцент

Сорокін Сергій Володимирович,

завідувач кафедри мов і цивілізацій

Близького і Середнього Сходу Київського

національного лінгвістичного університету

Провідна установа:

Інститут філології Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “9” червня 2006 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02 в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4.

З текстом дисертації можна ознайомитись у бібліотеці Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4, к. 207).

Автореферат розісланий “4” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.174.02

кандидат філологічних наук Хамрай О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми наукового дослідження зумовлена домінуванням у сучасному мовознавстві етнолінгвістичного підходу до вивчення мовних явищ. Важливим у цьому аспекті є аналіз тих мовних систем, які довгий час майже не досліджувалися у зв’язку з різними соціальними, політичними, національно-культурними катаклізмами.

Тому плідним видається вивчення етимології та процесів словотворення суспільно-політичної лексики кримськотатарської та турецької мов у порівняльному аспекті, як того прошарку лексичної системи, який найяскравіше відбиває не лише процеси формування мовних явищ тюркських мов, а й відображає соціально-етнічну картину світу цих народів в аспекті її розвитку та взаємодії з іншими мовами.

Вивчення лексичної системи зазначених мов має давні традиції: починається з IX століття і пов’язано насамперед з публікацією першого словника тюркських мов “Дивану лугатит турк Махмуда Кашгарського”. На сучасному етапі аналіз здійснюється у трьох напрямках: етимологічному, порівняльно-історичному та типологічному. Зібрано значний лексичний матеріал, який систематизовано у словниках різного типу, опубліковані монографічні праці з професійної та термінологічної лексики (А. Меметов, М. Эргін, Т. Бангуоглу, Л.З. Будагов, О. Самойлович, О. Щербак).

Міцну базу порівняльно-історичної лексикології заклали праці Б. Серебряникова. Колегіально створено “Давньотюркський словник”, видано тритомний “Етимологічний словник тюркських мов” Е.В. Севортяна тощо.

Проте наукові дослідження в галузі суспільно-політичної лексики тюркських мов нечисленні. Перш за все це роботи турецьких мовознавців А. Яйла, А. Асланташа, Г. Байсана, Х. Баятли, М. Дувагера, А. Сейара тощо, а також – дослідження Б. Чобан-заде, Т. Крючкової, І. Протченко, Ю. Бєльчикова, Р. Заварзіной, Т. Кияка, Ф. Сергєєва.

Аналіз специфіки турецької і кримськотатарської мов вперше представлено у працях А.М. Меметова, в аспекті вияву тенденцій розвитку історичних особливостей виникнення кримськотатарської мови, визначення основних періодів її розвитку. У дослідженнях реалізоване цілісне уявлення про лексико-фонетичні особливості турецької і кримськотатарської мов.

Водночас практично невивченими залишаються проблеми тюркської етимології в аспекті аналізу морфології і синтаксису.

Мало розробленим залишається питання контрастивного аналізу лексикології на сучасному етапі розвитку цих мов, процесів словотворення лексичних одиниць окремих лексико-тематичних груп, їхньої етимології, напрямків розвитку тощо, що потребує більш глибокого та всебічного висвітлення. Практично нероздробленими залишаються питання, пов’язані з проблемою походження та розвитку політичної термінології кримськотатарської та турецької мов, – актуальні на сучасному етапі розвитку -лінгвістики.

Наукова новизна роботи полягає у постановці проблеми, дослідженні суспільно-політичної лексики турецької та кримськотатарської мов у порівняльному аспекті. Вперше проведений порівняльний аналіз турецької і кримськотатарської суспільно-політичної лексики виявив особливості розвитку зазначеної групи лінгвістичних одиниць у різні епохи їхнього функціонування, досліджено словотворчі та етимологічні особливості слів зазначеної групи, здійснено класифікацію суспільно-політичної лексики, зокрема окреслені групи вузькоспеціальних та широковживаних політичних термінів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексною плановою науковою темою, яка розробляється на кафедрі східних мов Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, “Актуальні проблеми порівняльно-історичної граматики кримськотатарської мови і її сучасного стану” (№ /3).

Особистий внесок здобувача. Робота є цілком самостійним дослідженням, виконаним автором одноосібно.

Мета дисертаційної роботи. Робота спрямовується на вивчення особливостей виникнення і функціонування турецької та кримськотатарської суспільно-політичної лексики, визначення її лексичних, словотворчих та етимологічних особливостей у світлі сучасних лінгвістичних досліджень.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:

- вивчити загальні історичні передумови формування турецької і кримськотатарської політичної лексики;

- розглянути взаємодію турецької і кримськотатарської мов з іншими мовами у процесі їхнього історичного розвитку;

- окреслити поняття суспільно-політичної лексики як культурно-історичного, суспільно-політичного та лінгвістичного феномену;

- охарактеризувати особливості турецької і кримськотатарської архаїчної політичної лексики;

- з’ясувати основні словотворчі тенденції виникнення суспільно-політичної лексики; виявити словотворчі особливості термінів у турецькій мові та кримськотатарській;

- класифікувати політичні терміни за джерелом виникнення;

- визначити етимологічні особливості турецьких і кримськотатарських політичних термінів;

- систематизувати суспільно-політичну лексику сучасного періоду розвитку;

- виявити спільні риси та відмінності досліджуваних мов у сфері вживання суспільно-політичної лексики.

Об’єктом дослідження є лексична система іменників та прикметників суспільно-політичної лексики турецької та кримськотатарської мов у порівняльному аспекті.

Джерелом фактичного матеріалу служили словники політичних термінів, описові й аналітичні граматики тюркських мов, розробки провідних тюркологів у галузі історії тюркських мов та тюркської лексикології і лексикографії. Насамперед це етимологічні словники та двомовні словники (список джерел становить 29 позицій).

Методика дослідження. Основними методами, використаними у роботі, є описовий метод та метод статистичної вибірки. Принагідно, залежно від етапу дослідження, застосовується компонентний аналіз, елементи класифікуючого та опозиційного методів, метод історико-етимологічного аналізу, компаративний аналіз, дистрибутивно-описовий метод, трансформаційний метод, метод аналізу словникових дефініцій.

Практичне значення Результати роботи можуть бути використані при підготовці теоретичних праць з дисципліни “Порівняльна граматика тюркських мов”, зокрема розділів лексикології, етимології і словотворення, при опрацюванні спецкурсів, спецпрактикумів та спецсемінарів з окремих проблем загального мовознавства, стилістики, теорії літератури, в методиці викладання тюркських мов, зокрема при вивченні їх як іноземних. Основні положення дисертації знайшли відображення в лекційних курсах і спецкурсах, прочитаних дисертантом на кафедрі східної філології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (2002–2005 р.).

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні, обґрунтуванні та узагальненні теорії лексикології, етимології та семасіології; формуванні нових засад теоретичного осмислення процесів мовного розвитку, взаємодії лінгвістичних явищ суспільно-політичної тематики тюркських мов.

Апробація результатів дослідження. Робота обговорювалася на засіданнях кафедри східної філології Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ТНУ ім. В.І. Вернадського та Кримського державного інженерно-педагогічного університету (2002–2004 рр.), на Міжнародній науковій конференції “Україна–Туреччина: минуле, теперішнє, майбутнє” (Київ, 2002), на Першому Міжнародному тюркологічному симпозіумі (Крим–Україна, 2004).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладено у 9 статтях, опублікованих у фахових виданнях України та Туреччини, а також у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи зумовлена логікою аналізу та специфікою проблем, які в ній аналізуються. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (327 позицій) та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, вибір методів та матеріалу дослідження, окреслено теоретичне і практичне значення роботи, визначено джерела аналізованого матеріалу.

В першому розділі “Загальноісторичні передумови формування політичної лексики турецької та кримськотатарської мов” представлено комплексний аналіз загальних історичних передумов формування суспільно-політичної лексики кримськотатарської та турецької мов у розрізі процесів виникнення та розвитку тюркських держав, їхнього соціально-політичного устрою; окреслено вплив політичних явищ на процеси формування соціальної термінології, виявлено специфіку розвитку зазначеної групи слів як у турецькій, так і кримськотатарській мовах. Значна увага приділяється тенденціям розвитку лексичної системи зазначених мов у зв’язках та взаємодії з іншими мовами світу: західноєвропейськими, арабськими, перськими тощо. Обґрунтовано лінгвістичний статус суспільно-політичної лексики як лінгвістичної системи, яка знаходиться у тісних взаємозв’язках з іншими лексичними компонентами мови. Крім того, розглядаючи лінгвістичні погляди на проблему визначення понять “суспільно-політична лексика” і “суспільно-політична термінологія”, автор критично вивчив роботи А.Н. Баскакова, Т.Б. Крючкової, І.Ф. Протченко і багатьох інших та узяв до уваги ряд існуючих класифікацій, що визначають особливості зазначених шарів лексики.

А.М. Меметов у своїх дослідженнях відзначає багаті письмові традиції кримськотатарського народу, окреслює загальні тенденції розвитку кримськотатарської мови та виділяє пам’ятки писемності, які служать базою дослідження процесів розвитку мови та окремих її рівнів, у тому числі -лексики.

Сучасна літературна кримськотатарська мова, на думку ряду дослідників, формувалася, по суті, у ХХ столітті на базі говірок центрального – перехідного від кипчацького та огузького типів – діалекту району Бахчисарая, висхідного до кипчацької мови; та зберегла багато елементів як південного, так і північного діалектів. Діалекти кримськотатарської мови мають власні фонетичні і лексико-морфологічні особливості.

У ХХІ столітті для мов, літератур і культур тюркських народів настав важливий період. “Мови, які довгий час знаходилися під впливом арабської, перської та західноєвропейських мов, розвиватимуться і збагачуватимуться за рахунок власних джерел” (Komisyon Karюэlaєtэrmalэ). Протягом багатьох століть споріднені тюркські мови та літератури суттєво не впливали одна на одну через роздільність їхніх держав. Багато пластів кримськотатарської лексики було втрачено, окремі – взагалі відсутні, оскільки функціональні сфери мов були сильно звужені.

У зв’язку з розвитком суспільства і науково-технічним прогресом лексичний склад мов перебуває в постійному розвитку. Суспільно-політична лексика зазначених мов представлена, згідно з традиційною точкою зору, головним чином із запозичень. До цієї групи слів відносять тюркську титулатуру, яка, з погляду багатьох вчених, складається в цілому з китаїзмів. У той же час існує інший погляд, згідно з яким у стародавніх письмових пам’ятниках ряд слів-титулів може мати власне тюркську етимологію: кан ~ каган, катун, тархан, буйла, батур ~ багатур. Збереглися стародавні пам’ятки турецької літератури, які являють собою зібрання законів, що захищають “простий народ від несправедливих правителів”. Ці пам’ятки мають велику цінність для сучасної політології і лінгвополітології.

З іншого боку, наявність у сучасній кримськотатарській мові слів на позначення понять високого рівня абстракції, таких як матерія, рух, політика, економіка, інтерес, влада, відношення та ін., що запозичені з інших мов, свідчить про те, що суспільно-політична термінологія містить у собі значний прошарок таких лексем. Таким чином, у зв’язку з тим, що процес запозичень простежується протягом значного періоду розвитку мовної системи, комплексний аналіз суспільно-політичної лексики неможливий без врахування процесів її розвитку у різні історичні періоди формування як кримськотатарської, так і турецької мов.

Основними джерелами формування термінології кримськотатарської мови є: 1) загальнонародна мова; 2) арабська і перська мови (відродження втраченої лексики); 3) тюркські мови; 4) російська та західноєвропейські мови.

В дослідженні виділено та охарактеризовано усталені форми і способи творення політичної лексики кримськотатарської мови, зокрема: 1) набуття окремим словом значення терміна: къарар “ухвала, рішення”, буйрукъ “розпорядження, повеління, наказ”, дередже “ступінь (напруження політичних явищ)”, ариза “заява (політична)”, корюшюв “зустріч (на вищому рівні)” тощо; 2) пряме проникнення з інших мов: диктатура, соціалізм, сепаратизм, шовінізм; 3) калькування: демир перде “залізна завіса”, мусавий акълы/мусавий укъукълы “рівноправний”; 4) комбіноване використання зазначених способів: парламент девлети “парламентська республіка”, Юк’ари порада “Верховна Рада”, сиясий економія “політекономія” тощо.

В той же час визначено, що запозичення в тюркських мовах не змогли змінити їхню граматичну структуру, оскільки вони пристосовуються до системи мови, яка запозичує, і часто настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями цієї мови і виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу.

Лексика сучасної турецької мови під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів зазнала значних змін. Проте процес засвоєння слів суспільно-політичної лексики з інших мов впливав на процеси формування фонетики турецької мови. Так, наприклад, у власне турецьких словах була відсутня початкова літера “с” [дж], а з появою запозичень фонетичні межі турецької мови дещо розширилися; з’явилися слова, що починаються з літери “с”: can [джан] “душа”, cam [джам] “скло”, сеnnet [дженнет] “рай”.

Завдяки географічному розташуванню Туреччини турецька мова мала тісні лінгвістичні контакти з арабською, перською та французькою мовами. Запозичення з цих мов активно функціонують у сучасній мові поряд з власне турецькими формами та суттєво вплинули на процеси формування суспільно-політичної лексики. Це призвело до існування значної кількості синонімів, що зумовило проблему стилістично виправданого їхнього функціонування. Зокрема, турецькому слову hareket [харекет] “дія” відповідають арабське faal [фаал], французьке aktif [актиф]; турецькому слову bas [баш] “голова” відповідає арабське каfa [кафа].

В цілому процес розвитку турецької суспільно-політичної лексики зумовлений такими етапами:

1. Доісламський період.

2. Ісламський період (активні запозичення з арабської та перської мов).

3. Період Реформ (вплив запозичень із західноєвропейських мов).

Так, серед запозичень, що виникли у доісламський період можна виділити лексику монгольського, китайського, согдійського, тунгуського, фінського, угорського, тибетського, хорезмського, тохарського, японського, корейського, маньчжурського походження і санскриту. Зокрема, доказом, наприклад, турецько-согдійских торговельних відносин є запозичення borc “борг” із согдійської мови. В давньотюркській мові лексема “місто” пізніше була замінена согдійською формою “kent”.

В ісламський період прийняття мусульманства (Коран був написаний арабською мовою) сприяло швидкому розповсюдженню арабської мови серед турків. Арабська мова була для турків не лише мовою сусіднього народу, а й донором нової релігії та літературних традицій. З виникненням диванної літератури в турецьку мову почали проникати перські мовні елементи. У цей період відбувався значний обмін інформацією, що сприяло взаємозбагаченню лексичної бази обох мов. Слід зазначити, що в імперії Османа офіційною мовою була османська мова, лексика якої багато в чому складалася з арабських, перських та турецьких елементів.

В період Реформ активно проникає лексика із західноєвропейських мов, і насамперед нова термінологія, яка сформувалася на початку ХІХ ст. Аналіз лексикографічних джерел, на думку А.Н. Баскакова, дозволяє виділити такі етимологічні групи суспільно-політичної термінології:

- турецькі за походженням терміни-неологізми, власне арабські терміни, які сприймаються в сучасній турецькій мові як архаїзми: dilekce – замість арабського arzuhal “прохання”, genelge – замість арабського tamim “циркуляр”;

- складні арабські терміни, які складаються з двох або більше слів та замінюються складними турецькими термінами. Складові частини таких термінів можуть залишатися арабськими, а також частково або повністю замінюватися турецькими, наприклад: арабо-турецька форма ihtiyar kurulu – замість арабської heyet, ihtiyariye “рада старійшин”;

- нові терміни, які співіснують зі старими арабськими термінами, їхнє вживання часто залежить від стильового забарвлення контексту: турецька sэkэ yцnetim// арабська цrfi эdare “стан облоги”; деякі іншомовні запозичення, в першу чергу арабсько-перські, що сприймаються комунікантами (турками, кримськими татарами) як одвічно тюркські, а тому не мають власне еквівалентів: каnun – къанун “закон”, hukuk - укъукъ “право”, madde – мадде “стаття закону”.

У другому розділі “Особливості етимології і словотворення турецьких і кримськотатарських політичних термінів” аналізуються питання, пов’язані з процесами виникнення та розвитку кримськотатарських та турецьких політичних термінів у руслі загальнонаукових уявлень про суспільно-політичну лексику, з’ясовуються базові моделі словотворення, визначаються їхні типи, подається класифікація аналізованої тематичної групи за походженням.

Зв’язки між термінами визначаються в цілому тими зв’язками, які існують між поняттями, зокрема cozulme “розпад, падіння”, ауaklanma “повстання, бунт”, antlasma “угода, пакт” у турецькій мові виражають загальні, системно пов’язані наукові поняття політології. Кожне з цих понять входить у систему ієрархічно залежних рядів термінів, співвідносних з науковими поняттями усередині цієї групи. Наприклад, Юк’ари – порада “Верховна Рада”, партія, комітети “комітет партії”, меджліс “меджліс”, парламент “парламент” у кримськотатарській мові формують систему термінів одного ряду, що вживаються у значенні: представницькі збори та назви політичних організацій. Кожний із членів такого ряду, у свою чергу, може отримати подальшу термінологічну конкретизацію, наприклад: парламент – парламент джумхуриети “парламентська республіка”, парламент системасы “парламентська система”, парламент фиркъалары “парламентські партії” тощо.

Терміни створюються у міру їхнього усвідомлення та за необхідністю (багато термінів мають своїх авторів, окремі – створені на честь неординарних осіб, наприклад, у турецькій мові – kemalэzm “кемализм” – політична доктрина, що включає принципи республіканізму, народництва, етатизму, реформаторства, секуляризації та націоналізму, становить основу ідеологічних переконань президента Турецької Республіки Мустафи Кемаля Ататюрка). Через конкретну термінологічну систему терміни входять у загальну лексичну систему мови. За своєю природою вони, як правило, моносемантичні (хоча і схильні до полісемії), стилістично нейтральні, для них характерна відсутність експресії. Усталені та чіткі логіко-семантичні межі терміна стримують процес розвитку полісемії в термінології, характерної для загальнолітературної мови.

Вперше на матеріалі турецької мови виявлені такі групи суспільно-політичної лексики:

I. Лексика, що відображає духовний світ суспільства:

1) лексика мистецтва і культури;

2) правова лексика;

3) ідеологічна і пропагандистська лексика;

4) лексика, що відображає стан правлячої еліти;

5) політична лексика;

6) лексика, що відображає морально-психологічний стан населення;

7) релігійна лексика;

8) національно-етнічна лексика;

9) лексика, що визначає соціально-політичну структуру суспільства:

- назви державних установ, організацій

- назви адміністративних одиниць

- назви посад, титулів

- назви символіки держав

- назви соціальних спільностей

10) абстрактні політичні поняття;

11) лексика, що відображає діяльність державної влади.

II. Лексика, що відображає матеріальний світ суспільства:

1) демографічна лексика;

2) військова лексика;

3) лексика, що позначає наявність природних ресурсів;

4) економічна лексика;

5) екологічна лексика;

6) науково-технічна лексика;

7) лексика інформаційної сфери.

Вирізняються і спеціальні терміни, тобто ті, які закріплені за певними науковими дисциплінами, оскільки у термінології концентруються фундаментальні поняття кожної науки.

У дисертації наведено ряд термінів, що визначають етимологічні і словотворчі особливості порівнюваних мов, хоч робота не вичерпує весь перелік виявленої політичної лексики. Терміни-слова з ознаками, що повторюються, ми наводимо в “Турецько-кримськотатарсько-російському словнику” (додаток 2 у дослідженні).

В цілому для словотворчих процесів можна виділити такі тенденції:

1. Джерелами служать окремі тюркські мови, писемні пам’ятки, з яких добираються архаїчні слова, типу: улус, мемлекет “країна”, джумхуриет “республіка”, ясакъ “заборона”, озек “осередок, серцевина” (кр. тат.).

2. Запозичаються терміни, термінологічні слова і словосполучення, а також словоскладення і словосполучення, що належать до відповідних сфер громадської діяльності та кваліфікуються як політика, наука, освіта і культура: парламент, референдум, тоталитар модель, пікет, суверен девлетлер “суверенні держави”), інфраструктура, альтернатив структура, миллий шура “національна рада”), федератив шура “федеральна рада”, миллий партократия “національна партократія”, авторитар режим, идеологик силя “ідеологічна зброя” (кр. тат.).

3. У словотворчих процесах останього часу важливо відзначити продуктивність афікса -лаш/-леш. Він утворює процесуально-ознакові слова та додається до запозичених лексем, типу: cagdaslasma “модернізація”, antlasma “угода, пакт”, birlesim “засідання, нарада” (тур.).

4. Велика функціональна частка припадає на найпродуктивніші і високопродуктивні афікси. Серед них необхідно виділити такі:

- -чы/-чи/-чу/-чю/-джу/-джю/-джы/-джи: devrimci [девримджи] “революціонер”, elci [эльчи], sagci [сагджы] “правий” (тур.), инкъиляпчи “революціонер”, сиясетчи “політик” (кр. тат.);

- -чылыкъ/-чилик/-джулыкъ/-джюлик/-джылыкъ/-джилик: миллетчилик “націоналізм”, девлетчилик “державність” (кр. тат.), ауrimcilik [айрымджилык] “дискримінація”, anayasacilik [анаясаджылык] “конституціоналізм”, ilericilik [илериджилик] “прогресивність” (тур.);

- -лы/-ли/-лу/-лю: фаркълы “той, що розрізняється”, фаалиетли “діяльний, активний”, фелякетли “тяжкий” (кр. тат.);

- -лыкъ/-лик/-лукъ/-люк (найпродуктивніший афікс): ханлыкъ “ханство, держава”, федаийллик “патріотизм”, къуллукъ “рабство”, векиллик “представництво”, агалыкъ “верховенство” (кр. тат.); arpalik [арпалык] “пай”, egemenlik [эгеменлик] “1. Суверенітет; 2. Влада, панування” (тур.);

- -даш/-деш: ватандаш “співвітчизник”, фикирдеш “однодумець”, иттифакъдаш “союзник” (кр. тат.); уаndas [яндаш] “прихильник”, уоldas [елдаш] “товариш”.

5. Серед політичних термінів виділяються складні слова, утворені синтаксичним способом, тобто складанням двох основ на підставі атрибутивних відношень, наприклад: anitkabir [аныткабир] “мавзолей” – складанням двох іменників; basbakan [башбакан], “прем’єр-міністр” – складанням іменника і віддієслівного імені (тур.); складанням дієслівних основ – барышыкъсевер “миролюбний” (кр. тат.) тощо. Семантичний спосіб утворення нових значень у групи слів здійснюється на базі ідіоматичних словосполучень, наприклад: у турецькій мові надзвичайно продуктивною є лексема Devlet [девлет] “Держава” у поєднанні з різноманітними формами, що виконують атрибутивну функцію. (Цей ряд термінів, на нашу думку, може знайти застосування і в кримськотатарській мові: асik butceli devlet [ачык бютчели девлет] “держава з відкритим бюджетом”, асik devlet [ачык девлет] “відкрита держава”, adem-i merkeziyetci devlet [адем-и меркезиетчи девлет] “нецентралізована держава”, devlet [алтынджы девлет] “шоста республіка”.

Аналіз політичних термінів тюркського, арабського, перського і західноєвропейського походження дозволив виділили такі шляхи-моделі їхнього творення:

А) Прості іменники:

1) віддієсл. ім.: Gцз [гёч] “Міграція” (ім., арх. форма kцз [кёч]);

2) парний ім.: Elig-bеg [элиг-бег] “Спадкоємиць престолу” (ім., арх.);

3) ім.+lэk/lik: Elзi-Bilgelik [эльчи-Бильгелик] “Демократія” (ім., арх.);

4) ім.+lэk/lik: Arpalэk [арпалык] “Пай” (ім., утворено від кореня arpa [арпа] “ячмінь” шляхом приєднання словотворчого афікса іменника “-lэk/-лык”); Egemenlik [эгеменлик] “1. Суверенітет; 2. Влада, панівне становище” (ім., утворений шляхом приєднання до основи egemen [эгемен] “суверенність” словотворчого афікса іменника “-lik/-лик”);

5) ім.+kan: Baєkan [башкан] “Президент” (ім.);

6) ім.+kan+lэk/lik: Baєkanlэk [башканлик] “Президія” (ім., утворений від основи baєkan [башкан] “президент” додаванням словотворчого афікса іменника “-lэk/-лик”), ~ etmek: головувати, очолювати щось; Reislik [реислик] “президія”;

7) ім.+зi/cu: Devrimci [девримджи] “Революціонер” (ім., утворений від основи devrim [деврим] “революція” додаванням словотворчого афікса іменника;

8) “-ci/-джи”); Elзi [эльчи] “Посол” (ім., утворений від основи el [эль] “сторонній” додаванням афікса іменників, що позначає професійну приналежність “зi/чы,чи”);

9) ім.+зi/cu+lэk/lik: Ayrэmcэlэk [айрымджилык] дискримінація “Дискримінація” (ім., утворений шляхом додавання ayrэm [айрым] “розрізнення, розз’єднання” словотворчого афікса, що позначає професію “-cэ/-джи”, та словотворчого афікса іменника “-lэk/-лык”); Bireycilik [бирейджилик] “Индивідуалізм” (ім., утворений шляхом приєднання до основи іменника birey- [бирей] “индивід, индивідум” словотворчих афіксів іменника “-ci/-джи” та “-lik/-лик”); Зoрulculuk [чогулджулук] “Плюралізм” (ім., утворений від основи прикметника зoрul [чогул] “множинний” за допомогою словотворчих афіксів іменника “-cu/-джу” и “-luk/-лукъ”); Elзilik [эльчилик] “Посольство” (ім., утворений приєднанням до основи bьyьkel+зi [бююкэльчи] “посол” словотворчого афікса іменника “-lik/-лик”);

10) ім.+daє+lэk/lik: Yurttaєlэk [юртташлык] “Громадянство” (ім. від основи yurt [юрт] “батьківщина” та афіксів іменника “-taє/-таш” і “-lэk/-лыкъ”. див. Vatandaєlэk.

11) ім.+daє+laє+ma: Зaрdaєlaєma [Чагдашлама] “Модернізація” (ім., утворений шляхом приєднання до основи зaр [чаг] “епоха” словотворчого афікса іменника “-daє/-lаш”, словотворчого афікса дієслова “-laє/-лаш” та афікса віддієслівного іменника “-ma/-ма”);

12) віддієсл. ім.+tay: Danэюtay [даныштай] “Державна рада” (ім., утворений від кореня дієслова danэє [даныш] “проконсультуватися” приєднанням словотворчого афікса іменника “-tay/-тай”);

13) віддієсл. ім.+men: Gцзmen [гёчмен] “Біженець” (ім., утворений від основи [гёч] “переселення” та словотворчого афікса іменника “-men/-мен”);

14) віддієсл. ім.+en: Dьzen [дюзен] “Режим, устрій” (ім., утворений шляхом приєднання до основи діслова dьz [дюз] “упорядковувати” афікса дієприкметника. “-en/-ен”);

15) віддієсл. ім.+lэk/lik: Yцnetmelik [ёнетмелик] “Інструкція” (складн. ім., утворений від віддієслівного іменника yцnetme [ёнетме] “управління” приєднанням афікса іменника “-lik/-лик”;

16)віддієсл. ім.+sэz+lar: Baрlantэsэzlar [баглантысызлар] Къошулмагъанлар “Неприєднані країни” (ім., утворений шляхом приєднання до кореня baрlantэ [багланты] “зв’язок” словотворчого афікса прикметника із значенням заперечення “-sэz/-сыз” та афікса множини “-lar/-лар”);

17) віддієсл. ім.+im: Eрilim [эгилим] “Тенденція” (ім., утворений від основи дієслова eрilmek [егильмек] “прямувати, спрямовувати” словотворчим афіксом іменника “-im/-им”);

18) віддієсл.ім.+ma/me: Yьrьtme [юрютме] “Виконавча влада” (ім., утворений від віддієслівного іменника yьrьt [юрют] “виконання”);

19) віддієсл. ім.+l+ma/me: Зцzьlme [чёзюльме] “Розпад, спад” (ім., утворений приєднанням до основи дієслова зцz [чёз] “розв’язувати, вирішувати” афікса дієслова пасивного стану “-l/-л” та афікса віддієслівного іменника “-me/-мe”); Daрэlma [дагылма] “Розпад” (ім., утворений від віддієслівного іменника daрэl+ma [дагылма] “розпадається”);

20)ім.+lan+ma: Ayaklanma [аякланма] “Повстання, бунт” (ім., утворений шляхом приєднання до кореня ayak [аяк] “нога” словотворчого афікса дієслова “-lаn/-лан” та афікса віддієслівного іменника “-ma/-ма”);

21) прикм.+lan+ma: Aydэnlanma [айдынланма] “Просвіта” (ім., утворений від віддієслівного іменника aydэnlanma [айдынланма] “висвітлювати, просвіщати”);

22) ім.+laє+ma/me: Antlaєma [антлашма] “Угода, пакт” (ім., утворений шляхом приєднання до кореня ant [ант] “клятва” словотворчого афікса дієслова “-laє/-лаш” та афікса віддієслівного іменника “-ma/-ма”);

23) числ.+laє/leє+ma/me/m: Birleєim [бирлешим] “Засідання” (ім., утворений від основи числівника bir [бир] “один” за допомогою словотворчого афікса дієслова “-leє/-леш” та іменника “-im/-им”);

24) ім.+lэ+laє+ma/me: Batэlэlaєma [батылылашма] “Європеїзація” (ім., утворений шляхом приєднання до кореня іменника batэ [баты] “захід” словотворчого афікса прикметника “-lэ/-лы” або дієслова “-laє/-лаш” та віддієслівного іменника “-ma/-ма”);

25) прикметн.+lэk/lik: Eєitlik [эшитлик] “Рівність” (ім., утворений шляхом приєднання до слова eєit [эшит] “рівний” словотворчого афікса іменника” -lik/-лик”);

26) прикметн.+enek: Gelenek [Геленек] “Традиція” (ім., утворений від основи дієслова gel [гель] “небагатолюдний” та словотворчого афікса іменника “-enek/-энек”);

27) прикметн.+ge: Genelge [генельге] “Циркуляр” (ім., утворений від основи genel [генел] “загальний” та афікса іменника “-ge/-ге”);

28) дієсл.+m: Deрiєim [дегишим] “Реформа” (ім., утворений шляхом приєднання до основи дієслова deрiє [дегиш] “змінюватися” словотворчого афікса іменника “-m/-м”);

29) дієсл.+з: Basmaз “басмач” (віддієсл. ім., утворений від дієслова Basmak [басмак] “наступати”); Demeз [демеч] “Інтерв’ю, заява” (ім., утворений від основи віддієсл. ім. deme [деме] “мовлення” за допомогою словотворчого афікса іменника “-з/-ч”);

30) дієсл.+an: Bakan [бакан] “Міністр” (віддієсл. ім., утворений від кореня дієслова bakmak-[бакмак] “дивитися”, до якого приєднується афікс дієприслівника “-an/-ан”);

31) дієсл.+dir+i: Bildiri [бильдири] “Декларація” (віддієсл. ім., утворений шляхом приєднання до основи дієслова bil [биль] “знати” словотворчого афікса дієслова “-dir/-дир” та словотворчого афікса іменника “-i/-и”);

32) дієсл.+an+lэk+lar: Bakanlэklar [баканлыклар] “Міністерство” (віддієсл. ім., утворений від основи bakan [бакан] “міністр” додаванням словотворчого афікса іменника “-lэk/-лык” та афікса множини “-lar/-лар”);

Б) Складні іменники:

1) ім.+ ім.: Anayasa [анаяса] “Конституція” (складн. ім., утворений від двох основ шляхом поєднання складного кореня “ана/мама, основний” та кореня yasa [яса] “закон”); Atabey [атабей], Atabek [Aтабек] – Атабей “Гувернер” (складн. ім., арх., що складається з основ ata [ата] “батько” та bey [бей] “пан”); Atatьrk – Ататюрк “Ататюрк” (складн. ім., утворений складанням двох основ ata [ата] “батько” та Tьrk [тюрк] “тюрок”); Baєbuр [башбуг] “Головнокомандувач” (складн. ім., утворений злиттям двох основ baє [баш] “голова, головний” та buр [буг] “вождь”); Baєkent [башкент] “Столиця” (складн. ім., утворений від двох основ baє [баш] “головний” та перс. kent, [кент, канд] “місто”); Baєvekil [башвекталь] “Прем’єр-міністр” (складн. ім., утворений від основ baє [баш] “головний” та араб. wakiil [векталь] “міністр”);

2) ім.+ ім.+i: Derebeyi [деребейи] “Феодал” (ім., арх., утворений злиттям основи dere [дере] “річка” та слова у З.в. beyi [бейта] “пан”) ;

3) ім. +дієсл.+an: Baєbakan [башбакан] “Прем’єр-міністр” (складн. ім., утворений від двох основ baє [баш] “голова, головний” та bakan [бакан] “міністр”);

4) ім.+ ім.+lэk/lik: Derebeylik [деребейлтак] “Феодалізм” (складн. ім., арх., утворений від слова derebey [деребей] “феодал” та словотворчого афікса іменника “-lik/-лтак”);

5) ім.+ ім.+lэ/li+lэk/lik: Anaerklilik [анаэрклталтак] “Матріархат” (складн. ім., утворений від кореня ana [ана] “мама” шляхом приєднання кореня erk [эрк] “стала” та словотворчого афікса прикметника “-li/-лта”, іменника “-lik/-лтак”); Ataerklilik [атаэрклталтак] – “Патріархат” (складн. ім., утворений приєднанням до кореня ata [ата] “батько” кореня erk [эрк] “стала”, словотворчого афікса прикметника “-li/-лта” та іменника “-lik/-лтак”);

6) ім.+віддієсл. ім.+cэ+lэk/lik: Anayasacэlэk [анаясаджылык] “Конституціоналізм” (складн. ім.; утворений шляхом приєднання до слова “anayasa-анаяса” словотворчого афікса “-cэ/-джы”, на позначення професії, та словотворчого афікса іменника “-lэk/-лык”);

7) ім.+віддієсл. ім.+me: [андтачме] “Присяга” (складн. ім., утворений приєднанням до кореня “ant-ант/клятва” віддієслівного іменника iзme [тачме] “робити”);

8) ім.+віддієсл. ім.+ucu+luk: Arabuluculuk [арабулджулук] Араджылыкъ “Посередництво” (складн. ім., утворений приєднанням до кореня іменника ara [ара] “проміжок; відстань, що розділяє два предмети” кореня дієслова bul [бул] “знаходити”, словотворчого афікса іменника “-ucu/-уджу” та словотворчого афікса іменника “-luk/-лук”);

9) ім.+віддієсл. ім.+lэk/lik: Yurtseverlik [юртсеверлик] “Патріотизм” (складн. ім., утворений від основи yurtsever [юртсевер] “патріот” та афікса іменника “-lik/-лтак”);

10) прикм.+ім.: Darboрaz [дарбогаз] “Застій” (складн. ім., утворений від основи прикм. dar [дар] “вузький” та основи іменника boрaz [богаз] “горло”); Gensoru [генсору] “Запит” (складн. ім., утворений від основ gen [ген] “широкий” та soru [сору] “питання”);

11) прикм.+ім.+зi: Bьyьkelзi [бююкэльчта] “Повноважний посол” (складн. ім., утворений складанням bьyьk [бююк] “великий” та іменника elзi [эльчта] “посол”). Дипломат високого рівня, що представляє одну країну на території іншої. У період існування Османської імперії це слово позначало safiir [сефир], а слово sifaarah [сефарет] – “посольство”;

12) ім.+дієсл.+mak: Elkoymak [элькоймак] “Державний” (складн. ім., утворений від двох основ el [эль] “рука” та koymak [коймак] “класти”);

13) ім.+дієсл.+an+lэk/lik: Baєbakanlэk [башбаканлык] “Кабінет Міністрів” (складн. ім., утворений від слова baєbakan [башбакан] “Прем’єр-міністр” шляхом приєднання словотворчого афікса іменника “-lэk/-лык”);

14) прикм.+дієсл.: Hoєgцrь [хошгёрю] “Терпимість” (складн. ім., утворений від двох основ hoє [хош] “приємний” та gцrь [гёрю] “здатність бачити”);

15) ім.+ займ.: Ataman “Атаман” (ім., арх.). Позначає те ж, що й українське батько - ата +ман “великий батько”);

В) Прості прикметники:

1) ім.+dэюэ: Зaрdэюэ [чагдышта] “Несвоєчасний” (прикм., утворений від основи зaр [чаг] “епоха” та слова у З.в. dэюэ [дышы] “зовнішня сторона”);

2) дієсл.+ ser: Зekimser [чектамсер] “Той, що утримується” (прикм.);

Г) Складні прикметники:

1) ім.+віддієсл. ім.+l: Anayasal [анаясал] “Конституційний” (прикм., утворений шляхом додавання до ім. аnayasa [анаяса] “конституція” словотворчого афікса прикметника “-l/-л”).

Таким чином, у досліджені проаналізовано дві основні групи політичних термінів щодо частиномовної приналежності: іменники та прикметники; чотири групи за структурою: прості іменники, складні іменники, прості прикметники, складні прикметники.

Оскільки культура Близького (мусульманського) Сходу історично представляла певний комплекс явищ з відомими спільними рисами, її можна трактувати як єдине ціле, виразно розрізняючи основні елементи: арабський тюркський та західноєвропейський (Н. Дмітірієв). У зв’язку з цим термінологічна система диференціюється як термінологія тюркського, арабського, перського та західноєвропейського походження.

Тюркський суспільно-політичний елемент у аналізованих мовах представлено у дослідженні більш, ніж 100 лексемами, серед яких виділяються насамперед форми давньотюркського походження. Це, зокрема, лексеми Эl [иль] “Губернія” (ім., арх. форма el [ел]. 1) У давньотюркській мові – держава. 2) араб. vilayet [вилает]). Адміністративна одиниця держави, межі якої визначені відповідно до географічного положення, економічних умов, потреб у послугах і яка пов’язана з центром під управлінням губернатора тощо.

Суспільно-політичний пласт турецької лексики, незважаючи на „мовну революцію”, зберіг велику частину арабізмів, вживання яких представлено і в кримськотатарській мові. Процес повернення запозичень продиктований не впливом богословської, філософської та навчальної літератури, він зумовлений у першу чергу соціально-політичними мотивами та демократизацією нашого суспільства.

Ми розрізняємо кілька видів таких запозичень: 1) активний словник арабізмів, який є зрозумілим і функціонує в живій мові (релігійні терміни, власні імена, деякі назви предметів); 2) пасивний словник арабізмів, який є зрозумілим для більшості, але мало використовується у повсякденному житті. Оскільки суспільно-політична лексика становить іншу категорію, вона мінлива і може оживати і розширюватися залежно від політичної ситуації в суспільстві, існує потреба у створенні нової термінології, виникає необхідність вивчення джерел збагачення лексичної системи тюркських мов.

У дослідженні проаналізовано ряд суспільно-політичних термінів арабського походження, що нараховує близько 274 лексем, зокрема: Adalet [адалет] “Справедливість, правосуддя” (ім., від араб. [адалат] “справедливість, правосуддя”) “Правовий принцип, відповідно до якого всі люди створені рівними і у суспільному житті володіють честю та гідністю і за цими мірками мають рівні права на життя” (Seyyar A). Вперше слово “справедливість” у політичному значенні було використано в старогрецьких містах-полісах, що для тих часів було незвичайним явищем тощо.

Проаналізовано близько 20 політичних термінів перського походження, наприклад:

Divan [диван] “Диван, вища рада” (ім., арх. від перс. diwaan [диван] “велетень”). Після прийняття ісламу в тюркських державах місце зустрічі правителів для вирішення державних проблем. В імперії Османа в раді брали участь падишах, садразам та вищі чини.

Або: Encьmen [энджюмен] “Комітет, комісія” (ім., від перс. дnjamдn [днджомдн]). Обраний або призначений орган управління в парламенті, приватній організації. Так, коли в муніципалітеті виникають проблеми, члени вибраного комітету цього муніципалітету збираються на чолі з начальником та ухвалюють рішення. У “Шехнаме Фердоусі” це слово часто використовується у значенні збори, нарада.

Політичні терміни західноєвропейського походження представлені у дослідженні більш, ніж 350 лінгвістичними одиницями. Це:

Abolisyonizm [аволисйонизм] “Аболіціонізм” (ім., від лат. аbolitio – відміна, ліквідація). Суспільний рух, що спрямований на скасування якого-небудь закону. Цей термін використовувався у XVII ст. з метою дати назву боротьбі за скасування рабства та работоргівлі.

Див. ще: Aforoz “афороз” (ім., від давньогрецького арhorizein – відлучення від церкви, церковне прокляття). Церковне прокляття силам у громадській та науковій сфері – проповідникам церкви, які суперечать, а також не приймають догматів духівництва;

Agreman [агреман] “Угода” (ім., від фр. аgrement – необхідні документи). Документи, що вимагаються від країни для призначення посла;

Agresyon [агресйон] “Агресія” (ім., від лат. agressio – напад). Незаконне з позицій міжнародного права застосування збройної сили проти суверенної держави. Ajan [ажан] “Агент, шпигун” (ім., інтер. від фр. agent – агент). Особа, що виконує таємне завдання на користь держави, політичної партії тощо.

Вірменські запозичення внесли в турецьку мову деякі невластиві їй фонетичні зміни, а саме: стики голосних звуків, при цьому, в своїй більшості, пристосувалися до граматичних особливостей турецької мови. Крім того, серед турецьких політичних термінів зустрічаються лексеми, що складаються з російського кореня і турецького словотворчого афікса -lar, з вірменського кореня і французького афікса -sion, з грецької і французької кореневих основ.

Варто також відзначити, що у кримськотатарській мові зустрічаються аналогічні запозичення, проте специфічність їх полягає в тому, що вони потрапили у мовну систему не з мови-донора, а з мови-посередника – російської мови, а тому мають інше орфоепічне забарвлення. У пристосуванні відсутніх на сучасному етапі відродження кримськотатарської мови назв політичних понять замість західноєвропейських запозичень можуть бути введені афікси-аналоги, що мають місце в турецькій мові. Це: словотворчі афікси іменника “-лыкъ/-лик, -лук/-люк”; “-джы/-джу”;”-даш/ -деш”; афікс віддієслівних іменників “-ма/-ме”; афікс форм множини іменника “-лар/-лер”; афікс відіменникового прикметника “-лы/-ли”; афікс дієслівних форм “-лаш/-леш).

У досліджені наведено низку лексем турецької мови, які здатні заповнити прогалину у фунціонуванні певних понять, відсутніх у кримськотатарській мові. Так, наприклад, Parti [парти] “Партія” (ім., інтер. від фр. рarti). Політична організація з певною програмою та ідеологією, організована для досягнення влади з метою управління суспільством. Партія – один з невід’ємних елементів демократії. Угруповання, що виникли в парламенті під час Французької революції, у прямому розумінні, перетворилися на політичні партії ХІХ ст. У кримськотатарській мові у цьому значенні використовується слово фиркъа [фирха], що запозичене з арабської мови. Важливо підкреслити, що термін parti [парти] “партія” може виступати в ролі головного слова в цілому ряді ідіоматичних сполучень, які відсутні у кримськотатарській мові і могли б служити джерелом збагачення кримськотатарської політичної лексики. Це:

- Ana Muhalefet Partisi [ана мухалефет партиси] “Опозиція”. Партія, опозиційна партія, що набрала більшу кількість голосів і сформувала владу;

- Baas Partisi [баас партиси] “Партія баас”. Повна назва – Арабська соціалістична партія баас, або Арабська соціалістична партія відродження. Радикальний політичний рух, що прагне створити єдине арабське суспільство. Партія баас була заснована в 1943 р. в Дамаску Мішелем Ефлаком та Салахом Ялина Бітаром. Після об’єднання в 1953 р. з соціалістичною партією Сирії отримала назву Арабська соціалістична партія баас. Партія басс виступає за політику неприєднання, проти імперіалізму та колоніалізму, намагалася вести боротьбу за усунення класових відмінностей, спираючись на окремі елементи ісламу.

Схожість суспільно-політичної лексики кримськотатарської та турецької мов полягає в тому, що частина термінів, представлених у роботі, однаково пристосувалася до граматичних особливостей досліджуваних мов. Тому важливою у цьому аспекті є необхідність визначити лексичні та етимологічні особливості політичної лексики, окреслити критерії розмежування власне лексики та суспільно-політичної термінології.

При аналізі суспільно-політичної термінології (СПТ) необхідно враховувати кілька засад: 1) ступінь співвіднесеності СПТ із суспільно-політичною лексикою (СПЛ); 2) тематичний розподіл СПЛ.

Таким чином, суспільно-політична лексика – це складна система, виражена різнорідними елементами, у тому числі і політичною термінологією.

Ми вважаємо, що в СПЛ турецької та кримськотатарської мов можна виділити такі групи.

А) Лексика, яка за походженням є термінологією:

1. Вузькоспеціальна СПТ;

2. Широковживана СПТ.

Б) Лексика, яка за походженням не є термінологічною і кваліфікується за такими тематичними групами:

1. Лексеми, що відображають реалії того або іншого державного ладу, історії держав;

2. Лексеми, які відображають назви урядових, державних організацій, посадових осіб;

3. Лексеми, пов’язані з діяльністю різних партій, профспілок та інших масових громадських організацій;

4. Лексеми, пов’язані з релігією, що функціонують у ЗМІ.

У висновках узагальнено результати дослідження, систематизовано специфіку розвитку та особливостей формування турецької та кримськотатарської суспільно-політичної лексики.

Динамічний розвиток турецької і кримськотатарської лексики відобразився у таких провідних тенденціях:

- у кримськотатарській мові виникли русизми, а в турецькій мові – терміни-неологізми, власне арабські терміни, які в сучасних мовах сприймаються як архаїзми;

- складні арабські терміни, які складаються з двох або більше слів, у турецькій мові замінилися складними турецькими термінами, ідіомами та ізафетними словосполученнями, а в кримськотатарській – західноєвропейськими лексемами, які виникли через посередництво російської мови;

- нові терміни функціонують у кримськотатарській і турецькій мовах як синоніми старих арабських термінів, а їхнє вживання часто залежить