ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В.В. ДОКУЧАЄВА
Богданов Сергій Миколайович
УДК 336.531.12.324
РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”
Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент
Корецька Світлана Олександрівна,
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”,
завідувач кафедри фінансів
та банківської справи.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор,
Садиков Мурат Абдикасович,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва,
завідувач кафедри економічної теорії;
доктор економічних наук, професор,
Поляков Олександр Максимович,
професор кафедри менеджменту
Національного університету харчових технологій,м. Київ)
Провідна установа – Дніпропетровський державний аграрний університет, м. Дніпропетровськ
Захист відбудеться 22 березня 2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ, корп. 1, ауд. 213.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ.
Автореферат розісланий 15 лютого 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Необхідною умовою розвитку будь-якої галузі народного господарства є цілеспрямована інвестиційна діяльність. При цьому активна економічна діяльність підприємств певною мірою залежить від обсягів і форм інвестицій, тому що останні формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі, а також визначають конкретні позиції країни на світових ринках. Від інтенсивності й результативності інвестиційних процесів залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя, побудова цивілізованого суспільства. Не розкриваючи всі чинники кризових явищ в економіці України, які склалися за останні 15 років, можна стверджувати, що відсутність дієвого механізму інвестування спричинила руйнівні процеси в економіці. Від обсягів, якості інвестицій та ефективності інвестиційного процесу значною мірою залежить доля вітчизняної економіки, зокрема й сільського господарства, яке потребує значних коштів на структурну перебудову і підвищення ефективності всіх форм господарювання.
Проблема інвестицій багатогранна й актуальна. Питанням інвестування присвячені праці провідних вітчизняних вчених: І.А. Бланка, В.В. Бочарова, Б.В. Губського, О.В. Мертенса, А.А. Пересади, О.М. Полякова, М.А. Садикова, А.С. Філіпенка, В.П. Савчука, М.І. Кісіля та інших. Серед праць зарубіжних вчених, які досліджували проблеми теорії інвестування, заслуговують на увагу праці В.П. Попова, В. Беренца, Л. Крушвітца, Л.Дж. Гітмана, М.Д. Джонка, В.Шарпа, Дж.Р. Хікса, М. Портера, Г.Бірмана й інших.
Проведений критичний аналіз літературних джерел виявив, що сучасні підходи до вирішення зазначеної проблеми ґрунтуються виключно на експертних методах, що знижує рівень об’єктивності отриманих результатів. Реалізація цих методів найчастіше пов’язана з труднощами організаційного характеру, які обмежують можливості оперативного вирішення завдань розвитку, оцінки та аналізу інвестиційних процесів на агропромислових підприємствах. Крім того, залишаються вкрай мало розробленими питання безпосереднього залучення інвестицій в сільському господарстві, вирішення різних проблем підвищення ефективності інвестиційного процесу у сільському господарстві в цілому та на регіональному рівні зокрема. Науково-теоретичне та практичне значення зазначених проблем зумовило вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження пов’язані з науковою темою Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (№ державної реєстрації U003195).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методологічних основ розвитку інвестиційного процесу в сільському господарстві.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
– дослідити економічний зміст інвестицій та інвестиційного процесу в сільському господарстві;
– удосконалити інвестиційний процес на основі кооперації та агропромислової інтеграції;
– обґрунтувати державне регулювання інвестиційного процесу в сільському господарстві;
– розробити організаційно-економічний механізм інвестування в сільському господарстві;
– визначити напрями підвищення ефективності залучення інвестицій у сільське господарство.
Предметом дослідження є розвиток інвестиційного процесу в сільському господарстві.
Об’єктом дослідження є інвестиційний процес в сільському господарстві.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії і практики дослідження інвестиційного процесу, законодавчі та нормативні акти, аналітичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики України.
У процесі дослідження використано такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану інвестування сільського господарства), монографічний (оцінка ефективності інвестиційних проектів), розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка інвестиційних проектів) та інші.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
вперше:
- запропоновано інвестиційну модель економічної взаємодії сільськогосподарських підприємств і держави, яка забезпечує підвищення ділової активності в сільському господарстві і економічної активності держави;
удосконалено:
- стратегію управління інвестиціями в сільському господарстві застосуванням механізму “конкурентної переваги” інвестиційних проектів за допомогою матриць Портера й Ансоффа;
- оцінку ефективності інвестиційних проектів виділенням етапів інвестиційного проектного циклу: визначення, розробка, експертиза, фінансове забезпечення, реалізація проекту, експлуатація і завершальна оцінка;
- методику визначення економічної ефективності від участі в інвестиційному проекті застосуванням інтегрального показника оцінки ефективності взаємодії підприємств у рамках агропромислової фінансової групи (АПФГ), що виражає інтегральний економічний ефект від залучення інвестицій в АПФГ;
дістало подальшого розвитку:
- поняття “інвестиційний процес”, що являє собою сукупність дій, які у певний період часу охоплюють процес створення інвестиційного товару на основі кругообігу інвестиційного капіталу.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення, висновки й пропозиції роботи використано у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Запорізької області щодо удосконалення інвестиційного процесу.
Основні концептуальні положення щодо застосування інвестиційної моделі економічної взаємодії сільськогосподарських підприємств і держави були використані в розробці регіональних програм стабілізації і розвитку АПК (довідка № 199/7 від 25.03.05 р.). Найважливіші результати досліджень з застосування механізму “конкурентної переваги” інвестиційних проектів за допомогою матриць Портера й Ансоффа використовуються сільськогосподарськими підприємствами Запорізького району (довідка № 427 від 21.05.05 р.). Методика визначення економічної ефективності від участі в інвестиційному проекті застосовується підприємствами Корпорації “Хортиця” (довідка № 156 від 28.08.05 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при викладанні таких курсів: “Економіка підприємств”, “Інвестування”, “Планування діяльності підприємств”, “Управління сільськогосподарським виробництвом” (довідка №177 від 17.09.05 р.).
Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Наука і освіта – 2004”, м. Дніпропетровськ (2004р.); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м. Запоріжжя (2004-2005 рр.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 12 статтях, опублікованих у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, з них 10 статей – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,7 обл.-вид. арк.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.
Повний обсяг роботи – 187 сторінок, з яких: 15 рисунків займають 9 сторінок, 18 таблиць – 15 сторінок, список використаних джерел (175 найменувань) – 15 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи. Викладено найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи інвестиційного процесу в сільському господарстві” встановлено, що розвиток сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі демократичного державотворення ґрунтується в основному на досягненнях науково-технічного прогресу, визначальна роль у якому належить прискоренню інвестиційної діяльності. Аналіз стану матеріально-технічної бази сільського господарства України у частині основних засобів свідчить про високий рівень їх руйнування. Значна частина виробничих приміщень і споруд, машин та обладнання, транспортних засобів багаторічних насаджень сільськогосподарських підприємств фізично, морально й економічно зношена і для їх відновлення необхідні значні обсяги інвестицій, які можна обчислити на основі даних про фактичну наявність основного капіталу та потребу підприємства в основних засобах під певну виробничу програму. В умовах стабільного розвитку економіки інвестиції відіграють важливу роль у здійсненні індивідуального і суспільного відтворення. Вони, по-перше, забезпечують економічне зростання економіки. По-друге, інвестиції дають можливість формувати структуру національної економіки, що відповідає вимогам ринкової кон’юнктури. По-третє, вони служать засобом для вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів. По-четверте, інвестиції використовуються суб’єктами господарювання для досягнення стабільності виробництва і конкурентоспроможності, а державою – для забезпечення економічного зростання й успішного вирішення соціальних проблем. По-п’яте, інвестиції необхідні для впровадження досягнень науково-технічного прогресу. По-шосте, вони допомагають забезпечити неухильний ріст рівня і якості життя як мети суспільства.
Інвестиційну діяльність можна розглядати як один з найважливіших ланцюгів зворотного зв’язку у відтворювальному процесі, що опосередкований впливом розподілу продукції на динаміку обмежених ресурсів – факторів виробництва. Суб’єктами інвестиційного процесу є всі суб’єкти економіки – підприємства, організації ринкової інфраструктури, домогосподарства, держава. Підприємства залучають інвестиції (інвестиційні ресурси) із внутрішніх і зовнішніх джерел та використовують їх у процесі своєї виробничо-господарської діяльності. Домогосподарства беруть участь в інвестиційному процесі, насамперед, через свої заощадження, збереження їх у банках і купівлю акцій підприємств. Домогосподарства також сприяють розвитку процесу за допомогою свого споживчого попиту на вироблені товари і спрямування у виробничу й інвестиційну сферу трудових ресурсів. Організації ринкової інфраструктури (банки, біржі, інвестиційні і страхові компанії) мобілізують і розподіляють інвестиційні ресурси. Держава не тільки розподіляє державні інвестиції, але і регулює економічні умови інвестиційної діяльності на макро- і мікроекономічному рівнях, забезпечує правову основу інвестиційної діяльності. Об’єктами інвестиційного процесу є інвестиції. Відображення інвестиційного процесу в умовах ринкових відносин може бути двостороннє: з погляду динаміки фізичних величин і з погляду фінансових показників.
Інвестиційний процес займає важливе місце в системі взаємозв’язків макроекономічних показників. При мікроекономічному підході багато аспектів інвестиційного процесу залишаються не розкритими. Це зумовлено рядом причин. По-перше, для суб’єктів не має принципового значення натуральна форма створюваного продукту – засіб виробництва чи предмет споживання. Для нього важлива капіталізація доходу, одержуваного в результаті реалізації будь-якого продукту, незалежно від його натуральної форми. По-друге, при підході до відтворення з погляду окремих суб’єктів господарювання весь його продукт виступає лише як сума вартостей без розподілу його на капітал і дохід. По-третє для суб’єкта, як правило, не існує проблеми товарно-грошової збалансованості, відповідності умов виробництва й умов реалізації. По-четверте, не всяка грошова сума може перетворитися в реальні інвестиції, якщо на ринку відсутні фактори виробництва.
Поняття “інвестиційний процес” містить у собі інвестиції (як ресурси) і інвестиційну діяльність (спрямовану на об’єкти інвестиційного процесу). Розглядаючи цей ланцюг, можна виділити основні етапи інвестиційної діяльності: 1-й етап – перетворення ресурсів у вкладення. Це є інвестування, тобто процес трансформації інвестицій в об’єкти інвестування. 2-й етап – завершення перетворень інвестицій в об’єкти інвестування, поява нової споживчої вартості. 3-й етап – реалізація кінцевої мети, одержання доходу від інвестування.
Цей ланцюг не закінчується третім етапом, він продовжується новим взаємозв’язком: дохід – ресурси, що відбиває процеси нагромадження, формування інвестиційного попиту. Таким чином, мова йде про кругообіг інвестицій. У даній інтерпретації інвестування розглядається як один з етапів інвестиційної діяльності. До достатніх умов для зростання інвестицій варто віднести, по-перше, помітне пожвавлення виробництва. Адже тільки зростаючий внутрішній попит та пропозиція здатні дати додаткові ресурси для капіталовкладень. По-друге, завершення фінансової стабілізації, причому не тільки на макро-, але, головним чином, на мікрорівні, тобто підвищення ліквідності виробництва і його реальне фінансове оздоровлення.
Інвестиційний процес на ринку інвестиційних товарів і послуг виступає у формі капіталу. Об’єкти інвестиційного попиту представлені на ринку у вигляді інвестиційних товарів і послуг. Суб’єкти ринку інвестиційних товарів і послуг реалізують інвестиційний попит та пропозиції, вступаючи в певні економічні взаємовідносини між собою. Це означає, що ринок інвестиційних товарів і послуг передбачає наявність двох сторін єдиного процесу, при здійсненні якого інвестиційний капітал представлений попитом, а пропозиція – інвестиційними товарами і послугами (рис. 1).
На підставі проведеного дослідження можна зробити висновок, що на сучасному етапі “інвестиційний процес” являє собою діяльність підприємства з розробки інвестиційного проекту відповідно до бізнес-плану, пошук інвесторів, укладання договорів на обсяги та строки залучення інвестицій, визначення напрямів їх освоєння та узгодження термінів їх повернення.
Рис. 1. Схема інвестиційного процесу в сільському господарстві
Відповідно, під “інвестиційним процесом” слід розуміти сукупність дій, які у певний період часу охоплюють процес створення інвестиційного товару на основі кругообігу капіталу. Рух від сформованих ресурсів до капіталів, визначає специфіку здійснення і державного регулювання інвестиційного процесу. Вона полягає, насамперед, у тому, що сам по собі обсяг інвестицій не є самодостатнім. Не менше значення має їх розподіл у галузі і сфери виробництва, у яких використання інвестицій дає найбільший ефект і повною мірою відповідає потребам та перспективам науково-технічного прогресу. По-друге, неправомірно пов’язувати економічне зростання і зміни у відтворювальному процесі тільки з інвестиціями. У дійсності останні є результатом дії складного комплексу різноманітних факторів відтворювального процесу. По-третє, у ринкових умовах механізм здійснення інвестиції одного процесу містить у собі безліч доданків, пов’язаних з формуванням, розподілом, перерозподілом і використанням інвестиційних ресурсів. У такій ситуації було б помилкою розглядати збільшення інвестиційних уливань як самодостатній фактор для подолання спаду виробництва й економічного зростання. Для вирішення цих та інших завдань важлива не тільки наявність інвестицій, але і те, яким чином господарська система здатна їх освоїти, не перетворюючи їх в об’єкт спекуляції й особистого збагачення, не допускаючи відпливу інвестицій з реального сектора економіки в торгову, банківську, фінансову сфери.
У другому розділі “Стан інвестиційного процесу в сільському господарстві” визначено, що для України як аграрної держави пріоритетним для інвестування повинно бути сільське господарство. Ця галузь є основним джерелом сировини, оскільки головним засобом виробництва сільського господарства є земля. Це основний виробник продуктів харчування та сировини, який має на сьогодні низькі потенційні можливості розвитку.
Як показав аналіз галузевої структури інвестицій, виходячи з критеріїв оцінки інвестиційної привабливості галузей економіки, інвестори не ризикують вкладати значні кошти в сільське господарство. Прямі іноземні інвестиції за видами економічної діяльності у 2004 р. становили: сільське господарство – 2,1%, харчова промисловість – 16,0% загального обсягу, внутрішня торгівля – близько 16%, інші галузі економіки – 47,7%, фінанси, кредит, пенсійне забезпечення, страхування – 8,1%. Найбільш пріоритетними й одночасно прибутковими сферами для іноземного інвестування є: впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби і птиці; оновлення та модернізація на базі нових технологій підприємств переробної та харчової промисловості, а також тих, що займаються заготівлею і збереженням зерна та іншої сільськогосподарської продукції; створення потужностей та сировинної бази для виробництва тари і пакувальних матеріалів; розвиток сільськогосподарського машинобудування та виробництво обладнання для масложирової, м’ясо-молочної, борошномельно-круп’яної та хлібопекарської промисловості; налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин і тварин; надання виробничих послуг сільськогосподарським та іншим агропромисловим підприємствам. Взаємовідносини галузей агропромислового комплексу повинні будуватися на інтеграційній основі. При цьому сільське господарство є об’єктом інвестування, а харчова промисловість – суб’єктом процесу інвестування. Харчова промисловість, інвестуючи сільське господарство, повинна стимулювати підвищення виробництва якісної сільськогосподарської продукції – сировини.
На регіональному рівні становлення ринкового простору здійснюється в дуже невизначених умовах, а саме: межі результативності законодавчої й виконавчої влади в управлінні регіональним розвитком поки що невеликі; відсутнє прогнозування ймовірних наслідків розвитку ринкових перетворень; відсутні ефективні концепції подолання негативних наслідків ретроспективних процесів; доступ до джерел інвестиційного капіталу серйозно обмежений, а самі джерела є незначними; основні інвестиційні умови для інвесторів в доступній для огляду перспективі досить примарні; будь-який інвестиційний проект в українську економіку пов’язаний із ризиком і передбачає компроміс між різними інвестиційними цілями; постійно порушується галузевий баланс України і баланс інтересів інвесторів. Механізм залучення інвестицій у сільське господарство є складовою частиною загального регіонального механізму мобілізації і спрямування інвестицій у галузі регіону. Цілісного, ефективного механізму залучення інвестицій в аграрний сектор економіки в регіонах ще немає. Причинами такого становища можна назвати не тільки недостатньо активну роботу регіональних органів управління з формування цього механізму, але і збитковість багатьох сільськогосподарських підприємств, слабкий розвиток регіональної ринкової інфраструктури, недостачу вільних фінансових коштів у більшості регіонів, незначну кількість високоприбуткових інвестиційних проектів у сільськогосподарському виробництві. Важливим елементом регіонального механізму залучення інвестицій є відібрані до реалізації інвестиційні проекти. Їх добір у ряді регіонів здійснюється на ярмарках інвестицій, у яких беруть участь основні інвестори. Як правило, відбираються до реалізації найбільш ефективні інвестиційні проекти з високою нормою прибутковості і зі швидким строком окупності.
У програмі ресурсного забезпечення обраних інвестиційних проектів зазначаються обсяги, структура, основні джерела і терміни залучення інвестицій у сільському господарстві Запорізького району (табл. 1).
Виділяються обсяги і терміни залучення інвестицій із внутрішніх і зовнішніх інвестицій, що направляються в продуктові, технологічні інновації чи в людський капітал певних галузей економіки конкретних підприємств. Ми пропонуємо механізми досягнення стійкого економічного стану сільськогосподарського виробництва за рахунок активізації інвестиційного процесу на рівні регіону. Алгоритм формування процесу поширення локальних завдань у середовищі первинних виробників сільськогосподарської продукції передбачає певну кількість етапів, що послідовно здійснюються на різних стадіях інвестиційного процесу. Передбачається, що весь процес формування й освоєння інвестиційного проекту розбивається на 10 стадій:
І стадія (формування інвестиційної програми) зводиться до оцінювання вірогідності інформації, що надходить. На ній відбувається: формування загальної мети інвестиційної програми; визначення концепції управління інвестиційним процесом; розробка стратегічних задумів інвестування; формування списку завдань, пропонованих до реалізації в масовому застосуванні; опис структури інвестиційного проекту й організації управління ним; визначення систем, що беруть участь у розробці й освоєнні інвестиційних проектів; вироблення процедур взаємодії структур і узгодження інвестиційних проектів.
ІІ стадія (дослідження інвестиційних можливостей) зводиться до оцінювання факторів, що впливають на масовість упровадження.
На ній здійснюється попередній відбір і вивчення думок керівників і технічних експертів з таких питань: відповідність проекту стратегічній меті інвестиційної програми в рамках передбачуваного обсягу інвестування; наскільки конкретний проект вписується в стратегічні задуми інвестиційної програми; наскільки обраний проект сприяє здійсненню прийнятої стратегії програми й об’єкта інвестування (технічна оснащеність); можливості підприємств щодо наявності необхідної кваліфікації для виконання проектів (кадрова оснащеність, управлінські можливості) та її набуття.
Таблиця 1
Впроваджені інвестиційні проекти у сільському господарстві Запорізького району Запорізької області
Назва проектів | Місце реалізації проекту | Чиста поточна вартість (NPV) | Всього NPV
2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р.
Проект ресурсоощадної технології вирощування овочів закритого ґрунту | СТОВ “Степне” | -22,0 | -42,6 | 122,8 | 232,4 | 204,6 | 495,1
Міні-комбікормовий завод, 2,5 т/год | СТОВ “Степне” | 0,0 | -155,0 | -68,2 | 600,5 | 1585,7 | 1963,0
Реконструкція молочнотоварної ферми з утриманням корів у коротких стійлах з лінією пастеризації (стерилізації) і фасування молока | АФГ “Славутич” | -713,0 | 805,9 | 709,4 | 624,5 | 549,7 | 1976,5
Застосування високоефективних багатокомпонентних ферментних систем у складі комбікормів з включенням до них зерна, жита (до 60%) і недолущеного ячменю (до 70%) | АФГ “Славутич” | 0,0 | 0,0 | -341,1 | -300,2 | 792,9 | 151,6
Реконструкція молочнотоварної ферми з утриманням корів у коротких стійлах з лінією пастеризації (стерилізації) і фасування молока | АСФГ
ім. Шевченка | -713,0 | 627,7 | 709,4 | 624,5 | 549,7 | 1798,3
Проект ресурсоощадної технології вирощування овочів відкритого ґрунту (150 га) | АСФГ
ім. Шевченка | -140,8 | 1022,9 | 1582,5 | 1393,1 | 1226,3 | 5083,9
Міні-комбікормовий завод, 2,5 т/год | АСФГ
ім. Шевченка | 0,0 | 0,0 | -204,6 | 600,5 | 1057,2 | 1453,0
Проект ресурсоощадної технології вирощування овочів відкритого ґрунту (100 га) | СТОВ “Кушугумське” | -70,4 | 1201,1 | 1057,3 | 930,7 | 819,3 | 3938,0
Проект ресурсоощадної технології вирощування овочів (50 га) | СТОВ “Україна” | 0,0 | 0,0 | -54,6 | 462,4 | 396,4 | 804,2
Реконструкція овочесховища на одночасне зберігання 10 тис. т картоплі, 3 тис. т капусти і 2 тис. т моркви | СТОВ “Україна” | -440,1 | -387,4 | 2046,4 | 2702,1 | 2378,6 | 6299,5
Реконструкція овочесховищ | СТОВ
ім. Чкалова | 0,0 | 0,0 | -68,2 | 48,0 | 42,3 | 22,1
Виробництво зелених кормів (8000 га) | СТОВ
ім. Чкалова | -220,1 | 77,5 | 68,2 | 60,0 | 52,9 | 38,5
ІІІ стадія (техніко-економічне обґрунтування запропонованих проектів) зводиться до оцінювання освоєння інвестицій на практиці і полягає у розробці техніко-економічних обґрунтувань попередньо відібраних інвестиційних проектів, що включає: проведення повномасштабного маркетингового дослідження попиту та пропозицій, сегментації ринку, ціни, еластичності попиту, основних конкурентів, маркетингової стратегії, програми утримання продукції на ринку тощо; підготовка програми випуску продукції; підготовка пояснювальної записки, що включає в себе дані попереднього обґрунтування інвестиційних можливостей (бізнес-проект).
IV стадія (відбір інвестиційних проектів) передбачає експертизу проектів з урахуванням ризику при остаточному їх відборі.
V стадія (підготовка контрактної документації за проектами) зводиться до оцінювання комплексності, визначення термінів і обсягів навчання кадрів, підготовки контрактної й вихідної, погоджувальної документації для реалізації відібраних під програму інвестиційних проектів, складання робочих креслень, кошторисів і графіків виконання робіт з окремих проектів, ув’язаних в єдину схему інвестування (нормування часу і коштів): підготовка тендерних торгів і підготовка за їх результатами контрактних угод; проведення переговорів з інвесторами з метою укладання договорів; тендерні торги на подальше проектування об’єкта і розробку технічної документації; підготовка проектно-кошторисної документації на стадії робочих креслень; визначення виробників і постачальників нестандартного технологічного устаткування; складання графіків реалізації проекту.
VI стадія (вивчення персоналу й одержання інвестицій) зводиться до підготовки і перепідготовки кадрів підприємств, одержання інвестиційного кредиту і перерозподілу його між проектами інвестиційної програми відповідно до сіткових графіків робіт з освоєння інвестицій.
VII стадія (здійснення будівельно-монтажних робіт) включає: нормування і планування робіт, складання графіків; налагодження устаткування; навчання персоналу; підготовка контрактної документації на постачання сировини, комплектуючих виробів і енергоносіїв; підготовка контрактів на постачання продукції; випуск дослідної партії продукції; поточний моніторинг основних показників ефективності, коректування графіків.
VIII стадія (експлуатація об’єкта) включає таке: сертифікація і маркування продукції; створення дилерської мережі; створення центрів сервісного обслуговування і ремонту; поточний моніторинг економічних показників створеного підприємства, виробництва, об’єкта та коректування графіків реалізації проектів; контроль і аналіз виконання робіт з наступним коректуванням процесу інвестування.
ІХ стадія (визначення інвестиційного доходу) зводиться до оцінювання ефекту від впровадження інвестицій, що визначається обсягом інвестиційного доходу, отриманого від реалізації інвестиційного проекту.
Х стадія (саморозвиток інвестиційної сфери регіону) передбачає подальший розвиток інвестиційної діяльності сільськогосподарського виробництва, що розширює інвестиційну сферу регіону.
У третьому розділі “Підвищення ефективності інвестиційного процесу в сільському господарстві” визначені джерела підвищення інвестиційної ефективності. Найбільш важливим джерелом підвищення ефективності при об’єднанні підприємств АПК є, на нашу думку, можливість організації широкого інформаційного обміну, що дасть змогу чітко координувати плани і графіки постачань сировини, матеріалів і напівфабрикатів, їх збереження, переробки і доставки кінцевої продукції споживачу.
Для виміру ефективності функціонування агропромислової фінансової групи необхідно визначити ефективність підприємств-учасників АПФГ. Для цього ми рекомендуємо використовувати показник “інвестиційна ефективність функціонування підприємства”. Для розрахунку цього показника ефективності використовується формула (1):
Е=, (1)
де Е – інвестиційна ефективність функціонування підприємства, %;
ІП – інвестиційний прибуток підприємства;
ВА – валові активи підприємства.
Для підприємств, що діють у рамках АПФГ, не менш важливо виміряти інтегральну ефективність від участі в інвестиційному проекті, тому що це основний інтегральний показник, що дає змогу оцінити – відповідають чи ні запланованим значенням обсяги виробництва кінцевої продукції при використанні всіх ресурсів технологічного ланцюга, а також оцінити, наскільки ефективна взаємодія підприємств у рамках агропромислової фінансової групи. Інтегральна ефективність функціонування АПФГ від участі в інвестиційному проекті показує, який інтегральний економічний ефект отриманий від залучення інвестицій в об’єднання. Для визначення інтегральної ефективності формула (1) представлена у вигляді:
Еі = , (2)
де Еі – інтегральна ефективність функціонування агропромислової фінансової групи в інвестиційному проекті, %;
ІПi – інвестиційний прибуток i-го підприємства;
ВАi – валові активи i-го підприємства;
п – кількість підприємств у АПФГ.
Таким чином, інтегральна ефективність діяльності агропромислової фінансової групи дорівнює результату ділення інвестиційного прибутку на сукупні активи. Порівнюючи отримане розрахункове значення з плановим, можна зробити висновок про те, наскільки підприємства-учасники групи відхилилися від планових показників у той чи інший бік. В таблиці 2 наведено обсяги грошових потоків по запланованим інвестиційним проектам в сільське господарство Запорізького району на період 2006-2010 року.
Таблиця 2
Заплановані інвестиційні проекти у сільське господарство Запорізького району з урахуванням передінвестиційних розрахунків
Назва проектів | Місце реалізації проекту | Чиста поточна вартість (NPV) | Всього NPV
2006 р. | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | 2010 р.
Міні-цех з лінією пастеризації | СТОВ “Степне” | -440,1 | 805,9 | 709,4 | 624,5 | 549,7 | 2249,4
Проект підвищення продуктивності с.-г. угідь на 15000 га | АСФГ
ім. Шевченка | -1320,4 | -2363,4 | -1930,4 | 5404,2 | 4757,2 | 4547,1
Проект технології вирощування овочів відкритого ґрунту (70 га) | СТОВ
ім. Чкалова | 0,0 | 0,0 | -54,6 | 187,3 | 164,9 | 297,7
Нам хотілося б зазначити, що для керівництва АПФГ значення показників ефективності необхідні для порівняння різних підприємств-учасників між собою незалежно від їх кількості і кількостей операцій технологічного циклу. У рамках АПФГ питання ефективності функціонування окремих підрозділів стає визначальним, оскільки від результатів діяльності складових залежить стан всієї системи – агропромислової фінансової групи.
Інвестиції здійснюються у вигляді постачань товарно-матеріальних ресурсів, енергообладнаної техніки, устаткування, добрив, пально-мастильних матеріалів, надання кредитів, а також шляхом розробки й освоєння конкретних проектів розвитку. Усе це направляється в рамках інвестиційної діяльності на 15 сільськогосподарських підприємств області.
Динамічний розвиток у ринкових умовах таких вертикально інтегрованих компаній, як агропромислові фінансові групи, цілком обґрунтований, насамперед, їх більш високою ефективністю порівняно з іншими формами. При об’єднанні в АПФГ учасники, як правило, прагнуть вирішити такі завдання: зменшити витрати виробництва, розподілу і збуту продукції та за допомогою цього досягти збільшення прибутку і віддачі від інвестицій, посилити свої конкурентні позиції на ринку, співпрацювати в рамках єдиного інвестиційного проекту.
Джерела підвищення ефективності тут дуже різноманітні. Інтеграція в рамках єдиної організаційної структури створить можливості для зменшення транспортних витрат, скорочення кількості виробничих операцій, зменшення витрат на утримання запасів. Умовно джерела підвищення ефективності від об’єднання підприємств можна поділити на 4 групи (рис. 2).
Рис. 2. Основні джерела підвищення інвестиційної ефективності в рамках інтеграції
Як показали аналіз і практика, форма власності не робить вирішального впливу на рівень економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Більш істотну роль відіграє форма господарювання. От чому головним аргументом у виборі тієї чи іншої форми господарювання повинні бути насамперед кінцеві результати, можливість робити на одиницю праці найбільша кількість якісної продукції при дотриманні нормативних витрат.
ВИСНОВКИ
1. Інвестиції можна розглядати як форму вираження економічних відносин. До найбільш важливих причин, які зумовлюють необхідність інвестицій, зараховано: закономірності розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення рівня потреб, поступальне зростання матеріальної і соціальної сфер економіки, прагнення до збільшення обсягів валового внутрішнього продукту і прибутку в економічній системі держави.
2. На сучасному етапі “інвестиційний процес” становить діяльність підприємства з розробки інвестиційного проекту відповідно до бізнес-плану, пошук інвесторів, укладання договорів на обсяги та терміни залучення інвестицій, визначення напрямів їх освоєння та узгодження термінів їх повернення. Відповідно, під “інвестиційним процесом” слід розуміти сукупність дій, які у певний період часу охоплюють процес створення інвестиційного товару на основі кругообігу капіталу.
3. Специфіка здійснення державного регулювання інвестиційного процесу полягає в тому, що сам по собі обсяг інвестицій не є самодостатнім. У ринкових умовах механізм здійснення інвестиційного процесу пов’язаний з формуванням, розподілом, перерозподілом і використанням інвестиційних ресурсів. Визначаючи стратегію подальшого розвитку України і формуючи адекватну сучасному етапу світового розвитку державну економічну політику, у тому числі й інвестиційну, треба враховувати, що сьогодні важливим є не тільки нарощування інвестиційних ресурсів, а й напрями їх використання. При цьому чим менше можливостей збільшення обсягу інвестицій, тим більшого значення набуває проблема орієнтації інвестиційного процесу на реалізацію домінуючих факторів економічного зростання.
4. Вивчення законодавчих основ та ефективної практики участі держави в економічних процесах дало змогу обґрунтувати активну інвестиційну модель економічної взаємодії сільськогосподарських підприємств і держави. Умовами здійснення цієї моделі взаємодії є: соціальне ринкове господарство; регульований сільськогосподарський ринок; можливість вибору ефективної форми власності; врахування процесів глобалізації економіки. Економічна активність держави як ділового партнера сільськогосподарських підприємств у пропонованій моделі включає: правове регулювання й інформаційну підтримку, що знижує витрати підприємств; інвестиції держави в людський капітал (освіта, охорона здоров’я, культура), які забезпечують економію соціальних витрат сільськогосподарських підприємств; економічне стимулювання ділової активності підприємств, що підвищує доступність інвестицій, збільшує збут і сприяє прискоренню обороту капіталу; регулювання діяльності галузей і підприємств інфраструктури, що сприяє зниженню витрат виробництва.
5. Інвестиційний проект становить цілеспрямовану організаційно-економічну систему, яка прагне до ефективного вкладення капіталу (як наявного, так і залученого). Виходячи з цього, “інвестиційний проект” розглядається як організаційно-економічна система, створена для реалізації ефективного залучення капіталу для досягнення поставленої мети. Таке визначення найбільш точно визначає сутність інвестиційного проекту, оскільки інвестиційний проект передбачає постановку цілей, планування, виконання, управління й аналіз.
6. Механізм досягнення стійкого економічного стану сільськогосподарського виробництва за рахунок активізації інвестиційного процесу на рівні регіону передбачає певну кількість послідовних етапів. Передбачається, що весь процес формування й освоєння інвестиційного проекту поділяється на 10 стадій: формування інвестиційної програми, дослідження інвестиційних можливостей, техніко-економічне обґрунтування запропонованих проектів, відбір інвестиційних проектів, підготовка контрактної документації за проектами, вивчення персоналу й одержання інвестицій, здійснення будівельно-монтажних робіт, експлуатація об’єкта, визначення інвестиційного доходу, саморозвиток інвестиційної сфери регіону.
7. Аналіз ефективності інвестиційних проектів дозволив визначити припустимий відносний рівень видатків, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Оцінка ефективності одного або декількох проектів з різним розподілом ефекту в часі залежить від рівня норми дисконту. Тому об’єктивний вибір її величини надзвичайно важливий для кінцевого результату, який визначає доцільність фінансування того чи іншого інвестиційного проекту.
При використанні власного капіталу її величина визначається рівнем депозитного відсотка по вкладах з урахуванням інфляції та ризику, який пов’язаний з інвестиціями. При нормі дисконту, меншій за депозитний відсоток інвестори віддають перевагу розміщенню грошових коштів у банку і не хочуть вкладати їх безпосередньо у виробництво. При нормі дисконту, більшій за депозитний відсоток відбувається переливання коштів у виробничі інвестиції, зростає ціна грошей і банківський відсоток за кредити.
8. Встановлено, що на інвестиційний процес у сільському господарстві, а також на підвищення ефективності й прибутковості впливають зміст і форми кооперації й агропромислової інтеграції. Організаційною формою розвитку міжгосподарського кооперування по горизонталі є утворення міжгосподарських підприємств і організацій. Поряд з кооперуванням й інтеграцією безпосередньо в сільському господарстві, розвиваються вертикальні зв’язки галузей із промисловістю.
Ефективність функціонування агропромислової фінансової групи визначається за допомогою показника інвестиційної ефективності. Для підприємств, які діють у рамках АПФГ, для визначення інвестиційної ефективності запропоновано виміряти інтегральну ефективність від участі в інвестиційному проекті. Цей показник дає змогу оцінити, відповідають чи ні запланованим значенням обсяги виробництва кінцевої продукції при використанні усіх ресурсів технологічного ланцюжка, а також те, наскільки ефективною є взаємодія підприємств у рамках агропромислової фінансової групи. Інтегральна ефективність функціонування АПФГ від участі в інвестиційному проекті показує, який інтегральний економічний ефект отриманий від залучення інвестицій в об’єднання.
9. Впровадження інвестиційних проектів у сільському господарстві передбачає: вдосконалення і впровадження нових технологій виробництва, поліпшення якості і зниження собівартості продукції, підвищення її конкурентоспроможності; розвиток переробки сільськогосподарської сировини з урахуванням раціонального розміщення виробництва сільськогосподарської продукції; встановлення взаємовигідних економічних відносин з партнерами (постачальниками товарно-матеріальних ресурсів і споживачами продукції) як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; формування оптового продовольчого ринку, створення зернової біржі регіонального рівня; розробку та реалізацію інвестиційних проектів із залученням внутрішніх і зовнішніх інвесторів.
10. На сьогодні основним напрямом розробки організаційно-економічного механізму інвестування в сільському господарстві є створення сприятливого економічного середовища, яке здійснюється через структурну перебудову, підтримку і захист сільськогосподарських підприємств регіону. Практика інвестиційної діяльності показує, що ефективність управління інвестиціями залежить не тільки від вибору ефективних напрямів інвестиційної політики, а й від вибору фінансово вигідних інвестиційних проектів сільськогосподарських підприємств. Ефективність інвестицій у цьому випадку розглядається з позицій одержання конкретного фінансового ефекту для підприємства та розраховується за допомогою кількісних методів фінансового оцінювання ефективності інвестиційних проектів, соціального та бюджетного ефектів для регіону.
11. Для вибору стратегії управління інвестиціями пропонується застосування механізму “конкурентної переваги” для інвестиційних проектів за допомогою матриць Портера й Ансоффа. При цьому вибір стратегії щодо прийняття рішень інвестиційного характеру ґрунтується на використанні формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Проведений аналіз показує, що при виборі стратегії управління інвестиціями в регіоні не можна залишати поза увагою такі обставини: прогнозування обсягів реалізації з урахуванням можливого попиту на продукцію; оцінювання припливу коштів по роках; оцінювання доступності необхідних джерел фінансування; оцінювання прийнятного значення ціни капіталу, використаного як коефіцієнт дисконтування.
12. Запропоновано блок-схему діяльності регіонального інвестиційного фонду на всіх стадіях проектного циклу з урахуванням можливості залучення коштів фінансових організацій або донорів. На стадії оцінювання відповідно до загальних критеріїв добору інвестиційного фонду проводиться процедура фінансового аналізу із застосуванням методики дисконтування грошових потоків і розрахунку показників фінансової ефективності проекту.
Величина чистого дисконтованого доходу являє собою ефект реалізації проекту чи фінансовий результат вкладень в інвестиційний проект. Цей аналіз не є повним, тому що необхідно в розрахунках брати до уваги екологічний фактор і тим самим одержати повну еколого-економічну оцінку здійснення інвестицій. Тому на стадії розрахунку еколого-економічної ефективності проекту відбувається його оцінювання за критерієм цієї ефективності, тобто визначається більший природоохоронний ефект при менших витратах. Для оцінювання ефективності інвестиційних проектів пропонується використовувати модифіковану формулу розрахунку загальної ефективності інвестицій у природоохоронні заходи.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Богданов С.М. Аналіз ризиків інвестування як визначний фактор ефективного управління ризиками // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 4. – С. 24–28.
2. Богданов С.М. Діяльність стратегічних інвесторів у сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 3. –С. 8–11.
3. Богданов С.М. Значення інвестицій для розвитку сільськогосподарського виробництва // Бізнес – Навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 86–90.
4. Богданов С.М. Особливості розвитку інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 31–36.
5. Богданов С.М. Основи розвитку інвестиційного ринку в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 2. – С.15–20.
6. Богданов С.М. Особливості залучення інвестицій у реальний сектор економіки регіону та їх вплив на економічну безпеку // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 6. – С. 21–25.
7. Богданов С.М. Сутність і необхідність інвестиційної діяльності підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 16–19.
8. Богданов С.М. Фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 22–27.
9. Богданов С.М. Розвиток інвестиційного процесу в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 1. – С. 21–25.
10. Богданов С.М. Аналіз інвестиційних проектів // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28 – 29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – Т. 2. – С. 124–125.
11. Богданов С.М. Власність на інвестиційні ресурси
