Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Богоявленська Юлія Вячеславівна

УДК 338 : 65.012.32 : 658

формування менеджменту на підприємствах зв’язку:

Праксеологічні засади

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Житомирському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Ходаківський Євгеній Іванович,

Державний агроекологічний університет

Міністерства аграрної політики України,

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Cахацький Микола Павлович,

Одеська державна академія будівництва і архітектури,

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри менеджменту і маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Коваленко Ольга Василівна,

Національний авіаційний університет,

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри маркетингу та ресурсозабезпечення

Провідна установа Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України,

відділ проблем розвитку і розміщення галузей соціальної сфери, м. Київ

Захист відбудеться “14” вересня 2006 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.816.03 Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова, за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова, м. Одеса, вул. Кузнечна, 1

Автореферат розісланий “7” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.А. Захарченко

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах функціонування соціально-орієнтованої ринкової економіки, посилення ролі та значення людського капіталу, розвитку інформаційних і телекомунікаційних технологій гостро виникла потреба розробки, удосконалення та застосування таких систем менеджменту, які в найбільшій мірі сприяють максимилізації результатів управлінської діяльності. У цьому зв’язку особливо актуального значення набуває використання саме праксеологічного підходу, оскільки такий підхід генералізує управлінські рішення у відповідності до потреб життєдіяльності людини.

Дослідження у галузі праксеології та використання її засад в економіці, менеджменті та соціології проводились вітчизняними та зарубіжними вченими, про що свідчать роботи Т. Котарбінського, Т. Пщоловського, К. Войтили, Л. фон Місеза, В. Гаспарського, Дж.П. Ганнінга, Х.-Х. Хоппа, Д. Муеллера, М.А. Балудянського, Т.Ф. Степанова, І.В. Вернадського, М.І. Зібера, С.А. Подолинського, І.Я. Франка, М.І. Туган-Барановського, Є.Є. Слуцького та ін., які довели перспективність даного напрямку наукової методології.

Широка експансія менеджерської наукової думки на Україні започаткована в школах В. Терещенка, І. Ушачова, Й. Завадського та продовжена у працях професорів управлінської науки М. Клименюком, М. Маліком, М. Сахацьким, В. Куценко, О. Коваленко, О. Крушельницькою та ін.. У працях М.Я. Сацкова, С.Й. Вовканича, С.М. Злупка, Є.І. Ходаківського знайшли відображення окремі аспекти досліджень процесу управління підприємством у праксеологічному контексті і, як відзначають самі дослідники, в їх роботах існує немало невивчених та суперечливих проблем. Все це визначило потребу не лише узагальнення теоретичних аспектів праксеології, а й практичного застосування й апробації праксеологічних засад, покращення функціонування менеджменту, особливо в таких насичених управлінськими технологіями галузях, якою є зв’язок.

Наявність проблем психоінтеграції в колективах, валентності результатів і рівня оплати праці, соціально-економічного узгодження засвідчують дані поглиблених досліджень у напрямках активізації мотиваторів управління персоналом на підприємствах зв’язку О.С. Редькіна, В.М. Орлова, А.В. Кузьмінова, Ф.З. Мардаровського, Т.І. Лозової.

Про нагальну потребу покращення менеджменту на вітчизняних підприємствах зв’язку свідчать можливості досі нереалізованої активізації людської діяльності, яка б базувалась на бажанні працюючих, адаптації управлінських рішень до потреб життєдіяльності, їх генералізації у відповідності очікувань респондентів, з метою наближення до максимально можливого рівня ефективності управлінського процесу. У галузі зв’язку ці питання залишаються практично не дослідженими. Зазначені обставини обумовлюють актуальність теми дослідження. Складність, багатоаспектність і недостатня пропрацьованність цілого ряду теоретичних та емпіричних питань управління, об’єктивна необхідність їх наукового осмислення і комплексного аналізу визначили вибір цілей, завдань, структури і змісту дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, виконаних автором згідно тематичного плану кафедри менеджменту та маркетингу Житомирського державного технологічного університету, планів Житомирської філії ВАТ “Укртелеком” і Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Житомирської обласної державної адміністрації. Дослідження пов’язане з темою Житомирського державного технологічного університету “Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації – 0102V006355), в межах якої автором розроблено методичні основи формування менеджменту на підприємствах зв’язку, використовуючи праксеологічний інструментарій.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методичних і практичних засад щодо формування менеджменту на підприємствах зв’язку, спрямованих на підвищення ефективності їх діяльності, в контексті праксеології.

Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення наступних основних задач:

- конкретизувати сутність праксеологічного підходу до формування менеджменту на підприємствах, можливості його застосування в сучасних умовах функціонування соціально-орієнтованої економіки;

- визначити місце, роль і завдання праксеологічного підходу в менеджменті та напрями практичної презентації праксеології у галузях науки управління;

- здійснити аналіз діяльності підприємств зв’язку, виявити основні фактори, що визначають формування їх менеджменту, механізми взаємодії та ефективність управління;

- розробити рекомендації щодо удосконалення системи критеріїв оцінки рівня ефективності управління, здійснити аналіз функціонування менеджменту на підприємствах зв’язку;

- виконати методичне забезпечення формування менеджменту на основі математичної інтерпретації праксеології та визначення ступеня адекватності застосування організаційним структурам і цілям управління;

- розробити модель людської дії та праксеологічну модель мотивації персоналу як суттєвого фактора підвищення ефективності управлінської діяльності підприємств зв’язку;

- обґрунтувати загальну праксеологічну модель управління підприємством і механізм її застосування у практику управління підприємствами зв’язку.

Об’єктом дослідження є процеси управління підприємствами зв’язку в контексті кадрового менеджменту та застосування праксеологічних засад щодо підвищення його ефективності.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади формування, застосування і удосконалення на основі праксеології систем менеджменту на підприємствах зв’язку.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження виступають праксеологічні постулати щодо пізнання різних наукових явищ і процесів, у безперервному розвитку і взаємозв’язку, та позитивним вектором максимального втілення в конкретний результат людської діяльності, а також об’єктивні закони економіки, законодавчі та нормативні акти України.

В процесі дослідження застосовані загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема, абстрактно-логічний і монографічний методи використовувалися при визначенні суті праксеологічних засад формування менеджменту, їх змісту та структури. Логічно-конструктивний метод, аналіз, узагальнення, структурування, формалізація застосовані у дослідженні методологічних засад формування менеджменту. Статистико-економічні методи, обстеження, спостереження, інтерв’ювання використані при аналізі існуючої системи менеджменту. Економіко-математичні методи моделювання використані при розробці математичної праксеологічної моделі формування систем менеджменту на підприємствах зв’язку.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним результатом дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень, які спрямовані на розв’язання конкретного наукового завдання щодо використання праксеологічних засад до формування менеджменту на підприємствах зв’язку. Наукова новизна результатів дисертаційної роботи полягає в наступному:

вперше:

-

-

удосконалено:

-

-

набули подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні методичних положень, які поглиблюють теорію і практику праксеологічних засад формування менеджменту на підприємствах зв’язку. Наукові висновки та пропозиції використані в діяльності Житомирської обласної державної адміністрації (довідка №844/01 від 26.04.2006 р.). Результати дисертаційного дослідження впроваджені та використовуються в діяльності Житомирської філії (ЖФ) ВАТ “Укртелеком” (довідка №21-01-01/292 від 27.04.2006 р.), Житомирської дирекції (ЖД) УДППЗ “Укрпошта” (довідка №01-318 від 04.03.2006 р.), ЖФ ЗАТ “Український мобільний зв’язок” (довідка №05-1011 від 03.05.2006 р.), ЖФ ДП “Український державний центр радіочастот” (довідка №22-02-14/462 від 20.04.2006 р.). Наукові розробки також використовуються у навчальному процесі ЖФ ПВНЗ “Європейський університет” при викладанні дисциплін “Основи менеджменту”, “Управління персоналом”, “Особиста тактика менеджера” (довідка №177 від 19.04.2006 р.). Матеріали дисертаційного дослідження застосовано в навчальних посібниках “Економіка та менеджмент праці”, “Економіка та менеджмент праці (праксеологічний аспект)” і навчально-методичному посібнику “Праксеологічні підходи в менеджменті”. Результати дослідження можуть бути використані для викладання курсів “Психологія управління”, “Мотивація праці”, “Економіка праці”, підвищення кваліфікації фахівців з менеджменту, кадрів, організації праці, а також Міністерством транспорту та зв’язку України при вирішенні питань формування менеджменту на підприємствах галузі та як підґрунтя у визначенні ролі зв’язку в економіці країни та оцінки його взаємозв’язків з іншими виробничими секторами в процесі розробки заходів державної економічної політики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною завершеною науковою працею. Основні наукові результати отримані автором самостійно.

У наукових працях, що опубліковані в співавторстві, автору належить: у роботі [1] – визначення складових праксеологічного підходу у менеджменті; в [2] – виявлення, аналіз і шляхи вирішення проблем і протиріч у менеджменті, сформульовані людино-етичні аспекти; в [3] – визначення основних категорій праці, побудова структури сучасних теорій мотивації праці. Обсяг друкованих аркушів у цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації та результати проведених досліджень були апробовані та схвалені на 11 міжнародних науково-практичних (МНПК), науково-практичних (НПК), наукових (НК) конференціях: ІІІ МНПК “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (Житомир, 2001), 67-й НК студентів, аспірантів і молодих вчених УДУХТ (Київ, 2001), МНПК “Сучасна концепція маркетингу і її реінтерпритація в умовах перехідного суспільства” (Харків, 2001), НПК “Наука. Молодь. Полісся – 2001” (Житомир, 2001), МНПК “Молодь – Громадські організації – Громадянське суспільство” (Київ, 2001), ІХ МНПК “Построение информационного общества: ресурсы и технологии” (Київ, 2002), Міжнародному молодіжному економічному форумі (Київ, 2003), VIII МНПК “Системы и средства передачи и обработки информации” (Одеса, 2004), Всеукраїнській НПК “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (Житомир, 2004), ХХХ НК, присвяченій 45-ій річниці ЖДТУ (Житомир, 2005), VI МНПК студентів та аспірантів “Зовнішньоекономічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” (Київ, 2006).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 22 наукових працях, у тому числі 3 посібника у співавторстві. За результатами виконаного дослідження у спеціальних наукових фахових виданнях, що включені до переліку ВАК України, опубліковано 8 одноосібних праць, 11 публікацій – у збірниках наукових конференцій. Загальний обсяг наукових праць становить 54,03 друкованих аркуші, з них належать особисто автору – 28,73 друкованих аркуші.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи складає 192 сторінки комп’ютерного тексту, містить 8 таблиць, 31 рисунок, 101 додаток. Список використаних джерел включає 148 найменувань і займає 11 сторінок.

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовані мета і задачі дослідження, визначено предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значимість.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади праксеологічного вчення і можливості його застосування у менеджменті” досліджується роль праксеологічних засад в управлінні підприємством; на основі аналізу наукових робіт розкриваються теоретичні та методологічні основи праксеологічного вчення, досліджується взаємозв’язок праксеологічного підходу з менеджментом. Аналізуються існуючі праксеологічні теорії та дається наукове обґрунтування необхідності використання праксеології у сучасному менеджменті підприємств зв’язку.

Дослідження гносеології праксеології засвідчили, що семантичні корені слова “праксеологія” походять від латинських слів:

Praxeology = praxis + -o- + logos,

де рraxіs: 1) застосування або використання знань або навичок; практика, як відмінність від теорії; 2) характерна риса, властивість, або звичка, умовність, традиційність; logos – наука.

В перекладі з грецької “рraxіs” (“праксіс”) означає “дія”.

Встановлено, що виникнення та походження терміна “праксеологія” сягає 1890 р., коли він вперше був використаний французьким вченим, філософом A. Еспінасом у його статті “Les Origines de la technologies”, яка була розміщена у журналі “Revue Philosophic”. Він також є засновником концепції створення окремої наукової гілки – науки про форми дії, що виступають у всіх галузях життя, яка прагне бути корисною. Друге народження праксеології відбулося у 1926 р. завдяки публікації Є.Є. Слуцького “Запіскі соціяльно-экономічного відділу” на німецькій і українській мовах. Вчений не залишив пояснень щодо запозичення ним чи самостійного конструювання терміну “праксеологія”. Аналіз переконує, що йшлося в цілому про теорію цілеспрямованої дії. Відтак, встановлено, що вітчизняна праксеологія має власне історичне підґрунтя.

Предметом праксеології є людська дія, закономірності та тенденції практичної діяльності людини, методом – методологічний апріоризм. Метою будь-якого управління, з позиції праксеології, є людина.

Досліджуючи минуле і теперішнє праксеології, визначаючи перспективи її розвитку, можна відмітити, що цьому науковому напрямку відводиться важлива роль в якісному оновленні менеджменту. Схематично процес взаємодії праксеології та менеджменту представлений на рис. 1.

Рис. 1. Взаємодія праксеології та менеджменту

Основу аналізу взаємодії праксеології з менеджментом також становлять наступні засади. Сучасна праксеологія розглядає діяльність з погляду ефективності, для чого вона має бути результативною, продуктивною, адекватною, надійною і послідовною. Завдання праксеології – розробка норм максимальної доцільності (діяльності), а відтак, ефективності управління і формування менеджменту. У рамках праксеології ефективність як наукова категорія розглядається стосовно результатів діяльності, її способу, ступінь ефективності якого прямо пропорційний ефективності даної діяльності. Доцільність є основним критерієм успішності дії. Чим краще дія пристосована до всієї суми наявних обставин і робиться з використанням наявних у індивідуума знань, тим вона раціональніша. Характер знання, що залучається для здійснення вчинку, відображує ірраціоналізм дії.

Даний методичний підхід орієнтує проводити дослідження з позиції оптимальності використання наявних засобів для досягнення управлінських цілей і передбачає наукове розв’язання багатьох питань, які при традиційному підході до визначення сутності праксеологічного підходу не розроблялися. Ці питання тісно пов’язані з процедурою оптимізації функціонування процесу управління в цілому і кожного елемента його структури зокрема.

Термін “праксеологічний підхід” у менеджменті використовується для характеристики результативності діяльності в сфері управління. Його сутність полягає у практичному використанні знань, властивостей, та характерних рис у відповідності до теорії людської дії.

Праксеологічний підхід до формування менеджменту (ППФМ) – це складна, багатогранна категорія, яка відображає характерні особливості економічних, соціальних, психологічних, технологічних та інших явищ. Існуючі положення ґрунтуються на врахуванні його соціально-економічної природи. В процесі управління ППФМ виконує мотиваційну, аксіологічну, нормативну, прогнозно-прагматичну, індикаторно-інформаційну і регулятивну функції. Методичною основою праксеологічних засад до формування менеджменту (ПЗФМ) є визначення їх змісту, який виступає підґрунтям для формування системи показників і критеріїв. Зміст ПЗФМ детермінується основними об’єктами та цілями системи менеджменту, він був сформований в межах запропонованого методичного підходу до його визначення у двох вимірах: щодо ефективності, яка проявляється в характеристиках процесу управління, та ефективності, що визначається в його результатах. Проведене теоретичне дослідження виступило підґрунтям розробки аналітичної частини дисертаційної роботи.

Другий розділ дисертаційної роботи “Дослідження стану та аналіз ефективності функціонування менеджменту на підприємствах зв’язку” присвячений дослідженню стану формування менеджменту на підприємствах зв’язку Житомирської області та аналізу ефективності функціонування їх систем менеджменту з метою вдосконалення механізму управління галуззю зв’язку області. Визначено засади організації дослідження формування менеджменту на підприємствах зв’язку Житомирської області. Це дозволило охарактеризувати сучасну практику формування менеджменту на галузевих підприємствах області.

У роботі з’ясовано, що зв’язок є галуззю, що динамічно розвивається, займає одне з провідних місць в економіці України і забезпечує задоволення потреб споживачів у телекомунікаційних послугах та послугах поштового зв’язку. Основними ланками, що забезпечують інформаційні зв’язки є підприємства галузі (підгалузей) зв’язку та їхні структурні підрозділи. Встановлено, що криза кінця минулого століття, яка негативно позначилась на стані підприємств зв’язку, обумовила домінування пасивних і реактивних орієнтацій у комплексі заходів із функціонування менеджменту на підприємствах зв’язку. З іншого боку, відсутність досвіду управління соціально-економічними процесами за нових умов господарювання призвела до високого рівня авантюристичності управлінської політики у зв’язку.

Становлення ринкової економіки спричинило зміну парадигми управління підприємствами зв’язку, підвищило значимість заходів стратегічного характеру, концептуальна основа яких формулюється в межах політики організаційного розвитку. Системи менеджменту підприємств зв’язку України належать до соціальних систем. Порівняно з іншими їх видами вони характеризуються відповідною складністю, їм притаманна істотна невизначеність функціонування і наявність меж керованості. В останнє десятиріччя проблеми, пов’язані з кардинальними економічними перетвореннями в державі, позначилися на їх формуванні, вони зазнали значних структурних змін. Результати дослідження показали, що існуючі системи характеризується розмитим розподілом повноважень між всіма органами влади і неузгодженістю внутрішніх зв’язків взаємодії та підлеглості. Все це знайшло відображення і в змісті регулюючого впливу держави на розвиток галузевого виробництва.

Проведений аналіз ефективності управління на матеріалах підприємств зв’язку Житомирської області дозволив не лише визначити проблеми досліджуваної галузі, але й виявити причини їх виникнення, які в більшій своїй частині криються саме в процесі управління виробництвом. У сучасних джерелах інформації про соціально-економічний стан розвитку регіону часто вдаються до абсолютизації окремих показників при відсутності комплексного підходу, що приводить до необ’єктивного і часто кон’юнктурного аналізу ефективності управління підприємствами зв’язку.

Рівень результативності виробництва найбільш комплексно характеризує ефективність використання виробничого потенціалу та зовнішніх можливостей. Даний критерій визначається чисельною системою показників, основні з яких у межах здійснюваного аналізу наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Основні результативні показники господарської діяльності підприємств зв’язку

Житомирської області

Показники | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 2005 р. у % до 2001 р.

Дохід (виручка) від реалізації послуг, млн. грн. | 115,5 | 143,5 | 168,8 | 203,2 | 298,6 | у 2,6 р.б. | Чистий дохід (виручка) від реалізації послуг, млн. грн. | 96,6 | 119,8 | 141,0 | 169,4 | 249,2 | у 2,6 р.б.

Операційні витрати, млн. грн. | 85,9 | 99,9 | 122,6 | 147,0 | 223,4 | у 2,6 р.б.

Фінансовий результат до оподаткування,

млн. грн. | 13,4 | 23,5 | 20,2 | 18,7 | 26,8 | у 2,0 р.б. | Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, млн. грн. | 12,8 | 9,7 | 6,5 | 7,6 | 8,2 | 64,1 | Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, млн. грн. | 0,8 | 0,7 | 12,7 | 7,7 | 9,7 | у 12,1 р.б. | Кількість прибуткових підприємств, % | 80,0 | 60,0 | 66,7 | 83,3 | 75,0 | 93,8 | Кількість збиткових підприємств, % | 20,0 | 40,0 | 33,3 | 16,7 | 25,0 | 125,0 |

Найбільш динамічно на ринку послуг розвивається мобільний зв’язок. За результатами роботи, у 2005 р. доходи підприємств зв’язку області всіх форм власності від надання послуг склали 298,64 млн. грн., у тому числі населенню – 135,98 млн. грн.. Найбільш питому вагу складають послуги телефонного (48%), мобільного (32%) та поштового зв’язку (13%).

Протягом 1-го кварталу 2006 р. продовжувалося зростання обсягів послуг зв’язку і подальший розвиток телекомунікацій та мереж поштового зв’язку, збережена загальна позитивна тенденція підвищення ефективності діяльності підприємств галузі.

Визначальне місце зв’язку в Україні обумовлює важливість його подальшої переорієнтації на основі пріоритетного розвитку новітніх технологій (Dect-стандартів, TDMA, ISDN, ADSL, Wi-Fi, Wi-Мах, тощо). Такі зрушення вимагають удосконалення менеджменту на підприємствах зв’язку на основі об’єктивної оцінки його поточного стану.

Системи менеджменту підприємств зв’язку характеризуються частими структурними змінами – оптимізацією організаційних структур підприємств. Проведений аналіз ефективності управління на матеріалах підприємств зв’язку Житомирської області засвідчив, що необхідність таких оптимізацій були зумовлені необхідністю концентрації управління (централізації).

Тривалий процес реорганізаційних змін негативно позначається на головному ресурсі підприємств зв’язку – на працівниках, про що свідчать результати проведеного соціального дослідження (табл. 2). Відтак, знижується й ефективність управління підприємствами в цілому. Реформування галузі зв’язку та проблеми та протиріччя, що випливають з неї, визначають необхідність подальшої активізації людського фактора. Необхідність даного підходу є наслідком розуміння такого чинника управління, як узгодження і задоволення індивідуальних, колективних і суспільних інтересів у процесі надання та отримання послуг зв’язку.

Таблиця 2

Визначення впливу реорганізаційних процесів на головний ресурс підприємства – працівників, % |

В цілому | Кваліфікаційний рівень | Рівень доходу | Вікові групи | Стать

керівники | професіо-нали | фахівці | техслуж-бовці | робіт-ники | до 165 | 165-195 | 195-225 | 225-250 | 250-300 | 300-400 | 400-500 | 500- 750 | 750- 1000 | 1000 і більше | 18-25 | 26-35 | 36-45 | 46-55 | 56 і більше | чоловіча | жіноча

фінансово (матеріально) | 28,68 | 4,41 | 3,68 | 13,24 | 5,15 | 2,21 | 0,74 | 0,74 | 0,00 | 0,74 | 1,47 | 3,68 | 4,41 | 11,76 | 4,41 | 0,74 | 2,94 | 3,68 | 8,82 | 11,76 | 1,47 | 12,50 | 16,18

морально (психологічно) | 51,47 | 5,15 | 11,03 | 28,68 | 2,94 | 3,68 | 0,00 | 1,47 | 0,00 | 0,00 | 2,94 | 5,88 | 13,97 | 22,79 | 4,41 | 0,00 | 11,03 | 5,88 | 8,82 | 22,06 | 3,68 | 28,68 | 22,79

зовсім не вплинули | 19,85 | 2,94 | 2,21 | 10,29 | 0,00 | 4,41 | 0,74 | 1,47 | 0,00 | 0,00 | 2,94 | 0,74 | 5,88 | 2,94 | 5,15 | 0,00 | 5,15 | 5,15 | 5,15 | 3,68 | 0,74 | 11,76 | 8,09

Результати аналізу показали, що триваюча оптимізація існуючих систем менеджменту має в основі матеріальний характер – економія коштів на заробітну платню та відповідне зменшення відрахувань до бюджету. Станом на 01.01.06 р. заборгованості по виплаті заробітної плати та по платежах до бюджетів усіх рівнів на підприємствах основної діяльності немає.

Результати проведеного автором опитування дозволяють стверджувати про недостатньо високу ефективність менеджменту на підприємствах зв’язку області, а також про обмеженість активних, раціональних та функціональних орієнтацій в її межах. Зокрема, в ході дослідження з’ясовано, що характер управлінської політики визначається реактивними та превентивними ознаками, а її тип є логіко-індуктивним. Це зумовлюється обмеженістю знань базових теоретичних засад теми суб’єктами управлінської політики, домінуванням у системі управлінських заходів технократичних процедур, недостатньою увагою до динаміки зовнішнього та внутрішнього ринку, а також замалою орієнтацією позицій кадрової політики на стратегічні орієнтири розвитку підприємств.

Сьогодні у галузі зв’язку пріоритетною є стратегія динамічного зростання. За таких умов трансформація моделі управлінської політики з метою відтворення її логіко-дедуктивного типу є вкрай важливим завданням, можливість ефективного розв’язання якого значною мірою обумовлюється станом і тенденціями розвитку ринку праці. Тому в роботі з’ясовано тенденції його розвитку, в тому числі проаналізовано динаміку попиту та пропозиції на ринку праці.

Контекст ППФМ на підприємствах зв’язку характеризується низкою проблем, які опосередковано проявляються в рівні використання необхідних механізмів мотивації діяльності працівників, врахуванні їхньої думки при прийнятті управлінських рішень, що суттєво знижують дієвість даного підходу, не дозволяючи йому в повній мірі реалізовувати свої функції.

Результати проведеного соціологічного дослідження засвідчують, що однією з головних перешкод підвищення дієвості використання ППФМ виступає недостатня розробка його методичних аспектів, зокрема, процедурних питань. Аналогічний висновок випливає і з проведеного узагальнення теоретичних розробок науковців. На теперішній час відсутня ґрунтовно розроблена комплексна процедура використання ППФМ, особливо на підприємствах зв’язку, яка б системно охоплювала всі основні об’єкти останньої: систему (підсистему) управління, підрозділи (органи) управління й управлінський персонал. Аналіз проведеного соціологічного дослідження в частині оцінки сучасного стану галузі зв’язку дав результати, представлені на рис. 2, які свідчать, що триває процес зміни існуючої системи мотивації та підходів щодо поведінки працівника.

Рис. 2. Оцінка працівниками підприємств зв’язку сучасного стану галузі

Серед опитаних респондентів актуальність управлінських змін адаптивно до бажань самих працівників найбільше усвідомлюють співробітники середньої та, навіть, нижчої ланок, оскільки аксіологічна діяльність є мабуть чи не пріоритетним напрямом їх роботи. Керівники ж підприємств (підрозділів) у цьому питанні виявили більшу стереотипність мислення. Недостатній рівень підготовки та перепідготовки працівників, в тому числі сучасних управлінців, до практичної діяльності багато в чому обумовлений недостатнім рівнем їх професійної підготовки. Відтак, працівнику нестачу знань, вмінь і навичок доводиться компенсовувати в процесі набуття досвіду, який формує сама практика діяльності.

Доведено, що саме праксеологічний підхід взмозі вирішити наявні проблеми. Проведені дослідження дозволили сформувати парадигму формування менеджменту на підприємствах зв’язку.

Третій розділ дисертаційної роботи “Праксеологічні моделі менеджменту на підприємствах зв’язку та методичні аспекти їх застосування” присвячений використанню отриманої інформації щодо стану формування менеджменту на підприємствах зв’язку та потенційних резервів управлінської діяльності. У розділі запропоновані: модель людської дії, праксеологічна модель мотивації, праксеологічна модель управління підприємством, математична модель систем менеджменту на підприємствах зв’язку на основі праксеологічного підходу й алгоритмічне забезпечення її побудови. Розроблені моделі є інструментами реалізації механізмів управлінських впливів та обґрунтуванням методик їх реалізації як дій щодо вирішення проблем у системах менеджменту на підприємствах зв’язку області.

Викладено пропозиції автора щодо оптимізації організаційних структур управління у відповідності до розробленої математичної моделі системи менеджменту на основі праксеологічного підходу. Доведено, що усунення виявлених у процесі соціально-економічного дослідження недоліків практики управлінської політики підприємств необхідно провести на основі використання комплексного підходу. Недотримання цієї вимоги обумовлює недієвість розроблених заходів та активізує широкий спектр мікрополітичних тенденцій у соціальній системі виробничої організації. В дисертації з’ясовано, що базисом оптимізації має виступити використання науково обґрунтованих методичних засад, зміст яких відповідатиме поліморфній сутності даного соціального феномену.

Організаційну структуру з позиції математики можливо описати за допомогою квадратної матриці , де кількість стовпчиків і кількість рядків відповідають кількості організаційних рівнів, а її елементами є деякі числові характеристики інтенсивності потоку керуючої інформації від -го рівня до -го. Розглянемо матрицю , елементами якої є номери організаційних рівнів, розташовані циклічно (у першому рядку стоять числа від 1 до , у другому – від 2 до , , і т.д.): |

(1)

де – система менеджменту, n – кількість рівнів в ієрархії управління.

Ефективною є така модель системи менеджменту, у якій визначник матриці – додатній. Це є математична модель системи менеджменту на основі праксеологічного підходу.

Запропонована нова математична модель систем менеджменту в рамках математичної інтерпретації праксеології обґрунтовує доцільність її застосування при формуванні систем сучасного менеджменту. Проведено її співставлення з реальними організаційними структурами управління підприємств.

Вирішення проблеми побудови моделі людської дії та праксеологічної моделі мотивації полягає у закладенні методичних і методологічних положень економіки, праксеології та філософських першоджерел менеджменту в їх основу. Отримані результати наукових досліджень засвідчили, що теорії праксеології й економічної науки дійсні для всіх людей, для будь-якої людської діяльності безвідносно до мотивів, причин і цілей, які лежать в її основі. Людина сама вибирає, визначає та намагається досягти цілей; праця є одним із засобів для їх досягнення. Зазначені положення дозволили розробити модель людської дії, яка має відповідне алгоритмічне забезпечення (рис. 3).

Рис. 3. Модель людської дії

Організаційно-методичне забезпечення застосування ПЗФМ у механізмі управління підприємствами зв’язку області здійснюється шляхом застосування праксеологічної моделі мотивації. Об’єктивним джерелом мотивації є потреби. Розроблена апріорна модель потреб з точки зору праксеології поділяє мотиви на такі, що обумовлені раціональною дією, та такі, що обумовлені ірраціональною дією. При цьому пріоритет жодному із цих видів раціональності не віддається (адже людська діяльність завжди необхідно раціональна).

Побудована на її засадах праксеологічна модель мотивації, розділяє мотиви на раціональні та ірраціональні, та проводить їх відповідне ранжування з метою встановлення їх пріоритетності для цілей мотивації. Первісними є “базові” потреби дії, які в праксеології визначені як раціональні. Другий вид потреб – “вищі” потреби, які в праксеології визначені як ірраціональні. Праксеологічна модель мотивації представлена на рис. 4.

Рис. 4. Праксеологічна модель мотивації

Узагальнюючи складові праксеологічної парадигми мотивації, в роботі побудована праксеологічна модель мотивації, яка є складовою механізму управління підприємствами зв’язку області. Вона сприяє створенню умов для підвищення ефективної діяльності галузевих підприємств, спрямована на найповніше задоволення потреб області у послугах зв’язку.

У практичній аксіологічній діяльності забезпечується висока дієвість праксеологічної моделі мотивації через те, що без розуміння мотивів і потреб людини ефективне управління нині не можливе. При цьому сутність моделі в системах управління підприємствами зв’язку віддзеркалює положення працівника як особистості зі своїм соціально-психологічним обличчям, дієздатністю та значимістю. Враховуючи, що розроблена модель ґрунтується на потребах і пов’язаних з ними факторах, які визначають поведінку людини, у менеджменті дана теорія може зайняти місце у переліку змістовних теорій мотивації.

Інша розроблена модель людської дії з позиції оцінки доцільності й адекватності застосовуваних процедур дозволяє адекватно встановити, які засоби обираються для досягнення цілей (праксеологічний підхід), та яким чином людина розподіляє зусилля для досягнення різних цілей і як обирає певний вид поведінки (менеджерський підхід). Основні положення процесуальних теорій мотивації знайшли своє практичне втілення у розробленій автором моделі.

Результати дослідження також дозволяють представити їх узагальнення у вигляді моделі основних людських особливостей, в основі якої закладені специфічно людські особливості – мислення і діяльність.

Однією з теоретичних і практичних проблем підвищення ефективності діяльності підприємств галузі є необхідність розробки моделі управління на основі праксеології.

Праксеологічна модель управління підприємством побудована на основі взаємодії емпіричних знань праксеології та менеджменту. В її фундаменті закладені положення праксеологічної моделі мотивації, теорія використання мотивів і стимулів “X” “Y” “Z” (Ф. Тейлора – Д. Мак Грегора – У. Оучі) та максимальна адаптація рішень, які приймаються, до потреб життєдіяльності людини з аналізом відповідності обраних засобів для досягнення управлінської мети (задоволення потреби) за умов впливу існуючого середовища. Адекватність моделі підтверджується проведеними соціально-економічними дослідженнями серед працівників підприємств зв’язку. Модель представлена на рис. 5.

Рис. 5. Праксеологічна модель управління підприємством

Цілеспрямоване управління, максимально адаптоване до потреб працівника, можливе за умов оптимального поєднання механізмів мотивації праці та механізмів максимізації результату діяльності. Воно є пріоритетним поняттям праксеологічної моделі управління підприємством. Розроблена модель є соціально-психологічний механізмом, що викликає у працівників мотиви до праці і які найповніше відповідають потребам та інтересам працівників.

У характері сучасних управлінців домінуючим повинен бути мотив досягнення цілі. Він, як мінімум у двічі, повинен перевищувати мотив влади. В іншому випадку прогрес у технологіях і управлінні може не відбутися. Досягти успіху у “цільовій діяльності” допомагає “механізм досягнення цілі”. Методологічні засади управління підприємством на основі використання ППФМ підприємств зв’язку повинні включати професіограматичні та психограматичні основи.

Показано, що реалізація на практиці моделі забезпечить підвищення ефективності управлінської праці й ефективність управління підприємствами галузі зв’язку на обласному рівні.

Дослідження, проведені у роботі, та запропоновані методичні рекомендації довели актуальність використання ПЗФМ на підприємствах зв’язку.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження формування менеджменту на підприємствах зв’язку із використанням праксеологічних засад дозволяє зробити такі основні висновки:

1. Праксеологічний підхід до формування менеджменту на підприємствах – це цільове спрямування управлінської діяльності до максимилізації її результатів на основі генералізації управлінських рішень. ППФМ сприяє активізації функціонування соціально-орієнтованої економіки, оскільки серед її головних ресурсів пріоритетність належить людському капіталу, ефективному використанню складної кваліфікованої праці.

2. Теоретично доведено, що місце, роль і зміст праксеологічного підходу в менеджменті – “максимальна адаптація цілей управління і управлінських рішень до потреб життєдіяльності людини”. Точками зіткнення праксеології з галузями менеджменту є мотивація, біхевіоризм, теорія управлінських рішень. Праксеологічним засобом досягнення цілей управління є відповідність розроблених рішень цілісним мотивам і потребам їх виконавців.

3. Проведений аналіз ефективності управління в галузі зв’язку дозволив визначити проблеми та виявити причини їх виникнення, які в більшій частині сховані саме в процесі управління підприємством та його структурними підрозділами. Абсолютизація окремих показників сучасних джерел інформації про соціально-економічний стан розвитку галузі, при відсутності комплексного підходу, приводить до необ’єктивного і часто кон’юнктурного аналізу ефективності управління підприємств зв’язку. А рівень результативності виробництва найбільш комплексно характеризує ефективність використання виробничого потенціалу та зовнішніх можливостей для досягнення найвищого економічного ефекту.

4. Рекомендації щодо удосконалення системи критеріїв оцінки ефективності управління підприємством складаються з трьох підсистем: оцінки ефективності функціонування систем управління підприємств зв’язку, оцінки ефективності діяльності управлінського персоналу, оцінки ефективності функціонування підрозділів (органів) управління підприємством. Аналіз функціонування систем менеджменту на матеріалах підприємств зв’язку Житомирської області, що характеризується відповідною складністю, дозволив визначити проблеми і виявити причини їх виникнення. Зниження ефективності управління в досліджуваній галузі в більшій частині пов’язані з організацією процесу управління підприємством, у тому числі і з невикористанням в управлінській діяльності праксеологічних підходів.

5. Однією з головних перешкод підвищення дієвості використання ППФМ на підприємствах зв’язку є недостатня розробка його методичних аспектів, зокрема, оцінки ефективності (дієвості) моделі організаційної структури. Найбільш реальним шляхом розв’язання даної проблеми є запропонована математична модель, яка має в основі квадратну матрицю. Згідно цієї моделі системи менеджменту ефективною є така, у якій визначник матриці додатній. Розроблена математична модель систем менеджменту в рамках емпіричної інтерпретації праксеології обґрунтовує доцільність її застосування при формуванні менеджменту на підприємствах зв’язку завдяки високому ступеню адекватності.

6. Визнання та практична апробація провідних принципів економіки, філософських першоджерел менеджменту та самої праксеології – методологічна основа наукового обґрунтування ППФМ. Ці засади виступили основою розроблених моделей людської дії та праксеологічної моделі мотивації персоналу. У побудованій автором моделі мотивації об’єктивним джерелом мотивації є раціональні та ірраціональні потреби. Вони формують ієрархію – від “базових” до “вищих” відповідно. Дана модель має високу дієвість у практичній аксіологічній діяльності. У менеджменті дана теорія може зайняти місце у переліку змістовних теорій мотивації.

7. Розроблена праксеологічна модель управління підприємством побудована на основі взаємодії емпіричних знань праксеології та менеджменту. В її фундаменті закладені положення праксеологічної моделі мотивації, теорії використання мотивів і стимулів “X” “Y” “Z” та максимальної адаптації управлінських рішень до потреб життєдіяльності людини. Адекватність моделі підтверджується проведеними серед працівників підприємств зв’язку соціально-економічними дослідженнями.

Використання дисертаційних розробок дає змогу підвищити ефективність управлінської діяльності підприємств зв’язку України за рахунок вдосконалення процесу формування систем менеджменту з використанням праксеологічних засад. Одержані результати можуть бути рекомендовані до застосування на вітчизняних підприємствах.

список опублікованих праць за темою дисертації

Брошури, посібники:

1. Ходаківський Є.І., Кучерук І.В., Богоявленська Ю.В. Праксеологічні підходи в менеджменті: Навчально-методичний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 108 с. (7,62 д.а.) (особисто здобувачу належить 2,54 д.а.).

2. Ходаківський Є.І., Богоявленська Ю.В. Економіка та менеджмент праці (праксеологічний аспект): Навчальний посібник. – Житомир, ЖДТУ, 2004. – 378 с. (22,9 д.а.) (особисто здобувачу належить 11,45 д.а.).

3. Богоявленська Ю.В., Ходаківський Є.І. Економіка та менеджмент праці: Навчальний посібник. – Київ: Кондор, 2005. – 332 с. (17,54 д.а.) (особисто здобувачу належить 8,77 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Богоявленська Ю.В. Праксеологічний підхід у побудові ефективного механізму мотивації праці // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. – 2004. – Житомир: ЖДТУ. – №1 (27). – C. 215 – 224. (0,72 д.а.)

5. Богоявленська Ю.В. Взаємодія праксеології з менеджментом (теоретичне дослідження) // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. – Житомир: ЖДТУ. – №2 (28). – 2004. – C. 288 –297. (0,64 д.а.)

6. Богоявленська Ю.В. Ефективні механізми мотивації праці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 195: в 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 528 – 539. (0,54 д.а.)

7. Богоявленська Ю.В. Біхевіористична модель групової мотивації (праксеологічний контекст) // Вісник Державного агроекологічного університету. – Житомир: Державний агроекологічний університет. – № 2 (13). – 2004. – С. 198 – 205. (0,39 д.а.)

8. Богоявленська Ю.В. Праксеологія у системах сучасного менеджменту // Наукові праці ОНАЗ ім. О.С. Попова. – Одеса, 2004. – №3. – С. 107 – 109. (0,38 д.а.)

9.