Міністерство внутрішніх справ України

Київський національний університет внутрішніх справ

Горбач Оксана Володимирівна

УДК 342.95

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ, БАТЬКІВ АБО ОСІБ, ЯКІ ЇХ ЗАМІНЮЮТЬ

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Столбовий Володимир Петрович, Київський національний університет внутрішніх справ України, начальник кафедри управління в органах внутрішніх справ.

Офіційні опоненти:

член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук, заслужений юрист України Мироненко Наталія Михайлівна, Академія правових наук України, начальник відділу науково-правових експертиз;

кандидат юридичних наук, доцент Константінов Сергій Федорович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративної діяльності.

Провідна установа – Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра адміністративного права, МВС України, м. Харків.

Захист відбудеться “21” червня 2006 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03035, Київ-35, пл. Солом’янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, Київ-35, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий “20” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни, що відбуваються у політичній, економічній і соціальній сферах, духовно-моральні труднощі нашого життя стали істотним фактором, що дестабілізує традиційні сімейні відносини. З кожним роком збільшується кількість сімей, не здатних належним чином забезпечити утримання і виховання дітей. Заявило про себе так зване „соціальне сирітство”, тобто сирітство при живих батьках. Падіння рівня життя, збільшення числа неблагополучних родин, втрата моральних цінностей призвели до того, що діти найчастіше „витісняються” на вулицю, наслідком чого є небачене зростання протиправних вчинків, що скоюються неповнолітніми.

Правовий статус дітей як громадян держави у вітчизняній правовій системі не залишається поза увагою та знаходить документальне відображення у низці нормативно-правових актів. Перш за все певні гарантії прав дитини передбачені Конституцією України. У Сімейному кодексі України реалізовано право дитини мати ім’я від народження, встановлено місце, порядок та строки реєстрації народження, а у Законі „Про громадянство України” закріплено право дитини мати громадянство. У інших законодавчих актах зафіксовано новий погляд на становище дітей, визначено пріоритетність їх інтересів, значення останніх для благополуччя суспільства. Але значна частина вказаних норм має насамперед декларативний, ніж практичний, характер. Це призвело до того, що законодавство про права дитини здебільшого не реалізується, а то й просто порушується. Відсутність чіткого механізму контролю за його виконанням та неспроможність державного забезпечення неухильного дотримання гарантованих дитині прав, позбавляє її надійного соціального захисту. Жорсткі реалії сучасного економічного, соціально-демографічного і культурного становища у нашій країні об’єктивно довели не тільки безсилля держави у вирішенні проблем неповнолітніх, а й те, що сьогодні діти залишені сам-на-сам зі своїми проблемами, методи і шляхи розв’язання яких вони обирають самостійно. Прямий наслідок цього – збільшення кількості підлітків, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм і які стають об’єктом нагляду правоохоронних органів.

Як свідчать дані МВС України, тільки у 2005 році виявлено 42520 неповнолітніх правопорушників, за вчинення адміністративних правопорушень затримано 17191 особу; 12960 неповнолітніх було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, 1386 осіб притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у складі груп, з них – 1038 неповнолітніх.

Аналіз стану і причин протиправної поведінки неповнолітніх свідчить, що у більшості випадків вона є наслідком недбалого виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей або ж неправомірних дій саме батьків або осіб які їх замінюють. Вирішення зазначених проблем стане вагомим внеском у запобігання девіантній поведінці неповнолітніх. Тому питання адміністративної відповідальності неповнолітніх, а також батьків або осіб, які їх замінюють, потрібно і доцільно досліджувати комплексно, оскільки виникає необхідність визначення меж відповідальності кожного з цих суб’єктів при вчиненні правопорушень неповнолітніми.

Не випадково проблема боротьби з протиправною поведінкою неповнолітніх привертає увагу науковців різних галузей права, а також спеціалістів у сфері соціології та психології. Питання адміністративної відповідальності у цілому і адміністративної відповідальності неповнолітніх, зокрема, висвітлені у працях таких вчених-адміністративістів, як: В.С. Анджиєвський, Д.М. Бахрах, М.І. Ветров, І.О. Галаган, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, І.К. Ігошев, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, В.К. Колпаков, С.Ф.Константінов, Я. М. Квітка, Д.М. Лук’янець, М.П. Легецький, Б.М. Лазарев, Н.М. Мироненко, Г.М. Міньковський, О.І. Остапенко, О.П.Рябченко, В.П.Столбовий, М.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомиров, Я.Ю. Шевченко, О.М. Якуба та інших.

І хоча останнім часом наукою адміністративного права приділяється належна увага загальним проблемам адміністративної відповідальності, з питань адміністративної відповідальності неповнолітніх та батьків або осіб, які їх замінюють, з часів здобуття Україною незалежності немає жодного монографічного чи дисертаційного дослідження. Дана проблема висвітлена у адміністративно-правовій літературі лише частково. Деякі її аспекти досліджувались при аналізі загальних питань адміністративної відповідальності, природи заходів, що застосовуються до неповнолітніх, організації профілактичної діяльності державних органів для запобігання правопорушенням серед підлітків. А тому розглядувана проблема потребує спеціального самостійного дослідження.

Викладене вище обумовлює нагальність питання про проведення поглибленого дослідження явища адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 роки, затверджених наказом МВС України № від 5 липня 2004 року, а також згідно з основними напрямами, визначеними Національною програмою „Діти України”, указами Президента України „Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності і правопорушень серед дітей і їх соціальної реабілітації у суспільстві від 18 березня 1998 р., „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності” від 28 січня 2000 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення організаційно-правових засад, юридичної природи, сутності, змісту адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-деліктного законодавства та його застосування у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до окресленої мети перед дисертантом постали такі основні завдання:–

дослідити існуючі дефініції поняття адміністративної відповідальності неповнолітніх порівняно із загальним поняттям адміністративної відповідальності, і на основі виявлених закономірностей сформулювати власний підхід до вирішення цієї проблеми;–

виділити ознаки, що визначають неповнолітніх як особливих суб’єктів адміністративної відповідальності;–

дослідити юридичну природу і правову значимість правопорушень, що скоюються неповнолітніми віком від 14-ти до 16 років;–

дослідити особливості реалізації примусових заходів стосовно неповнолітніх правопорушників;–

розкрити особливості процесуального статусу неповнолітнього як самостійного учасника провадження у справах про адміністративні правопорушення;–

визначити доцільність застосування деяких видів адміністративних стягнень, які накладаються на неповнолітніх;–

дослідити межі адміністративної відповідальності неповнолітніх і батьків або осіб, які їх замінюють, за правопорушення неповнолітніх;–

розглянути фактичний склад адміністративного проступку як підставу адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють;–

здійснити аналіз адміністративно-процесуального статусу батьків або осіб, які їх замінюють;–

внести пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів України, що регламентують порядок притягнення до відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють;–

розглянути і проаналізувати діяльність державних органів, до компетенції яких входить застосування адміністративно-примусових заходів щодо неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.

Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають при вчиненні протиправних діянь неповнолітніми, батьками або особами, які їх замінюють.

Предметом дослідження є зміст адміністративно-деліктних норм, котрими передбачена відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення адміністративних проступків.

Методологією дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі застосовуються наступні методи і прийоми пізнання: формально-логічний – використовується при встановленні логіко-методологічних засад побудови дефініції поняття “адміністративна відповідальність неповнолітніх” та “неповнолітній як учасник адміністративно-деліктного провадження” (підрозділи 1.3, 2.2, розділ 3); системно-структурний – використовується при дослідженні нормативно-правових актів, якими регламентована відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, при визначенні місця адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх у загальній системі заходів адміністративного примусу (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний – слугує методологічною основою для внесення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють ( підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); історико-правовий – застосовується при дослідженні генезису адміністративного законодавства щодо відповідальності неповнолітніх та їх батьків і адміністративно-примусових заходів (підрозділ 2.2); порівняльно-правовий – використаний при порівняльному аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства, у тому числі стандартів ООН ( підрозділи 1.1, 2.1, розділ 3); статистичний – використаний при аналізі даних МВС України щодо стану адміністративної практики органів і служб у справах неповнолітніх; судової практики притягнення неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності ( підрозділи 2.1, 2.2).

У процесі підготовки дисертації використано результати науково-дослідних розробок і публікацій, у тому числі за участю автора. Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України. Обсяг вивчених та узагальнених теоретичних понять, а також опрацьованого емпіричного матеріалу дозволяє зробити висновок про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших вітчизняних комплексних досліджень проблем адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, які характеризуються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення. Зокрема:

уперше:–

сформовано підхід до дослідження сутності явища адміністративної відповідальності неповнолітніх, ґрунтований на основі діалектичної єдності філософських категорій загального, особливого та одиничного;–

доведено, що специфіка правопорушень, як і особливих підстав адміністративної відповідальності батьків, полягає в тому, що, на відміну від абсолютної більшості адміністративних проступків, вони є не юридичними фактами, а фактичними (юридичними ) складами.–

теоретично обґрунтована позиція щодо обов’язкової участі у розгляді справ про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності психолога та педагога, письмові висновки яких додаються до справи;–

розроблено підхід до розуміння особливостей правової природи протиправних діянь неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років.

удосконалено:–

класифікацію адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх;–

процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють;

доведено доцільність:

- виділення в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення всіх норм, які регламентують порядок притягнення неповнолітніх до відповідальності;

– зниження віку адміністративної відповідальності до 14-ти років;

– застосування до неповнолітніх такого примусового заходу як громадські роботи;

дістали подальшого розвитку поняття адміністративної відповідальності неповнолітніх та батьків або осіб, які їх замінюють; питання створення судів у справах неповнолітніх або ж запровадження посади судді у справах неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання сформульованих висновків і пропозицій у:

галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації є внеском до формування основ подальшого опрацьовування проблем, пов’язаних з притягненням до адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють;

правотворчості – пропозиції, визначені у дисертації, спрямовані на вдосконалення практичної реалізації ідеї створення нового Кодексу України про адміністративні проступки;

навчальному процесі положення та висновки дисертації були включені у програми і тематичні плани навчальних та спеціальних курсів з адміністративного права, адміністративної відповідальності і адміністративно-деліктного права. Можливе їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, у практичних заняттях ад’юнктів, курсантів та слухачів.

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Київського національного університету внутрішніх справ та отримали позитивну оцінку. Її основні положення доповідались на Міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюють ся неповнолітніми” (26 квітня 2002 р., Донецький інститут внутрішніх справ МВС України); Науково практичній конференції “Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх” (22–23 листопада 2002 р., Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України).

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджені автором в практику діяльності Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України у вигляді рекомендацій, які спрямовані на запобігання протиправної поведінки неповнолітніх, використані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності при удосконаленні законодавства про адміністративну відповідальність неповнолітніх, а також враховані і використовуються у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ при проведенні семінарських і практичних занять з навчальних курсів: “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративно-деліктне право” та „Адміністративний процес”.

Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані у дослідженні, викладені у шести публікаціях, чотири з яких – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що мають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел
(195 найменувань, 19 сторінок), додатків (12 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 215 сторінок, з яких 184 сторінки – основна частина.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь дослідження проблеми, визначається мета і завдання, об’єкт, предмет, методологічні основи дослідження, розкривається наукова новизна, висвітлюється теоретична й емпірична основи, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, практичне значення одержаних результатів, подаються відомості про їх апробацію та впровадження.

Розділ 1. „Адміністративна відповідальність у системі заходів адміністративного примусу, що застосовуються до неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють” складається з трьох підрозділів у яких, на підставі аналізу положень теорії права, філософії, адміністративного права, нормативної бази, історичного та зарубіжного досвіду досліджуються питання визначення системи суб’єктів, у тому числі суб’єктів владних повноважень всіх рівнів, що наділяються відповідною компетенцією стосовно неповнолітніх, особливостей їх функціонування. Аналізується система адміністративно-примусових заходів, що можуть застосовуватись до неповнолітніх правопорушників, а також визначається адміністративно-правовий статус неповнолітнього як особливого суб’єкта адміністративно-деліктних правовідносин.

У підрозділі 1.1. „Система суб’єктів владних повноважень щодо застосування до неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, адміністративно-примусових заходів” досліджено правове становище, завдання, функції Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, яке є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім`ї, дітей, молоді; статус служб у справах неповнолітніх; загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації органів освіти; центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх; притулків для неповнолітніх; приймальників-розподільників для неповнолітніх; підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, а також судів.

Зроблено висновок про те, що, незважаючи на значну кількість спеціальних органів, установ та організацій, які наділяються відповідними повноваженнями щодо неповнолітніх, відсутні належна координація їх діяльності, системність роботи, має місце дублювання функцій. Діяльність названих органів, як єдиної системи, неефективна у боротьбі з правопорушеннями серед неповнолітніх та вихованні їх у дусі поваги до закону. Дисертантом пропонується внесення змін щодо оптимізації діяльності органів та служб у справах неповнолітніх. Зокрема, діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ пропонується поділити на два блоки: перший виконує роботу, пов’язану з виявленням та розкриттям злочинів, що скоюються неповнолітніми; другий – діяльність, пов’язану із запобіганням правопорушенням неповнолітніх. Дисертант вважає за доцільне надати службам у справах неповнолітніх право притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні прав неповнолітніх.

На підставі проведених досліджень зроблено висновок про необхідність розбудови системи служб у справах неповнолітніх на місцевому рівні без залучення допоміжних коштів, сформувавши їх за рахунок існуючих штатів різних галузевих служб: управлінь освіти (проблеми профілактики правопорушень серед учнів шкіл), управлінь соціального захисту (багатодітні сім’ї, сироти, одинокі матері), служб зайнятості (проблеми працевлаштування), педагогів-організаторів за місцем проживання, соціальних служб для молоді, податкових інспекцій (контроль за навчальними та дитячими закладами) та інших установ, які за змістом своєї роботи дублюють обов’язки служб у справах неповнолітніх.

Досліджується система нормативно-правових актів, які складають нормативні основи боротьби з правопорушеннями неповнолітніх.

У підрозділі 1.2. „Система заходів адміністративного примусу, що застосовуються до неповнолітніх” досліджено особливості застосування заходів адміністративного попередження, припинення і відповідальності до неповнолітніх правопорушників. Проводиться порівняльний аналіз адміністративно-примусових заходів, що застосовуються до неповнолітніх, з примусовими заходами, які вживаються до неповнолітніх у інших країнах, а також з кримінальними та цивільно-правовими примусовими заходами, що застосовуються до неповнолітніх. Автор прийшов до висновків, що адміністративно-примусовим заходам притаманні певні переваги, оскільки вони: мають чітко виражений запобіжний характер; застосовуються не тільки правові, а й не правові заходи впливу; вживаються не лише до неповнолітнього, а й до батьків або осіб, які їх замінюють.

Зроблено висновки, що примусові заходи можна поділити на три групи: перша – так звані "разові" примусові заходи; друга – адміністративні стягнення; третя – заходи, спрямовані на припинення і подальше недопущення протиправної поведінки неповнолітніх, та заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, досліджуються адміністративно-примусові заходи, що застосовуються до неповнолітніх, з урахуванням вікового критерію та юридичної природи неправомірних вчинків неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років. Дисертант доходить висновку, що, з одного боку, протиправні діяння зазначеної категорії підлітків підпадають під адміністративні проступки, а, з іншого – не можуть належати до них, оскільки 14-16-річні неповнолітні не є суб’єктами адміністративного проступку, що виключає наявність складу адміністративного проступку, а, отже, і самого адміністративного правопорушення. Для нормативного врегулювання даного питання дисертантом пропонується визначити протиправні діяння неповнолітніх осіб віком від 14-ти до 16 років як такі суспільно небезпечні діяння, що за своїми об’єктивними ознаками збігаються з адміністративними проступками і виражають зневажливе ставлення неделіктоздатних підлітків до суб’єктивних прав інших осіб та суспільних інтересів, які охороняються державою, за котрі не настає юридична відповідальність, але не виключається можливість застосовування до винних осіб інших заходів правового характеру.

Вивчення системи примусових заходів, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників, дало можливість внести пропозиції щодо проведення подальшої систематизації адміністративно-примусових заходів боротьби з правопорушеннями неповнолітніх, шляхом зібрання їх у одній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підрозділ 1.3. "Адміністративно-правовий статус неповнолітніх, як особливих суб’єктів адміністративної відповідальності" містить матеріал щодо визначення правового становища неповнолітнього як суб’єкта адміністративної відповідальності через аналіз його прав і обов’язків у сфері публічних правовідносин. Досліджено співвідношення понять адміністративної відповідальності та адміністративної відповідальності неповнолітніх, з виділенням характерних ознак останньої та сформульовано визначення поняття адміністративної відповідальності неповнолітніх.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх – це регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб’єктів на діяння неповнолітніх осіб, які проявилися у порушенні ними встановлених законом заборон або невиконанні покладених на них обов’язків, що полягає у застосуванні до винних осіб заходів впливу у вигляді позбавлень особистого, майнового або фізичного характеру.

Як вбачається з наведеного визначення, адміністративній відповідальності неповнолітніх притаманні ті ж самі ознаки, що й інституту адміністративної відповідальності у цілому. Однак, крім загальних ознак, адміністративна відповідальність неповнолітніх має свої, характерні тільки для неї, специфічні особливості. Адміністративна відповідальність неповнолітніх більшою мірою, ніж адміністративна відповідальність дорослих правопорушників переслідує, насамперед, морально-виховні цілі, оскільки їх перевиховання і виправлення переважно можливе й без застосування заходів адміністративної відповідальності. Тому до неповнолітніх найчастіше застосовуються заходи громадського, морально-виховного впливу, а адміністративні стягнення накладаються лише у крайніх випадках, чітко визначених у законі. Специфічною ознакою адміністративної відповідальності неповнолітніх є можливість її перекладення („трансмісії”) на інших осіб. Юридичний склад деяких адміністративних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми, має комплексний характер, тобто складається фактично з двох самостійних юридичних фактів, які у своїй сукупності утворюють обов’язкову ознаку об’єктивної сторони – діяння (це дії або бездіяльність батьків та дії неповнолітніх).

На підставі дослідження ознак, що характеризують фізичну особу як суб’єкта адміністративного проступку, доведено, що неповнолітні правопорушники належать не до спеціальних, а до особливих суб’єктів адміністративного проступку.

Розділ 2. "Особливості реалізації адміністративно-правових норм, що передбачають відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють" складається з двох підрозділів.

На підставі аналізу теорії права, чинного адміністративного законодавства та практики його реалізації, вивчення спеціальної літератури досліджено питання граничного віку, з якого може наставати адміністративна відповідальність, межі особистої відповідальності і підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють. Досліджено застосування адміністративних стягнень за порушення правових норм даними суб’єктами та доцільність їх застосування.

У підрозділі 2.1. "Реалізація норм адміністративної відповідальності щодо неповнолітніх" визначаються адміністративно-правові норми, які регламентують порядок притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб.

Дисертантом досліджено наступні проблеми: у якій мірі адміністративна відповідальність реалізується стосовно неповнолітніх та особливості її реалізації. Доведено, що в сучасних умовах адміністративна відповідальність не виконує своїх функцій у боротьбі з девіантною поведінкою неповнолітніх, оскільки при притягненні останніх до адміністративної відповідальності до них (у переважній більшості випадків) застосовуються заходи виховного впливу, передбачені ст. 241 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які не є адміністративними стягненнями і не призводять до настання юридичних наслідків для правопорушника. Застосування відповідних заходів до неповнолітніх правопорушників не дає бажаного результату, оскільки безкараність призводить до безвідповідальності.

Обґрунтовано зниження (у деяких випадках) віку адміністративної відповідальності до 14 років, оскільки неповнолітні у вказаному віці, в силу свого фізіологічного та психічного розвитку, повністю розуміють суть і наслідки своїх вчинків та поведінки і можуть керувати нею.

На погляд дисертанта, спеціальної уваги потребує питання про доцільність застосування до неповнолітніх деяких адміністративних стягнень. Доведено, що при існуючому порядку накладення адміністративних стягнень порушується принцип особистої відповідальності особи, тому що, як правило, негативні наслідки настають для батьків або осіб, які їх замінюють. Доцільніше було б до неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовувати такий примусовий захід як громадські роботи.

Крім того, потребує законодавчого врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності на загальних підставах неповнолітніх за адміністративні проступки, за які санкцією правової норми передбачена конфіскація (оплатне вилучення) предмета, що став знаряддям вчинення проступку чи об’єктом посягання.

У підрозділі 2.1. „Реалізація норм адміністративної відповідальності щодо батьків або осіб, які їх замінюють” дисертант зазначає, що відповідно до адміністративного законодавства батьки або особи, які їх замінюють, як спеціальні суб’єкти можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх обов’язків з навчання і виховання дітей чи у разі вчинення неповнолітніми особами, котрі не досягли віку юридичної відповідальності за адміністративне правопорушення або скоєння злочину. Увага дисертанта акцентується на тому, що у науці адміністративного права немає одностайності стосовно вини батьків за протиправні вчинки неделіктоздатних підлітків. Автор поділяє точку зору тих вчених-адміністративістів, які вважають що у випадку притягнення до адміністративної відповідальності згідно ч. , ч. ст. КУпАП відбувається „трансмісія” відповідальності.

Дисертантом обґрунтовується позиція, що такі протиправні діяння можна вважати особливим різновидом адміністративних проступків, які мають специфічний характер. Складність полягає у тому, що адміністративна відповідальність батьків пов’язана не з юридичним фактом, а з їх сукупністю, які мають юридичне значення, тобто правопорушення виступає у вигляді фактичного складу. Даний різновид адміністративних проступків можна визначити як протиправні, винні, адміністративно карані діяння батьків або осіб, які їх замінюють, по невиконанню своїх юридичних обов’язків з виховання дітей і нагляду за ними, що призвели до порушення правових норм неповнолітніми.

Автор доводить, що адміністративна відповідальність зазначених суб’єктів за ч.ч. , 4 ст. КУпАП повинна наставати лише за наявності протиправної поведінки батьків і протиправної поведінки неповнолітньої особи.

Розділ 3. „Адміністративно-деліктне провадження щодо неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, та проблеми його оптимізації” містить обґрунтування напрямів удосконалення і розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх та їх батьків.

Дисертантом зазначено, що розгляд справ про вчинення адміністративних правопорушень неповнолітніми провадиться на підставі процесуальних норм, які регламентують також порядок притягнення до адміністративної відповідальності дорослих правопорушників. КУпАП не містить норм, які визначали б правове становище неповнолітнього як одного з учасників процесуальних відносин. На думку автора, ігнорування специфіки даного провадження призводить до неповноти розгляду справи і підриває його виховно-профілактичну спрямованість.

Звертається увага, що одним із суттєвих елементів правосуддя у справах неповнолітніх є загальна вікова специфіка. Саме вік особи, як соціальна категорія, визначає головні особливості розгляду справ про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності.

У зв’язку з цим дисертантом запропоновано виділити самостійний правовий статус неповнолітнього у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Неповнолітній у провадженні у справах про адміністративні правопорушення – це особа, яка на момент вчинення протиправного діяння не досягла 18-річного віку, участь котрої в адміністративно-процесуальних відносинах визначається достатнім рівнем її психічного та фізіологічного розвитку.

Автор доводить доцільність відновлення системи правосуддя у справах неповнолітніх в Україні, що може існувати у вигляді судів у справах неповнолітніх, або ж шляхом введення у судах загальної юрисдикції посади судді у справах неповнолітніх. Крім того, акцентовано увагу на необхідності обов’язкової участі у розгляді справ стосовно неповнолітніх педагога, психолога, а у разі потреби – й психіатра, які (до прийняття рішення суддею) повинні надати свої висновки щодо особи неповнолітнього та можливих причин його протиправної поведінки. На думку дисертанта, це дало б можливість не тільки підвищити ефективність боротьби з правопорушеннями неповнолітніх, а й усунути причини, що негативно впливають на формування їх як особистостей.

Дисертант зазначає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх може бути ефективним і об’єктивним лише у поєднанні двох головних елементів: правового статусу особистості і механізму судової охорони.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх нерозривно пов’язана з адміністративною відповідальністю батьків або осіб, які їх замінюють.

Зазначено, що провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вказаних суб’єктів на даному етапі провадиться без врахування специфіки їх протиправних діянь. Підкреслюється, що при складанні адміністративних протоколів стосовно батьків про факт вчинення ними адміністративного проступку, передбаченого ч.ч. 3, ст. 184 КУпАП, фіксується сам факт скоєння протиправного діяння неделіктоздатним підлітком. Автор зазначає, що подібна процесуальна процедура свідчить про те, що фактично суб’єктом, який вчинив адміністративний проступок, є неповнолітній,
а стягнення накладається на батьків.

Підкреслено, що головним недоліком процесуального законодавства є те, що чинні матеріальні і процесуальні норми враховують лише протиправне діяння неповнолітнього і не беруть до уваги протиправну поведінку батьків, а тому не визначають їх правового становища як самостійних учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Акцентовано увагу на тому, що для удосконалення процесуальних норм, котрі регламентують порядок притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, необхідно враховувати роль і місце цих норм у процесі, де вони виступають і стороною провадження у справі, і одночасно захищають інтереси своїх неповнолітніх дітей. Разом з тим автор вважає за необхідне передбачити: якщо інтереси батьків суперечать інтересам неповнолітнього, то шляхом прийняття суддею мотивованої постанови вони позбавляються статусу особи, яка представляє інтереси неповнолітнього.

ВИСНОВКИ

За результатами дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій. Основні з них такі:

1. У відповідності з формально-логічними правилами побудови визначень сформульовано дефініцію „адміністративна відповідальність неповнолітніх”.

2. Запропоновано законодавчо закріпити, що неповнолітні правопорушники, які досягли 16-річного віку, притягаються до адміністративної відповідальності на загальних підставах. До неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років, за вчинення ними адміністративних проступків застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 1 КУпАП.

3. Запропоновано виділити в окрему главу Кодексу України про адміністративні правопорушення всі адміністративно-правові норми, що визначають порядок притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, а також процесуальну регламентацію цієї діяльності з чітким закріпленням прав і гарантій неповнолітнього як учасника процесу.

4. Визначено адміністративно-правовий статус неповнолітнього у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як особи, котра на момент вчинення протиправного діяння не досягла 18-річного віку, участь якої в адміністративно-процесуальних відносинах визначається достатнім рівнем її психічного та фізіологічного розвитку.

5. Для ефективного розгляду справ стосовно неповнолітніх правопорушни-ків та для забезпечення їх прав і свобод слід вирішити питання про створення судів у справах неповнолітніх або ж про запровадження у судах загальної юрисдикції посади судді у справах неповнолітніх.

6. Необхідно передбачити у Кодексі України про адміністративні правопорушення, що справи про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності розглядаються за обов’язковою участю спеціалістів (педагога, психолога, а за необхідності – й психіатра).

7. Встановити для неповнолітніх специфічні адміністративні стягнення (такі, наприклад, як громадські (примусові) роботи, які були б розраховані на особу неповнолітнього).

8. Доцільно законодавчо закріпити, що при вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, за неналежне виконання своїх батьківських обов’язків чітко встановлювати, у чому саме вони проявилися і чи мали злісний характер. У разі відповідальності зазначених суб’єктів за протиправні діяння своїх неделіктоздатних дітей потрібно чітко встановлювати, що саме неправомірна поведінка батьків є наслідком протиправних діянь неповнолітніх. Відсутність такої обставини виключає адміністративну відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ч.ч. 3, 4 ст. 184 КУпАП.

9. Оскільки однією з підстав адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, є протиправні діяння неповнолітніх, то справи про притягнення до відповідальності обох цих суб’єктів повинні розглядатися одночасно, у одному судовому засіданні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горбач О.В. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № . – С. 66-68.

2. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх // Право України. – 2003. – № . – С. 101-103.

3. Горбач О.В. Адміністративні стягнення. Доцільність їх застосування щодо неповнолітніх // Держава і право: Збірник наукових праць. – Вип. . – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2003. – С. 238-243.

4. Горбач О.В. Особливості правового статусу неповнолітніх в провадженні в справах про адміністративні проступки // Держава і право: Збірник наукових праць. – Вип. . – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2005. – С. 300-307.

5. Горбач О.В. Адміністративно-правові засоби боротьби з правопорушеннями неповнолітніх / Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми: Мат. міжвуз. наук. – практич. конф. Донецьк, 26 квітня 2002 р. / Голов. ред. Ю.Л.Титаренко. – Донецьк: ДІВС, 2002. – С. 181-189.

6. Горбач О.В. Правові методи протидії правопорушенням неповнолітніх / Актуальні проблеми профілактики злочинності та правопорушень серед неповнолітніх. Мат. наук.-практич. конф. 22-23 листопада 2002 р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2004. – С. 244-251.

АНОТАЦІЯ

Горбач О.В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.

У дисертації досліджуються теоретичні, законодавчі та практичні проблеми адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють.

Окреслюються логіко-методологічні засади визначення понять „адміністративна відповідальність неповнолітніх”, „неповнолітній у провадженні в справах про адміністративні правопорушення”, протиправні діяння неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років, протиправні діяння батьків або осіб, які їх замінюють, формулюються відповідні дефініції. На основі аналізу чинного законодавства України про адміністративну відповідальність та практики його реалізації, теоретичного осмислення наукових праць автором сформульовано низку висновків, пропозицій до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також обґрунтовано ряд рекомендацій, спрямованих на вдосконалення процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та притягнення до адміністративної відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють.

Ключові слова: адміністративна відповідальність неповнолітніх, неповнолітній у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, протиправні діяння неповнолітніх віком від 14-ти до 16 років, протиправні діяння батьків або осіб, які їх замінюють.

АННОТАЦИЯ

Горбач О.В. Административная ответственность несовершеннолетних, родителей или лиц, их заменяющих. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2006.

В диссертации исследуются теоретические, нормативные и практические проблемы административной ответственности несовершеннолетних, родителей или лиц, их заменяющих.

Административная ответственность несовершеннолетних – это регламентированная административно-правовыми нормами реакция со стороны уполномоченных субъектов на деяния несовершеннолетних лиц, проявившихся в нарушении ими установленных законом запретов либо невыполнении возложенных обязанностей, выражающаяся в применении к виновным лицам мер влияния в виде лишений личного или имущественного характера. В работе исследованы и систематизированы признаки и особенности административной ответственности несовершеннолетних.

Автором сформирован подход к исследованию сущности явления административной ответственности несовершеннолетних на основе диалектического единства философских категорий общего, особенного и единичного.

Автор рассматривает несовершеннолетних как особенных субъектов административной ответственности, определяет их правовой статус как одного из участников процессуальных отношений. Для эффективного рассмотрения дел об административных правонарушениях, совершаемых несовершеннолетними, и защиты их прав и свобод предложено создать суды по делам несовершеннолетних либо в судах общей юрисдикции ввести должность судьи по делам несовершеннолетних.

Отмечается, что административная ответственность несовершеннолетних неразрывно связана с административной ответственностью родителей или лиц, их заменяющих. Административная ответственность родителей наступает за невыполнение ими обязанностей по воспитанию и образованию своих несовершеннолетних детей, а также за совершение неделиктоспособными несовершеннолетними деяний, запрещенных законодательством Украины. Основанием ответственности во втором случае является не юридический факт, а факты, имеющие юридическое значение (противоправные действия родителей и противоправные действия несовершеннолетних), то есть – фактический состав.

Исследована система мер административного принуждения, которые применяются в отношении несовершеннолетних. Отдельно исследованы меры административно-предупредительного характера, меры обеспечения производства по делам об административных правонарушениях, которые могут применяться по отношению несовершеннолетних, их родителей и лиц их заменяющих.

Предложено внести в действующее законодательство Украины изменения и дополнения, направленные на совершенствование порядка привлечения к административной ответственности несовершеннолетних, родителей или лиц, их заменяющих.

Ключевые слова: административная ответственность несовершеннолетних, несовершеннолетний в производстве по делам об административных правонарушениях, противоправные деяния несовершеннолетних в возрасте от
14-ти до 16 лет, противоправные деяния родителей или лиц, их заменяющих.

ANNOTATION

Gorbach O.V. Administrative responsibility of juveniles, their parents or persons who replace them. – Manuscript.

Thesis on getting the scientific degree of Candidate of Law in speciality 12.00.07 Theory of Management; Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law. – Kyiv State University of Internal Affairs, Kyiv, 2006.

This thesis researches theoretical, legislative and practical questions of administrative responsibility of juveniles, their parents or persons who replace them.

It also defines logic-methodical fundamentals of such terms as “administrative responsibility of juveniles”, “a juvenile in carrying out of proceedings about administrative violations of law”, unlawful acts of juveniles aged from 14 to 16, unlawful acts of parents or persons who replace them, and corresponding definitions are formulated there as well. On the base of analysis of acting Legislation of Ukraine about administrative responsibility and practice of its realization and theoretical understanding of scientific works, the author formulates a number of conclusions, suggestions to the Code of Ukraine about Administrative Violations of Law, and he also gives a list of recommendations about improvement of the procedure of legal investigation about administrative responsibility of juveniles and bringing to administrative account of their parents or persons who replace them.

Key words: administrative responsibility of juveniles, a juvenile in carrying out of affairs about administrative violations of law, unlawful acts of juveniles aged from 14 to 16, unlawful act of parents, or persons who replace them.