НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

Української академії аграрних наук

ІВАНЮТА Світлана Миколаївна

УДК: 631-151

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ У АГРАРНІЙ СФЕРІ

08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії

Міністерства аграрної політики України

Наукові консультанти: доктор економічних наук, професор3

доктор економічних наук, професор

Гудзинський Олексій Дмитрович

Національний аграрний університет

Кабінету міністрів України

професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Заїнчковський Анатолій Олександрович Національний університет харчових технологій,

МОН України,

завідувач кафедри економіки і права

доктор економічних наук, професор

Романова Лідія Василівна

Академія праці і соціальних відносин, ФП України,

професор кафедри маркетингу

доктор економічних наук, професор

Шкільов Олександр Васильович

Національний аграрний університет

Кабінету міністрів України,

професор кафедри аграрної соціології

та розвитку села

Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна,

Міністерства освіти і науки України м. Харків.

Захист дисертації відбудеться 26 квітня 2006 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .26.350.02. в Національному науковому центрі ”Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ; МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх, кім. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру ”Інститут аграрної економіки” УААН (03680, м. Київ; МСП вул. Героїв оборони, 10, кім. 211.)

Автореферат розісланий 24 березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Між кризовими і циклічними явищами в природі, демографії, техніці, економіці, суспільстві, науці і культурі існує зв’язок і певна закономірність. Ці процеси в першу чергу знаходять своє відображення у аграрній сфері, оскільки ведення сільського господарства тісно пов’язане з природними умовами і живими організмами. Сільськогосподарські підприємства мають найбільший період обороту капіталу. Від їх діяльності залежить розвиток переробної, харчової та інших галузей промисловості. Нині 1 грн. виробленої сільськогосподарської продукції забезпечує 12 грн. виробництва продукції в інших галузях. В умовах реструктуризації та переходу суб’єктів господарювання до ринку, підготовки вступу України до Світової організації торгівлі все гостріше постає проблема підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та забезпечення фінансової стійкості підприємств. Незначні тенденції стабілізації розвитку галузі не спричинили суттєвих зрушень у підвищенні ефективності виробництва сільськогосподарських організаційно-правових структур, більшість з яких перебувають сьогодні у кризовому стані. Таке становище потребує розробки заходів протидії кризовим явищам, пошуку шляхів і напрямів оздоровлення фінансового стану реформованих сільського-сподарських підприємств. Вирішення даної проблеми можливе за умов розробки теоретичних основ кризових явищ, методичного забезпечення їх діагностики, організації процесів виживання в кризовій ситуації, прогнозування наслідків виникнення стану банкрутства, формування антикризової програми та організації контролю за її виконанням. Розвиток теорії і практики, пов’язаних із концептуальними положеннями антикризового управління, висвітлені в багатьох працях українських вчених: В.Я. Амбросова, С.С. Бакая, І.А. Бланка, М.Я. Дем’яненка, Й.С. Завадського, А.О. Заїнчковського, М.М. Павловського, В.М. Рабштини, П.Т. Саблука, В.К. Савчука, М.Й. Маліка, В.М. Нелепа, І.І. Лукінова, Л.П. Лігоненко, М.Ф. Кропивка, Л.В. Романової, Є.І. Ходаківського, О.В. Шкільова, В.В. Юрчишина та ін.; і зарубіжних: С.Ю. Глазьєва, А.Г. Грязнової, Г.П. Іванова, В.В. Ковальова, В.В. Леонтьева, С.М. Меншикова, Е. Муглера, А.А. Томпсона, Є.А. Уткіна, Ю.В. Яковця, Г.Б. Юна, Р. Хіта та ін.

Наукові дослідження за вказаною тематикою проводяться в багатьох галузях економіки, але вкрай недостатньо в аграрній сфері. Важливість та необхідність розробки теоретико-методологічних положень антикризового управління сільськогосподарськими підприємствами, впровадження їх у практику господарювання обумовили актуальність дослідження та вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії і пов’язана з темою “Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (номер державної реєстрації 0104U002550). У межах наукової програми автором проведені дослідження, пов’язані з організаційно-економічним механізмом антикризового управління у сільськогосподарських господарюючих суб’єктах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та обґрунтування теоретико-методологічних і організаційних засад антикризового управління та їх інтерпретація в аграрній сфері, а також розробка практичних рекомендацій щодо упередження та подолання кризових явищ. Для досягнення мети дослідження в дисертаційній роботі поставлені наступні задачі:

дати оцінку:–

соціально-економічному стану аграрної сфери Полтавської області та України в період ринкових трансформацій;–

механізму державного регулювання кризовими явищами в Україні.

обґрунтувати:–

поняття форм кризи: кризове явище, кризова ситуація, кризовий стан;–

концепцію життєвого циклу підприємства та причини виникнення кризових явищ на етапах його розвитку;–

особливості процедури банкрутства в сільськогосподарських господарю-ючих суб’єктах;–

доцільність створення системи раннього упередження і реагування;

– методологічні підходи до організації самозайнятості населення аграрної сфери;

– антикризовий організаційно-економічний механізм у аграрній сфері.

узагальнити та систематизувати:–

інтерпретацію різних теоретичних положень щодо взаємозв’язку кризових явищ, циклічності їх прояву у природі, демографії, техніці, економіці, науці, культурі і політиці;–

концептуальні положення щодо визначення сутності антикризового управління його принципів у аграрній сфері;–

теоретико-організаційні аспекти кадрового управління в умовах упе-редження, виникнення і розгортання кризових явищ.

удосконалити методологічні підходи формування:–

критеріальних показників-індикаторів оцінки фінансового стану госпо-дарюючих суб’єктів;–

оціночних показників ефективності управлінської команди.

розробити:–

методологічні підходи моделей діагностики кризової ситуації та кризового стану для підприємств аграрної сфери;–

професійно-кваліфікаційні характеристики, навчальні плани, посібники для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців із проблем антикризового управління.

Об’єктом дослідження є процес виникнення, розвитку, упередження та усунення кризових явищ на підприємствах аграрної сфери.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, організаційні та практичні аспекти, а також система управлінських, економічних, виробничих і правових відносин, які формуються в процесі антикризового управління.

Методи дослідження. В процесі дослідження була використана сукупність теоретичних принципів, категорій і наукового інструментарію, методичних підходів до виникнення, розвитку кризових явищ, кризових ситуацій та кризового стану у підприємствах аграрної сфери.

При дослідженні кризових явищ у природі, демографії, економіці, техніці, суспільстві використовувались економічні методи: на етапі збору, систематизації, обробки інформації для проведення досліджень – індук-тивний; у процесі теоретичного осмислення проблеми – дедуктивний; аналіз і синтез – для поєднання різних складових економічних явищ в єдиному процесі. Досліджуючи рівень виробництва сільськогосподарської продукції за період 1940-2004 рр., були застосовані методи статистики (ряди динаміки, відносних величин, графічних побудов). При оцінці фінансового стану сільськогосподарських організаційно-правових структур застосовувалась рейтингова оцінка суб’єктів господарювання, інструментарієм якої були коефіцієнти-індикатори та комп’ютерні технології. Економетричні моделі використовувалися при розробці алгоритму діагностики кризових ситуацій та кризового стану підприємства.

Для вирішення методичних положень антикризових заходів у процесі дослідження були застосовані історичний, монографічний, факторний та кореляційно-математичні методи, які дали можливість забезпечити обґрун-тованість висновків і пропозицій. Використання ситуаційного та системного аналізу сприяло осмисленню форм кризи та визначенню межі кризової ситуації. Локальні методи були використані при аналізі конкретної ситуації, аналогії й екстраполяції, прогнозуванні. При дослідженні механізмів само-регуляції та адаптованості до змін зовнішнього середовища і при розробці системи оціночних показників ефективності діяльності управлінської команди були застосовані соціологічні та емпіричні методи, зокрема: анкетування, опитування, спостереження, порівняння. Причинно-наслідкові зв’язки та абстрактно-логічний метод використовувалися при розробці пропозицій щодо антикризових заходів у підприємствах аграрної сфери.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного теоретико-методологічного обґрунтування кризових явищ, кризової ситуації, кризового стану, розробці організаційного-економічного механізму антикризового управління у підприємствах аграрної сфери та практичних рекомендаціях щодо упередження та подолання кризи. Серед найважливіших наукових результатів, отриманих автором, що зумовлюють ступінь та характер новизни дослідження і виносяться на захист, є такі:

вперше:–

виокремлені сутність понять форм кризи: кризове явище, кризова ситуація та кризовий стан, що дозволяє визначити методологічні підходи для вибору критеріальних показників-індикаторів із метою визначення стратегії і тактики антикризового управління в конкретному їх прояві;–

сформульовано концептуальні положення механізму розгортання кризових явищ на етапах життєвого циклу сільськогосподарського підприємства, обґрунтовані причини їх виникнення, що дає можливість визначити внутрішньогосподарські заходи їх протидії та адаптувати систему до змін зовнішнього середовища;

– запропоновані теоретико-методологічні підходи до змісту антикризового управління, його принципів і методів діагностики, упередження, нейтралізації та подолання кризових явищ, недопущенні справи про банкрутство (мирова угода), виведення підприємства зі стану банкрутства (санація), мінімізації втрат при застосуванні організаційно-правових інструментів банкрутства;–

обґрунтована доцільність створення системи раннього упередження і реагування у багатогалузевих сільськогосподарських підприємствах та при районних управліннях сільського господарства з метою виявлення негативних тенденцій, проведення своєчасних запобігаючих заходів кризовим явищам, забезпечення їх ефективного фінансового, стратегічного та операційного менеджменту.

удосконалено методологічні підходи до:–

формування критеріальних показників-індикаторів оцінки фінансового стану аграрних господарюючих суб’єктів, що розширює можливість оперативно реагувати на зміни їх кумулятивного росту в залежності від часового діапазону при визначенні моделей кризовості;–

проведення діагностики кризової ситуації та кризового стану з метою теоретичного їх обґрунтування та практичного застосування, що дозволяє вирішувати проблеми антикризового управління;–

оцінки ефективності управлінської команди за: рівнем професіоналізму та організаційної культури, стабільністю та співвідношенням молодих і досвідчених працівників, стилем роботи лідера та нормою управляємості, економічним і соціальним захистом працівників виробничої сфери, мотивацією праці, фінансовими результатами, діяльністю бригадних рад, які створюють внутрішній механізм саморегуляції системи, що дозволяє побудувати типологію і класифікацію оціночних критеріїв для вирішення теоретико-методологічних та практичних проблем кадрового менеджменту; –

кадрової політики в умовах упередження, розгортання, нейтралізації та подолання кризових явищ шляхом професійної і психологічної підготовки, перепідготовки, підбору спеціалістів, менеджерів для створення професійного ядра та кризис-груп, які здатні проводити оцінку фінансового стану, вирішувати соціально-економічні проблеми, приймати нестандартні антикризові рішення в умовах фінансового оздоровлення господарюючого суб’єкту;–

проблеми самозайнятості населення аграрної сфери, які можуть реалізуватися шляхом організації підприємницької діяльності та вести особисте господарство, що передбачає пом’якшення безробіття, збільшує доходи сільської родини, дозволяє в повній мірі використовувати індивідуальні, фізичні та розумові здібності людини.

набули подальшого розвитку:

– теоретичні обґрунтування взаємозв’язку кризових явищ, їх циклічного прояву у природі, демографії, техніці, економіці, науці і політиці, які посилюють регулювання динамічних процесів у агарній сфері;

– систематизація чинників щодо руйнівних процесів сільсько-господарського виробництва внаслідок: зниження відтворювальної функції землі, недостатнього фінансового, матеріально-технічного забезпечення, недосконалого управління витратами, стрімкого росту безробіття, неврегульованістю і безсистемністю правових, економічних відносин на всіх рівнях управлінської ієрархії, відсутністю програми соціального захисту населення, запобіжним інструментом яких є антикризове управління;

– обґрунтування антикризового організаційно-економічного механізму, спрямованого на ефективне використання землі, антикризовий реінжиніринг, науково-прогнозовану стратегію маркетингу та інноваційно-інвестиційний інструмент ресурсозбереження, стратегічний, кадровий менеджмент, фінансове оздоровлення, управління ризиками, диверсифікацію аграрного виробництва; яка знаходить своє поширення через організацію багатогалузевого господарства, розвиток підсобних, допоміжних та обслуговуючих галузей у поєднанні з фермерськими та особистими господарствами сільського населення;

– пропозиції щодо змін до Закону України „Про відновлення плато-спроможності боржника або визнання його банкрутом” (Ст. 44 та Ст. 50), які передбачають єдині підходи до процедури банкрутства сільсько-господарських господарюючих суб’єктів, особливість оцінки основних засобів виробництва, технологію, сезонний та часовий діапазон виробництва сільськогосподарської продукції;–

теоретичні положення формування механізму державного регулювання кризовими явищами: законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру з метою соціального захисту населення та створення умов до ”виживання” господарюючих суб’єктів у період кризової ситуації;–

кваліфікаційно-професійні моделі, навчальні плани, посібники для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з анти-кризового управління в аграрній сфері, що є важливим чинником ефективного менеджменту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що використання розроблених у дисертації пропозицій розвиває організаційні та методологічні основи антикризового управління в сільськогосподарських суб’єктів господарювання. Результати дисертаційної роботи впроваджені у практику підприємств та районів Полтавської області, зокрема Зіньківського, Карлівського, Новосанжарського, Решетилівського, Миргородського районів, а також в Агентстві з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, обласних центрах зайнятості. Підготовлений навчальний план, програми підвищення кваліфікації державних службовців, керівників та спеціалістів сільського господарства з питань антикризового управління в АПК (для навчальних закладів післядипломної освіти кадрів агро-промислового комплексу України) та навчальний посібник „Антикризове управління в АПК” (у співавторстві, із яких 1, 2, 3, 4, 7, 10, 11, 12 розділи належать автору) для студентів економічних спеціальностей вищих агарних закладів освіти ІІІ – ІV рівня акредитації, який використовується в навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати дослід-ження є особистими розробками автора. Їх використання в практиці роботи сільськогосподарських підприємств спрямоване на упередження розвитку кризових явищ, забезпеченні їх фінансової стабільності, недопущенні справи про банкрутство (мирова угода), виведення підприємства зі стану банкрут-ства (санація), мінімізації втрат при застосуванні організаційно-правових інструментів банкрутства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конферен-ції “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття” (ПНТУ ім. Ю.Кондратюка, м. Полтава, 22-23 листопада 2001р.), Міжнародних наукових конференціях “Ринкова трансформація економіки АПК” в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. П. Василенка (5-6 грудня 2002 р. м.Харків), Міжнародній науково-практичній конференції в Київському національному економічному університеті (23-24 квітня 2003 р., м. Київ), у Полтавській державній аграрній академії на науково-практичній конференції (20 та 21 квітня 2004, 2005 рр. м. Полтава), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки” (ПДАА, м. Полтава 2-4 червня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу-2004” (ДНУ, м. Дніпро-петровськ 1-15 листопада 2004 р.,), науковій конференції, присвяченій пам’яті професора, заслуженого діяча науки і техніки України, О.С. Бород-кіна (АСОУ, м. Київ, 2005р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора І.В. Поповича (ДАУ, м. Житомир 3-5 березня 2005р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові та фінансово-економічні проблеми адаптації підприємств АПК до ринкових умов господарювання та шляхи їх вирішення” (КНУХТ, м. Київ 19 - 20 травня 2005 р.).

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертацій-ної роботи опубліковані у 51 науковій праці, підготовлених самостійно та у співавторстві, загальним обсягом 68 д.а. З них авторських – 42 д.а., у тому числі 1 – монографія (одноосібна), 21 стаття у наукових фахових виданнях, 20 – в інших наукових виданнях, 9 – матеріалів науково-практичних міжнародних конференціях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 381 сторінці друкованого тексту. Робота містить 25 таблиць, 56 рисунків та 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи антикризового управління” - досліджений взаємозв’язок розвитку циклічності кризових явищ у природі, демографії, техніці, державі та культурі. В контексті цього дана оцінка фінансового стану сільськогосподарських суб’єктів господарювання регіону.

Циклічні коливання макроекономічних систем є багатофакторним процесом, який поєднує дію різноманітних чинників, що зумовлюють кризові явища та їх взаємозв’язок. Доведено, що до першої групи можна віднести екологічні та демографічні цикли і кризи. Екологічна криза є результатом невирішеного протиріччя між практикою споживацького відношення суспільства до природи. Складовими екологічної кризи є деградація сільськогосподарської ресурсної бази; знищення лісів; вимирання багатьох видів тварин та рослин; забруднення води та повітря; надмірне використання природних ресурсів. Протидіючими чинниками екологічних кризових явищ є екологічний менеджмент, контролінг соціоекологічного напряму, екологічне страхування та аудит, функції яких мають виконувати органи місцевого самоврядування. Автор приєднується до думки вчених, що важливим чинником екологозбереження є платне природокористування, яке включає в себе систему економічних оцінок природних ресурсів, відображених в екоакціях з метою залучення додаткових коштів на проведення екологічних заходів та стимулювання вкладів капіталу у заходи по виробництву екологочистої продукції. Наслідком екологічних кризових явищ є демографічна криза. Демографічні цикли знаходять вираження як у життєвому циклі окремої людини, родини, зміні поколінь людей, так і в періодичних коливаннях народжуваності, фертильності і смертності, середньої очікуваної тривалості життя, чисельності населення і його статево-вікової структури. Аналіз демографічної ситуації, який склався в Полтавській області і в Україні, дає підстави стверджувати про тенденцію скорочення населення, зокрема сільського. За останні 14 років сільське населення країни зменшилося більш ніж на 2 млн. чол. У Полтавській області сільське населення за період 1960-2004 роки зменшилось у 2 рази. В структурному співвідношенні сільське населення займає 41%, а працездатне – 38%. Спостерігається різке постаріння населення – вікова група населення понад 60 років становить 26%, із кожним роком цей відсоток збільшується.

Причиною скорочення сільського населення є депопуляція. Протягом 2004 року на 1000 чоловік померло 29,1, а народилось 11,8 чол. Слід зазначити, що в 1901 році природний приріст у регіоні становив + 19. Демографічна кризова ситуація спричинена зниженням індексу людського розвитку, недостатнім соціальним забезпеченням, погіршенням екологічної ситуації, незадовільним медичним обслуговування, неповноцінним харчуванням, відсутністю програми соціального захисту населення, стрімким ростом сільського безробіття. Скорочення чисельності населення, його найбільш кваліфікованого трудового потенціалу відбувається внаслідок міграційних процесів.

Демографічна криза створює підґрунтя для технологічних і економічних криз які, на нашу думку, слід віднести до другої групи. Проведені дослідження соціально-економічного стану аграрної сфери Полтавської області й України за 64 роки свідчать, що економічні цикли і кризові явища можуть проявлятись як у короткому періоді з терміном часу 3-4 роки так і мати тривалий діапазон – до 19 років (рис. 1). У теорії циклічності і кризовості аграрної сфери важливе місце займають методологічні підходи до оцінки кризових явищ у рослинницьких і тваринницьких галузях. Дослідження свідчать, що виробництво зернових культур впливає на зміни виробництва продукції тваринництва з інтервалом на 1 рік.

Рис. 1. Рівень виробництва зерна в Полтавській області (1940 – 2004 рр.)

Наслідком кризового стану аграрної сфери є зниження обсягу виробництва і продажу основних видів сільськогосподарської продукції її конкурентоспроможності, недостатнього забезпечення основними та оборот-ними засобами виробництва. За 14 років у регіоні у 2 рази скоротилась кількість сільськогосподарської техніки (виробництво тракторів в Україні скоротилось у 33 рази, а сільськогосподарських машин у 70 разів). Виробництво характеризується низьким рівнем доходності товаровироб-ників, обмеженістю і відсутністю у них внутрішніх нагромаджень на технологічне оновлення і відтворення. За період 1990 – 2004 рр. у 5 разів скоротилась удобрена площа мінеральними добривами і в 6,5 органічними. У результаті ерозійних процесів щорічні втрати найбільш родючої частини ґрунту становлять 15 т з га. Порушений диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію є не на користь господарюючих суб'єктів аграрної сфери, наприклад, співвідношення цін на аміачну селітру і зерно становило 1:0,6, цукрових буряків – 1:0,3. Наслідком цього є різке зниження урожайності сільськогосподарських культур. За досліджуваний період на 10 ц/га зменшилась урожайність зернових і соняшнику, на 46,4 ц/га – цукрових буряків. Продовжується спад виробництва тваринницької продукції.

Починаючи з 1991 року, формується стійка тенденція збільшення операційно-технологічних та виробничих витрат, зниження рентабельності, прибутку в розрахунку на одиницю земельної площі, фондовіддачі (табл. 1).

На 1.01 2005 року в регіоні було зареєстровано 158 збиткових сільськогосподарських підприємств (33 % від загальної кількості). Середня сума збитку на одне підприємство становила 402 тис. грн.

Таблиця 1.

Рівень рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції у сільськогосподарських підприємствах, %.

Види продукції | Роки | Відхилення з 2004 р. до 1990 р (+, -)

1990 | 1995 | 2000 | 2003 | 2004

Зерно | 339,0 | 126,2 | 73,5 | 55,6 | 20,4 | -318,6

Насіння соняшнику | 327,0 | 232,7 | 59,9 | 60,6 | 43,2 | -283,8

Цукрові буряки (фабричні) | 39,5 | 46,4 | 0,3 | 3,9 | -3,0 | -42,5

Овочі відкритого грунту | - 6,8 | - 9,3 | - 20,7 | 6,5 | -36,3 | -29,5

Картопля | - 4,9 | 2,0 | - 10,2 | 4,5 | -16,2 | -11,3

Плоди | 59,8 | 0,0 | - 64,5 | 18,6 | -31,9 | -91,7

Молоко і молочні продукти | 27,5 | - 17,2 | 1,6 | 18,3 | 7,4 | -20,1

М’ясо:

великої рогатої худоби

свиней |

27,1

30,0 |

- 10,6

- 6,8 |

- 39,6

- 24,9 |

-41,5

-42,2 |

-32,0

-25,8 |

-59,1

-55,8

Яйця | 27,6 | 57,6 | 17,3 | 30,4 | 17,9 | -9,7

Вовна | - 31,5 | - 74,3 | - 92,0 | -83,4 | -84,1 | -52,6

Причинами такого становища є недостатнє фінансове і матеріальне забезпечення відтворення сільськогосподарського виробництва, неврегульо-ваність правових, фінансових відносин, недосконале управління витратами та операційною діяльністю, відсутність науково-прогнозованої стратегії і тактики маркетингу, неадаптованістю управлінської команди до ринкових трансформацій, залежність від природно-кліматичних умов. Затяжний кризовий стан зумовлений макроекономічною політикою держави, яка, на думку автора, повинна формуватися виключно за критеріальною оцінкою приросту ефекту – збільшення виробництва, зниження собівартості, форму-вання доходів сільських жителів, сплатою податків через створення науково обґрунтованих фондів споживання і нагромадження.

Характеристика сукупності чинників, що вплинули на фінансовий стан сільськогосподарських суб’єктів господарювання за останні 14 років, дає підстави стверджувати, що руйнація матеріально-технічної бази, зниження відтворювальної функції землі, екологічна і демографічна кризи поглиб-люється з кожним роком. Зростаюче безробіття в аграрній сфері, деградація висококваліфікованої частини трудового потенціалу, низькі закупівельні ціни і висока собівартість продукції, поглиблення диспаритету цін на сільсько-господарську та промислову продукцію, неплатоспроможність близько 60 % сільськогосподарських підприємств, скорочення інвестицій, відсутність комплексної державної програми розвитку галузі та соціального захисту населення свідчать, що аграрна сфера знаходиться в кризовій ситуації, яка перейшла у кризовий стан.

Природа і механізм циклів духовної сфери та етико-релігійних циклів взаємозалежні з фазами екологічних технічних та економічних циклів. Вони мають найбільш складний характер, залежать від потреб людей і рівня їхнього задоволення, соціальної стратифікації, сфери духовного відтворення (науки, культури, етики, ідеології, включаючи релігію). Індустріальна наукова парадигма виявилася неспроможною розпізнати сутність радикальних змін. Народжується міждисциплінарний синтез знань поза офіційною наукою, які впливають на менталітет людини змінюють її потреби. Зміни наукових парадигм на стику нових дисциплін передбачають низку методологічних, теоретичних, організаційних проблем, які потребують оперативного вирішення.

Порівняний аналіз еволюції аграрних відносин, які відбувались у світі, починаючи з 134 року до н.е. паралельно з Україною (2-4 тис. років до н.е. по 2004 рік), показує, що економічний розвиток нашої держави відстає від розвинених країн світу на 70-100 років, хоча має тенденцію до скорочення в часовому діапазоні. На наш погляд, це є головний об’єктивний чинник затяжної кризи в Україні. Відставання розвитку аграрних реформ від вимог часу може бути подолане до 2050 року в результаті реалізації активних антикризових заходів Уряду.

У другому розділі “Концептуальні положення життєвого циклу підприємства та причини виникнення кризового стану і загрози банкрутства” – висвітлюється концепція життєвого циклу підприємства, причини виникнення та розвитку кризових явищ, кризової ситуації, кризового стану, а також особливості банкрутства в аграрних підприємствах. На основі концептуального підходу встановлено, що життєвий цикл підприємства може бути виражений основними фазами життєдіяльності та загрозами виникнення кризових ситуацій:

фаза – “народження підприємства”, на даному етапі формується та налагоджується виробництво, займаються ринкової ніші, отримується прибуток, кризова ситуація може виникнути в результаті відсутності адаптованої до зовнішнього середовища системи управління через недостатній рівень професіоналізму лідера а управлінської команди, відсутність мотиваційних чинників, стратегічного підходу до прийняття управлінських рішень, стійких внутрішньогосподарських зв’язків та низької дисципліни праці, аморальності;

фаза – “дитинства і юності”, особливостями якої є прискорений приріст виробництва, закріплення ринкової ніші, впровадження енергозберігаючих технологій виробництва, збільшення прибутку в результаті стимулювання колективної й індивідуальної праці. Кризова ситуація може виникнути в результаті відсутності механізму управління витратами і прибутком через неповну інформацію про витрати виробництва, грошові надходження, якість сільськогосподарської продукції, наявність кредиторської і дебіторської заборгованостей, недостатнього оперативного і фінансового аналізу, негативної дії ефекту операційного важеля, форс-мажорні обставини;

фаза – “зрілості” характеризується систематичним, збалансованим зростанням виробництва та фінансової стійкості, ефективним управлінням за рахунок делегування повноважень (децентралізоване керівництво), збіль-шенням асортименту продукції та розширенням сегменту ринку збуту, застосуванням енергозберігаючих економічно ощадних технологій вироб-ництва, розподілом і кооперацією, мотивацією і стимулюванням колективної й індивідуальної праці. Кризова ситуація може виникнути в результаті порушень в системі координації і регулювання функцій управління через надмірну залежність від кредиторів, недостатність власного капіталу, оборотних засобів, порушення трудової дисципліни, низького рівня професіоналізму управлінської команди;

фаза – “старіння підприємства” супроводжується зниженням виробниц-тва продукції та фінансової стійкості підприємства, прагненням зберегти досягнуті результати (залишитися на “завойованих” позиціях). Подальше існування підприємства можливе при умові його оздоровлення по всіх напрямах діяльності через систему “омолодження” управління, гнучкого режиму праці, участі працівників у перерозподілі прибутку. Кризова ситуація може виникнути через відсутність модернізації, диверсифікації, маркетинго-вої стратегії, інновації виробництва та відсутності системи упередження і реагування.

Доведено, що кризове явище, кризову ситуацію не можна ототож-нювати з кризовим станом. Кризове явище може мати одноразовий прояв, а сукупність кризових явищ дестабілізують систему управління і створю-ють кризову ситуацію. На відміну від кризової ситуації, кризовий стан характеризується більш тривалим періодом розвитку, зменшенням темпів зростання виробничих параметрів. Кризовий стан характерний як процес економічного зниження відтворювальної функції суб’єкта господарюван-ня, критичний період якого визначається дією законодавчих актів. Виокремлення кризових ситуацій і кризового стану дозволяє розробити методологічні підходи для вибору методів і оціночних процедур із метою проведення діагностики та розробки антикризових заходів. Критичні спів-відношення загальної виручки від реалізації продукції до виробничих витрат (постійних і змінних) дозволяють визначити межу кризи. Значення кризового стану може змінюватися (збільшуватися або зменшуватися) при зміні рівня змінних витрат. Змінні витрати забезпечують виробництво певного обсягу продукції. В даному випадку виручка від продажу продукції повинна покривати змінні витрати і частину постійних витрат, що дозволяє підприємству продовжувати виробництво в екстремальних умовах (табл. 2).

З розвитком ринкових відносин в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Процедура банкрутства сільськогосподарських підприємств має свої особливості через сезонний характер виробництва, що відображається в часовому діапазоні до 15-17 місяців.

Таблиця 2

Діагностика кризової ситуації ПП “Чиста криниця”

Показники | Од. виміру | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Виручка від реалізації продукції | тис. грн. | 646 | 720 | 450 | 480 | 680

Прибуток від реалізації продукції | тис. грн. | 203 | 200 | -46 | -116 | 40

Сума постійних витрат | тис. грн. | 126 | 170 | 124 | 246 | 208

Сума змінних витрат | тис. грн. | 317 | 350 | 372 | 350 | 432

Всього витрат | тис. грн. | 443 | 520 | 496 | 596 | 640

Змінні витрати у % до всіх витрат | % | 71 | 67 | 75 | 58 | 67

Рівень критичного об’єму реалізації продукції | тис.грн. | 443 | 520 | 496 | 596 | 640

Нижнє значення стану екстремальності | тис.грн. | 317 | 350 | 372 | 350 | 432

Маржинальний доход (постійні витрати + доход) | тис.грн. | 329 | 370 | 124 | 246 | 248

У разі, якщо протягом строку санації фінансовий стан сільсько-господарського підприємства погіршився у зв’язку з стихійним лихом, строк санації може бути продовжений на термін до одного року. Автор вважає, що процедура інституту банкрутства у сільськогосподарських суб’єктів господарювання повинна мати єдині підходи до всіх підприємств, враховувати їх спеціалізацію, технологію виробництва, територіальне розміщення, природно-кліматичні умови. Право придбання об’єктів нерухо-мості, основних і оборотних засобів, а також акцій за умови оголошення підприємства банкрутом, повинно надаватись особам, які мають фахову сільськогосподарську освіту для подальшого ведення сільськогосподарського виробництва. При оцінці ліквідної маси – з метою визначення справедливої ринкової вартості – необхідно оцінювати стан основних засобів на період формування ліквідаційної маси з урахуванням регіональних особливостей. Оголошення про визнання боржника банкрутом, подані до місцевих періодичних видань, значно ускладнюють процес відстеження кредиторам або потенційним інвестором стану боржника, тому дану процедуру потрібно здійснювати лише через офіційні друковані органи або бюлетені.

У третьому розділі – “Методологія діагностики кризових явищ, кризових ситуацій та кризового стану у господарюючих суб’єктах аграрної сфери” - запропонована оцінка виявлення симптомів розвитку кризових явищ, практичний інструментарій та моделі діагностики кризового явища, кризової ситуації та кризового стану.

Для діагностики кризового стану, кризового явища і кризової ситуації необхідне сумісне використання фінансових, внутрішньогосподарських, виробничих і економічних показників, які доцільно класифікувати за видами діяльності, за центрами витрат, доходів і відповідальності. Методика визначення основних показників – індикаторів, центральне місце серед яких займає собівартість, повинна враховувати наявність основної, побічної, супутньої сільськогосподарської продукції при розподілі виробничих витрат та механізм управління ними. Після проведення фінансового аналізу підприємства-боржника здійснюється аналіз за системою показників ліквідності і платоспроможності. На наш погляд ліквідність – це короткострокова характеристика платоспроможності, яка вказує на швидкість перетворення активів на готівку, але не завжди цей показник є прийнятним для сільськогосподарських суб’єктів господарювання. Ліквідність слід розглядати як стан активів у їхньому обороті, який закінчується отриманням грошових коштів, що є необхідною умовою платоспроможності. Платоспроможність – це готовність виконати платіжні зобов’язання в зазначений строк. У сільськогосподарській галузі де виробничий і робочий період у рослинницькій галузі не збігається, продукцію отримують у третьому або четвертому кварталі поточного року, часто затримують її реалізацією з метою цінового виграшу, надходження грошових коштів відбувається зі значним спізненням. Це залежить від низки факторів і, в першу чергу, від виду продукції її якості, умов договору, платоспроможності покупця, економічної ситуації тощо. В тваринницькій галузі, навпаки, продукція, що швидко псується, потребує швидкої реалізації. Коли відсутня переробка, суб’єкт господарювання втрачає значні кошти. В даному випадку платоспроможність і ліквідність не можна ототожнювати. Автором запропоновано моделі проведення діагностики кризового явища, кризової ситуації та кризового стану. Кризове явище можна визначити скороченням виробництва і реалізації продукції та грошових надходжень за попередній період більше ніж на 15 відсотків.

Для створення моделі діагностики кризової ситуації запропоновані такі показники: валова і реалізована продукція, виробничі витрати (постійні і змінні), прибуток від реалізованої продукції, маржинальний дохід та розрахунок межі кризи. Для кризової ситуації в законодавчому порядку визначений термін розвитку процесу від 90 днів до 15 місяців. Продовження даного терміну буде характеризуватися переходом господарюючого суб’єкта до кризового стану. Модель кризового стану, крім вищезазначених, характеризується: структурою і станом оборотних активів та основного капіталу, оцінкою дебіторської і кредиторської заборгованості, показниками рентабельності і платоспроможності (табл. 3). Комплексна оцінка фінансового стану сільськогосподарських підприємств Полтавської області показала, що жодне із досліджуваних 473 підприємств не є абсолютно ліквідним. Більшість 239 сільськогосподарських підприємств (50,5%) мають критичну неплатоспроможність і лише 76 підприємств є платоспроможними. На етапі надкритичної неплатоспроможності (явного банкрутства) перебуває 33 % (близько 158 підприємств), тобто це підприємства, які одержали збитки, а тому коефіцієнт покриття, абсолютної ліквідності та забезпечення власними засобами менші нормативних, вони не володіють достатніми ресурсами, щоб самостійно вийти з кризового стану.

Таблиця 3

Модель діагностики кризового стану сільськогосподарських підприємств Котелевського району Полтавської області

Показники | Норматив-не значення | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2003 р. до 2001 р. (+,-)

1. Показники структури капіталу

Коефіцієнт автономії | ? 0,5 | 0,9 | 0,9 | 0,9 | -

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | < 0,5 | 0,09 | 0,1 | 0,1 | 0,01

Коефіцієнт фінансування | ? 1 | 10,3 | 9,1 | 5,8 | -4,5

Коефіцієнт фінансового ризику | < 1 | 0,1 | 0,1 | 0,2 | 0,1

Коефіцієнт довг залучення позикових коштів | Зменшення | 0,007 | 0,01 | 0,05 | 0,04

2. Показники стану оборотних активів

Коефіцієнт маневреності власного капіталу | Збільшення | 0,2 | 0,3 | 0,3 | 0,1

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів | ? 0,1 | 0,7 | 0,8 | 0,7 | -

Коефіцієнт забезпеченості запасів | ? 0,5 | 0,9 | 0,9 | 0,8 | -0,1

Коефіцієнт маневр власних оборотних коштів | Збільшення | 0,007 | 0,004 | 0,008 | 0,001

3. Показники стану основного капіталу

Коефіцієнт реальної вартості майна | Збільшення | 0,9 | 0,8 | 0,8 | -0,1

Коефіцієнт реальн. вартості осн засобів у майні | Збільшення | 0,7 | 0,6 | 0,6 | -0,1

Коефіцієнт накопичення амортизації | Зменшення | 0,4 | 0,4 | 0,4 | -

Коефіцієнт співвіднош оборот і необорот активів | Збільшення | 0,4 | 0,6 | 0,5 | 0,1

4.Показники оцінки дебіторської заборгованості

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгов. | 12,2 | 10,6 | 8,8 | -3,4

Тривалість одного обороту, днів | 30 | 34 | 41 | 11

Питома вага дебітор заборгов в капіталі, % | 3,3 | 4,4 | 5 | 1,7

Питома вага дебіт заборг в оборотних активах, % | 12,8 | 13,2 | 14,1 | 1,3

Відношення дебітор заборгов до кредитор, % | 46,6 | 71,6 | 86,3 | 39,7

Відношення дебіторської заборгованості до чистого доходу (виручки), % | 8,2 | 9,4 | 11,4 | 3,2

5.Показники оцінки кредиторської заборгованості

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгован | 5,3 | 6,6 | 10,1 | 4,8

Тривалість одного обороту (середній період погашення) кредиторської заборгованості, днів | 68 | 55 | 36 | -32

Питома вага кредитор заборгован. в капіталі, % | 7,1 | 6,1 | 5,8 | -1,3

Питома вага кредиторської заборгованості у поточних зобов’язаннях, % | 91,3 | 81,7 | 67 | -24,3

Відношення кредиторської заборгованості до оборотних активів | 27,5 | 18,4 | 67 | 39,5

Припадає кредиторської заборгованості на 1 грн. дебіторської заборгованості, грн. | 2,1 | 1,4 | 1,2 | -0,9

Відношення кредиторської заборгованості до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), % | 17,6 | 13,2 | 13,2 | -4,4

6. Показники платоспроможності підприємств

Коефіцієнт абсолютної ліквідності | ? 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,1 | -

Проміжний коефіцієнт платоспроможності | ? 0,7 | 0,5 | 0,7 | 0,6 | 0,1

Загальний коефіцієнт платоспроможності | ? 2,0 | 3,5 | 5 | 3,5 | -

Коефіцієнт загальної платоспроможності | Збільшення | 11,3 | 11,7 | 7,1 | -4,2

У четвертому розділі „Антикризова модель розвитку аграрної сфери”, узагальнюючи інтерпретацію як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, запропоновано теоретико-методологічні підходи до визначення суті та змісту антикризового управління, розкрито антикризові заходи виходу галузі із кризового стану.

Антикризове управління – це система організаційно-економічних заходів з діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та їх причин виникнення в економічних системах на всіх рівнях економіки. Антикризове управління базується на загальних принципах і методах, які притаманні управлінським процесам: плануванню, організації, обліку, аналізу, регулюванню і координації, контролю і мотивації, хоча має свої особливості: пошук головної проблеми та нейтралізація кризових явищ, максимальне використання природно-кліматичних можливостей, концен-трацію та збереження ресурсного, фінансового, трудового потенціалу, часовий діапазон до початку ліквідаційних процедур, об’єктивність і реальність в оцінці ситуації, максимальне залучення кваліфікованих фахівців до розробки та прийняття антикризових рішень із урахуванням багатоваріантності та ризиковості, стимулювання їх діяльності у розв’язанні кризових проблем.

Головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, викликані зовнішнім середовищем (економічних, політичних, соціальних, міжнародних метаморфоз) через введення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення та подолати кризові явища. У всіх галузях і на всіх рівнях управління необхідно враховувати можливість виникнення кризових явищ та механізм їх подолання. Автор не поділяє думку вчених, які обґрунтовують теорію недоцільності здійснення антикризових методів (лікування) підприємств, а пропонують застосовувати природний біологічний фактор “виживає сильніший.” Навпаки, коли своєчас но „хворобу” лікують одужання настає швидше. Розвиток кризових явищ, методи діагностики, особливість їх прояву та процес антикризового управління показані в таблиці 4.

У системі організаційно-економічних антикризових заходів (рис. 2) важливе місце належить санації – сукупності заходів, що здійснюються під час проходження справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації. Санація спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів, реструктуризації боргів і капіталу або зміни організаційно-правової та виробничої структури управління боржника. Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані, насамперед, із модернізацією виробничих засобів та технологічним оновленням виробництва (переобладнанням тваринницьких приміщень, застосуванням комплексної механізації трудомістких робіт, удосконаленням технологій вирощування сільськогосподарських культур, зменшенням простоїв техніки та підвищенням ритмічності виробництва, зниженням собівартості