КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Іванюк Тетяна Іванівна

УДК 343.21 і-23

ОБСТАВИНИ, ЯКІ ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ,

ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі кримінального права та

кримінології Львівського державного університету

внутрішніх справ.

Науковий керівник :

доктор юридичних наук, професор Грищук Віктор Климович,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Музика Анатолій Ананійович,

Київський юридичний інститут Київського національного

університету внутрішніх справ, проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, професор Денисова Тетяна Андріївна,

Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного

і муніципального управління”, декан юридичного факультету.

Провідна установа:

Одеська національна юридична академія, Міністерство

освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться „19” червня 2006 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий „05” травня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук Н.П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності Україна взяла курс на розбудову демократичної, соціальної, правової держави. Це зумовило необхідність реформування всіх сфер суспільного життя. Важливе значення в цьому процесі має вирішення проблем протидії злочинності. Одним із засобів боротьби з нею є притягнення осіб, винних у вчиненні злочину, до кримінальної відповідальності. Покарання є основною формою реалізації кримінальної відповідальності. Воно покликане виступати засобом охорони найбільш важливих суспільних відносин від злочинних посягань шляхом здійснення карального впливу на засудженого з метою його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Призначення судом покарання об’єктивно виступає заключним етапом правосуддя. Від того, наскільки законним, справедливим та обґрунтованим буде призначене винній особі покарання, значною мірою залежить реалізація завдань кримінального законодавства. А тому необхідна детальна законодавча регламентація загальних засад призначення покарання. При призначенні покарання суд повинен застосовувати індивідуальний підхід, враховувати особливості кожного вчиненого злочину та особи, яка його вчинила. Важливу роль в індивідуалізації покарання відіграють обставини, які пом’якшують покарання.

У теорії кримінального права та в кримінальному законі обставинам, які пом’якшують покарання, приділяється значна увага, що свідчить про важливе їх кримінально-правове значення. Дослідження питань, пов’язаних з обставинами, які пом’якшують покарання, досить широко здійснювалося в науці кримінального права, зокрема у наукових працях П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Є.В. Благова, Г.С. Гавєрова, В.К. Грищука, І.І. Карпеця, Ю.О. Красікова, Г.А. Крігера, Л.Л. Круглікова, Н.Ф. Кузнєцової, Б.О. Курінова, В.Т. Маляренка, М.І. Мельника, В.С. Мінської, О.О. Мяснікова, П.П. Сєркова, О.Д. Соловйова, В.І. Ткаченка, М.Г. Ушакової, Г.І. Чечеля та інших. Значна кількість цих наукових робіт присвячена проблемам призначення покарання, у контексті яких досліджувалися й обставини, які пом’якшують покарання. Деякі дослідження обставин, які пом’якшують покарання, здійснювалися разом з обставинами, які обтяжують покарання. В Україні проблеми обставин, які пом’якшують покарання, не були предметом спеціального монографічного дослідження на основі чинного Кримінального кодексу (далі – КК) України 2001 року.

В теорії кримінального права залишаються спірними та невирішеними багато питань щодо обставин, які пом’якшують покарання. Так, невирішеним є питання про місце обставин, які пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання. Немає єдності думок щодо правової природи обставин, які пом’якшують покарання. Дискусійними залишаються питання, чи потрібно і як саме конкретизувати в законі кримінально-правове значення обставин, які пом’якшують покарання. Потребують також вивчення питання змісту та вичерпного переліку обставин, які пом’якшують покарання, в чинному КК України.

Актуальність наукового дослідження обставин, які пом’якшують покарання, значною мірою зумовлена також потребами судової практики, у якій нерідко спостерігаються різні підходи до врахування цих обставин при призначенні покарання. Призначаючи покарання, суди інколи обмежуються у вироку лише вказівкою на те, що у справі враховано всі обставини вчиненого злочину без детального аналізу фактичних даних. Досить часто суди недооцінюють, а інколи взагалі не враховують при призначенні покарання обставини, які пом’якшують покарання, передбачені КК України, або, навпаки, здійснюють їх широке тлумачення, або визнають такими, що пом’якшують покарання, обставини, не передбачені кримінальним законом, без будь-якої мотивації такого рішення. Вирішення цих та інших питань має важливе значення для індивідуалізації покарання та зумовлює актуальність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень „Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики протидії злочинності”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування правової природи, змісту та значення обставин, які пом’якшують покарання, розроблення наукових рекомендацій щодо вдосконалення їх законодавчої регламентації та судової практики призначення покарання з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання.

Відповідно до вказаної мети були поставлені такі завдання:

визначити місце обставин, які пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання, виявити їх правову природу та значення;

узагальнити досвід ряду зарубіжних держав з питань правової регламентації обставин, які пом’якшують покарання;

розкрити зміст обставин, які пом’якшують покарання, передбачених кримінальним законом, а також тих, які кримінальним законом не передбачені, але які найчастіше враховуються в судовій практиці, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України;

провести узагальнення судової практики та розробити наукові рекомендації щодо практики призначення покарання з урахуванням обставин, які пом’якшують покарання;

розробити конкретні пропозиції щодо зміни та доповнення чинних кримінально-правових норм, що регламентують обставини, які пом’якшують покарання.

Об’єктом дослідження є обставини, які пом’якшують покарання як засоби індивідуалізації покарання, їх правова природа, особливості законодавчої регламентації та врахування у судовій практиці при призначенні покарання.

Предметом дослідження є норми чинного КК України, норми кримінального законодавства ряду зарубіжних держав, пам’ятки кримінального та кримінально-процесуального законодавства, доктринальні положення, що стосуються загальних засад призначення покарання та обставин, які пом’якшують покарання, а також судова практика врахування обставин, які пом’якшують покарання, при його призначенні.

Теоретичною основою дослідження є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії держави і права, енциклопедично-довідкова та прикладна література з права. Конкретні проблеми аналізуються з урахуванням положень, викладених у роботах, присвячених відповідним питанням. Це, зокрема, праці М.М. Бабаєва, Я.М. Брайніна, А.Ю. Буланова, С.А. Вєлієва, М.К. Горі, Л.О.Долиненко, В.І. Зубкової, А.Т.Іванової, А.Н. Ігнатова, М.Д. Лисова, Г.П. Новосьолова, Л.О. Прохорова, М.О. Скрябіна, М.М. Становського, К.М. Флорі та інших.

Емпіричною основою дослідження є матеріали опублікованої судової практики, а також місцева судова практика. У процесі дисертаційного дослідження вивчено понад 300 кримінальних справ. З питань теми дисертації автором проведено опитування 160 суддів з використанням спеціально розробленої анкети.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених в роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. За допомогою діалектичного методу досліджено, зокрема, поняття, правову природу та зміст обставин, які пом’якшують покарання. Формально-юридичний метод застосовано для аналізу змісту норм, що регламентують обставини, які пом’якшують покарання. Метод системного аналізу дав можливість встановити місце обставин, які пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання. Історико-правовий метод застосовано для аналізу тенденцій розвитку норм, що регламентують загальні засади призначення покарання та обставини, які пом’якшують покарання. Порівняльно-правовий метод використано при вивченні кримінального законодавства ряду зарубіжних держав щодо обставин, які пом’якшують покарання, для визначення можливостей використання зарубіжного досвіду в національному законодавстві. При проведенні дослідження використано також методи соціологічних досліджень – анкетування, вивчення кримінальних справ, узагальнення судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням обставин, які пом’якшують покарання, за КК України 2001 року. На основі проведеного дослідження обґрунтовано і сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист:

1. Наведено додаткові аргументи на користь того, що складові загальної засади призначення покарання, закріпленої в п. ч. ст. КК України, - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання – мають самостійний характер.

2. Запропоновано авторське формулювання поняття обставин, які пом’якшують покарання. Під ними пропонується розуміти обставини, що знаходяться за межами ступеня тяжкості вчиненого злочину і особи винного, але за їх наявності, виходячи з морально-етичних норм суспільства, особа, яка вчинила злочин, заслуговує поблажливого ставлення до себе, а отже, – пом’якшення покарання.

3. Аргументовано необхідність встановити на законодавчому рівні обов’язок суду мотивувати у своєму вироку призначення того чи іншого покарання. Запропоновано доповнити ст. КК України частиною п’ятою, де й закріпити відповідне положення.

4. Додатково обґрунтовано необхідність закріплення в чинному КК України формалізованих критеріїв урахування обставин, які пом’якшують покарання, при виборі конкретного строку (розміру) покарання. Запропоновано: а) на законодавчому рівні здійснити оцінку в балах обставин, які пом’якшують покарання, передбачених ч. ст. КК України, в умовно прийнятій системі балів від одного до п’яти; б) на стадії призначення покарання враховувати судам вплив на міру покарання усіх наявних у справі обставин, які пом’якшують покарання. Для цього ним встановлюється сума балів усіх наявних обставин, що становить відсоток, на який суд зменшує покарання стосовно середнього, прийнятого за 100 %. Обґрунтовано необхідність доповнити ст. 66 КК України частиною четвертою, де й закріпити ці правила.

5. Вперше обґрунтовано необхідність: а) з метою усунення можливості неодноразового врахування судом при призначенні покарання таких обставин як „вчинення злочину неповнолітнім” (п. ч. ст. КК України), „вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності” (п. 8 ч. ст. КК України), „виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом” (п. ч. ст. КК України), і при оцінці ступеня тяжкості вчиненого злочину, і особи винного, і як обставин, які пом’якшують покарання, виключити їх із ч. ст. КК України і віднести першу з них до ознак, які характеризують особу винного, другу – до ознак, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Вплив на призначення покарання третьої обставини передбачено в ч. ст. КК України, а тому визнання її ще й обставиною, яка пом’якшує покарання, призводить по суті до подвійного її врахування при призначенні покарання;

б) змінити формулювання обставин, передбачених п. п. 2, 4, 5, 7 ч. ст. КК України, виклавши їх відповідно у такій редакції: „добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди)”, „стан вагітності жінки під час вчинення злочину або розгляду справи у суді”, „вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин)”, „вчинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого”;

в) доповнити перелік обставин, які пом’якшують покарання, такою обставиною: „відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину”.

6. Вперше обґрунтовано необхідність дати роз’яснення змісту обставин, які пом’якшують покарання, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. ст. КК України у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” з метою забезпечення єдності судової практики.

7. Додатково обґрунтовано необхідність закріплення в КК України вичерпного переліку обставин, які пом’якшують покарання. Невичерпний перелік обставин, які пом’якшують покарання, надаючи судам необмежений простір для їх урахування при призначенні покарання призводить сьогодні, як свідчить практика, до порушення принципів законності, рівності усіх осіб перед законом, єдності судової практики, гуманізму та справедливості.

8. З урахуванням висновків, зроблених на підставі проведеного дослідження, запропоновано нову редакцію ст. 66 КК України.

9. Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року, згідно з яким положення ч. ст. КК України були визнані неконституційними в частині, що унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також самостійне значення складових загальної засади призначення покарання, передбаченої п. ч. ст. КК України, запропоновано ч. ст. КК України викласти у новій редакції.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані: а) у науці кримінального права як матеріал для подальшого дослідження проблем обставин, які пом’якшують покарання; б) у законотворчій діяльності при розробленні пропозицій для вдосконалення чинного КК України. З цією метою до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності направлені пропозиції про внесення змін до КК України та до Проекту КПК України, які прийняті до розгляду; в) у навчальному процесі при викладанні курсу „Кримінальне право України. Загальна частина”, для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників тощо; г) у практиці роботи суддів при обґрунтуванні вироків з конкретних справ. До Верховного Суду України направлені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”, які прийняті до розгляду.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: Міжнародна наукова конференція молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (14-15 листопада 2003 року, Хмельницький інститут регіонального управління та права); Міжнародна наукова конференція молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (5-6 листопада 2004 року, Хмельницький університет управління та права); Міжнародна наукова конференція молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року, Хмельницький університет управління та права); Міжнародна наукова конференція „Проблеми коментування кримінального закону” (2-3 квітня 2004 року, Львівський юридичний інститут МВС України); Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ” (30 вересня 2004 року, Львівський юридичний інститут МВС України); Міжнародна науково-практична конференція „Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (8-9 квітня 2005 року, Львівський юридичний інститут МВС України); дев’ята та десята регіональні науково-практичні конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2003 року та 5-6 лютого 2004 року, Львівський національний університет імені Івана Франка); Регіональний круглий стіл „Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (21-22 лютого 2003 року, Хмельницький інститут регіонального управління та права); Науково-практична конференція „Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства)” (4-5 квітня 2003 року, Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, з них основного тексту 172 сторінок, список використаних джерел (224 джерела) викладений на 20 сторінках, додатки – на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено зв’язок роботи з науковими планами, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, його наукову новизну, положення, що виносяться на захист, практичне значення одержаних результатів, відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1 „Загальні засади дослідження обставин, які пом’якшують покарання” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 1.1. „Стан розробки питання про обставини, які пом’якшують покарання, в юридичній літературі” проаналізовано розвиток дослідження обставин, які пом’якшують покарання, у науці кримінального права, а також у кримінальному законодавстві України. Обставинам, які пом’якшують покарання, в кримінально-правовій літературі присвячено чимало досліджень, проте в науці кримінального права дискусійними залишаються питання поняття, правової природи обставин, які пом’якшують покарання, їх кримінально-правового значення та його конкретизації, місця обставин, які пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання, змісту та невичерпного переліку цих обставин.

У підрозділі 1.2. „Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним законодавством зарубіжних держав” проведено порівняльний аналіз норм кримінального законодавства ряду зарубіжних держав у межах континентальної системи права, зокрема таких як Республіка Польща, Республіка Болгарія, Швейцарія, Швеція, Данія, Австрія, Іспанія, ФРН, Франція, Голландія, а також колишніх радянських республік - Російської Федерації, Республіки Білорусь, Латвійської Республіки, Республіки Казахстан, Республіки Азербайджан, Республіки Молдова, Грузії та КК України, що закріплюють загальні засади призначення покарання та обставини, які пом’якшують покарання. У більшості проаналізованих кримінальних кодексів зарубіжних держав міститься вказівка на обов’язковість урахування при призначенні покарання обставин, які пом’якшують покарання, і в багатьох з них закріплено переліки цих обставин. Переліки обставин, які пом’якшують покарання, що містяться в КК України та проаналізованих нами КК зарубіжних держав, є подібними. У ряді КК зарубіжних держав здійснено конкретизацію значення обставин, які пом’якшують покарання, тобто встановлено конкретні правила впливу цих обставин на вид, строк (розмір) покарання, а також передбачено, за наявності певних особливих умов, можливість призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

У підрозділі 1.3. „Поняття обставин, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України” узагальнено висловлені в юридичній літературі позиції щодо поняття обставин, які пом’якшують покарання, а також їх місця в системі загальних засад призначення покарання. Обґрунтовано, що ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, які пом’якшують покарання, та обставини, які обтяжують покарання, є самостійними складовими загальної засади призначення покарання, передбаченої п. ч. ст. КК України, які, однак, нерозривно пов’язані між собою і повинні враховуватися судом при призначенні покарання в сукупності. Обставини, які пом’якшують покарання, не є частиною даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину або особу винного. Їх врахування при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин, можна пояснити наявними у нашому суспільстві морально-етичними нормами, виходячи з яких особа, яка вчинила злочин, за наявності тих чи інших обставин заслуговує поблажливого ставлення до себе з боку суду при призначенні покарання. Також обґрунтовано, що обставини, які пом’якшують покарання, у контексті, в якому вони закріплені в п. ч. ст. та в ч. ст. КК України, виступають засобами індивідуалізації покарання, а отже, їх назва повинна відповідати тому змісту, який вкладається в них у цьому випадку. Такою є назва, закріплена в чинному КК України - обставини, які пом’якшують покарання. З урахуванням вказаних особливостей запропоновано авторське формулювання поняття обставин, які пом’якшують покарання, що винесене на захист.

У підрозділі 1.4. „Значення обставин, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України” встановлено, що кримінально-правове значення обставин, які пом’якшують покарання, у КК України повною мірою не визначено. У кримінально-правовій доктрині також немає єдиного підходу до вирішення цього питання. Дискусійними є питання про те, обов’язком чи правом суду є врахування обставин, які пом’якшують покарання, а також конкретизації впливу цих обставин на покарання. У результаті дослідження аргументовано, що врахування обставин, які пом’якшують покарання, є обов’язком суду, адже в ч. ст. КК України встановлено, що суд призначає покарання враховуючи (а не „має право врахувати” чи „може врахувати”) ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Обґрунтовано доцільність закріплення в КК України формалізованих критеріїв впливу обставин, які пом’якшують покарання, на строк (розмір) покарання, а також обов’язку суду мотивувати призначення покарання у вироку. З урахуванням наведеного запропоновано встановити у КК України конкретні правила врахування обставин, які пом’якшують покарання, при призначенні покарання та доповнити ст. частиною четвертою, де й закріпити відповідні положення.

Проаналізовано зміст і практику застосування ст. 69 КК України та, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року, згідно з яким положення ч. 1 ст. 69 КК України були визнані неконституційними в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а також самостійне значення складових загальної засади призначення покарання, передбаченої п. ч. ст. КК України, запропоновано нову редакцію ч. ст. КК України.

У розділі 2 „Зміст обставин, які пом’якшують покарання, передбачених чинним КК України” проаналізовано зміст обставин, які пом’якшують покарання, закріплених в ч. ст. КК України, а також практику їх урахування судами при призначенні покарання. Обґрунтовано і винесено на захист положення про необхідність виключення із законодавчого переліку обставин, передбачених п. п. 3, 8, 9 ч. ст. КК України, з метою уникнення можливості неодноразового врахування судом при призначенні покарання однієї і тієї самої обставини, оскільки „вчинення злочину неповнолітнім” належить до характеристики особи винного, „вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності” – до ступеня тяжкості вчиненого злочину, а вплив на покарання такої обставини, як „виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом” визначено в ч. ст. КК України.

Обґрунтовано, що кожна із обставин, передбачених п. ч. ст. КК України „з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину” має самостійне кримінально-правове значення і навіть якщо вони поєднуються у справі, слід визнавати наявність не однієї, а трьох обставин, які пом’якшують покарання, що значно впливає на ступінь пом’якшення призначеного покарання. Тому вказані обставини в ч. ст. КК України запропоновано викласти в різних пунктах. Враховуючи те, що поняття „шкода” включає в себе як матеріальну (майнову та фізичну), так і нематеріальну (моральну) шкоду, але для оцінки розмірів моральної шкоди не може бути застосовано еквівалентний принцип, як для обчислення матеріальної шкоди, тому при заподіянні моральної шкоди не можна вести мову про її відшкодування чи усунення, а лише про компенсацію за неї. Виходячи з цього обставину, передбачену п. ч. ст. КК України, запропоновано викласти у такій редакції: „добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди)”. Обґрунтовано, що обставиною, яка пом’якшує покарання, є не лише вчинення жінкою злочину у стані вагітності, але й стан вагітності жінки на момент призначення покарання. Тому обставину, передбачену п. ч. ст. КК України, запропоновано викласти у такій редакції: „стан вагітності жінки під час вчинення злочину або розгляду справи у суді”. Доведено, що навіть одна, але тяжка обставина може вплинути на психіку особи, послабити волю, знизити її опірність ситуації, що згідно з морально-етичними нормами суспільства викликає поблажливе ставлення до особи, яка вчинила злочин. Але наявне законодавче формулювання не дає можливості врахувати як обставину, яка пом’якшує покарання, у разі, коли злочин було вчинено під впливом лише однієї тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини, оскільки, виходячи з етимології слова, „збіг” означає поєднання декількох обставин. У зв’язку з цим обставину, передбачену п. ч. ст. КК України, запропоновано викласти у редакції „вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин)”.

У результаті дослідження обґрунтовано, що, коли особа вчиняє злочин унаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого, її свідомість і воля певним чином обмежуються, тому така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, а отже, - і пом’якшення покарання. Така обставина за своїм змістом охоплює вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, співвідноситься з ним як загальне та конкретне поняття. Виходячи з цього, обставину, передбачену п. ч. ст. КК України, запропоновано викласти у такій редакції: „вчинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого”.

Для забезпечення єдності практики врахування судами обставин, які пом’якшують покарання, передбачених ч. ст. КК України, запропоновано у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” дати роз’яснення щодо змісту обставин передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. ст. КК України.

У розділі 3 „Проблеми врахування обставин, які пом’якшують покарання, не передбачених КК України” проаналізовано зміст обставин, які пом’якшують покарання, не передбачених КК України, але які враховуються судами при призначенні покарання на підставі ч. ст. КК України. Встановлено, що найчастіше суди як обставини, які пом’якшують покарання, враховують такі обставини: „вчинення винним злочину вперше”, „позитивна характеристика винного у вчиненні злочину”, „молодий або похилий вік винного у вчиненні злочину”, „хворобливий стан винного у вчиненні злочину”, „наявність на утриманні винного у вчиненні злочину дитини або іншої непрацездатної особи”, „визнання особою своєї вини у вчиненні злочину”, „відвернення винним у вчиненні злочину шкідливих наслідків вчиненого злочину”. Доведено, що „позитивна характеристика винного у вчиненні злочину”, „молодий або похилий вік винного у вчиненні злочину”, „хворобливий стан винного у вчиненні злочину” належать до характеристик особи винного, а тому не можуть враховуватися як обставини, які пом’якшують покарання. Обґрунтовано, що „вчинення винним злочину вперше” не може визнаватися обставиною, яка пом’якшує покарання, а також враховуватися при призначенні покарання для характеристики особи винного, оскільки є не винятком із правила, а скоріш правилом, винятком з якого, обтяжуючим покарання, є вчинення злочину повторно або рецидив злочинів. „Наявність на утриманні винного у вчиненні злочину дитини або іншої непрацездатної особи” не можна визнавати обставиною, яка пом’якшує покарання, оскільки обставиною, яка пом’якшує покарання, може бути визнано лише таку обставину, за наявності якої особа, яка вчинила злочин, заслуговує поблажливого ставлення до себе. Обґрунтовано, що „визнання особою своєї вини у вчиненні злочину” не може враховуватися при призначенні покарання як самостійна обставина, яка пом’якшує покарання, оскільки є складовою таких обставин, як щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину. Запропоновано доповнити перелік обставин, які пом’якшують покарання, такою обставиною: „відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину”, оскільки поведінка винного, яка має місце безпосередньо після вчинення злочину, спрямована на відвернення його шкідливих наслідків і незалежно від мотивації такої поведінки, є суспільно корисною, а тому створює підстави для поблажливого ставлення з боку суду до винної особи і для визнання цієї обставини такою, що пом’якшує покарання.

На підставі аналізу судової практики, з метою обмеження угляду суду, а також дотримання принципів законності, справедливості, гуманізму, рівності прав усіх осіб перед законом, єдності судової практики обґрунтовано необхідність закріплення в КК України вичерпного переліку обставин, які пом’якшують покарання. Частини 1, 2 ст. КК України запропоновано викласти у новій редакції.

У висновках викладено найважливіші результати проведеного дослідження. Поряд з науковими результатами, які мають значення для подальшого розвитку науки кримінального права та юридичної освіти, у висновках відзначено доцільність внесення змін та доповнень до чинного КК України, а також до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання”:

- доповнити ст. КК України частиною п’ятою такого змісту:

„5. Призначення судом того чи іншого виду, строку (розміру) покарання особі, визнаній винною у вчиненні злочину, повинно бути належним чином мотивоване у вироку суду”.

- викласти ст. КК України у такій редакції:

„1. При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, визнаються:

1) з’явлення із зізнанням;

2) щире каяття;

3) активне сприяння розкриттю злочину;

4) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди);

5) відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину;

6) стан вагітності жінки під час вчинення злочину або розгляду справи у суді;

7) вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин);

8) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

9) вчинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого.

2. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його пом’якшують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

3. Якщо будь-яка з обставин, яка пом’якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом’якшує.

4. Врахування обставин, які пом’якшують покарання при визначенні строку (розміру) покарання, здійснюється судом за такими правилами:

1) встановлюються усі наявні у справі обставини, які пом’якшують покарання, та їх оцінка в балах; 2) визначається сума балів цих обставин; 3) отримана сума балів становить відсоток, на який зменшується покарання щодо середнього, який приймається за 100%.

Примітка. Оцінка в балах обставин, які пом’якшують покарання, передбачених частиною першою цієї статті: 1) з’явлення із зізнанням – 2 бали; 2) щире каяття – 1 бал; 3) активне сприяння розкриттю злочину – 3 бали; 4) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди) – 3 бали; 5) відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину – 4 бали; 6) стан вагітності жінки під час вчинення злочину або розгляду справи у суді – 3 бали; 7) вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин) – 4 бали; 8) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність – 5 балів; 9) вчинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого – 4 бали.”

- викласти ч. ст. КК України у такій редакції:

„1. За наявності декількох (не менше двох) обставин, які пом’якшують покарання, а також обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.”

- викласти абзац третій п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” у такій редакції: „Якщо у справі, порушеній за фактом вчинення злочину, встановлено особу, яка вчинила злочин, але цю особу не затримано і вона має реальну можливість уникнути слідства та суду, добровільні заява або повідомлення особи про вчинене нею мають розглядатись як з’явлення із зізнанням. Аналогічно розцінюється заява особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, про вчинення нею іншого злочину, про який не було відомо органам розслідування або було відомо, але не було встановлено особу, яка вчинила цей злочин. За сукупності вчинених злочинів з’явлення із зізнанням має враховуватись як обставина, яка пом’якшує покарання, при призначенні покарання за злочин, у зв’язку з яким зроблено зізнання”.

- доповнити п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” абзацами такого змісту: „При встановленні такої обставини, яка пом’якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, суди повинні мати на увазі, що відповідні дії слід вважати активними, якщо надана особою інформація або інші докази сприяли встановленню істини в справі”. „При врахуванні таких обставин, як добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди), судам необхідно мати на увазі, що обов’язковою їх ознакою є добровільність вчинення відповідних дій, яка означає, що особа усвідомлено, за власним переконанням відшкодовує збитки або усуває (компенсує) шкоду. Якщо добровільність відсутня, то відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсацію моральної шкоди) не можна враховувати при призначенні покарання як обставину, яка пом’якшує покарання”. „При врахуванні такої обставини, як вчинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин), суди повинні не лише вказати на наявність у справі відповідної тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин), але і розкрити їхній зміст, тобто вказати, у чому вони виразилися і чому підштовхнули винного до вчинення злочину.”

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Іванюк Т.І. Обставини, які пом’якшують покарання: характерні ознаки // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. - № 2(6). – С. 115-120.

Іванюк Т.І. Значення обставин, які пом’якшують покарання // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник. – Вип.1. – 2004. – С. 68-78.

Іванюк Т.І. Зміст та правове значення щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Випуск 39. – С. 407-412.

Іванюк Т.І. Проблеми врахування обставин, що пом’якшують покарання, передбачених ч. ст. Кримінального кодексу України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. - №3(11). – С. 183-188.

Іванюк Т.І. Обставини, що пом’якшують покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. – 2005 - Вип.1. – С. 55-68.

Іванюк Т.І. Поняття та значення обставин, що пом’якшують покарання, за кримінальним правом України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. 13-24 лютого 2003р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 404-405.

Іванюк Т.І. Зміст та правове значення з’явлення із зізнанням, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину як обставин, що пом’якшують покарання // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 379-381.

Іванюк Т.І. Місце обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання серед загальних засад призначення покарання // Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 80-82.

Іванюк Т.І. Врахування обставин, які пом’якшують покарання, при призначенні покарання Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання”. 14-15 листопада 2003р. – Хмельницький: ХІУП, 2003. – С. 237-239.

Іванюк Т.І. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, як обставина, яка пом’якшує покарання (п. ч. ст. КК України) // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання”. 21-22 жовтня 2005р. – Хмельницький: ХУУП, 2005. – С. 205-207.

АНОТАЦІЯ

Іванюк Т.І. Обставини, які пом’якшують покарання, за кримінальним правом України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем обставин, які пом’якшують покарання. Проаналізовано розвиток дослідження обставин, які пом’якшують покарання, у науці кримінального права, а також в кримінальному законодавстві України. Проведено порівняльний аналіз норм, що регламентують обставини, які пом’якшують покарання, за КК України та кримінальним законодавством зарубіжних держав. Розглянуто питання поняття, правової природи обставин, які пом’якшують покарання, їх кримінально-правового значення та його конкретизації, місця обставин, які пом’якшують покарання, в системі загальних засад призначення покарання, змісту та невичерпного переліку цих обставин. На підставі проведеного дослідження запропоновано авторське поняття обставин, які пом’якшують покарання, нову редакцію законодавчого переліку обставин, які пом’якшують покарання, правила врахування судом при призначенні покарання обставин, які пом’якшують покарання. У роботі обґрунтовано доцільність закріплення в КК України вичерпного переліку обставин, які пом’якшують покарання. Сформовано пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного КК України, в частині, що регламентує обставини, які пом’якшують покарання, а також пропозиції до роз’яснень Верховного Суду України.

Ключові слова: обставини, які пом’якшують покарання, призначення покарання, загальні засади призначення покарання.

АННОТАЦИЯ

Иванюк Т.И. Обстоятельства, смягчающие наказание, по уголовному праву Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию проблем обстоятельств, смягчающих наказание. В работе анализируется развитие исследования обстоятельств, смягчающих наказание, в науке уголовного права, а также в уголовном законодательстве Украины. Проводится сравнительный анализ норм, регламентирующих обстоятельства, смягчающие наказание Уголовного кодекса Украины и уголовного законодательства зарубежных стран. С этой целью проанализированы уголовные кодексы Республики Польша, Республики Болгария, Швейцарии, Швеции, Дании, Австрии, Испании, ФРН, Франции, Голландии, а также Российской Федерации, Республики Беларусь, Республики Казахстан, Республики Азербайджан, Республики Молдова, Грузии, Уголовный закон Латвийской Республики.

На основании проведенного исследования установлено, что обстоятельства, смягчающие наказание, являются самостоятельной составной частью общего начала назначения наказания, предусмотренного п. ч. ст. УК Украины в числе степени тяжести совершенного преступления, личности виновного и обстоятельств, отягчающих наказание. Они не являются частью данных, характеризующих степень тяжести совершенного преступления и личность виновного. Предложено авторское определение понятия обстоятельств, смягчающих наказание, под которыми следует понимать обстоятельства, выходящие за пределы степени тяжести совершенного преступления и личности виновного, но при которых, исходя из общественных морально-этических норм, лицо, совершившее преступление, заслуживает снисходительного отношения к себе, а значит, – смягчения наказания.

В работе обоснована необходимость закрепления на законодательном уровне обязанности суда аргументировать свое решение при назначении наказания, а также необходимость