ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кровяк Анджей

УДК 321.01 (477+438)

КОНЦЕПЦІЯ ІНТЕГРАЦІЇ ПОЛЬЩІ Й УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКУ ЕКОНОМІЧНУ СИСТЕМУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство
і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк 2006

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк), завідуючий кафедрою“

Міжнародна економіка”.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Шевчук Віктор Олексійович, Львівська комерційна академія Укркоопспоживспілки, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин;

доктор економічних наук, професор Бузько Ірина Романівна, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля МОН України, завідувач кафедри міжнародної економіки

доктор економічних наук, професор Белопольський Микола Григорович, Інститут економіки і менеджменту Приазовського державного технічного університету МОН України, завідувач кафедри обліку і аудиту

Провідна установа - Тернопільський національний економічний університет МОН України, кафедра міжнародної економіки, фінансово-кредитних відносин та маркетингу.

Захист відбудеться “25” січня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 в Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул.. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 22.12. 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.е.н., ст.н.с. О.В. Мартякова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес міжнародної економічної інтеграції як економічне явище є об’єктивним наслідком посилення взаємозалежності національних економік. Результативність його протікання забезпечується за умови інтеграційного співробітництва у різних галузях соціально-економічних відносин.

При цьому все більшої актуальності набуває необхідність наукового обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності національних економік як засобу їх інтеграції до світового господарства.

За останні двадцять років в економіці Польщі відбулися трансформаційні процеси, які зумовили її перехід від країни з плановою економікою до ринкового господарства з високими показниками зростання ВВП та добробуту населення, що дозволило Польщі стати членом ЄС у травні 2004 року.

З огляду на наведене вище, актуальним є аналіз досвіду Республіки Польща у розробці й реалізації державної політики інтеграції до європейської економічної системи та можливостей її адаптації до умов України.

Одним з потужних стимулів економічного зростання в регіоні є ефективна регіональна економічна інтеграція країн і подальша інтеграція в глобалізаційні процеси у світовій економіці. При всій офіційній послідовності дотримання міжнародними економічними організаціями, і в тому числі СОТ, курсу на скорочення державного регулювання ринкових економік, самі розвинені країни в реальності мало додержуються даного курсу. Поряд з високими митними бар’єрами розвинені країни усе більше посилюють технічні бар’єри, ефективно застосовуючи неопротекціоністські методи регулювання торгівлі. А коли господарюючі суб’єкти – сторони міжнародної торгівлі, функціонують у різних внутрішніх господарських механізмах, одна зі сторін одержує явні вигоди за рахунок інших так, що торгівля (обмін) між ними має місце лише номінально, а фактично в наявності існують нерівноправні відносини – нееквівалентний обмін.

Таким чином, регіональна інтеграція країн, що перебувають приблизно на одному рівні економічного розвитку та використовують подібні методи регулювання зовнішньої економіки, могла б значно збільшити економічне зростання шляхом підвищення ефективності й посилення експортної спрямованості економік. Остання може й повинна стати ефективним кроком на шляху переходу від імпортозаміщення до експортноорієнтованої економіки, здатної забезпечити довгострокове і стале економічне зростання. Тому розширення й поглиблення інтеграції в регіоні з одночасним ефективним державним регулюванням у національних економіках представляється головним фактором розвитку інтеграції й оптимізації її структури.

Теоретичні і методологічні засади управління структурними трансформаціями економічних систем становлять праці таких зарубіжних і українських вчених, як Алексіної А, Бартечко К., Боціана А., Блауга М., Босіаковські З., Варда Б., Возняка Б, Віжнікевича Б., Гаєцькі Р., Геєця В., Грудзевські В.М., Добба М., Доброчинські А., Докеса П., Друкера П., Корнаі Й., Кларка Ц., Кламута М., Кругмана П., Ліповські А., Лисікевича Й., Нуті Д., Славинські А., Хауснера Й., Цямаги Л.

Складним і суперечливим процесам трансформації постсоціалістичних країн Європи і нових незалежних держав, особливо на початковому етапі трансформації їхніх економіки, присвячено роботи таких авторів, як Абалкіна Л.І., Бальцеровича Л., Бункіна М., Попова Г.Х., Шмельова Н. та ін.

Різним аспектам трансформації постсоціалістичних країн, їх інтеграції у світове господарство, розвитку зовнішньої торгівлі в умовах трансформаційних економік присвячено багато робіт закордонних економістів: Барро Р., Бола Р.Дж., Бруно М., Дорнбуша Р., Ітона Дж., Кругмана П., Манделла Р., Портера М., Сакса Дж., Солоу Р., Стігліца Дж., Фішера С., Хана М. і ін.

Емпіричне дослідження проблематики процесу інтеграції країн до системи світогосподарських зв’язків ґрунтується на використанні результатів досліджень М.Г.Білопольського, І.Р.Бузько, Р.Доманські, П.Докеса, А.Зелинської-Глебоцької, А.Карписького, Г.Колодко, Ю.В.Макогона, А.Ф.Мельник, Ю.С.Пахомова, К.Познанські, А.М.Поручника, Є.В.Савельєва, Б.Росієра, О.І.Шниркова, П.Флоренце, В.І.Чужикова, В.О.Шевчука.

Разом з тим, слід зазначити, що у польській і зарубіжній літературі дослідження теоретичних основ, моделей і механізмів розвитку трансформаційних процесів в країнах Центральної та Східної Європи в умовах їх інтеграції мають фрагментарний характер. Так, в опублікованих роботах польських, українських і зарубіжних вчених не знайшли досить повного висвітлення ряд явищ і проблем, пов’язаних з динамічністю і взаємозумовленістю процесів економічної інтеграції у світове господарство й економічними перетвореннями в перехідних економіках.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету за держбюджетними темами: Г06/53 „Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об’єднаннях: регіональний та галузевий аспект” (номер держреєстрації 0106U003341), у рамках якої автором було запропоновано методологічні та методичні підходи до формування ефективної трансформаційної політики держави до ринкових відносин в умовах розширення європейського економічного простору; Г-01/3 "Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках та пошук шляхів її підвищення" (номер держреєстрації 0101U 005723), де автором запропоновано секторну операційну програму зростання конкурентоспроможності підприємств, побудовану з урахуванням результатів компаративного аналізу розвитку трансформаційних процесів в Польщі та Україні.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному узагальненні, обґрунтуванні методологічних і методичних основ і розробці прикладних рішень проблеми формування концепції країн з трансформаційною економікою, зокрема Польщі та України, щодо їх інтеграції у європейський економічний простір.

Відповідно до мети дослідження були поставлені і вирішені наступні завдання:

розглянути й узагальнити теоретико-методологічні та методичні підходи до формування ефективної трансформаційної політики держави до ринкових відносин в умовах розширення європейського економічного простору;

визначити складові механізму державного регулювання процесу трансформації національної економіки в умовах розвитку інтеграційних процесів в європейському економічному просторі;

дослідити ґенезу теорії глобалізму та регіональні аспекти розвитку процесу глобалізації світового господарства;

здійснити порівняльну оцінку позицій Польщі й України в міжнародному конкурентному просторі на основі компаративного аналізу макроекономічних показників та еволюції трансформаційних процесів, що відбуваються у цих країнах;

визначити наслідки впливу процесу глобалізації та розширення європейського економічного простору на економічні відносини східноєвропейських країн, зокрема Польщі та України;

узагальнити економічні наслідки структурних трансформацій національної економіки Польщі для діяльності суб’єктів окремих секторів економіки;

окреслити рамки й основні напрями формування концепції трансформації національної економіки в умовах інтеграції;

дослідити механізм підтримки розвитку підприємництва і конкурентоспроможності польських підприємств в контексті вступу країни до Європейського Союзу;

запропонувати в рамках реалізації стратегії інтеграції України до європейського економічного простору секторну операційну програму зростання конкурентоспроможності підприємств;

визначити принципи формування концепції інтеграції країн з трансформаційними економіками, зокрема Польщі та України, в європейський економічний простір.

Об’єктом дослідження є процес інтеграції Польщі та України у європейську економічну систему в умовах трансформації їх економік.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування концепції трансформації національної економічної системи в умовах інтеграції і глобалізації світового господарства.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження склали фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці польських, українських, а також зарубіжних учених-економістів щодо управління процесом ринкових трансформацій економічних систем країн Східної та Центральної Європи та їхньої інтеграції до європейського економічного простору.

У ході дослідження використовувалися такі методи: логіко-діалектичний метод пізнання для визначення основних положень концепції інтеграції економіки Польщі й України в європейський економічний простір та концепції трансформації національної економіки в умовах інтеграції; теоретичного узагальнення і порівняння – для уточнення наукового визначення складових механізму державного інтервенціонізму в умовах розвитку інтеграційних процесів; статистичний аналіз – для групування, оцінки, визначення кореляційно-регресивних зв’язків між макроекономічними показниками, явищами та процесами, інтерпретації економічної інформації для визначення залежності позицій Польщі й України в міжнародному конкурентному просторі від динаміки макроекономічних показників, а також методи абстракції, синтетичних оцінок та ін.

Формулювання наукової проблеми. У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми, що виявляється у визначенні концептуальних основ формування ефективної економічної політики держави на прикладі Польщі й України в контексті підвищення їхньої конкурентноздатності в процесі інтеграції в систему світогосподарських зв’язків, що у свою чергу вимагає розробки нової, раціональної багаторівневої системи управління державною політикою трансформації до ринкових відносин.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у концептуальному вирішенні проблеми формування стратегії країн з трансформаційною економікою, зокрема Польщі та України, щодо їхньої інтеграції у європейський економічний простір і системному удосконаленні теоретико-методологічних засад обґрунтування підходів до державного регулювання цих процесів.

У процесі дослідження одержані такі найсуттєвіші наукові результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми та характеризують новизну роботи:

вперше:

надано визначення складових механізму державного інтервенціонізму в умовах розвитку інтеграційних процесів в європейському економічному просторі, що включає економічні та регулятивні важелі політики держави на макро- та мікрорівнях;

встановлено залежність позицій Польщі й України в міжнародному конкурентному просторі від динаміки макроекономічних показників з урахуванням обмежуючого впливу на підприємницьку активність суб’єктів господарювання низьких ставок митних тарифів;

запропоновано в рамках реалізації стратегії інтеграції України до європейського економічного простору секторну операційну програму зростання конкурентоспроможності підприємств, побудовану з урахуванням результатів компаративного аналізу розвитку трансформаційних процесів в Польщі та Україні;

удосконалено:

визначення критеріїв формування синтетичного показника макроекономічної стабілізації національного господарства в умовах трансформації держави до ринкових відносин та її участі у розвитку регіональних інтеграційних процесів, які включають показники реальної сфери економіки, стагфляції, бюджету та інфляції, фінансової рівноваги і зовнішнього сектору;

інтегровану модель оцінки макроекономічної стабілізації, що має за мету побудову п’ятикутника, вершини якого являють собою відповідно градуйовані параметри п’яти представлених макроекономічних змінних, а саме показників реальної сфери економіки, стагфляції, бюджету та інфляції, фінансової рівноваги і зовнішнього сектору. З погляду зростання і стабільності економіки бажане формування цього показника на як можливо вищому рівні;

методологічні та методичні підходи до формування ефективної трансформаційної політики держави до ринкових відносин в умовах розширення європейського економічного простору, критерії оцінювання якої засновані на використанні синтетичного показника оцінки макроекономічної стабілізації (PSM моделі);

одержали подальшого розвитку:

визначення політики державного інтервенціонізму, під яким ми пропонуємо розуміти певний вплив держави на економічні і суспільні процеси через застосування важелів реальної та регулятивної сфери, умовами цілеспрямованості й ефективності якого є дотримання принципів паралельного застосування важелів ринкового механізму регулювання економіки; спрямованості на ті галузі, у яких він може бути більш ефективним, ніж використання ринкових механізмів; застосування в рамках ринкового середовища; забезпеченості певною інфраструктурою та людськими кадрами високої кваліфікації; рівноваги між потребою в державному втручанні і можливістю його ефективності; відкритості і прозорості;

визначення залежності діяльності суб’єктів окремих секторів економіки від прийняття рішень на макрорівні та застосування важелів державної політики трансформації національної економіки Польщі до ринкових відносин на засадах проведеного аналізу ланцюжка "економічна доктрина держави – макроекономічна політика держави – дії на мікрорівні";

принципи формування основних положень концепції інтеграції економіки Польщі й України в європейський економічний простір, центральним положенням якої є необхідність здійснення структурної трансформації економіки з метою поліпшення її якісно-технологічної галузевої структури;

підходи до формування концепції трансформації національної економіки в умовах інтеграції, що включає в себе урахування наступних взаємозалежних факторів: рівня зростання ВВП, безробіття; інфляції, сальдо бюджету держави, сальдо величини поточних оборотів до ВВП.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблені рекомендації у сфері формування трансформаційної політики Польщі і України сприятимуть підвищенню ефективності макроекономічної політики держав, спрямованої на формування конкурентоспроможності національних виробників в умовах інтеграції цих країн до європейського економічного простору.

Результати роботи було використано у практичній діяльності Донецького філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, Донецької торгово-промислової палати (акт № 302/01 від 19.05.2006 р)., українсько-польського підприємства “Вінісан” (м. Тернопіль) (довідка №18 від 01.02.2006 р), Інституту економіки промисловості НАН України (довідка № 137/802 від 03.06.2006 р).

Отримані висновки та результати дослідження знайшли застосування при викладанні дисциплін “Міжнародна економіка”, “Європейська інтеграція”, “Міжнародна економічна діяльність” у Донецькому національному університеті та Ягелонському університеті (м. Краків, Польща).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 15 міжнародних, всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, семінарах і симпозіумах, зокрема на традиційних міжнародних конференціях “Mining, Geology and Environment in Slovakia and the European Union”, організованих Словацьким товариством гірничої промисловості у 2000-2004 рр., трьох традиційних міжнародних конференціях “Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ”, організованих Донецьким національним університетом і Господарською Академією ім. Ценова (м. Свіштов, Болгарія) у 2003-2006 рр. і міжнародних семінарах “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”, проведених Донецьким національним університетом у 2004-2006 рр.

Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковані в 28 наукових працях загальним обсягом 125,11 д.а., з яких особисто автору належать 91,91, в тому числі 4 монографії (з них 4 – індивідуальні) та 24 статтях у наукових фахових виданнях загальним обсягом 84,91 д.а., з яких особисто автору належать 84,51 д.а., а також 2 колективних монографіях загальним обсягом 40 д.а., з яких авторові належать 7,0 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шости розділів, висновків, додатків. Робота викладена на 415 сторінках друкованого тексту, у тому числі 50 таблицях і 76 рисунках на 80 сторінках, а також містить список використаних джерел з 264 найменувань на 22 сторінках і 5 додатків на 27 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі „Зміни економічних структур і моделі державного інтервенціонізму” систематизовано та узагальнено основні теоретичні концепції щодо моделей економічних структур та напрямів їхніх трансформацій у сучасному світі, механізмів державного регулювання та напрямів еволюції методів й інструментів економічної політики держави.

Кожна економічна структура характеризується певним характером та рівнем розвитку. Сучасні високорозвинені структури тяжіють до економічної інтеграції, а слаборозвинені проявляють невисокі інтеграційні тенденції .

Пропорційність участі окремих галузей економіки в розробці національного доходу є основою формування теорії трьох секторів, що відносно повно роз’яснює питання структурних перетворень у процесі економічного розвитку.

В роботі автором було досліджено теорії управління структурними трансформаціями економічних систем, аспекти трансформації постсоціалістичних країн та їх інтеграції у світове господарство, принципи розвитку зовнішньої торгівлі в умовах трансформаційних економік.

В результаті проведеного дослідження автор дійшов висновку, що структуралізм – це методологічна позиція, яка інтерпретує явища або дії шляхом ідентифікації їх місця в структурі зв’язків, що вважається характерною для конкретної економічної системи. Структуралізм намагається пояснити події або дії, указуючи на їхнє місце в структурі взаємин, які, як стверджується, характеризують економічну систему. Розподіл структурних систем можна розглядати з огляду на трудові відносини і міжнародну спеціалізацію. Цей розподіл інформує про структуру натуральних ресурсів і виробництва з погляду їхньої специфіки, що вирішує порівняльну перевагу і конкурентноздатність товарів у порівнянні з подібною продукцією, яка випускається за кордоном. Кожна економічна структура характеризується притаманним їй характером і рівнем розвитку.

Світова економічна криза тридцятих років минулого століття стала причиною того, що державами в сфері економіки почала застосовуватись політика державного інтервенціонізму, під яким ми пропонуємо розуміти певний вплив держави на економічні і суспільні процеси через застосування важелів реальної та регулятивної сфери, умовами цілеспрямованості й ефективності якого є дотримання принципів паралельного застосування важелів ринкового механізму регулювання економіки; спрямованості на ті галузі, у яких він може бути більш ефективним, ніж використання ринкових механізмів; застосування в рамках ринкового середовища; забезпеченості певною інфраструктурою та людськими кадрами високої кваліфікації; рівноваги між потребою в державному втручанні і можливістю його ефективності; відкритості і прозорості. Державний інтервенціонізм може виявлятися в різних формах складової політики. Напрями та структуру реалізації політики державного інтервенціонізму представлено на рис. 1.

Державний інтервенціонізм реалізується через економічну політику, обумовлену як діяльність урядових закладів, відповідно до прийнятих раніше цілей, напрямків і принципів, що впливають на хід економічних процесів. В свою чергу, економічна (господарська) політика полягає у визначенні цілей діяльності всієї економіки, ієрархії пріоритетів, а також формулюванні принципів використання ресурсів країни для досягнення цих цілей.

Тим самим органи, відповідальні за економічну політику, повинні постійно визначати, які завдання, у якій послідовності й у якій сфері необхідно реалізувати протягом даного періоду, а які можна реалізувати пізніше, тобто повинні здійснювати вибір. Формулювання економічної політики не може здійснюватися у вакуумі. Звичайно, цей процес підкоряється визначеній картині розвитку або економічній стратегії, яка намічає загальні довгострокові цілі і напрями розвитку. Спрощено можна сказати, що стратегічні визначення сильніше торкаються загальнозрозумілої проблеми вибору, проте конструйована на їхній підставі економічна політика більше приймає проблему імплементації.

У другому розділі „Динаміка структурних змін як результат економічних трансформацій в Польщі” на основі використання еволюційного, економіко-математичних та статистичних методів аналізу з елементами нелінійної динаміки досліджено формування моделі польської трансформації, динаміку структурних змін, вплив макроекономічної політики держави на результати процесу трансформації економіки Польщі.

Період польської трансформації автор умовно поділяє на три фази: перша (1990-1991 рр.) – завданням цього періоду була стабілізація економіки, зниження рівня інфляції і початок системних змін; друга фаза (1992-1998 рр.) – це порівняно високий ріст національного доходу у поєднанні з підвищенням національного попиту і різко зростаючим негативним сальдо зовнішньоторговельних оборотів; третя фаза (1998-2003 рр.) – значне уповільнення економічного розвитку і суттєве зниження динаміки національного продукту брутто.

В результаті аналізу динаміки макроекономічних показників, які характеризують зміни в економічній структурі Польщі протягом трансформаційного періоду з 1990 по 2003 рр., автор дійшов висновків про наявність швидкого зростання кількості зареєстрованих економічних суб’єктів загалом, особливо в перший період аналізованого тимчасового періоду. Динаміка їхнього приросту складала в період аналізу 297%. Особливо характерним є рік 1990, протягом якого відбувся "вибух" приватної підприємницької активності. У загальному числі всіх зареєстрованих економічних суб’єктів найбільшу частку представляли економічні суб’єкти фізичних осіб провідної господарської діяльності. Динаміка зростання їх кількості в 1990-2003 роки склала 250%.

В аналізований період виразно знижується число державних підприємств із 8 453 у 1990 році до 1 736 у 2003 році. Це явище зумовлене не тільки процесом комерціалізації і продажу цих підприємств приватним інвесторам, але й численними банкрутствами, викликаними катастрофічною економічною ситуацією. Динамічно зростала кількість товариств торговельного права з 36 267 у 1990 році по 208 753 у 2003 році (динаміка 576%), у тім за участю закордонного капіталу - з 1 645 у 1990 році по 48 973 у 2003 році (динаміка: 2 977%).

Аналіз структури власності стосовно всіх зареєстрованих економічних суб’єктів показує, що у весь період аналізу в публічному секторі функціонувало менше 5% цих суб’єктів, а в частці - понад 95%.

В усьому періоді аналізу спостерігається постійна зміна пропорції зайнятих у секторах: публічному (з 8 243,4 тис. у 1990 році по 3 852,6 тис. у 2003 році) і у приватному – (з 7 902,0 тис. у 1990 році по 10 949,4 тис. у 2003 році). Працівники приватного сектора складали в 1990 році 48,94% від усіх зайнятих, у 2003 році - 73,97%.

Слід зазначити, що в промисловості спостерігається різке зниження зайнятості з 4 ,0 тис. у 1990 році по 2 ,4 тис. у 2003 році. Зниження зайнятості в промисловості випливає не менш ніж із двох причин. Першою з них є динаміка зростання продуктивності праці. Друга – підтримка майже протягом всього періоду аналізу негативного сальдо в зовнішній торгівлі, що викликає імпорт безробіття і падіння декількох галузей національної промисловості.

На підставі представленого аналізу можна дійти висновків, що проведені процеси приватизації господарства, зокрема у 2003 році, характеризуються дуже високим ступенем розвитку. У цьому процесі значну роль відіграв іноземний капітал.

У третьому розділі „Аналіз динаміки змін макроекономічних параметрів економіки Польщі та України у 1991-2003 роках” проведено компаративний аналіз показників макроекономічної стабілізації в Польщі та Україні в період трансформації їх економік на базі моделі рsm (п’ятикутника макроекономічної стабілізації).

Сутністю цієї моделі є побудова п’ятикутника, вершини якого являють собою відповідно градуйовані параметри п’яти представлених макроекономічних перемінних. На підставі цього п’ятикутника обчислюється синтетичний показник рsm, що є мірою поверхні, визначеної вершинами, які відповідають величинам параметрів аналізованих макроекономічних співвідношень. З погляду зростання і стабільності економіки бажане формування цього показника на як можливо вищому рівні. В основі розрахунку лежать показники реальної сфери економіки як співвідношення рівня зростання ВВП і рівня безробіття; показник стагфляції як співвідношення рівня безробіття і рівня інфляції; показник бюджету й інфляції як співвідношення рівня інфляції і сальдо бюджету держави; показник фінансової рівноваги як співвідношення сальдо бюджету держави і сальдо величини поточних оборотів до ВВП; показник зовнішнього сектора як співвідношення сальдо величини поточних оборотів до ВВП і рівня зростання ВВП.

Значення інтегрованого показника РSM макроекономічної стабілізації обчислюється як сума усіх показників макроекономічної стабілізації на основі формули (1):

(1),

де Рі – значення окремих показників макроекономічної стабілізації, зокрема показників реальної сфери, стагфляції, бюджету й інфляції, фінансової рівноваги та зовнішнього сектору.

В аналіз включено стандартизацію вхідних даних шляхом приведення їх до додатних чисел із проміжку від 0 до 1 для відносних показників. При стандартизації змінних, максимальні абсолютні величини яких є найбільш бажаними (рівень зростання ВВП, відношення сальдо бюджету держави до ВВП і відношення сальдо величини поточних оборотів до ВВП), було застосовано методику, представлену формулою (2). Для стандартизації змінних, мінімальні абсолютні величини яких є найбільш бажаними (рівень безробіття і рівень інфляції), було застосовано методику, представлену формулою (3):

Dst = (Хі – Хmіn)/(Хmax – Хmіn) (2),

Dst = (Хmax – Хі)/(Хmax – Хmіn) (3),

де Dst – стандартизована відносна величина даної змінної;

Хі – абсолютна величина даної перемінної;

Хmax – верхня межа проміжку абсолютних величин даної перемінної;

Хmіn – нижня межа проміжку абсолютних величин даної змінної.

Для всіх груп даних було проведено аналіз максимальних і мінімальних величин, а також аналіз трендів.

Проведений компаративний аналіз показників макроекономічної стабілізації на базі PSM моделі, отриманих на початку 1990-их років та у 2003 році, дав змогу дійти таких висновків: показники реальної сфери досягли найбільш динамічного зростання у періоди 1991-1992 рр. та 1993-1997 рр., період 1997-2002 рр. характеризується динамічним регресом. У 2002-2003 рр. спостерігалася стабілізація на самому низькому рівні; показники стагфляції у 1992-1993 рр., 1994-1998 рр. характеризувалися стрімким зростанням, 1992-1994 рр. та 2002-2003 рр. були періодами стабілізації; показники бюджету та інфляції у 1991-1999 рр. характеризувалися зростанням їх величини з різною динамікою, з 1999 до 2003 рр. відмічається падіння величини цього показника; у показниках фінансової рівноваги у 1991-1992 рр, а також у 1995-2000 рр. спостерігався динамічний спад, тенденції зростання проявляються в періоди 1992-1995 рр., а також у 2000-2001 рр.; тенденції зростання величини показника зовнішнього сектору спостерігалися у 1991-1995 рр., а також у 2000-2003 рр. (рис. 2-3).

Рис. 2. П’ятикутник макроекономічної стабілізації Польщі у 1992 році | Рис. 3. П’ятикутник макроекономічної стабілізації Польщі у 2002 році

З погляду аналізованих змінних (рис. 4), польська економіка характеризувалася на початку періоду динамічним зростанням, з максимумом у 1995 і 1997 роках. Стрімкий регрес відзначався на початку 1998 року і продовжувався дo 2003 року.

Рис. 4. Складові показника макроекономічної стабілізації Польщі

у 1991-2003 роках

Динаміка змін в економіці України мала інший напрямок (рис. 5). Після серйозного провалу в 1993 році спостерігається зростання, яке продовжується до 1995 року. У 1995-1998 роках відзначається спочатку стабілізація, а потім - коливання макроекономічної стабілізації. Починаючи з 1998 до 2002 року, спостерігається динамічне зростання, a у 2002-2003 роках – стабілізація.

Рис. 5. Складові показника макроекономічної стабілізації України

у 1992-2003 роках

Порівняльний аналіз дає змогу зробити такі висновки: загалом, різниці відносних величин макроекономічних співвідношень, крім інфляції, мають тенденцію зростання. Різниці динаміки зростання ВВП із 2000 року, співвідношення сальдо бюджету до ВВП із 1998 року, а також співвідношення балансу поточних оборотів до ВВП із 1997 року здобувають позитивні значення, і це означає, що ці перемінні набувають в Україні величини більш оптимальні, ніж у Польщі. Щодо рівня безробіття ця різниця протягом всього аналізованого періоду є більш оптимальною в Україні. Щодо показника інфляції ці різниці, майже протягом всього аналізованого періоду, гіршими є в Україні.

Аналогічно, розглядаючи показники макроекономічної стабілізації, одержуємо позитивні величини окремих різниць показників: агрегатного показника PSM 1998 року, показника реальної сфери 1995 року, показника стагфляції 1996 року, показника бюджету й інфляції 2000 року, показника фінансової рівноваги 1998 року, показника зовнішнього сектора 1999 року.

В четвертому розділі „Вплив процесу глобалізації на економічні відносини в Польщі й Україні в 1991-2003 роках” було проведено компаративний аналіз динаміки показників розвитку зовнішніх секторів економік Польщі та України, таких як: динаміки змін у часі курсів валют Польщі й України; динаміки імпорту й експорту, а також сальдо поточних оборотів; динаміки змін вітчизняного попиту, накопичення і споживання; величини внутрішнього попиту на вітчизняні товари (послуги); суми внутрішнього попиту на вітчизняні товари (послуги) і експорту; співвідношення імпорту до внутрішнього попиту; динаміки змін внутрішнього попиту на вітчизняні товари (послуги); динаміки змін суми внутрішнього попиту на вітчизняні товари (послуги) і експорту.

На підставі проведеного в розділі аналізу автор отримав такі висновки: зростання торговельного обміну із закордонними країнами, як з боку експорту, так й імпорту, в епоху глобалізації саме по собі явище позитивне. Основною умовою того, щоб усі партнери цього обміну стали бенефіціантами процесів глобалізації, є урівноважування сальдо торговельних оборотів. Очевидно, що формування позитивного сальдо є вкрай прийнятним явищем для вітчизняної економіки.

Аналізуючи напрямок кривих експорту, імпорту, сальдо поточних оборотів, а також курсів валют Польщі, необхідно відзначити, що, починаючи з 1992 року, обсяг експорту й імпорту характеризується виразним зростаючим трендом, що є доказом відкритості польської економіки для міжнародного економічного співробітництва (рис. 6).

Аналіз сальдо поточних оборотів, обчисленого як різниця величини імпорту й експорту, дозволяє зробити висновки іншого характеру. Так, тільки в 1990 році експорт перевищує імпорт. Починаючи з 1991 року, спостерігається безперервне негативне сальдо, з негативними величинами з 1997 по 2000 р. Внаслідок цього, станом на кінець 2003 року, сумарне сальдо торговельних оборотів, обчислене як сума величин окремих років, склало (-) 607 982 млн. зл. Для порівняння: сума всіх іноземних інвестицій в економіку Польщі, за станом на кінець 2002 року, за весь період трансформації склала 65,1 мільярда доларів.

Рис. 6. Динаміка зміни експорту, імпорту, сальдо поточних оборотів платіжного балансу, а також курсів валют Польщі

На підставі даних, використаних в аналізі, необхідно відзначити, що практично протягом всього аналізованого періоду злотий підлягає апреціації (зміцненню) стосовно іноземних валют, за винятком 2002 і 2003 р., коли наступила короткочасна депреціація злотого. У ході подальшого аналізу цього явища необхідно нагадати, що обсяг експорту й імпорту в польській економіці розраховувався в різні періоди і переважно в трьох валютах (у залежності від напрямку зовнішньої торгівлі): доларах, німецьких марках і євро. Вплив змін курсів цих валют до злотого залежав, значною мірою , від напрямків імпорту й експорту.

Динаміка змін зовнішнього сектору найбільш демонстративна у змінах сальдо поточних оборотів. Так, дефіцит поточних оборотів має динаміку зростання в 1990-1991 рр. Це пов’язано, між іншим, з інтенсивною апреціацією злотого стосовно долара та поступовою апреціацією стосовно німецької марки. 1991-1995 рр. – наступний період аналізу дефіциту сальдо торговельних оборотів. Протягом цього періоду відзначається помірний негативний тренд, що свідчить, однак, про більшу динаміку імпорту порівняно з динамікою експорту. Яскраво виражене прискорення негативної динаміки сальдо поточних оборотів простежується на етапі з 1994 по 2001 рр. Імпорт протягом цього періоду характеризується значно більшою динамікою зростання в порівнянні з експортом.

З аналізу динаміки задоволення внутрішнього попиту за допомогою імпорту випливає, що він зростає систематично від 19,93% у 1991 році до 31,74% у 2003 році, що є підтвердженням відкритості польської економіки для міжнародного співробітництва. Можна вважати, що це явище саме по собі позитивне, – але його не можна розглядати автономно стосовно інших співвідношень, аналіз яких представлений нижче.

Витіснення імпортом із внутрішнього ринку вітчизняних виробників і надавачів послуг в епоху глобалізації не є саме по собі негативним явищем, але за умови, що вони спрямують свою економічну активність на експорт. З метою дослідження цього співвідношення в даний розділ введене нове поняття: сума внутрішнього попиту на вітчизняні товари (послуги) і експорту. Очевидно, що найбільш бажаним було б перевищення цієї величини над сукупним внутрішнім попитом, або, хоча б, рівновага.

Співвідношення імпорту й експорту до валового внутрішнього продукту характеризуються, загалом, зростаючим трендом, який свідчить про відкритість економіки країни для міжнародного співробітництва, що вже було прокоментовано вище. Однак утримувана протягом усього періоду негативна величина співвідношення сальдо поточних оборотів до валового внутрішнього продукту є негативним явищем.

Аналізуючи напрямки кривих експорту й імпорту України, можна встановити, що після періоду систематичного спаду в 1995-1998 рр. спостерігається зростаючий тренд, з короткочасним коливанням динаміки, що збільшується у 2000 році.

Це свідчить про відкритість економіки України для міжнародного співробітництва. Сальдо поточних оборотів, що здобуває негативні величини в 1994-1998 рр., починаючи з 1999 року, набуває позитивних величин, що свідчить про перевищення експорту над імпортом. З погляду економіки країни – це явище позитивне. Зовнішньоторговельний обмін у більшості випадків обчислюється в доларах США. Протягом 1997-2000 рр. цей курс характеризується позитивним трендом, також має місце динамічне зростання величини експорту й імпорту. Внаслідок зниження курсу долара до гривні в 2001-2003 рр. наступила стабілізація величини імпорту і короткочасне зниження обсягу експорту в 2001 році.

Порівняння відносних величин макроекономічного розвитку Польщі та України проводилося з урахуванням різного потенціалу економіки і населення обох країн.

Різниця співвідношень імпорту, експорту і сальдо поточних оборотів до національного валового продукту, що формувалася протягом всього аналізованого періоду (1994-2003 рр.), є більш сприятливою для економіки України. Різниця співвідношень імпорту формувалася в межах 15,23-28,8 процентних пунктів, а максимальна різниця спостерігалася в 1995 і 2000 роках; різниця співвідношень експорту формувалася в межах 16,74-43,39 процентних пунктів, а максимальна різниця припадала на 2000 рік; різниця співвідношень сальдо поточних оборотів формувалася в межах 1,46-16,82 процентних пунктів, а максимальні величини цієї різниці мали місце в 1999 і 2000 роках.

В обох країнах відзначалася залежність між курсами валют і динамікою зовнішньоторговельного обміну. Однак ця залежність була неоднозначною і викликана не тільки змінами курсів.

У п’ятому розділі „Економічне становище польських підприємств у 1991-2003 роках. Механізм підтримки розвитку підприємництва і конкурентноздатності польських підприємств у контексті вступу до Європейського Союзу” розглядається динаміка показників економічної стабілізації діяльності підприємств. Автором запропоновано механізми сприяння розвитку підприємництва та конкурентоспроможності виробників на зовнішніх ринках.

В результаті аналізу автором було зроблено такі висновки: в 1991-1993 роках спостерігається напрямок доходів, який знижується, що стало продовженням стрибкоподібного зменшення продукції в 1990 році, яке пояснюється стабілізаційною теорією радикального зниження агрегованого попиту. Зниження агрегованого попиту автоматично знизило агреговану пропозицію, що викликало вхід господарства у період регресу.

У 1993 році відмічався найнижчий рівень доходів підприємств за весь період аналізу. В 1993-1997 роках відбулося швидке динамічне зростання доходів підприємств. В 1997-2001 роки можна було спостерігати зниження темпів зростання доходів близько на 50% стосовно попереднього періоду, а в 2002 році - виразне падіння. У 2003 році існує виразний ріст.

В результаті аналізу динаміки прибутковості підприємств Польщі протягом років трансформації автор дійшов до таких підсумків: прибутковість продажів не перевищила 5,18% у самому сприятливому році, а в найгіршому досягла рівня (-) 5,46%. Слід відмітити, що протягом всього періоду, охопленого аналізом, відношення витрат до доходів мають зростаючу тенденцію. Починаючи з 1998 року частка собівартості проданих продуктів у доходах нетто з продажу продуктів перевищує 100%. Це означає, що група підприємств після 1998 року працювала з фінансовим збитком. Ці показники випливають, насамперед , з відносно низького значення доходів у порівнянні з витратами. Ці доходи в свою чергу залежать не тільки від обсягів продажу, але переважно від цін продажу. До основних причин такого стану можна віднести: пріоритетність політики макроекономічної стабілізації, обмежений внутрішній попит, викликаний економічною стагнацією. Багаторічний зовнішньоторговельний дефіцит викликав сталу конкурентоспроможність закордонних товарів на внутрішньому ринку і низьку рентабельність експорту порівняно з національними витратами.

Підвищення конкурентноздатності польських підприємств, як у період перед приєднанням, так і після вступу в Європейський Союз, є основним завданням економічної політики держави. У цьому значенні конкурентноздатність – це відповідно оптимальне розміщення польських підприємств на економічній карті Європейського Союзу і постійне поліпшення їхньої міжнародної конкурентоспроможності. Такі заходи повинні привести до зменшення економічної дистанції стосовно інших – економічно більш розвинутих країн Союзу і світу, і в результаті – до поліпшення добробуту суспільства. Зростання конкурентноздатності охоплює три області ринку. Перша – це внутрішній ринок. Її метою є створення настільки привабливої пропозиції кількості, якості, функціональності і цін на товари (послуги), щоб вони могли найбільш явною мірою задовольнити внутрішній попит і привести до зниження імпорту. Другою областю є ринок Європейського Союзу. Ціль – пропозиція таких виробів і послуг, які без будь-яких торговельних пільг дозволили б Польщі зайняти на цьому ринку повноправну і рівносильну позицію сильного конкурентноздатного партнера. Третя область – це глобальний ринок. Тут польські підприємства повинні інтегруватися в загальну союзну економічну політику всього Європейського Союзу, що призводитиме до підтримки і розширення сильної економічної позиції у світі. Зростання конкурентноздатності польських підприємств повинне забезпечувати не менш ніж три умови урівноваженого розвитку: збереження і захист природного середовища, співвідношення із суспільним і економічним розвитком.

Спираючись на досвід Польщі щодо підтримки зростання конкурентноздатності національних підприємств та з урахуванням результатів компаративного аналізу розвитку трансформаційних процесів в Польщі та Україні, автором було запропоновано секторну операційну програму підтримки зростання конкурентоспроможності підприємств в рамках реалізації стратегії інтеграції України до європейського економічного простору (рис. 7).

Рис. 7. Модель реалізації секторної операційної програми підтримки

зростання конкурентоспроможності підприємств

В рамках реалізації секторної операційної програми підтримки зростання конкурентоспроможності підприємств основним завданням є утворення інституціональних рамок цього процесу і вирішення проблем проведення трансферту реальних фінансових засобів (насамперед для малих і середніх підприємств) для прискорення процесів модернізації цього сектора. У цій програмі велика увага приділяється трансфертові знань і впровадженню сучасної техніки і технологій.

У розділі шостому „Динаміка змін окремих економічних параметрів польської промисловості в період трансформації 1991-2003 рр.” автором було проаналізовано процес формування окремих економічних співвідношень розвитку підприємств Польщі в період ринкових перетворень в економіці країни. Компаративному аналізу підлягали такі співвідношення, як: прибутковість із продажу, прибутковість з господарської діяльності, прибутковість брутто, прибутковість нетто і частка капітальних витрат у доходах зі спільної діяльності.

Для порівняння було визначено різницю між отриманими співвідношеннями підприємств промислового сектору та підприємств національної економіки в цілому. Протягом всього аналізованого проміжку часу тільки чотири перемінні виявляли майже однозначний позитивний тренд. Це: доходи від спільної діяльності, доходи нетто від продажу продукції, продуктивність праці і зміни цін на продану промислову