Кашуба Ярослав Миколайович

УДК 379.83-053.5/.6

Формування системи дитячого
оздоровлення і туризму

Спеціальність: 08.09.01 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту та маркетингу Луцького державного технічного університету (м. Луцьк).

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Семів Любов Казимирівна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Куценко Віра Іванівна,
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку та розміщення галузей соціальної сфери (м. Київ)

доктор економічних наук, доцент
Шевчук Любов Теодорівна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу територіальних суспільних систем і просторового розвитку (м. Львів)

Провідна установа: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, відділ соціальної політики (м. Київ)

Захист відбудеться 6 березня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька , 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026 м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 4 лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Кризовий стан медико-демографічної ситуації в Україні зобов’язує по-особливому ставитися до здоров’я дітей, удосконалювати систему охорони здоров’я, оздоровлення та відпочинку. Стан здоров’я дітей, підлітків та молоді – це, без перебільшення, найважливіша зі складових демографічної та соціальної безпеки держави.

У комплексі заходів по зміцненню здоров’я, реабілітації, оздоровчому відпочинку дітей важлива роль відводиться санаторно-курортному лікуванню, оздоровленню і відпочинку на базі стаціонарних оздоровчих закладів цілорічної дії та в літніх оздоровчих закладах (таборах). Здійснення ними лікувально-реабілітаційних, оздоровчих, відпочинкових заходів випливає не тільки із завдань зміцнення здоров’я як важливої якісної характеристики демопопуляції, особливо дітей та підлітків – резерву майбутнього трудового потенціалу, але й диктується вимогами щодо гарантування виконання положень Конвенції ООН про права дитини на здоровий розвиток, відпочинок, дозвілля.

Впродовж попередніх років діяльність дитячих оздоровчих і туристичних закладів здебільшого розглядалась з точки зору організації оздоровчого процесу і досліджувалась науковцями, медиками і педагогами. Дитяче оздоровлення і туризм розглядалося в контексті вивчення рекреаційної сфери загалом (як його елемент) і в окремий об’єкт дослідження не виділялося.

Фрагментарні підходи до вивчення дитячого оздоровлення і туризму не ставили за мету застосування системних підходів, що передбачають вивчення дитячого оздоровлення і туризму як цілісної системи. Довготривала недооцінка важливості комплексного і системного дослідження цієї наукової проблеми призвели до подальшого накопичення невирішених питань та загострення ситуації у сфері дитячого оз-до-ровлення при одночасній відсутності цілісного бачення причин та наслідків роз-гор-тання негативних та кризових явищ. Відсутність розроблених механізмів впливу на перебіг процесів у системі дитячого оздоровлення і туризму призвела до руйнації тієї системи дитячого оздоровлення, яка була сформована на попередньому етапі.

Необхідність ґрунтовного і комплексного дослідження науково-методичних, еконо-мі-ко-правових, організаційно-управлінських питань формування і розвитку системи дитя-чо-го оздоровлення і туризму, розробки механізмів впливу для забезпечення її ефектив-ного функціонування зумовили вибір теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України у межах тем: “Механізми реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (№ державної реєстрації 0100U002572); „Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації” (№ державної реєстрації 0102U000424); “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу регіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (№ державної реєстрації 0102U000430); “Розробка програми розвитку рекреаційного комплексу Львівської області” (№ державної реєстрації 0102U000432); „Система дитячого та молодіжного оздоровлення і туризму – проблема територіальної організації та розвитку мережі в умовах децентралізації принципів державного управління (на прикладі Львівської області)” (№ державної реєстрації 0104U002188). При виконанні вказаних робіт дисертант брав безпосередню участь у формуванні науково-методичних підходів, термінологічного апарату, законодавчих ініціатив, аналітичних та прогнозних розрахунків, соціологічних досліджень проблем і перспектив формування системи дитячого оздоровлення і туризму.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних засад формування системи дитячого оздоровлення і туризму та розробка рекомендацій щодо вдосконалення організаційно - економічних механізмів формування та стимулювання розвитку цієї системи.

Для досягнення означеної мети необхідно було розв’язати наступні завдання:

- удосконалити понятійно-термінологічний апарат наукового дослідження дитячого оздоровлення і дитячого туризму;

- здійснити структурування системи дитячого оздоровлення і туризму, визначити функціональні призначення окремих елементів системи (підсистем);

- удосконалити класифікацію дитячих оздоровчих закладів;

- здійснити оцінку природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу розвитку дитячого оздоровлення і туризму України в розрізі регіонів;

- узагальнити мотиваційні чинники розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму на основі оцінки дітей шкільного віку та їх батьків щодо потреб в оздоровленні і відпочинку;

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму та подати пропозиції по його вдосконаленню;

- внести пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічних механізмів формування й стимулювання розвитку дитячого оздоровлення і туризму;

- удосконалити організаційну структуру управління системою дитячого оздоровлення і туризму;

- розробити критерії та систему показників для визначення ефективності функціонування системи дитячого оздоровлення і туризму.

Об’єктом дослідження є система дитячого оздоровлення і туризму.

Предметом дослідження є передумови, тенденції, мотиваційні чинники та механізми формування й стимулювання розвитку дитячого оздоровлення і туризму.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали фундамен-тальні теоре-тико-методологічні положення сучасної економічної теорії, соціальної економіки, демографії, соціології, теорії систем. Положення теорії людського капіталу досліджені в працях Т.Шульца, Г.Беккера, М.Блауга та ін. В Україні проблеми людського розвитку та людського капіталу досліджували О.Власюк, О.Грішнова, А.Єріна, Е.Лібанова, О.Макарова, О.Палій, С.Пирожков, В.Стешенко та ін. Засадничі положення теорії трудового потенціалу, людського капіталу, рекреаційної географії висвітлені у працях Ю.Вєдєніна, О.Грішнової, М.Долішнього, С.Злупка, В.Куценко, Е.Лібанової, О.Любіцевої, Н.Мироненка, Н.Недашківської, У.Садової, Л.Семів, Д.Стеченка, В.Стешенко, В.Преображенського, І.Твердохлєбова, О.Шаблія, Л.Шевчук та ін.

Для досягнення поставленої мети в роботі застосовувались методи: структурно-функціонального аналізу і синтезу – при дослідженні системи дитячого оздоровлення і туризму та її складових; декомпозиції і структурного аналізу – при дослідженні підсистем системи дитячого оздоровлення і туризму; теоретичного порівняння і узагальнення – при роз-критті змісту та сутності понятійно-термінологічного апарату дитячого оздоровлення і ту-риз-му; багатофакторного просторового і порівняльного аналізу – при дослідженні при-род-но-ресурсного потенціалу розвитку дитячого оздоровлення і туризму регіонів України; істо-рич-ного, статистичного, економічного аналізу – при всебічному вивченні дитячого оз-до-ров-лення, відпочинку і туризму, його матеріально-технічної бази та динаміки розвитку; порів-няльного аналізу і узагальнення – при дослідженні рівня матеріального добробуту сімей з дітьми, демографічних показників та рівня захворюваності дітей та підлітків; соціо-ло-гічного дослідження – при визначенні передумов, мотиваційних чинників та шляхів покращання розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму; системно-структур-ного аналізу – при розробці основних елементів організаційно-економічного механізму розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму; програмно-цільового підходу – при розробці пропозицій по розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму (у Львівській області зокрема).

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента Укра-їни, законодавчі акти Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств, інших органів державного і регіональ-ного рівнів управління. При написанні дисертаційної роботи використовувались первинні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Державної туристичної адміністрації України, Львівського обласного управління статистики, управління курортів та туризму Львівської обласної державної адміністрації, статистичні і фактичні матеріали, опубліковані в аналітичних оглядах, монографіях і періодичних наукових виданнях, результати соціологічних досліджень, матеріали спеціальних видань Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), міжнародні нормативно-правові акти і угоди.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

уперше:

- розроблено науково-методичні засади розвитку і функціонування системи дитя-чого оздоровлення і туризму як цілісної системи, що включають її структурування, визначення функціонального призначення окремих її елементів (підсистем);

- визначено поняття „система дитячого оздоровлення і туризму” як цілісна система функціонально залежних підсистем, що у своїй скоординованій діяльності мають за мету забезпечення повноцінного та якісного оздоровлення й відпочинку дітей;

- розроблено структуру міжвідомчої комісії з оздоровлення дітей та визначено функціональні обов’язки її підрозділів за наступними напрямками роботи: діти, підлітки, молодь; дитячі санаторно-курортні, оздоровчі, відпочинкові та туристичні заклади; кадри, науково-методичні програми; безпека; фінанси; інформація;

- розроблено критерії, систему показників та процедури оцінювання ефективності функціонування системи дитячого оздоровлення і туризму, на основі яких запропоновано здійснювати оцінку медико-біологічної та соціально-економічної ефективності функціонування системи;

удосконалено:

- класифікацію дитячих оздоровчих закладів за такими ознаками: функціональне призначення; сфера діяльності; тип; вид; форма власності; тип балансу, на якому знаходиться заклад; місцезнаходження; режим роботи; термін роботи;

- підходи до визначення мотиваційних чинників розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму на основі оцінки дітей шкільного віку та їх батьків щодо потреб в оздоровленні й відпочинку;

- внесено пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму формування та стимулювання розвитку системи дитячого оз-до-ровлення і туризму, які стосуються збереження матеріально-тех-ніч-ної бази, фінансування оздоровчої кампанії, надання податкових пільг, підготовки медико-педагогічних кадрів, вдосконалення інфраструктури та інформаційного забезпечення тощо;

дістало подальший розвиток:

- методичні підходи до оцінки природно-ресурсного потенціалу регіонів України шляхом застосування багатофакторного просторового порівняльного аналізу при визначенні придатності рекреаційних ресурсів для оздоровлення і відпочинку дітей та розвитку дитячого туризму;

- нормативно-правове забезпечення дитячого оздоровлення і туризму шляхом внесення за-ко-нодавчих ініціатив до проекту Закону України „Про оздоровлення та відпочинок дітей”.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці (у складі робочої групи) проекту Закону України „Про оздоровлення та відпочинок дітей” (лист № .4/8223 від 21.11.2005 р.). Ряд статей закону виписано в редакції, запропонованій автором.

Пропозиції щодо вдосконалення організації дитячого оздоровлення, відпочинку і туризму, розроблені на основі аналізу і узагальнення результатів соціологічного дослідження „Літній відпочинок дітей та підлітків” і викладені у препринті наукової доповіді „Оцінка суспільних потреб в оздоровленні та відпочинку дітей”, отримали схвальний відгук Державної туристичної адміністрації України (лист №1.2/08-10531 від 22.09.2004р.), Республіканського комітету у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим (лист № 2105 від 20.09.2004р.), Донецької (лист №270-и/09 від 20.09.2004р.) та Кіровоградської (лист №671/01-20 від 20.09.2004р.) обласних державних адміністрацій. Результати дисертаційного дослідження щодо організації й проведення дитячого оздоровлення і відпочинку застосовані і рекомендовані до використання органами державного управління та виконавчої влади на місцях при плануванні і проведенні дитячої оздоровчої кампанії, прийнятті управлінських рішень, підготовці нормативно-правових документів.

Окремі результати дисертаційного дослідження використані у Концепції розвитку сана-торно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області (схвалена рішен-ням колегії Львівської обласної державної адміністрації № 1 від 1.02.2002р.) та впрова-джені при розробці Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки (затверджена рішенням сесії Львівської обласної ради від 7.03. 2003р. №113). Дисертант брав безпосередню участь у підготовці названих документів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до формування системи дитячого оздоровлення і туризму. Наукові результати дисертації належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто. Конкретний внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, вказаний у списку основних публікацій.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних, республіканських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: „Інтеграція освіти, науки та виробництва” (Луцьк, 26-29 вересня 2001 р.), “Управління у державі ІІІ-го тисячоліття” (Львів, 25-26 березня 2002 р.), ІІІ Міжнародному Економічному форумі (Львів, 2-4 жовтня 2003р.), „Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 13-14 жовтня 2004 р.), “Туризм, курорти і наука” (Сімферополь, 26-27 листопада 2004 р.), „Оздоровлення та відпочинок дітей та молоді: інноваційні підходи та перспективи розвитку” (Львів, 28-29 грудня 2004р.), „Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в Західному регіоні України” (Львів-Моршин, 1-2 грудня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 5 у фа-хо-вих виданнях, у тому числі 2 статті у наукових журналах, 3 - у збірниках науко-вих праць; 8 написано без співавторів, 1 брошура. Загальний обсяг друкованих праць скла-дає 6,63 друк. арк., у тому числі особисто автору дисертації належить 6,25 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 173 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 30 таблиць і 8 рисунків. Список використаних джерел із 162 найменувань викладено на 15 стор. Дисертація містить 6 додатків на 52 стор.

Основний зміст дисертації

У першому розділі „Теоретичні основи формування системи дитячого оздоровлення і туризму” – проаналізовано та узагальнено теоретико-методологічні підходи до вивчення системи дитячого оздоровлення і туризму, наведено характеристику системи, умови її функціонування та стан розвитку.

Здоров’я як найвища життєва цінність перебуває у полі зору нау-ковців і практиків різних галузей і напрямів наукових досліджень. В економічних науках кате-горія “здоров’я” розглядалася як невід’ємна якісна складова концепції людського роз-витку, теорії людського капіталу, трудового потенціалу. Так, в теорії людського капіталу (Т.Шульц, Г.Беккер, М.Блауг та ін.) здоров’я індивіда є тим важливим капіталом (спадковим і набутим), відмінності в рівні якого складають важливе джерело диференціації заробітної оп-лати праці працюючих. Відтак належний рівень медичного обслуговування збільшує люд-ський капітал. Здоров’я, довголіття в концепції людського розвитку визначає один з реаль-них шляхів вдосконалення людських здібностей через покращання медичного обслу-го-ву-вання, характеризує розширення можливостей людей. Наукові розробки зарубіжних та українських вчених, зокрема представників Львівської наукової школи, у 80-90-х роках ХХ ст. розглядали здоров’я в складі компонент трудового потенціалу, конкретизували вплив здоров’я людини на реалізацію її трудових потенцій, що, зокрема, знайшло відображення в здійсненні комплексної цільової програми “Підвищення якості трудового потенціалу”.

Сьогодні на державному рівні здоров’я як життєва цінність перебуває в центрі уваги державної демографічної та соціальної політики. В проекті Стратегії демографічного розвитку країни на 2006-2015 роки акцентується на посиленні вимог до стану та умов формування здоров’я населення, що пов’язано з поглибленням медико-демографічної кризи та активізацією євроінтеграційного курсу України. Стратегічний курс України на побудову соціальної держави ставить вимоги до охорони здоров’я як важливого стратегічного пріоритету держави.

На фоні домінантного значення здоров’я населення для забезпечення реалізації стра-тегії побудови соціальної держави, соціально-демографічної політики, гарантування на-ціо-наль-ної безпеки тощо проблеми дитячого оздоровлення залишились поза увагою еко-но-містів, що вимагає розробки нових системних підходів до дослідження цієї проблематики.

Автором запропоновано уточнені визначення понять „дитяче оздоровлення” та „оздоровча послуга”, вперше подано визначення „системи дитячого оздоровлення і туризму”.

Систему дитячого оздоровлення і туризму визначено як структуровану сукупність функціонально залежних підсистем, що у своїй скоординованій діяльності націлені на забезпечення повноцінного і якісного оздоровлення та відпочинку дітей. У системі дитячого оздоровлення і туризму виділено центральну підсистему – суб’єкти дитячого оздоровлення і туризму (категорії дітей). Серед інших підсистем: педагогічний, медичний та обслуговуючий персонал; природно-ресурсний комплекс, матеріально-технічна база, рекреаційна і туристична інфраструктура; соціальна, інженерна та екологічна інфраструктура; фінансове забезпечення; інформаційне забезпечення; науково-методичне забезпечення; нормативно-правове забезпечення; управління (рис. ). Характеристика умов функціонування системи дитячого оздоровлення і туризму буде не повною без врахування впливів і співвідношення її із системою вищого порядку, де формується цільове замовлення на оздоровлення дітей, а також із іншими одноранговими системами (виробничо-господарська, розселення, соціальна тощо).

Необхідними умовами, для розвитку дитячого оздоровлення і туризму є наявність відповідних рекреаційних ресурсів, зокрема природних, та природних умов. Територіально рекреаційно-туристичні ресурси України розподілені нерівномірно. Основна частина рекреаційних ресурсів сконцентрована на півдні України та в Карпатах. Ці території володіють потужним і різноманітним за складом рекреаційним потенціалом та інтенсивно використовуються з лікувально-оздоровчою та туристичною ціллю.

В дисертації визначено відповідність та доцільність використання природних рекреаційних ресурсів для санаторно-курортного лікування, оздоровлення, відпочинку дітей та розвитку дитячого туризму в розрізі регіонів України. Так, серед рекреаційно-туристичних ресурсів АР Крим важливе значення для дитячого оздоровлення має сприятливий морський клімат, понад 100 джерел лікувальних мінеральних вод різної мінералізації та хімічного складу, високий показник природно-заповідної насиченості тощо. Основними рекреаційними ресурсами в межах Азово-Чорноморського регіону є помірно-континентальний клімат, тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, пам’ятки історії та культури. Українські Карпати характеризуються сприятливими природними умовами для широкого розвитку всіх видів оздоровлення, серед яких найбільш цінними рекреаційними ресурсами є бальнеологічні, а також історико-краєзнавчі. Потужний рекреаційний потенціал Дніпровсько-Дністерського рекреаційного району використовується неповно. Враховуючи відзначені особливості територіального розподілу рекреаційних ресурсів, в регіонах України спостерігається така диференціація потенціалів дитячого оздоровлення (за кількістю місць в таборах та кількістю оздоровлених дітей) (рис. 2).

Рис. 2. Кількість таборів, які працювали влітку (права вісь), та кількість оздоровлених
в них дітей (ліва вісь) за регіонами в 2004 р.

Соціально-економічний потенціал системи дитячого оздоровлення і туризму формують заклади цілорічної дії (санаторії, пансіонати з лікуванням, будинки, пансіонати і бази відпочинку, дитячі оздоровчо-санаторні позаміські заклади цілорічної дії) та сезонного типу (дитячі оздоровчі заклади (табори)).

За удосконаленою нами класифікацією дитячі оздоровчі заклади поділяються: за функ-ціо-нальним призначенням – на оздоровчі і відпочинку; за сферою діяльності – на дер-жавні, регіональні, місцеві; за типами – на позаміські оздоровчі, санаторного типу, праці і від-по-чинку, відпочинку для старшокласників та учнівської молоді, з денним перебуванням, про-філь-ні, інші; за видами – на стаціонарні, пристосовані, наметові; за формами власності – на державні, комунальні, колективні, приватні, міжнародних організацій та юридичних осіб ін-ших держав; за типом балансу, на якому знаходяться, – на самостійні, несамостійні; за міс-це-знаходженням – за межами населеного пункту, в межах населеного пункту; за режимом ро-бо-ти – на цілодобові, з денним перебуванням (не менше 6 годин); за терміном роботи – на табори ці-ло-річ-ного функціонування, сезонного (протягом оздоровчого сезону), змінного (протягом зміни).

В дисертації відзначено, що потреби сьогодення щодо вдосконалення і оптиці-зації процесів оздоровлення і відпочинку дітей потребують переосмислення тради-цій-них підходів до діяльності дитячих оздоровчих закладів, головним серед яких є модернізація змісту і структури закладу відповідно до сучасних умов. Модернізація діяльності дитячого оздоровчого закладу вимагає нових методичних розробок з питань організації, проведення і оцінювання ефективності рекреаційно-оздоровчої, освітньо-розвиваючої і соціально-педагогічної роботи оздоровчого закладу.

На основі аналізу стану розвитку та функціонування дитячого оздоровлення і туризму дисертант відзначив найбільш гострі проблеми, які потребують розробки ре-ко-мен-дацій щодо вдосконалення організаційно - економічних механізмів форму-вання та стимулювання розвитку цієї системи. Серед них: низька рентабельність діючих оздоровчих і туристичних закладів; втрата значної кількості дитячих оздоровчих закладів, незадовільний, а, почасти, критичний стан уцілілих таборів; практична відсутність дієвих механізмів забезпечення фінансування на належному рівні дитячої оздоровчої кампанії; не налагоджена система перепідготовки педагогічних та медичних працівників для роботи в дитячих оздоровчих та туристичних закладах; майже повна відсутність нових методик роботи з дітьми за такими напрямками: оздоровчий, спортивний, культурно-освітній, краєзнавчий, екологічний, тематичний тощо. Інформаційна підсистема дитячого оздоровлення і туризму лише починає формуватися; не відпрацьовані механізми скоординованої діяльності управлінських структур різних рівнів, що безпосередньо причетні і відповідальні за організацію і проведення оздоровлення і відпочинку дітей.

У другому розділі „Передумови, тенденції та мотиваційні чинники розвит-ку дитячого оздоровлення і туризму” здійснено аналіз соціально-економічних та медико-демографічних передумов активізації оздоровлення дітей, динаміки кількісних та якісних змін розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму, узагальнено мотиваційні чинники розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму на основі оцінки дітей шкільного віку та їх батьків щодо потреб в оздоровленні і відпочинку.

Аналіз соціально-економічних та медико-біологічних передумов активізації дитячого оздоровлення дозволив зробити висновок щодо неможливості в найближчому майбутньому кардинально поліпшити ситуацію в цій сфері. Ні родина, ні держава загалом не в змозі покрити матеріальних витрат на повноцінний і на належному рівні організований оздоровчий відпочинок дітей. На це вказує: загальний низький рівень доходів української сім’ї (на початку 2005 р. за межею бідності - 29,2 % населення); надзвичайно мізерна частка витрат на санаторно-курортне лікування і оздоровлення в структурі сукупних витрат домогосподарств (2,2 %); збереження негативних тенденцій в соціальній політиці; загальний низький рівень розвитку національної економіки.

Необхідність в оздоровленні дітей, підлітків та молоді підсилюється дією чинників медико-демографічного характеру. Найвиразнішим проявом демографічної кризи і промовистим свідченням соціального неблагополуччя є не стільки зниження народжуваності (за січень-серпень 2005 р. коефіцієнт народжуваності - 8,9 осіб на 1000 населення) в поєднанні із ростом смертності, що ведуть до депопуляції, скільки катастрофічне погіршення стану здоров’я населення України. Погіршення здоров’я населення, підвищення захворюваності майже за всіма класами хвороб призводить до зниження якості людського потенціалу в Україні. Особливе занепокоєння викликає той факт, що низка проблем здоров’я в нашій країні переміщується, всупереч природному процесу життя, із груп людей похилого віку в групу дітей. Внаслідок цього зменшується “запас здоров’я” кожного наступного покоління, причому ця ситуація переноситься й на досить віддалену перспективу. Так, у 1970 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні склав 2,1, що відповідає необхідній нормі. Після цього відбувалося його зниження до 1,1 - 1,2 у 2000-2003 р.р.

Особливе занепокоєння викликає підвищена хворобливість дітей в Україні. Рівень первинної захворюваності дітей стало перевищує показник для дорослих і формується на тлі більшої уразливості дітей щодо ряду хвороб. В останнє десятиріччя загальна захворюваність підлітків 15-17 років зростала значно більшими темпами, ніж дітей 0-14 років (у 1,4 разу). На сьогодні стан здоров’я дітей продовжує залишатися незадовільним з тенденцією до подальшого зростання захворюваності. Особливістю сучасної патології дитячого віку є більша частота переходу гострих форм у хронічні та рецидивуючі. Зростає кількість дітей, які часто хворіють. Таким чином, стан здоров’я дітей шкільного віку і підлітків як одна з найважливіших медико-соціальних проблем вже найближчим часом визначатиме проблеми з формування трудового й інтелектуального потенціалів країни, стан її національної безпеки.

Проведений аналіз розвитку системи дитячого оздоровлення і туризму у Львівській області засвідчив різке зростання в 2004 році як кількості оздоровчих закладів (у 7,9 разу проти 2002 року), так і загальної кількості оздоровлених на їх базі дітей (у 7 разів відповідно), яке відбулося в основному за рахунок стрімкого росту таборів з денним перебуванням, створених на базі навчальних закладів. Це призвело до деформації мережі дитячих оздоровчих закладів і погіршення її структури (табл. 1). Такі ж тенденції спостерігалися в цілому по Україні, проте не такими стрімкими темпами.

Таблиця 1

Дитячі оздоровчі заклади (табори) у Львівській області у 2000-2004 роках* |

Кількість таборів | Оздоровлено дітей (осіб)

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Усього | 32 | 43 | 90 | 618 | 712 | 10745 | 10613 | 16039 | 51557 | 112283

у тому числі

позаміських оздоровчих | 16 | 13 | 21 | 26 | 19 | 6298 | 5576 | 8110 | 12231 | 8153

санаторного типу | 7 | 6 | 5 | 4 | 10 | 3702 | 3896 | 4986 | 4619 | 7403

праці і відпочинку | 2 | 2 | 1 | 99 | - | 60 | 235 | 240 | 4889 | -

відпочинку для старшокласників та учнівської молоді | 1 | 1 | - | 5 | - | 280 | 40 | - | 255 | -

з денним перебуванням | 5 | 21 | 41 | 316 | 646 | 289 | 866 | 1827 | 21900 | 91387

профільних | 1 | - | 2 | 136 | 4 | 116 | - | 41 | 6208 | 304

інших | - | - | 20 | 32 | 33 | - | - | 835 | 1455 | 5036

*За даними Львівського обласного управління статистики за 2000-2004 роки

Тривала бездіяльність значної кількості дитячих оздоровчих і туристичних закладів у багатьох випадках призводила згодом до їх перепрофілювання, ліквідації чи продажу. Так, якщо в 1985р. у Львівській області функціонувало 933 літні піонерські табори, то в 1990 р. їх уже було 645 (зменшення на 30 %). У 2000 році ці показники були просто вражаючі – кількість дитячих оздоровчих закладів (таборів) становила 32 (у 29 разів менше порівняно з 1985р., та в 20 разів – порівняно з 1990р.). Починаючи з 2001 р. ситуація суттєво покращилась (див. табл. 1).

Аналіз функціонування дитячих оздоровчих закладів різних типів дає підстави ствер-джувати, що найкращі результати мають заклади стаціонарного типу, до яких зазви-чай відносяться позаміські дитячі оздоровчі заклади та заклади санаторного ти-пу. В Україні в 2004 році на базі одного стаціонарного закладу в середньому було оз-до-ров-лено 806 дітей, тоді ж як в одному пристосованому закладі 82 ос., а в наме-то-вому 87 ос. У Львівській області ці показники були відповідно 583, 141 та 148 ос.

Інший, не менш важливий і достатньо популярний серед дітей та молоді вид відпочинку туризм, зокрема краєзнавчий, за умов бездоглядності та залишкового принципу фінансування (подекуди – повної відсутності) зазнав руйнації та прийшов у занепад. Серед дітей і підлітків - кількість туристів і екскурсантів незначна. Екскурсійним обслуговуванням у 2004 р. по Львівській області було охоплено 5,4 % дітей та підлітків віком до 17 років, а туризмом і того менше – лише 3,5 %. Суттєвим гальмом пожвавлення дитячого і підліткового туристичного та екскурсійного руху виступають високі ціни на транспортні, туристичні та екскурсійні послуги, а також висока вартість послуг проживання та харчування.

Суспільна оцінка процесів організації дитячого оздоровлення та відпочинку була зроблена в ході проведеного у Львівській області (2003 р.) соціологічного дослідження “Літній відпочинок дітей та підлітків”. Було опитано 1310 сімей з дітьми віком 10-14 років, які проживають у містах Львові (480 сімей), Трускавці (149 сімей), Червонограді (127 сімей), Буському (148 сімей), Миколаївському (149 сімей), Пустомитівському (54 сім’ї), Старосамбірському (73 сім’ї), Яворівському (130 сімей) районах області. Аналіз отриманих результатів висвітлив такі особливості здійснення дитячого оздоровлення і туризму у Львівській області:

- дитячі мрії та бажання щодо літнього відпочинку зазвичай асоціюються з морем, горами та іншими країнами (відповідно 41,6 %, 11,4 %, 20,7 %);

- діти прагнуть різноманітності у відпочинку. Четверо з десятьох ді-тей, які минулого року відпочивали на морі та подорожували по інших країнах, у наступному року віддали б перевагу іншим видам відпочинку;

- відпочиваючи, діти прагнуть поєднувати активні форми проведення дозвілля з елементами інтелектуального розвитку, наприклад, 22,1 % з них бажають вивчати іноземні мови, 16,5 % - вивчати історію рідного краю тощо;

- на літніх канікулах переважна більшість дітей воліє відпочивати в дитячому колективі, без батьків - 59,6 %;

- доцільним, на думку респондентів, є цілорічне оздоровлення дітей – 86,9 %;

- поряд із літнім відпочинком достатньо популярним і бажаним є відпочинок під час зимових канікул – 72,1 %;

- досить велика кількість дітей, за оцінками їх батьків, потребує санаторно-курортного лікування – 61,9 %;

- діти і батьки віддають перевагу організованим формам відпочинку і оздоровлення (по путівці) – 66,2 %;

- під час останніх літніх канікул частка дітей, які нікуди не поїхали на відпочинок, була достатньо вагомою – 21,5 %;

- основною причиною, що завадила дітям поїхати влітку на відпо-чи-нок, були значні диспропорції між витратами на відпочинок та фінан-совими доходами сім’ї. Вони виявилися значимими для 56,3 % респондентів;

- поінформованість про умови надання пільг для оздоровлення соціально неза-хищених категорій дітей залишається досить низькою. Частково володіють інформацією 53,6 % опитаних, не володіють інформацією – 38,7 % осіб.

На основі аналізу та узагальнення результатів соціологічного дослідження дисертант сформував пропозиції щодо вдосконалення організації дитячого оздоровлення і туризму, які отримали схвальну підтримку органів державного та регіонального управління. Вони стосуються: розширення мережі, розбудови дитячих центрів оздоровлення і відпочинку; відновлення матеріально-технічної бази; забезпечення гармонійного поєднання фізичних навантажень з елементами інтелектуального розвитку при розробці туристичних маршрутів; розробки механізмів взаємообмінів дитячими групами між областями, регіонами, країнами; забезпечення фахової підготовки інструкторів-вихователів; розробки економічного механізму стимулювання розвитку дитячого оздоровлення; вдосконалення управління в цій сфері.

У третьому розділі „Механізми формування системи дитячого оздоровлення і туризму” подано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення системи дитячого оздоровлення і туризму, визначено напрями удосконалення організаційно-економічних механізмів стимулювання розвитку цієї сфери, розроблено критерії, систему показників та методику визна-чення соціально-економічної ефективності функціонування системи дитячого оздоровлення і туризму.

Процеси реформування системи дитячого оздоровлення і туризму характеризуються недосконалим законодавчим та нормативно-правовим забезпеченням. До найважливіших проблем у сфері оздоровлення дітей та дитячого туризму, що потребують нормативно-правового врегулювання, слід віднести: необхідність розробки ряду Положень (зокрема, про дитячий наметовий табір), врегулювання питань власності і підпорядкування, збереження мережі дитячих оздоровчих закладів; розробки і запровадження механізмів економічного стимулювання підприємств, які організовують і здійснюють роботу по оздо-ровленню дітей; вдосконалення організаційного і фінансового забезпечення відпо-чинку та оздоровлення дітей; стимулювання інвестиційного та інноваційного розвитку сфери дитячого оздоровлення і відпочинку; удосконалення системи управління оздоров-ленням і відпочинком дітей. Розробка нормативно-правових актів повинна забезпечити подальші перспективи розвитку дитячого оздоровлення, відпочинку і туризму, адаптацію законодавства в цій сфері до чинного законодавства Європейського Союзу.

При розробці проекту Закону України “Про оздоровлення і відпочинок дітей” у складі робочої групи автором запропоновано внести такі зміни і доповнення: 1) доповнити перелік категорій дітей, які потребують соціального захисту, категорією дітей, які перебувають на диспансерному обліку; 2) розширити державні гарантії реалізації права дитини на оздоровлення та відпочинок; 3) вилучити з переліку типів дитячих оздоровчих закладів дитячі оздоровчі заклади з денним перебуванням, як такі, що не відповідають вимогам ряду статей Закону; 4)доповнити Закон розділом „Наукове, методичне та інформаційне забезпечення організації і проведення оздоровлення і відпочинку дітей”.

Питанням державного значення є збереження дитячих оздоровчих закладів, що уціліли від перепрофілювання, продажу, застави і повної руйнації, та забезпечення їх ефективного функціонування. Основний наголос варто зробити на економічно-організаційному механізмі регулювання діяльності дитячих оздоровчих і туристичних закладів. Розроблення та впровадження ефективних економічних важелів впливу щодо забезпечення рентабельності дитячих оздоровчих і туристичних закладів, підвищення їх конкурентноздатності на ринку оздоровчих і туристичних послуг забезпечить їм довготермінову перспективу розвитку.

На думку дисертанта, позитивні зрушення в розвитку цієї системи спричинять наступні рекомендації щодо стимулювання розвитку дитячого оздоровлення і туризму:

- надання банками та кредитними спілками безвідсоткових (або під низький відсоток) кредитів для підготовки дитячих оздоровчих закладів до оздоровчого сезону (проведення ремонтних робіт, придбання устаткування, обладнання, інвентарю тощо);

- зменшення податкового тиску через повне або часткове звільнення від різного роду податків (земельного, податку на додану вартість), а також місцевих зборів і платежів (курортного та туристичного збору, плати за використання рекреаційних та природних лікувальних ресурсів, екологічного збору тощо);

- надання дитячим оздоровчим закладам пільг при оплаті за енергоносії, комунально-побутові, транспортні, медичні, торговельні, культурно-масові, екскурсійні, рекламно-інформаційні та інші послуги;

- надання державних дотацій та субвенцій дитячим санаторно-курортним та оздоровчим закладам, що обслуговують соціально вразливі категорії дітей, а також тим закладам, що переходять на цілорічне обслуговування дітей (в даному випадку така підтримка може здійснюватися через гарантовану частку дотацій на оздоровлення дітей з державних та місцевих бюджетів);

- формування пільгових умов залучення інвестиційних ресурсів в розвиток дитячого оздоровлення і туризму, економічно більш вигідних порівняно не лише з іншими галузями, але й рекреаційною сферою загалом;

- проведення конкурсів інвестиційних проектів під державні гарантії;

- формування механізмів акумулювання в бюджетах всіх рівнів коштів на організацію і проведення оздоровлення дітей, часткового дотування дитячих оздоровчих закладів з державного, обласних та місцевих бюджетів;

- запровадження спеціальної цінової політики на послуги для дітей (транспортування, проживання в готелях, кемпінгах, екскурсійне обслуговування тощо).

Забезпеченню рентабельності дитячих оздоровчих і туристичних закладів сприятиме також впровадження й організаційно-економічних важелів, зокрема:

- розробка державних соціальних стандартів забезпечення дітей організованими формами відпочинку та оздоровлення;

- здійснення сертифікації послуг з дитячого оздоровлення і туризму;

- запровадження ліцензування діяльності з надання оздоровчих, відпочинкових та туристичних послуг для дітей;

- розробка кваліфікаційних вимог до педагогічного та медичного персоналу дитячих оздоровчих закладів, проведення атестації на відповідність;

- реформування системи підготовки і перепідготовки кадрів для роботи в дитячих оздоровчих закладах;

- створення дитячих туристично-оздоровчо-відпочинкових центрів – комплексних центрів розвитку територій туристично-рекреаційного типу, що поєднуватимуть розміщення на компактній території дитячих оздоровчих закладів із спортивними, розважальними та іншими спорудами спільного використання. Це сприятиме забезпеченню високого рівня дитячих оздоровчих та туристичних послуг при одночасному їх здешевленню.

Дисертант відзначає, що для гарантування високого рівня оздоровчих, відпочинкових та туристичних послуг важливе значення має їх змістовне наповнення, забезпечення не лише фізичного розвитку і загартування, але й створення умов для активного пізнання рідного краю, його історії, ознайомлення із культурно-історичною спадщиною, розвитку творчих та інтелектуальних здібностей дітей, виховання в них почуття патріотизму, національної гордості і самосвідомості, загальному змужнінню. Вирішення таких завдань потребує розробки нових науково-методичних програм роботи з дітьми під час оздоровчо-відпочинкового періоду, розробки нових туристичних і екскурсійних маршрутів, включення їх як обов’язкового елемента комплексного виховного процесу дітей та молоді. При правильних підходах і організації пізнавально-виховні процеси в поєднанні з активним відпочинком і мандрівками є одними з найкращих і найоптимальніших способів гармонійного розвитку підростаючого покоління. Позитивний досвід поступово нагромаджується в Україні при розробці та вдосконаленню нових науково-методичних програм роботи з дітьми в оздоровчих закладах (використання досвіду МДЦ “Артек”, дитячої організації “Пласт”, скаутських організацій, Американської асоціації молодіжних таборів тощо).

Реформування системи дитячого оздоровлення і туризму потребує вдосконалення організаційної структури і системи управління дитячим оздоровленням як на рівні держави, регіону, так і на рівні окремого оздоровчого чи відпочинкового закладу. Побудова ефективної системи управління ускладнюється різноплановістю (санаторно-курортне лікування, оздоровлення, відпочинок, туризм), різним відомчим підпорядкуванням дитячих оздоровчих закладів різних рівнів: державного, обласного, районних та міст обласного значення. Тому цілком логічним було рішення щодо створення міжвідомчих комісій з організації відпочинку, оздоровлення дітей, учнівської та студентської молоді. Для підвищення ефективності роботи міжвідомчих комісій з оздоровлення дітей дисертант пропонує: надати міжвідомчим комісіям з оздоровлення дітей статус постійно діючих; створити в їх межах структурні підрозділи за напрямками роботи з чітко визначеними функціональними обов’язками (рис. 3).

Реалізація головної мети забезпечення повноцінного і якісного оздоровлення та відпочинку дітей передбачає визначення критеріїв та системи показників, що характеризують ефективність функціонування системи дитячого оздоровлення й туризму.

При оцінюванні її слід розрізняти за видами медико-біологічна, соціальна, економічна; та за рівнем прояву: держава, регіон; дитячий оздоровчий заклад; окрема особа (дитина). Щодо медико-біологічної ефективності дитячого оздоровлення і відпочинку для окремої дитини, то методики її визначення вже існують, які базуються на основі співставлення даних медичних оглядів перед початком оздоровлення дітей та після оздоровлення.

Медико-біологічну ефективність дитячого оздоровлення і відпочинку на рівні держави чи регіону слід вдосконалювати в напрямку визначення міри впливу санаторно-курортного оздоровлення, відпочинку та туризму на покращання загального рівня здоров’я дітей.

Дитяче оздоровлення і туризм як сегмент рекреації загалом відноситься до соціальної сфери, для якої визначення економічної ефективності представляє певні труднощі. Для дитячих оздоровчих закладів основними фінансовими показниками їх діяльності визначені (згідно зі статистичною звітністю): сума продажної вартості всіх путівок та середня вартість одного людино-дня. Сума продажної вартості всіх путівок – це, фактично, доход дитячого оздоровчого закладу за певний період. Цей показник характеризує „масштаб” діяльності дитячого оздоровчого закладу, його „потужність”.

Проте він не дає чіткої картини ефективності господарювання закладу. Більш точно ефективність діяльності дитячого