ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ ТВАРИН УААН

ЛІСНА БОГДАНА БОГДАНІВНА

УДК 636.5.087.7:612.015.3

МЕТАБОЛІЧНІ, ПРОДУКТИВНІ ТА РЕПРОДУКТИВНІ ПОКАЗНИКИ КУРЕЙ-НЕСУЧОК ЗА РІЗНОГО СКЛАДУ РАЦІОНУ

03.00.04 – біохімія

Автореферат

на здобуття наукового ступення

кандидата сільськогосподарських наук

Львів – 2006

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Інституті біології тварин УААН.

Науковий керівник –доктор сільськогосподарських наук, член- кореспондент УААН Ратич Іриней Борисович,

Інститут біології тварин УААН, головний науковий співробітник лабораторії фізіолого- біохімічних основ живлення птиці

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, с.н.с. Стапай Петро Васильович, Інститут біології тварин УААН, завідувач лабораторії фізіолого-біохімічних основ вовноутворення;

кандидат біологічних наук, с.н.с. Кружель Барна Барнович, Львівський державний аграрний університет МАП України, доцент кафедри тваринництва

Провідна установа Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра органічної і біологічної хімії

Захист відбудеться 06.06.2006р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.368.01 в Інституті біології тварин УААН за адресою: 79034, м.Льві, вул. В.Стуса, 38.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту біології тварин УААН (79034, м.Львів, вул. В.Стуса, 38)

Автореферат розісланий 05.05.2006р

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Віщур О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основний вплив на інтенсивність обмінних процесів у організмі птахів і здійснення численних фізіологічних функцій має збалансована годівля. При цьому значення білків і вуглеводів у живленні птахів визначається їх роллю як пластичного матеріалу для побудови органів і тканин, у функціонуванні різних систем метаболізму та його регуляції. Чинником, що лімітує м’ясну і яєчну продуктивність птахів, безумовно, є швидкість синтезу білків в організмі. У свою чергу, інтенсивність білкового синтезу залежить від забезпеченості амінокислотами, енергією та відповідними кофакторами – вітамінами і мінеральними речовинами (Насонов Ю.М., Іванов І.К., 1972; Држевецкая И.А., 1983; Куртяк Б.М., Янович В.Г., 2004).

У зв’язку з цим заслуговують на увагу дослідження із з’ясування умов ефективного використання у складі кормосумішей для птахів альтернативних джерел енергії і протеїну, зокрема зерна ячменю, бобових і олійних культур та продуктів їх переробки, з метою часткової або повної заміни кукурудзи і дорогих та дефіцитних кормів тваринного походження і, таким чином, здешевлення вартості комбікормів, які у структурі затрат на виробництво пташиної продукції складають 60-70% (Егоров И.,2002; Егорова И., Масычев А., 2002; Hungles R.J., Choct A., 1999; Farrell D.J., 2005). Проте, наявні у літературі відомості з цієї проблеми є неоднозначними і стосуються переважно впливу вказаних кормових засобів на продуктивні показники і меншою мірою на якість продукції, репродуктивні функції та метаболічні процеси (Ратич І.Б. зі співавт., 2005). Слід зауважити, що продуктивні показники не можуть повною мірою служити критерієм для оцінки дії чинників живлення на організм, особливо на відтворну функцію та ріст і розвиток потомства. Тому актуальним є пошуки відповідних фізіолого-біохімічних маркерів. На нашу думку, такими маркерами можуть бути показники білкового і вуглеводного обмінів, які характеризують стан метаболічних процесів та забезпеченість організму поживними речовинами. Однак на сьогодні таких досліджень є дуже мало.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт лабораторії фізіолого-біохімічних основ живлення птиці Інституту біології тварин УААН у межах такого завдання: 01.04. “Вивчити роль субстратів у механізмі трансформації поживних речовин корму у птиці та розробити систему ефективного використання в її раціонах рослинної сировини” (№ держреєстрації 0101U003437), де автор досліджувала процеси білкового та вуглеводного обмінів у тканинах курей, ембріонів та курчат.

Мета і завдання дослідження. З’ясувати вплив раціонів відмінних за складом кормових інгредієнтів та біологічно-активних речовин, але ідентичних за поживністю для племінних курей-несучок на показники білкового і вуглеводного обмінів, інкубаційні якості яєць, обмінні процеси в ембріонів, ріст і розвиток потомства та метаболічні процеси в їх організмі.

Для досягнення цієї мети у завдання роботи входило дослідження: –

показників білкового і вуглеводного обмінів у тканинах;–

функціонального стану щитоподібної залози;–

якості інкубаційних яєць, росту ембріонів та показників білкового і вуглеводного обмінів у залишковому жовтку і тканині печінки, 15- і 19-добових ембріонів та добових курчат;–

росту, розвитку одержаного потомства та показників білкового і вуглеводного обмінів у їх організмі;–

росту, розвитку та метаболічних процесів в організмі ремонтного молодняка курей-несучок при згодовуванні їм комбікормів різного складу (стандартного і ячмінно-бобово-ріпакового з різним вмістом сірковмісних сполук та йоду).

Об’єкт дослідження. Метаболічні процеси, продуктивність та репродуктивні функції племінних курей-несучок за дії кормових інгредієнтів та біологічно-активних речовин.

Предмет дослідження. Показники білкового і вуглеводного обмінів у тканинах курей-несучок, ембріонів і курчат, інкубаційні якості яєць курей, ріст і розвиток курчат.

Методи дослідження. Біохімічні – визначення вмісту показників білкового і вуглеводного обмінів у тканинах, трийодтироніну у сироватці крові, зоотехнічні, морфометричні – визначення інкубаційних якостей яєць, статистичні – для визначення вірогідності одержаних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено системні дослідження впливу чинників живлення, зокрема складу раціонів для племінних курей-несучок, на окремі ланки білкового і вуглеводного обмінів у тканинах курей, ембріонів і курчат.

Встановлено, що згодовування курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з добавками метіоніну, сульфату натрію та вищим на 33% вмістом йоду, у порівнянні з рекомендованим рівнем, сприяє інтенсифікації білкового і вуглеводного обмінів, нормалізує функціональну діяльність щитоподібної залози, покращує якість інкубаційних яєць, їх заплідненість і виводимість курчат, підвищує життєздатність виведеного молодняка та проявляє тривалий позитивний ефект на ріст, розвиток та метаболічні процеси у потомства.

З’ясовано динаміку змін вмісту розчинних білків, амінного азоту, активності протеїназ, амінотрансфераз, концентрації глюкози, пірувату і лактату та кількості глікогену в залишковому жовтку і тканині печінки ембріонів у процесі їх розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано склад раціону для племінних курей-несучок, який дає можливість зменшити вартість комбікорму при одночасному покращенні якості інкубаційних яєць, підвищенні виводимості курчат та їх росту і розвитку.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто підготував обґрунтування теми дисертаційної роботи, підібрав і опрацював літературу за темою дисертаційної роботи, розробив методичні підходи до вирішення поставлених завдань, освоїв необхідні методи досліджень, виконав експерементальну частину та оформив дисертаційну роботу.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались на: І міжнародній науково-практичній конференції “Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах єврорегіону “Верхній Прут” (м.Чернівці, 8-10жовтня 2003р); науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів “Досягнення молодих вчених у вирішенні проблем тваринництва” (м. Львів, 8 грудня 2003 року) міжнародній науково-практичній конференції “Біологічні основи продуктивності та здоров’я тварин” (м. Львів, 10-11 червня 2004 року) міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 17-18 червня 2004 року); науково-практичній конференції молодих науковців і спеціалістів “Актуальні проблеми тваринництва та ветеринарної медицини” (м. Львів, 9 грудня 2005 року).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць, включаючи 6 статей і 1 тези, з них 6 – у фахових виданнях.

Структура і обєм дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел літератури. Загальний обсяг дисертації – 153 сторінки, у тому числі 20 таблиць (12 сторінок) і 7 рисунків (4 сторінки). Список використаних джерел включає 324 публікації, у тому числі 157 закордоних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. Складається з 4 підрозділів, у яких наведено дані літератури, що стосуються особливостей білкового обміну у птахів та впливу чинників живлення на його перебіг, ролі сірковмісних амінокислот і неорганічних сполук сірки в живленні птахів особливостей вуглеводного обміну у птахів та впливу чинників живлення на його перебіг, ролі йоду у живленні птахів.

Загальна методика та основні методи досліджень. Для досягнення поставленої мети нами проведено чотири досліди протягом 2003-2004 років.

Перший дослід проводили в умовах Львівської птахофабрики на 3-х групах племінних курей по 110 голів у кожній (100 курочок, 10 півників) кросу Ломанн-Браун, починаючи з 150 денного віку. Утримання птиці відповідало загальноприйнятій технології для племінних курей-несучок.

Курям контрольної групи згодовували комбікорм, що складався із 16,5% кукурудзи, 25% ячменю, 30% пшениці, 7% соняшникової макухи, 6% кормових дріжджів, 7% рибного борошна, 5,9% крейди, 1,3% дикальційфосфату, 0,3% кухонної солі, 1% преміксу, добавки 0,05г DL-метіоніну на 100 г комбікорму. Курям дослідних груп згодовували комбікорм, що складався з 16% кукурудзи, 30% ячменю, 17% пшениці, 10% кормових бобів, 5% соняшникової макухи, 4% ріпакової макухи, 5% кормових дріжджів, 4% м'ясо-кісткового борошна, 6,7% крейди, 1% дикальційфосфату, 0,3% кухонної солі, 1% преміксу. Для курей першої дослідної групи додавали 0,16г DL-метіоніну на 100 г комбікорму, а для курей другої дослідної – 0,08г DL-метіоніну, 0,5г сульфату натрію і 0,0001г йодистого калію на 100г комбікорму.

Згодовування птиці вказаних комбікормів тривало чотири місяці, протягом яких вели щоденний облік несучості. Після двомісячного згодовування контрольного і дослідних комбікормів провели забій курей по 5 голів з кожної групи та взяття матеріалу для біохімічних досліджень, а саме – кров, тканини печінки, підшлункової залози, слизової оболонки 12-палої кишки, жовток яєць. У крові і тканинах визначали вміст розчинних білків за методом Лоурі, амінного азоту нінгідриновим методом, концентрацію РНК і ДНК за Шмідтом і Тангаузером (Методики досліджень з фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин, 1998), активність амінотрансфераз за Капітанакі, протеїназну активність за Кунітцом (Методические и диагностические аспекты исследования активности аминотрансфераз, 1990); (Лабораторные методы исследования в клинике, 1987), вміст – глікогену, глюкози О-толуїдиновим методом (Методики досліджень з фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин, 1998), молочної кислоти за Беркером і Саммерсоном та піровиноградної кислоти за Фрідманом і Хаугеном (Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии, 1985). Також у крові визначали вміст трийодтироніну імуноферментним методом.

Після двомісячного згодовування вказаних комбікормів провели інкубацію яєць по 40 штук з кожної групи. У кінці досліду для інкубації було закладено 138 яєць від курей контрольної групи і 141 та 140 яєць відповідно від курей першої і другої дослідних груп.

Перед закладкою яєць на інкубацію проводили визначення їх морфометричних показників (маси яєць, білка, жовтка і шкаралупи, міцності шкаралупи, індексу форми, рН білка і жовтка, коефіцієнта рефракції білка і жовтка) (Методики досліджень з фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин, 1998).

Дослід на ембріонах і добових курчатах, одержаних з яєць від племінних курей, яким згодовували вказані вище комбікорми, був проведений з метою вивчення впливу стосованих раціонів на процеси обміну в їх організмі.

Для цього з кожної групи від 5 ембріонів у 15- і 19-добовому віці та від добових курчат до прийняття ними корму через 4-6 годин після виводу, було взято матеріал для біохімічних досліджень (залишковий жовток разом з жовтковим мішком та тканина печінки ембріонів і курчат), у яких визначали вміст розчинних білків, амінного азоту, активність амінотрансфераз та протеїназ, а також показники вуглеводного обміну – вміст глікогену, глюкози, молочної та піровиноградної кислот.

Третій дослід проводили на трьох групах курчат (курочок), по 50 голів у кожній, виведених з яєць від курей, які отримували стандартний комбікорм (контрольна група), ячмінно-бобово-ріпаковий з добавкою DL-метіоніну (перша дослідна група) і ячмінно-бобово-ріпаковий з добавками DL-метіоніну, сульфату натрію і йодистого калію (друга дослідна група).

Курчатам усіх груп із 5-ти до 30-ти добового віку згодовували стандартний комбікорм, відповідно до першого періоду їх вирощування (Рецепт ПК – 2-6).

У 30-добовому віці від 5-курочок з кожної групи було взято матеріал для біохімічних досліджень (кров, тканини печінки, слизової оболонки 12-палої кишки, підшлункової залози) в яких визначали вміст розчинних білків, амінного азоту, глікогену, глюкози, молочної та піровиноградної кислот, активність амінотрансфераз і протеїназ.

Четвертий дослід проводили на тих же групах курчат. Від 30- до 90-добового віку курчатам контрольної групи згодовували стандартний комбікорм (Рецепт ПК – 3 - 2), що за поживною вартістю відповідав цьому періоду вирощування.

Курчатам першої і другої дослідних груп згодовували ячмінно-бобово-ріпакові комбікорми, які за поживністю були такими як стандартний, і складеними за рецептами, наведеними для курей-несучок.

У 90-добовому віці провели забій курчат по 5 голів з кожної групи та взяття матеріалу для біохімічних досліджень. Матеріалом для біохімічних досліджень були кров, тканини печінки, слизової оболонки 12-палої кишки і підшлункової залози. У тканинах визначали вміст розчинних білків, амінного азоту, активність амінотрансфераз, протеїназну активність, вміст глікогену, глюкози, молочної та піровиноградної кислот .

У 30-, 45-, 60-, 75- і 90-добовому віці зважували все поголів’я курчат.

Гомогенат тканин готували на фізіологічному розчині (1:10).

Тканину печінки, слизової оболонки 12-палої кишки, підшлункової залози, жовток і залишковий жовток разом з жовтковим мішком заморожували в рідкому азоті, відтак розтирали на порошок, який використовували для визначення вказаних показників.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вплив складу раціону для племінних курей-несучок на метаболічні процеси в їх організмі, функціональний стан щитоподібної залози, якість інкубаційних яєць, виводимість курчат. Результати досліджень показників білкового обміну в тканинах курей показали, що споживання ними ячмінно-бобово-ріпакової кормосуміші, в якій дефіцит сірковмісних амінокислот поповнювали як препаратом DL-метіоніну (перша дослідна група), так і DL-метіоніном і сульфатом натрію та з підвищеним вмістом йоду (друга дослідна група), у порівнянні з птахами, що утримувались на стандартному комбікормі (контрольна група), позитивно впливало на процеси білкового обміну в їх організмі. При цьому в курей другої дослідної групи виявлені зміни були більш вираженими, ніж у курей першої дослідної групи. Зокрема, у курей другої групи, у порівнянні з контрольною групою, відзначено збільшення кількості амінного азоту в тканинах слизової оболонки 12-палої кишки і печінки на 67,68% (р<0,001) і 51,25% (р<0,001) відповідно при одночасному зменшенні його вмісту в плазмі крові на 47,33% (р<0,001). Згодовування курям обох дослідних груп ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з вищевказаними добавками, у порівнянні із стандартним (контрольна група), сприяло підвищенню протеїназної активності розчинних білків слизової оболонки 12-палої кишки у курей першої дослідної групи на 88,62% (р<0,001) і другої дослідної групи – на 127,11% (р<0,001). У курей обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними, посилювались процеси переамінування, про що свідчить зростання аланінамінотрансферазної активності плазми крові на 49,05% (р<0,001) та 56,60% (р<0,001) відповідно. Як бачимо, отримані зміни показників білкового обміну зумовлені як складом кормових компонентів, так і дією використаних добавок сірковмісних сполук, оскільки відомо, що доданий до раціону птахів синтетичний препарат DL-метіоніну посилює секрецію соляної кислоти слизовою залозистого шлунка, секреторну діяльність підшлункової залози та процеси переамінування в тканинах (Готев Р., 1988; Мещерякова М.Ф., 1968; Михайлов В.И., 1966), а доданий до раціону дефіцитного за сірковмісними амінокислотами сульфат натрію підвищує активність протеїназ слизової оболонки залозистого шлунка і 12-палої кишки (Лагодюк П.З., Ратич І.Б., Стражник З.Я., 1983).

Таким чином, результати визначення показників білкового обміну дають підставу вважати, що згодовування курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму та компенсування нестачі сірковмісних амінокислот у раціоні шляхом спільного використання DL-метіоніну і сульфату натрію, а також збільшення кількості йоду в ньому на 33%, дає можливість за рахунок кращого перетравлювання і засвоєння поживних речовин корму, зокрема протеїну, збільшити загальний пул вільних амінокислот в організмі, про що свідчить їх вища концентрація у тканинах слизової оболонки 12-палої кишки і печінки.

Дослідження показників вуглеводного обміну в тканинах показали, що у курей дослідних груп, у порівнянні з контрольними, значно збільшився вміст глікогену в тканині печінки: у несучок першої дослідної групи на 147,79% (р< 0,001), другої дослідної групи – на 133,17% (р<0,001). Такі зміни вмісту глікогену ми пов’язуємо передусім із дією доданих до корму сірковмісних сполук. Так, метіонін посилює секрецію інсуліну, а із сульфату в організмі птахів утворюється таурин, який проявляє інсуліноподібний ефект (Готев Р., 1966; Докшина Г.А., Силаева Г.Ю., Ярцев Е.О., 1976).

Встановлено також, що при згодовуванні племінним курям-несучкам ячміно-бобово-ріпакових комбікормів із стосованими добавками (перша і друга дослідні групи), у порівнянні із стандартним (контрольна група), у плазмі крові, тканинах печінки та слизової оболонки 12-палої кишки концентрація піровиноградної кислоти вірогідно підвищувалась відповідно на 176,47% і 200%; 18,42% і 34,42%; 73,33% і 73,33%, тоді як вміст молочної кислоти у плазмі крові зменшувався в курей першої дослідної групи на 39,09%, а другої дослідної групи на – 34,49% (р<0,001). У тканині підшлункової залози спостерігали зворотню картину, зокрема, у несучок обох дослідних груп, порівнянно з контрольними, концентрація лактату зростала, а пірувату – зменшувалась. За змінами співвідношення лактату до пірувату судять про перевагу одного з шляхів енергопродукції. Отримані дані вказують на те, що в досліджуваних тканинах вони протікали по різному і залежали від складу раціону.

У табл. 1 представлено дані щодо маси тушок, маси щитоподібної залози та її індексу.

Таблиця 1

Маса тушок та щитоподібної залози курей-несучок, (M±m,n=5)

Показники | Групи

Контрольна | Перша дослідна | Друга дослідна

Маса тушки, г | 1848±60,03 | 1796±59,88*** | 1780±42,25***

Маса щитоподібної залози, г | 0,237±0,01 | 0,223±0,02 | 0,217±0,02

Відносна маса щитоподібної залози, % | 0,012 | 0,012 | 0,012

Примітка. У цій і наступних таблицях * – різниця між даним показником і показником у контролі вірогідна (*-р < 0,05; **-р <0,01; ***-р<0,001).

Отримані нами результати вказують на відсутність вірогідних змін як маси щитоподібної залози, так і її індексу, що виражається відношенням маси залози до маси тушки, між птахами контрольної і обох дослідних груп.

У той же час, концентрація трийодтироніну в крові курей, яким згодовували ячмінно-бобово-ріпакові кормосуміші була нижчою, ніж у тих, що отримували стандартний комбікорм (табл. 2).

Таблиця 2

Вміст трийодтироніну в сироватці крові курей-несучок, (Mm, n=3)

Показники | Групи

Контрольна | Перша дослідна | Друга дослідна

Tрийодтиронін, нмоль/мл | 2,06±0,10 | 1,80±0,25 | 1,47±0,08**

Найменша кількість трийодтироніну була в крові курей, які утримувались на раціоні з підвищеною кількістю йоду (друга дослідна група).

З літератури відомо, що збільшення йоду в кормовій дієті не завжди супроводжується зростанням концентрації тиреоїдних гормонів (Эскин, 1968). У нашому випадку вміст трийодтироніну не виходив за межі фізіологічної норми (1-2,5 нмоль/мл). Можливо, що саме такий рівень трийодтироніну виявлений у крові курей дослідних груп, був оптимальним і забезпечував збалансованість анаболічних і катаболічних процесів у їх організмі.

На основі визначення морфометричних показників яєць встановлено, що споживання несучками ячмінно-бобово-ріпакових комбікормів (перша і друга дослідні групи), в порівнянні із стандартним (контрольна група), сприяло збільшенню маси яєць та міцності яєчної шкаралупи. Так, маса яєць одержаних від курей контрольної групи коливалась у межах 52,30-55,92г, першої дослідної групи – 55,54-57,39г, другої дослідної групи – 58,40-59,22г. Міцність яєчної шкаралупи в курей першої дослідної групи була вищою, в порівнянні з контрольною, на 44,30% (р<0,001), а другої дослідної групи – на 82,9%. Несучість курей контрольної групи становила 81,1% , першої дослідної групи – 82,3%, другої дослідної групи – 82,9%.

Отже, з наведених даних видно, що кращі результати щодо впливу стосовних раціонів на метаболічні процеси та якість інкубаційних яєць були отримані при згодовуванні курям ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з добавками DL-метіоніну, сульфату натрію та вищим вмістом йоду.

Досліджуючи вплив згодовуваних комбікормів на масу тушок та деяких внутрішніх органів ми встановили, що маса тушок курей обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними, була меншою (табл. 1). На нашу думку, це зумовлено дещо вищим рівнем несучості та більшою масою яєць. Маса печінки, кишечника та підшлункової залози в курей контрольної й обох дослідних груп була приблизно однаковою. Відсутність змін маси підшлункової залози в курей, яким згодовували комбікорми, що містили 10% екструдованих кормових бобів (перша і друга дослідні групи) свідчать про те, що метод екструзії є ефективним способом знешкодження антипоживних речовин, що містяться в зерні бобових культур.

Вплив складу раціону для племінних курей-несучок на інкубаційні якості яєць та метаболічні процеси в організмі ембріонів і добових курчат. З наведених у табл. 3 даних видно, що заплідненість яєць, виводимість та вивід курчат з яєць, одержаних від курей дослідних груп, у порівнянні з контрольними, були вищими, а ембріональна смертність – меншою.

Таблиця 3

Показники інкубаційних якостей яєць

Показники | Групи

Контрольна | Перша дослідна | Друга дослідна

Закладено, шт | 138 | 141 | 140

Запліднених, шт | 122 | 126 | 127

Заплідненість, % | 88,4 | 89,36 | 92,14

Виведено, гол. | 101 | 109 | 110

Загиблих ембріонів, гол | 21 | 17 | 17

Виводимість, % | 82,7 | 86,5 | 86,8

Вивід, % | 73,18 | 77,3 | 78,57

Маса виведених курчат з яєць від курей дослідних груп, у порівнянні з контрольними, була вищою – першої на – 2,48%, другої на – 4,47%.

Встановлено, що у процесі інкубації яєць використання розчинних білків з жовтка у ембріонів, що розвивались з яєць від курей дослідних груп, у порівнянні з контрольними, було значно вищим. Так, вміст розчинних білків у залишковому жовтку 15-добових ембріонів першої і другої дослідних груп, у порівнянні з контрольними, був меншим на 7,16% (р<0,001) і 18,97% (р< 0,001). Подібний характер міжгрупових різниць щодо вмісту розчинних білків у залишковому жовтку проявлявся і в 19-добових ембріонів. Поряд із зменшенням кількості розчинних білків у залишковому жовтку 15- і 19-добових ембріонів, у порівнянні з контрольними, відзначено вищу протеїназну та аспартатамінотрансферазну активності (р<0,01-0,001). Необхідно зауважити, що не зважаючи на вищий рівень протеолізу білків жовтка у дослідних ембріонів і добових курчат, у порівнянні з контрольними, концентрація амінного азоту була приблизно однаковою, що, мабуть, зумовлено більшим використанням вільних амінокислот для синтезу тканинних білків у зв’язку з вищою інтенсивністю росту ембріонів дослідних груп.

Дослідження показників вуглеводного обміну показали, що вміст глікогену в залишковому жовтку ембріонів дослідних груп, у порівнянні з контрольними, був значно меншим. Зокрема, у 15-добових ембріонів першої і другої дослідних груп – на 36,76% (р<0,01) і 60,48% (р<0,001) відповідно, а у 19-добових на – 14,22% (р<0,01) і 45,46% (р<0,001). Аналогічні зміни спостерігали і щодо концентрації глюкози.

Такі зміни глікогену і глюкози в залишковому жовтку ми пов’язуємо з підвищеним використанням цих субстратів дослідними ембріонами у зв’язку з більш інтенсивним їх ростом, про що свідчить жива маса виведених курчат.

Концентрація піровиноградної кислоти в залишковому жовтку ембріонів дослідних груп, у порівнянні з контрольними, в усі досліджувані нами періоди була нижчою. Зменшення кількості пірувату при вищій активності ферментів переамінування в залишковому жовтку дослідних ембріонів, мабуть, пов’язано з утворенням замінних амінокислот необхідних для синтезу білків тканин.

Дослідження показників білкового і вуглеводного обмінів у тканині печінки (табл. 4) свідчать про те, що біосинтетичні процеси в їх організмі проходили на вищому рівні, ніж у контрольних.

Таблиця 4

Показники білкового та вуглеводного обмінів у тканині печінки ембріонів та курчат, (Mm, n=5)

Показники | Групи

Контрольна | Перша дослідна | Друга дослідна

1 | 2 | 3 | 4

15-добові ембріони

Розчинний білок, мг/г | 55,22±1,41 | 61,20±1,13* | 70,03±1,05***

Амінний азот, мг/г | 5,72±0,19 | 8,27±0,41*** | 6,72±0,27**

Активність АсАТ, мкмоль п.к./год/г | 105,59±2,08 | 113,25±4,08 | 126,26±3,46**

Продовження табл.4

1 | 2 | 3 | 4

Активність АлАТ, мкмоль п.к./год/г | 53,70±2,30 | 81,31±0,91*** | 77,56±1,61**

Глікоген, мг/г | 3,94±0,40 | 4,08±0,20 | 3,89±0,10

Глюкоза, мкмоль/г | 20,46±0,30 | 16,84±0,32*** | 21,54±0,28*

Піруват, мкмоль/г | 0,28±0,09 | 0,34±0,03** | 0,37±0,01**

19-добові ембріони

Розчинний білок, мг/г | 54,1±0,9 | 58,66±1,07* | 55,85±0,9

Амінний азот, мг/г | 4,70±0,24 | 5,70±0,26* | 7,15±0,53**

Активність АсАТ, мкмоль п.к./год/г | 126,57±0,88 | 124,24±3,75 | 132,9±1,47**

Активність АлАТ, мкмоль п.к./год/г | 93,76±3,19 | 114,75±2,34** | 106,42±3,45*

Глікоген, мг/г | 8,8±0,80 | 10,4±0,60 | 11,5±0,40**

Глюкоза, мкмоль/г | 16,45±0,14 | 5,53±0,16*** | 9,99±0,29***

Піруват, мкмоль/г | 0,23±0,01 | 0,26±0,02** | 0,25±0,06**

Добові курчата

Розчинний білок, мг/г | 56,26±0,50 | 57,9±1,77 | 55,17±2,57

Амінний азот,мг/г | 5,87±0,14 | 5,27±0,21 | 5,6±0,27

Активність АсАТ, мкмоль п.к./год/г | 128,40±1,25 | 119,91±3,02*** | 118,58±0,54***

Активність АлАТ, мкмольп.к./год/г | 137,90±3,87 | 120,07±1,47** | 121,08±1,42**

Глікоген, мг/г | 7,7±0,50 | 7,6±0,40 | 10,2±0,50

Глюкоза, мкмоль/г | 19,00±0,27 | 18,00±0,14** | 16,76±0,16***

Піруват, мкмоль/г | 0,24±0,06 | 0,31±0,03** | 0,26±0,01*

Так, вміст розчинних білків, вільних амінокислот і активність ферментів трансамінування в ембріонів обох дослідних груп були вищими, ніж у контрольних.

Стосовно показників вуглеводного обміну, то необхідно відзначити певну динаміку змін у тканині печінки 15- і 19-добових ембріонів та добових курчат. Так, якщо у 15-добових ембріонів не виявлено міжгрупових різниць у вмісті глікогену, то вже у 19-добових його кількість у тканині печінки ембріонів обох дослідних груп була помітно вищою. При цьому слід зауважити, що з 15- до 19-доби інкубації відбувається зростання кількості глікогену в тканині печінки ембріонів усіх груп, тобто в цей період ембріонального розвитку в печінці зародка посилюється синтез глікогену, який служить джерелом енергії, необхідної для активних рухів під час прокльовування шкаралупи.

Концентрація глюкози в печінці ембріонів дослідних груп майже в усі досліджувані нами періоди була нижчою, у порівняні з контрольними. Такі зміни вмісту глюкози, очевидно, зумовлені її використанням для синтезу глікогену.

Встановлено, що в печінці ембріонів і добових курчат дослідних груп, у порівнянні з контрольними, рівень піровиноградної кислоти був вищим.

Таким чином, отримані нами результати вказують на те, що згодовування племінним курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з добавками як DL-метіоніну, так і DL-метіоніну із сульфатом натрію призводило до збільшення маси яєць, а отже, загального пулу енергетичних і пластичних субстратів у яйці, визначальних для росту і розвитку ембріонів. Встановлені нами зміни були помітнішими у ембріонів і курчат другої дослідної групи, тобто в тих, що були виведені з яєць від курей, у раціоні яких був більший вміст йоду. До речі, за даними літератури, вміст йоду в кормовій дієті птахів суттєво впливає на масу яєць, заплідненість яєць, ріст ембріонів та виводимість курчат (Leay I., Berger P., 2000; Lewis P.D., 2004).

Необхідно зауважити, що вікова динаміка змін досліджуваних нами показників білкового і вуглеводного обмінів у залишковому жовтку і тканині печінки ембріонів контрольної і дослідних груп була однаковою.

Вплив складу раціону для племінних-курей несучок на метаболічні процеси, ріст і розвиток курчат. Дослідження обмінних процесів в організмі молодняка птахів є ключовим для розуміння процесів, що відбуваються під час їх росту, оцінки його життєздатності та майбутньої продуктивності. У результаті визначення показників білкового обміну в тканинах 30-добових курчат, виведених з яєць від курей, яким згодовували ячмінно-бобово-ріпакову кормосуміш з добавками DL-метіоніну (перша дослідна група), DL-метіоніну, сульфату натрію і вищим вмістом йоду (друга дослідна група), у порівнянні з контрольними, встановлено вірогідне підвищення аспартат- і аланінамінотрансферазної активності плазми крові, зменшення вмісту розчинних білків у тканинах слизової оболонки 12-палої кишки та підшлункової залози, особливо у курочок другої дослідної групи (р<0,001), при одночасному підвищенні їх протеїназної активності в курчат обох дослідних груп (р<0,001). У курочок обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними, спостерігалось зростання аспартатамінотрансферазної активності у тканинах слизової оболонки 12-палої кишки та підшлункової залози (р<0,001), а також протеїназної активності розчинних білків тканини печінки (р<0,001).

У 30-добових курочок, виведених з яєць від курей, яким згодовували ячмінно-бобово-ріпакові комбікорми (перша і друга дослідні групи), у порівнянні з контрольними, відзначено певні зміни показників вуглеводного обміну. При цьому спостерігалось зменшення вмісту глюкози у тканині слизової оболонки 12-палої кишки (р<0,001), глікогену в тканині печінки (р<0,001), пірувату в крові і тканинах слизової 12-палої кишки та підшлункової залоз (р<0,001).

Рис.1 Жива маса 30-добових курчат, г

З даних наведених на рисунку 1 видно, що жива маса 30-добових курочок першої дослідної групи, в порівнянні з контрольними, була вищою на 1,63%, а другої дослідної групи – на 4,26%.

Оскільки протягом 30-добового вирощування курочки всіх груп (контрольної і обох дослідних) отримували однаковий раціон (стандартний раціон ПК – 2-6), то мабуть, міжгрупові різниці в

інтенсивності росту курочок пов’язані з живою масою виведених курчат та зумовленого цим рівнем біосинтетичних процесів у їх організмі.

Дані, представлені у табл. 5, вказують на те, що маса тушок, печінки, кишківника і яєчників у курочок обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними, була більшою.

Таблиця 5

Маса тушок та органів 30-добових курчат

Показники | Групи

Контрольна | Перша дослідна | Друга дослідна

Маса тушки, г | 217±15,80 | 233±9,43** | 260±14,15***

Маса печінки, г | 6,69±0,28 | 7,70±0,31* | 9,29±0,62**

Маса кишківника, г | 22,32±0,28 | 24,71±0,13*** | 26,21±0,16***

Маса підшлункової з-зи, г | 0,97±0,06 | 0,99±0,07 | 1,01±0,07

Маса яєчника, г | 0,139±0,01 | 0,172±0,01* | 0,190±0,01***

Довжина яйцепровода, см | 4,2±0,12 | 4,3±0,11 | 4,4±0,10

Таким чином, отримані нами результати свідчать про те, що розвиток внутрішніх органів пов’язаний з інтенсивністю росту курочок, а маса виведених курчат впливає на подальший перебіг обмінних процесів, їх ріст і розвиток.

Вплив складу раціону для молодняка яйценосних курчат на метаболічні процеси в їх організмі та ріст і розвиток. Дослідження показників білкового обміну в тканинах 90-добових курочок показали, що згодовування їм дослідних ячмінно-бобово-ріпакових комбікормів (перша і друга дослідні групи), у порівнянні зі стандартним (контрольна група), призводило до підвищення вмісту розчинних білків у тканині печінки відповідно на 8,74% і 12,43% (р0,001) та їх протеїназної активності на 20,80% (р0,001) і 90,60% (р0,001). Вміст розчинних білків у тканині слизової оболонки 12-палої кишки в курчат обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними, був приблизно однаковим, проте їх протеїназна активність у курочок обох дослідних груп була вищою відповідно на 112,34% (р0,001) і 52,30% (p0,01). У тканині підшлункової залози встановлено вірогідне збільшення кількості амінного азоту в курочок обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними (р<0,01;р<0.05).

Необхідно підкреслити, що розчинні білки тканини підшлункової залози 90-добових курочок контрольної і обох дослідних груп характеризувались високою протеїназною активністю, що коливалась у межах 16,771,00-18.631,1мккат/г білка. У той же час, вміст розчинних білків у тканині підшлункової залози курочок другої дослідної групи, в порівнянні з контрольною, був нижчим на 35,14% (р0,001). Високий рівень протеїназної активності розчинних білків у цьому випадку, ймовірно, зумовлений зміною співвідношення білкових фракцій на користь тих, що володіють високою протеїназною активністю (П.З. Лагодюк, И.Б. Ратыч, Я.И. Кырылив, 1986).

Нами відзначено також вірогідне зменшення аланінамінотрансферазної активності в тканинах печінки і слизової оболонки 12-палої кишки (р0,001) та аспартатамінотрансферазної активності в тканині підшлункової залози (р0,01-0,001) курочок обох дослідних груп, у порівнянні з контрольними.

З досліджуваних показників вуглеводного обміну найбільш характерні зміни стосувалися піровиноградної кислоти концентрація якої у курочок як першої, так і другої дослідних груп у плазмі крові і тканинах печінки, слизової оболонки 12-палої кишки та підшлункової залози була нижчою, ніж у курочок контрольної групи (р0,05-0,001).

Рис. 2. Динаміка росту курчат, г

Переведення курочок дослід-них груп у 30-добовому віці із стандартного комбікорму на ячмін-но-бобово-ріпаковий, викликало зменшення приростів живої маси, що тривало протягом перших 15 днів згодовування, незважаючи на однакову поживну цінність стосованих комбікормів (рис.2). Ми пов’язуємо це із стресовою ситуацією, викликаною зміною складу раціону.

Надалі, у зв’язку з адаптацією курочок до цього корму, інтенсивність їх росту була такою, як у контрольних, тобто згодовування курочкам з 30- до 90-добового віку ячмінно-бобово-

ріпакового комбікорму збалансованого за сірковмісними амінокислотами, забезпечувало їх належний ріст.

Визначення маси тушок і внутрішніх органів (печінки, кишечника, підшлункової залози, яєчників) показали, що стосований ячмінно-бобово-ріпаковий комбікорм суттєвого не вплинув на їх масу. Однак необхідно звернути увагу на те, що маса щитоподібної залози у курочок першої дослідної групи була більшою, ніж у контрольних, на 57,32% (р0,001), а у курочок другої дослідної групи – на 48,40% (р0,001).

Таким чином, незважаючи на загальний позитивний ефект від застосування ріпакової макухи у складі кормосуміші для курчат у період їх вирощування з 30- до 90-добового віку вважаємо за необхідне наголосити на доцільності поглиблення досліджень у плані вивчення введення оптимальної кількості цього корму в раціони молоднякові птахів, а також його впливу на функціональний стан щитоподібної залози.

ВИСНОВКИ

У дисертації відповідно до поставленої мети і завдань дослідження отримано нові дані щодо впливу чинників живлення, зокрема складу раціонів, джерел сірковмісних амінокислот та кількості йоду в раціоні для племінних курей-несучок на метаболічні процеси в їх організмі, продуктивні та репродуктивні показники, ріст, розвиток та обмінні процеси в ембріонів та одержаного потомства.

1. Згодовування курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму, в якому нестачу сірковмісних амінокислот поповнювали додаванням DL-метіоніну та сульфату натрію, а вміст йоду збільшували на 33%, у порівнянні з рекомендованим, призводило до збільшення кількості амінного азоту в тканинах 12-палої кишки та печінки, відповідно на 67,68% (р<0,001) і 51,25% (р<0,001) при одночасному зменшенні його вмісту у плазмі крові на 47,33% (р<0,001), підвищення аланінамінотрансферазної активності у плазмі крові на 56,60% (р<0,001) і тканині підшлункової залози на 42,66% (р<0,001), а також загальної протеїназної активності розчинних білків тканини 12-палої кишки на 127% (р<0,001).

2. Утримання курей–несучок на ячмінно-бобово-ріпаковій кормосуміші з добавками DL-метіоніну, сульфату натрію і вищим вмістом йоду, відносно до стандартного комбікорму, сприяло підвищенню кількості глікогену в тканині печінки на 141% (р<0,001), зниженню концентрації глюкози у тканинах печінки та підшлункової залози, відповідно на 18,27% (р<0,001) і 30,29% (р<0,001). При цьому концентрація молочної кислоти в плазмі крові зменшувалась, а в тканині підшлункової залози – зростала. Вміст піровиноградної кислоти у плазмі крові, тканинах печінки і слизової оболонки 12-палої кишки збільшувався, а в тканині підшлункової залози – зменшувався.

3. Включення до ячмінно-бобового раціону для курей-несучок 4% ріпакової макухи, добавки DL-метіоніну, сульфату натрію і збільшення кількості йоду в ньому призводило до зниження концентрації трийодтироніну в сироватці крові на 28,65% (p<0,01) за відсутності змін маси щитоподібної залози та її індексу.

4. Згодовування племінним курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з добавками DL-метіоніну, сульфату натрію та вищим вмістом йоду сприяло збільшенню маси яєць в середньому на 4,7 г, міцності яєчної шкаралупи на 59,49% (р<0,001), заплідненості яєць та виводимості курчат на 3,35% і 3,85% відповідно.

5. Зміни досліджуваних нами показників білкового і вуглеводного обмінів, якості інкубаційних яєць, виводимості курчат у племінних курей–несучок, що споживали ячмінно-бобово-ріпаковий комбікорм, у якому нестачу сірковмісних амінокислот поповнювали DL-метіоніном, а вміст йоду відповідав рекомендованому, були переважно такими ж, як при згодовуванні курям ячмінно-бобово-ріпакового комбікорму з добавками DL-метіоніну, сульфату натрію і вищим вмістом йоду, але були менш вираженими.

6. У процесі ембріонального розвитку курчат у жовтку яєць зменшувався вміст розчинних білків і глюкози, зростали протеїназна і аланінамінотрансферазна активності, підвищується кількість глікогену до 15 дня інкубації яєць з наступним зменшенням його вмісту у виведених курчат. У тканині печінки ембріонів курчат у період їх розвитку з 15-доби до виведення зростали амінотрансферазна і протеїназна активності, зменшувалась концентрація глюкози, зростав вміст глікогену до 19-доби і зменшувалась його кількість у виведених курчат, підвищується вміст лактату в останні 2 дні ембріонального розвитку курчат.

7. У 15- і 19-добових ембріонів та виведених курчат, одержаних з яєць від курей, що споживали ячмінно-бобово-ріпакові комбікорми, в порівнянні зі стандартними, встановлено інтенсивніше використання білків і вільних амінокислот із залишкового жовтка, вищий віст розчинних білків, амінного азоту і глікогену в тканині печінки при одночасному зменшенні в ній глюкози і збільшенні концентрації пірувату.

Жива маса виведених курчат першої і другої дослідних груп, у порівнянні з контрольною, була вищою, відповідно на 2,48% і 4,47%.

8. Згодовування племінним курям-несучкам ячмінно-бобово-ріпакових комбікормів забезпечувало тривалий позитивний ефект. При цьому у 30-добових курочок дослідних груп, у порівнянні з контрольними, відзначено:

-у плазмі крові вищу аспартат- і аланінамінотрансферазну активність;

-у слизовій оболонці 12-палої кишки зменшення вмісту розчинних білків, підвищення протеїназної та аспартрамінотрансферазної активностей, зменшення вмісту пірувату;

-у тканині підшлункової залози зменшення вмісту розчинних білків і пірувату, збільшення кількості амінного азоту і глюкози, підвищення протеїназної й