Лупояд Костянтин Вікторович

УДК: 618.33-001.8-085.835.3:612.017/018

ГОРМОНАЛЬНІ ТА ІМУНОЛОГІЧНІ
ПОРУШЕННЯ У ЖІНОК, СТАН
ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО ПЛОДА ПРИ
ЙОГО ГІПОКСІЇ (ДИСТРЕСІ) ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

14.01.01-акушерство і гінекологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Харків-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України

Наукові керівник:

- академік HAH України, доктор медичних наук, професор Грищенко Валентин Іванович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1; Інститут проблем кріобіології та кріомедицини HAH України, м. Харків, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Танько Ольга Петрівна, Харківський державний медичний університет, професор кафедри акушерства та гінекології №2;

- доктор медичних наук, професор професор Воронін Корнелій
Валентинович, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри акушерства та гінекології.

Провідна установа: Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, відділення патології вагітності та пологів, м. Київ.

Захист відбудеться “22” червня 2006 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. Харків, пр. Леніна 4; т.707-73-27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету.

Автореферат розісланий “22 травня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор _______________Лазуренко В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За даними національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005", Україна перебуває у стані глибокої демографічної кризи, яка характеризується депопуляцією та постарінням населення, що змушує звернути увагу на фактори, що впливають на народжуваність, серед яких важливе місце займає проблема внутрішньоутробної гіпоксії плода.

У клінічній практиці внутрішньоутробна гіпоксія (дистрес) плода зустрічається у 4 - 6 % вагітностей, ускладнює перебіг вагітності при екстрагенітальній патології та призводить до акушерських ускладнень у 30 - 60 % випадків, що збільшує перинатальну захворюваність та смертність (М.В. Федорова, 1982; 1995; Г.М. Савєльєва, 2000).

До гіпоксії (дистресу) плода можуть привести патологічні зміни фето-плацентарного комплексу внаслідок руйнівної дії інфекційних факторів. Але використання антибактеріальних препаратів небезпечне для розвитку органів та систем плода, що обмежує можливість їх призначення.

Однією з ланок патогенезу гіпоксії (дистресу) плода є порушення структурно-функціонального стану клітинних мембран, які призводять до зниження інтенсивності функціонування ферментних систем і тим самим пригнічують обмінні процеси виробітку енергетичних субстратів. Сучасні медикаментозні методи терапії даних дефектів вимагають великих фінансових витрат і незавжди ефективні.

Сучасні дослідження доводять, що велике значення в розвитку гіпоксії плода мають дефекти в імунологічному статусі вагітної, які приводять до негативних змін у системі мікроциркуляції матково-плацентарного кровообігу. Ці зрушення потребують активного й масованого втручання з боку лікарів акушерів-гінекологів. Сучасні методи імунокорекції нормалізують цілісність судинного русла, укріплюють стінку судин, відновлюють мембрани клітин крові, зменшують її в'язкість, що приводить до зменшення тканинної гіпоксії, а також нормалізують життєво важливі фукції плода. Традиційні імунокоректори справляють значний негативний медикаментозний вплив на організм вагітної та тератогенний - на плода, до того ж економічно не виправдані.

У даний час значно розширився арсенал медикаментозних і немедикаментозних засобів лікування дистресу плода, спрямованих на поліпшення реології та метаболізму матково-плацентарного кровообігу. Але не завжди вдається одержати позитивний ефект, тому представляється перспективним у комплексному лікуванні внутрішньоутробної гіпоксії вживання медичного озону, який надає багатофакторну позитивну дію (В.А. Бурлєв та співавт., 1978; Е.О. Колесова та співавт., 1992; Г.О. Гречканьов та співавт., 2003).

У доступній нам літературі ми не знайшли даних про використання озонотерапії в лікуванні дистреса (гіпоксії) внутрішньоутробного плода, відповідей на дуже важливі питання патогенезу гіпоксії плода й механізми дії медичного озону на деякі ланки її патогенезу.

Вищевикладене визначає подальше проведення досліджень у напрямку вдосконалення діагностики, тактики та лікування вагітних з гіпоксією (дистресом) плода.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи, що проводиться на кафедрі акушерства та гінекології № 1 Харківського державного медичного університету і є складовою частиною НДР ХДМУ “Нові підходи до профілактики й лікування в перинатальній охороні плода та при порушеннях репродуктивної функції” (номер державної реєстрації 0104U002231). Автор самостійно виконував теми з вживання озонотерапії в комплексному лікуванні гіпоксії (дистреса) внутрішньоутробного плода.

Мета дослідження. Метою наукового дослідження було з'ясування ряду особливостей патогенезу гіпоксії (дистреса) плода і на цій підставі підвищити ефективність терапії шляхом включення до комплексу лікувальних заходів медичного озону.

Відповідно до вказаної мети були поставлені такі задачі:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Об'єкт дослідження: гіпоксія (дистрес) внутрішньоутробного плода.

Предмет дослідження: гормональні та імунологічні порушення стану вагітних жінок з гіпоксією внутрішньоутробного плода та їх корекція з використанням медичного озону.

Методи дослідження: клініко - лабораторні, біохімічні, імунологічні, імуноферментні, ультразвукові, статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеної роботи одержаний ряд абсолютно нових наукових даних, що мають істотне теоретичне й практичне значення. Вперше виявлена участь імунорегуляторних механізмів і процесів дестабілізації клітинних мембран у патогенезі розвитку фетоплацентарної недостатності й гіпоксії плода. Уперше виявлена здатність медичного озону чинити вплив на імунологічний і гормональний статус взаємовідносин організмів вагітної і плода.

Уперше доведено, що після закінчення курсу лікування медичним озоном нормалізувалися рівні ЦІК і IgM в крові вагітної, виявлено їх кореляційну залежність з активізацією фагоцитарної активності нейтрофілів. Показано, що подібна "м'яка" дія на імунітет вагітної жінки має перевагу перед іншими видами лікування, оскільки активація гуморальної ланки імунітету, беручи участь в реалізації терапії порушень стану плода, є передумовою для інших найважливіших ефектів - поліпшення метаболізму, гормонального статусу і т.ін., що зрештою призводить до нормалізації клінічних результатів.

У роботі вперше показано, що вживання медичного озону стимулює гормонопродукуючу функцію фетоплацентарного комплексу (збільшує рівень естріола та плацентарного лактогена), чинить сприятливий вплив на матково-плацентарний кровообіг, покращуючи постачання плода киснем.

Уперше розроблена й науково обґрунтована методика лікування гіпоксії внутрішньоутробного плода з використанням медичного озону.

Практична цінність роботи. У результаті проведених досліджень розроблений принципово новий комплекс немедикаментозного, патогенетично обґрунтованого впливу на внутрішньоутробну гіпоксію плода (з використанням озону).

Обґрунтована доза медичного озону, оптимальна для лікування гіпоксії внутрішньоутробного плода. Запропонована й упроваджена в практику охорони здоров'я метод озонотерапії дистресу внутрішньоутробного плода. За наслідками вивчення рівня гормонів та імунологічних показників крові доведена його більш висока ефективність у порівнянні з традиційними, рутинними методами лікування. Використання розробленого методу дозволить розширити арсенал й ефективність лікування гіпоксії плода та знизити перинатальні втрати, збільшити народжуваність повноцінних доношених дітей.

Розроблений метод лікування гіпоксії внутрішньоутробного плода з використанням внутрішньовенного введення озонованого фізіологічного розчину був упроваджений у практику в пологових відділеннях 5-го міського спеціалізованого клінічного пологового будинку м. Харкова, пологових відділеннях Дергачівської та Красноградської ЦРЛ, пологових будинках № 1 та № 3 м. Харкова.

За матеріалами дисертації розроблено методичні рекомендації “Озонотерапія в акушерській - гінекологічній практиці”, “Застосування озонотерапії в акушерстві і гінекології”, які впроваджені в практику акушерства та гінекології.

Особистий внесок здобувана. Автором проаналізована вітчизняна та зарубіжна наукова література з проблеми, що дозволило обґрунтувати мету й задачі дослідження, проведено комплексне обстеження 108 вагітних жінок з гіпоксією плода, проаналізовано результати гормональних, імунологічних, біохімічних даних, показників УЗД.

Автором запропоновано та самостійно проведено комплексне лікування гіпоксії (дистресу) плода з використанням озонотерапії.

Дисертантом самостійно виконаний аналіз даних клініко-інструменталь-них, гормональних та імунологічних досліджень, проведена статистична обробка одержаних результатів, сформульовані висновки.

У процесі виконання роботи проведена підготовка матеріалів до публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати роботи були представлені на засіданнях Харківського науково - медичного товариства акушерів - гінекологів (Харків, 2003), на V Всеросійській науково - практичній конференції “Озон в биологии и медицине” (Н.Новгород, 2003), на III міжнародній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004), на IV міжнародній конференції по озонотерапії (Гавана, 2004), на 23 - му Всеросійському семінарі “Озон и другие зкологически чистьіе окислители”, (Москва, 2002), на І міжнародній конференції “Научный потенциал” (Бєлгород, 2004)

Обговорення результатів роботи відбулося на сумісному засіданні кафедр акушерства і гінекології № 1 і № 2 Харківського державного медичного університету (2006).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертації надруковано 9 статей, 3-и з них в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 6 в збірниках наукових праць.

Структура і об'єм дисертації. Дисертаційна робота викладена на 120 сторінках, складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована - 6 рисунками і 26 таблицями. Бібліографічний покажчик складається з 199 викори-станих джерел, з них 168 кирилицею і 31 – латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для досягнення мети, яка була поставлена, проведене клінічне дослідження 108 вагітних жінок, з яких 40 з гіпоксією плода одержували традиційну терапію, що склали 1-у (контрольну) групу, 2-у групу склали 32 вагітних жінки, яким проводилось лікування гіпоксії плода за допомогою медичного озону, 3-ю групу склали 36 вагітних, до комплексної терапії яким, окрім традиційних методів лікування, була додана озонотерапія. Усі вагітні з гіпоксією плода були в термінах вагітності від 34 до 42 тижнів. Озонування здійснювали барботажем 200 мл стерильного 0,9% NaCL озонокисневою сумішшю з концентрацією в ній озону 400 мкг/л. Дозу озону у фізіологічному розчині встановили експериментально. Медичний кисень подавали в озонатор з газового балону зі швидкістю 1 л/хв, час барботажу складав 15 хв.

Усім жінкам виконували клінічний аналіз крові, дослідження показників коагулограми, біохімічних показників крові, групи крові, резус - належності фактора, робили клінічний аналіз сечі, досліджували сечу на стерильність, робили аналіз виділень за звичною методикою й фарбування за Грамом, проводили „амінний" тест.

Ультразвукові дослідження виконувалися на апараті Aloka 1100 „Flexus" трансабдомінально, конвексним датчиком 3,5 Мгц щодо скринінгової методики.

Рівень естріола визначали за допомогою набору реагентів „Іфа-афестр" (Росія) для кількісного імуноферментного визначення його вмісту в сироватці крові людини.

Рівень ПЛ визначали за допомогою набору реагентів „Іфа-аф-прог" (Росія) для кількісного імуноферментного вивчення його вмісту в сироватці крові людини.

Визначення кількості Т- і В-лімфоцитів в крові проводилося з використанням реакції спонтанного розеткоутворювання лімфоцитів з еритроцитами барана (Медичні лабораторні технології і діагностика: Довідник. Медичні лабораторні технології / Під ред. А.І. Карпішенко. - С-Пб: Інтермедика, 1999).

Кількість Т-супресорів і Т-хелперів визначали методом термостабільних розеток (A.Olinescu, SW. Hristescu, S. Koman, 1987).

Для визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЩК) використовували метод, заснований на зміні променевого розсіювання в результаті преципітації комплексів антиген-антитіло в 3,5 %-ному розчині поліетіленгліколя (мол. вага 6000 Д) з наступним спектрофотометричним визначенням оптичної щільності преципітату (Ю.А. Гриневич, А.І. Алферов, 1981).

Визначення вмісту імуноглобулінів основних класів - IgG, IgA, IgM в сироватці крові здійснювали методом простої радіальної імунодифузії (G. Manchini) (уніфікований метод) з використанням моноспецифічних сироваток проти імуноглобулінів людини виробництва НДІ епідеміології і мікробіології (Нижній Новгород).

Вміст дієнових кон'югат (ДК) оцінювали за ультрафіолетовим спектром поглинання розчину ліпідів у метанол - гексані при довжині хвилі 233 нм за методом В.З. Нанкіна. При цьому використовувався спектрофотометр СФ - 26 фірми “ЛОМО” (Санкт-Петербург). Уміст ДК у пробі розраховували, виходячи з величини молярного коефіцієнта екстинкції для зв'язаних дієнів поліненасичених жирних кислот, рівному 2,1*10 мсм, і виражали в одиницях відносної щільності на 1 мг загальних ліпідів. Концентрацію ДК визначали, виходячи з максимуму поглинання при довжині хвилі 277 нм. Визначення рівня загальних ліпідів проводили з використанням діагностичних наборів фірми “Лахема”. Основи Шиффа (ОШ) визначалися за допомогою флуориметричного методу. Використовувався прилад “Флуориметр АСО”. Одержані результати виражалися у відносних одиницях на 1 мг загальних ліпідів. Супероксиддисмутазу (СОД) визначали за методом Чварі. Активність СОД у крові виражали в міжнародних одиницях МО на 1 мг гемоглобіну (Нв). Уміст каталази визначали за методом Дубініної Е.Е., Єфімової Л.Ф. і ін. в модифікації Чварі й виражали в МО на 1 мг Нв.

Статистична обробка даних проводилася методом варіаційної статистики з використанням критерію Ст'юдента-Фішера. Достовірними приймалися показники при Р<0,05.

Результати власних досліджень та їх обговорення. Діагноз гіпоксії плода ставився на підставі досліджень, що проводилися всім групам вагітних (ультразвукове дослідження з визначенням біофізичного профілю плода, допплерографія, амніоскопія, амніоцентез, визначення гормонів у крові матері, імунограми і т.ін.). Проводилися такі рутинні методи дослідження: клінічний аналіз крові й сечі, визначення групи крові і Rh - фактора, реакція Вассермана, біохімічний аналіз крові і коагулограма, аналіз виділень з піхви і ЕКГ матері.

Співставлення результатів традиційних лікувальних заходів та озонотерапії показало, що після внутрішньовенного введення озонованого фізіологічного розчину на декілька днів раніше, ніж при класичній схемі лікування гіпоксії плода, відбувається нормалізація або поліпшення його стану. Уже після 2-3 сеансів озонотерапії біля 68% жінок з порушеннями стану внутрішньоутробного плода знижувалася рухова активність плода, посилювався кровообіг у матково-плацентарних судинах. За нашими спостереженнями, ні в одному випадку після використання медичного озону не було погіршення стану як матері, так і плода.

На особливу увагу заслуговує порівняння стану новонароджених у перші 5 хвилин після народження в жінок з порушеннями в стані внутрішньоутробного плода, що одержували як традиційну, так й озонотерапію.

Виявилося, що серед дітей, матері яких отримували озонотерапію (2-а група), за шкалою Апгар у 7-10 балів було оцінено 67,9% дітей, а в групі жінок, що отримували традиційну терапію гіпоксії плода, так було оцінено 12,5% новонароджених. У третій групі з комбінованим лікуванням гіпоксії плода спостерігався найкращий ефект: оцінку у 7 - 10 балів - 97,1% новонароджених. Вивчення періоду адаптації переконливо продемонструвало наявність більш виражених порушень у дітей, що народилися від матерів, які отримали традиційну терапію гіпоксії плода. У цій групі новонароджених майже в 2,5 рази частіше розвивалася перинатальна енцефалопатія гіпоксичного ґенезу, ніж у 2-й і в 5 разів частіше, ніж у 3-й групі.

Таким чином, усе вищевикладене свідчить про більш надійну адаптацію в перинатальному періоді життя під впливом медичного озону.

Велике значення у виконаній роботі ми приділили вивченню дії озонотерапії на процеси вільно радикального окислення й ферментативну ланку антиоксидантної системи захисту у вагітних з порушеннями стану внутрішньоутробного плода (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив озонотерапії та традиційного лікування на рівень
ДК в крові вагітних жінок з гіпоксією плода

Досліджуваний показник | 1 група (п=40) | 2 група (п=32) | 3 група
(п=36) | ДК до лікування, од. відн. щіл/мг загальних ліпідів | 0,78 ± 0,02 | 0,70 ± 0,02 * | 0,65 ±0,01 * ** | ДК після лікування, од. відн. щіл/мг загальних ліпідів | 0,62 ± 0,05 | 0,43 ± 0,03 * | 0,35 ±0,01 * ** | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої груп з 1-ю групою; ** - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої групи.

Так, рівень ДК у вагітних 3-ої групи до лікування склав 0,65±0,01 од. відн. щіл/мг загальних ліпідів, що у 2 рази (Р<0,05) вище, ніж в нормі (0,135±0,024 од. відн. щіл/мг загальних ліпідів). Уміст ОШ також виявився значно більше норми (у 2,6 рази (Р<0,05), і досягало в середньому 33,90±0,98 відн. од/мг загальних ліпідів (N - 8,86±0,99) (табл. 2).

Активність ферментативної ланки АОСЗ була значно меншою в порівнянні з нормальними величинами. Так, значення СОД еритроцитів вагітних 1-ої групи з гіпоксією плода склали в середньому 175,2±12,6 МО/мг Нв хв, що майже у 2-а рази (Р<0,05) нижче за аналогічні показники в нормі.

Таблиця 2

Вплив озонотерапії та традиційного лікування на рівень ОШ в крові вагітних з гіпоксією плода

Досліджуваний
показник | 1 група
(п=40) | 2 група
(п=32) | 3 група
(п=36) | ОШ до лікування, відн. од/мг загальних ліпідів | 24,54 ±1,26 | 29,76 ±1,08* | 33,90 ±0,98* * | ОШ після лікування, відн. од/мг загальних ліпідів | 30,4 ±2,12 | 22,64 ± 0,25 * | 21,83 ±0,14* * | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої груп з 1-ю групою; ** - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої групи.

Порівняння початкових показників каталази мало аналогічну картину. Так, у вагітних з порушеннями стану внутрішньоутробного плода активність КАТ еритроцитів була у 3-и рази нижчою за норму (Р<0,05). Власні дослідження переконливо продемонстрували, що внутрішньовенне введення фізіологічного розчину, озонованого кисневою сумішшю з концентрацією в ній озону 400 мкг/л, сприяє збільшенню активності ферментів АОСЗ, особливо СОД - у 2-а рази (Р<0,05) (табл. 3, 4).

Таблиця 3

Вплив озонотерапії та традиційного лікування на активність СОД еритроцитів вагітних жінок з гіпоксією плода

Досліджуваний показник | 1 група
(п=40) | 2 група
(п=32) | 3 група
(п=36) | СОД до лікування, МО/мг Нв хв. | 828,2 ± 52,4 | 714,3 ±1,6* | 708,92 ±1,1 * * | СОД після лікування,МО/мг Нв хв. | 777,7 ±56,8 | 902,6 ± 3,4 * | 919,56 ±4,8* ** | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої груп з 1-ю групою; ** - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої групи.

У клінічних умовах встановлено, що з другого - третього дня лікування медичним озоном у вагітних з гіпоксією плода відбувається достовірне зниження рівнів молекулярних продуктів ПОЛ і одночасне зростання активності СОД і КАТ еритроцитів вагітних.

Таблиця 4

Вплив традиційного лікування та озонотерапії на активність КАТ еритроцитів вагітних з гіпоксією плода

Досліджуваний показник | 1 група
(п=40) | 2 група
(п=32) | 3 група
(п=36) | КАТ до лікування, МО/мг Нв хв. | 293,6 ± 1,1 | 298,2 ±1,2* | 273,2 ±8,8* ** | КАТ після лікування,МО/мг Нв хв. | 339,8 ±4,2 | 358,4 ±4,8* | 412,6 ±21,5* ** | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої груп з 1-ю групою; ** - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої групи.

Оптимальне співвідношення даних показників відмічається на п'ятий сеанс озонотерапії, що й визначає кількість процедур у разі вживання вищезгаданої методики введення озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію. Подальші спостереження показали, що вміст ДК до кінця лікування вагітних з гіпоксією плода зменшився майже на 50% (Р<0,05), склавши 0,35±0,01 од. відн. щіл/мг загальних ліпідів.

Також установлено, що озонотерапія зменшує концентрацію ОТТТ у крові вагітних з гіпоксією плода майже на 35% (Р<0,05). Безумовно, велике значення після озонотерапії має і отримане зростання активності ферментів АОСЗ організму: значення СОД зросло на 21% (Р<0,05), КАТ на 25% (Р<0,05), що покращує прогноз результату вагітності для плода. Певний внесок у посилення АОСЗ вносить і отримане нами на фоні озонотерапії достовірне збільшення в крові вагітних з гіпоксією плода концентрацій естріола, що володіє антіоксидантними властивостями. Це підтверджує й проведений нами розрахунок кореляційного зв'язку між деякими різнойменними показниками (ДК, ОШ, Е). Так, при вивченні вмісту в сироватці крові ДК і ОШ встановлена зворотна кореляція (r<0) з рівнем естріола. Даний факт дозволяє думати про інгібуючий вплив вказаного гормону на рівень початкових і кінцевих продуктів ПОЛ. Характерно, що традиційне лікування виявилося не в змозі припинити зростаючу інтенсивність реакцій вільнорадикального окислення й адекватно підтримувати антиоксидантну систему захисту. При практично стабільному рівні ДК рівень ОШ після лікування зріс у середньому на 23%, досягнувши 30,4±2,12 відн. од/мг загальних ліпідів. Одночасно з цим наголошена край несприятлива тенденція до зниження активності ферментів АОСЗ. Таким чином, проведені дослідження ще раз підтвердили думку про здатність медичного озону позитивно впливати на стан ПОЛ і АОСЗ стосовно порушень стану внутрішньоутробного плода в групах жінок, що одержували озонотерапію як в комплексному лікуванні, так й ізольовано.

Ураховуючи високу значимість балансу гормонів фетоплацентарного комплексу для розвитку вагітності й велику роль ендокринних порушень, що впливають на стан внутрішньоутробного плода, нами досліджені рівні Е і ПЛ на фоні як озонотерапії, так і традиційного лікування. Обстеження жінок з порушенням стану внутрішньоутробного плода виявило у значної їх частини зміни у вмісті гормонів фетоплацентарного комплексу (табл. 5).

Таблиця 5

Вплив озонотерапії та традиційного лікування на рівень гормонів фетоплацентарного комплексу в крові вагітних з гіпоксією плода

Досліджуваний показник | 1 група
(п=40) | 2 група
(п=32) | 3 група
(п=36)

Естріол до лікування, нмоль/л | 38,3±0,6 | 40,3±0,4* | 62,0±8,7* ** | Естріол після лікування, нмоль/л | 46,8±1,7 | 56,40±2,8* | 88,5±8,6* ** | Плацентарний лактоген
до лікування, нмоль/л | 235,4 ±1,5 | 241,7±1,6* | 221,0±2,3* ** | Плацентарний лактоген після лікування, нмоль/л | 256,9 ± 7,5 | 286,8±2,9* | 276,8±2,1* ** | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої груп з 1-ю групою; ** - Р<0,05 при порівнянні показників 2-ої та 3-ої групи.

Так, у більшості вагітних з гіпоксією плода була початкова недостатність Е і ПЛ. Аналіз динаміки рівнів даних гормонів переконливо продемонстрував, що здатність озонотерапії в нормалізації гормонопродукуючої функції фетоплацентарного комплексу значно сильніше, ніж при традиційному лікуванні. На особливу увагу заслуговує той факт, що у вагітних 2-ої групи вміст естріола достовірно збільшився на 38% (Р<0,05), а у вагітних 3-ої групи майже на 60%, склавши відповідно 56,4±2,8 нмоль/л і 88,5±8,6 нмоль/л (Р<0,05).

На фоні традиційного лікування зміни концентрації цього гормону були незначні (Р>0,05) і складали 46,8±1,7 нмоль/л. Середній тижневий приріст естріола після використовування медичного озону достовірно, у 2,1 рази, перевищив той же показник у вагітних, що одержували традиційну терапію гіпоксії плода (Р<0,05), що склали 16,1±3,7 нмоль/л у вагітних 2-ої групи і 17,2±3,1 нмоль/л у вагітних 3-ої групи.

Аналогічний ефект був відмічений і у відношенні до ПЛ. Так, після введення озонованого фізіологічного розчину хлориду натрію концентрація ПЛ достовірно збільшилася більш ніж у 2 рази (286,8±2,9 нмоль/л) у 2-й групі і до 276,8±2,1 нмоль/л у 3-ій групі (Р1-2<0,05; Р1-3<0,05; Р2-3>0,05). Виразний позитивний вплив медичного озону на секрецію ПЛ виявився і в тому, що коефіцієнт його тижневого приросту був достовірно, у 2,6 рази, вище (Р<0,05) у 2-й групі жінок, що одержували озонотерапію, у порівнянні з контрольною групою вагітних, яким проводили традиційне лікування гіпоксії плода і в 1,1 рази вище у 3-й групі (Р2-3>0,05).

Було проведено ультразвукове дослідження як до, так і після лікування у всіх групах вагітних, які спостерігались. У більшій частині спостережень (79%) було також проведено й допплерометричне дослідження стану матково-плацентарного й пуповинного кровообігу. Після проведеного курсу озонотерапії відмічалося збільшення біпариетального розміру голівки (БПР) до 89,1±0,71 мм (проти 88,1±0,56 мм у контрольній групі). У 3-й групі БПР збільшився до 90,4±0,66 мм. Середня швидкість приросту цього показника після курсу проведеної озонотерапії у 2-й групі склала 3,5±0,1 мм (5,6±0,1 у 3-й групі), що перевищує його цифрові значення для даного терміну вагітності (2,3+0,09 мм) (Р<0,05). У результаті досліджень нами відмічено збільшення швидкості середнього приросту БПР голівки плода в жінок з гіпоксією плода на фоні затримки його внутрішньоутробного розвитку. Цей показник дорівнював 14,3 % у 2-й групі та 15,1 % у 3-й групі, проти 12,1% у 1-й групі вагітних, що одержували традиційну терапію (Р<0,05). При допплерографічному дослідженні до лікування в жінок з гіпоксією плода відмічалися порушення в матково-плацентарному кровообігу (підвищення судинної периферичної резистентності в маткових артеріях, артерії пуповини, аорті плода) у 48% спостережень, в той час, як у контрольній групі тільки у 40% жінок.

На фоні озонотерапії в жодному випадку не відмічалося погіршення гемодинамічних показників у системі мати - плацента - плід у жінок з гіпоксією плода. У той же час у 58% жінок з виявленими спочатку змінами гемодинаміки відмічалася нормалізація кровообігу у фетоплацентарній системі. У 1-й групі - меншою мірою, у порівнянні з вагітними, що одержували озонотерапію, спостерігалося лише деяке поліпшення гемодинамічних параметрів (14%) (Р>0,05).

Звертає на себе увагу той факт, що нормалізація порушеного кровотоку в судинах системи фетоплацентарного комплексу після комплексної терапії з використанням озону (3-я група) спостерігалася в 4,1 рази частіше, ніж у першій групі, що одержувала традиційну терапію (58% і 14% відповідно). При цьому більш сприятливі показники кровообігу спостерігалися в основному з боку плодової частини плаценти, в артерії пуповини й аорті плода. Індекси периферичного опору в 64% спостережень у жінок 3-ої групи після озонотерапії відповідали нормальним значенням, тоді як у 1-й групі ці параметри покращилися після традиційного лікування тільки у 25% пацієнток, а у 2-й групі - у 43% жінок.

Ураховуючи важливу роль змін імунного статусу в стані внутрішньоутробного плода, нами були досліджені основні параметри гуморального й клітинного імунітету як на фоні традиційного лікування, так й озонотерапії, гіпоксії (дистресу) плода. Після використання медичного озону у вагітних з гіпоксією плода достовірно зріс вміст Т-лімфоцитів у периферичній крові в середньому на 20% (Р<0,05) і склав 64,0±1,0% у 2-й групі і 68,2 ± 1,1% у 3-й групі, тоді як в контрольній групі ми спостерігали тенденцію до зниження цього показника (52,8±3,0%) (Р1-2<0,05; Р1-3<0,05; Р2-3>0,05). Звертає на себе увагу той факт, що після озонотерапії у 2-й групі кількість Т-хелперів зменшилася на 14% (Р>0,05), а вміст Т-супресорів зріс на 35% (Р<0,05); у результаті імунорегуляторний індекс знизився і склав 4,25. У 3-й групі після курсу озонотерапії кількість Т-хелперів зменшилася на 16,2%, а вміст Т-суппре-сорів зріс на 38% (табл. 6).

Зіставлення рівнів імуноглобулінів у вагітних з порушеннями стану плода до й після озонотерапії у 2-й групі виявило достовірне збільшення концентрації IgG на 30% (Р<0,05) - відповідно 11,08±0,21 г/л проти 9,10±0,50 г/л у контролі. У 3-й групі вміст IgG був 12,06±0,26 г/л після курсу лікування. Цей аспект надзвичайно важливий, оскільки, на думку І.М. Грязнової (1980), імуноглобуліни групи G мають блокуючу дію та забезпечують імунологічний захист плода й новонародженого.

Таблиця 6

Вплив озонотерапії та традиційного лікування на імунітет
у вагітних з гіпоксією плода

Досліджуваний показник | 1 група
(п=40) | 2 група
(п=32) | 3 група
(п=36) | Т-лімфоцити до лікування, % | 53,4 ±0,3 | 52,6 ±0,1 * | 54,6 ±0,3* ** | Т лімфоцити після лікування, % | 52,8 ±3,0 | 64,0 ±1,0* | 68,2 ±1,1 * ** | В лімфоцити до лікування, % | 9,9 ± 0,4 | 11,1 ±0,2* | 13,8 ± 1,1 * ** | В лімфоцити після лікування, % | 11,0 ±0,3 | 12,6 ±0,5* | 15,3 ±0,8* ** | IgG до лікування, г/л | 8,0 ±0,1 | 8,3 ±0,1 * | 8,8 ±0,1 * ** | IgG після лікування, г/л | 9,10 ±0,50 | 11,08 ±0,21 * | 12,06 ±0,26* ** | IgA до лікування, г/л | 1,64 ±0,01 | 1,62 ±0,01 * | 1,85 ±0,09* ** | IgA після лікування, г/л | 1,48 ±0,02 | 1,57 ±0,02* | 1,85 ±0,12* ** | IgM до лікування, г/л | 1,20 ±0,01 | 1,24 ±0,01 * | 1,45 ±0,08* ** | IgM після лікування, г/л | 1,10 ±0,02 | 1,19 ±0,02* | 1,39 ±0,08* ** | ЦІК 7,5% до лікування | 0,206 ± 0,006 | 0,186 ±0,004* | 0,172 ±0,003 * ** | ЦІК 7,5% після лікування | 0,198 ±0,008 | 0,168 ±0,007* | 0,135 ±0,009* ** | Тх до лікування, % | 63,0 ±2,0 | 68,2 ± 0,5 * | 70,4 ±0,6* ** | Тх після лікування, % | 55,4 ±1,6 | 60,3 ± 0,2 * | 59,4 ±0,2* ** | Ts до лікування, % | 9,7 ± 0,3 | 10,5 ±0,1 * | 10,9 ±0,1 * ** | Ts після лікування, % | 10,3 ±0,3 | 11,4 ±0,2* | 12,3 ±0,2* ** | Примітка. * - Р<0,05 при порівнянні другої та третьої груп з першою групою; ** - Р<0,05 при порівнянні другої групи з третьою.

Особливо слід зазначити, що серед показників, чутливих до дії озону, рівень ЦІК: так, при озонотерапії вагітних з гіпоксією плода в жінок 2-ої групи він знизився на 20% і склав 0,168±0,007 %, тоді як у контрольній групі концентрація ЦІК так само знизилася (0,198±0,008 %, Р1-2<0,05). У 3-й групі рівень ЦІК був рівний 0,135±0,009 % (Р2-3<0,05). Ймовірно, це зниження рівня ЦІК після використання медичного озону пов'язано з активацією моноцитарно - макрофагальної системи, яка є відповідальною за їх елімінацію з організму.

Так, при вивченні вмісту в сироватці крові ДК і ОШ встановлена зворотна кореляція (r<0) з кількістю Т-лімфоцитов, що дозволяє думати про вплив продуктів, які інгібують, ПОЛ, на Т-клітинну ланку імунітету. Одержані дані співпадають з результатами роботи Т.М. Балезіної (1994) при лікуванні ОПГ-гестозів і свідчать про участь імунорегуляторних механізмів і процесів дестабілізації клітинних мембран у патогенезі розвитку фетоплацентарної недостатності та гіпоксії плода. Слід зазначити, що при аналізі результатів лікування озоном у 2-й групі одержані позитивні результати, що виражаються в зниженні в організмі первинних молекулярних продуктів пероксидації ліпідів (ДК на 50%, ОШ на 35%), активність СОД еритроцитів матері зростає на 21%, КАТ на 25% у порівнянні з 1-ю групою. Поліпшується імунітет вагітних жінок (збільшується вміст імуноглобулінів IgG на 30%) і зменшується рівень ЦІК на 20%, що знижує ризик ушкоджувальної дії цього чинника на плід. У 3-й групі вагітних, яким разом із традиційною терапією гіпоксії плода використовувалася й озонотерапія, ряд змін був найбільш виражений (рівень ДК знижується на 60%), основа Шиффа зменшується на 63%, активність СОД еритроцитів матері зростає на 29%, КАТ на 28%. Відмічається більш виражене збільшення вмісту естріола 88,5 ± 8,6 нмоль/л, збільшення БПР голівки до 91,4±0,06 мм і нормалізація гемодинамічних показників у 4,1 рази частіше, ніж у 1-й групі (69% спостережень).

Виходячи з вищевикладеного, можна зазначити, що найбільш виражені сприятливі зміни в стані внутрішньоутробного плода виявлені в групі жінок, що одержували разом із традиційним лікуванням гіпоксії плода й озонотерапію (у порівнянні не тільки з групою вагітних, що одержували лише традиційне лікування, але й з групою вагітних з гіпоксією плода, що одержували внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину з концентрацією озону 400 мкг/л.)

Таким чином, зі всією вірогідністю був встановлений досить позитивний вплив озону відносно кардинальних клінічних проявів і найважливіших параметрів порушень (дистресу) гомеостазу стану внутрішньоутробного плода, що дозволяє вважати за доцільне включення озонотерапії до комплексного лікування гіпоксії плода.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеної роботи показані деякі нові сторони патогенезу гіпоксії (дистресу) внутрішньоутробного плода й на цій підставі доведена ефективність розробленої методики озонотерапії при вказаній патології.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІї

1.

2.

3.

ПЕРЕЛІК наукових праць, опубліКОВАНИХ
за ТЕМою ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.