НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛІПСЬКИЙ Юрій Володимирович

УДК 633.521:338.516.477

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЛЬОНОПРОДУКЦІЇ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету міністрів України

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Терещенко Віктор Кирилович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, академік УААН

заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,

Національний аграрний університет,

директор НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва ННІ бізнесу

кандидат економічних наук, доцент

Москаленко Анатолій Михайлович,

Чернігівський державний інститут економіки

і управління, завідувач кафедри економіки

сільського господарства і аграрного менеджменту

Провідна установа - | Державна установа „Інститут економіки та прогнозування” НАН України, відділ форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі,

м. Київ

Захист відбудеться “ 17 “ січня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради К 26.004.01 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041,

м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного

університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний

корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий “ 16 “ грудня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед найважливіших наукових проблем сучасного розвитку економіки України є формування і стабільне функціонування аграрного ринку, важливою складовою якого є ринок льонопродукції. Незважаючи на те, що льон-довгунець є стратегічною сільськогосподарською культурою та єдиним джерелом натурального волокна в Україні, з якого можливо виробляти широкий асортимент побутових тканин і технічних виробів, формуванню та функціонуванню цього ринку в останні роки не надається належна увага, хоч від успішності його розвитку залежить відродження сільськогосподарських підприємств Полісся та Прикарпатського регіону, текстильної і легкої промисловості, підприємств олієжирового підкомплексу та ін.

Стихійне формування ринку льонопродукції без достатньої та послідовної підтримки держави призводить до виникнення ряду невирішених питань, найгострішими з яких є скорочення посівних площ під льоном та зниження економічної ефективності його вирощування і первинної переробки, відсутність дієвої інфраструктури ринку льонопродукції та надійних і довготривалих економічних взаємозв’язків між різними сферами виробництва і переробки льонопродукції, державної підтримки галузі. Ще однією суттєвою проблемою галузі льонарства є її експортна орієнтація, внаслідок чого майже 90 % найякіснішого вітчизняного льоноволокна відправляється для зарубіжної текстильної промисловості. Водночас переважна більшість готових виробів з льону, які реалізуються в Україні, імпортовані з Китаю, Росії, Білорусі, країн Прибалтики та ін.

Україна втратила свою сировинну базу для текстильної та легкої промисловості, а в економічному плані - незалежність у виробництві товарів народного вжитку з натурального волокна. Разом з тим вона має певні потенціальні можливості та резерви для стабілізації стану й подальшого розвитку льонарства, насамперед, сприятливі грунтово-кліматичні умови, наявність, хоча й застарілої, матеріально-технічної бази переробки у регіонах розміщення цієї культури, традиції та навики сільського населення у виробництві льонопродукції. Ефективне використання існуючих резервів та оптимальне поєднання державного регулювання й дії ринкового механізму саморегулювання сприятимуть відродженню галузі льонарства.

Економічні аспекти формування та функціонування ринку льонопродукції в Україні знайшли відображення в роботах українських вчених – О.В. Гури, П.А. Голобородька, Т.П. Єсипчук, Г.Ф. Карпця, О.Ю. Локтя, В.А. Москаленко, А.М. Москаленка, Є.О. Маслюкова, А.В. Назарової, І.П. Поліщука, А.Ф. Скорченка, М.К. Циганка, О.М. Шпичака та інших. Однак, багато питань щодо дослідження економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції в Україні залишаються недостатньо розкритими та потребують подальшого вивчення. Поглибленого вивчення потребують питання співвідношення попиту і пропозиції, ціноутворення, економічних взаємозв’язків сільськогосподарських і переробних підприємств, напрямів підвищення ефективності виробництва, механізмів та інструментів державної підтримки галузі льонарства, визначення перспектив розвитку цієї галузі та її ролі у розвитку аграрного сектору економіки. Таким чином, практична значущість вказаних проблем і необхідність їх теоретичного дослідження та практичного вирішення визначили актуальність теми даної дисертації і її науково-практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт ННІ бізнесу Національного аграрного університету, зокрема з науково-дослідною темою: “Удосконалення системи самоуправління сільськими територіями” (номер державної реєстрації 0103U005379).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних і методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції на основі системного аналізу тенденцій і особливостей розвитку галузі льонарства. Відповідно до мети в роботі поставлені такі завдання:

- узагальнити теоретичні та методологічні основи економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції;

- дослідити передумови становлення та сучасний стан ринку льонопродукції і чинники, які впливають на його формування і функціонування;

- розкрити особливості економічного механізму ринку льонопродукції в Україні та роль державного регулювання у його формуванні і функціонуванні;

- обґрунтувати методику й визначити рівень економічної ефективності виробництва льонопродукції;

- виявити тенденції розвитку світового ринку льонопродукції;

- розробити економіко-математичну модель ринку льонопродукції;

- опрацювати напрями та механізми удосконалення інтеграційних процесів виробництва і переробки льонопродукції;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання ринку льонопродукції.

Об’єктом дослідження є економічний механізм формування та функціонування ринку льонопродукції в Україні. Поглиблені дослідження здійснені на базі матеріалів сільськогосподарських і переробних підприємств Житомирської і Чернігівської областей.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу дії економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції в Україні на нинішньому етапі, об’єктивні економічні закони, положення світової та вітчизняної економічної науки, які відображають закономірності функціонування економіки в ринкових умовах, концептуальні підходи українських і зарубіжних вчених до проблеми функціонування аграрного ринку, особливостей його функціонування.

Для реалізації поставлених у роботі задач використовувались такі наукові прийоми і методи: монографічний метод – при вивченні та аналізі наукової, науково-технічної та економічної літератури з досліджуваної проблеми; метод порівняння - для порівняння даних за різні роки і виявлення характерних тенденцій на ринку льонопродукції; методи економічного та статистичного аналізу – при оцінці сучасного стану ринку льону; економіко-математичного моделювання – при розробці моделі ринку льонопродукції; графічний метод - для наочного зображення основних тенденцій на ринку льонопродукції.

Інформаційною базою досліджень були законодавчі та нормативно-правові акти України з питань розвитку аграрного ринку, Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного управління статистики, довідково-нормативні матеріали і наукова література за темою дослідження, звітність підприємств, результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення його дії:

вперше:

- розроблено економіко-математичну модель економічних процесів на ринку льонопродукції, що дало змогу проаналізувати стан та динаміку його розвитку, визначити параметри та обґрунтувати управлінські заходи щодо регулювання цього ринку в Україні (С. 11-12);

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи щодо оцінки економічної ефективності виробництва льонопродукції на сучасному етапі та запропоновано резерви її підвищення з урахуванням особливостей функціонування даного ринку (С. 7-8, 15);

- визначення тенденцій розвитку ринку льонопродукції, шляхом аналізу сучасного стану її виробництва і переробки, каналів збуту, цінової ситуації, зовнішньоторговельного балансу, що дає можливість визначення напрямів зростання експортного потенціалу цього ринку (С. 6-7, 9-11).

- система державного регулювання ринку льонопродукції, що дасть змогу захистити вітчизняного виробника льонопродукції та зберегти в умовах жорсткої конкуренції переробні потужності діючих переробних підприємств перед вступом до СОТ, забезпечивши при цьому внутрішній попит на льонопродукцію всіх ступенів обробки (С. 13-14);

удосконалено:

- тлумачення економічної суті поняття „економічний механізм аграрного ринку” як механізму поєднання дії державного регулювання, яке визначає умови та напрям розвитку економічної системи та ринкового механізму саморегуляції, який формує якість аграрного ринку, взаємовідносини в ньому та його наповненість (С.5).

- методику розподілу кінцевих фінансових результатів в аграрно-промислових об’єднаннях з виробництва і переробки продукції льонарства, в основу якої покладено використання нових систем контрактних відносин (С.12-13)

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості широкого застосування викладених в дисертаційній роботі науково обґрунтованих пропозицій для активізації розвитку ринку льонопродукції в Україні. Результати дисертаційної роботи використані Головним управлінням агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації при складанні Програми стабілізації і розвитку агропромислового комплексу на період до 2010 р. (довідка № 04-08/ 1382 від 20.01.2006), Асоціацією льонарів України при складанні програми розвитку льонарства і коноплярства „Льон та коноплі – 2006” (довідка №04/03-06 від 10.03.06 р.). Пропозиції щодо удосконалення інтеграційних зв’язків у галузі льонарства були впроваджені у ПОП „Червона зірка” Чернігівської області Чернігівського району (довідка № 18/06 від 08.02.2006).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що опрацьовані теоретичні та методичні положення дисертаційної роботи, одержані результати, викладені в дисертації, рекомендації та пропозиції щодо удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень пройшли апробацію на: Науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004р.); Науково-практичній конференції “Інвестиційна політика: проблеми теорії і практики” (м. Київ, Національний авіаційний університет, 21-22 жовтня 2004 р.); Науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005 р.); ІІ Науково-практичній конференції „Актуальні питання сільгоспвиробництва льону-довгунця” (м. Чернігів, Асоціація льонарів України, 8 червня 2005 р.); Науково-технічній конференції молодих вчених ”Нові наукові дослідження у льонарстві та коноплярстві України” (м. Глухів, Інститут луб’яних культур, 21 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень були опубліковані в 6 наукових працях обсягом 1,75 друк. арк., що належать особисто автору, з них 4 – у наукових фахових виданнях обсягом 1,2 друк. арк., 2 – в інших виданнях обсягом 0,55 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Основний текст дисертації викладений на 175 сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 159 найменувань, додатків, містить 25 таблиць, 23 рисунки, 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Науково-теоретичні основи економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції” – розглянуто теоретичні аспекти економічного механізму формування і функціонування аграрного ринку, з’ясовано особливості його дії на ринку льонопродукції в Україні.

Аграрний ринок є одним з найдавніших явищ економіч-ного життя, а відтак і людської цивілізації взагалі. Адже історич-но першими предметами обміну були результати праці землероб-ських і скотарських племен, тобто продукти сільського господар-ства. І нині серед інших товарних ринків як окремий виділяють ринок сільськогосподарський (аграрний, продовольчий, агропродовольчий), оскільки предметом купівлі-продажу на ньому ви-ступає сільськогосподарська продукція. З само-го моменту виникнення і до наших днів аграрний ринок залиша-ється відносно простим за формою і надійно служить задоволенню потреб кожного жителя як покупця, продавця чи споживача.

Для забезпечення ефективного функціонування аграрного ринку потрібен дієвий економічний механізм, що поєднує в собі два основних структурних елементи, що визначають його спрямованість та ефективність: державне регулювання та ринковий механізм. Державне регулювання сприяє визначенню умов та напрямів розвитку економічної системи. Ринковий механізм, у свою чергу, формує якість споживчих ринків, взаємовідносини на них та їх наповненість. Без ринкового саморегулювання не можлива побудова будь-якої економічної системи, а без державного регулювання економічних процесів не можлива стійкість цієї системи та надання їй керованості і соціальної спрямованості.

Складовими частинами економічного механізму аграрного ринку є системи ціноутворення, кредитування, страхування і оподаткування, в т.ч. система митно-тарифного регулювання Їх ефективна взаємодія є запорукою удосконалення економічного механізму формування і функціонування аграрного ринку, зокрема і ринку льонопродукції.

Сучасний етап розвитку аграрного ринку визначається процесами формування нового економічного механізму його дії. В контексті даних процесів постає питання розвитку і удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку льонопродукції, складової частини аграрного ринку. Він виражає економічні відносини, що складаються, з одного боку, між сільськогосподарськими підприємствами, виробниками льоноcировини, а з іншого, – підприємствами з первинної переробки льону-довгунця та підприємствами харчової, хімічної та легкої промисловості. Стійкість та керованість цієї системи економічних відносин знаходиться у прямій залежності від якості та ефективності державного регулювання, що спрямоване на сприяння ефективному функціонуванню ринку льонопродукції.

В процесі формування нового економічного механізму ринку льонопродукції виник ряд про-блем, які вимагають негайного вирішення. Більшість з них є актуальними і для всього аграрного ринку. Зокрема, такі як, різке зменшення купівельної спроможності населення, недостатній рівень розвитку інфраструктури ринку, нарощування диспаритету цін у сільському господарстві порівняно з іншими галузями економіки, неконтрольованість з боку держави та спонтанний характер формування ринків, орієнтація значної частини споживчого попиту на ім-портну продукцію високого ступеня переробки внаслідок незахищеності з боку держави вітчизняного споживчого ринку. Ускладнює цей процес також обмежена „прозорість” функціонування аграрного ринку.

Проблеми при формуванні та функціонуванні економічного механізму ринку льонопродукції торкнулися перш за все діяльності сільськогосподарських підприємств. Кризовий стан технологічних процесів у сільськогосподарському виробництві, існуючі технології виробництва та переробки льону-довгунця, особливо багатоопераційні, енерго- та матеріаломісткі, призвели до систематичного порушення технологій вирощування та переробки льону-довгунця і зрештою до зниження якості, а отже і, конкурентоспроможності вирощуваної сировини та лляного волокна. Значно вплинув на формування ринку льонопродукції розпад сформованих економічних, виробничих і технологічних зв'язків між сільськогосподарськими підприємствами, льонозаводами та підприємствами текстильної промисловості. Також були втрачені економічні зв’язки з партнерами в Російській Федерації та країнах Прибалтики.

В сучасних умовах формування і функціонування ринку льонопродукції в Україні, одними з основних є питання якості і конкурентоспроможності льонопродукції. Конкурентоспроможність льонопродукції визначається багатьма чинниками, які за впливом суб'єкта управління на об'єкт діляться на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать ступінь конкурентоспроможності ринку, ціна, попит і пропозиція, платоспроможність населення, стандартизація і сертифікація, протекціоністська політика щодо вітчизняних виробників, природно-кліматичні умови, до внутрішніх - якість продукції, її собівартість, технологія, організація і управління виробництвом, маркетинг, інноваційна діяльність, фінансовий стан сільгосппідприємства. Якісні показники льонопродукції як складові її конкурентоспро-можності забезпечують товаровиробнику переваги в конкурент-ній боротьбі і є головним критерієм для покупця. У дисертації встановлено, що дотримання якісних параметрів продукції льонарства є визначальним чинником при укладанні експортних контрактів на продаж льоноволокна.

З’ясовано, що практика формування і функціонування ринку льонопродукції в Україні підтверджує необхід-ність докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює одночасно виробництво льоносировини, її переробку та подальше просування льонопродукції до спожи-вача. Саме формування та по-дальший розвиток ринку льонопродукції повинно забезпечити виявлення та усунення внутрішньогалузевих суперечностей між сільським госпо-дарством, переробною промисловістю, торгівлею і споживачами.

У другому розділі – “Тенденції розвитку та економічна оцінка ринку льонопродукції” – проведено аналіз сучасного стану виробництва льонопродукції в Україні та світі, економічної ефективності виробництва і переробки льону-довгунця, досліджено особливості дії економічного механізму ринку льонопродукції.

Виробництво льону зосереджено в Сумській, Чернігівській, Київській, Житомирській, Рівненській, Волинській, Львівській областях (96,1 % у 2005 р.). Крім вищезазначених, культивують льон окремі райони Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Хмельницької областей (3,9 % у 2005 р.). Найбільшим виробником льонопродукції в Україні є Чернігівська область. Питома вага цієї області в загальній структурі валових зборів льону-довгунця у 2005 р. склала 48 відсотків.

Протягом 1990-2005 рр. льонарство в Україні переживало спад виробництва, який супроводжувався відповідним зниженням показників його діяльності. В результаті за останні 16 років Україна втратила провідні позиції у світовому виробництві льоноволокна (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва волокна та насіння льону-довгунця в Україні

Роки | Площа

(зібрана)

тис. га | Валовий збір,

тис. т | Урожайність,

ц/га | Частка льоно-волокна у світовому виробництві, %

волокна | насіння | волокна | насіння

В середньому за 1990-1992 | 162,7 | 106,5 | 46,5 | 6,5 | 2,9 | 15,7

В середньому за 1993-1995 | 100,5 | 56,4 | 26,1 | 5,6 | 2,6 | 7,2

В середньому за 1996-1998 | 42,0 | 11,5 | 7,2 | 2,7 | 1,8 | 2,6

В середньому за 1999-2001 | 18,3 | 8,7 | 5,4 | 4,1 | 2,5 | 1,1

2002 | 24,6 | 11,0 | 6,1 | 4,5 | 2,5 | 1,3

2003 | 26,6 | 10,9 | 8,1 | 4,1 | 3,0 | 1,4

2004 | 32,4 | 16,2 | 9,1 | 5,0 | 2,8 | 2,1

2005 | 23,6 | 12,7 | 6,8 | 5,4 | 2,9 | 1,4

За 1990-2005 рр. площа посівів (зібрана) в Україні зменшилася у 6,9 раза, а валовий збір льоноволокна знизився у 8,4 раза. Найбільший спад виробництва льоноволокна спостерігався у Волинській, Київській та Чернівецькій областях - відповідно на 99,2, 97,2 і 96,5 відсотків. В середньому по Україні цей спад становив близько 84,7 відсотків. Питома вага українського льоноволокна у світовому виробництві знизилася від 15,7 до 1,4 відсотків. Спад виробництва льоноволокна супроводжується зниженням урожайності за вказаний період на 17 відсотків.

З’ясовано, що спад виробництва льону-довгунця в Україні призвів до зниження ефективності його вирощування (табл. 2). Як свідчать дані табл. 2, зниження продуктивності культури протягом 1990-2000 рр. (урожайність льону в перерахунку на волокно зменшилась на 34,4насіння льону – на 10спричинило зростання затрат праці на одиницю продукції та ріст собівартості виробництва. Так, затрати праці на 1 ц трести зросли на 21насіння – на 36 відсотків. Без надання державних дотацій у 1996 та 2000 рр., сільськогосподарські підприємства отримали збитки в розмірі 108,56 та 73,46 грн/га, а рівень збитковості досяг 49,2 % у 1996 р. У 2004 р. спостерігається збільшення витрат на виробництво, що зумовило ріст урожайності та якості льонотрести. Цьому сприяло отримання сільгосппідприємства держдотації, у грошовому виразі, у розмірі 278 грн/га посіву, в результаті прибуток становив 266 грн/га, а рівень рентабельності – 23,4 відсотка. За нашим прогнозом у 2007 р. порівняно з 2005 р. відбудеться незначне зниження рентабельності виробництва. Така ситуація обумовлена зростанням собівартості виробництва льонопродукції та зниженням закупівельних цін на товарне насіння льону-довгунця.

Таблиця 2

Економічна ефективність виробництва льону-довгунця в сільськогосподарських підприємствах України*

Показники | 1990 р. | 1996 р. | 2000 р. | 2004 р. | 2005р. |

2007 р. прогноз

Урожайність, ц/га:

трести | 23,7 | 12,2 | 15,5 | 18,0 | 19,8 | 20,4

насіння | 3,0 | 1,6 | 2,7 | 2,8 | 2,9 | 3,0

Середній номер трести | 1,0 | 0,65 | 0,6 | 0,75 | 0,87 | 0,9

Затрати праці на 1 ц, людино-год.:

трести | 5,4 | 7,3 | 6,6 | 5,8 | 5,4 | 5,5

насіння | 14,2 | 20,3 | 19,4 | 16,4 | 15,2 | 15,0

Собівартість 1 ц, грн:

трести | 34,45** | 22,44 | 35,96 | 36,57 | 42,46 | 48,5

насіння | 72,94** | 37,41 | 101,43 | 171,0 | 190,0 | 216,0

Ціна реалізації 1ц, грн:

трести 49,22** | 10,39 | 25,25 | 34,5 | 41,2 | 50,0

насіння | 118,29** | 30,52 | 148,10 | 180,0 | 220,0 | 205,0

Загальна вартість продукції, грн/га | 1521,4** | 175,6 | 791,3 | 1125,0 | 1453,8 | 1635,0

Витрати на вирощування, грн/га | 1035,3** | 333,7 | 831,3 | 1137,1 | 1411,5 | 1637,4

Прибуток (збиток) від льонарства на 1 га посіву, грн | 377,04** | -108,56 | -73,46 | -12,1 | 42,3 | -2,4

Рівень рентабельності („-”збитковості), % | 45,5 | -49,2 | -15,0 | -1,1 | 3,0 | -0,15

Державні дотації, грн/га | - | - | -*** | 278 | 300 | 400

Вартість продукції + держдотації, грн/га | - | - | -*** | 1403 | 1773,8 | 2035,0

Прибуток (збиток), грн/га | 377,04** | -108,56 | -73,46 | 266,0 | 362,3 | 397,6

Рівень рентабельності („-”збитковості), % | 45,5 | -49,2 | -15,0 | 23,4 | 25,7 | 24,3

*розраховано за даними Асоціації льонарів України

** 1990 р. – крб

*** у 2000 р. держдотації отримали незначна кількість сільгосппідприємств та переважно у натуральному виразі (насіння, паливо, добрива).

Як свідчать результати досліджень, основними резервами підвищення економічної ефективності та зниження собівартості виробництва є впровадження інтенсивних, науково-обґрунтованих технологій вирощування та збирання льону-довгунця, спрямованих на підвищення урожайності та якості льоносировини

Проаналізувавши систему бюджетного дотування галузі льонарства за останні п’ять років були визначені такі її недоліки: дотації нараховуються на гектар посіву (фактичну площу сходів), а не за вихід продукції. Тому вони не стимулюють виробника збільшувати урожайність культури, підвищувати її якість, знижувати собівартість; до 2004 р. дотації надавалися у натуральному виразі – матеріально-технічні ресурси розподілялися централізовано відповідно до укладених договорів з ДП „Льоноконоплепром”, у період проведення весняно-польових робіт. Господарства отримували потрібні їм ресурси із запізненням, що призвело до порушення технологічних вимог вирощування льону-довгунця, а отже, і до зниження урожайності і якості льоносировини; видатки з держбюджету розподілялися за різними каналами: кошти на підставі укладених угод сільгоспвиробникам виділялися через ДП “Льоноконоплепром” та обласні управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій.

Зменшення виробництва льону-довгунця призвело до зниження обсягів продажу льоносировини. У 2005 р. продаж льону (у перерахунку на волокно) скоротився порівняно з 1990 р. на 94,8 відсотків. Найбільше скорочення обсягів продажу спостерігається у Волинській (на 98,3 % ), Чернівецькій (на 98,2 %), Житомирській (на 97,2 %) та Івано-Франківській (на 97,5 %) областях.

За 1990-2005 рр. значно змінилася структура реалізації льону за каналами збуту. Основним каналом реалізації льону є переробні підприємства. У 2005 р. порівняно з 1990 р. питома вага цього каналу зменшилася на 39,7 %, тобто до 58,3 відсотка. Це пояснюється відсутністю коштів на придбання льоносировини у переробних підприємств. У цей період також спостерігається помітне збільшення посівних площ самими переробними підприємствами та за договорами про спільну діяльність. В результаті цього відбувається нарощування обсягів реалізації “за іншими каналами” (у 2005 р. до 34,5 %). Таким чином, значна кількість сировини зосереджується у посередників, що експортують її до зарубіжних країн. Через специфіку такої культури як льон частка каналу „на ринку, через власні магазини, ларки, палатки” є незначною: від 33 у 2000р. до 2,8 % у 2004 р. Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами льоноволокно в Україні за біржовими контрактами не продається.

Кризові явища спостерігаються також у галузі первинної переробки льону-довгунця. Сьогодні в Україні нараховується 42 льонозаводи, з яких працюючих тільки 27. Значна частина заводів через відсутність сировини, законсервована, інша частина, особливо у Волинській області, розукомплектована і відновленню не підлягає. Основна їх частина зосереджена в Житомирській та Чернігівській областях, значно менше у Волинській, Київській, Рівненській і Львівській. Але на сьогодні навіть ці потужності використовуються недостатньо через нестачу сировини та застарілість матеріально-технічної бази.

Подальшу переробку льоноволокна здійснюють текстильні підприємства, що виробляють пряжу та тканини, і підприємства нетекстильного спрямування. Сучасний стан розвитку сфери переробки льоноволокна в Україні є досить складним. Випуск лляних тканин скоротився приблизно на 99,5%. Внутрішній ринок задовольняється вітчизняними лляними тканинами побутового призначення тільки на 0,8 % раціональної потреби.

Негативні процеси у функціонуванні внутрішнього ринку льону знайшли своє відображення у стані зовнішньої торгівлі льонопродукцією (табл. 3). Структурний аналіз зовнішньоторговельного балансу льонопродукції в Україні показав, що всупереч світовій тенденції експорту – збільшення у загальному товарообороті частки готових промислових виробів, у зовнішньоторговельному балансі України переважає частка продукції з низьким рівнем промислової обробки (льоноволокно), відповідно ціни на яку значно нижчі, ніж на готову продукцію (тканини).

Таблиця 3

Експорт - імпорт льонопродукції в Україні *

Продукція | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005

Волокно лляне

Експорт: кількість, т. Тонн | 3685,2 | 4114,4 | 10430,7 | 10028,5 | 7610,5 | 9639,0

вартість, тис.дол.США Дол..США | 2436,6 | 2447,1 | 6601,1 | 5881,0 | 3949,7 | 6567,6

Імпорт: кількість, т. | 544,4 | 101,6 | 49,8 | 0,032 | 825,1 | 266,7

вартість, тис.дол.США | 892,2 | 160,7 | 78,3 | 0,47 | 1328,3 | 230,8

Пряжа лляна

Експорт: кількість, т. тт.ттонн | 170,8 | 21,8 | 10,5 | 8,2 | 16,3 | 351,8

вартість, тис.дол.США | 946,7 | 120,3 | 29,8 | 15,1 | 23,22 | 1001,9

Імпорт: кількість, т. | 0,6 | 1,3 | 2,1 | 0,2 | 11,8 | 2,9

вартість, тис.дол.США | 2,4 | 9,6 | 3,1 | 0,74 | 15,9 | 8,2

Тканини лляні

Експорт: кількість, т. тонн | 89,1 | 212,3 | 144,3 | 32,5 | 328,8 | 239,3

вартість, тис.дол.США | 723,4 | 1519,1 | 958,7 | 218,8 | 2626,3 | 1748,7

Імпорт: кількість, т. | 1011,6 | 1529,3 | 956,7 | 1330,2 | 1257,2 | 2168,4

вартість, тис.дол.США | 7646,8 | 8617,7 | 7735,8 | 10681,1 | 10955,8 | 15084,7

*Дані Держкомстату України

Однак експорт лляних тканин у 2005 р. зріс порівняно з 2000 р. на 150,2 т, або у 2,7 раза, а грошові надходження – на 1025,3 тис.дол.США. Найбільшим попитом вони користувались в Туреччині, Ізраїлі, Австрії. Середня ціна реалізації 1 т лляних тканин на експорт у 2005 р. становила 7307,6 дол.США, льоноволокна - 681,4 дол.США. За 2000-2005 рр. кількість реалізованого на експорт лляного волокна зросла у 2,6 раза. Основними покупцями вітчизняного волокна є Литва (53 %) та Китай (25 %). За досліджуваний період загальна кількість реалізованої на експорт льонопродукції зросла на 6285 т, або у 2,6 раза, а грошові надходження зросли на 5211,5 тис.дол.США, або у 2,3 раза. Така ситуація стала можливою завдяки значному збільшенню частки експорту льоноволокна та лляних тканин.

За досліджуваний період найбільше зріс імпорт лляної пряжі (у 4,8 раза) та лляних тканин, що збільшився більш ніж у два рази. У 2005 р. 55 % імпортованих тканин було придбано в Російській Федерації. Одночасно значно скоротилися, більш ніж у 2 рази, імпортні поставки льоноволокна. Основними країнами імпортерами льоноволокна є Польща 58 %, Єгипет 26 %, Бельгія 16 відсотків. Суттєве зростання імпорту льонопродукції з високим рівнем промислової обробки є наслідком занепаду українських льонокомбінатів.

Окрім експорту льоноволокна, лляної пряжі та лляних тканин, Україна реалізує на експорт лляне насіння. За 2002-2005 рр. експорт насіння льону зріс від 85,9 т до 16359,4 т, що стало можливим завдяки зменшенню його виробництва у Канаді – основному світовому виробнику, та зниженню ставки вивізного (експортного) мита від 23 до 17 відсотків.

У третьому розділі – “Удосконалення економічного механізму формування та функціонування ринку льонопродукції” – побудовано економіко-математичну модель ринку льонопродукції; визначено напрями подальшого удосконалення процесів інтеграції виробництва і переробки продукції льонарства; удосконалено методику розрахунку параметрів, що забезпечують економічно вигідну співпрацю|співробітництво| учасників аграрно-промислових об’єднань по виробництву і переробці льонопродукції; виявлено вплив державної підтримки на формування і функціонування ринку льонопродукції в Україні та визначено напрями її подальшого удосконалення.

Головними завданнями при складанні та аналізі моделі ринку льонопродукції є: а) виявлення основних чинників, що визначають ціни, попит та пропозицію на даному ринку; б) визначення еластичності результативних показників щодо цих чинників та їх ранжування за впливом на результати; в) визначення параметрів при опрацюванні управлінських заходів щодо регулювання ринку льонопродукції в Україні.

Розробка моделі ринку льонопродукції передбачає побудову 5 рівнянь: ціни льонотрести на внутрішньому ринку; обсягів пропозиції льоноволокна; обсягів внутрішнього споживання льонотрести; загального (внутрішнього і зовнішнього) попиту на льоноволокно; експорту льоноволокна.

Провівши економічну інтерпретацію розроблених рівнянь з’ясувалося, що: найбільш впливовими чинниками змін ціни льонотрести на внутрішньому ринку були середня ціна льоноволокна в Україні та ціни на матеріальні ресурси, що становлять 70-80 % собівартості льонотрести; обсяг пропозиції льоноволокна в Україні прямо залежить від зростання виробництва льоноволокна в Україні; виробництво льоноволокна в Україні впливало на його експорт значно сильніше, ніж ціни, що склалися у світі; найбільш впливовими факторами, що спонукали зміни попиту на льоноволокно є обсяги його внутрішнього споживання та середньої світової ціни на нього; обсяги внутрішнього споживання льонотрести найбільше залежать від обсягу виробництва льоноволокна в Україні та його експорту.

Отримана модель дає змогу визначити параметри та обґрунтувати управлінські заходи щодо регулювання ринку льонопродукції в Україні

На основі проведених розрахунків із застосуванням вищезазначених моделей нами було побудовано графік залежності попиту і пропозиції на льоноволокно від ціни за 1996-2005 рр. Цей графік дав змогу визначити точки оптимального їх поєднання (рис.1). Дослідженням еволюції процесів інтеграції у льонарстві з’ясовано, що найбільш перспективними напрямами її розвитку є інтеграція льоновиробництва шляхом зосередження вирощування і первинної переробки льону-довгунця в одному об’єкті господарювання та об’єднання переробних заводів із сільськогосподарськими підприємствами різних форм власності на контрактній основі.

Рис.1. Графік залежності попиту і пропозиції на льоноволокно від ціни

Нині найбільш розповсюдженою схемою співпраці льонозаводів і сільськогосподарських підприємств є контракт, відповідно до якого льонозавод надає сільгосппідприємствам матеріально-технічні ресурси для вирощування льону. Після здачі льонотрести на завод виручка від її реалізації розподіляється пропорційно понесеним витратам на вирощування. Більшість сільськогосподарських виробників вважають такий розподіл несправедливим (на їх думку льонозаводи часто завищують ціни за надані ними матеріально-технічні ресурси). У свою чергу льонозаводи виправдовують таку схему розподілу тим, що сільськогосподарські підприємства внаслідок порушення технології вирощування, здають тресту низької якості, що знижує кількість і якість виробленого волокна та прибутки від його реалізації.

Щоб уникнути неузгодженостей пропонується розподіляти не виручку від реалізації трести, а виручку від реалізації льоноволокна, виготовленого з цієї трести. Апробацію нового механізму взаєморозрахунків було здійснено приватно-орендним підприємством „Червона Зірка” Чернігівської області. В результаті сільськогосподарське підприємство збільшило обсяг виручки від реалізації льоносировини на 14,9 %. Пропонований механізм розрахунків спонукає сільськогосподарських виробників дотримуватися технології вирощування та підвищувати якість льоносировини, оскільки від цього прямо залежить розмір їх прибутків.

Для ефективної роботи аграрно-промислових об’єднань у льонарстві необхідно розрахувати параметри, що забезпечать економічно вигідну співпрацю|співробітництво| учасників даних об'єднань|створіння|. У дисертації було розроблено економіко-математичну модель аграрно-промислового об’єднання по виробництву і переробці льонопродукції. Математична інтерпретація моделі має вигляд формули (1):

РР = б * [D (Pz)*Pz – y * (Pt + Cz)] + (1- б) * y * (Pt - Ct) (1)

де РР – прибуток отриманий аграрно-промисловим об’єднанням; б - умовна межа зацікавленості льнозаводу і сільськогосподарського виробника в партнерстві (0 ? б ? 1); Pt - закупівельна ціна 1 т льонотрести у сільськогосподарського підприємтсва; Pz – середня ринкова ціна 1 т льоноволокна; D(Pz) - функція попиту; y - кількість льонотрести, що придбана льонозаводом у сільськогосподарського підприємства; Сz - витрати на переробку 1 т трести льонозаводом; Сt – витрати сільськогосподарського підприємства на виробництво 1 т льонотрести.

Провівши апробацію моделі, було з’ясовано, що за умови встановлення закупівельної ціни на льонотресту нижче 350 грн/т та б < 0,4 сільськогосподарський товаровиробник не покриває витрат на її виробництво, а частка прибутку льонозаводу достатньо висока. В результаті підвищення закупівельних цін на льонотресту до 530 грн/т формуються економічно виправдані умови сумісності економічних інтересів сільськогосподарського підприємства і льонозаводу в аграрно-промисловому об’єднанні.

Державне регулювання економічних взаємовідносин на ринку льонопродукції повинно бути направлено на захист вітчизняного виробника льону та збереження в умовах жорсткої конкуренції переробних потужностей діючих льонопереробних підприємств перед вступом до СОТ, забезпечивши при цьому внутрішній попит на льонопродукцію.

Для підвищення ефективності державної підтримки галузі льонарства потрібно розробити та впровадити загальнодержавну цільову програму розвитку льонарства в Україні на 2007-2012 рр. Ця програма дасть змогу спланувати на довгостроковий період стратегію розвитку галузі, напрями та інструменти державної підтримки, їх обсяг, визначити орієнтацію на експансію конкретних сегментів зовнішніх та внутрішніх ринків. Особлива увага у цій програмі повинна бути приділена |створіння|формуванню державного замовлення на текстильні вироби, що |придбавають|придбаваються на бюджетні кошти для потреб|нужди| армії, міліції, охорони здоров’я, залізниці|| тощо, з|із| подальшою|дальшою| заміною в цих структурах виробів з|із| бавовни на аналогічні вироби з|із| льону, з|із| обов'язковою умовою використання тільки|лише| вітчизняної сировини.

Вважаємо за необхідне, на найближчу перспективу, зберегти систему бюджетного дотування галузі льонарства. У дисертації розраховано та обґрунтовано розмір державної дотації на вирощування та первинну переробку льону-довгунця. З метою сприяння розвитку галузі в дисертації запропонована така схема дотування. Для забезпечення високої якості льоносировини та контролю за використанням держдотацій за призначенням пропонується на дотування посівів виділяти 40 % запланованих сум (фінансування необхідно провести авансом перед посівною кампанією), а 60 % виділяти сільгосппідприємствам тільки після здачі трести на льонозавод, за умови, що урожайність трести була не нижче встановленого (у контракті) нормативу.

Державна підтримка виробництва льонопродукції повинна бути спрямована на: розширення обсягів пільгового кредитування та впровадження нових фінансово-кредитних механізмів; використання митних регуляторів для стимулювання експорту льонопродукції з високим ступенем обробки (лляних тканин, пряжі та ін.) і протидії засиллю імпорту лляних тканин та виробів з них; спрямування бюджетної підтримки на стимулювання інтеграційних процесів; удосконалення оподаткування вертикально інтегрованих структур; здешевлення вартості страхових премій (внесків).

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного:

1. Ринок льонопродукції - це складна система товарного обігу, яка включає виробництво й рух льонопродукції різного ступеню переробки до споживачів. Ринок льонопродукції можна поділити на: ринок льоносировини (солома, треста); ринок продуктів первинної переробки льону (льоноволокна); ринок продукції поглибленої переробки льону (лляних тканин, пряжі, олії та ін). Ці три види ринків взаємопов’язані між собою і порушення рівноваги в одному з них автоматично призводить до порушення рівноваги в інших. Ринок льоносировини формується під впливом попиту на льонотресту льонозаводів та переробних пунктів сільськогосподарських підприємств та пропозиції з боку сільськогосподарських товаровиробників. Попит визначається обсягом наявних потужностей з первинної переробки льону і ринків збуту продукції переробки, цінами на льонотресту і льоноволокно, платоспроможністю льонозаводів. Пропозиція в свою чергу обмежена обсягами виробництва льоносировини, а також ціною, на яку може розраховувати виробник льоносировини.

2. З 1993 р. через загальні негативні для сільського господарства України чинники вирощування льону-довгунця для більшості товаровиробників стало збитковим. Вирощувати цю культуру стало невигідно передусім через порушення паритету цін на сільськогосподарську продукцію і продукцію промисловості, ліквідацію державних дотацій та стимулюючих заходів, різке підвищення цін на енергоносії, великі енергетичні і трудові витрати при вирощуванні льону, втрату традиційних ринків збуту. Також негативно вплинула на галузь і катастрофа на Чорнобильській АЕС, що призвело через радіоактивне забруднення до зменшення посівних площ в традиційних регіонах льоносіяння.

В результаті, посіви льону-довгунця скоротилися від 127 тис. га (1993 р.) до 23,6 тис. га у 2005 р. Через зниження валових зборів волокна переробна потужність заводів використовується лише на 10-20 %. При постійному зростанні виробничих витрат собівартість волокна за незначних обсягах виробництва перевищила його реалізаційну ціну, що призвело до збитковості льонозаводів і занепаду галузі.

3. Через стабільно високий попит на льоноволокно у світі останніми роками його виробники в Україні більше орієнтується на експорт через неплатоспроможність споживачів внутрішнього ринку, насамперед Житомирського і Рівненського льонокомбінатів. Встановлено, що у 1996 р. експорт льоноволокна становив 52 %, а у 2002-2005 рр. експортувалося близько 90 % загального обсягу виробництва. Водночас в Україну щорічно імпортується близько7 млн. м2 лляних тканин. Така