МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. Богомольця

МЄДВЄДЄВА МАРИНА БОРИСІВНА

УДК 616.314-002.4-036.4-036.22-07-08

ПОШИРЕНІСТЬ ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ГОСТРОГО ПОЧАТКОВОГО КАРІЄСУ, СУЧАСНІ МЕТОДИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

14.01.22. – стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі терапевтичної стоматології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор БОРИСЕНКО Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор ДЄНЬГА Оксана Василівна, Інститут стоматології АМН України, відділ стоматології дитячого віку і ортодонтії, завідувачка

Кандидат медичних наук, доцент ПАРПАЛЕЙ Катерина Анатоліївна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, кафедра стоматології дитячого віку, доцент

Провідна установа:

Українська медична стоматологічна академія МОЗ України (м. Полтава)

Захист дисертації відбудеться “ 15 ” червня 2006 р. о 13:30 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, б. 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця за адресою:

03057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, б. 1, стоматологічний корпус.

Автореферат розісланий “ 14 ” квітня 2006 р.

Учений секретар

cпеціалізованої вченої ради,

доцент О. І. Остапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Карієс є найпоширенішим захворюванням людини, на нього страждає до 92-98% населення України (К. М. Косенко, 1994; О. В. Дєньга, 1996; Г. Ф. Білоклицька та співав., 1999; Р. В. Казакова, 1999; А. В. Борисенко, ; F. Manji, O. Fejerskov, 1994; W. Kunzel, 2001).

Особливу увагу спеціалістів привертає рання стадія розвитку каріозного процесу – гострий початковий карієс. На цій стадії втрата мінеральних речовин у емалі може бути оборотним процесом, і подальший розвиток карієсу можна зупинити шляхом ремінералізації емалі (Л. М. Лукиных, 1997, 1999; И. Л. Горбунова, 2000; В. К. Леонтьев, 2002; J. R. Mellberg, J. Blake-Haskins, I. D. Petrou, N. E. Grote, 2001).

У лікуванні та профілактиці вогнищ демінералізації на сьогодні віддають перевагу місцевій ремінералізуючий терапії. У якості ремінералізуючих засобів використовують препарати фтору, кальцію та різні їх комбінації (Л. О. Хоменко, 1993; З. Д. Хейнце, 1998; С. Д. Арутюнов, 2003; К. А. Парпалей, Н. О. Савичук, 2004; T. Marthaler, 1994; A. N. Blinkhorn, R. M. Davies, 1996). Але при цьому часто недооцінюють роль загальних факторів у патогенезі карієсу.

Дія лікувальних заходів при гострому початковому карієсі повинна бути спрямована не тільки на відновлення втрати мінеральних речовин в емалі ззовні, а насамперед, на усунення факторів, які можуть сприяти демінералізації. Тобто, йдеться про диференційований вибір засобів індивідуальної гігієни та посилення ремінералізуючих властивостей ротової рідини. У цьому напрямку перспективним є ендогенне застосування препаратів кальцію третього покоління. Вони містять солі кальцію, мікроелементи та вітамін Д3, що забезпечує високе засвоєння кальцію організмом. Це дає підстави очікувати на збільшення вмісту кальцію та мікроелементів у слині, що створить постійні умови для ремінералізації емалі та збільшить її карієсрезистентність шляхом посилення ремінералізуючого потенціалу ротової рідини.

Проблемі лікування та профілактики гострого початкового карієсу присвячено багато робіт, але переважно всі вони стосуються дитячого віку. Недостатньо вивчена ця проблема за умов закінчення вторинної мінералізації, в осіб дорослого віку. У літературі недостатньо даних щодо розповсюдженості гострого початкового карієсу у дорослих. Оскільки у молодому віці проникність емалі є найвищою, вивчення поширеності та інтенсивності гострого початкового карієсу в осіб молодого віку та розробка ефективних методів його профілактики і лікування є актуальною проблемою сучасної терапевтичної стоматології.

Виходячи з цього, пошук шляхів підвищення ефективності лікування ранніх форм карієсу дозволить розробити комплексне лікування гострого початкового карієсу в осіб молодого віку, яке поєднує місцеве і загальне застосування препарату кальцію третього покоління та диференційований вибір засобів індивідуальної гігієни.

Зв’язок роботи з науковими роботами, планами, темами. Робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця „Клініко-експериментальне обґрунтування та розробка методів лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням препаратів природного походження вітчизняного виробництва та методів немедикаментозної терапії.” Номер держреєстрації 0100U003122-ін.

Здобувач є безпосереднім співвиконавцем фрагменту даної роботи.

Мета роботи: підвищення ефективності лікування гострого початкового карієсу в осіб молодого віку шляхом посилення процесів ремінералізації емалі, підвищення ремінералізуючих властивостей ротової рідини та запобігання переходу білих плям у каріозні порожнини на основі розробки комплексного способу лікування та профілактики гострого початкового карієсу.

Задачі дослідження:

1. Вивчити поширеність та інтенсивність гострого початкового карієсу в осіб молодого віку.

2. Вивчити стан гігієни порожнини рота в осіб молодого віку і дослідити взаємозв’язок між гігієною порожнини рота та інтенсивністю карієсу.

3. Дослідити антибактеріальні властивості ряду зубних паст із різними антибактеріальними складниками щодо мікроорганізмів зубного нальоту.

4. Обґрунтувати диференційований вибір засобів гігієни порожнини рота для осіб молодого віку із діагнозом гострого початкового карієсу на підставі мікробіологічного та клінічного дослідження різних зубних паст.

5. Визначити на основі біохімічних досліджень доцільність та ефективність ендогенного застосування препарату кальцію третього покоління Сунамолу-Лд3 для профілактики та лікування гострого початкового карієсу в осіб молодого віку.

6. На основі клініко-лабораторних досліджень визначити ефективність запропонованого способу комплексного лікування гострого початкового карієсу порівняно із традиційною терапією у найближчі та віддалені терміни спостережень.

Об’єкт дослідження: особи молодого віку (18-23 роки) із діагнозом гострого початкового карієсу, які мешкають у місті Києві.

Предмет дослідження: поширеність та інтенсивність гострого початкового карієсу в осіб молодого віку, протимікробні та ремінералізуючі властивості зубних паст, вплив препарату кальцію Сунамолу-Лд3 на процеси мінералізації при гострому початковому карієсі.

Методи досліджень: клінічні – клінічне обстеження осіб молодого віку з метою визначення стоматологічного статусу та стану гігієни порожнини рота; епідеміологічні – вивчення поширеності та інтенсивності гострого початкового карієсу в осіб молодого віку, які мешкають у місті Києві; мікробіологічні – дослідження мікроорганізмів зубної бляшки та впливу на них антибактеріальних компонентів зубних паст; біохімічні – вивчення змін показників мінерального обміну та ферментів, що беруть участь у процесах мінералізації, у ротовій рідині під впливом препарату кальцію Сунамолу-Лд3; статистичні – оцінка достовірності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті епідеміологічного дослідження визначена поширеність та інтенсивність гострого початкового карієсу в осіб молодого віку, які мешкають у місті Києві.

Розроблений диференційований підхід щодо вибору зубної пасти залежно від її антибактеріальної та мінералізуючої дії для раціональної гігієни порожнини рота в осіб із гострим початковим карієсом.

Біохімічними дослідженнями вперше доведена доцільність та ефективність ендогенного застосування препарату кальцію Сунамолу-Лд3 з метою підвищення ремінералізуючого потенціалу ротової рідини.

Вперше розроблений та апробований у клініці спосіб комплексного лікування гострого початкового карієсу в осіб молодого віку із загальним та місцевим застосуванням препарату кальцію Сунамолу-Лд3.

Встановлено, що застосування у комплексному лікуванні хворих на гострий початковий карієс препарату кальцію посилює процеси ремінералізації білих плям, запобігає їх переходу у каріозні порожнини, посилює ремінералізуючі властивості слини та підвищує карієсрезистентність емалі.

Показана висока клінічна ефективність препарату кальцію Сунамолу-Лд3 у лікуванні та профілактиці гострого початкового карієсу у найближчі та віддалені терміни спостережень.

Пріоритетність дисертаційних досліджень підтверджується Деклараційним патентом України № від 15 квітня 2004 року.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені принципи диференційованого вибору зубних паст з антибактеріальною та мінералізуючою дією для профілактики та лікування гострого початкового карієсу. Запропонований метод комплексного лікування гострого початкового карієсу в осіб молодого віку дозволяє досягти ремінералізації білих плям у 61,77%, зменшити перехід вогнищ демінералізації у каріозні порожнини, обмежити появу нових вогнищ демінералізації, підвищити карієсрезистентність емалі та посилити ремінералізуючі властивості ротової рідини.

Розроблений метод впроваджений у навчальний процес кафедри терапевтичної стоматології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, у практичну діяльність терапевтичного відділення стоматологічної клініки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, у стоматологічній поліклініці Дніпровського району м. Києва та у стоматологічному відділенні поліклініки № Деснянського району м. Києва.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто провела патентно – інформаційний пошук, вивчила та проаналізувала літературні джерела з обраної теми, здійснила клінічні та лабораторні дослідження, статистичну обробку отриманих даних, узагальнення та аналіз результатів, сформулювала наукові висновки та практичні рекомендації. Епідеміологічні дослідження були проведені в рамках освітньої програми “Місяць здорової посмішки разом з Колгейт” (2002). Клінічні дослідження та лікувальні заходи проведені у терапевтичному та фізіотерапевтичному відділеннях стоматологічної поліклініки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Лабораторні дослідження виконані на кафедрах біологічної хімії (завідувач кафедри професор Ю. І. Губський), мікробіології, вірусології та імунології (завідувач кафедри професор В. П. Широбоков) Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Автор висловлює щиру подяку співробітникам названих закладів за допомогу у виконанні досліджень..

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційних досліджень викладені на науково-практичних конференціях: „Наукова конференція студентів та молодих вчених НМУ” (Київ, 2002); ХХІ науково-практична конференція студентів та молодих вчених НМУ імені О. О. Богомольця „Актуальні проблеми сучасної стоматології” (Київ, 2003); науково-практична конференція „Епідеміологія основних стоматологічних захворювань” (Івано-Франківськ, 2004); міжнародна науково-практична конференція „Сучасні проблеми терапевтичної стоматології” присвячена пам’яті професора М. А. Кодоли і 40-річчю кафедри терапевтичної стоматології Інституту стоматології КМАПО (Київ, 2004); а також на ІІ з’їзді АСУ (Київ, 2005).

Дисертація апробована на засіданні кафедри терапевтичної стоматології та на засіданні апробаційної ради “Стоматологія” Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 12 наукових роботах, серед яких 6 – у спеціалізованих фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (з них 2 статті без співавторів), 5 – у вигляді тез наукових доповідей конференцій та з’їздів. Отриманий деклараційний патент України.

Обсяг та структура роботи. Загальний обсяг роботи становить 153 сторінки машинописного тексту. Основний текст дисертації викладений на 129 сторінках. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу і обговорення результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури. Робота ілюстрована 23 малюнками та 29 таблицями. Список літератури містить 212 джерел, із яких – 149 вітчизняних та 63 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи досліджень. Подані в роботі результати щодо поширеності та інтенсивності гострого початкового карієсу отримані при обстеженні 539 осіб віком 18 – 23 роки, які зверталися до стоматолога з метою санації та рекомендацій по гігієні порожнини рота. Із загальної кількості обстежених осіб (539 осіб) було відібрано 211 осіб (103 жінки та 108 чоловіків) із діагнозом гострого початкового карієсу, які були поділені на дві групи: 132 особи (356 вогнищ демінералізації) в основній та 79 (212 вогнищ демінералізації) – у контрольній. Всі обстежені були практично здорові.

З метою обґрунтування диференційованого вибору зубної пасти для профілактики та лікування гострого початкового карієсу було проведене комплексне (мікробіологічне, клінічне та біохімічне) дослідження ряду зубних паст із різними антибактеріальними речовинами: 1. “Bled-a-med” (триклозан); 2. “Pepsodent” (триклозан); 3. “Colgate” (триклозан); 4. “Aquafresh” (триклозан); 5. “Жемчуг новий тотал” (триклозан); 6. “Жемчуг фтор” (не містить сильнодіючих антисептиків); 7. “Биокон” (рослинні домішки: екстракт ромашки аптечної, екстракт календули лікарської та екстракт медичної п’явки); 8. “Lacalut fluor” (хлоргексидин).

Мікробіологічні дослідження проводили методом лунок (дифузійний метод) на 5% кров’яному агарі; при цьому чутливість карієсогенних мікроорганізмів зубної бляшки до антибактеріальних складників зубних паст визначали за зоною затримки їх росту (у міліметрах).

На підставі результатів мікробіологічного дослідження були відібрані дві зубні пасти: “Жемчуг новий тотал”, якою чистили зуби пацієнти основної групи, та “Жемчуг фтор”, яку використовували у контролі. Для досягнення доброго стану гігієни порожнини рота всім пацієнтам обох груп було проведене гігієнічне навчання з контрольованим чищенням зубів і постійним спостереженням протягом року. За динамікою стану гігієни стежили за допомогою гігієнічного індексу OHI-S (Green-Vermilion, 1964), який обчислювали під час першого огляду, через місяць, півроку та рік з початку випробування.

Мінералізуючі властивості зубних паст оцінювали на підставі річного спостереження за динамікою виявлених вогнищ демінералізації: кількість вогнищ демінералізації, які перетворилися на каріозні порожнини, обчислювали у відсотках – це характеризували, як показник Дк; кількість білих плям, в яких відбулися процеси ремінералізації, виражали у відсотках та характеризували, як показник Др; кількість виникнення нових білих плям емалі у процентному співвідношенні характеризували, як показник Дн; та кількість вогнищ демінералізації, які залишилися без змін, обчислювали у відсотках та характеризували, як показник Д. Направленість процесів мінералізації оцінювали за змінами інтенсивності забарвлення білих плям, які обчислювали у балах за стандартною 10-бальною шкалою (Л. О. Аксамит, 1978).

Про ефективність застосування зубних паст для профілактики та лікування гострого початкового карієсу судили на підставі змін інтенсивності, приросту інтенсивності (О. В. Удовицька, 2000) та редукції приросту карієсу (Е. Б. Сахарова, 1984) в основній та контрольній групах за рік.

Біохімічні дослідження були проведені з метою: по-перше, вивчення впливу контрольованої гігієни порожнини рота на мінералізуючі властивості ротової рідини, та, по-друге, обґрунтування доцільності та ефективності ендогенного лікування та профілактики гострого початкового карієсу за допомогою препарату кальцію Сунамолу-Лд3. Об`єктом біохімічних досліджень була ротова рідина, в якій визначали: вміст кальцію за методом А. Каркашова та Вічева (1968) у модифікації В. К. Леонтьєва та В. Б. Смирнової (1971); фосфору за методом Больца та Льюка у модифікації В. Д. Конвай, В. К. Леонтьєва, В. П. Бризгаліної (1972); коефіцієнт Ca/P; активність лужної фосфатази за методом Bessey et al. у модифікації Т. П. Вавилової (1990) та активність кислої фосфатази за методом Anderch et al. у модифікації для слини Т. П. Вавилової (1990). Для дослідження використовували набори “Лахема” (Чехія).

Результатом проведеного біохімічного дослідження стала клінічна апробація розробленого методу лікування та профілактики гострого початкового карієсу за допомогою Сунамолу-Лд3. Запропонований спосіб застосовували у 132 осіб основної групи: розчин Сунамолу-Лд3 у розведенні 1:10 вводили у тверді тканини зубів шляхом електрофорезу – по 5 сеансів з аноду і катоду та призначали препарат всередину по 5 мл на добу протягом місяця. У контрольній групі лікування проводили за традиційною методикою (електрофорез 10% розчину кальцію глюконату з аноду та 2% розчину натрію фториду з катоду). Курс лікування в обох групах повторювали через 6 місяців, рік та 18 місяців від початку лікування. В обох групах проводили контрольовану гігієну порожнини рота. Всі пацієнти чистили зуби пастою “Жемчуг новий тотал”, яка була обрана за результатами попередніх досліджень.

Динаміку процесів мінералізації характеризували за безпосередніми та віддаленими результатами (рік, 18 місяців та два роки) змін показників Дк, Др, Дн, Д; змін інтенсивності забарвлення вогнищ демінералізації; змін резистентності емалі та ремінералізуючої функції слини (тест клінічного визначення швидкості ремінералізації емалі за Т. Л. Рединовою та В. К. Леонтьєвим, 1982).

Про ефективність комплексного методу профілактики та лікування гострого початкового карієсу судили на підставі змін інтенсивності, приросту інтенсивності (О. В. Удовицька, 2000) та редукції приросту карієсу (Е. Б. Сахарова, 1984) в основній та контрольній групах через рік та через два роки.

Достовірність виявлених відмінностей оцінювали за критерієм Ст`юдента. Статистична обробка матеріалу проводилась згідно рекомендацій О. П. Мінцера, Б. Н. Угарова, В.В. Власова (1991).

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження свідчать, що в осіб молодого віку поширеність карієсу становить 93,69%, та лише 6,31% осіб мають інтактні зубні ряди (КПВ=0). Показник інтенсивності карієсу (індекс КПВ) в цілому серед всіх обстежених (539 осіб) має значення 5,52 ± 0,39. Окремі показники індексу КПВ серед жінок (287 осіб) та чоловіків (252 особи) складають, відповідно, 5,35 ± 0,46 та 5,82 ± 0,73. Таким чином, індекс КПВ у чоловіків вищий у 1,06 рази, ніж у жінок (P>0,05). Тобто, суттєвої статевої різниці в інтенсивності карієсу в осіб молодого віку не виявлено.

Гострий початковий карієс було виявлено у 211 осіб, що становить 39,15%. Причому, у жінок вогнища демінералізації виявлені у 103 осіб (35,88%), а у чоловіків – у 108 осіб (42,86%). В середньому серед всіх 211 осіб інтенсивність гострого початкового карієсу становить 2,69 ± 0,24. У жінок цей показник становить – 2,32 ± 0,18, а у чоловіків – 3,05 ± 0,21.

При структурному аналізі індексу OHI-S встановлено, що низький показник гігієнічного індексу та відповідно “добрий” стан гігієни порожнини рота зареєстровано лише у 78 осіб (14,47%); середнє значення індексу OHI-S та, відповідно, ”задовільний” стан гігієни зафіксовано у 195 осіб (36,18%); високий показник OHI-S (“незадовільна” гігієна) виявлено у 144 осіб (26,72%) та дуже високий індекс OHI-S (“погана” гігієна) виявлено у 122 осіб (22,63%). Причому, з’ясовано, що більшість досліджуваних осіб замало уваги приділяють гігієні бокових ділянок зубних рядів, не користуються інтердентальними засобами гігієни, чистять зуби до сніданку, роблять неправильні рухи зубною щіткою, рідко міняють зубні щітки та часто користуються відбілюючими зубними пастами.

Для кількісної оцінки впливу гігієни порожнини рота на перебіг карієсу була досліджена залежність між інтенсивністю карієсу (індекс КПВ) та станом гігієни порожнини рота (гігієнічний індекс OHI-S). Виявлено, що при “задовільному стані гігієни індекс КПВ збільшується лише у 1,21 рази (Р>0,05). При “незадовільній” гігієні індекс КПВ збільшується у 2,08 рази (Р<0,05). При “поганій” гігієні індекс КПВ збільшується у 3,92 рази (Р<0,05).

Враховуючи високі показники поширеності та інтенсивності карієсу, зокрема гострого початкового карієсу, пряму залежність між станом гігієни порожнини рота та інтенсивністю карієсу, доцільно у комплексному лікуванні провести гігієнічне навчання пацієнтів з цілеспрямованим підбором засобів індивідуальної гігієни та контрольованою чисткою зубів протягом року.

З метою обґрунтування диференційованого вибору зубної пасти для профілактики та лікування гострого початкового карієсу було проведене мікробіологічне дослідження ряду зубних паст із різними антибактеріальними компонентами. Мікробіологічне дослідження виявило, що найбільшу антибактеріальну активність мають зубні пасти з триклозаном. Причому, найбільше середнє значення зон затримки росту мікроорганізмів визначено у пасти “Colgate” – 27,5 мм. Зубні пасти “Blend-a-med”, “Aquafresh” та “Жемчуг новий тотал” мають дещо менші середні значення – 26,75 мм (Р>0,05), 26,5 мм (Р>0,05) та 26,25 мм (Р>0,05), відповідно. Найменше середнє значення зон затримки росту виявлено у пасти “Pepsodent” – 25,0 мм (Р>0,05). Відмінності між протимікробною активністю всіх паст з триклозаном несуттєві та статистично недостовірні. Тому для порівняння антибактеріальної активності зубних паст із триклозаном з пастами, що містять інші антибактеріальні складники, використовували середнє значення зон затримки росту мікроорганізмів для всіх паст з триклозаном. Цей показник склав – 26,4 мм.

Середнє значення зон затримки росту мікроорганізмів для “Lacalut fluor” становить 23,25 мм. Отже, зубна паста з хлоргексидином дещо поступається за антибактеріальною активністю зубним пастам із триклозаном: різниця становить 13,55% (Р=0,05). Менший показник зон затримки росту мікроорганізмів виявлено у зубної пасти із рослинними домішками: середнє значення для пасти “Биокон” становить 19,75 мм. Отже, антибактеріальна активність зубної пасти з рослинними домішками на 33, 67% (Р<0,05) менше за протимікробну активність зубної пасти з триклозаном та на 17,72% (Р<0,05) менше – зубної пасти із хлоргексидином.

Найменша антибактеріальна активність виявлена у зубної пасти “Жемчуг фтор”, яка була обрана, як контрольна. Середнє значення зон затримки росту для пасти “Жемчуг фтор” становить 9,8 мм. Протимікробна активність контрольної пасти у 2,7 рази менша за таку у паст з триклозаном (Р<0,001), у 2,4 рази менша, ніж у пасти з хлроргексидином (Р<0,001) та у 2 рази менша, ніж у пасти із рослинними домішками (Р<0,05).

Для вивчення впливу зубних паст на стан вогнищ демінералізації емалі була відібрана зубна паста з триклозаном, а саме “Жемчуг новий тотал”, оскільки зубні пасти із триклозаном мають вищу протимікробну активність серед всіх досліджених зубних паст. Для контролю була обрана зубна паста “Жемчуг фтор”, яка має найменшу антибактеріальну активність.

Оскільки триклозан є досить потужним антисептиком та похідним фенолів, існує можливість виникнення дисбактеріозу порожнини рота. Тому користування зубною пастою із триклозаном в осіб основної групи проводилось певним курсом: протягом місяця двічі з піврічним інтервалом, коли пацієнти користувалися пастою без потужних антисептиків. Контрольна група постійно користувалася пастою “Жемчуг фтор”.

Результати клінічного дослідження свідчать, що протягом року у пацієнтів обох груп відбувалися якісно однаково направлені процеси: поява нових вогнищ демінералізації та подальший розвиток тих вогнищ, що були виявлені раніше. Але інтенсивність цих змін в обох групах відрізнялася. У пацієнтів основної групи за рік появу нових вогнищ демінералізації діагностовано у 5,89% випадків (21 нове вогнище демінералізації). У контролі за рік кількість нових білих плям склала 8,96% (19 нових вогнищ демінералізації), що у 1,5 рази перевищує показники основної групи (P<0,05). Показник Дк за рік піднявся в основній групі до 22,75% (81 вогнище демінералізації, що перетворилися на каріозні порожнини) та у контролі – до 25,94% (55 вогнищ демінералізації, які перетворилися на каріозні порожнини), що у 1,14 вище за результати основної групи (P>0,05). Не зазнали змін протягом року (показник Д) – 77,25% (275) плям в основній групі та 74,06% (157) – у контрольній групі. В жодній групі не зафіксовано випадків ремінералізації білих плям: показник Др дорівнює нулю.

Приріст інтенсивності карієсу за рік в основній групі склав 0,61, а у контролі – 0,70 (P>0,05). Редукція приросту карієсу за рік складає 12,86%. Приріст інтенсивності вогнищ демінералізації за рік в основній групі склав 0,16, а у контролі – 0,24, що у 1,5 рази перевищує результат основної групи (P<0,05). Редукція приросту вогнищ демінералізації за рік склала 33,33%.

Біохімічне дослідження мінерального складу ротової рідини (вміст кальцію, фосфору, співвідношення кальцій/фосфор) та ферментів мінералізації (кисла та лужна фосфатази) не виявило суттєвих змін при контрольованій гігієні порожнини рота. Отже, дія зубної пасти переважно обмежується впливом на тверді тканини зубів і зубну бляшку та не впливає на ремінералізуючий потенціал слини.

На підставі отриманих результатів було вирішено у схемі лікування та профілактики гострого початкового карієсу обрати зубну пасту “Жемчуг новий тотал”.

З метою комплексного лікування та профілактики гострого початкового карієсу було обрано препарат кальцію природного походження „Сунамол-Лдз”, який виготовлений з яєчної шкарлупи. Вибір цього препарату кальцію обумовлений тим, що у його складі в якості джерела кальцію виступає кальцію карбонат, який відноситься до солей із високим вмістом кальцію: в 1 г кальцію карбонату міститься 400 мг елементарного кальцію; сіль карбонату кальцію знаходиться у дисоційованому стані завдяки підкисленості розчину, що обумовлює високе засвоєння кальцію. В 1 мл Сунамолу-Лд3 міститься до 100 мг елементарного кальцію. До складу препарату входять 27 мікроелементів. Окрім того, препарат містить вітамін Д3 у невеликій кількості (20 МО/мл), що виключає можливість його передозування. Сунамол-Лдз випускають у вигляді розчину, що дає можливість застосовувати його й для місцевої ремінералізуючої терапії (шляхом електрофорезу). Цей препарат виробляють вітчизняні виробники, він має низьку вартість, що також дуже важливо для доступності лікування та профілактики.

Для обґрунтування доцільності ендогенного лікування та профілактики гострого початкового карієсу за допомогою Сунамолу-Лд3 було проведене біохімічне дослідження мінерального складу ротової рідини (вміст кальцію, фосфору, співвідношення кальцій/фосфор) та ферментів мінералізації (кисла та лужна фосфатази) в осіб із гострим початковим карієсом до та після курсу прийому препарату. Контролем для зрушень значень показників мінерального обміну у слині в осіб з гострим початковим карієсом слугували результати біохімічного дослідження ротової рідини карієсрезистентних осіб.

Біохімічне дослідження показало, що в осіб з гострим початковим карієсом у порівнянні із карієсрезистентними особами у ротовій рідині у 1,4 рази нижчий вміст кальцію (P<0,05), у 1,5 рази вищий вміст фосфору (P<0,05), у 2,17 рази менший коефіцієнт Са/Р (P<0,01) та у 2,42 рази вища активність кислої фосфатази (Р<0,05); відмінності у показниках активності лужної фосфатази недостовірні. Такі дані свідчать про порушення процесів мінералізації та зрушення рівноваги демінералізація – ремінералізація у бік демінералізації у пацієнтів з гострим початковим карієсом.

Ендогенне застосування Сунамолу-Лд3 по 5 мл на добу курсом протягом місяця у пацієнтів з гострим початковим карієсом нормалізує показники мінерального обміну та ферментів мінералізації у ротовій рідині: збільшує вміст кальцію на 30,61% (P<0,05), знижує вміст фосфору на 30,90% (P<0,05), підвищує співвідношення Са/Р на 43,63% (P<0,05), знижує рівень активності кислої фосфатази на 64,61% (Р<0,05). Активність лужної фосфатази у ході лікування має тенденцію наближення до показників норми, проте ці зміни недостовірні. В цілому результати біохімічного дослідження свідчать про підвищення ремінералізуючих властивостей слини та відновлення процесів ремінералізації в осіб із гострим початковим карієсом після ендогенного лікування за допомогою Сунамолу-Лд3.

Наслідком біохімічного дослідження стала клінічна апробація комплексного методу лікування та профілактики гострого початкового карієсу. Запропонований метод лікування був застосований у 132 осіб основної групи за такою методикою: електрофорез розчину Сунамолу-Лд3 у розведенні 1:10 на всі зуби (по 5 сеансів з аноду і з катоду) та вживання препарату усередину по 5 мл один раз на добу протягом місяця. Ефективність розробленої методики вивчали у порівнянні із традиційною ремінералізуючою терапією: електрофорез 10% розчину кальцію глюконату з аноду та 2% розчину натрію фториду з катоду (по 5 сеансів). Курс лікування повторювали в обох групах через 6 місяців, рік та 18 місяців від початку лікування. В обох групах проводили контрольовану гігієну порожнини рота зубною пастою з триклозаном “Жемчуг новий тотал”.

Вже одразу після проведення 3 – 5 сеансів електрофорезу у пацієнтів основної групи при візуальній оцінці відмічено покращання стану вогнищ демінералізації: зникала матовість емалі, з’явився блиск, зменшився діаметр білих плям. Після закінчення 10 сеансів електрофорезу розчином Сунамолу-Лд3 відмічена позитивна динаміка вогнищ демінералізації, яку якісно можна оцінити за зменшенням інтенсивності забарвлення білих плям. В основній групі виявлено зменшення інтенсивності забарвлення білих плям емалі на 34,32%, що у 3,13 рази перевищує результат контрольної групи – 10,97% (Р<0,05).

Через місяць спостережень в основній групі показник Др становив 23,31%, що у 1,78 рази більше за результати контролю – 13,07% (Р<0,05). Значення Д дорівнювало 76,69% та 86,93% – в основній та контрольній групах, відповідно.

За рік в основній групі показник Др збільшився до 34,36%. У контрольній групі через рік показник Др становив 22,22%, що у 1,55 рази менше за результат основної групи (Р<0,05). Показник Д був приблизно рівним в обох групах та становив 56,39% та 54,25% – в основній та контрольній групах, відповідно. За перший рік спостережень також виявлено негативні результати: перехід білих плям у каріозні порожнини (Дк) та поява нових вогнищ демінералізації (Дн). Показник Дк становив 9,25% – в основній групі та 23,53% – у контролі. Тобто, перехід вогнищ демінералізації емалі у поверхневий карієс відбувався у 2,54 рази інтенсивніше у контрольній групі (Р<0,05). Нові вогнища демінералізації відмічені в основній групі у 9,69% випадках та у контролі – у 14,38% випадках. Отже, показник Дн в основній групі у 1,48 рази менший, ніж у контролі (Р<0,05).

Динаміка якісних змін вогнищ демінералізації протягом двох років в основній та контрольній групах представлена на рис. 1 та рис. 2, відповідно.

Через 18 місяців показник Др в основній групі становив 50,37% та у контролі – 29,52%. Це свідчить, що в основній групі ремінералізація відбувається у 1,71 рази інтенсивніше, ніж у контролі (Р<0,05). Кількість вогнищ демінералізації, що залишились без змін становила 49,63% та 70,48% – в основній та контрольній групах, відповідно. Тобто, в основній групі показник Д менший у 1,42 рази порівняно із контролем (Р<0,05). В обох групах не відмічено негативних результатів: показники Дк та Дн дорівнювали нулю.

Протягом другого року в основній групі процеси ремінералізації продовжуються, та через два роки показник Др становить 61,77%. У контрольній групі наприкінці дворічного терміну спостереження значення Др становить лише 29,73%. Таким чином, кількість білих плям емалі, в яких відбулася ремінералізація за два роки, в основній групі у 2,07 рази більше, ніж у контрольній (P<0,05). Показник Д поступово знижується протягом двох років та наприкінці спостережень становить 35,29% – в основній групі та 52,70% – у контролі, що у 1,49 рази більше, ніж в основній групі (Р<0,05).

Серед позитивних результатів (структура показника Др), які були наявні через 2 роки спостереження, виявили такий розподіл: на долю білих плям, які повністю зникли після лікування припадає 24,67% – в основній групі та 13,17% у контрольній, що у 1,87 рази менше за результат досліду (Р<0,05); кількість вогнищ демінералізації, які зменшили здатність поглинати барвник відрізняється лише на 8,5% (Р>0,05) та становить 57,21% та 65,72% – в основній та контрольній групах, відповідно; кількість вогнищ демінералізації, які набули темного забарвлення та перейшли у хронічну форму також не має суттєвих відмінностей та складає 18,12% в основній групі та 21,11% – у контролі (Р>0,05).

Значення Дн в основній групі протягом двох років знижується до 1,47%. А в контрольній групі через два роки показник Дн складає 5,40%, що у 3,67 рази більше за результат досліду (Р<0,05). Показник Дк через два роки зменшується порівняно із річними результатами: в основній групі – у 3,14 рази та у контролі – у 2,7 рази. Наприкінці другого року в основній групі показник Дк дорівнює 2,94%. У контролі через два роки показник Дк становить 17,57%, що у 5,9 рази більше за результат дослідної групи (Р<0,05).

Позитивну динаміку процесів мінералізації також підтверджують зміни інтенсивності забарвлення білих плям емалі: комплексна терапія гострого початкового карієсу через два роки спостережень дозволяє у 2,2 рази більше знизити інтенсивність поглинання барвника вогнищами демінералізації порівняно із традиційним лікуванням (Р<0,05).

Результати клінічної оцінки ремінералізуючої функції слини та карієспіддатливості емалі (тест клінічного визначення швидкості ремінералізації емалі) свідчать про значне підвищення процесів ремінералізації в основній групі: в цілому за два роки вдалося зменшити піддатливість емалі кислоті у 1,96 рази (Р<0,05) та збільшити ремінералізуючі властивості ротової рідини у 2,02 рази (Р<0,05). У контролі зафіксовано зменшення піддатливості емалі кислоті лише у 1,17 рази (Р>0,05) та збільшення ремінералізуючих властивостей ротової рідини лише у 1,23 рази (Р>0,05).

Приріст інтенсивності карієсу за першій рік спостережень в основній групі становив 0,16 ± 0,001, а у контрольній – 0,46 ± 0,003; тобто, приріст карієсу за перший рік у контрольній групі у 2,9 рази більший за приріст інтенсивності карієсу у дослідній групі (P<0,05). За другий рік приріст інтенсивності карієсу склав в основній групі 0,015 ± 0,002, а у контрольній – 0,16 ± 0,001. Отже, приріст карієсу за другий рік у контрольній групі в 10,6 рази перевищує приріст інтенсивності карієсу в основній групі (P<0,05). Редукція приросту карієсу за перший рік склала 65,22%, а за другий рік – 90,62%.

Приріст інтенсивності гострого початкового карієсу за першій рік в основній групі становив 0,17 ± 0,002, а у контрольній – 0,28 ± 0,001; тобто, приріст вогнищ демінералізації за перший рік у контрольній групі у 1,65 рази більший за приріст інтенсивності вогнищ демінералізації у дослідній групі (P<0,05). За другий рік приріст інтенсивності вогнищ демінералізації склав в основній групі 0,007 ± 0,001, а у контрольній – 0,05 ± 0,001. Отже, приріст вогнищ демінералізації за другий рік у контрольній групі в 7,14 рази перевищує приріст інтенсивності вогнищ демінералізації в основній групі (P<0,05). Редукція приросту вогнищ демінералізації склала за перший рік – 39,28% та за другий рік – 86,00%, що свідчить про високу ефективність запропонованого методу профілактики та лікування гострого початкового карієсу порівняно із традиційною терапією.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної задачі терапевтичної стоматології – підвищення ефективності лікування та профілактики гострого початкового карієсу за допомогою розробленого комплексного способу, який передбачає ендо- та екзогенне застосування препарату кальцію третього покоління і диференційований вибір засобів гігієни порожнини рота.

1. Поширеність карієсу в осіб 18-23 років є високою та становіть 93,69%. Поширеність гострого початкового карієсу складає 39,15%. Інтенсивність карієсу у обстежених дорівнює 5,52±0,34. Інтенсивність гострого початкового карієсу становить 2,69±0,24.

2. Встановлено, що інтенсивність карієсу має пряму залежність від стану гігієни порожнини рота: при значенні індексу OHI-S у межах 0-0,6 та 0,7-1,6 інтенсивність карієсу становить 2,58 та 3,12, відповідно. При значенні індексу OHI-S у межах 1,7-2,5 та більше 2,6 індекс КПВ дорівнює 5,36 та 10,11, відповідно.

3. Найбільшу антибактеріальну активність щодо карієсогенної мікрофлори зубного нальоту мають зубні пасти із триклозаном; зубні пасти з хлоргексидином, рослинними домішками та без антисептиків мають меншу антибактеріальну активність: на 11,93%, на 25,19% та 62,88%, відповідно.

4. Встановлений високий карієспрофілактичний ефект зубних паст із триклозаном (нові вогнища демінералізації емалі через рік в основній групі були діагностовані у 5,89% випадків, у контролі – у 8,96%).

5. Ендогенне застосування Сунамолу-Лд3 в осіб із гострим початковим карієсом дозволяє нормалізувати показники мінерального обміну та ферментів у ротовій рідині: підвищити рівень кальцію на 30,61%, знизити вміст фосфору на 30,91%, підвищити співвідношення Са/Р на 88,09% та знизити активність кислої фосфатази на 64,61%.

6. Запропонований комплексний метод профілактики та лікування гострого початкового карієсу, який передбачає ендо- та екзогенне використання препарату кальцію третього покоління, порівняно із традиційною методикою лікування дозволяє досягти ремінералізації крейдоподібних плям через місяць лікування у 23,31%, через рік у 34,36%, через 18 місяців у 50,37%, через 2 роки у 61,77%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Репета Е. Г., Лукашевич М. Б. Значение состояния гигиены полости рта в определении интенсивности кариеса и болезней пародонта // Вісник стоматології. – Одеса. - 2003. – №  (37). – С. 85-87. (Здобувачу належить виконання клінічної частини роботи, проведення аналізу результатів).

2. Гуржий Е. Г., Лукашевич М. Б. Микробиологические аспекты применения антибактериальных препаратов в составе зубных паст в профилактике и лечении начального кариеса // Современная стоматология. – Киев. - 2003. – № . – С. 133-135. (Здобувачу належать клінічні спостереження, їх узагальнення, мікробіологічні дослідження, аналіз, статистична обробка, формулювання висновків).

3. Лукашевич М. Б., Гуржий Е. Г. Роль индивидуальных средств гигиены полости рта “Colgate” в профилактике и лечении начальных форм кариеса // Современная стоматология. – Киев. - 2003. – № . – С. 127-128. (Здобувачу належить збір клінічного матеріалу, проведення аналізу результатів, статистична обробка).

4. Репета Е. Г., Лукашевич М. Б. Антибактериальный эффект триклозана в составе зубных паст // Вісник стоматології. – Одесса. - 2003. – № 2 (39). – С. 74-75. (Здобувачу належить виконання клінічної частини роботи, проведення мікробіологічних досліджень, узагальнення результатів).

5. Лукашевич М. Б. Епідеміологія гострого початкового карієсу в осіб молодого віку // Галицький лікарський вісник. – 2004. – Т. 11. – № . – С. 143-144.

6. Лукашевич М. Б. Препараты кальция III поколения в комплексном лечении и профилактике острого начального кариеса // Современная стоматология. – Киев. - 2005. – № 1 – С. 40-42.

7. Борисенко А. В., Лукашевич М. Б., Молюк Є. Д. Спосіб лікування гострого початкового карієсу. Деклараційний патент України на винахід № А. Заявлено 24.10.2003 р. (№ ). Опубліковано 15.04.04 р. – Бюл. № . (Здобувачу належить запропонування ідеї, визначення прототипів, проведення клінічної апробації запропонованого способу).

8. Гуржій О. Г., Лукашевич М. Б. Мікробіологічне обґрунтування вибору зубних паст для профілактики та лікування початкового карієсу // Тези