ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Пампуха Лідія Олександрівна

УДК 159.922.1:316.473

ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ В СТРУКТУРІ РОЛЬОВОГО КОНФЛІКТУ

ЖІНКИ-КЕРІВНИКА

Спеціальність 19.00.05-соціальна психологія,

психологія соціальної роботи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

психологічних наук

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті ім. В.Даля МОН України (м. Луганськ)

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія

Віталіївна, завідувачка кафедри психології Східноукраїнського

національного університету імені Володимира Даля МОН

України (м. Луганськ)

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника МОН

України ,м. Івано-Франківськ,

завідувач кафедри соціальної політології

кандидат психологічних наук, старший науковий

співробітник

Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр практичної

психології та соціальної роботи АПН України, директор

Провідна установа Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень

Захист відбудеться 27 вересня 2006р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розіслано 26 серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої Ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

За умов сучасної трансформації суспільства відбувається подальша зміна гендерних стереотипів та гендерних ролей. Усе більше жінок відмовляються від традиційно приписаних їм гендерних ролей і опановують нові соціальні сфери й відповідні соціальні ролі. Складність ситуації для жінки полягає тут у необхідності поєднання різних статеворольових моделей поведінки. Різні аспекти проблеми формування, розвитку та функціонування особистості жінки виступали предметом дослідження в рамках різних теоретичних, психологічних та соціологічних підходів. У рамках вивчення психології працюючої жінки як предмет дослідження виступали окремі аспекти ділової поведінки жінок - підприємців, керівників, учасниць суспільних рухів (А.Е.Чирікова, М.В.Колмакова та ін.).

У зв'язку з актуальністю і практичною спрямованістю рольовий конфлікт працюючої жінки є предметом дослідження вітчизняних і закордонних вчених. Традиційне трактування рольового конфлікту працюючої жінки пов'язане з ототожненням його зі стресом або депресією (Г.М.Андрєєва, Н.Н.Богомолова., А.М.Гомелаурі, Н.С.Корабльова, Л.А.Петровська, А.Ф.Плахотний, В.В.Столін, Ньюком, Фестингер).

У науковій літературі представлено різноманітні підходи до розробки теоретичної моделі особистості керівника. Аналіз особистості керівника здійснювався з позицій колекційного підходу, що базується на уявленнях про володіння керівником особливими особистісними якостями, які здатні забезпечувати успішність управлінської діяльності. Найбільш повно цей підхід реалізовано в роботах Ф.Генова, О.В.Горлова, А.Л.Журавльова, О.І.Кітова, В.Л.Марищук, Г.А.Нефедова, А.М.Омарова. Близьким за змістом є конкурентний підхід, який припускає наявність у керівника особливих особистісних властивостей або певного рівня розвитку загальних властивостей (Е.Г.Молл, Е.С.Чучунова).

У ході практичної діяльності психологів сформувався парціальний підхід, який акцентує увагу на формування особистості керівника в процесі відпрацьовування операцій і дій, які включені в управлінську діяльність (А.М.Омаров).

Кібернетично-психологічний підхід знайшов своє втілення в аналізі систем керування і розглядає керівника як особу, що приймає рішення. Розробка цього підходу здійснена в роботах Б.Ф.Ломова, О.І.Галактіонова, Г.М.Зараковського, А.В.Філіппова.

Рефлексивно-ціннісний підхід вивчає особистість керівника через формування у нього рефлексивно-ціннісної концепції керування(С.М.Бєлозєров, Ю.Д.Красовський, О.І.Кітов, В.В.Шпаков).

Численні дослідження особистості керівника здійснені в рамках соціально-психологічного підходу (Ю.Н.Ємельянов, Р.Б.Гітельмахер, Д.П.Кайдалов, О.І.Кітов, А.Г.Ковальов, Б.Б.Коссов, І.С.Мангутов, Б.Д.Паригін, В.Ф.Рубахін, Е.І.Суїменко, Л.І.Уманський, А.В.Філіппов та ін).

Розвиток соціально-психологічного підходу до моделювання особистості та діяльності керівників сприяв виникненню ситуаційно-комплексного (А.В.Філіппов), факторного (Р.Л.Кричевський, А.В.Маліновський, А.В.Маржине, М.М.Рижак, С.С.Фролов, Е.П.Утлик), функціонального (А.Л.Журавльов, А.М.Ковальов, К.К.Платонов, Н.В.Шорохова) та іміджевого (А.А.Романов, І.А.Федоров, А.А.Ходирєв, В.М.Шепель) підходів.

В умовах зміни форм власності відбувається інтенсивне формування економіко-психологічного підходу до вивчення психологічних закономірностей економічної поведінки різних типів керівників (Е.Д.Дорофєєв, А.Л.Журавльов, М.В.Кирюхін, М.А.Кисельов, М.Е.Колесніков, С.А.Матощук, В.П.Позняков Є.Н.Сиващенко, В.А.Сумарокова, В.А.Хащенко).

Акмеологічний підхід націлений на розробку професіограм різних типів керівників, психолого-акмеологичної моделі формування професійної самосвідомості особистості керівника. (Є.О.Климов, А.К.Маркова, О.В.Москаленко).

Проте, слід зазначити, що, попри численні дослідження особистості й діяльності керівника, з одного боку, та гендерних стереотипів і рольових внутрішньособистістних конфліктів, з іншого боку, поза увагою дослідників залишаються гендерні аспекти рольового конфлікту керівників. Проведений аналіз підтверджує необхідність теоретико-методологічного осмислення детермінант внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника та визначення ролі гендерних стереотипів у структурі рольового конфлікту керівника.

Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, наша увага в цій роботі зосереджена на дослідженні особливостей рольових конфліктів жінок, які обіймають керівні посади середньої ланки управління бізнесом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень кафедри психології Східноукраїнського національного університету імені В.Даля і є складовою дослідницької теми “Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується”. Номер держреєстрації ГН – 27-02 №0102 U002220.

Об’єкт дослідження – внутрішньоособистісний рольовий конфлікт жінки-керівника.

Предмет дослідження – гендерні стереотипи як складові внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника.

Мета дослідження – науково обґрунтувати й емпірично визначити місце та значення гендерних стереотипів у структурі внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника. У своїх припущеннях ми виходили з гіпотези, що ступінь засвоєння гендерних стереотипів стосовно сімейних та позитивних ролей позитивно пов`язаний з конфліктністю, інтенсивність якої визначається мірою расходження “Я”- реального та “Я”- ідеального.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези були поставленні такі завдання дослідження:

1. - провести теоретичний аналіз досліджень, присвячених проблемі рольового конфлікту працюючих жінок;

2. - визначити зміст та параметри когнітивної та емоційної складових внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника;

3. - дослідити особливості стереотипізації та зміст сучасних гендерних стереотипів у жінок-керівників;

4. - з’ясувати місце та значення гендерних стереотипів у структурі рольового конфлікту жінки-керівника;

5. - визначити шляхи подолання рольового конфлікту жінки-керівника засобами корекції гендерних стереотипів.

Методологічною і теоретичною базою дослідження є:

- системний, особистісний та культурно-історичний підходи, а також принципи системності, розвитку, єдності зовнішнього і внутрішнього;

- фундаментальні положення про структуру особистості та її зв’язок із діяльністю (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн);

- дослідження в галузі психології статі та гендерних стереотипів (Ю.Є.Альошина, А.Беком, С.Бем, В.О.Васютинський, О.Вейнінгер, А.С.Волович, В.О.Геодакян, Т.С.Говорун, Д.М.Ісаєв, В.М.Каган, І.С.Кон, О.С.Кочерян, В.Кришталь, З.Фрейд, К.Хорні, Е.Еріксон, Д.Таннен та ін.);

- дослідження в галузі конфліктології (А.Бандура, К.Томас, Д.Г.Скотт, О.Г.Антонова-Ткаченко, О.Л.Анцупов, О.М.Бандурка, З.І.Білоусова, Б.Е.Бойко, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломинський, Г.В.Ложкін, М.І.Пірен, Т.М.Титаренко, Р.Х.Шакуров).

Методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, бесіда, анкетування, тестування, самооцінювання; статистичні методи обробки даних. Для статистичної обробки використовувався пакет статистичних програм SPSS for Windows.

Наукова новизна дослідження: в результаті емпіричного дослідження доведено, що гендерні стереотипи є структурними компонентами внутрішньоособистісного рольового конфлікту і їх параметри пов’язані зі ступенем вияву внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника.

Показано, що подолання рольового конфлікту жінки-керівника можливе засобами корекції гендерних стереотипів.

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні знань про структуру та чинники внутрішньоособистісного конфлікту. Результати дослідження доповнюють уявлення про гендерні стереотипи та особливості їх функціонування у різних сферах життєдіяльності. З’ясовано зміст та параметри когнітивної та емоційної складових внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника. Розкрито зміст сучасних гендерних стереотипів у жінок керівників.

Практичне значення дослідження: встановлені факти і сформульовані на їх основі висновки можуть бути використані:

- науковцями для подальшої розробки гендерного підходу в дослідженнях рольових конфліктів;

- викладачами для вдосконалення програм з гендерної психології та соціології, соціальної психології;

- отриману інформацію можна використовувати для прогнозування вираженості рольового конфлікту шляхом діагностування ступеня засвоєння гендерних стереотипів;

- дані дослідження можуть бути використані у психокорекційній роботі з працюючими жінками.

На основі встановлених фактів можуть бути розроблені нові методики та програми психокорекційної роботи з подолання внутрішньоособистістних конфліктів, детермінованих гендерними стереотипами.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується:

- методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій;

- використанням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження;

- поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних;

- застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних;

- репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати емпіричного дослідження доповідались на засіданнях кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля, на Міжнародних науково-практичних конференціях “Соціально-економічні та психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (м.Луганськ, 2001 – 2005 рр.), на Другій міжнародній науковій конференції “Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (м.Донецьк, 25 жовтня 2002 р.), на конференції молодих вчених “Проблема особистості в суспільній науці: результати та перспективи досліджень” (м.Київ, 2004 р.), на ІV Міжнародній конференції молодих вчених “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (м.Київ, 28 жовтня 2004 р.); на науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми гендерної стратифікації суспільства” (м.Луганськ, червень 2004 р.); на науково-практичній конференції “Університет і регіони” (м.Луганськ, 16 –17 листопада 2004 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 4 одноосібних публікаціях. Роботи опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою дослідження і складаються зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінка. Текст дисертації містить: таблиць 26, гістограм 5, графіків 3. Список використаних джерел складається з 198 найменувань.

основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, методологічну основу і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі роботи “Теоретико- методологічні засади вивчення рольових конфліктів”- висвітлюються основні підходи до проблеми дослідження у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Розкривається психологічний зміст таких понять як стереотипи, гендерні стереотипи, внутрішньо особистісний конфлікт, соціальна роль. Визначаються та обґрунтовуються теоретичні засади дослідження внутрішньоособистісного рольового конфлікту, значення гендерних стереотипів у виникненні та розгортанні внутрішньоособистісного рольового конфлікту; окреслюються шляхи подальшої розробки проблеми та конкретизуються завдання емпіричного дослідження.

Загальнотеоретичне вивчення феномену внутрішньособистісного рольового конфлікту в соціальній психології не набуло широкого розвитку, і, в основному, представлено нечисленними роботами, написаними ще в 50-60-і роки, що ґрунтуються, як правило, на здоровому глузді. Описані в літературі дослідження внутрішньо особистісної конфліктності носять фрагментарний характер (Р.Лінтон, Х.Маузер, Дж.Г.Мід, Р.Мер тон, Дж.Морено, Н.Камерон, Р.Парк, Т.Сарбін). З іншого боку, існує велика кількість прикладних досліджень певних випадків міжрольового конфлікту особистості (У.Гуд, Н.Гросс, А.Макічерна, У.Мейсон Т.Ньюком ).

Невиконання норм і вимог соціальної ролі, внутрішня суперечливість “індивідуальної рольової концепції”, складність одночасного виконання багатьох ролей може спричинити виникнення рольового внутрішньоособистісного конфлікту. Згідно цього рольовий конфлікт визначають як ситуацію, у якій індивід, що займає певний статус, зіштовхується з несумісними рольовими очікуваннями і не в змозі виконувати вимоги ролей (Ф.Ю.Василюк, М.Л.Гомелаурі, E.Гофман, О.О.Донченко, І.С.Кон, Т.М.Титаренко, Ю.М.Юрлов).

Рольовий конфлікт виникає коли дві або більш потреби, тенденції, ролі є несумісними. Конфлікт виникає у випадку, коли ролі, що виконуються особистістю і прийняті нею, сприймаються як значущі і стосовно них діють взаємовиключні соціальні очікування (В.П.Галицький, Е.Ф.Зеєр, Г.В.Ложкін, Т.Ю.Шевченко, С.Б.Кузікова, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва, О.Ф.Феденко).

Виконання великої кількості різних ролей автоматично не призводить до виникнення рольового конфлікту. Вимоги ролей професійної і сімейної сфери досить суперечливі, але це також не є безумовною причиною виникнення рольового конфлікту працюючої заміжньої жінки. Важливою є не кількість ролей, які виконує жінка, а її ставлення до цих ролей, вміння розставити пріоритети. Рольовий конфлікт не є неминучим, якщо жінка знайде свою стратегію комбінування ролей.

В науковій літературі виділяють три типи конфліктів між роботою і родиною: конфлікт пов’язаний з браком часу; “конфлікт напруженості”, що виникає через перенесення напруги з робочої сфери в сімейну або навпаки; “поведінковий конфлікт”, що спричинений відмінністю моделей поведінки на роботі і вдома (С.Агассі, С.Агассі, В.Берга, Л.А.Васюніна, З.А.Хоткіна ).

Ступінь гостроти і глибини рольових конфліктів залежить від строгості рольових вимог. Чим більш жорстко визначені вимоги ролей і чим більш регламентованим є їх дотримання, тим важче ухилятися від виконання цих вимог, і тим імовірніше те, що ці ролі можуть викликати рольовий конфлікт (Ю.Е.Альошиної, С.І.Голод, О.Б.Груздевої, О.Дудченко, І.Ф.Дементьєвої, О.В.Лекторської, А.Г.Харчева, Л.Ясної).

Аналіз досліджень професійної ролі у вітчизняній і зарубіжній соціальній психології показав що чіткого визначення професійної ролі не існує. Більшість авторів відзначають детермінацію професійної ролі суспільно необхідною діяльністю й об'єктивними виробничими відносинами. Ступінь однозначності виконання ролі залежить від змісту професійної діяльності. Виконання одних професійних ролей обумовлено чітким дотриманням прийнятих правил, інструкцій, стандартів. Інші професії не вимагають від працівника настільки однозначного алгоритму поведінки. У цьому випадку рольові очікування і рольова поведінка мають велику ступінь невизначеності.

Для успішності професійної діяльності індивіда важливе значення мають умови, що впливають на сприйняття і виконання індивідом професійної ролі. До таких умов відносять: знання ролі, тобто уявлення про права й обов'язки, пов'язані з роллю; вміння її виконувати та її інтеріоризація. Відсутність хоча б однієї з цих умов при формуванні рольової поведінки може спричинити рольовий конфлікт (В.Г.Афанасьєв, Е.С.Кузьмін, Б.Д.Паригін, О.Л.Свенцицький, Р.Х.Шакуров).

Поняття сімейної ролі розглядається в рамках родини як соціального інституту і співвідноситься з поняттями функцій і структури родини. Поняття сімейної ролі розкривається через опис набору діяльностей по виконанню сімейних функцій.

Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що детермінантами внутрішньоособистісного рольового конфлікту більшість дослідників вважають зовнішні фактори, натомість, розглядаючи внутрішні чинники, автори схильні визначати їх через ефективність подолання або попередження конфлікту. В той же час, поза увагою дослідників залишаються характер, зміст та ступінь інтеріоризації гендерних стереотипів, як факторів внутрішньої конфліктності особистості.

У другому розділі - “Організація та методичне забезпечення емпіричного дослідження” - аналізуються методичні аспекти вивчення внутрішньоособистісних конфліктів та гендерних стереотипів, розглядаються конкретні психодіагностичні методики, обґрунтовується схема емпіричного дослідження за темою роботи, описується процедура дослідження і вибірка.

Ми розглядаємо внутрішньоособистісний рольовий конфлікт як складне багатокомпонентне утворення. Запропонований підхід вимагає емпіричного дослідження, з одного боку, суб’єктивної оцінки жінкою себе і своєї життєвої ситуації, а з іншого - об’єктивного аналізу конфліктогенної ситуації та спричинених нею особистісних дисгармоній. Відповідно до завдань дослідження, нами була розроблена комплексна програма дослідження, позбавлена елементів еклектизму і адекватна поставленій меті.

Конкретне соціально-психологічне дослідження особистісних і соціально-психологічних детермінант сполучення професіональних і сімейних ролей жінками керівниками, проведено автором на підприємствах малого бізнесу і державних підприємствах міст Києва і Луганська.

Дослідження проводилося у 2001 - 2004 роках і складалося з чотирьох етапів.

На першому етапі були сформульовані тема, мета, завдання і гіпотеза дослідження, розроблена його програма, намічені основні етапи, обрані методи отримання інформації й обробки результатів, здійснено аналіз теоретичних основ проблеми професійних, сімейних ролей і їх поєднання. Також перший етап був присвячений теоретичному вивченню проблеми рольового конфлікту, вивченню підходів, типів, стратегій вирішення рольового конфлікту; виявленню труднощів і протиріч ефективного поєднання жінкою сімейних та професійних ролей, вивченню сучасних гендерних стереотипів та їх місця в структурі рольового конфлікту жінки; розробці моделі зниження ступеня рольового конфлікту шляхом корекції гендерних стереотипів.

На другому етапі (емпіричне дослідження), за допомогою обраних методик, були визначені: структурні та змістовні особливості прототипних образів-типажів заміжніх жінок-керівників; визначені структурні компоненти рольового конфлікту: когнітивний компонент, як сукупність уявлень про сімейні та професійні ролі; афективний компонент, як переважання емоцій стосовно власного життя та особистості; суб’єктивний компонент, як поєднання когнітивного та афективного компонентів.

Третій етап був присвячений аналізу отриманих результатів і пошуку інтерпретаційних схем ролі гендерних стереотипів у структурі внутрішньоособистісного рольового конфлікту заміжньої жінки-керівника, яка має дітей.

На четвертому етапі була розроблена та апробована програма подолання внутрішньоособистісного рольового конфлікту шляхом корекції гендерних стереотипів. Змістом програми подолання рольового конфлікту стала робота, спрямована: на усвідомлення особливостей генезису та функціонування гендерних стереотипів; на усвідомлення власної “Я”-концепції шляхом засвоєння рефлексивних прийомів та засвоєння навичок цілепокладання та цілеспрямованого планування проміжних та стратегічних життєвих цілей, на формування вміння свідомо обирати адекватні методи та засоби досягнення поставлених цілей. Методом психокорекційної роботи був обраний соціально-психологічний тренінг (СПТ). По закінченні психокорекційної роботи був зроблений контрольний діагностичний зріз результатів.

Характеристика вибірки: У дослідженні взяли участь 110 заміжніх жінок-керівників середньої ланки управління державних і недержавних підприємств та установ: Дніпровська районна у м.Києві Державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва, Відкрите акціонерне товариство і Акціонерна компанія “Київводоканал”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма Проксен”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Парк-Сервіс”.

Середній вік респонденток - 36 років (діапазон - від 26 до 48 років). Середній стаж подружнього життя – 11 років (від 2,6 до 19,1 років). Середня кількість дітей –

1,4 (від 1 до 3 дітей).Середній стаж керівної роботи – 8,2 роки (від 2,3 до 5 років). Такі обмеження були запропоновані нами свідомо. Ми припускали, що протягом такого терміну роботи на керівній посаді людина спроможна опанувати всю сукупність посадових обов’язків і в той же час, мати сформований внутрішньоособистісний рольовий конфлікт.

Програма емпіричного дослідження передбачала вивчення змістовних компонентів внутрішньоособистісного рольового конфлікту, з одного боку, а, з іншого боку, вивчення гендерних стереотипів. Добираючи методики дослідження, ми керувалися передусім концептуальною обумовленістю методу, а також критеріями високої валідності та надійності, які забезпечувались добором методик, спрямованих на одержання якісних та кількісних характеристик внутрішньоособистісного рольового конфлікту.

Теоретичний аналіз та загальна методологічна база соціальної психології дозволили обрати в якості адекватних емпіричних референтів внутрішньоособистісного рольового конфлікту типи міжособистісної взаємодії, модальності самоставлень, рівень тривоги, конгруентність власного “Я”.

Додатковим елементом четвертого етапу дослідження стало проведення психокорекційної роботи з подальшою діагностикою та порівнянням результатів отриманих до і після корекції. Основною процедурою психокорекції був обраний соціально-психологічний тренінг, спрямований на корекцію гендерних стереотипів та інтеграцію “Я”-образів у єдину несуперечливу систему.

У третьому розділі - “Зміст та результати емпіричного дослідження гендерних стереотипів у структурі внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника”- здійснюється кількісний та якісний аналіз здобутих даних: інтерпретуються результати емпіричного дослідження гендерних стереотипів; розроблено методологічні засади і процедуру психокорекційної роботи подолання внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінок керівників; подано та проаналізовано результати роботи спрямованої на подолання внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінок-керівників.

Результатом емпіричного етапу дослідження стали нові уявлення про особливості структури внутрішньоособистісного рольового конфлікту заміжньої жінки-керівника, відокремлення його основних компонентів з визначенням місця кожного з них у його структурі. Також важливою частиною в дослідженні було визначення місця гендерних стереотипів у структурі внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника. Були знайдені змістовні характеристики гендерних стереотипів жінок керівників та визначені осі стереотипізації. В результаті здійснених узагальнень була розроблена комплексна програма діагностики і подолання внутрішньоособистісного конфлікту жінки-керівника.

Оцінка когнітивного компоненту проводилася за допомогою опитувальника О.О.Гавриліці - “Рольова ієрархія”, методики діагностики міжособистісних стосунків (ДМС). Афективний компонент досліджувався за допомогою методу кольорових виборів (МКВ) – визначався ступінь тривоги, показником якої є кількість основних кольорів, які займають 6-е, 7-е, 8-е місця та додаткових, які займають 1-е, 2-е, 3-е місця. Структура методики Пантелєєва дозволяє визначити різні аспекти внутрішньоособистісного рольового конфлікту.

Для визначення інтегративних показників внутрішньоособистісного рольового конфлікту отримані, по кожній з методик, результати були зведені в єдину матрицю. Кожній жінці було надано порядковий номер. За результатами факторного аналізу виокремились фактори, інтерпретація яких дозволяє визначитись із сутнісним наповненням внутрішньоособистісного рольового конфлікту заміжньої жінки-керівника. В результаті факторного аналізу було виділено два фактори, які описали 76,3 відсотка загальної дисперсії (47 і 29,3 % вкладів відповідно). Проаналізувавши зміст значущих дескрипторів факторів, ми назвали їх “Чинники внутрішньоособистісного рольового конфлікту” (1-й фактор) та “Інтегративний показник внутрішньоособистісного рольового конфлікту” (2-й фактор). Виокремленні фактори, які описують визначальні компоненти внутрішньоособистісного рольового конфлікту та його структуру, дають уявлення про місце кожного з компонентів у загальній структурі конфлікту.

До першого фактору увійшли дескриптори, які описують типи міжособистісних стосунків, причому, найбільш навантаженими виявилися залежний-слухняний та співпрацюючий-конвенційний. В той же час, незалежно-домінуючий тип хоча й має високий показник, але навантажує фактор негативним змістом. Обрані для дослідження модальності самоставлення “віддзеркалене самоставлення”, “самоприйняття” та “самозвинувачення” також мають високі показники, але спрямовані вони протилежно.

Другий фактор став підставою для визначення рівня внутрішньоособистісного рольового конфлікту у респонденток. Виокремлено чотири основних показники внутрішньоособистісного рольового конфлікту – різниця між “Я”-реальним і “Я”-актуальним, рівень тривоги, внутрішня конфліктність, “сумарний показник рольового конфлікту”. Спираючись на визначальні дескриптори другого фактора, за допомогою процедури кластерного аналізу, ми виокремили три групи жінок з різним ступенем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту. Результати наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Середні значення парціальних складових інтегративного показника внутрішньоособистісного рольового конфлікту

(у виділених групах)

Парціальні складові | Середні значення в групах (в балах)

1-а група | 2-а група | 3-а група

Різниця між “Я”-реальним і “Я”-актуальним | 2,84 | 6,89 | 5,09

Рівень тривоги | 2,43 | 6,78 | 4,95

“Внутрішня конфліктність” | 5,36 | 8,63 | 7,23

“Сумарний показник рольового конфлікту” | 27,26 | 47,0 | 36,58

До першої групи (перший кластер) увійшли 46 респонденток, які характеризуються низьким рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту. До другої групи (другий кластер,) увійшли 19 респонденток з високим рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту. До третьої групи (третій кластер) увійшло 65 респонденток, чий рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту можна визначити як середній.

Поділивши загальну вибірку на три групи за допомогою процедури кластерного аналізу і визначивши в кожній з них рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту, ми поставили питання про змістовне наповнення отриманих кластерів. В процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється, перш за все, через певний тип міжособистісної взаємодії. Тому у першу чергу нас цікавило, як пов’язаний рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту з особливостями міжособистісних стосунків у респонденток. Для з’ясування загальних тенденцій ми визначали середньогрупові значення, а не індивідуальні показники кожної респондентки. Отримані результати засвідчили зв’язок між типом міжособистісних стосунків і рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту. Так, у більшості респонденток з низьким рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають незалежний-домінуючий, недовірливий-скептичний, відповідальний-щиросердний, владний-лідерський типи міжособистісних стосунків. У більшості респонденток з низьким рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають неконформні тенденції у поведінці, незалежність, прагнення лідерства та домінування, натомість, у меншої частини виражена схильність до компромісів, конгруентність та відповідальність у контактах з оточуючими. У більшості респонденток з високим рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають покірний-сором’язливий, залежний-слухняний, співпрацюючий-конвенційний, відповідальний-щиросердний типи міжособистісних стосунків. Вони визначають особистість з конформними тенденціями у поведінці, схильну підкорятися, невпевнену у собі, компромісну, конгруентну і відповідальну в контактах з оточуючими. У більшості респонденток з середнім рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають незалежний-домінуючий, владний-лідерський, залежний-слухняний, відповідальний-щиросердний типи поведінки.

При високому рівні вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту, тип міжособистісних стосунків, який переважає у жінки, відіграє значну роль. Натомість, при середньому рівні вираженості вказаного конфлікту тип міжособистісних стосунків не має вираженого детермінуючого впливу. Можна висунути припущення, що внутрішньоособистісний конфлікт, окрім типу міжособистісних стосунків, детермінується й іншими чинниками. Подальші етапи дослідження були спрямовані на пошук таких детермінуючих чинників та розкриття їх змістовного наповнення.

За результатами здійсненого факторного аналізу, окрім типів міжособистісних стосунків, такими чинниками можуть бути деякі модальності самоставлення: “віддзеркалене самоставлення”, “самоприйняття” та “самозвинувачення”, які мають високі факторні навантаження за першим фактором “детермінуючи чинники внутрішньоособистісного рольового конфлікту”.

Порівнявши середні значення модальностей у групах респонденток з різним рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту, ми з’ясували, що суттєвий вклад у виникнення та формування внутрішньоособистісного рольового конфлікту вносять модальності самоставлення - “віддзеркалене самоставлення”, “самоприйняття” та “самозвинувачення”. Причому, одночасне існування низьких значень за модальностями “віддзеркалене самоставлення” та “самоприйняття” і високих за модальністю “самозвинувачення” є підгруннтям для розгортання внутрішньоособистісної конфліктності.

Другий діагностичний етап передбачав діагностику рівня сформованості та ступеня засвоєння гендерних стереотипів респондентками.

Обираючи методику емпіричного вивчення гендерних стереотипів, ми дійшли висновку, що оптимальним є лінгво-семантичний рівень дослідження. У нашому дослідженні ми використали метод семантичного диференціалу, де дескрипторами виступали сучасні стереотипізовані приписи щодо прототипних ролей заміжньої жінки-керівника. В якості уніполярних семибальних шкал–дескрипторів використовувалися стереотипізовані приписи. Найбільш слушною та адекватною методикою створення власного тезаурусу семантичного диференціалу гендерних стереотипів жінок-керівників був аналіз характеристик поведінкових та особистісних особливостей заміжніх жінок керівників, відповідно до типових ролей: “Мати”, “Дружина”, “Професіонал”, “Керівник”, “Справжня жінка”. В результаті було складено банк тверджень, що охоплювали більшість аспектів зазначених ролей. До загального переліку увійшло 143 твердження. В подальшому на основі процедури кластерного аналізу список було скорочено до 30 тверджень.

Процедура дослідження передбачала оцінку респондентками прототипних ролей та образу власного “Я” за семибальною шкалою. Отриманий масив даних був опрацьований методом головних компонент з наступним “Varimax” - обертанням. Статистичний аналіз здійснювався за допомогою пакету Statistica. На основі аналізу змісту приписів із значущими факторними навантаженнями, а також їх стійкості при ротаціях, для подальшого аналізу було обрано трьохфакторне рішення.

В результаті факторного аналізу було виділено три фактори, які пояснюють відповідно 48,6, 22,9, 15,5 % вкладів у загальну дисперсію. До першого фактору увійшло чотирнадцять дескрипторів (рольових приписів). У відповідності зі змістом рольових приписів ми назвали цей фактор “відповідальність – безвідповідальність”. До другого фактору увійшло дев’ять дескрипторів (рольових приписів). У відповідності зі змістом рольових приписів ми назвали цей фактор “раціональність – ірраціональність”. До третього фактору увійшло сім дескрипторів (рольових приписів). У відповідності зі змістом рольових приписів ми назвали цей фактор “самодостатність –залежність”.

Згідно із завданнями нашого дослідження, наступним кроком стало вивчення ступеня засвоєння респондентками гендерних стереотипів-приписів. Стереотипи аналізувалися за традиційною схемою, до якої входять наступні характеристики:

Інтенсивність стереотипізації (І) – віддзеркалює ступінь стереотипного ефекту в атрибутивних процесах щодо зовнішнього об’єкта. У нашому дослідженні ми визначали інтенсивність окремого стереотипу (твердження-припису) та інтенсивність стереотипізації кожного з образів-типажів. Згідно з обраною системою оцінювання, максимальна кількість балів, яка може бути надана стереотипу, дорівнює 18, а найменша - 0. На основі цих граничних показників нами була побудована трирангова шкала для визначення інтенсивності стереотипізації образу.

Окремо також визначались інтенсивність стереотипізації за кожним з визначених векторів.

Процедура шкалювання інтенсивності стереотипізації за кожним вектором була такою ж, як при визначені всього стереотипу. Відповідно шкали для кожного вектора виглядають наступним чином:

Спрямованість (S) - загальне позитивне або негативне сприйняття об'єкта стереотипізації. Визначалася за змістом стереотипу (наявністю більшої або меншої кількості позитивних або негативних характеристик). У нашому дослідженні ми визначали спрямованість стереотипізації образів-типажів (загальну і за кожним вектором). Спрямованість визначається як знак суми балів (позитивний, негативний, нейтральний) наданих респонденткою образу-типажу за кожним з дескрипторів.

Одностайність (О) - ступінь узгодженості атрибуцій респонденток в приписуванні образу-типажу тих або інших характеристик. Показник одностайності збільшується зі зростанням інтенсивності стереотипізації образу-типажу окремою респонденткою. Отож, чим більш стереотипним є уявлення про певний образ-типаж тим менш різноманітними є приписи-твердження, які респондентки надають образам-типажам. У нашому дослідженні ми визначали одностайність атрибуцій стосовно образу-типажу як середньогрупову інтенсивність стереотипізації образів-типажів. Оцінка одностайності образу здійснювалась за шкалою, аналогічною шкалі для визначення інтенсивності стереотипізації образу.

В результаті застосування описаних процедур до емпіричних даних ми отримали результати, наведені у табл. 2. Вони свідчать про існування зв’язку між інтенсивністю стереотипізації та рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту

Значення інтенсивності стереотипів характеризують ставлення жінок-керівників до діяльності і до людей. Уявлення про вимоги діяльності стереотипізовані більшою мірою, ніж уявлення про міжособистісні стосунки.

Найбільша стереотипізація ролей, які повинна виконувати заміжня жінка- керівник відбувається за вектором “відповідальність – безвідповідальність”. Гендерні приписи стосовно відповідальності найщільніше пов’язані з проявами внутрішньоособистісного рольового конфлікту.

Найменша стереотипізація ролей спостерігається за вектором “раціональність – ірраціональність”. Характеристики раціональності в гендерних приписах не є визначальними і виконують допоміжні функції у визначенні і нормуванні життєдіяльності заміжньої жінки-керівника.

Найбільший ступінь інтенсивності стереотипізації спостерігається за образами “Мати” і “Дружина”, а найменший – за образами “Керівник” і “Справжня жінка”.

Найбільша одностайність стереотипізації характерна для образів матері та керівника. Образи “Я” та “Справжня жінка” мають найменшу одностайність стереотипізації.

Аналіз особливостей стереотипізації в групах респонденток з різним рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту свідчить, що конфлікт пов’язаний з високими показниками інтенсивності і одностайності стереотипізації та схильністю наділяти ідеальні образи рисами відповідальності, раціональності, самодостатності.

Таблиця 2

Розподіл респонденток за рівнем прояву характеристик гендерних стереотипів у групах

з різним рівнем вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту

№ | Образ-типаж | Інтенсивність | Одностайність | Спрямованість

Низька

% | Середня

% | Висока

% | Бали | - (%) | 0 (%) | + (%)

Група 1 Низький рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту

1 | Мати | 17,39 | 28,26 | 54,35 | 45 - середня | - | - | 100

2 | Дружина | 21,74 | 30,43 | 47,84 | 39 - середня | 17.39 | 82,61 | -

3 | Професіонал | 28,26 | 50,00 | 21,74 | 31 - середня | - | 2,17 | 97,83

4 | Керівник | 21,74 | 28,26 | 50,00 | 41 - середня | - | 82,61 | 17,39

5 | “Справжня жінка” | 54,35 | 43,48 | 2,17 | 27 - низька | 30,43 | 17,39 | 52,17

6 | “Я” | 80,43 | 13,04 | 6,52 | 24 - низька | - | 19,57 | 80,43

Група 2 Високий рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту

1 | Мати | 5,26 | 15,79 | 78,95 | 75 - висока | - | - | 100

2 | Дружина | - | 21,05 | 78,95 | 79 - висока | - | 10,53 | 89,47

3 | Професіонал | 15,79 | 26,32 | 57,89 | 43 - середня | - | 5.26 | 94,74

4 | Керівник | - | 36,84 | 63,16 | 63 - висока | 31,58 | 57,89 | 10,53

5 | “Справжня жінка” | 5,26 | 26,32 | 68,42 | 56 - середня | - | - | 100

6 | “Я” | 26,32 | 63,16 | 10,53 | 57 - середня | 31,58 | 52,63 | 15,79

Група 3 Середній рівень внутрішньоособистісного рольового конфлікту

1 | Мати | 3.08 | 12,31 | 84,62 | 83 - висока | - | - | 100

2 | Дружина | 6,15 | 29,23 | 64,62 | 54 - середня | - | 81,54 | 18,46

3 | Професіонал | 21,54 | 52,31 | 26,15 | 48 - середня | - | 13,85 | 86,15

4 | Керівник | 10,73 | 12,31 | 76,92 | 58 - середня | - | 81,54 | 18,46

5 | “Справжня жінка” | 7,69 | 89,23 | 3,08 | 54 - середня | 1,54 | 4,62 | 93,85

6 | “Я” | 78,46 | 15,38 | 6,15 | 27 - низька | 1,54 | 29,23 | 69,23

Емпіричне дослідження показало, що гендерні стереотипи відіграють важливу роль в перебігу внутрішньоособистісного рольового конфлікту, тому одним із засобів подолання конфлікту можуть бути цілеспрямовані заходи що до комплексу гендерних стереотипів. Нами була розроблена програма подолання внутрішньоособистісного конфлікту, яка включала два блоки – лекційний і тренінговий. Лекційний блок був спрямований на ознайомлення жінок з феноменологією гендерних стереотипів, особливостями їх формування та функціонування. Соціально-психологічний тренінг був спрямований на розвиток особистості, освоєння навичок міжособистісної взаємодії. Особлива увага була приділена формуванню гнучких інтерпретаційних схем замість ригідних гендерних стереотипів, а також інтеграції складових “Я”-концепції.

В корекційній роботі брали участь 16 респонденток з високим рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту (друга група). Після проведеної корекційної роботи був зроблений контрольний зріз рівня внутрішньоособистістної конфліктності за визначеними нами параметрами. Процедура повторного тестування була виконана за допомогою обраного раніше методичного інструментарію. Результати представлені у табл. 3.

Таблиця 3

Відмінності показників внутрішньоособистісного рольового конфлікту, визначених до і після тренінгу.

Показники внутрішньоособистісного

рольового конфлікту | До тренінгу | Після тренінгу | t –критерій Стьюдента

Mean | Standard

Deviatn. | Mean | Standard Deviatn.

Різниця між “Я”-реальним і “Я”-актуальним | 6,89 | 1,15 | 3,71 | 1,13 | 1,98

Рівень тривоги | 6,79 | 1,36 | 2,10 | 1,50 | 2,32*

“Внутрішня конфліктність” | 8,63 | 0,83 | 5,35 | 0,86 | 2,74*

“Сумарний показник рольового конфлікту” | 47,0 | 3,04 | 32,0 | 2,54 | 3,79***

t - критерій - Статистично значуща різниця вибіркових середніх - показники при p 0,05 - *; p 0,01 - **;

p 0,001***.

Враховуючи мінімальні та максимальні значення складових інтегративного показника внутрішньоособистісного рольового конфлікту і результати порівняння показників вираженості конфлікту, можна стверджувати, що результатом психокорекційної роботи стало підвищення у респонденток рівня внутрішньої конгруентності особистості. Проте, різниця між показниками до і після тренінгу не є статистично значущою, що свідчить про лише початок інтегративних процесів структури “Я”. Достовірно значуще знизився рівень тривоги. Статистично значуще знизився рівень внутрішньої конфліктності, а також “сумарний показник рольового конфлікту”. Тобто, у респонденток, які пройшли психокорекційну програму, спостерігаються усі ознаки позитивних зрушень в напрямку ефективного розв’язання внутрішньоособистісного рольового конфлікту. Враховуючи всі значення парціальних складових інтегративного показника внутрішньоособистісного рольового конфлікту, можна констатувати, що у респонденток, які брали участь у психокорекційній роботі, рівень цього показника істотно знизився.

Аналіз результатів роботи, проведеної за розробленою програмою, дозволяє стверджувати, що дана програма сприяє інтеграції “Я”-концепції, формуванню гнучких інтерпретаційних схем замість ригідних гендерних стереотипів, розвитку самосвідомості, що загалом призводить до зниження внутрішньособистісного рольового конфлікту. Ефективність застосування психокорекційної програми експериментально доведена, і тому ця програма може бути рекомендована для застосування в практиці роботи психологічних служб організацій.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження; намічено перспективу подальшої розробки проблеми.

На основі теоретичного аналізу і результатів власного емпіричного дослідження зроблено такі висновки.

У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні особливостей внутрішньоособистісного рольового конфлікту жінки-керівника та з’ясуванні місця та ролі гендерних стереотипів в його структурі.

Запропонована теоретична база і методологічна послідовність аналізу дослідження компонентів та параметрів внутрішньоособистого рольового конфлікту дозволили виокремити проблемну область дослідження та підтвердити висунуті гіпотези.

1. В даній роботі внутрішньоособистісний рольовий конфлікт розглядається як складне багатокомпонентне утворення. Базовою є категорія “рольового конфлікту”. Відповідно під внутрішньоособистісним рольовим конфліктом жінки-керівника ми розуміємо сприйняття жінкою себе як такої, що не на належному рівні справляється з виконанням ролей у професійній і сімейній сферах життя.

Рольовий конфлікт визначається як ситуація, у якій індивід зіштовхується з несумісними рольовими очікуваннями і не в змозі виконувати вимоги ролей. Він виникає, коли дві або більша кількість потреб, тенденцій або ролей є несумісними. В той же час виконання великої кількості різних ролей автоматично не призводить до виникнення рольового конфлікту. Важливою є не кількість ролей, які виконує жінка, а її ставлення до цих ролей, вміння розставити пріоритети. Ступінь гостроти і глибини рольових конфліктів залежить від строгості рольових вимог.

Теоретичний аналіз показав що чіткого визначення професійної ролі не існує. Для успішності професійної діяльності індивіда важливе значення мають умови, що впливають на сприйняття і виконання індивідом професійної ролі: знання ролі, вміння її виконувати та її інтеріоризація.

Поняття сімейної ролі найчастіше розглядається в рамках родини як соціального інституту. Воно розкривається через опис набору діяльностей по виконанню сімейних функцій.

Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що детермінантами внутрішньоособистісного рольового конфлікту більшість дослідників вважають зовнішні фактори, натомість, розглядаючи внутрішні чинники, автори схильні визначати їх через ефективність подолання або попередження конфлікту.

2. Теоретичний аналіз та загальна методологічна база соціальної психології дозволили обрати в якості адекватних емпіричних референтів внутрішньоособистісного рольового конфлікту рівень засвоєння гендерних стереотипів, тип міжособистісної взаємодії, модальності самоставлення, рівень тривоги, конгруентність власного “Я”.

Результатом емпіричного етапу дослідження стали нові уявлення про особливості структури внутрішньоособистісного рольового конфлікту заміжньої жінки-керівника, виокремлення його основних компонентів з визначенням місця кожного з них у його структурі.

В результаті застосування процедури факторного аналізу до даних, отриманих за методиками, що виявляють різні аспекти внутрішньоособистісного конфлікту, виокремленні фактори, які описують визначальні компоненти внутрішньоособистісного рольового конфлікту та його структуру, дають уявлення про місце кожного з компонентів у загальній структурі конфлікту.

З’ясовано характер зв’язку рівня вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту з особливостями міжособистісних стосунків у респонденток. У більшості респонденток з низьким рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають неконформні тенденції у поведінці, незалежність, прагнення лідерства та домінування. У більшості респонденток з високим рівнем внутрішньоособистісного рольового конфлікту переважають конформні тенденції у поведінці, схильність підкорятися, невпевненість у собі, компромісність, конгруентність і відповідальність в контактах з оточуючими. При середньому рівні вираженості внутрішньоособистісного рольового конфлікту тип міжособистісних