ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
ПРУСАК Володимир Федорович
УДК 378:7.012
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ
ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ
У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
13.00.04 – Теорія і методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Вінниця – 2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.
Наукові керівники: доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Ступарик Богдан Михайлович; | доктор педагогічних наук, професор
Завгородня Тетяна Костянтинівна,
кафедра педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, завідувач,
м. Івано-Франківськ
Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор,
дійсний член Академії мистецтв України
Яковлєв Микола Іванович,
Київський державний інститут прикладного мистецтва
і дизайну імені Михайла Бойчука, ректор, м. Київ;
кандидат педагогічних наук, професор
Антонович Євген Антонович,
кафедра прикладного мистецтва і дизайну, завідувач,
проректор із навчально-методичної роботи
Інституту реклами, м. Київ
Провідна установа: Ужгородський національний університет,
кафедра педагогіки і психології,
Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород
Захист відбудеться “17” жовтня 2006 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педаго-гічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (21100, м.Він-ниця, вул. Острозького, 32).
Автореферат розісланий “15” вересня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради А.М.Коломієць
Загальна характеристика роботи
Актуальність і доцільність дослідження. Професійна підготовка май-бутніх дизайнерів в умовах ринкових відносин набуває особливого соціокуль-турного зна-чення. Дизайн-освіта у вищо-му навчаль-но-му закладі (ВНЗ) спрямована на формування у студентів профе-сійно значущих якостей, творчих здібностей, інтересів, тощо. Підвищення рівня фун-да-ментальної та спеціальної фахової підготовки немо-ж-ливо реалізувати без належ-ного теоре-тичного та науково-методичного їхнього обґрун-тування.
Актуальні проблеми підготовки фахівців знайшли відображення в Націо-нальній доктрині розвитку освіти в Україні, галузевих стандартах вищої освіти та основних напрямах реалізації Болонської декларації. Вищі навчальні закла-ди, котрі нині здійснюють підготовку майбутніх дизайнерів, ще недостатньо за-безпечені державними освітніми стандартами та навчальними програма-ми фун-даментальних й професійно орієнтованих дисциплін. Тому глибокого ана-лізу потребує змістове наповнення кожної дисципліни, це дозволить уни-кну-ти дублювання навчального матеріалу та розставити пріоритетні акценти. Питання підготовки фахівців із дизайну вимагають систематичного й обґрун-тованого висвітлення, розробки організаційного та науково-методичного їхнього за-безпе-чення.
Загальні проблеми дизайн-освіти є предметом різнобічного дослідження науковців. Зокрема, О.Генісаретський визначив методологічні та гумані-тар-но-художні проблеми дизайну, І.Герасименко розробив технології вироб-ництва художньо-конструкторського формотворення. В.Даниленко, Є.Ла-зарєв розгля-дають дизайн як техноестетичну систему, В.Сидоренко – як проектну культуру та естетику дизайнерської творчості, О.Трошкін – як роз-виток ініці-а-тивності май-бутніх дизайнерів у процесі навчально-творчої діяль-ності. Г.Мінервін, І.Рижова вивчали соціальну природу дизайну. О.Фурса ана-лізує дизайн-освіту у мистецьких коледжах. Проб-леми істо-ричного і сучасного дос-віду дизайн-освіти в Україні та за кор-доном дослід-жу-вали О.Боднар, О.Бойчук, В.Глазичев, А.Діжур, С.Мигаль, П.Татіївський, О.Хмельовсь-кий, Л.Холмянський, А.Чебикін, М.Яковлєв та ін.
Водночас, у галузі дизайнерської освіти подальшої розробки потребує як педагогічна теорія, так і організаційні аспекти підготовки фахівців. Недо-с-та-т-ньо вивченими залишаються можливості інтеграції загальнохудожніх та про-фесійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи знань і вмінь студентів.
Стан досліджуваної проблеми вказує на наявність низки суперечностей мето-до-логічного, дидактичного і конструктивного характеру між:
- сучасними вимогами до підготовки майбутнього дизайнера та його недос-татньою фундаментальною підготовкою;
- інтегративним характером профе-сійної діяльності дизайнера та ізольо-ва-ним підходом до вивчення окремих навчальних дисциплін у ВНЗ;
- вимогами до організації навчально-виховного процесу в закладах нового типу та невідповідністю нау-ково-методичного забезпечення їхньої діяльності;
- зростаючими потребами сус-пільства в культурних, освічених фахівцях та не-дос-татнім рівнем забезпечення умов формування їхнього художньо-естетичного розвитку в процесі навчання.
Отже, постає необхідність розв’язання наукової проблеми щодо розроб-ки орга-нізаційно-педагогічних засад, пов’язаних з подальшим розвитком дизайн-освіти в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-до- -с-лідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Сте-фа-ника у рамках опра-цювання теми “Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервної освіти” (протокол № 1 від 28.08.2003 р.). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Прикар-пат-ського націо-наль-но-го університету імені Василя Стефаника (протокол № 12 від 26 червня 2001 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі пе-да-гогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 23.09.2003 р.).
Об’єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівня акредитації.
Предметом дослідження є організація та зміст під-го-товки дизайнерів до майбутньої професійної діяльності у вищих навчальних за-кладах України.
Мета роботи: теоретично обґрунтувати педагогічні засади, розро-бити та експериментально перевірити зміст й організаційне забезпечення підго-товки май-бутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні: якщо будуть дотримані такі умови, як: інтег-ра-ція знань студентів з професійно орієнтованих та загаль-но-художніх дисциплін; оптимізація спів-від-ношення інженерного та мистець-кого аспектів у змісті дизайн-освіти; розробка і оновлення освітньо-квалі-фікаційних харак-те-рис-тик та освітньо-професійних прог-рам; удосконалення навчальних програм; розвиток дослідницької та кон-курс-ної діяльності студен-тів, то рівень професійної підготовки майбутніх дизайнерів підвищиться.
Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
1) на основі аналізу досліджуваної проблеми та стану її розв’язання в сучасних умовах обґрунтувати педагогічні засади готовності дизайнера до май-бутньої професії та її структуру;
2) розробити зміст та положення щодо організаційного забезпечення підготовки майбутніх ди-зай-нерів до професійної діяльності;
3) підготувати комплект науково-методичного забезпечення навчального процесу у ВНЗ (освіт-ньо-квалі-фі-ка-цій-ні характе-ристики та освітньо-професійні програми, навчальні програми тощо) та експери-мен-тально пере-ві-ри-ти його ефективність на практиці;
4) розробити методичні рекомендації щодо організації підготовки майбут-ніх дизай-нерів у вищих навчальних закладах України.
Методологічною основою дослідження є положення про єд-ність, взає-мо-зв’язок і взаємообумовленість явищ, а також гармонійний роз-виток особис-тості; когнітивний, діяльнісний, інтегративний, гуманістичний, культуроло-гічний, соціологічний та екологічний загальнонаукові аспекти; непе-рервність про-фе-сійно-мистецького розвитку особистості фахівця з дизайну.
Теоретичною основою роботи є положення педа-го-гі-ки вищої школи (В.Андрущенко, Є.Антонович, В.Безрукова, А.Беляєва, Б.Бри-лін, С.Гончаренко, Р.Гуревич, Т.Завгородня, І.Зязюн, І.Коз-ловська, В.Кремень, Н.Мойсеюк, М.Сметанський, Б.Ступарик, Г.Тарасенко, С.Черепанова), теоретичні розробки структури змісту освіти, концепція фундаментальності освіти.
Нормативна база дослідження: Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”; національна доктрина розвитку освіти в Україні; рішення колегії Міністерства освіти і науки України “Про концептуальні засади гуманітарної освіти України (вища школа); Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 37 “Про першочергові заходи щодо розвитку націо-нальної сис-теми дизайну та ергономіки і впровадження їх досягнень у про-мис-ло-вому комплексі, об’єктах житлової, виробничої і соці-ально-культурної сфер” та ін.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези дисертаційної роботи було використано комплекс методів дослі-дження. Зокре-ма, для здобуття об’єктивних даних і висновків щодо специфіки предмета дослідження застосовувались такі теоретичні методи: історичний аналіз, якісний та кількісний аналіз експериментальних показників, узагальнення да-них з проб-ле-ми дослідження, моделювання, систематизація, класифікація, порі-вняння, прогно-зу-ван-ня тощо. Для вивчення досліджуваних явищ у реальному навчально-вихов-ному процесі вищої школи було використано емпіричні мето-ди, а саме: педагогіч-ний експеримент, анкетне опитування, тестування, педа-гогічне спостереження, творчі завдання. Методи математичної статистики використовувалися для обробки експериментальних даних.
Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи протя-гом 1997-2006 рр. На першому етапі (1997-2001 рр.) здійснено аналіз філо-софської, психо-логічної, педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження; ви-вчено стан практики підготовки дизайнерів у вищих навчаль-них закладах; визна-чено та сформульовано мету, об’єкт, предмет дослідження, його гіпотезу, завдання, розроблено план дослідження. На другому етапі (2002-2003 рр.) проаналізовано результати констатуючого експерименту; визначено контрольні й експери-мен-та-ль-ні групи, проводився пробний педагогічний експе-римент; розроблено освітньо-ква-лі-фікаційні характеристики та освітньо-професійні програми для бакалавра, спеціа-ліста і магістра зі спеціальності “Дизайн” та апробовано шляхи їхньої реалізації в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів України. На тре-тьому етапі (2004-2006 рр.) прове-дено експериментальну перевірку гіпотези, орга-ніза-ційних засад дослідження; здійснено апробацію кваліфікаційних харак-терис-тик та освітньо-професійних програм; проведено контрольний експеримент; уза-га-льнено результати експе-рименту і сформульовано висновки та практичні реко-мен-дації; розроблено методичні матеріали і рекомендації, оформлено роботу в цілому.
Експериментальна база. Дослідження виконувалось у Національному лісо-тех-нічному університеті України (кафедра дизайну), Інституті мистецтв Прикар-па-тського національного університету імені Василя Стефаника (кафедра дизайну); Запорізькому національному технічному університеті (кафедра дизай-ну); Луцькому державному технічному університеті (кафедра дизайну); Хмель-ницькому націо-нальному університеті (кафедра дизайну), Харківській держав-ній академії дизай-ну і мистецтв (кафедра дизайну меблів). Різними видами пошуково-експериментальної роботи було охоплено 838 сту-дентів і 55 викладачів.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано зміст та орга-ні-заційне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закла-дах ІІІ-ІV рівня акредитації на основі педаго-гічних засад гуманізації, культурологічності, екологізації, соціалізації, креа-тив-ності та прогностичності дизайн-освіти; удосконалено критерії відбору змісту дизайн-освіти; подальшого розвитку набули поло-ження щодо педаго-гіч-ного та органі-заційного забезпечення підготовки дизайне-рів у вузах.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено зміст і навчально-нормативну документацію організації фахової підготовки з напряму 0202 “Мистецтво” спеціальності “Дизайн” за освіт-ньо-кваліфі-каційними рівнями “бакалавр”, “спеціаліст” і “магістр”. Укладено: мето-дичні рекомендації щодо викладання фундаментальних і професійно орієнтованих дисциплін; навчально-методич-ні матеріали для підготовки фахівців (робочі програми дисциплін, практик, програми державної атестації бака-лаврів, спеціа-ліс-тів, магістрів, комплексні кваліфікаційні завдання, комплексні контрольні роботи, наскрізні програми прак-тичної підготовки та екологізації змісту навчального процесу) і впровадже-но в навчальний процес.
Наукові розробки та навчально-методичні матеріали застосовуються у навчаль--------ному процесі Луцького державного технічного університету (довідка № 1113/І-10 від 06.03.06 р.), Запорізького національного технічного університету (акт впровад-ження № 37-59/1299 від 08.04.06 р.), Харківської державної академії дизайну і мис-тецтв (довідка № 03-251 від 10.04.06 р.), Інституту мистецтв Прикарпатського на-ціо--нального університету імені Василя Стефаника (довідка № 43 від 12.04.06 р.), Хмель-ницького національного університету (довідка № 147/380 від 13.04.06 р.), Націо-на-ль-ного лісотехнічного університету України (довідка № 08.20-372 від 13.04.2006 р.).
Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки на-вча-ль--них планів, програм фундаментальних і професійно-орієнтованих дисцип-лін; у процесі про-ве-дення науково-педагогічних досліджень, розробки та удосконалення нових кур-сів, програм, факультативів; під час підготовки навчально-методичної літератури для забезпечення дизайн-освіти.
Особистий внесок здобувача поля-гає в розробці структури інтегральної готовності майбутнього дизайнера до профе-сій-ної діяльності; опрацюванні змісту й етапів підготовки дизайнера у вищих нав-чальних закла-дах; стандартів вищої освіти, зокрема, освітньо-кваліфі-каційних харак-те-рис-тик та освітньо-професійних програм підготовки дизайне-рів за освіт-ньо-квалі-фікаційними рівнями “бакалавр” (у спів-авторстві з Б.Курліщуком), “спе-ці-аліст”, “магістр”.
Вірогідність результатів дисертаційної роботи забезпечувалася викорис-тан-ням комплексу дослідницьких методів, відповідністю наукового апара-ту пред-ме-та дослідження і впровадженням дослідницької методики, адек-ватної до по-ставлених завдань, експериментальних методів, тривалим етапним характером теоретико-експери-ментальної роботи та відтворенням її результатів; збігом обґрун-тованих теоретичних положень з практичними ситуаціями та позитивними на-слідками впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати робо-ти обговорено на міжна-род-них: “Проблеми деревообробки на рубежі ХХІ століття: наука, освіта, технології” (Львів, 1999), “Освітні реформи в Україні і Польщі: порів-няльний аналіз” (Львів, Кель-це, 2000), “Дизайн – 2000” (Херсон, 2000), “Реклама і ди-зайн в умовах глобалізації вищої освіти та інформаційної інтеграції” (Київ, 2002), “Рек-лама та дизайн ХХІ сторіччя: наука, освіта, бізнес” (Київ, 2003), “Ви-кла-да-чі і студенти у системі вищої освіти: проблеми діалогу, спів-праці, взає-мо-дії” (Львів, 2003), “Дизайн-освіта 2005: тенденції розвитку та інтегра-ція в євро-пей-ський освіт-ній простір” (Харків, 2005), “Сучасні інфор-ма-цій-ні техно-логії та іннова-ційні мето-дики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Він-ни-ця, 2006); всеукраїнських: “Образотворче мис-тецтво та дизайн в інформа-цій-ному просторі сучасного суспільства” (Харків, 2001), “Дизайн-освіта 2003: до-свід, проблеми, перспективи” (Харків, 2003), міжвузівській: “Екологізація освіти України в контексті завдань Болон-ського процесу” (Львів, 2005) кон-фе-ренціях; науково-практичному семінарі “ІнтерДизайн-ХХІ” (Львів, 2001), на-уково-теоретичній конфе-ренції “Становлення української національної шко-ли дизайну: стан і пер-спективи розвитку” (Львів, 2002), міжнародних людино-знав-чих філо-соф-ських читаннях “Гуманізм. Людина. Діяльність” (Дрогобич, 2003), а також на науко-во-технічних конференціях професорсько-викладацького скла-ду, докторантів та аспірантів НЛТУ України (Львів, 1999-2006), на засіданнях кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету Украї-ни, кафедри істо-рії педагогіки Прикарпатського національного універ-си-тету імені Василя Стефа-ни-ка.
Основні результати дослідження опубліковано у 20 наукових працях, із яких 18 одноосібних, 9 статей надруковано у фахових виданнях. За-галь-ний обсяг особистого внеску – 20,08 авт. арк.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, виснов-ків, списку використаних джерел (209 най-менувань, з них 12 – іноземними мова-ми), 5 до-датків на 92 сторінках. Повний обсяг дослідження – 294 сторінки (181 сто-рінка основ-ного тексту). Робота міс-тить 15 рисунків на 5,5 сторінках і 4 таб-лиці на 1,3 сторін-ках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об’єкт, предмет, мету, гіпо-те-зу, концептуальні ідеї, завдання, методологічну й теоретичні основи, ме-тоди дослі-дження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, подані відомості про апробацію та впровадження результатів роботи.
У першому розділі “Теоретичні основи підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах України” підготовка майбутніх дизайнерів у ВНЗ Укра-їни розглядається як педагогічна проблема, проаналізовано зару-біжний досвід дизайн-освіти і обґрунтовано структуру готовності майбут-ньо-го дизайнера до професійної діяльності.
Дизайнер – фахівець у галузі проектування предметного світу, формо-тво-рення виробів, необхідних для життєдіяльності людини, озброєний сумою різноманітних знань, здатний у конкретному матеріальному об’єкті повноцінно реалізувати свої уявлення про соціальні потреби суспільства. Дизайн-освіта, перебу-ваючи в процесі станов-лен-ня, закономірно орієн-ту-ється на гуманітарне світоба-чення, розвиток гума-ніс-тичного стилю мислення нового по-ко-ління дизайнерів у незалежній Укра-ї-ні. Мистецька освіта є базою, завдя-ки якій реалі-зується творчий потенціал сту-дента-дизайнера. Дизайнерська освіта ґрунту-ється також на вивченні проектної методології, методів структурної орга-нізації форми, на основі призна-чення, соціально-культурної функції, можли-востей техно-ло-гічного впровадження ди-зайн-розробки у виробництво. Необ-хідним є підви-щення рівня підготовки ди-зай-нерів, зокре-ма з технічних дисцип-лін, проте можливості дизайну в сфері вироб-ництва вивчені й опрацьовані недостатньо. Через це і виникає неузгодженість спільної роботи дизайнера з технологом та іншими фахівцями, не досягається необхідний остаточний ефект дизайнер-ського проектування.
Розвиток дизайн-освіти відбувається під впливом цілої низки факторів. Перш за все, це зовнішні чинники, на які студенти, викладачі та й професійна освіта загалом не мають безпосереднього впливу. Такі чинники, з точки зору освіти, є не-ке-рованими. До них відносимо: суспільні потреби; вимо-ги ринку праці, робото-дав-ців; запити дизайну як науки, як мистецтва та як ви-робництва; загальні вимоги сис-те-ми професійної освіти, закладені у дер-жав-них документах, стандартах освіти тощо.
У науковій практиці є різноманітні теоретичні трактування готовності до певного виду діяльності. У дисертаційній роботі поняття “готовність” розгляда-ється як цілісне утворення, дина-міч-не явище, система, що складається з безлічі компонентів. Це комплексний прояв осо-би, що відображає стан людини перед початком діяльності, залежний від особис-тісних властивостей і якос-тей (індивіду-альний аспект), її налаштова-ності на подолання труднощів у вирі-шенні проблеми (мотиваційний аспект) і прак-тич-ної підготов-ле-ності до май-бутньої діяль-ності (когнітивно-операційний аспект). У цьому контексті актуа-льним стає поняття “професійна компетентні-сть”. За вимогами Бо-лон-ської декларації компетенції поділяють на загальні (спільні для всіх ступенів та напрямів навчання) і спеціальні (які залежать від предметної галузі підготовки). Загальні поділяються на такі основні категорії: інстру-мен-тальні, міжосо-бистісні і систе-мні. Таким чином, компетентність постає як склад-ний синтез когні-тив-ного, наочно-практичного і особистісного досвіду.
На основі ідей професійної компетентності фахівця та завдань дослі- д-ження було обґрунтовано педагогічні засади підготовки майбутніх дизай-нерів у вищих навчальних закладах: 1) гуманізації: гуманізація техніки передбачає розвиток у майбут-ніх спеціалістів-дизайнерів гуманітарного світо-бачення, високої загальної та екологічної культури, моральної відповідальності, естетичного чуття, прос-то-ро--во-часової уяви, вільного володіння засобами відо-браження ідей та інфор-мації; 2) культурологічності: філософська інтерпретація взаємозу-мовле-ності дизайнерської освіти та культури полягає в тому, щоб усвідомити зако-но--мірності становлення і розвитку дизайнера як творчого суб’єк-та культури. З цією метою дизайнер використовує культуротворчі чин-ники, передусім мовні, національно-архетипні, символічні засоби вираження всезагального тощо; 3) екологізації: в роботі виділено основні напрями еколо-гізації ди-зайн-освіти та виховання екологічної свідомості дизайнерів: вивчення основ екології; ознайомлення з природними та штучними матеріалами, безвідход-ни-ми техноло-гія-ми; введення екологічних питань у програми фундаментальних та професійно орієн-тованих дисциплін; впровадження у навчальне проек-ту-ва-н--ня екологічного підхо-ду до творення речей, об’єктів життєдіяльності лю-ди-ни; логічного включення в на-вчальний план дис-ципліни “Екологічний ди-зайн”; розвиток екологічного мислення дизайнерів; розробка та впровадження наскрізної програми екологізації освіти майбутніх дизайнерів; 4) соціологізації: дизайн поєднує в собі науку, мис-тец-тво, техніку, він може формувати та задовольняти не лише утилітарні, а й естетичні та етико-престижні потреби людини, тому дизайн є важливим со-ціальним аспектом сучасного суспільства; 5) креативності: майбутнього дизайнера треба навчити творчо мислити, самостійно переносити засвоєні знання й уміння в нову ситуацію, розуміти проблему в знайомих умовах, бачити структуру об’єк-та, його можли-ву нову функцію, альтернативно вирішувати проблему тощо; 6) прогностичності: в умовах сучасного суспільства необхідним є фор-мування цілісної системи параметрів дизайн-діяльності, зумовлених спо-со-бом життя та перспективами його роз-вит-ку, пов’язаного з економічними, соці-аль-ними, куль-турними і матеріально-тех-ніч-ними умовами. У підготовці ди-зай-нера доцільно використовувати прог-но-зу-ван-ня комплексно, оскільки тут перехре-щу-єть-ся декілька галузей, кожна з яких роз-вивається відносно неза-лежно, наприклад: наука і техніка з точки зору поя-ви нових матеріалів і технологій, освітні системи та культурологічні парадигми тощо.
У другому розділі “Зміст та організація підготовки майбутніх дизай-не-рів у вищих навчальних закладах України” представлено загальну схему підго-тов-ки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, розкрито зміст та методику їхньої підготовки.
Вимоги до професійних якостей фахівця диференціюються за багатьма рівнями: від елементарного утилітарно-практичного до рівнів найсучаснішого виробництва, науки, техніки, мистецтва, культури загалом. До того ж, вимоги ці можуть досить швидко змінюватися, доповнюватися новими.
У дослідженні розроблено вимоги до інтеграції загальнохудожніх і про-фе-сійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів. Зокрема з’ясовано, що спеціальна про-фесійна підго-товка і формування їхньої особистості є головною метою підго-товки дизай-нера у вищих навчальних закладах, а загальнохудожній аспект навчання ди-зай-нера є необхідним компонентом цілісної системи його професійної осві-ти і формує основу фундаментальних знань фахівця. Орієнта-ція фундаментальних дисцип-лін на практичні потреби студентів, їхні інтереси і запити перед-бачає інтеграцію на змістовому та процесуальному рівні.
Критерії готовності до професійної діяльності майбутнього дизайнера відповідають таким компонентам: когнітивний, діяльнісно-операційний та особистісний. Зміст перших двох критеріїв ґрунтується на розроблених авто-ром освітньо-кваліфікаційних характеристиках та освітньо-профе-сій-них прог-ра-мах освітньо-кваліфікаційних рівнів 6.020200, 7.020210, 8.020210 нап-ряму підготовки 0202 “Мистецтво” спеціальності “Дизайн”, котрі 29. 01. 2003 р. за-тверд-жені Мініс-тер-ством освіти і науки України (використані в процесі експе-рментальної перевірки знань і вмінь студентів-дизанерів). Щодо третього критерію, то він пов’язаний з креа-тив-ним аспектом діяльності дизайнера.
Головними і загальними для всіх студентів є вміння розробляти оригі-на-ль--ні за дизайнерським задумом та виконанням витвори, творчо вирішувати ко-м---позиційні, колористичні і технічні завдання. Важливою є й апеляція до тра-ди-цій та творчого досвіду як вітчизняної, так і зарубіжної художньої куль-тури. Інший масив умінь відноситься, власне, до професійної дизайнерської майс-тер--ності – відтворення образотворчими засобами авторської ідеї, дизайн-про-по-зи-ції, набуття навичок проектанта, конструктора, макетувальника, вико-нав-ця екс-периментальних взірців, який професійно володіє графічними і технічними за-со-бами та допоміж-ним інструментарієм, який враховує особливості та тех-нічні влас-ти-вості застосовуваних матеріалів тощо. Низка умінь покликані забез-пе-чи-ти реалізацію та впровадження проектів і зразків у виробництво. Отже, дизай-нер високоякісним творчим продуктом має впливати на формування суспільно-го смаку й естетичної культури суспільства, надавати мето-дичну та фахову допомогу виробни-чим підприємствам, про-ектно-конст-рук-торським службам, організаціям, співпрацю-вати з творчими працівниками культури і мис-тецтва, орієнтуватись у різноманітті творчих та культурно-історичних процесів тощо.
Такий перелік умінь майбутнього дизайнера, задекларований освітньо-кваліфі-каційною характеристикою, є основою для стандарту, яким мають керу-ватися всі вищі нав-чальні заклади України, котрі здійснюють підготовку фахів-ців зі спеці-альності “Дизайн”. Зміст знань, які має набути майбутній дизайнер, поєднує такі на-пря-ми: загальнотеоретичний, загальнохудожній, професійно-орієнтований, інженерно-тех-нічний та техноло-гіч-ний, організаційно-технічний.
Загальна схема підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах представ-лена на рис. 1.
У третьому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефектив-ності підготовки майбутніх дизайнерів” представлено методику експеримен-таль-ної роботи, результати аналізу стану практики, а також результати форму-вального і контрольного експериментів.
У процесі виконання експериментальної частини роботи використову-валися тра-диційні форми і методи роботи: лекції, семінари, практичні та індиві-ду-альні заняття, дискусії тощо.
У дослідженні розроблено конкретні методики втілення авторських освіт-ньо-професійних програм напряму “Мистецтво” спеціальності “Дизайн” трьох освітньо-кваліфікаційних рівнів.
На основі вимог до організації педагогічних систем і розроблених у процесі дослідження теоретичних положень було виділено конкретні етапи підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, а саме: відбір художньо-обда-рованої молоді; врахування потреб сучасного дизайн-виробництва в органі-зації навчально-виховного процесу; забезпечення проходження усіх видів прак-тик і, зокрема, проектно-конструкторської на виробничій базі підприєм-ств і органі-за-цій певної галузі; забезпечення раціонального використання нав-чально-вироб-
Рис. 1. Схема підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах
ничої бази ВНЗ для проведення навчального процесу, наукових досліджень, зміцнення та роз-витку їхньої матеріально-технічної бази; здійснення під-го-товки фахівців за уз-годженими наскрізними навчальними планами і програ-мами на інтег-ро-ваній основі; координація зусиль у наукових розробках з акту-альних пи-тань за нап-рямами підготовки кадрів і наукових зацікавлень відпо-від-них фа-культетів; матеріально-технічне забезпечення процесу професійно-го нав-чання на сучасному рівні дизайнерських творчих майстерень, макетно-моде-ль-них ла-бо-раторій, художніх студій тощо; наявність висококваліфікованих педа-гогів; розвиток дослідницької та конкурсної діяльності студентів; розробка і онов-лен-ня науко-вого та навчально-методичного забезпечення підготовки дизайнерів; роз-робка нормативно-правової бази для освітньо-професійних програм.
Аналіз практичної діяльності навчальних закладів, що здійснюють підго-товку фахівців із дизайну, дав змогу виявити типові труднощі в організації навчально-виховного процесу, а саме: невідповідність змісту дизайн-освіти вимогам сучасного виробництва (переважає теоретична підготовка, слабка фундаментальна (образо-творча) складова змісту); недостатня увага до розвитку ін-но-ва-ційних форм і мето-дів професійного навчання та його навчально-мето-дично-го забезпечення тощо. На ос-нові проведеного констатувального експери-менту ви-ділено основні недоліки в процесі під-готовці дизайнерів: низька професійна компетентність, недостатній рівень технічних умінь (естетичних смаків) та практичних навичок роботи, розрив між загаль-ноху-дожньою та спеціальною підготов-кою, порушення наступ-ності у навчанні.
Структура формувального експерименту включала такі етапи: дослі- д-ження динаміки успішності студентів-дизайнерів і динаміки рівня сфор-мованості їхніх знань; оцінка професійних знань та вмінь у процесі підго-тов-ки майбутніх дизайнерів під дією активного педагогічного чинника; вста-нов-лення факту, що виділені в констатувальному експерименті недоліки можуть бути частково чи повністю усунені.
В експериментальному дослідженні увагу акцентовано на циклі дисцип-лін професійної та практичної підготовки (рис. 2).
Результати порівняння свідчать про ефективність дії активного педаго-гічного чинника стосовно більшості дисциплін циклу професійної та практич-ної підготовки майбутніх дизайнерів. У роботі здій-снено математичну пере-вірку достовірності результа-тів, одержаних під час оціню-вання рівня знань студентів з восьми навчальних дисциплін циклу професійної та практич-ної підготовки майбутніх дизайнерів.
У процесі дослідження перевірено можли-вості конкурентоспроможності майбутнього дизайнера, рівня його підготовки відповідно до запитів роботодавця. Визначено, що для цього він повинен мати такі фахо-ві якості: професійну компетентність і мобільність; здатність приймати відпові-дальні рішення; твор-чу орієнтацію на естетичність, ефективність і якість; системне бачення пробле-ми; здатність до безперервного професійного зростання, само-роз-витку і само-удосконалення; інформованість; різноманітні знання сучасної науки, техніки і технологій.
Під час проведення експериментального дослідження було також дослі- д-жено динаміку розвитку рівнів професійних умінь студентів з предмета “Графічний дизайн” у контрольній та експериментальній групах, що вказало на ефективність застосованої методики (рис.2).
Рис. 3. Динаміка розвитку рівнів професійних умінь студентів з предмету “Графічний дизайн” напряму – 0202 “Мистецтво”, спеціальності “Дизайн” освітньо-кваліфікаційного рівня 7.020210 “Спеціаліст”
На завершальному етапі педагогічного експерименту проаналізовано ефек-тив-ність професійної підготовки в експериментальній та контрольній групах на основі використання чотирибальної шкали оцінки знань і вмінь студентів (для експе-ри-ментальних та контрольних груп відпо-відно 3,37 та 2,42). Достовірність результатів перевірена за критерієм згоди Пірсона.
Отримані результати дають підстави стверджувати, що в експериментальній групі підготовка дизайнерів відбувається успішніше, ніж у контрольній. Встанов-лено, що експериментальна методика сприяє формуванню цілісних професійних і загальнохудожніх знань та вмінь, зміні репродуктивного характеру пізнавальної діяльності на пошуково-евристичну, дослід-ни-ць-ку, дає професійну спрямованість набутим знанням. Одержані результати до-зволили зробити висно-вок про право-мірність авторської гіпотези.
ВИСНОВКИ
1. Питання підготовки фахівців з дизайну потребують систе-матичного й обґрунто-ваного висвітлення. Організаційне та науково-методичне забезпечення підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах нині є недостатньо опра-цьованим. Структура інтегральної готовності дизайнера до професійної діяль-ності містить дві групи компонентів: методологічні (гуманістичний, культуро-ло-гічний, екологічний, соціологічний, креативний, прогностичний) та педаго-гічні (когнітивний, операційно-діяльнісний, особистісний).
У роботі теоретично обґрунтовано педагогічні засади підготовки май-бутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах, а саме: гуманізації (розвиток гумані-тар-ного світо-ба-чення, загальної культури, моральної відповідальності, естетичного чут-тя, прос-торово-часової уяви, вільного володіння засобами ві-до-браження інформації тощо); культурологічності (використання культу-ро-твор-чих чинни-ків, передусім таких як: мовні, національно-архетипні, символіч-ні засоби вираження всезагального тощо); екологізації (засвоєння основ екології; еко-ло-гічний підхід до творення речей та об’єктів життєдіяльності людини; розвиток екологічного мислення дизайнерів; введення екологічних питань до програм фундаментальних і професійно орієн-тованих дисциплін; розробка та впровадження відповідної наскрізної програми; включення в навчальний план дисципліни “Еко-логічний дизайн”); соціологізації (дизайн як соці-аль-ний аспект сучасного суспільства); креативності (доцільність фор-му-вання творчих вмінь, зокрема таких, як: застосування отриманих знань і умінь у новій ситуації, уміння бачити структуру об’єкта, його можливу нову функ-цію, альтернативне розв’язання проблеми тощо); прогностичності (форму-вання цілісної системи параметрів дизайн-діяльності).
2. Знання, котрі має набути майбутній дизайнер, включають такі складові: загальнотеоретичну, яка потребує вивчення теоретичних дисцип-лін гумані-тарного і соціально-економічного змісту, дисциплін істо-рико-культур-ного циклу, знання соціологічного і соціально-психологічного харак-теру, педаго-гічні знання; загальнохудожню – опанування методики та техніки зображення, спонукає до процесу образотворчості; професійно орієнтовану – що забезпечує вміння творити нові форми, гармонійне середовище життєдіяльності людини від ідеї до її реалізації в матеріалі; інженерно-технічну та технологічну – засвоєння техніки та принципів конструювання, технологія матеріалів та виробництва речей, облад-нання та допоміжний інструментарій, чинні стандарти і технічні умови на вироби; організаційно-технічну – оволодіння принципами і прийомами збирання, систематизації та викорис-тання інформації й проведення дослідницької діяльності зі спеці-аль-ності, організа-ційно-управлінські та економічні аспекти роботи підпри-ємств, різних видів діяльнос-ті, проектно-конструкторських організацій, питання без-пеки життєдіяльності.
У дисертації обґрунтовано вимоги щодо інтеграції загальнохудожніх і профе-сійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів, оскільки забезпечення майбут-нього дизайнера системою інтегрованих фундаментальних знань, фор-мування в них есте-тичних смаків та культурологічної бази професії значною мірою гаран-тує його професійне зростання та творчий розвиток.
Загальна схема підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних за-кладах базується на використанні основних принципів професійної підготовки, серед яких виділяємо принципи фундаменталізації, інтегративності, неперерв-ності, ступе-невості та варіативності змісту професійної освіти.
На основі вимог до організації педагогічних систем і розроблених у ро-бо-ті теоретичних положень, визначено етапи підготовки майбутніх дизай-нерів у вищих навчальних закладах.
3. Найважливішою особливістю всіх освітньо-кваліфікаційних характе-ристик (“бакалавра”, “спеціаліста”, “магістра”) є їхня наступність та формування фахівця-дизай-нера, який володіє універ-сальними знаннями і вміннями, незалежно від його спеціа-лізації: промисловий дизайн, дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн одягу, дизайн ланд-шаф-ту тощо. Відмінність виявляється в сфері дизайн-діяльності, до якої студента готують. Саме це визначає специфіку навчального процесу та програм, але всі во-ни, в прикінцевому результаті мають використовувати єдину модель, визна-че-ну квалі-фікаційними характеристиками, котрі мають стати типови-ми і діяти як єдиний стандарт.
У дослідженні визначено критерії готовності майбутнього дизайнера до професійної діяль-ності: когнітивний, діяльнісно-операційний та особистісний.
У результаті впровадження авторського підходу до підготовки майбутніх дизайнерів спо-стерігається позитивна динаміка розвитку рівнів професійних умінь студен-тів експериментальної та контрольної груп; підвищилася успіш-ність студен-тів за рахунок сформованості інтегрованих знань та використання інноваційних освітньо-професійних програм; зафіксовано зростання коефі-цієнта ефективності професійної підготовки; збільшилась част-ка студентів, задіяних у конкурсній та науково-дослідній діяльності; зросла динаміка сфор-мо-ваності творчого ставлення до професійних знань та ефектив-ність підго-товки за видами діяльності; підвищився рівень готовності до виконання функціо-нальних обов’язків; організація професій-ного навчання; інформаційне забезпе-чення; зросла динаміка сформованості профе-сійної компетентності. Водночас підвищився рівень оптимізації мистець-кого та інженерного компонентів у підготовці дизайнерів, зросла інтегральна якість підготовки фахівців.
4. Результати дослідження можуть бути використані науково-методич-ними центрами вищої та професійно-технічної освіти Міністерства освіти і на-у-ки України, Спілкою дизайнерів України з метою розвитку дизайн-освіти; про-фесійними навчальними закладами дизайнерського профілю для дидактич-ного обґрунтування процесу підготовки фахівців з дизайну; педагогічними праців-ни-ками у розробці навчально-методичного забезпечення дизайн-освіти, зокрема, при створенні підручників і навчальних посібників.
Здійснене дисертаційне дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку дизайн-освіти в Україні. Подальшими напрямами дослідження є такі: теоретико-методологічне та науково-методичне обґрунту-вання системи підготовки майбут-ніх дизайнерів за усіма спеціалізаціями і за їхніми результатами вдосконалення навчаль-но-методичних комплексів природ-ничих, професійних та практичних дисциплін, створення інтегрованих підруч-ників для багаторівневої вищої дизайн-освіти.
Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях:
наукові статті в провідних фахових виданнях
1. Прусак В.Ф. Сучасна дизайнерська освіта: досвід, проблеми // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Художня освіта: Зб. наук. праць / Упоряд. і відп. ред. С.О.Черепанова. Вип. 5. – Львів: Світ, 2000. – С. 354-364.
2. Прусак В.Ф. Розвиток дизайн-освіти в Україні // Діалог культур: Україна у світовому контексті: Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць. Вип. 6. / Ред. кол. І.А.Зязюн (гол.ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька та ін. – Львів: Українські технології, 2001. – С. 349-353.
3. Прусак В.Ф. Традиції дизайн-освіти в Німеччині // Педагогіка і психологія професійної освіти, 2001. – №1. – С. 165-177.
4. Прусак В.Ф. Становлення дизайн-освіти в Україні // Вісник Львівського національного державного університету ім. І.Франка. Серія педа-гогічна. – Вип. 16.4.1. – 2002. – С. 80-87.
5. Прусак В.Ф. Філософія освіти і модернізація вищої школи: становлення дизайнера як творчого суб’єкта культури // Діалог культур: Україна у світо-вому контексті: Філософія освіти: Зб. наук. праць / Ред. кол. І.А.Зязюн (гол. ред.), С.О.Черепанова (упоряд. і відп. ред.), Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва та ін. – Львів: Українські технології, 2002. – Вип. 7. – С. 103-112.
6. Прусак В.Ф. Методологічні підходи до підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах // Наукові записки Національного педагогічного універ-ситету імені М.П. Драгоманова. – Вип. 61. – 2006. – С. 131-138.
7. Прусак В.Ф. Науково-педагогічні засади підготовки дизайнерів у вищих навчальних закладах України // Cучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2006. – С. 450-453.
8. Прусак В.Ф. Педагогічні засади інтеграції загально-художніх і профе-сійних знань у підготовці дизайнерів // Педагогіка і психологія профе-сійної освіти. – 2006. – № 2. – С. 40-47.
наукові статті в інших виданнях
9. Прусак В.Ф. Дизайнерська освіта в технічному вузі // Науковий віс-ник. Проблеми деревообробки на рубежі ХХІ ст.: наука, освіта, технології. Вип.9.5. – Львів: Престиж-інформ, 1999. – С. 31-34.
10. Прусак В.Ф. Еволюція розвитку дизайн-освіти в Українському дер-жавному лі-со-технічному університеті // Науковий вісник: Розробка сучасних технологій деревообробки / Збірник наук.-техн. праць. Вип. 11.2. – Львів: УкрДЛТУ, 2001. – С. 111-114.
11. Прусак В.Ф. Педагогічні умови підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Вип.41. – Херсон: ХДУ, 2006. – С. 296-301.
12. Прусак В.Ф. Становлення дизайн-освіти в Українському держав-ному лісо-технічному університеті // Вісник Харківського худ.-пром. ін-ту. Вип.4. Образотворче мист., дизайн. Матеріали Всеукраїнської науково-метод. конф. / За ред. О.О.Галушки, Е.Б.Щербини. – Харків, 2001. – С. 81-84.
13. Прусак В.Ф., Навротний С.Й. Розвиток художньо-промислової школи на Буковині в ХІХ-ХХ ст. // Науковий вісник: Сучасні теоретичні розробки в деревообробному і меблевому виробництвах / Збірник наук.-техн. праць. Вип.12.5. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – С. 183-187.
14. Прусак В.Ф. Дизайнерська освіта в Польщі (Академія мистецтв ім. Яна Матейка, м. Краків) // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. пр. за ред. Даниленка В.Я. Частина ІІ. – Харків: ХДАДМ, 2005. – №1. – С. 251-256.
методичні рекомендації
15. Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічні аспекти підготовки дизайне-рів у вищих навчальних закладах: Методичні рекомендації. – Львів: НЛТУ України, 2005. – 22 с.
16. Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічна система підготовки майбут-ніх дизайнерів: Методичні рекомендації. – Львів: НЛТУ України, 2005. – 22 с.
17. Прусак В.Ф. Теоретико-методологічні підходи до підготовки дизай-не-рів у вищих навчальних закладах: Методичні рекомендації. – Львів: НЛТУ України, 2005. – 22 с.
інші матеріали
18. Прусак В.Ф., Курліщук Б.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахів-ців освіт-ньо-кваліфікаційного рівня БАКАЛАВР за спеціальністю 6.020200 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. – Львів: УкрДЛТУ, 2003. – 46 с.
19. Прусак В.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфіка-ційного рівня СПЕЦІАЛІСТ за спеціальністю 7.020210 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. – Львів: УкрДЛТУ, 2003. – 48 с.
20. Прусак В.Ф. Стандарт вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфіка-ційного рівня МАГІСТР за спеціальністю 8.020210 “Дизайн”, напрямом підготовки 0202 “Мистецтво”. – Львів: УкрДЛТУ, 2003. – 48 с.
Анотації
Прусак В.Ф. Організаційно-педагогічні засади підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2006.
У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні засади готовності дизайнера до професійної діяльності. У загальній схемі підготовки дизайнера використано основні принципи дидактики, серед яких виділено принципи фундаменталізації, інтегративності, неперервності й ступеневості та варіатив-ності змісту професійної освіти. Розроблено вимоги до інтеграції загальноху-дожніх і професійних знань у підготовці майбутніх дизайнерів. Доведено, що зміст знань, які має засвоїти майбутній дизайнер, поєднує наступні напрями: загально-тео-ре-тич-ний, загально-художній, професійно орієнтований, інженерно-технічний та техноло-гіч-ний, а також організаційно-технічний. Виділено етапи підготовки майбутніх дизайнерів у вищих навчальних закладах. У результаті організації та форму-ван-ня змісту підготовки майбутніх дизайнерів на основі авторських квалі-фі-каційних характеристик, а також освітньо-професійних програм, спосте-ріга-ється по-зи-тивна динаміка розвитку рівнів професійних умінь студентів екс-пе-ри-мен-тальної і контрольної груп, поліпшення успішності студентів; зросла ди-на-міка сформованості творчого ставлення до професійних знань та ефектив-ність підготовки за видами діяльності (проектна, виконавська та науково-дослідна); підвищився рівень готовності до виконання функціо-нальних обов’яз-ків дизайнера.
Ключові слова: фундаментальна освіта, дизайн-освіта, дизайнер, профе-сійна підготовка, інтеграція навчальних дисциплін.
Прусак В.Ф. Организационно педагогические основы подготовки будущих дизайнеров в высших учебных заведениях Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального обра-зования. – Винницкий государственный педагогический университет имени Михаила Коцюбинского. – Винница, 2006.
В диссертации обоснована структура интегральной готовности дизайнера к профессиональной деятельности и выделены две группы компонентов: мето-до-ло-гические (гуманистическая, культурологическая, экологическая, социоло-гическая, креативная, прогностическая) и педагогические (когнитивная, опера-ционно-деятельностная, личностная). Показано, что в подготовке дизай-нера це-ле--сообразно решать вопросы по прогнозированию комплексно, посколь-ку здесь соприкасаются несколько отраслей, каждая из которых развивается отно-сительно независимо: развитие науки и техники, развитие образовательных систем, куль-ту-ро-логических парадигм и тому по-доб-ное. Обобщенная схема подготовки будущих ди-зайнеров в высших учебных заведе-ни-ях Украины содержит стру-ктурную часть (интегральная структура готовности дизайнера к профес-сиональной дея-тель-ности и совокупность внешних факто-ров) и функциональ-ную часть (содержание, дидак-тические основы, этапы и пути формирования такой готовности в высшем учеб-ном заведении). К педа-го-гическим компонен-там отнесен когнитивный, дея-тельно-операционный и лич-ностный. Содер-жа-ние образования дизай-на базирует-ся на использовании основных прин-ципов ди-дактики, среди которых выделены прин--ципы фундаментализации, ин-тег-ра-тивности, непре-рыв-ности, ступен-ча-тос-ти и вариативности содержания профес-сионального образования.
В работе выдвинуты требования к интеграции общехудожествен-ных и профессиональных знаний в подготовке будущих дизайнеров: специаль-ная профессиональная подготовка и развитие личности будущего дизайнера формируют главную цель его обучения в высших учебных заведениях, которое предусмат-ри-вает оптимальное соче-тание содержания профес-сио-наль-но-ориентированных, фундаментальных и гуманитарных дисциплин на их наивысшем уровне – уровне интеграции.
Содержание знаний, которые должен приобрести будущий дизайнер, со-вмещает следующие направления: общетеоретический, общехудожествен-ный, профессионально-ориентированный, инженерно-технический и технологичес-кий, а также орга-низационно-технический. В диссертации, исходя из требова-ний к организа-ции педа-гогических систем и разработанных теоретических положений, вы-делены основние этапы подготовки будущих дизайнеров в выс-ших учебных заведениях.
Установлено, что экспериментальная методика способствует формиро-ванию целостных профессиональных и общехудожественных знаний и умений, изменению репродуктивного характера познавательной деятельности на поис-ково-эвристическую, исследовательскую, дает профессиональную направлен-ность приобретенным знаниям.
В результате внедрения авторкого подхода к подготовке будущих дизай-неров наблюдается положительная динамика развития уровней профессио-нальных умений студентов экспериментальной и контрольной групп; повы-шена успева-емость студентов за счет сформированности интегрированных знаний и исполь-зования инновационных образовательно профессиональных программ; зафик-сирован рост эффективности профессиональ-ной подго-товки от 2,42 до 3,37; увеличилось количество студентов, задейство-ванных в конкурсной и на-уч-но-ис-следовательской деятельности; выросла динамика сформирован-ности творческого отношения к профессио-нальным знаниям и
